Громадські організації

Мета створення лежить в основі поділу товариств на підприємницькі та непідприємницькі та є конституїтивною ознакою громадських організацій. Ми вважаємо, що відмова від обмеження діяльності непідприємницьких товариств статутною метою є помилковою. Відповідно до ст. З Закону України "Про об'єднання громадян" метою створення та діяльності громадських організацій є задоволення та захист законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів громадян. Таким чином, мета створення та діяльності громадської організації в загальному вигляді закріплена законом і може бути конкретизована в її статуті. Бисага Ю.М,. Бисага Ю.Ю Конституційне право України: Навчальний посібник.-Ужгород: Ліра, 2007.-284 с

Громадські організації можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню. На нашу думку, правочини громадської організації повинні бути обумовлені метою її створення та діяльності. Крім того, відсутність обмеження для діяльності громадських організацій статутною метою може призвести до зміни їх суті (перетворення з непідприємницьких товариств на підприємницькі) та численних зловживань і порушень норм чинного законодавства України. Надання загальної правоздатності юридичним особам в Україні можна вважати позитивним явищем, проте, на нашу думку, необхідно встановити в ЦК України спеціальну правоздатність для всіх непідприємницьких товариств, у тому числі громадських організацій.

Цивільна правоздатність громадської організації виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. На нашу думку, обсяг правоздатності конкретної громадської організації визначається метою її створення та діяльності, що закріплюється в статуті. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навчальний посібник.-Вид. 3-тє, виправл. та доповн.- К.: Атіка, 2004-404 с.

Права і обов'язки громадських організацій можуть передбачатися в статуті. Ми вважаємо, що перелік цих прав не повинен бути вичерпним. У громадських організацій можуть виникати й інші права та обов'язки, які прямо непередбачені статутом, але спрямовані на досягнення мети їх створення та діяльності.

Громадські організації здатні мати особисті немайнові права та обов'язки, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Громадська організація, що набула статусу юридичної особи, має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Громадські організації мають право на власне найменування, печатки, штампи, символіку. Аналіз положень Закону України "Про об'єднання громадян" дає підстави констатувати, що даний нормативно-правовий акт не визначає права громадських організацій, легалізованих шляхом повідомлення про заснування. При цьому в переліку як цивільні, так і конституційні права. На нашу думку, громадські організації, легалізовані шляхом повідомлення про заснування, повинні володіти конституційними правами, а громадські організації, що пройшли державну реєстрацію та набули статусу юридичної особи, повинні мати також цивільні права.

Об'єднання громадян, як суб'єкти різноманітних правовідносин у разі порушення вимог правових приписів несуть юридичну відповідальність. Неприбуткові організації, як юридичні особи, у випадках порушення майнових та особистих немайнових прав громадян, підприємств, установ, організацій несуть цивільно-правову відповідальність на загальних засадах.

Громадські та інші організації, як учасники адміністративних відносин, у випадку порушення законодавства про об'єднання громадян зазнають наступних стягнень:

Ш Попередження- стягнення, яке виноситься відповідним легалізуючим органом в письмовій формі при вчиненні об'єднанням громадян правопорушення, яке не тягне за собою обов'язкового застосування іншого виду стягнення.

Ш Штраф - накладається в судовому порядку в разі грубого або систематичного вчинення правопорушень, за поданням легалізую чого органу або прокурора.

Ш Тимчасова заборона (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян - здійснюється судом на строк до трьох місяців з метою припинення незаконної діяльності об'єднання громадян за поданням легалізуючого органу або прокурора. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X

Стягнення може здійснюватись шляхом встановлення заборони на проведення масових заходів (зборів, мітингів, демонстрацій тощо), здійснення видавничої діяльності, проведення банківських операцій, операцій з матеріальними цінностями тощо. За поданням органу, який звертався до суду щодо тимчасової заборони окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян, суд може продовжити цей термін. При цьому загальний термін тимчасової заборони не повинен перевищувати шість місяців. При усуненні причин, що стали підставою для тимчасової заборони, за клопотанням об'єднання громадян його діяльність може бути відновлена судом в повному обсязі.

Ш Примусовий розпуск (ліквідація) об'єднання громадян - застосовується санкція в разі :коли метою діяльності об'єднань громадян є зміна шляхом насильства конституційного ладу і в будь-якій протизаконній формі територіальної цілісності держави; підрив безпеки держави у формі ведення діяльності на користь іноземних держав; пропаганда війни, насильства чи жорстокості, фашизму та неофашизму; розпалювання національної та релігійної ворожнечі; створення незаконних воєнізованих формувань; обмеження загальновизнаних прав людини; продовження протиправної діяльності після накладення стягнень, передбачених цим Законом;

Рішення про примусовий розпуск всеукраїнських та міжнародних об'єднань громадян на території України приймається Конституційним судом України.

Державний контроль за діяльністю об'єднань громадян здійснюється державними органами у порядку, передбаченому законодавством України. Органи, що проводять легалізацію об'єднань громадян, здійснюють контроль за додержанням ними положень статуту. Представники цих органів мають право бути присутніми на заходах, що проводяться об'єднаннями громадян, вимагати необхідні документи, одержувати пояснення. Нагляд за виконанням та додержанням законності об'єднаннями громадян здійснюють органи прокуратури (статті 25-32 Закону України " Про об'єднання громадян").

Також на посадових осіб цих організацій за порушення законодавства про об'єднання громадян накладаються як адміністративні, так і кримінальні санкції.

Так, ст. 186-5 Кодексу про адміністративні правопорушення закріплює Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X: "Керівництво об'єднанням громадян, яке не легалізувалося в установленому законом порядку чи якому відмовлено у легалізації, або яке примусово розпущено за рішенням суду, але продовжує діяти, а так само участь у діяльності таких об'єднань тягнуть за собою накладення штрафу від 25 до 130 нм. д.г.".

Стаття 212 Кримінального кодексу передбачає Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів.

Розділ 3. Розвиток громадських організацій на сучасному етапі

3.1 Взаємовідносини організацій із органами державної влади

В Україні громадські організації беруть участь в реалізації політики держави. Вони делегують своїх представників до складу низки державних органів. Багато питань життя суспільства, його політичної системи вирішуються органами держави з врахуванням думки цих організацій чи разом з ними. Нижник Н.Р. та Олуйко В.М Громадські організації та органи державного управління: питання взаємовідносин.- Черкаси: "Чабаненко Ю"., 2009. -154 с.

Втручання органів державної влади і посадових осіб у діяльність громадських об'єднань, як і втручання громадських об'єднань у діяльність органів державної влади та їх посадових осіб, неприпустиме, за виключенням випадків, передбачених законом. Держава забезпечує дотримання прав і законних інтересів громадських об'єднань, підтримує їх діяльність, законодавчо регулює надання їм податкових та інших пільг і переваг. Державна підтримка може виражатися у вигляді: цільового фінансування окремих суспільно корисних програм громадських об'єднань за їх заявками (державні гарантії); укладання будь-яких видів договорів, у тому числі на виконання робіт і надання послуг; соціального захисту щодо виконання різних державних програм необмеженому колу громадських об'єднань на конкурсній основі. Питання, що торкаються інтересів громадських об'єднань, у передбачених законом випадках вирішуються органами державної влади і органами місцевого самоврядування за участю відповідних об'єднань чи за погодженням з ними.

Побудова в Україні демократичного суспільства та правової держави супроводжується загостренням політичних та соціальних проблем, що часто, в свою чергу, впливає на соціально-економічний розвиток країни. В цих умовах, як показує вітчизняний та зарубіжний досвід, важливим фактором стабілізації соціально-економічної та політичної ситуації в Україні є використання потенціалу професіоналів, державних службовців та їх спільна діяльність із населенням.

Формування громадянського суспільства та зміцнення основ народовладдя передбачає розвиток механізму взаємовідносин державних установ та громадських організацій. Громадські організації, спираючись на активність населення у вирішенні актуальних для конкретної території проблем, здатні надати розвитку українського суспільства додаткові стимули саморозвитку. Фрицький О.Ф. - Конституційне право України: Підручник. - К: Юрінком Інтер, 2002. -117 с.

У реформуванні всієї системи державного управління в Україні пріоритетний напрямок займає створення і розвиток ефективного місцевого управління та самоврядування. Це пов'язано з дією таких факторів:

- по-перше, потребою в широкій демократизації всіх сфер життя українського суспільства, децентралізації на всіх рівнях із конструктивним перерозподілом державної влади та ресурсів;

- по-друге, необхідністю збалансування інтересів та відносин органів державного управління і органів державної влади, місцевого самоврядування;

- по-третє, налагодження соціального діалогу між органами державного управління та громадськими організаціями;

- по-четверте, потребою активного використання форм та методів самоврядування населення;

- по-п'яте, потрібно також зазначити, що взаємовідносини органів державного управління та громадських організацій ще не стали в Україні пріоритетними у розвитку демократичного суспільства та держави.

На жаль, низький рівень їх законодавчого забезпечення, організаційні структури і методи прийняття рішень в органах управління та громадських організаціях регіонів часто копіюють структури та методи, що склалися на державному рівні.

Потрібно зазначити також дефіцит кваліфікованих спеціалістів як в органах державного управління, так і в громадських організаціях. Багатоманітність та особливості громадських організацій ще не достатньо використовуються органами державної влади та місцевого самоврядування в утвердженні засад демократизації та участі громадян в управлінні державними справами.

3.2 Проблеми та перспективи розвитку громадських організацій в Україні

У демократичних країнах громадянське суспільство виступає в ролі партнера держави у вирішенні соціальних і суспільних проблем. Держава бере на себе зобов'язання створити сприятливі правові умови для діяльності Громадських організацій, забезпечує значну частину фінансування діяльності ГО (наприклад, у країнах Євросоюзу 40-60% загального доходу ГО становить державне фінансування) та залучає до надання соціальних послуг.

Щоденна діяльність громадянського суспільства та його організацій є необхідною умовою функціонування правової держави і демократичного врядування. І навпаки, ігнорування та придушення громадських ініціатив, відсутність механізмів участі громадськості й організацій громадянського суспільства у процесі ухвалення рішень призводять до стагнації суспільства, зростання корупції, усунення дедалі численніших груп громадян від розв'язання соціальних проблем на рівні громад і держави загалом. Чушенко В.І., Заяць І.Я. Конституційне право України.-К.: Ін Юре, 2007.-251 с.

На жаль, Українська держава й ГО ще не досягли такого рівня партнерства. Перший крок на шляху покращення взаємодії має зробити держава, а саме: покращити законодавство для ГО і запровадити прозорі та конкурсні механізми фінансування діяльності ГО. До сьогодні в Україні не існувало системної державної політики щодо взаємодії з громадянським суспільством і сприяння діяльності громадських організацій (ГО).

В Україні на сьогодні існують несприятливі умови для діяльності різних форм організацій громадянського суспільства. Сучасне державне регулювання діяльності ГО є дискримінаційним по відношенню до бізнес-організацій.

В Україні гарантовано право на свободу об'єднань, однак реалізацію цього права занадто зарегульовано й ускладнено державою. Це призводить до відмови громадян створювати ГО і реалізовувати соціально значимі ініціативи та формування кола неформальних громадських груп, що мають обмежені можливості захисту своїх прав. Українська держава не бачить в ГО реальних партнерів щодо консультацій і надання соціальних послуг. Наявне державне регулювання не створило необхідних стимулів для громадян та бізнесу фінансово підтримувати громадські соціальні проекти й діяльність громадських та благодійних проектів. Шемшученка Ю.С. Конституційне право України. Академічний курс: Підручник: У 2 т.-Т. 2.-К.: ТОВ "Видавництво "Юридична думка", 2008.-615 с.

Ні органи державної влади, ні ГО не мають достатнього досвіду і навичок використання процедур публічної політики й консультацій, що призводить до неефективних рішень та незрозумілої політики.

Україна зараз формує політику сприяння ГО. 21 листопада 2007 року Кабінет Міністрів України ухвалив Концепцію сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства. Поява Концепції визначає спробу держави запровадити нову державну політику - політику сприяння розвиткові громадянського суспільства в Україні. Концепція встановлює головні завдання цієї нової державної політики, визначає принципи і форми взаємодії органів виконавчої влади й організацій громадянського суспільства, а також напрями вдосконалення актів законодавства з питань діяльності ГО. Громадським організаціям вдалося організувати плідну співпрацю з урядовою стороною, що дозволило врахувати переважну більшість пропозицій.

Поступовий розвиток та вдосконалення політичної системи України, приведення її до європейських стандартів потребують певних змін у правовому статусі громадських об'єднань. У цій сфері ведеться активна законотворча і законопроектна робота. Основні її напрями такі:

1. Удосконалення правового статусу політичних партій. Нині у комітетах Верховної Ради є 26 законопроектів з цих питань. Насамперед, вони мають уточнювати правовий статус місцевих партійних організацій, порядок їх реєстрації, господарсько-правові питання функціонування партій.

2. Удосконалення правового положення профспілок. На сьогодні у Верховній Раді є 17 законопроектів. Вони мають на меті упорядкування майнових питань діяльності профспілок, залу­чення їх до активної громадської діяльності і т. ін.

3. Удосконалення діяльності релігійних організацій. Нині Верховна Рада розглядає 19 законопроектів. Здебільшого вони стосуються функціонування місцевих релігійних утворень, порядку відкриття релігійних навчальних закладів тощо.

4. Діяльності благодійних, дитячих і молодіжних організацій присвячено 4 законопроекти.

Але, мабуть, найзначнішим комплексним законопроектом є проект Закону України "Про опозиційну політичну діяльність", внесений народними депутатами М.С. Комаром та Т.В. Чорноволом.

Цей проект закону визначає правові засади і гарантії опозиційної політичної діяльності в Україні, а також порядок формування та організації діяльності політичної опозиції, права і обов'язки її суб'єктів.

Висновки

Громадські організації в Україні існували ще за часів Радянського Союзу, але діяльність переважної більшості з них була жорстко централізованою. Тому діяльність таких організацій, через заборону опозиційної політичної діяльності, довгий час була обмежена культурними, екологічними чи економічними напрямами роботи.

Відродження політичного плюралізму наприкінці 1980-х - початку 1990-х рр. сприяло виникненню незалежних громадських організацій в Україні. Найпершими на політичній арені заявили про себе дисидентські правозахисні групи, що стежили за дотриманням гуманітарної частини Гельсінських угод 1976 року. Влітку 1988 року Українська Гельсінська Спілка (УГС) оприлюднила "Декларацію принципів" і почала діяти не як суто правозахисна, а як політична організація.

З початку 1990-х рр. кількість громадських об'єднань в Україні неухильно і стрімко зростає. В 1991 році в країні діяло близько 300 організацій, у 1996 році - понад 12 тисяч, а в 2000 році - близько 27 тисяч. Одночасно в середині 1990 рр. з'являються так звані "ресурсні центри" - громадські організації, метою діяльності яких є надання послуг та різного роду безкоштовної допомоги іншим громадським організаціям.

Законодавство України в залежності від території, на яку розповсюджується діяльність громадських організацій, вирізняє об'єднання громадян з всеукраїнським, місцевим та міжнародним статусом. Близько 40% організацій поширює свою діяльність на межі якогось одного міста, а всеукраїнський та міжнародний статус мають разом лише 8%. Цей факт вказує на високу зацікавленість, насамперед, у місцевих справах, в облаштуванні найближчого життєвого простору, що відкриває широкі перспективи для співпраці громадського сектора та органів місцевого самоврядування. За кількістю громадських організацій лідером серед міст є Київ - 14% від загальної їх кількості. На другому місті йде Львів та Львівська область.

Конституція України закріпила демократичні здобутки в сфері громадянського суспільства. Стаття 36 стверджує: "Громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення й захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів...".

Іншими важливими законами, які регулюють діяльність громадських організацій, є Закон України "Про об'єднання громадян" (1992), Закон України "Про благодійництво та благодійні організації" (1997), Закон України "Про професійних творчих працівників та творчі спілки" (1997) та Закон України "Про молодіжні та дитячі громадські організації" (1998).

Право громадян на об'єднання, включаючи право створювати професійні спілки для захисту своїх інтересів, закріплено в Конституції. Конституція гарантує свободу діяльності громадських об'єднань. Відповідно до законодавства під громадськими об'єднаннями розуміється добровільне, самоврядні, некомерційне формування, створене за ініціативи громадян, що об'єднувалися на основі спільності інтересів для реалізації загальних цілей, вказаних у статуті громадського об'єднання. Право громадян на об'єднання містить у собі право створювати на добровільній основі громадські об'єднання для захисту спільних інтересів і досягнення спільних цілей, право вступати в існуючі громадські об'єднання або втримуватися від вступу в них. А також право безперешкодно виходити із суспільних об'єднань. Право громадян на створення громадських об'єднань реалізується як безпосередньо шляхом об'єднання фізичних осіб, так і через інші громадські об'єднання, які наділені правоздатністю юридичних осіб.

Список використаних джерел

1. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ред. від 27.05.2009 № 995_004

2. Фундаментальні принципи щодо статусу неурядових організацій в Європі від 05.07.2002 № 994_209

3. Конституція України-Верховна Рада України; Конституція, від 28.06.1996 № 254к/96-ВР

4. Рішення Європейського Суду з прав людини в справі "Корецький та інші проти України" від 03.04.2008 р № 40269/02

5. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X

6. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III

7. Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV

8. Закон України "Про об'єднання громадян" від 16 червня 1992 р. N 2460-XII

9. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої" від 05.11.2008 № 976

10. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про порядок легалізації об'єднань громадян" від 26.02.1993 № 140

11. Розпорядження Кабінету Міністрів України "Про схвалення Концепції сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства" від 21.11.2007 № 1035-р

12. Роз'яснення Міністерства Юстиції України "Характеристика громадських формувань як інститутів громадянського суспільства" від 24.01.2011 № n0016323-1

13. Проект Закону "Про громадські об'єднання" від 22.03.2012 № 4572-VI,

14. Білоус А.О. Політичні об'єднання України. - К.: Україна, 1993. - 108 с.

15. Бисага Ю.М,. Бисага Ю.Ю Конституційне право України: Навчальний посібник.-Ужгород: Ліра, 2007.-370с.

16. Кістяківський Б. Держава і особистість / Вибране. - Київ: Абрис, 1996. -

17. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навчальний посібник.-Вид. 3-тє, виправл. та доповн.- К.: Атіка, 2004- 512 с

18. Нижник Н.Р. та Олуйко В.М Громадські організації та органи державного управління: питання взаємовідносин.- Черкаси: "Чабаненко Ю"., 2009. - 382 с.

19. Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Конституційне право України. Академічний курс: Підруч.: У 2 т.- Т. 1 / За ред. В.Ф. Погорілка.-К.: Юридична думка, 2006.-544с.

20. Тодика Ю.М. Конституційне право України. - К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2002. - 544 с.

21. Федоренко В.Л. Система конституційного права. - К., 2006. - С. 255.

22.Фрицький О.Ф. - Конституційне право України: Підручник. - К: Юрінком Інтер, 2002. - 536 с

23. Чушенко В.І., Заяць І.Я. Конституційне право України.-К.: Ін Юре, 2007.-485с.

24. Шемшученка Ю.С. Конституційне право України. Академічний курс: Підручник: У 2 т.-Т. 2.-К.: ТОВ "Видавництво "Юридична думка", 2008.-800с.

25. Арато Е., Коен Дж. Відродження, занепад і реконструкція концепції громадянського суспільства // Політична думка - 1996. - N 1.

26. Вінніков О. Українським організаціям - європейське законодавство // Громадянське суспільство - 2007. - № 1. - С. 27.

27. Пашков М. Формування системи громадських об'єднань в Україні як атрибуту латентної державності // Політологічні читання.-1992.-№2.

28. Дробуш LB. Функції представницьких органів місцевого самоврядування /Автореферат дис. ... канд. юрид. наук. -К., 2002. -С.7

Размещено на Allbest.ru