Лінійні графіки широко застосовуються у правовій статистиці для зображення динаміки злочинності: кількості скоєних злочинів, кількості виявлених осіб, кількості засуджених, кількості постраждалих і т. ін. Для побудови лінійних графіків використовується прямокутна система координат. На осі абсцис відкладаються роки, на осі ординат - правові показники у певному масштабі. Якщо на графіку зображено динаміку кількох правових показників, то відповідні лінії мають різнитися за формою, товщиною або кольором.

Для порівняння динаміки і структури правових явищ застосовуються стовпчикові (стрічкові) діаграми. При цьому у прямокутній системі координат кожне значення правового показника зображується у вигляді вертикального прямокутного стовпчика. Ширина стовпчика довільна, але обов'язково однакова, а висота стовпчика залежить від значення правового показника. Стовпчики мають бути заштриховані.

Порядок побудови стрічкових діаграм такий самий, але масштаб правових показників розміщується по осі абсцис, а не по осі ординат.

Стовпчикові діаграми застосовуються для графічного зображення рядів розподілу правових явищ з рівними та нерівними інтервалами. Такі діаграми називаються гістограмами.

Структура правових явищ зображується також у вигляді секторних (кругових) діаграм. Секторна діаграма - це кругова діаграма, поділена на сектори, розмір яких відповідає розміру частин цілого.

Для порівняння правових явищ у територіальному розрізі використовуються картограми і картодіаграми. Відмінність між ними полягає у способах відображення правових явищ на картах. Картограмою є географічна карта, на якій за допомогою точок, штрихування, забарвлення подається ступінь поширеності правових явищ у просторі.

Картодіаграма - це поєднання географічної карти з діаграмою. Вона поєднує картограму, яка відображає поширеність правового явища у просторі, з діаграмою, яка характеризує його рівень. Фігури різної форми і відповідної кількості (залежно від рівня правового явища) наносяться в певному масштабі на карту в тому районі, який вони відображають. У правовій статистиці картодіаграми використовуються значно рідше порівняно з картограмами.

Таким чином, розглянуті види графічного зображення правових показників не вичерпують усіх можливостей його застосування. Упровадження у практику правоохоронних органів комп'ютерної техніки дає змогу значно розширити коло графіків, їх складність і наочність та доступно і зрозуміло відобразити реальний стан справ не тільки в кримінально-правових, а й у цивільно-правових і адміністративно-правових процесах.

24. Поняття абсолютних величин і узагальнених показників

Статистичні дані, одержані в результаті статистичного спостереження, зведення та групування, обов'язково підлягають подальшому обробленню й аналізу шляхом обчислення узагальнюючих показників. До узагальнюючих показників належать, на нашу думку, сумарні абсолютні, відносні та середні величини і загальні індекси. Метод обчислення узагальнюючих величин є специфічним методом статистики. Усі узагальнюючі показники обов'язково обчислюються на базі первинних даних, тому що тільки вони дають змогу встановити закономірності суспільних явищ.

Узагальнюючі показники в статистиці - це такі показники, які відображають величини, приведені в порівняльний вигляд, і одним числом характеризують найбільш типові риси явищ, що вивчаються при даному дослідженні.

Абсолютні статистичні величини одержуються в результаті проведеного статистичного спостереження і зведення. Вони обов'язково характеризують розміри сукупності (наприклад, кількість засуджених, кількість розглянутих цивільних справ, кількість зареєстрованих злочинів) або обсяг ознаки явища (розмір заробітної плати, вік осіб, які вчинили злочини). Абсолютні величини завжди характеризують сукупність у певному просторі і конкретному місці та часі і є основою для обчислення узагальнюючих показників. Абсолютні величини можуть бути індивідуальними та сумарними (підсумковими).

Індивідуальні абсолютні величини характеризують розміри ознак у окремих одиниць сукупності (наприклад, вік окремої людини, строк позбавлення волі засудженого, матеріальні та моральні збитки, завдані одним злочином). Їх одержують безпосередньо в процесі проведення статистичного спостереження і фіксують у документах первинного обліку.

Сумарні абсолютні величини одержують шляхом підрахунку кількості одиниць сукупності (наприклад, загальна кількість зареєстрованих злочинів, кількість судів в Україні) або обсягу значень ознаки в сукупності в цілому (загальний фонд заробітної плати всього районного відділу внутрішніх справ, загальний розмір збитків від усіх вчинених господарських злочинів).

Абсолютні статистичні дані (як індивідуальні, так і сумарні) завжди мають найменування - це іменовані числа, які виражають розміри суспільних явищ у певних одиницях виміру. У статистиці кожна цифра повинна мати реальне значення і відповідати на питання, за який проміжок часу наведено дані, що вони характеризують і в яких одиницях виміру виражаються.

Залежно від суті явища, яке вивчається, застосовуються натуральні, трудові та грошові (вартісні) одиниці виміру. У правовій статистиці, як правило, трудові одиниці виміру не застосовуються.

Натуральні одиниці виміру відображають природні (фізичні) властивості даного явища і виражаються в мірах довжини, площини, обсягу, ваги та кількості фактів чи подій.

До таких одиниць виміру належать кількість зареєстрованих злочинів, кількість виявлених злочинів, кількість зареєстрованих цивільних і адміністративних справ та ін.

Мірою загального обсягу продукції, яка має різні споживчі вартості, є грошові (вартісні) одиниці виміру (гривня, копійка), які відображають загальну кількість різноманітних явищ і дають змогу їх зіставити та порівняти (наприклад, матеріальні збитки від вчинених злочинів, розмір позову).

У цивільно-правовій статистиці абсолютні показники характеризують загальну кількість зареєстрованих і розглянутих цивільних справ, кількість осіб, які проходили за тією чи іншою категорією справ, загальну суму завданих збитків, кількість суддів, які розглядали цивільні справи, тощо. В адміністративно-правовій статистиці абсолютні показники дають змогу охарактеризувати загальну кількість виявлених правопорушень, кількість осіб, які їх вчинили, розмір завданих збитків, кількість і розмір накладених та стягнених штрафів, кількість різних видів стягнень, накладених на осіб, що вчинили адміністративні правопорушення.

25. Види відносних показників

Абсолютні статистичні показники відтворюють різні аспекти діяльності правоохоронних органів та окремих галузей правової статистики. Для порівняння абсолютних показників у часі по одному об'єкту або території, у просторі між різними об'єктами або територіями, різних правових ознак одного й того самого об'єкта використовуються відносні показники, обчислювані як частка від ділення двох абсолютних показників, один з яких порівнюється, а інший є базою порівняння або основою відносного показника.

Відносний показник характеризує, у скільки разів чисельник співвідношення перевищує базу порівняння, яку частку він становить у всій сукупності, скільки одиниць однієї абсолютної величини припадає, наприклад, на 10 000 іншої. Отже, відносний показник є результатом порівняння, а тому може виражатися в коефіцієнтах, якщо співвідношення помножити на 1, у процентах - якщо на 100, у проміле - якщо на 1000, у продециміле - якщо на 10 000, у просантиміле - якщо на 100 000. Найчастіше відносні правові показники виражаються в коефіцієнтах і процентах, показники поширеності правопорушень серед різних категорій населення - у продециміле та просантиміле.

У правовій статистиці застосовуються п'ять видів відносних показників:

1) відносні показники інтенсивності;

2) відносні показники структури;

3) відносні показники координації;

4) відносні показники динаміки;

5) відносні показники порівняння.

1. Відносні показники інтенсивності характеризують поширеність певного правового явища у відповідному середовищі. Це іменовані величини, в яких поєднуються одиниці вимірювання чисельника і знаменника. У правовій статистиці за допомогою відносних показників інтенсивності вивчається поширеність різних правопорушень.

2. Відносні показники структури характеризують склад сукупності правових явищ за певною правовою ознакою. Вони обчислюються співвідношенням розмірів складових частин явища до загального підсумку. Відносні показники структури називаються частками або питомою вагою і виражаються в коефіцієнтах або відсотках. Сума відносних показників структури дорівнює 1 або 100 %.

3. Відносні показники координації. Поглиблений аналіз структури передбачає оцінювання співвідношень, пропорцій між окремими складовими одного цілого. Такий різновид порівнянь подається відносними показниками координації, які показують, скільки одиниць однієї частини сукупності припадає на 1, 100 і 1000 одиниць іншої, узятої за базу порівняння. Вибір бази порівняння довільний.

4. Відносні показники динаміки характеризують напрям та інтенсивність зміни правового явища у часі і визначаються співвідношенням значень цього показника за два періоди чи моменти часу. При цьому базою порівняння може бути або попередній, або віддаленіший у часі рівень.

5. Відносні показники порівняння дають змогу порівнювати правові явища в окремих регіонах або в окремих правоохоронних чи інших органах. Вони обчислюються як співвідношення однойменних правових показників, які характеризують різні об'єкти або території і стосуються одного й того самого періоду. База порівняння (об'єкт чи територія) вибирається довільно, але методика розрахунку цих показників має бути однаковою.

26. Середні величини у правовій статистиці

До узагальнюючих характеристик статистичної сукупності правових явищ належать дві групи показників:

характеристики центру сукупності;

показники варіації правових ознак.

Серед показників першої групи важливе місце посідає середня величина. За допомогою середніх у статистиці, у тому числі і в правовій, вирішується ряд науково-практичних завдань.

Середня величина - це узагальнюючий показник, який відображає типовий рівень кількісної правової ознаки в якісно однорідній сукупності правових явищ і процесів.

За допомогою середніх сукупність правових явищ можна охарактеризувати одним числом за будь-якою правовою ознакою, хоч середня може не збігатися з жодним з індивідуальних її значень.

Середня величина є іменованою, виражається в тих самих одиницях вимірювання, що і певна правова ознака (строк позбавлення волі - у роках; строк судового розгляду - у місяцях; сума завданих матеріальних збитків - у гривнях; кількість зареєстрованих злочинів - у випадках і т. ін.). Середня відображає типові риси сукупності правових явищ за кількісною правовою ознакою і вкрай необхідна для характеристики типового рівня цих явищ.

У правовій статистиці використовуються такі види середніх величин:

середня арифметична;

середня гармонійна;

середня квадратична;

середня геометрична;

середня хронологічна.

Кожен вид середніх виконує свої аналітичні функції, а тому вибір виду середніх в окремому конкретному випадку зумовлюється характером статистичної сукупності правових явищ і певним видом правового показника. Так, середня арифметична застосовується при вивченні закономірностей розподілу правових явищ, середня геометрична - при вивченні інтенсивності їх розвитку; середня квадратична - при вивченні варіації правових ознак.

Найбільш конкретним видом середніх у правовій статистиці є середня арифметична. Вона застосовується, коли обсяг правової ознаки дорівнює сумі індивідуальних її значень і буває простою та зваженою.

Інколи характер первинних статистичних даних виключає застосування середньої арифметичної. Це буває, коли узагальненню підлягають не значення правової ознаки, а обернені до них числа, тобто зв'язок між значеннями ознаки та її обсягом обернений. Тоді середнє значення правової ознаки обчислюється за допомогою середньої гармонійної: простої або зваженої.

Поряд із середньою арифметичною до характеристик центра розподілу належать також особливі середні - мода і медіана. Іноді їх називають порядковими середніми. Але на відміну від абстрактного середнього значення вони є конкретними середніми, які в упорядкованій сукупності правових явищ посідають певне середнє місце.

27. Загальне поняття індексів

Індекси є одним із видів узагальнювальних показників у правовій статистиці. Слово "індекс" латинського походження, яке буквально означає "показник". За своєю суттю - це відносний показник, який характеризує зміну рівня правового явища у часі або його співвідношення у просторі. Індекси схожі з відносними показниками динаміки або порівняння, але існує три принципові відмінності індексів від них:

- індекси дають змогу вимірювати зміну складних суспільно-правових явищ, отримувати і порівнювати агреговані правові показники;

- індекси дозволяють проаналізувати вплив окремих факторів на зміну агрегованого правового показника;

- індекси є показниками порівняння не тільки з минулим періодом, але і з іншою територією або з нормативом.

Виокремлюють три основні ознаки, за якими класифікуються індекси:

- база порівняння;

- характер правових показників;

- ступінь охоплення правових явищ.

Якщо індекс - це результат порівняння двох рівнів правового показника - поточного та базисного, то і вид індексу залежить від бази порівняння. Порівняння з базисним рівнем правового показника дає динамічний індекс, з рівнем іншого аналогічного об'єкта (суду, прокуратури, міліції) - територіальний індекс, з нормативним рівнем - індекс дотримання нормативів. Але у вивченні правопорушень останнього виду індексів не буває, оскільки це негативне явище, яке не нормується.

За характером досліджуваних показників, які характеризують правові явища, розрізняють індекси кількісних, якісних і об'ємних правових показників. Наприклад, кількість зареєстрованих злочинів, кількість цивільних справ, що надійшли до суду, чисельність суддів, кількість адміністративних правопорушень - це кількісні правові показники; сума завданих збитків унаслідок скоєння одного злочину, сума позову по одній цивільній справі, кількість судових справ на одного суддю, сума накладеного чи стягненого штрафу за одне адміністративне правопорушення - якісні правові показники; загальна сума завданих збитків унаслідок скоєння всіх злочинів, загальна сума позову по усіх цивільних справах, загальна кількість розглянутих судових справ, загальна сума накладеного чи стягненого штрафу - об'ємні правові показники.

За ступенем охоплення правових явищ індекси поділяються на індивідуальні та зведені, які, у свою чергу, поділяються на загальні та групові (видові).

Залежно від мети дослідження та наявної інформації використовуються різні форми побудови зведених індексів: агрегатна і середньозважена. У кримінально-правовій статистиці прикладом зведених індексів можуть бути індекси злочинів, об'єднаних родовим об'єктом кримінально-правового захисту, наприклад: злочини у сфері економіки, злочини проти держави, злочини проти державної і колективної власності, злочини проти життя, здоров'я, волі і гідності особи, господарські злочини і т. п.

Правовий показник, що порівнюється у часі або у просторі, називається індексованою величиною. Правовий показник, з яким здійснюється порівняння, називається базисним. У динамічних індексах базисним є показник попереднього періоду часу, в територіальних індексах - правовий показник, що належить до якоїсь із порівнюваних територій або інших об'єктів. Вибір територій чи об'єктів довільний.

Індекси широко використовуються при вивченні динаміки суспільно-правових явищ, починаючи з тяжкості наслідків окремого правопорушення і закінчуючи зміною характеру і ступеня суспільної небезпеки злочинності в цілому.

28. Статистичний аналіз - основа вивчення злочинності

Статистичний аналіз і узагальнення отриманих даних є заключним і найвідповідальнішим етапом статистичного вивчення злочинності. Зібраний і згрупований статистичний матеріал у результаті цього аналізу стає основою для докладної та багатоаспектної характеристики досліджуваного явища. Основна мета статистичного аналізу полягає у виявленні закономірностей, встановленні впливу одного явища на інше, констатуванні взаємозв'язку певних явищ.

Статистичний аналіз - це процес вивчення і порівняння отриманих цифрових як між собою, так і з іншими даними, а також їх узагальнення. Виходячи з основних функцій статистики виокремлюють чотири завдання статистичного аналізу: описати, порівняти і виявити закономірності, здійснити прогноз і зробити висновки.

До основних завдань статистичного вивчення злочинності належать:

* визначення стану злочинності, її рівня, структури й динаміки;

* виявлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину;

* вивчення особи злочинця;

* вивчення системи заходів боротьби із злочинністю.

Необхідно ураховувати, що під час вивчення окремих питань злочинності й боротьби з нею необхідно порівняти дані кримінальної статистики з даними інших галузей статистики - демографічної, економічної тощо. Наприклад, аналізуючи склад засуджених за статтю, віком, соціальним станом і освітою, для порівняння використовують дані демографічної статистики. Дані про чисельність населення та її зміни використовують для розрахунку коефіцієнта злочинності. Вивчаючи злочини проти особи або хуліганство, показники їх рівня, динаміки і структури порівнюють з показниками споживання алкоголю (економічна статистика).

Отже, статистичне дослідження злочинності передбачає широке використання матеріалів статистичної звітності органів внутрішніх справ, прокуратури, суду, статистичних даних економіки, демографії, культури, а також даних, отриманих шляхом спеціальних вибіркових досліджень.

На основі кримінально-статистичної інформації, обробленої та дослідженої за допомогою статистичних методів, можна точно оцінити стан злочинності, виявити закономірності її розвитку й визначити заходи боротьби з нею.

29. Прийоми вивчення матеріалів в кримінальній статистиці. Система показників

Для вивчення матеріалів кримінальної статистики звичайно застосовують такі методи, що узагальнюють показники (відносні і середні), ряди розподілу (варіаційні, динамічні, рівнобіжні), вторинні угруповання. Велику пізнавальну цінність і наочність дають графічні зображення показників статистики.

Статистичний аналіз даних кримінальної статистики починається з вивчення абсолютних показників, що характеризують злочинність і діяльність правоохоронних органів. Абсолютні показники відбивають обсяг, рівень. Вивчаючого повинно цікавити насамперед, скільки зроблено (зареєстровано) протягом визначеного періоду усього злочинів і роздільно по видах (розкрадання, крадіжки, хуліганство, убивства й ін.), скільки осіб засуджено усього і за окремі види злочинів, скільки справ знаходиться у виробництві в слідчих, суддів, скільки вироків і рішень судів скасовано, змінено і т.д.

Абсолютні показники важливі для опису досліджуваного явища, для представлення про обсяг роботи, про рівень злочинності, судимості. Але їхнє вивчення - тільки початок аналізу, часткове виконання першої задачі (описової, ілюстративної). Воно дає лише деякою мірою (далеко не цілком) відповідь на питання, яке положення справ.

Потім випливає порівняння, зіставлення, узагальнення абсолютних показників для встановлення співвідношень, зв'язків, залежностей, закономірностей, тенденцій, для складання прогнозу, виявлення позитивних моментів і розкриття недоліків.

У статистиці узагальнюючі показники підрозділяють на відносні і середні. У кримінальній статистиці звичайно застосовують три види відносних показників, що характеризують: 1) поширеність чи інтенсивність (коефіцієнти злочинності, судимості), 2) структуру сукупності і 3) динаміку. Дуже рідко застосовують показники ступеня і порівняння.

Відносні показники - коефіцієнти злочинності, судимості - характеризують поширеність злочинності серед населення по територіях і об'єктах. Вони являють собою відношення числа злочинів, злочинців, засуджених до чисельності населення на 100 тис. чи 10 тис. чоловік.

30. Аналіз структури і динаміки цивільних судових справ

Характеристика структури сукупності цивільних правопорушень складає важливу частину статистичного аналізу. Вона дає відповіді на питання про те, які види цивільних правопорушень переважають (в цілому по країні, в регіоні або області), який розподіл фізичних і юридичних осіб як позивачів і відповідачів, і на ряд інших питань.

Під структурою цивільних судових справ розуміють питому вагу окремих видів і груп правопорушень в загальній сукупності судових спорів, що приймається, як правило, за 100%.

Для характеристики структурного розподілу судових спорів необхідно за допомогою відносних величин частки визначити питому вагу найбільш загальних груп цивільних судових справ.

Структура цивільних судових справ в даний час виглядає таким чином:

1) справи позовного провадження - понад 90%;

2) справи наказного провадження - близько 1-2%;

3) справи окремого провадження - не більше 5%.

Оскільки основну масу судових цивільних спорів складають справи позовного провадження, то представляє інтерес структурний аналіз даної сукупності. Тепер за 100% приймаються не всі спори про право цивільне, а лише число позовів, що надійшли до суду за звітний період.

31. Роль статистики в оцінці діяльності судів при розгляді цивільних справ

Статистичне вивчення роботи судів з розгляду цивільних справ ґрунтується головним чином на даних звітів про роботу судів першої інстанції з розгляду цивільних справ і про роботу судів з виконання рішень і вироків.

Звіт про роботу судів з розгляду цивільних справ скрупульозно відображає всі категорії цивільних справ та їх рух у судах. Основну масу справ являють собою справи позовного провадження. Нижче подано їх перелік:

1) шлюбно-сімейні справи: про розірвання шлюбу подружжя, які мають неповнолітніх дітей, бездітних і мають дорослих дітей; стягнення аліментів на утримання дітей; про встановлення батьківства; про позбавлення батьківських прав; інші справи по шлюбно-сімейним відносинам;

2) трудові спори (незалежно від форм власності роботодавця): про поновлення на роботі; про оплату праці; про визнання страйків незаконними та відшкодування заподіяної ними шкоди; відшкодування шкоди, заподіяної при виконанні трудових обов'язків; інші справи, що виникають з трудових правовідносин;

3) позови про відшкодування шкоди за каліцтво і смерть годувальника: у зв'язку з виконанням трудових обов'язків; порушенням правил руху та аваріями на транспорті; з інших підстав;

4) позови про виселення: з службових жилих приміщень; інші позови про виселення з наданням та без надання іншого житлового приміщення; позови, пов'язані з приватизацією житла; інші житлові спори;

5) позови про відшкодування збитку за порушення природоохоронного законодавства; спори про право власності на землю; інші спори, пов'язані із землекористуванням;

6) інші види позовів, пов'язані з приватизацією підприємств; договором оренди; про захист інтелектуальної власності; захист прав споживачів; спадкування майна і т.д.

7) спори, що випливають із власності державної, муніципальної, громадських організацій; спільних підприємств, іноземного громадянина, держави; суперечки учасників господарств, товариств;

8) позови акціонерів, вкладників: про звільнення майна від арешту; про відшкодування шкоди від незаконних дій правоохоронних органів і суду; захист честі та гідності; реабілітацію жертв політичних репресій; інші позовні справи.

Відстеження руху цивільних справ різних категорій починається з констатації числа незакінчених справ що залишилися від минулих років, числа справ, що надійшли у звітному періоді, і закінчується залишком незакінчених справ на кінець звітного періоду. У числі закінчених справ протягом звітного періоду зазначається число розглянутих справ з винесенням рішення задовольнити позов або відмовити в позові; число припинених справ; справ з позовами, залишеними без розгляду; справ, переданих до інших судів. У звіті фіксуються також строки розгляду справ, суми, присуджені до стягнення, і суми держмита, сплачені в дохід держави. Завершується звіт показом проведеної аналітичної роботи з цивільних справ, числа проведених узагальнень судової практики та внесених подань.

Неважко помітити, що обсяг статистичних відомостей з розгляду цивільних справ набагато менше, ніж кримінальних. З одного боку, це пов'язано з недостатньо розвиненою цивільно-правової статистикою, з іншого - з об'єктивно меншим числом показників, необхідних для відстеження даної роботи судів. Подальший розвиток громадянського суспільства та соціально-економічної активності населення істотно розширять цивільно-правову сферу судової діяльності, що може призвести до збільшення і уточненню статистичних показників.

Але і на основі нині діючої статистики можна успішно вивчати шлюбно-сімейні, трудові, житлові і багато інших відносини. Аналіз різних показників цивільно-правових спорів в динаміці і по територіях показує позитивні чи негативні тенденції в тій чи іншій сфері цивільно-правових відносин. Поглиблене вивчення цих відносин вимагає звернення до цивільного, цивільно-процесуального, конституційного, сімейного, фінансового, банківського, трудового, житлового, земельного, спадкового та інших галузей права.

32. Види групувань у кримінальній статистиці

Груповання в кримінально-правовій статистиці дозволяє дати найбільш повну та всебічну кримінологічну та кримінально-правову характеристику за найрізноманітнішими ознаками (за видами - статтями КК, по об'єкту посягання, за територіальною ознакою - район, область, співвідношення корисливих і насильницьких злочинів, за часом вчинення злочинів і т.д.), особи злочинців (за статтю, віком, освітою, соціальним станом, місцем проживання тощо), причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів, а також заходів соціально-правового контролю над ними. При цьому дуже важливо різні груповання з кримінально-правової статистики зіставляти не тільки один з одним, але і з угрупуваннями з інших галузей статистики (демографічної, соціально-економічної та ін.), що відображають взаємопов'язані явища. Відмінності в цільовому призначенні групувань, завданнях, які вони вирішують у статистичному аналізі, виражаються в існуючій їх класифікації. Так, виділяють типологічні, структурні та аналітичні вили групувань.

Найважливіше завдання групувань в статистиці полягає в тому, щоб досліджувану масу одиниць сукупності поділити на характерні типи, тобто на групи, однорідні за істотними ознаками. Це завдання вирішується за допомогою типологічного групування.

Типологічне групування - це розмежування досліджуваної сукупності на однорідні групи, типи за істотною якісною ознакою.

Основна мета типологічної групування - відмежування одного типу явищ від іншого статистичними засобами. Цей вид групувань значною мірою визначається сформованими уявленнями про те, які типи явищ складають зміст досліджуваної сукупності. У кримінально-правовій статистиці - це може бути, наприклад, розподіл за статтю осіб, які вчинили злочини.

Послідовність дій проведення цього виду групування проста:

1) визначається тип явища, яке має бути виділено - у нашому випадку реєстрація злочину;

2) вибирається групувальна ознака як підстава опису виду - у нашому випадку стать осіб, які вчинили злочини;

3) встановлюються межі інтервалів (у нашому випадку по всім особам, виявленим у скоєнні злочинів);

4) групування оформляється в таблицю, виділені групи (на основі комбінації групувальних ознак) об'єднуються в певні типи і визначається чисельність (питома вага) кожного з них.

Структурне групування - це розподіл типових однорідних груп за кількісними ознаками, які можуть змінюватися (варіювати). У науковій літературі цей вид групування іноді називають варіаційним. З його допомогою в кримінально-правовій статистиці вивчають, наприклад, структуру злочинців за варіаційною ознакою: за віком, кількістю судимостей, за термінами позбавлення волі, розмірів заробітної плати і іншим кількісними ознаками.

Структурне, або варіаційне, угрупування статистичних даних може проводитися для того, щоб вивчити зміни структури типових однорідних груп злочинів, правопорушників та інших показників. Для структурного групування матеріалу необхідна наявність однорідних сукупностей.

Аналітичне групування - це розподіл за залежністю, взаємозв'язком між двома або кількома різнорідними групами явищ або їх ознаками (наприклад, розподіл крадіжок за місцем і часом їх вчинення; засуджених за автотранспортні злочини - за стажем роботи водія і т.д.). Аналітичне групування має велике значення для всіх галузей юридичної статистики. Воно дає можливість виявити багато прихованих залежностей і взаємозв'язків, що має важливе значення для прийняття практичних рішень і розвитку юридичної науки. Аналітичний потенціал є і у інших видів групувань, а також інших статистичних прийомах, але власне аналітичне угрупування прямо переслідує встановлення залежностей між досліджуваними явищами.

33. Коефіцієнти правопорушень та їх види

Кількісні показники стану злочинності визначаються кількістю злочинів, зареєстрованих на певній території за певний час, і кількістю виявлених осіб, які вчинили злочини на певній території за певний час. Ці показники характеризують два основних аспекти злочинності - правопорушення їх "авторів", тобто осіб, які їх вчинили. Кількісне вираження цих показників не збігається, оскільки не всі правопорушення розкриваються і відповідно не всі особи, які їх вчинили, виявляються. Ці кількісні показники є абсолютними й іноді їх ще називають показниками рівня злочинності. Проте останні доцільно використовувати лише в аналізі стану злочинності та її динаміки в межах одного регіону, оскільки їх неможливо порівняти з відповідними показниками в інших регіонах через те, що вони однобічні, тобто враховують географічні й часові межі, проте не враховують чисельності населення регіону. З метою усунення цього недоліку і уможливлення співвіднесення абсолютних показників з чисельністю населення регіону для кількісної характеристики стану правопорушень застосовують відносні показники - коефіцієнти (індекси) інтенсивності правопорушень й злочинної активності населення. Коефіцієнт (індекс) інтенсивності провопорушень - це кількість зареєстрованих правопорушень на 10000 або 100000 населення регіону, яке досягло віку кримінальної відповідальності. Розраховують цей коефіцієнт так:

Кі = (3/Н) · 10000 (або 100000),

де 3 - кількість правопорушень; Н - чисельність населення регіону віком старше 14 років (вік, з якого настає кримінальна відповідальність).

Коефіцієнт злочинної активності населення відображує частоту вчинення кримінальних правопорушень мешканцями регіону, іншими словами, це кількість виявлених осіб, що вчинили правопорушення, з розрахунку на 10000 або 100000 населення регіону, яке досягло віку кримінальної відповідальності, тобто

Ка = (О_з/ Н) · 10000 (або 100000),

де О_з - кількість виявлених осіб, що вчинили правопорушення.

Наприклад, щоб визначити в яких областях України рівень правопорушень найвищий, необхідно розрахувати відповідні коефіцієнти інтенсивності правопорушень й порівняти їх. Рівень правопорушень різних груп населення в певних регіонах можна визначити за допомогою коефіцієнтів, які розраховують стосовно відповідної групи і порівнюють з рівнем правопорушень в регіоні загалом. Наприклад, можна визначити коефіцієнти інтенсивності правопорушень серед неповнолітніх, чоловіків і жінок, міських і сільських мешканців, серед осіб, що раніше були засуджені.

34. Види та форми статистичного спостереження

У правовій статистиці статистичне спостереження поділяється на різноманітні види.

За часом його проведення та моментом реєстрації даних статистичне спостереження може бути поточним та перервним.

Поточне (безперервне) спостереження полягає в систематичній, постійній, безперервній реєстрації фактів в міру того, як вони виникають. При поточному спостереженні факти реєструються постійно.

Перервне спостереження характеризує явище на певний момент часу або дату. Таке спостереження проводиться тоді, коли дані не можна одержати іншим шляхом. Перервне спостереження може бути періодичним та одноразовим. Періодичне здійснюється через певні, як правило, рівні проміжки часу (наприклад, облік успішності студентів за даними екзаменаційних сесій; перепис населення проводиться один раз на десять років). Одноразове проводиться один раз або епізодично з метою вирішення певних завдань і може повторюватися через невизначені проміжки часу при необхідності одержання даних. Застосування того чи іншого виду статистичного спостереження залежить від специфіки досліджуваного об'єкта, завдань та мети дослідження.

За охопленням одиниць сукупності розрізняють суцільне і несуцільне спостереження.

Суцільне спостереження в статистиці - це повний облік одиниць сукупності (зокрема, повний облік усіх відомих злочинів або адміністративних правопорушень, скоєних у країні; облік виявлених осіб, що вчинили злочини; інших соціальних явищ і процесів, пов'язаних зі злочинністю). Суцільне спостереження є найбільш вірогідним та надійним, але його не завжди можна здійснити з ряду причин (брак грошей, обмаль часу та кадрів тощо). У таких випадках застосовується несуцільне спостереження.

Несуцільне спостереження, як правило, проводиться для отримання даних, які відсутні в офіційній звітності і які одержати суцільним способом достатньо складно або практично неможливо. При несуцільному статистичному спостереженні реєстрації підлягають не всі одиниці сукупності, а якась їх частина. У свою чергу несуцільне спостереження поділяється на такі види: спостереження основного масиву, монографічне, вибіркове спостереження та моніторинг.

Для найбільш якісного проведення спостереження проводять контрольне та пробне спостереження.

Контрольне спостереження - це спостереження, яке проводиться з метою перевірки даних спостереження, що вже відбулося. За його результатами робляться відповідні зміни у матеріалах проведеного спостереження. Пробне спостереження - це таке статистичне спостереження, яке здійснюється з метою уточнення та корекції низки питань при підготовці до основного спостереження.

Із погляду організації статистичного спостереження розрізняють дві основні організаційні форми спостереження:

- звітність;

- спеціально організоване статистичне спостереження.

Звітність - це форма спостереження, при якій будь-яка нижчестояща ланка за єдиними затвердженими формами й у твердо встановлені строки повинна обов'язково подати до вищестоящого органу відповідні документально обґрунтовані відомості про свою діяльність.

Звітність поділяється на загальнодержавну та відомчу. Загально - державною є така, що передається органам державної статистики, а потім - узагальнено - урядові. Відомчою є звітність, яку отримують міністерства й відомства для своїх оперативних потреб. Усі форми звітності затверджуються органами державної статистики. Надання звітності за незатвердженими формами вважається порушенням звітної дисципліни, за що винні особи притягаються до встановленої законом відповідальності.

Звітність як форма спостереження має свої переваги. Її складають на основі безпосереднього збору інформації.

За періодичністю подання звітність буває: поточна (щоденна, декадна, місячна, квартальна), що охоплює показники поточної діяльності суб'єктів;річна - підбиває основні підсумки діяльності правоохоронних органів за рік.

За порядком проходження звітність поділяють на: централізовану; децентралізовану.

Та не всі суспільні явища й процеси можна охопити статистичною звітністю. До спеціально організованих статистичних спостережень належать: переписи; опитування; спеціальні обстеження.

Переписи проводяться періодично чи одноразово та дають повну характеристику масового явища станом на якусь дату або певний момент часу. К

Спеціальні обстеження - переважно несуцільне обстеження масових явищ згідно з повною тематикою, що виходить за межі звітності. Вони можуть бути періодичними чи одноразовими.

Опитування - це, зазвичай, несуцільне спостереження з метою вивчення думок, мотивів, оцінок, які реєструються зі слів респондентів. Винятком є суцільне опитування всього населення - референдум (масове волевиявлення щодо принципових соціально-економічних і політичних питань). Опитування можуть здійснюватись у різних формах: усній (інтерв'ю), письмовій (анкетування), заочній (поштове, телефонне, інтернет-опитування).

35. Питома вага правопорушень та норма їх обчислення

Питома вага правопорушень - це відношення конкретного виду правопорушення за певною ознакою до загальної кількості правопорушень. Як правило, показник має відсоткове вираження. Використовуються для характеристики структури статистичної сукупності. Наприклад, питома вага скоєних правопорушень у віці від 14 до 16 років серед кількості правопорушень, скоєних усіма віковими категоріями. Може мати і територіальну прив'язку. Наприклад, питома вага правопорушень у певному регіоні чи області по відношенню до всієї території України тощо.

36. Поняття одиниці спостереження

Одиницею спостереження виступає певне джерело інформації, інакше кажучи, це первинний заклад або установа, від якої одержують необхідні статистичні дані. У правовій статистиці одиницею спостереження є районний суд, відділ внутрішніх справ, прокуратура, управління служби безпеки, господарський суд, виправно-трудова установа, органи РАГС, нотаріату тощо. Одиницею спостереження в адміністративно-правовій статистиці можуть бути різні контролюючі і наглядові заклади, які мають право виявляти адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення.

37. Поняття одиниці сукупності та одиниці виміру

Об'єкт статистичного спостереження складається з низки елементів або одиниць: одиниці сукупності, одиниці спостереження та одиниці виміру.

Одиницею сукупності вважається первинний елемент сукупності, який необхідно дослідити та ознаки якого необхідно зареєструвати в процесі спостереження. У кримінально-правовій статистиці до таких елементів належать: кожний окремий злочин, кожна окрема особа, що вчинила злочин, і т. п.; у цивільно-правовій статистиці - кожна окрема цивільна справа, кожний окремий відповідач і позивач; в адміністративно-правовій статистиці - кожне окреме адміністративне правопорушення, кожна особа, яка вчинила адміністративне правопорушення.

Одиниця виміру показує, у яких величинах обліковуються досліджувані правовою статистикою соціально-правові явища. Так, у кримінально-правовій статистиці злочинність вимірюється кількістю зареєстрованих злочинів, кількістю осіб, які їх вчинили і які виявлені в процесі розслідування кримінальних справ, кількістю розкритих і нерозкритих злочинів, кількістю кримінальних справ, розглянутих судовими органами, і т. ін. Одиниці виміру завжди залежать від одиниць сукупності, іноді вони можуть збігатися з ними, але це різні поняття. Одиницями виміру можуть бути тонни, метри, кілограми, роки, кількість осіб, вони обов'язково залежать від явища, що досліджується. Одиниці виміру можуть бути натуральні, трудові та вартісні (грошові). У правовій статистиці використовуються натуральні одиниці виміру, які відображають притаманні правовим явищам фізичні або якісні властивості, і грошові, які дають змогу узагальнити і порівняти різноманітні явища.

Важливо правильно провести межу між одиницями виміру. Наприклад, не можна порівнювати злочинність у кількості злочинів, кримінальних справ і осіб, оскільки в конкретній кримінальній справі можливо декілька злочинів, один злочин може бути вчинено групою осіб або одна й та сама особа може вчинити декілька злочинів. Більше того, у процесі досудового слідства виявляється лише частина осіб, що ско їли зареєстровані злочини. Суб'єкти злочинів на різних стадіях кримінального процесу також непорівнянні: не кожний підозрюваний стає обвинуваченим, не кожний обвинувачений може бути підсудним і не кожний підсудний може бути засуджений. Тому головною вимогою статистичного спостереження є порівнянність одиниць виміру.

38. Види відносних величин

Відносна величина - це узагальнюючий показник, який характеризує кількісне співвідношення двох порівнюваних величин. Порівнюватися можуть або абсолютні, або відносні, або середні величини.

Відносні величини дають змогу одержати узагальнюючу характеристику явища, що вивчається, полегшують читання, розуміння та аналіз статистичних даних, дозволяють провести порівняльний аналіз різних явищ, а також більш поглиблено вивчити взаємозалежності між ними.

Відносні величини можуть вивчати явища з різних боків. Залежно від мети дослідження, техніки їх побудови розрізняють такі види від носних величин: динаміки, виконання плану, структури, координації, інтенсивності, порівняння.

Відносна величина динаміки характеризує зміну розміру явища в часі. При цьому показник початкового, попереднього періоду приймається за базу порівняння і дорівнює одиниці або 100 %, а показники наступних періодів порівнюються відносно бази порівняння. У результаті ми одержуємо значення зміни явища у відсотках або коефіцієнтах. Обчислені показники мають назву темпів зростання або зниження.

Відносну величину виконання плану одержуємо шляхом множення фактичного виконання плану на 100 % і ділення на планове завдання. Як правило, нині в правовій статистиці відносна величина виконання плану застосовується для обчислення виконання плану за чисельністю персоналу.

Відносна величина структури характеризує внутрішній склад явища. Її обчислюють як відношення частини до цілого. У загальному вигляді вона характеризує питому вагу частки в цілому. Відносні величини структури найчастіше обчислюють і використовують у відсотках, іноді в коефіцієнтах.

Відносна величина структури застосовується частіше, ніж інші відносні величини, тому що вона дає змогу зрозуміти склад різних правових явищ. Можна обчислити відносну величину структури за всіма видами класифікацій, які застосовуються в правовій статистиці.

Відносна величина координації характеризує співвідношення окремих частин сукупності. Для того щоб її обчислити, одну з частин сукупності слід прийняти за базу порівняння, а всі інші співвіднести з цією частиною. Застосування відносної величини координації дає змогу встановити і про контролювати додержання необхідних пропорцій між окремими частинами сукупності.

Відносна величина інтенсивності характеризує ступінь поширення, розвитку того чи іншого явища у певному середовищі. Вона завжди обчислюється як співвідношення двох різнойменних абсолютних величин, котрі якимось чином пов'язані між собою, але ні в якому разі не можуть бути ні складовими частинами цілого, ні їх додатками.

Відносна величина порівняння характеризує співвідношення однойменних показників, які належать до різних територій, але обов'язково до одного періоду або на якусь одну дату. Цей показник можна застосовувати для обчислення характеристики зміни явищ у просторі, для порівняння різних територіальних одиниць у певний проміжок часу. Він характеризує, на скільки відсотків або коефіцієнтів одна величина більша, ніж інша.

39. Об'єкти кримінальної правової статистики

Об'єкт спостереження - це сукупність явищ, що підлягають вивченню. Необхідне чітке визначення об'єкта статистичного спостереження та його меж, тому що існує небезпека або зареєструвати факти, які не мають відношення до сукупності, що вивчається, або, навпаки, залишити поза увагою факти, які належать до цієї сукупності. Без визначення меж статистичного спостереження важко організувати його проведення й ще складніше оцінити вірогідність отриманих даних.

Об'єктом статистичного спостереження виступає така сукупність соціально-правових відносин, яка має якісну своєрідність і яку необхідно піддати статистичній реєстрації для реалізації мети і завдань статистичного дослідження.

Об'єкти правової статистики диференціюються залежно від її галузей. Зокрема, до об'єктів кримінально-правової статистики належать: а) злочини, тобто самі факти суспільно небезпечних дій та їхні ознаки; б) злочинці, тобто особи, які скоїли ці суспільно-небезпечні дії; в) покарання, тобто міри, що призначаються судом за скоєння цих суспільно небезпечних дій.

40. Об'єкти адміністративної статистики

Об'єкт спостереження - це сукупність явищ, що підлягають вивченню. Необхідне чітке визначення об'єкта статистичного спостереження та його меж, тому що існує небезпека або зареєструвати факти, які не мають відношення до сукупності, що вивчається, або, навпаки, залишити поза увагою факти, які належать до цієї сукупності. Без визначення меж статистичного спостереження важко організувати його проведення й ще складніше оцінити вірогідність отриманих даних.

Об'єктом статистичного спостереження виступає така сукупність соціально-правових відносин, яка має якісну своєрідність і яку необхідно піддати статистичній реєстрації для реалізації мети і завдань статистичного дослідження.

Об'єкти правової статистики диференціюються залежно від її галузей. Зокрема, до об'єктів адміністративної статистики належать: 1) адміністративні правопорушення; 2) особи, які вчинили адміністративні правопорушення; 3) адміністративні стягнення.

41. Об'єкти цивільно-правової статистики

статистика правопорушення цивiльний

Об'єкт спостереження - це сукупність явищ, що підлягають вивченню. Необхідне чітке визначення об'єкта статистичного спостереження та його меж, тому що існує небезпека або зареєструвати факти, які не мають відношення до сукупності, що вивчається, або, навпаки, залишити поза увагою факти, які належать до цієї сукупності. Без визначення меж статистичного спостереження важко організувати його проведення й ще складніше оцінити вірогідність отриманих даних.

Об'єктом статистичного спостереження виступає така сукупність соціально-правових відносин, яка має якісну своєрідність і яку необхідно піддати статистичній реєстрації для реалізації мети і завдань статистичного дослідження.

Об'єкти правової статистики диференціюються залежно від її галузей. Зокрема, до об'єктів цивільно-правової статистики належать: а) цивільна справа; б) сторони цивільного процесу (позивач і відповідач); в) характер судового рішення.

Цивільно-правова статистика відбиває основні елементи цивільних правовідносин: право, обов'язок, суб'єкт права, суб'єкт обов'язку, об'єкт. Передусім ураховуються види правовідносин, розглянуті судом - трудові, договірні, житлові та інші, а також суб'єкти прав і обов'язків (сторони) і об'єкт цивільних правовідносин.

Цивільно-правова статистика враховує тільки ті цивільні право-

порушення, які є цивільно-правовими деліктами і вирішуються у судовому порядку. Значна частина цивільно-правових спорів вирішується громадянами у добровільному порядку, без звертання до судових інстанцій, і ці правопорушення не обліковуються в офіційній цивільно-правовій статистиці.

До об'єкта цивільно-правової статистики належать і ті цивільні правовідносини, які не є предметом конкретного спору, але засвідчені в порядку нотаріального чи судового провадження.

42. Структура правопорушень, показники їх обрахування

Структура правопорушень подається для виявлення різного роду неправомірних діянь, суб'єктів та об'єктів правопорушення тощо. Статистичний аналіз даних правової статистики починається з вивчення саме абсолютних показників. Так, абсолютними показниками характеризують загальну кількість зареєстрованих правопорушень за видами діяння, загальну суму збитків, кількість злочинів за видами (злочинів проти держави, власності, життя, свободи особи тощо).

Відображаючи розміри правових явищ, абсолютні величини мають пізнавальне та практичне значення.

У складі абсолютних значень фігурують два показника: чисельність сукупності (наприклад, кількість справ, що надійшли до суду; кількість справ, в яких прийнято рішення, тощо) і обсяг ознаки (наприклад, строк позбавлення волі, вік злочинця).

Абсолютні величини відображають або рівні, що характеризують стан явища на певний момент (кількість злочинів у конкретному році, чисельність неповнолітніх злочинців у даному році), або результати процесів за певний період (дані про зміну кількості злочинів за п'ять, десять років тощо). Абсолютні статистичні показники надають правильну характеристику суспільним явищам тільки в тому разі, коли їх підраховано щодо явищ одноякісних, однорідних. Аналізуючи, наприклад, динаміку такого явища, як хуліганство, слід ураховувати, що за дрібне хуліганство настає відповідальність не у кримінальному, а в адміністративному порядку. Таким чином, показник чисельності осіб, які скоїли хуліганські дії, включає в себе як дані про осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності за хуліганство, так і дані про осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство.

Характеризуючи розміри правових явищ - чисельність досліджуваної сукупності чи обсяг правової ознаки, - абсолютні показники озброюють дослідника важливими відомостями. Однак ці відомості, як правило, дають змогу помічати лише загальні тенденції правового процесу. Для з'ясування закономірності та взаємозв'язку між окремими правовими явищами, між правовими та іншими соціальними явищами виконуються різного роду порівняння та зіставлення. З цією метою абсолютні показники приводять до порівнянного вигляду. Показники, що характеризують сукупність одиниць, поєднаних у групи або в цілому та приведених до порівнянного вигляду, є узагальнювальними показниками.

Перелік абсолютних показників залежить від галузі правової статистики і виду правоохоронного органу

43. Показники структури злочинності та їх види

Показники структури злочинності є відносними показниками. Ці показники дають представлення про співвідношення окремих частин, ступеня їхньої поширеності у всій сукупності. Уся сукупність приймається за 100% (чи за одиницю), а складені її частини показують ступінь поширеності окремих видів злочинів (судимості). Так, структура злочинності, судимості по видах злочині показує, яку частку, який питома вага займає кожен вид злочинів у всій злочинності, яких злочинів відбувається більше, яких менше.

Можна назвати кілька груп таких показників, що характеризують структуру злочинності,судимості:

1) по об'єктах зазіхань - безпосереднім (статті КК) і родовим (глави КК). На практиці рідко аналізують структуру злочинності по родових об'єктах, а тим часом це важливий показник. Для вивчення структури злочинності і розробки мір боротьби з нею потрібно знати не тільки питому вагу (поширеність) розкрадань чи їхніх окремих видів, але і питому вагу всіх зазіхань на власність; не тільки частку засуджених за убивства і навмисні тяжкі тілесні ушкодження, але і частку засуджених за усі види зазіхань проти особистості і т.п. Тому поряд з аналізом структури по видах, злочинів доцільно вивчати структуру злочинності і по родових об'єктах;

...