Размещено на http://allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

УДК 35.073.515.3

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про комерційну таємницю

12.00.07 - адміністративне право

Матвієнко Поліна Євгенівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному університеті біоресурсів і природокористування України, Кабінет Міністрів України

Науковий керівник

доктор юридичних наук, доцент ЛІПКАН Володимир Анатолійович, Київський національний університет внутрішніх справ, доцент

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент Марущак Анатолій Іванович, Національна академія Служби безпеки України, перший заступник директора навчально-наукового інституту інформаційної безпеки

кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник ЦИМБАЛЮК Віталій Степанович, Національний авіаційний університет, професор кафедри конституційного та адміністративного права Інституту повітряного і космічного права та масових комунікацій

Захист відбудеться 17 червня 2010 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.16 у Національному університеті біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 15, корп. 3, кім. 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету біоресурсів і природокористування: 03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 13, корп. 4, кім. 28

Автореферат розісланий „15” травня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О. Ю. Піддубний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Вітчизняна економіка нині переживає нелегкі часи. За сьогоднішніх умов конкуренція між суб'єктами господарювання набуває особливої гостроти. Причому арсенал методів, які застосовуються для досягнення переваг у господарській діяльності, почасти виходить за межі правового поля.

Одним із важливих механізмів, що дозволяють сучасному підприємцю забезпечити захист власних законних інтересів, є інститут комерційної таємниці.

Правові основи захисту комерційної таємниці в Україні наразі перебувають на стадії формування. Зокрема - триває процес розробки та прийняття магістрального закону, який врегулює означену галузь.

Не заперечуючи наявні позитивні досягнення у нормативному регулюванні сфери комерційної таємниці, слід констатувати необхідність критичного перегляду відповідних положень чинного законодавства з позицій сучасної юридичної думки, а також вітчизняного та зарубіжного досвіду. Така потреба викликана недосконалістю існуючого правового поля, що, у свою чергу, сприяє порушенням інтересів юридичних та фізичних осіб і, у кінцевому підсумку, держави в цілому.

Вказана теза знайшла своє відображення у більшості наукових досліджень феномену комерційної таємниці, які побачили світ останнім часом. Серед найновіших робіт, у першу чергу, слід назвати праці В.Ю. Артемова, А.М. Гуза, А.І. Марущака, Ю.В. Носіка, В.С.Цимбалюка та інших.

Разом із тим, аналіз наукової думки з проблем правового забезпечення режиму комерційної таємниці свідчить про відсутність комплексних робіт, присвячених вивченню інституту комерційної таємниці в контексті адміністративної відповідальності за незаконне збирання, розголошення та використання вказаного виду інформації.

Так вчені Г.О. Сляднєва, Л.Д. Топалова дослідили загальні засади правового регулювання відносин щодо комерційної таємниці. Предметом наукового пошуку А.Г. Дідук, Ю.В. Носіка стали цивільно-правові аспекти права на комерційну таємницю. Дослідники О.Е. Радутний, С.О. Харламова у своїх роботах розглянули питання кримінальної відповідальності за незаконні дії з відомостями, що становлять комерційну таємницю. Різноманітні аспекти адміністративної відповідальності знайшли своє відображення у здобутках Н.В. Гришиної, О.Л. Жильцова, О.Т. Зими, Я.І. Кінаша, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.С. Літошенко, В.О. Продаєвича, Н.В. Хорощак та інших.

Враховуючи роль та місце адміністративної відповідальності у загальній системі юридичної відповідальності України, можемо дійти обґрунтованого висновку про необхідність комплексного дослідження питань адміністративно-правового захисту комерційної таємниці. У першу чергу потребують уваги такі аспекти як: обумовленість адміністративно-правової охорони комерційної таємниці, загальноправова характеристика та попередження адміністративних порушень законодавства про комерційну таємницю.

Відсутність наукових розробок і науково обґрунтованих рекомендацій щодо кваліфікації незаконного збирання, використання та розголошення комерційної таємниці з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця, що передбачено частиною 3 статті 164-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обумовлює складність застосування вказаної норми у практичній діяльності відповідних державних органів по забезпеченню прав суб'єктів господарювання на комерційну таємницю.

До того ж неможливо не враховувати й відсутність відповідних статистичних даних щодо порушення та розгляду справ про делікти, передбачені частиною 3 статті 164-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Це свідчить про їх підвищену латентність і позаконтрольність. Проте факт латентності правопорушень ні в якому випадку не може слугувати підставою для неуважного ставлення до них, у тому числі на рівні наукових досліджень.

Викладене, на думку автора, свідчить про актуальність обраної ним теми дисертаційного дослідження, обумовлює його структуру, зміст, підтверджує науково-теоретичну і практичну значимість роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає пріоритетним напрямам наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 років, затвердженим наказом МВС України від 5 липня 2004 року №755.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є визначення юридичної сутності конфіденційної інформації комерційного характеру в адміністративному праві, адміністративно-правова характеристика складу правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 164-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, розробка пропозицій щодо удосконалення цієї норми.

Зазначена мета зумовила постановку та розв'язання наступних завдань.

1. Комплексно розглянути проблеми адміністративно-правового захисту комерційної таємниці.

2. Проаналізувати правовий досвід охорони комерційної таємниці у законодавстві України.

3. Розкрити соціальну обумовленість незаконних дій з відомостями, що становлять комерційну таємницю.

4. Акцентувати увагу на проблемі суб'єкта аналізованого правопорушення.

5. Дослідити об'єктивні та суб'єктивні ознаки складу незаконного збирання, використання та розголошення комерційної таємниці з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця, визначити момент закінчення кожного з видів даного правопорушення.

6. Відмежувати незаконне збирання, використання та розголошення комерційної таємниці з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця, від суміжних деліктів.

7. Розробити пропозиції з удосконалення нормативної складової охорони комерційної таємниці в Україні.

Об'єктом дослідження є суспільно шкідливі посягання на суспільні відносини, що забезпечують реалізацію прав суб'єктів господарської діяльності на комерційну таємницю, за які передбачена адміністративна відповідальність.

Предметом дослідження є адміністративна відповідальність за незаконні дії з відомостями, що становлять комерційну таємницю.

Методи дослідження. В основу методології дисертаційного дослідження покладено комплексний підхід, зумовлений багатоаспектністю поставлених завдань з використанням загальнонаукових методів (передусім, системного, логічного, структурного, функціонального тощо). Це дозволило системно дослідити адміністративну відповідальність за незаконні дії з відомостями, що становлять комерційну таємницю, з'ясувати місце і призначення її взаємопов'язаних елементів, а також прослідкувати розвиток досліджень проблем даного виду відповідальності (розділи 1, 2).

Для розв'язання поставлених завдань також використані спеціальні методи:

- історико-правовий метод (використовувався при ретроспективному дослідженні норм вітчизняного законодавства, які встановлювали відповідальність за незаконні дії з відомостями, що становлять комерційну таємницю - підрозділ 1.1.); - порівняльно-правовий метод (використовувався при порівнянні й аналізі норм чинного законодавства, які встановлюють різні види юридичної відповідальності за незаконні дії з відомостями, що становлять комерційну таємницю - підрозділи 2.2., 2.3.); - статистичний метод (був застосований при вивченні стану реалізації функцій захисту від недобросовісної конкуренції (і захисту комерційної таємниці - в тому числі) Антимонопольним комітетом України у 2008 році - підрозділ 3.1.); - логіко-юридичний метод (використовувався при аналізі складу правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 164-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення - підрозділи 2.1., 2.2., 2.3., 2.4.); - діалектико-матеріалістичний метод (має місце як загальний метод наукового пізнання, що відображає взаємозв'язок теорії та практики розділи 1, 2, 3).

Нормативно-правову базу дисертації складають: Конституція України, закони України, нормативно-правові акти Президента України, Кабінету Міністрів України, Антимонопольного комітету України та інших державних органів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що запропонована дисертаційна робота є одним із перших в Україні монографічних досліджень, в межах якого здійснена спроба комплексного аналізу адміністративної відповідальності за порушення законодавства про комерційну таємницю та розробки відповідних пропозицій з удосконалення нормативного регулювання вказаної сфери.

Зокрема наукова новизна дослідження характеризується такими найважливішими висновками та положеннями.

Вперше:

- комплексно досліджені проблеми адміністративно-правового захисту комерційної таємниці;

- доведено, що суб'єктами адміністративної відповідальності за незаконне отримання, використання та розголошення комерційної таємниці можуть бути виключно фізичні особи;

- визначено шляхи подальшого вдосконалення відповідних положень чинного законодавства України. Запропонована нова редакція частини 3 статті 164-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

- запропоновані рекомендації щодо удосконалення внутрішньої діяльності суб'єктів господарювання по запобіганню адміністративних порушень законодавства про комерційну таємницю, зокрема розроблені Орієнтовний перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю та проект Положення про порядок надання та скасування працівникам допуску до комерційної таємниці;

удосконалено:

- механізм здійснення юридичного аналізу делікту, передбаченого частиною 3 статті 164-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення:

а) визначено загальний, родовий та безпосередній об'єкти правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 164-3 КУпАП, досліджено необхідність охорони суспільних відносин з приводу захисту комерційної таємниці. Окреслено особливі моменти у об'єктивній стороні зазначеного правопорушення: розглядається співвідношення термінів «збирання» і «отримання»; обстоюється необхідність використання у конструкції диспозиції статті термінологічної одиниці «збирання» замість наявної «отримання»;

б) встановлено, що правопорушення, зміст якого полягає у добуванні протиправним способом відомостей, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, слід вважати закінченим з моменту початку активних дій з боку правопорушника, направлених на збирання досліджуваного виду інформації. Правопорушення, що полягає у використанні вказаної категорії відомостей слід вважати закінченим з моменту початку використання неправомірно здобутої комерційної таємниці у господарській діяльності. Нарешті розголошення комерційної таємниці є закінченим з моменту отримання інформації іншою особою у будь-якому вигляді (усно, письмово тощо).

в) отримано висновок про недоцільність інтеграції спеціальної ознаки мети у законодавчу конструкцію суб'єктивної сторони;

дістало подальший розвиток:

- положення про інформацію, як предмет правопорушення. На підставі аналізу сучасної наукової думки та чинного законодавства доведено, що предметом адміністративних правопорушень законодавства про комерційну таємницю є інформація, що становить комерційну таємницю у будь-якому вигляді, незалежно від форми зберігання, обробки та передачі, а також виду носіїв на яких вона зафіксована;

- обґрунтування соціальної обумовленості заборони незаконних дій з відомостями, що становлять комерційну таємницю.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки та пропозиції, які містяться в дисертації, можуть бути використані при розробці наукових рекомендацій, концепцій, програм, законодавчих та інших нормативно-правових актів, спрямованих на вирішення актуальних питань адміністративно-правової охорони комерційної таємниці.

У науковій та освітянській діяльності матеріали дисертації можуть бути використані для подальших досліджень питань адміністративної відповідальності, а також у навчально-методичному забезпеченні навчальних курсів з адміністративного права, правових основ захисту інформації з обмеженим доступом інших нормативних та спеціалізованих курсів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації оприлюднено на відповідних науково-практичних конференціях: XVII Міжнародній науковій конференції студентів і молодих науковців (м. Запоріжжя, Класичний приватний університет, 9-10 квітня, 2009 рік); міжвузівській науково-теоретичної конференції „Новітні підходи до державотворення в умовах європейської інтеграції (пам'яті професора Ю.І.Римаренка)” (м. Київ, Київський національний університет внутрішніх справ, 2009 рік); міжнародній наукової конференції „Восьмі осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 13-14 листопада, 2009 рік).

Публікації. Основний зміст дисертаційного дослідження відображено в семи публікаціях, у тому числі в чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, висновків, 7 додатків на 18 сторінках, списку використаних джерел (208 найменувань на 23 сторінках). Повний обсяг дисертації становить 199 сторінок, з них загальний обсяг тексту -- 160.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, ступінь наукової розробки проблеми, вказано на зв'язок роботи з напрямами наукових досліджень, визначено мету і завдання дослідження, його об'єкт, предмет, використані методи, висвітлено наукову новизну роботи, її значення у практичній, науково-дослідній та навчально-науковій діяльності, наведено дані про апробацію і публікації результатів дослідження, відображено структуру дисертації.

Розділ 1 «Обумовленість адміністративно-правової охорони комерційної таємниці» складається з трьох підрозділів і присвячений висвітленню теоретичних і методологічних аспектів охорони комерційної таємниці в Україні, визначенню поняття комерційної таємниці та його відмежуванню від інших споріднених понять.

У підрозділі 1.1 подається аналіз основних етапів становлення та розвитку інститутів комерційної таємниці в Україні.

Із застосуванням адміністративно-правового інструментарію автором розроблена поетапна класифікація розвитку законодавчого регулювання комерційної таємниці в Україні. Детально проаналізований кожен із 3 етапів розвитку. Здійснена класифікація чинників, що обумовлюють необхідність удосконалення нормативної бази з питань комерційної таємниці.

Дослідження інститутів комерційної таємниці в історико-правовому контексті уможливило дійти наступних висновків.

По-перше, неможливо однозначно визначити час виникнення інституту комерційної таємниці. Беззаперечним є лише те, що іще у кінці 18 століття майстри і торговці вживали заходів для збереження секретів професійної діяльності.

По-друге, інститут комерційної таємниці пройшов довгий шлях до врегулювання його на законодавчому рівні в сучасній Україні. Перехід нашої держави до ринкових економічних відносин обумовлює необхідність більш цивілізованого підходу до господарювання, ніж раніше. Замість розповсюдження передового актуальним стало збереження будь-яких відомостей про діяльність підприємств.

По-третє, нині процес формування правового поля з питань комерційної таємниці в України практично завершено. Важливим кроком у даному напрямі стане введення в дію магістрального закону, що врегулює суспільні відносини у сфері охорони прав на комерційну таємницю. Громадські обговорення відповідного проекту Закону України «Про охорону прав на комерційну таємницю» були завершені у кінці 2008 року, відповідно найближчим часом можна очікувати внесення вказаного законопроекту на розгляд Верховної Ради України з наступним його прийняттям.

У підрозділі 1.2 досліджується феномен комерційної таємниці.

Акцентована увага на відсутності єдиного уніфікованого підходу до визначення змісту комерційної таємниці на цей час. Тоді у ході дослідження феномену комерційної таємниці окрему увагу слід приділити вивченню питання законодавчого закріплення режиму комерційної таємниці. Чинне законодавство закріплює визначення режиму доступу до інформації у якості передбаченого правовими нормами порядку одержання, використання, поширення і зберігання інформації.

За класифікацією, яку пропонує законодавець, відомості, що становлять комерційну таємницю, можуть бути віднесені до двох різновидів інформації з обмеженим доступом. З огляду на це, на думку автора, стаття 30 Закону України «Про інформацію» потребує критичного перегляду й коригування саме в частині класифікації інформації за режимом доступу та уточнення переліку відомостей, які можуть належати до тієї чи іншої категорії інформації з обмеженим доступом.

Органічним результатом дослідження стало формування основних критеріїв правової охорони комерційної таємниці в Україні.

Визначено, що інформація складає комерційну таємницю, якщо вона має дійсну чи потенційну комерційну цінність у силу її невідомості третім особам. Тому з числа відомостей, що складають комерційну таємницю, необхідно виключати ті відомості, що не можуть представляти жодного інтересу для сторонніх осіб. До комерційної таємниці також не можуть бути включені відомості, що становлять державну таємницю, а також відомості, доступ до яких не може бути обмежений згідно з чинним законодавством. Обов'язковою ознакою комерційної таємниці є відсутність вільного доступу до таких відомостей на законній підставі. Якщо до інформації може бути вільний доступ (при цьому законним образом) будь-якої зацікавленої особи (шляхом вивчення друкованих видань, перегляду відкритих баз даних тощо), то таку інформацію не можна відносити до комерційної таємниці. При цьому, якщо в результаті неправомірних дій, інформація стала відомою необмеженому колу осіб, то й у цьому випадку інформація автоматично втрачає статус комерційної таємниці, оскільки до інформації вільного доступу бути не повинно. Власник комерційної таємниці зобов'язаний вжити заходів з охорони її конфіденційності. Заходи для охорони комерційної таємниці можуть бути організаційними, технічними і юридичними. При цьому просте визначення кола інформації, що складає комерційну таємницю, не може розглядатися як охоронний захід.

У підрозділі 1.3 наведений аналіз питань соціальної обумовленості адміністративно-правової заборони незаконних дій з відомостями, що становлять комерційну таємницю.

З урахуванням отриманих результатів, під соціальною обумовленістю адміністративно-правової заборони незаконних дій з відомостями, що становлять комерційну таємницю, автор пропонує розуміти відповідність суспільним відносинам забезпеченого державним примусом обов'язку утримуватися від протиправних дій з відомостями, що становлять комерційну таємницю.

Підставою для встановлення адміністративно-правової заборони незаконних дій з відомостями, що становлять комерційну таємницю, може бути лише сукупність соціальних чинників, за відсутності яких така заборона буде недоцільною.

Вся сукупність таких чинників класифікована автором на дві групи: основні та другорядні чинники. З урахуванням специфіки досліджуваної правової категорії, проблеми соціальної обумовленості, пропонується розглянути саме шляхом аналізу основних та другорядних чинників адміністративно-правової заборони.

Посягання на встановлений порядок обігу інформації, що становить комерційну таємницю, мають високий ступінь суспільної шкідливості. Доцільність боротьби з такими посяганнями засобами адміністративного примусу обумовлена самою сутністю адміністративної відповідальності як відповідальності у сфері державного управління, покликаної забезпечити оперативне реагування в ній на дрібні порушення, які створюють загрозу заподіяння або заподіюють незначну шкоду і обумовлюють застосування до винних осіб попереджувально-виховних заходів.

Нині можемо констатувати наявність потреби у боротьбі з посяганнями на встановлений порядок обігу інформації, що становить комерційну таємницю, в Україні та достатній рівень підготовленості суспільства до такої боротьби.

Встановлення правових основ, закріплення дієвих механізмів охорони комерційної таємниці слід розглядати як важливий елемент правового забезпечення підприємницької діяльності в будь-якій країні.

Розділ 2 «Загальноправова характеристика адміністративних порушень законодавства про комерційну таємницю» складається з чотирьох підрозділів і присвячений дослідженню особливостей адміністративної відповідальності за порушення чинного законодавства у галузі охорони комерційної таємниці в Україні.

У підрозділі 2.1 «Об'єкти та предмет адміністративних порушень законодавства про комерційну таємницю» автором аргументована актуальність дослідження окресленого кола проблем, що полягає у недостатньо чіткій сформованості концептуальних засад з даного питання.

Зокрема, з'ясування об'єкта адміністративного правопорушення має важливе теоретичне і практичне значення.

Через об'єкт розкривається соціальна сутність правопорушення, з'ясовуються його суспільно небезпечні наслідки. Крім того, об'єкт є вихідним при кваліфікації правопорушень. Аналіз родового, видового і безпосереднього об'єктів порушень законодавства про комерційну таємницю, дозволив визначити їхню сутність і відмінність від складів суміжних деліктів.

Так загальним об'єктом адміністративних порушень законодавства про комерційну таємницю, на думку автора, слід вважати всі суспільні відносини, що охороняються за допомогою адміністративного права.

В якості родового об'єкта адміністративних правопорушень законодавства про комерційну таємницю, слід виділити економічні відносини, побудовані на принципах здійснення економічної діяльності, під якими, у свою чергу, розуміють основні ідеї, положення, що напрацьовані практикою суспільно-економічного життя і є основою будь-якої економічної діяльності.

Нарешті під безпосереднім об'єктом досліджуваної категорії правопорушень автор пропонує розуміти суспільні відносини у сфері захисту суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції.

Поряд із об'єктами слід виокремлювати і предмет як самостійну ознаку адміністративного правопорушення. Кожний із предметів наділений своїми, властивими тільки йому ознаками, виконує свою соціальну роль, а також має різне правове явище. Предмет правопорушення відіграє важливу роль у з'ясуванні характеру вчиненого суспільно небезпечного діяння. Його властивості дозволяють відмежувати адміністративне правопорушення від злочину чи іншого правопорушення, оскільки оцінка багатьох дій значною мірою залежить від характеристики саме предмета. Ця ознака сприяє розмежуванню окремих злочинних посягань, відображаючи їхні індивідуальні особливості, характер і ступінь суспільної небезпеки.

З урахуванням одержаних результатів, автор обстоює тезу, відповідно до якої предметом адміністративних правопорушень законодавства про комерційну таємницю є інформація, що становить комерційну таємницю у будь-якому вигляді, незалежно від форми зберігання, обробки та передачі, а також виду носіїв на яких вона зафіксована.

У підрозділі 2.2 наведена характеристика об'єктивної сторони адміністративних порушень законодавства про комерційну таємницю.

Зміст об'єктивної сторони адміністративних порушень законодавства про комерційну таємницю вичерпується ознаками фактичних діянь (дій або бездіяльності), через які вони вчиняються.

Зокрема, об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 164-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення полягає в отриманні, використанні, розголошенні комерційної таємниці, а також конфіденціальної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця.

Склади правопорушень, передбачених ч. 3 статті 164-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення слід вважати адміністративними деліктами з формальним складом, оскільки в них відсутні ознаки настання шкідливих матеріальних наслідків.

На думку автора існує необхідність внесення змін до статті 164-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення та викладення змісту вступу до частини 3 зазначеної статті у наступній редакції: «Збирання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденціальної інформації …». Внесення до Кодексу України про адміністративні правопорушення запропонованих змін дозволить гармонізувати чинне нормативне поле та сприятиме більш якісному застосуванню адміністративного Закону для захисту існуючих суспільних відносин у галузі недобросовісної конкуренції в цілому та правової охорони комерційної таємниці зокрема.

У підрозділі 2.3 досліджені суб'єкти адміністративних порушень законодавства про комерційну таємницю.

Важливим питанням, що нині залишається повністю не вирішеним, для науковців у ході дослідження суб'єкти адміністративних порушень законодавства про комерційну таємницю стає встановлення кола таких суб'єктів.

А саме: чи є суб'єктами порушень виключно фізичні особи (що повністю відповідає чинному Кодексу України про адміністративні правопорушення), чи до складу суб'єктів слід також включати юридичних осіб (як можна припустити, виходячи з норм Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»).

Вказана проблема є похідною більш загального питання розмежування адміністративної та інших видів відповідальності за незаконні дії з інформацією, що становить комерційну таємницю.

Аналіз змісту статті 251 та статті 252 Господарського кодексу України дозволяє, наступним чином розмежувати види юридичної відповідальності за неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці.

Стаття 251 ГК України закріплює відповідальність суб'єктів господарювання - юридичних осіб за «…вчинення дій, передбачених статтями 29, 30 і 32 цього Кодексу».

Слід зауважити, що стаття 32 ГК України містить у собі загальне визначення та види недобросовісної конкуренції, серед яких - неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці.

Штрафи за такі дії накладаються Антимонопольним комітетом України. Тобто у даному випадку йдеться про відповідальність за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства.

Виходячи зі змісту адміністративної відповідальності у якості різновиду юридичної відповідальності у вигляді специфічної форми реагування держави на адміністративне правопорушення, що полягає в застосуванні уповноваженими органами державної влади або їх посадовими особами адміністративного стягнення, передбаченого Кодексом України про адміністративні правопорушення, автор дійшов наступного обґрунтованого висновку: відповідальність юридичних осіб за неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці не має у своєму складі такої суттєвої ознаки як застосування адміністративного стягнення, а отже не може вважатися адміністративною відповідальністю.

Натомість стаття 252 ГК України прямо вказує, що адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених статтями 29-32 цього Кодексу, згідно із законом, несуть посадові особи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, а також громадяни, зареєстровані як підприємці.

Отже до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері обігу комерційної таємниці можуть бути притягнуті виключно фізичні особи (посадові особи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, а також громадяни, зареєстровані як підприємці).

Суб'єкти господарювання - юридичні особи за правопорушення у сфері обігу комерційної таємниці можуть бути притягнуті до відповідальності у порядку, визначеному Господарським кодексом України.

Узагальнюючі отримані висновки: суб'єктами адміністративних правопорушень, що полягають у неправомірному збиранні, розголошенні та використанні комерційної таємниці, можуть бути: посадові особи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та громадяни, зареєстровані як підприємці, а також громадяни, що не є підприємцями і вчинили винні діяння в інтересах третіх осіб.

У підрозділі 2.4 автором наведена характеристика суб'єктивної сторони адміністративних порушень законодавства про комерційну таємницю.

Будь-яке об'єктивне явище має різноманітні виміри для його дослідження. Аналіз адміністративних правопорушень законодавства про комерційну таємницю у якості людського вчинку крізь призму психологічного стану особи, що його вчинила, дозволяє вивчити такий делікт з погляду властивостей цієї особистості, розкрити мотиви і цілі правопорушника.

Дослідження суб'єктивної сторони адміністративних правопорушень законодавства про комерційну таємницю уможливило встановити суттєву ознаку, яка дозволяє відмежувати даний вид порушень від інших суміжних деліктів у сфері комерційної таємниці.

Конкурентне законодавство не ставить застосування передбаченої ним відповідальності за порушення цього законодавства у залежність від наявності у суб'єкта господарювання вини в будь-якій формі. Натомість для адміністративної відповідальності вина є невід'ємною складовою суб'єктивної сторони правопорушення.

Ще одним суттєвим результатом, отриманим у ході аналізу суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення є висновок про недоцільність інтеграції спеціальної ознаки мети у законодавчу конструкцію суб'єктивної сторони. А саме - згідно з ч. 3 статті 164-3 Кодексу адміністративним порушенням вважається отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденціальної інформації виключно з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця.

Наявність вказаної ознаки суттєво ускладнює процес адміністративно-правової кваліфікації. Адже в усіх випадках, коли мета протиправного діяння є неочевидною (а саме до таких належать досліджувані делікти), чи не єдиним джерелом інформації про неї стають показання самого правопорушника. З цілком зрозумілих причин ці показання є не завжди правдивими. Перевірити їх достовірність досить складно.

Крім того, законодавець, не включивши ознаку мети до складів відповідних господарських правопорушень, передбачених Главою 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», створив підґрунтя для диспропорційного застосування адміністративних та господарських деліктних норм: у більшості випадків посадові особи суб'єктів господарювання, що винні у неправомірному збиранні, розголошенні та використанні комерційної таємниці не можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності через відсутність у складі їхніх дій мети, визначеної ч. 3 статті 164-3 Кодексу. Зважаючи на викладене, у роботі пропонується перебудувати диспозицію ч. 3 ст. 164-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення за схемою, яку законодавець використовує у Главі 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції». Зокрема пропонується вилучити з конструкції ч. 3 ст. 164-3 Кодексу вказівку на необхідність наявності мети у вигляді заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця.

Тоді, з урахуванням одержаних раніше висновків, вказаний пункт має бути викладений у наступній редакції: «Збирання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденціальної інформації, якщо це не спричинило істотної шкоду суб'єкту господарської діяльності, - тягне за собою накладення штрафу від дев'яти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

У розділі 3 «Попередження адміністративних порушень законодавства про комерційну таємницю» проаналізовані окремі аспекти діяльності державних органів та суб'єктів господарювання, направленої на запобігання досліджуваному виду правопорушень.

Підрозділ 3.1 присвячений питанню визначення кола суб'єктів попередження адміністративних порушень законодавства про комерційну таємницю.

Зокрема, у ході дослідження встановлено, що важливим суб'єктом попередження адміністративних порушень законодавства про комерційну таємницю є безпосередньо правовласник останньої. Підтвердженням вищевказаної тези слугують наступні положення.

По-перше, власне сутність права на комерційну таємницю полягає в забезпеченій власнику інформації можливості засекречувати цю інформацію від широкої публіки і вимагати, щоб треті особи утримувалися від використання незаконних методів одержання даної інформації.

По-друге, якщо законний власник секретної інформації вжив належних заходів для її збереження, несанкціоноване отримання такої інформації іншими особами із застосуванням незаконних засобів слід розглядати як акт недобросовісної конкуренції.

По-третє, саме власник може в будь-який момент розкривати перед публікою ті відомості, що складали комерційну таємницю, якщо це не порушує прийнятих ним зобов'язань перед контрагентами. Далі, власник інформації, що є комерційною таємницею, може продати чи іншим способом переуступити цю інформацію зацікавленій особі.

Разом з тим, було б невірно вважати правовласника комерційної таємниці єдиним суб'єктом попередження адміністративних порушень законодавства про комерційну таємницю. Іншим суб'єктом, що бере безпосередню участь у досліджуваній діяльності є держава у особі відповідних уповноважених органів. На сучасному етапі можна виділити три ланки в системі органів державної влади, що здійснюють захист інтересів суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції: законодавча ланка; судова ланка; виконавча ланка.

Відповідно до цілей дослідження, автором детально розглянуті функції державних органів у контексті діяльності з попередження адміністративних порушень законодавства про комерційну таємницю.

Доведено, що основне місце у діяльності із захисту економічної конкуренції (і, відповідно, захисту комерційної таємниці) серед інших органів виконавчої ланки належить Антимонопольному комітету України - центральному органу виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Автором обстоюється позиція, відповідно до якої підвищення рівня якості боротьби із порушеннями законодавства про комерційну таємницю можливе шляхом більш широкого застосування заходів адміністративного попередження.

У підрозділі 3.2 автором здійснений науковий аналіз діяльності органів Антимонопольного комітету України із адміністративного попередження порушень законодавства про комерційну таємницю.

З урахуванням останніх досягнень сучасної юридичної думки, заходи адміністративного попередження, що застосовуються АМКУ для запобігання порушенням законодавства про комерційну таємницю, визначені автором у якості системи комплексних, взаємопов'язаних заходів психічного, фізичного та організаційного характеру, які застосовуються органами Антимонопольного комітету України з метою запобігання та попередження правопорушень законодавства про комерційну таємницю.

Вказаний вид діяльності має для АМКУ два виміри. Перший відображає роль даного державного органу як радника уряду з питань законодавства, нормативно-правових актів та інших аспектів політики у сфері комерційної таємниці.

Другий - це безпосередні дії АМКУ у суспільстві в цілому, спрямовані на покращення рівня захисту комерційної таємниці.

У цілях дослідження автором реалізований детальний науковий аналіз кожного із окреслених напрямів діяльності Антимонопольного комітету України.

Доведено, що особливе місце у вказаній діяльності посідають перевірки суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Дослідження системи заходів адміністративного попередження порушень законодавства про комерційну таємницю органами Антимонопольного комітету України уможливило сформувати ряд пропозицій щодо удосконалення діяльності АМКУ у сфері захисту комерційної таємниці в Україні.

У підрозділі 3.3 запропонований аналіз окремих аспектів внутрішньої діяльності суб'єктів господарювання по запобіганню адміністративних порушень законодавства про комерційну таємницю.

Розглянуті дві складові, що у сукупності становлять власне сутність реалізації права на комерційну таємницю:

- можливість вимагати від третіх осіб утримування від незаконного заволодіння інформацією, що складає комерційну таємницю;

- можливість правовласника на власні активні дії, спрямовані на збереження конфіденційності інформації.

Встановлено, що у випадку, коли йдеться про внутрішню діяльність, запобігання адміністративних порушень законодавства про комерційну таємницю з боку суб'єктів господарювання реалізується шляхом вжиття комплексу заходів по забезпеченню охорони комерційної таємниці. Тоді дослідження питання організації діяльності по запобіганню адміністративних порушень законодавства шляхом внутрішньої діяльності суб'єктів господарювання, на думку автора, слід реалізувати саме через призму організації системи охорони комерційної таємниці.

За результатами дослідження наукових доробків з питань охорони комерційної таємниці автором розроблена класифікація організаційно-правових механізмів захисту комерційної таємниці. Наведене змістовне наповнення кожного із механізмів, що увійшли до зазначеної класифікації.

Аналіз організаційно-правових механізмів захисту інформації, яка становить комерційну таємницю, дозволив сформувати низку рекомендацій щодо підвищення ефективності захисту комерційної таємниці суб'єкта господарювання.

Наведені окремі положення з питань охорони комерційної таємниці, які повинні міститися в установчих й основних регламентуючих документах суб'єкта господарювання. Запропоновані проекти основних внутрішніх документів з питань охорони комерційної таємниці: орієнтовний Перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю та Проект Положення про порядок надання та скасування працівникам допуску до комерційної таємниці.

конфіденційний комерційний адміністративний право

ВИСНОВКИ

У висновках викладено основні положення роботи, які відображають результат проведеного дослідження і мають теоретичне і практичне значення для адміністративного права, практики адміністративно-правового регулювання відносин у галузі охорони комерційної таємниці.

Найважливішими результатами, отриманими у процесі дослідження обраної сфери, ми вважаємо наступні.

1. Комплексно розглянуті проблеми адміністративно-правового захисту комерційної таємниці.

Доведено, що нині адміністративно-правовий захист комерційної таємниці є недостатньо ефективним через низку проблем як у законодавчому регулюванні досліджуваної галузі, так і обумовлених низькою ефективністю діяльності системи відповідним чином уповноважених державних органів та безпосередньо власників вказаного виду інформації.

2. Проаналізований правовий досвід охорони комерційної таємниці у законодавстві України.

Визначено, що Україна має незначний досвід законодавчої охорони комерційної таємниці. Це обумовлено тривалою відсутністю (фактично - з 1917 і до 1990 року) інституту комерційної таємниці у вітчизняному правовому полі.

3. Розкрита соціальна обумовленість незаконних дій з відомостями, що становлять комерційну таємницю.

Під соціальною обумовленістю адміністративно-правової заборони незаконних дій з відомостями, що становлять комерційну таємницю, пропонується розуміти відповідність суспільним відносинам забезпеченого державним примусом обов'язку утримуватися від протиправних дій з відомостями, що становлять комерційну таємницю.

Підставою для встановлення адміністративно-правової заборони незаконних дій з відомостями, що становлять комерційну таємницю, є сукупність соціальних чинників, за відсутності яких така заборона буде недоцільною.

Вся сукупність вказаних чинників може бути класифікована на дві групи: основні та другорядні чинники.

Основними, без яких неможливе виникнення питання про встановлення адміністративно-правової заборони, є: суспільна шкідливість посягань на встановлений порядок обігу інформації, що становить комерційну таємницю; доцільність боротьби з такими посяганнями засобами адміністративного примусу; усвідомлення суспільством потреби у боротьбі з посяганнями на встановлений порядок обігу інформації, що становить комерційну таємницю, та рівень підготовленості до такої боротьби.

До другорядних чинників, наявність яких сама по собі ще не є достатньою для встановлення адміністративної відповідальності, слід включити нормативний, міжнародний, історичний та інші чинники.

4. Акцентована увага на проблемі суб'єкта аналізованого правопорушення. До адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері обігу комерційної таємниці можуть бути притягнуті виключно фізичні особи (посадові особи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, а також громадяни, зареєстровані як підприємці).

Натомість суб'єкти господарювання - юридичні особи за правопорушення у сфері обігу комерційної таємниці можуть бути притягнуті до відповідальності у порядку, визначеному Господарським кодексом України.

5. Досліджені об'єктивні та суб'єктивні ознаки складу незаконного збирання, використання та розголошення комерційної таємниці з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця, визначений момент закінчення кожного з видів даного правопорушення.

Адміністративне правопорушення, зміст якого полягає у добуванні протиправним способом відомостей, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, слід вважати закінченим з моменту початку активних дій з боку правопорушника, направлених на збирання досліджуваного виду інформації.

Адміністративне порушення, що полягає у використанні вказаної категорії відомостей слід вважати закінченим з моменту початку використання неправомірно здобутої комерційної таємниці у господарській діяльності.

Нарешті розголошення комерційної таємниці є закінченим з моменту отримання інформації іншою особою у будь-якому вигляді (усно, письмово тощо).

6. Здійснено відмежування незаконного збирання, використання та розголошення комерційної таємниці з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця, від суміжних деліктів.

Відмежування незаконного збирання, використання та розголошення комерційної таємниці, що передбачене ч. 3 ст. 164-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, від суміжних деліктів слід проводити виходячи з характеристик таких складових вказаного порушення як: об'єкт, об'єктивна сторона суб'єкт та суб'єктивна сторона.

Загальним об'єктом адміністративних порушень законодавства про комерційну таємницю слід вважати всі суспільні відносини, що охороняються за допомогою адміністративного права.

В якості родового об'єкта слід виділити економічні відносини, побудовані на принципах здійснення економічної діяльності, під якими, у свою чергу, розуміють основні ідеї, положення, що напрацьовані практикою суспільно-економічного життя і є основою будь-якої економічної діяльності.

Безпосереднім об'єктом є суспільні відносини у сфері захисту суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції.

Зміст об'єктивної сторони полягає у одній з трьох дій: добуванні протиправним способом відомостей, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю; використанні вказаної категорії відомостей; розголошенні комерційної таємниці.

Суб'єктами адміністративних правопорушень, що полягають у неправомірному збиранні, розголошенні та використанні комерційної таємниці, можуть бути виключно фізичні особи - як посадові особи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та громадяни, зареєстровані як підприємці, так і громадяни, що не є підприємцями і вчинили винні діяння в інтересах третіх осіб.

Суб'єктивна сторона складів правопорушень, передбачених ч. 3 статті 164-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення характеризується наявністю прямого умислу.

Мотиви вказаних правопорушень можуть бути достатньо різноманітними: позбутися конкурента в підприємницькій діяльності, підірвати ділову репутацію конкурента чи іншого учасника підприємницької діяльності, поліпшити справи на власному підприємстві чи погіршити справи на підприємстві конкурента тощо і на кваліфікацію не впливають.

7. Розроблені пропозиції з удосконалення нормативної складової охорони комерційної таємниці в Україні.

З метою удосконалення адміністративно-правового захисту комерційної таємниці, пропонується викласти ч. 3 ст. 164-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення у наступній редакції:

«Збирання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденціальної інформації, якщо це не спричинило істотної шкоду суб'єкту господарської діяльності, - тягне за собою накладення штрафу від дев'яти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Також автором запропонована класифікація організаційно-правових механізмів захисту комерційної таємниці, що можуть бути використані для запобігання адміністративним порушенням законодавства про комерційну таємницю у внутрішній діяльності суб'єктів господарювання.

На її основі розроблені проекти внутрішніх документів щодо організації роботи з комерційною таємницею на підприємстві:

Орієнтовний перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю та Проект Положення про порядок надання та скасування працівникам допуску до комерційної таємниці.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Матвієнко П. Є. Аналіз сучасного етапу розвитку законодавства про комерційну таємницю в Україні / П. Є. Матвієнко // Підприємництво, господарство і право. -- 2009. -- № 12. -- С.85--88.

2. Матвієнко П. Є. Формування переліку інформації суб'єкта господарювання, яка становить комерційну таємницю / П. Є. Матвієнко // Адвокат. -- 2009. -- № 5. -- С.36--38.

3. Матвієнко П. Є. Доцільність боротьби засобами адміністративного примусу з посяганнями на встановлений порядок обігу інформації, що становить комерційну таємницю / П. Є. Матвієнко // Держава і право. -- 2009. -- № 46. -- С.273--276.

4. Матвієнко П. Є. Організаційно-правові механізми захисту інформації, яка становить комерційну таємницю / П. Є. Матвієнко // Юриспруденція : теорія і практика. -- 2009. -- № 12. -- С.41--45.

5. Матвієнко П. Є. Місце та роль адміністративної відповідальності у системі заходів охорони прав на комерційну таємницю / П. Є. Матвієнко // Актуальні проблеми юридичної науки: Збірник тез міжнародної наукової конференції „Восьмі осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 13-14 листопада 2009 року) : У 4-х частинах. -- Частина друга: „Конституційне право. Адміністративне право. Фінансове право. Інформаційне право. Земельне право. Аграрне право. Екологічне право. Природоресурсне право. Трудове право і право соціального забезпечення”. -- Хмельницький: Вид-во Хмельницького університету управління та права, 2009. -- С. 115--116.

6. Матвієнко П. Є. Основні напрями удосконалення системи захисту інформації, яка становить комерційну таємницю для суб'єкта господарювання / П. Є. Матвієнко // Новітні підходи до державотворення в умовах європейської інтеграції (пам'яті професора Ю. І. Римаренка) : Збірник тез міжвузівської науково-теоретичної конференції. -- К. : КНУВС, 2009 -- С. 99--102.

7. Матвієнко П. Є. Технічний захист інформації у процесі підготовки кадрів для органів внутрішніх справ / П. Є. Матвієнко // Наука і вища освіта : тези доповідей учасників XVII Міжнар. наук. конф. студентів і молодих науковців, м. Запоріжжя, 9-10 квітня, 2009 р. : у 4 т. / Класичний приватний університет. -- Запоріжжя : КПУ, 2009. -- Т. 4. -- С. 3--4.

АНОТАЦІЯ

Матвієнко П.Є. Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про комерційну таємницю. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 -- адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. -- Національний університет біоресурсів і природокористування України. -- Київ, 2010.

Дисертацію присвячено теоретичним та адміністративно-правовим проблемам адміністративної відповідальності за порушення законодавства про комерційну таємницю. Комплексно розглянуті проблеми адміністративно-правового захисту комерційної таємниці, проаналізований правовий досвід охорони комерційної таємниці у законодавстві України. Розкрита соціальна обумовленість незаконних дій з відомостями, що становлять комерційну таємницю. Акцентована увага на проблемі суб'єкта аналізованого правопорушення.

Автор дослідив об'єктивні та суб'єктивні ознаки складу незаконного збирання, використання та розголошення комерційної таємниці з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця, визначив момент закінчення кожного з видів даного правопорушення. Було реалізовано відмежування незаконного збирання, використання та розголошення комерційної таємниці з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця, від суміжних деліктів.

...