Главная
Коллекция "Revolution"
Государство и право
Гуманітарна парадигма в системі державного управління
Гуманітарна парадигма в системі державного управління
Розкриття теоретико-методологічних основ гуманітарної парадигми та обґрунтування необхідності її застосування в практиці державного управління України. Аналіз процесу формування гуманітарного розуміння держави в українській суспільно-політичній думці.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 14.07.2015 |
| Размер файла | 85,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Необхідність застосування подібних методів конкретизації розповсюджується і на процес впровадження гуманітарної парадигми державно-управлінськими засобами, що стосується насамперед визначення її суб'єктів, напрямків, ресурсів, методів, індикаторів тощо. Конкретика їх врахування залежить від покладеного в основу концепта - усвідомленої концепції чи суб'єктивно-упередженої установки, що формується за допомогою загальної світоглядної, наукової чи ідеологічної позиції суб'єкта. Гуманітарна парадигма як опосередкування концептуальної ґрунтовності і методичного припису забезпечує єдність управлінських функцій та методів діяльності. Здійснення соціально-консолідуючого призначення державного управління щодо всіх соціальних суб'єктів забезпечується зверненням до спільних для всіх учасників гуманітарних цінностей. Останні конкретизуються залежно від суб'єкта, рівня та тривалості впровадження, і якість державного управління залежить насамперед від рівня розуміння гуманітарної парадигми його суб'єктами, їх управлінської компетентності та політичної волі.
У п'ятому розділі - "Шляхи реалізації гуманітарної парадигми в умовах сучасної України" - досліджуються вектори та можливості реалізації гуманітарної парадигми засобами держави. У цьому контексті існувала потреба ще раз уважно розглянути специфіку методологічних настанов гуманітарної парадигми, поєднання в ній суб'єктивних, об'єктивних та інтерсуб'єктивних чинників реального процесу управління. Значний вплив на здійснене тут дослідження мала суперечність між тоталізуючою та індивідуалізуючою тенденціями пізнання, що знімається в гуманітарній парадигмі за допомогою критеріїв розвитку суспільно-владних відносин та вимогою враховувати діалектичну єдність універсального і особливого.
Обґрунтовується думка, що цілісна реалізація гуманітарної парадигми засобами державного управління може здійснюватися за умови її застосування у різних галузях державної політики. А основою такої реалізації повинне бути спільне для основних суб'єктів соціально-управлінських змін розуміння вихідної ситуації, яке досягається використанням легітимно узгоджених принципів і методів пізнання. Характерними рисами дослідження процесів публічного врядування за допомогою гуманітарної парадигми є поєднання гносеологічної та аксіологічної функцій, що дозволяє систематизувати показники розвитку людини і працювати над їх покращенням.
Підтверджена думка про те, що впровадження гуманітарної парадигми спрямоване насамперед на дотримання принципу верховенства прав людини, що, водночас, є встановленням справжньої соціальної справедливості. Остання трактується не як забезпечення рівності у розподілі благ, а як диференційований підхід і врахування індивідуальних можливостей і здібностей конкретних осіб. Забезпечення приватних прав особи відбувається завдяки узгодженню змісту законів із конституційно гарантованими невідчужуваними правами людини, тобто через відхилення "неправових” законів. Безпосередня практика управління здійснюється насамперед у формі надання адміністративних послуг, вона є шляхом подолання дуалізму приватного й публічного права на користь легітимних прав окремої особи. Забезпечення рівноправних відносин між окремими громадянами і представниками влади у вирішенні життєвих питань і зменшення дистанції влади є одним із важливих напрямків подальшого впровадження гуманітарної парадигми.
Встановлено, що одним із дієвих засобів реалізації гуманітарної парадигми є державна кадрова політика, що має загальносоціальне значення, оскільки її принципи, засоби та методи визначають не лише принципи формування корпусу державних службовців, а й систему трудових відносин у суспільстві, міру соціальної мобільності, впровадження у соціальну практику єдиних критеріїв цінності праці, рівень професійної гідності й поваги, мотивацію до праці та можливості розвитку кожної окремої особи. Справді, умовою дієвості морально-мотиваційного потенціалу суспільства є гарантування державою належної оцінки і кар'єрного зростання професійних, відповідальних і сумлінних працівників, адже суб'єктивізм у роботі з людьми набуває взірцевого (парадигмального) значення і відтворюється за законом ланцюгової реакції. Упровадження гуманітарних цінностей засобами державної кадрової політики є злободенним для українських суспільно-владних відносин з огляду на досить поширену практику авторитаризму та корупційності, а також необхідність формувати цивілізаційну систему, що базується на принципах відкритості й змагальності, підконтрольності й колегіальності, диференційованого та індивідуального підходу у ставленні до кожної людини.
Розкривається теза, що важливою сферою реалізації принципів демократизму та основних методологічних настанов гуманітарної парадигми є управлінська організація та її культура. Адміністративна культура розглянута як своєрідна концентрація загальної політичної культури суспільства, досвіду публічного врядування та організаційної культури. До її невід'ємних ознак належать інституційна заданість, нормативно-правова регламентація та соціальна спрямованість діяльності кожної державної установи. Адміністративна культура містить усталену систему цінностей і базових мотивацій, що формується на над-особистому рівні, має умоглядно-символічне значення, перебуває у постійному стані переосмислення та впливає на виконання управлінських функцій кожним працівником. До особливостей реалізації гуманітарної парадигми засобами адміністративної культури належать: колегіальний стиль управління, справедлива винагорода, дієвість принципів відкритості, професійності і змагальності у вирішенні кадрових питань і наданні адміністративних послуг, суб'єкт-суб'єктна взаємодія і спілкування, пріоритетна цінність розвитку особистості тощо. Водночас підкреслюється, що українські реалії демонструють складність упровадження адміністративної культури гуманітарного зразка, викликану насамперед живучістю командно-адміністративного типу управління. Гуманітарним цінностям протистоять такі суспільно-управлінські риси, як авторитаризм і конформізм, волюнтаризм і лояльність, директивність і сервильність тощо.
Державне управління володіє значним ресурсом впливу на внутрішні, психологічні особливості як чиновників, так і всього населення, від діяльності і ставлення яких залежать масштаби впровадження гуманітарної парадигми. Особистісний потенціал гуманітарної парадигми пов'язаний із такими рисами сучасного керівника, як усвідомленість цінності людинознавства для практики врядування, розуміння принципу верховенства приватних прав людини і високого статусу людської свободи, вміння використовувати своє високе призначення для служіння загальній справі та застосовувати всі наявні ресурси (насамперед соціальний капітал і людський потенціал) для розвитку суспільства і особи. Посадовій особі мають бути притаманні такі раціональні характеристики як розвинена управлінська рефлексія, що поєднує адекватне, концептуальне, стратегічне, оперативне та інноваційне бачення реального стану речей із гуманітарною спрямованістю. Остання проявляється у таких засобах встановлення рівноправного зв'язку зі всіма учасниками суспільно-управлінського процесу як діалогічність, ідентифікації та емпатії.
З огляду на проведений цілісний аналіз утвердження гуманітарної методології у державно-управлінській діяльності та у суспільно-владних відносинах, обґрунтовується необхідність проведення гуманітарного аудиту. Його теоретично-методологічні основи розкриваються через порівняння із іншими практикованими формами державного та громадського контролю та виокремлення сутнісних ознак здійснення - врахування рівня застосування гуманітарної парадигми та досягнення результатів у забезпеченні умов гармонійного розвитку людини.
Висновки
У дисертації здійснені теоретичні узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що полягає у розкритті основного змісту гуманітарної парадигми як цілісної теоретико-методологічної моделі дослідження та здійснення державного управління. Отримані результати підтвердили, що мету дисертаційного дослідження досягнуто, поставлені завдання виконано, а покладена в основу дослідження наукова позиція автора відповідає необхідній тенденції сучасного розвитку державного управління України. Здійснене дослідження логічно приводить до таких основних висновків і пропозицій.
1. Розкрито зміст гуманітарної парадигми - цілісної методологічної моделі утвердження розвитку людини відповідними її сутності методами, в тому числі і засобами державного управління. Гуманітарна парадигма ввібрала в себе сукупність знань про людину, сконцентрувала передовий досвід її пізнання та діяльності. Формування гуманітарної методології можливе лише на адекватній людській сутності основі, тому базовою ідеєю розуміння сутності людини є визначення І. Кантом свободи як атрибутивної її ознаки та обґрунтування ролі моралі і права як необхідних умов її життєдіяльності. До формування сучасної системи гуманітарних ідей долучилися видатні мислителі світової культури, її принципові положення розкриті низкою світоглядно-філософських шкіл (прагматизм, екзистенціалізм, персоналізм, герменевтика, філософія комунікації), вони становлять теоретико-методологічну основу сучасних практик психології, педагогіки та менеджменту. Гуманітарна парадигма впроваджується всупереч таким соціально-політичним доктринам як нацизм, марксизм, етатизм, авторитаризм, фундаменталізм і стає змістом різних форм демократичного врядування.
2. Визначено, що основний зміст гуманітарної парадигми як посткласичної методологічної моделі дослідження і здійснення державного управління можна класифікувати за такими критеріями та відповідними їх властивостями:
- сукупність основоположних знань - дані гуманітарних наук;
- пріоритетна цінність діяльності суб'єкта управління - людина та її розвиток;
- сутніснісна властивість людини - свобода та творчість;
- спосіб відносин держави і людини - суб'єкт - суб'єктна взаємодія;
- тип домінуючих прав у суспільстві - приватні права людини;
- критерій оцінки особи суспільством і державою - безумовне пошанування гідності кожної особи та професіоналізм;
- тип детермінації соціальної та управлінської активності - свідома, вільна та особистісна мотивація.
Всі вказані ознаки в сукупності формують якісну відмінність гуманітарної парадигми від інших методологічних моделей державно-управлінської діяльності.
3. Проаналізовано процес становлення гуманітарного розуміння держави в українській суспільно-політичній думці та встановлено, що орієнтовані на людину концепції державної влади зароджувалися на початку 20 століття і стверджувалися в контексті боротьби за національну ідентичність і державну самостійність. Обґрунтована думка, що особистісні, людиноцентричні основи державної політики сформовані насамперед у суспільно-політичних поглядах І.Я. Франка та правовій концепції Б.О. Кістяківського. Їхні ідеї про особу як пріоритетну цінність суспільного розвитку та первинний суб'єкт права цілком відповідають сучасному прогресивному розумінню держави. Проте, в силу тривалого домінування радянської практики тоталітарного правління вказані ідеї, як і загальноцивілізаційне впровадження гуманітарної методології, не дістали належного розвитку і не були втілені у практику суспільно-владних відносин. В умовах незалежної України відбувається вельми суперечливий процес переорієнтації державного управління на задоволення потреб людини, врахування її мотивів і бажань, запровадження сучасних гуманних методик соціальної взаємодії.
4. Досліджено, що існуюча в загальноцивілізаційному просторі гуманітарна парадигма здійснює значний трансформаційний вплив на державно-управлінську діяльність, змінює її сутність і основне соціальне призначення. Розвиток демократичного суспільства супроводжувався досягненням політичної відкритості, плюралізму, конкуренцією переконань і розширенням прав і свобод особи. З огляду на це обґрунтована думка, що теоретично сформована гуманітарна парадигма становить внутрішній зміст і спосіб ствердження сучасного цивілізаційного суспільства. Однією з його істотних ознак є рівень добробуту людини, що частково фіксується у запровадженому міжнародними організаціями індексі людського розвитку. Орієнтація на гуманітарні цінності простежується у сучасних концепціях державного управління, зокрема у таких, як новий публічний менеджмент (new public management), належне врядування (good governance), м'яка влада (soft power). У результаті впливу гуманітарної парадигми на державу змінюються її сутність і призначення, соціальна функція держави визначається як інструменталістська (за значенням для утвердження основної соціальної цінності - людини), чи комунікативна (за змістом призначення - встановлювати оптимальні форми взаємодії людей у суспільстві). Таким чином, поширення гуманітарної парадигми на державне управління зумовлює розгляд останнього як системи організацій, нормативно-правової бази, знання і діяльності, що покликані надавати інтегруючий імпульс суспільству і забезпечувати розвиток кожного його представника.
5. Обґрунтовано, що основоположною тезою розуміння сучасного державного управління є визнання його концептуальної заданості, тобто того незаперечного факту, що форми його здійснення залежать від визначення сутності держави, яке дістало конституційне закріплення і задає систему координат розвитку країни. Від вибору стратегічних цілей залежить використання певних методів здійснення управлінського впливу, прийняття та виконання конкретних програм розвитку. Методологічна цілісність державно-управлінської діяльності досягається дотриманням таких принципів як обґрунтованість, конкретність, легітимність, реалістичність, інваріантність тощо. Гуманітарна парадигма додає до названих принципів низку своїх, а саме: орієнтованість на пріоритетний розвиток людини та забезпечення її прав і свобод, свідоме і вільне визначення особою сфери своєї діяльності і мотивів праці. У дисертації аргументується думка, що чинна Конституція України у частині визначення прав людини цілком відповідає сучасному цивілізаційному ставленню до людини, а її основоположні принципи орієнтують на практичне утвердження гуманітаризму. Узагальнено досвід обговорення проекту Концепції гуманітарного розвитку України (2008 р.), проведено аналіз його позитивних і проблемних моментів.
6. Встановлено, що діяльність держави як інституту соціального порозуміння і гарантування необхідних умов для розвитку особи спирається на нормативно-правову основу і одним із суттєвих своїх завдань має утвердження принципу верховенства прав і свобод людини. На основі детального аналізу нормативно-правових положень Конституції обґрунтоване твердження про визначальну роль приватних прав людини для діяльності інститутів державного управління, його законодавчої, виконавчої та судової гілок влади. Теоретичним підґрунтям порушення прав людини є використання позитивістської концепції права, яка визнає публічне (делеговане) право уповноважених на виконання державних функцій первинним щодо невідчужуваних прав людини. Утвердженню прав і свобод людини не сприяє і визнання основоположного значення законів, що досить часто є "неправовими”. Особливістю гуманітарного розуміння цього взаємозв'язку є ствердження верховенства прав людини щодо законів, адже за Конституцією України, у законах "не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод". Обґрунтована думка, що, серед множини інтерпретацій соціальної справедливості та рівності, змісту гуманітарної парадигми найбільше відповідає концепція "множинної справедливості” (П. Рікер), яка вказує на необхідність конкретного підходу до різних соціальних груп і гарантування індивідуальних приватних прав людини. Ствердження державою такої концепції може забезпечити плюралістичну рівність у суспільстві як умову легітимного розвитку особи.
7. Розкрито особливості державно-управлінського знання, яке розглядається як практично спрямоване розуміння суспільно-владних процесів, існуючих ресурсів розвитку та проблемних моментів взаємодії всіх учасників соціальних змін. Діяльність суб'єктів державного управління має відрізнятися її теоретико-методологічною осмисленістю, узгодженістю цілей і засобів, ідей і методів їх упровадження у життя, єдністю дій керівників і виконавців, що призводить до необхідності застосування спільної для них методологічної моделі, якою є парадигма. Гуманітарний зміст останньої орієнтує на постійне використання людинознавства як своєї теоретико-методологічної основи. Знання про людину розкривається у єдності таких його аспектів, як розуміння багатства її внутрішнього світу, ієрархічної будови мотивів і цінностей, багатоманітності її психологічних проявів, а також врахування рівня її професійних вмінь, типових форм поведінки тощо. Гуманітарний супровід державного управління означає постійне врахування суб'єктивних детермінант людської поведінки та діяльності, їх неоднозначності та інваріантності, а також використання в управлінській практиці тих особистісних спонук, що виявляють загальнолюдські цінності та доповнюють їх частковим змістом. Обґрунтовано, що гуманітарне знання становить необхідну складову теоретико-методологічної основи державного управління, вибору його методів і способів здійснення.
8. Доведено, що гуманітарний аспект розуміння сучасного врядування дозволяє розкрити не лише загальні тенденції розвитку та необхідні завдання управлінського впливу, а й індивідуально-особистісні виміри цих процесів, мотиваційні спонуки діяльності учасників та можливості їх залучення до спільної справи. У цьому контексті значний потенціал впровадження гуманітарної парадигми у суспільно-владні відносини має державна кадрова політика, що стосується не лише державної служби, а й значно ширшої сукупності суспільних відносин. Її застосування впливає на загально-соціальні процеси професійної мобільності і мотивації, визначає міру соціальної цінності праці тощо. Дотримання вимог гуманітарної парадигми у сфері здійснення державної кадрової політики - це забезпечення справедливої винагороди за працю, впровадження у трудові відносини принципів об'єктивності, відкритості, колегіальності та змагальності. Встановлено, що формування орієнтованих на людину загальносоціальних і суспільно-владних відносин можливе за умови їх дотримання в діяльності всіх органів урядування, управлінська культура яких має стати зразком для наслідування. Адміністративна культура діяльності установ державного управління розкрита через її співставлення із організаційною культурою управлінських структур бізнесу, а її особливість визначається через інституційно-правову регламентацію, соціальну спрямованість, усвідомленість високої державницької місії тощо. Гуманітарний зміст адміністративної культури реалізується такими засобами, як: колегіальний стиль управління, об'єктивний підхід до кар'єрного зростання працівників, забезпечення пріоритетної цінності творчого розвитку кожної особи, пошана професіоналізму і людяності. У зовнішньому, громадському вимірі адміністративна культура доповнюється відкритістю, обстоюванням інтересів людини, громади й суспільства. Розкрито, що гуманітарна парадигма проявляється на інтерсуб'єктивному, умоглядному та символічному рівні, а тому впливає на особистісні якості посадових осіб органів державного управління та місцевого самоврядування, формує її спосіб мислення. Гуманітарний зміст останніх, рівень його засвоєння і застосування у щоденній управлінській практиці є предметом прискіпливої уваги громадськості. Тому посадові особи державного управління та місцевого самоврядування мають відповідати сучасним високим вимогам високоцивілізованого суспільства і бути суб'єктами впровадження гуманітарної парадигми, її знань, цінностей і методів діяльності. Формування гуманітарно-інноваційної культури представників державного управління є завданням часу.
9. Обґрунтована пропозиція здійснювати гуманітарний аудит державного управління, сутність якого визначена через порівняння із іншими формами контролю: експертиза, соціальний аудит, HR аудит тощо. Співставлення із практикованим у країнах розвиненої демократії адміністративним аудитом дозволило класифікувати гуманітарний аудит як специфічну форму першого, що відрізняється своєю орієнтацією на врахування багатоманітної сутності людини, пошуком оптимальних шляхів її розвитку та забезпечує відповідність державного управління високим критеріям людяності. Проведення гуманітарного аудиту щодо більшості державно-управлінських рішень і дій незалежними від держави структурами, а також громадськими організаціями та об'єднаннями може служити необхідною умовою перетворення гуманітарної парадигми в домінуючу модель державного управління України. У процесі дослідження виявлені проблеми, які потребують подальшого наукового вивчення. Це, зокрема, розробка й уточнення понятійного апарату державно-управлінської діяльності, виявлення особливостей взаємодії теорії державного управління та інших наук, розкриття сучасних загальних і специфічно українських способів досягнення ідентичності владних програм і суспільних прагнень, аналіз теоретико-методологічних основ забезпечення парадигмальної єдності функціонування всіх гілок влади й усіх управлінських структур, глибоке висвітлення правових, політичних і управлінських гарантій здійснення людиниценричного врядування, наукове обґрунтування і впровадження у практику державного управління гуманних і актуалізуючих способів адміністративного впливу тощо. Загалом упровадження гуманітарної парадигми в систему державного управління та зміна всіх суспільно-владних відносин у цьому напрямку є вимогою часу і буде здійснюватися з невідворотністю утвердження кращих зразків людської культури.
Список опублікованих автором праць на тему дисертації
Монографія
1. Петровський П.М. Гуманітарна парадигма в системі державного управління [Текст]: монографія / П.М. Петровський. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2008. - 252 с.
Статті в наукових фахових виданнях з державного управління
2. Петровський П.М. Відкритий політичний дискурс як умова і чинник демократичного розвитку України / П.М. Петровський // Ефективність державного управління [Текст]: зб. наук. пр. - Вип.10. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2006. - C.164-172.
3. Петровський П.М. Вчення про свободу І. Канта в контексті сучасних демократичних змін / П.М. Петровський // Ефективність державного управління [Текст]: зб. наук. пр. - Вип.9. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2005. - С.100-108.
4. Петровський П.М. Гуманістичний потенціал поглядів І. Франка на державу / П.М. Петровський // Актуальні проблеми державного управління [Текст]: зб. наук. пр. - Вип.1 (33). - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2008. - С.67-74.
5. Петровський П.М. Гуманітарна концепція права як детермінанта демократичного врядування в Україні / П.М. Петровський // Демократичне врядування [Електронний ресурс]: елект. наук. фах. журн. - Вип.2. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2008. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-Devr/2008_2fail/Petrovskyy. pdf.
6. Петровський П.М. Гуманітарна модель державного управління: сутність та перспективи впровадження в Україні / П.М. Петровський // Актуальні проблеми державного управління [Текст]: зб. наук. пр. - № 1 (31). - Х.: ХарРІДУ НАДУ, 2007. - С.102-111.
7. Петровський П.М. Гуманітарна парадигма як методологія реалізації інтерактивної сутності держави / П.М. Петровський // Ефективність державного управління [Текст]: зб. наук. пр. - Вип.12. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2007. - C.153-161.
8. Петровський П.М. Гуманітарна складова сучасної адміністративної культури // П.М. Петровський // Теорія та практика державного управління [Текст]: зб. наук. пр. - Вип.3 (22). - Х.: ХаРІДУ НАДУ, 2008. - С.27-35.
9. Петровський П.М. Гуманітарне знання в системі державного управління / П.М. Петровський // Державне управління: теорія та практика [Електронний ресурс]: елект. наук. фах. журн. - К., 2008 - № 1 // Режим доступу: http://www.academy.gov.ua/ej7/htm.
10. Петровський П.М. Гуманітарні засади державної кадрової політики та проблеми їх реалізації / П.М. Петровський // Актуальні проблеми державного управління [Текст]: зб. наук. пр. - Вип.2. - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2007. - С.338-344.
11. Петровський П.М. Гуманітарно-психологічна складова сучасного державного управління / П.М. Петровський // Теоретичні та прикладні питання державотворення [Електронний ресурс]: ефект. наук. фах. вид. - № 3 - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2008 // Режим доступу: http // www.nbuv.gov.ua/e-jornals/tppd/2008-3/index.html.
12. Петровський П.М. Державно-управлінське знання: сутність та методологія застосування / П.М. Петровський // Вісник НАДУ [Текст]. - Вип.3. - К.: НАДУ, 2008. - С.18-27.
13. Петровський П.М. Концептуальні засади українського проекту державотворення / П.М. Петровський // Ефективність державного управління [Текст]: зб. наук. пр. - Вип.4. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2003. - C.50-55.
14. Петровський П.М. Концепція гуманітарного розвитку України: теоретико-методологічні аспекти осмислення / П.М. Петровський // Актуальні проблеми державного управління [Текст]: зб. наук. пр. НАДУ. - Вип.2. - К.: НАДУ, 2008. - С.24-31.
15. Петровський П.М. Методологічні аспекти впровадження державної політики / П.М. Петровський // Державне управління: теорія і практика [Електронний ресурс]: елект. наук. фах. журн. - № 1 (5). - К.: [б. в.], 2007. // Режим доступу: http://www.academy.gov.ua/ej5/index.html.
16. Петровський П.М. Необхідність упровадження гуманітарного аудиту державно-управлінської діяльності в сучасних умовах України / П.М. Петровський // Ефективність державного управління [Текст]: зб. наук. пр. - Вип.18/19. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2009. - С.61-69.
17. Петровський П.М. Парадигма як модель дослідження суспільно-владних відносин / П.М. Петровський // Державне будівництво [Електронний ресурс]: елект. наук. фах. журн. - № 2. -
Х.: ХарРІДУ НАДУ, 2008. - Режим доступу: http://www.kbuapa. kharkov.ua/e-book/db_2_2008/index.html
18. Петровський П.М. Права людини як напрям державної політики (теоретико-методологічний аспект) / П.М. Петровський // Актуальні проблеми державного управління [Текст]: зб. наук. пр. - Вип.2 (32). - Дніпропетровськ: ДРІДУ НАДУ, 2008. - С.67-76.
19. Петровський П.М. Правові засади здійснення державної гуманітарної політики / П.М. Петровський // Актуальні проблеми державного управління [Текст]: зб. наук. пр. - № 2 (34). - Х.: ХарРІДУ НАДУ, 2008. - С.161-170.
20. Петровський П.М. Проблема визначення сучасної парадигми державного управління / П.М. Петровський // Вісник НАДУ [Текст]. - № 2. - К.: НАДУ, 2006. - С.60-65.
21. Петровський П.М. Сучасні вимоги до ментально-психологічних якостей публічних менеджерів / П.М. Петровський // Вісник НАДУ [Текст]. - № 3/2007. - К.: НАДУ, 2007. - С.350-359.
22. Петровський П.М. Теоретико-методологічні аспекти визначення парадигми регіонального управління / П.М. Петровський // Ефективність державного управління [Текст]: зб. наук. пр. - Вип.13. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2007. - С. 193-201.
23. Петровський П.М. Філософські основи методології державного управління / П.М. Петровський // Ефективність державного управління [Текст]: зб. наук. пр. - Вип.14/15. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2008. - С.118-125.
Статті в інших виданнях
24. Петровський П.М. Від конфлікту парадигм до парадигми конфлікту - що далі? / П.М. Петровський // Конфліктологічна експертиза: теорія і методика [Текст] / Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України… - Вип.5: Актуальні проблеми конфліктологічної експертизи. - К.: [б. в.], 2006. - С.55 - 61.
25. Петровський П.М. Постмодерна парадигма освоєння дійсності / П.М. Петровський // Філософські пошуки [Текст]. - Вип. ХХ. - Львів; Одеса: Соgito, 2006. - С.93-103.
26. Петровський П.М. Права людини як основа державної політики / П.М. Петровський // Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи) [Текст]: ст. учасник. Третього всеукраїнського "круглого столу" (23 - 24 листопада 2007 р., м. Львів). - Львів: СПОЛОМ, 2008. - С.257-270.
27. Петровський П.М. Проблема визначення концептуальних засад місцевого самоврядування / П.М. Петровський // Самоврядування та самоорганізація територіальних громад [Текст]: матер. наук. - практ. конф. (24 - 25 червня 1999 р., м. Львів). - Львів: Доброчинний громадський Фонд ім. Князя Осмомисла, 1999. - С.131-136.
28. Петровський П.М. Проблема трансформування ментальності в сучасних умовах України / П.М. Петровський // Українська національна ідея [Текст]: збірник. - Львів: Видавництво "Львівська політехніка”, 1999. - С.47-56.
29. Петровський П.М. Українська ментальність у контексті становлення громадянського суспільства / П.М. Петровський // Громадянське суспільство як здійснення свободи: центрально-східноєвропейський досвід [Текст] / за ред.А. Карася. - Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 1999. - С.294-297.
30. Петровський П.М. Філософська методологія і проблеми продукування української дійсності / П.М. Петровський // Мультиверсум. Філософський альманах [Текст]: зб. наук. пр. / гол. ред.В. В. Лях. - Вип.68. - К.: [б. в.], 2008. - С.174-183.
Тези доповідей, матеріали наукових конференцій
31. Петровський П.М. Державне управління в контексті соціального розвитку України / П.М. Петровський // Соціально-економічна ефективність державного управління: теорія, методологія та практика [Текст]: матер. щоріч. наук. - практ. конф.: у 2 ч. Ч.1 (23 січня 2003 р.) / за заг. ред. А. Чемериса [Текст]. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2003. - С.269-271.
32. Петровський П.М. Проблема визначення методологічних засад українського державотворення / П.М. Петровський // Ефективність державного управління в контексті європейської інтеграції [Текст]: матер. щоріч. наук. - практ. конф.: у 2 ч. Ч.2 (23 січня 2003 р.) / за заг. ред.А. Чемериса. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2004. - С.231-234.
33. Петровський П.М. Державно-управлінське знання: сутність та методологія державотворення / П.М. Петровський // Демократичні стандарти врядування та публічного адміністрування [Текст]: матер. щоріч. наук. - практ. конф. за міжнарод. уч.: у 2 ч. Ч.2 (4 квітня 2008 р.). - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2008. - С. 200-202.
34. Петровський П.М. Психологічна складова адміністративної культури / П.М. Петровський // Менеджмент у XXI столітті: розвиток організацій та управління персоналом [Текст]: матер. щоріч. наук. - практ. конф.: у 2 ч. Ч.2 (16 квітня 2004 р.) / за заг. ред.А. Чемериса. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2004. - С.111-113.
35. Петровський П.М. Відкритий політичний дискурс як чинник демократичного розвитку України / П.М. Петровський // Регіональне і місцеве самоврядування в нових умовах: партійна публічна адміністрація і безпосередня демократія [Текст]: матер. ІІІ україн. - пол. наук. - практ. конф.
(2 - 4 березня 2006 р., м. Львів). - Львів: [б. в.], 2006. - С.88-96.
36. Петровський П.М. Концептуальні засади українського проекту державотворення / П.М. Петровський // Глобалізація та управління проектами у XXI столітті [Текст]: матер. наук. - практ. конф. (9 - 10 жовтня 2003 р.) / за заг. ред.А. Чемериса. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2003. - С.50-54.
37. Петровський П.М. Концептуальні засади формування громадянського суспільства в сучасній Україні / П.М. Петровський // Ефективність державного управління в контексті становлення громадянського суспільства [Текст]: матер. щоріч. наук. - практ. конф. (22 січня 2002 р., м. Львів). - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2002. - С.146-148.
38. Петровський П.М. Теоретико-методологічні основи стандартизації демократичного врядування / П.М. Петровський // Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід [Текст]: матер. наук. - практ. конф. за міжнар. уч.: у 3 т. Т.2 (30 травня 2008 р., м. Київ) / за заг. ред.О.Ю. Оболенського, С.В. Сьоміна. [Текст]. - К.: НАДУ. 2008. - С.212-214.
39. Петровський П.М. Гуманітарна парадигма як методологія реалізації інтерактивної природи держави / П.М. Петровський // Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні [Текст]: матер. наук. - практ. конф. за міжнар. уч.: у 2 т. Т.1
(31 травня 2006 р., м. Київ) / за заг. ред.О.Ю. Оболенського, В.М. Князева. - К.: Вид-во НАДУ, 2006. - С.49-51.
40. Петровський П.М. Народ і влада: розірваний дискурс / П.М. Петровський // Ефективність державного управління (регіональний аспект) [Текст]: матер. щоріч. наук. - практ. конф. (22 січня 2001 р., м. Львів). - Львів: ЛФ УАДУ, 2001. - С.123-125.
41. Петровський П.М. Проблема обґрунтування трансформаційних змін політичної системи України / П.М. Петровський // Трансформація політичних систем України і Польщі в умовах європейської інтеграції [Текст]: тези конф. / уклад.: А.С. Романюк, Л.С. Скочиляс. - Львів: Видавничий центр ЛНУ, 2004. - С.187-191.
42. Петровський П.М. Теоретико-методологічні аспекти визначення парадигми регіонального управління / П.М. Петровський // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації [Текст]: матер. щоріч. між нар. наук. - практ. конф.: у 2 т. Т.2 (31 жовтня 2007 р., м. Одеса). - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2007. - С.345-347.
43. Петровський П.М. Психологічна культура менеджера та шляхи її формування / П.М. Петровський // Формування інтелектуально розвинутої і морально зрілої особистості у процесі викладання гуманітарних дисциплін [Текст]: матер. міжнар. наук.-практ. конф. - Львів: ЛІ МАУП, 2004. - С.107-110.
44. Петровський П.М. Методологічні проблеми трансформування українського суспільства / П.М. Петровський // Людина - Світ - Культура [Текст]: матер. міжнар. наук. конф. "Актуальні проблеми філософських політологічних і релігієзнавчих досліджень. (До 170-річчя філософського факультету КНУ ім.Т. Шевченка) ” (20 - 21 квітня 2004 р. м. Київ) / КНУ ім. Т. Шевченка. - К.: [б. в.], 2004. - С.950-951.
Брошури
45. Кашуба М. Методологія сучасного наукового дослідження у сфері державного управління [Текст]: навч. посіб. / М. Кашуба, П. Петровський. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2006. - 96 с.
Анотація
Петровський П.М. Гуманітарна парадигма в системі державного управління. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління за спеціальністю 25.00.01 - теорія та історія державного управління. - Національна академія державного управління при Президентові України. - Київ, 2010.
Вперше в Україні досліджена проблема становлення та функціонування гуманітарної парадигми в системі державного управління. Розкрито зміст гуманітарної парадигми через ряд її атрибутивних ознак - визнання людини вищою метою, а людинознавства - необхідною умовою здійснення демократичного врядування. Визначені основні напрямки реалізації орієнтованої на людину державної політики, зокрема дотримання принципу верховенства приватних прав людини, здійснення належної кадрової політики, утвердження адміністративної культури, формування гуманітарно-інноваційної способу мислення посадових осіб державного управління та місцевого самоврядування, а також проведення об'єктивного гуманітарного аудиту.
Ключові слова: гуманітарна парадигма, державне управління, методологія державного управління, державно-управлінське знання, людинознавство, детермінація державно-управлінської діяльності, адміністративна культура, гуманітарний аудит, державна кадрова політика.
Аннотация
Петровский П.М. Гуманитарная парадигма в системе государственного управления. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени доктора наук по государственному управлению по специальности 25.00.01 - теория и история государственного управления. - Национальная академия государственного управления при Президенте Украины. - Киев, 2010.
Впервые в Украине исследуется проблема становления и функционирования гуманитарной парадигмы в системе государственного управления. Теоретическим обоснованием современного понимания гуманитарной парадигмы являются идеи И. Канта о свободе как человеческой сущности и способности человека к самоопределению, полагаясь на свои рационально-критические и творческие способности. Формирование ориентированной на человека методологии прослеживается при анализе прогрессивных идей основных школ философии, психологии и менеджмента, политических и социальных движений. Содержание гуманитарной парадигмы как постмодерной модели исследования и осуществления государственного управления раскрывается при использовании достижений гуманитарных наук, принципа приоритетной ценности человека и его развития, признания его самоцелью и основным сознательным субъектом социально-управленческих отношений. Определение гуманитарной парадигмы уточняется через сравнение с естественнонаучной парадигмой, а также социоэтарными, этатичными и тоталитарными подходами к пониманию социального предназначения государства. Раскрыто понимание государства как динамической системы человеческой деятельности, которая объединяет объективные и субъективные движущие силы общества, является институтом формирования социального взаимопонимания и целеполагания, а также гарантирования условий для развития каждого человека. Парадигматический подход к государственному управлению позволяет классифицировать его посредством взаимосвязанных категорий, объединить концептуальное понимание с определением соответствующих средств и методов реализации. Он ориентирует на последовательное утверждение государством прав и свобод человека, использование в управленческом влиянии методов сознательного участия граждан в государственных делах. Подчеркивается, что свободная, личная и соответствующая убеждениям мотивация является наиболее мощным потенциалом развития личности, общества и государства. Определены основные направления реализации гуманитарной парадигмы средствами государства - исследование глубинных, личностных мотивов деятельности, использование возможностей государственной кадровой политики, гарантирование государством конституционных прав и свобод человека, ориентация на личность при формировании и развитии административной культуры и ментально-психологических качеств государственных служащих. Обоснована необходимость проведения гуманитарного аудита государственно-управленческой деятельности, раскрыты основные критерии его проведения, а также условия обеспечения его объективности и результативности.
Результаты диссертационного исследования могут быть использованы в практике государственного управления для определения его стратегии и принципов деятельности, уточнения методов и способов взаимодействия государства и человека.
Ключевые слова: гуманитарная парадигма, государственное управление, методология государственного управления, государственно-управленческое знание, человековедение, детерминация государственно-управленческой деятельности, административная культура, гуманитарный аудит, государственная кадровая политика.
Summary
Petrovskyy P.M. The humanitarian paradigm in the system of public administration. - A manuscript.
The thesis submitted for obtaining a Degree of Doctor of Public Administration by Speciality 25.001 - a theory and history of public administration. - National Academy of Public Administration, Office of the President of Ukraine. - Kyiv, 2010.
The dissertation research is the first work in Ukraine in which the problem of becoming and functioning the humanitarian paradigm in the system of public administration is selected as the subject of the special scientific research. The contents of the humanitarian paradigm is exposed through the row of its attributive features, that is to say the recognition of a man as an ultimate goal and the study of human nature as the necessary condition of realization of democratic government. Basic directions of realization oriented to the man of the public policy are determined. They include the observance of the principle of supremacy of private human rights, the realization of the proper skilled policy, strengthening the administrative culture, forming the humanitarian innovative mentality of public managers and carrying out the independent humanitarian audit.
The key words: humanitarian paradigm, public administration, study of human nature, methodology of public administration, administrative culture, humanitarian audit, public skilled policy, public administrative knowledge.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Поняття державного управління, його значення та основні системи. Цілі, функції державного управління, його форми і методи. Дослідження типології розвитку держави. Сучасні підходи до розуміння теоретико-методологічних засад державного управління.
курсовая работа [1,6 M], добавлен 23.06.2019Поняття кризи державного управління та його складові. Причини виникнення криз державного управління у соціально-економічних системах, аналіз процесу їх розвитку. Антикризове державне управління в Україні. Моніторинг розвитку системи державного управління.
контрольная работа [48,3 K], добавлен 20.05.2015Основні поняття системи державного управління України. Загальна характеристика управлінських процесів. Класифікація та функції системи державного управління. Адміністративне управління в політичному житті держави: технології, методи, ефективність.
курсовая работа [41,3 K], добавлен 22.03.2011Державна служба України як чинник гуманізації державного управління. Розробка і реалізація державних програм у гуманітарній сфері. Проблеми гуманізації управління на ринку праці. Удосконалення державного управління України в гуманітарно-культурній сфері.
курсовая работа [399,2 K], добавлен 10.04.2016Характеристика державного управління як виду соціального управління. Аналіз функцій та принципів державного управління. Функції та організація санітарно-епідеміологічного нагляду у сфері забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення.
контрольная работа [29,7 K], добавлен 04.01.2008Сутність, зміст та специфіка державного управління, його співвідношення з сучасною державною владою в Україні. Характеристика функціональної та організаційної структури державного управління, її аналіз та оцінювання, методи та шляхи вдосконалення.
курсовая работа [44,2 K], добавлен 19.08.2010Вищі органи державного управління економікою в Україні. Основні функції державного управління економікою. Національні особливості державного регулювання економічними процесами. Основні форми державного управління економікою.
курсовая работа [28,4 K], добавлен 18.03.2007Особливості державного управління. Порівняльний аналіз систем державного управління в економіках Польщі, Чехії, Угорщини. Аналіз співробітництва між Угорщиною та ЄС на всіх стадіях євроінтеграції за правовим, організаційним, фінансовим напрямками.
реферат [34,2 K], добавлен 27.12.2011Теоретичні положення науки управління та їх методологічна роль у дослідженнях державного управління. Наукова інтерпретація суперечностей як специфічного явища в державному управлінні. Виконавча й розпорядча діяльність держави, її принципи та характер.
реферат [27,3 K], добавлен 24.11.2010Розгляд адміністративного права як обов‘язкового інструменту, здійснення державної виконавчої влади у формі державного управління. Поняття і класифікація форм державного управління. Поняття і види правових актів управління; вимоги, що ставляться до них.
реферат [39,3 K], добавлен 07.03.2010Поняття "електронна комерція" та її напрями, пов’язані з органами державного управління. Концепція "електронного уряду". Архітектура internet-порталів органів державного управління. Особливості електронної комерції в державному управлінні України.
реферат [1,1 M], добавлен 05.06.2010Принципи державного управління житлово-комунальним господарством. Аналіз роботи органів державного управління щодо розвитку сфери житлово-комунального господарства на регіональному рівні. Механізми державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
магистерская работа [414,3 K], добавлен 08.09.2015Загальне визначення ефективності державного управління: поняття, види та критерії. Системний підхід як методологія державного управління та методи його впровадження. Вимоги до управлінських рішень: наукова обґрунтованість, своєчасність та інформативність.
реферат [48,3 K], добавлен 20.03.2012Визначення та характеристика поняття "процес державного управління" (ПДУ). Співвідношення понять "процес та механізм державного управління". Стадії ПДУ: збирання інформації, розробка (підготовка) управлінського рішення, виконання і контроль рішення.
статья [21,7 K], добавлен 17.08.2017Держава як організаційно-правова структура публічно-політичної влади, її характеристика, устрій і форми. Функції і принципи державного управління. Форми політико-правових режимів. Філософія державного управління. Рушійна сила сучасної української держави.
реферат [42,6 K], добавлен 26.04.2011Становлення радянської влади в Україні у 20-ті рр. XX ст. Радянська модернізація України у 30-ті рр. Державне управління республіканських урядів. Злиття державного апарату з партійним. Організація влади та державне управління в умовах незалежної України.
реферат [55,6 K], добавлен 27.08.2012Рівень організуючого впливу виконавчої влади на суспільні процеси. Поглиблення досліджень управлінської проблематики. Структура державного управління. Президент України і його повноваження. Законодавчий орган державної влади України і його функції.
контрольная работа [43,5 K], добавлен 20.03.2009Мета, цілі та завдання управління природокористуванням, його особливість. Загальнодержавні та місцеві органи державного управління в галузі охорони природного середовища. Види органів державного управління за характером, напрямами роботи, повноваженнями.
реферат [11,1 K], добавлен 23.01.2009Аналіз становлення й розвитку законодавства щодо державного управління та місцевого самоврядування в Українській РСР у період 1990-1991 рр. Аналіз нормативно-правових актів, які стали законодавчою базою для вдосконалення органів влади Української РСР.
статья [20,2 K], добавлен 07.08.2017Сутність поняття "форма держави". Форми державного правління. Форми державного устрою. Особливості форми української державності. Основні етапи розвитку української державності. Концепція української державності у вітчизняній політичній думці.
курсовая работа [33,1 K], добавлен 10.04.2007
