Представництво в цивільному праві

Оскільки передоручення засновується на первинній довіреності, має похідний від неї характер, то з припиненням її дії втрачає силу довіреність, що видана в порядку передоручення. Тобто довіреність, що видана в порядку передоручення, припиняється при настанні будь-якого випадку з числа указаних у ч. 1 статті 248 ЦК. Крім того, заступник представника може в будь-який час відмовитися від довіреності.

Після припинення довіреності представник (чи його правонаступник) зобов'язаний повернути довіреність особі, яку представляють, як тільки з'явиться така можливість.

Право на одностороннє припинення довіреності пов'язане з довірчим (фідуциарним) характером відносин представництва. У ст.248 ЦК, передбачається право особи, яку представляють, в будь-який момент відмовитися від представника чи його заступника. Однак очевидно, що відмова неможлива у разі виконання доручення представником чи його заступником. Якщо дії, що повинні бути виконанні за дорученням, мають довготривалий характер за своєю суттю, то здійснення представником певної частини дій, передбачених довіреністю, не може стати на заваді скасування довіреності. Причому особа, яку представляють, не тільки має право скасувати довіреність, а й не може бути позбавлена такого права, оскільки відмова від нього є нікчемною. Разом з тим законодавець передбачає можливість видачі безвідкличної довіреності, тобто довіреності, в якій все ж таки особа, яка її видає, обмежує себе у праві на скасування довіреності, хоч і на певний час.

Обов'язок особи, яка скасувала довіреність (чи правонаступників), негайно повідомити про це представника, а також зацікавлених третіх осіб має важливе значення, оскільки до такого сповіщення всі дії представника будуть вважатися такими, що виконуються за дорученням, і тому всі права та обов'язки, які виникнуть в результаті виконання доручення, виникнуть у особи, яку представляють, тому вона повинна прийняти виконання, в якому, можливо, вже не має об'єктивної зацікавленості.

До повідомлення про скасування довіреності законодавець не висуває особливих вимог, тому воно може бути здійснене в будь-якій формі. У цивільному процесуальному праві, з огляду на його формалізованність, про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви або усної заяви, зробленої у судовому засіданні (ч. 4 ст. 44 ЦПК України).

Права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася, тобто у випадках, коли йдеться про несумлінного представника.

Довірчий характер правовідносин представництва зумовлює можливість не тільки скасування довіреності особою, яку представляють, а й можливість відмови від виконання доручення представником.

Адвокати мають право на односторонню відмову від здійснення представництва тільки за сукупністю визначених умов, що передбачені у Правилах адвокатської етики, складених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 р., протокол №6/VІ. При цьому в усіх випадках розірвання договору за ініціативою адвоката він зобов'язаний попередити про це клієнта, пояснити йому причини розірвання договору, пересвідчитись, що вони об'єктивно або суб'єктивно, виходячи з позиції, зайнятої клієнтом, не можуть бути усунені тощо.

Як і у випадку скасування довіреності особою, яка її видала, представник у разі односторонньої відмови від виконання доручення зобов'язаний повідомити негайно про це особу, яку представляє. Якщо в результаті неналежного повідомлення чи неповідомлення про відмову від виконання доручення особа, яку представляють, понесла збитки та доведе їх, представник має їх відшкодувати.

На відміну від особи, яку представляють, представник не завжди безумовно може відмовитися від виконання доручення, що зумовлене необхідністю захисту інтересів особи, яку представляють, що може опинитися у скрутній ситуації у разі раптової відмови представника від здійснення покладених на нього функцій. Так, представник не може відмовитися від здійснення дій, визначених довіреністю, якщо ці дії були невідкладними або такими, що спрямовані на запобігання завданню збитків особі, яку він представляє, чи іншим особам.

Якщо представник порушує вимоги про дотримання порядку відмови представника від здійснення дій, визначених довіреністю, тобто не дотримується вимоги про негайне повідомлення про відмову, а також якщо він відмовився від здійснення дій, передбачених довіреністю, якщо ці дії були невідкладними або направленими на запобігання спричиненню збитків, він відповідає перед особою, що видала довіреність, за заподіяні їй збитки.

Отже довіреність адресується третім особам, що зручно як для сторін договору, так і для третіх осіб, з якими повірений вступає у відносини на виконання наданого йому доручення. Сторони перебувають у спокої стосовно розголошення третім особам зайвих для них відомостей щодо домовленості з оплати послуг повіреного, порядку звітування тощо. Треті ж особи отримують у стислій формі всі необхідні дані про повноваження представника (повіреного). Інші ж аспекти взаємовідносин між представником та особою, яку він представляє, їх не стосується.

3.2 Правові наслідки неналежного здійснення представництва

На підставах налізу позиції законодавця, відображеній у положеннях ст.ст. 239 та ст.. 241 ЦК України, а також з урахуванням наявності повноважень та відповідності їхнього обсягу характеру дій, вчинених представником, автор доходить висновку про можливість виділення таких видів представництва:

1)представництво, коли дії представника при укладенні правочину строго відповідають переданим повноваженням;

2) представництво з перевищенням повноважень;

3) удаване представництво - вчинення правочину без повноважень. Другий і третій випадки вчинення однією особою юридичних дій від імені іншої особи можуть бути поєднані у загальну групу “неналежного представництва”.

Перевищення повноваження має місце, коли представник здійснює дію, передбачену його повноваженням, але з тими чи іншими відхиленнями від межі останнього. Якщо ж, маючи повноваження на здійснення одної юридичної дії, представник здійснює іншу юридичну дію, то маємо не перевищення повноваження, а дію за відсутністю повноваження. Перевищення меж повноваження може торкатися межі його змісту або здійснення. Перевищення повноваження можливе у кількісному і якісному відношенні.

Аналіз чинного цивільного законодавства, зокрема положень норм глави 17 „Представництво” ЦК України, дозволив також зробити висновок, що вчинення однією особою правочинів від імені іншої особи без відповідного повноваження не визнається представництвом взагалі, а тому не підпорядковується правилам зазначеної глави ЦК України.

Висновки

Представництво хоч і застосовується в багатьох правових галузях, його можна класифікувати як представництво у сфері матеріально-правових і процесуально-правових відносин.

Громадяни, що виступають у якості представників, повинні мати повну дієздатність.

Юридичні особи можуть бути представниками, якщо це не суперечить їхнім статутним завданням. Юридична особа має право у встановленому законом порядку відкривати спеціальні підрозділи для виконання представницьких функцій поза місцем їх знаходження, юридичні дії відбуваються керівником такого підрозділу на підставі доручення відповідної юридичної особи.

Представникові забороняється робити угоди від імені, що представляється у відношенні себе особисто або відносно іншої особи, представником якого він одночасно є. Юридичні наслідки дій, зроблених представником, виникають для представлюваного за умови, що вони зроблені в межах наданого йому повноваження. Однак якщо, представлюваний згодом схвалить дії представника, що виходять за межі повноваження, вони також створюють для представлюваного права і обов'язки.

Представництво інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей, а також громадян, визнаних у судовому порядку недієздатними здійснюють його законні представники - батьки, усиновителі чи опікуни.

Повноваження керівника організації (заступника) підтверджуються документами, що засвідчують його службове становище. Інші працівники організації, що виступають у якості представників сторін, третіх осіб, підтверджують свої повноваження належне оформленому дорученням організації.

Повноваження представника не мають зобов'язального характеру, вони повинні виконуватись добровільно і добросовісно лише у випадках видачі довіреності.

Підстави припинення довіреності доцільно класифікувати на загальні і спеціальні. Загальною підставою буде досягнення мети, заради якої видавалась довіреність. Спеціальними будуть всі ті підстави, з настанням яких припиняється дія довіреності незалежно від досягнення зазначеної в ній мети.

Підводячи підсумок вищевикладеного можна сказати, що інститут представництва найбільш повно врегульований у нашім законодавстві, що має дуже важливе значення як житті українського суспільства так і громадянина.

Судове представництво

1. Конституція України от 28.06.1996 № 254к/96-ВР

2. Цивільний кодекс України Кодекс від 16.01.2003 № 435-IV. Ред.. від 19.01.2013

3. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 № 2947-III Ред. Від 09.12.2012

4. Бабаскін А.Ю Цивільне право України: Академічний курс - К.: Вид. Дім "Ін Юре", 2006. -ТІ: Загальна частина. - 696 с.

5. Боброва Д.В Цивільне право України -- К.: Юрінком Інтер, 1999. - 864 с.

6. Борисова В.І Цивільне право України - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 640 с.

7. Васьковський Є.В. Підручник цивільного права. - М.: Стаут, 2003. - 382с.

8. Гримич, М.В. Звичаєве цивільне право українців XIX - початку XX століття / М.В. Гримич. - К.: Арістей, 2006. - 560 с.

9. Енциклопедія цивільного права України [Текст] / Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; відп. ред. Я.М. Шевченко. - К.: Ін Юре, 2009.

10. Заіка Ю.О. Українське цивільне право. Навч. посіб. -- К. Істина, 2005. -- 312 с.

11. Лихачов Г.Д. Цивільне право. Загальна частина: Курс лекцій. - М.: Юстицинформ, 2005. - 432с.

12. Мазур О.С. - Цивільне право України: Навч. посіб. для дистанц. навчання. -- К.: Ун-т "Україна", 2005. -- 287 с.

13. Невзгодіна Є.Л. Представництво по радянському цивільному праву. - Томськ: Видавництво Томського університету, 1980. - 156с.

14. Нерсесов Н.О. Вибрані праці з представництва та цінних паперів в цивільному праві. - М.: Статут, 1998. - 286с.

15. Панченко М.І. - Цивільне право України: Навч. посіб. -- К.: Знання, 2005. -- 583 с.

16. Ромовська З. Українське цивільне право: Загальна частина. Академічний курс. Підручник,- К.: Атіка, 2005.- 560 с.

17. Тихомирова Л.В., Тихомиров М.Ю. Юридична енциклопедія. - М.: Юринформцентр, 1995. - 365с.

18. Фазикоша В.Г. Цивільне право України: Загальна частина -- К., 2010. -- 631 с.

19. Харитонов Є.О., Старцев O.B. Цивільне право України : Підручник. -- Вид. 2, перероб. і доп. -- К. : Істина, 2007. -- 816 с

20. Харитонов, Є. О. Цивільні правовідносини - К.: Істина, 2008.-304 с.

21. Андрєєв В. К. Представництво в цивільному праві. - Калінін: Видавництво Калінінського державного університету. - 1978. - 87 с.

22. Баранов А.М. Законне представництво: Проблеми теорії і практики / / Сімейне та житлове право. - 2008. - № 1. - С.2 - 7

23. Бєлов, В.Н. Комерційне представництво та агентування (договори). -М. : Фінанси і статистика, 2001. -256 С.

24. Галушина, І.Н. Поняття представництва і посередництва в цивільному праві: Порівняльно-правовий аналіз. / / Журнал російського права. -2006. - № 2. - С. 139 - 147.

25. Доманова І.Ю. «Поняття та правова природа представництва в цивільному праві України». //Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. Випуск 56 - 59. - 2004. - С.120

26. Доманова І.Ю. Поняття дій представника без повноваження та їх наслідки. - 2006. - №9. - с.26 - 31.

27. Кузьміншін, А. А. Підстави виникнення представництва і повноваження в цивільному праві. / / Юрист. -2000. - № 10. - С. 7 - 13

28. Матвеев, Г.К. Підстави цивільно-правової відповідальності / Г. К. Матвеев // Вибране / упоряд. В.І. Кисіль. - К. : Україна, 2008. -С.20-263.

29. Федчук Є.В. Ознаки комерційного представника / / Право і економіка. - 2007. - № 5. - С.24-28

30. Лазько Г. З. Правова природа процесуального представництва у цивільному процесі: Автореф.... дис. канд. юрид. наук. - К., 2006. - 19 с.

Размещено на Allbest.ru