Адміністративно-правова кваліфікація деліктів, пов’язаних із порушенням права на інформацію про стан довкілля

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 342.922

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА КВАЛІФІКАЦІЯ ДЕЛІКТІВ, ПОВ'ЯЗАНИХ ІЗ ПОРУШЕННЯМ ПРАВА

НА ІНФОРМАЦІЮ ПРО СТАН ДОВКІЛЛЯ

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

ГАГАЙ ПОЛІКАРП СЕРГІЙОВИЧ

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України

Науковий керівник кандидат юридичних наук, доцент Іщенко Юрій Вікторович, Київський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри адміністративного права і процесу

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Рябченко Олена Петрівна, Національний університет Державної податкової служби України, професор кафедри управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності

кандидат юридичних наук, доцент Лошицький Михайло Васильович, Київський національний університет внутрішніх справ, заступник начальника кафедри адміністративної діяльності

Захист відбудеться «16» червня 2010 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.03 у Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ, пл. Солом'янська, 1

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ: ДП-680, м. Київ, пл. Солом'янська, 1

Автореферат розісланий «13» травня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А.В. Савченко

деліктний дуалізм адміністративний правопорушення

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Вибір теми дисертаційного дослідження зумовлена зумовлений насамперед тим, що використання інформації щодо стану навколишнього природного середовища є актуальним питанням для України. Антропогенне та техногенне навантаження на навколишнє природне середовище в кілька разів перевищує відповідні показники у розвинутих країнах світу та продовжує зростати. Тривалість життя в Україні становить у середньому близько 66 років (у Швеції -- 80, у Польщі -- 74 роки). Значною мірою це є результатом зумовленоантропогеннимзначного навантаження на навколишнє природне середовище, зокрема його забрудненням підприємствами головним чином гірничо-видобувної, металургійної, хімічної промисловості, енергетичного сектору. Близько 15% відсотків території України з населенням понад 10 млн. перебуває у критичному екологічному стані. Щільність викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря останнім часом становить понад 130 кілограмів на кожного мешканця України, що в кілька разів перевищує зазначений показник у розвинутих країнах світу. В Україні накопичено понад 35 млрд. тонн відходів, 17% відсотків її території зазнає підтоплення та понад 18% відсотків вражено інтенсивною ерозією. Завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об''єктів, пов''язаних з історико-культурною спадщиною. Але саме законодавство складається із чотирьох кодексів, майже 58 законів, значної кількості підзаконних нормативно-правових актів. Все це породжує проблеми правозастосування в діяльності суб'єктів владних повноважень при кваліфікації деліктів, пов'язаних із порушенням права на інформацію про стан довкілля.

На нагальну практичну потребу в дослідженні обраної теми вказує і стан її наукової розробки. Питанням юридичної кваліфікації присвячено значну частку робіт таких вчених, як Ф. Бурчак, Л. Гаухман, А. Герцензон, А. Наумов, М. Коржанський, В. Кудрявцев, Б. Куринов, Н. Кузнєцова, Г. Левацький, В. Навроцький, А. Рарог, В. Я.Тацій. Комплексний аналіз літератури свідчить про те, що тема має достатню джерельну базу, створену попередніми та сьогоднішніми поколіннями українських вчених, серед яких зокрема праці таких відомих теоретиків адміністративного права, як В. Авер'янов В.Б., О. Андрійко І. Арістова, О. Бандурка, І. Бородін, А. Берлач, Ю. Битяк,, В. Гаращук, І. Голосніченко, І. Гриценко, Т. Гуржій, Е. Демський, Є. Додін, Р. Калюжний, Т. Коломоєць, В. Колпаков, А. Комзюк, О. Кузьменко, Є. Курінний, Д. Лук'янець, О. Негодченко, В. Олефір, О. Остапенко, С. Пєтков, О. Рябченко, В. Селіванов, С. Стеценко, В. Сущенко, М. Тищенко, В. Шкарупа та інші. Необхідно Важливо підкреслити значні досягнення цих вчених у вирішенні проблеми, що є предметом нашого дослідження. В той же час необхідно визнати, що вона залишається недостатньо вивченою, як в теоретичних аспектах, так і в контексті правозастосування. Наслідком цього є недосконалість чинного законодавства, неправильна адміністративно-правова кваліфікація діянь. Дослідження проводились в контексті загальної проблематики адміністративної відповідальності, а не тільки адміністративно-правової кваліфікації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження пов'язаний, зокрема, з положеннями Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.10.07 р. №N 880-р «Про схвалення Концепції національної екологічної політики України на період до 2020 року», Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, ратифіковану Законом України від 06.07.99 №N 832-XIV. від 6 липня 1999 р.

Дисертація виконана відповідно до Пріоритетних напрямів наукових і дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років (затверджені наказом МВС України № 755 від 05.07. липня 2004 р.), планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2006-2008 рр., наукового завдання визначеного кафедрою адміністративного права і процесу Київського національного університету внутрішніх справ (затверджене протоколом кафедри №14 від 13.04.2007 року). Тема дослідження зареєстрована та схвалена відділенням державно-правових наук і міжнародного права Академії правових наук України (п. 448, 2009).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-практичне обґрунтування проблематики та шляхів її розв'язання в сфері адміністративно-правової кваліфікації деліктів, пов'язаних із порушенням права на інформацію про стан довкілля. Досягнення даної мети обумовлює розв'язання низки завдань:

*- здійснити комплексний ретроспективний аналіз наукових досліджень в сфері одержання, використання, поширення та зберігання інформації про стан довкілля, проблем доступу до такої інформації, її джерел та суб'єктів надання;

*- визначити особливості та дуалізм деліктних адміністративно-правових відносини, що пов'язані пов'язаних із порушенням порядку надання інформації про стан довкілля;

*- встановити спільні та відмінні ознаки адміністративно-правової кваліфікації та кримінально-правової кваліфікації, як правових явищ, які що мають споріднений характер;

*- з'ясувати теоретичний та практичний зв'язок між адміністративно-правовою кваліфікацією та адміністративним процесом;

*- дослідити адміністративно-правову кваліфікацію деліктів, що пов'язані пов'язаних із порушенням права на інформацію про стан довкілля, як специфічні правовідносини та визначити місце юридичних фактів в таких правовідносинах з точки зору їх значення для проведення самої кваліфікації;

*- запропонувати та дослідити гіпотезу про існування трьох видів адміністративно-правової кваліфікації;

*- провести аналіз основних видів адміністративно-правової кваліфікації та запропонувати їх авторські їх визначення;

*- окреслити та дослідити основні правила адміністративно-правової кваліфікації;

*- вивчити основні особливості адміністративно-правової кваліфікації правопорушень , що пов'язаніпов'язаних із порушенням права на інформацію про стан довкілля за бланкетними та колізійними нормами;

*- здійснити аналіз особливостей розмежування адміністративних правопорушень та злочинів , що пов'язаніпов'язаних із порушенням права на інформацію про стан довкілля під час здійснення юридичної кваліфікації таких діянь;

*- запропонувати та довести можливість здійснення адміністративно-правової кваліфікації правопорушень, що пов'язаніих із порушенням права на інформацію про стан довкілля в адміністративному судочинстві;

*- дослідити систему суб'єктів, які здійснюють адміністративно-правову кваліфікацію в залежності від її виду такої кваліфікації, та окреслити основні професійні вимоги до осіб, які здійснюють таку кваліфікацію;

*- на підставі проведених досліджень запропонувати необхідні зміни та доповнення до чинних зЗаконів України, інших нормативно-правових актів.

Об'єктом дослідження -є суспільні відносини, що виникають в сфері обігу інформації і безпосередньо пов'язані із порушенням права на інформацію про стан довкілля.

Предметом дослідження -є теоретичні та практичні питання щодо адміністративно-правоваої кваліфікації деліктів, пов'язаних із порушенням права на інформацію про стан довкілля.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є система філософських, загальнонаукових і спеціальних методів, які що забезпечують отримання об'єктивних та достовірних результатів. Застосування зазначених методів дозволило всебічно проаналізувати об'єкт дослідження. Основними методом при здійсненні дослідження став загальнонауковий діалектичний та порівняльно-правовий методи, застосування яких дозволило проаналізувати чинне законодавство та практику адміністративно-правової кваліфікації деліктів, пов'язаних із порушенням права на інформацію про стан довкілля (підрозд. 1-3). За допомогою діалектичного методу удосконалено понятійний апарат, визначено сутність адміністративно-правової кваліфікації та її зміст (підрозд. 1.1., 1.2.). Методи аналізу та синтезу дали можливість з'ясувати місце адміністративно-правової кваліфікації в системі юридичної кваліфікації та визначити зв'язок цього виду кваліфікації із адміністративним процесом (підрозд. 1.1., 1.3.). Методи системного та структурно - функціонального аналізу використовувалися при дослідженні адміністративно-правової сфери пов'язаної із порушенням права на інформацію, особливостей застосування адміністративно-правової кваліфікації, формулюванні пропозицій щодо впровадження в Україні системи видів адміністративно-правової кваліфікації (підрозд. 1-3). Формально-логічний метод дозволив з'ясувати логіко-методологічні засади побудови основних дефініцій (підрозд. 1.1.-1.3.). Метод порівняльного правового дослідження застосовувався при аналізові видів юридичної кваліфікації, в першу чергу кримінально-правової та адміністративно-правової й дозволив провести дослідження особливостей адміністративно-правової кваліфікації (підрозд. 2.1.-2.4.).. Формально-юридичний метод дозволив всебічно вивчити існуючу систему правових норм, які що закріплюють систему суб'єктів забезпечення права на інформацію про стан довкілля та систему суб'єктів адміністративно-правової кваліфікації деліктів пов'язаних із порушенням права на інформацію про стан довкілля, а також окреслити напрями вдосконалення законодавства у цій сфері (підрозд. 1.3., розд. 3). Порівняльно-правовий метод дозволив провести дослідження особливостей адміністративно-правової кваліфікації. Конкретно-історичний метод дозволив здійснити комплексний ретроспективний аналіз наукових досліджень проблематики юридичної кваліфікації радянської, російської та української школи адміністративного права, простежити становлення та розвиток сучасних поглядів на таке правове явище (підрозд. 1.1., розд. 2). Методи класифікації та типізації було використано для визначення критеріїв класифікації видів адміністративно-правової кваліфікації деліктів пов'язаних із порушенням права на інформацію про стан довкілля (підрозд. 1.1., розд. 2). На підставі застосування гіпотетико - дедуктивного і теоретико - прогностичного методів наукового аналізу формувались висновки про можливість імплементації досвіду проведення інших видів юридичної кваліфікації щодо здійснення адміністративно-правової кваліфікації. Соціологічні методи використовувались при з'ясуванні визначених у дослідженні проблем на основі проведених анкетувань (розд. 1, 3).

Емпіричну базу дослідження складають Конституція України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, зЗакони України, рішення Конституційного Суду України, рішення Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України, Єдиний державний реєстр судових рішень, статистичні дані, аналітичні довідки центральних та місцевих органів виконавчої влади, дані проведеного анкетування 674 респондентів , які працюють в обласних та районних державних адміністраціях, установах та організаціях різних форм власності.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших комплексних наукових досліджень проблем адміністративно-правової кваліфікації деліктів, пов'язаних із порушенням права на інформацію про стан довкілля. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем.

Наукова новизна дисертації характеризується тим, що у поданій роботі вперше:

- запропоновано авторське бачення дефініцій:

- ю «юридичний кваліфакт», як юридичний факт щодо якого здійснюється адміністративно-правова кваліфікація в межах адміністративного провадження;

- запропоновано дефініцію «адміністративно-правова кваліфікація у межах адміністративно-судового процесу» як оцінки суб'єктом адміністративно-правової кваліфікації (адміністративним судом) юридичного факту (рішення, дії чи бездіяльності), який що визначається в адміністративному позові як адміністративне порушення, а сама оцінка полягає у встановлені наявності чи відсутності порушення прав, свобод та інтересів позивача;

- здійснено аналіз адміністративно-правової кваліфікації з позицій його нерозривності з адміністративним процесом та зроблено висновок, що кожному виду адміністративного процесу має відповідати свій вид адміністративно-правової кваліфікації;

- обгрунтованообґрунтовано та доведено гіпотезу про існування трьох видів адміністративно-правової кваліфікації, проведено аналіз основних видів адміністративно-правової кваліфікації та запропоновані авторські їх визначення;

- запропоновано та досліджено особливості адміністративно-правової кваліфікації в адміністративному судочинстві;

- сформульовано низку конкретних пропозицій щодо внесення змін та доповнень до деяких чинних нормативно-правових актів України, зокрема, Кодексу України про адміністративні правопорушення, зЗаконів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про місцеві державні адміністрації», «Про пестициди і агрохімікати», «Про боротьбу з корупцією»;,

удосконалено:

- систему джерел інформації про стан довкілля;

- теоретичні засади співвідношення дефініцій «інформація про стан навколишнього природного середовища», «екологічна інформація» та «інформація про стан довкілля»;

- особливості регламентації порядку інформування населення про стан довкілля;

- систему суб'єктів, які здійснюють адміністративно-правову кваліфікацію в залежності від виду такої кваліфікації;

- практичні рекомендації щодо визначення основних правил адміністративно-правової кваліфікації;

- якісні вимоги до суб'єктів адміністративно-правової кваліфікації;.

дістали подальшого розвитку:

- концептуальні положення про особливості адміністративно-правової кваліфікації правопорушень пов'язаних із порушенням права на інформацію про стан довкілля за бланкетними та колізійними нормами;

- основні правила розмежування адміністративних проступків та злочинів в процесі адміністративно-правової кваліфікації;

- теоретичні дослідження деліктних адміністративно-правових відносини, пов'язаних із порушенням порядку надання інформації про стан довкілля і встановлено, що такі відносини мають дуалістичний характер. По-перше, такі деліктні адміністративно-правові відносини входять до структури предмету адміністративного права, який представлений відносинами, пов'язаними із застосуванням заходів адміністративного примусу та адміністративної відповідальності, а, по-друге, такі деліктні адміністративно-правові відносини входять до структури предмету адміністративного права, який представлений відносинами адміністративного судочинства;

- характеристики суб'єктів публічного управління в сфері забезпечення доступу особи до інформації про стан довкілля;

- положення про необхідність реформування системи підготовки фахівців щодо проведення адміністративного розслідування деліктів, пов'язаних із порушенням права на інформацію про стан довкілля.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки й рекомендації можуть використовуватися як у практичній діяльності органів виконавчої влади, органів внутрішніх справ України зокрема, так і в навчальному процесі вищих навчальних закладів.

Зокрема, отримані результати дослідження можуть застосовуютьватися у:

правотворенні - висновки та пропозиції, що наводяться в дисертації, можуть слугувати методологічною і теоретичною основою розробки й удосконалення системи законодавчих, урядових та інших нормативно- - правових актів, спрямованих на вирішення актуальних адміністративно-правової кваліфікації правопорушень пов'язаних із порушенням права на інформацію про стан довкілля (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження Комітету з питань правової політики Верховної Ради України від 04.09. вересня 2009 року, №20-27/1867); навчальному процесі: матеріали дисертації можуть бути використані під час викладання навчальної дисципліни «Адміністративне право» та спеціальних курсів «Адміністративний процес», «Адміністративна відповідальність», «Адміністративне судочинство», «Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ», а також при підготовці підручників, навчальних посібників, розробці курсів лекцій, методичних рекомендацій. (акт про впровадження в навчальний процес Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ результатів дисертаційного дослідження № 46/278 від 18.12.2008 №46/278р.); правозастосовчій діяльності (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у діяльність Деснянської районної державної адміністрації у м.Києві №79/1171 від 23.12.2008 №79/1171р.; висновок комісії Департаменту зв'язків з громадськістю та міжнародної діяльності МВС України №873/а від 25.06.2009 №873/ар.).

у науково-дослідницькій сфері: окреслено напрями перспективних досліджень, передусім теоретичних засад адміністративно-правової кваліфікації адміністративних деліктів;

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення й висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри адміністративного права та процесу Київського національного університету внутрішніх справ. Основні методологічні положення й висновки дисертаційного дослідження доповідалися на всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях: інтернет-конференція «Правовий статус людини в умовах сучасного державотворення» (16.02.2008 року ); конференція студентів, аспірантів та молодих вчених, присвячена 90-річчю з дня заснування Українського Студентського Наукового Товариства Київського Університету Святого Володимира «Київська весна» (20-23.03. березня 2008 рокум.Київ, ); «Актуальні проблеми чинного адміністративного законодавства: шляхи подолання та перспективи вдосконалення» (30-31.05. травня 2008 рокум.Івано-Франківськ, ); «Співпраця поліції, органів адміністрації та місцевої громадськості задля забезпечення безпеки під час масових заходів ЄВРО-2012» (17-19.11.0817-19 листопада-м.Івано-Франківськ, ).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені в восьми наукових публікаціях, серед яких - чотири статті - опубліковані у виданнях, включених ВАК України до переліку фахових з юридичних наук, чотири статті - у збірниках тез конференцій.

у тому числі чотири у фахових виданнях, затверджених ВАК України, чотири - у тезах науково-практичних конференцій.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, списку використаних джерел (173 найменувань), 7 додатків на 24 сторінках. Загальний обсяг дисертації становить 236 сторінок, з яких загальний обсяг тексту - 195 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертації; визначено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; охарактеризовано мету, головні завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено дані про їх апробацію та впровадження, а також щодо публікацій, структури й обсягу роботи.

Розділ 1перший «Адміністративно-деліктні відносини в сфері забезпечення права на інформацію про стан довкілля» складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Поняття та види адміністративно-правової кваліфікації в адміністративно-деліктних відносинах» здійснюється аналіз наукових досліджень проблем правової кваліфікації та адміністративно-правової кваліфікації. В теорії адміністративного права пропонується визначення адміністративно правової кваліфікації як оцінки суб'єктом адміністративної юрисдикції вчиненого посягання, яке містить формальні ознаки адміністративного делікту, котра полягає у співвідношенні такого діяння з відповідною нормою адміністративного права та у юридичному закріпленні відповідного висновку; встановлення і процесуальне закріплення тотожності юридично значущих ознак посягання ознакам делікту, передбаченого адміністративним законодавством; встановлення і процесуальне закріплення точної відповідності ознак вчинених особою протиправних дій або бездіяльності до ознак складу делікту, передбаченого адміністративним законодавством. Необхідно зазначити, що адміністративно-правова кваліфікація сприймається як явище, подібне до кримінально-правової кваліфікації. Адміністративно-правова кваліфікація дає можливість поряд із кримінально-правовою кваліфікацією розмежувати делікти, які можуть бути злочинами або адміністративними проступками. Кримінально- правова кваліфікація нерозривно зв'язана із кримінальним процесом і відбувається в межах окремих його стадій. Якщо таку модель зв'язку кваліфікації та процесуальної діяльності застосувати до адміністративно-правової кваліфікації, ми отримаємо зовсім інші реалії. В першу чергу, це пов'язано із проблемою визначення сутності адміністративного процесу. Адміністративний процес за своєю природою має складну структуру в якій можна виділити адміністративно-деліктний процес, адміністративно-судовий процес та адміністративний процес як будь-яка правотворча та правозастосовча діяльність публічної адміністрації у сфері державного управління із задоволення публічних інтересів. Залишаючись на позиції нерозривності адміністративно-правової кваліфікації від адміністративного процесу необхідно зробити висновок, що кожному виду адміністративного процесу має відповідати свій вид адміністративно-правової кваліфікації.

Юридичний факт, який підлягає кваліфікації, призводить до виникнення низки нових юридичних фактів, які досліджуються в адміністративному провадженні, де на кожній стадії здійснюється адміністративно-правова кваліфікація відповідним суб'єктом такої кваліфікації, але в основі кваліфікації знаходиться один і той самий (первинний) юридичний факт. Є підстави виділити первинний юридичний факт, який підлягає адміністративно-правовій кваліфікації термінологічно. Можна запропонувати таку його назву -- „«юридичний кваліфакт”», як юридичний факт щодо якого здійснюється адміністративно-правова кваліфікація в межах адміністративного провадження.

В розділі висувається гіпотеза про існування трьох видів адміністративно-правової кваліфікації та проводиться їх аналіз, запропоновано їх авторські визначення. Основним і дослідженим видом адміністративно-правової кваліфікації є кваліфікація адміністративних проступків, яка здійснюється в межах адміністративно-деліктного процесу. Але існують ще два види адміністративно-правової кваліфікації - адміністративно-правова кваліфікація в межах адміністративно-судового процесу та адміністративно-правова кваліфікація в межах адміністративного процесу, який здійснюється публічною адміністрацією. Адміністративно-правова кваліфікація у межах адміністративно-судового процесу є явищем новим і в роботі започатковано дослідження такого виду адміністративно-правової кваліфікації, вперше запропоновано його визначення. Адміністративно-правова кваліфікація у межах адміністративно-судового процесу це оцінка суб'єктом адміністративно-правової кваліфікації (адміністративним судом) юридичного факту (рішення, дії чи бездіяльності), який визначається в адміністративному позові як адміністративне порушення, а сама оцінка полягає у встановлені наявності чи відсутності порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Запропонувати висновок щодо визначення правил адміністративно-правової кваліфікації. Правилом адміністративно-правової кваліфікації є розпізнання на підставі апріорних ознак діяння таких, які можуть бути визнані адміністративними деліктами в результаті проведення адміністративного, або іншого, передбаченого законодавством, розслідування щодо порівняння апріорних та апостеріорних ознак діяння, та доведення що таке діяння є (або не є) адміністративним правопорушенням.

У підрозділі 1.2. «Інформаційні та адміністративно-деліктні відносини в сфері реалізації права на інформацію про стан довкілля» досліджено особливості інформаційних та деліктних відносин. Метою діяльності держави є встановлення безпеки, а також - визначення та охорона свободи та прав особи. З одного боку держава є засобом для особи, але з іншої сторони особа є засобом для держави. Реалізація права на інформацію має подвійну мету - особисті права та загальне суспільне благо. Інформаційні правовідносини не утворюють самостійного об'єкта правового регулювання, а норми які їх регламентують, входять до складу тієї галузі права, яка регулює основні правовідносини. В таких правовідносинах інформація не виступає тим благом, задля якого, по суті, й виникають правовідносини. Інформаційні правовідносини існують якби всередині основного галузевого, забезпечуючи його реалізацію.

Модель правовідносин, які виникають під час зебезпеченнязабезпечення доступу до інформації про стан довкілля, вивчено на прикладі Луганської області. Існує достатньо розгалужена система суб'єктів надання інформації про стан довкілля. Вони утворюють систему органів та установ, до якої, зокрема, входять: Державне управління екоресурсів; Луганська обласна санітарно-епідеміологічна станція; Луганський обласний державний проектно-технологічний центр охорони родючості ґрунтів і якості продукції; Луганська обласна державна лабораторія ветеринарної медицини; Луганська агролісомеліоративна науково-дослідна станція; Луганський обласний центр з гідрометеорології; Луганське регіональне управління водних ресурсів та ін. Зазначені суб'єкти знаходяться у підпорядкуванні різних центральних органів виконавчої влади або місцевих органів виконавчої влади. Вони наділені різною компетенцією та сектором відповідальності за надання екологічної інформації.

Проведеним соціологічним дослідженням було опитано 674 респондента, перед якими були поставлені питання щодо права доступу до екологічної інформації; нормативне регулюванні реалізації права на отримання інформації про стан довкілля; процедур отримання інформації про стан довкілля тощо. В результаті соціологічного опитування, були отримані результати, які вказують на те, що громадяни розуміють своє право на отримання інформації про стан довкілля (87%), але не знайомі із нормативним регулюванням щодо реалізації цього права. Лише 9% респондентів вказали, про наявність інформації про нормативне регулювання цього права. 89% респондентів зазначили про загальний негативний екологічний стан довкілля, але не змогли вказати на конкретні показники такого стану. Громадяни практично не обізнані із суб'єктами владних повноважень, зобов'язаних забезпечити реалізацію права на отримання інформації про стан довкілля. 67% респондентів вказали, що така інформація має збиратися та оприлюднюватися місцевими органами, 28% вказали, що така інформація має подаватися органами центральними, а 5% взагалі не змогли відповісти на таке запитання. Основними джерелами інформації про стан довкілля є такі дані моніторингу довкілля, дані кадастрів природних ресурсів, реєстри, автоматизовані бази даних, архіви, а також довідки, що видаються уповноваженими на те органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями, окремими посадовими особами.

Проведене дослідження дає підстави зробити висновок, що в Україні створено необхідну законодавчу базу щодо регламентації поширення інформації про стан довкілля та режиму доступу до такої інформації. Але можна стверджувати про численні порушення права громадян на отримання інформації про стан довкілля, що призводить до виникнення адміністративно-деліктних відносин. Інформаційні відносини в разі порушення права на отримання інформації про стан довкілля трансформуються в адміністративно-деліктні. Діяльність органів публічної влади має бути спрямована, в першу чергу, на забезпечення реалізації права на інформацію та на недопущення виникнення адміністративно-деліктних відносин. В підрозділі запропоновано ряд змін до чинного законодавства з метою забезпечення доступу громадян до інформації про стан довкілля, зменшення обсягу інформації, яка на сьогодні є інформацією з обмеженим доступом.

У підрозділі 1.3. «Суб'єкти забезпечення права на інформацію про стан довкілля» досліджено адміністративно-правовий статус суб'єктів адміністративно-деліктних відносин пов'язаних із забезпеченням права на інформацію про стан довкілля. Серед таких суб'єктів досліджено статус спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органів на місцях, органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, органів влади АР Крим. Проаналізовано повноваження щодо забезпечення систематичного та оперативного інформування населення, підприємств, установ та організацій про стан навколишнього природного середовища; організацію моніторингу навколишнього природного середовища, створення і забезпечення роботи мережі загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації, порядку надання інформації про стан навколишнього природного середовища. Запропоновані зміни до зЗаконів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про місцеві державні адміністрації» дають можливість ліквідувати існуючу суперечливість зазначених актів. Нові можливості інформування громадян про стан довкілля має забезпечити глобальна інформаційна мережа Інтернет. Вивчено механізм збору інформації про стан довкілля на обласному рівні, можливості доступу до такої інформації через мережу Інтернет, запропоновані зміни до низки нормативно-правових актів з метою забезпечення систематичного отримання інформації про стан довкілля від місцевих органів виконавчої влади та територіальних органів центральних органів виконавчої влади з використанням мережі Інтернет.

Розділ 2 другий «Особливості адміністративно-правової кваліфікації деліктів пов'язаних із порушенням права на інформацію про стан довкілля» складається із чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Адміністративно-правова кваліфікація правопорушень пов'язаних із порушенням права на інформацію про стан довкілля за бланкетними нормами» дисертант проаналізував норми КУпАП, що містять делікти, пов'язані із порушенням права на інформацію про стан довкілля. нНайчастіше відповідальність передбачено за ненадання інформації (9 складів), за відмову у наданні інформації (7 складів). З точки зору об'єктивної сторони такі правопорушення мають найчастіше характер бездіяльності. Для правильної кваліфікації зазначеної категорії адміністративних правопорушень застосування тільки самої норми КУпАП недостатньо. В такому випадку виникає необхідність проведення кваліфікації за бланкетними нормами. Бланкетна диспозиція адміністративно-правової норми характеризується наявністю законодавчої відсилки до норм інших галузей права. Така конструкція статей КУпАП є необхідною, з огляду на те, що сам Кодекс не в змозі встановити всі необхідні правила. Взагалі можна стверджувати, що процес «бланкетизації» КУпАП є доволі інтенсивним саме з огляду на стрімкий розвиток системи законодавства та ускладнення суспільних відносин, які мають бути захищені нормами КУпАП. Певною мірою це покращує процес кваліфікації, виходячи з того, що спеціальне (в даному випадку - бланкетне) законодавство чітко спрямовано на регулювання звуженої групи суспільних відносин. Але це лише стосується кодифікованого законодавства. Складнішим є кваліфікація за нормами, які що не кодифіковані і взагалі мають відомчий характер. Нестабільність бланкетного законодавства не сприяє зменшенню кількості помилок під час кваліфікації. Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», а також розроблюваними відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством. Дисертантом, на основі проведеного аналізу окреслено коло нормативно-правових актів, що необхідно використовувати в разі проведення адміністративно-правової кваліфікації правопорушень пов'язаних із порушенням права на інформацію про стан довкілля за бланкетними нормами.

У підрозділі 2.2. «Адміністративно-правова кваліфікація правопорушень пов'язаних із порушенням права на інформацію про стан довкілля за колізійними нормами» на основі аналізу основних наукових підходів щодо розуміння колізії норм, дисертант вивчив особливості таких норм, які містяться в КУпАП. В теорії права норми, що взаємодіють за діалектикою загального та особливого, цілого та частини цілого називають конкуруючими. Якщо термін «колізія» позначає в більшій мірі як боротьба, то між тим діалектичний закон взаємодії загального та особливого з такою боротьбою незнайомий. Загальне є родовим поняттям, а особливе є видовим поняттям. Особливе звужує та конкретизує загальні ознаки. Призначення загальної норми полягає у визначенні у диспозиції складоутворюючих ознак. Колізійні, або як ще їх визначають, норми, які що суперечать одні одній, є наслідком дефектного законодавства, є суттєвим джерелом кваліфікаційних помилок. Автором проведено порівняльний аналіз статей КУпАП, які що пов'язані із порушенням права на інформацію про стан довкілля (статті 82-3, 82-7, 83-1, 91-4), з нормами, які конкурують з ними (статті 188-5, 188-18, 212-3, п. «г» частини 1 ст.5 Закону України «Про боротьбу з корупцією»). Автором пропонується вирішення проблеми розмежування колізійних норм під час здійснення адміністративно-правової кваліфікації саме на законодавчому рівні шляхом внесення змін до редакції статті 212-3, та на рівні теоретичному, шляхом аналізу особливостей об'єктивної сторони зазначених проступків.

У підрозділі 2.3. «Адміністративно-правова кваліфікації правопорушень, які потребують розмежування із злочинами» визначаються конкретні пропозиції, які спрямовані на розмежування злочинів та правопорушень, пов'язаних із порушенням права на інформацію про стан довкілля .

Порівняння норм КК та КУпАП показує, що в разі ідентичності інтересів, які охороняються - економічних, екологічних, управлінських, розмежування між адміністративним проступком та злочином проводиться за ступенем антисоціальності. У злочинів вона завжди вища і має назву суспільної небезпеки. Для проступків антисоціальність вимірюється суспільною шкідливістю. Такий висновок є наслідком того, що адміністративне правопорушення не може бути суспільно небезпечним. Суспільно небезпечними можуть бути тільки злочини. Не є злочином діяння, яке містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі. Але такі прості теоретичні положення не завжди адекватно відображені у чинному законодавстві, що призводить до практичних проблем розмежування злочинів та адміністративних правопорушень за таким критерієм. Розділ VIII ККримінального кодексу України (особлива частина), який має назву «Злочини проти довкілля», містить 19 статей, з яких лише дві статті мають пряме відношення до інформації про стан довкілля або екологічної інформації. Це статті 238 та 243 КК України. Глава 7-ма КУпАП «Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам''яток історії та культури» теж містить відповідні склади правопорушень (статті 82-3, 82-7, 83-1, 91-4). В результаті проведеного дослідження дисертант приходить до висновків щодо правил розмежування злочинів та адміністративних проступків в процесі адміністративно-правової кваліфікації. В процесі адміністративно-правової кваліфікації досліджуються норми адміністративного законодавства та конкуруючи норми КК УкраїниУ. Здійснюється дослідження апріорних ознак діяння, яке може бути як злочином, так і адміністративним проступком. Апріорні ознаки досліджуються щодо кожного елементу складу - об'єкту, об'єктивної сторони, суб'єкту та суб'єктивної сторони. В процесі адміністративно-правової кваліфікації встановлюється шкода та інші негативні наслідки діяння для можливої кваліфікації такого діяння в разі завдання істотної шкоди, або якщо таке діяння створило небезпеку для життя, здоров''я людей чи для довкілля. Діяння, яке одночасно підпадає під ознаки як статті КК УкраїниУ, так і статті КУпАП, а наявних даних недостатньо для встановлення інших ознак для розмежування, дає підстави для кваліфікації за нормою КК УкраїниУ. Але, якщо через малозначність, таке діяння не становить суспільної небезпеки, тобто воно не заподіяло і не могло заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі, застосовується норма КУпАП.

У підрозділі 2.4. «Адміністративно-правова кваліфікація правопорушень пов'язаних із порушенням права на інформацію про стан довкілля в адміністративному судочинстві» досліджуються теоретичні проблеми та практичні аспекти такої кваліфікації. Приймаючи до уваги стереотипи окремих наукових досліджень щодо меж адміністративно-правової кваліфікації, автор переконує в тому, що існує особливий вид адміністративно-правової кваліфікації. Адміністративно-правова кваліфікація в межах адміністративно-судового процесу взагалі не досліджувалась. В теорії адміністративного права і процесу така проблема не виникала. Завданням адміністративного судочинства є встановлення факту вчинення специфічного різновиду адміністративного правопорушення, який не можна зводити лише до сукупності елементів «класичного» складу адміністративного проступку, що притаманне розгляду справ про накладання адміністративних стягнень відповідно до КУпАП. Адміністративне правопорушення з позицій адміністративного судочинства слід розглядати як певне неадекватне використання публічно-владних повноважень, сукупність яких складає компетенцію відповідного органу, посадової (службової) особи. На жаль, ці порушення не кодифіковані і лише адміністративний суд, вирішуючи конкретну адміністративну справу встановлює наявність чи відсутність порушення. З цією метою адміністративний суд має здійснити адміністративно-правову кваліфікацію. Щодо юридичних кваліфактів, які підлягають адміністративно-правовій кваліфікації, то їх коло набагато ширше, ніж у випадку адміністративно-правової кваліфікації у межах адміністративно-деліктного процесу. Дисертантом, на підставі проведеного дослідження, сформульовано авторське визначення адміністративно-правової кваліфікації у межах адміністративно-судового процесу як оцінки суб'єктом адміністративно-правової кваліфікації (адміністративним судом) юридичного факту (рішення, дії чи бездіяльності), який визначається в адміністративному позові як адміністративне порушення, а сама оцінка полягає у встановлені наявності чи відсутності порушення прав, свобод та інтересів позивача.

В третьому розділі 3 «Суб'єкти адміністративно-правової кваліфікації деліктів пов'язаних із порушенням права на інформацію про стан довкілля» автором розглянуто систему суб'єктів адміністративно-правової кваліфікації. Суб'єктами кваліфікації можуть бути посадові особи: органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі екології та природних ресурсів України; органів, установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби; спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту рослин; органів земельних ресурсів; органів рибоохорони; органів лісового господарства; органів мисливського господарства; органів державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки; районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (судді); прокурор або уповноважена ним особа з числа працівників прокуратури. Суб'єктами кваліфікації таких правопорушень можуть бути посадові особи 10 різних суб'єктів владних повноважень, з яких лише представники двох суб'єктів (суд і прокуратура) мають відповідну кваліфікацію та професійну підготовку. Дисертантом внесено пропозицію про запровадження системної підготовки фахівців, які здійснюють адміністративно-правову кваліфікацію. Посадові особи повинні періодично проходити підвищення кваліфікації саме в сфері адміністративно-юрисдикційної діяльності. Умовою допуску до самостійної роботи щодо складання протоколів про адміністративні правопорушення має бути наявність у посадової особи відповідного допуску до такої діяльності. Допуск може бути виданий тільки після закінчення спеціальних курсів та складання заліку. Допуск має видаватися на певний термін (до 2-х років), а його продовження можливе лише після проходження курсів підвищення кваліфікації. Такі курси мають бути організовані на базі вищих юридичних навчальних закладів. Контроль за такою діяльністю має бути покладений на міністерство юстиції та його територіальні підрозділи. Це дасть змогу запровадження єдиних стандартів підготовки посадових осіб органів влади щодо здійснення адміністративно-юрисдикційної діяльності, можливості проведення узагальнення практики застосування законодавства про адміністративні правопорушення в різних сферах юрисдикційної діяльності, підвищення якості правозастосування.

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації наведені теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що полягає у розробці питань адміністративно-правової кваліфікації деліктів, пов'язаних із порушенням права на інформацію про стан довкілля та формулювання обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення законодавства України у цій сфері. Найбільш важливими є такі висновки.

1. За результатами комплексного аналізу автор прийшов до висновку, що деліктні адміністративно-правові відносини, пов'язані із порушенням порядку надання інформації про стан довкілля мають дуалістичний характер. По-перше, такі відносини виникають під час порушення такого порядку, який встановлено нормативно-правовими актами, а така інформація надається суб'єктам владних повноважень іншими учасниками адміністративно-правових відносин. Такі деліктні адміністративно-правові відносини входять до структури предмету адміністративного права, який представлений відносинами, пов'язаними із застосуванням заходів адміністративного примусу та адміністративної відповідальності. По-друге, такі відносини виникають під час порушення порядку надання інформації про стан довкілля суб'єктами владних повноважень за зверненнями фізичних або юридичних осіб на підставі реалізації норм Конституції щодо безперешкодного доступу до інформації про стан довкілля. Такі деліктні адміністративно-правові відносини входять до структури предмету адміністративного права, який представлений відносинами адміністративного судочинства.

2. Залишаючись на позиції нерозривності адміністративно-правової кваліфікації та адміністративного процесу, зроблено висновок, що кожному виду адміністративного процесу має відповідати свій вид адміністративно-правової кваліфікації. В основі правової кваліфікації знаходиться „«конкретний випадок”», а іншими словами - юридичний факт, який саме і досліджується в процесі адміністративно-правової кваліфікації. Юридичними фактами, щодо яких має бути проведена адміністративно-правова кваліфікація належать до юридичних фактів, що встановлюють право. З їх існуванням пов'язане виникнення правовідносин., а саме це мають бути правовстановлюючи юридичні факти. Це дає підстави виділити юридичний факт, який підлягає адміністративно-правовій кваліфікації термінологічно. Дисертантом запропоновано назвати його „«юридичний кваліфакт”».

3. В роботі вперше висувається гіпотеза про існування трьох видів адміністративно-правової кваліфікації та проведено аналіз основних видів адміністративно-правової кваліфікації, та запропоновані авторські їх визначення. Основним і дослідженим видом адміністративно-правової кваліфікації є кваліфікація адміністративних правопорушень, яка здійснюється в межах адміністративно-деліктного процесу. Але існують ще два види адміністративно-правової кваліфікації - адміністративно-правова кваліфікація в межах адміністративно-судового процесу та адміністративно-правова кваліфікація в межах адміністративного процесу, який що здійснюється публічною адміністрацією.

3. Запропоновано дефініції понятійні визначення окремих категорій, зокрема:

юридичний кваліфакт - це юридичний факт щодо якого здійснюється адміністративно-правова кваліфікація в межах провадження в справах про адміністративні правопорушення.

адміністративно-правова кваліфікація у межах адміністративно-судового процесу - оцінка суб'єктом адміністративно-правової кваліфікації (адміністративним судом) юридичного факту (рішення, дії чи бездіяльності), який що визначається в адміністративному позові як адміністративне порушення, а сама оцінка полягає у встановлені наявності чи відсутності порушення прав, свобод та інтересів позивача.

адміністративно-правова кваліфікація в межах адміністративного процесу як діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні ними владних управлінських функцій - оцінка суб'єктом адміністративно-правової кваліфікації (суб'єктом владних повноважень) у позасудовому порядку юридичного факту (рішення, дії чи бездіяльності), який що визначається в зверненні як адміністративне порушення, а сама оцінка полягає у встановлені наявності чи відсутності порушення прав, свобод та інтересів суб'єкта звернення.

4. В роботі запропоновано авторське власне визначення правил адміністративно-правової кваліфікації. Правилом адміністративно-правової кваліфікації є розпізнання на підставі апріорних ознак діяння таких, які можуть бути визнані адміністративними деліктами в результаті проведення адміністративного, або іншого, передбаченого законодавством, розслідування щодо порівняння апріорних та апостеріорних ознак діяння, та доведення що таке діяння є (або не є) адміністративним правопорушенням.

5. В роботі досліджено особливості адміністративно-правової кваліфікації правопорушень пов'язаних із порушенням права на інформацію про стан довкілля за бланкетними нормами. Процес «бланкетизації» КУпАП є інтенсивним саме з огляду на стрімкий розвиток системи законодавства та ускладнення суспільних відносин, які мають бути захищені нормами КУпАП. Це покращує процес кваліфікації, виходячи з того, що спеціальне (в даному випадку - бланкетне) законодавство чітко спрямовано на регулювання звуженої групи суспільних відносин.

6. Визначено особливості адміністративно-правової кваліфікації за колізійними нормами. З'ясовано особливості розмежування проступків, передбачених статтями 82-3, 82-7, 83-1, 91-4, 188-5, 188-18, 212-3 КУпАП, ст.5 Закону України «Про боротьбу з корупцією». Запропоновано внести зміни до статті 212-3 КУпАП. Досліджено вплив суб'єктивної сторони проступку на його кваліфікацію.

7. Законодавство України містить низку статей, які передбачають адміністративну відповідальність за неподання інформації. Об'єктивна сторона таких проступків майже не відрізняється і сутність проступку полягає у неподанні інформації. Відмінність, в основному полягає у виді інформації, яка не подається, у суб'єктах, які не подають таку інформацію та у суб'єктах, які не отримали необхідну інформацію. В той же час санкції в зазначених статтях коливаються в межах від 3 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, хоча самі діяння мають однаковий рівень суспільної небезпеки. Дисертантом запропоновано встановити однакові санкції за однорідні проступки.

8. В результаті дослідження особливостей розмежування адміністративних проступків та злочинів автором сформульовані основні правила розмежування в процесі адміністративно-правової кваліфікації такого діяння. Досліджуються норми адміністративного законодавства та конкуруючи норми КК України та здійснюється дослідження апріорних ознак діяння, яке що може бути як злочином, так і адміністративним проступком. Апріорні ознаки досліджуються щодо кожного елементу складу - об'єкту, об'єктивної сторони, суб'єкту та суб'єктивної сторони. Встановлюється шкода та інші негативні наслідки діяння для можливої кваліфікації такого діяння в разі завдання істотної шкоди, або якщо таке діяння створило небезпеку для життя, здоров''я людей чи для довкілля.

9. В роботі досліджено особливості адміністративно-правової кваліфікації за Кодексом адміністративного судочинства України. Основна проблема такої кваліфікації полягає у відсутності складів конкретних порушень, які б були кодифіковані. Таким чином, адміністративний суд реалізує свою компетенцію для проведення адміністративно-правової кваліфікації. Адміністративний суд знаходиться у ситуації, коли наявність адміністративного позову встановлює презумпцію наявності порушення з боку суб''єкта владних повноважень, тому здійснюючи кваліфікацію суд встановлює не наявність порушення, а його відсутність.