Заохочувальні норми у кримінальному законодавстві України: теоретичні, законотворчі та правозастосовні проблеми

У підрозділі 5.2. «Добровільна відмова при незакінченому злочині» на основі критичного аналізу поглядів на правову природу заперечується її віднесення до обставин, що виключають наявність складу злочину у діянні, від вчинення якого особа відмовилась, або виключають кримінальну відповідальність за готування до злочину та замаху на злочин та наводяться додаткові аргументи на користь того, що при добровільній відмові особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі позитивної посткримінальної поведінки.

Соціально-корисним діянням при добровільній відмові є припинення готування до злочину або замаху на злочин. Добровільна відмова не усуває суспільну небезпечність і протиправність незакінченого злочину. Дії з готування до злочину чи замаху на злочин не втрачають ознак суспільної небезпечності та протиправності, про що свідчать норми, які визначають підстави кримінальної відповідальності за готування (ст. 14 КК), замах на злочин (ст. 15 КК), а також особливості добровільної відмови співучасників (ст. 31 КК). На стадії готування до злочину соціально-корисне діяння полягає в утриманні від подальших дій щодо створення умов для вчинення злочину, усувається небезпека для об'єкта, що охороняється кримінальним законом, і спричинення йому шкоди через вчинення злочину. На стадії замаху на злочин суспільно-корисне діяння може полягати: а) при незакінченому замаху - в утриманні від подальших дій, які безпосередньо спрямовані на вчинення злочину; б) при закінченому замаху - можливе лише в тих випадках, коли між діянням і його суспільно-небезпечними наслідками є певний проміжок часу, під час якого особа контролює розвиток причинного зв'язку, й має реальні можливості втрутитися в його розвиток та унеможливити суспільно-небезпечні наслідки.

У підрозділі 5.3. «Звільнення від кримінальної відповідальності» запропоноване авторське визначення цього інституту у разі здійснення особою суспільно-корисного діяння, що містить склад правомірної поведінки. Звільнення від кримінальної відповідальності у цьому випадку розглядається як заохочувальна реакція держави на позитивну посткримінальну поведінку особи, що засвідчує повну або часткову втрату суспільної небезпечності й полягає у безумовній або умовній відмові від застосування обмежень прав і свобод особи, передбачених КК.

Обстоюється погляд про недоцільність неодноразового звільнення від кримінальної відповідальності. Аргументується доцільність використання строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за раніше вчинений злочин, до закінчення якого той, хто знову вчинив злочин не може розраховувати на звільнення від кримінальної відповідальності, навіть за умов вчинення позитивної посткримінальної поведінки. Природнім виглядає диференційований підхід щодо строків обмеження звільнення від кримінальної відповідальності, тривалість якого зумовлюється тяжкістю вчиненого злочину.

Звільнення від кримінальної відповідальності, за винятком звільнення у зв'язку із дійовим каяттям (ст. 45 КК) та у зв'язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК), не передбачають обов'язку відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди. Це положення є суттєвим недоліком загальних видів звільнення від кримінальної відповідальності. Тому в обов'язках, що покладаються на особу, повинно значитися повне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди. У сукупності з іншими обставинами така поведінка буде свідчити про те, що особа втратила суспільну небезпечність й не потребує ніякого кримінально-правового обтяження.

У підрозділі 5.4. «Звільнення від кримінального покарання, його відбування та інше пом'якшення покарання» досліджується модель позитивної посткримінальної та пенітенціарної поведінки, що використовує універсальну конструкцію «бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці». Її зміст охоплює у сукупності дві складові соціально-корисної поведінки особи, що враховуються судом на час розгляду справи: а) бездоганна поведінка (полягає у дотриманні загальновизнаних норм і правил поведінки особи у суспільстві, виконанні всіх норм та звичаїв поводження в родинному колі, трудовому колективі тощо); б) сумлінне ставлення до праці (характеризує виконання своїх трудових обов'язків, дотримання правил внутрішнього розкладу, виробничої безпеки, санітарії тощо).

Дослідження судової практики показало, що на позитивну поведінку засудженого суди посилалися у 25,3% у зв'язку із з'явленням із зізнанням, щирим каяттям або активним сприянням розкриттю злочину, 6,5% - повним визнанням підсудним своєї вини, 7,3% - добровільним відшкодуванням завданого збитку або усуненням заподіяної шкоди. Дисертант наводить аргументи, що призначення покарання за наявності обставин, що пом'якшують покарання (ст. 69-1 КК), було б більш гнучкішим та відповідало принципу індивідуалізації покарання, якщо запровадити диференційний підхід у залежності від ступеня тяжкості вчиненого злочину. За вчинення тяжких злочинів призначене покарання не може перевищувати половини, а за вчинення особливо тяжких злочинів не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті Особливої частини КК.

Розділ 6 «Заохочувальні норми Особливої частини КК» складається з трьох підрозділів. У підрозділі 6.1. «Особливості спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності» зроблено й обґрунтовано теоретичний висновок, що заохочувальні норми Особливої частини КК утворюють субінститут, своєрідність якого полягає у жорсткому поєднанні заохочувальних норм із вчиненням певного закінченого злочину. Сталою є тенденція до поширення спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності. Тільки за роки дії чинного КК їх кількість збільшилась на 25 % з 14 до 18 спеціальних видів звільнення від відповідальності.

Соціальна цінність позитивної посткримінальної поведінки у цих випадках визначається: а) припиненням злочинної поведінки; б) добровільним повідомленням про злочин; в) самовикриттям у вчиненому злочині; г) викриттям інших осіб, винних у злочині; д) нейтралізацією, мінімізацією або відшкодуванням суспільно-небезпечних наслідків (податки, збори, обов'язкові платежі, фінансові санкції, пеня тощо); е) вилученням з неконтрольованого обігу предметів зі спеціальним статусом обігу (носіїв державної таємниці, наркотичних засобів, психотропних речовин, зброї, бойових припасів тощо); є) загальним і спеціальним запобіганням злочинів; ж) виховним впливом на індивідуальну та суспільну правосвідомість.

У підрозділі 6.2. «Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності у Особливій частині КК» з позицій «de lege lata» враховуючи сучасний стан розробленості даної проблеми аналізуються конкретні різновиди спеціальних заохочувальних норм. Звертається увага на певні недоліки норм про звільнення особи від кримінальної відповідальності за державну зраду (ч. 2 ст. 111 КК) та шпигунство (ч. 2 ст. 114 КК), що зумовлюють конкурування цих приписів з добровільною відмовою при незакінченому злочині (ст. 17 КК). Не повною мірою відповідають принципам добровільності та своєчасності позитивної посткримінальної поведінки спеціальне звільнення, що передбачено у ч. 4 ст. 212 та ч. 4 ст. 212-1 КК. За оптимальний варіант своєчасності сплати заборгованих податків, зборів, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також відшкодування шкоди, завданої державі або Пенсійному фонду України їх несплатою, пропонується їх здійснення до винесення слідчим постанови про порушення кримінальної справи щодо конкретного несумлінного платника.

Обґрунтовується висновок, що у ч. 5 ст. 235-4 КК «пропозицію неправомірної вигоди» службовій особі юридичної особи приватного права необхідно виключити з передумов звільнення особи від кримінальної відповідальності при комерційному підкупі (ст. 235-4 КК). Оскільки пропозиція неправомірних благ, як і пропозиція хабара, не є діянням безпосередньо спрямованим на вчинення злочину (ч. 1 ст. 15 КК). Для усунення зазначеного недоліку та маючи на меті узгодженість кримінально-правових норм, спрямованих на боротьбу із корупцією, пропонується в ч. 5 ст. 235-4 та ч. 5 ст. 235-5 КК після слів «або якщо після…» виключити слово «пропозиції».

У підрозділі 6.3. «Перспективи розвитку заохочувальних кримінально-правових норм Особливої частини КК» з позицій «de lege ferenda» досліджуються перспективи розвитку заохочувальних норм Особливої частини КК. Дисертант прогнозує динамічний розвиток спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності у Особливій частині КК, оскільки сьогодні у значній кількості пропозицій щодо внесення змін до КК, поруч із встановленням кримінальної відповідальності передбачаються й спеціальні види звільнення від неї.

Використовуючи метод правового моделювання, позитивний досвід КК Російської Федерації 1996 р. та КК Республіки Білорусь 1999 р., пропонується запровадити нові спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності, Серед цих пропозицій запровадження у Розділі I Особливої частини КК «Злочини проти основ національної безпеки України» звільнення від відповідальності за добровільне припинення злочинних дій, спрямованих на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109 КК), а також посягання на територіальну цілісність і недоторканність України (ст. 110 КК). При конструюванні зазначеної заохочувальної норми підставою звільнення від кримінальної відповідальності пропонується: 1) припинення умисних дій з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змови про вчинення таких дій, публічних закликів до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій (ч. 1 - ч. 3 ст. 109 КК) та умисних дій з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічних закликів чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій (ч. 1 і ч. 2 ст. 110 КК); 2) добровільне і своєчасне повідомлення органам державної влади про злочинну діяльність з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу, захоплення державної влади або зміни меж території або державного кордону України; 3) якщо внаслідок зробленого повідомлення про антидержавну злочинну діяльність і вжитих заходів було відвернене заподіяння шкоди національним інтересам України. У Розділі VI Особливої частини КК «Злочини проти власності» доцільно передбачити універсальне звільнення від кримінальної відповідальності. Передумовою звільнення від кримінальної відповідальності за злочини проти власності мають бути всі форми злочинного заволодіння чужим майном, за винятком пов'язаних із застосуванням насильства до потерпілого чи погрозою застосування такого насильства (ст.ст. 185, 190, 191, 192, 193 КК). Підставою має стати позитивна посткримінальна поведінка особи, що включає: 1) добровільне повідомлення про злочин; 2) повернення майна або відшкодування його вартості; 3) повне відшкодування заподіяної злочином матеріальної та моральної шкоди.

Розділ 7 «Ефективність заохочувальних норм у кримінальному законодавстві» складається з трьох підрозділів. У підрозділі 7.1. «Зміст і показники ефективності заохочувальних кримінально-правових норм» зазначається, що більшістю правників ефективність правових норм пов'язується з правильністю, оптимальністю, корисністю, доцільністю, економічністю максимального результату за найменших витрат. У філософському вимірі ефективність виступає мірою можливого, що виражає мету людини, реалізує його ідею, тобто ефективність є мірою можливого з точки зору її близькості до найбільш доцільного, необхідного (корисного) результату. За таким розумінням, елементами ефективності будь-якого суспільного процесу чи явища, в тому числі й кримінально-правового законотворення, правозастосовної діяльності, виступають «мета - засіб - результат».

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення значної наукової проблеми, яка полягає у розв'язанні теоретичних, законотворчих та правозастосовних проблем заохочувальних норм у кримінальному законодавстві, що ґрунтується на основі дослідження вітчизняного та зарубіжного законодавства та практики його застосування. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на утворення взаємоузгодженої та збалансованої системи заохочувальних норм у Кримінальному кодексі України.

1. Прийняття нового КК у 2001 р. сформувало відносно завершену та самодостатню систему заохочувальних норм як єдиний функціональний інститут кримінального законодавства України. Дослідження доводить необхідність подальшого вдосконалення цього інституту, поглиблення теоретичної розробленості його основних положень та надання рекомендацій щодо законотворення та правозастосування на сучасному етапі розвитку кримінального законодавства України.

2. З метою підвищення ефективності заохочувальних норм у кримінальному законодавстві обґрунтовується низка пропозицій щодо вдосконалення, гуманізації та гармонізації чинних та запровадження нових заохочувальних норм.

3. В Загальній частині КК найбільш суттєві з них полягають у наступному:

1) Пропонується доповнити Загальну частину КК новим розділом у наступній редакції: «Розділ VII-А. Заохочення соціально-корисного діяння.

Ст. 35-1. Підстава заохочення соціально-корисного діяння

3. Виключення, звільнення та пом'якшення кримінальної відповідальності та покарання здійснює виключно суд у випадках, передбачених цим Кодексом та порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України.

Ст. 35-2. Виключення кримінальної відповідальності

1. Виключається кримінальна відповідальність за заподіяння шкоди законним правам та інтересам особи, суспільству і державі у випадках здійснення правомірного соціально-корисного діяння, що відповідає необхідним і достатнім межам та заходам її заподіяння, передбаченим ст.ст. 36, 38, 39, 41, 42, 43 цього Кодексу.

Ст. 35-3. Звільнення від кримінальної відповідальності

1. Звільнення від кримінальної відповідальності є відмовою від застосування до особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод, на підставі позитивного посткримінального діяння, передбаченого ст.ст. 17, 31, 45, 46, 47, 48, 49, 86, 87, ч. 1 ст. 97, 106, а також ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 114, ч. 3 ст. 175, ч. 5 ст. 235-4, ч. 5 ст. 235-5, ч. 4 ст. 212, ч. 4 ст. 212-1, ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 258-3, ч. 6 ст. 260, ч. 3 ст. 263, ч. 4 ст. 289, ч. 4 ст. 307, ч. 4 ст. 309, ч. 4 ст. 311, ч. 5 ст. 321, ч. 6 ст. 369, ч. 4 ст. 401 цього Кодексу.

Ст. 35-4. Пом'якшення кримінальної відповідальності та покарання

1. Пом'якшення кримінальної відповідальності або покарання є умовним чи безумовним звільненням від призначеного покарання, його відбування або іншого пом'якшення покарання у разі позитивного посткримінального діяння на момент постановки вироку, при відбуванні покарання або в період іспитового строку, у випадках, передбачених пп. 1), 2), 2-1), ч. 1 ст. 66, ст.ст. 69, 69-1, ч. 4 ст. 74, ч. 5 ст. 74, ст.ст. 75, 79, 80, 81, 82, 83, 86, 87, 91, 104, 105, 106, 107, ч. 3 ст. 108 цього Кодексу».

2). Доповнити статтю 44 КК новою частиною 3 в наступній редакції: «3. Положення частини першої цієї статті не поширюються на особу, яка після звільнення від кримінальної відповідальності, протягом строків давності, встановлених статтею 49 цього Кодексу, вчинила новий злочин».

3) Викласти частину 1 статті 47 КК в наступній редакції: «1. Звільняється від кримінальної відповідальності з передачею на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням особа, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, якщо вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру, не порушуватиме громадського порядку та повністю відшкодує завдані збитки або усуне заподіяну шкоду».

4) Викласти частину 1 статті 69-1 КК у наступній редакції: «1. Суд зобов'язаний пом'якшити покарання за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пп. 1 та 2 ч. 1 ст. 66 КК, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при повному визнанні підсудним своєї вини: а) за вчинення тяжкого злочину строк або розмір покарання не може перевищувати половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу»; б) за вчинення особливо тяжкого злочину строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу».

5) Назву та частини 1-4 статті 79 КК викласти у наступній редакції: «Стаття 79. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років.

1. Суд може звільнити від відбування основного і додаткового покарання вагітних жінок або жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкі і особливо тяжкі злочини проти життя та здоров'я особи, у разі призначення їм покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі із встановленням іспитового строку в межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною чотирнадцятирічного віку.

2. При звільненні від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років, суд покладає на жінку виконання обов'язків: мешкати спільно з дитиною у визначеному місці, утримувати, доглядати і виховувати дитину, а також не вчиняти правопорушень, які потягли за собою адміністративні стягнення.

3. Після позитивного закінчення іспитового строку суд звільняє жінку від відбування покарання за обвинувальним вироком.

4. Якщо жінка відмовилася від малолітньої дитини, передала її в дитячий будинок, зникла з місця проживання, ухиляється від виховання дитини, догляду за нею або систематично вчиняє правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення та свідчать про її небажання стати на шлях виправлення, суд за поданням контролюючого органу направляє засуджену для відбування покарання згідно з вироком суду. Якщо засуджена вчинила в період випробувального терміну новий злочин, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 і 72 цього Кодексу».

6) Назву та частини 1-4 статті 83 КК викласти у наступній редакції: «Стаття 83. Звільнення від подальшого відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років.

1. Суд може звільнити від подальшого відбування покарання, у вигляді обмеження волі або позбавлення волі, жінок, які стали вагітними або мають дітей віком до чотирнадцяти років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкі і особливо тяжкі злочини проти життя та здоров'я особи, з встановленням іспитового строку в межах невідбутої частини покарання. Звільнення від відбування покарання застосовується до засудженої, яка має сім'ю або родичів, що дали згоду на спільне з нею проживання, або яка має можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини.

2. При звільненні від подальшого відбування обмеження волі або позбавлення волі вагітних жінок і жінок, які мають малолітніх дітей, суд покладає на засуджену виконання обов'язків: мешкати спільно з дитиною у визначеному місці, утримувати, доглядати і виховувати дитину, а також не вчиняти правопорушень, які потягли за собою адміністративні стягнення.

3. Після позитивного закінчення іспитового строку суд звільняє засуджену від невідбутої частини покарання призначеного обвинувальним вироком.

4. Якщо засуджена відмовилась від дитини, передала її у дитячий будинок, зникла з місця проживання або ухиляється від виховання дитини, догляду за нею, або систематично вчиняє правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення та свідчать про небажання стати на шлях виправлення, суд за поданням контролюючого органу може направити засуджену для відбування покарання, призначеного за вироком. У цьому разі суд може повністю або частково зарахувати у строк покарання час, протягом якого засуджена не відбувала покарання. Якщо в період строку невідбутої частини покарання звільнена жінка вчинила новий злочин, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 і 72 цього Кодексу».

7) Викласти статтю 97 КК у новій редакції: «1. Звільняються від кримінальної відповідальності неповнолітні, які вперше вчинили злочини невеликої, середньої тяжкості або необережні тяжкі злочини, якщо вони добровільно заявили про вчинений злочин, повністю визнали себе винними, покаялися у вчиненому та усунули заподіяну злочином шкоду або відшкодували заподіяні збитки, коли неповнолітні досягли п'ятнадцятирічного віку та мають самостійний заробіток, власне майно або кошти».

8) Доповнити Загальну частину КК новою статтею 103-2 в наступній редакції: «Стаття 103-2. Призначення покарання неповнолітньому за наявності обставин, що його пом'якшують

1. Суд, призначаючи покарання неповнолітньому, зобов'язаний його пом'якшити за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених п. 1 і п. 2 ч. 1 ст. 66 КК, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при повному визнанні підсудним своєї вини:

а) за вчинення тяжкого злочину строк або розмір покарання не може перевищувати третини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу;

в) за вчинення особливо тяжкого злочину строк або розмір покарання не може перевищувати половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу».

9) Викласти частину 1 статті 104 КК у наступній редакції: «1. Звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути застосоване до неповнолітнього у разі його засудження до арешту або позбавлення волі на строк не більше п'яти років, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання внаслідок повного визнання своєї вини, щирого розкаяння, позитивного ставлення до покладених обов'язків та їх виконання».

4. В Особливій частині КК найбільш суттєві з них полягають у наступному:

1) Доповнити статтю 109 КК новою частиною 4 у наступній редакції: «4. Звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка припинила вчинення злочинів, передбачених статтями 109 і 110 цього Кодексу (за винятком ч. 3 ст. 110) та добровільно повідомила органи державної влади про відповідну злочинну діяльність, якщо внаслідок цього і вжитих заходів було відвернено заподіяння шкоди інтересам України».

2) Викласти частину 2 статті 111 КК у наступній редакції: «2. Звільняється від кримінальної відповідальності громадянин України, який вчинив державну зраду (як варіант: злочин, передбачений ч. 1 ст. 111 КК), якщо він припинив злочинну діяльність на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України та добровільно повідомив органам державної влади про вчинене та внаслідок цього і вжитих заходів було відвернено заподіяння шкоди інтересам України».

3) Доповнити статтю 185 КК новою частиною 6 в наступній редакції: «6. Звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка заволоділа чужим майном шляхом крадіжки (ст. 185), шахрайства (ст. 190), привласнення, розтрати або шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191) або заподіяла майнову шкоду шляхом обману або зловживання довірою (ст. 192), незаконно привласнила знайдене або чуже майно, що випадково опинилося у неї (ст. 193), якщо вона добровільно повідомить правоохоронні органи про вчинене, поверне майно або відшкодує його вартість, повністю відшкодує власникові або особі, яка на законних підставах ним користувалась, заподіяну злочином майнову та моральну шкоду».

4) Доповнити статтю 201 КК новою частиною 3 в наступній редакції: «3. Звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вперше вчинила злочин, передбачений цією статтею, якщо вона добровільно повідомила про вчинене, здала предмети контрабанди правоохоронним органам, що мають право порушувати кримінальну справу, та сприяла розкриттю вчиненого злочину».

5) Доповнити статтю 207 КК новою частиною 4 в наступній редакції: «4. Звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вперше вчинила злочин, передбачений цією статтею, якщо вона добровільно повернула в Україну виручку в іноземній валюті, відшкодувала шкоду, завдану державі її несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня) до порушення кримінальної справи щодо неї, та сприяла розкриттю вчиненого злочину»

6) Викласти частину 4 статті 212 КК в наступній редакції: «4. Звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вперше вчинила злочин, передбачений цією статтею, якщо вона добровільно сплатила податки, збори (обов'язкові платежі), відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня), до порушення кримінальної справи щодо неї, та сприяла розкриттю вчиненого злочину».

7) Викласти частину 4 статті 212-1 КК в наступній редакції: «4. Звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вперше вчинила злочин, передбачений цією статтею, якщо вона добровільно сплатила страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відшкодувала шкоду, завдану Пенсійному фонду України їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня), до порушення кримінальної справи щодо неї, та сприяла розкриттю вчиненого злочину».

8) Викласти в статті 255 КК частину 2 у новій редакції та додати нову частину 3 у наступній редакції: «2. Звільняється від кримінальної відповідальності особа за вчинення злочинів, передбачених частинами першою ст. 255 і частиною першою ст. 258-3 цього Кодексу, якщо вона добровільно припинила злочинну діяльність, повідомила правоохоронний орган про участь у ній та сприяла розкриттю злочину, вчиненого у зв'язку зі створенням або діяльністю такої групи чи організації.

3. Організатор або керівник звільняються на тих же підставах, якщо створені або керовані ними злочинні групи чи злочинні організації не вчинили тяжких та особливо тяжких злочинів».

5) Викласти частину 4 статті 307 КК в наступній редакції: «4. Звільняється від кримінальної відповідальності особа, за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів (статті 307, 309, 311 цього Кодексу), викрадення, привласнення чи заволодіння шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем наркотичними засобами, психотропними речовинами, їх аналогами чи прекурсорами (статті 308, 312 цього Кодексу), за винятком пов'язаного із застосуванням насильства до потерпілого чи погрозою застосування такого насильства, якщо вона добровільно здала наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги або прекурсори та вказала джерело їх придбання або іншим чином сприяла розкриттю вчиненого злочину».

8) Доповнити статтю 369 КК новою частиною 7 в наступній редакції: «7. Звільняється від кримінальної відповідальності співучасник давання чи одержання хабара, якщо він добровільно заявить про те, що сталося, до порушення кримінальної справи щодо нього органом, наділеним таким правом, та сприятиме розкриттю вчиненого злочину».

9) Викласти частину 4 статті 401 КК в наступній редакції: «4. Може бути звільнений від кримінальної відповідальності із застосуванням заходів, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, військовослужбовець, що вчинив злочин, передбачений статтями цього розділу, у відповідності до вимог статті 45 цього Кодексу».

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія: