Договір дарування

Відповідно до ст. 728 ЦК України до вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність в один рік.

7) здійснювати контроль за використанням пожертви відповідно до мети, встановленої договором про пожертву (ч. 1 ст. 730 ЦК України). Це право є спеціальним, і має його лише дарувальник у договорі пожертви.

В інших випадках дарувальник має право контролювати стан збереження майна, про що свідчать частини 2-3 ст. 727 ЦК України, але не може визначати, як ним користуватися. Форми контролю в законі не встановлені. Однак це можна обумовити в договорі пожертви.

Якщо використання пожертви за призначенням виявилося неможливим, використання її за іншим призначенням можливе лише за згодою пожертвувача, а в разі його смерті чи ліквідації юридичної особи -- за рішенням суду. Рішення про використання майна за іншим призначенням приймає власник (обдаровуваний), а пожертвувач (у разі його смерті -- суд) лише дає згоду. Спір між пожертвувачем і власником щодо зміни мети використання майна суду не підвідомчий.

8) вимагати розірвання договору про пожертву, якщо пожертва використовується не за призначенням (ч. 3 ст. 730 ЦК України). Це право мають також правонаступники пожертвувача.

Відповідно до ст. 729 ЦК України інституційною ознакою договору пожертви є обумовленість дарування використанням дарунка для досягненням певної, наперед обумовленої мети. При цьому в окремих джерелах помилково зазначається, що ця мета повинна бути загальнокорисною[25]. Текст ст. 729 ЦК України не містить такої вимоги.

Якщо пожертва використовується не за призначенням (не обов'язково всупереч призначенню), то договір пожертви на вимогу пожертвувача може бути розірваний. До цього випадку застосовуються положення частин 4 і 5 ст. 727 ЦК України, а саме пожертва повинна бути збережена і повертається в натурі.

9) вимагати розірвання договору дарування у разі відмови від шлюбу. Це спеціальне право, яке застосовується до договорів дарування, укладених сторонами у зв'язку із майбутнім шлюбом.

Відповідно до ч. 4 ст. 31 СК України у разі відмови від шлюбу особи, яка одержала подарунок у зв'язку з майбутнім шлюбом, договір дарування за вимогою дарувальника може бути розірваний судом.

Розірваним за цією підставою може бути договір дарування, що укладений між майбутнім подружжям або за участю одного з них (наприклад, між нареченим і тещею або нареченою і свекром). У разі розірвання договору особа зобов'язана повернути річ, яка була їй подарована, а якщо вона не збереглася -- відшкодувати її вартість.

4.2 Права і обов'язки обдаровуваного

Права обдаровуваного:

1) прийняти дарунок. Відповідно до ст. 722 ЦК України право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Хронологічно прийняття дарунка здійснюється в часі після його передачі дарувальником. У реальних договорах це відбувається практично одночасно. В консенсуальних договорах укладення договору, передача дарунка і його прийняття в часі не збігаються.

Прийняття дарунка, так само як і передача, здійснюється одним із чотирьох способів:

- вручення речі обдаровуваному;

- передача документів, які посвідчують право власності на річ;

- передача інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору;

- прийняття символів речі (ключів, макетів тощо).

Прийняття дарунка є правом, а не обов'язком обдаровуваного. Тому без волевиявлення дарувальника прийняти річ договору дарування немає.

Якщо договір дарування укладається у письмовій формі, то, підписуючи договір, обдаровуваний погоджується прийняти річ, що є предметом договору. Якщо дарунок направлено обдаровуваному без його попередньої згоди, дарунок є прийнятим, якщо обдаровуваний негайно не заявить про відмову від його прийняття.

При тлумаченні слова «негайно» слід виходити з того, чи була в адресата можливість повідомити дарувальника про відмову від прийняття дарунка. На наш погляд, відмова від дарунка повинна мати місце під час першого контакту дарувальника і обдаровуваного. Це можливо, якщо дарувальник відомий. Якщо дарунок одержано від невідомої особи, відмова від дарунка можлива як тільки-но стане відома особа дарувальника. При цьому час, який минув із дня вручення дарунка, значення не має.

У коментованій статті не визначено, кому слід заявляти про відмову від прийняття дарунка. Текст норми дає підстави вважати, що вона поширюється на випадки, коли дарунок вручається не дарувальником. Про це свідчить уживання слів «дарунок направлено». Якщо б ішлося про дарувальника, то вживався б термін «вручення». Отже, в момент вручення дарунка дарувальник не присутній. Можливі два варіанти поведінки:

* прийняти річ від того, хто її приніс, але заявити дарувальнику про відмову від прийняття дарунка. У цьому випадку річ знаходиться на зберіганні, залишається у власності дарувальника, а до відносин сторін застосовуються норми про безпідставне збереження майна. Можна повернути річ власнику;

* відмовитися від прийняття речі, заявивши про це посильному. Однак цей варіант не зав­жди можливий. Наприклад, одержавши поштову посилку, адресат не знає про її зміст і може не здогадуватися, що там дарунок. Одержання посилки не свідчить про прийняття дарунка.

Приймаючи річ, дарувальник приймає її у власність назавжди. Якщо після прийняття дарунка обдаровуваний хоче повернути його, то це можливе або шляхом розірвання договору за згодою сторін, або шляхом укладення нового договору дарування тієї самої речі на користь її колишнього власника -- дарувальника.

Законом не встановлено часу, місця та порядку прийняття дарунка. Ці умови можуть бути встановлені в договорі. Час (строк) прийняття важливий з огляду на те, що прострочення прийняття дарунка може свідчити про відмову обдаровуваного від договору. Якщо, наприклад, у договорі зазначено час передачі-прийняття дарунка, а обдаровуваний не з'явився, то дарувальник вправі сприймати це як відмову від прийняття дарунка. Договір дарування в такому випадку припиняється. Якщо строк не зазначено, то між сторонами може виникнути спір щодо того, чи була відмова.

Місце прийняття дарунка може мати значення, якщо сторони знаходяться в різних місцях. Передача-прийняття речі вимагає, як правило, присутності сторін договору в одному місці в той самий час. Якщо сторони не домовилися по місце передачі дарунка, то застосовуються загальні правила, передбачені ст. 532 ЦК України.

Для сторін може бути важливим не лише факт передачі дарунка, але й спосіб, у який це зробле­но. Це може мати навіть більше значення, ніж сам дарунок. Наприклад, вручення дарунка перед публікою для дарувальника не те саме, що вручення того самого дарунка віч-на-віч. Передача колекції старовинних ікон Католицькому університету у день 10-ї річниці заснування закладу у присутності викладачів, студентів та громадських діячів може бути істотною умовою для пожертвувача. Вручення коханій дівчині каблучки з нагоди заручин, на її думку, повинно відбуватися в романтичній обстановці, з квітами, шампанським і супроводжуватися лагідними словами про вічне кохання.

Передача дарунка може супроводжуватися складенням певних документів (актів, описів), фотографуванням експонатів тощо. Усе це може бути передбачено договором дарування.

2) відмовитися від прийняття дарунка. Хоч такого права обдаровуваного прямо не передбачено нормами ЦК України, воно є очевидним з огляду на сутність договору дарування.

Право обдаровуваного відмовитися від дарунка є абсолютним і беззаперечним. Однак реалізовано воно може бути лише один раз: у момент передачі дарунка. Причини відмови від подарунка можуть мати як майновий, так і особистий немайновий характер (у більшості випадків).

Відмова від прийняття дарунка може мати різну форму: активні фактичні дії, коли обдаровуваний відмовляється одержати річ (документи, символи), письмові заяви з цього приводу. Вважається, що особа відмовилася від прийняття дарунка, якщо вона не вчинила жодних дій, які свідчать про його прийняття.

Бувають випадки, коли обдаровуваний із певних причин не бажає приймати дарунок (наприклад, він занадто коштовний або надійшов від незнайомого чоловіка, або треба порадитися тощо). Якщо після відмови обдаровуваного від дарунка дарувальник передає його тому самому обдаровуваному вдруге (втретє і т.?д.), а останній приймає, то такі дії вважаються прийняттям дарунка. Такий висновок випливає з того, що в ЦК України не передбачено порядку відмови від дарунка.

3) у будь-який час до прийняття дарунка на підставі договору дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому відмовитися від нього. Це право обдаровуваного передбачено ст. 724 ЦК України.

Підписання договору дарування ще не свідчить про прийняття речі. Це різні юридичні факти: на основі договору виникають зобов'я­зання, а внаслідок прийняття дарунка вони виконуються.

Після укладення договору можуть виникнути обставини, які впливають на відносини сторін і можуть стати причиною відмови від дарунка: зміна відносин між сторонами, майнового стану сторін, місця проживання, життєвих орієнтирів та принципів тощо. Усі вони не мають правового значення: відмова від подарунка може бути безпричинною.

Стан речі на момент укладення договору і на момент її передачі може істотно змінитися. Наприклад, тварина, яка є предметом договору, на момент передачі захворіла. Якщо після укладення договору стан речі зміниться, дарувальник вправі не приймати дарунок і відмовитися від нього. В цьому випадку дарування не відбувається, хоча договір дарування не припиняється.

Відмова від прийняття дарунка породжує питання про те, чи можлива відповідальність обдаровуваного. Наприклад, обдарований відмовляється від прийняття дарунка, придбаного дарувальником спеціально для обдаровуваного, і який не може бути використаний самим дарувальником. У результаті дарувальник витратив кошти на придбання речі, яка йому не потрібна, а тому зазнав збитків. На нашу думку, оскільки прийняття дарунка є правом, а не обов'язком обдаровуваного, відмова від дарунка не може бути підставою для відповідальності. Здійснення особою своїх прав, навіть якщо це порушує інтереси інших осіб, не є правопорушенням.

4) вимагати від дарувальника передання дарунка або відшкодування його вартості, у разі настання строку (терміну) або відкладальної обставини, встановлених договором дарування, з обов'язком передати дарунок у майбутньому. Це передбачено у ч. 2 ст. 723 ЦК України.

Можливість покладення відповідальності на дарувальника, котрий порушив зобов'язання передати подарунок, неоднозначно тлумачиться в юридичній літературі. Так, І. В. Єлісєєв, розглядаючи питання про наслідки невиконання дарувальником договору дарування з обіцянкою передати дарунок у майбутньому, зазначає, що право обдаровуваного на відшкодування шкоди хоча і базується на законі, проте є неприйнятним з огляду на мораль. Протилежна думка висловлюється М. І. Брагінським та В.?В. Вітрянським, котрі зазначають, що «у випадку, коли дарувальник, уклавши договір дарування з обіцянкою передати дарунок у майбутньому, не робить нічого для виконання взятого на себе зобов'язання, а обдаровуваний несе розумні витрати (за умови, що факт і розмір будуть доведені), немає жодних підстав для звільнення дарувальника від відповідальності. Такий підхід є справедливим як щодо дарувальника, так і щодо обдаровуваного»[26].

Консенсуальний договір дарування -- це обіцянка, але її виконання стимулюється коментованою нормою. Обдаровуваний має право вимагати передання дарунка. Якщо дарунок зберігся і належить дарувальникові на праві власності, то він повинен бути переданий у натурі. Якщо у дарувальника предмет договору дарування відсутній фізично або не належить йому на праві власності, то обдаровуваний має право вимагати лише відшкодування його вартості. Вартість дарунка визначається за ринковими цінами, що діють на момент настання строку передачі дарунка.

Процесуальною формою реалізації цього права є позов про спонукання до передачі дарунка. Позивач не може вимагати визнання права власності на предмет подарунка, оскільки воно виникає з моменту прийняття дарунка.

5) вимагати відшкодування шкоди у разі, якщо дарувальник не повідомив про недоліки та особливості речі, що призвели до заподіяння шкоди при володінні та користуванні дарунком. Це право передбачене у ч. 2 ст. 721 ЦК України. Це право кореспондує відповідному обов'язку дарувальника, про що вже йшлося вище.

Варто погодитися з А.?Л. Маковським, котрий зазначає, що «договір дарування підпорядковується загальним положенням зобов'язального права, в тому числі правилам про виконання зобов'язань і про відповідальність за порушення зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами про договір дарування. З цього випливає, що якщо в договорі дарування прямо передбачені умови про якість, кількість майна, відсутність на нього прав у третіх осіб, то на дарувальника може бути покладено відповідальність за порушення цих умов у вигляді відшкодування обдаровуваному шкоди, яку він зазнав через ці порушення»[27].

Обов'язки обдаровуваного:

1) учинити певну дію майнового характеру на користь третьої особи або утриматися від її вчинення у випадку, коли це передбачено договором дарування (ст. 725 ЦК України).

Установлення таких обов'язків дарувальника, як правило, не є характерним для договору дарування. Така можливість з'явилася лише в новому ЦК України, тому мине час, поки практика сприйме, оцінить і почне широко використовувати цю новелу. Її застосування дозволяє учасникам договору моделювати складні відносини, за участю суб'єктів, які не є стороною договору. Разом з тим, автори вбачають тут і певну небезпеку: «розмивання» договору дарування за рахунок створення в межах цієї форми багатьох похідних форм, підривання безоплатності договору дарування, проблеми з тлумаченням договору третіми особами, які його умов не формулювали.

Договір дарування з обов'язком щодо третіх осіб є договором на користь третьої особи, до якого застосовуються норми ст. 636 ЦК України. Відповідно до ч. 3 цієї статті з моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом. Винятків для договору дарування законом не передбачено. Сторони можуть у договорі передбачити інше.

У ч. 4 ст. 636 ЦК України передбачено, що якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скори­статися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору. Щодо договору дарування ця норма не діє, оскільки це суперечило б ч. 2 ст. 717 ЦК України, яка забороняє встановлення обов'яз­ків обдаровуваного на користь дарувальника.

Обов'язок обдаровуваного може бути встановлений до будь-якої особи або кількох осіб за винятком дарувальника. Якщо змоделювати ситуацію, в якій обов'язок, установлений щодо третьої особи, переходить до дарувальника (наприклад, унаслідок правонаступництва), то він виконанню не підлягає, оскільки суперечить закону.

За загальним правилом, виконання майнових обов'язків, у тому числі і обов'язків обдаровуваного перед третьою особою, можливе через представника. Умова договору про особисте виконання майнового обов'язку на користь третьої особи є нікчемною, оскільки обмежує права особи.

У разі відчуження подарунка обов'язки обдаровуваного не припиняються. Якщо обов'язки обтяжують майно (наприклад, обов'язок не виселяти особу з подарованого будинку), то про їх наявність слід повідомляти набувача.

Обов'язки на користь третьої особи не припиняються зі смертю обдаровуваного і переходять до спадкоємців, оскільки не мають особистого характеру. У разі смерті третьої особи обов'язок обдаровуваного припиняється, а право вимоги до спадкоємців третьої особи не переходить.

Третя особа, на користь якої встановлено обов'язок, має право відмовитися від прийняття його виконання, відмовитися від права вимоги або звільнити обдаровуваного від обов'язку.

2) належним чином дбати про річ, яка становить історичну, наукову, культурну цінність (ч. 3 ст. 727 ЦК України). Цей обов'язок може конкретизуватися в договорі. Належність виявляється у ставленні до речі з розумністю порядного господаря. Обдаровуваний не повинен допускати її пошкодження, повинен ремонтувати, здійснювати кваліфікований догляд, що в сукупності повинно забезпечити належний стан речі.

Щодо інших речей, які не належать до історичних, наукових або культурних цінностей, обдаровуваний такого обов'язку не має. Він є власником подарунка і використовує його будь-яким не забороненим законом способом.

Обдаровуваний має також обов'язки морального, етичного характеру: висловити вдячність дарувальникові, виявляти повагу до нього, пам'ятати про цей учинок. Дарувальник вправі розраховувати на шанобливе ставлення. Вважається неетичним передаровування дарунків, відмова від них (після прийняття), знищення. Однак невиконання цих обов'язків жодним чином не впливає на договір дарування.

5. Форма договору дарування

Форма договору дарування регулюється ст. 719 ЦК України і визначається предметом, суб'єкт­ним складом і ціною договору.

Договір дарування може укладатися в усній та письмовій (простій та нотаріально посвідченій) формах. Може укладатися в усній формі договір дарування предметів особистого користування та побутового призначення.

У простій письмовій формі укладається:

* договір дарування між юридичними особами (п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України);

* договір дарування між юридичними особами і громадянами (п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України);

* договір дарування між фізичними особами на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян (п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України);

* договір дарування майнового права (ч. 3 ст. 719 ЦК України);

* договір дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому (ч. 3 ст. 719 ЦК України);

* договір дарування рухомих речей, які мають особливу цінність (ч. 4 ст. 719 ЦК України).

За загальним правилом, установленим у ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, окрім випадків, установлених Законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

Отже, недотримання письмової форми договору дарування не означає його недійсності, а лише позбавляє сторони можливості у разі спору посилатися на показання свідків. Нікчемність договору дарування внаслідок недодержання простої письмової форми встановлена лише для двох договорів: договору дарування майнового права і договору дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому (ч. 3 ст. 719 ЦК України).

Передання особливо цінної рухомої речі за усним договором є правомірним, якщо суд не встановить, що обдаровуваний не заволодів нею незаконно. Тобто закріплено презумпцію законності заволодіння річчю обдаровуваним, однак за умови, що дарувальник її передав.

Нотаріальна форма договору є обов'язко­вою для:

- договору дарування нерухомої речі;

- договору дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (на разі 850 гривень).

Фурса С. і Фурса Є. висловили думку, що в ч. 2 ст. 719 ЦК України пропонується укладати договір дарування нерухомої речі в простій письмовій формі і лише в подальшому його нотаріально засвідчувати. Це, на їх думку, свідчить про те, що в новому ЦК України, по суті, виключена обов'язкова нотаріальна форма посвідчення договорів дарування[28]. Ураховуючи високу і, безперечно, заслужену авторитетність цих авторів у нотаріальних колах, думка ця була сприйнята окремими нотаріусами і певний час пропагувалася у творчо переробленій редакції[29]. Однак нам видається, що з цим висновком автори по­квапилися.

У частині 2 ст. 719 ЦК України зазначено: «Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню». Що у цій нормі дає підстави вважати, що підписання договору і його нотаріальне посвідчення відбуваються або можуть відбуватися у різний час? Чи можливе одне без іншого?

Відповідно до ч. 3 ст. 209 ЦК України нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Договори дарування, зрештою як більшість інших нотаріальних документів, викладаються на спеціальних бланках, які є лише у нотаріусів. Тому текст договору дарування, який згодом буде посвідчуватися, може бути складений лише у нотаріуса і, як правило, друкується в нотаріальній конторі. Давати бланки сторонам, щоб вони собі самі написали на них текст договору дарування, а потім колись, коли надумають, прийшли до нотаріуса, ніхто не буде. Це незаконно і нелогічно.

Якщо договір укладено в письмовій формі, але не на бланку для нотаріальних дій, то посвідчувати його нотаріус не може, оскільки це суперечить Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Виходить, що навіть якщо сторони і прийдуть з текстом договору, який ними підписаний, нотаріус повинен викласти цей текст на бланку і лише тоді по­свідчувати договір. Це він робитиме в той день, коли сторони до нього з'являться. Коли вони підписали договір у простій письмовій формі, не матиме значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Навіщо сторонам договору, який вимагає нотаріального посвідчення, підписувати договір, а його нотаріальне посвідчення відкладати, коли саме лише підписання договору не породжує жодних наслідків? Навпаки, породжує невизначеність у відносинах сторін, ставить їхні дії під загрозу реституції.

Якщо порівняти ч. 2 ст. 719 ЦК України з іншими нормами, то таку саму редакцію можна знайти у ст. 657 ЦК України щодо договорів купівлі-продажу нерухомості, у ст. 745 ЦК України щодо договору довічного утримання, в ч. 4 ст. 828 ЦК України щодо договору позички транспортного засобу, в якому хоча б однією стороною є фізична особа, в ст. 1304 ЦК України щодо спадкового договору. Якщо слідувати за логікою авторів, то треба визнавати, що в цих випадках нотаріальне посвідчення теж не обов'язкове. Тут уже обійдемося без коментарів.

Усе це доводить, що у випадках, коли Законом передбачено обов'язкове нотаріальне посвідчення правочину, його вчинення і по­свідчення -- це єдиний акт, послідовні стадії одного провадження.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Реальний договір дарування вважається укладеним (одночасно і виконаним) у момент передачі-прийняття речі. Консенсуальний договір дарування вважається укладеним з моменту досягнення між сторонами згоди з усіх істотних умов у належній формі.

Договір, який підлягає нотаріальному по­свідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації -- з моменту державної реєстрації (п. 3 ст. 640 ЦК України).

Якщо договір, який підлягає реєстрації, наприклад, договір дарування нерухомого майна, не зареєстрований, але річ передана, то складається ситуація, коли право власності на річ набувається за договором, який ще не укладено. Така ситуація є не логічною, тому законодавцеві слід було б поширити на договори дарування дію загального правила п. 3 ст. 640 ЦК України.

Момент виникнення права власності на подарунок. Частина 1 ст. 722 ЦК України встановлює, що право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Більше жодних вимог немає. Це правило є загальним і поширюється на всі договори дарування, в тому числі на дарування нерухомих речей.

Для інших договорів момент набуття права власності визначається ст. 334 ЦК України, яка передбачає, що право власності виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як бачимо, момент переходу права власності за договором дарування пов'язується з прийняттям дарунка, в той час як загальне правило пов'язує перехід права з передачею речі. На перший погляд, різниця є неістотною, оскільки передача і прийняття часто співпадають. Однак якщо річ передається перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки, то ця різниця може бути важливою: за договором дарування право власності на дарунок перейде до обдаровуваного в момент доставки і прийняття речі, а за іншими договорами -- в момент передачі перевізникові. Між цими діями є проміжок часу, упродовж якого власником речі залишається дарувальник.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Щодо договорів дарування, які потребують нотаріального посвідчення (наприклад, дарування нерухомого майна), виникає колізія між наведеними нормами і ч. 1 ст. 722 ЦК України.

Ускладнює проблему відсутність спеціальної норми про необхідність державної реєстрації договору дарування нерухомого майна. Відповідно до ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, установлених законом. Логічно: якщо такої вимоги в законі немає, то правочин державної реєстрації не потребує. В главі 55 ЦК України, яка регулює дарування, вимог щодо державної реєстрації договору не передбачено, тому, логічно, договори дарування не підлягають державній реєстрації. Тих самих висновків доходять й інші[30].

Юристи, які аналізували цю проблему, констатують неправильність такої ситуації, але єдиної думки, як діяти нотаріусу, щоб нічого не порушити, ще немає. Пропонується за аналогією застосовувати ст. 657 ЦК України, яка встановлює вимогу про державну реєстрацію договорів купівлі-продажу нерухомого майна. Однак така аналогія суперечить ст. 210 ЦК України, яка обмежує реєстрацію випадками, прямо передбаченими Законом.

Окремі автори посилаються на ст. 182 ЦК України[31], відповідно до якої право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Однак ця стаття регулює державну реєстрацію права власності на нерухомість, а не договорів. Це, погодьтеся, не те саме. Хоч нам це здається очевидним, зустрічаються публікації, в яких реєстрація правочину і реєстрація права власності ототожнюються[32].

Тимчасовим положенням про порядок дер­жавної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. №?7/5 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. №?157/6445, визначається порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, а не договорів. Об'єктом державної реєстрації є перехід права власності. Оскільки право власності на подароване нерухоме майно виникає з моменту його прийняття, то дер­жавна реєстрація нерухомості до моменту її прийняття обдаровуваним є неправомірною. Отже, бюро технічної інвентаризації (далі -- БТІ) повинно пересвідчитися, чи відбулося прийняття дарунка.

У свою чергу, прийняття в якості дарунка нерухомого майна відбувається на підставі нотаріально посвідченого договору дарування. Без такого договору прийняття дарунка буде безпідставним.

Таким чином, прийняття нерухомого майна в дарунок повинно відбуватися після нотаріального посвідчення договору, але до державної реєстрації переходу права власності в БТІ.

Прийняття дарунка -- це правоутворюючий акт, який вимагає певної фіксації. З цього моменту переходить право власності. Однак спеціальних вимог щодо оформлення прийняття дарунка ЦК України не передбачає. З метою уникнення спорів, сторонам, особливо обдаровуваному, доцільно рекомендувати оформляти передачу-прийняття дарунка письмово актом довільної форми. Найважливіше в тексті такого документа -- слово «прийняв» поряд із підписом обдаровуваного. Акт є найкращою формою фіксації прийняття дарунка, оскільки засвідчує час та факт вручення речі.

У зразках договорів дарування поширюється думка, що прийняття дарунка найкраще фіксувати в самому тексті договору, а передачею нерухомості вважати передачу символів речі -- ключів від нерухомості[33] в присутності нотаріуса[34]. Такий спосіб, справді, усуває необхідність складення додаткових документів про прийняття-передачу речі. Однак при цьому виникають питання, які відкривають широкі можливості до оспорювання договору. Як бути, коли дарувальник передав ключі, але не від того об'єкту нерухомості, який подарував? Як бути, коли сторони зазначили в договорі таку умову, але фактично передачу ключів не виконали, вважаючи це формальністю? Як виконувати передачу ключів, якщо вони потрібні дарувальникові для звільнення приміщення від особистих речей: передати і забрати назад? Нарешті, навіщо нотаріусу брати участь у виконанні договору?

На наш погляд, цих питань можна уникнути, якщо прийняттям дарунка вважати одержання обдаровуваним оригінального примірника договору дарування після його нотаріального по­свідчення. У частині 4 ст. 722 ЦК України перед­бачено, що передача документів, які посвідчують право власності на річ, є прийняттям дарунка. На відміну від ключів, договір дарування завжди передається обдаровуваному.

Якщо сторони домовилися про передачу дарунка в майбутньому, то примірник договору залишається у дарувальника і передається обдаровуваному після настання відкладальної умови (строку).

6. Оподаткування операцій з дарування

Одночасно з ЦК України набрав чинності Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» вiд 22.05.2003 р. №?889-IV, котрий істотно змінив правове регулювання оподаткування дарунків. Дарунки включені до числа доходів платника податків. Для цілей оподаткування дарунком уважаються кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, одержані безоплатно, а також суми знижок у розмірі, що перевищують звичайні.

Відповідно до ст. 14 Закону кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами, встановленими для оподаткування спадщини. Інакше кажучи, у податкових правовідносинах дарунок прирівнюється до спадщини.

Єдиний подарунок, звільнений від оподаткування, -- це кошти або майно (майнові чи немайнові права), подаровані одним членом подружжя іншому, у межах їх частини спільної часткової чи спільної сумісної власності згідно із Законом.

Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону об'єкти спадщини платника податку (а отже й об'єкти дарування) поділяються з метою оподаткування на:

а) об'єкт нерухомого майна;

б) об'єкт рухомого майна, зокрема:

* предмет антикваріату або витвір мистецтва;

* природне дорогоцінне каміння чи дорогоцінний метал, прикраса з використанням дорогоцінних металів та/або природного дорогоцінного каміння;

* будь-який транспортний засіб та приладдя до нього;

* інші види рухомого майна;

в) об'єкт комерційної власності, а саме -- цінний папір (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката), корпоративне право, власність на об'єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальна (промислова) власність або право на отримання доходу за нею;

г) суми страхового відшкодування (страхових виплат) за страховими договорами, укладеними спадкодавцем, а також суми, що зберігаються на пенсійному рахунку спадкодавця згідно з договором недержавного пенсійного забезпечення, пенсійного вкладу;

д) кошти, а саме готівкові кошти або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банках та небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні (ощадні), іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю.

Відповідно до п. 13.2 ст. 13 Закону об'єкти спадщини оподатковуються:

- за ставкою 0?% до будь-якого об'єкта спадщини (дарунка) -- при отриманні спадщини (дарунка) спадкоємцями (обдаровуваними), що є членами сім'ї спадкодавця (дарувальника) першого ступеня споріднення (п. 13.2.1). Членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти. Інші члени сім'ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення;

- за ставкою 0?% -- при отриманні спадщини (дарунка) у вигляді власності, визначеної в підпунктах «а», «б», «д» пункту 13.1 цієї статті, особою, яка є інвалідом I групи або має статус дитини-сироти або дитини, яка позбавлена батьківського піклування (п. 13.6);

- за ставкою 5?% до будь-якого об'єкта спадщини (дарунка) -- при отриманні спадщини (дарунка) спадкоємцями (обдаровуваними), що не є членами сім'ї спадкодавця (дарувальника) першого ступеня споріднення (п. 13.2.2);

- за ставкою 15?% до будь-якого об'єкта спадщини (дарунка) -- при отриманні спадщини (дарунка) будь-яким спадкоємцем (обдаровуваним) від спадкодавця-нерезидента (дарувальника-нерезидента) (п. 13.2.3).

При цьому відповідно до п. 7.3 ст. 7 Закону з будь-яких доходів, нарахованих на користь нерезидентів -- фізичних осіб, ставка податку з доходів фізичних осіб становить подвійний розмір ставки, визначеної п. 7.1 цієї статті Закону, -- 30?% від об'єкта оподаткування.

Особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці (обдаровувані), які отримали спадщину (дарунок).

Дохід у вигляді вартості успадкованого (подарованого) майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, включається до складу загального річного доходу платника податку і відображається ним у річній податковій декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації).

Подання податкової декларації та сплата податку із зазначеного доходу здійснюються згідно із законодавством.

Зразок

договору дарування квартири

(з варіантами)

ДОГОВІР

дарування квартири

Місто __________, ____________________ дві тисячі _______ року

Ми, що нижче підписалися: гр._____________________, що проживаю в м. _____, по вул.________, буд. №?___, кв. __, ідентифікаційний номер _____________ (далі -- Дарувальник) та гр. ____________, що проживаю в м. _____, по вул. ______, буд. №?___, кв.__, ідентифікаційний номер ____________ (далі -- Обдаровуваний), попередньо ознайомлені з вимогами цивільного законодавства щодо недійсності правочинів, перебуваючи при здоровому розумі, ясній пам'яті та діючи добровільно, розуміючи значення своїх дій та правові наслідки укладеного Договору, домовилися про таке:

1. Гр. ________ передає безоплатно у власність, а гр. __________ приймає як дарунок квартиру №?____ (номер прописом) у будинку №?____ (номер прописом) по вул. ______ у м. _____ (далі -- Квартира).

Квартира знаходиться на ___ (цифра прописом) поверсі, складається з _____ житлових кімнат та кухні. Житлова площа Квартири ___ м2. Загальна площа Квартири ____ м2. До Квартири належить комора в підвалі пл.___ м2.

Квартира належить Дарувальнику на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого __________, приватним нотаріусом ___________ міського нотаріального округу «__» _______ року за реєстровим №?______, зареєстрованого в _____________ обласному державному комунальному бюро технічної інвентаризації «__» _________ ___ року в реєстровій книзі №?__ запис №?______.

Квартира становить для Дарувальника велику немайнову цінність. (ВАРІАНТ: Квартира становить історичну та наукову цінність, оскільки у період з 1950 р. по 1960 р. у ній проживав історик та науковець гр. ___________).

2. Сторони оцінюють дарунок у _______ (сума прописом) гривень.

3. Інвентаризаційна оцінка Квартири становить ______ (сума прописом) гривень, відповідно до Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №?______ від «__» ________ року, виданого _____________ обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації.

4. Дарувальник свідчить, що:

- Квартира не має недоліків або особливих властивості, які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна Обдаровуваного або інших осіб (ВАРІАНТ: електротехнічне обладнання Квартири знаходиться в аварійному стані; дерев'яне перекриття прогнило; в Квартирі зафіксовано підвищений рівень радіоактивності; балки балкону потребують капітального ремонту; туалет не працює);

- від Обдаровуваного не приховано обставин, які мають істотне значення (ВАРІАНТ: у сусідній квартирі №?__ проживають скрипаль і оперна співачка; в Квартирі є привиди);

- до укладення цього Договору Квартира іншим особам не відчужена;

- Квартира під забороною (арештом) та у заставі, в податковій заставі не перебуває. Факт відсутності заборони відчуження зазначеної Квартири підтверджується довідками, виданими ___________, приватним нотаріусом _______ міського нотаріального округу «__» _______ року (ВАРІАНТ: Квартира знаходиться у заставі відповідно до іпотечного договору від «__» _____ року. В пункті __ іпотечного договору Іпотекодавець __________ дав згоду на дарування Квартири Обдаровуваному з одночасним переходом до нього обов'язків іпотекодавця);

- Квартира як внесок до статутного фонду юридичних осіб не передана;

- щодо Квартири відсутні судові спори (ВАРІАНТ: Квартира є предметом цивільного спору за позовом гр. ___________. Рішенням місцевого суду ______ району м. ____ від «__» ____ року, залишеним без змін ухвалою _____ апеляційного суду від «__» ____ року, у позові відмовлено. На момент укладення Договору справа знаходиться на стадії касаційного оскарження);

- самовільних переобладнань у Квартирі немає (ВАРІАНТ: З метою покращення якості житла ванна і туалет з'єднані в одне приміщення; у зв'язку із встановленням газового котла ліквідовано печі [35]);

- особи, котрі проживають і (або) зареєстровані в Квартирі на момент укладення цього Договору, не заперечують проти виселення (зняття з реєстрації) з Квартири у строки, встановлені цим Договором (ВАРІАНТ: У Квартирі зареєстроване місце постійного проживання гр. ___________________ і гр. ______________. Ці особи залишаються проживати у Квартирі до «__» _____ року, якщо Обдаровуваний не домовиться з ними про інше);

- унаслідок дарування Квартири не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб, у тому числі неповнолітніх, малолітніх, непрацездатних дітей та інших осіб, яких Дарувальник зобов'язаний утримувати за законом або договором;

- Квартира не надана в користування наймачам (орендарям) (ВАРІАНТ: Квартира надана в найм гр. ________ на підставі договору найму від «__» ______ року строком до «__» _____ року);

- обтяжень, а також будь-яких прав у третіх осіб щодо Квартири немає;

- укладення цього Договору не пов'язане із виконанням Обдаровуваним будь-яких дій майнового або немайнового характеру на користь Дарувальника зараз або в майбутньому;

- юридичних осіб за адресою Квартири не зареєстровано (ВАРІАНТ: За адресою Квартири зареєстровано приватне підприємство «____», засновником якого є Дарувальник).

5. Сторони підтверджують, що:

- вони не визнані недієздатними чи обмежено дієздатними;

- укладення Договору відповідає їх інтересам;

- волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі;

- умови Договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін;

- Договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому.

6. Сторони свідчать, що у тексті цього Договору зафіксовано усі істотні умови, що стосуються дарування Квартири. Будь-які попередні домовленості, які мали місце до укладення цього Договору і не відображені у його тексті, після підписання Договору не матимуть правового значення.

7. Право власності Обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Обдаровуваний свідчить, що він дарунок приймає. Прийняттям дарунка вважатиметься одержання оригінального примірника цього Договору після його нотаріального посвідчення.

8. Обдаровуваний зобов'язується протягом ___ (цифра прописом) робочих днів з дня укладення цього Договору подати документи, необхідні для державної реєстрації права власності, до __________ обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації.

9. Обдаровуваний зобов'язується надати право довічного користування дарунком гр. ___________ (ВАРІАНТ: Обдаровуваний зобов'язується сплатити гр. ________ ____ гривень одноразово у строк до «__» _____ року, а надалі сплачувати щомісяця _____ гривень; Обдаровуваний зобов'язується передати безоплатно ______ національному університету імені _____ колекцію книжок з магії згідно із описом, що додається і є невід'ємною частиною цього Договору).

10. Зміст статей 229, 230, 231, 233, 234, 235, 717, 721, 727 Цивільного кодексу України, ст. 65 Сімейного кодексу України сторонам роз'яснено. Обдаровуваному роз'яснено п. 13 Правил користування приміщеннями житлових будинків у редакції, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 р. №?45.

11. Витрати, пов'язані з оформленням цього Договору, сплачує Обдаровуваний.

12. Цей Договір складено в двох примірниках, з яких перший примірник залишається на зберіганні у справах ________, приватного нотаріуса __________ міського нотаріального округу, а другий примірник видається Обдаровуваному.

ПІДПИСИ:

Дарувальник _______________________

Обдаровуваний _______________________

Посвідчувальний напис нотаріуса

Оригінальний примірник договору одержав

Обдаровуваний _____________________

Сноски

[1] Шершеневич Г.?Ф. Курс гражданского права. -- Тула: Автограф, 2001.-- C. 438.

[2] Брагинский М.?И., Витрянский В.?В. Договорное право. Книга вторая: Договоры о передаче имущества. -- М.: Статут, 2002. -- С. 339.

[3] Комментарий к ГК РСФСР/ Под. ред. Е.?А. Флейшиц и О.?С. Иоффе. -- М., Юридическая литература, 1970. -- С. 265.

[4] Брагинский М.?И., Витрянский В.?В. Договорное право. Книга первая: Общие положения. -- М.: Статут, 2002. -- С. 386.

[5] Брагинский М.?И., Витрянский В.?В. Договорное право. Книга вторая: Договоры о передаче имущества. -- М.: Статут, 2002. -- 800 с.

[6] Гражданское право. Учебник. Часть II/ Под ред. А.?П. Сергеева, Ю.?К. Толстого. -- М.: Проспект, 1998. -- С. 119.

[7] Цивільне право України. Академічний курс: Підручник. У 2?х томах / За заг. ред. Я.?М. Шевченко. -- Т. 2. Особлива частина. -- К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. -- С. 43.

[8] Гражданское право. Учебник. Часть II/ Под ред. А.?П. Сергеева, Ю.?К. Толстого. -- М.: Проспект, 1998. -- С. 119.

[9] Гражданское право России. Обязательственное право: Курс лекций/ Отв. ред. О.?Н. Садиков. -- М.: Юристъ, 1997. -- С. 169-170.

[10] Маковский А.?Л. Дарение (глава 32) // Гражданский кодекс Российской Федерации. Часть вторая: Текст, комментарии, алфавитно-предметный указатель / Под ред. О.?М. Козырь, А.?Л. Маковского, А.?С. Хохлова. -- М., 1996. -- С. 311.

[11] Брагинский М.?И., Витрянский В.?В. Договорное право. Книга вторая: Договоры о передаче имущества. -- М.: Статут, 2002. -- С. 332.

[12] Цивільний кодекс України: Коментар/ За заг. ред. Є. О. Харитонова, О.?М. Калітенко. -- Одеса: Юридична література, 2003. -- С. 618 (коментар до ст. 717).

[13] Мейер Д.?И. Русское гражданское право: В 2?х ч. По испр. и доп. 8?му изд. 1902. Ч. 2./ Д.?И. Мейер. -- М.: Статут, 1997. -- С. 243.

[14] Гражданское право. Учебник. Часть II/ Под ред. А.?П. Сергеева, Ю.?К. Толстого. -- М.: Проспект, 1998. -- С. 748.

[15] Маковский А.?Л. Дарение (глава 32)// Гражданский кодекс Российской Федерации. Часть вторая: Текст, комментарии, алфавитно-предметный указатель/ Под ред. О.?М. Козырь, А.?Л. Маковского, А.?С. Хохлова. -- М., 1996. -- С. 133

[16] Иоффе О.?С. Обязательственное право. -- М.: Юридическая литература, 1975. -- С. 398.

[17] Гражданское право. Учебник. Часть II/ Под ред. А.?П. Сергеева, Ю.?К. Толстого. -- М.: Проспект, 1998. -- С. 122.

[18] Фурса С., Фурса Е. Договор дарения по новому ГК// Юридическая практика. -- 2004. -- №?3 - С. 10.

[19] Шершеневич Г.?Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907?г.) / Вступительная статья Е.?А. Суханов. -- М.: СПАРК, 1995. -- С. 198.

[20] Там само, С. 296.

[21] Брагинский М.?И., Витрянский В.?В. Договорное право. Книга вторая: Договоры о передаче имущества. -- М.: Статут, 2002. -- С. 370.

[22] Гражданское право. Учебник. Часть II / Под ред. А.?П. Сергеева, Ю.?К. Толстого. -- М.: Проспект, 1998. -- С. 129.

[23] Цивільне право України. Академічний курс: Підручник. У 2?х томах / За заг. ред. Я.?М. Шевченко. -- Т. 2. Особлива частина. -- К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. -- С. 408.

[24] Цивільний кодекс України: Коментар. -- Х.: Одісей, 2003. -- С. 515.

[25] Цивільний кодекс України: Коментар. -- Х.: Одісей, 2003. -- С. 515.

[26] Брагинский М.?И., Витрянский В.?В. Договорное право. Книга вторая: Договоры о передаче имущества. -- М.: Статут, 2000. -- С. 369.

[27] Маковский А.?Л. Дарение (глава 32) // Гражданский кодекс Российской Федерации. Часть вторая: Текст, комментарии, алфавитно-предметный указатель/ Под ред. О.?М. Козырь, А.?Л. Маковского, А.?С. Хохлова. -- М., 1996. -- С. 308.

[28] Фурса С., Фурса Е. Договор дарения по новому ГК // Юридическая практика. -- 2004. -- №?3 - С. 10.

[29] Виноградова Н. Застосування нового Цивільного кодексу в нотаріальній практиці // Мала енциклопедія нотаріуса. -- 2004. -- №?1. -- С. 15.

[30] Троян А., Храпенко Н. Нотатки до договорів відчуження // Мала енциклопедія нотаріуса. -- 2004. -- №?2. -- С. 87.

[31] Спасибо-Фатеева И. Гражданский кодекс -- ответы на вопросы читателей // Мала енциклопедія нотаріуса. --

2004. -- №?2. -- С. 61.

[32] Цивільний кодекс України: Коментар / За заг. ред. Є. О. Харитонова, О.?М. Калітенко. -- Одеса: Юридична література, 2003. -- С. 618 (коментар до ст. 210).

[33] Мічурін Є. О. Правочини. Зразки нотаріальних документів: Навчально-практичний посібник. -- Харків: Еспада, 2004. -- С. 149.

[34] Спасибо-Фатеева И. Гражданский кодекс -- ответы на вопросы читателей // Мала енциклопедія нотаріуса. -- 2004. -- №?2. -- С. 61.

[35] Відповідно до ч.2 ст. 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Размещено на Allbest.ru

...