Державне регулювання розвитку малого підприємництва в ринкових умовах

АВТОРЕФЕРАТ

Комірний Анатолій

Віталійович

КИЇВ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Академії муніципального управління Міністерства регіонального розвитку та будівництва України.

Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідуючий відділом інвестиційної політики та розвитку місцевого самоврядування.

Офіційні опоненти:

Об'єктом дослідження є державне регулювання окремих сфер економіки та суспільних процесів.

Предметом дослідження є державне регулювання розвитку малого підприємництва в ринкових умовах.

Методи дослідження. Теоретичним підґрунтям роботи є фундаментальні положення теорії управління, теорії систем та системного аналізу, синергетики, інституційного підходу, класичних і сучасних теорій сталого розвитку щодо державного регулювання розвитку малого підприємництва в ринкових умовах.

Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах управлінської, економічної і споріднених із ними наук. У роботі використано: історичний та логічний методи - для дослідження теоретичних засад розвитку малого підприємництва; абстрактно-логічний - для теоретичного узагальнення й формування висновків; економіко-статистичний - для аналізу сучасного стану розвитку малого підприємництва в Україні; методи аналізу і синтезу - для розробки ефективного механізму підтримки розвитку малого підприємництва, експериментальний - для формування напрямів ефективної державної підтримки розвитку малого підприємництва.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше розроблено наукові засади підвищення ефективності державного регулювання розвитку малого підприємництва в ринкових умовах, які спрямовані на узгодження інтересів держави, суспільства і людини як споживача вироблених благ; забезпечення цілеспрямованої державної політики мінімізації ризиків в економіці;

- класифікацію видів державного регулювання малого підприємництва, а саме: залежно від етапів підприємницької діяльності (регулювання, пов'язане з „входом і виходом на ринок”; регулювання процесу будівництва заводів, фабрик; регулювання виробничої діяльності; регулювання торговельних операцій; регулювання транспортування і зберігання товарів); залежно від галузі економіки (державне регулювання в промисловості, агропромисловому комплексі, на транспорті тощо); залежно від приналежності учасників підприємництва до тієї або іншої держави;

- механізм державного регулювання малого підприємництва, який відповідає вимогам європейської інтеграції і враховує його розвиток в умовах глобалізації шляхом поєднання двох основних напрямів допомоги, таких як організаційне забезпечення та створення інфраструктури;

- систему державного регулювання розвитку малого підприємництва на основі формалізованої моделі «мале підприємництво - держава - суспільство», узгоджувальними елементами якої на мікрорівні виступає ринковий механізм, на мезо- - координаційні комітети, на макрорівні - координаційна рада із закріпленими законом повноваженнями;

- систему правових інструментів державного регулювання розвитку малого підприємництва шляхом закріплення на законодавчому рівні норми щодо пільг стосовно компенсації страховими органами недоотриманих доходів малими підприємствами;

- визначення основних факторів розвитку малого підприємництва, серед яких: економічні, політичні та соціально-культурні, які при взаємодії сприяють: створенню нових робочих місць, забезпеченню ефективної зайнятості, подальшому насиченню ринку вітчизняними товарами і послугами, та є основою формування середнього класу в Україні;

- методологічний підхід до формування комплексної державної політики у сфері малого підприємництва, що враховує її реалізацію на макро-, мезо-, мікрорівні та базується на процесному підході до визначення ефективності функціонування цієї сфери з дотриманням принципу оптимальності державної підтримки.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані та обґрунтовані положення та рекомендації є підґрунтям для розв'язання теоретичних і практичних проблем державного регулювання розвитку малого підприємництва в ринкових умовах. Практичне значення результатів полягає у можливості широкого впровадження результатів досліджень у діяльності малого підприємництва. Пропозиції автора щодо підвищення ефективності державного регулювання розвитку малого підприємництва використані Дніпропетровською облдержадміністрацією при розробці та реалізації Програм стабілізації та розвитку Дніпропетровської області на період до 2012 року (довідка № 35/1029 від 09.12.2009 р.).

Практична значущість дослідження полягає у розробці рекомендацій Дніпропетровській обласній Раді при реалізації Програми розвитку малого підприємництва в Дніпропетровській області на 2009-2010 рр. щодо забезпечення стійкого розвитку малого підприємництва на основі соціального партнерства та підвищення ефективності реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності (довідка № 2243/2 від 16.01.2010 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Академії муніципального управління при викладанні таких дисциплін: “Правове забезпечення державного управління”, “Соціальна і гуманітарна політика” (довідка № 478-99 від 25.12.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею та містить одержані автором нові результати у сфері науки державного управління, що в сукупності сприяють вирішенню важливої науково-практичної задачі з удосконалення державного регулювання розвитку малого підприємництва в ринкових умовах.

Апробація результатів дослідження. Науковий зміст основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на таких науково-практичних конференціях, як: “Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні” (м. Київ, 2008 р.); “Інвестиційна складова сталого розвитку регіону” (м. Харків, 2009 р.); “Фінансово-бюджетна політика в контексті соціального розвитку регіонів” (м. Дніпропетровськ, 2009 р.); “Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення” (м. Київ, 2009 р.); „Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування” (м. Київ, 2009 р.); „Збалансований (сталий) місцевий розвиток: теоретичні та практичні аспекти” (м. Київ, 2009 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 11 наукових праць (5 - у наукових фахових виданнях з державного управління) загальним обсягом 3,65 друк.арк.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Її викладено на 189 сторінках, із яких 173 стор. - основна частина, 7 рисунків на 5 стор. та 2 таблиці на 1 стор. Список використаних джерел із 146 найменувань розміщений на 16 стор.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкрито сутність і стан питання, що розв'язується; обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено мету й завдання дослідження, його наукову новизну, встановлено практичну корисність одержаних результатів; наведено дані щодо апробації цих результатів та їх опублікування.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження державного регулювання розвитку малого підприємництва» - проаналізовано теоретичні засади формування державної підтримки розвитку малого підприємництва; досліджено особливості державного регулювання розвитку малого підприємництва, виходячи з класифікації їх видів, та визначено роль страхування у реалізації державної політики щодо розвитку малого підприємництва.

Набуття Україною конкурентоспроможності у сучасному світі нерозривно пов'язане із модернізацією її економіки. Як засвідчує міжнародний досвід, важливою складовою мобілізації інституційних чинників зміцнення конкурентоспроможності національної економіки є підприємництво. Розвиток малого підприємництва в Україні відбувається у межах стратегії європейської інтеграції з одночасним застосуванням структурно-інноваційних механізмів оновлення економіки.

Визначено, що мале підприємництво виступає атрибутивною ознакою будь-якої економічної системи, що базується на ринкових принципах, і є провідною формою господарювання. Вагомий внесок у теоретичну розробку підходів до розв'язання завдань державного регулювання економіки та становлення розвитку підприємництва, зробили: Ю. Авксентьєв, О. Амосов, Ю. Бажал, Г. Білоус, В. Гриньова, А. Дєгтяр, Л. Дмітриченко, О. Кілієвич, М. Корецький, В. Мартиненко, Г. Одінцова, І. Сараєва, Т. Сьомкіна, Ю. Чернецький та ін.

Зазначено, що роль держави у розвитку малого підприємництва слід розуміти як вибір найбільш ефективних планів його розвитку, як раціональний розподіл наявних ресурсів у державі, вибір необхідних методів, способів і законів, які дозволяють найбільш повно і з найменшими витратами вирішити важливі завдання економічного розвитку держави. Сьогодні питанням державного регулювання підприємництва присвячені численні публікації, серед яких слід виділити роботи таких вчених: О. Барановського, З. Варналія, Л. Воротіної, О.Долгальової, Ю. Єханурова, І. Жиляєва, К. Ляпіної, Є. Панченка, І. Райніна, С. Реверчука, В. Сизоненка, Р. Соболя, О. Титаренка, Л. Хмелевської, В. Черняка, О. Щура та ін.

Встановлено, що розвиток малого підприємництва набуває особливого значення в умовах структурних зрушень економіки. У роботі обґрунтовано підхід до малого підприємництва з позиції його еволюційного розвитку на різних етапах генезису економічних систем.

У процесі наукового дослідження здійснено періодизацію становлення та розвитку малого підприємництва в Україні: І етап: 1991-1994 роки - початок формування державної політики підтримки малого підприємництва; ІІ етап: 1995-1997 роки - період реформування системи державної підтримки підприємництва; ІІІ етап: з 1998 року донині - визнання на рівні державної політики необхідності зменшення надмірного державного втручання у підприємницьку діяльність.

Виділено негативні тенденції розвитку малого підприємництва в Україні, зокрема: відсутність ефективної взаємодії малого підприємництва із середнім та великим бізнесом; оскільки ринок і сфери діяльності повністю не поділяються за видами та масштабами підприємств, то малі підприємства мають повний спектр напрямів діяльності; проблема життєвого циклу суб'єктів малого підприємництва та їх «ротації»; функціонування малого підприємництва у межах недостатньо розвиненої інфраструктури та забезпечення його діяльності, адже розвиток інфраструктури підтримки малого підприємництва є одним з найважливіших факторів становлення малого підприємництва; вплив специфічних соціальних умов комерційної діяльності в Україні (соціокультурний аспект).

Окреслені тенденції є надзвичайно важливими, особливо на сучасному етапі економічного розвитку України, коли її визнано країною з ринковою економікою. Необхідно також звернути увагу на аналіз існуючих проблем розвитку підприємництва з урахуванням вступу України до Світової організації торгівлі і формування нових механізмів співпраці з Європейським Союзом.

Тому питання інституційного та фінансового забезпечення розвитку підприємництва набувають сьогодні нової актуальності. Вирішення наявних проблемних питань запропоновано пов'язувати, перш за все, із пошуком методів, способів і прийомів ефективного здійснення підприємницької діяльності, спираючись на критичний аналіз наявного досвіду.

Із позиції системного підходу показано доцільність розуміння державного регулювання у цій сфері як окремого напряму у межах регулювання всієї економіки. Мале підприємництво в умовах розвитку ринкової економіки виконує низку специфічних соціально-економічних функцій, зокрема: сприяння процесам демонополізації, приватизації та роздержавлення економіки, стимулювання розвитку економічної конкуренції, формування численних суб'єктів ринкового господарства, орієнтованих на попит, конкуренцію тощо; залучення до економічного обороту матеріальних, природних, фінансових, людських та інформаційних ресурсів, які “випадають” з поля зору великих компаній; поліпшення становища на ринках шляхом забезпечення еластичності їхньої структури, врегулювання попиту, пропозиції і цін, принаймні часткової компенсації втрат пропозиції на період реструктуризації великих компаній, індивідуалізації пропозиції та диференціації попиту, насичення ринків, задоволення специфічних місцевих потреб; вивільнення великих підприємств від виробництва нерентабельної для них дрібносерійної та штучної продукції, яка задовольняє індивідуальний попит, підвищення тим самим ефективності їхньої діяльності. Великим компаніям укладення коопераційних угод із малими підприємствами дозволяє підвищити гнучкість виробництва, зменшити комерційний ризик; забезпечення додаткових робочих місць, подолання прихованого безробіття, надання роботи працівникам, вивільненим у процесі реструктуризації великих підприємств; стимулювання підвищення ділової активності населення та розвитку середнього класу, який становить соціальну базу економічних реформ, забезпечує стабільність суспільства; протидія люмпенізації та поширенню утримувальницької психології, всебічне сприяння розвиткові людського капіталу; пом'якшення соціальної напруженості завдяки ослабленню майнової диференціації та підвищенню рівня доходів населення; збільшення гнучкості національної економіки та ринкової пропозиції відповідно до сучасних умов відкритої економіки; сприяння процесу демократизації суспільства, раціоналізації системи економічної організації та управління.

Важливим аспектом вивчення державного регулювання економіки є його класифікація. Однак існуючі класифікаційні ознаки не відображають особливостей його формування. У дисертації здійснено класифікацію видів державного регулювання економіки:

- залежно від етапів підприємницької діяльності виділено такі види державного регулювання малого підприємництва: регулювання, пов'язане з входом і виходом на ринок; регулювання процесу будівництва заводів, фабрик; регулювання виробничої діяльності; регулювання торговельних операцій; регулювання транспортування і зберігання товарів;

- залежно від галузі економіки: державне регулювання в промисловості, агропромисловому комплексі, на транспорті тощо;

- залежно від належності учасників підприємництва до тієї або іншої держави.

Підприємницька діяльність в умовах розвитку ринкової економіки пов'язана з великою кількістю різноманітних ризиків та невизначеностей, характерних для ринкової економіки. Доведено, що однією з причин низького темпу розвитку малого підприємництва в Україні є відсутність цілеспрямованої державної політики з мінімізації рівня ризиків у діяльності малого підприємства на основі ефективного методу парирування ризиків, яким є страхування. Останнє на сьогодні є одним із найбільш доступних й опрацьованих ринкових механізмів та виступає ефективним способом мінімізації можливих втрат, пов'язаних із наслідками несприятливих випадкових подій.

Практика впровадження страхування у сферу малого підприємництва показує, що, незважаючи на безліч пропозицій з боку страхових компаній з укладання страхових договорів, підприємці обережні у своїх рішеннях, спираючись на відсутність досвіду та методичної підготовки з оцінки вузьких місць у своїй діяльності і найбільш ризикованих аспектів у своїй роботі. Недовірі страховим компаніям з боку малого підприємництва сприяє й відсутність чіткого механізму та гарантії відшкодування збитків.

Водночас необхідно враховувати, що для більшості малих підприємств реалізація заходів з управління ризиком у повному обсязі не є можливою у зв'язку з великими витратами. Найчастіше управління ризиком на малому підприємстві зводиться до прийняття рішення про вибір методу управління ризиком. У зв'язку з цим особливої важливості набуває готовий до практичного використання механізм вибору методу управління ризиком. Нині відсутні дані за обсягом страхування суб'єктів малого підприємництва в Україні. В Україні є протиріччя: з одного боку, малі підприємства мають страхові поліси, з іншого - не мають надійного захисту навіть від основних традиційних ризиків.

Виходячи з цього, необхідно розробити чіткий механізм і забезпечити гарантію відшкодування збитків страховими компаніями за допомогою державної підтримки процесів законодавчого і правового забезпечення механізму страхування малих підприємств.

У другому розділі - «Аналіз розвитку малого підприємництва України в ринкових умовах» - досліджено вплив основних факторів на розвиток малого підприємництва в Україні, проаналізовано функції державного управління розвитком малого підприємництва, розглянуто процес формування механізму державного регулювання розвитку малого підприємництва в Україні.

Розвиток малого підприємництва в Україні є важливим фактором соціально-економічного зростання, створення нових робочих місць та розв'язання проблем зайнятості, подальшого насичення ринку вітчизняними товарами і послугами, основою формування середнього класу. Заходи, що здійснювались у сфері підтримки та розвитку підприємництва, не сприяли активізації громадянського суспільства, підвищенню рівня прозорості та відкритості процесів прийняття рішень органами виконавчої влади.

Визначено, що мале підприємництво є складовою економічної системи регіону та залежить від впливу численних зовнішніх і внутрішніх факторів. У роботі виділено три основні групи факторів: економічного, політичного і соціально-культурного характеру, які, взаємодіючи один з одним, утворюють у сукупності той механізм, під дією якого здійснюється функціонування і розвиток підприємницького середовища.

Найсуттєвіший вплив на формування державної політики розвитку малого підприємництва здійснює сукупність економічних факторів. Так, жорстка податкова і фінансово-кредитна політика держави позбавляє значну частину підприємств фінансових джерел для простого відтворення, не говорячи вже про розширення. Це призвело до стримування розвитку підприємництва, особливо у сфері матеріального виробництва, погіршення умов для розвитку малого підприємництва.

Наступною групою факторів, що суттєво впливає на розвиток малого підприємництва, є політичні, які пов'язані із законодавчою базою. Обґрунтовано необхідність удосконалення нормативно-правової бази при врегулюванні таких питань, як: фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва, доступність технологій, оренда приміщень і устаткування тощо.

Стосовно останньої групи соціально-культурних (інституційних) факторів формування державної регуляторної політики сприяння розвитку малого підприємництва слід зазначити, що однією з головних проблем в умовах ринкової економіки є соціальна диференціація населення за рівнем і якістю життя. Зниження рівня життя переважної частини населення України і зростання чисельності соціальних груп, неконкурентоздатних на ринку праці (інваліди, пенсіонери, деякі категорії жінок) і які займають пасивну позицію щодо підприємницької діяльності, все більш підсилюють несприятливе соціально-економічне і моральне становище.

Розглянуто економічні функції державного управління малим підприємництвом, які охоплюють регуляторну, податкову, кредитну політику держави у сфері малого підприємництва. Регуляторна складова державної політики у сфері малого підприємництва зараз не має єдиної системи, оскільки окремі відомства проводять свою політику без урахування змін витрат та доходів суб'єктів малого підприємництва. Податкова політика у сфері малого підприємництва також суперечлива. Стратегія зменшення з 2008 р. податку на прибуток та податку на доходи фізичних осіб була закреслена зростанням плати за торговий патент у 3 рази, акцизного збору на спирт та тютюн - у 8 разів, поверненням нарахування 32 % з фонду оплати праці до Пенсійного фонду для платників податків, які працюють за спрощеною системою оподаткування, уведеннями повного оподаткування фонду оплати праці для платників фіксованого податку. Кредитна політика держави у сфері малого підприємництва охоплює питання мікрокредитування та кредитування під заставу, а також кредитування по програмам ЕБРР та ВБРР. Ці програми орієнтовані на юридичних та фізичних осіб, які працюють більш ніж 6 місяців. Новостворені підприємства та підприємці не мають можливості розвивати свій бізнес через дефіцит коштів. Інвестиційна політика держави щодо суб'єктів малого підприємництва полягає у створені умов для залучення вітчизняних та іноземних інвестицій в Україну. Однак в умовах фінансової кризи цих коштів виявилося явно недостатньо.

Такий стан малого підприємництва свідчить про те, що його економічні агенти не мають у сучасній економіці України ні матеріально-технічних, ні фінансових чинників для активізації інвестиційної і особливо інноваційної організації власного підприємства відповідно до світових стандартів. Сучасна система державної регуляторної політики щодо розвитку малого підприємництва в Україні має значні недоліки та суперечності, які, в першу чергу, проявляються у протиріччі форми та змісту впливу державного управління через регуляторну політику на діяльність суб'єктів малого підприємництва, а, по-друге, в неантагоністичних протиріччях, що виникають між державними та недержавними установами та організаціями, які координують діяльність суб'єктів малого підприємництва. Діюча система державної регуляторної політики потребує вдосконалення шляхом створення дієвого механізму розвитку малого підприємництва.

Формування механізму розвитку малого підприємництва та його конкретні форми різняться у різних країнах. Вони віддзеркалюють історію, традиції, тип національної культури, розміри країни, ступінь готовності до ринкових реформ, тобто взагалі мають відповідати об'єктивним умовам функціонування і стану розвитку малого підприємництва на конкретному часовому етапі. Нині в Україні сформована система підтримки та регулювання малого підприємництва, проте вона виконує свої функції вкрай неефективно, тому що не створено механізму розвитку малого підприємництва, адекватного потребам розвитку економіки.

Формування механізму виражається у зміні його конкретних структурних елементів задля того, щоб їхнє призначення реалізовувалося якомога повніше. Дієвий механізм є гарантом максимального використання можливостей малого підприємництва для економіки України. Це вимагає нових державних підходів до створення інституціональних та інфраструктурних установ для забезпечення реалізації програм формування технополісів, науково-технологічних центрів, регіональних техніко-технологічних кластерів.

Необхідно створити реальний механізм реалізації принципу недоторканості приватної власності і відповідальності за її порушення. Заходи з підтримки малого підприємництва повинні спрямовуватися на пом'якшення або усунення об'єктивних ринкових перешкод, які знижують його життєздатність. При цьому слід враховувати, що орієнтація державної підтримки повинна відповідати внутрішньому вектору природного розвитку підприємництва, а не суперечити йому. Заходи державної підтримки повинні сприяти досягненню підприємцями власних економічних цілей - прибутку, інвестицій, мінімізації ризику, перемоги над конкурентами та ін. За досягненням цих цілей стоять цілі більш високого рівня, оскільки успішний розвиток підприємництва в значній мірі є передумовою економічної стабільності, підтримання повної зайнятості, зростання добробуту населення. Принциповим моментом у формуванні політики державної підтримки малого підприємництва має стати відмова від орієнтації держави на створення для нього особливої, привілейованої ролі у структурі суб'єктів ринку. Навпаки, необхідно зрівняти стартові можливості для всіх підприємств, забезпечити їм рівні права та свободу вибору форм підприємницької активності.

Отже, необхідно досягти такого механізму розвитку малого підприємництва в Україні, який би поєднав дві основні складові: організаційне забезпечення та інфраструктуру (рис. 1). На наш погляд, це найголовніші вектори допомоги, яких потребують малі підприємства.

Таким чином, дієвий механізм розвитку малого бізнесу є гарантом його всебічного розвитку, а отже, і засобом для більш ефективного використання ресурсного потенціалу і зростання добробуту населення.

У третьому розділі - «Шляхи вдосконалення державного регулювання розвитку малого підприємництва» - розроблено рекомендації щодо підвищення ефективності реалізації комплексної державної політики розвитку малого підприємництва та оптимізації відповідних державних програм, запропоновано напрями удосконалення правових інструментів регулювання малого підприємництва.

На основі проведеного аналізу встановлено, що практична реалізація державної політики у сфері малого підприємництва не отримала свого належного розвитку. Формування державної підтримки малого підприємництва відстає від завдань його діяльності, що суттєво стримує сталий розвиток економіки України. При цьому відсутня координація в розробці ефективних методів управління процесом реалізації прийнятих державних програм, недостатньою є взаємодія державних структур із суб'єктами малого підприємництва для забезпечення інтересів усього суспільства. державний правовий підприємництво страхування

Установлено, що реалізація комплексної державної політики розвитку малого підприємництва має базуватися на формалізації та уточненні цілей і завдань, розробці механізмів реалізації відносин та визначенні інтересів основних суб'єктів. Виходячи з цього, систему комплексної державної політики необхідно, перш за все, структурувати за рівнями управління та складовими елементами системи малого підприємництва.

У зв'язку з цим запропоновано наступні рівні структуризації системи реалізації державної політики у сфері малого підприємництва: рівень малого підприємництва в цілому й відповідний рівень державної політики і державні програми; рівень малого підприємництва як фрагмент управління розвитком малого підприємництва на регіональному та місцевому рівнях, а також на рівні взаємодії з галузями (кооперація, контракти, збут, конкурентні відносини тощо); рівень безпосередньо управління та розвитку малого підприємництва та його ринковий механізм взаємодії зі споживачами - населенням конкретних територій.

Формування комплексної державної політики у сфері малого підприємництва має базуватися на процесному підході до аналізу ефективності функціонування бізнес-систем, що допускає наступні типові стани: нормальне функціонування системи в заданих інтервалах індикаторів при штатному управлінні з певним циклом; аварійне функціонування при виході системи за межі заданих критичних параметрів із підключенням спеціального режиму управління у нештатному режимі; кінцевий стан системи (стагнація, дефолт). Це забезпечує здійснення аналізу стану системи із визначенням шляхів найбільш економічного подолання перешкод, а також можливість послідовної розробки державної політики у сфері малого підприємництва із дотриманням принципу оптимальності для держави, суспільства і людини як члена суспільства й споживача вироблених благ, що, у свою чергу, передбачає обґрунтування вигоди і збитку від прийняття рішення при різних сценаріях і стратегіях для усіх сторін.

Ураховуючи зазначене, запропоновано формалізовану модель системи «мале підприємництво - держава - суспільство», що забезпечує узгодження їх інтересів. З точки зору управління, така система розподіляється на три характерних рівні: малий бізнес як вид підприємництва; мале підприємництво в галузевому та регіональному аспекті; малі підприємства як елементарні складові сфери малого підприємництва.

Зміст узгоджувального механізму охоплює специфічний об'єкт управління на кожному рівні, а також відповідний набір суб'єктів узгоджувального процесу. Основою узгоджувального процесу на нижчому рівні є стихійне узгодження інтересів через ринковий механізм (узгоджувальною ланкою виступає ринок); на середньому - індикаційні (рекомендовані) параметри із ранжуванням та регулюванням відповідно до потреб регіональних та відомчих структур з урахуванням відповідних ресурсів (узгоджувальною ланкою є координаційні комітети на рівні регіону та району); на вищому - вироблення узгоджених програм, стратегій регулювання та розподіл ресурсів, організаційних схем і пріоритетів розвитку (узгоджувальною ланкою є координаційна рада із закріпленими законом повноваженнями).

Підвищення ефективності розвитку малого підприємництва вимагає формування системи критеріїв оптимальності його державного регулювання з урахуванням організаційно-економічних характеристик та єдиної методологічної бази, що ґрунтується на системному аналізі.

Показано, що єдиним шляхом створення методологічної бази для підвищення ефективності програм розвитку малого підприємництва та відповідних систем управління є розробка «дерева цілей», пристосованого до аналізу ефективності його ланок (рис. 2).

Рис. 2. Дерево цілей та завдань програми розвитку малого підприємництва

Особливість підходу щодо розвитку малого підприємництва при використанні методу «дерева цілей» полягає в наступному. По-перше, ефективність програм кожного рівня (макро-, мезо- та мікрорівня) визначається внеском у вирішення цілей та завдань більш високого рівня із забезпеченням ефекту і відповідно з витратами, пов'язаними з реалізацією заходів та залученням певних ресурсів підсистем нижнього рівня. По-друге, застосування методу «дерева цілей та завдань» не обмежується ув'язкою цілей, завдань, заходів або елементів програм з формуванням системи критеріїв, але забезпечує порівняння окремих варіантів програм розвитку. Це забезпечує визначення доцільності прийняття та вибір найбільш оптимальної програми розвитку щодо малого підприємництва.

На основі проведеного аналізу розроблено систему критеріїв оптимального регулювання розвитку малого підприємництва з боку держави за наступними ознаками. По-перше, за спрямованістю та специфікою системи виділено: соціальні критерії (соціальні вигоди); економічні (економічний ефект застосування системи управління); управлінські (параметри і організація системи управління); критерії якості; критерії ефекту і користі від застосування системи управління, ергономічні критерії сумісності з людиною; критерії динамічних властивостей та стійкості управління в штатних та аварійних режимах роботи; екологічні критерії наслідків застосування систем та їх утилізації. По-друге, за ознакою типу критерію з урахуванням охоплення основних засобів системи управління: абсолютні критерії оцінок; відносні критерії оцінок; питомі критерії оцінок (індикатори властивостей системи); індексні або умовні критерії; рангові критерії пріоритетного ранжирування властивостей системи. По-третє, за ознакою структуризації та параметризації системи управління: морфологічні ознаки рівнів структури; форми зв'язків елементів у системі (лінійні, матричні, ієрархічні тощо); критерії складності та розмірності системи управління; критерії повноти зв'язності елементів системи. По-четверте, за ознакою виду і заходу критерію: натуральна міра; імовірнісна і статистична міра; вартісна міра; тимчасовий захід; інформаційна міра.

Аналіз законодавчого регулювання у сфері малого підприємництва засвідчив його суперечливий характер та відсутність чіткого механізму реалізації чинних нормативно-правових актів. Такий стан знижує ділову активність населення, стимулює розвиток «тіньового» підприємництва. Необхідним є удосконалення законодавчої бази у сфері малого підприємництва з урахуванням наступних позицій. По-перше, удосконалення її науково-методичного забезпечення, що передбачає: вивчення позитивного досвіду розвинених країн; методичну координацію діяльності всіх зацікавлених учасників через спеціалізовані науково-дослідні інститути та центральні органи державної влади; формування системи критеріїв ефективності розробки і впровадження законів у сфері малого підприємництва. По-друге, упровадження ефективних механізмів реалізації законів, що включає: підвищення юридичної та адміністративної відповідальності на всіх рівнях державної системи управління, фінансове забезпечення регуляторних заходів з реалізації програмних документів; кадрове забезпечення менеджерів у сфері малого підприємництва; розвиток інформаційного забезпечення підприємництва; впровадження системи стимулювання управлінського апарату у розв'язанні конкретних проблем та подоланні адміністративних бар'єрів; роз'яснення сенсу законодавчих актів безпосередньо суб'єктам малого підприємництва; забезпечення економічної безпеки підприємництва за сприяння судової влади та органів правопорядку. По-третє, соціальне забезпечення малого підприємництва, що передбачає управлінський підхід до його сприйняття як цілісної соціально-економічної системи; включає інфраструктуру, трудові й управлінські відносини, та спрямований на досягнення балансу соціальних інтересів суб'єктів малого підприємництва, місцевої громади і споживачів.

На черзі удосконалення норм Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» в частині уточнення та формалізації цілей розвитку малого підприємництва і його внеску в економічну та соціальну сферу України; ув'язування Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» з гарантованим ресурсним забезпеченням і бюджетним фінансуванням; включення в «Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні» розділів, пов'язаних з науковим і методичним забезпеченням програм розвитку у межах системи науково-дослідних робіт і створення спеціалізованого наукового центру, орієнтованого на завдання малого підприємництва. Поряд з цим обґрунтовано необхідність державної підтримки процесів законодавчого і правового забезпечення механізму страхування малих підприємств. У зв'язку з цим запропоновано внести зміни до Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва», які передбачають закріплення норми щодо пільг стосовно компенсації страховими компаніями недоотриманих доходів малих підприємств.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено вирішення наукового завдання, що полягає в обґрунтуванні теоретико-методичних засад та розробці практичних рекомендацій щодо удосконалення державного регулювання розвитку малого підприємництва. Отримані результати дослідження підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати висновки та внести пропозиції, які мають наукове й практичне значення.

1. У процесі дослідження визначено, що мале підприємництво виступає атрибутивною ознакою будь-якої економічної системи, яка базується на ринкових принципах, і є провідною формою господарювання. Цим зумовлена необхідність подальших досліджень з обґрунтування підходів до формування комплексної державної політики та визначення напрямів удосконалення правових інструментів регулювання малого підприємництва. На основі проведеного аналізу визначено, що роль держави у розвитку малого підприємництва слід розуміти як вибір найбільш ефективних планів розвитку, як раціональний розподіл наявних ресурсів у держави, як встановлення раціональних методів, способів і законів, що дозволяють найбільш повно і з найменшими витратами вирішити важливі завдання економічного розвитку держави за допомогою малого підприємництва.

2. Виходячи з особливостей формування державного регулювання малого підприємництва здійснено їх класифікацію за різними видами: - залежно від етапів підприємницької діяльності: регулювання, пов'язане з „входом і виходом на ринок”; регулювання процесу будівництва заводів, фабрик; регулювання виробничої діяльності; регулювання торговельних операцій; регулювання транспортування і зберігання товарів; - залежно від галузі економіки: державне регулювання в промисловості, агропромисловому комплексі, на транспорті тощо; - залежно від належності учасників підприємництва до тієї або іншої держави.

3. Враховуючи великий ступінь ризиків діяльності суб'єктів малого підприємництва, показана необхідність підвищення ролі страхування у супроводженні цих процесів, що виступає одним із найбільш доступних й опрацьованих ринкових механізмів та є ефективним способом мінімізації можливих втрат, пов'язаних із наслідками несприятливих подій. Визначено, що однією з причин низького темпу розвитку малого підприємництва в Україні є відсутність цілеспрямованої державної політики з мінімізації ризиків у діяльності малого підприємства та нормативно-правового забезпечення механізму страхування малих підприємств.

4. Проведено аналіз та оцінку впливу основних факторів на розвиток малого підприємництва, серед яких: економічні, політичні та соціально-культурні, які в сукупності вирішують питання створення нових робочих місць, проблем зайнятості, подальшого насичення ринку вітчизняними товарами і послугами та є основою формування середнього класу. Доведено, що при взаємодії один з одним ці фактори утворюють в сукупності той механізм, під дією якого здійснюється функціонування і розвиток підприємницького середовища. На основі аналізу функціонування малого підприємництва в Україні, зокрема в Дніпропетровській області, визначене поступове зростання кількості суб'єктів малого підприємництва, особливо в галузях промисловості та торгівлі. Невелика рентабельність малих підприємств пояснюється неефективністю державної регуляторної політики щодо розвитку малого підприємництва. Негативні тенденції посилюються наявністю суперечностей у системі державної регуляторної політики, а також недосконалістю обраної моделі розвитку малого підприємництва.

5. У роботі здійснено аналіз створеної в Україні системи регулювання і розвитку малого підприємництва та показано, що вона виконує свої функції вкрай неефективно, тому що не створено адекватного потребам розвитку економіки механізму динамічного розвитку малого підприємництва. Тому на основі виявлених особливостей формування малого підприємництва в Україні побудовано його механізм розвитку, який відповідає вимогам сучасного періоду і враховує нагальні проблеми підприємців. Його основною ідеєю є виокремлення двох основних напрямів: організаційного забезпечення та інфраструктури, які є найголовнішими векторами допомоги, що потребують малі підприємства.