Маґдебурзьке право і його застосування в Україні (XIV – перша половина XIX ст.)

Застосування маґдебурзького права у селах Галичини доведено у розділі V ”Особливості застосування маґдебурзького права в українських селах Польського королівства та Речі Посполитої”.

У підрозділі 5.1 ”Надання маґдебурзького, новомарктського (шредського) та кульменського (хелмінського) права селам Галичини” розкрито процес надання маґдебурзького права та його різновидів кульменського (хелмінського) та новомарктського (шредського) права українським селам у складі Польського королівства та Речі Посполитої. Надання маґдебурзького права мало три стадії: локацію, надання маґдебурзького права та солтиства (війтівства). Серед особливостей виокремлено надання маґдебурзького права селам, створеним на незаселених землях і переведення з польського або українського права на маґдебурзьке. У Прикарпатті села маґдебурзького права траплялися найчастіше у центрах солеваріння, у районах Самбора та Дрогобича.

На основі аналізу праць німецьких і польських дослідників та архівних матеріалів обґрунтовано застосування маґдебурзького права у західноукраїнських селах.

Підрозділ 5.2 ”Організація сільського самоврядування” присвячений вивченню організації та структури сільського самоврядування на основі маґдебурзького права. Проаналізовано адміністративні та судові повноваження солтиса (війта). Висвітлено структуру сільського самоврядування за маґдебурзьким правом. Описано особливості функціонування маґдебурзького права у селах Галичини протягом XIV-XVIII ст. Повноваження солтиса (війта) були визначені у локаційних документах, де йшлося про права не лише солтиса, а і його спадкоємців.

Після викупу майна солтисів на місце спадкових впроваджено нові солтиства (війтівства). Їх поділяли на два різновиди: війтівства з юрисдикцією та війтівства без юрисдикції. Війтівства з юрисдикцією утворено в селах, що належали королівському двору. Статус війта прирівнювали до правового статусу солтиса. Після скуповування майна солтиств відбулися зміни в органах сільського управління. У більшості документів вживали назву ”війт”, а не ”солтис”. Від ХVІ ст. назва війт поширюється на всіх очільників сіл, де діяло маґдебурзьке право. У дисертації обґрунтовано переваги, які мали села маґдебурзького права порівняно з селами українського та волоського права.

У підрозділі 5.3 ”Суд і судочинство в селах маґдебурзького права Галичини” розглянуто функціонування судів маґдебурзького права у Галичині. Автор проаналізував низку архівних матеріалів з т. зв. ”книг громадських урядів” села Чуква та інших західноукраїнських сіл, що володіли маґдебурзьким правом. Про повноваження у галузі судочинства згадувалось в усіх локаційних привілеях, де зазначалось, що мешканці сіл звільняються від влади і юрисдикції воєвод, каштелянів, старост, підсуддів та їхніх возних. Мешканці відповідали перед солтисом, а він, своєю чергою, перед власником села. У дисертації описано порядок розгляду апеляційних скарг на рішення судів маґдебурзького права.

У розділі VI ”Роль і місце маґдебурзького права в Україні під час і після національно-визвольної війни” розкрито застосування маґдебурзького права в організації та діяльності органів самоврядування Києва, міст Гетьманщини та у кодифікації українського права у XVIII - на початку XIX ст.

Підрозділ 6.1 ”Маґдебурзьке право як джерело кодифікації українського права (XVIII-початку XIX ст.)” присвячений використанню маґдебурзького права у кодифікації українського права. У дисертації доведено, що маґдебурзьке право стало разом з Литовськими Статутами та українським звичаєвим правом основним джерелом кодифікації українського права.

Автор доводить значення і роль маґдебурзького права у створенні ”Прав, за якими судиться малоросійський народ” 1743 р., ”Процесу краткого приказного” 1734 р., ”Суду і розправи в правах малоросійських” 1750 р., ”Екстракту малоросійських прав” 1767 р., ”Екстракту із указів, інструкцій і установлень” 1786 р., ”Зібрання малоросійських прав 1807р.” та ін.

У підрозділі йдеться також про роль хелмінського права у створенні ”Прав, за якими судиться малоросійський народ” 1743 р. та ”Зібранні малоросійських прав 1807 р.”

Серед коротких цитат, на які посилались автори ”Прав, за якими судиться малоросійський народ” основну частину становили джерела маґдебурзького права. З-поміж 3 031 цитат 1 580 - на книги маґдебурзького права, 1 006 - на Литовський Статут і 445 - на українське звичаєве право.

У підрозділі 6.2 ”Самоврядування за маґдебурзьким правом у містах Гетьманщини” йдеться про організацію міського самоврядування міст Гетьманщини на основі маґдебурзького права. Міста Гетьманщини, що володіли маґдебурзьким правом, називали привілейованими, а міста, що ним не володіли, - ратушними. У другій половині XVII ст. маґдебурзьким правом володіли понад 30 міст, а 1764 р. - 11. Автор детально проаналізував універсали українських гетьманів Б. Хмельницького, І. Виговського, Ю. Хмельницького, Д. Многогрішного, І. Мазепи Д. Апостола, К. Розумовського та ін., якими підтверджувалось та заохочувалось самоврядування в українських містах на основі маґдебурзького права. Привілеї міст маґдебурзького права Гетьманщини неодноразово підтверджувались царськими жалувальними грамотами, що, на думку дисертанта, сприяло втручанню російського уряду у внутрішні справи України й виникненню конфліктів між міщанами та козацькою адміністрацією. У підрозділі описано зміни, що відбулись у організації самоврядування міст Гетьманщини протягом 1648-1764 рр. Автор висвітлює діяльність магістратів у галузі торгівлі, промислу, контролю за цехами, порядку обрання війта, радників, лавників та інших міських службовців. Значну увагу в підрозділі звернено на функціонування у містах маґдебурзького права Гетьманщини судових органів та проаналізовано відмінності між повноваженнями і функціями судів Гетьманщини та судів інших українських міст, що використовували маґдебурзьке право.

У підрозділі 6.3 ”Маґдебурзьке право у Києві” розкрито особливості функціонування органів міського самоврядування міста Києва під час та після національно-визвольної війни. Автор довів, що у 1648-1686 рр. зафіксовано найбільшу самостійність органів міського самоврядування. У цей період Київ мав особливий статус. Він не входив територіально до складу Гетьманщини й не підпорядковувався українським гетьманам, хоча вони неодноразово намагалися поширити на нього свою владу. Так само у цей період не втручалися у справи міста російські воєводи. Автор аналізує правовий статус міста на основі універсалів українських гетьманів та жалувальних грамот російських царів. Російський уряд, зокрема цар Петро І, підтримував київських міщан у конфліктах з козацькою старшиною, які мали негативні наслідки як для Гетьманщини, так і для розвитку міського самоврядування у місті Києві. У праці розглянуто заходи, що вживали органи міського самоврядування для захисту прав і привілеїв Києва. Підтвердженням важливості маґдебурзького права для київських міщан стало відновлення у 1802 році маґдебурзького права та пам'ятник, побудований на честь відновлення маґдебурзького права на кошти київської громади. У заключній частині підрозділу автор детально зупиняється на аналізі причин ліквідації маґдебурзького права в Україні та Києві.

Висновки

У дисертації теоретично узагальнено і по-новому вирішено важливу наукову проблему, що виявляється у цілісному історико-правовому дослідженні виникнення маґдебурзького права, організації самоврядування у місті Маґдебурзі, поширення маґдебурзького права в країнах Європи та в Україні, джерел маґдебурзького права, системи міського самоврядування, особливостей використання маґдебурзького права у селах Галичини та у кодифікації українського права.

Дослідивши на значному часовому проміжку поняття німецького міського права в його найширшому контексті, необхідно узагальнити ті його засади, які перетворили локальне правове явище у загальноєвропейське, стали передумовами високої адаптивності національного міського права до різних конкретно-історичних, соціальних, національних, економічних умов.

Первинно міське право було звичаєвим правом, „законом батьків”, тобто вже створеними об'єктивними умовами, комплексом соціальних прав і обов'язків.

Усі добре закріплені та обґрунтовані приватні права були захищеними, оскільки були частиною об'єктивної правової структури. Проникнення у германське звичаєве право християнських постулатів посилило ототожнення закону зі справедливістю.

Міське право було не тільки символом узвичаєного, справедливого. Воно стало також передумовою, причиною, результатом суспільних змін революційного характеру, символом нового, антифеодального суспільства. Піднесення міст як центрів економічної діяльності, формування стану купців та міщан сприяло розвиткові соціальних інститутів, які, зрештою, зламали панування феодальної системи.

Отже, німецьке міське право розвивалося, збагачувалося за рахунок правил торгівлі та ремесла, відтак у руслі приватного торгівельного права. Первинно міське право, яке регулювало відносини між жителями міст - головних центрів торгівлі, було складовою ”права торговця” - ”Lex mercatoria”. Відтак міське право, в т. ч. мадебурзьке, відрізнялося від феодального права і канонічного права насамперед правом купців та ремісників, які творили стан міщан.

Тому основане на феодальному привілеї міське право того часу не можна вважати феодальним, позаяк феодально-суспільний порядок ґрунтувався на володінні землею, сільському господарстві, відносинах сюзеренітету-васалітету і незмінному порядку.

Слушно вважати, що на початок своєї історії міське право було правом спілки, мало договірний, комунітарний та світський характер, забезпечувало формальну рівність міських громадян, їхню взаємодопомогу та громадське врядування. Проте з часом міське право об'єктивно забезпечує формування самоврядної (муніципальної) влади, яка стає публічною, хоча і відрізняється від державної публічної влади істотними демократичними властивостями. Самоврядування у містах здобуває властивості самоорганізованої публічної влади і самоздійснюваного управління.

Самоврядна влада трансформує міське право, надає йому ознак публічного права. Формами такого права вважають не тільки правові звичаї та правові договори, а й нормативно-правові акти (рішення органів самоврядування), доктрину (праці вчених-правознавців, які тлумачать міське право), судові прецеденти (право суддів). Ці форми стають писаними, що надавало їм особливого значення.

Розвиток міського права давав змогу конституюватися містам як окремим соціальним утворенням, міським громадам у характерному для західної правової цивілізації сенсі цього слова.

Визначальні риси міського права, у т. ч. маґдебурзького, його відкритість і гнучкість сприяли його поширенню як просторово, так і ментально. Отже, міське право, у т. ч. маґдебурзьке, є невід'ємною складовою європейської правової цивілізації, європейської правової культури.

Маґдебурзьке право зародилось у місті Маґдебурзі і його основою стало міське звичаєве право та привілей архієпископа Віхмана 1188 р. У Маґдебурзі було сформовано модель міського самоврядування на чолі з бургомістром і радниками, що виконували адміністративні функції, та колегію шиффенів (лавників) під головуванням бурграфа (війта) та солтиса. Організацію міського самоврядування у місті Маґдебурзі можна вважати класичним маґдебурзьким правом, адже воно стало зразком для інших європейських міст, що здійснювали самоврядування на його основі.

Маґдебурзьке право характеризується наявністю значної кількості різноманітних джерел та браком єдиного кодифікованого акту (кодексу міського права). Джерелами мґдебурзького права були Саксонське Зерцало та його списки, маґдебурзький вейхбільд, ортилі, вількери, правові роз'яснення, книги міського права, привілеї Галицько-Волинських державців, польських королів, Великих литовських князів, жалувані грамоти московських царів, універсали українських гетьманів та інших європейських володарів. До джерел маґдебурзького права також відносять сеймові конституції, праці європейських правознавців Б. Карпцова, М. Яскера, Я. Тухольчика, Я. Церазина, П. Щербича, Б. Гроїцького та ін.

Маґдебурзьке право сприяло одній з найефективніших рецепцій римського права в Україні через використання праць глосаторів і коментаторів римського права, кодифікації Юстиніана та праць античних авторів.

Маґдебурзьке право було чинним на українських землях понад 500 років і впливало на формування в українців європейської правосвідомості та стало частиною української правосвідомості.

Маґдебурзьке право слугувало становленню українського міщанства як суспільного стану, що давало змогу захищати інтереси міщан перед органами державної влади, магнатами та шляхтою.

Поширення маґдебурзького права у Центрально-Східній Європі стало наслідком загальноєвропейського процесу розвитку міст, який європейські дослідники називають ”міською революцією Європи”.

Процес надання містам і селам маґдебурзького права в історико-правовій та історичній літературі названо локацією. Він мав дві стадії: правову і просторову. Поширення маґдебурзького права на українських землях розпочалося в період Галицько-Волинської держави та пов'язано з появою німецьких колоністів, що переселились на західноукраїнські землі на запрошення Галицько-Волинських володарів з метою розбудови міст після монголо-татарської навали. Надання маґдебурзького права українським містам, що перебували у складі Великого Князівства Литовського, відбувалося без участі німецьких колоністів.

Майже всі українські міста, що перебували у складі Польського Королівства, Великого Князівства Литовського та Речі Посполитої, володіли маґдебурзьким правом. Маґдебурзьким правом володіли також усі великі міста Гетьманщини. У середині XVII ст. міст, що володіли маґдебурзьким правом, налічувало близько однієї тисячі.

Поширення маґдебурзького права на схід Європи, у т. ч. на українські землі, є результатом як закономірних історичних та історико-правових процесів в Європі (урбанізація, розподіл праці, розвиток торгівлі, поширення християнства, становлення європейського ринку, комунальна революція), так і суб'єктивного вияву волі міських громад до самоврядування, до прийняття, рецепції міського права, запозичення готових правових конструкцій інших міст.

Договірний, світський, комунітарний характер маґдебурзького права, розрізнення права у широкому сенсі і у більш конкретному значенні правового розпорядження чи звичаю, забезпечували високу його адаптивність до конкретно-історичних умов, до соціальних потреб окремих міських громад. Певний рівень універсальності маґдебурзькому праву забезпечували його принципи - незалежність міської громади, формальна рівність міщан, загальне (радою) прийняття рішень, взаємна допомога та правовий захист громадян міста, участь міщан у судочинстві, максимальне залучення жителів міста до справ міської громади.

Конкретно-історичний розвиток усіх засадничих норм, їхня правова деталізація спричинилися до трансформування маґдебурзького права, тому на українських землях були чинними видозміни маґдебурзького права - хелмінське (кульменське) та шредське (новомарктське) право. Кульменське право походить з Пруссії, де воно використовувалося на території всієї держави. Характерною особливістю кульменського права є його систематизація у вигляді декількох кодифікацій, названих ревізіями. Особливістю новомарктського права стала майже цілковита відсутність міських рад і зосередження влади спадковими війтами. Кульменське і новомарктське право було чинним у містах і селах.

В Україні маґдебурзьке право використовували у містах, а на західноукраїнських землях ( Галичина, Лемківщина, Холмщина ) - і в селах. У селах Галичини застосовували маґдебурзьке право, пристосоване до життєвих умов села, але у спрощеному та видозміненому вигляді, на його функціонування значний вплив мало українське звичаєве право.

Використання та території України маґдебурзького права сприяло запровадженню в Україні європейської моделі місцевого самоврядування. Правовий устрій українських міст на західноукраїнських землях загалом відповідав устрою німецьких, польських, чеських, угорських та словацьких міст.

Маґдебурзьке право в українських містах Великого князівства Литовського, а пізніше Речі Посполитої, можна вважати українським міським правом. Ще більшого впливу українських міщан на формування органів міського самоврядування зазнали міста Лівобережної України та місто Київ після національно-визвольної війни. Тут поряд з маґдебурзьким правом використовувалось українське звичаєве право та Литовські статути. У містах війти стали основними посадовими особами, а радники і бурмістри виконували допоміжні функції. Маґдебурзьке право в Гетьманщині було загальнодержавним правом, оскільки його застосовували у діяльності міст та міських і козацьких судах.

Маґдебурзьке право, разом із Саксонським Зерцалом, Литовськими статутами і українським звичаєвим правом, належало до основних джерел кодифікації українського права у XVIII - першій половині XIX ст. Це, зокрема, ”Права, за якими судиться малоросійський народ” 1743 р., ”Процес краткий приказный” (1734), ”Суд і розправа в правах малоросійських” 1750 р., “Книга статут и прочие права малороссийские” 1764 р., ”Екстракт малоросійських прав” 1767 р., ”Екстракт із указів, інструкцій і установлень” 1786 р., ”Зібрання малоросійських прав” 1807р. та ін.

З-поміж джерел маґдебурзького права в Україні використовували німецькі та польські джерела, а також праці польських, німецьких та інших європейських дослідників.

Отже, використовуючи і розвиваючи маґдебурзьке право, український народ перебував у єдиному культурно-правовому просторі з іншими європейськими народами, які сьогодні становлять основу європейської спільноти (німцями, поляками, чехами, словаками, угорцями, литовцями).

Історико-правовий досвід маґдебурзького права в Україні є основою для все ґрунтовнішого наукового опрацювання проблем приватного права та втілення його результатів у діяльність органів місцевого самоврядування.

Дальший розвиток муніципального права в Україні зумовлений впливом європейських правоінтеграційних процесів. Історичність цих процесів обґрунтована результатами дослідження історії маґдебурзького права, потребує вироблення стратегії гармонізації всієї правової системи України з правом ЄС, зі збереженням її національної самобутності.

Наступна тенденція розвитку муніципального права в Україні має ґрунтуватися на ефективному використанні окремих складових історико-правового досвіду міського права в Україні - розширенні функцій міських громад і органів їхнього самоврядування, зміцненні фінансової основи міських громад та посиленні контролю за використанням громадських коштів, розвитку примирювальних процедур, переході до надання органами місцевого самоврядування послуг населенню.

Реалізація функцій муніципального права приведе до зміцнення самоврядної влади. Проблеми функціонування та розвитку вітчизняного місцевого самоврядування глибоко пов'язані з його історичним підґрунтям. Маючи досить давню і тривалу передісторію становлення, сучасне українське місцеве самоврядування має спиратися на відповідні правові традиції та культуру. Сьогодні ж його можна охарактеризувати як інституційно сформовану, але змістовно недостатньо наповнену систему владних відносин, яка ґрунтується на формальному визначенні демократичних основ взаємодії держави, суспільства, громади, особи. Місцеве самоврядування в Україні стикається з багатьма проблемами, більшість з яких прямо пов'язані з необхідністю розвитку муніципального права, а саме:

- недостатня системність правотворчої діяльності, і як наслідок, невисока ефективність прийнятих нормативно-правових актів;

- нескоординованість діяльності всіх суб'єктів місцевого самоврядування;

- населення не зацікавлене в розширенні своїх представницьких функцій на місцевому рівні через панування патерналістської політичної культури, зорієнтованості на сильну державу, покликану вирішувати всі проблеми людини;

- формування інституту самоврядування під посиленим контролем виконавчої влади, повсякчасне розширення тих функцій територіальних громад, які є й історично були функціями держави.

Серед проблем росту чи не найскладнішою для вирішення є проблема нерозуміння або ігнорування глибини і високого призначення представницької природи місцевого самоврядування. Бажання обмежити його сферу тільки місцевим господарством небезпечно, оскільки без розвитку представницьких аспектів його організації і діяльності громадянському суспільству важко розвивати принципи демократії та правової держави.

Отже, практичного переосмислення потребують питання належності до територіальної громади та пропорційної виборчої системи на виборах органів місцевого самоврядування. На основі проведеного дослідження можна стверджувати, що сьогоднішнє вирішення цих питань ігнорує історико-правовий досвід українських територіальних громад. Видається, що потребує обговорення і впровадження інститут членства у територіальних громадах і повернення до мажоритарної виборчої системи на виборах представницьких органів місцевого самоврядування.

Ще однією проблемою сучасного місцевого самоврядування та муніципального права, яка має історичний характер, є зловживання правом. Якщо керуватися розповсюдженим теоретичним розумінням терміна „зловживання правом”, то це явище характерне для сфери земельних відносин, приватизації комунального майна, місцевих фінансів тощо. Серед основних напрямів удосконалення муніципального права, спрямованих на вирішення проблеми зловживання правом, насамперед необхідно виділити розвиток статутного права, тобто прийняття статутів, визначення їхньої правової природи та місця у системі законодавства України. Статут міста чи іншого населеного пункту має стати дієвим інструментом локальної демократії, що дасть змогу використати історико-правовий досвід для попередження і ліквідації прогалин та колізій у муніципальному законодавстві, обов'язкового формування чітких і повних юридичних конструкцій норм, у т. ч. тих, які стосуються встановлення відповідальності за зловживання суб'єктивними правами, послідовної систематизації муніципального законодавства.

Раціональне співвідношення традицій і новацій у становленні сучасного місцевого самоврядування в Україні здатне забезпечити його перспективу, без якої неможливий розвиток держави Україна та реалізація її євроінтеграційних прагнень.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Кобилецький М.М. Маґдебурзьке право в Україні (XIV - перша половина XIX ст.) : історико-правове дослідження: монографія / Кобилецький Микола - Львів : ПАІС, 2008. - 406 с.

2. Кобилецький М.М. Маґдебурзьке право під час та після національно-визвольної війни : навч. посіб. / Кобилецький М.М. - Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2008. - 84 с.

3. Кобилецький М. Надання місту Львову маґдебурзького права / М. Кобилецький // Вісник Львівського університету. - Серія юридична. - Львів, 2001. - Вип. 36. - С. 60 - 64.

4. Кобилецький М.М. Суд і судочинство у місті Львові за маґдебурзьким правом / М.М. Кобилецький // Право України. - Київ, 2001. - № 10. - С. 111 - 115.

5. Кобилецький М.М. Самоврядування вірменської громади у місті Львові (XIV - XVIII ст.) / М.М. Кобилецький // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ. - Серія юридична. - Львів, 2001. - Вип. 2. - С. 84 - 89.

6. Кобилецький М. Маґдебурзьке право у місті Дрогобичі / Микола Кобилецький // Підприємництво, господарство і право. - Київ, 2002. - № 2. - С. 71 - 73.

7. Кобилецький М. Апарат управління міста Львова за маґдебурзьким правом / Микола Кобилецький // Підприємництво, господарство і право - Київ, 2002. - № 7. - С. 117 - 120.

8. Кобилецький М.М. Судочинство вірменської громади у місті Львові (XIV - XVIII ст.) / М.М. Кобилецький // Юридичний вісник. - Одеса, 2002. - № 1. - С. 119 - 122.

9. Кобилецький М. Самоврядування міста Самбора за маґдебурзьким правом / М. Кобилецький // Вісник Львівського університету. - Серія юридична. - Львів, 2002. - Вип. 37. - С. 93 - 99.

10. Кобилецький М. Самоврядування у місті Жовкві за маґдебурзьким правом. (До 400-річчя з дня надання) / М. Кобилецький // Вісник Львівського університету. - Серія юридична. - Львів, 2003. - Вип. 38. - С. 56 - 62.

11. Кобилецький М.М. Маґдебурзьке право у селах Галичини / Кобилецький М.М. // Право України. - 2003. - № 8. - С. 120 - 124.

12. Кобилецький М. Суд і судочинство в селах Галичини за маґдебурзьким правом / Микола Кобилецький // Підприємництво, господарство і право. - Київ, 2003. - № 7. - С. 133 - 137.

13. Кобилецький М. Асесорський суд / Микола Кобилецький // Підприємництво, господарство і право. - Київ, 2003. - № 8. - С. 114 - 117.

14. Кобилецький М. Маґдебурзьке право у місті Теребовля / М. Кобилецький // Вісник Львівського університету. - Серія юридична. - Львів, 2004. - Вип. 39. - С. 111 - 116.

15. Кобилецький М.М. Маґдебурзьке право як джерело кодексу 1743 року / Кобилецький М.М. // Життя і право. - 2004. - № 2. - С. 44 - 51.

16. Кобилецький М. Надання місту Сянок маґдебурзького права / Кобилецький М. // Вісник Львівського університету. - Серія юридична. - Львів, 2006. - Вип. 42. - С. 82-89.

17. Кобилецький М. Хелмінське право / Микола Кобилецький // Підприємництво, господарство і право - Київ, 2006. - № 1. - С. 137 - 140.

18. Кобилецький М. Бартоломій Гроїцький та його дослідження маґдебурзького права / Кобилецький М. // Вісник Львівського університету. - Серія юридична. - Львів, 2007. - Вип. 44. - С. 90 - 96.

19. Кобилецький М.М. Маґдебурзьке право в Гетьманщині / Кобилецький М.М. // Підприємництво, господарство і право - Київ, 2007. - № 12. - С. 159 - 162.

20. Кобилецький М.М. Маґдебурзьке право як джерело рецепції римського права в Україні / Кобилецький М.М. // Право України - 2007. - № 8. - С. 121 - 125.

21. Кобилецький М.М. Маґдебурзьке право в Києві після національно-визвольної війни / М.М. Кобилецький // Правова держава. - Київ, 2007. - Вип. 39. - С. 129-136. (Спецвипуск).

22. Кобилецький М.М. Маґдебурзьке право в Галичині / Кобилецький Микола Мар'янович // Ученые записки Таврического национального университета им. В. Вернадского. - Сімферополь, 2007. - Ч. ІІ. - № 20. - С. 87-94.

23. Kobyletc'kyj M. Das magdeburgische Recht als Quelle des Kodex von 1743 / Mykola Kobyletc'kyj // Rechts - und Sprachtransfer in Mittel - und Osteuropa. - Recht ; Berlin, 2008. - S. 141-155.

24. Кобилецький М. Суд і судочинство в містах України за маґдебурзьким правом / Микола Кобилецький // Право України. - 2008. - № 10. - С. 139-145.

25. Кобилецький М. Новомарктське (шредське) право / Кобилецький М. // Вісник Львівського університету. - Серія юридична. - Львів, 2008. - Вип. 46. - С.44-51.

26. Кобилецький М. Виникнення маґдебурзького права / Кобилецький М./ Вісник Львівського університету. - Серія юридична. - Львів, 2009. - Вип. 47. - С. 35-43.

27. Кобилецький М. Правовий статус міського населення за маґдебурзьким правом / Кобилецький М. // Вісник Львівського університету. - Серія юридична. - Львів, 2009. - Вип.49. - С. 34-40.

28. Кобилецький М.М. Правовий статус юри дик в містах України за маґдебурзьким правом / Кобилецький М.М. // Зб. наук. праць Одеської юридичної академії. - Одеса : Видавництво Одеської юридичної академії, 2009. - С. 137-142.

29. Кобилецький М. Маґдебурзьке право у країнах Центральної Європи / М. Кобилецький// Вісник Львівського університету. - Серія юридична. - Львів, 2010. - Вип. 50. - С. 73-79.

30. Кобилецький М.М. Суди маґдебурзького права у селах Галичини / М.М. Кобилецький // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: матеріали IX регіон. наук.-практ. конф., (Львів, 13-14 лютого 2003 р.). - Львів : Юридичний факультет ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. - С. 79-81.

31. Кобилецький М.М. Поширення маґдебурзького права в Україні у XIV ст. / М.М. Кобилецький // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : матеріали XII регіон. наук.- практ. конф., (Львів, 9-10 лютого 2006 р.) - Львів : Юридичний факультет ЛНУ ім. Івана Франка, 2006. - С. 81-82.

32. Кобилецький М.М. Маґдебурзьке право та рецепція римського права в Україні / М.М. Кобилецький // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : матеріали XIII регіон. наук.-практ. конф., (Львів, 8-9 лютого 2007р.) - Львів : Юридичний факультет ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. - С. 103-104.

33. Кобилецький М. Саксонсько-маґдебурзьке право та рецепція римського права в Україні / Микола Кобилецький // Римське право та правова культура Європи : матеріали міжнар. наук. конф., (Люблін, 27-29 листопада, 2007 р.) - Люблін : Видавництво Люблінського католицького університету, 2008. - С. 117-123.

34. Кобилецький М.М. Новомарктське (шредське) право / М.М. Кобилецький // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : матеріали XIV регіон. наук.-практ. конф. (Львів, 6 лютого 2008 р.) - Львів : Юридичий факультет ЛНУ ім. Івана Франка, 2008. - С. 55-58.

35. Кобилецький М. Джерела маґдебурзького права / Микола Кобилецький // Актуальні проблеми тлумачення і застосування юридичних норм : зб. статей учасників наук.-практ. конф., присвяченої пам'яті проф. П.О. Недбайла. (Львів, 28-29 березня 2008 р.) - Львів : Юридичний факультет ЛНУ ім. Івана Франка, 2008. - С. 27-28.

36. Кобилецький М.М. Надання маґдебурзького права (локація) / М.М. Кобилецький // Земля і земельні відносини в історії права, держави і юридичною думки: матеріали XX міжнар. історико-правової конф., (Судак, 25-28 вересня 2008 р.) - Судак : Видавництво Таврійського університету ім. В. Вернадського, 2008. - С. 200-205.

37. Кобилецький М.М. Різновиди міського права / М.М. Кобилецький // Актуальні проблеми історії держави і права країн Центрально-Східної Європи ( присвячено 150-річчю Освальда Бальцера) : матеріали міжнар. наук. конф., (Львів, 24-25 квітня 2009 р.) - Львів : Юридичний факультет ЛНУ ім., 2009. - С.125-128.

38. Кобилецький М.М. Поширення маґдебурзького права на українських землях Великого князівства Литовського / Кобилецький М.М. // Досвід правового розвитку Великого князівства Литовського (1529-1588 рр.) : матеріали міжнар. наук. конф., присвяченої 480-річчю Статуту Великого князівства Литовського 1529 року і 420-річчю Статуту Великого князівства Литовського 1588 року. (Одеса, 20-21 березня 2009 р.). - Одеса : Юридична література, 2009. - С. 49-53.

39. Кобилецький М.М. Правовий статус населення міст України за маґдебурзьким правом / М.М. Кобилецький // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : матеріали XV регіон. наук.-практ. конф., (Львів, 4-5 лютого 2009 р.) - Львів : Юридичний факультет ЛНУ ім.. Івана Франка, 2009. - С.57-58.

Анотація

Кобилецький М.М. Маґдебурзьке право і його застосування в Україні (ХІV - перша половина XIX століття) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. - Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2010.

У дисертації на основі сучасних методологічних підходів науки історії держави та права, узагальнюючого вивчення наукової літератури, пам'яток права, архівних матеріалів здійснено систематичний аналіз історії маґдебурзького права в Україні. Історія маґдебурзького права розглядається як один з найважливіших етапів становлення муніципального права, унікальний у своїй багатоманітності історико-правовий досвід самоврядування українських міст ХVIII - першої половини XIX ст.

З цією метою у дисертації з'ясовано стан наукового дослідження проблеми, визначено низку понять, досліджено причини, передумови та обставини становлення міського права Маґдебурга, розкрито зміст і співвідношення історико-правових процесів локації, рецепції, еволюції та трансформації маґдебурзького права, висвітлено причини, закономірності та особливості поширення маґдебурзького права, його засадничі принципи, універсальний характер та розвинені у процесі соціальної практики різновиди, проаналізовано джерела (форми) маґдебурзького права, встановлено їхнє місце та історичну роль у циклічному розвитку маґдебурзького права у західноукраїнських селах ХІV-XVIII ст., охарактеризовано роль маґдебурзького права у формуванні самоврядної влади як різновиду публічної влади в Україні, здійснено аналіз системи міського самоврядування за маґдебурзьким правом, розкрито роль маґдебурзького права у функціонуванні органів міського самоврядування Гетьманщини та міста Києва, досліджено місце і роль маґдебурзького права у кодифікації права в Україні у ХVIII - на початку XIX ст.

У ході дослідження автор довів, що на початок своєї історії міське право було правом спілки, мало договірний, комунітарний та світський характер, забезпечувало формальну рівність міських громадян, їхню взаємодопомогу та громадянське врядування. Проте з часом міське право об'єктивно забезпечує формування самоврядної (муніципальної) влади, яка стає публічною, хоча і відрізняється від державної публічної влади істотними демократичними властивостями. Самоврядування у містах здобуває властивості самоорганізованої публічної влади і самоздійснюваного управління.

Визначальні риси міського права, у тому числі маґдебурзького, його відкритість і гнучкість сприяли його поширенню як просторово, так і ментально. Відтак маґдебурзьке право є невід'ємною складовою частиною європейської правової цивілізації, європейської правової культури.

У роботі акцентовано увагу на високій адаптованості маґдебурзького права до конкретно-історичних умов, соціальних потреб окремих громад. Конкретно-історичний розвиток принципів маґдебурзького права, їхня правова деталізація спричинилася до його трансформації, перетворення в українське міське право.

Використовуючи і розвиваючи маґдебурзьке право, український народ перебував у єдиному культурно-правовому просторі з іншими європейськими народами, які сьогодні складають основу європейської спільноти.

Ключові слова: міське право, муніципальне право, маґдебурзьке право, самоврядування, локація, кодифікація.

Аннотация

Кобилецкий Н.М. «Магдебургское право и его применение в Украине (XIV - первая половина XIX века) - Рукопись

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.01 - теория и история государства и права; история политических и правовых учений. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко, Львов, 2010.

В диссертации на основании современных методологических подходов науки истории государства и права, обобщающего изучения научной литературы, памятников права, архивных материалов проведен системный анализ истории магдебургского права в Украине. История магдебургского права рассматривается как один из важнейших этапов становления муниципального права, уникальный историко-правовой опыт самоуправления украинских городов XIV - первой половины XIX века.

С этой целью в диссертации определено состояние научного исследования проблемы, ряд научных понятий, исследовано причины и условия становления городского права Магдебурга, раскрыто содержание и соотношение историко-правовых процессов локации, рецепции, эволюции и трансформации магдебургского права, освещено причины, закономерности и особенности распространения магдебургского права, его принципы, универсальный характер и развитые в процессе социальной практики разновидности, проанализировано источники (формы) магдебурского права, установлено их место и историческая роль в развитии магдебургского права в западноукраинских селах XIV - XVIII века, дана характеристика роли магдебургского права в формировании муниципальной власти как разновидности публичной власти в Украине, сделан анализ системы городского самоуправления, раскрыта роль магдебурского права в функционировании органов городского самоуправления Гетьманщины и города Киева, исследовано место и роль магдебургского права в кодификации права Украины XVIII - начала XIX века.

Ключевые слова: городское право, муниципальное право, магдебургское право, самоуправление, локация, кодификация.

Annotacion

Kobyletskiy M. M. Magdeburg law and its application in Ukraine (XIV - first half of XIX century) - Manuscript.

Dissertation for obtaining a scientific degree of Doctor of Law on the speciality 12.00.01 -- theory and history of state and law; history of political and legal studies.- Lviv National University named after Ivan Franko, Lviv, 2010.

In the dissertation systematic analysis of the history of the Magdeburg law in Ukraine basing on the modern methodological approaches of the science of history of the state and law, generalizing study of scientific literature, archival materials was carried out. History of Magdeburg law is considered as one of the most important stages of formation of the municipal law, unique in its variety historico-legal experience of self-government of Ukrainian cities in XVIII - first half of the XIX century.

In the dissertation the state of scientific research of the problem has been studied; the reasons, preconditions and circumstances of the formation of the Magdeburg law have been researched; the content, correlation of the historico-legal processes of location, perception, evolution and transformation of the Magdeburg Law have been exposed; the causes, regularities and features of distribution of the Magdeburg law, its fundamental principles, universal character and variations, developed in the process of social practice, have been clarified; sources (forms) of Magdeburg law have been analyzed; their place and historical role in the cyclic development of the Magdeburg Law in Western Ukrainian villages in XIV-XVIII centuries have been clarified; the role of the Magdeburg Law in formation of the self-governing power as a kind of public power in Ukraine has been characterized; the system of municipal self-government by Magdeburg Law has been analyzed; the role of Magdeburg Law in the functioning of municipal self-government bodies of Kyiv and Hetmanate has been studied; the place and role of the Magdeburg Law in the codification of law in Ukraine in the XVIII - at the beginning of the XIX century have been determined.

During the research the author has proved that the municipal law at the beginning of its history was the law of union, had contractual and secular character, provided formal equality among municipal citizens, their mutual aid and civil governance. However, in course of time, municipal law provides formation of self-governing (municipal) power, which becomes public, although it differs from state public power by its essential democratic features. Self-government in the cities acquires features of self-organized public power and self-carried administration.

The essential features of municipal law, including Magdeburg Law, its openness and flexibility promoted its distribution spatially and mentally. Thus Magdeburg Law is an inalienable part of European legal civilization, European legal culture.

Special attention is paid to the high level of adaptation of the Magdeburg Law to the concretely-historical conditions and social needs of separate communities. Concretely-historical development of the principles of Magdeburg law, their legal detalization contributed to its transformation to Ukrainian municipal law.

Using and developing the Magdeburg Law, Ukrainian people have been in one cultural and legal space with other European nations, which compose the foundation of the European community.

Key words: municipal law, the Magdeburg Law, self-government, location, codification.

Размещено на Allbest.ru