Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

• 1. Місце статистики в системі суспільних наук
• 2. Предмет та методи статистики
• 3. Функції правової статистики
• 4. Значення правової статистики та її основні галузі
• 5. Етапи статистичного дослідження
• 6. Правова статистика, її предмет і значення для діяльності ОВС і інших правоохоронних органів, а також в наукових дослідженнях
• 7. Підгалузі правової статистики
• 8. Поняття статистичного спостереження, його види і форми
• 9. Об'єкти спостереження у правовій статистиці
• 10. Одиниці сукупності, виміру, спостереження і обліку в кримінально-правовій, адміністративно-правовій і цивільно-правовій статистиці
• 11. Суцільне безперервне спостереження одиниць статистичної сукупності як основне спрямування державного статистичного дослідження
• 12. Поняття генеральної сукупності
• 13. Несуцільне спостереження у правовій статистиці
• 14. Вибіркова сукупність
• 15. Програма статистичного спостереження, вимоги до неї
• 16. Програма статистичного спостереження у правовій статистиці
• 17. Форми статистичного спостереження
• 18. Види і способи статистичного дослідження
• 19. Загальні положення по веденню документів первинного статистичного обліку в правоохоронних органах
• 20. Вибірковий метод у правовій статистиці
• 21. Поняття статистичного групування і зведення матеріалів статистичного спостереження
• 22. Статистичні таблиці та вимоги до них
• 23. Поняття та види статистичних графіків
• 24. Поняття абсолютних величин і узагальнених показників
• 25. Види відносних показників
• 26. Середні величини у правовій статистиці
• 27. Загальне поняття індексів
• 28. Статистичний аналіз - основа вивчення злочинності
• 29. Прийоми вивчення матеріалів в кримінальній статистиці. Система показників
• 30. Аналіз структури і динаміки цивільних судових справ
• 31. Роль статистики в оцінці діяльності судів при розгляді цивільних справ
• 32. Види групувань у кримінальній статистиці
• 33. Коефіцієнти правопорушень та їх види
• 34. Види та форми статистичного спостереження
• 35. Питома вага правопорушень та норма їх обчислення
• 36. Поняття одиниці спостереження
• 37. Поняття одиниці сукупності та одиниці виміру
• 38. Види відносних величин
• 39. Об'єкти кримінальної правової статистики
• 40. Об'єкти адміністративної статистики
• 41. Об'єкти цивільно-правової статистики
• 42. Структура правопорушень, показники їх обрахування
• 43. Показники структури злочинності та їх види
• 44. Поняття генеральної статистичної сукупності
• Список використаних джерел

1. Місце статистики в системі суспільних наук

Статистика - це самостійна наука, яка вивчає кількісну сторону масових суспільних та пов'язаних з ними природних явищ і процесів у нерозривному зв'язку з їх якісною стороною в конкретних умовах простору й часу. Вивчення статистичної науки має важливе значення в підготовці висококваліфікованих фахівців у галузі суспільних наук узагалі і юриспруденції зокрема. Об'єктом вивчення статистики є суспільство, її відносять до суспільних наук. Враховуючи складність об'єкту та предмету дослідження статистика. Статистика тісно пов'язана з усіма науками, які вивчають закономірності суспільно-економічного життя держави, окремих спільнот і окремої людини.

Статистика в системі наук визначається її органічною зв'язком з науковими дисциплінами, що вивчають основні закономірності і якісні особливості в тій чи іншій галузі знань. З одного боку, статистика спирається на загальні положення економічної теорії, на вимоги економічних законів виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ. З іншого боку, статистика має саме безпосереднє відношення до виявлення кількісної боку засобів виробництва, предметів праці в їх поєднанні з сукупною робочою силою товариства тощо

Статистика своїми показниками охоплює всі сторони економічного, політичного, соціального, культурного і правового життя суспільства, а тому вона є багатогалузевою наукою. Можна виокремити три рівні статистичної науки.

Перший рівень - загальна теорія статистики, тобто наука про загальні принципи, правила і закони кількісного оцінювання соціально-економічних явищ.

Другий рівень - економічна і соціальна статистика. Економічна статистика вивчає явища і процеси в галузі економіки на макрорівні: структуру і пропорції суспільного відтворення; розробляє систему показників для аналізу стану і розвитку економіки; наявність матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, їх використання. Соціальна статистика формує систему показників для різнобічної характеристики соціальних відносин.

На третьому рівні виокремлюються різні галузі економічної і соціальної статистики. Однією з таких галузей соціальної статистики і є правова статистика, яка у своїх показниках відбиває процес охорони державного і суспільного устрою, усіх форм власності і свободи економічної діяльності фізичних і юридичних осіб, суспільного порядку і безпеки, конституційних прав і свобод людини і громадянина. Отже, головною метою правової статистики є облік порушень законності, які розглядаються правоохоронними органами, і заходів боротьби з ними

2. Предмет та методи статистики

Предметом правової статистики як галузі соціальної статистики є кількісний аспект масових правових явищ і процесів у нерозривному зв'язку з їхнім якісним змістом, тенденції і закономірності їхнього розвитку в конкретних умовах місця і часу.

У цьому визначенні наголошується на кількох принципових відмітних особливостях предмета статистики як суспільної науки і, зокрема, правової статистики:

1 - кількісний аспект;

2 - масових явищ;

3 - правових явищ;

4 - у зв'язку з якісним змістом;

5 - тенденції;

6 - закономірності їхнього розвитку;

7 - у конкретних умовах місця і часу.

Конкретний зміст кожної з цих особливостей предмета у правовій статистиці своєрідний, зумовлюваний специфікою правових явищ і процесів.

1. Кількісний аспект правових явищ, які входять у сферу діяльності правоохоронних органів, - це передусім їхні розміри, рівні, обсяги, співвідношення окремих складових, зміна в часі і просторі.

2. Інша особливість предмета пов'язана з масовістю правових явищ. Статистика вивчає не поодинокі, а масові правові явища і процеси. Чим масовіша сукупність, чим більшу кількість її елементів (злочинів, злочинців, виявлених осіб) буде вивчено, тим об'єктивнішими будуть здобуті висновки і тим точнішими виявлені закономірності.

3. Правова статистика вивчає саме правові явища і процеси, пов'язані з різними проявами людської діяльності і регулюються правом. Це кримінальні, цивільні, адміністративні правопорушення, пов'язане з ними судочинство, виконавське провадження і т. ін. В усіх цих випадках правова статистика враховує фактичну реальність, пов'язану з порушенням певних правових норм.

4. Вивчення кількісного аспекту правових явищ нерозривно пов'язане з якісним їхнім змістом, бо кількісна розмірність не існує без якісної визначеності. Усі кількісні показники, з одного боку, формуються на основі якісно визначених ознак, а з другого - кількісні показники поглиблюють розуміння якісних особливостей правових явищ і процесів.

5. Здобуті кількісні характеристики можуть відбивати не лише якісну своєрідність правового явища, а й тенденції його зміни в часі.

6. Кількісні правові показники за тривалий період часу дають змогу не тільки встановити тенденції зміни правових явищ, а й виявити усталені статистичні закономірності.

7. Правові явища динамічні, їм властиві безперервні зміни і розвиток.

Метод - це конкретний захід, спосіб дії або пізнання. За сферою застосування методи поділяються на загальнонаукові та спеціальні. Загальнонаукові методи є універсальними і можуть застосовуватися в будь-якій галузі науки. До цих методів належать усі діалектичні та загальнофілософські методи вивчення дійсності (методи системно-структурного аналізу, синтезу, описовий метод, метод порівняння тощо).

Спеціальні методи мають більш вузьку сферу застосування, але дають можливість пристосування загальнонаукових методів до потреб конкретної галузі науки. У статистиці використовуються такі методи, як метод масового статистичного спостереження, метод групувань, табличний, графічний методи, метод відносних величин, метод середніх величин, індексний метод, метод кореляції, інші математичні методи.

3. Функції правової статистики

Правова статистика має на меті врахувати всі порушення законності, що розглядаються відповідними органами держави, і заходи щодо боротьби з цими порушеннями. Важливо підкреслити, що правова статистика аналізує лише ті злочини, адміністративні та цивільні правопорушення, які стали предметом розгляду в кримінальному, адміністративному та цивільному процесі.

Основні функції та задачі правової статистики:

1. Вивчення показників і закономірностей, що характеризують структуру, динаміку і загальний стан злочинності і правопорушень.

2. Виявлення показників, що характеризують причини та умови, що сприяють вчиненню злочинів, правопорушень та інших порушень законності і правопорядку.

3. Вивчення за допомогою статистичних показників особливостей і закономірностей, що характеризують особу правопорушника.

4. Вивчення кількісних характеристик роботи, що вживається в країні в плані забезпечення законності і правопорядку.

5. Статистичне вивчення з метою порівняння і використання позитивного досвіду в галузі зміцнення законності і правопорядку.

6. Статистичне вивчення з метою порівняння і використання позитивного досвіду в галузі зміцнення законності та правопорядку в інших країнах.

4. Значення правової статистики та її основні галузі

Науково-практичне значення правової статистики полягає в тому, що вона є одним з специфічних методів дослідження суспільних процесів і явищ, який дозволяє виявляти закономірності і тенденції правопорушень і давати їм рекомендації щодо протидії. Що стосується кримінального, кримінально-виконавчого права і кримінології, то вони не можуть існувати без даних кримінально-правової статистики. Тому правознавці повинні добре володіти прийомами статистичного аналізу. Це стосується і працівників правоохоронних органів. Матеріли правової статистики широко використовуються і як засіб оперативного керівництва вищестоящих органів підлеглими і постійного контролю за їх діяльністю. Кількісно фіксуючи результати роботи органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, судів, арбітражу, правова статистика тим самим допомагає виявити типові недоліки і вжити своєчасних заходів щодо їх усунення. Наприклад, статистичні дані МВС дозволяють судити про роботу його окремих служб та підрозділів щодо розкриття злочинів, дотримання термінів розслідування, відшкодування матеріальних збитків тощо. Важливу роль матеріли статистики відіграють і в поширенні позитивного досвіду, у вирішенні питань дислокації, фінансування правоохоронних органів, планування штатного розкладу, підготовки кадрів та підвищення їх кваліфікації.

Сучасна статистична наука є складною, багатогалузевою системою наукових дисциплін. Існують різні підходи до внутрішнього структурування статистичної дисципліни. Утім слід сказати, що аналітичне розчленування будь-якого об'єкта завжди має умовний характер, оскільки передбачає штучне розмежування дуже тісно пов'язаних між собою явищ і процесів. Узагальнюючи наявні думки з приводу складових статистичної науки, можна дійти висновку, що основними її розділами є:

1. Загальна теорія статистики. Вона розглядає загальні принципи статистичної науки, методологію, за якою розробляються методи вивчення суспільно-економічних явищ і процесів, основні поняття та категорії статистичної науки, якими користуються всі інші галузі цієї науки.

2. Економічна статистика. Вивчає методологію побудови макроекономічних показників та їх аналіз на рівні народного господарства країни чи регіону як єдиного цілого. Економічна статистика оперує такими категоріями, як національний дохід, валовий продукт тощо.

3. Соціальна статистика тісно пов'язана з економічною і досліджує соціальні умови життя та праці населення, споживання ним матеріальних благ і послуг, обсяг та якість яких великою мірою обумовлені економікою.

4. Галузеві статистики, користуючись понятійним апаратом, методологією, методиками та методами загальної теорії статистики, поглиблено вивчають відносно вузьку сферу суспільних відносин, що збагачує статистичну науку відомостями про найбільш важливі галузі життєдіяльності людини. Прикладами галузевих статистик є демографічна, промислова, сільськогосподарська та ін. Правова статистика також є однією з галузевих статистик.

5. Етапи статистичного дослідження

Будь-яке статистичне дослідження послідовно проходить три етапи, проте, перед його початком необхідно провести відповідну підготовку. Підготовча частина передбачає вивчення проблеми дослідження, розробку його напрямків, визначення понятійного апарату та низку інших питань методологічного й матеріально-технічного забезпечення дослідження.

Перший етап - збір первинного матеріалу через реєстрацію фактів або опитування респондентів.

Другий етап полягає в тому, що зібрані дані підлягають систематизації та групуванню: від характеристики окремих елементів переходять до узагальнених показників у формі абсолютних, відносних або середніх величин.

Третій етап передбачає аналіз варіації, динаміки, взаємозалежностей. За результатами аналізу висновки можуть бути описані в текстовій формі, подані у формі таблиць і графіків.

6. Правова статистика, її предмет і значення для діяльності ОВС і інших правоохоронних органів, а також в наукових дослідженнях

Перша і головна мета правової статистики - це цифрова характеристика і облік усіх правопорушень, які розглядаються в правоохоронних органах (органах внутрішніх справ, прокуратури, органах суду, органах державної безпеки, виправно-трудових закладах, господарських судів, нотаріату та інших державних органах, які займаються розглядом правових явищ), а також заходів, спрямованих на боротьбу з цими правопорушеннями. Друга мета правової статистики - дати цифрову характеристику діяльності усіх правоохоронних органів, оцінити її ефективність завдяки розробленій системі показників, а також визначити додержання законності в їх роботі.

Предмет правової статистики - це кількісна сторона тих явищ і процесів, які відносяться до сфери діяльності правоохоронних органів і пов'язані із застосуванням норм права та реалізацією правової відповідальності у нерозривному зв'язку з їх якісною стороною в конкретних умовах простору і часу. Особливістю предмету правової статистики є те, що вона характеризує лише ті правові явища, які розглядалися правоохоронними органами. Якщо ті чи інші явища з якихось причин не зареєстровані, то правова статистика їх не вивчає. Для встановлення рівня цих фактів необхідно проводити кримінологічні та соціологічні дослідження. Статистичні дані - це джерело для оперативного керівництва правоохоронними органами, тому що вони дають характеристику їх діяльності. Це дає змогу керівництву відповідного міністерства або відомства систематично контролювати діяльність підвідомчих органів, виявляти позитивні та негативні сторони статистичної роботи та приймати відповідні рішення для її вдосконалення та покращення.

7. Підгалузі правової статистики

Предмет правової статистики зумовлює основні завдання, що їх має вирішувати ця галузь статистичної науки:

- показники правової статистики повинні бути надійною базою для розробки державної політики у сфері боротьби зі злочинністю й іншими правопорушеннями, сприяти побудові правової держави;

- здійснювати всебічний облік, збір, аналіз і узагальнення статистичної інформації про правові явища;

- забезпечувати достовірність, об'єктивність, оперативність, стабільність і цілісність статистичної інформації з метою розробки єдиної програми статистичного обліку правових явищ, які використовуватимуться і для розробки нових законодавчих актів;

- забезпечувати доступність, гласність та відкритість зведених статистичних даних про правові явища.

Різноманітний характер правопорушень, які має брати до уваги правова статистика, а також особливості діяльності установ, що здійснюють заходи контролю за ними, зумовлюють виділення трьох самостійних підгалузей правової статистики, котрі складають її систему:

1) кримінально-правову - має своїм об'єктом кількісний бік злочинності та заходи соціального контролю за нею;

2) цивільно-правову - безпосереднім об'єктом має кількісний аспект цивільних правовідносин, які розглядає суд і нотаріат;

3) адміністративно-правову - її об'єктом є кількісний бік адміністративних правопорушень і заходів адміністративного впливу.

Особливим підвидом є статистика прокурорського нагляду за дотриманням законності в державі. Насамперед, це нагляд за дотриманням прав і свобод людини та громадянина органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання й досудове слідство, засудження, за дотриманням законності в місцях позбавлення волі, за правотворчою діяльністю, та, зрештою, координація роботи всіх правоохоронних органів у сфері боротьби зі злочинністю.

8. Поняття статистичного спостереження, його види і форми

У статистичній практиці застосовуються різні форми статистичних спостережень. Із погляду організації спостереження розрізняють дві його основні форми: звітність і спеціально-організоване статистичне спостереження Звітність як форма статистичного спостереження характеризується тим, що статистичні органи систематично одержують від підприємств і організацій (закладів тощо) в установлені строки зведення про умови і результати роботи за минулий період. Обсяг і зміст такої інформації визначаються затвердженими формами звіту. Як джерела даних для звітності використовують документи оперативно-технічного і бухгалтерського обліку. Обліково-статистичний апарат підприємств обробляє первинні записи у документах і результати заносить у форми звітів. Залежно від повноти охоплення статистичної сукупності розрізняють суцільне і несуцільне статистичне спостереження.

При суцільному статистичному спостереженні обстеженню підлягають усі одиниці, які входять у склад досліджуваної сукупності. Однак не слід розуміти так, що суцільне спостереження обов'язково у всіх випадках повинне охоплювати досліджуване явище по всій країні. Досліджувана сукупність може обмежитись територіальними, відомчими, галузевими й іншими рамками. Важливим тут є те що в межах цієї сукупності обов'язково реєструються зведення про кожну одиницю досліджуваного об'єкта. Прикладом суцільного спостереження є перепис населення.

При несуцільному спостереженні обстежується лише частина одиниць статистичної сукупності. При його організації ставиться завдання (як правило) поширити результати спостереження на всю сукупність. Прикладом такого виду спостереження може бути обстеження: втрат урожаю сільськогосподарських культур, схожості насіння, ступеня засміченості посівів, бюджету сімей населення і т. ін.

Основні види несуцільного спостереження такі: вибіркове, обстеження способом основного масиву, монографічне і анкетне.

9. Об'єкти спостереження у правовій статистиці

Статистичне спостереження - це планомірне, систематичне, науково організоване збирання даних про явища суспільного життя шляхом реєстрації їх істотних ознак. В Законі про державну статистику дається таке його визначення: "статистичне спостереження - планомірний, науково організований процес збирання даних щодо масових явищ та процесів, які відбуваються в економічній, соціальній та інших сферах життя України та її регіонів, шляхом їх реєстрації за спеціальною програмою, розробленою на основі статистичної методології".

Усі дані, які ми одержуємо під час проведення статистичного спостереження, на наступних етапах статистичного дослідження можуть суттєво вплинути на вірогідність теоретичних і практичних висновків. Найважливішими завданнями статистичного спостереження є досягнення:

1) повноти одержаних даних з тим, щоб усі явища і процеси були зареєстровані в повному обсязі;

2) вірогідності, об'єктивності їх відображення;

3) порівнянності одержаних даних з тими, які були отримані раніш і в інших територіальних одиницях.

Об'єкт спостереження - це сукупність явищ, що вивчаються. Без чіткого відокремлення об'єкта статистичного спостереження завжди є небезпека або зареєструвати факти, які не мають ніякого відношення до сукупності, що вивчається, або, навпаки, пропустити факти, які відносяться до цієї сукупності. Зрозуміло, що це не дасть змогу вивчити сукупність в повному обсязі і може призвести до спотворення дійсності.

Об'єктом статистичного спостереження є така сукупність одиниць досліджуваного суспільного явища, яка має якісну своєрідність і яку необхідно піддати статистичній реєстрації для реалізації мети і завдань статистичного дослідження.

Іноді дуже важко відмежувати безпосередньо об'єкт спостереження від зв'язаних з ним суміжних понять. У цих випадках у статистиці використовують механізм застосування "цензу", згідно з яким об'єкт відокремлюється цілою низкою обмежувальних ознак.

10. Одиниці сукупності, виміру, спостереження і обліку в кримінально-правовій, адміністративно-правовій і цивільно-правовій статистиці

Одиниця сукупності - це первинний елемент об'єкта спостереження, який існує в дійсності і ознаки якого реєструються. В кримінально-правовій статистиці одиницею сукупності буде кожний окремий злочин, кожна окрема особа, яка вчинила злочин; в цивільно-правовій статистиці - кожна окрема цивільна справа, кожний окремий відповідач і позивач; в адміністративно-правовій статистиці - кожне окреме адміністративне правопорушення, кожна особа, яка вчинила адміністративне правопорушення. Інакше кажучи, одиниця сукупності завжди є носієм ознаки, яка підлягає реєстрації. Саме одиниці сукупності становлять основу обліку і підлягають безпосередньому обстеженню, тому що сума таких одиниць сукупності обов'язково дає статистичну сукупність явищ. Для кожного статистичного спостереження його одиниці сукупності повинні бути чітко відокремлені від суміжних понять, сформульовані відокремлюючи ознаки, оскільки тільки в цьому разі ми матимемо змогу вивчити той об'єкт спостереження, який нас цікавить. Наприклад, вивчаючи злочинність, ми мусимо бути впевнені, що до сукупності не були включені адміністративно-правові делікти. Це обов'язково треба враховувати, аналізуючи кількість зареєстрованих злочинів та адміністративно-правових правопорушень. Систематична зміна законодавства призводить до того, що в той чи інший термін часу один і той же делікт може відноситися або до злочинів, або до адміністративно-правових правопорушень. Одиниця виміру характеризує, в яких одиницях обчислюється досліджувана сукупність. Наприклад, в кримінально-правовій статистиці злочинність вимірюється кількістю зареєстрованих злочинів, кількістю осіб, які їх вчинили і які виявлені в процесі розслідування кримінальних справ, кількістю розкритих і нерозкритих злочинів, кількістю кримінальних справ, розглянутих судовими органами і т. п. Одиниці виміру повністю залежать від одиниці сукупності, іноді вони можуть бути однакові, але це різні поняття. Одиниці виміру можуть бути різні (тони, метри, кілограми, роки, кількість осіб тощо), вони обов'язково залежать від того, яке явище вивчається. Одиниці виміру можуть бути натуральні, трудові та вартісні (грошові). В правовій статистиці використовуються натуральні одиниці виміру, які відображають притаманні правовим явищам фізичні або якісні властивості, і грошові, які дають змогу узагальнити і зіставити різноманітні явища.

Вміння вірно визначити межу між одиницями виміру має важливе науково-практичне значення. Наприклад, не можна порівнювати злочинність у кількості виявлених злочинів, кримінальних справ та осіб, що вчинили злочини, тому що в кожній кримінальній справі може бути декілька злочинів, один злочин може бути вчинений групою осіб або одна особа може вчинити декілька злочинів. Також не можна порівнювати і суб'єктів на різних стадіях кримінального процесу. Аналогічно це відбувається і в інших галузях правової статистики.

Головна вимога статистичного спостереження - це порівнянність одиниць виміру.

11. Суцільне безперервне спостереження одиниць статистичної сукупності як основне спрямування державного статистичного дослідження

В правовій статистиці використовуються усі види статистичного спостереження.

За охопленням одиниць сукупності розрізняють суцільне і несуцільне спостереження.

При суцільному спостереженню обліку підлягають усі без винятку одиниці сукупності (наприклад, при перепису населення обліку підлягають усі респонденти - громадяни України, в тому числі ті, що на встановлену дату Перепису населення перебувають за її межами, а також іноземці та особи без громадянства, які на встановлену дату Перепису населення перебувають на території України). Суцільним має бути облік усіх правових явищ, тобто усі вони (про які стало відомо правоохоронним органам) обов'язково повинні бути зареєстровані. Зрозуміло, що суцільне спостереження найбільш чітко характеризує рівень, структуру, динаміку та взаємозв'язки явищ. Органи державної статистики зобові язані організовувати і проводити статистичні спостереження за соціально-економічними і демографічними процесами, екологічною ситуацією в Україні та її регіонах. Задля забезпечення держави і суспільства інформацією Державний комітет статистики України за участі інших центральних органів виконавчої влади та зацікавлених організацій щорічно розробляє план державних статистичних спостережень, який затверджується Кабінетом Міністрів України. Державні статистичні спостереження виконуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Статистична інформація, отримана у процесі державних статистичних спостережень, а також первинні дані, отримані у процесі інших статистичних спостережень, є державною власністю, що знаходиться в оперативному управлінні органів державної статистики, які володіють, використовують і розпоряджаються цією статистичною інформацією, визначають правила її збирання, поширення, збереження, захисту та використання.

12. Поняття генеральної сукупності

Статистичною теорією і практикою розроблені наукові принципи вирішення проблеми відбору часткової сукупності через різні форми і способи. Ці питання вирішуються застосуванням вибіркового методу.

Вибіркове спостереження є одним із видів несуцільного спостереження (монографічного, основного масиву, анкетування). Вибірковим називається таке спостереження, при якому обстеженню підлягає лише частина одиниць сукупності, відібраних на основі науково розроблених принципів, які забезпечують одержання достатніх даних для характеристики всієї сукупності.

В основі теорії вибіркового спостереження лежать теореми закону великих чисел. Ними зумовлюються вирішення двох взаємопов'язаних і важливих у практичному відношенні питань вибіркового обстеження: розрахунок обсягу вибіркової сукупності при заданій точності дослідження і визначення помилки обстежень при заданому обсязі сукупності.

Мета вибіркового методу полягає в тому, щоб відібравши з генеральної сукупності певну кількість одиниць, дослідити їх і на цій основі оцінити невідомі параметри генеральної сукупності.

Теоретичні аспекти вибіркового методу деталізовані в навчальних курсах математичної статистики, загальної теорії статистики, спеціальних монографіях і в математичній літературі.

Загальна чисельність одиниць, із яких здійснюється відбір, називається генеральною сукупністю. Всі її характеристики мають назву генеральних (середня, частка, дисперсія тощо). Сукупність одиниць, відібраних на основі науково розроблених принципів, називається вибірковою сукупністю. Всі характеристики вибірки (відповідні узагальнюючі показники) називають вибірковими (середня, частка, дисперсія та ін.). Під терміном "вибірка" розуміють групу об'єктів, які відрізняються трьома особливостями: а) частина генеральної сукупності; б) частина генеральної сукупності, відібрана у випадковому порядку, певним чином; в) частка генеральної сукупності, яка досліджується для характеристики всієї генеральної сукупності.

13. Несуцільне спостереження у правовій статистиці

Суцільне спостереження найбільш чітко характеризує рівень, структуру, динаміку та взаємозв'язки явищ.

Несуцільне спостереження застосовується внаслідок низки причин (з метою економії часу, зусиль і коштів, а також у зв'язку з неможливістю проведення суцільного спостереження). Воно в правовій статистиці використовується в достатньо широких масштабах, оскільки дає змогу швидше одержати результати статистичного дослідження і зекономити значну частину зусиль і коштів. Як правило, воно проводиться для отримання даних, які відсутні у офіційній звітності і які одержати суцільним способом дорого, довго, складно і практично неможливо.

При несуцільному статистичному спостереженні реєстрації підлягають не всі одиниці сукупності, а якась їх частина. Воно поділяється на такі види: спостереження основного масиву, монографічне, вибіркове. Деякі вчені відносять до нього і моніторинг. Несуцільне спостереження застосовується з метою економії часу, зусиль і коштів, а також через неможливість проведення суцільного спостереження. Несуцільні спостереження поділяють на такі види: - спостереження основного масиву; - монографічне; - вибіркове.

14. Вибіркова сукупність

Вибіркова сукупність - частина сукупності об'єкта економічного обстеження, відібрана за певними ознаками для проведення аналізу (узагальнення), після якого одержані дані поширюються на всю "генеральну" сукупність. Вибіркова сукупність - це частина генеральної сукупності, що відображає та відтворює основні характеристики останньої і є її зменшеною моделлю. Наприклад, соціолог має на меті вивчити політичні вподобання студентської молоді України. Генеральна сукупність визначається цілями дослідження, а отже, її складають усі представники студентської молоді України. Вибіркова ж сукупність визначається за допомогою математичних методів і повинна репрезентувати за своїми основними характеристиками генеральну сукупність. Приміром, американський Інститут суспільної думки Дж. Геллапа, опитуючи близько двох тисяч респондентів, відібраних за певними критеріями (стать, вік, освіта, прибуток, професійна приналежність, раса, місце проживання, величина населеного пункту тощо), отримує достовірні дані про все американське населення.

Вибіркове опитування значно зменшує кошторис соціологічного дослідження та скорочує строки його проведення. Розрізняють кілька типів вибірки, розглянемо основні з них. Імовірнісна вибірка - варіант випадкової вибірки, що застосовується, коли відбір здійснюється на основі принципу випадковості, що забезпечує рівні можливості кожному з елементів генеральної сукупності потрапити до вибіркової сукупності. Вибіркові дослідження в силу ряду своїх переваг широко використовуються в різних галузях статистики. Останнім часом усе ширше і ширше вони починають застосовуватися при дослідженнях різних правових явищ. Це обумовлено, у першу чергу, тим, що суцільне спостереження, яке існує у формі звітності, при усіх своїх перевагах має деякі недоліки. Вона містить лише ті показники, що необхідні для повсякденної оперативної роботи. Але, якщо необхідно поглиблене вивчання окремих видів злочинів, цивільних і адміністративних правопорушень і особливості осіб, їх що вчинили, то доцільно прибігати до вибіркового спостереження.

15. Програма статистичного спостереження, вимоги до неї

Статистичне спостереження завжди здійснюється згідно з відповідним чином розробленою програмою спостереження. Програма спостереження - це перелік питань, на які треба одержати відповіді при даному статистичному спостереженні. Це система показників, яка всебічно характеризує об'єкт дослідження. Від того, наскільки якісно розроблена програма спостереження, залежить успіх проведення всього статистичного дослідження і об'єктивність одержаних даних. Виконання програми статистичного спостереження залежить й від того, що прийнято за одиницю сукупності, вона завжди підпорядковується меті та завданням дослідження. Програма статистичного спостереження має відповідати таким вимогам:

1) вона повинна містити тільки необхідні та істотні запитання, і не слід включати до неї зайві запитання, які можуть ускладнити одержання і розробку даних;

2) редакція запитань мусить бути конкретною і ясною, щоб усі розуміли їх значення однозначно. Недоцільно вносити до програми іншомовні слова;

3) запитання програми слід записувати у логічній послідовності (спочатку - загальні запитання, а потім - більш конкретні), а також таким чином, щоб можна було відповідями на одні запитання контролювати відповіді на інші запитання, тобто програма має містити контрольні запитання. Основна мета програми спостереження в кримінально-правовій статистиці - це побудова системи показників, таким чином, щоб вони відображали увесь процес боротьби зі злочинністю. Тому програма повинна включати до себе показники, які характеризуватимуть: 1) рівень, структуру і динаміку злочинності, причини і умови злочинності, особливості особи злочинців і 2) діяльність усієї системи правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю. Аналогічно має бути сформована програма спостереження в інших галузях правової статистики.

Програма спостереження у цивільно-правовій статистиці повинна ділитися на дві частини з метою характеристики своїми показниками: 1) стан цивільних правовідносин, які знаходяться на розгляді у правозастосовчих органах (органах суду, нотаріату), їх структуру і динаміку; причини, які сприяли порушенню цивільного законодавства; склад сторін (відповідачів та позивачів) і 2) діяльність цих органів.

16. Програма статистичного спостереження у правовій статистиці

Розробка програми статистичного дослідження являється другим етапом статистичного спостереження. Програма спостереження - науково обґрунтований перелік ознак (або чітко сформульованих питань), що підлягають реєстрації в процесі спостереження (або на які повинні бути отримані достовірні відповіді по кожній обстежуваної одиниці спостереження). У дану програму спостереження включаються такі питання і ознаки, які мають найбільше практичне і теоретичне значення і є найбільш суттєвими для даного суб'єкта. Зміст програми визначається особливостями об'єкта, що спостерігається і цілями статистичного дослідження. наукова основа програми спостереження кримінально-правової статистики - це теоретичні положення кримінології, кримінального права і процесу, що розкривають природу злочинів і злочинності і законодавчо передбачених заходів державних органів щодо соціально-правового контролю над нею. Законодавчим підставою програм спостереження є діючі на території РФ кримінальне, кримінально-процесуальне, кримінально-виконавче законодавство та інші нормативні (підзаконні) акти, що регулюють діяльність органів, що здійснюють контроль над злочинністю.

17. Форми статистичного спостереження

Статистичне спостереження - це спланований захід по збору даних про суспільно-економічні явища, процеси, роботу суб'єктів господарської діяльності, соціально-економічний та кількісний стан населення держави тощо. У статистичний практиці застосовують дві організаційні форми спостереження:

- звітність суб'єктів, які досліджуються;

- спеціально організоване статистичне спостереження. Звітністю називають форму спостереження, при якій статистичні дані надходять у статистичні органи від підприємств і фірм у вигляді обов'язкових звітів про їх роботу за установленими формами та у відповідні строки. Звітність як форма спостереження має свої переваги. По-перше, вона має стабільний характер, що дає можливість співставлення даних, ведення динамічних рядів з тих чи інших показників тощо. Звітність поділяють на спеціалізовану (що має свої особливості) і типову (що є єдиною формою і змістом для всіх підприємств); на централізовану (що проходить через систему державної статистики) і децентралізовану (яка опрацьовується, збирається відповідними міністерствами і відомствами). Звітність буває: загальнодержавна і відомча. Спеціально організоване статистичне спостереження - це одержання статистичних даних на основі перепису, разових обліків та обстежень.

18. Види і способи статистичного дослідження

Класифікація статистичних спостережень здійснюється за декількома критеріями.

За часом реєстрації даних статистичне спостереження поділяють на:

- поточне;

- періодичне;

- одноразове.

Поточне спостереження полягає в систематичній реєстрації фактів по мірі їх виникнення чи збирання щодо безперервного процесу.

Періодичне спостереження проводиться регулярно, здебільшого через певні (зазвичай, однакові) проміжки часу. Приміром, перепис населення.

Одноразове спостереження проводять епізодично, по мірі виникнення потреби в дослідженні явища чи процесу з метою вирішення певних завдань щодо правозастосовної діяльності.

За повнотою охоплення одиниць сукупності виділяють спостереження:

- суцільні;

- не суцільні.

При суцільному спостереженні обстеженню та реєстрації піддягають усі без винятку елементи сукупності, а при несу-цільному спостереженні обліку підлягають не всі елементи, а тільки певна їх частина.

Облік усіх правових явищ має бути суцільним. Суцільне спостереження найбільш чітко характеризує стан злочинності.

Не суцільне спостереження застосовується з метою економії часу, зусиль і коштів, а також через неможливість проведення суцільного спостереження. Не суцільні спостереження поділяють на такі види:

- спостереження основного масиву;

- монографічне;

- вибіркове.

19. Загальні положення по веденню документів первинного статистичного обліку в правоохоронних органах

Єдиний облік злочинів полягає в первинному обліку, реєстрації та введенні у статистичну звітність виявлених злочинів та осіб, які їх учинили. Система єдиного обліку злочинів і осіб, які їх учинили, ґрунтується на реєстрації злочинів з моменту порушення кримінальної справи та осіб, які вчинили злочини, з моменту затвердження прокурором обвинувального висновку або винесення мотивованої постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності і на подальшому коригуванні цих даних залежно від наслідків розслідування та судового розгляду справи. Але таке коригування допускається лише впродовж звітного періоду. Підставами для коригування можуть бути також: розкриття злочинів минулих років; постанова злочинів на облік прокурором; додаткове виявлення злочинів у ході досудового слідства або дізнання; виявлення технічних або методологічних помилок в обліку і звітності (у разі виявлення помилок минулих років коригування у звітах не проводиться, а допущені помилки відображаються у спеціальній записці, яка додається до звіту про злочинність).

Правила єдиного обліку злочинів поширюються на органи прокуратури, органи внутрішніх справ, податкової міліції, Служби безпеки України. Реєстрація злочинів, осіб, які їх вчинили, кримінальних справ, що розслідуються прокурорами, слідчими прокуратури, слідчими і дізнавачами МВС, податкової міліції, їх облік, обробка, ведення статистичної звітності здійснюється органами внутрішніх справ. Злочини, у справах яких проводиться розслідування органами Служби безпеки України, обліковуються згідно з правилами цієї Інструкції.

20. Вибірковий метод у правовій статистиці

Вибіркове спостереження є найбільш поширеним видом несуцільного спостереження, який застосовують при вивченні різноманітних закономірностей суспільного життя. Відмінність його від інших видів несуцільного спостереження полягає в тому, що його проведення і поширення результатів на всю масу досліджуваних явищ спирається на знання математики. Застосування його дає можливість значно швидше з меншими витратами часу і матеріальних засобів одержати результати. Вибірковий метод дає змогу обстежити сімейні бюджети населення, вивчити громадську думку. При дослідженні деяких явищ взагалі можна застосувати тільки його. Наприклад, вивчення якості електричних лампочок, якості вина, міцності взуття або схожості зерен.

Сутність вибіркового спостереження полягає в тому, що з усієї сукупності за певними правилами відбирається заздалегідь обумовлена частина сукупності (кожна четверта, або п'ята, або десята одиниця), яка ретельно вивчається. Результати цього часткового спостереження поширюються на усю генеральну сукупність з урахуванням похибки репрезентативності. При відборі одиниць у вибіркову сукупність повинна бути забезпечена рівна можливість потрапити у вибірку кожної з одиниць сукупності. Порівняно з суцільним спостереженням вибіркове спостереження має переваги, оскільки воно потребує менше коштів і часу для його проведення, при цьому також зменшуються й помилки реєстрації.

При проведенні вибіркового спостереження завжди присутня помилка (похибка репрезентативності), оскільки частина завжди відрізняється від цілого. Інакше кажучи, похибка репрезентативності визначає розбіжність між одержаними даними і тими, які б ми мали, якщо б вивчали всі одиниці сукупності без винятку. Причому вона існує завжди. Спираючи на формули, що розроблені теорією імовірності, можна заздалегідь розрахувати її величину.

Отже, основною вимогою до вибіркових спостережень є його репрезентативність - властивість вибіркового масиву відтворювати характеристики всієї сукупності. Теорія і практика проведення вибіркового спостереження показує, що вибіркове спостереження при правильному його організації дає достовірні дані, які цілком придатні для використання. Середні та відносні показники, що отримані при вибірковому спостереженні, досить точно відтворюють відповідні показники всієї сукупності. До вибіркового спостереження в силу випадковості відбору одиниць сукупності можуть бути застосовані закон великих чисел і теореми теорії ймовірностей, що дають можливість обчислити межу помилок, допущених при вибірковому спостереженні.

Вибірковий масив представляє лише зменшену модель усієї сукупності. Для правильної організації вибіркового спостереження необхідно визначити, яким способом будемо відбирати одиниці у вибіркову сукупність, який буде обсяг вибірки і яка за розміром нас задовольнить похибка репрезентативності.

Кількість одиниць сукупності, які відбираються для вибіркового спостереження, повинна бути досить велика. Якщо спостереженню піддається занадто мало одиниць, то результати будуть неточні, нерепрезентативні, і в такому випадку можуть бути зроблені неправильні висновки про всю сукупність. Якщо ж відбирається занадто багато одиниць, то відбувається зайва витрата сил і засобів для проведення вибіркового спостереження (в цьому разі нівелюється основний зміст вибіркового спостереження). Причому кількість відібраних одиниць для вибіркового спостереження залежить від того, наскільки однорідна чи різнорідна сукупність. Чим більш різнорідна сукупність, тим більше відбирається одиниць і навпаки.

21. Поняття статистичного групування і зведення матеріалів статистичного спостереження

На першому етапі статистичного дослідження внаслідок масового статистичного спостереження правових явищ і процесів зібрано великий масив статистичної інформації про кожне окреме правопорушення та правопорушника. Щоб виявити характерні риси сукупності правових явищ, виявити зв'язки між її елементами, певні закономірності, зібрані первинні дані підлягають систематизації, що досягається на другому етапі статистичного дослідження шляхом їх зведення і групування.

Упорядкування, систематизація і наукова обробка первинних статистичних даних називається статистичним зведенням. Метою систематичного зведення є систематизація первинних даних і отримання на цій основі зведеної статистичної характеристики правового явища в цілому за допомогою узагальнюючих показників. Статистичне зведення буває простим і складним. Просте зведення - це лише звичайний підрахунок підсумків первинних статистичних матеріалів, підсумовування окремих елементів і об'єднання їх у сукупності.

Складне зведення передбачає групування явищ і здійснюється за такою програмою:

- вибір групувальних правових ознак і визначення порядку формування груп;

- розробка системи правових показників для характеристики утворених груп;

- підрахунок групових і загальних підсумків;

- викладення результатів зведення у вигляді статистичних таблиць і графіків.

За способом організації робіт розрізняють централізоване і децентралізоване зведення. Коли йдеться про централізоване зведення, первинні дані зосереджуються, обробляються і систематизуються в одному центральному органі - Міністерстві внутрішніх справ, Державній судовій адміністрації, Міністерстві юстиції чи Генеральній прокуратурі, а також у Державному комітеті статистики України. У разі децентралізованого зведення вся робота з узагальнення даних спостереження виконується на місцях, а в центральний юридичний орган надсилаються лише зведені матеріали. У правоохоронних органах переважає децентралізоване зведення, оскільки вони складають і розробляють переважно статистичну звітність, а до спеціально організованих обстежень одноразового характеру звертаються дуже рідко.

Групування полягає в поділі сукупності правових явищ на групи за істотними правовими ознаками. Групування правових явищ - це суб'єктивний технічний засіб поділу їх сукупності на окремі частини, тому, формуючи групи, необхідно додержувати єдиних наукових вимог. Провідним принципом використання групувань є всебічний аналіз правового явища, який дає змогу встановити його типові риси і внутрішні відмінності. Другою вимогою є чітке визначення істотних правових ознак, а третьою - науково обґрунтоване формування груп таким чином, щоб в окремі групи об'єднувались подібні правові явища, а утворені групи істотно відрізнялись одна від одної.

Зведення і групування по суті своїй - єдиний неподільний процес, взаємозв'язані дії. Спочатку підраховується загальна кількість статистичних карток на скоєний злочин чи кримінальну справу, а потім їх поділяють на однорідні групи за якоюсь правовою ознакою, тобто групують.

Таким чином, за допомогою правильно виконаного зведення і групування можна визначити співвідношення груп між собою і їхню структуру в усій сукупності, встановити статистичні закономірності. Здобуті внаслідок зведення і групування правові показники є матеріалом для подальших етапів статистичного дослідження правових явищ.

22. Статистичні таблиці та вимоги до них

Результати статистичного зведення і групування подаються у вигляді статистичних таблиць. Це форма систематизованого та раціонального викладення правових показників, які наочно ілюструють найважливіші аспекти правових явищ і процесів.

За логічним змістом статистична таблиця розглядається як "статистичне речення", підметом якого є об'єкти дослідження, а присудком - система показників, які описують досліджувані об'єкти, тобто підмет.

Статистична таблиця складається у два етапи. На першому проектується макет таблиці, на другому таблиця заповнюється правовими показниками.

Макет статистичної таблиці - це комбінація горизонтальних рядків і вертикальних граф, на перетині яких утворюються клітинки.

Ліві бічні та верхні клітинки призначені для заголовків - переліку складових підмета та системи показників присудка, решта - для числових даних.

При побудові таблиць дотримуються певних правил:

1) таблиця має бути невеликою за розміром, тоді її легше читати й аналізувати;

2) загальна назва таблиці, заголовки рядків та граф мають бути чіткими, лаконічними, короткими;

3) загальна назва таблиці має відображати її зміст, містити об'єкт, місце, час, одиниці вимірювання;

4) якщо кількість показників присудка велика, їх потрібно пронумерувати: підмет - великими літерами алфавіту, присудок - арабськими числами;

5) кількісні показники в межах однієї графи таблиці наводяться з однаковою точністю (до 0,1 або 0,01);

6) якщо наведені в таблиці показники мають різні одиниці вимірювання, для їх позначення відводиться окрема графа;

7) залежно від причини відсутності даних у таблицях застосовуються такі умовні позначення:

знак "х" - якщо клітинка не може бути заповнена;

"…" - коли про правове явище немає відомостей;

"-" - правове явище відсутнє;

"0,0" або "0,00" позначаються дуже малі числа.

8) таблиця має бути замкненою, тобто мати підсумковий рядок "Разом", "Усього" або "У цілому по сукупності", який її завершує;

9) до таблиці може додаватися примітка, якщо потрібна додаткова інформація або певні уточнення до числових показників.

За побудовою підмета таблиці поділяються на три види: прості, групові та комбінаційні. Підмет простої таблиці містить перелік об'єктів, адміністративних і територіальних одиниць, періодів часу, хронологічних дат.

У груповій таблиці підметом є групування за однією правовою ознакою. Це будь-який розподіл. Наприклад, розподіл засуджених за видами скоєних злочинів, за віком, за строком покарання, за освітою, за національністю, за об'єктом посягань.

У комбінаційній таблиці групи за однією правовою ознакою поділяються на підгрупи за іншими правовими ознаками або одна з ознак розміщується в підметі, а інша - у присудку таблиці.

Варто відмітити, що статистичні таблиці вельми поширені у практичній діяльності правоохоронних органів як основний засіб узагальнення первинних матеріалів.

23. Поняття та види статистичних графіків

Статистичні таблиці доповнюються графічним зображенням правових показників. За допомогою графіка статистичний матеріал стає наочнішим, виразнішим, доступнішим. На відміну від таблиці, графік подає узагальнюючу картину стану та розвитку правового явища, дає змогу швидше та чіткіше помітити закономірності зміни правового показника.

Графіком називається умовне зображення правових показників і їх співвідношень за допомогою геометричних фігур, ліній, точок або графічних картосхем. Кожен графік повинен мати такі основні елементи: поле графіка; графічний образ; просторові орієнтири; масштабні орієнтири; легенду або умовні позначення; назву графіка.

За способом побудови графіки поділяються на діаграми, картодіаграми та картограми. Діаграма - це рисунок, на якому правові показники зображуються за допомогою геометричних фігур. Картодіаграма - це зображення правових явищ на географічній карті або плані місцевості за допомогою різних фігур. На картограмі правові явища надаються шляхом штрихування або розфарбовування відповідної території на географічній карті.

Найпоширеніші у правовій статистиці - діаграми, які залежно від форми графічного образу поділяються на точкові, коли графічним образом є сукупність точок; лінійні, коли застосовуються лінії; стовпчикові, стрічкові, квадратні, кругові, об'ємні, фігурні та інші.

...