Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство регіонального розвитку та будівництва України

АкадеміЯ муніципального управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

ГРОМАДСЬКА ДУМКА В СИСТЕМІ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

25.00.02 - механізми державного управління

ЯЦЕНКО Володимир Архипович

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Гансова Емма Августівна, Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, професор кафедри філософських та соціально-політичних наук.

Офіційні опоненти:

доктор наук з державного управління, доцент Липовська Наталія Анатоліївна, Академія митної служби України, професор кафедри державної служби та митної справи;

кандидат наук з державного управління Попроцький Олександр Павлович, Національна академія державного управління при Президентові України, доцент кафедри інформаційної політики.

Захист відбудеться 21 квітня 2010 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.129.01 в Академії муніципального управління за адресою: 01042, Київ, вул. Івана Кудрі, 33, к. 220.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Академії муніципального управління за адресою: Київ, вул. Івана Кудрі, 33.

Автореферат розісланий 19 березня 2010 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л.П. Піддубна

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Громадська думка - важливий різновид інформації та зворотного зв'язку в системі державного управління. Управлінські рішення, реформи та інші механізми здійснення управління повинні враховувати інформацію про стан громадської думки. Як наслідок, інституціоналізація громадської думки обумовлена об'єктивною потребою системної оптимізації відносин державної влади і громадянського суспільства в Україні, що є визначальною умовою підвищення ефективності державного управління. Процес державного управління передбачає постійне вирішення завдань, які відбивають зміни соціально-економічної ситуації в країні. Останні впливають на зміну суспільних настроїв населення. Цілі суб'єктів державного управління, тенденції їхнього функціонування і, таким чином, перспективи державного розвитку України повинні бути орієнтовані на цінності, інтереси та потреби населення.

З урахуванням викладеного актуальність теми дослідження обумовлена:

- значенням ролі та функцій громадської думки щодо покращення соціально-економічної та політико-управлінської ситуації в українському суспільстві;

- соціологічними та професійними особливостями розробки методологічного забезпечення досліджень для отримання і використання інформації стосовно громадської думки;

- ключовою роллю комунікативної функції громадської думки у взаємодії органів державної влади з громадськістю в системі державного управління;

- необхідністю постійного вдосконалення механізмів державного управління, які відбуваються під впливом громадської думки.

Актуальність дослідження впливу громадської думки в Україні на діяльність державної влади посилюється тим, що цей вплив потребує вдосконалення механізмів узгодження інтересів влади і суспільства та підготовки стратегічних рішень. Отже, виникає необхідність системного формування всіх елементів структури взаємовпливу державної влади і громадської думки, що підсилює потребу теоретичного осмислення цього процесу у всьому різноманітті й комплексності.

Напрям дослідження та його методологія базуються на роботах вітчизняних і зарубіжних вчених: В.Авер'янова, Г.Алмонда, В.Афанасьєва, Г.Атаманчука, В.Бакуменка, М.Білинської, Е.Гансової, К.Гаджиєва, Б.Гаєвського, Г.Гегеля, Т.Гоббса, В.Казакова, С.Кара-Мурзи, Б.Кравченка, Б.Курашвілі, Б.Лазарєва, В.Лєдяєва, Г.Лебона, Н.Липовської, А.Лоутона, Д.Локка, У.Ліппмана, В.Лугового, С.Майбороди, О.Машкова, П.Надолішнього, Е.Ноймана, Н.Нижник, Я.Радиша, В.Ребкала, Є.Романова, Е.Роуза, С.Серьогіна, Ю.Сурміна, О.Сушинського, Г.Тарда, Ф.Тьонніса, В.Юрчишина, О.Якубовського, В.Яцуби та інших.

Аналізу громадської думки як важливого фактору сучасної суспільно-політичної дійсності присвячені емпіричні дослідження та теоретичні праці Б.Грушина, М.Горшкова, Є.Головахи, Ю.Левади, В.Коробейнікова, В.Оссовського, Н.Паніної, В.Паніотто, В.Полторака, С.Телешуна, М.Чурилова, О.Яременка та інших. Різні аспекти питання взаємовідносин та взаємодії державної влади з громадськістю розглядалися в дисертаційних дослідженнях О.Бабінової, Т.Бутирської, Р.Войтович, М.Головатого, Н.Дніпренко, С.Колоска, В.Мінаєвої, В.Набруско, В.Надраги, О.Попроцького, Л.Руіс Мендісабаль, В.Шевченко та інших.

Ці дослідження є значним внеском в теорію, методологію та практику вивчення громадської думки. В той же час у наукових дослідженнях ще не акцентувалося питання комплексного дослідження використання громадської думки в системі механізмів державного управління. Виходячи з цього, очевидною є назріла необхідність проведення досліджень впливу громадської думки на процес прийняття та реалізації управлінських рішень органами державної влади.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось у межах кількох наукових проектів Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, серед яких: «Дослідження динаміки кар'єрного просування молодих державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування» (РК № 0104U004191), де автором, як відповідальним виконавцем, розроблено інструментарій дослідження громадської думки, виконані математико-статистичний аналіз результатів соціологічних досліджень та інтерпретація результатів обробки інформації, а також проаналізовано кваліфікаційно-службові характеристики державних службовців та розроблено рекомендації щодо їх удосконалення; «Сучасний соціально-політичний та гуманітарний розвиток регіону» (РК № 0107U004691), автором проаналізовано взаємодію державної влади з громадськістю в сфері культурної політики; «Обґрунтування напрямів підвищення ефективності державного управління складовими національної безпеки України - регіональний аспект» (РК № 0109U002691), автором проаналізовано механізми прийняття та реалізації управлінських рішень, надано рекомендації щодо їх удосконалення.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в теоретико-методологічному обґрунтуванні та розробці науково-практичних рекомендацій щодо використання громадської думки в системі механізмів державного управління.

Досягнення мети передбачає вирішення комплексу проблем щодо вдосконалення взаємодії органів державної влади з громадськістю в системі державного управління а також, на основі аналізу зарубіжних та вітчизняних наукових досліджень у даній галузі, вирішення таких завдань:

- проаналізувати наукову літературу та досвід досліджень відомих науково-дослідних інститутів на предмет використання органами державної влади громадської думки як виду соціальної інформації;

- дослідити статус громадської думки в умовах демократизації державного управління та з'ясувати сутність феномену громадської думки як елементу суспільної свідомості громадянського суспільства;

- запропонувати визначення поняття інституціоналізації громадської думки та шляхи її реалізації;

- визначити основні функції соціологічної інформації в державному управлінні;

- розробити науково-практичні рекомендації органам державного управління щодо використання інформації про стан громадської думки при прийнятті рішень суб'єктами державного управління, аналізі ситуації, діагностиці стану стабільності суспільства.

Об'єкт дослідження - взаємовідносини та взаємодія з громадськістю в системі державного управління.

Предмет дослідження - громадська думка в системі механізмів державного управління. Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що врахування громадської думки в системі державного управління забезпечить прийняття управлінських рішень, які б відповідали очікуванням суспільства.

Методи дослідження. Для досягнення зазначеної мети у процесі дослідження використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів:

-системний аналіз застосовувався для декомпозиції системи відносин між державним управлінням та громадською думкою на структурні складові - державну владу і громадську думку;

-функціонально-структурний аналіз дозволив визначити функції складових всієї системи державної влади;

-структурний аналіз використовувався при дослідженні взаємодії між складовими системи, обумовленими процесом прямих і зворотних зв'язків;

-соціологічні методи дослідження дозволили дослідити стан як громадської думки, так і думки державних службовців; -класифікації і систематизації, за допомогою яких зроблено аналіз тенденцій розвитку відносин державної влади і громадської думки, а також узагальнення результатів.

Емпіричну базу дослідження становлять законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті відповідними органами державної влади, аналітичні матеріали соціологічних досліджень.

Нормативно-правову базу дослідження становлять: Конституція України, закони України, укази Президента України, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України.

Інформаційною основою для проведення роботи є результати досліджень провідних українських та зарубіжних науково-дослідних соціологічних інститутів та центрів, наукової діяльності Одеської обласної державної адміністрації, Управління державної служби Головдержслужби України в Одеській області, Одеського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України.

Дисертантом використано наукові розробки з теорії державного управління, соціології, права, філософії, політології. Висновки та рекомендації стосовно ефективного використання громадської думки в системі механізмів державного управління були сформульовані за допомогою використання нових інформаційних і специфічних соціологічних технологій та прогностичного методу.

Наукова новизна результатів дослідження полягає в теоретико-методологічному обґрунтуванні використання громадської думки з метою забезпечення виконання нею управлінсько-регулятивної функції в системі державного управління.

На основі одержаних результатів у дисертації:

уперше:

-виділено систему суспільно-управлінських відносин у вигляді: «громадська думка - державна влада», яка утворюється і набуває цілісності за рахунок інституціоналізації громадської думки;

-запропоновано визначення інституціоналізації громадської думки у системі державного управління як її закріплення у чинному законодавстві, у документальному супроводі наукової, інформаційно-аналітичної, освітньої та іншої суспільної діяльності як певного різновиду інформації, а також за умов професійних способів її отримання в системі державного управління;

удосконалено:

-методи використання результатів соціологічних досліджень в державному управлінні, зокрема, забезпечення соціологічного супроводу програм соціально-економічного розвитку шляхом розробки єдиних стандартів та методик опитування громадської думки, пакетів програм обробки даних, мережі центрів її вивчення, відповідних баз даних тощо;

-підхід до формування навчальних програм у системі підготовки кадрів для державного управління та державної служби завдяки розробленню та включенню до них дисципліни, що надає знання щодо ролі та місця громадської думки в системі державного управління та вчить навичкам отримання, обробки та аналізу соціологічних знань;

набули подальшого розвитку:

- розгляд оцінювання стану громадської думки як одного з важливих джерел формування показників ефективності державного управління, а також соціологічної інформації як одного з основних комунікативних механізмів у системі державного управління, що відображає стан громадської думки;

- теоретико-методологічні підходи щодо врахування громадської думки у державному управлінні на рівні розробки стратегій та державної політики, а також щодо визначення її впливу на формування механізмів державного управління, зокрема шляхом: застосування наукових соціологічних методів при опитувані населення, що дає можливість одержувати надійну і репрезентативну інформацію з широкого кола проблем життя певної території, аналізувати зміни громадської думки в динаміці шляхом проведення повторних опитувань, встановлювати і прогнозувати закономірності функціонування громадської думки; використання нових інформаційних і специфічних соціологічних технологій у процесі включення соціологічної інформації в практику управління, спрямованих на підвищення ефективності органів державної влади; розвиток законодавчого забезпечення соціологічної науки в Україні шляхом: розроблення єдиної державної системи фіксації показників соціологічних досліджень; передбачення надання громадськими та іншими організаціями, незалежно від форм власності, результатів соціологічних досліджень з проведення опитування населення до Державного комітету статистики України; формування системи державної акредитації соціологічних служб України та інше.

Практичне значення одержаних результатів. В дисертаційній роботі запропоновані заходи з операціоналізації інформації про стан громадської думки в інформаційно-аналітичній діяльності та в процесі прийняття управлінських рішень органами державного управління. Запропоновано шляхи інституціоналізації соціологічної інформації про стан громадської думки через законодавчу та розпорядчу діяльність органів державної влади.

Напрацювання, отримані в ході наукового дослідження, зокрема доповнення законодавчих та нормативно-правових актів, можуть бути використані для подальшого вдосконалення організаційних та правових механізмів державного управління, стати основою для розробки програм соціально-економічного розвитку регіонів. Пропозиції, розроблені автором дослідження, можуть бути використані центральними та місцевими органами виконавчої влади з метою вдосконалення прийняття рішень, прогнозування, оцінки ефективності управління.

Впровадження результатів дослідження в практику діяльності органів державної влади та навчальних закладів підтверджено відповідними довідками:

-Управління державної служби Головного управління державної служби України в Одеській області (довідка від 10.03.2009 № 150/01-03/2-09);

- Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (довідка від 12.03.2010 № 01/13/208);

- Вінницького обласного центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій (довідка від 12.03.2010 № 26).

Результати дослідження використовувалися при підготовці монографії «Сучасні аспекти професіоналізації державної служби в Україні», розробці навчально-методичного посібника «Сучасні технології професійного навчання державних службовців», а також науково-методичних розробок: «Експертно-аналітичний супровід діяльності місцевих державних адміністрацій як передумова інновірування професійного навчання державних службовців Вінницької області», «Експертно-аналітичний супровід діяльності місцевих державних адміністрацій Півдня України: визначення потреб вдосконалення професійного навчання», «Визначення потреб державних службовців місцевих державних адміністрацій Півдня України та Вінницької області: 2008 рік».

Особистий внесок здобувача.

Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням автора. Її основні положення, висновки та пропозиції одержані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційної роботи були апробовані на наукових конференціях та круглих столах. Результати дисертаційного дослідження були обговорені та схвалені на розширеному засіданні кафедри державного управління та місцевого самоврядування Академії муніципального управління (протокол від 18 вересня 2009 року, № 21). Основні положення дисертаційного дослідження пройшли публічне обговорення та оприлюдненні в доповідях на науково-практичних конференціях, а саме: «Інституційні перетворення як передумова ефективного використання ресурсного потенціалу регіону» (м.Одеса, 2003 р.), «Державна служба України: сучасний стан та напрями адаптації до стандартів Європейського Союзу» (м.Одеса 2005 р.), «Актуальні проблеми державного управління та місцевого самоврядування: сучасний стан та перспективи регіонального розвитку» (м.Одеса 2005 р.), «Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації» (м.Одеса, 2007 р.), «Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації» (м.Одеса, 2008 р.). Основні результати й висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри філософських та соціально-політичних наук Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України протягом 2005-2008 рр.

Публікації. Основні положення дисертації викладені автором у 13 публікаціях, серед яких - 3 статті у наукових фахових виданнях з державного управління, 5 - тез доповідей (загальним обсягом 3,22 друк, арк.), 1 - колективна монографія.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 225 сторінок, з них 173 сторінки основного тексту. Список використаних джерел містить 247 найменувань на сторінках 200-225, з яких 12 найменувань - іноземними мовами. У роботі наведено 52 таблиці на сторінках 184 - 199 та 5 додатків на сторінках 172 - 192.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі сформульовано наукове завдання, обґрунтовано вибір теми дослідження та її актуальність; визначено мету й завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження; вказано на зв'язок роботи з науковими напрямами досліджень; розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення одержаних результатів та особистий внесок здобувача; ступінь апробації і перелік публікацій за темою дисертаційного дослідження, зазначено структуру дисертації та її обсяг.

У першому розділі - «Значення громадської думки для процесу підвищення ефективності державного управління» - подано огляд літератури за темою дослідження, розглянуто методологічні підходи, що сприяли вирішенню поставленого наукового завдання; проаналізовано використання органами державної влади громадської думки як виду соціальної інформації; здійснено аналіз громадської думки як комунікативного механізму державного управління у зв'язку з процесом інституціоналізації соціологічної інформації.

Визначено, що необхідно розробляти нову концепцію державного управління, яка б розглядала систему управління, що включає в себе ціннісно-орієнтаційну підсистему, підсистему узгодження інтересів різних груп еліт і соціальних прошарків, підсистему врахування зарубіжного та вітчизняного досвіду щодо залучення інститутів громадянського суспільства, контролю за владою з боку населення, захисту прав людини.

Ґрунтуючись на дослідженнях українських вчених Т. Гамана, Н. Драгомирецької, І. Ібрагімової, О. Крутій, Г. Почепцова, Н. Почепцової, А. Серанта, С. Сьоміна, А. Ткаченка, С. Чукут, С. Хаджирадєвої, В. Шамрая та інших, доведено, що ефективне функціонування влади неможливе без встановлення комунікації влади з громадянами. Сучасна влада не може існувати без вивчення інтересів, оцінок, думок, почуттів, емоцій, настроїв, самопочуття людей і вироблення відповідних політичних та управлінських дій.

Визначено, що громадська думка є інформаційно-комунікаційним механізмом державного управління, видом інформації, який забезпечує зворотний зв'язок між громадянським суспільством і державою та є інформаційною базою для прийняття управлінських рішень та прогнозування. Слід зауважити, що громадська думка може ефективно виконувати інформаційні функції за умов відповідної систематизації та впорядкування статистичними методами. Крім того, якщо інформацію не використовувати, вона втрачає свою функцію.

Наведено досвід використання громадської думки як різновиду інформації в державному управлінні, зокрема в Австрії, Швейцарії, Італії, Іспанії, США у дослідженнях В. Беннета, П. Бурдье, Д. Гавра, А. Гамильтона, Т. Джефферсона, О. Іванова, Т. Матвеевої, Д. Медісона, А. Миллера, В. Прайса, С. Подовера та інших. Виявлено механізми здійснення державного управління, які повинні включати до свого складу інформацію про стан громадської думки, що є однією з умов прийняття ефективних державно-управлінських рішень.

Проаналізовано дослідження О. Бабкіної, В. Бебика, С. Блек, І. Василенка, М. Головатого, Д. Доті, В. Князєва, І. Кривогуза, О. Лебединської, Т. Ляпіної, А. Мельник, І. Надольного, О. Оболенського, В. Полуріза, Г. Райта та інших авторів, в яких розглянуто та показано доцільність і можливість інституціоналізації громадської думки шляхом закріплення цього явища в правових, політичних, соціальних та інших нормах.

Проведено порівняльний аналіз законодавства України стосовно рівня інституціоналізації громадської думки, для чого проаналізовано: Конституцію України, закони України «Про інформацію», «Про науково-технічну інформацію», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про державну таємницю», «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки»; укази Президента України «Про розвиток соціологічної науки в Україні», «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» та інші. З'ясовано, що відповідні статті законів щодо використання громадської думки при прийнятті державно-управлінських рішень розпливчасті, не категоричні, не містять чітких механізмів їх виконання і в такому вигляді не можуть ефективно працювати.

Проведено аналіз визначення поняття інституціоналізації, зокрема в роботах українських та зарубіжних вчених С. Войновича, О. Іващенка, С. Катаєва, Л. Лонглі, С. Макєєва, В. Матусевича, Дж. Мейєра, Д. Норта, В. Пауелла, А. Ручки, Ю. Чернецького та ін. Дисертант дійшов висновку, що як в світовій, так і в українській соціологічній традиції інституціоналізації вивчається узагальнено та не в повній мірі розкриває сутність цього процесу щодо громадської думки. Запропоновано авторське трактування інституціоналізації громадської думки у системі державного управління як її закріплення у чинному законодавстві, у документальному супроводі наукової, інформаційно-аналітичної, освітньої та іншої діяльності як певного виду інформації, а також як визначених способів її отримання у системі державного управління.

В дисертації наведено пропозиції щодо підвищення ефективності впровадження Указу Президента України «Про розвиток соціологічної науки в Україні» які, на погляд дисертанта, дозволять створити сприятливі умови для розвитку соціологічної науки в Україні, підвищать її роль у здійсненні соціально-економічних і політичних реформ, зміцнять демократичні засади суспільства та зроблять можливою прогнозованість суспільних процесів, створення банку соціологічних даних з метою забезпечення органів виконавчої влади, засобів масової інформації та інших користувачів науково обґрунтованими соціологічними даними.

Існуючі реалії показують, що інституційна роль громадської думки в ухваленні рішень є одним з найкращих засобів гарантування довгострокового успіху залучення громадськості. Постійне надання громадськості можливості щодо впливу на існуючі ресурси забезпечує її активність.

На сучасному етапі розвитку українського суспільства мають місце тільки окремі приклади разового залучення громадськості з боку влади для вирішення тих чи інших питань. Для того, щоб інституціоналізувати роль громадськості в процесі прийняття рішень як на місцевому, так і на національному рівні управління, потрібне законодавче врегулювання.

У другому розділі - «Громадська думка у взаємодії державного управління та громадянського суспільства» - показано роль соціологічних досліджень для становлення в Україні громадянського суспільства та правової держави; проаналізовано сутність феномену громадської думки як елемента суспільної свідомості громадянського суспільства; визначено шляхи інституціоналізації громадської думки та функції соціологічної інформації в державному управлінні; досліджено статус громадської думки в системі механізмів державного управління.

Встановлено, що масштабні соціологічні дослідження в процесі аналізу трансформації ціннісних орієнтацій різних верств населення, динаміки політичних преференцій, соціального статусу, можливостей соціальної мобільності тощо не тільки надають дослідникам та суспільству інформацію про певний стан суспільної свідомості та поведінки, але й помітно впливають на ці самі свідомість та поведінку самим фактом такого звертання.

Підкреслено, що значну роль у сучасному демократичному суспільстві відіграє громадська думка як соціальний інститут, що виражає ставлення різних соціальних верств населення до діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування та реалізації державної політики. Громадська думка - це колективні оцінкові судження різних соціальних спільнот, у яких виявляється їхнє ставлення до змісту і способів вирішення суспільних проблем, що стосуються їхніх спільних інтересів. Існуючи лише через індивідуальні думки, громадська думка не є їх механічною сукупністю, вона має інтегральний характер, виражає здобуток колективних розуму та емоцій.

Доводиться, що іституціоналізація громадської думки виявляється в закріпленні категорії «громадська думка» в буденній і спеціалізованій свідомості, появі різних каналів вільного вираження громадської думки і їх закріпленні у державному законодавстві. Про інституційне становлення громадської думки свідчить створення організацій, що займаються діяльністю з вивчення громадської думки, об'єднання дослідників громадської думки в професійні організації, прийняття ними спеціальних документів, що регулюють збір, вивчення і формування громадської думки і дотримання їх положень в своїй діяльності, включення масових оцінок до управлінського процесу на різних рівнях і, нарешті, виникнення державного замовлення на підготовку фахівців в сфері формування і вивчення громадської думки.

Громадська думка через механізми вироблення, прийняття та реалізації управлінських рішень може бути використана у регулюванні багатьох галузей життєдіяльності суспільства: загальна організація соціального управління; реалізація принципів соціальної політики та соціальної справедливості; вирішення екологічних проблем; здійснення соціального контролю та ін.

Спираючись на методологічну базу соціологічної науки, автор доводить, що громадська думка все більше набирає ознаки інституту в структурі сучасного українського суспільства.

У дисертаційній роботі ми знаходимо детальне визначення ролі громадської думки, яку вона відіграє в державному управлінні. Громадська думка характеризується як: важливий механізм комунікації між владою і населенням; джерело інформації, необхідне в процесі ухвалення управлінських рішень; один з критеріїв ефективності державної політики; стимул-реакція електоральної поведінки населення.

Доведено, що комплексний характер соціологічних досліджень сприяє удосконаленню врахування громадської думки. Використання соціологічних методів дозволяє забезпечити репрезентативність відомостей про функціонування громадської думки, зміни її стану; регулярність отримання відомостей у часі; оперативність їх обробки і аналізу; зіставлення даних про громадську думку, отриманих у різний час і різними способами; достатньо високу надійність інформації; задану глибину відбиття тощо. Це дає можливість підвищити пізнавальну і управлінську цінність висловлювань громадської думки. Вирішення цих завдань передбачає виведення соціологічних досліджень громадської думки на новий рівень як в теоретико-фундаментальній, так і в емпіричній сфері.

Автор констатує, що на сьогодні відсутні довгострокові програми наукового дослідження та аналізу стану громадської думки в умовах системної трансформації всіх сфер життєдіяльності українського суспільства, ґрунтовного вивчення потреб громадськості в умовах перехідного суспільства. Приведення методів і підходів у державному управлінні України у відповідність з таким, що постійно трансформується, рівнем неформального знання українського соціуму, є визначальним чинником модернізації вітчизняної системи державного управління. Перш за все, це пов'язано з формуванням у нашій країні інституту громадської думки. Його становлення є, з одного боку, наслідком розвитку соціологічної науки, активізації соціологічних досліджень різноманітних проблем сучасного суспільства, з іншого - зростаючої, в тому числі під впливом соціології, громадянської самосвідомості населення.

У третьому розділі - «Управлінсько-технологічна функція громадської думки» - розроблено пропозиції щодо вдосконалення механізмів державного управління в Україні на основі інформації щодо стану громадської думки в українському суспільстві; обґрунтовано необхідність удосконалення системи освіти державних службовців; визначено основні підходи до використання соціологічної інформації в процесі підготовки державних службовців; досліджено думку державних службовців щодо навчання, проведено зіставлення громадської думки та думки державних службовців; надано науково-практичні рекомендації органам державної влади щодо використання інформації про стан громадської думки при прийнятті рішень суб'єктами державного управління, аналізі ситуації, діагностиці стану стабільності чи нестабільності суспільства.

Аналіз досліджень, проведених в Одеському регіональному інституті державного управління НАДУ при Президентові України (далі ОРІДУ НАДУ), дає можливість стверджувати, що слухачі не мають достатньої фахової освіти щодо аналізу громадської думки, а соціологічні предмети ще не зайняли чільного місця серед обов'язкових дисциплін.

Виходячи з необхідності вдосконалення навчального процесу, запропоновані нові підходи до викладання соціологічних методів та використання у навчальному процесі та практичній діяльності результатів наукових досліджень. Невід'ємною складовою навчального процесу повинні бути результати наукових досліджень, аналіз реальної практики через призму соціологічної інформації.

Запропоновано проект програми соціологічної освіти державних службовців, що передбачає ознайомлення з: поняттям соціології управління; функціями соціології в державному управлінні (інформаційна функція, управлінсько-регулятивна функція); емпіричними методами в державному управлінні (теорія соціальної дії, теорія соціальної організації, теорія соціального управління); соціальним управлінням та соціальною організацією; соціологічним дослідженням як видом соціального проектування; соціальними технологіями в державному управлінні; соціальними проектуванням та прогнозуванням.

Удосконалення системи освіти державних службовців завжди було і залишається однією з проблем професійного формування державних службовців. Саме тут забезпечуються соціальні, культурні, ціннісні, професійні та інші складові його життєдіяльності. На наш погляд, саме соціологія має ефективні інструменти формування професійних якостей, необхідних сучасному державному службовцю: перш за все тому, що не тільки надає слухачам знання про фундаментальні закони життєдіяльності суспільства, але й є методом їх дослідження.

З метою зіставлення громадської думки населення та думки державних службовців було проведене опитування слухачів різних форм навчання ОРІДУ НАДУ та використані дані соціологічних досліджень громадської думки (Центр О. Разумкова, Інститут соціології НАН України). Для порівняння ми використали громадську думку щодо оцінки населенням та державними службовцями умов життя населення, можливого вступу України до блоку НАТО, інтеграції України в ЄС, вступу України до єдиного економічного простору разом із Росією, Білорусією, Казахстаном, перспектив майбутнього країни й неминучих змін, зусиль виконавчої влади щодо покращення економічної та політичної ситуації в Україні. Порівняльний аналіз дослідження дає можливість стверджувати, що громадська думка слухачів (державних службовців) досить суттєво відрізняється від громадської думки населення. Це свідчить про відмінність між оцінками соціальної ситуації населенням та державними службовцями. Виникає питання: чи здатні державні службовці зрозуміти, відчути інтереси та потреби населення? Очевидно, ні. Тому необхідні нові підходи до соціологічної підготовки кадрів державного управління.

Констатується недостатнє розуміння державними службовцями соціологічної культури як складового елемента управлінської культури. Більшість з них має неясне уявлення про соціологію і, як наслідок, закони суспільства, в яких живе, слабко орієнтується в соціальному просторі, губиться в системі відносин із різними групами населення. Тому знання соціологічних методів дослідження та уміння використовувати їх допоможе управлінцям професійно аналізувати стан суспільства, виробляти відповідні стратегії й технології, тобто стати ефективними менеджерами, котрі адекватно реагують на стан громадськості, враховують її реакцію на управлінські рішення.

В ОРІДУ НАДУ нами проведено опитування слухачів з метою дослідження думки державних службовців щодо навчання в цьому закладі та оцінки ефективності відповідного навчального процесу.

На прохання дати оцінку якості навчального процесу отримані наступні відповіді (за п'ятибальною шкалою): актуальність змісту навчання - 4.0, добір викладацького складу - 4.24, використання найбільш доцільних видів навчальних занять та методів навчання - 4.1, створення умов для активного спілкування слухачів, обміну думками з питань професійної діяльності - 4.14, добір та забезпечення науково-методичною літературою, іншими статистичними, інформаційно-аналітичними матеріалами - 3.9, допомога працівників інституту - 4.24. Відповіді свідчать про в цілому достатній рівень якості навчання.

На питання «Чи задовольняє Вас система оцінювання отриманих знань в ОРІДУ НАДУ?» респонденти відповіли наступним чином: 42% відповіли, що система оцінювання задовольняє повністю, 39% опитаних респондентів стверджують, що система оцінювання отриманих знань в ОРІДУ НАДУ скоріше задовольняє, ніж ні. Тобто можна стверджувати, що прийняті в ОРІДУ стандарти оцінки знань працюють.

Рівень потреби у вивчені модулю “Соціологічні методи аналізу в державному управлінні” респонденти оцінили найвище - 4.8 (за п'ятибальною шкалою) при середньому балі за іншими модулями 3.7, що свідчить про потребу у вмінні аналізувати та інтерпретувати соціологічні дані в найрізноманітніших сферах суспільного життя та необхідність удосконалення підготовки державних службовців до використання соціологічної інформації та громадської думки, а також результатів наукових досліджень і новітніх освітніх технологій.

Результати соціологічного опитування, проведеного в ході моніторингу ефективності організаційного супроводження навчального процесу в системі фахової підготовки магістрів державного управління, дозволили визначити конкретні шляхи оптимізації, підвищення якості та вдосконалення змісту навчання державних службовців: може бути запропонована тематика, що стосується сучасних засад державної служби України з висвітленням предмету діяльності державних установ, їх призначення та компетенції; організації управлінської праці державних службовців, психології їх ділового спілкування; слід приділити увагу технологіям формування позитивного комунікативно-психологічного середовища в державних установах. Для інноваційного оновлення тематики професійного навчання доцільно запропонувати семінари-тренінги у частині, що стосуються: інновацій у наданні послуг населенню; сучасних технологій прийняття державно-управлінських рішень; практичного застосування трудового права; обґрунтованого формування місцевих бюджетів та публічного мовлення.

Висновки

громадський думка державний влада

У дисертації наведено нове вирішення наукового завдання, що полягає в обґрунтуванні та розробці науково-практичних рекомендацій щодо використання громадської думки в системі механізмів державного управління.

Результати дослідження впливу громадської думки на взаємодію державної влади та громадянського суспільства, розглянуті в даній роботі, закладають основи нового погляду на механізми прийняття рішень державними органами. Результати дослідження підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізована мета й завдання дослідження дають підстави сформулювати наступні висновки та рекомендації.

1.Проведено аналіз наукової літератури та досвіду діяльності владних інститутів, який показав, що в Україні практика включення громадської думки в процес прийняття державно-управлінських рішень ще не стала нормою. Незважаючи на те, що органи влади намагаються залучати громадськість до процесу прийняття рішень, це ще не має інституціоналізованого характеру. Таким чином, однією з важливих проблем, що постала перед державним управлінням є проблема інституціоналізації громадської думки в Україні.

Виявлено, що міжнародний досвід використання соціологічної інформації про стан громадської думки дає підстави стверджувати про його прийнятність для України. Разом з тим, на сучасному етапі розвитку українського суспільства переважно мають місце тільки окремі приклади разового залучення громадської думки та взагалі громадськості з боку влади для вирішення тих чи інших питань.

2.Визначено, що громадська думка в умовах демократизації державного управління є різновидом інформації та одночасно комунікативним механізмом, який забезпечує зворотний зв'язок між громадськістю та державною владою, а також є важливою складовою інформаційної бази для прийняття державно-управлінських рішень та прогнозування.

За результатами дослідження впливу громадської думки на взаємодію державної влади та громадянського суспільства сформульовано основи нового погляду на механізми прийняття рішень державними органами та шляхи вдосконалення системи підготовки кадрів для системи державного управління та місцевого самоврядування.

На підставі аналізу численних досліджень та власного досвіду зокрема доведено, що прогнозування розвитку соціальних процесів через дослідження громадської думки дозволяє визначити ступінь і рівень цілеспрямованих соціальних змін, які можуть бути забезпечені конкретною управлінською технологією. Прогнозні розробки є важливим компонентом процесу контролю за впровадженням управлінських рішень на всіх рівнях державного управління та місцевого самоврядування.

3.Запропоновано авторське трактування інституціоналізації громадської думки у системі державного управління як її закріплення у чинному законодавстві, у документальному супроводі наукової, інформаційно-аналітичної, освітньої та іншої суспільної діяльності як певного виду інформації, а також визначених способів її отримання у системі державного управління. Йдеться про вид інформації, який використовується в управлінні та потребує законодавчого закріплення, є об'єктом і предметом наукових та навчальних програм, багатьох видів суспільної діяльності; про способи її отримання, зокрема через референдуми і соціологічні дослідження; про використання в управлінській діяльності як критерію ефективності; про зв'язки з громадськістю через PR, TV. За таким визначенням громадська думка, як результат інституціоналізації входить до системи державного управління.

4.Інституціоналізація громадської думки можлива за умови законодавчого визначення та затвердження реальної можливості громадськості брати участь при вирішенні владою її проблем. Необхідно розробити законодавство, в якому як на місцевому, так і на національному рівні більш чітко будуть поставленні завдання та детально розписані способи їх реалізації, буде забезпечено безумовне використання державною владою інформації про стан громадської думки. Нами сформульовані наступні пропозиції: розробити єдину державну систему фіксації показників соціологічних досліджень з урахуванням світового досвіду та особливостей розвитку українського суспільства; громадські та інші організації, незалежно від форм власності зобов'язані надавати у двомісячний термін з останнього дня проведення опитування населення результати соціологічних досліджень до Державного комітету статистики України; з метою отримання об'єктивної та достовірної інформації про стан громадської думки органи виконавчої влади згідно із затвердженим Кабінетом Міністрів України планом за рахунок запланованих бюджетом коштів укладають договори з дослідницькими організаціями, окремими фахівцями, експертами, об'єднаннями громадян на проведення фахових, науково обґрунтованих соціологічних досліджень; передбачати щороку під час розроблення проекту Державного бюджету України та місцевих бюджетів кошти на фінансування заходів, пов'язаних з вивченням громадської думки, відповідних соціологічних і наукових досліджень; з метою врахування громадської думки забезпечити висвітлення у засобах масової інформації процес формування та реалізації державно-управлінських рішень. Прийняття відповідних законів дозволить, на наш погляд, створити сприятливі умови для врахування громадської думки при прийнятті державно-управлінських рішень в Україні, підвищення її ролі у здійсненні соціально-економічних і політичних реформ, зміцнення демократичних засад суспільства та забезпечення прогнозованості суспільних процесів.

5.Необхідність системного та своєчасного врахування громадської думки в процесі державного управління потребує суттєвих змін у сфері підготовки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування. При цьому важливою є орієнтація на надання системи соціологічних знань, соціальних технологій, на демонстрацію практичних можливостей застосування соціальних теорій і концепцій в управлінні, на оволодіння методами діагностики стану суспільства й вирішення соціальних проблем, на формування управлінця, здатного на прийняття рішень, які б відповідали очікуванням суспільства.

Показано, що застосування наукових соціологічних методів при опитуванні населення дає можливість одержувати надійну і репрезентативну інформацію з широкого кола проблем життя певної території, аналізувати зміни громадської думки в динаміці шляхом проведення повторних опитувань, встановлювати і прогнозувати закономірності функціонування громадської думки. Отже, використання інформації про громадську думку, здобуту за допомогою опитувань населення, а також використання нових інформаційних і специфічних соціологічних технологій у процесі включення соціологічної інформації до практики управління, значною мірою підсилить ефективність державного управління.

6.Встановлено, що функції соціологічної інформації в державному управлінні визначаються її завданнями перед суспільством. Найголовнішими, на наш погляд, функціями соціологічної інформації в державному управлінні є пізнавальна функція, яка полягає в тому, що надає державним службовцям соціологічні знання, формуючи тим самим їх погляди на соціальні процеси, дає можливість оцінки явищ соціального стану суспільства, а також теоретичну та практичну основу для прийняття державно-управлінських рішень; прогностична функція полягає у прогнозуванні соціальних процесів, де соціологічна інформація є основою для обґрунтування коротко- або довгострокових прогнозів розвитку суспільства; інструментальна функція полягає у визначенні методів вивчення соціального стану суспільства, збиранні, обробці і аналізі інформації про стан громадської думки; інформаційною функцією соціологічної інформації є концентрація даних про стан суспільства, отриманих у результаті проведення досліджень; соціологічна інформація в державному управлінні надає можливість орієнтації на розв'язання практичних проблем, які постають перед суспільством як в цілому, так і перед різними соціальними групами. Ці знання безпосередньо використовуються для управління соціальними процесами. В цьому знаходять реалізацію управлінська та організаційно-технологічна функції соціологічної інформації.

7.За результатами дисертаційного дослідження розроблено науково-практичні рекомендації для органів державної влади, зокрема з метою інституціоналізації громадської думки запропоновано:

-формування банку соціологічних даних для використання органами виконавчої влади, засобами масової інформації та іншими користувачами як науково обґрунтованих соціологічних даних за результатами інформації про стан громадської думки; інформування через засоби масової інформації про результати соціологічних досліджень та врахування їх у процесі підготовки та організації виконання рішень центральними і місцевими органами виконавчої влади; проведення державної акредитації соціологічних служб України; вдосконалення положення про інформаційно-аналітичні відділи в органах виконавчої влади шляхом введення відповідних приписів щодо розширення та коригування їх функцій стосовно досліджень громадської думки;

- єдині стандарти та методики опитування, пакети програм обробки даних, мережі центри вивчення громадської думки, розроблення дієвого механізму впровадження результатів соціологічних досліджень в практику державного управління, зокрема баз даних і банків соціологічної інформації, а також соціологічний супровід програм соціально-економічного розвитку, проведення соціологічних досліджень за темами: «Ставлення до конституційних реформ», «Довіра населення до гілок влади», «Оцінка соціальної, політичної та економічної ситуації в Україні»;

- забезпечити шляхом впровадження відповідних навчальних програм та дисциплін підготовку державних службовців до використання соціологічної інформації та громадської думки, а також результатів наукових досліджень і новітніх освітніх технологій; відповідно розробити адаптовану до сучасних умов навчальну дисципліну: «Соціологічні методи в державному управлінні».

Специфіка використання соціологічної інформації державною владою являє собою окремий предмет досліджень. Вирішення цієї проблеми, на нашу думку, відкриє нові перспективи у функціонуванні державного управління.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.В. А. Яценко. Сучасні аспекти професіоналізації державної служби в Україні : монографія / [М. М. Іжа, С. А. Попов, В. А. Яценко та ін.] - Одеса : Вид-во ОРІДУ НАДУ, 2009. - 220 с. Особистий внесок: здійснено експертний аналіз навчальних потреб державних службовців місцевих державних адміністрацій та надано рекомендації щодо вдосконалення їх професійного навчання, виконано соціологічний аналіз та інтерпретація результатів обробки інформації.

2.Яценко В. А. Включення громадської думки до процесу прийняття рішень - шлях до ефективного державного управління / В. А. Яценко // Актуальні проблеми державного управління : збірник наукових праць ОРІДУ НАДУ при Президентові України. - Одеса : Вид-во ОРІДУ НАДУ, 2008. Вип. 1(33). - С. 53-59.

3.Яценко В. А. Статус громадської думки в системі інститутів суспільства та її вплив на механізми державного управління / В. А. Яценко // Актуальні проблеми державного управління : збірник наукових праць ОРІДУ НАДУ при Президентові України. - Одеса : Вид-во ОРІДУ НАДУ, 2008. - Вип. 2(34). - С. 63-69.

4.Яценко В. А. Роль і функції громадської думки як соціального інституту в системі «державна влада - громадянське суспільство» / В. А. Яценко // Теоретичні та прикладні питання державотворення : [Електронне наукове фахове видання]. - Одеса : Вид-во ОРІДУ НАДУ, 2008. - № 3. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/.

5.Яценко В. А. Проблеми забезпечення відкритості та прозорості влади / В. А. Яценко // Інституційні перетворення як передумова ефективного використання ресурсного потенціалу регіону : щоріч. наук.-практ. конф., 24 квіт. 2003 р. : тези доп. - Одеса : Вид-во ОРІДУ НАДУ, 2003. - С. 195-198.

6.Яценко В. А. Готовність державної служби до реформування у зв'язку з євроінтеграційним процесом / В. А. Яценко // Державна служба України: сучасний стан та напрями адаптації до стандартів Європейського Союзу : щоріч. наук.-практ. конф., 28 квіт. 2005 р. : тези доп. - Одеса : Вид-во ОРІДУ НАДУ, 2005. - С. 87-91.

7.Яценко В. А. Державна служба на шляху вступу до Європейського Союзу / В. А. Яценко // Актуальні проблеми державного управління та місцевого самоврядування: сучасний стан та перспективи регіонального розвитку: щоріч. наук.-практ. конф., 18 жовт. 2005 р. : тези доп. - Одеса : Вид-во ОРІДУ НАДУ, 2005. - С. 377-380.

8.Яценко В. А. Роль громадської думки у впроваджені концепції демократичного врядування в Україні / В. А. Яценко // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації : щоріч. міжнар. наук.-практ. конф., 31 жовт. 2007 р. : тези доп. - Одеса : Вид-во ОРІДУ НАДУ, 2007. - С. 258-260.

9.Яценко В. А. Деякі проблеми дослідження громадської думки та її врахування в державному управлінні / В. А. Яценко // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації : щоріч. міжнар. наук.-практ. конф., 31 жовтня 2008 р ; тези доп. - Одеса : Вид-во ОРІДУ НАДУ, 2008. - С. 156-159.

10.Яценко В. А. Методи діагностики та прогнозу соціальних явищ / В. А. Яценко // Сучасні технології професійного навчання державних службовців. Практикум : [навч.-метод. посібн.] ; / за ред. М. М. Іжі, С. К. Хаджирадєвої. - Одеса : Вид-во ОРІДУ НАДУ, 2007. - С. 175-179. Особистий внесок: розміщено заняття «Методи діагностики та прогнозу соціальних явищ», розроблене дисертантом.

11.Яценко В. А. Експертно-аналітичний супровід діяльності місцевих держадміністрацій як передумова інновірування професійного навчання державних службовців Вінницької області : [науково-методична розробка] ; / Іжа М. М., Попов С. А., Яценко В. А. - Одеса : Вид-во ОРІДУ НАДУ, 2008. - 30 с. Особистий внесок: виконано математико-статистичний аналіз результатів соціологічного дослідження та інтерпретацію результатів обробки інформації.

12.Яценко В. А. Експертно-аналітичний супровід діяльності місцевих держадміністрацій Півдня України : визначення потреб вдосконалення професійного навчання : [науково-методична розробка] / Іжа М. М., Попов С. А., Яценко В. А. - Одеса : Вид-во ОРІДУ НАДУ, 2009. - 16 с. Особистий внесок: виконано математико-статистичний аналіз результатів соціологічного дослідження та інтерпретацію результатів обробки інформації.

13.Визначення потреб державних службовців місцевих державних адміністрацій Півдня України та Вінницької області: 2008 рік : [науково-методична розробка] / Іжа М. М., Попов С. А., Яценко В. А. - Одеса : Вид-во ОРІДУ НАДУ, 2009. - 37 с. Особистий внесок: виконано математико-статистичний аналіз результатів соціологічного дослідження та інтерпретацію результатів обробки інформації.