Захист права інтелектуальної власності

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАХИСТУ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

1.1 Сутність та значення інтелектуальної власності

1.2 Порушення прав інтелектуальної власності

1.3 Регулювання прав інтелектуальної власності в міжнародному бізнесі

2 АНАЛІЗ ПРОБЛЕМ ЗАХИСТУ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В СВІТІ

2.1 Проблеми захисту прав інтелектуальної власності в країнах світу

2.2 Проблеми захисту прав інтелектуальної власності в Україні



ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ

ІВ- інтелектуальна власність

ОПІВ - об'єкт інтелектуальної власності

ПІВ - право інтелектуальної власності

USPTO - Офис патентов и торговых марок США



ВСТУП

У сучасному світі існує багато проблем, пов'язаних з економікою, які люди роками намагаються вирішити. На даному етапі економічний розвиток залежить великою мірою від сфери інтелектуальної діяльності. В сучасний «технотронний» період розвитку людства найважливішою скарбницею є інформація, яку треба захищати. В кожній країні існують свої правила щодо прав захисту інтелектуальної власності, але в цілому на міжнародному рівні країни кооперуються та намагаються вирішати дану проблему разом. На сьогоднішній день ця проблема стоїть дуже гостро, бо кількість правопорушень зростає. Варто зауважити, що в Україні правам інтелектуальної власності приділяється недостатня увага, спостерігаються порушення на території України.

Проблеми інтелектуальної власності досліджували вчені різних галузей права, такі як О.М. Мельник, О.А. Підопригора, О.Д. Святоцький, І.Г. Запорожець, Г.В. Корчевний, О.М. Тропіна та інші. Всі вони зробили свій внесок у знаходження шляхів вирішення проблем захисту інтелектуальної власності. Але це тільки початок, якщо зараз це питання знову є важливим, значить шляхи вирішення є неефективними або недійсними у житті. З приводу важливості на сучасному етапі розвитку даної проблеми та потреби у подальшому пошуку рішень, темою курсової роботи була обрана тема під назвою «Проблеми захисту інтелектуальної власності в міжнародному бізнесі».

Об'єктом мого дослідження є право інтелектуальної власності у міжнародному бізнесі, що передбачає собою право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності треба захищати, як і будь-який матеріальний об'єкт.

Щодо предмету курсової роботи, то ним є правила, які надають захисту праву інтелектуальної власності у міжнародному бізнесі тобто всі правові норми, закони, які стосуються даного питання.

Більш детально розглядати та аналізувати обрану тему будемо з метою визначення головних проблем та шляхів їх вирішення щодо захисту прав інтелектуальної власності у міжнародному бізнесі.

Для досягнення поставленої мети в курсової роботі вирішуються наступні завдання:

- Дослідження сутності поняття інтелектуальна власність та права її захисту;

- Систематизація даних та оцінка сучасного стану правового захисту інтелектуальної власності в міжнародному бізнесі;

- Вивчення та аналіз можливих шляхів покращення стану правового захисту інтелектуальної власності в міжнародному бізнесі;

Виконувати завдання курсової роботи будемо завдяки таким методам, як:м аналіз, синтез, абстрагування, проведення аналогій, класифікація, історичний метод, економіко-математичні методи - кореляційний, регресійний, дисперсійний аналіз.

інтелектуальний власність право захист



1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАХИСТУ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

1.1 Сутність та значення інтелектуальної власності

Вперше термін інтелектуальна власність (ІВ) запропонував в 1845 році Чарльз Вудбарі, суддя Окружного суду штату Массачутес. В Європі термін ІВ вперше з'явився завдяки Альфреду Ніону в 1846 році.

Друга половина ХХ ст. - новий період у світовому розвитку, коли індустріальна модель господарства, заснована на галузях матеріального виробництва, змінилася в розвинених країнах на постіндустріальну модель, основою якої стало виробництво знань в найширшому сенсі цього слова.

Сьогодні основою процвітання економік США і Європи стає не масове матеріальне виробництво, а виробництво інновацій: технологій, стандартів

(виробництва і дозвілля), систем управління, а також - людей з винятковою

компетенцією, здатних освоювати і розвивати складні системи діяльності. 9

Решта країн стає споживачами цієї «продукції», покращуючи з її допомогою матеріальні блага, необхідні світові. Функціонуванням і розвитком світу керують знання. Інноваційне виробництво, виробництво знань має найвищу норму доданої вартості, дає найвищий прибуток. Саме тому передові країни в соціально-економічному сенсі розвиваються значно швидше ніж інші країни. Знання - основний їх ресурс. Саме тому такими актуальними сьогодні є питання охорони прав власності на знання, на інтелектуальну власність. А також питання управління цим унікальним і дуже дорогим ресурсом.

В 1967 р. у Стокгольмі була підписана Конвенція, на основі якої засновано Всесвітню організацію інтелектуальної власності (ВОІВ), відповідно до якої об'єктами правової охорони є результати творчої діяльності у виробничій, науковій і художній областях. Однак, незважаючи на своє широке поширення, поняття інтелектуальної власності практично відразу ж з моменту своєї появи зазнало критики зі сторони багатьох науковців. Противники даного поняття переважно вказували на ряд суперечностей, пов'язаних з цим питанням. Наприклад, не можна ототожнювати правовий режим матеріальних речей і нематеріальних об'єктів, якими є по своїй суті авторські здобутки і різні технічні нововведення. Також, на відміну від права власності, яке є безстроковим і не піддається будь-яким територіальним обмеженням, права авторів, винахідників і їхніх правонаступників споконвічно обмежені в часі й у просторі.

Для більш глибокого розуміння інтелектуальної власності розглянемо окремо поняття власності. Власність -- це економічна категорія, за допомогою якої характеризуються відносини між людьми та їх колективами у процесі виробничої діяльності з приводу привласнення матеріальних благ.

Власність - це конкретні, історично обумовлені суспільні відносини окремих індивідів та їх колективів з приводу привласнення засобів і продуктів праці шляхом усунення від них усіх інших осіб.

Власність, історично визначена суспільна форма присвоєння матеріальних благ, поперед усього засобів виробництва. Характером власності на засоби виробництва визначається тип виробничих відносин.

Власність у визначеннях як правило характеризується такими елементами: власність будь-якого виду; майно будь-якого типу; активи будь-якого роду; гроші та всі види рухомого чи нерухомого майна; суспільні відносини; суспільна форма привласнення матеріальних благ; будь-яке майно, будь-яка власність тощо. Отже власність - це будь-яка матеріальна, чи нематеріальна субстанція (річ), яка належить юридичній чи фізичній особі.

Залежно від свого матеріально-речовинного складу і функціональної ролі в процесі життєдіяльності людей об'єкти власності (пасивна сторона відносин власності) класифікуються (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 Класифікація об'єктів власності

В даній таблиці показане місце інтелектуальної власності у всіх формах власності взагалі. Тобто, ІВ є нематеріальним продуктом суспільного виробництва.

У дослідженнях вітчизняних та зарубіжних авторів, у нормативно-правових документах можна виділити наступні підходи до визначення поняття інтелектуальної власності (ІВ): правовий, інституціональний та торговельно-комерційний.

Найчастіше у науковій літературі використовується визначення, що представлене у пункті 8 статті 2 Стокгольмської конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності (від 14 липня 1967 р.). В ній вказується, що ІВ включає права, що відносяться до літературних, художніх та наукових творів; виконавської діяльності артистів, звукозапису, радіо- та телепередачам; винаходам у всіх сферах людської діяльності; науковим відкриттям; промисловим зразкам; товарним знакам; знакам обслуговування; фірмовим та комерційним позначенням; захисту проти недобросовісної конкуренції; а також усі інші права, що відносяться до ІВ у виробничій, науковій, літературній та художній сферах. В цивільно-правовому розумінні інтелектуальною є не виробничо-матеріальна, а духовна діяльність.

Серед існуючих визначень в наших дослідженнях ми будемо користуватись наступним: інтелектуальна власність - це система економіко-правових відносин власності щодо результатів творчої діяльності людини.

У загальновживаному розумінні інтелектуальна власність -- це права на результати розумової діяльності людини в науковій, художній, виробничій та інших сферах, які є об'єктом цивільно-правових відносин у частині права кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, які, будучи благом нематеріальним, зберігаються за його творцями і можуть використовуватися іншими особами лише з узгодженням з ними, крім випадків, зазначених у законі.

На думку авторів, вихідною методологічною ланкою формування економічної теорії інтелектуальної власності є підхід до неї як до органічної складової всієї сукупності суспільних відносин власності. З цих позицій загальне розуміння власності як сукупності (системи) суспільних відносин належності, володіння, розпорядження і використання об'єктів власності поширюється і на феномен інтелектуальної власності. Інтелектуальна власність має визначатися як сукупність суспільних відносин, що опосередковують виробництво і подальший економічний рух об'єктів інтелектуальної власності - їх належність, володіння, розпорядження і використання. Разом із тим інтелектуальна власність за своїм економічним і відповідним йому юридичним змістом є особливою структурною складовою всієї системи суспільних відносин власності.

Особливість цієї складової визначається, насамперед, особливістю об'єктів інтелектуальної власності. Залежність особливості тих чи тих складових цілісної системи відносин власності від особливості їхнього об'єкту має загальний характер і знаходить свій вияв в особливостях, зокрема, відносин земельної власності, власності на гроші, робочу силу, різні види капіталу, цінні папери тощо.

Об'єкт власності - організаційно відокремлена частка національного багатства, юридично закріплена за конкретним власником, який має право управління нею. Об'єкт власності є пасивною стороною відносин власності.

Особливість об'єктів інтелектуальної власності зумовлює, по-перше, особливість їх економічного руху і форм реалізації та, по-друге, особливість структури самої інтелектуальної власності як складової всієї системи відносин власності. Зокрема, самостійними об'єктами відносин інтелектуальної власності, якими визначається структура останньої, є наукові винаходи, технічні та технологічні розробки, схеми програмних засобів, твори літератури і мистецтва тощо. Разом із тим усі об'єкти інтелектуальної власності за своєю сутністю є однорідні в тому сенсі, що всі вони є продуктами інтелектуальної діяльності, тобто результатом діяльного опредмечування розумом людини певних властивостей природи, самої людини та її суспільного життя.

Особливістю продуктів інтелектуальної діяльності є те, що всі вони за своєю субстанцією є ідеальним, тобто мисленим, уявним образом того об'єкта, який пізнається й втілюється в певний образ людиною у процесі її розумової, інтелектуальної діяльності.

На рис. 1.1 наведена класифікація об'єктів інтелектуальної власності, що визначені такими у Цивільному кодексі України. Для зручності всі об'єкти поділені на три групи: об'єкти промислової власності, нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності, об'єкти авторського права і суміжних прав.

Рисунок 1.1 Класифікація об'єктів права інтелектуальної власності

Об'єкти промислової власності

Винахід ( корисна модель (КМ)) - це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології. Винахід (корисна модель) може бути секретним, якщо містить інформацію, віднесену до державної таємниці. Якщо винахід (корисна модель) створений працівником у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи за дорученням роботодавця за умови, що трудовим договором не передбачено інше, або з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця, то він вважається службовим винаходом (корисною моделлю)

Промисловий зразок (ПЗ) - це результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання.

Під торговельною маркою (ТМ) - розуміють позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб. Географічне зазначення - це назва географічного місця, яке вживається для позначення товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або їх поєднанням. Сутність фірмового найменування витікає з самої назви цього об'єкта. Але, на відміну від попередніх об'єктів, поки що не існує закону, який би охороняв права на нього.

Нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності

Сорт рослин - це окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління,популяція) в рамках нижчого із відомих ботанічних таксонів. Під породою тварин зазвичай розуміють селекційні досягнення у тваринництві. Зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з'єднань між ними визначене законом як топографія інтегральної мікросхеми (ІМС). Комерційна таємниця - це технічна, комерційна, організаційна та інша інформація, що здатна підвищити ефективність виробництва або іншої соціально доцільної діяльності або забезпечити інший позитивний ефект. Відкриттям визнається встановлення невідомих раніше закономірностей властивостей і явищ матеріального світу. Раціоналізаторською пропозицією є визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності.

Об'єкти авторського права і суміжних прав

Ці об'єкти права інтелектуальної власності, у свою чергу, поділяються на дві групи - власне об'єкти авторського права: твори літератури і мистецтва, комп'ютерні програми, компіляції даних (бази даних) і об'єкти, суміжні з авторськими правами, до яких відносяться виконання творів, фонограми і відеограми, програми (передачі) організацій мовлення. Перелік об'єктів права інтелектуальної власності, наведений на рис. 1.1, не є вичерпним. З розвитком людської цивілізації будуть з'являтися все нові й нові об'єкти права інтелектуальної власності, насамперед у галузі інформаційних технологій, генної інженерії тощо.

Суспільний поділ праці, що являє собою зовнішній фактор формування і розвитку відносин власності, визначає об'єктивну необхідність і можливість поділу суб'єктів власності, користування і розпорядження ними. Право власності на об'єкт інтелектуальної власності означає можливість передачі його в користування, чи розпорядження володіння іншим суб'єктам без втрати самого права власності з установленням правил, яких ті зобов'язані дотримуватися у своїй діяльності.

На відміну від природних ресурсів: землі, нафти, вугілля тощо, запаси яких мають певну межу, інтелектуальна власність є невичерпним ресурсом, тому в останні десятиріччя вона швидко замінює традиційні матеріальні активи і стає рушійною силою економічного і культурного розвитку суспільства.

1.2 Порушення прав інтелектуальної власності

Інтелектуальна власність має подвійну природу. З одного боку, творець (автор) об'єкта інтелектуальної власності має виняткову можливість розпоряджатися цим результатом на свій розсуд, а також передавати це право іншим особам, тобто воно подібне з правом власності на матеріальні об'єкти (майновим правом).

З іншого боку, поряд з майновим правом існує деяке духовне право творця на результат своєї творчої праці, так зване право автора. Тобто автор має одночасно сукупність особистих немайнових (моральних) прав, що не можуть відчужуватися від їхнього власника в силу їхньої природи та майнових прав. Іншими словами, якщо майнове (економічне право) на результат творчої праці може бути віддільним від творця (переданим іншій особі в обмежене чи необмежене користування), то моральне (немайнове) право автора невіддільне від творця і ніколи не може бути передане іншій особі. Майнові і особисті (немайнові) права на результат творчої діяльності взаємозалежні і найтіснішим чином переплетені, утворюючи нерозривну єдність. Двоякість права - найважливіша особливість інтелектуальної власності.

Володілець має абсолютне і безстрокове право на матеріальний об'єкт,а на об'єкти інтелектуальної власності його право є строковим, має просторові обмеження, і в передбачених законом випадках може мати додаткові обмеження.

Після того, як результат інтелектуальної діяльності стає надбанням суспільства, творець (автор) не може контролювати його використання іншими особами, тобто неможливо охороняти об'єкт завдяки лише володінню ним. Саме цей факт є основою законодавства в галузі права ІВ.

Рисунок 1.2 Право інтелектуальної власності

Особисте немайнове (або моральне) право належить тільки творцю, тобто фізичній особі. До нього відносяться (Цивільний кодекс України (далі - ЦКУ), ст. 423):

1. Право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права IB (ОПІВ).

2. Право перешкоджати будь-якому посяганню на право IB, здатному завдати шкоди честі та репутації творця ОПІВ.

3. Інші особисті немайнові права IB, встановленні законом стосовно певного об'єкта ПІВ.

До майнового права відносяться (ЦКУ, ст. 424):

4. право на використання ОПІВ;

5. виключне право дозволяти використання ОПІВ;

6. виключне право перешкоджати неправомірному використанню ОПІВ, в тому числі забороняти таке використання;

7. Інші майнові права, встановлені законом стосовно певного об'єкта ПІВ.

Порушенням прав на винахід чи корисну модель, зокрема, є вчинення без дозволу власника патенту на винахід таких дій:

1) виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт та інше введення його в цивільний об рот або зберігання такого продукту в зазначених цілях;

2) застосування процесу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування заборонено без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним. Порушенням прав на промисловий зразок визнається виготовлення виробу із застосуванням запатентованого промислового зразка, застосування такого виробу, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого виробу в зазначених цілях.

Одним з порушень прав інтелектуальної власності є порушення права на торгівельну марку - це вчинення без дозволу прав на неї таких дій:

нанесення її на будь-який товар, для якого торговельну марку зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропонування для продажу, продаж, імпорт та експорт;

застосування її під час пропонування і надання будь-якої послуги, для якої цю торговельну марку зареєстровано;

застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет, у тому числі в доменних іменах.

Набуті права інтелектуальної власності на торговельну марку надають власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено Законом:

зареєстровану торговельну марку стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг;

зареєстровану торговельну марку стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги;

позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і торговельну марку можна сплутати;

позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і торговельну марку можна сплутати.

Держава захищає права авторів, бореться зі злочинами у сфері інтелектуальної власності, які мають сталу назву - піратство. Сьогодні, на жаль, Україна не відома як прогресивна держава у сфері захисту авторського права і суміжних прав. Про це свідчить те, що вона перебуває у ,,Списку 301” США - переліку країн, де рівень інтелектуального піратства досить високий. Проблемою піратства займалися, головним чином, такі галузі юридичної науки, як кримінальне та міжнародне публічне право.

Піратство - несанкціоноване комерційне виготовлення, продажабо інше введення в обіг об'єктів авторського права і суміжних прав.

За даними Міжнародної федераціївиробників фонограм (International Federation of the Phonographic Industry - IFPI), Україна лідирує у Європі за рівнем піратства з показником близько95% від обсягу ринку. Інша міжнародна організація - Асоціація виробників програмного забезпечення (Business Software Alliance) у своєму „Звіті про піратство” відносить Україну до десятки „країн-піратів” програмного забезпечення, де вона (поряд з іншими країнами членами СНД) з показником піратства 89% поділяє з Індонезією третє-четверте місце після В'єтнаму і Китаю, випереджуючи Росію.

Піратство завдає шкоди усім особам, які задіяні у процесі створення, відтворення і розповсюдження об'єктів авторського і суміжних прав. Автори не отримують винагороди за використання своїх творів; видавці, виробники фонограм, розповсюджувачі - не отримують відповідного прибутку та втрачають частину потенційних покупців; покупці, з одного боку, мають комерційну вигоду, купуючи дешеві піратські твори, а з іншого - користуються неякісною продукцією; держава не отримує відповідних відрахувань до бюджету за використання об'єктів авторського права, в результаті чого скорочуються видатки на культуру. Таким чином, на рівні держави піратство створює загрозу для розвитку національної культури, оскільки автори, видавці, виробники фонограм та інші особи, які сприяють авторам у розповсюдженні їхніх творів, втрачають фінансову підтримку. Піратство робить невигідним витрачання часу, зусиль, досвіду для створення нових, оригінальних, якісних творів, внаслідок чого споживач продукту культури вимушений задовольняти свої культурні потреби другорядною продукцією, яка не є продуктом вищого ґатунку як за змістом, так і за формою.

Використанням твору вважається його відтворення і розповсюдження такими способами: публічний показ (виставлення, експонування) твору; прокат примірника, що становить матеріальний носій твору; публічне виконання твору; передача твору в ефір (трансляція по радіо або телебаченню), зокрема передача по кабелю чи супутниковому зв'язку; технічний запис твору; відтворення технічного запису твору, зокрема по радіо або телебаченню; переклад, передача твору для наступного використання, практична реалізація містобудівного, архітектурного, дизайнерського проекту.

Світовий ринок зазнає значної шкоди від порушень прав інтелектуальної власності в окремих країнах. Негативний вплив на економіки інших країн справляє політика байдужості або навіть зацікавленості урядів низьким рівнем охорони прав інтелектуальної власності. В умовах глобалізації контрафактні товари, що містять об'єкти прав інтелектуальної власності, мають властивість розповсюджуватися через світові кордони, створюючи таким чином несприятливу ситуацію на ринку навіть в країнах, які мають ефективний режим охорони. Таким чином, навіть за умов здійснення суворого контролю за порушеннями у сфері інтелектуальної власності в США, американський ринок зазнає впливу іноземних виробників. Невід'ємною передумовою успішної ситуації в інтелектуальної власності є співпраця всіх країн світу у боротьбі з піратством, а також іншими правопорушеннями, пов'язаними з правами на інтелектуальну власність.

1.3 Регулювання прав інтелектуальної власності в міжнародному бізнесі

Загалом, процеси інтелектуалізації у світі сягнули надзвичайно високої інтенсивності. На даному етапі у межах світового господарства діють понад 4,5 млн. патентів, крім того, кожен рік подається близько 700 тис. заявок на патентування. У 2005 р. дохід від продажу ліцензій на запатентовані об'єкти склав понад 100 млрд. дол. США, що вдесятеро перевищує показник 1990 р. Важливо зазначити, що на сьогодні вже сформувалася глобальна мережа регулювання охорони ІВ.

Основна мета охорони авторських і суміжних прав у країні - сприяння збагаченню і поширенню національної культурної спадщини. Досвід свідчить, що рівень останньої безпосередньо залежить від ступеню охорони прав авторів творів літератури, науки та мистецтва. Чим більше їх існує, тим вищим є престиж країни й тим вищою є зайнятість у наукових дослідженнях, книговидавничій діяльності, індустрії звукозапису та розваг. Врешті-решт, всебічне заохочення до творчості є однією з основних передумов соціального, економічного та культурного прогресу країни.

У сучасному світі інтелектуальна власність набуває дедалі більшого значення та охороняється у більшості країн світу, бо вона є одним із наймогутніших стимулів розвитку науково-технологічного прогресу всіх галузей функціонування суспільства. Успішність вирішення соціально-економічних проблем, що кожного дня постають перед суспільством, насамперед, пов'язана з інтелектуальним потенціалом та рівнем його культурного розвитку. Питання охорони і використання інтелектуальної власності в сучасних умовах відіграють усе важливішу роль у комерційній, підприємницькій і виробничій діяльності підприємств.

Для досягнення зазначеного держава повинна забезпечити високий рівень охорони авторського права і суміжних прав. Чим він вищий, тим більший стимул одержують автори для своєї творчості.

Міжнародне співробітництво у сфері охорони інтелектуальної власності має великий вплив на розвиток зовнішньої торгівлі, підприємництва, інвестиційні та інноваційні процеси в Україні. Міжнародний обмін науково-технічною і, особливо, патентною інформацією, а також технологіями - сприяє розвитку науково-технічного потенціалу України. Важливе значення має співробітництво з питань недопущення недобросовісної конкуренції, що суперечить чесним звичаям ведення конкуренції при здійсненні підприємницької діяльності в умовах ринкових відносин в промисловій і торговій сферах діяльності.

Питання міжнародної охорони інтелектуальної власності вивчалися М.М.Богуславським, Е.П.Гавриловим, Ю.Г.Матвєєвим, І.В.Савельєвою, О.П.Сергєєвим, та іноземними науковцями, як: Х. К. Вінк, П. Геллер, В. Етін, П.Катзенбергер, В. Нордеманн, С. Стюарт, тощо. Серед сучасних українських вчених, які займаються дослідженням, наприклад проблем авторського права і суміжних прав, слід відзначити А.С.Довгерта, Ю.М. Капіцу, В.Л. Мусіяку, О.А. Підопригору, О.О. Підопригору тощо.

Основою міжнародної системи інтелектуальної власності є низка угод, більшість з яких регулюють правовідносини у сфері промислової власності, а ще декілька - у сфері авторського права і суміжних прав, а саме:

1. Конвенція, що засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності;

2. Договір про патентне право (ПЛТ);

3. Паризька Конвенція про охорону промислової власності;

4. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів;

5. Римська конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення;

6. Найробський договір про охорону олімпійського символу;

7. Договір про закони щодо товарних знаків;

8. Брюссельська конвенція про розповсюдження несучих програми сигналів, що передаються через супутники;

9. Договір ВОІВ по авторському праву;

10. Договір ВОІВ з виконань і фонограм;

11. Договір про міжнародну реєстрацію аудіовізуальних творів;

12. Мадридська угода по недопущенню неправдивих або тих, що вводять в оману, зазначень походження товарів.

Адміністративне управління за цими договорами і угодами здійснює

Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), що була створена у 1967 р. на Дипломатичній конференції у Стокгольмі, відповідно до Конвенції про заснування ВОІВ. У 1974 р. ВОІВ отримала статус однієї з 16ти спеціалізованих організацій ООН. На сьогодні членами ВОІВ є 184 держави, у тому числі і Україна, Як держава-засновниця ООН, вона стала однією і із засновників ВОІВ. Штаб-квартира ВОІВ знаходиться у Швейцарії (м. Женева)

Головними завданнями ВОІВ є:

поліпшення взаєморозуміння і розвиток співробітництва між державами в інтересах їх взаємної користі на основі поваги до їх суверенітету і рівності;

заохочення творчої діяльності, сприяння охороні інтелектуальної власності в усьому світі;

модернізація та підвищення ефективності адміністративної діяльності міжнародних угод, що створені у сфері охорони промислової власності, а також охорона літературних і художніх творів.

Діяльність ВОІВ спрямована на:

- сприяння охороні інтелектуальної власності в усьому світі шляхом співробітництва між державами і міжнародними організаціями;

- забезпечення адміністративного співробітництва між Союзами в сфері охорони інтелектуальної власності, тобто Союзами, створеними в рамках Паризької і Бернської конвенцій, а також у рамках угод, підписаних членами Паризького Союзу.

Україна є також державою-членом Всесвітньої конвенції про авторське право. Всесвітня конвенція про авторське право була розроблена і прийнята на спеціальній конференції, проведеній в Женеві під егідою ЮНЕСКО у 1952. Головна мета Конвенції - створення універсального режиму для охорони і захисту авторських прав на літературні, наукові і художні твори на міжнародному рівні. Маються на увазі такі різновиди творів, як письмові, музичні, драматичні і кінематографічні, твори живопису, графіки та скульптури.

Питання прав інтелектуальної власності є необхідною умовою участі в міжнародному житті. Сьогодні рівень захищеності прав інтелектуальної власності в багатьох країнах різний, що досить часто служить джерелом конфліктів у міжнародних економічних відносинах. Унаслідок цього в рамках Всесвітньої організації торгівлі (СОТ) розроблена і підписана Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (TRIPS), яка набрала чинності з 01.01.1995 р. Угода TRIPS є складовою частиною Угоди COT (Світової організації торгівлі), яка набрала чинності з 01.01.1995 р. [4, 274]. Ця Угода визначає право власності на деякі види інтелектуальних продуктів, що раніше в багатьох 18 країнах були практично незахищеними. Так, відповідно до TRIPS, комп'ютерні програми, звукові записи і кінематографічні твори повинні захищатися так само, як і літературні, тобто їхні автори мають право заборонити комерційне використання цих продуктів. Відповідно до вимог частини III Угоди TRIPS „Захист прав інтелектуальної власності” країни учасниці зобов'язуються забезпечити на своїй території дію таких процедур, які дозволяють здійснювати заходи, що запобігають порушенню законодавства у сфері охорони прав інтелектуальної власності та їх недопущення. Угода TRIPS передбачає захист прав інтелектуальної власності за допомогою адміністративних процедур, цивільно-правових способів захисту прав, а також кримінальних процедур і штрафів, що можуть бути застосовані до порушників прав.

Авторські права за кордоном охороняються відповідно до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (1886 р.), до якої приєдналася Україна .

В основу Бернської конвенції покладено три принципи:

1) принцип національного режиму: полягає в тому, що твори, створені в одній країні учасниці, повинні отримувати в інших країнах-учасницях таку ж охорону, яка надається в цих країнах творам своїх громадян;

2) принцип автоматичної охорони: означає, що охорона за національним режимом надається автоматично без будь-яких формальних умов реєстрації тощо;

3) принцип незалежності охорони полягає в тому, що охорона надається в країнах учасницях незалежно від наявності охорони в країнах походження твору.

ЄПО організована у 1973 році відповідно до поданої у Мюнхені конвенції про видачу європейських патентів (Європейська патентна конвенція). У 1975 році в Люксембурзі була прийнята конвенція про європейський патент для загального ринку (Конвенція про патент Співдружностей). Метою ЄПО є спрощення діловодства за патентними заявками в країнах Європи. Тобто заявник замість того, щоб подавати заявки в кожну країну окремо на різних мовах, отримав можливість подачі однієї заявки однією мовою в ЄПВ для патентування відразу в декількох європейських країнах.

ЄАПО була заснована Євразійською патентною конвенцією, підписаної у вересні 1994 року в Москві на засіданні Ради голів урядів країн СНД. Основна мета ЄАПО - створення міждержавної системи одержання правової охорони на основі єдиного патенту, діючого на території держав - учасників (наразі - на території дев'яти країн СНД). В Україні зазначена Конвенція не ратифікована.

Окремо в Україні захист прав інтелектуальної власності спирається на Цивільний кодекс України. Книга четверта. Право інтелектуальної власності. Ст. 432, в якій існують пункти :

І. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу

II. Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про:

1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;

2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;

3) вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності;

4) вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності;

5) застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;

6) опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ПРОБЛЕМ ЗАХИСТУ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В СВІТІ

2.1 Проблеми захисту прав інтелектуальної власності в країнах світу

У 90-ті роки все більше число директивних органів країн, що розвиваються визнали роль системи ІВ в якості важливого елемента організаційно-правової інфраструктури для залучення приватних інвестицій у дослідження та розробки, особливо у сфері промисловості і науки. У багатьох дослідженнях підкреслювалася роль ІС в залученні прямих іноземних інвестицій (ПІІ).

Розглянемо підвищення кількості патентів у світі. У всьому світі стала більш виразною схильність фірм до патентуванню своїх винаходів, що особливо характерно для Японії, Китаю, США і Європи. Наприклад, Японії знадобилося цілих 95 років, щоб видати перший мільйон патентів і тільки 15 років, щоб видати наступний мільйон. Число поданих заявок на видачу патенту також збільшується в країнах, що розвиваються.

Китай отримав найбільші обсяги заявок, починаючи з кінця 1990-х років. З 2008 по 2011 р. частка Китаю в світі значно збільшується для кожного з цих форм ІВ. Частка Китаю Державного Управління інтелектуальної Власності (SIPO) у загальної кількості патентних заявок збільшилася з 15,1% у 2008 році до 24,6% в 2011 році. З іншого боку, Європейське патентне відомство, МСС, Корейське відомство інтелектуальної власності і USPTO побачили зменшення своїх часток на світовому рівні. У період між 2008 і 2011, як SIPO і USPTO побачив кількості зростання патентів, товарних знаків і промислових конструкцій. Тим не менш, куількусть заявок на SIPO збільшилася більш швидкими темпами, ніж у USPTO.

Рис. 2.1 Рівень патентів у країнах, що розвиваються на 2002 р.

Країни з високим доходом становили більшість патентних заявок. Однак, на офіси з доходом вище середнього країн припадає близько 60% від проектів по всьому світу - більшість з них у Китаї. Відомства з високими доходами і вище середнього рівнем доходу отримали схожі акції від загального числа заявок на товарні знаки (близько 45%). Знову ж, Китай отримав саму торговельну марку серед заявок офісів з середнім рівнем доходу, хоча її частка була менше ніж для патентів і промислових зразків.

Таблиця 2.1 Частка країн за видами інтелектуальної власності у світі (%)

Країна	Патенти	Марки	Промислові зразки
	2008	2011	2008	2011	2008	2011
Китай	15,1	24,6	12,8	22,8	43,6	53,1
Європа	7,6	6,7	8,6	7,9	5,6	8,3
Японія	20,4	16	3,7	3	4,7	3,1
Корейська Республіка	8,9	8,4	3,7	2,8	8,2	6
США	23,8	23,5	7,3	6,6	3,9	3,1

Інтелектуальна власність (ІВ) Китаю стала найбільший в світі, якщо судити за кількістю заявок на патенти, товарні знаки і промислові зразки. Патентний офіс Китаю обігнали США по патентах і товарних знаків (USPTO) в 2011 та 2012 роках, щоб стати найбільшими у світі, перевершивши Японське патентне відомство у 2010 році. Що стосується товарних знаків, дані додатків класу відомства по товарних знаках показують, що Китай був найбільшим у світі з початку 2000-х років.

Після падіння у 2009 році (-3,6%), заявки на патенти сильно підскочили в 2010 і 2012 роках. Спостерігається безперервне зростання кількості патентів. Патентних заявок по всьому світу приблизно в два рази з 1,05млн. у 1995 році до близько 2540000 в 2012 році. Це в основному за рахунок швидкого зростання заявок, поданих в Китаї і Сполучені Штати Америки.

Щоб визначити джерело зростання патентів по всьому світу розглянемо таблицю 2.2. Більш за все Китай, США, Японія прийняли заявок, причиною тому може бути розвинуте виробництво, багатогалузність країн, звідки великий рівень конкуренції та потреби в захисті інтелектуальної власності.

Таблиця 2.2 Рейтинг країн за кількістю патентів на 2012 р.

Рейтинг	Країна	Заяви
		Всього	Резиденти	Нерезиденти
1	Китай	526 412	415 829	110 583
2	США	503 582	247 750	255 832
3	Японія	342 610	287 580	55 030
4	Південна Корея	178 924	138 034	40 890
5	Німеччина	59 444	46 986	12 458
6	Індія	42 291	8 841	33 450
7	Росія	41 414	26 495	14 919
8	Канада	35 111	4 754	30 357
9	Австралія	25 526	2 383	23 143
10	Бразилія	22 686	2 705	19 981
11	Великобританія	22 259	15 343	6 916
12	Франція	16 754	14 655	2 099

Патенти та офіси в кожній країні необхідні для здійснення контролю над інтелектуальною власністю, захисту її прав. В свою чергу захист потрібен, бо багато хто порушує закон. Масштаби такої неповаги дуже різноманітні, починаючи від недозволеного копіювання охоронюваних творів для особистого користування, до широкомасштабних кримінальних комерційних підприємств, які виробляють сотні тисяч незаконних копій.

Коли незаконна продукція становить певну частку на ринку (або навіть підриває потенційний ринок) і коли окупність капіталовкладень неможлива з-за кримінальної діяльності, то в гру повинні вступати механізми захисту найважливіших інтересів не тільки згаданих учасників та органів, а й суспільства в цілому. Міжурядові та неурядові організації, а також промислові асоціації, повноваження яких зачіпають різні аспекти контрафакції та піратства та їх наслідків, вважають на основі наявних у них фактів і статистики, що ринок незаконної контрафактної продукції становить від 5 до 7% загального обсягу світової торгівлі. Оцінили масштаби витрат світової торгівлі міжнародні організації, бачимо оцінку в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 Оцінка міжнародними організаціями збитків від порушень прав інтелектуальної власності

Організація	Оцінка
Всесвітня митна організація	Близько 5% обсягу всієї світової торгівлі є фальсифікованою
Європейська комісія	Від 5% до 7% обсягу світової торгівлі, що складає собою від 200 до 300 млрд. євро на рік у вигляді втраченого доходу і 200 000 втрачених робочих місць
Організація економічного співробітництва та розвитку	Більше 5% обсягу світової торгівлі

Спростити і зробити більш економічним отримання охорони винаходів, якщо така охорона потребується в кількох країнах, зможе РСТ - система, яка в свою чергу забезпечує єдину процедуру подачі патентних заявок для захисту винаходів в кожному з договірних держав. Шляхом подачі однієї міжнародної патентної заявки за процедурою цього договору заявник може одночасно просити охорону на винахід в усіх і кожному з 121 держави-члена (по станом на червень 2003) у всьому світі.

Для загального числа міжнародних патентних заявок, поданих за процедурою Договору про патентну кооперацію (РСТ) характерна тенденція росту. Для отримання 250 000 заявок знадобилося 18 років, і тільки 4 роки, щоб подвоїти це число.

Сукупна частка Китаю, Японії та Республіки Корея в загальній чисельності заявок за процедурою РСТ зросла на 28 процентних пунктів в період між 1995 і 2011 роках. На противагу цьому, частка США знизилася на 16 процентних пунктів. Для всіх європейських країн, окрім Швейцарії, в 2011 році частка була нижчою, ніж в 1995 році. Це відображає зрушення в географії заявок за процедурою РСТ із США і Європи в бік Азії.

У 2009 р. вперше за період з 1979 р. число міжнародних патентних заявок, поданих за процедурою PCT, скоротилося, що було обумовлено глобальною економічною кризою. Проте вже в 2010 р. зростання відновилося: збільшення склало 4,8% завдяки значному приросту числа заявок з Китаю (+56,2%), Республіки Корея (+20,5%) і Японії (+7,9%).

Географія PCT змінюється: в даний час найбільше число міжнародних патентних заявок припадає на Східну Азію, яка обігнала США і Європу. Це є відображенням швидкої географічної диверсифікації інноваційної діяльності в світі.

У 2011 р. найбільший приріст числа міжнародних патентних заявок (до 17,3%) був відмічений в області цифрового зв'язку (включаючи мережі бездротового зв'язку). У більшості інших областей техніки спостерігалося скорочення або вельми обмежений ріст.

У 2010 р. число міжнародних патентних заявок, поданих згідно з Договором ВОІВ про міжнародну патентну кооперацію (РСТ), зросло на 4,8%. Найбільше зростання було відзначено в Китаї (+56,2%), Республіці Корея (+20,5%) і Японії (+7,9%), і він частково компенсував змішані показники в європейських країнах і триваюче скорочення в Сполучених Штатах (- 1,7%). Попередні дані свідчать про те, що в 2010 р. було подано 162 9001 міжнародних патентних заявок у порівнянні з 155398 заявками у 2009 р.

Рис 2.2 Динаміка заяв PCT у світі

«Загальна кількість подач за процедурою РСТ, що скоротилося в 2009 р. внаслідок економічної кризи, знову майже досягла рівня 2008 р, -. заявив Генеральний директор ВОІВ Френсіс Гаррі. - Високі темпи зростання у Східній Азії відображають зростаючу економічну диверсифікацію інноваційної діяльності. Ця тенденція має безліч наслідків, одним з яких є збільшення числа мов, що використовуються патентними відомствами в якості основи для визначення патентоспроможності винаходу ».

Незважаючи на скорочення в 2010 р. на 1,7%, Сполучені Штати зі своїми 44 855 міжнародними заявками залишаються найбільшим користувачем системи РСТ (додаток 2). За ними слідують Японія (32156 поданих заявок) і Німеччина (+2,2%, 17 171). У 2010 р. Китай (12 337) обігнав Республіку Корея (9 686), ставши четвертою країною за кількістю подач за процедурою РСТ. Шосте місце зберегла за собою Франція (-0,6%, 7 193), за якою слідують Сполучене Королівство (-3,7%, 4857), Нідерланди (-8,2%, 4097), Швейцарія (-1, 6%, 3 611), Швеція (-11,6%, 3 152), Канада (+7,1%, 2 707), Італія (-0,8%, 2 632), Фінляндія (-2,2% , 2076), Австралія (-0,2%, 1 736) та Іспанія (+10,3%, 1725).

Таблиця 2.4 Доля країн за PCT заявами у світі

Країна	1995	2011
США	42,8	26,9
Японія	6,9	21,3
Німеччина	12,8	10,3
Китай	0,3	9
Республіка Корея	0,5	5,7
Франція	4,7	4,1
Великобританія	7,5	2,7
Швейцарія	2,2	2,2
Нідерланди	3,5	1,9
Швеція	3,9	1,9
інші	14,8	14

Промислові зразки

Крім патентів для захисту прав інтелектуальної власності існує категорія промислові зразки, за якою закріплено багато категорій винаходів. Протягом останніх двох років у всьому світі спостерігалося значне зростання числа заявок, поданих на реєстрацію промислових зразків. У 2011 р. число заявок на реєстрацію зразків збільшилася на 16% після зростання на 13,9% в 2010 р. Цей значне зростання числа подач заявок головним чином пояснювався істотним зростанням числа подач у Китаї. На частку Китайського відомства в період 2010-2011 рр.. припало близько 90% світового зростання.

За оцінками загальносвітової організації ВОІВ працювало близько 133 офісів, заявки включають в себе прямі національні і регіональні заявки і позначення, отримані через міжнародні реєстрації. Довгостроковий тренд показує безперервний ріст заявок на промислові зразки протягом останнього десятиліття. Число заявок зросло приблизно з 290 800 у 2000 році до 775 700 в 2011 році. Після уповільнення зростання у 2008 і 2009 роках, кількість заяв різко підвисилась в 2010 році на 13,9% і в 2011 на 16%. Це було в основному за рахунок високих темпів зростання в заявах, в Китаї - облік 90% всіх зростань прийшов на період з 2009 по 2011 рік. На відміну від інших форм ІВ, недавній економічний спад не привів до зниження заяв у світі. У 2009 році патенти і товарні знаки по всьому світу знизилися на 3,6% і 2,1%.

Рис 2.4 Динаміка валових заявок на промислові зразки у всьому світу

У порівнянні з 2009 р. на 4,5% зросло також число міжнародних реєстрацій товарних знаків: у 2010 р. загальне число міжнародних реєстрацій склало 37 533. У 2010 р. ВОІВ внесла до реєстру 21 949 записів про продовження терміну дії міжнародних реєстрацій товарних знаків, що на 14,1% більше, ніж у 2009 р. Це відображає цінність давно існуючих брендів, оскільки споживачі схильні вибирати товари, які їм добре відомі і яким вони довіряють.

Генеральний директор ВОІВ Френсіс Гаррі заявив, що «діяльність з міжнародної реєстрації товарних знаків відновила своє зростання, який майже компенсував втрати 2009р.», що сталося з причиною виході із кризи.

На відміну від патентів список з 20 лідируючих відомств включає вісім відомств, розташованих у країнах із середнім рівнем доходів. Китай - країна з середнім рівнем доходів - отримала найбільшу кількість заявок на зразки (521468) в 2011 р. Інша країна з середнім рівнем доходів, Туреччина, отримала 41218 заявок, що перевищує число заявок, поданих в Японське патентне відомство або в ВПТЗ США . У період 2010-2011 рр.. спостерігалося швидке зростання числа подач заявок у відомствах ІС Китаю (23,8%), Індії (16,7%), Мексики (17,2%), Туреччини (17,6%) і України (17,5%).

У 2010 р. обсяг діяльності з міжнародної реєстрації товарних знаків знову став зростати: у рамках Мадридської системи, яка налічує 85 членів, ВОІВ отримала 39687 заявок на міжнародну реєстрацію товарних знаків ("Мадридська система"), що на 12,8% більше, ніж в 2009 р. Найбільший рост був відзначений для Республіки Корея (+42,2%), Китаю (+42%), Італії (+38,7%), Сполучених Штатів Америки (+29,6%), Європейського Союзу (+ 26,9%) і Японії (+20,2%). На додаток до 5,7% збільшення числа заявок на реєстрацію промислових зразків в 2011 р., число міжнародних реєстрацій, запис про які була внесена ВОІВ у Міжнародний реєстр, досягло 2363 (об'єктами яких з'явилися 12033 зразків) або зросла на 6,6% в порівнянні з попереднім роком. Найбільше зростання числа зразків, які є об'єктами заявок, поданих на реєстрацію, спостерігався у заявників з Німеччини (+47%), Швейцарії (+18%), Норвегії (+112%), Хорватії (+1087%), Ліхтенштейну (+50% ) і Данії (+216%) (таблиця 3). Серед основних користувачів Гаазької системи заявники з Німеччини зайняли перше місце, подавши 3395 заявок на реєстрацію зразків або 28,2% від загального числа. За ними пішли заявники з Швейцарії (2787 зразків або 23,2%), Сполучених Штатів Америки (1287 зразків або 10,7%), Франції (912 зразків або 7,6%), Нідерландів (656 зразків або 5,5%) та Італії (634 зразка або 5,3%). Туреччина, Австрія, Бельгія та Іспанія також увійшли в десятку країн, заявники з яких подали більше 150 заявок (у кожній країні) на реєстрацію окремих зразків.



Таблиця 2.5 Частка (%) від загального числа поданих у 2011 р. заявок і приріст порівняно з 2010 р.

	Країна-заявник	2007	2008	2009	2010	2011	Частка	Приріст
1	Німеччина	2079	2682	2274	2954	3395	28.2%	14.9%
2	Швейцарія	1291	2046	2013	2756	2787	23.2%	1.1%
3	США	0	491	983	842	1287	10.7%	52.9%
4	Франція	1418	1161	1019	1092	912	7.6%	-16.5%
5	Нідерланди	528	499	1014	959	656	5.5%	-31.6%
6	Італія	280	439	588	580	634	5.3%	9.3%
7	Туреччина	117	218	160	308	231	1.9%	-25.0%
8	Австрія	97	128	160	233	189	1.6%	-18.9%
9	Бельгія	92	102	114	192	159	1.3%	-17.2%
10	Іспанія	69	29	38	218	151	1.3%	-30.7%
11	Сполучене Королівство	0	98	80	83	132	1.1%	59.0%
12	Фінляндія	0	187	95	65	120	1.0%	84.6%
13	Норвегія	0	0	0	49	104	0.9%	112.2%
14	Греція	245	23	45	206	103	0.9%	-50.0%
15	Хорватія	16	26	7	8	95	0.8%	1087.5%
16	Швеція	9	21	13	54	94	0.8%	74.1%

Європейський союз (ЄС) з'явився найбільш часто вказується договірною стороною з точки зору числа зразків, щодо яких Питають охорона.

Таблиця 2.6 Заяви на промислові зразки резидентами та нерезидентами

Рік	Резиденти	Нерезиденти
2001	205 507	95 252
2002	224 762	97 277
2003	246 569	82 771
2004	267 906	76 812
2005	324 647	80 966
2006	364 365	82 981
2007	433 958	86 879
2008	473 035	84 295
2009	518 138	68 647
2010	591 908	76 562
2011	691 161	84 470



Вказівки ЄС містилися в заявках, об'єктами яких були 8440 зразків (76,2% від загального числа зразків). Слідом за ЄС найбільш часто вказуються договірними сторонами були: Швейцарія (7593 зразка, 68,5%), Туреччина (4631 зразок, 41,8%) і Україна (2550 зразків, 23%).

Резидентська заява визначається як заявка, подана на посаду заявника, які проживають в країні, в якій це відомство юридично закріплено. З 775 700 заявок на промислові зразки, поданих у всьому світі в 2011 р., 691 200 були подані резидентами і 84 500 - нерезидентами. 7775700 заявок, поданих у 2011 році складаються 691200 84500 резидентами та нерезидентами заяв. У порівнянні з 2010 р. чисельність резидентських заяв виросла майже на 100 000 у 2011 році (+16%), у той час як нерезиденти ...