Конституційно-процесуальне право як галузь права

Головний комітет та інші комітети, яким було доручено підготовку до розгляду питання про включення законопроекту до порядку денного сесії та про порядок продовження роботи над ним, з огляду на предмети їх відання готують висновки з відповідних питань, визначених Регламентом.

За результатами підготовки до розгляду питання про включення законопроекту до порядку денного сесії Верховної Ради та про порядок продовження роботи над ним головний комітет подає Верховній Раді висновки, зокрема:

1) щодо включення чи невключення до порядку денного сесії Верховної Ради відповідного законопроекту;

2) про те, який з альтернативних законопроектів про внесення змін до Конституції України включити до порядку денного сесії Верховної Ради, чи не включати жодного (якщо альтернативні законопроекти є);

3) стосовно строку прийняття Верховною Радою постанови про звернення до Конституційного Суду України щодо законопроекту про внесення змін до Конституції України;

4) щодо доцільності створення тимчасової спеціальної комісії для продовження роботи над законопроектом після його включення до порядку денного сесії Верховної Ради.

До поданих висновків головний комітет готує необхідні проекти актів для прийняття Верховною Радою рішень щодо них. Зазначені проекти актів візуються і подаються до Верховної Ради головним комітетом. Якщо головний комітет не подає до своїх висновків проекти актів, то Голова Верховної Ради України на пленарному засіданні вносить їх від свого імені.

Висновки комітетів, додані до них проекти рішень Верховної Ради та інші необхідні матеріали надаються народним депутатам не пізніш як за 10 днів до дня розгляду Верховною Радою питання про включення законопроекту про внесення змін до Конституції України до порядку денного сесії Верховної Ради та про порядок продовження роботи над ним.

Обговорення питання про включення законопроекту про внесення змін до Конституції України до порядку денного сесії Верховної Ради та про порядок продовження роботи над ним проводиться за процедурою повного обговорення питань. Скорочену процедуру обговорення в такому випадку не може бути застосовано.

Якщо законопроект про внесення змін до Конституції України поданий до Верховної Ради народними депутатами, то Президентові України або уповноваженій ним особі надається слово для виступу (стільки часу, скільки й доповідачу) після виступів представників комітетів, тимчасової спеціальної комісії, до яких, крім головного комітету, направлявся проект закону. Запитання Президентові України або уповноваженій ним особі не ставляться.

На пленарному засіданні Верховної Ради обговорюються, зокрема, питання, зазначені в частинах 2-6 ст. 145 Регламенту.

Верховна Рада включає до порядку денного сесії Верховної Ради законопроект про внесення змін до Конституції України для того, щоб направити його зі зверненням Верховної Ради до Конституційного Суду України для отримання висновку, передбаченого ст. 159 Конституції України, попередньо схвалити законопроект і прийняти (ст. 155 Конституції України) чи прийняти і направити його Президентові України для винесення на всеукраїнський референдум (ч. 1 ст. 156 Конституції України) у незмінній редакції. Рішення про включення законопроекту про внесення змін до Конституції України до порядку денного сесії Верховної Ради приймається більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради.

За результатами обговорення питання про включення законопроекту про внесення змін до Конституції України до порядку денного сесії Верховної Ради та про порядок продовження роботи над ним Верховна Рада може прийняти рішення про:

1) включення законопроекту (одного з альтернативних), обох пов'язаних законопроектів до порядку денного сесії Верховної Ради;

2) включення законопроекту (одного з альтернативних), обох пов'язаних законопроектів до порядку денного сесії Верховної Ради та одночасне звернення до Конституційного Суду України про надання Конституційним Судом України висновку щодо відповідності законопроекту (обох пов'язаних законопроектів) вимогам статей 157 і 158 Конституції України;

3) відкладення прийняття рішення щодо включення законопроекту (альтернативних законопроектів), обох пов'язаних законопроектів до порядку денного сесії Верховної Ради.

У разі якщо жодне із зазначених рішень не підтримано Верховною Радою, законопроект вважається знятим з розгляду Верховною Радою.

Приймаючи рішення про включення законопроекту (одного з альтернативних), обох пов'язаних законопроектів до порядку денного сесії Верховної Ради (п. 1 ч. 5 цієї статті), Верховна Рада виносить рішення, зокрема, про:

1) підготовку питання про прийняття Верховною Радою постанови про звернення Верховної Ради до Конституційного Суду України щодо законопроекту про внесення змін до Конституції України;

2) опублікування законопроекту для всенародного обговорення у строк до прийняття Верховною Радою постанови про звернення до Конституційного Суду України щодо законопроекту про внесення змін до Конституції України;

3) направлення законопроекту на наукову, юридичну чи іншу експертизу, проведення наукового пошуку чи дослідження у строк до прийняття Верховною Радою постанови про звернення до Конституційного Суду України щодо законопроекту про внесення змін до Конституції України;

4) відкладення прийняття Верховною Радою постанови про звернення до Конституційного Суду України щодо законопроекту про внесення змін до Конституції України до настання певних обставин чи здійснення певних дій.

У разі якщо рішення про опублікування законопроекту для всенародного обговорення не прийнято, законопроект підлягає опублікуванню в офіційних друкованих виданнях з метою доведення до відома громадян і може бути оприлюднений в інших виданнях. При цьому повинні бути зазначені всі розробники законопроекту (чи його структурних частин), а також ініціатор його подання до Верховної Ради.

У разі включення законопроекту до порядку денного сесії Верховна Рада може прийняти рішення про створення тимчасової спеціальної комісії як головної для продовження роботи над законопроектом про внесення змін до Конституції України.

Підготовка законопроекту про внесення змін до Конституції України до попереднього схвалення його Верховною Радою (ст. 155 Конституції України) або прийняття (ч. 1 ст. 156 Конституції України) здійснюється лише після включення відповідного законопроекту до порядку денного сесії Верховної Ради.

У разі прийняття Верховною Радою рішення про опублікування законопроекту про внесення змін до Конституції України для всенародного обговорення в офіційному друкованому виданні повинні бути зазначені всі розробники законопроекту (чи його структурних частин), а також ініціатор його подання до Верховної Ради. Пропозиції і зауваження, що надійшли в ході всенародного обговорення законопроекту, узагальнюються і попередньо розглядаються комітетами Верховної Ради, яким доручено опрацювання законопроекту. Узагальнені матеріали комітети надсилають головному комітету, який їх остаточно опрацьовує і доповідає про них Верховній Раді (під час обговорення на пленарному засіданні Верховної Ради питання про прийняття постанови про звернення Верховної Ради до Конституційного Суду України).

Одночасно на перше читання готується також законопроект, яким передбачається виділення коштів з Державного бюджету України для проведення всеукраїнського референдуму, якщо законопроект про внесення змін до Конституції України поданий відповідно до ч. 1 ст. 156 Конституції України. Такі документи надаються народним депутатам не пізніш як за 10 днів до дня їх розгляду Верховною Радою.

Обговорення на пленарному засіданні Верховної Ради питання про прийняття постанови про звернення Верховної Ради до Конституційного Суду України здійснюється у спосіб, зазначений у частинах 1-3 ст. 146 Регламенту. Одночасно обговорюються проект постанови про звернення Верховної Ради до Конституційного Суду України та законопроект у першому читанні, яким передбачається виділення коштів з Державного бюджету України на проведення всеукраїнського референдуму, якщо законопроект про внесення змін до Конституції України поданий згідно із ч. 1 ст. 156 Конституції України.

У разі якщо постанову про звернення Верховної Ради до Конституційного Суду України не прийнято і законопроект не виключено шляхом голосування з порядку денного сесії, Верховна Рада вирішує питання про зміст і строки подальшої роботи над законопроектом. Якщо Верховна Рада не прийняла постанову про звернення Верховної Ради до Конституційного Суду України і не визначила зміст та строки подальшої роботи над законопроектом, він вважається знятим з розгляду.

Після прийняття постанови про звернення Верховної Ради до Конституційного Суду України стосовно законопроекту про внесення змін до Конституції України, поданого відповідно до ч. 1 ст. 156 Конституції України, проводиться голосування щодо прийняття в першому читанні законопроекту, яким передбачається виділення коштів з Державного бюджету України на проведення всеукраїнського референдуму щодо змін до Конституції України.

Отриманий Верховною Радою висновок Конституційного Суду України щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 і 158 Конституції України невідкладно надається народним депутатам, направляється Президентові України, і про його отримання головуючий на найближчому пленарному засіданні Верховної Ради робить повідомлення.

Висновок Конституційного Суду України щодо законопроекту про внесення змін до Конституції України є обов'язковим для розгляду Верховною Радою.

Якщо у висновку Конституційного Суду України законопроект визнаний в цілому таким, що відповідає вимогам статей 157 і 158 Конституції України, і щодо його положень Конституційний Суд України не висловив застережень, то розгляд питання про попереднє схвалення законопроекту (ст. 155 Конституції України) чи, відповідно, прийняття законопроекту (ч. 1 ст. 156 Конституції України) включається до порядку денного пленарного засідання Верховної Ради не раніше ніж через сім днів після надання народним депутатам відповідного висновку головного комітету або в інший визначений Верховною Радою строк. Головний комітет та інші комітети, яким було доручено подальшу роботу над законопроектом, готують висновки щодо законопроекту.

Питання щодо попереднього схвалення законопроекту про внесення змін до Конституції України (ст. 155 Конституції України) не може розглядатися Верховною Радою на останній сесії строку її повноважень. Питання про попереднє схвалення та подальший розгляд такого законопроекту включається до порядку денного першої сесії новообраної Верховної Ради без голосування.

Новообрана Верховна Рада не може розглядати питання про прийняття законопроекту про внесення змін до Конституції України, який відповідно до ст. 155 Конституції України був попередньо схвалений Верховною Радою попереднього скликання, але голосування щодо прийняття якого як закону не проводилося. У такому разі законопроект про внесення змін до Конституції України вважається не прийнятим Верховною Радою попереднього скликання, і до нього застосовуються вимоги ч. 1 ст. 158 Конституції України.

Якщо у разі припинення повноважень Верховної Ради нею не розглянуто питання про прийняття згідно з ч. 1 ст. 156 Конституції України законопроекту про внесення змін до Конституції України, щодо якого є не розглянутий Верховною Радою висновок Конституційного Суду України, питання про розгляд зазначеного законопроекту включається до порядку денного першої сесії новообраної Верховної Ради без голосування.

Верховна Рада може розглянути питання і прийняти рішення про попереднє схвалення законопроекту відповідно до ст. 155 Конституції України чи про прийняття законопроекту згідно з ч. 1 ст. 156 Конституції України за умови, що такий законопроект за висновком Конституційного Суду України відповідає вимогам статей 157, 158 Конституції України і щодо його положень Конституційний Суд України не висловив застережень.

Верховна Рада може прийняти законопроект, передбачений ст. 155 Конституції України, за умови, що законопроект за висновком Конституційного Суду України визнаний таким, що відповідає вимогам статей 157,158 Конституції України, та Конституційний Суд України не висловив щодо нього застережень, і цей законопроект згідно зі ст. 155 Конституції України був попередньо схвалений Верховною Радою цього ж скликання на попередній черговій чи позачерговій сесії Верховної Ради.

Обговорення на пленарному засіданні Верховної Ради питань про попереднє схвалення (ст. 155 Конституції України) чи прийняття (ст. 155, ч. 1 ст. 156 Конституції України) законопроекту про внесення змін до Конституції України проводиться за процедурою повного обговорення з наданням слова Президенту України або уповноваженій ним особі у разі присутності їх на пленарному засіданні.

Після обговорення законопроекту про внесення змін до Конституції України на голосування ставиться, відповідно, питання про його попереднє схвалення (ст. 155 Конституції України) чи прийняття в цілому (ст. 155, ч. 1 ст. 156 Конституції України). Голосування проводитьсяпоіменно шляхом подання іменних бюлетенів з особистими підписами народних депутатів. Законопроект, який не отримав (згідно із ст. 155 чи, відповідно, ч. 1 ст. 156 Конституції України) необхідної кількості голосів народних депутатів на підтримку, вважається не схваленим попередньо чи не прийнятим.

У разі якщо законопроект про внесення змін до Конституції України не схвалено попередньо, як це передбачено ст. 155 Конституції України, Верховна Рада може більшістю голосів народних депутатів від її конституційного складу вирішити питання про зміст і строки подальшої роботи над ним. Якщо Верховна Рада не прийняла рішення про зміст і строки подальшої роботи над не схваленим попередньо законопроектом, він вважається не прийнятим. Не прийнятий Верховною Радою законопроект про внесення змін до Конституції України вважається знятим з розгляду. На такий законопроект поширюються, відповідно, положення ч. 1 ст. 158, ч. 2 ст. 156 Конституції України.

Прийнятий Верховною Радою відповідно до ст. 155 Конституції України закон про внесення змін до Конституції України із зазначенням дати попереднього схвалення Верховною Радою, дати його прийняття та інших реквізитів підписується Головою Верховної Ради України і згідно зі ст. 94 Конституції України невідкладно направляється Президентові України для підписання та офіційного оприлюднення.

Після прийняття Верховною Радою законопроекту, поданого за ч. 1 ст. 156 Конституції України, проводиться голосування щодо прийняття постатейно та в цілому раніше прийнятого у першому читанні законопроекту, яким передбачається виділення коштів із Державного бюджету України на проведення всеукраїнського референдуму щодо змін до Конституції України.

Прийнятий Верховною Радою відповідно до ч. 1 ст. 156 Конституції України законопроект про внесення змін до Конституції України із зазначенням дати його прийняття та інших реквізитів підписується Головою Верховної Ради України та разом із прийнятим Верховною Радою і підписаним Головою Верховної Ради України законом, яким передбачається виділення коштів із Державного бюджету України на проведення всеукраїнського референдуму щодо змін до Конституції України, невідкладно направляється Президентові України для призначення всеукраїнського референдуму щодо змін до Конституції України, а також для підписання і оприлюднення закону, яким передбачається виділення коштів з Державного бюджету України на проведення всеукраїнського референдуму щодо змін до Конституції України.

Якщо у висновку Конституційного Суду України законопроект про внесення змін до Конституції України в цілому або його окремі положення визнано такими, що не відповідають вимогам статей 157 і 158 Конституції України, а також у разі якщо у висновку Конституційного Суду України є застереження до положень такого законопроекту, Верховна Рада вирішує питання про подальшу роботу над законопроектом і визначає:

1) строк подання відповідними суб'єктами пропозицій, поправок до законопроекту;

2) строк опрацювання пропозицій, поправок до законопроекту головним та іншими визначеними комітетами;

3) строк надання відповідних документів народним депутатам;

4) дату розгляду питання про розгляд пропозицій, поправок до законопроекту про внесення змін до Конституції України.

Підготовка законопроекту про внесення змін до Конституції України для прийняття до нього пропозицій, поправок здійснюється в порядку підготовки законопроектів до другого читання, передбаченому розділом IV Регламенту.

На пленарному засіданні Верховної Ради обговорення кожної пропозиції, поправки до законопроекту про внесення змін до Конституції України здійснюється у повному обсязі і проводиться в порядку, передбаченому в ч. З ст. 119, ст. 120 Регламенту.

Рішення про включення пропозиції, поправки до законопроекту про внесення змін до Конституції України приймається Верховною Радою тією ж кількістю голосів народних депутатів, якою згідно із ст. 155 Конституції України здійснюється попереднє схвалення відповідного законопроекту чи його прийняття згідно із ч. 1 ст. 156 Конституції України.

Після закінчення голосування щодо прийняття пропозицій, поправок до законопроекту Верховна Рада переходить до розгляду питання стосовно прийняття постанови про звернення Верховної Ради до Конституційного Суду України про надання Конституційним Судом України висновку щодо відповідності зміненої редакції законопроекту про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 і 158 Конституції України.

Якщо за результатами розгляду Верховною Радою пропозицій, поправок до законопроекту про внесення змін до Конституції України законопроект знятий з розгляду, то до нього застосовуються положення ч. 1 ст. 158, ч. 2 ст. 156 Конституції України.

Щодо процедури прийняття нової Конституції України, то відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2008 р. № 6-рп/2008 народ як носій суверенітету і єдине джерело влади в Україні може реалізувати на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою своє виключне право визначати і змінювати конституційний лад в Україні шляхом прийняття Конституції України у порядку, який має бути визначений Конституцією і законами України.

8. Поняття конституційного судочинства

Конституцімйне судочимнство -- процесуальна діяльність уповноважених судових органів з розгляду конституційно-правових конфліктів. Конституційно-правовий конфлікт визначається або як спір про право, що випливає з конституційно-правових норм держави^{[K 2]}, або спір про конституційне правопорушення.

Конституційне судочинство є складовою конституційного процесу в державі та є окремим видом юридичного процесу. Воно покликане забезпечувати верховенствоконституції як основи національної правової системи, охорону конституційних прав і свобод, додержання принципу поділу влади у всіх його аспектах. Необхідним елементом конституційного судочинства є перевірка нормативних актів з погляду їх відповідності конституції. Саме це (тобто правова охорона конституції) складає сутність конституційного судочинства.

Предмет, або ж основні питання компетенції (юрисдикції) органів конституційного судочинства, є наступними:

· перевірка конституційності законів та інших нормативно-правових актів

· перевірка конституційності міжнародних договорів

· вирішення компетенційних спорів

· захист прав і свобод людини і громадянина в окремих випадках

· перевірка конституційності проведення референдумів і виборів, здійснення права народної ініціативи

· конституційний контроль судових процедур у випадку порушення конституції главою держави

· перевірка конституційності організації та діяльності політичних партій і громадських об'єднань

· тлумачення конституції.

Конституційне правосуддя може відправлятися в цілях т.зв. попереднього конституційного контролю, тобто перевірки відповідності конституції законів та інших нормативних правових актів до їхнього вступу в силу. Так відбувається в Австрії, Угорщині, Іспанії, Італії, Польщі, Португалії, Румунії та низці інших держав^[3].

В окремих державах конституційні суди наділені й іншими повноваженнями:

· розгляд справ з перевірки дієздатності глави держави та інших вищих посадових осіб держави (Вірменія, Болгарія, Литва, Молдова, Португалія, Румунія, Хорватія, Кіпр, Алжир);

· розгляд конституційних скарг автономних утворень на незаконне втручання держави в їх діяльність (Чехія, ФРН, Швейцарія). У федеративній державі, зокрема, конституційний суд може вирішувати спори про компетенцію не тільки між федеральними органами державної влади, а й між федеральними органами державної влади та органами державної влади суб'єктів федерації (Австрія, Бельгія, Іспанія, Португалія, ФРН, Швейцарія).

Конституційне судочинство складається зі стадій, що послідовно змінюють одна одну. Воно становить відносно замкнутий комплекс дій конституційного суду та учасників судового процесу, що спрямовані на вирішення конкретної правової ситуації. Послідовність стадій переслідує кінцеву мету: винесення конституційним судом підсумкового рішення у справі та його виконання, внаслідок чого буде розв'язаний конституційно-правовий конфлікт.

Виділяють наступні стадії судового конституційного процесу:

1. унесення звернення до конституційного суду (або іншого органу конституційної юстиції);

2. попередній розгляд звернення в конституційному суді;

3. прийняття звернення до розгляду або його відхилення;

4. підготовка до судового розгляду;

5. судовий розгляд (або розгляд поза цією формою);

6. нарада членів суду, голосування і прийняття конституційним судом підсумкового рішення;

7. проголошення, опублікування і набрання чинності рішенням конституційного суду;

8. виконання рішення.

9. Процедура призначення, звільнення та притягнення до відповідальності суддів КСУ

Конституційний Суд України складається з вісімнадцяти суддів Конституційного Суду України. Президент України, Верховна Рада України та з'їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України.

Порядок призначення суддів Конституційного Суду Президентом України передбачає, що глава держави попередньо проводить консультації з Прем'єр-міністром та Міністром юстиції щодо кандидатур на посади суддів Конституційного Суду України. Призначеною на посаду судді Конституційного Суду вважається особа, про призначення якої видано Указ Президента України, скріплений підписами Прем'єр-міністра України та Міністра юстиції України. У разі припинення повноважень судді Конституційного Суду, який призначався Президентом України, Президент у місячний строк призначає іншу особу на цю посаду.

Порядок призначення суддів Конституційного Суду Верховною Радою України передбачає, що парламент призначає суддів Конституційного Суду таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів.

Пропозиції щодо кандидатур на посади суддів Конституційного Суду вносить Голова Верховної Ради України, а також може вносити не менш як 1/4 народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України; при цьому депутат має право поставити підпис під пропозицією про висунення лише однієї кандидатури і ці підписи депутатів не відкликаються. Відповідний профільний комітет Верховної Ради України подає Верховній Раді свої висновки щодо кожної кандидатури на посаду судді Конституційного Суду, внесеної у встановленому порядку.

Призначеними на посади суддів Конституційного Суду України вважаються кандидати, які набрали найбільшу кількість голосів депутатів, але більше половини голосів депутатів від конституційного складу Верховної Ради. Якщо кілька кандидатів набрали однакову кількість голосів і після їх призначення було б перевищено необхідне для призначення число суддів, щодо цих кандидатів проводиться повторне голосування.

У разі припинення повноважень судді Конституційного Суду, який призначався Верховною Радою України, Верховна Рада у місячний строк призначає іншу особу на цю посаду.

За результатами голосування Головою Верховної Ради України підписуються постанови про призначення суддів Конституційного Суду України.

Порядок призначення суддів Конституційного Суду з'їздом суддів України передбачає, що з'їзд суддів за пропозицією делегатів з'їзду відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх делегатів з'їзду визначає кандидатури на посади суддів Конституційного Суду для включення в бюлетені для таємного голосування.

Призначеним на посаду судді Конституційного Суду України вважається кандидат, який у результаті таємного голосування одержав більшість голосів від числа обраних делегатів з'їзду суддів України. Якщо голосування проводиться щодо кандидатур, число яких перевищує квоту для призначення на посади суддів Конституційного Суду, призначеними вважаються кандидати, які набрали більше голосів, ніж інші кандидати на ці посади.

У разі припинення повноважень судді Конституційного Суду, який призначався з'їздом суддів України, з'їзд суддів у тримісячний строк призначає іншу особу на цю посаду.

За результатами голосування головуючим і секретарем з'їзду підписуються рішення з'їзду суддів України про призначення суддів Конституційного Суду України.

Суддя Конституційного Суду вступає на посаду з дня складення ним присяги судді Конституційного Суду. Суддя Конституційного Суду України урочисто присягає чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді Конституційного Суду, забезпечувати верховенство Конституції України, захищати конституційний лад держави, конституційні права і свободи людини і громадянина.

Суддя Конституційного Суду України складає присягу на засіданні Верховної Ради України, яке проводиться за участю Президента України, Прем'єр-міністра України, Голови Верховного Суду України, не пізніш як через місяць після призначення суддею Конституційного Суду України.

Процедура припинення повноважень суддів КСУ.

Суддя Конституційного Суду України звільняється з посади з підстав, передбачених ст. 126 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про Конституційний Суд України", а саме у разі:

· закінчення строку призначення;

· досягнення суддею шістдесятип'ятирічного віку;

* неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

· порушення суддею вимог щодо несумісності;

· порушення суддею присяги;

· набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

· припинення його громадянства;

· визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

* подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням;

· смерті.

1. Звільнення у зв'язку із закінченням строку призначення та досягненням шістдесятип'ятирічного віку. Не пізніше як за місяць до закінчення строку призначення або досягнення шістдесятип'ятирічного віку суддя Конституційного Суду подає Голові Конституційного Суду заяву про звільнення з посади, про що повідомляються Президент України, органи, які призначали цього суддю. За поданням Голови Конституційного Суду України Конституційний Суд приймає рішення про припинення повноважень судді. Днем досягнення вікової межі суддею Конституційного Суду вважається останній день місяця, в якому судді виповнилося шістдесят п'ять років.

2. Звільнення у зв'язку з неможливістю виконувати свої повноваження за станом здоров'я. Неможливість виконання суддею Конституційного Суду своїх повноважень за станом здоров'я встановлюється на засіданні Конституційного Суду на підставі письмової заяви судді та доданого до неї медичного висновку. За результатами розгляду заяви судді Конституційного Суду України Конституційний Суд приймає рішення за наявності підстав про звільнення судді з посади з дня, наступного після прийняття рішення.

3. Звільнення у разі порушення вимог щодо несумісності. Питання про порушення суддею Конституційного Суду вимог щодо несумісності розглядається за висновком постійної комісії з питань регламенту та етики Конституційного Суду України на засіданні Конституційного Суду. У разі підтвердження цього суддя попереджається про необхідність звільнення протягом установленого Судом строку з посади, що визначена як посада за сумісництвом. У разі невиконання суддею Конституційного Суду попередження Конституційного Суду про звільнення з посади за сумісництвом матеріали щодо нього направляються на розгляд Верховної Ради України у триденний строк від дня закінчення строку попередження.

4. Звільнення за порушення присяги. У разі порушення у Верховній Раді України питання про порушення присяги суддею Конституційного Суду України Конституційний Суд проводить перевірку і, за висновком постійної комісії з питань регламенту та етики, приймає одне з таких рішень:

а) про наявність підстав для розгляду Верховною Радою України питання про звільнення з посади судді Конституційного Суду України;

б) про відсутність підстав для звільнення з посади судді Конституційного Суду України.

Рішення про наявність підстав або про їх відсутність щодо звільнення з посади судді Конституційного Суду приймається, якщо за нього проголосувало не менш як дванадцять суддів Конституційного Суду України. Інформація про рішення Конституційного Суду щодо звільнення судді Конституційного Суду з посади направляється на розгляд Верховної Ради України у триденний строк з дня прийняття такого рішення.

1. Звільнення у разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду. У разі набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді Конституційного Суду України Конституційний Суд приймає рішення про звільнення його з посади.

2. Звільнення у зв'язку з припиненням громадянства. У разі підтвердження на засіданні Конституційного Суду України факту втрати суддею громадянства України Конституційний Суд звільняє його з посади.

3. Звільнення внаслідок визнання судді безвісно відсутнім або оголошення померлим. У разі набрання законної сили судовим рішенням про визнання судді Конституційного Суду України безвісно відсутнім або оголошення померлим Конституційний Суд приймає рішення про звільнення його з посади.

4. Припинення повноважень судді у разі його смерті. Повноваження судді Конституційного Суду України припиняються у разі його смерті з дня смерті, засвідченої свідоцтвом про смерть.

5. Звільнення у разі подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Письмову заяву про відставку або про звільнення за власним бажанням суддя Конституційного Суду України, який не досяг граничного віку перебування на посаді, подає Голові Конституційного Суду України.

Конституційний Суд приймає рішення про звільнення судді Конституційного Суду України із перелічених вище підстав. Голова Конституційного Суду України скликає засідання Конституційного Суду з питання звільнення з посади судді Конституційного Суду України:

а) у разі закінчення строку призначення, досягнення суддею шістдесятип'ятирічного віку, неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього, припинення його громадянства, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим, подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням, а також у разі його смерті, у триденний строк з дня одержання заяви або інформації про наявність зазначених підстав;

б) у разі порушення суддею вимог щодо несумісності або порушення суддею присяги, після одержання висновку постійної комісії з питань регламенту та етики Конституційного Суду України про достатність підстав для розгляду питання.

Судді Конституційного Суду України, щодо якого порушено питання про звільнення з посади, надається можливість викласти свої пояснення Конституційному Суду усно або письмово. У розгляді питання про звільнення з посади судді Конституційного Суду України може брати участь його повноважний представник. Питання про звільнення з посади судді Конституційного Суду України вирішується Конституційним Судом в закритому засіданні.

Інформація про звільнення судді Конституційного Суду України з посади направляється у триденний строк з дня прийняття рішення Конституційним Судом України відповідно Верховній Раді України, Президентові України, органу суддівського самоврядування.

14. Порядок утворення виборчих комісій

Ряд фахівців процес формування виборчих комісій виносить за рамки виборчого процесу. Однак якщо стосовно порядку формування Центральної виборчої комісії з цим певною мірою можна погодитися, адже ЦВК є постійно діючим державним органом, що здійснює підготовку і проведення виборів і референдумів в Україні, і строки формування якої не пов'язані зі строками проведення виборів будь-якого рівня, принаймні безпосередньо, то стосовно порядку формування територіальних (окружних) і дільничних виборчих комісій з цим погодитися неможливо, позаяк чинним законодавством про вибори чітко визначено, що територіальні (окружні) та дільничні виборчі комісії формуються не пізніше встановленого законом строку, що передує дню виборів.

У міжнародній практиці застосовуються різні методи організації й адміністрування виборів:

> урядовий підхід - відповідальність за проведення виборів лежить на державних органах (наприклад, у ФРН - це Міністерство внутрішніх справ);

· судовий підхід - відповідальність за проведення виборів покладається на представників судової влади (наприклад, у Пакистані Центральна виборча комісія складається з трьох суддів, призначуваних главою держави з вищих юрисдикційних органів; у Румунії за допомогою жереба визначається з членів Верховного Суду сім представників до складу Центральної виборчої комісії);

· партійно-представницький підхід - усі партії - суб'єкти виборчого процесу делегують своїх представників до Центральної виборчої комісії. Цей підхід може спричиняти надмірну чисельність складу комісії, а окрім того, не гарантує професіоналізму її членів;

· експертний підхід - передбачає призначення до складу Центральної виборчої комісії за згодою всіх політичних сил експертів, які мають відповідний досвід і відомі своєю ідеологічною й політичною незалежністю, а отже, можуть бути безпристрасними і об'єктивними.

Вибори Президента України та народних депутатів організовують і проводять:

1. Центральна виборча комісія, повноваження якої поширюються на всю територію України;

2. територіальні (окружні - на виборах народних депутатів) виборчі комісії, повноваження яких поширюються на територію відповідних територіальних виборчих округів;

3. дільничні виборчі комісії, повноваження яких поширюються на територію відповідних виборчих дільниць.

Центральна виборча комісія здійснює також повноваження територіальної виборчої комісії в окремому закордонному виборчому окрузі.

Виборчі комісії є спеціальними колегіальними державними органами, уповноваженими організовувати підготовку та проведення виборів і забезпечувати повне й однакове дотримання виборчого законодавства України на всій території України і щодо всіх видів виборів.

Аналіз чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що в Україні застосовується партійно-представницький підхід до організації і адміністрування виборів щодо дільничних і територіальних (окружних) виборчих комісій та змішаний - представницько- експертний підхід щодо Центральної виборчої комісії.

У створенні виборчої інфраструктури в Україні беруть участь усі гілки влади. Законодавчі органи влади розробляють нормативну базу виборчих кампаній. Органи виконавчої влади здійснюють матеріально-фінансове забезпечення виборів, готують відомості для Реєстру виборців і пропозиції по формуванню виборчих округів. Судові органи розглядають суперечки, які виникають у ході виборчих кампаній. Важлива інформаційно-пропагандистська роль належить і засобам масової інформації. Але ключова роль у створенні виборчої інфраструктури належить саме виборчим комісіям. Система виборчих комісій є інструментом громадянського суспільства, призначеного для виконання цих найважливіших функцій.

Організація і діяльність Центральної виборчої комісії

Постійно діючим державним органом, який забезпечує організацію підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, а також всеукраїнських референдумів, і здійснює консультативно-методичне забезпечення виборів до місцевих рад, сільських, селищних, міських голів і проведення місцевих референдумів є центральна виборча комісія.

Центральна виборча комісія очолює систему виборчих комісій, спрямовує їх діяльність, і є комісією вищого рівня щодо усіх територіальних та дільничних виборчих комісій, передбачених законом. Вона відповідно до своїх повноважень забезпечує здійснення передбачених Конституцією та законами України принципів і засад виборчого процесу, реалізацію виборчих прав громадян.

Центральна виборча комісія є незалежним державним органом, який здійснює свої повноваження самостійно, незалежно від інших державних органів та органів місцевого самоврядування. Втручання органів державної влади та місцевого самоврядування, посадових і службових осіб цих органів, громадян та їх об'єднань у вирішення питань, що належать до повноважень комісії, не допускається, крім випадків, передбачених чинним законодавством України.

Діяльність Центральної виборчої комісії здійснюється відкрито і гласно. До складу комісії входять 15 членів. Голова, два заступники голови та секретар (кандидатури на посаду заступників голови Комісії та секретаря Комісії пропонуються головою Комісії) Центральної виборчої комісії обираються Комісією на її засіданні таємним голо- суванням з числа членів Комісії. Вони, а також не менше п'яти інших членів Комісії повинні мати вищу юридичну освіту. Центральна виборча комісія працює на постійній основі. строк повноважень членів комісії становить 7 років.

Верховна Рада України призначає на посаду та припиняє повноваження членів Комісії за поданням Президента України. У цьому поданні враховуються пропозиції депутатських фракцій і груп, утворених у поточному скликанні Верховної Ради.

Членом Комісії може бути громадянин України, який на день призначення досяг двадцяти п'яти років, має право голосу, проживає в Україні не менше п'яти останніх років та володіє державною мовою. Не може бути призначений до складу Комісії громадянин України, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку, або який визнаний у встановленому порядку недієздатним чи обмежено дієздатним.

Член Комісії не може бути народним депутатом України або мати інший представницький мандат, входити до складу інших виборчих комісій та комісій з референдумів, бути членом ініціативної групи всеукраїнського чи місцевого референдуму, займатися підприємницькою діяльністю, бути повіреним третіх осіб у справах Комісії, виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької та творчої діяльності), входити до складу правління чи інших виконавчих органів організацій, що мають на меті отримання прибутку. член Комісії не може входити до складу органів виконавчої влади та виконавчих органів місцевого самоврядування.

член Комісії не може бути кандидатом у Президенти України, кандидатом у народні депутати України, депутати місцевої ради чи Верховної Ради Автономної Республіки Крим, кандидатом на посаду сільського, селищного, міського голови, їх довіреною особою, представником чи уповноваженою особою політичної партії (виборчого блоку партій), що беруть участь у виборах. При набутті членом Комісії зазначеного статусу Комісія приймає рішення про зупинення його повноважень на період перебування у відповідному статусі.

член Комісії, який до свого призначення на посаду був членом будь-якої політичної партії, на час здійснення своїх повноважень зупиняє членство у цій партії. Він не може брати участі в її діяльності чи виконувати доручення партії, будь-якого її органу або посадової особи.

Член Комісії перед вступом на посаду складає на пленарному засіданні Верховної Ради України присягу. Відмова члена Комісії скласти присягу тягне за собою скасування Верховною Радою України рішення про його призначення.

Комісія є повноважною з моменту призначення на посаду та складення присяги не менш як двома третинами її складу.

Центральна виборча комісія є колегіальним органом, діяльність якої організовує Голова Комісії. Кожна політична партія, виборчий блок партій, список кандидатів у депутати яких зареєстровано для участі у виборах, можуть на період виборчої кампанії делегувати одного представника до комісії для участі в її засіданнях з правом дорадчого голосу.

Основною організаційною формою діяльності Комісії є її засідання. На засіданні Комісії може бути розглянуто будь-яке питання, яке відповідно до закону належить до повноважень Комісії.

Засідання Комісії скликаються її Головою, а в разі його відсутності - одним із заступників Голови Комісії. У разі відсутності Голови або заступників Голови Комісії чи їх відмови скликати засідання Комісії воно може бути скликане не менш як третиною членів Комісії з обов'язковим повідомленням усіх членів Комісії про час і місце засідання.

Засідання Комісії веде її Голова або, за дорученням Голови чи за погодженням між його заступниками, один із його заступників. У разі відсутності Голови та його заступників або невиконання ними з будь-яких причин своїх функцій Комісія обирає головуючого на засіданні із свого складу більшістю голосів від складу Комісії.

Засідання Комісії є повноважним за умови присутності не менш як двох третин складу Комісії. На засіданні Комісії ведеться протокол, який підписується Головою Комісії (головуючим на засіданні), а також її секретарем.

Комісія приймає рішення з питань, що належать до її повноважень, після їх розгляду на своїх засіданнях.

За результатами розгляду на засіданні Комісії питання порядку денного Комісія ухвалює рішення у формі постанови. З питань поточної внутрішньої діяльності Комісія може ухвалювати протокольне рішення. Рішення Комісії приймається на засіданні Комісії відкритим голосуванням більшістю голосів від складу Комісії. Член Комісії, присутній на її засіданні, який не погоджується з прийнятим.

Комісією рішенням, має право викласти окрему думку, яка в письмовій формі додається до протоколу засідання Комісії.

Рішення Комісії підписуються Головою Комісії (головуючим на засіданні Комісії). Рішення, прийняті Комісією, можуть бути змінені лише самою Комісією з власної ініціативи або на підставі рішення суду. У випадках, визначених законом, рішення Комісії може бути оскаржене до суду.

Рішення Комісії, прийняте в межах її повноважень, є обов'язковим для виконання.

Керівники, інші посадові чи службові особи органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, політичних партій (виборчих блоків політичних партій), інших об'єднань громадян, підприємств, установ і організацій, виборчих комісій та комісій з референдуму в порядку, передбаченому законодавством, зобов'язані на запрошення Комісії прибути на її засідання, надавати необхідні відомості і матеріали, відповідати на запитання.

У разі виявлення у процесі розгляду питання на засіданні Комісії ознак вчинення злочину чи іншого правопорушення Комісія приймає рішення про звернення до відповідних правоохоронних органів та передає їм відповідні матеріали. Правоохоронний орган, якому передані вказані матеріали, повідомляє Комісію про результати розгляду звернення чи вжиті заходи у встановлений законом строк.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також державні підприємства, установи і організації зобов'язані сприяти Комісії та її членам у здійсненні ними своїх повноважень.

Виборці, виборчі комісії, комісії з референдумів, інші суб'єкти виборчого і референдумного процесів, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, об'єднання громадян, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, іноземці та особи без громадянства, а також органи влади іноземних держав, міжнародні організації мають право звернутися до Комісії із зверненнями з питань, що належать до повноважень Комісії. Звернення до ЦВК може подаватися у формі заяви чи скарги.

Заяви та скарги, які подані до Комісії під час виборчого процесу чи процесу референдуму та стосуються цього процесу, розглядаються Комісією протягом п'яти днів з дня надходження заяви або скарги, якщо інший строк не встановлено відповідним законом України про вибори або референдуми. Заяви та інші звернення, які не стосуються виборчого процесу чи процесу референдуму або подані не під час такого процесу, розглядаються Комісією на загальних підставах, встановлених законом.

Скарга, подана до Комісії, розглядається на засіданні Комісії. За підсумком розгляду скарги Комісія приймає рішення. Заява, подана до Комісії, за дорученням Голови Комісії або одного із його заступників попередньо розглядається членом Комісії. За підсумком попереднього розгляду заяви член Комісії може рекомендувати Комісії розглянути її на засіданні Комісії та прийняти рішення з приводу такої заяви. Якщо заява не вимагає прийняття рішення Комісії, член Комісії за дорученням її Голови або одного з його заступників може надати відповідь заявнику від свого імені.

Якщо Комісії стане відомо про порушення законодавства України про вибори і референдуми, виборчих прав громадян України та права на участь у референдумі з результатів проведених нею перевірок або із засобів масової інформації чи інших джерел, що не суперечать законодавству України, Комісія має право розглянути за власною ініціативою питання, що належать до її повноважень, та прийняти з цього приводу відповідне рішення.

Комісія за результатами узагальнення практики застосування законодавства України про вибори і референдуми та практики проведення виборів і референдумів в Україні, а також у разі необхідності може за власною ініціативою розглянути та прийняти рішення стосовно:

· надання виборчим комісіям, комісіям з референдумів роз'яснень і рекомендацій щодо застосування законодавства України про вибори та референдуми;

· організації підготовки та проведення виборів і референдумів;

> організації роботи виборчих комісій та комісій з референдумів;

> підготовки пропозицій щодо вдосконалення законодавства України про вибори і референдуми;

· інших питань, віднесених до повноважень Комісії.

Повноваження члена Комісії припиняються у зв'язку із закінченням строку, на який його призначено. Член Комісії, строк повноважень якого закінчився, до прийняття відповідного рішення Верховною Радою України не бере участі у засіданнях Комісії.

Повноваження члена Комісії можуть бути припинені достроково. Підставами дострокового припинення повноважень члена Комісії є:

1. особиста заява про складення повноважень;

2. досягнення шістдесятип'ятирічного віку;

3. припинення громадянства України;

4. вибуття на постійне місце проживання за межі України;

5) недотримання вимог щодо несумісності з іншими видами діяльності;

1. набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

7) визнання недієздатним, безвісно відсутнім чи оголошення померлим;

1. порушення членом Комісії присяги;

9) неможливість виконання своїх повноважень за станом здоров'я;

1. смерть члена Комісії.

При виникненні зазначених підстав Президент України у тридцятиденний термін вносить до Верховної Ради України подання про дострокове припинення повноважень члена Комісії, за результатами розгляду якого остання приймає відповідне рішення. При цьому Президент України завчасно, але не пізніш як через тридцять днів з дня припинення повноважень члена Комісії подає до Верховної Ради України кандидатуру особи, що пропонується на посаду члена Комісії замість вибулого.

Повноваження голови Комісії, заступника голови Комісії, секретаря Комісії припиняються достроково за їх заявою або в разі припинення повноважень як члена Комісії.

Окрім дострокового припинення повноважень окремих членів Комісії, законом також передбачено можливість дострокового припинення повноважень всього складу Комісії. Повноваження всього складу ЦВК можуть бути достроково припинені Верховною Радою України за вмотивованим поданням Президента України.

Рішення про дострокове припинення повноважень всього складу Комісії приймається Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу.

Депутатські фракції у Верховній Раді України не пізніше наступного дня після дострокового припинення повноважень всього складу Комісії подають Президенту України пропозиції щодо персонального складу Комісії, на підставі яких Президент протягом трьох днів вносить до Верховної Ради України подання щодо персонального складу Комісії.

Порядок організації роботи ЦВК визначається її Регламентом.

Формування територіальних (окружних) та дільничних виборчих комісій.

Територіальна (окружна) виборча комісія е юридичною особою. Територіальна (окружна) виборча комісія є комісією вищого рівня щодо усіх дільничних виборчих комісій на території відповідного територіального виборчого округу.

Територіальна виборча комісія (на виборах Президента) утворюється Центральною виборчою комісією не пізніш як за вісімдесят днів до дня виборів у складі голови, заступника голови, секретаря та інших членів комісії у кількості не менше десяти осіб. Окружна виборча комісія (на виборах народних депутатів) утворюється Центральною виборчою комісією не пізніш як за шістдесят днів до дня виборів у складі голови, заступника голови, секретаря та інших членів комісії у кількості не менше дванадцяти і не більше вісімнадцяти осіб.

Подання щодо кандидатур до складу територіальних виборчих комісій (не більше двох осіб до однієї виборчої комісії від одного кандидата) вноситься не пізніш як за вісімдесят п'ять днів до дня виборів Президента за підписом кандидата на пост Президента України, засвідченим в установленому законом порядку. При цьому слід відзначити, що до складу територіальної виборчої комісії включаються всі внесені представники від кандидатів на пост Президента України.

Подання щодо кандидатур до складу окружних виборчих комісій (не більше однієї кандидатури до однієї комісії) вноситься не пізніш як за шістдесят вісім днів до дня виборів депутатів центральним керівним органом партії (керівним органом блоку) - суб'єктом виборчого процесу.

Право подання кандидатур до складу виборчих комісій мають партії (блоки), які в поточному складі Верховної Ради України станом на 15 вересня року, що передує рокові проведення виборів, мають свої партійні фракції (фракції блоків), при цьому встановлено, що по одному представнику від таких партій (блоків) до складу цих комісій включається обов'язково, а також інші партії (блоки) - суб'єкти виборчого процесу, не більше ніж по одному представнику від яких включається до складу цих комісій шляхом жеребкування.

...