Право на інтелектуальну власність

За договором про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності одна сторона (творець - письменник, художник тощо) зобов'язується створити об'єкт права інтелектуальної власності відповідно до вимог другої сторони (замовника) та в установлений строк.

Договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності повинен визначати способи та умови використання цього об'єкта замовником. Оригінал твору образотворчого мистецтва, створеного за замовленням, переходить у власність замовника. При цьому майнові права інтелектуальної власності на цей твір залишаються за його автором, якщо інше не встановлено договором (ч. 3 ст. 1112 ЦК України). Згідно зі ст. 54 Конституції України громадянам гарантується свобода літературної, наукової і технічної творчості . У зв'язку з цим, ЦК України встановлено, що умови договору про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності, що обмежують право творця цього об'єкта Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором (частина 2 статті 429 ЦК України).

Відповідно до статті 427 ЦК України майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі. За договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах (стаття 1113 ЦК).

Закон України «Про авторське право і суміжні права» передбачає, що автор (чи Конституція України. Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2222-IV від 8 грудня 2004 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2005, N 2, ст.44. 28 інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані. Укладення договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності не впливає на ліцензійні договори, які були укладені раніше. Умови договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, що погіршують становище творця відповідного об'єкта або його спадкоємців порівняно з становищем, передбаченим цим Кодексом та іншим законом, а також обмежують право творця на створення інших об'єктів, є нікчемними.

Є певні застереження щодо укладення договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, зокрема:

- якщо предметом даного договору є секретний винахід (корисна модель) - такий договір укладається за погодженням із Державним експертом;

- майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування передаються іншій особі лише разом з цілісним майновим комплексом особи, якій ці права належать, або його відповідною частиною;

- законодавством України не передбачено, що майнове право на географічне зазначення можна передати.

Що стосується державної реєстрації договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, то відповідно до ст. 1114 ЦК ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності та договори, визначені статтями 1109, 1112 та 1113 цього Кодексу, не підлягають обов'язковій державній реєстрації. Їх державна реєстрація здійснюється на вимогу ліцензіара або ліцензіата у порядку, встановленому законом. Відсутність державної реєстрації не впливає на чинність прав, наданих за ліцензією або іншим договором, та інших прав на відповідний об'єкт права інтелектуальної власності, зокрема на право ліцензіата на звернення до суду за захистом свого права.

У той же час, факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до ЦК або іншого закону є чинними після їх державної реєстрації (права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки, топографії інтегральних мікросхем), підлягає державній реєстрації. Слід зазначити, що реєструються не самі договори (ліцензійні договори, договори про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності), а реєструється сам факт передання виключних прав та факт видачі ліцензії.

Реєстрація таких відомостей (фактів) здійснюється з урахуванням вимог законів в сфері охорони прав інтелектуальної власності та підзаконних нормативних актів. Так, законами у сфері правової охорони промислової власності передбачено, що сторона договору має право на інформування невизначеного кола осіб про передачу права інтелектуальної власності на об'єкт промислової власності або видачу ліцензії на його використання. Таке інформування здійснюється шляхом публікації в офіційному бюлетені відомостей в обсязі та порядку, встановлених МОН, з одночасним внесенням їх до відповідного державного реєстру. Дії, пов'язані з поданням до Держдепартаменту відомостей про передачу права власності на об'єкт промислової власності або видачі ліцензії на його використання, можуть здійснювати: сторона договору; представник у справах інтелектуальної власності (патентний повірений) чи інша довірена особа, які діють за дорученням сторони договору.

Якщо власником патенту (свідоцтва) є декілька осіб, то всі дії, пов'язані з передачею права власності на об'єкт промислової власності та наданням ліцензії на його використання, визначаються договором між ними, а право на підписання документів, які подаються до Держдепартаменту, може бути надане одній особі за наявності відповідної довіреності.

Якщо один або більше, але не всі, співвласники патенту (свідоцтва) на об'єкт промислової власності бажають передати своє право власності на об'єкт промислової власності на користь інших співвласників, то договір укладається між співвласниками, які передають право власності, та іншими співвласниками. За опублікування зазначених відомостей та запропонованих стороною договору змін до відомостей про видачу ліцензії сплачуються збори. Для публікації в офіційному бюлетені "Промислова власність" (далі - бюлетень) та внесення до реєстру (реєстрації) відомостей про передачу права власності на об'єкт промислової власності та надання дозволу (видачу ліцензії) на його використання (далі - відомості) до Держдепартаменту подають такі документи:

- заяву про публікацію та внесення до реєстру відомостей (далі - заява) - 1 прим.;

- договір (ліцензійний договір) або нотаріально засвідчений витяг з договору (ліцензійного договору) - 3 прим.;

- документ про сплату збору за внесення до реєстру відомостей - 1 прим.;

- довіреність, оформлену з дотриманням вимог чинного законодавства, якщо документи від імені сторони договору подає представник у справах інтелектуальної власності (патентний повірений) або інша довірена особа;

- довіреність на ім'я представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного), оформлену з дотриманням вимог чинного законодавства, від правонаступника власника свідоцтва, якщо він є іноземною особою або особою без громадянства, яка проживає чи має постійне місцезнаходження поза межами України (далі - іноземна особа).

Заява викладається українською мовою і стосується одного договору (ліцензійного договору). Якщо стороною (сторонами) договору є іноземна особа (іноземні особи), то в заяві здійснюється транслітерація (передача транскрипційних знаків певної мови літерами української абетки) повного імені фізичної особи або повного офіційного найменування юридичної особи та її місцезнаходження (місця проживання). У дужках зазначені дані відтворюються мовою оригіналу. У договорі (ліцензійному договорі) або витягу з договору (ліцензійного договору) повинні бути вказані:

- сторони договору;

- предмет договору;

- номер патенту (свідоцтва);

- назва винаходу (корисної моделі, промислового зразка);

- для торговельної марки - перелік товарів і послуг із зазначенням класів МКТП, на які поширюється передача права власності;

- місцезнаходження (місце проживання) сторін.

Щодо ліцензійного договору:

- сторони ліцензійного договору;

- предмет ліцензійного договору;

- номер патенту (свідоцтва, міжнародної реєстрації знака);

- назва винаходу (корисної моделі);

- обсяг прав, що передаються;

- вид ліцензії (виключна, одинична або невиключна);

- строк дії ліцензійного договору;

- територія дії ліцензійного договору;

- перелік товарів і послуг із зазначенням класів МКТП, для яких передається право на використання знака (міжнародного знака);

- місцезнаходження (місце проживання) сторін.

Ліцензійний договір або виписка з ліцензійного договору повинні містити умову про те, що якість товарів і послуг, виготовлених чи наданих за ліцензійним договором, не буде нижчою від якості товарів і послуг власника свідоцтва (міжнародної реєстрації знака) і що останній здійснюватиме контроль за виконанням цієї умови. Договір (ліцензійний договір) або витяг з договору (ліцензійного договору) подається до Держдепартаменту українською мовою. Якщо договір ліцензійний договір) або витяг з договору (ліцензійного договору) викладений іншою мовою, то до нього додається переклад на українську мову, засвідчений нотаріально або уповноваженою особою компетентного органу.

Договір (ліцензійний договір) підписується сторонами, що його укладають.

Договір (ліцензійний договір) від імені юридичної особи підписується особою, що має на це повноваження. Підпис складається з повного найменування посади особи, яка підписує договір (ліцензійний договір), особистого підпису, ініціалів, прізвища, дати і скріплюється печаткою.

Договір (ліцензійний договір) або витяг з договору (ліцензійного договору) засвідчуються в порядку, установленому в країні його укладання.

Відповідальність за достовірність інформації, наведеної в документах, що подаються до Держдепартаменту, несуть сторони договору (ліцензійного договору). Виправлення в документах не допускаються.

Держдепартамент має право надіслати запит про подання додаткових документів, необхідних для прийняття рішення, у разі виникнення обґрунтованих сумнівів щодо вірогідності інформації, що містять подані до Держдепартаменту документи. У цьому разі рішення приймається в двотижневий строк від дати надходження додаткових документів.

Відомості не можуть бути опубліковані та внесені до реєстру, якщо:

- патент (свідоцтво) визнано недійсним повністю;

- дія патенту (свідоцтва) припинена;

- зареєстровано заяву власника патенту (свідоцтва) про готовність надання будь-якій особі дозволу на використання об'єкта промислової власності, а клопотання про відкликання цієї заяви не надійшло;

- подані документи не відповідають вимогам.

У цих випадках Держдепартамент повертає документи із зазначенням мотивованих підстав їх повернення за адресою, указаною в заяві.

У відомості про видачу ліцензії на використання об'єкта промислової власності, що опубліковані та внесені до відповідного реєстру, за ініціативою сторін ліцензійного договору вносяться та публікуються зміни (далі - зміни) щодо:

- повного імені або найменування та/або адреси для листування;

- сторін ліцензійного договору;

- обсягу прав, що передаються;

- виду ліцензії;

- строку дії ліцензійного договору;

- території дії ліцензійного договору.

Для внесення змін подають такі документи:

- заяву про публікацію та внесення змін - 1 прим.;

- перелік змін - 1 прим.;

- документ про сплату збору за внесення змін.

Для внесення змін щодо повного імені або найменування сторін до заяви додається документ, що підтверджує правомірність таких змін. Для внесення змін щодо продовження строку дії ліцензійного договору заяву подають не пізніше, ніж за два місяці до закінчення строку його дії. Заява про публікацію та внесення змін викладається українською мовою, стосується одного ліцензійного договору та підписується сторонами ліцензійного договору або довіреною особою, що діє за дорученням сторони, за наявності довіреності, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства. Перелік змін підписується сторонами та має містити нову редакцію пункту (пунктів), що змінюється (змінюються).

Держдепартамент розглядає заяву про публікацію та внесення змін і додані до неї документи, приймає рішення про публікацію та внесення змін у відомості про видачу ліцензії на використання об'єкт промислової власності протягом двох місяців від дати надходження правильно оформлених документів. Заява про публікацію та внесення змін у відомості про видачу ліцензії на використання об'єкт промислової власності не приймається до розгляду, якщо:

- патент визнано недійсним повністю;

- дія патенту припинена;

- дія ліцензійного договору закінчилася;

- подані документи не відповідають встановленим вимогам цієї Інструкції.

Дія ліцензійного договору може бути достроково припинена:

- за взаємною згодою сторін;

- на підставі рішення суду;

- на підставі припинення дії деклараційного патенту на винахід у зв'язку з 32 видачею патенту за результатами кваліфікаційної експертизи заявки, за якою раніше було видано деклараційний патент.

Для публікації та внесення до відповідного реєстру відомостей про дострокове припинення дії ліцензійного договору за взаємною згодою сторін до Держдепартаменту подають заяву про публікацію та внесення відомостей до відповідного реєстру у зв'язку з достроковим припиненням дії ліцензійного договору, підписану обома сторонами ліцензійного договору, в одному примірнику. Сплата збору за внесення до відповідного державного реєстру відомостей про реєстрацію ліцензійного договору або договору про передання майнових прав на об'єкти промислової власності проводиться відповідно до Порядку сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 р. № 1716 (зі змінами) (далі - Порядок). Цей Порядок визначає строки і механізм сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, а також розміри зазначених зборів згідно з додатком.

Фізичні особи, що постійно проживають за межами України та юридичні особи з місцезнаходженням за межами України можуть сплачувати збори у гривнях, євро чи доларах США за офіційним курсом Національного банку на день сплати збору. До суми збору не включається вартість послуг, пов'язаних з його сплатою. У разі коли заявником (заявниками) чи власником (власниками) відповідного патенту або свідоцтва про державну реєстрацію топографії інтегральної мікросхеми є винахідник (винахідники) винаходу чи корисної моделі або автор (автори) промислового зразка чи топографії інтегральної мікросхеми, кожен збір за дії, пов'язані з охороною прав на ці об'єкти, за винятком зборів за кодами 13300, 13400, 22200, 22400, 32100 і 32300 (збори стосуються реєстрацій ліцензій та внесення змін щодо них), сплачується у розмірі 5 відсотків установленого розміру. У разі подальшого включення до складу заявників особи, яка не є винахідником або автором, здійснюється доплата зборів, сплачених за останні три роки перед таким включенням, до повного розміру, встановленого згідно з додатком до цього Порядку. У разі подальшого протягом п'яти років з дати державної реєстрації патенту на винахід, корисну модель, промисловий зразок або реєстрації топографії інтегральної мікросхеми включення до складу власників відповідного патенту чи свідоцтва особи, яка не є винахідником чи автором, здійснюється доплата зборів, сплачених за останні три роки перед таким включенням, до повного розміру, встановленого згідно з додатком до цього Порядку.

У разі коли заявником (заявниками) чи власником (власниками) патенту на винахід (корисну модель) є неприбуткові установи та організації, кожен збір за дії, пов'язані з охороною прав на винахід (корисну модель), за винятком зборів за кодами 13300, 13400 і 13500, сплачується у розмірі 10 відсотків установленого розміру. Збори сплачуються на поточні рахунки уповноваженого МОН закладу експертизи, що входить до державної системи правової охорони інтелектуальної власності (далі - заклад експертизи).

Під час сплати збору у відповідному розрахунковому документі (на паперовому чи електронному носії) зазначаються:

- ім'я (найменування) платника збору;

- слово "збір";

- вид збору (скорочено) та його код, визначені згідно з додатком до цього Порядку;

- сума збору у розмірі, встановленому згідно з додатком до цього Порядку;

- номер заявки на відповідний об'єкт інтелектуальної власності, наданий закладом експертизи, або, якщо цей номер заявнику не повідомлено, - порядковий номер заявки, визначений заявником під час подання заявки. У разі коли сплата збору стосується виданого патенту чи свідоцтва, замість номера заявки зазначається номер відповідного патенту чи свідоцтва;

- у разі коли збір сплачено від імені фізичної особи, що постійно проживає за межами України, або юридичної особи з місцезнаходженням за межами України, - код його країни.

Документом про сплату збору вважається виписка з особового банківського рахунка закладу експертизи.

У разі відсутності у виписці з особового банківського рахунка зазначення номера заявки на відповідний об'єкт інтелектуальної власності документом про сплату збору є розрахунковий документ на паперовому носії (платіжне доручення, касовий чек, квитанція тощо), що міститься в матеріалах заявки та відповідає вимогам, установленим цим пунктом.

Платник має право сплатити декілька зборів шляхом оформлення одного розрахункового документа. За дії, пов'язані з розпоряджанням майновими правами промислової власності, передбачені такі збори (гривні):

- за опублікування відомостей про видачу ліцензії на використання винаходу (корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральної мікросхеми, знака для товарів і послуг) чи будь-якої кількості таких ОПІВ - 400 гривень. Збори: 13300, 22200, 32100, 43000;

- за опублікування змін до опублікованих відомостей про видачу ліцензії на використання винаходу (корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральної мікросхеми, знака для товарів і послуг) чи будь-якої кількості таких ОПІВ, зазначених у патенті (свідоцтві)" - 400 гривень. Збори: 13400, 22400, 32300, 43200;

- за опублікування відомостей про передачу права власності на винахід (корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, знак для товарів і послуг) чи таких ОПІВ, зазначених у патенті (свідоцтві) - 600 гривень. Збори: 13500, 22300, 32200, 43100. При застосуванні Порядку необхідно враховувати «Роз'яснення з питань застосування Порядку сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 23 грудня 2004 р. № 1716 (наказ Державного департаменту інтелектуальної власності від 03.02.2005 № 9 (у редакції наказу Державного департаменту інтелектуальної власності від 13.05.08 № 72, із змінами внесеними наказом Державного департаменту інтелектуальної власності від 04.06.2008 № 93))

Реєстрація ж договорів щодо розпорядження об'єктів авторського права (відомостей щодо їх укладення) є необов'язковою і здійснюється за заявою суб'єкта авторського права відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1756 «Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір»



Висновки

Наявність сучасної, міжнародно визнаної системи інтелектуальної власності є необхідним елементом для досягнення високого економічного та соціального розвитку будь - якої держави. Охорона інтелектуальної власності сприяє використанню та подальшому розвитку винахідницьких і творчих талантів та досягнень, підтримує та зберігає національний потенціал у сфері інтелектуальної діяльності та залучає інвестиції, стабілізуючи економічний стан, при якому як вітчизняні, так і зарубіжні інвестори можуть бути впевнені в тому, що їх права будуть поважатись. Створення саме такої системи має особливе значення для України - країни зі значним науково-технічним та інтелектуальним потенціалом.

Відповідно до Конституції України, яка гарантує кожному громадянину свободу художньої, наукової і технічної творчості, наша незалежна держава послідовно створює свої власні механізми захисту інтелектуальної власності, авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, які виникають у зв`язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Поняття "інтелектуальна власність" виникло в процесі тривалої практики юридичного закріплення за певними особами їхніх прав на результати інтелектуальної діяльності у сфері науки, виробництва, мистецтва і літератури.

У найширшому розумінні інтелектуальна власність означає закріплені законом права, які є результатом інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій, літературній і художній сферах.

У загальновживаному розумінні "інтелектуальна власність" - це права на результати розумової діяльності людини в науковій, художній, виробничій та інших сферах, які є об'єктом цивільно-правових відносин у частині права кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, які, будучи благом не матеріальним, зберігаються за його творцями і можуть використовуватися іншими особами лише за узгодженням з ними, крім випадків, визначених законодавством.

За традицією, що склалася, інтелектуальну власність поділяють на "авторське право і суміжні права" та "патентне право" (право промислової власності), спільною істотною ознакою яких є те, що об`єктами авторських прав та прав промислової власності виступають саме результати творчої діяльності людини.

Авторським правом регулюються відносини, які виникають в процесі створення та використання літературних, музичних і художніх творів, витворів кінематографії, наукових праць, серед яких необхідно виділити комп'ютерні програми та бази даних.

Інститутом суміжних прав регулюються відносини, пов'язані зі створенням та використанням результатів творчої діяльності (наприклад, виконавська діяльність артистів, фонограми, відеограми тощо).

"Патентне право" охоплює охорону винаходу за допомогою патенту, захист певних комерційних інтересів за допомогою законодавства про товарні знаки і торгові найменування, а також законодавства про охорону промислових зразків.

Слід зазначити, що досить часто поняття "промислова власність" розуміється як таке, що означає рухому і нерухому власність, яка використовується в процесі промислового виробництва, але насамперед промислова власність є інтелектуальною власністю і, таким чином, має відношення до творінь людського розуму (наприклад, винаходи, промислові зразки, товарні знаки тощо).

Крім традиційних об'єктів, що охороняються авторським правом і суміжними правами, а також правом промислової власності, правовій охороні підлягають чимало результатів інтелектуальної діяльності, наприклад сорти рослин, топографії інтегральних мікросхем, комерційна таємниця (секрети виробництва, зокрема ноу-хау).

У 1967 році у Стокгольмі було підписано Конвенцію, що заснувала Всесвітню організацію інтелектуальної власності (ВОВІ), якою визначено, що до інтелектуальної власності належать права на:

- літературні, художні та наукові твори;

- виконавську діяльність артистів, звукозапис, радіо- і телевізійні передачі;

- винаходи у сферах людської діяльності;

- наукові відкриття;

- промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування і комерційні позначення;

- захист від недобросовісної конкуренції;

- усі інші права, що належать до інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній сферах.

При розробленні національного законодавства України у сфері інтелектуальної власності було висунуто завдання - максимально використати правові норми, визнані всіма цивілізованими країнами світу.

В Україні здійснено великий обсяг робіт з формування нормативно-правової бази в зазначеній сфері відносин. Діють такі законодавчі акти, як закони України "Про авторське право і суміжні права", "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", "Про охорону прав на промислові зразки", "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону прав на зазначення походження товарів", "Про охорону прав на сорти рослин", "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем".

Норми щодо регулювання відносин інтелектуальної власності містяться також в інших законах, наприклад законах України "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних", "Про особливості державного регулювання діяльності суб`єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування", "Про племінну справу у тваринництві", "Про науково-технічну інформацію", "Про лікарські засоби" тощо.

Крім того, при регулюванні відносин інтелектуальної власності у разі необхідності застосовуються міжнародні договори у сфері інтелектуальної власності, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Перелік таких договорів наведено в Інформаційному листі Вищого Господарського суду України від 08.10.2003 № 01-8/1199 "Про нормативно-правові акти, що регулюють питання, пов ` язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності".

Значним досягненням правового регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності є прийняття 16 січня 2004 року нового Цивільного кодексу України, більшість норм якого по інтелектуальній власності містяться в книзі четвертій "Право інтелектуальної власності". Книга IV ЦК України враховує сучасний стан економіки, національні традиції і звичаї, вона максимально наблизила систему охорони інтелектуальної власності до світових стандартів, в ній знайшли відображення останні найновіші досягнення як світової, так і вітчизняної правової науки, врахований досвід правозастосовчої практики.

Книга містить загальні положення про право, основні норми авторського права, суміжних прав, права інтелектуальної власності на наукове відкриття, винахід, корисну модель, промисловий зразок, раціоналізаторську пропозицію, компонування інтегральної мікросхеми, сорт рослин, породу тварин, а також торгову марку (знак для товарів і послуг), географічну вказівку і комерційну таємницю.

Чітко визначається поняття "право інтелектуальної власності", відображається його співвідношення з правом власності на річ, визначаються об'єкти, суб'єкти права, зміст майнових і особистих немайнових прав інтелектуальної власності, підстави їх виникнення, умови використання об`єктів інтелектуальної власності і передачі прав на них, визначаються наслідки порушення права інтелектуальної власності і способи судового захисту.

ЦК України дає перелік об'єктів права інтелектуальної власності. Цей перелік не виключний, він може постійно поповнюватися новими результатами творчої діяльності.

Умовно об'єкти права інтелектуальної власності можна поділити на чотири групи. Першу групу - авторські права і суміжні права - складають літературні та художні твори, комп'ютерні програми, компіляції даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення. Другу групу складають об'єкти промислової власності: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, раціоналізаторські пропозиції. До третьої групи відносяться сорти рослин і породи тварин, які прирівняні до об'єктів промислової власності за своїм правовим режимом. Вони є творчими результатами і при відповідності вимогам закону визнаються об ` єктами інтелектуальної власності. Четверту групу складають комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів та послуг), географічні зазначення, комерційні таємниці. В точному значенні ці об'єкти не є результатами діяльності, але в правовому режимі вони також прирівнюються до об'єктів промислової власності.

Щодо об'єкта права інтелектуальної власності - наукового відкриття - виключного права не виникає, воно визнається надбанням всього людства, тому визнавати його об'єктом права інтелектуальної власності можна лише умовно. Право авторства і право пріоритету визнається за авторами наукового відкриття.

На сьогодні велика увага приділяється проблемам правової охорони інтелектуальної власності. Стимулювання розвитку та охорони інтелектуальної власності набуває ролі одного з найважливіших чинників політико-економічних відносин та економічної безпеки як в середині кожної розвиненої країни, так і в міжнародних відносинах.

До порушення права інтелектуальної власності відносяться: піратство (опублікування, відтворення, ввезення (вивезення) на митну територію України, розповсюдження контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм, програм організацій мовлення), плагіат (оприлюднення повністю або частково чужого твору під іменем особи, яка не є автором твору), підроблення, зміна інформації тощо.

На жаль, незважаючи на те, що в Україні вже сформована нормативно-правова база у сфері інтелектуальної власності, залишається велика кількість неврегульованих питань.

Серед проблем охорони права інтелектуальної власності найгострішими визначаються такі, як випуск піратської продукції, в тому числі створення веб-сайтів виключно для поширення піратських матеріалів, не контрольоване використання фальшивих товарів, які приносять великі збитки бюджету, а також завдають великої шкоди іміджу країни, тривалість оформлення патенту та товарної марки, охорона комп`ютерних програм та баз даних, охорона виробників аудіовізуальної продукції, охорона знаків для товарів та послуг (товарних знаків), відсутність належного інформаційного забезпечення діяльності в галузі охорони інтелектуальної власності тощо.

Але незважаючи на вищезазначене, на сьогодні в Україні здійснюються заходи, спрямовані на дотримання конституційних прав громадян на захист інтелектуальної власності, забезпечення сприятливих умов для створення об'єктів інтелектуальної власності. Триває робота щодо підвищення якості законодавчих актів, усунення суперечностей та прогалин.

Крім удосконалення національного законодавства, посилюється контроль за дотриманням суб'єктами інтелектуальної власності чинних нормативно-правових актів.

Приділяється увага покращанню взаємодії державних органів та суб'єктів господарювання при здійсненні ними інтелектуальної діяльності.

Належному забезпеченню конституційних прав громадян на захист інтелектуальної власності, покращанню міжнародного іміджу України має сприяти посилення контролю щодо розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, комп'ютерних програм. Необхідно приділити увагу боротьбі з випуском та реалізацією неякісних дисків, відеокасет тощо.

Україна має величезний науковий потенціал, тому велике значення для розвитку інтелектуальної власності, економічного зростання держави має подальше створення належних умов для винахідницької діяльності.



Список літератури

1. Васильев Е.А., Зайцева В.В., Костин А.А., Нарышкина Р.Л., Свядосц Ю.И. Гражданское и торговое право капиталистических государств: Учебник для студ. вузов, обуч. по спец. "Правоведение" / Е.А. Васильев (отв.ред.). - 3.изд., перераб. и доп. - М. : Междунар. отношения, 1993.

2. Доманжо В. Ответственность за вред, причиненный путем злоупотребления правом / В. Доманжо. - Ученные записки Казанского Императорского университета. - Кн. V. - Казань, 1913.

3. Цивільний кодекс України. Закон України від 16 січня 2003 р. № 435-ІV // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, NN 40-44, ст.356 (зі змінами).

4. Господарський кодекс України. Закон України від 16 січня 2003 р. № 436-ІV // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, № 18, № 19-20, № 21-22, ст. 144 (зі змінами).

5. Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» від 16 червня 1999 р. № 752-ХІV // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 32, ст.267 (зі змінами).

6. Закон України «Про авторське право і суміжні права» в редакції Закону N 2627-III від 11 липня 2001 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 43, ст.214.

7. Конституція України. Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2222-IV від 8 грудня 2004 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2005, N 2, ст.44.

Размещено на Allbest.ru

...