Інститут екстрадиції у міжнародному праві

Екстрадиційні правовідносини, як і будь-які інші суспільні відносини, складаються з трьох елементів: суб'єкта, яким виступає певна держава, об'єкта - особа, яка вчинила злочин, та змісту. Юридичним фактом даних правових відносин є певний фактичний склад, елементами якого виступають факт вчинення суспільно-небезпечного, кримінально караного діяння та перебування особи поза юрисдикцією держави, наділеної суверенною владою притягти до кримінальної відповідальності та засудити таку особу.

На сьогоднішній день в Україні набули чинності такі міжнародні правові акти з питань кримінального судочинства, як Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах, Європейська конвенція про видачу правопорушників, Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та інші міжнародно-правові акти. Інститут екстрадиції є інститутом договірного, а не звичаєвого права. Як прикладом цього є той факт, що Україна уклала договори про видачу злочинців з Республікою Панама, Федеративною Республікою Бразилія, Республікою Індія, Китайською Народною Республікою, Республікою Казахстан та іншими державами.

Деякі теоретики права помітили дві тенденції, які характеризують сучасну практику й систему правового регулювання екстрадиції, яка застосовується країнами Європи:

1) екстрадиційні процедури стають більш гнучкими.

Сучасні договори більше не містять обмеженого переліку екстрадиційних злочинів, видача стає можливою за будь-який важкий злочин. Традиційні обмеження екстрадиції, зокрема, відмова від видачі за діяння політичного характеру, втрачають своє значення;

2) необхідність більш інтенсивного й ефективного міжнародного співробітництва потребують використання спрощених процедур видачі.

Проблема видачі злочинців є однією з найскладніших серед відносин міжнародної правової допомоги, що пояснюється комплексністю цього інституту. Даний правовий інститут кримінальному праву України донедавна був невідомий і увійшов у національне законодавство через імплементацію норм міжнародних договорів.

Поява інституту екстрадиції в правовій системі України зумовлює необхідність дослідження природи основних елементів екстрадиційних правовідносин.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Нормативно-правові акти

1. Декларації ООН про злочинність та громадську безпеку від 12 грудня 1996 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

2. Додатковий протокол до Європейської конвенції про видачу правопорушників від 15 жовтня 1975 р. Ратифікований Україною 16 січня 1998р. // Офіційний вісник України. - 1998. - № 13.

3. Другий додатковий протокол до Європейської конвенції про видачу правопорушників від 17 березня 1978р. Ратифікований Україною 16 січня 1998р. // Офіційний вісник України. - 1998. - № 13.

4. Європейська Конвенція про взаємодопомогу у кримінальних справах (ратифікована Законом України від 16 січня 1998 р.) // Офіційний вісник України. - 1998. - № 13.

5. Європейська Конвенція про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 р. Ратифікована Україною 16 січня 1998 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

6. Європейська конвенція про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 р. Ратифікована Україною 22 вересня 1995 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

7. Конвенція СНД про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 р. (Мінська конвенція). Ратифікована Україною 10 листопада l994p. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

8. Кримінальний кодекс України: за станом на 10 січня 2010 р. / Верховна Рада України. - Офіц. вид. - К. : ПАЛИВОДА А. В., 2010. - 188 с.

9. Кримінально-процесуальний кодекс України: за станом на 18 січня 2011 р. / Верховна Рада України. - Офіц. вид. - К. : Алерта, 2011. - 200 с.

10. Резолюція 45/116 Генеральної Асамблеї ООН від 14. 12. 1990 р. «Типовий договір про видачу». [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

11. Про ратифікацію Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1957 рік, Додаткового протоколу 1975 року та Другого додаткового протоколу 1978 року до Конвенції Закон України від 16 січня 1998 p. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

12. Протокол до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 29 березня 1997р. Ратифікований Україною 3 березня 1998 р. // Офіційний вісник України. - 1998. - № 15.

2. Статті та навчальні посібники

13. Абашидзе А. Х. Інститут екстрадиції у сучасному міжнародному праві / А .Х. Абашидзе, Ю. Г. Васильєв. // Юрист міжнародник. - 2003. - №3. - С. 11-19.

14. Блищенко И. П. Международное уголовное право / И. П. Блищенко, Р. А. Каламкарян, [и др.]. - М.,1995. - 760 с.

15. Бойцов А. И. Выдача преступников / А. И. Бойцов. - СПб., 2004. - 795 с.

16. Валеев P. M. Выдача преступников в современном международном праве / P. M. Валеев. - Казань, 1976. - 126 с.

17. Васильев Ю. Г. Институт выдачи преступников (экстрадиции) в современном международном праве / Ю. Г. Васильев. - М., 2003. - 319 с.

18. Волженкина В. М. Выдача в российском уголовном процессе / В. М. Волженкина. - М., 2002. - 336 с.

19. Галенская Л. Н. Международная борьба с преступностью / Л. Н. Галенская. - М., 1972. - 167 с.

20. Денисов В. Н. Реализация международно правовых норм во внутреннем праве / В. Н. Денисов, В. И. Евентов [и др.]. - К. : Наук. думка, 1992. - 244 с.

21. Колосов Ю. М. Международное право / Ю. М. Колосов, В. И. Кузнецов. - М., 2004 - 277с.

22. Кудрявцев В. Н. Международное уголовное право / В. Н. Кудрявцев. - М., 1999. - 580 с.

23. Лихова С. Актуальні питання вдосконалення інституту екстрадиції / С. Лихова, М. Свистуненко. // Право України. - 2001. - № 1. - С. 65-69.

24. Лобач В. Проблемні питання правової допомоги у кримінальному судочинстві / В. Лобач. // Прокуратура. Людина. Держава. - 2004. - № 2. - С. 42-50.

25. Негодченко О. В. Міжнародне співробітництво у сфері правосуддя / О. В. Негодченко, В. М. Тертишник. - Дніпропетровськ, 2002. - 200 с.

26. Нестеренко С. Правова природа інституту видачі (екстрадиції) / С. Нестеренко. // Право України. - 2009. - № 11. - С. 167-169.

27. Панов В. П. Сотрудничество государств в борьбе с международными уголовными преступлениями / В. П. Панов. - М., 1993. - 250 с.

28. Пронюк Н. В. Сучасне міжнародне право: навч. посіб. - 2-ге вид., змін, та доп. / Н. В. Пронюк. - К. : КНТ, 2010. - 280 с.

29. Сафаров Н. А. Экстрадиция в международном уголовном праве: проблемы теории и практики / Н. А.Сафаров. - M., 2005. - 260 с.

30. Система конституційно-правових гарантій прав і свобод людини і громадянина в Україні // Право України. - 2002. - № 5. - С. 110-116.

31. Cмирнов М. И. Понятие и правовая природа выдачи (экстрадиции) / М. И. Cмирнов. // Прокурорская и следственная практика. - 2006. - № 3/4. - С. 99-115.

32. Смирнов М. І. Поняття і сучасний стан інституту взаємної допомоги в кримінальних справах / М. І. Смирнов. // Право України. - 2003. - № 10. - С. 106-114.

33. Тертишник В. Проблеми міжнародного співробітництва у сфері правосуддя: екстрадиція та конфіскація / В.Тертишник, О.Тертишник. // Юридична Україна. - 2003. - №6. - С. 34-39.

34. Філяніна Л. А. Міжнародне співробітництво України у боротьбі зі злочинністю / Л. А. Філяніна // Наук. вісник Дніпропетровського юрид. ін-ту МВС України. - 2000. - № 2. - С. 218-222.

35. Шаргородский М. Д. Выдача преступников и право убежища в международном уголовном праве / М. Д. Шаргородский. // Вестник Ленинградского университета. - 1947. - № 8. - С. 11-15.

36. Шаргородский М. Д. Уголовный закон / М. Д. Шаргородский. - М., 1948. - 290 с.

37. Шкарупа В. К. Деякі питання щодо екстрадиції в Україні / В. К. Шкарупа, Г. Г. Забарний. // Наук. вісник Дніпропетровського юрид. ін-ту МВС України. - 2001. - № 1. - С. 155-160.

Размещено на Allbest.ru