Державне управління охороною здоров'я як складовою системи забезпечення національної безпеки

Впровадження ЦРТ у процес розробки та реалізації національної стратегії розвитку є шляхом до забезпечення соціальної спрямованості реформування всіх сфер економіки, соціалізації всіх складових економічної політики. З метою покращання державного управління для досягнення ЦРТ як пріоритетів розвитку країни, запропоновано основні управлінські підходи, що сприятимуть досягненню цільових індикаторів “ЦРТ: Україна”.

У четвертому розділі - “Ідентифікація та оцінка ризику передчасної смертності як компонент забезпечення національної безпеки України” -проведене поглиблено вивчення явища передчасної смертності в Україні (аналіз рівнів і структури у динаміці за 1989-2007 рр. (з фокусуванням на основних причинах смерті), статевих особливостей та їх зумовленості, відмінностей від ситуації у країнах Європи тощо).

Якщо у країнах ЄС рівень передчасної смертності невпинно зменшується впродовж останніх років, то в Україні він зростає, відповідно поглиблюється розрив у показниках (рис. 2).

Показано, що відставання від розвинених країн за низкою показників залишається істотним. Зокрема, нині пересічний український громадянин має ймовірність не тільки прожити менш тривале життя, ніж його ровесник з розвинених європейських країн; період його здорового життя також є меншим.

Рис. 2 Динаміка передчасної смертності в Україні та країнах Європейського Союзу у 1989-2007 рр

За результатами проведеного компаративного аналізу передчасної смертності в Україні та країнах ЄС переконливо доведено існування значних резервів її зменшення, особливо для чоловіків, та окреслено величини критеріїв, до яких варто прагнути.

Визначення проблем та оцінка прогнозних тенденцій, різнобічний аналіз явища передчасної смертності дозволили обґрунтувати виокремлення проблеми передчасної смертності населення, високий рівень якої акумулює в собі наслідки тотального погіршання здоров'я, як однієї з основних внутрішніх загроз національній безпеці.

Доведено, що скорочення чисельності населення та деформація його статево-вікової структури є наслідком насамперед високої передчасної смертності, а зумовлена цим загроза національній безпеці актуальна як для сьогодення, так і у близькому майбутньому, адже спонтанного покращання ситуації не прогнозується. При зменшенні частки економічно активного населення, а відповідно, погіршенні добробуту окремих громадян і країни в цілому основною метою діяльності держави стає підтримання необхідного базового рівня, а не прогресивний розвиток. Порушення механізму відтворення населення детермінуватиме серед іншого і зменшення контингенту для забезпечення обороноздатності країни, що у сукупності поглиблює загрози національній безпеці.

Розкрито також наявні та потенційні ризики для здоров'я населення й системи охорони здоров'я в Україні, спричинені економічною кризою. Виділено головні проблеми та наголошено на таких наслідках економічної кризи: посилення дії ризиків для здоров'я (погіршення соціально-економічного становища значної частини населення та його існування в стані хронічного стресу; зростання чисельності груп ризику тощо); негативні зміни у стані здоров'я нації, у тому числі ймовірне подальше зростання рівня передчасної смертності; поглиблення кризи у системі охорони здоров'я; збільшення потреб населення у медичній допомозі на тлі неспроможності держави ці потреби задовольнити у достатньому обсязі.

Отримані у дослідженні результати (як кількісна оцінка, через розрахунок ймовірності померти передчасно в розрізі статі, так і якісна, обчислена як ризик передчасної смертності внаслідок окремих причин) ілюструють масштаби ризику передчасної смерті й обґрунтовують тезу стосовно необхідності ідентифікації та оцінки передчасної смертності як компонента забезпечення національної безпеки України. У цьому аспекті ситуація з високим рівнем передчасної смертності населення України є загрозою, а ймовірність померти передчасно кількісно відображає наявний ризик.

Показано, що для чоловіків ймовірність померти до досягнення ними 65 років удвічі вища, ніж для жінок, і практично дорівнює ймовірності дожити цього віку, сягнувши у 2007 р. катастрофічної величини у 51%. Якщо порівняти ймовірність померти в інтервалі 15-60 років в Україні та інших країнах, то виявляється, що окрім разючого її перевищення (у п'ять разів більше, ніж у Швеції та Японії, для чоловіків, та у 2,5 раза - для жінок), спостерігається і загрозлива динаміка змін. Так, якщо в економічно розвинених країнах за 1990-2007 рр. ймовірність померти у працездатному віці знизилась на 20-30%, то в Україні, навпаки, вона зросла на третину (рис. 3).

Рис. 3 Ймовірність померти у віці 15-60 р. у країнах світу, чоловіки, 1990-2007 рр

Запропоновано включення до переліку показників демографічної безпеки чинної Методики розрахунку рівня економічної безпеки індикатора, що характеризує передчасну смертність (або більш вузько - смертність у працездатному віці). Про доцільність використання цього індикатора не лише медичних, а й загальносуспільних негараздів у сферах поза охороною здоров'я свідчать і висновки останніх досліджень вітчизняних фахівців щодо визнання смертності, насамперед передчасної, демографічною детермінантою національної безпеки на сучасному етапі (А.Баланда, 2008 р.) та найбільш надійною характеристикою бідності, особливо за умови існування методологічних проблем забезпечення коректності міжнародних порівнянь (Е.Лібанова, 2008 р.).

Розрахунки демоекономічних втрат і кількісна та якісна оцінка ризику передчасної смертності підтвердили правильність виокремлення проблеми високого рівня передчасної смертності як однієї з найвагоміших внутрішніх загроз національній безпеці країни й обґрунтували нагальність вжиття заходів для попередження втрат людського капіталу як у теперішній час, так і у майбутньому, що логічним чином зумовило наступний, п'ятий розділ дослідження -“Удосконалення механізмів державного управління охороною громадського здоров'я як складовою системи забезпечення національної безпеки”.

Класифікацію М.Мельника (2007 р.) національної безпеки за трьома рівнями (низький, що забезпечує лише існування; середній - достатній для простого відтворення; високий, що уможливлює розширене відтворення та розвиток об'єкта безпеки) можна поширити і на характеристику рівнів громадського здоров'я. Зниження або перевищення кількісними та якісними показниками здоров'я населення певних порогових значень може спровокувати ситуацію, коли всі інші аспекти національної безпеки будуть позбавлені сенсу. Необхідність своєчасного адекватного реагування на наявні та потенційні ризики для життя і здоров'я на рівні людини, суспільства й держави, запобігання кризовим явищам у сфері громадського здоров'я і боротьби з їх проявами та наслідками, що становлять загрозу національній безпеці, ставить нагальні завдання перед державним управлінням охороною громадського здоров'я.

Сформульовано основні управлінські підходи з мінімізації негативного впливу на національну безпеку чинників, пов'язаних зі здоров'ям. Схематично цей процес можна представити як комплекс дій зі спостереження за ризиками, їх оцінки та управління ними з обов'язковою взаємодією зацікавлених сторін у сфері мінімізації ризиків (рис. 4).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 4 Попередження та мінімізація ризиків для здоров'я: управлінські підходи

Концептуальна основа комплексу заходів із забезпечення оптимального для національної безпеки рівня здоров'я охоплює:

- управління фізичними і соціально-економічними детермінантами здоров'я;

- створення умов для свідомого здійснення вибору здорового способу життя;

- надання можливостей впливу на формування політики в сфері охорони здоров'я для громад і громадських організацій;

- здійснення заходів поза межами власне охорони здоров'я (передусім з удосконалення управління і зростання інвестицій у соціальний капітал);

- стимулювання всіх секторів для досягнення загальних суспільних цілей щодо покращання здоров'я.

Доведено, що максимально ефективними для досягнення результату - стійкого покращання громадського здоров'я - є одночасні скоординовані зміни індивідуальної поведінки населення, що ініціюються, підкріплюються і стимулюються соціальними змінами.

Згідно з Талліннською хартією, моніторинг і оцінка показників діяльності системи охорони здоров'я та збалансована взаємодія зацікавлених сторін на всіх рівнях керівництва й управління мають ключове значення у забезпеченні прозорості та підзвітності. У розділі окреслено можливості використання результатів оцінки втрат суспільства, спричинених передчасною смертністю, як науково підтвердженого об'єктивного аргументу для визначення пріоритетності тих або інших заходів при обґрунтуванні політичних рішень та формуванні державної політики у сфері громадського здоров'я, для оцінки результативності програмних заходів, спрямованих на збереження здоров'я нації тощо. Крім того, зрозумілість такого підходу до вибору пріоритетів та оцінювання результатів діяльності для суспільного сприйняття і його наочність є надзвичайно корисними у діалозі уряду і громадськості.

Доведено, що нагальною умовою ефективної реалізації політики з охорони суспільного здоров'я є активна позиція територіальних громад та спільнот людей, мобілізація їх можливостей здійснення соціальної політики на місцевому рівні. Посилення потенціалу спільнот для вирішення проблем, пов'язаних зі здоров'ям, сприятиме оптимізації державного управління охороною здоров'я та створенню умов для зміцнення здоров'я нації. Діяльність органів виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо поліпшення стану громадського здоров'я потребує підвищення ефективності міжгалузевої взаємодії з охорони здоров'я, широкого залучення громадськості до формування та впровадження державної політики, з обов'язковим вивченням і врахуванням потреб територіальної громади та окремих груп населення.

З використанням моделі взаємодії в суспільстві заради соціальних змін (Communication for Social Changes), створеної фахівцями Університету Джона Хопкінса (США), розроблено алгоритм мобілізації потенціалу спільнот на комплексне вирішення проблем громадського здоров'я та національної безпеки, представлений на рис. 5. Основними його складовими є суспільний діалог на основі виваженої оцінки ситуації і усвідомлення наявних потреб та інтересів, розробка узгодженого плану заходів, спрямованих на вирішення конкретної проблеми (не лише пов'язаної з охороною здоров'я, а й з вирішенням інших соціальних питань), що стосується територіальної громади або більш вузько - певної спільноти людей, та організація спільних дій з його реалізації і наступного оцінювання відповідності досягнутих результатів поставленим цілям.

Аналіз зарубіжного (ЄС, США, Швеція, Куба, Російська Федерація) досвіду використання для управлінських потреб критерію керованої смертності засвідчив, що метод визначення ефективності національної і регіональної політики з охорони здоров'я та організації медичної допомоги на основі дослідження рівня передчасної смертності, якій можна запобігти, нині широко застосовується у країнах світу. Зокрема, показник керованої смертності є першим у переліку індикаторів (за виміром “здорове життя”) матриці збалансованої системи показників діяльності американської системи охорони здоров'я “National Scorecard on U. S. Health System Performance, 2008”. Міністерством охорони здоров'я і соціального захисту Російської Федерації з 2001 р. запропоновано здійснювати узагальнену оцінку передчасної та керованої смертності для визначення пріоритетів розвитку охорони здоров'я на федеральному і регіональному рівнях.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 5 Алгоритм мобілізації потенціалу спільнот на комплексне вирішення проблем у сфері громадського здоров'я та національної безпеки

Оцінено прийнятність такого управлінського інструменту в умовах України та відповідність зарубіжних переліків причин керованої смертності національним умовам як за змістом, так і за принципами групування, доцільність використання тих або інших варіантів стандартів для порівняння. Уперше обґрунтовано та запропоновано для застосовування в управлінській діяльності Мінімальний національний перелік показників смертності населення, якій можна запобігти, на основі аналізу ситуації в Україні щодо рівнів керованої смертності та зарубіжної практики. Формування такого переліку і обґрунтований вибір певних причин смерті є важливим першим кроком на шляху дієвого управління ними через обґрунтовані програми та заходи. При цьому наголошено на необхідності регулярного перегляду переліку, його поновлення та розширення, виходячи з пріоритетів і можливостей держави (передусім, системи охорони здоров'я і соціальних служб) на сучасному етапі.

Пропонується використання в управлінській діяльності аналізу рівня керованої смертності за запропонованим мінімальним національним переліком для визначення ефективності механізмів державного управління охороною здоров'я та оцінки результативності діяльності системи охорони здоров'я (як на національному, так і на регіональному рівнях) і національної політики в сфері охорони здоров'я в цілому. Окрім того, зазначену методику можна застосовувати для вибору пріоритетів в охороні здоров'я, оцінки потреб населення у наданні медичної допомоги та розподілу ресурсів поміж територіями та ланками медичної служби. Для потреб державного управління охороною здоров'я доцільно використовувати також епідеміологічні карти, які відображають розподіл летальних випадків від керованих причин на всій території країни, що дозволяє виявити регіони та місцевості, населення яких найбільше потребує цільових медичних та профілактичних втручань, а також оцінювати ефективність таких управлінських рішень у динаміці.

Запропоновані алгоритм аналізу смертності та механізми мінімізації ризику передчасної смертності на національному, регіональному і місцевому рівнях (рис. 6) уможливлять розширення сфери застосування заходів зі зменшення втрат людського потенціалу і перехід від розробки політики переважно в системі діяльності лікувально-профілактичних закладів до міжсекторальної політики в охороні здоров'я.

Акцентовано увагу на необхідності творчої співпраці з заходами масової інформації - вагомої допоміжної сили у формуванні спрямованого на збереження здоров'я світогляду, у частині як інформування щодо наявних ризиків для здоров'я і можливостей їх мінімізації, так і переорієнтації системи цінностей українського суспільства у бік пріоритетності збереження та відтворення здоров'я населення.

Результати проведеного нами експрес-опитування серед державних службовців найвищого рангу з різних міністерств та відомств, що за своїми функціональними обов'язками опікуються соціальними проблемами, в тому числі і питаннями, пов'язаними з громадським здоров'ям (усього опитано трьох заступників міністра та вісім фахівців, які обіймають посади директорів департаментів і начальників управління), переконливо свідчать: більшість (54%) респондентів не вважають людську безпеку найбільш важливою, 27% надають пріоритет економічній безпеці, 18% - воєнній тощо.

Вибір сфер суспільного життя, управління якими, на думку опитаних, потребує вдосконалення з огляду на ступінь їх впливу на національну безпеку, також продемонстрував пріоритетність таких сфер, як зовнішня політика й економіка (відповідно по 36%). Таким чином, обізнаність осіб, які приймають рішення, щодо значущості здоров'я як чинника національної безпеки та місця державного управління охороною здоров'я у системі забезпечення національної безпеки є недостатньою. Це дозволило зробити висновок про доцільність доповнення змісту навчальних програм, передусім зі спеціальності “державне управління у сфері охорони здоров'я”, з метою підвищення поінформованості про важливість громадського здоров'я для національної безпеки, що отримало практичне втілення при розробці модуля “Державне управління охороною громадського здоров'я”.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 6 Механізми мінімізації ризику передчасної смертності на різних рівнях управління охороною здоров'я

Зважаючи на провідну роль охорони здоров'я у відновленні та збереженні трудових ресурсів - основи і запоруки сталого розвитку держави, спираючись на можливості мінімізації дії негативних чинників на життя і здоров'я та запобігання втратам людського потенціалу, доведено об'єктивну необхідність зміни пріоритетів у системі забезпечення національної безпеки України у бік концентрування уваги на проблемах охорони здоров'я.

Виявлено перспективні напрями подальших досліджень у теоретичній і прикладній сферах науки державного управління. Зокрема, доведено необхідність наукового обґрунтування державно-управлінських рішень при розробці стратегії, спрямованої на збереження здоров'я нації і подовження періоду активного довголіття, та показано доцільність розрахунків прогнозної ефективності різних варіантів заходів з одночасним оцінюванням резервів та окресленням шляхів підвищення тривалості життя населення України, визначенням пріоритетів і валідних показників моніторингу й оцінки діяльності органів державної влади в цій сфері суспільних відносин. Зазначено, що окремої уваги потребує науково-методичне забезпечення підготовки фахівців державного управління у сфері охорони здоров'я з орієнтацією на формування вміння застосовувати дані медико-демографічних досліджень для вироблення ефективної політики в галузі охорони здоров'я України.

ВИСНОВКИ

У дисертації розроблені наукові положення та отримані результати, які в сукупності розв'язують важливу наукову проблему обґрунтування теоретико-методологічних засад удосконалення державного управління у сфері охорони здоров'я як складової системи забезпечення національної безпеки та розробки методологічних засад комплексної оцінки ефективності механізмів державного управління охороною громадського здоров'я і практичних рекомендацій з визначення шляхів і можливостей впливу державного управління охороною здоров'я, спрямованого на зменшення загроз національній безпеці, пов'язаних зі здоров'ям, що дозволило сформулювати наступні висновки і рекомендації.

1. Збереження та розвиток протягом тривалого часу існуючих негативних тенденцій громадського здоров'я становить реальну і потенційну загрозу національній безпеці України. Системна криза в охороні здоров'я посилює негативний вплив на національну безпеку через неспроможність галузі здійснювати адекватну діяльність, спрямовану на збереження і зміцнення здоров'я населення України, детермінуючи тим самим подальше погіршення здоров'я населення і дедалі більшу невідповідність потребам громадян. Відсутність у визначеному Стратегією національної безпеки України переліку життєво важливих національних інтересів чинника здоров'я вказує на недооцінку його значущості для національної безпеки, зменшення пріоритетності державно-управлінських заходів із протидії загрозам, пов'язаним зі здоров'ям населення. Системний аналіз наукових публікацій свідчить, що домінує переважно фрагментарне представлення окремих аспектів проблеми впливу чинників, пов'язаних зі здоров'ям, на національну безпеку держави. Ступінь розробки питання щодо значення і ролі державного управління охороною здоров'я у системі забезпечення національної безпеки не можна вважати достатнім і воно потребує подальшого дослідження.

2. Визначено функції державного управління охороною здоров'я як складовою системи забезпечення національної безпеки, що полягають у: реалізації стратегії мінімізації дії реальних і потенційних ризиків для здоров'я на основі їх ідентифікації та оцінки, а також консолідації зусиль усіх зацікавлених сторін з метою забезпечення достатнього для розвитку об'єктів безпеки (людини, суспільства, держави) рівня національної безпеки; визначенні перспективних напрямів політики у сфері охорони здоров'я; забезпеченні раціонального управління і моніторингу діяльності щодо передбачення, запобігання і контролю загроз здоров'ю в інтересах безпеки як окремої людини, так і певних груп і суспільства в цілому.

3. Системний аналіз значущості медико-демографічних чинників для національної безпеки довів: на сучасному етапі саме високий рівень передчасної смертності населення України є найважливішою ознакою медико-демографічної кризи і однією з найвагоміших загроз національній безпеці держави, що зумовлює необхідність визнання передчасної смертності пріоритетним об'єктом впливу державного управління охороною громадського здоров'я. Кількісна та якісна оцінка ризику передчасної смертності у динаміці (1989-2007 рр.) виявила зростання ймовірності померти для громадян України (до 0,514 для чоловіків та 0,216 для жінок) та значну її диференціацію за статтю та структурою. Для чоловіків ймовірність померти до досягнення до 65 років удвічі вища, ніж для жінок, і практично дорівнює ймовірності дожити до цього віку. Показано, що пересічний український громадянин наразі має вищий ризик померти у працездатному віці, ніж мешканці країн з розвиненою ринковою економікою (у 4-5 разів більший для чоловіків і у 2-2,5 - для жінок). Доведено, що передчасна смертність, передусім керована смертність, є тією складовою у низці медико-демографічних проблем, на яку можна впливати з найбільшою результативністю з метою зменшення внутрішніх загроз національній безпеці та запобігання втратам людського потенціалу.

4. Аналіз наявних і потенційних ризиків для здоров'я населення і системи охорони здоров'я в Україні, спричинених економічною кризою, підтверджує вірогідність негативних наслідків останньої для громадського здоров'я і неспроможність існуючої системи охорони здоров'я адекватно протистояти таким наслідкам, а також дозволяє спрогнозувати можливе підвищення рівня передчасної смертності (особливо серед соціально незахищених та малозабезпечених верств населення) і невиконання окремих взятих на себе Україною зобов'язань у межах Цілей розвитку тисячоліття, що стосуються охорони громадського здоров'я.

5. Доведено вагомість втрат суспільства в результаті розладів здоров'я і високої передчасної смертності, а саме: скорочення середньої очікуваної тривалості життя (різниця з економічно розвиненими країнами світу становить більше ніж 10 років), що зумовлює низькі позиції України у рейтингу за Індексом людського розвитку; щорічні втрати близько 4 млн. людино-років потенційного життя та від 48 до 89 млрд. грн. недовиробленого національного продукту; здійснення близько 5 млрд. грн. соціальних виплат за рік (на страхову допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю разом з виплатами через виробничі травми та професійні захворювання). Близько половини смертних випадків у віці 25-64 роки (57% у чоловіків та 52% у жінок) за досліджуваний період належать до таких, яких можна було б уникнути.

6. Ідентифікація й оцінка ризиків, розуміння зв'язку впливу чинників ризику і соціально-економічних детермінант, усвідомлення масштабів загрози національній безпеці є необхідними кроками на шляху до ефективної нейтралізації або, принаймні, мінімізації руйнівної дії ризиків. Необхідними складовими адекватної успішної діяльності з мінімізації ризиків для громадського здоров'я мають стати: усвідомлення існування факторів ризику; спостереження за ними; розробка і реалізація політики, спрямованої на боротьбу з конкретними факторами ризику; розробка відповідного законодавства; скоординована міжсекторальна діяльність; використання оздоровчих, лікувально-профілактичних та реабілітаційних стратегій з науково доведеною ефективністю; цілеспрямовані стратегії для груп населення підвищеного ризику; інформаційно-просвітницька робота щодо наявних ризиків і можливості їх мінімізації; лобіювання інтересів охорони громадського здоров'я; підготовка відповідних кадрів; контроль, динамічний нагляд та реєстрація кінцевого результату; моніторинг і оцінка всіх аспектів діяльності щодо заключного впливу на стан здоров'я. Мінімізація високого ризику передчасної смерті потребує термінових системних зусиль, спрямованих на переорієнтацію системи цінностей усіх верств українського суспільства і, в першу чергу - керівництва державою, у бік пріоритетності збереження та відтворення здоров'я населення.

7. Показано, що складне соціо-медико-біологічне явище передчасної смертності у сучасних умовах характеризується зростаючим негативним ефектом, високим рівнем загрози сталому розвитку і національній безпеці держави, поєднуючи в собі ознаки проблеми нагальної і довготривалої. Це потребує як вжиття заходів невідкладного реагування, так і розробки системи довгострокової протидії за трьома основними напрямами:

- формування усвідомленої позиції громадян щодо відповідального ставлення до власного здоров'я та особистої безпеки;

- виконання державою конституційних зобов'язань стосовно забезпечення безпечних умов життєдіяльності, захисту навколишнього природного середовища та створення соціально-економічних умов для зміцнення здоров'я нації одночасно з економічним і моральним стимулюванням дотримання здорового способу життя;

- здійснення реформи системи охорони громадського здоров'я з визнанням за пріоритет її профілактичної спрямованості.

8. Запропоновано адаптовану до сучасних українських умов методику оцінки ефективності механізмів державного управління охороною здоров'я, що полягає у використанні аналізу рівнів смертності, якій можна запобігти, або керованої смертності, для:

- оцінки результативності діяльності системи охорони здоров'я (як на національному, так і на регіональному рівнях) і національної політики у сфері охорони здоров'я в цілому;

- вибору пріоритетів в охороні здоров'я та розподілу ресурсів поміж територіями і ланками медичної служби;

- визначення потреб населення у наданні медичної допомоги.

Уперше розроблено Мінімальний національний перелік причин смертності, якій можна запобігти, на основі аналізу рівнів керованої смертності в Україні (у цілому, за окремими причинами і статтю в динаміці).

9. Доведено, що удосконалення управління охороною громадського здоров'я всебічно сприятиме ефективній інтеграції інтересів охорони здоров'я в усі сфери державної політики. Цей процес має відбуватись одночасно з посиленням активності та потенціалу спільнот для вирішення проблем, пов'язаних зі здоров'ям, оптимізацією міжгалузевої взаємодії з метою формування та збереження здоров'я населення й залученням громадськості до розробки і реалізації соціальної політики. Збалансована співпраця на національному, регіональному та місцевому рівнях управління щодо збереження людського потенціалу країни, створення умов для зміцнення здоров'я нації та максимально можливого його покращання, зменшення рівня смертності населення і підвищення тривалості життя матиме наслідком зміцнення національної безпеки України.

Основні наукові результати виконаного дослідження з урахуванням вітчизняного й зарубіжного досвіду та потреб сучасного розвитку охорони здоров'я населення дозволили запропонувати з метою вдосконалення державного управління галуззю охорони здоров'я такі практичні рекомендації:

- Верховній Раді України прискорити прийняття змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я, в яких необхідно визначити механізми економічного та морального стимулювання за дотримання засад здорового способу життя, використання сучасних технологій впровадження здорового способу життя і відповідального ставлення до здоров'я з боку громадян, роботодавців та медичних працівників; розробити і прийняти Закон України “Про демографічну безпеку”;

- Раді національної безпеки і оборони України створити у своєму штаті структурно-функціональний підрозділ з проблем, пов'язаних з громадським здоров'ям;

- Національній академії державного управління при Президентові України забезпечити врахування у навчальних програмах зі спеціальності “Державне управління у сфері охорони здоров'я” аналітичної інформації стосовно впливу чинника здоров'я населення на національну безпеку і відповідних завдань державного управління, створення на базі кафедри управління охороною суспільного здоров'я навчального курсу з підготовки та підвищення кваліфікації магістрів державного управління інших спеціальностей на тему “Громадське здоров'я і національна безпека”;

- центральним та місцевим органами виконавчої влади використовувати методику аналізу керованої смертності (смертності, якій можна запобігти) для обґрунтування розробки державних і регіональних цільових програм з покращення здоров'я населення та моніторингу й оцінки їх реалізації, визначення ефективності політики в сфері охорони здоров'я та функціонування системи охорони здоров'я на національному та регіональному рівнях.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

1. Рингач Н. О. Громадське здоров'я в Україні як чинник національної безпеки: монографія / Н. О. Рингач. К.: Вид-во НАДУ, 2009. 296 с.

2. Смертність населення України у трудоактивному віці: кол. монографія / [відп. ред. Е. М. Лібанова]. К.: Ін-т демографії та соц. дослідж. НАНУ, 2007. 211 с. Авторські. с. 24-38; 80-87; 102-112; 150-153; 184-187.

3. Здоров'я та поведінкові орієнтації учнівської молоді України: монографія / [О. М. Балакірєва, Н. О. Рингач, Р. Я. Левін та ін.]; наук. ред. О. М. Балакірєва. К.: Укр. ін-т соц. дослідж. ім. О. Яременка, 2007. 128 с. Авторські. c. 28-99...

Статті у наукових фахових виданнях:

4. Рингач Н. Аналіз “запобіжної” смертності як інструмент оцінки результативності національної політики з охорони здоров'я в Україні / Н. Рингач // Вісн. НАДУ. 2007. № 2. С. 272-283.

5. Рингач Н. О. Формування переліку запобіжних причин смерті - складова удосконалення державного управління охороною здоров'я в Україні / Н. О. Рингач // Зб. наук. праць Нац. акад. держ. упр. при Президентові України / за заг. ред. О. Ю. Оболенського, С. В. Сьоміна. К.: Вид-во НАДУ, 2007. Вип. 1. С. 261-276.

6. Рингач Н. О. Оцінка досягнення Україною цільових параметрів Цілей розвитку тисячоліття щодо зниження дитячої смертності як напряму державної соціальної політики / Н. О. Рингач // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. праць Дніпропетр. регіон. ін-ту держ. упр. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. Дніпропетровськ: ДРІДУ НАДУ, 2007. Вип. 2 (28). С. 138-147.

7. Рингач Н. Роль чинників, пов'язаних зі здоров'ям, у Стратегії національної безпеки України та пріоритети державного управління / Н. Рингач // Зб. наук. праць Нац. акад. держ. упр. при Президентові України / за заг. ред. О. Ю. Оболенського, С. В. Сьоміна. К.: Вид-во НАДУ, 2007. Вип. 2.С. 293-304.

8. Курило І. О. Народжуваність в Україні: аналіз детермінант та статистична оцінка ефектів пронаталістських заходів / І. О. Курило, Н. О. Рингач // Статистика України. 2007. № 4. С. 80-89. Авторські. с. 80-82, 87-89.

9. Рингач Н. О. Оцінка втрат унаслідок передчасної смертності населення в Україні як інструмент обґрунтування політичних рішень / Н. О. Рингач // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. праць Дніпропетр. регіон. ін-ту держ. упр. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. Дніпропетровськ: ДРІДУ НАДУ, 2007. Вип. 4 (30). С. 84-92.

10. Білинська М. М. Державне управління забезпеченням національної безпеки та чинники громадського здоров'я / М. М. Білинська, Н. О. Рингач // Теорія та практика держ. упр.: зб. наук. праць - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2008. Вип. 1 (20). С. 417-425. Авторські. с. 417-423.

11. Рингач Н. О. Мобілізація потенціалу громад для покращання суспільного здоров'я / Н. О. Рингач, О. В. Виноградов // Державне будівництво [Електронний ресурс]: електрон. наук. фах. вид. 2008. № 1. Режим доступу до журн.: www.nbuv.gov.ua/e-journals/DeBu/2008-1/doc/2/09.pdf. Авторські 8 с.

12. Рингач Н. О. Погляд крізь призму національної безпеки на проблему передчасної смертності населення України / Н. О. Рингач // Стратег. пріоритети. 2008. № 1(6). С. 102-111.

13. Рингач Н. Здоров'я призовного контингенту як чинник впливу на національну безпеку / Н. Рингач // Зб. наук. праць НАДУ. 2008. Вип. 1. С. 214-223.

14. Рингач Н. О. Здоровий спосіб життя учнівської молоді як об'єкт впливу державної політики у сфері громадського здоров'я / Н. О. Рингач // Теорія та практика державного управління: зб. наук. праць. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2008. Вип. 2 (21). С. 244-251.

15. Рингач Н. О. Міжнародна безпека в області громадського здоров'я: нові вимоги до управління / Н. О. Рингач // Теоретичні та прикладні питання державотворення [Електронний ресурс]: електрон. наук. фах. вид. 2008. Вип. 3. Режим доступу до журн.: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/tppd/2008-3/index.html.

16. Рингач Н. Самооцінка стану здоров'я: використання у державному управлінні охороною громадського здоров'я / Н. Рингач // Вісн. НАДУ. 2008. № 2. С. 289-298.

17. Медико-демографічні дослідження як перспективний напрямок підвищення ефективності державного управління якістю надання онкологічної допомоги населенню України // Я. Ф. Радиш, С. Г. Бугайцов, О. О. Акімов, Н. О. Рингач // Університ. наук. зап.: часоп. Хмельниц. ун-ту упр. і права. 2008. Вип. 3. С. 317-323. Авторські. с. 318-321.

18. Рингач Н. О. Обґрунтування концепції національної стратегії збереження здоров'я здорових в Україні / Н. О. Рингач, Л. І. Жаліло, О. І. Мартинюк // Наук. вісн. АМУ; Серія “Управління”: зб. наук. Праць. 2008. Вип. 3 (5). С. 19-26. Авторські с. 20-25.

19. Рингач Н. О. Мінімізація демографічних загроз як необхідний компонент політики забезпечення національної безпеки України / Н. О. Рингач // Ефективність державного управління: зб. наук. праць Львів. регіон. ін-ту держ. упр. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України / за заг. ред. В. С. Загорського, А. В. Ліпенцева. Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2008. Вип. 14/15. С. 140-145.

20. Рингач Н. О. Проблема надсмертності чоловіків в Україні: гендерний аналіз у державному управлінні охороною громадського здоров'я / Н. О. Рингач // Стратег. пріоритети. 2008. № 3(8). С. 142-148.

21. Рингач Н. Управлінські підходи до досягнення Україною Цілі Розвитку Тисячоліття стосовно обмеження поширення ВІЛ/СНІДу / Н. Рингач // Вісн. НАДУ. 2008. № 4. С. 232-241.

22. Рингач Н. О. Економічна оцінка втрат людського потенціалу / Н. О. Рингач, О. І. Мартинюк // Державне управління: теорія та практика [Електронний ресурс]: електрон. наук. фах. вид. 2008. № 2. Режим доступу до журн.: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/DUTP/2008-2/doc_pdf/ryngach-martynuk.pdf. Авторські 5 с.

23. Рингач Н. Роль управління охороною громадського здоров'я в організації боротьби з чинниками ризику серцево-судинних захворювань / Н. Рингач // Вісн. НАДУ. 2009. № 1. С. 214-223.

24. Рингач Н. Вплив глобальної економічної кризи на здоров'я населення України і задачі державного управління охороною громадського здоров'я / Н. Рингач // Зб. наук. праць Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. К.: Вид-во НАДУ, 2009. Вип. 1. С. 212-222.

Підрозділи монографій, статті в інших виданнях, матеріали конференцій, тези доповідей

25. Рингач Н. О. Стан здоров'я населення України. Рівність і справедливість в охороні здоров'я / Н. О. Рингач, В. М. Лехан, В. С. Стешенко // Основні шляхи подальшого розвитку системи охорони здоров'я в Україні / під заг. ред. В. М. Лехан, В. М. Рудого. К.: Вид-во Раєвського, 2005. С. 9-17. Авторські с. 9, 11-16.

26. Поляченко Ю. Здоров'я людей - національне багатство / Ю. Поляченко, Р. Лихотоп, Н. Рингач // Доповідь “Про внутрішнє та зовнішнє становище України у 2005 році”: Послання Президента України до Верховної Ради України. К.: Держкомстат України, 2005. С. 52-57. Авторські с. 52-55.

27. Білинська М. М. Методологічні аспекти системного підходу до державного управління національною безпекою України: чинники, пов'язані з громадським здоров'ям / М. М. Білинська, Н. О. Рингач // Проблеми і тенденції розвитку галузі науки “Державне управління” в Україні: від теорії до практики: матеріали симпоз. за міжнар. участю, Київ, 30 листоп. 2007 р. К.: Вид-во НАДУ, 2007. С. 61-64. Авторські с. 62-63.

28. Рингач Н. О. Передчасна смертність як загроза національній безпеці / Н. О. Рингач // Охорона здоров'я України. 2007. №1 (25). С. 29-30.

29. Рингач Н. О. Показник запобіжної смертності як критерій ефективності національної політики в сфері охорони здоров'я / Н. О. Рингач // Щорічна доповідь про стан здоров'я населення України та санітарно-епідеміологічну ситуацію. 2006 рік. К.: МОЗ; Укр. ін-т громадського здоров'я, 2007. С. 84-90.

30. Рингач Н. О. Використання картограм “запобіжної смертності” для потреб місцевих органів управління охороною здоров'я / Н. О. Рингач // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації: матеріали щор. міжнар. наук.-практ. конф., Одеса, 31 жовт. 2007 р.: у 2 т. Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2007. Т. 1. С. 235-237.

31. Рингач Н. О. Стан реалізації “Цілей розвитку тисячоліття: Україна” щодо зменшення дитячої смертності / Н. О. Рингач, Р. О. Моісеєнко // Здоровье женщины. 2007. № 1. С. 235-239. Авторські с. 235, 237-238.

32. Сучасна демографічна ситуація в Україні: проблеми, перспективи, шляхи вирішення: наук-аналіт. доп. / [за ред. С. І. Пирожкова]. К.: Ін-т демографії та соц. дослідж. НАН України, 2007. 72 с. Авторські с. 20-24, 49-50.

33. Рингач Н. О. Зміни очікуваної тривалості життя в Україні та їх вплив на індекс людського розвитку / Н. О. Рингач // Наук. вісн. Полтав. ун-ту споживчої кооперації України. 2008. № 2 (27). С. 78-80.

34. Рингач Н. О. Передчасна смертність населення України: вікові особливості / Н. О. Рингач // Охорона здоров'я України. 2007. № 3. С. 39-44.

35. Рингач Н. О. Оцінка та корекція індивідуального серцево-судинного ризику на популяційному рівні як напрям зменшення передчасної смертності від серцево-судинних захворювань / Н. О. Рингач, О. О. Чернобривенко, С. О. Гаврилюк // Укр. мед. вісті. 2007. Т. 7, число 1-2. С. 66-67.

36. Рингач Н. Передчасна смертність від хвороб системи кровообігу: Україна та Європейський Союз / Н. Рингач // Укр. кард. журнал. 2007. № 5. С. 232.

37. Рынгач Н. А. Анализ предотвратимой смертности населения как инструмент принятия управленческих решений / Н. А. Рынгач // Статистика в диалоге общества и власти: материалы междунар. наук.-практ. конф., Санкт-Петербург, 27-30 янв. 2008 г. СПб.: Знание, 2008. С. 218-220.

38. Рингач Н. О. Жити разом - помирати нарізно, або надсмертність чоловіків як гостра соціальна проблема сьогодення / Н. О. Рингач // Демократичні стандарти врядування й публічного адміністрування: матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Львів, 4 квіт. 2008 р. Львів: Вид-во ЛРІДУ НАДУ, 2008. С. 489-493.

39. Рингач Н. О. Смертність, якій можна запобігти: управлінський підхід / Н. О. Рингач // Охорона здоров'я України. 2008. № 1 (29). С. 217-219.

40. Рингач Н. О. Стан здоров'я сільського населення // Населення України. Соціально-демографічні проблеми українського села: кол. монографія / Н. О. Рингач, І. О. Курило. К.: Ін-т демографії та соц. дослідж. НАНУ, 2007. С. 118-129. Авторські с. 119-128.

41. Рингач Н. О. Порівняльний аналіз передчасної смертності як характеристики результативності національної політики в сфері охорони здоров'я: Україна та Європейський Союз / Н. О. Рингач // Щорічна доповідь про стан здоров'я населення України та санітарно-епідеміологічну ситуацію. 2007 рік. К.: МОЗ; Укр. ін-т громадського здоров'я, 2008. С. 33-38.

42. Рингач Н. О. Роль міжвідомчих зв'язків у реалізації програмних заходів з протидії епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні / Н. О. Рингач // Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід: матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 30 трав. 2008 р. К.: Вид-во НАДУ, 2008. Т. 1. С. 94-96.

43. Рынгач Н. А. Социологические исследования как инструмент разработки политики в сфере охраны репродуктивного здоровья и стимулирования рождаемости / Н. А. Рынгач // Научное, экспертно-аналитическое и информационное обеспечение национального стратегического проектирования, приоритетных национальных проектов и программ: труды Четвертой Всерос. научно-практ. конф., Москва, 21-22 мая 2008 г. М.: ИНИОН РАН, 2009. Ч. 2. C. 265-268.

44. Рингач Н. О. Оцінка ризику передчасної смертності населення та завдання державного управління з його мінімізації / Н. О. Рингач // Охорона здоров'я України. 2009. № 1 (33). С. 141-142.

45. Рингач Н. О. Роль соціологічних досліджень у організації протидії епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні / Н. О. Рингач // Демократичне врядування в контексті глобальнх викліків та кризових ситуацій: матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Львів, 3 квіт. 2009 р.: у 2 ч. / за наук. ред. В. С. Загорського, А. В. Ліпенцева; ЛРІДУ; ДУ “Ін-т економіки та прогнозування” НАН України; Львівська обл. адміністрація. Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2009. Ч. 1. С. 529-532.

46. Рингач Н. О. Роль стану репродуктивного здоров'я у формуванні рівня народжуваності // Населення України. Народжуваність в Україні у контексті суспільно-трансформаційних процесів: монографія / Н. О. Рингач, Н. Я. Жилка. К.: АДЕФ-Україна, 2008. С. 190-205. Авторські с. 190-201.

47. Рингач Н. О. Протидія економічній кризі: європейський погляд на завдання сектору / Н. О. Рингач // Охорона здоров'я України. 2009. № 2 (34). С. 122-125.

АНОТАЦІЯ

Рингач Н. О. Державне управління охороною здоров'я як складовою системи забезпечення національної безпеки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Національна академія державного управління при Президентові України. - Київ, 2010.