Формування і розвиток ідей порівняльного правознавства

П. Ф. Мартиненко визначав порівняльне правознавство як науку, що вивчає зв'язки та взаємодії різних правових систем, принципи їх типологічної спільності, елементи подібності та відмінності, спільного та національно-специфічного, порівнянності та непорівнянності, їх внутрішні типологічні тенденції. Порівняльне вивчення, на його думку, є третім «виміром» осягнення права - поряд з історичним та теоретичним. Розглядаючи питання про природу порівняльного правознавства (наука чи метод), він зазначав, що метод існує не сам по собі, а виражений у взаємозв'язку предмета дослідження і отриманих знань про нього, нерозривний з наукою. Тому П. Ф. Мартиненко вважав неприйнятною думку про те, що порівняльне правознавство є лише методом. 15. Кресін О. В. Передмова // Порівняльне правознавство: Антологія української компаративістики XIX-XX століть / за ред. О. В. Кресіна; упор.: О. В. Кресін (кер. кол.), К. О. Черниченко, О. В. Ткаченко - К., 2008. - ст. 91-92.

В цілому охарактеризувавши радянський період розвитку порівняльного правознавства в Україні можна зробити висновок, що становлення порівняльного правознавства в Україні відбувалося, на жаль, в умовах постійного політико-ідеологічного тиску держави. Такі умови загальмували його розвиток, частково ізолювали його, не дали змоги розвинутися багатьом школам та напрямам, зупинили природний процес його інституціоналізації. Проте є всі підстави говорити про те, що українське порівняльне правознавство має глибокі коріння та власну традицію розвитку.

3.3 Порівняльне правознавство в незалежній Україні

Нова віха у розвитку порівняльного правознавства в Україні безпосередньо пов'язана із здобуттям нею державної незалежності у 1991 році. Потреба в формуванні власне української національної правової системи, яка б відповідала сучасним тенденціям правового розвитку та міжнародним стандартам, прилучення України до європейських і світових інтеграційних процесів, відмова від методологічного монізму та перехід на позиції методологічного плюралізму - все це дало поштовх до принципової переоцінки попередніх уявлень про місце і роль порівняльного правознавства у вітчизняній юридичній науці та перспектив його подальшого розвитку.

У середині 1990-х років практично у всіх університетах, де є юридичні факультети, було створено кафедри, назви й тематика яких поєднують порівняльне правознавство з міжнародним або європейським правом. У програмах юридичних факультетів присутні не лише дисципліни «Вступ До порівняльного правознавства», «Правові системи сучасності», але й низка галузевих порівняльно-правових курсів, з яких видано численні підручники та методичні посібники. Перша систематизована праця з цієї дисципліни на пострадянському просторі - «Курс порівняльного правознавства» Ю. О. Тихомирова - була видана лише у 1996 р. У 1997-1998 рр. Україні було засновано кілька нових науково-аналітичних центрів, діяльність яких безпосередньо пов'язана з порівняльним правознавством - Українсько-європейський консультативний центр з питань законодавства, Центр порівняльного права при Міністерстві юстиції України, Міжнародний інститут порівняльного аналізу.

У 1997 р. у Києві розпочала роботу громадська науково-експертна організація-проект Українсько-європейський консультативний центр з питань законодавства (UEPLAC), створений згідно з домовленістю між Україною та Європейською Комісією 1996 р. Метою Центру є: надання консультативної допомоги Верховній Раді України, Адміністрації Президента України та Кабінету Міністрів України в досягненні повномасштабної імплементації Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС, укладеної в 1994 p., зокрема в питаннях наближення законодавства України до законодавства ЄС; експертно-консультативна підтримка процесу вступу України до Світової організації торгівлі (СОТ). У 2000-2002 рр. Центр видавав журнал «Українсько-європейський журнал міжнародного та порівняльного права» (вийшло 3 номери), який, на нашу думку, можна вважати першим в Україні спеціалізованим журналом з порівняльного правознавства.

У 1998 р. групою українських, російських та польських вчених у Києві був заснований Міжнародний інститут порівняльного аналізу - міжнародна громадська наукова організація під керівництвом О. О. Кордуна. Метою Інституту було дослідження процесів та інститутів в Україні та за кордоном у таких сферах: економіка, право, державне управління, місцеве самоврядування; сприяння вдосконаленню українського законодавства на основі зарубіжного досвіду.

У 1998 р. у структурі Міністерства юстиції України було створено Центр порівняльного права під керівництвом кандидата юридичних наук С. В. Шевчука (пізніше його очолювали Г. В. Друзенко та А. Б. Гонтковська). Утворення Центру було пов'язане з покладенням на Міністерство завдання координації діяльності органів державної влади щодо забезпечення адаптації законодавства України до права ЄС

У 1998 р. в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України було відновлено відділ міжнародного права та порівняльного правознавства під керівництвом В. Н. Денисова. Для створення передумов теоретико-методологічного оновлення українського порівняльного правознавства, об'єднання зусиль учених, викладачів і практиків Інститут з 2001 р. почав реалізацію наукових, науково-організаційних та видавничих програм - розробку й видання серії довідникової та монографічної літератури «Енциклопедія порівняльного правознавства», спеціалізованого журналу «Порівняльно-правові дослідження», проведення міжнародних наукових семінарів «Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку», створення Української асоціації порівняльного правознавства та ін. Партнерами Інституту в здійсненні цих програм стали Київський університет права НАН України, Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського, Маріупольський державний гуманітарний університет, Координатор програм ОБСЄ в Україні та ін. У 2006 р. у зв'язку з проведенням семінарів, створено сайт «Порівняльне правознавство» (www: comparativelaw.in.ua) - єдиний в пострадянських країнах спеціалізований веб-ресурс такої тематики. Нині він функціонує як сайт Української асоціації порівняльного правознавства. Кресін О. В. Проблеми інституціоналізації порівняльно-правових досліджень у сучасній Україні // Судова апеляція. - 2006. - № 1. ст.. 111-115.

Перший міжнародний науковий семінар «Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку» було проведено в Сімферополі 27 - 29 квітня 2006 р. У ньому взяли участь понад 90 (понад 40 - безпосередньо) науковців та викладачів з України, Російської Федерації, США, Білорусі та Узбекистану, представників ОБСЄ та органів влади Автономної Республіки Крим. У рамках семінару було проведено установчу конференцію Української асоціації порівняльного правознавства. За підсумками семінару було ухвалено резолюції та рекомендації, опубліковано збірник наукових статей (Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку). Кресін О. В. Порівняльне правознавство: сучасний стан та перспективи розвитку // Часопис Київського університету права. - 2007 р. - № 2.- ст. 158-159.

Перше в Україні комплексне дослідження теорії порівняльного правознавства було представлено навчальним посібником для студентів вищих навчальних закладів «Порівняльне правознавство» (видавництво «Юстініан», 2003; автори - кандидат юридичних наук, Заслужений юрист України, перший проректор Київського університету права Анатолій Дмитрієв; кандидат юридичних наук, доцент кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства Київського університету права Алфій Шепель. Підручник містить основи теорії порівняльного правознавства, що стосуються його предмета, цілей, функцій, методології, видів порівняльно-правових досліджень, класифікації сучасних правових систем; взаємодії порівняльного правознавства з міжнародним правом тощо, а також огляд основних правових систем сучасності. Кресін О. В. Перспективи розвитку порівняльного правознавства в Україні // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Вип. 14. - К., 2003. - ст. 345

Водночас слід наголосити, що фундаментом розвитку порівняльного правознавства в Україні виступає насамперед не власна традиція, а дослідження російських авторів або література, видана у Росії. Втім певні зрушення спостерігаються і тут. Насамперед слід відзначити появу двох кандидатських дисертацій Олени Лисенко та Олени Бигич, присвячених теоретико-методологічним проблемам порівняльного правознавства.

Багато правників, перш за все теоретиків права, займаються складними проблемами взаємодії різних правових систем, вивчають їх особливості, досліджують актуальні методологічні питання цієї науки. Серед яких можемо виділити роботи О. Скакун, Х. Бехруза, О. та Є. Харитонових, М. А. Дамірлі, М. Савчина. Всі зазначені праці висвітлюють ті чи інші питання як вітчизняної так і зарубіжної юридичної компаративістики, поряд з цим автори пропонують своє бачення вирішення проблем порівняльного права.

У квітні 2011 р. відбулася знакова подія - вперше опубліковано англомовну антологію української та російської юридичної компаративістики. Збірку «Основи порівняльного права: методи та типології» за редакцією професора Пенсільванського університету, іноземного члена НАН України Уїльяма Елліотта Батлера, директора Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, академіка НАН України Юрія Шемшученка та завідувача Центру порівняльного правознавства Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, члена- кореспондента Міжнародної академії порівняльного права Олексія Кресіна було видано у Лондоні у видавництві «Вайлді, Сайммондз та Хілл» відразу в двох варіантах - як окремий номер «Журналу порівняльного права» та окремою книгою. Слід відзначити, що світовій науці українські та російські розробки у сфері порівняльного правознавства практично невідомі й недоступні зважаючи на мовні бар'єри. Саме тому нове видання має всі ознаки унікальності й суттєво сприятиме популяризації здобутків нашої юридичної науки у світі. Загалом книга складається з шести розділів, до яких увійшли 19 статей, а також вступу та бібліографії публікацій Української асоціації порівняльного правознавства. Кресін О. В. Новий успіх української та російської компаративістики // Вісник Академії правових наук України: зб. наук. пр. / редкол.: В. Я. Тацій та ін. - Х.: Право, 2011. - № 2 (65). - ст. 250.

Отже, можна вважати, що в Україні визнано значущість правової компаративістики та закладаються основи для її подальшого розвитку. Водночас, на нашу думку, українські вчені поки що не запропонували конкурентоспроможних досліджень у сфері порівняльного правознавства і його розвиток відбувається насамперед за рахунок інтелектуального «імпорту». Перед українськими компаративістами постала низка відповідальних завдань, серед яких, на нашу думку, насамперед слід виділити такі: визначення місця української правової системи на правовій карті світу, характеру та мети її трансформації. Це пов'язано насамперед з переосмисленням характеру соціалістичного права, його співвідношення з романо-германською правовою сім'єю; методологічне обґрунтування та практична модель трансплантації в українське законодавство принципів права Європейського Союзу згідно з проголошеною та закріпленою законом стратегічною метою України - вступу до ЄС; порівняльне дослідження українського законодавства на предмет його несуперечності актам інших міжнародних організацій, членом яких є або збирається стати країна - Рада Європи, СОТ, НАТО та ін.

Висновки

У роботі представлено здійснено аналіз історичних етапів виникнення і становлення порівняльного правознавства, його концептуалізацій в контексті тих країн, в яких воно набуло найбільшого поширення і національні школи яких домінували в певний період його розвитку (Німеччина, Франція, Англія), а також окремих країн, які сприймали європейський досвід, поєднували його з особливостями національного правового розвитку та юридичної науки (США, Японія, Росія та ін.). Крім цього ми коротко розглянули розвиток ідей порівняльного права на українських землях починаючи з XIX століття й до сьогодення.

Варто відзначити, що серед вчених компаративістів відсутня єдина думка з питання періодизації еволюції порівняльного правознавства. Також попри велику кількість публікацій можна констатувати відсутність докладних концептуальних праць із цієї проблематики як в українській так і в європейській та американській науці. У роботі розглянуто підходи ряду вчених з приводу питання періодизації, серед них М. Ренненкампфа, Ф. Поллока, Ф. Тарановського, В. Хуга, Л.-Ж. Константинеско, О. Скакун, Х. Бехруза. На основі здійснених досліджень дійшли висновку, що ще в період Античності, ми спостерігаємо зародки порівняльних досліджень в працях тогочасних філософів та науковців, які самі цього не усвідомлюючи використовували порівняльно-правовий метод. Хоча ті роботи були направлені на досягнення зовсім іншої мети, порівняльні дослідження в них були досить незначними, але це є доказом того, що античний період варто враховувати при вивченні історії становлення порівняльного правознавства. У період середньовіччя, коли авторитетом у вчених-юристів користувалося лише канонічне і рецепція римського права, не було передумов для розповсюдження порівняльно-правових ідей. Досить багато науковців вважають XIX століття періодом, коли зародилося порівняльне правознавство, що саме з нього потрібно вести відлік еволюції юридичної компаративістики. В цей час у багатьох країнах уперше в виникають різні товариства порівняльного законодавства, організовуються кафедри й інститути порівняльного права, видаються компаративістські журнали. Вони ставили перед собою завдання збору матеріалів, підготовки перекладів і проведення інших заходів, покликаних у практичних цілях забезпечити краще знання іноземного права. Таким чином, саме в XIX ст. в історії порівняльного правознавства формувалися його основні ідеї, що стали фундаментом для його подальшого розвитку як наукового напряму.

Становлення порівняльного правознавства впродовж першої половини XX ст. багато в чому відбувалося після І Міжнародного конгресу порівняльного права 1900 р., який став початковим моментом у формуванні порівняльного правознавства як наукового напряму, що зумовив подальший його розвиток по сьогодні. Така подія в історії порівняльного права набула особливого значення, тому що саме на цьому конгресі було поставлено багато фундаментальних проблем цієї галузі знань. У другій половині XX ст. наука порівняльного правознавства вже не могла спиратися виключно на правові системи західних країн, вона оперувала правовим матеріалом як однотипних, так і різнотипних правових систем. Юридична компаративістика певною мірою переступила межі західноцентризму.

Порівняльне правознавство в Україні виникло і розвивалося у формі порівняльно-правових досліджень, предмет яких за окремими винятками обмежувався колом країн, з якими Україна пов'язана історично (генетично) чи функціонально, а домінування позитивного права та інтегрованість України до складу інших країн так само як і входження в міжнародний і європейський правовий простір, обумовили пріоритетну орієнтованість на запозичення іноземного правового досвіду. При цьому поза увагою, як правило, залишалися можливості порівняльного правознавства щодо досліджень «своєрідності» українського права в різних формах його буття, реального внеску української правової культури у світовий правовий розвиток.

Список використаної літератури

1. Бехруз X. Порівняльне правознавство: Підручник. -- Одеса: Фенікс, 2009.

2. Голяк Л. В. Порівняльне правознавство: курс лекцій / Л. В Голяк, А. С. Мацко, О. В. Тюріна. - К.: МАУП, 2004. - 200 с.

3. Дамирли М. А. Сравнительно-правовая наука в Украине: теоретико-методологические традиции (XIX- начало XX вв.): Научно-учебное издание. - Одессе: Фенікс, 2007. - 96 с.

4. Дмитрієв А.І., Шепель А.О. Порівняльне правознавство: Навчальний посібник / Відп. редактор В.Н. Денисов - К., 2003. - 235 с.

5. Козюбра О. М. Історія розвитку порівняльного правознавства в Україні // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць. - 2000. - Вип. 22.: Ч. II. - 475 с.

6. Константинеско Л.-Ж. Развитие сравнительного правоведения // Очерки сравнительного права: Сб. / Отв. ред. В.А. Туманов. -- М.: Прогресс, 1981. --

7. Кресін О. В. Історична школа права і розвиток порівняльного правознавства в Україні // Правова держава. Випуск 17. - К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2006. - 534 с.

8. Кресін О. В. Новий успіх української та російської компаративістики // Вісник Академії правових наук України: зб. наук. пр. / редкол.: В. Я. Тацій та ін. - Х.: Право, 2011. - № 2 (65). - 288 с.

9. Кресін О. В. Передмова // Порівняльне правознавство: Антологія української компаративістики XIX-XX століть / за ред. О. В. Кресіна; упор.: О. В. Кресін (кер. кол.), К. О. Черниченко, О. В. Ткаченко - К., 2008.- 345 с.

10. Кресін О. В. Перспективи розвитку порівняльного правознавства в Україні // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Вип. 14. - К., 2003. - 636 с.

11. Кресін О. В. Проблеми інституціоналізації порівняльно-правових досліджень у сучасній Україні // Судова апеляція. - 2006. - № 1. - 325 с.

12. Кресін О. В. Проблема періодизації розвитку порівняльного правознавства // Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку: зб. ст. / за ред. Ю. С. Шемшученка, Л. В. Губерського, І. С. Гриценка, М. Б. Бучка; упор. О. В. Кресін. - К., 2009. - 235 с.

13. Кресін О. В. Порівняльне правознавство: сучасний стан та перспективи розвитку // Часопис Київського університету права. - 2007 р. - № 2. - 168 с.

14. Марченко М.Н. Курс сравнительного правоведения. - М.: ООО «Городец-издат», 2002. - 1068 с.

15. Осакве К. Сравнительное правоведение в схемах: Общая и Особенная части: Учеб.-практ. пособие. -- 2-е изд., перераб. и доп.--М.: Дело, 2002. --

16. Порівняльне правознавство: підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / С.П. Погребняк, Д.В. Лук'янов, І.О. Биля-Сабадаш та ін.; за заг. ред. О.В. Петришина. - Х.: Право, 2011. - 272 с.

17. Савчин М. В. Порівняльне правознавство. Загальна частина: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 288 с.

18. Саидов А. Х. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности): Учебник / Под ред. В.А. Туманова. - М.: Юристъ, 2003. - 448 с.

19. Скакун О.Ф. Общее сравнительное правоведение: Основные типы (семьи) правовых систем мира: Учеб. для студ. вузов. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2008. - 464 с.

20. Тарановский Ф. В. Сравнительное правоведение в конце XIX века // Порівняльне правознавство: Антологія української компаративістики XIX-XX століть / за ред. О. В. Кресіна; упор.: О. В. Кресін (кер. кол.), К. О. Черниченко, О. В. Ткаченко - К., 2008. - 286 с.

21. Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения. - М.: Издательство НОРМА, 1996. - 432 с.

22. Харитонова О.І., Харитонов Є.О. Порівняльне право Європи. Основи порівняльного правознавства: Європейські традиції. Видання друге, доповнене. - Х.: «Одіссей». - 2006 р. - 624 с.

Размещено на Allbest.ru