Правове забезпечення діяльності державної податкової служби в Україні

Розглянемо динаміку кількості фізичних та юридичних платників податків в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 Динаміка чисельності платників податків в Уманській ОДПІ в 2006-2012 роках

Платники	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Відхилення 2012 від 2006 рр. (+,-)
Фізичні особи	5872	5612	6187	6897	6791	6911	6385	513
Юридичні особи	1739	1488	1546	1807	1837	1857	1845	106

Як можна побачити, з представленої вище таблиці, впродовж досліджуваного періоду чисельність платків податків, зареєстрованих в Уманській об'єднаній державній податковій адміністрації дещо збільшилася. Це свідчить про те, що більша кількість людей почала займатися підприємницькою діяльністю, або ж просто працевлаштувалася. Так у 2006 році було зареєстровано 5872 фізичних особи - платника податків, а впродовж досліджуваного періоду дана кількість збільшилася на 513 чоловік, та у 2012 році їх стало 6385 чоловік.

Подібна ситуація і у чисельності зареєстрованих юридичних осіб. Так у 2006 році на обліку в Уманській ОДПІ числилося 1739 осіб, впродовж 2006-2012 років даний показник зріс на 106 осіб та склав 1845 юридичних осіб. Дана тенденція є позитивною, та показує нам перспективи розвитку регіону.

Більш наглядно дану картину можна спостерігати на рисунку 3.1.



Рис. 3.1 Динаміка чисельності платників податків Уманської ОДПІ впродовж 2006-2011 років.

Стосовно процедури реєстрації та обліку, то на стадії реєстрації суб'єкта господарювання відсутній чіткий механізм взаємодії органів державної реєстрації та органів державної податкової служби, що приводить в подальшому до ухилення частини платників податків від оподаткування та від подання податкової звітності. Одним із шляхів розв'язання цієї проблеми є поєднання таких баз даних, як паспортна система МВС України та Державний реєстр фізичних осіб у системі державної податкової служби. Вирішенням цієї проблеми також може стати залучення представників податкових органів вже на першому етапі здійснення повноважень щодо обліку платників податків - на етапі прийняття та перевірки документів державним реєстратором, що подаються заявником для реєстрації суб'єкта господарювання. Відповідні положення повинні знайти відображення в Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Податковими у сфері обліку платників податків є закони, основна мета яких - нормативне регулювання податкових правовідносин, що виникають при податковій реєстрації, веденні облікових справ платника податків органами державної податкової служби, знятті з реєстрації платників податків. До неподаткових у сфері обліку платників податків належать закони, які містять окремі правові норми щодо здійснення відповідного обліку. Систему законодавства України з обліку платників податків складає сукупність нормативно-правових актів, що регулюють правові відносини у сфері обліку платників податків, тобто ті, в яких закріплені правові норми, що встановлюють підстави та порядок реєстрації, внесення змін до облікових даних і припинення реєстрації платника податків в органах державної податкової служби.



4. Адміністрування податків органами державної податкової служби

Згідно Податкового Кодексу України у Розділ 2. «Адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)» здійснюється:

Глава 1. Загальні положення

Стаття 40. Сфера застосування розділу „Адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)”

40.1. Цей розділ визначає порядок адміністрування податків та зборів, визначених у розділі І цього Кодексу, а також порядок контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства у випадках, коли здійснення такого контролю покладено на контролюючі органи. У разі коли іншими розділами цього Кодексу або законодавством з питань митної справи (далі - митне законодавство) визначається спеціальний порядок адміністрування окремих податків, зборів (обов'язкових платежів), використовуються правила, визначені в іншому розділі або митному законодавстві.

Стаття 41. Контролюючі органи та органи стягнення

41.1. Контролюючими органами є:

41.1.1. органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби;

41.1.2. митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.

41.2. Розмежування повноважень і функціональних обов'язків між контролюючими органами визначаються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

41.3. Порядок контролю з боку митних органів за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного податку встановлюється спільним рішенням центрального органу державної податкової служби та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

41.4. Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.

41.5. Органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу у межах компетенції, а також державні виконавці в межах їх компетенції. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Стаття 42. Листування з платником податків

42.1. Податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та завірені печаткою відповідних органів.

42.2. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

42.3 Якщо платник податків, протягом 4 днів з дня надсилання йому контролюючим органом відповідного документа не повідомив такий контролюючий орган про зміну податкової адреси, повернення документів, як таких, що не знайшли адресата, не звільняє платника податку від їх виконання.

Стаття 43. Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань

43.1. Помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

43.2. У разі наявності у платника податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок платника податків в установі банку, або шляхом повернення готівкою за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

43.3. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

43.4. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету, або шляхом повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

43.5. Контролюючий орган не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства. На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі Державному казначейству України для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Стаття 44. Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності

44.1.Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

44.2. Для обрахунку об'єкту оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Платники податку на прибуток, що оподатковується за ставкою нуль відсотків та відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6. статті 154 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкту оподаткування за методикою, затвердженою Міністерством фінансів України.

Методика бухгалтерського обліку тимчасових та постійних податкових різниць затверджується у порядку, передбаченому Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

44.3. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з моменту подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з моменту передбаченого цим Кодексом граничного строку подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.44.4. Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження, прийнятого за її результатами податкового повідомлення - рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законодавством строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або остаточного вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

44.5. У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, установленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

44.6. У разі коли до закінчення перевірки або у терміни, визначені у абзаці другому пункту 44.7 платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником у податковій звітності, не надані під час перевірки (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду контролюючим органом питання про прийняття рішення.

44.7. У разі коли посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення з описом вкладеного, або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

У разі коли під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення, або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується не менше як на п'ять робочих днів з дати продовження.

У разі коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, проведення перевірки поновлюється не менше як на п'ять робочих днів, а якщо за результатами перевірки вже був вручений акт (довідка) перевірки - складається додатковий акт (довідка), результати якого враховуються під час визначення грошових зобов'язань платника податків.

44.8. Відокремлені підрозділи, які визначені платником окремого податку, повинні вести облік з такого податку за правилами, встановленими цим Кодексом.

Стаття 45. Податкова адреса

45.1. Платник податків-фізична особа зобов'язана визначити свою податкову адресу.

Податковою адресою такої особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків в органі державної податкової служби.

Платник податків-фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

45.2. Податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі.

Податковою адресою підприємства, переданого у довірче управління, є місцезнаходження довірчого власника.

4.1 Адміністрування податку на додану вартість

Реєстрація особи як платника податку на додану вартість та анулювання такої реєстрації регулюється статтями 180-184 розділу V Кодексу. Процедура реєстрації особи як платника податку на додану вартість та анулювання такої реєстрації відбувається у порядку, встановленому Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 978 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1400/18695 (Положення).

Реєстрація особи як платника податку на додану вартість здійснює категорії осіб, які для цілей оподаткування податком на додану вартість мають право бути платниками податку на додану вартість, визначено у статті 180 розділу V Кодексу.

Статті 181 та 182 розділу V Кодексу визначають умови за яких, такі особи можуть або зобов'язані зареєструватись як платники податку на додану вартість.

Реєстрація особи як платника податку на додану вартість може здійснюватись як в обов'язковому порядку, так і за добровільним рішенням особи.

Обов'язкова реєстрація особи як платника податку на додану вартість

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 розділу V Кодексу та пункту 3 розділу ІІІ Положення під обов'язкову реєстрацію як платника податку на додану вартість підпадає особа, у якої загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 тис. грн. (без урахування податку на додану вартість).

Тобто, особа (у т. ч. і новостворена), окрім особи, яка є платником єдиного податку, зобов'язана зареєструватись як платник податку на додану вартість після моменту фактичного здійснення операцій з постачання товарів/послуг, сума яких сукупно перевищує 300 тис. гривень. При цьому, укладення цивільно-правових угод (договорів) на постачання товарів/послуг в сумі, що перевищує 300 тис. грн., чи наявність наміру у особи здійснювати діяльність, за результатами якої буде перевищено обсяг, визначений пунктом 181.1 статті 181 розділу V Кодексу, не є підставою для реєстрації особи як платника податку на додану вартість відповідно до вимог зазначеного пункту Кодексу.

Водночас, згідно з вимогами підпункту 6 пункту 180.1 статті 180 розділу V Кодексу, під обов'язкову реєстрацію як платник податку на додану вартість підпадають ті особи, що проводять операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 172 Митного кодексу України). При цьому реєстрація таких осіб як платників податку на додану вартість здійснюється незалежно від того, чи досягають вони загальної суми операцій з постачання товарів/послуг, визначеної пунктом 181.1 статті 181 розділу V Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує такі особи згідно із законодавством.

Статтею 183 розділу V Кодексу та підпунктом «а» пункту 7 розділу ІІІ Положення визначено, що для реєстрації особи як платника податку на додану вартість в обов'язковому порядку така особа не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 розділу V Кодексу, має подати до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву платника податку на додану вартість (Заява).

Крім того, згідно із пунктом 183.4 статті 183 розділу V Кодексу обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість підлягає особа, що переходить на загальну систему оподаткування із спрощеної системи оподаткування, у разі якщо така особа відповідає вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 розділу V Кодексу. Датою переходу зазначеної особи на загальну систему оподаткування є дата її реєстрації як платника податку на додану вартість.

У разі якщо у такої особи на момент переходу із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування обсяг постачання товарів/послуг не перевищує суму 300 тис. грн., визначену у пункті 181.1 статті 181 розділу V Кодексу для обов'язкової реєстрації особи як платника податку на додану вартість, то у подальшому при визначенні обсягу оподатковуваних операцій слід керуватися пунктом 18 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу, а саме обраховувати обсяг оподатковуваних операцій починаючи з періоду переходу на загальну систему оподаткування.

Добровільна реєстрація особи як платника податку на додану вартість

Згідно із пунктом 182.1 статті 182 розділу V Кодексу та пунктом 4 розділу ІІІ Положення добровільно зареєструватися як платник податку на додану вартість може лише та особа, яка провадить оподатковувані операції і відповідно до пункту 181.1 статті 181 розділу V Кодексу не є платником податку на додану вартість у зв'язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій є меншими від встановленої статтею 181 розділу V Кодексу суми(300 тис. грн.) та обсяги постачання товарів/послуг іншим платникам податку на додану вартість за останні 12 календарних місяців сукупно становлять не менше 50 відсотків загального обсягу постачання.

Тобто, починаючи з 1 січня 2011 року особа, обсяг постачання товарів/послуг якої не перевищує 300 тис. грн., може зареєструватись як платник податку на додану вартість за добровільним рішенням у разі, якщо одночасно:

- зареєстрована суб'єктом господарювання не менше 12 календарних місяців;

- за останні 12 календарних місяців обсяг постачання товарів/послуг іншим платникам податку на додану вартість сукупно становить 50 і більше відсотків загального обсягу постачання.

При цьому, якщо, наприклад, особа подала Заяву у січні 2011 року, то обрахунок відповідних обсягів постачання товарів/послуг іншим платникам податку на додану вартість здійснюється за попередні 12 календарних місяців, тобто з січня 2010 року по грудень 2010 року.

Відповідно до пункту 183.5 статті 183 розділу V Кодексу особи зазначені у пунктах 183.3. та 183.4 статті 183 розділу V Кодексу можуть вказати у Заяві бажаний (запланований) день реєстрації як платника податку на додану вартість. При добровільній реєстрації особи як платника податку на додану вартість такий день відповідає даті початку податкового періоду (календарного місяця).

Реєстрація особи як платника податку на додану вартість здійснюється за Заявою такої особи, яку має бути подано до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку на додану вартість і матиме право на податковий кредит і виписку податкових накладних.

Якщо Заяву подано пізніше строку, визначеного пунктом 183.3 статті 183 розділу V Кодексу (20 календарних днів) до початку наступного податкового періоду, то в Заяві має бути визначено з якого саме податкового періоду така особа бажає зареєструватися як платник податку на додану вартість та матиме право на виписку податкових накладних.

У разі реєстрації особи як платника податку на додану вартість за добровільним рішенням орган державної податкової служби звертається до такої особи з пропозицією надати розшифровку обсягів постачання, у тому числі постачання платникам податку на додану вартість за останні 12 календарних місяців (в розрізі місяців) з метою визначення обґрунтованості реєстрації особи як платника податку на додану вартість, а також здійснення подальшого моніторингу настання підстав для анулювання такої реєстрації.

Слід зауважити, що особи, визначені у підпунктах 3, 4, 5, 7 пункту 180.1 статті 180 розділу V Кодексу, а саме особи, що ввозять товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, особи, що ведуть облік результатів діяльності за договорами про спільну діяльність без утворення юридичної особи, особи - управителі майна, особи, що уповноважені вносити податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, можуть бути зареєстровані як платники податку на додану вартість як в обов'язковому порядку (при дотриманні вимог статті 181 розділу V Кодексу), так і за їх добровільним рішенням (при дотриманні вимог статті 182 розділу V Кодексу).

Реєстрація сільськогосподарських підприємств, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість та подали до органу державної податкової служби заяву про реєстрацію їх як суб'єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість відповідно до пункту 209.10 статті 209 розділу V Кодексу здійснюється з дотриманням правил та у строки, що визначені статтею 183 розділу V Кодексу для реєстрації осіб як платників податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 183.8 статті 183 розділу V Кодексу орган державної податкової служби відмовляє в реєстрації особи як платника податку на додану вартість, якщо за результатами розгляду Заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не здійснює постачання товарів/послуг або не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 розділу V Кодексу, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість згідно із статтею 184 розділу V Кодексу.

Тому сільськогосподарське підприємство, яке не зареєстроване як платник податку на додану вартість може бути зареєстровано суб'єктом спеціального режиму оподаткування при дотриманні вимог статті 181 або статті 182 розділу V Кодексу.

Перереєстрація особи як платника податку на додану вартість

У разі виникнення змін у даних платника податку на додану вартість або зміни місцезнаходження (місця проживання) проводиться перереєстрація особи як платника податку на додану вартість у порядку визначеному розділом IV Положення та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість підлягає заміні.

При перереєстрації особи як платника податку на додану вартість дата реєстрації її як платника податку на додану вартість не змінюється, а датою початку дії нового свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість та датою анулювання старого свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість є останній день строку у 10 робочих днів від дня отримання додаткової Заяви з позначкою «Перереєстрація» (далі - Заява про перереєстрацію).

Датою початку дії нового свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість та датою анулювання старого свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість буде дата внесення відповідного запису до реєстру платників податку на додану вартість.

Анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість здійснюється за наявності підстав передбачених статтею 184 розділу V Кодексу, та в порядку, визначеному розділом V Положення. Анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість може здійснюватись безпосередньо за заявою платника податку на додану вартість на підставах, визначених у підпунктах «а» - «и» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу, та за ініціативою відповідного податкового органу на підставах, визначених у підпунктах «б» - «и» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу.

Рішення про анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу приймається за наявності відповідних підтвердних документів, які зазначені у підпункті 5.2 пункту 5 розділу V Положення.

Для анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість за підставами, визначеними підпунктами «а», «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу, необхідно, щоб з моменту такої реєстрації минуло щонайменше 12 календарних місяців.

Стосовно анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість на підставі, визначеній підпунктом «и» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу, слід зауважити, що така особа має бути зареєстрована суб'єктом господарювання не менше ніж 12 повних календарних місяців, що передують місяцю, в якому здійснюється анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Так, наприклад, якщо анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість відповідно до підпункту «и» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу, зареєстрованої у січні 2011 року, відбувається у липні 2011 року то обрахунок відповідних обсягів постачання товарів/послуг такого платника податку на додану вартість для цілей анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість повинен здійснюватись за попередні 12 календарних місяців, тобто з липня 2010 року по червень 2011 року.

Необхідно також зауважити, що відповідно до пункту 184.7 статті 184 розділу V Кодексу платник податку за наслідками останнього звітного періоду зобов'язаний визнати умовне постачання товарів та необоротних активів, які залишаються на обліку та при придбанні яких суми податку на додану вартість були включені до податкового кредиту, та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів.

При цьому, у разі анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість за рішенням платника умовний продаж визначається платником у податковій декларації з податку на додану вартість за наслідками останнього звітного періоду на дату подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість.

У разі анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу умовне постачання товарів та необоротних активів відображається у податковій декларації з податку на додану вартість за наслідками останнього звітного періоду (з першого дня такого останнього звітного періоду по день анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість включно).

Зазначені норми щодо нарахування умовного постачання не стосуються лише випадків реорганізації платника податку на додану вартість шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Також звертаю увагу на те, що за особою, якій було анульовано реєстрацію як платника податку на додану вартість за ініціативою органу державної податкової служби, залишається обов'язок щодо повернення органу державної податкової служби свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість та усіх засвідчених його копій разом із супровідним листом протягом 20 календарних днів від дня прийняття рішення про таке анулювання (підпункт 5.5 пункту 5 розділу V Положення).

Спрощена система оподаткування

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 підрозділу 8 розділу XX Кодексу платники єдиного податку не є платниками, зокрема, податку на додану вартість з операцій з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України, за винятком податку на додану вартість, що сплачується юридичними особами, які обрали ставку оподаткування 6 відсотків.

Тобто, юридичні особи які обрали спрощену систему оподаткування за ставкою єдиного податку 6 відсотків, зобов'язані сплачувати податок на додану вартість. Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Положення у разі переходу на спрощену систему оподаткування із сплатою податку на додану вартість юридична особа реєструється як платник податку на додану вартість у порядку, визначеному Кодексом та Положенням.

Звертаю увагу, що відповідно до пункту 183.8 статті 183 розділу V Кодексу орган державної податкової служби відмовляє у реєстрації особи як платника податку на додану вартість, якщо за результатами розгляду Заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не здійснює постачання товарів/послуг або не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 розділу V Кодексу, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість згідно із статтею 184 розділу V Кодексу.

Отже, якщо особа, яка подала заяву про перехід на спрощену систему оподаткування обліку та звітності за ставкою єдиного податку 6 відсотків, не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 розділу V Кодексу, то така особа не може бути зареєстрована як платник податку на додану вартість та, відповідно, не може бути переведена на спрощену систему оподаткування за ставкою єдиного податку 6 відсотків.

Також слід зауважити, що у разі, якщо в особи яка є платником податку на додану вартість та застосовує спрощену систему оподаткування обліку та звітності за ставкою єдиного податку 6 відсотків, існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість згідно із статтею 184 розділу V Кодексу, то реєстрація як платника податку на додану вартість такої особи підлягає анулюванню у встановленому порядку. Крім того, така особа зобов'язана перейти на загальну систему оподаткування або на спрощену систему оподаткування за ставкою єдиного податку 10 відсотків.

Визначення об'єкта оподаткування.

Кодекс передбачає особливості визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг в окремих випадках (стаття.189).

На відміну від Закону «Про податок на додану вартість» (ст.4.7) з 1 січня базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), є вартість постачання цих товарів, визначена у загально встановленому порядку (стаття.189.4)

У разі умовного постачання товарів базою оподаткування є звичайна ціна відповідних товарів чи необоротних активів (стаття. 189.11).

У випадках, коли платник податку здійснює операції з постачання особам, які не зареєстровані як платники податку, сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, раніше придбаних (заготовлених) таким платником податку у фізичних осіб, які не є платниками цього податку, об'єктом оподаткування є торгова націнка (надбавка), встановлена таким платником податку (стаття. 189.12).



5. Адміністрування інформаційних процесів в органах державної податкової служби

Однією з найбільш важливих функцій органів управління будь-якої системи є інформаційне забезпечення її діяльності. Ця діяльність спрямована на створення, організацію, функціонування та вдосконалення інформаційних систем, які служать успішному досягненню мети управління.

Практика діяльності ДПС підтверджує пріоритетне значення системи інформаційного забезпечення як ланки, що зумовлює ефективність роботи всієї податкової системи. Система інформаційного забезпечення здійснює інформаційну підтримку органів ДПС у всіх напрямах службової діяльності, надаючи багатоцільову, статистичну, аналітичну та довідкову інформацію.

Інформаційне забезпечення управління - комплекс організаційних, правових, технічних, технологічних заходів, засобів та методів, що забезпечують у процесі управління і функціонування системи інформаційні зв'язки її елементів шляхом оптимальної організації інформаційних масивів баз даних і знань.

У зв'язку з розвитком ДПС, одночасно із збільшенням кількості платників податків та обов'язкових платежів до бюджету, надзвичайно збільшився потік інформації, що надходить на адресу податківців, зросла кількість документів, що потребують негайного реагування, обсяг інформації давно перейшов межу, коли прості засоби обробки інформації дозволяють оперативно та доброякісно її обробити. Це можна здійснити лише за умови функціонування інформаційних систем (ІС).

Інформаційна система - організований комплекс збирання, зберігання, накопичення, обробки, оновлення, пошуку, відображення та надання споживачам інформації, необхідної для ефективного управління.

До складу інформаційних систем входять: інформація (відомості), персонал, організаційні та технічні засоби, методи та процедури роботи з інформацією, джерела та здобувачі інформації, носії (паперові, електронні, магнітні тощо).

Основні завдання інформаційних систем:

- постійне поповнення необхідною інформацією;

- своєчасне забезпечення відповідних споживачів достовірними даними;

- збирання, обробка даних про стан та результати роботи об'єктів управління для інформування вищих органів управління;

- аналітична обробка інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень.

Інформаційна система ДПС ґрунтується на трьох основних елементах:

1. Центральній базі даних (ЦБД) податкових органів, до складу якої входять:

- Державні реєстри платників податків юридичних і фізичних осіб;

- Державний реєстр платників ПДВ;

- реєстри прибуткових та неприбуткових організацій, підприємств;

- реєстр постійних представництв нерезидентів;

- реєстр фіктивних підприємств та фіктивних податкових накладних;

- реєстр втрачених паспортів;

- масив ВМД суб'єктів зовнішньо-економічної діяльності (ЗЕД);

- перелік суб'єктів ЗЕД, акредитованих на митних постах;

- інформація про імпорт автомобілів фізичними особами;

- щодекадна інформація про стан розрахунків платників з бюджетом (АІС “Галузь”);

- щоквартальні дані про пільги платників податків (АІС “Пільги”);

- Національний план контрольно-перевірочної роботи;

- дані про реалізовані акцизні марки (АІС “Акцизні марки”).

2. Корпоративній інформаційній телекомунікаційній мережі, що надає можливість податковим органам використовувати інформацію ЦБД та інформаційних архівів інших міністерств та відомств (Державна митна служба, Державне Казначейство, Держкомстат, Мінфін, банки тощо).

3. Сучасних інформаційних технологіях на всіх рівнях ієрархічної структури податкової системи. Це викликано, у першу чергу, тим, що за останні роки значно збільшилась кількість платників (близько 700 тис. юридичних осіб), а інформаційні технології попереднього покоління не дають змоги оперативно забезпечувати аналіз та створювати умови для прийняття управлінських рішень.

Фундаментальною основою інформатизації є створення високоорганізованого інформаційного середовища, яке повинно охоплювати у рамках усієї податкової служби інформаційне, телекомунікаційне, комп'ютерне, програмне забезпечення, інформаційні технології, мережі ПЕОМ, бази даних і знань, а також забезпечувати можливість створення і використання ефективного системно-аналітичного апарату, що дозволить на необхідному рівні інформаційного обслуговування вести повсякденну оперативну роботу, здійснювати системний аналіз стану та перспектив діяльності ДПС України у цілому і приймати науково-обґрунтовані рішення з реалізації податкової політики.

На сьогодні у ДПС розробляється та функціонує ряд автоматизованих інформаційних систем:

- АІС ДПА обласного рівня, що забезпечує комплексну автоматизацію функцій роботи з базами даних обласних апаратів;

- Автоматизована інформаційна система (АІС) “Пільги” містить інформацію про пільги та дані щодо кількості платників податків;

- АІС “Галузь” забезпечує автоматизоване створення зведених даних районного рівня про платників податків і накопичення інформації за результатами їх фінансово-економічної діяльності та мобілізації коштів у бюджет України;

- АІС “Облік податків і платежів” районного рівня забезпечує автоматизацію облікових функцій, автоматизований розрахунок податкової заборгованості та пені за порушення термінів сплати, формування довідок та звітності ДПІ районного рівня;

- системні локально-мережеві АРМи районного рівня: “Підприємці”, “Земля”, “Облік платників”, “Аудит”, “Пільги”, “Свідоцтво”, “Касові апарати”, “Банк”, “Звіт” тощо.

Велику проблему у діяльності як ДПС України, так і інших органів влади складає подолання інформаційного дефіциту щодо ефективного відстежування господарської діяльності безперервно зростаючої чисельності й ділової активності суб'єктів підприємницької, в т. ч. і у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

На сьогодні обмін електронною інформацією реалізований тільки у вигляді розробленого порядку обміну інформацією з банками, відповідно до якого інформація поступає в електронному вигляді засобами електронної пошти, а також електронного обміну інформацією з митною службою.

Обмін з іншими відомствами налагоджений лише у паперовому вигляді, поштою або в електронному вигляді (на дискетах).

Такий обмін, як правило, супроводжується затримками, які не дозволяють використовувати оперативні методи щодо відвернення порушень податкового законодавства.

Зазначена система обміну інформацією не має надійних механізмів захисту інформації.

Потоки інформації не охоплюють усього комплексу необхідної інформації для ефективного функціонування системи, охоплюючи проведення об'єктивного аналізу, прогнозування та формування потрібної звітності.

Ураховуючи зазначене, одним з пріоритетних напрямів діяльності ДПС є проведення модернізації, особливо у галузі інформаційних технологій.

Одним із варіантів може бути створення єдиної інтегрованої інформаційної системи ДПС, що складається з комплексу функціональних, управлінських та інфраструктурних підсистем, що забезпечують надійне її функціонування.

Це дозволить забезпечити:

- використання єдиної бази документів усіма підсистемами й реалізацію безперервного документообігу; повну автоматичну регламентацію дій користувачів; планування і розподіл завдань, контроль їх виконання;

- можливість системного управління, централізованого контролю діяльності кінцевих користувачів системи, розподіл і нормування навантажень, а також централізованого супроводу системи (оновлення математичного забезпечення, технічного оснащення, форм документів тощо);

- можливість оптимізації взаємодії між обласними та районними органами ДПС.

Паралельно із наведеним великого значення набуває впровадження систем підтримки рішень (СППР), які відомі в іноземній літературі як Decision Support Systems (DSS).

Це інтерактивні комп'ютерні системи, призначені для підтримки діяльності управлінця під час прийняття рішення щодо слабоструктурованих або неструктурованих систем, а також для підвищення ефективності рішень, які приймаються на основі аналітичних та інформаційних даних про ситуацію, пов'язану з прийняттям рішення.

СППР охоплює три компоненти:

- підсистему інтерфейсу, який надає змогу користувачу проводити діалог із системою, використовуючи різні програми вводу-виводу інформації;

- підсистему управління базою даних, яка призначена для зберігання, управління, вибору, відображення та аналізу даних;

- підсистему управління базою моделей, яка містить набір моделей для забезпечення відповідей на множину запитів користувачів, для розв'язування завдань тощо.

Ці системи можуть виконувати, крім зазначеного, порівняння альтернативних рішень з метою вибору кращого та опрацювання інших пропозицій для керівника щодо формування критеріїв, генерування та вибору моделей, збору та підготовки даних, оформлення та видачі результатів тощо.

Інтерес до СППР як до перспективного напряму використання обчислювальної техніки, інформації та інформаційних технологій, так і до інструменту підвищення ефективності праці у сфері управління зростає. Розробка та впровадження СППР у багатьох країнах світу перетворилась на ділянку бізнесу, що стрімко розвивається.



Висновки

В процесі стажування, яке передбачено навчальним планом підготовки бакалаврів за спеціальністю „Фінанси та кредит", яке проходило в Уманській ОДПІ, були закріплені теоретичні знання отримані в процесі навчання, набуті необхідні навички практики проведення контролю за нарахуванням та сплатою податків і зборів, неподаткових платежів, які передбачені діючим законодавством, та навички практичної підготовки, необхідної для виконання обов'язків, а також набуття досвіду організаторської роботи.

При проходженні практики згідно методичних вказівок наданих навчальним закладом викладено хід проходження практики у даному звіті. У написаному звіті було використано матеріали поданих платниками звітних документів по податках та зборах, які справляються в районі.

Стосовно організації роботи слід відмітити, що кожний окремий відділ має свої функції та обов'язки згідно з загального законодавства та положення про відділ, що є внутрішнім нормативним актом, і кожний працівник, відповідно до покладених на нього функціональних обов'язків, виконує певний обсяг робіт згідно законодавства яким він керується та посадовими інструкціями.

Щодо структурної системи, то кожний сектор має завідувача сектору, який підпорядковується начальнику відділу, до складу якого входить сектор. Начальники відділів підпорядковуються начальнику податкової інспекції.

Виконана робота дає змогу зробити висновки про те, що структура об'єднаної державної податкової інспекції працює в повному завантаженні, справляється з усіма функціональними обов'язками. Спостерігається тенденція збільшення бюджетних надходжень не завдяки збільшенню податкового тиску, а завдяки розширенню бізнесу в цілому, а особливо сектору малого бізнесу, а також завдяки поступовому налагодженню партнерських відносин між податківцями та платниками податків.

Так впродовж досліджуваного періоду чисельність платків податків, зареєстрованих в Уманській об'єднаній державній податковій адміністрації дещо збільшилася. Це свідчить про те, що більша кількість людей почала займатися підприємницькою діяльністю, або ж просто працевлаштувалася. Так у 2006 році було зареєстровано 5872 фізичних особи - платника податків, а впродовж досліджуваного періоду дана кількість збільшилася на 513 чоловік, та у 2012 році їх стало 6385 чоловік.

Подібна ситуація і у чисельності зареєстрованих юридичних осіб. Так у 2006 році на обліку в Уманській ОДПІ числилося 1739 осіб, впродовж 2006-2012 років даний показник зріс на 106 осіб та склав 1845 юридичних осіб. Дана тенденція є позитивною, та показує нам перспективи розвитку регіону

На основі теоретичних та практичних знань можна зробити висновок, що податки в руках держави повинні стати основним інструментом державного регулювання економіки, формування доходів бюджету, стимулювання науково - технічного прогресу, обмеження росту цін та інфляції.

Робота податкових органів, особливо, що стосується покращення якості контрольно - перевірочної роботи повинна бути покликана на покращення та розробку методики, що має бути більш досконалою. В новій методиці необхідно посилити значення контрольно перевірочної роботи посилити якість її виконання.

Позитивні результати можливо досягти також, якщо періодично платникам податків доступно та вчасно роз'яснювати всі зміни, які відбуваються в податковому законодавстві, таким чином налагоджувати партнерські відносини, що є дуже актуальним для нестабільного законодавчого поля України. Податкова має працювати для бізнесу, а не навпаки.

Проведена практична робота в підрозділах обєднаної державної податкової інспекції у районі ще раз підкреслює про необхідність пов'язання практики та теорії. Проблемні ситуації, які потребують вирішення в ОДПІ майже всі пов'язанні з проблем на загальнодержавному рівні.



Список використаних джерел

1. Бюджетний кодекс України.

2. Податковий кодекс.

3. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України, прийнятий Верховною Радою України від 14 травня 1992 року №2343-XII.

5. Про державну податкову службу: Закон України від 04.12.90 р. №564 //КПС Ліга: Закон.

6. Про затвердження Змін та доповнень до наказу ДПА України від 21.05.2001р. №253 „Про затвердження Порядку направленнями органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків”, зареєстрованого в Мін'юсті України 06.07.2001р. за № 567/5758 (із змінами), та Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого цим наказом: Наказ ДПА України від 10.08.2005р. №328, зареєстровано в Мін'юсті України 25.08.2005р. за № 923/11203.

7. Про затвердження Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України: Наказ ДПА України від 18.07.2005р. №276.

8. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку складання плану-графіка перевірок суб'єктів господарювання та взаємодії між структурними підрозділами при їх проведенні: Наказ ДПА України від 11.10.2005р. №441.

9. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо розподілу платежів податків за категоріями уваги та їх супроводження органами державної податкової служби: Наказ ДПА України від 23.02.2005р. №78.

10. Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства: Наказ ДПА України від 10.08.2005р. №327, зареєстровано в Мін'юсті України 25.08.2005р. за №925/11205.

11. Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва : Указ Президента України від 28.06.99 р. №746/99 // КПС Ліга: Закон.

12. Наказ ДПА України від 16.07.2003 р. №355 “Про організаційну структуру органів Державної податкової служби”.

13. Інструкція про порядок обліку платників податків, затверджена наказом ДПА України від 19.02.98 р. № 80, зареєстрована в Мінюсті України від 16.03.98 р. № 172/2612// ІНФО Диск ЗАКОНОДАВСТВО, січень 2008р.

14. Наказ ДПА України від 04.06.2002 р. №263/ДСК “Про взаємодію підрозділів податкової служби” // ІНФО Диск ЗАКОНОДАВСТВО, січень 2008р.

15. Положення про Реєстр неприбуткових організацій та установ, затверджений наказом ДПА України від 11.07.97 р. №232// КПС Ліга: Закон.

16. Наказ ДПАУ від 16.09.2002 р. №429 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства СПД - юридичними особами//КПС Ліга: Закон.

17. Наказ ДПА України від 24.04.2003 р. №196/ДСК “Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичним особам” // ІНФО Диск ЗАКОНОДАВСТВО, січень 2008р.

18. Оподаткування прибутку підприємств// Вісник податкової служби №6/ 2003р.

19. Про податок на додану вартість// Вісник податкової служби №11-12 - 2003р.

20. Порядок складання посадових інструкцій// Все про бухгалтерський облік від 09.05.2003 №43 (831), С.15-21.

21. Азаров М.Я. Все про податки: Довідник - Київ: Експерт, 2000р. - 492ст.

22. Антипов В.І. Тіньова економіка та економічна злочинність: світові тенденції, українські реалії та правові засоби контролю ( теоретико - методологічне узагальнення та правові засоби контролю ( теоретико - методологічне узагальнення) - Вінниця: ДП МКФ, 2006. - 1040 с.

23. Базидевич В., Мазур Методичні аспекти оцінки масштабів тіньової економіки // Економіка України. - 2004. - №8. - С. 36-44.

...