Структура і роль механізму держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Поняття державного апарату та його співвідношення з механізмом держави

1.1 Апарат держави. Орган держави. Інститут держави

1.2 Принципи організації і діяльності державного апарату

1.3 Співвідношення апарату держави та механізму держави

Розділ 2. Роль механізму держави у здійсненні її функцій і завдань

2.1 Поняття та ознаки механізму держави

2.2 Структура та складові елементи механізму держави

Розділ 3. Поняття, ознаки та види державних органів

3.1 Види органів держави. Поділ влади як принцип організації роботи державного апарату

3.2 Загальна характеристика трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої, судової

Висновок

Список використаної літератури



Вступ

Жодна цивілізована держава не може розвиватися і функціонувати в хаосі, без управління. Тому дослідження поняття та особливостей механізму держави, її складових є вкрай важливим завданням.

Наявність системи органів, установ та організацій, що створюються державою для виконання її функцій та об'єднуються поняттям "механізм держави".

Частина державних органів, що наділені владними повноваженнями, складає поняття "апарат держави", який входить в структуру механізму держави.

Природа держави, її організація і функціонування завжди займали і продовжують займати одне з провідних місць серед проблем, що вивчаються з позиції різних підходів вітчизняної та зарубіжної науки, як минулого, так і сучасності.

Не можна не погодитися з думкою російського державознавця початку ХХ ст. А. Паршина про те, що без глибокого і всебічного розуміння природи і сутності держави, без уявлення про те, як вона функціонує і який її механізм, практично неможливо грамотне і кваліфіковане управління нею, а значить - керівництво суспільством, не зможе виступати як механізм узгодження неминуче різних потреб та інтересів громадян і їх організацій в цілях забезпечення загального блага, виражати світогляд і представляти всіх членів суспільства.

Будь-яка держава являє собою цілісний організм, існування якого неможливо без чітко налагодженої структури, своєрідного функціонуючого механізму. Механізм держави в різні епохи розвитку цивілізованого суспільства мав неоднакову структуру і функції. Просуваючись по шляху прогресу, людське суспільство створювало такі державні органи, що у цілому забезпечували його нормальне функціонування. Особливості та своєрідну структуру механізму держави в різні часи можна пояснити економічними, соціальними причинами, національним складом населення держави, розмірами його території, географічним положенням і іншими факторами.

Механізм держави не є незмінним. Як і сама держава, він поступово змінюється і до того ж дуже значно. Причому зміни можуть бути зв'язані не тільки з об'єктивними умовами громадського життя, але і із суб'єктивними устремліннями тієї чи іншої суспільної, політичної чи економічної групи підсилити свої позиції в політичному житті суспільства. Основу державного механізму становить особлива система органів, безпосередньо пов'язаних із здійсненням тих чи інших державних функцій.

Державні органи - це відносно відособлені формалізовані структури, в сукупності утворюють механізм держави і призначені притаманними їм методами здійснювати ті чи інші функції держави, використовуючи в необхідних випадках заходи державного примусу. Всі органи держави взаємопов'язані і в тій чи іншій мірі взаємодіють між собою.

Механізм держави - це взяті в єдності та взаємодії система державних органів, установ і матеріальних засобів, за допомогою яких здійснюються завдання і функції держави. Механізм держави ототожнюють з державою (найчастіше) - це невірно. Механізм - один із проявів держави. Механізм - взаємопов'язане ціле, це та реальна організуюча матеріальна сила, спираючись на яку, держава діє, панує, проявляє себе. Механізм уособлює державу, в ньому виражена сутність держави. Без механізму держава не існує.

Таким чином, під механізмом держави розуміють систему спеціальних органів і установ, за допомогою яких здійснюються державне управління суспільством і захист його основних інтересів. Механізм є найважливішим складовим елементом будь-якої держави.

Апарат держави -- юридичне оформлена система всіх державних органів, що здійснюють безпосередню практичну роботу з управління суспільством, виконання завдань і функцій держави. Можливе двояке розуміння апарату держави: у вузькому і широкому розумінні. Апарат держави (у вузькому розумінні) - власне управлінський апарат або апарат виконавчої влади, який складається з чиновників і очолюється вищими виконавчими органами. Апарат держави (у широкому розумінні) - поряд із власне управлінським апаратом включає главу держави, парламент, місцеві органи управління, збройні сили, міліцію (поліцію), дипломатичні представництва за кордоном та ін.

Отже, актуальність даної роботи полягає в тому, що будь-який політичний режим неможливий без суб'єктів його здійснення, якими є апарат влади, державні органи, установи, організації, посадові особи. Знання ознак та видів органів влади, розуміння поняття державного апарату та його співвідношення з механізмом держави - є важливими знаннями для розуміння загальних державних та правових процесів, які відбуваються в державних утвореннях. Без знання принципів організації та діяльності державного апарату важко зрозуміти особливості функціонування державних інститутів тощо. Державна діяльність не повинна носити стихійний характер. Тільки функціонування спеціальної системи органів та установ, що входять в державний механізм, дозволяє організовано і ефективно реалізовувати завдання та функції держави, його призначення в суспільстві. Державний механізм є важливим і необхідним атрибутом будь-якої держави. В Україні, як і в інших державах постсоціальстичного простору, залишаються надзвичайно гострими, не вирішеними проблеми сучасної державності, державотворення. Доказом цього є громіздкий, далеко не ефективний державний апарат, причому підданий нескінченно частим реструктуризаціям. І все це за наявності відпрацьованої, офіційно затвердженої концепції адміністративної реформи, яка розпочала свою історію ще з 1992 року. Саме тому з'явилася потреба у якісному оновленні законодавства, реформуванні державного управління, у внесенні змін до системи державних органів.

В даній роботі ставлю перед собою мету дослідити такі питання як поняття та головні ознаки механізму держави, визначити призначення механізму держави та апарату держави, окремим розділом будуть висвітленні складові елементи механізму держави та їх взаємозв'язок, зокрема роль державних установ та підприємств в механізмі держави, поняття й ознаки державних органів та їх роль у здійсненні державної влади тощо.

Під час написання даної курсової роботи були використані різноманітні літературні джерела: нормативні акти, підручники з теорії держава і права, основ права, інші спеціалізовані видання, періодика.

При проведенні наукового дослідження обраної теми були застосовані такі методи наукового дослідження як літературний (опрацювання літературних джерел), метод порівняння та узагальнення.

Гадаю, що написання даної роботи дасть змогу більш глибше зрозуміти структуру і роль механізму держави.



Розділ 1. Поняття державного апарату та його співвідношення з механізмом держави

1.1 Апарат держави. Орган держави. Інститут держави

Сучасні науки теорії держави і права і конституційного права стверджують, що під поняттям державного апарату слід розуміти систему органів, за допомогою яких здійснюється державна влада, виконуються функції держави, досягаються різноманітні цілі та завдання держави. Він є важливим складовим елементом будь-якої держави, що забезпечує управління державними і громадськими справами. Разом із удосконаленням суспільства ускладнюється й процес управління, що, в свою чергу, призводить до удосконалення діяльності державного апарату. Від простого примітивного панування держави державний апарат розвивається до різних форм своєї реалізації: до законодавчої, адміністративної, судової, поліцейської, фіскальної, фінансової, культурної діяльності. В основу побудови та функціонування державного апарату будь-якої держави покладаються об'єктивні та суб'єктивні чинники. Саме вони визначають особливості внутрішньої структури, характер, завдання, форми та методи його діяльності. При цьому необхідно зазначити, що державний апарат є не простим об'єднанням різноманітних структур, а упорядкованою, єдиною, чітко організованою системою.

До чинників, що забезпечують функціонування державного апарату як системи, слід віднести: єдність економічної основи функціонування держави; єдність політичної основи функціонування суспільства; наявність єдиних принципів побудови і функціонування органів; спільність мети і завдань, що здійснюють органи держави; єдність підходів до розуміння соціальної основи суспільства; забезпечення діяльності державного апарату єдиними організаційними, фінансовими та правовими засобами; відображення у діяльності державного апарату єдиної волі всього суспільства, держави чи певної соціальної групи. Категорія "державний апарат" має самостійне значення і визначається як окреме юридичне поняття. При цьому повинен враховуватися і той факт, що будучи структурним елементом механізму держави у широкому значенні даного поняття, державний апарат характеризують ті ж ознаки, що і механізм. Однак ототожнюючи категорії "механізм" і "апарат" в рамках вузького розуміння механізму держави та зважаючи на самостійне значення категорії "державний апарат", можна визначити його наступні особливі ознаки: - це система створених державою структур, що мають форму органу держави; наявність виключно владних повноважень, які визначають функціональне призначення органу; наявність чиновників, що реалізують повноваження від імені держави на професійній основі; наявність нормативно закріпленої структури та законодавчо визначених повноважень (компетенції); зв'язаність з державою, оскільки всі рішення відображають її волю та приймаються від її імені; фінансування з бюджету; забезпечення реалізації державних функцій і завдань з управління суспільством; система органів, розподілених за принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову; система органів, наділених матеріально-технічними та організаційними засобами, що забезпечують реалізацію повноважень.

Отже, наведені ознаки категорії "державний апарат" надають можливість відокремити її від таких категорій, як:

* політична система суспільства, яка розуміється як комплекс різноманітних державних і недержавних структур, що реалізують політичну владу та забезпечують політичні інтереси;

* механізм держави - сукупність різноманітних державних структур, що забезпечують економічні, соціальні, політичні та правоохоронні функції;

* орган держави - колектив службовців, чиновників, який є структурним елементом державного апарату.

Так, в широкому розумінні державний апарат - це сукупність державних органів, їх ланок та підрозділів, уповноважених здійснювати державну владу та управління, які спираються на можливість застосування примусу. В іншому, більш вузькому розумінні, державний апарат характеризується як апарат виконавчої влади; та в широкому - як сукупність владних структур, збройних сил, міліції, дипломатичних представництв тощо.

Державний апарат є структурованою категорією. Структура державного апарату знаходить свій вияв через його внутрішню будову, а також через порядок взаємодії та співвідношення складових його елементів. Основними серед них є: система органів державної влади; система органів державного управління; система судових органів. Кожна з цих систем є носієм відповідної державної влади. Необхідно зазначити, що у юридичній літературі до органів державного апарату відносять також систему органів прокуратури, главу держави, збройні сили, міліцію, дипломатичні представництва за кордоном, правоохоронні органи, установчу владу та контрольну владу.

Ці елементи суттєво розширюють поняття державного апарату і не забезпечують можливості відокремлення категорій "державний апарат" та "механізм державної влади". [2; 4]

Отже, апарат держави характеризується ознаками:

- він складається із державних органів, наділених владними повноваженнями;

- кожний орган апарату держави створюється у встановленому законом порядку;

- призначенням державного апарату є реалізація державної політики, завдань і функцій держави;

- кожний орган апарату держави здійснює свою діяльність у межах визначеної компетенції від імені держави;

- з метою недопущення узурпації влади одним органом чи однією особою апарат держави розподілений на органи законодавчої, виконавчої та судової влади;

- кожний орган апарату держави утримується за рахунок державного бюджету, є суб'єктом державної власності, має свою внутрішню структуру та штат, є юридичною особою.

Правове становище, завдання і функції кожного органу апарату держави визначаються Конституцією України, окремими законами, підзаконними нормативними актами і включає в себе:

1) цілі, завдання, принципи діяльності та функції органу;

2) порядок створення органу, його структуру, підпорядкованість, можливу реорганізацію і ліквідацію (організаційно-структурні питання);

3) сукупність владних повноважень та підвідомчість (компетенційні питання).

Орган держави - це структурно організований державою чи безпосередньо народом колектив державних службовців або один державний службовець, який наділений владними повноваженнями та необхідними матеріальними засобами для виконання певних завдань та функцій держави, має визначену структуру і здійснює державно-організаторські, розпорядчі, судові та інші функції, відповідно до свого призначення.

Органи держави є первинним елементом державного апарату. Органи державного апарату пов'язані між собою відносинами субординації та координації, вони є носіями владних повноважень та приймають участь при вирішенні найбільш загальних задач держави та при здійсненні функцій держави. Кожний державний орган являє собою відносно самостійну частину державного апарату, яка створюється державою з ціллю здійснення чітко визначеного виду державної діяльності.

Державний орган наділений відповідною компетенцією та спирається в процесі реалізації своїх повноважень на організаційну, матеріальну та примусову силу держави.

Існує три основні форми діяльності державних органів: правотворча (розробка та прийняття нормативно-правових актів), право виконавча (владна діяльність органів держави по реалізації норм права), правоохоронна (форма правової діяльності держави, яка забезпечує дотримання правових норм).

Основні ознаки органів держави:

1. Здійснюють від імені держави її задачі та функції за допомогою чітко визначеного виду діяльності в дорученій цьому органу області суспільних відносин.

2. Мають владні повноваження і через це відрізняються від державних установ та підприємств.

3. Мають визначену компетенцію тобто закріплену кількість задач, функцій, прав та обов'язків.

Основна класифікація органів держави:

За змістом діяльності:

- органи законодавчої влади;

- органи державного управління чи виконавчі органи;

- судові органи;

- контрольно-наглядові органи;

- глава держави.

За місцем у системі апарату:

- первинні;

- вторинні, походять від первинних та підзвітні їм.

По території діяльності:

- загальні (загально федеральні для федеративної держави);

- суб'єктів федерації (для федеративної держави);

- місцеві.

За способом створення:

- виборні;

- ті, що призначаються;

- ті, що успадковуються.

За складом:

- одноособові;

- колегіальні.

За характером компетенції:

- загальної компетенції (парламент);

- спеціальної компетенції (наприклад міністерства).

За часом функціонування:

- постійні;

- тимчасові.

За правовими формами діяльності:

- правотворчі;

- правозастосувальні;

- правоохоронні;

- контрольно-наглядові.

Кожний державний орган складається з осіб, які здійснюють керівництво, у відповідності до покладених на них обов'язків і наданих їм повноважень та спеціалістів й інших осіб, що забезпечують технічні умови у здійсненні керівних управлінських функцій. [5; 6]

4. Утворюються визначеного законом порядком.

5. Основна особливість органу держави є в тому, що він може видавати нормативні акти, які є обов'язковими для виконання тим кому вони адресовані.

6. Формується чи державою безпосередньо народом (наприклад, парламент) відповідно до закону і функціонує на його основі;

7. Має передбачені чи конституцією іншими законами спеціальні функції, що він здійснює від імені держави;

8. Має державно-владні повноваження, що дозволяють йому робити юридично обов'язкові дії:

а) видає нормативні й індивідуальні акти;

б) здійснює контроль за точним і неухильним виконанням вимог, передбачених цими актами;

в) забезпечує і захищає ці вимоги від порушень шляхом застосування мір виховання, переконання, стимулювання, у разі потреби - державного примуса;

9. функціонально взаємодіє з іншими органами в процесі реалізації своїх повноважень, керуючись принципом "дозволено тільки те, що прямо передбачено законом". Принцип "дозволене усе, що не заборонено законом" не відноситься до діяльності державних органів. Цей принцип діє в сфері майнових відносин громадян, юридичних осіб;

10. Складається зі службовців, що знаходяться в особливих правовідносинах один з одним і органом: обсяг, порядок використання ними владних повноважень установлюються законом і одержують конкретизацію в посадових інструкціях, штатних розкладах і ін.

11. Має необхідну матеріальну базу - казенне майно, що знаходиться в його оперативному керуванні; свій рахунок у банку; джерело фінансування - державний бюджет;

12. Має організаційну структуру (будівля по видах окремих служб і чисельному складу), територіальний масштаб діяльності, систему службової підзвітності і службову дисципліну.

Інститут держави - відносно відособлена частина державної структури, що володіє визначеною автономією.

У відповідності зі структурно-функціональним принципом інститути держави можна розділити на:

- організаційні (інститут президента, інститут парламенту);

- функціональні (інститут референдуму, інститут адміністративного контролю, інститут державної влади). Види інститутів держави по ступені складності:

- прості (елементні) - не можуть бути розділені на більш дрібні інститути (інститут надзвичайного стану, інститут адміністративного контролю, інститут референдуму, інститут відповідальності уряду);

- комплексні - складаються з декількох педінститутів, що у свою чергу можуть бути інститутами для спадного дроблення (інститут форми держави включає педінститути: форми правління, форми пристрою, форми режиму; інститут державного суверенітету: повнота і верховенство усередині, незалежність і рівноправність зовні; інститут представника держави на місцях: губернатор, префект і ін.).

Види інститутів держави по пріоритетності положення.

- основні (напр., інститут державної влади);

- що примикають - приналежні першим (напр., інститут державного суверенітету, інститут представника держави на місцях).

Види інститутів держави за принципом "поділу влади": інститути законодавчої влади (парламент, референдум і ін.)

- інститути виконавчої влади (монарх, президент, уряд, виконавчі органи влади на місцях і ін.);

- інститути судової влади (звичайні суди, надзвичайні суди, спеціальні суди, судова відповідальність, судовий контроль і ін.).

Інститути держави змінюються в ході історичного розвитку. Деякі інститути зникають (інститут абсолютної монархії), інші з'являються (участь громадян у керуванні державою). Специфічні інститути існують мусульманських країнах (маджиліс - порядок звертання до правителя члена мусульманської громади), в Ізраїлі (кібуци особлива форма місцевого самоврядування) і ін. [1; 7; 9]

1.2 Принципи організації і діяльності державного апарату

Для державного апарата вимагаються спеціально підготовлені кадри чиновників-керівників, що володіють необхідною кваліфікацією і професіоналізмом. Нині в юридичній науці переважає точка зору, згідно з якою функціями органів державної влади є основні напрями їх діяльності, в яких виявляється їх сутність і призначення в державному механізмі. Кожний державний орган відповідно до своєї компетенції виконує притаманні йому функції. Функції держави в цілому здійснюються через функції окремих державних органів. Державний орган, виконуючи свої функції, тим самим одночасно бере участь у реалізації різних функцій держави. Державні органи розподілялись на три категорії в залежності від того, який вид функцій був переважаючим для них.

Відповідно, функції держави визначались як головні напрями діяльності держави, що виражають її класову сутність і призначення у суспільстві. Поряд з функціями держави у науковій літературі виділялися й функції її органів, однак принцип розподілу влад заперечувався як буржуазний, замість нього проголошувався принцип повновладдя рад, а основні напрями діяльності останніх визнавались первісними по відношенню до функцій усіх інших державних органів.

Нині як основні об'єктні функції держави та її органів визнаються політична, економічна, соціальна, культурна, екологічна, оборонна, зовнішньополітична, зовнішньоекономічна, гуманітарна. Значна кількість органів мають тотожні повноваження (наприклад, міністерства), але компетенція кожного з них суворо індивідуальна завдяки відмінностям у підвідомчості. Повноваження державного органу є його "правообов'язками", оскільки за наявності необхідних юридичних фактів орган не може не реалізувати свої повноваження, виступаючи як носій суб'єктивного права стосовно підвладного суб'єкта. В основу побудови та функціонування державного апарату будь-якої країни покладаються об'єктивні та суб'єктивні фактори. Саме вони визначають особливості внутрішньої структури, характер, завдання, форми та методи діяльності апарату. При цьому необхідно зазначити, що апарат держави є не простим об'єднанням різноманітних структур, а упорядкованою, єдиною, чітко організованою системою. Для підвищення ефективності і якості функціонування державного апарата необхідно, щоб в основі організації і діяльності знаходилася система принципів. [10; 14]

Принципи організації і діяльності державного апарата - відправні початки, незаперечні вимоги, пропоновані до формування і функціонування державних органів.

До основних принципів організації та діяльності державного апарату належать:

- Принцип демократизму - за цього принципу передбачається широке залучення громадян до участі у формуванні органів державного апарату - за цього принципу забезпечуються рівні умови участі осіб в управлінні державою, ураховуються насамперед особисті якості кожної людини.

- Принцип професіоналізму і компетентності - за цього принципу складаються сприятливі умови для функціонування державного апарату завдяки професійному добору та розстановці кваліфікованих кадрів.

- Принцип законності - за цього принципу всі громадяни та державні органи повинні суворо дотримуватись законів держави та зобов'язані організовувати свою діяльність відповідно до цих нормативно-правових актів.

- Принцип розподілу влади - цей принцип несе в собі розподіл влади на законодавчу, виконавчу та судову.

Основні види діяльності апарату держави розмежовуються між системами органів держави, які є компетентними в цих галузях. Завдяки цьому у апараті держави створюється механізм стримувань та противаг, що запобігає корупції в органах державного апарату.

- Принцип ненасильства - за допомогою цього принципу передбачено, що метод примусу має другорядне значення, пріоритет надається організаційним та виховним методам.

- Принцип пріоритету прав та свобод людини - за цього принципу людина є найвищою цінністю суспільства, тому в обов'язки державних органів держави входять реалізація та охорона прав і свобод осіб та громадян.

- Принцип гласності - забезпечує відкритість органів держави для всіх осіб та громадян. [13; 17]

Основними рисами апарату соціально-демократичних держав є організація принципу народовладдя або демократизму, дотримання принципу законності, організація діяльності для забезпечення інтересів прав та свобод людини і громадянина, розподіл влади між спеціалізованими органами державного апарату, пріоритет у роботі апарату надається організаційним методам, метод примусу має другорядне значення, виконання своїх функцій із залученням різних громадських організацій та співпраця з ними.

Наявність та взаємодія значених вище принципів зумовлює і забезпечує функціонування апарату держави як взаємопов'язаної системи органів, що забезпечують ефективне виконання владних повноважень. Важливим і невід'ємним елементом державного апарату є орган держави.

Всі державні органи обов'язково створюються і функціонують відповідно до норм права й на підставі їх наділяються владними повноваженнями. За ознаками спеціалізації державні органи в механізмі держави структурно відокремлені. Вони реалізують свої повноваження, функціонально взаємодіючи між собою.

1.3 Співвідношення апарату держави та механізму держави

Співвідношення механізму та апарату держави на мою думку забезпечує нормальне функціонування будь-якої держави, оскільки саме співпраця владних структур та органів безпосереднього виробництва несе в собі узгодженість та чіткість у виконанні функцій та задач, що стоять перед державою. Апарат держави здійснює управління та керівництво підпорядкованими йому органами, підприємства та установами, що забезпечує чіткість та узгодженість в роботі органів, що вироблять матеріальні та духовні блага. Апарат держави здійснює врегулювання суспільних відносин через судові органи, органи примусу та правоохоронні органи, які забезпечують нагляд за виконанням законів та покарання за їх порушеннями як органами держави, посадовими особами так і громадянами держави. Уявімо якби не існувало апарату держави, а існували б державні підприємства та установи то на мою думку в країні панував би суцільний безлад, адже усі особи діяли б на свій розсуд, хаотично та не узгоджено, що не могло б забезпечити нормального функціонування держави. Тому державний апарат та підпорядковані йому державні підприємства кожен по-своєму дуже важливі. Без них не можливе існування держави в цілому. Я вважаю завданням кожної держави є встановлення взаємодії та співпраці між державним апаратом та держаними підприємствами та установами, тільки за наявності якісної співпраці між цими органами можна досягти успіхів у побудові високо розвинутої держави. Категорія "державний апарат" має самостійне значення і визначається як окреме юридичне поняття. При цьому повинно враховуватися і те, що, будучи структурним елементом механізму держави у широкому значенні даного поняття, апарат держави характеризують ті ж ознаки, що і механізм. [21; 19]

Однак, ототожнюючи категорії "механізм" і "апарат" в рамках вузького розуміння механізму держави та зважаючи на самостійне значення категорії "апарат держави", можемо визначити наступні особливі його ознаки:

-- це система створених державою структур, що мають форму органу держави;

-- наявність виключно владних повноважень, які визначають функціональне призначення органу;

-- наявність чиновників, що реалізують повноваження від імені держави на професійній основі;

-- наявність нормативно закріпленої структури та законодавчо визначених повноважень (компетенції);

-- зв'язаність з державою, оскільки всі рішення відображають її волю та приймаються від її імені;

-- фінансування з бюджету;

-- забезпечення реалізації державних функцій і завдань з управління суспільством;

-- система органів, розподілених за принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову;

-- система органів, наділених матеріально-технічними та організаційними засобами, що забезпечують реалізацію повноважень.

Ці елементи суттєво розширюють поняття апарату держави і не забезпечують можливості відокремлення категорій "апарат" та "механізм держави". Щодо співвідношення механізму та апарату держави різні науковці висувають різні думки. Одні пишуть що ці категорії є тотожними ,на думку інших вони мають принципову відмінність. Але до консенсусу ці наукові думки не зводяться.

На мою думку, механізм поняття ширше ніж апарат держави,тобто їх можливо ототожнити як ціле та часткове. Як вже раніше було зазначено, апарат держави має два визначення : у вузькому та широкому розумінні .

Апарат держави (у вузькому розумінні) - власне управлінський апарат або апарат виконавчої влади, який складається з чиновників і очолюється вищими виконавчими органами.

Апарат держави (у широкому розумінні) - поряд із власне управлінським апаратом включає главу держави, парламент, місцеві органи управління, збройні сили, міліцію (поліцію), дипломатичні представництва за кордоном та ін.

У літературі можна зустріти ототожнення "механізму" і "апарату" держави. Тим часом поняття механізму держави ширше за поняття державного апарату за складом і структурою. Механізм держави, по суті, є апаратом у дії, у функціонуванні - із усіма зв'язками, що існують і виникають між його частинами.

Механізм держави має розглядатися не як проста сукупність складових його елементів (державних органів, організацій, установ), а як система цих елементів, функціонально сумісних, узгоджених між собою і системою в цілому, котрі перебувають у постійному відновленні з метою підтримання своєї основної функції -управління.

Державні органи, що мають владні повноваження, тобто державний апарат, який містить у собі два важливих структурних елементи: апарат управління, що складається з чиновників - державних службовців, які спеціально займаються управлінням; апарат примусу - армія, поліція, розвідка і контррозвідка, митниця (деякою мірою), тюрми, виправні заклади та ін.

Слід відрізняти державні органи, що мають владні повноваження, і державні підприємства і установи, що не мають владних повноважень. За цим критерієм можна розмежувати механізм держави і апарат держави, які лише в своїй основі й збігаються.

Під "державним апаратом" розуміється система органів, які безпосередньо здійснюють управлінську діяльність і наділені для цього державно-владними повноваженнями. Поняття "механізм держави" охоплює державні підприємства і державні установи, що під керівництвом апарату держави практично здійснюють функції держави у сфері виробничої діяльності, пов'язаної зі створенням матеріальних цінностей держави (державні підприємства) і нематеріальних цінностей (державні установи). Для державних установ типовою є невиробнича діяльність у сфері охорони здоров'я, наукових досліджень, проектування, навчально-виховної, духовно-освітньої роботи тощо. [13; 15]



Розділ 2. Роль механізму держави у здійсненні її функцій і завдань

2.1 Поняття та ознаки механізму держави

Кожна держава для повноцінного здійснення своїх завдань і реалізації функцій повинна створювати різноманітні організації, сукупність яких називається механізмом держави.

Механізм держави - цілісна ієрархічна система державних органів, що здійснюють державну владу, а також установ, підприємств, за допомогою яких виконуються завдання і функції держави.

Механізм держави має ієрархічну будову тобто нижчестоящі елементи підпорядковуються вищестоящим елементам механізму держави. Він складається з людей, які постійно займаються управлінням державою тобто законотворчістю, виконанням законів та охороною від правопорушень та осіб, які займаються безпосередньою практичною діяльністю в матеріальній та духовній сферах життя.

До складу механізму держави входять державні заклади, державні підприємства та державний апарат, органи примусу. Механізм держави має вигляд піраміди, на вершині якої стоїть апарат держави, який складається з голови держави, органів законодавчої влади, виконавчої влади та судової влади, які здійснюють управління державою через органи місцевої влади, які стоять нижче та мають значно більшу кількість і здійснюють владу на місцях, а також місцевого самоврядування, нижче в цій ієрархічній піраміді стоять державні установи та підприємства, які займаються виробленням різного роду благ. Таким чином механізм держави являє собою розгалужену ієрархічну систему всіх державних органів метою яких є управління державою.

До основних ознак механізму держави належать:

-- це ієрархічна система, тобто система, побудована на засадах субординації та координації. Політико-організаційну основу системи складають органи держави, територія держави, збройні сили та інші державні військові формування, державні символи, столиця держави;

-- це цілісна система внутрішньо організованих елементів, яка має єдині принципи побудови і єдині завдання та цілі діяльності. Кожний із суб'єктів механізму держави як його системний елемент є органічно обумовленим усіма іншими його елементами і функціонуванням системи в цілому;

-- це система, яка має чітку структуру з певними зв'язками між її елементами. Первинними елементами є державні органи.

-- механізм держави, будучи єдиним, містить у собі органи, блоки, підсистеми і навіть самостійні гілки влади: законодавчу, виконавчу, судову. В цій розчленованості просліджується ієрархія: різні державні органи, їх блоки, підсистеми посідають неоднакове місце у державному механізмі, але усі разом повинні діяти злагоджено і без збоїв. Так, одну з підсистем держави утворюють вищі органи держави: представницькі, виконавчі, глава держави. Інша підсистема місцевого рівня: Ради та їх виконкоми, державні адміністрації та їх глави. Особливою підсистемою є судова, а також правоохоронні органи: прокуратура, міліція, органи служби безпеки та ін.;

-- це система, яка має єдину бюджетну, грошову, банківську системи, державну власність, котрі становлять її організаційно-економічну основу;

-- це взаємодіюча, динамічна і реально працююча система, за допомогою якої функціонує держава, здійснюється управління суспільством (по суті, механізм держави створюється для виконання її функцій).

-- механізм держави складається з особливої групи людей, якає відокремленою від держави і займається управлінням суспільством.

-- наявність у державних органів, підприємств і установ своїх повноважень.

-- визначеність способів реалізації функцій і завдань держави організаційними, фінансовими, матеріальними засобами примусу.

Механізм держави має розглядатися не як проста сукупність складових його елементів (державних органів, організацій, установ), а як система цих елементів, функціонально сумісних, узгоджених між собою і системою в цілому, котрі перебувають у постійному відновленні з метою підтримання своєї основної функції -- управління. Соціальне призначення держави виконується її механізмом, який складається з органів держави, державних підприємств і державних установ, які, в цілому, називаються державними організаціями [3; 8].

Частина державних організацій наділяється владними повноваженнями, тобто правом видавати загальнообов'язкові рішення і вимагати та контролювати процес їхнього виконання, що використовуються для здійснення управління у суспільстві з метою реалізації завдань і функцій держави. Ця частина механізму держави називається апаратом держави.

Державні підприємства і державні установи - це такі організації, які під керівництвом державних органів (апарату держави) практично здійснюють функції держави у сфері виробничої діяльності, безпосередньо пов'язаної зі створенням матеріальних цінностей (державні підприємства - завод, фабрика, хлібопекарня), чи діяльності, пов'язаної зі створенням нематеріальних цінностей (державні установи - школи, театри, музеї, лікарні). Державні підприємства й установи, як складові частини системи державних організацій, тобто механізму держави, являють собою організовані державою трудові колективи робітників і службовців на чолі з призначеним державою і діючим на основі єдиноначальності відповідальним керівником. На відміну від державного апарату, зміст діяльності державних підприємств полягає у створенні матеріальних цінностей, задоволенні суспільних інтересів, здійсненні інших економічних функцій. Державні установи займаються невиробничою діяльністю і покликані задовольнити суспільні інтереси у сфері охорони здоров'я, наукових досліджень, проектування, освіти тощо.

Державні установи й організації відрізняються від державних органів тим, що вони не мають владних повноважень, тобто не є носіями державної влади. Вони відрізняються від державних органів також своєю, тільки їм притаманною, організаційною структурою, характером повноважень. Так, адміністрація підприємства чи установи здійснює управлінські функції виключно у сфері своєї діяльності в рамках конкретного підприємства чи установи, у той час, коли владні повноваження державного органу поширюються на невизначене коло осіб. Механізм держави являє собою ієрархічну систему всіх державних органів, які здійснюють державну владу та систему державних підприємств та установ за допомогою яких держава виконує завдання та функції, які стоять перед нею. Таким чином за допомогою державного механізму держава здійснює регулювання усіх сфер життя та керує ними.

Механізм держави включає в себе апарат держави, що являє собою систему всіх державних органів, які здійснюють безпосереднє управління суспільними відносинами та встановлюють загальнообов'язкові для виконання правові норми, а також органи примусу та силові структури, які мають на меті запобігати порушення законів та виконувати покарання при правопорушеннях. Всі ці органи державного апарату тісно взаємодіють між собою.

Таким чином механізм держави є чіткою впорядкованою системою державних органів, які діють на принципах субординації, постійно взаємодіють між собою, вдосконалюються та оновлюються з метою забезпечення їх основного призначення - управління державою. [20; 21]

2.2 Структура та складові елементи механізму держави

Механізм держави має таку структуру: державні підприємства, державні установи та апарат держави.

Державні підприємства - це самостійні господарюючі суб'єкти, котрі мають самостійний баланс та права юридичної особи і здійснюють виробничу, науково-дослідницьку, комерційну діяльність для отримання відповідного прибутку.

Державні установи - це такі державні організації, які здійснюють безпосередню практичну діяльність для виконання функцій держави в різних сферах: економічній, соціальній, культурній, охоронній, керуючись при цьому статутом, наділені правами юридичної особи і мають визначену характерну їм організаційну структуру.

Апарат держави - це частина організацій держави, що наділені владними повноваженнями для управління суспільством з метою виконання функцій і завдань держави.

Силові відомства : прокуратура, військо, міліція або поліція, органи виконання покарань, органи розвідки та органи безпеки.

Основною метою таких органів є забезпечення суверенітету держави, особистої та майнової безпеки громадян та стабільності суспільства.

Державні підприємства та установи здійснюють практичну діяльність, основною метою яких є реалізація завдань які стоять перед державою. Вони на відміну від органів держави не наділені владними повноваженнями. Основними завданнями які стоять перед ними є виробництво в матеріальній та духовній сфері ( виробництво продукції, здійснення господарської діяльності, громадські роботи, реалізація функцій у галузях охорони здоров'я, освіти, культури).

Апарат держави здійснює контроль над державними підприємствами та державними установами.

Апарат держави являє собою систему вищих державних органів, які складаються з глави держави, органів представницької (законодавчої) влади, органів державного управління (виконавчої влади), судової влади та у деяких країнах має місце система органів прокуратури.

Глава держави - це посадова особа, яка виступає від імені держави, представляє державу усередині держави та за її межами, в міжнародних відносинах. У більшості країн главою держави є одна особа, але у деяких главою держави є колегіальний орган, як наприклад Державна Рада Куби. У республіках главою держави є президент, а у монархічних - монарх.

Представницькі органи державної влади - провідні органи державної влади.

Ці органи створюються безпосередньо народом шляхом встановленого законом порядку і від народу отримують свої повноваження, таким чином ці органи є первинними. Через ці органи народ реалізує свій суверенітет Розуміння механізму держави, як системи всіх державних організацій, що здійснюють не тільки управління загальносуспільними справами, але й забезпечують життєдіяльність всього суспільства, показує не тільки характер держави, як політичної організації, але й її соціальну спрямованість. Такий підхід до визначення держави характерний для сучасного конституційного законодавства України.

Виходячи з цього, можна визначити ті напрямки розвитку і вдосконалення, які характерні для механізму сучасної демократичної держави:

1. Наявність ефективно функціонуючого недержавного виробничого та невиробничого секторів;

2. Скорочення державного апарату, вдосконалення його структури та підвищення ефективності роботи;

3. Високий рівень професійної майстерності та фахової підготовки державних службовців;

4. Наявність ефективних механізмів контролю за діяльністю державних органів, підприємств та установ;

5. Чітка законодавча регламентація компетенції державних органів. [11; 12]



Розділ 3. Поняття, ознаки та види державних органів

3.1 Види органів держави. Поділ влади як принцип організації роботи державного апарату

Державні органи, що мають владні повноваження, можуть бути розділені по різних підставах:

По способі утворення:

- виборні (представницькі органи);

- призначувані (напр., органи прокуратури, виконавчо-розпорядницькі органи);

- наслідувані (спадкоємний монарх).

За часом функціонування:

- постійні - створюються без обмеження терміну дії;

- тимчасові - створюються для досягнення короткострокових цілей.

По території дії:

- загальні (загальнофедеральні у федеративній державі) - поширюються на всю територію держави;

- суб'єктів федерації - у федеративній державі);

- місцеві - діють в адміністративно-територіальних одиницях;

По характері компетенції:

- органи загальної компетенції - уряд;

- органи спеціальної компетенції - міністерства і т.п.

Один по одному здійснення компетенції:

- колегіальні - парламент (Верховна Рада);

- єдиноначальні - президент.

По правових формах діяльності:

- правотворчі;

- правозастосувальні;

- правоохоронні;

- контрольно-наглядові;

- установчі.

За принципом "поділу влади":

- законодавчі;

- виконавчі;

- судові.

По характері і змісту діяльності:

- законодавчі (парламент);

- виконавчі (уряд);

- правоохоронні (міліція, органи безпеки);

- судові (суди - вищі і місцеві);

- контрольно-наглядові (прокуратура, державні інспекції).

Юридичний прояв єдності і гармонійності влади полягає в тому, що:

1) органи державної влади в сукупності мають компетенцію, необхідної для здійснення функцій і виконання задач держави;

2) різні органи держави не можуть наказувати (їм і тим же суб'єктам при тих самих обставин взаємовиключні один одного правила поведінки.

Принцип поділу влади включає систему вимог:

1) розподіл функцій і повноважень (компетенції) між державними органами відповідно до вимог поділу праці;

2) закріплення визначеної самостійності кожного органа влади при здійсненні своїх повноважень, неприпустимість втручання в прерогативи один одного і їхнє злиття

3) наділення кожного органа можливістю протиставляти своя думка рішенню іншого органа і виключення зосередження всієї повноти влади в однієї з галузей;

4) наявність в органів влади взаємного контролю дії один одного і неможливість зміни компетенції орган держави позаконституційним шляхом.

Принцип поділу влади не абсолютний. З однієї сторони існує потреба узгодження і взаємного правового контролю діяльності різних галузей влади. З іншого боку - здійснення судового контролю над законністю діяльності управлінського апарата означає порушення принципу розподілу влади, тому що подібним чином судова влада втручається у виконавчу. Таким чином, принцип поділу влади не можна реалізувати цілком.

Форми і ступінь здійснення принципу поділу областей залежать від національних традицій, від конкретної соціально-економічної і політичної ситуації. Основним призначенням органів законодавчої влади є законодавча діяльність. У демократичних державах вони займають провідне місце у державному апараті. Однак у деяких випадках парламент передає частину повноважень іншим структурам. Виникаюча при цьому система актів іменується делегованим законодавством. Також слід вказати на те, що у федеративних державах законодавчі органи можуть мати трьохрівневу структуру - загальнофедеральні, суб'єктів федерації та місцеві. Обсяг повноважень парламенту залежить від належності держави до певного виду за формою правління. У президентських країнах законодавчий орган перебуває під значним впливом уряду. Іноді президент та уряд виступають носіями переважаючої законодавчої ініціативи. До того ж вони значною мірою впливають на всі напрями діяльності парламенту. У парламентсько-президентських республіках парламент у формально-юридичному значенні є більш незалежним. Законодавча ініціатива належить депутатам, парламент не може бути розпущений президентом, хоча виконавча влада має багато шляхів впливу на парламент. Що ж до України, то відповідно до Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України (ст. 75 Конституції України). Стаття 85 Конституції України визначає перелік повноважень Верховної Ради України. Частина друга цієї ж статті вказує на те, що Верховна Рада України може здійснювати інші повноваження, які відповідно до Конституції України віднесені до її відання. На конституційному рівні також встановлено коло питань, які визначаються та встановлюються виключно законами України (ст. 92 Конституції України) [1]. Систему органів виконавчої влади, наприклад, в Україні становлять: Кабінет Міністрів України, міністерства, центральні органи виконавчої влади та місцеві державні адміністрації. Для здійснення повноважень з конкретизації законодавчих положень та прийняття підзаконних актів ці органи наділяються оперативною самостійністю. Призначення і роль органів управління визначаються конституційними, органічними та ординарними законами. Відповідно до Конституції України Кабінет Міністрів є вищим органом у системі органів виконавчої влади (ст. 113 Конституції України). Коло його повноважень закріплено у ст. 116 Конституції України. Також слід вказати на те, що у п. 10 тієї ж статті зазначено, що Кабінет Міністрів України "здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України, актами Президента України" [1]. Органи виконавчої влади складають систему підпорядкованих структур. Залежно від територіальної дії розрізняють центральні органи виконавчої влади, діяльність яких поширюється на всю територію держави, та місцеві органи виконавчої влади, діяльність котрих обмежується межами однієї чи декількох адміністративно-територіальних одиниць. За обсягом повноважень органи виконавчої влади поділяють на загальні, що забезпечують керівництво суспільством (уряд); відомчі (галузеві), які здійснюють керівництво окремими галузями державного управління (міністерства, центральні органи виконавчої влади); місцеві (місцеві державні адміністрації) та локальні, що забезпечують управління певними колективами працівників (адміністрація підприємств, установ та організацій). Особливе місце у структурі державного апарату належить системі судових органів. Основним їх призначенням є здійснення правосуддя. Назва та структура судових органів у різних країнах неоднакова, проте схожими є завдання та принципи організації цих органів. Діяльність елементів судової системи більшості країн засновується на принципах незалежності суддів, самостійності у вирішенні передбачених законодавством питань, гласності судочинства.

Відповідно до ч. 3 ст. 124 Конституції України Конституції України "судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції" [1]. Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів - відповідні вищі суди. Згідно із законами діють апеляційні і місцеві суди (ст. 125 Конституції України) [1].

Важливе значення для функціонування державного апарату має посада глави держави (президента). В Україні Президент України є главою держави і виступає від її імені (ст. 102 Конституції України). Він "є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина" (ст. 102 Конституції України) [1].

3.2 Загальна характеристика трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої, судової

Доктрина розподілу влади є важливою ланкою в історії розвитку політичної теорії та практики. Її головна ідея полягає в тому, що для утвердження свободи, забезпечення законності й усунення зловживання владою з боку будь-якої групи інтересів, закладу чи окремої особи необхідно розділити державну владу на законодавчу, виконавчу і судову. Принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу, судову має давню історію і традиційно зв'язується з ім'ям французького вченого Ш.Л. Монтеск'є (1689-1755).

Особливість його поглядів на "три влади" полягає в тому, що кожна з них з'являлася самостійної і незалежний. Тим самим виключалася узурпація влади якою-небудь чи особою окремим органом держави. Вже в підході до принципу поділу влади Монтеск'є містилися початки стримування їхній один одним, що пізніше в США при створенні Конституції 1787 р. було названо системою "утримань і противаг".

Теорія розподілу влад зародилась у Франції в середині XVIII століття і була пов'язана, передусім з боротьбою буржуазії проти феодального абсолютизму, боротьбою з системою, що гальмувала розвиток суспільства і держави. Поява нової концепції була пов'язана з іменем Шарля Монтеск'є та його фундаментальною працею "Про дух законів" (1748 рік). Він систематизував всі роздроблено існуючі політико-правові знання, розглянувши їх, як єдине ціле, складові частини якого знаходяться в історичному взаємозв'язку та взаємодії.

Розглядаючи державу, він був одним з перших, хто розмежував поняття суспільства і держави. Виходячи з цього, він пов'язував появу держави з певним етапом історичного розвитку суспільства. Згідно з Монтеск'є, головна мета держави - примирити розбіжності, що виникли між людьми у суспільстві, і скерувати їх у русло правової форми вирішення спорів між приватними особами, використовуючи загальну силу, якщо окремі індивіди не захочуть підпорядковуватися створеному правопорядку. Поділяючи концепцію суспільного договору, мислитель, разом з тим, розглядає державу не як довільну, а як історично необхідну умову, що визначається об'єктивними факторами суспільного розвитку. В цілому, слід зазначити, що для Монтеск'є характерне розуміння фізичного світу, як такого, що має у своїй основі природні причини і частиною якого є і соціальні явища. Разом з тим, він виділяв якісну відмінність суспільства і природи. Він не погоджувався з ідеями французьких матеріалістів, які стверджували, що суспільство розвивається на законах, аналогічних до законів розвитку природи, тобто суспільні явища є прямим продовженням природних явищ, тільки в інших проявах і якостях. На думку мислителя, саме загальний дух є основою державної влади.

...