Адміністративно-правове регулювання в галузі соціального захисту населення

У проекті законі, що пропонується, необхідно закріпити також порядок і процедури делегування повноважень органів виконавчої влади. У спеціальному законі про делегування окремих повноважень (в тому числі і у сфері соціального захисту) органів виконавчої влади органам місцевого самоврядування мають міститися наступні положення: визначення мети та обґрунтування доцільності делегування повноважень органів виконавчої влади, якщо ми говоримо про сферу соціального захисту, то в цій сфері повноважень; перелік окремих повноважень органів виконавчої влади в галузі соціального захисту, які делегуються органам місцевого самоврядування; порядок надання органам місцевого самоврядування матеріальних і фінансових коштів, необхідних для виконання делегованих повноважень; строк, на який делегуються повноваження; форми контролю, відповідальність органів місцевого самоврядування та виконавчої влади.

6. наукове розуміння соціальної політики необхідно доповнити положенням про її двовекторне спрямування, що полягає у поєднанні соціального розвитку та соціального захисту. За функцією розвитку соціальна політика сприяє розв'язанню задачі максимізації благополуччя суспільства (людини), за захисною - мінімізації неблагополуччя та соціальних ризиків.

ефективність політики соціального захисту обмежують наступні фактори: недосконалість нормативно-правової бази адміністративно-правового регулювання у галузі соціального захисту населення та соціально-економічних механізмів реалізації захисних прав і гарантій, відсутність оцінки соціальних наслідків управлінських рішень, а також відповідальності виконавчих органів та їх структурних підрозділів за зниження рівня життя населення, не розмежованість соціально-захисних функцій між суб'єктами відносин у сфері соціального захисту в тому числі і на місцевому рівні.

7. зміст роботи органів виконавчої влади повинен мати форму, що представляє собою її зовнішнє вираження. Виділяють дві основні групи форм: правові та неправові. До неправових форм діяльності органів виконавчої влади відноситься проведення нарад з працівниками, підготовка аналітичних довідок і звітів, поліпшення технічного та програмного забезпечення своєї роботи. До правових форм роботи органів виконавчої влади можна віднести: видання юридичних актів (розпоряджень, наказів) та здійснення на їх підставі інших дій юридичного характеру.

соціальна програма, як правова форма адміністративної діяльності відповідних органів - це комплекс узгоджених заходів за цілями, строками, ресурсами та виконавцями у масштабах визначеної території та галузі соціальної сфери, що спрямовані на вирішення комплексу соціальних проблем. Наявні соціальні програми є або оперативними (до 1 року), або короткостроковими (від 1 до 3 років).

На особливу увагу заслуговує поширення адміністративних договорів як правової форми адміністративної діяльності у сфері соціального захисту. Наголошено, що розвиток адміністративно-договірних відносин є більш помітним у галузі соціального обслуговування населення, зайнятості, страхування.

Діяльність органів виконавчої влади, з метою забезпечення соціального захисту населення, використовують такі основні методи роботи: адміністративний метод управління, метод переконання та примусу, економічний метод.

8. у науковій літературі „соціальний захист” ототожнюється з поняттям „соціальна безпека”. Проаналізувавши співвідношення їх змісту, встановлено, що „соціальний захист” - це процес досягнення соціальної безпеки. Поняттю „соціальна безпека” за змістом більш відповідає термін „соціальна захищеність”. Наголошено, що соціальна безпека і соціальна захищеність - це стан, який характеризує результативність та ефективність діяльності щодо їх забезпечення. При низькому рівні соціальної захищеності виникає соціальна небезпека функціонування та розвитку особи, суспільства та його окремих соціальних груп. Законодавче та нормативно-правове визначення та закріплення високого рівня прав, свобод і гарантій громадян разом із забезпеченням їх практичного втілення свідчать про високий рівень соціальної захищеності населення.

9. основною метою наукового та інформаційного забезпечення процесів формування соціального захисту в Україні можна визнати всебічну науково-теоретичну та інформаційну підтримку діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на основі комплексу організаційних, дослідницьких, нормативно-правових, технічних та інших заходів.

Інформаційно-аналітична робота має передувати прийняттю рішень, розгортаючись у таких напрямах, як збір інформації, узагальнення та аналітика, прогнозування та розповсюдження інформації. І якщо в Державному комітеті України у справах сім'ї та молоді роль такого підрозділу виконує Державний інститут проблем сім'ї та молоді, то на обласному (місцевому) рівні подібні інформаційно-аналітичні служби відсутні. У цьому плані запропоновано активніше використовувати потенціал науково-дослідних установ і громадських організацій.

10. удосконалення адміністративно-правового регулювання у сфері соціального захисту населення має відбуватись на основі системного підходу щодо їх складових (законодавчо-правові гарантії та стандарти, фінансово-економічна база, інформаційне та організаційно-програмне забезпечення) у таких напрямах: удосконалення системи соціального страхування; реформування державного забезпечення та надання соціальних пільг і послуг окремим категоріям населення за рахунок державного бюджету; регулювання соціальної допомоги та соціальної підтримки непрацездатних і малозабезпечених громадян за рахунок державного та місцевих бюджетів.

Список опублікованих праць

1. Князька Л.А. Форми і методи адміністративно-правової діяльності у сфері соціального захисту населення /Л.А. Князька // Південноукраїнський правничий часопис. - 2008. -№ 4. - С. 179-182.

2. Князька Л.А. Сутність та зміст державних (місцевих) програм соціального захисту населення /Л.А. Князька // Ринкова економіка: Сучасна теорія та практика управління. - 2009. - Т. 12 (Вип. 26) - ч. 2. - С. 145-151.

3. Князька Л.А. Основні напрями розвитку адміністративно-правового регулювання в галузі соціального захисту населення /Л.А. Князька// Південноукраїнський правничий часопис. - 2009. - № 1. - С. 87-91.

4. Князька Л.А. Особливості соціальної політики держави в умовах економічної кризи / Л.А. Князька // Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення: матеріали ювілейної міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 20 березня 2009 р.): у 3-х ч. /РВПС України НАН України. - К.: РВПС України НАН України, 2009. - Ч. 2. - С. 237-239.

5. Князька Л.А. Зайнятість населення, як один із напрямів соціального розвитку країни / Л.А. Князька // Трансформація національного законодавства через призму соціально-економічних аспектів розвитку суспільства: матеріали ІІІ міжрегіональної наук.-практ. конф. (м. Полтава, 16 квітня 2009 р.). / Полтавська філія МАУП. - Полтава: Полтавська філія МАУП, 2009. - С. 69-70.

6. Князька Л.А. Методологічні засади дослідження соціального захисту населення / Л.А. Князька // Національні інтереси та проблеми забезпечення безпеки України: матеріали міжн. наук.-практ. конф. (м. Кіровоград, 2009 р.). / Національний технічний університет. - Кіровоград: Національний технічний університет, 2009. - С. 87-90.

7. Князька Л.А. Діяльність місцевих органів у сфері соціального захисту населення як об'єкт адміністративно-правового регулювання / Л.А. Князька // Україна на шляху соціально-економічних перетворень в умовах глобалізації: матеріали VII звітної наук.-практ. конф. (м. Кіровоград, 14 травня 2009 р.). / Кіровоградський юридичний інститут. - Кіровоград: Кіровоградський юридичний інститут, 2009.- с.422-424.

8. Князька Л.А. Право людини на безпечне для життя і здоров'я довкілля та відшкодування завданої порушенням цього права шкоди / Л.А. Князька, О.В. Артеменко // Забезпечення прав і свобод людини і громадянина в діяльності органів внутрішніх справ України за сучасних умов: матеріали міжн. наук.-практ. конф. (м. Київ, 4 грудня 2009 р.). / Державний науково-дослідний інститут МВС України. - Харків: «Права людини», 2009.- с.96-99.

Размещено на Allbest.ru