Висновки

У дисертації запропоновано нове вирішення наукової задачі, що полягає у розробці наукових положень щодо правового регулювання перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні та підготовці пропозицій з удосконалення національного законодавства у цій сфері.

На підставі проведеного дослідження сформульовано наступні основні висновки:

1. Підтверджено підвищення ролі автотранспорту з розвитком суспільства та виявлено загальносвітові, суто українські та пострадянські тенденції теорії і практики адміністративно-правового регулювання перевезення вантажів автомобільним транспортом.

2. Виокремлено 8 основних історико-правових періодів розвитку законодавства про перевезення вантажів автомобільним транспортом і на основі періодизації та аналізу сучасного стану законодавчого регулювання спрогнозовано напрями розвитку законодавства про перевезення вантажів автомобільним транспортом у напрямку заміни нормативно-правових актів колишнього СРСР; прийняття нових нормативно-правових актів; імплементації до вітчизняного законодавства норм міжнародного права.

3. Визначено основні характеристики перевезення вантажів автомобільним транспортом та запропоновано доктринальне й легальне визначення поняття перевезення вантажів автомобільним транспортом.

4. Запропоновано зміни до законодавства з метою захисту національного перевізника й експедитора на основі порівняльно-правового аналізу законодавства різних країн про перевезення вантажів автомобільним транспортом.

5. Підтверджено думку, що права та обов'язки АТП випливають з договорів перевезення, перевезення у прямому змішаному сполученні, транспортно-експедиційного обслуговування, а також із закону. Договір перевезення може бути із свободою волі сторін, іноді - публічним, проте однозначно він має бути оплатним та взаємозобов'язуючим. Компетенція АТП у перевезенні вантажів визначається самими підприємствами в договорах та інших документах, що мають місце між вантажовідправником, перевізником, вантажоотримувачем та співперевізниками.

6. Визначено, що права та обов'язки автотранспортного перевізника виникають у той момент, коли він отримує можливість вільного доступу до вантажу. З цього моменту АТП стає відповідальним за вантаж.

7. Окреслено коло органів державної влади у сфері перевезень вантажу автомобільним транспортом. Діяльність АТП регулюється, управляється та контролюється усією вертикаллю виконавчої влади за галузевою (КМУ, Міністерство транспорту та зв'язку України, Державний департамент автомобільного транспорту України) та територіальною (обласні, районні, міські (в Києві та Севастополі) державні адміністрації) ознакою.

Управління, регулювання та/або контроль діяльності з перевезень вантажів (у тому числі й небезпечних) крім названих державних органів можуть здійснювати і Міністерство охорони навколишнього природного середовища, Міністерство охорони здоров'я, Міністерство аграрної політики України, Міністерство оборони України, Генеральний штаб збройних сил України, Державна служба експортного контролю України, Державна екологічна інспекція у складі Міністерства екологічних ресурсів України, Міністерство надзвичайних ситуацій, Державний комітет ядерного регулювання України та деякі інші органи.

Державне регулювання і контроль за перевезенням вантажів названі вище органи можуть здійснювати за допомогою прямих та непрямих методів регулювання. Застосовувати ці методи окремо один від одного неефективно, оскільки імперативні методи є швидкими для досягнення необхідного результату, а диспозитивні методи враховують інтерес об'єктів регулювання. За умови гнучкого поєднання жорстких (адміністративних) та м'яких (економічних) методів регулювання соціально-економіко-управлінський ефект буде максимальним.

8. На основі досвіду держав ЄС, де завдяки ліцензуванню підвищується якість та безпека автоперевезень, запропоновано розширити вітчизняні ліцензійні умови у напрямку посилення вимог до перевезень.

9. Зроблено висновок, що у транспортній сфері необхідно підтримувати лише інноваційну діяльність іноземних інвесторів. Інвестиційні ж пільги можна надавати лише вітчизняним інвесторам. До того ж держава повинна активно стимулювати міжнародні перевезення вантажів вітчизняними АТП.

10. Аргументовано, що в основі компетенції АТП лежить принцип "дозволено усе, що не заборонено законом", а в основі компетенції органів, що регулюють їх діяльність, знаходиться інший принцип - "дозволено лише те, що прямо дозволено законом".

У межах того, що прямо дозволено законодавством органам державної влади, останні можуть застосовувати як засоби управління, так і засоби регулювання й контролю. І саме застосування усієї сукупності засобів одночасно має дати найбільший соціально-економічний ефект, потрібний як самим АТП, так і державі й суспільству загалом.

11. Виходячи зі складності та надвеликого обсягу транспортних правовідносин, додатково обґрунтовано доцільність їх кодифікації. Крім внутрішнього документа, необхідний єдиний міжнародний акт, в якому буде врегульовано сферу міжнародного експедирування шляхом визначення критеріїв розмежування правовідносин, обсягу, підстав і меж відповідальності експедитора, порядку оцінки завданої шкоди, термін пред'явлення претензій і позовів.

12. Запропоновано розширювати автопарк АТП за рахунок транспортних засобів, що мають різну вантажопідйомність; різний тип кузова автомобіля; можуть працювати на різних видах палива, споживають відносно небагато палива і при цьому мають достатню потужність двигуна; розширювати мережу філій, відокремлених підрозділів АТП у багатьох областях України та інших країн.

Для відновлення ролі держави у безпосередньому здійсненні автоперевезень вантажів запропоновано стимулювання державою утворення нових АТП у формі публічних або приватних акціонерних товариств, контрольний пакет акцій яких належатиме державі. Також держава повинна сприяти розширенню автопарку, збільшенню статутних фондів вітчизняних АТП, підтримці великих державних АТП і підвищенню капіталізації АТП, заснованих на різних формах власності.

13. З метою підвищення ефективності управління майном обґрунтовано доцільність використання АТП майна на основі різних правових режимів, а саме оренди, лізингу, концесії, але з пріоритетним використанням майна, що знаходиться у власності АТП, та спрямованістю інвестицій на оновлення автопарку.

14. Наведено аргументи щодо застосування засобів відповідальності незалежно від наявності (відсутності) провини АТП. Запропоновано передбачити підвищену відповідальність у випадку наявності провини у формі умислу з боку посадових осіб як АТП, так і інших підприємств, установ та організацій, що беруть участь у правовідносинах з перевезення вантажів автомобільним транспортом. Доведення факту вини повинно бути факультативним.

Підставою для відповідальності за правопорушення у сфері перевезень вантажів автотранспортом можуть бути як сам факт скоєння правопорушення, так і повний склад правопорушення, що включає в себе вину. Вина АТП може розглядатися як вина власне АТП або як вина посадових осіб АТП.

15. Конкретизовано комплексний характер відповідальності АТП та інших учасників процесу перевезень вантажів автомобільним транспортом. Заходи адміністративної, цивільно-правової, господарської, кримінальної, майнової та дисциплінарної відповідальності мають застосовуватись одночасно.

Залежно від юридичних підстав виникнення розрізняють: відповідальність, що передбачена домовленістю сторін (договором), та відповідальність, встановлена законодавством.

16. Визначено специфічний видовий склад правопорушень: незбереження вантажу внаслідок втрати, нестачі, псування, пошкодження вантажу; ненадання або неповне чи неточне надання інформації про фізичні та хімічні якості вантажу; невиконання плану перевезень і прийнятого до виконання разового замовлення; неподання АТП контейнерів для виконання місячного плану перевезень або прийнятого разового замовлення; необґрунтована видача вантажу неналежному вантажоотримувачеві та ін.

Уточнено визначення одного з видів адміністративно-господарських санкцій - обмеження діяльності з перевезення вантажів автомобільним транспортом, як встановлений законом захід організаційно-правового характеру, застосовуваний до суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність з перевезення вантажів, за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, суть якого полягає у призупиненні (до усунення виявлених порушень у роботі) діяльності структурних підрозділів і транспортних засобів суб'єкта господарювання, або у випадку, коли призупинення роботи структурних підрозділів і транспортних засобів не усуває цих порушень, у призупиненні діяльності суб'єкта загалом.

17. Рекомендовано АТП та його контрагентам детально прописувати в договорі всі операції, пов'язані з перевезенням вантажів; зазначати в "предметі договору", що саме буде робити АТП, експедитор та інші сторони, зокрема чи повинен експедитор сам перевозити вантаж, чи має можливість укласти угоду про перевезення з АТП; у "порядку розрахунків" слід окремо прописувати вартість перевезень та витрати, що підлягають відшкодуванню експедитору; в експедиційному договорі слід виділяти суму винагороди АТП-експедитора. Запропоновано переглянути принцип обмеженої відповідальності перевізника, внаслідок дії якого АТП за умов несхоронності вантажу відшкодовує вантажовідправнику лише суму реального збитку, а відшкодування неотриманого прибутку чи упущеної вигоди, матеріальної компенсації моральної шкоди покладається на постачальника.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Медведєв Д.К. Щодо поняття перевезення вантажів автомобільним транспортом / Д.К. Медведєв // Вісник Донецького університету. Серія В: Економіка і право. - 2009. - Спецвипуск. - Т. 1. - С. 302-310.

2. Медведєв Д.К. Щодо визначення компетенції автотранспортних підприємств при перевезенні вантажів / Д.К. Медведєв // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. - 2009. - № 3. - С. 168-173.

3. Медведєв Д.К. Особливості державного управління діяльністю автотранспортних підприємств з перевезення вантажів / Д.К. Медведєв // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. - 2009. - № 4. - С. 72-79.

4. Медведєв Д. Зарубіжний досвід регулювання діяльності з перевезення вантажів автомобільним транспортом / Д. Медведєв // Підприємництво, господарство і право. - 2010. - № 1. - С. 92-95.

5. Медведєв Д.К. Особливості адміністративно-правової відповідальності при перевезенні вантажів автомобільним транспортом [Електронний ресурс] / Д.К. Медведєв // Форум права. - 2010. - № 1. - С. 124-130. - Режим доступу до журн.: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2007-1/07zomtsr.pdf.

6. Медведєв Д.К. Процесуальний порядок застосування заходів відповідальності у сфері перевезення вантажів автомобільним транспортом / Д.К. Медведєв // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. - 2010. - № 1. - С. 212-216.

7. Медведєв Д.К. Протекціонізм у перевезенні вантажів автомобільним транспортом в окремих країнах СНД / Д.К. Медведєв // Господарсько-правове забезпечення розвитку економіки України в період економічної кризи: Зб. тез Всеукр. наук.-практ. конф. "Господарсько-правове, цивільно-правове та фінансово-правове забезпечення розвитку економіки України в період економічної кризи" (м. Донецьк, 27 листопада 2009 р.): У 2-х ч. - Ч. 2 - Донецьк: ТОВ "Цифр. типограф.", 2009. - С. 95-97.

8. Медведєв Д.К. Щодо правової природи договорів, якими визначається компетенція автотранспортних підприємств при перевезенні вантажів / Д.К. Медведєв // Актуальні проблеми цивільного права та процесу: матер. Міжнар. наук. конф., присвяч. пам'яті Ю.С. Червоного (Одеса, 12 лютого 2010 р.) / Одеська націон. юрид. академія. - Одеса: Фенікс, 2010. - С. 203-207.

Размещено на Allbest.ru