Проблеми і можливості нетрадиційних методів у розкритті злочинів

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ”

Кафедра криміналістики

КУРСОВИЙ РОБОТА

з криміналістики

на тему «Проблеми і можливості нетрадиційних методів у розкритті злочинів»

Одеса - 2013

Зміст

Вступ

Розділ 1. Сутність нетрадиційних методів розкриття злочинів

1.1 Поняття нетрадиційних методів розкриття злочинів

1.2 Класифікація нетрадиційних методів розкриття злочинів

Розділ 2. Аналіз окремих нетрадиційних методів розкриття злочинів

2.1 Чуттєво-раціональні нетрадиційні методи розкриття злочинів

2.2 Технічні (інструментальні) методи

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

нетрадиційний злочин розкриття технічний

Актуальність теми курсової роботи, визначається тим, що в умовах економічної кризи та ринкового реформування економіки, що пов'язане з підготовкою України до укладення Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, спостерігаються тенденції до кількісних і якісних змін злочинності. Все більше проявляється її організований та латентний характер, посилюється протидія здійсненню правосуддя, активізується використання нових способів вчинення злочинів. Розвиток науки та техніки призвів до розробки нових засобів, прийомів та методів діяльності, що використовуються як злочинним світом так і правоохоронними органами. Саме тому, чималого значення набуває діяльність правоохоронних органів у пошуку та отриманню знань, методів і технічних засобів з метою подальшого їх використання для цілей ефективного виявлення, фіксації, вилучення та дослідження доказів при розкритті та розслідуванні злочинів. Поряд з цим, однією з основних причин недостатньо ефективної діяльності правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю швидкий розвиток злочинних технологій, що протидіють розкриттю та розслідуванню злочинів, яка останнім часом набула значних масштабів. Виходячи з вище сказаного, набуває необхідності питання вивчення та використання нетрадиційних методів розкриття злочинів.

Метою дослідження полягає у розгляді та аналізі сутності нетрадиційних методів криміналістики, вимог до їх застосування та можливих шляхів оптимізації використання при виявленні та розслідуванні злочинів.

Досягнення зазначеної мети здійснюється шляхом вирішення таких основних завдань:

розкрити загальне поняття нетрадиційних методів дослідження в криміналістиці;

навести класифікацію всієї сукупності нетрадиційних методів розкриття злочинів;

охарактеризувати окремі нетрадиційні методи розкриття злочинів;

проаналізувати проблеми та можливості використання таких методів на практиці.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини, що визначають діяльність по застосуванню та розробці нетрадиційних методів розкриття злочинів.

Предмет дослідження - поняття нетрадиційних методів дослідження в криміналістиці та можливості їх використання.

Методологічною основою дослідження є сучасні методи пізнання як загальнонаукові, так і спеціальні: діалектико-матеріалістичний, системний, історичний, порівняльно-правовий, структурно-функціональний, статистичний.

Структура курсової роботи складається зі вступу, двох взаємопов'язаних розділів, які поділяються на відповідні підрозділи, висновків, списку використаної літератури з загальним обсягом курсової роботи 35 сторінок.

Розділ 1. Сутність нетрадиційних методів розкриття злочинів

1.1 Поняття нетрадиційних методів розкриття злочинів

Вчення про методи розкриття злочинів -- суттєвий елемент методологічних основ, розділ загальної теорії криміналістичної науки.

Поняття нетрадиційних методів розкриття злочинів в криміналістиці на даний час не є однозначно сформульованим, проте на практиці потреба їх використання виникає все частіше. В зв'язку з цим існує необхідність чіткого визначення поняття нетрадиційних методів дослідження у криміналістиці.

Тлумачний словник визначає поняття «метод» (від грец. мЭипдпт -- «шлях через») (англ. method, нім. Methodef) - систематизована сукупність кроків, які потрібно здійснити для виконання певної задачі, досягнення мети. Поняття тотожне алгоритму діяльності чи технологічного процесу. Сьогодні під методом розуміють особливий прийом або систему прийомів, що застосовуються в будь якій науково-практичній діяльності. Жоден прийом не є повноцінним і завжди реалізується в сукупності дій, але саме за особливостями окремого прийому відрізняють та систематизують методи. Тлумачний словник української мови. Бондаренко І., Хіно Т. Київ: Альтернативи. -- 1998. -- с.258 Поняття «традиційне» походить від латинського слова tradition - передання, тобто все, що передано від одного покоління іншому, існує і друге значення - усталений порядок побуту, в поведінці. Там само. - с. 430 З врахуванням негативної частки «не» поняття «нетрадиційне» можливо визначити наступним чином: все, що не є переданим від одного покоління до іншого, не є усталеним порядком дій. Така подвійна природа поняття властива і криміналістичному його значенню. Якщо приймати в якості традиційних методів дослідження ті, що є переданими від одного покоління до іншого, тобто такі, що склалися в криміналістичній практиці за значний період часу, з моменту виникнення криміналістичної науки, то в якості нетрадиційних можна назвати всі методи, які виникли на сучасному етапі і застосовуються криміналістичною практикою, включаючи також і ті їх види, що стали використовуватися к результат науково-технічного прогресу. Проте, другий варіант розуміння поняття «традиційні» більш чітко обмежує круг даних методів. В цьому разі до нетрадиційних відносять такі методи, що не відповідають усталеній криміналістичній практиці. Вони застосовувались лише для вирішення одиничних слідчих ситуацій, так як даний метод не був обраний практикою в якості робочого, постійного. При цьому, допускалося, що новий метод в майбутньому набуде статусу традиційного і буде застосовуватися часто, але на даному етапі його використання одиничне, як наслідок, дія - нетрадиційна. Варто зауважити, що в формулюванні аналізованого поняття необхідно надавати перевагу останньому із розглянутих варіантів, враховуючи, що менш об'ємне за змістом і чіткіше визначене поняття більше підходить для застосування в криміналістичній практиці. Каневский Л.Л., Безрукое Ю.Н. О нетрадиционных методах расследования в криминалистике// Западно-Сибирские криминалистические чтения. Тюмень: ТЮИ МВД РФ, 2007 С45-46. Таким чином, на нашу думку, нетрадиційні методи дослідження в криміналістиці - це прийоми і способи, які застосовуються лише в одиничних слідчих ситуаціях з метою розслідування злочинів, за умови, що даний метод ще не є загальноприйнятим.

Досліджуючи нетрадиційні методи розслідування злочинів, вбачаємо за доцільне, визначити їх ознаки:

прийоми і способи, що застосовуються при вирішенні слідчих завдань та продиктовані одиничними по своїм слідчим характеристиках слідчими ситуаціями, які раніше не виникали в практиці розслідування злочинів, і відповідно, не мають аналогів.

дані прийоми і способи, навіть за умови їх технічної простоти й доступності, ще не є загально прийнятими, в якості робочих, постійних, але у виключно рідкісних слідчих ситуаціях мають практичну цінність.

використання нетрадиційних методів є одним із перспективних етапів всього процесу розслідування.

Цікавим є той факт, що нетрадиційні методи розслідування мають досить глибоку історію. Деякі методи беруть свій початок з часів античності, а деякі мають ще більш древню історію. Це можна пояснити, з одного боку, відсутністю науковості знання, а з іншої нестримним бажанням людини знати істину.

Наприклад, метод дитекції брехні має довгий шлях розвитку. В стародавній Спарті він носив жорстокий характер. Спартанські юнаки, перед тим як потрапити до спеціальної школи, проходили певний відбір. Юнака ставили на скалі перед обривом і запитували, чи він боїться. Відповідь завжди була негативною. Проте, правдивість слів перевіряли за кольором обличчя. Якщо хлопець бліднів - то він брехав. Даний тип реакції, на думку спартанців, говорив про те, що юнак в бою не може бути спритним і його скидали зі скали. Багаторічні спостереження спартанців привели їх до висновку, що людина, яка блідніє від страху, не може бути хорошим воїном.. Книженко С. О. Актуальні питання використання нетрадиційних методів розслідування злочинів / С. О. Книженко, С. М. Сергеєва // Форум права. - 2011. - № 4. - С. 372-375 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ejournals/FP/2011-4/11kcomrz.pdf - Дата звернення: 24.10.2013

В африканських племенах для визначення «винного» використовували свій метод. Чаклун здійснював спеціальний танок навколо підозрюваних. Інтенсивно обнюхуючи, шаман робив висновок по насиченості запаху тіла, про правдивість слів підозрюваного. Холодный Ю. И. Приминение полиграфа при профилактике, раскрытии, расследовании преступлений.(генезис и правовые аспекты) Монография К. - 2001 - с.98

Відмінністю наукових криміналістичних методів від нетрадиційних є те, що основу перших складають принципи та категорії діалектичної логіки та філософські положення, а других - здебільшого донаукові практичні знання. Однак, як справедливо зазначають окремі автори, якою б далекою не була від звичайного знання сучасна, теоретично висока наука, історично вона так чи інакше має походження від донаукового знання. Клименко Н.. Клецов О. Можливості використання в розслідуванні злочинів деяких нетрадиційних криміналістичних та спеціальних методів знань і методів.//Право України. - 1998. - №1 - С.95-103.

Нетрадиційні методи розкриття злочинів є невід'ємним елементом слідчої практики. Визначення поняття нетрадиційних методів розкриття злочинів і вдосконалення механізму їх застосування є важливим питанням, адже саме на основі теоретичних напрацювань створюються методологічні рекомендації для практичних працівників. Важливо також питання можливості узаконення деяких нетрадиційних методів розкриття злочинів, що пояснюється їх ефективністю.

1.2 Класифікація нетрадиційних методів розкриття злочинів

В розрізі даного дослідження, вбачаємо за необхідне провести класифікацію нетрадиційних методів розслідування злочинів.

Критерієм для такої класифікації можна обрати - ступінь прийняття нетрадиційного методу розслідування для практики розслідування злочинів. За даним критерієм виділяють наступні види нетрадиційних методів:

методи, що виникли історично, але з якихось причин не отримали статусу традиційних;

методи, що стали результатом сучасного стану розвитку суспільства, та є нетрадиційними, за рахунок недостатньої опробованості. К вопросу о понятии нетрадиционных методов исследования в криминалистике.// Дальневосточные криминалистические чтения. Сборник научных трудов. Вып. 4. - Владивосток: Изд-во Дальневосток. унта, 1999. - С. 87-89.

Відомі також інші класифікації нетрадиційних методів розслідування злочинів. Наприклад, Мальцев В. В. поділяє всі нетрадиційні методи розслідування злочинів на:

методи загального характеру (загальнонаукові і приватно наукові методи) різних безових наук; методи дослідження різних об'єктів пошуково-пізнавальної діяльності; методи з різним ступенем визнання і застосування практикою розслідування злочинів));

методи кримінально-правового характеру (методи окремих суб'єктів дослідження, методи, що застосовуються на різних стадіях розслідування; методи за ступенем їх правового регулювання; методи дослідження в залежності від виду вирішуваних завдань, слідчих ситуацій). Мальцев В.В. Нетрадиционные методы исследования в криминалистике: Дисс. … канд. юрид. наук. - Владивосток: Дальневосточный государственный университет, 2001. - с.140 Тобто, можна зробити висновок про значну кількість критеріїв для класифікації даних методів.

В залежності від об'єкта дослідження можна виділити:

методи дослідження суб'єкта злочину;

методи дослідження місця злочину;

нетрадиційні способи дослідження знаряддя злочину;

нетрадиційні способи дослідження предмету злочину;

методи дослідження причин та умов, що сприяли вчиненню злочину;

та ін..

В залежності від стадії розслідування можна виділити:

нетрадиційні методи початкового етапу розслідування злочину;

нетрадиційні методи розкриття злочину, що застосовуються на наступному етапі розслідування;

нетрадиційні методи, що застосовуються на заключному етапі розслідування злочину.

В залежності від способу дії виділяють:

чуттєво-раціональні нетрадиційні методи розслідування злочинів (гіпноз, психологічний портрет злочинця, екстрасенсорика, наркоанліз і т.д.);

технічні (інструментальні) методи розслідування злочинів (поліграфія).

інші (криміналістична гомологія, криміналістична кадаврологія, і. т. д.) Практикум з криміналістики (криміналістична тактика і криміналістична методика) / За ред. І.І.Когутича; авт. кол. І.І.Когутич, З.Т.Гулкевич, Я.О.Береський, О.І.Калужна, У.С.Ковна, І.В.Жолнович, В.В.Луцик та ін. - Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка. - 2010. - с101.

На нашу думку, наведені класифікації в достатньому обсязі розкривають різноманіття нетрадиційних методів розслідування злочинів у криміналістиці. Класифікація в даному випадку проведена за різними критеріями, адже кожен критерій розкриває іншу особливу ознаку певного методу.

Розділ 2. Аналіз окремих нетрадиційних методів розкриття злочинів

2.1 Чуттєво-раціональні нетрадиційні методи розкриття злочинів

Криміналістика безперервно збагачується новими даними, цікавими гіпотезами і концепціями, що відносяться до усіх основних галузей її проблематики. Серед них є і нетрадиційні чуттєво-раціональні методи, застосування яких є мало дослідженими, а результати досить сумнівними, що викликає постійні суперечки серед науковців. Одним з них є гіпноз, а саме його застосування як прийому встановлення істини. Стан гіпнозу та результатів його впливу на людську психіку здавна цікавило науковців. Перший міжнародний конгрес, присвячений питанням експериментального і лікувального гіпнозу, відбувся в Парижі 8--12 серпня 1889 р.; його почесними головами були Шарко, Броун-Секар, Ріше, Азам, Ломброзо, Меснет. Серед його учасників разом з Льєбо та Берн-геймом знаходилися Джерін, Джанет, Бабінскі, Форел, Фрейд, Шренк-Нотцінг, Джемс, В.М. Бехтєрєв Шерток Л. Гипноз. Теория и техника: пособие для психотерапевтов, психиаторов, психологов, невропатологов [пер. с франц. Л. Тапалцян] / Л. Шерток. -- Москва: САМПО, 2002. [Электронный ресурс]. -- Режим доступа : http://www.myword.ru - Дата звернення: 25.10.2013.

На сьогодні термін «гіпноз» не є визначеним. У перекладі з грецької «гіпноз» означає сон, на що й вказує професор Роберт Тіме надаючи йому наступне визначення: «Гіпнозом називають штучно викликаний неповний сон певного виду». Проте це визначення є коротким і не відображає повноти даного явища. Професор Тіме підкреслює відмінності від сну, який не контролюється людиною, наголошуючи на тому, що під час сеансу суб'єкт є активним та зацікавленим в тому, що відбувається Тиме Р. Гипноз [пер.англ. Л. Птицина] / Р. Тиме. -- М.: Астрель, 2004. - с.24. Це відзначає і Британська медична асоціація (1955), яка стверджує, що гіпноз -- це «короткочасний стан уваги, що змінюється, у суб'єкта, стан, який може бути викликаний іншою людиною і в якому можуть спонтанно виникати різні феномени у відповідь на вербальні або інші стимули. Ці феномени містять в собі зміни свідомості і пам'яті, підвищення схильності до навіювання і поява у суб'єкта реакцій і ідей, які йому не властиві в його звичайному стані духу. Крім того, такі феномени, як втрата чутливості, параліч, м'язова ригідність і вазомоторні зміни, можуть бути викликані та усунені у гіпнотичному стані» Тиме Р. Вказ. праця. - с.24. Занурений в гіпнотичний стан, людський мозок проявляє специфічну активність -- це показали позитронні томограми. За допомогою ПЕТ в медицині вимірюють клітинну активність мозку. Це відрізняється від CAT технологій, які малюють зрізи мозку в діагностичних цілях Там само. - с.13. Хоча не зовсім зрозуміла нейрофізіологічна природа гіпнозу, але достовірно відомо, що гіпноз є інструментом, який має велику силу і можливості. Суть гіпнозу полягає в сильній концентрації уваги на якому-небудь предметі за повного ігнорування усього іншого. Коли об'єктом концентрації є голос гіпнолога, що промовляє потрібну інструкцію, гіпнотичний стан стає корисним дослідом, який чинить вплив і після виходу з цього стану. Крім лікувальних властивостей гіпнозу були помічені й такі, як покращення пам'яті або спонукання до вчинення певних дій, які особа не вчиняє за власним бажанням.

В сучасній науці виділяють наступні основні види гіпнозу: класичний, каталептичний, сомнамбулічний, психологічний наяву, китайський парадоксальний, наркогіпноз, апаратний, циганський і патологічний. Кримінальні гіпнотизери в теперішній час використовують для здійснення обману усі перераховані види гіпнозу, але найчастіше застосовується психологічний гіпнозКандыба В. Криминальный гипноз / В. Кандыба. -- СПб: Лань, 1999. - с.4 .

Допустимість гіпнозу як одного зі способів встановлення істини при розслідуванні кримінальної справи бентежить тим, що гіпноз, який цілком базується на навіюванні, є «вторгненням» гіпнотизера у людську свідомість та активним впливом на неї. Виходячи з того, що вплив є обов'язковою умовою спілкування як взаємодії, у слідчій практиці постає питання про застосування його у рамках положень закону, що забороняють обман, фальсифікацію, приниження людської гідності, ущемлення законних прав та інтересів 12. Удалова Л. Д. Допит: деякі проблеми використання нетрадиційних засобів та методів під час його провадження / Л. Д. Удалова // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності : зб. наук. пр. - К., 2001. - Вип. 1. - С. 172-174..

У закордонній практиці гіпноз набув широкого застосування. Він був використаний у низці гучних справ. Допит Альберта Десалво, більш відомого як Бостонський душитель, тривав 50 годин. У частині допиту, що проводилась під гіпнозом, Десалво описав вбивство Евелін Корбін, пригадавши подробиці, в тому числі стосовно її здоров'я, які вона називала при розмові з ним. Гіпноз дав поштовх і розслідуванню по справі Теодора Банді, визнаного винним у вбивстві більш ніж 30 жінок. Свідок Ніта Нері, що бачила вбивцю, проте на встигла його роздивитись, у стані гіпнозу безпомилково вказала на його фото серед багатьох інших. Сем Шеппард, обвинувачений у вбивстві власної дружини, пройшовши процедуру допиту у стані гіпнозу, пригадав подробиці ночі вбивства, власне наявність в домі незнайомого чоловіка й його прикмети та був виправданийMystery magazine web: (Forensic Hypnosis in Famous Court Cases) [Электронный ресурс] /Cheryl Ritzel is the author of Beginner's Luck (2003), Drop Dead (2003) and Runner's High (upcoming release Winter 2004) // Published Summer 2004, Volume II -- Режим доступу: http: //translate.google. com.ua/translate? hl=ru&langpair=en|ru&u=http://lifeloom.com/II1Ritzel. - Дата звернення: 23.10.2013.

Завдяки гіпнозу були затримані викрадачі шкільного автобуса, заповненого учнями у м. Чоучілла, штат Каліфорнія. Водій автобуса, який зміг вибратись на волю, у стані гіпнозу пригадав прикмети злочинців та інші подробиці, що вирішили подальший хід розслідування. Гіпноз був використаний і при вбивстві Роберта Кеннеді, і при викраденні Джиммі Хоффа, і в ряді інших гучних справ. Це призвело до ретельнішого вивчення такого явища, як допити за допомогою гіпнозу та гострої полеміки провідних спеціалістів щодо допустимості його застосування. В США існують спеціальні навчальні заклади базової підготовки для слідчих в царині застосування гіпнозу. Такі класи відкриті при Інституті терапевтичного та судового гіпнозу у Х'юстоні, штат Техас, при Поліцейській Академії у Арлінгтоні, штат Техас, при Інституті гіпнозу в Лос-Анжелесі, штат Каліфорнія. Були скоординовані дві школи при Академії DPS (Department of Public Safety). З 1 липня по 31 грудня 1990 р., слідчими, що пройшли підготовку у вказаних закладах, було проведено 1187 допитів за допомогою гіпнозу. У 876 (73,80%) була отримана додаткова інформація, 311(26,20%) не принесли результату. Допит за допомогою гіпнозу був визнаний як спосіб доказування у кількох справах, таких як Вестер проти держави, 713 SW 2D 206 (Техас App. -- 1986); Уолтерс проти держави, 680 SW 2D 60 (Техас APP -- 1984); Зані проти держави, 758 SW2d 233 (Техас Cr. App. -- 1988); Лэрд проти держави, 650 SW 2D 198 (Техас App. -- 1983) Profile of an forensic investigative hypnosis [Электронный ресурс] / By:Inspector Marx Howell, BS (Ret.) // INTERVIEW -- 2003. -- № 4. -- Режим доступу:// www.hypnosisalliance.com /otto_membership/articles/Profile%2520Of%2520A%2520Forens - Дата звернення: 23.10.2013.. Була розроблена чітка програма допиту, яка включає попередню бесіду без застосування гіпнозу, власне допит, підсумовуючу бесіду також без застосування гіпнозу. До кола рекомендацій можна віднести цивільну форму одягу гіпнотизера, відповідну атмосферу у приміщенні, відсутність попереднього знайомства між гіпнотизером та гіпнотизованим.

До обов'язкових вимог слід віднести аудіо- чи відеозапис, який фіксуватиме контакт, неупередженість гіпнотизера, яку гарантує максимальне обмеження наданої йому інформації по справі, наявність у гіпнотизера численних ліцензій та дозволів. Причому допит може проводитись лише щодо свідка або потерпілого і аж ніяк не відносно підозрюваного, адже головною гарантією прав людини є добровільність процедури, яка підкріплюється заявою, написаною власноруч.

Гіпнотичні прийоми були при проведенні кримінальних розслідувань використані й у Ізраїлі, з тим щоб покращити пам'ять 40 осіб, які так чи інакше мали відношення до злочинів. Було виявлено, що на фоні збільшення об'єму отриманої інформації, мали місце неточності, результатами яких були суб'єктивні фактори ScienceDirect: The Use of Hypnosis in Police Investigation: A Preliminary Communication [Электронный ресурс] / M. Kleinhauz, I. Horowitz and Y. Tobin // Journal of the Forensic Science Society -- 1977. -- № 2. -- Режим доступу:http://translate.google.com.ua/translate?hl=ru&langpair=en|ru&u=http://linkinghub.elsevier.com/retrieve/pii/S001573 - Дата звернення: 23.10.2013.. Це послужило вагомою причиною для деяких науковців відстоювати недопустимість гіпнозу у кримінальному судочинстві. Також на це вплинули й окремі медичні показання. Так, Департамент громадської безпеки штату Техас забороняє проводити сеанси гіпнозу у разу наявності в опитуваного хвороб серця, діабету, епілепсії, вживання стимуляторів чи заспокійливих засобів, відсутності згоди лікаря Marx Howell. - вказ. праця.. Незважаючи на те, що згідно з твердженням Доуса (1979), що використання гіпнозу стимулює пам'ять та економить час і кошти слідства, дослідження Дворкіна (1967) вказують на цілком ймовірну можливість суб'єкта приховати під гіпнозом дані, розкриття яких є для нього небажаним. Ще у 1987 р. Американська Медична Асоціація винесла заборону щодо використання свідчень, отриманих під гіпнозом у судових справах. В свою чергу, Міністерство внутрішніх справ США (1987) надало проект зведення керівних принципів використання гіпнозу, серед яких гіпноз визначався крайнім заходом, а результати мали дуже відносне значенняJournal ofthe Royal Society ofMedicine Volume 79 May 1983: Use of hypnosis in criminology: discussion paperі: (Department ofPsychological Medicine, Central Middlesex Hospital, London NWIO 7NS) [Электронний ресурс] / David Waxman LRCP MRCS // Medicine Volume -- 1983. -- № 79. -- Режим доступа : http://translate.google.com.ua/translate?hl=ru&langpair=en|ru&u=http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC1439196/pdf/jrsocmed00235-0042.pdf - Дата звернення: 23.10.2013.

Відхиляє застосування судового гіпнозу і Кодекс Міжнародної спільноти гіпнозу, ратифікований у 1979 р. Необхідно підкреслити, що не існує відомих способів встановлення відмінності між фактичними та псевдо спогадами. Співробітники поліції мають обмежені технічну підготовку та розуміння психології і психопатології. Вони зорієнтовані на отримання необхідної інформації, а не зосереджені на стані здоров'я піддослідного -- свідка чи жертви злочину. Нарешті, поліцейські можуть бути впевнені у винуватості опитуваного та несвідомо спровокувати зміщення спогадів.

Виходячи з цього, Міжнародна спільнота гіпнозу рішуче виступає проти підготовки співробітників поліції та використання гіпнозу у розслідуванні. Випадками використання гіпнозу у правоохоронній діяльності належним чином є залучення психіатра чи психолога з досвідом роботи у цій галузі; надання йому мінімального об'єму інформації; фіксування процесу технічними засобами. Code of ethics the: international society of hypnosis [Электронный ресурс]. -- Ratified August, 1979. -- Режим доступа: http://translate.google.com.ua/translate?hl=ru&langpair=en|ru&u=http://www.miltonerickson-brasilsul.com/code_of_ethics - Дата звернення: 23.10.2013

На теренах колишнього Радянського Союзу тема використання гіпнозу правоохоронним органами починає активно підійматись лише у 90-х роках.

У НДІ МВС РФ з 1992 р. існував відділ, де проходило вивчення нетрадиційних психологічних прийомів розкриття злочинів. Очолював відділ кандидат медичних наук А.И. Скрипніков, активно пропагуючи гіпнорепродукціонне опитування як метод підвищення ефективності роботи органів МВС. Проте його основоположні твердження суперечать дослідам, проведеним Райковим, з яких випливає, що людина в стані гіпнозу здатна перевтілитися в іншу особу, а також може фантазувати і виявляти повну підлеглість командам гіпнотизера Китаев Н. Гипноз и преступления (лекция по специальности) / Н. Китаев -- Иркутск:

БГУЭП, 2006. - с.28. Подібне остаточно виключає можливість сприймання опитуваного у стані гіпнозу як суб'єкта кримінального процесу.

Як і законодавство Росії, законодавство України не містить жодного процесуального документа, який би регулював застосування гіпнозу в розслідуванні кримінальних справ. Відсутність ратифікації Україною міжнародних документів, які регулюють подібне застосування, унеможливлює їх використання при вирішенні даного питання. А некомпетентність, поспіх, а іноді просто необізнаність деяких слідчих у галузі судового гіпнозу іноді робить цю процедуру просто небезпечною для здоров'я опитуваного. До того ж велику роль відіграє і деяка упередженість працівників правоохоронних структур. В МВС України є думка, що слідчий не може навіть думати про такі методи в розслідуванні кримінальних справ і що він не може виходити за межі наданої йому законом компетенції.

Таким чином, використання гіпнозу на території України, як способу встановлення істини по справі, є можливим при чіткому дотриманні: по-перше, процесуального аспекту, тобто виключної добровільності процедури, що підтверджується бажанням, письмовою згодою особи, технічною фіксацією процедури, наданням та роз'ясненням необхідної інформації, належною кваліфікацією експерта, підтвердженою відповідними документами, і невикористання інформації, отриманої подібним чином, як доказу у справі. по-друге, медичного аспекту, тобто ретельної перевірки фізичного та психологічного стану піддослідного, проведення необхідних аналізів, консультація з лікарем;по-третє, етичного аспекту, тобто вирішення питання про застосування процедури у рамках положень закону, що забороняють фальсифікацію, приниження людської гідності, зачіпання законних прав та інтересів. Так само неприпустимо психічне насильство -- шантаж, погрози, обман, необґрунтовані обіцянки, використання релігійних забобонів, малокультурності допитуваного, незнання ним своїх прав тощо. Навіть за дотримання таких умов слід враховувати, що дані, отримані цим способом, не можуть мати доказової сили, повинні базуватись на фактичних матеріалах або підлягати надзвичайно ретельній перевірці.

На думку зарубіжних фахівців, наркоаналіз, так само як і гіпноз, в поліцейській і слідчій практиці в основному застосовується тоді, коли допитуваний в силу тих чи інших причин (наприклад, внаслідок перенесеного шоку) не в змозі в момент звичайного допиту згадати подію, що цікавить слідство, і її деталі, істотні для розслідування.

Допит підозрюваного під наркозом проводиться в умовах медичного стаціонару. Після того як прийнято відповідне рішення, формується робоча група, до якої можуть включатися представники захисту, звинувачення, судді, психіатри, психологи, експерти з іноземної мови, вчені експериментатори, слідчі. Підбір складу фахівців диктується специфікою розслідуваного діяння Обов'язковими умовами у всіх випадках є наукова об'єктивність, корисність дослідження, знання особливостей особистості підозрюваного і деталей справи. До складу комісії завжди входить анестезіолог, який і здійснює ін'єкцію фармакологічних препаратів в дозуванні, потрібному для досягнення необхідного для допиту стану Криминалистический наркоанализ. [Електронний ресурс]: на основе работы Богомолова С. Н., Образцов В. А. Криминалистическая психология. - 2000. - Режим доступу: http://silovik.net/showthread.php?t=6307 - Дата звернення: 24.10.2013.

У бесіді, яка передує тестовій процедурі, допитувач встановлює психологічний контакт з підозрюваним, намагається завоювати його довіру, переконуючи в об'єктивності осіб, які проводять обстеження, в тому, що процедура безпечна для здоров'я, а істина буде встановлена неодмінно. Підозрюваному роз'яснюються його конституційні права, що дозволяють йому відмовитися від обстеження. Він також попереджається про те, що в разі його згоди результати наркоаналізу можуть бути використані в ході подальшого розслідування та судовому розгляді.

Сама процедура наркоаналізу проводиться у звичайній операційній кімнаті. По можливості створюється найбільш комфортна атмосфера. Всі препарати ( а вони відносяться до барбітуратової групі ) вводяться внутрішньовенно (так швидше досягається потрібний ефект і легше контролювати дію препарату). При цьому зазвичай використовується скополамін, натрій-амітал або натрій-пентонал. При їх введенні виникає сутінковий стан, просоння як стан свідомості, так звана «напівсвідомість». У цьому випадку знімається «цензура свідомості» і вивільняються глибинні, справжні переживання і установки.

У міру того як здійснюється ін'єкція, з підозрюваним розмовляють на теми, що не відносяться до злочину. До кінця першої стадії анестезії, коли допитуваний вже насилу сприймає питання і відповідає на них, розмова переводиться в русло предмета допиту.

Після того як допитувач відчує, що підозрюваний налаштований на правдиву розповідь, останнього повільно виводять зі стану анестезії до тих пір, поки він не почне говорити чітко і виразно, щоб усі його свідчення можна було записати на магнітофон.

По закінченні наркодопиту з підозрюваним проводиться бесіда, на якій присутні всі члени комісії. Підозрюваному пред'являється запис його показань, даних під наркозом, нерідко він буває настільки здивований, що дає підтвердження цих свідчень вже в процесуально прийнятній формі .

Професійно проведений наркоаналіз допомагає отримати інформацію про винність або невинність підозрюваного. (В останньому випадку підозри з нього знімаються.)

За подібною процедурою здійснюється підготовка та допит потерпілих і свідків під наркозом.

Чи є шанси на те, що наркоаналіз зможе бути адаптований до вітчизняного правового середовища? Виключати подібну перспективу навряд чи правильно. Але для того, щоб цей метод прищепився і приносив користь правосуддю , необхідно пройти дуже складний шлях. Він включає в себе ряд етапів, пов'язаних із забезпеченням необхідних правових передумов, розробкою фундаментальних методичних та дидактичних проблем, локальної апробацією і вже потім можливою реалізацією в особливо значущих випадках. І щоб здійснити це, потрібно в першу чергу змінити правосвідомість слуг закону і населення, підвищити загальну і правову культуру , домогтися необхідного рівня добробуту суспільства, що не скупляться на матеріальні витрати на «чисті», комерційно невигідні проекти. Але, судячи з усього, це станеться нескоро Образцов В.А., Богомолова С.Н. Криминалистическая психология М. - 2002 - с.123.

Що стосується процесу розслідування, то тут наркоаналіз став застосовуватися для того, щоб допомогти свідку або потерпілому згадати обставини , пов'язані зі злочином. У наші дні наркоаналіз рідко застосовується при допиті підозрюваних і лише в тому випадку , коли показання допитуваного розходяться з результатами перевірки його на поліграфі. Характерно , що свідчення під наркозом не приймаються як докази. Вони можуть бути джерелом цінного орієнтує інформації і сприяти формуванню у слідчого внутрішньої переконаності у винності чи невинності допитуваного. Маючи в своєму розпорядженні такою інформацією, слідчий також може зосередити зусилля на конкретному напрямку розслідування і зібрати необхідні докази.

Варто звернути увагу на метод психологічного портрету. Особливо актуальним це завдання стає при розслідуванні злочинів, вчинених в умовах неочевидності, що означає для слідчого відсутність мотиву та (або) матеріальних доказів по справіДрейк М. Специалист по монстрам. Человек, который «вычислил» Чикатило. Александр Бухановский: «Он плакал, как ребёнок» / М. Дрейк // Московский Комсомолец. - 2003. - №665. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http.://www.mk.ru. - Дата звернення:25.10.2013. Дефіцит інформації в слідчій та оперативно-розшуковій діяльності може бути усунено шляхом психологічного аналізу злочину. Особа злочинця нерідко є закодованою в ознаках події (слідах) та обставинах кримінальної ситуації так, що їх дешифровка та встановлення придатних для пошуку ознак вимагає застосування спеціальних методів пізнанняАнфиногенов А.И. Психологический портрет преступника, его разработка в процессе расследования преступления: диссертация ... кандидата психологических наук: 19.00.06 / А.И.Анфиногенов - Москва, 1997. - с.83.. Таким методом є складання психологічного портрету (профілю) злочинця.У кожному конкретному випадку психологічний портрет є результатом комплексного міждисциплінарного аналізу відображеної в матеріалах справи кримінальної подіїНовогребелець Т.А. Поняття та побудова «психологічного портрету» невідомої особи за ознаками усного мовлення / Т.А. Новогребелець. [Електронний ресурс]. - Режим доступу до статті: http://intkonf.org. - Дата звернення: 24.10.2013.Кримінально-процесуальне законодавство України безпосередньо не регламентує діяльність психологів зі складання й використання психологічних портретів злочинців. Хоча психологічні портрети не є доказами в кримінальних справах, їх можна застосовувати при пошуку доказів, а також при здійсненні оперативних і слідчих дій щодо встановлення винних.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 липня 2004 р. №842 було створено Центр практичної психології при головних управліннях МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, управліннях МВС України в областях, місті Севастополі та на транспорті і затвердже Положення про Центр практичної психології при головних управліннях МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, управліннях МВС України в областях, місті Севастополі та на транспорті: затв. Наказом МВС від 28.07.2004 №842. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.- Дата звернення 24.10.2013не відповідне Положення, яке регламентує діяльність Центру. У п.2.2 Положення перелічуються функції Центру практичної психології, а саме п.2.2.21 визначає, що одними з його функцій є складання психологічних портретів підозрюваних у вчиненні злочинів, зниклих осіб та ймовірних злочинців, створення психологічних моделей організованих злочинних угруповань, психологічне відтворення подій та обставин злочинів.

За останній час в Україні психологами ГУМВС-УМВС, ВНЗ та структурних підрозділів МВС України було складено близько 150 психологічних портретів, які найчастіше використовувалися при розслідуванні умисних вбивств (ст. 115 КК України), нанесень тяжких тілесних ушкоджень (ст. 121 КК України), розбійних нападів (ст. 187 КК України), грабежів (ст. 186 КК України), крадіжок (ст. 185 КК України), вимагань (ст. 189 КК України), зґвалтувань (ст. 152 КК України) тощо.

При порівнянні працівниками карного розшуку та слідства індивідуально-психологічних рис, мотивів скоєння злочинів після затримання злочинців з інформацією, що надавалася психологами, був встановлений збіг за рядом параметрів. Прогностичність наданої інформації становила до 80 %Діденко О.І. Психологічний портрет особи: досвід та проблеми / О.І. Діденко // Теоретичні і прикладні проблеми психології. - 2004. - №2(7) - С. 26.

Однак дана методика має певні недоліки, які можна поділити на дві групи: недоліки методологічного характеру самого методу і проблематичні моменти, які виникають під час збирання та обробки інформації при криміналістичному профілюванні.

Щодо питання про визнання на законодавчому рівні застосування даного методу, зокрема визнання результатів, отриманих з його допомогою, доказами у суді, необхідно зазначити, що будь-яка криміналістично значуща інформація, отримана цим шляхом, залишатиметься орієнтуючою, і на її підставі можуть висуватися обґрунтовані версії як слідчі, так і оперативно-розшукові. Доказове значення результати методу можуть мати тільки у разі, якщо вони використовуються у подальшому при проведенні судово-психологічної експертизи, що у окремих випадках може мати місце у діяльності з розкриття і розслідування злочинів Старушкевич А. Криміналістичне профілювання: наукове обґрунтування та проблеми використання у розслідуванні злочинів / А. Старушкевич // Право України. - 2004. - № 8 - С. 64-68..

Таким чином, нерідко в слідчій практиці виникають ситуації, коли злочин вчинено в умовах неочевидності, що створює для слідчого низку проблем щодо побудови версій та організації процесу розслідування. В такій ситуації досить актуальним є застосування методу складання психологічного портрету (профілю) злочинця. Ефективність методу полягає в тому, що аналізуючи матеріали справи, експерт-психолог (експерт-криміналіст, кримінолог, психолог чи психіатр) готує імовірнісний портрет злочинця з характерними рисами його психічного та зовнішнього конституційного вигляду, професійною орієнтацією, стилем життя, захопленнями і т.п. Тобто, психологічний портрет (профіль) злочинця в такому випадку є першим кроком на шляху розслідування кримінальної справи і дає слідчому шанс взагалі розслідувати таку справу, що підвищує показники розкриття злочинів.

В Україні метод криміналістичного профілювання набуває все більшого визнання його очевидних преваг, що відображується в активному впровадженні застосування складання психологічних портретів (профілів) в діяльності правоохоронних органів. І хоча метод складання психологічного портрету злочинця в Україні ще не досяг такого розвитку і практичної результативності як, наприклад, в США чи Європі, він, безумовно, поступово займає важливе місце в оперативно-розшуковій та слідчій діяльності правоохоронних органів України, тобто, відіграє не останню роль у здійсненні правоохоронної функції держави.

Наступним нетрадиційним методом розслідування злочинів ми розглянемо використання можливостей людей, що володіють екстраординарними можливостями тобто екстрасенсів. Серед осіб, що володіють екстраординарними здібностями , існують як би дві категорії: цілителі та шукачі . Це дві різні групи. При цьому перша група більш численна й широко відома (згадаймо Кашпіровського , Чумака , Лонго , подружжя Глоба ) , друга - щодо нечисленна і свою діяльність не афішує. На відміну від екстрасенсів - цілителів, що займаються в основному діагностикою , лікуванням різних захворювань , пошук біологічних і фізичних об'єктів ведуть екстрасенси - шукачі ( фахівці - шукачі, даузери ). Чіткої межі між двома цими видами діяльності немає, і цілитель може одночасно займатися пошуками. Аналіз літературних даних і результатів практичного застосування нетрадиційних методів розкриття злочинів, якими в ряді випадків користуються співробітники органів внутрішніх справ у вигляді допоміжних прийомів при розкритті особливо складних злочинів, показує , що з їх допомогою (з різним ступенем надійності) можуть вирішуватися такі пошукові завдання:· формування уявлення про те , чи живий, чи мертвий чоловік у даний період часу; визначення місцезнаходження шуканих об'єктів: живих людей , трупів, підпільних жител або робочих цехів, прихованих цінностей;· встановлення зовнішнього вигляду розшукуваного невідомої людини , його вік , стать, рід занять, виявлення кола міжособистісних контактів і способу життя невідомої людини на даний період часу; створення словесного опису житла або транспорту, що належать цій особі, або якими вона користувалося в певних ситуаціях;· здійснення прогнозування (у деяких неординарних випадках) часу і характеру чергових злочинних дій , які відбуваються однією особою у вигляді серійних. Для вирішення даних задач використовуються переважно два види нетрадиційних способів виявлення і розкриття злочинів. Перший напрямок діяльності - біолокація . Це спосіб виявлення зафіксованої в свідомості оператора і несвідомо сприймають інформацію у вигляді ідеомоторних (мимовільних нервово - м'язових реакцій), зовні виявляються через рух затиснутих в руці індикаторів ( гнучких прутиків, дротяних рамок, маятників ) . Це явище відоме також під назвою лозоходства , лозоіскательство , біоіндикації , біодіагностіки. Як правило, даний спосіб застосовується для пошуку заданих об'єктів (іноді , як у випадках пошуку корисних копалин і води - на сотнях і тисячах квадратних кілометрів). Однак індикація через маятника може вирішувати і багато завдань ясновидіння. Другий напрямок діяльності - ясновидіння. Ясновидіння - це несвідоме отримання інформації про події, що відбуваються в даний час або в минулому і недоступних безпосередньому чуттєвому сприйняттю. Особливими його формами є ретроспекція - здатність бачити події, що мали місце в минулому , і проскопія - спосіб отримання інформації про майбутні події. В даний час продовжується процес накопичення фактів щодо з'ясування результативності біолокації в пошуку об'єктів фізичної і біологічної природи , проводиться аналіз особливостей такого роду роботи. Слід зазначити, що біолокація - найбільш результативний метод індикації серед всіх інших методів екстрасенсорного сприйняття. Так , наприклад, один з найдосвідченіших фахівців з біолокації в органах внутрішніх справ Ю. А. Ліскін відзначає, що йому за останні 5 років доводилося визначати стан зниклих без вести людей не менше, ніж у п'ятдесяти випадках, і всі вони, як правило, вирішувалися успішно Лискин Ю.А. Биолокатор ищет тайник //Щит и меч. -2010 г. - № 4. - С.120-127. Оформлення отриманих результатів біолокації, які надаються у відповідних кресленнях, схемах, таблицях , супроводжується підсумковими висновками і пропозиціями. У тих випадках , коли при проведенні оперативно-розшукових заходів з'являється необхідність звертатися до нетрадиційних методів діагностики кримінальних ситуацій , як правило , використовується ясновидіння у формі ретроспекції , здійснюваної у змінених станах свідомості оператора. Спеціально проведені у ВНДІ МВС Росії дослідження не дали однозначної відповіді на питання про ефективність використання в оперативно-розшукової діяльності нетрадиційних методів. У той же час , залучення екстрасенсів для участі в розкритті злочинів у повсякденній роботі органів внутрішніх справ не рідкість, і часом дає позитивні результати. Гостре питання використання пізнань екстрасенсів - шукачів не оминув своєю увагою відомий криміналіст, творець в Росії Асоціації «Родер», що займається пошуком зниклих безвісти та викрадених дітей Ю.П. Дубягін. Він не відзначає високу результативність участі екстрасенсів у розкритті злочинів. З описаних їм дев'яти випадків такого роду , лише в трьох з них інформація екстрасенсів виявилася частково правильною. Тим не менш, він вважає, що явища нетрадиційного (позачуттєвого) діагностування критичних ситуацій, вироблені народними традиціями, існують не одне століття, і ігнорувати цей факт не варто. У зв'язку з тим, що відповіді екстрасенсів носять переважно імовірнісний характер і вельми піддаються різного роду перешкодам , до участі в розслідуванні злочинів, на його думку, доцільно запрошувати кількох таких фахівців і орієнтуватися на їх усереднені дані. Дубягин Ю.П. Опыт использования нетрадиционных методов розыска лиц, пропавших без вести// Проблемы использования нетрадиционных методов в раскрытии преступлений. - М., 1993. - С. 47 - 49Один з учасників семінару , присвяченого нетрадиційним методам , запропонував оплачувати послуги ясновидців секретним порядком з фондів МВС, прирівнявши їх, таким чином, до платних інформаторів Нетрадиционные методы в расследовании преступлений. Тезисы научно-практического семинара ВНИИ МВД России. М., 1994. - С.109. Однак проблеми, як завжди, впираються в брак коштів . Зважаючи на це інші рекомендують готувати екстрасенсів зі свого середовища, з молодих здорових співробітників міліції, за даною пропозицією можна посперечатися, однак серед працівників міліції також зустрічаються особи, наділені екстраординарними здібностями. Так, ст. сержант міліції з м. Єкатеринбурга повідомляв інформацію, що сприяла розкриттю 16 злочинів по квартирних крадіжках і розбійному нападу. Крім цього , Ю.А. Ліскін вважає, що майже кожен співробітник органів внутрішніх справ ( сім з десяти здорових молодих людей) , цілком може освоїти лозоходство Нетрадиционные методы в расследовании преступлений. Тезисы научно-практического семинара ВНИИ МВД России. М., 1995. - С. 145.. Принаймні, розвиток екстраординарних здібностей поряд з оволодінням технікою і тактикою слідчих дій та оперативно - розшуковою діяльністю співробітнику органів внутрішніх справ якщо не допоможе, то, у всякому разі , не зашкодить. Все ж при всіх позитивних моментах використання екстраординарних здібностей у розслідуванні і в розкритті злочинів не скасовує сучасне вимога про науковість отримання доказів у ході попереднього та судового слідства , яке стоїть горою при оцінці доказів.

Таким чином, виходячи з наведеного, можна зробити висновок. що кожен із охарактеризованих чуттєво-раціональних методів розкриття має як переваги так і недоліки, їх використання повинно визначатися конкретною слідчою ситуацією. В будь-якому випадку використання даної групи нетрадиційних методів розкриття злочинів для вітчизняної практики є питанням складним, перш за все через фінансову сторону даного питання та потребує подальшої теоретичної розробки, для вирішення питання про можливість законодавчого визнання інформації отриманою за їх допомогою..

2.2 Технічні (інструментальні) методи

Особливістю нетрадиційного методу інструментальної діагностики емоційної напруги людини (ІДЕН), є процес актуалізації (вилучення) ідеального сліду, який відбувається за допомогою технічного засобу - поліграфа, котрий є багатоцільовим приладом, призначеним для одночасної реєстрації більше ніж 10 фізіологічних процесів, пов'язаних з виникненням емоцій. 14. Белкин Р.С. курс криминалистики. - 3-е изд., дополненное. - М.: ЮНИТИДАНА, Закон и право, 2001. - 837 с

В основі цього методу лежить вимірювання психофізіологічних показників стану людини під час впливу на її емоційний стан слів-подразників. Це можливо завдяки тому, що у людини, яка вчинила злочин, через страх перед можливим викриттям відбуваються різні зміни фізіологічних функцій, які не піддаються її свідомому контролю. Вони проявляються у фізіологічних функціях організму (температурі тіла, частоті серцебиття, ритмі та глибині дихання, спупені м'язової напруги, стані біотоків мозку тощо), стан яких можливо виміряти Клименко Н., Клецов О. Можливості використаня в розслідуванні злочинів деяких нетрадиційних криміналістичних та спеціальних знань і методів // Право України. - 1998. - № 1. - С. 95-103. Це дає потенційну можливість використовувати поліграф для виявлення як безпосередньо осіб, причетних до вчинення злочину, так і інших обставин вчинення злочину.

Огляд літератури, присвяченій дискусії з проблем застосування поліграфа вказує на наявність діаметрально протилежних поглядів, які відносяться до основних аспектів його застосування у правоохоронній діяльності, таких як наукова обгрунтованість, надійність і етична бездоганність.

Критики використання даного методу приводять аргументи відносно того, що процес виявлення інформації за допомогою поліграфа давно скомпрометував себе як антинауковий метод, унаслідок чого від його використання слід відмовитися. Обґрунтовуючи таку думку, автори деяких підручників з криміналістики, характеризують нетрадиційні методи криміналістики, як такі, що не мають наукової основи, суперечать її позитивному розвитку та відволікають увагу від дійсних проблем сьогоденняШепитько В.Ю. Криминалистика: Курс лекций. Издание третье. - Х.: ООО «Одиссей», 2009. - с. 234 .

Звертаючись до зарубіжного досвіду правоохоронної практики перевірки на поліграфі, необхідно зазначити, що в США, Канаді, Ізраїлі та країнах Європи традиційними завданнями, що вирішуються за допомогою поліграфу є: звуження кола підозрюваних, встановлення факту вчинення злочину, створення умов для отримання правдивих свідчень, збирання додаткової інформації про злочин, що розслідується. Найчастіше результати таких досліджень використовуються не з метою здобуття доказів, а задля збирання орієнтуючої інформації, здатної сприяти у виборі найбільш перспективного та обґрунтованого напряму розслідування. У цих країнах, в умовах підвищеної уваги законодавства й суспільства до прав і свобод людини, характерним є те, що застосування досліджень на поліграфі не створює таких проблем юридичного, морально-етичного або професійного характеру, що не можна розв'язати.

Беручи до уваги досвід використання поліграфа в законодавстві Російської Федерації, слід зазначити, що його впровадження в практику почалося в 1996 році, паралельно з підготовкою експертів-поліграфологів. Пізніше (у 2000-2001 рр.) співробітниками Інституту криміналістики УНТО ФСБ Росії започатковано використання поліграфу в межах комплексних психофізіологічних досліджень, за результатами яких спеціаліст-поліграфолог складає за матеріалами кримінальної справи обґрунтований висновок, згідно ст. 88 КПК РФ. Цей документ стає джерелом доказів Комиссарова Я.В. Полиграф в России: реалии сегодняшнего дня // Криміналістика ХХ1 століття : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 25-26 лстоп. 2010 р. - Х. : Право, 2010. - с. 453 . Судової психофізіологічна експертиза, призначається за наявності протиріч у показаннях учасників процесу, які не можна усунути, або у випадках виявлення суперечностей між свідченнями допитаних у справі осіб та іншими доказами. Метою призначення такої експертизи є необхідність встановлення факту приховування особою, яка піддається випробуванню, певної інформації, яка має значення у справі. При проведенні такої експертизи поліграфолог оцінює її психофізіологічні реакції на ті чи інші візуальні або вербальні стимули, після чого робить висновок про їх суб'єктивну значимість, що свідчить про наявність у пам'яті людей слідів будь-якої події або окремих складових Волобуєв А.Ф. Про використання поліграфа при розслідуванні злочинів // Криміналістика ХХ1 століття : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 25-26 лстоп. 2010 р. - Х. : Право, 2010. - с. 112-113 .