Конституційні основи референдної демократії в Україні

Зроблено висновок, що система референдної демократії в Україні - це історично сформована та закріплена в Конституції та законах України система взаємозумовлених і взаємопов'язаних між собою усталеними доктринальними, функціональними, структурними й іншими юридичними зв'язками видів і груп референдної демократії, скерованих на забезпечення найсприятливішого конституційно-правового режиму для безпосередньої реалізації народного суверенітету та публічної влади територіальних громад на референдумах.

З'ясовано, що для системи референдної демократії в Україні характерними є такі юридичні ознаки: 1) за своєю сутністю система референдної демократії є основою системи національної демократії загалом, а також оптимальною та легітимною моделлю безпосередньої реалізації народного суверенітету та публічної влади територіальних громад на всеукраїнському і місцевих референдумах; 2) за змістом система референдної демократії є конституційно-правовими відносинами, опосередкованими у теоретико-методологічній моделі референдної правотворчої та правозастосовної діяльності, а також орієнтиром для систематичних конституційно-правових досліджень проблем теорії та практики референдумів і референдної демократії в Україні; 3) за функціями система референдної демократії є сукупністю цілеспрямованого вольового впливу Українського народу та територіальних громад шляхом проведення всеукраїнського та місцевих референдумів на найбільш суспільно значущі конституційні правовідносини; 4) за структурою система референдної демократії є внутрішньою побудовою моделі цього виду демократії, представленою взаємозумовленими і взаємоузгодженими між собою видами і групами референдної демократії; 5) за формою система референдної демократії є, насамперед, сукупністю унормованих у Конституції України (конституційних) та законах України (законодавчих) умов і засобів для забезпечення належного правового режиму ініціювання, організації і проведення референдумів в Україні та реалізації їх рішень. До того ж система референдної демократії є комплексом упорядкованих знань про референдуми і сприятливі конституційно-правові режими їх ініціювання, організації та проведення, а також системою вмінь застосовувати відповідні знання в конституційній правотворчій і правозастосовній практиці.

У підрозділі 3.2. "Загальна характеристика основних видів референдної демократії в Україні" доводиться, що система референдної демократії в Україні наповнюється реальним змістом за умови пізнання юридичної природи її основних структурних елементів - попередньо виявлених нами видів референдної демократії та їх груп.

Подано розгорнуту правову характеристику основних видів референдної демократії, попередньо виявлених і систематизованих у підрозділі 3.1. Особлива увага приділяється аналізу конституційної референдної демократії. Адже, як переконує новітня історія українського та зарубіжного конституціоналізму, референдум з питань зміни конституції, чи ухвалення її нової редакції є ефективним і легітимним інструментарієм демократичних перетворень лише за умови утвердження в державі конституційно-правового режиму, який максимально сприяє реалізації права громадян на безпосередню участь в обов'язковому чи факультативному конституційному референдумі. Також зазначається, що конституційні референдуми й однойменний вид референдної демократії отримали в XXI ст. перспективи свого розвитку і на міжнародній арені. Ідеться, насамперед, про конституційні референдуми 2005 і 2008 рр. у ЄС, що стосувалися ратифікації Конституції ЄС ("Договір, який запроваджує конституцію для Європи"), ухваленої 29 жовтня 2004 р. у Римі керівниками держав-членів та кандидатів на членство у ЄС (2005) і Лісабонського договору (2008), який набув чинності з 1 січня 2010 р.

Обґрунтовано висновок, що за своєю сутністю цей вид референдної демократії є конституційним режимом, який забезпечує реалізацію Українським народом своєї установчої влади в ухваленні або затвердженні Основного Закону суспільства та держави. Його пріоритетність у системі інших видів референдної демократії зумовлюється тим, що він створює найсприятливіші умови для конституційної правотворчості Українського народу як вищої форми безпосередньої реалізації народного суверенітету. Наведено пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства про референдуми з метою створення належних умов для існування та дієвості в Україні конституційної референдної демократії.

Значну увагу також приділено правовому аналізу законодавчої, ратифікаційної та інших видів референдної демократії. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення локальної референдної демократії, зокрема, шляхом ухвалення Закону України "Про місцевий референдум", проект якого розроблявся за участі дисертанта в 2008-2010 рр.

У підрозділі 3.3. "Тенденції розвитку системи національної референдної демократії" досліджено чинники, які впливають на розвиток й удосконалення системи національної референдної демократії, а також виявлено та систематизовано тенденції подальшого генезису цієї системи.

Установлюється, що на розвиток системи референдної демократії в Україні, окрім подальшого генезису й удосконалення конституціоналізму, конституційного права й Основного Закону, впливає ціла низка чинників об'єктивного та суб'єктивного характеру, що наближені до системи факторів, які сприяли утвердженню цього виду народовладдя у світі та в Україні, а нині зберігають свою актуальність для його майбутнього розвитку. За своєю сутністю, тобто походженням, ці чинники поділяються на об'єктивні та суб'єктивні, серед перших можна виділити доктринальні, нормативно-правові й інституційні чинники, а серед інших - стверджуючі, чи спростовуючі референдну демократію та її систему дії суб'єктів правотворчої та правозастосовної діяльності (ухвалення нового закону про референдум, проведення нового референдуму тощо); за змістом - на політичні, економічні, соціальні, культурні (духовні), екологічні, інформаційні й інші, що збігаються з основними сферами розвитку суспільства та держави в Україні; за суб'єктами - на чинники, зумовлені волею та законними інтересами Українського народу, Української держави і територіальних громад, які є основними активними учасниками референдної правотворчої та правозастосовної діяльності; за формою - на матеріальні та процесуальні чинники нормативного забезпечення системи референдної демократії; за умовами - на постійні та тимчасові, а також на міжнародні, загальнодержавні та локальні (місцеві) тощо. Виявлені чинники генезису системи референдної демократії зумовлюють тенденції її подальшого розвитку.

У свою чергу, під тенденціями розвитку системи референдної демократії в Україні слід розуміти основні напрями генезису основних видів референдної демократії та їх системи у 2010 і наступних роках. Ці тенденції загалом є зіставлюваними з основними тенденціями генезису вітчизняного конституціоналізму в усіх його проявах і взаємодоповнюючими щодо них.

Обґрунтовується положення про те, що визначальними для утвердження та генезису референдної демократії в Україні на середньо- та довготермінову перспективу є тенденції: щодо удосконалення доктринально-правових основ системи референдної демократії; інтеграції системи референдної демократії до складу системи конституційних видів народовладдя; подальшої диференціації системи референдної демократії й утвердження її нових видів; розвитку й удосконалення системи референдного законодавства; розширення кола суб'єктів референдної демократії; процесуалізації референдного права та референдного законодавства; муніципалізації та глобалізації референдної демократії тощо. Виявлена система тенденцій розвитку референдної демократії є визначальною, хоча й не вичерпною та зберігає свою актуальність для подальших наукових досліджень.

Розділ 4 "Конституційні механізми забезпечення реалізації референдної демократії в Україні" складається із двох взаємодоповнюючих підрозділів, у яких доводиться, що функціонування референдної демократії в Україні забезпечується через встановлені Конституцією та законами України механізми забезпечення її реалізації. Відповідні конституційні механізми представлені двома взаємопов'язаними і взаємодоповнюючими компонентами - нормативно-правовим й організаційно-правовим механізмами забезпечення реалізації референдної демократії, що діють як на національному, так і на міжнародному рівнях.

Підрозділ 4.1. "Нормативно-правові механізми забезпечення реалізації референдної демократії в Україні" присвячено дослідженню сутності та змісту нормативно-правового механізму реалізації референдної демократії, його співвідношенню зі спорідненою, але не тотожною категорією "референдне законодавство", структурі цього механізму та загальній характеристиці його основних складових елементів.

Наголошується, що визначенню категорії "нормативно-правовий механізм забезпечення реалізації референдної демократії" має передувати врахування таких принципових моментів: 1) за своєю сутністю нормативно-правовий механізм забезпечення реалізації референдної демократії є комплексним установчо-регуляторним правовим механізмом для забезпечення існування та дієвості референдної демократії, тобто чинником, легітимізуючим цей конституційно-правовий режим, утверджуючим його правові основи; 2) за своїм змістом відповідний нормативно-правовий механізм є системою нормативно-правових актів, які об'єктивують матеріальні та процесуальні норми референдного права, перебувають між собою в ієрархічних, супідрядних юридичних зв'язках - Конституція України, закони України, інші нормативно-правові акти, що регулюють виключне право народу на безпосередню реалізацію свого суверенітету, право територіальної громади вирішувати на місцевих референдумах важливі питання місцевого значення, право громадян на участь у референдумах і порядок його здійснення, процедурно-процесуальні аспекти ініціювання та проведення референдумів, а також інші питання у сфері референдної демократії; 3) структура нормативно-правового механізму забезпечення реалізації референдної демократії, тобто його внутрішня побудова, представлена як елементами системи нормативно-правових актів у сфері референдної демократії - законодавчими і підзаконними нормативно-правовими актами, так і доктринальними (ідеологічно-правовими), предметно-функціональними, структурними й іншими юридичними зв'язками між ними; 4) за формою нормативно-правовий механізм забезпечення реалізації референдної демократії, який по-суті структуровано об'єктивує референдне право, є важливим розділом (підрозділом) чинного конституційного законодавства України; 5) за сферами дії нормативно-правовий механізм забезпечення референдної демократії представлений як національним, так і міжнародним компонентом. Останній є системою міжнародних конвенційних механізмів впливу на референдні правовідносини з метою приведення їх у відповідність зі стандартами ПАРЄ щодо референдної демократії.

Підсумовується, що нормативно-правовий механізм забезпечення реалізації референдної демократії - це ієрархічна система взаємодіючих, перебуваючих між собою у складних доктринальних (ідеологічно-правових), предметно-функціональних, структурних й інших юридичних зв'язках законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, які на національному та міжнародному рівнях встановлюють найсприятливіші легітимні умови, способи і методи безпосередньої реалізації народного суверенітету у формі ініціювання, організації та проведення референдумів, а також реалізації їх рішень.

Проаналізовано не лише чинне законодавство про референдуми, а й законопроекти про всеукраїнський референдум (зокрема, прийнятий 3 червня 2010 р. у першому читанні законопроект н. д. Д. Ю. Шпенова (реєстр. № 6278 від 29.04.10), законопроекти н. д. Ю. Б. Ключковського (реєстр. № 6278-1 від 21.04.10) і н. д. В. І. Коновалюка (реєстр. № 6278-2 від 26.04.10)), а також законопроект про всеукраїнський референдум і про місцевий референдум, розроблені під керівництвом дисертанта в 2009-2010 рр. у Мін'юсті.

Зазначено, що важливий вплив на розвиток й удосконалення законодавчих механізмів забезпечення референдної демократії в Україні мають і документи, ухвалені Венеціанською комісією ПАРЄ на її пленарній сесії. Це, наприклад, Рекомендація 1821 (2007) "Про Кодекс належної практики щодо референдумів", Декларація Кабінету Міністрів Ради Європи "Про Кодекс належної практики щодо референдумів", а також висновки і коментарі Венеціанської комісії щодо конкретних українських законопроектів у сфері референдумів і референдної демократії.

У підрозділі 4.2. "Організаційно-правове забезпечення реалізації референдної демократії в Україні: проблеми теорії та практики" досліджено організаційно-правовий механізм забезпечення референдної демократії в Україні та проаналізовано перспективи і шляхи його вдосконалення.

Обґрунтовуються принципові положення, які відображують юридичну природу досліджуваного механізму: 1) за своєю сутністю організаційно-правовий механізм забезпечення реалізації референдної демократії є інституційною складовою конституційного механізму існування та дієвості відповідного режиму; 2) за своїм змістом цей механізм є системою взаємопов'язаних і взаємозумовлених правовідносин між суб'єктами референдуму (громадяни України, Верховна Рада України, Президент України, Центральна виборча комісія, Конституційний Суд України тощо) й іншими суб'єктами правовідносин, які виникають, змінюються та припиняються з приводу створення найсприятливіших умов для ініціювання, організації та проведення всеукраїнського і місцевих референдумів; 3) за структурою організаційно-правовий механізм забезпечення реалізації референдної демократії є системою учасників референдних правовідносин, наділених правосуб'єктністю щодо легітимного забезпечення сприятливих умов для ініціювання, організації та проведення референдумів, а також реалізації їх рішень в умовах утвердження демократії та верховенства права і перебуваючих між собою в усталених структурно-функціональних й інших юридичних зв'язках; 4) за своєю формою організаційно-правове забезпечення реалізації референдної демократії характеризується як цілісний динамічний юридичний механізм; 5) за національною приналежністю організаційно-правовий механізм забезпечення реалізації референдної демократії поділяється на суб'єкти національного референдного права та міжнародні інституції, чия діяльність має визначальний вплив на утвердження та розвиток відповідного конституційно-правового режиму.

Підсумовується, що організаційно-правовий механізм забезпечення реалізації референдної демократії в Україні - це комплексна інституційна система взаємодіючих між собою суб'єктів референдних правовідносин, реалізація функцій і повноважень яких на національному та міжнародному рівнях створює найсприятливіші умови для здійснення народовладдя через ініціювання, організацію та проведення всеукраїнського і місцевих референдумів.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, яка полягала у виробленні теорії конституційних засад референдної демократії в Україні, що має утвердитися як теоретико-методологічна основа для подальшого вдосконалення референдної правової доктрини й оптимізації правотворчої та правозастосовної діяльності учасників референдного процесу на сучасному етапі національного державотворення та правотворення.

Головними науковими і практичними результатами дисертаційної роботи є такі висновки.

1. Важливою запорукою ефективності безпосередньої реалізації народного суверенітету шляхом проведення референдумів є забезпечення відповідного конституційно-правового режиму для їх ініціювання, організації та проведення. Отже, референдна демократія - це самостійний вид конституційно-правового режиму (франц. regime, від лат. regimen - управління, керівництво), представлений системою встановлених Конституцією і законами України легітимних найсприятливіших умов, способів і методів безпосередньої реалізації народного суверенітету у формі ініціювання, організації та проведення референдумів, а також реалізації їх рішень.

За своєю сутністю референдна демократія є пріоритетним видом прямого народовладдя, втіленням установчої влади Українського народу та територіальних громад; зміст референдної демократії визначається предметом і юридичною силою рішень всеукраїнського та місцевих референдумів; за своєю формою референдна демократія є пріоритетною формою конституційної правотворчості Українського народу та територіальних громад. При цьому основними структурними елементами (компонентами), які визначають сутність і зміст цього виду прямого народовладдя та його призначення в механізмі конституційно-правового регулювання є референдна ідеологія (доктрина); система референдного законодавства, а також організаційно-правові механізми його реалізації.

2. Пізнання сутності і змісту, особливостей генезису, типології та системи референдної демократії, а також конституційних механізмів її реалізації вимагає досконалого теоретико-методологічного підґрунтя і, насамперед, вивіреної конституційно-правової методології, під якою слід розуміти світоглядну категорію сучасного конституціоналізму, пов'язану із системною та цілеспрямованою науковою діяльністю вчених-конституціоналістів у дослідженні явищ правової реальності. Методологія досліджень теорії та практики референдної демократії є конституційним ученням про світогляд і систему наукових принципів, методів, прийомів та способів пізнання й об'єктивної оцінки референдної ідеології (доктрини) системи чинного референдного законодавства й організаційно-правових механізмів реалізації референдної демократії.

3. Існування та дієвість референдної демократії ґрунтується на певних принципах, які є системою історично сформованих і діючих об'єктивних та суб'єктивних керівних ідей, ідеалів і цілей, покладених в основу референдної ідеології (доктрини), системи референдного законодавства й організаційно-правового механізму реалізації референдної демократії. При цьому принципи референдної демократії (народного суверенітету, верховенства права, демократизму, законності, відкритості та гласності, участі в референдумах на засадах загального, вільного, рівного, прямого права голосу при таємному голосуванні тощо) класифікуються за походженням (об'єктивні та суб'єктивні) і за сферами їх існування та дієвості (ідеологічні (доктринальні), предметні та функціональні) й утворюють у своїй взаємодії систему принципів референдної демократії.

4. Референдна демократія є важливою складовою національної конституційної системи народовладдя, поза межами якої вона втрачає свій сенс і соціальне призначення. До того ж, з огляду на своє значення для реалізації народного суверенітету, референдна демократія є стрижневою складовою народовладдя в Україні, пріоритетним видом безпосереднього народовладдя та системи національної демократії загалом.

5. Утвердженню, розвитку й удосконаленню референдної демократії в кожній окремо взятій державі світу, включаючи й Україну, передують певні чинники, які можна умовно розмежовувати на основні (визначальні) та додаткові (компліментарні). Основними передумовами формування референдної демократії є становлення референдної ідеології; розвиток й удосконалення референдного законодавства; формування правових механізмів реалізації референдної демократії. До інших, додаткових передумов формування референдної демократії, належить розвиток усіх сфер суспільного і державного життя в країнах, де відбувся генезис референдної демократії (політичні, економічні, соціальні, культурні, інформаційні й інші чинники).

6. Генезис референдної демократії в Україні, у контексті світового конституційного процесу становлення та розвитку цього виду безпосереднього народовладдя, припадає на новітній період європейської цивілізаційної історії (1991-2009). Періодизуючи історію референдної демократії в Україні, слід виділити три її основних етапи: 1) 1991-1996 рр. -етап утвердження конституційних основ референдної демократії в Україні; 2) 1996-2000 рр. - етап занепаду цього виду безпосередньої демократії; 3) 2000 - донині - третій етап, який позначився проведенням всеукраїнського референдуму 16 квітня 2000 р. та формуванням передумов відродження національної референдної демократії, зокрема активізацією законодавчих ініціатив щодо урегулювання всеукраїнського референдуму та місцевих референдумів і належних умов їх проведення.

7. Складність генезису референдної демократії та її юридичної природи в різних державах і регіонах світу сприяє урізноманітненню її типів (моделей). Нині основними та найбільш усталеними типами (моделями) референдної демократії у світі є: "швейцарська модель" (Швейцарія), "французька модель" (Франція, Бельгія, Люксембург, Нідерланди й ін.), "американська модель" (США), "італійська модель" (Італія), "іберійська модель" (Іспанія, Португалія), "британська модель" (Велика Британія), "скандинавська модель" (Данія, Норвегія, Швеція), "балтійська модель" (Естонія, Латвія), "постсоціалістична модель" (Польща, Румунія, Словаччина, Угорщина, Чехія), "балканська модель" (Боснія і Герцеговина, Сербія, Хорватія, Чорногорія), "пострадянська модель" (Грузія, Казахстан, Киргизія, Молдова, РФ, Україна й ін.), "латиноамериканська модель" (Болівія, Бразилія, Венесуела, Колумбія, Чилі й ін.), "австралійська модель" (Австралія, Нова Зеландія), "африканська модель" (Бенін, Гана, Джибуті, Єгипет, ПАР й ін.), "азійська модель" (Камбоджа, Південна Корея, Сирія), "ісламська модель" (Іран, Марокко й ін.), та власне новітня модель "референдної демократії ЄС" (Європейський Союз). Кожна із зазначених моделей референдної демократії є унікальною, наділеною власними юридичними особливостями, що виявляються в усіх складових цього виду народовладдя - у референдній доктрині, у системі референдного законодавства й організаційно-правових механізмах забезпечення реалізації референдної демократії.

8. Навіть у межах однієї національної моделі референдної демократії об'єднується кілька видів референдумів, кожному з яких може бути властивим індивідуальний конституційно-правовий режим щодо найбільшого сприяння їх проведенню. Нині багаторівневу структуру системи референдної демократії в Україні представлено такими видами цього конституційно-правового режиму та їх групами: 1) за сутністю (походженням): ініціативна (факультативна), обов'язкова; 2) за предметом: конституційна, законодавча, ратифікаційна; 3) за юридичними наслідками: імперативна, консультативна; 4) за часом застосування стосовно процедури парламентської правотворчості: дозаконодавча, законодавча, післязаконодавча (ратифікаційна); 5) за територією застосування референдної демократії: загальнонаціональна, місцева (локальна). Зазначені види референдної демократії та їх групи перебувають між собою в комплексних юридичних зв'язках, що дозволяє розглядати їх як цілісну систему.

9. Отже, система референдної демократії в Україні - це історично сформована та закріплена в Конституції та законах України система взаємозумовлених і взаємопов'язаних між собою усталеними доктринальними, функціональними, структурними й іншими юридичними зв'язками видів і груп референдної демократії, скерованих на забезпечення найсприятливішого конституційно-правового режиму для безпосередньої реалізації народного суверенітету та публічної влади територіальних громад на референдумах.

При цьому система референдної демократії наповнюється реальним змістом за умови пізнання юридичної природи її основних складників - попередньо виявлених видів референдної демократії та їх груп. Кожен із них є по-своєму змістовно та функціонально унікальним і розкриває потенціал та призначення референдної демократії в суспільстві та державі. Система референдної демократії в Україні постійно розвивається та вдосконалюється.

10. Під тенденціями розвитку й удосконалення системи референдної демократії в Україні слід розуміти основні напрями і шляхи генезису основних видів референдної демократії та їх системи у 2010 і наступних роках. Серед них слід виділити: удосконалення доктринально-правових основ системи референдної демократії в Україні; інтеграція системи референдної демократії до складу системи конституційних видів народовладдя в Україні; подальша диференціація системи референдної демократії й утвердження її нових видів; розвиток й удосконалення системи референдного законодавства; розширення кола суб'єктів референдної демократії; процесуалізація референдного права та референдного законодавства; муніципалізація та глобалізація референдної демократії тощо.

11. Функціонування референдної демократії в Україні забезпечується через встановлені Конституцією та законами України механізми забезпечення її реалізації. Відповідні конституційні механізми представлені двома взаємопов'язаними і взаємодоповнюючими компонентами - нормативно-правовим й організаційно-правовим механізмами забезпечення реалізації референдної демократії, що діють як на національному, так і на міжнародному рівнях.

12. Нормативно-правовий механізм забезпечення реалізації референдної демократії - це ієрархічна система взаємодіючих, перебуваючих між собою у складних доктринальних (ідеологічно-правових), предметно-функціональних, структурних й інших юридичних зв'язках законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, які на національному та міжнародному рівнях встановлюють найсприятливіші легітимні умови, способи і методи безпосередньої реалізації народного суверенітету у формі ініціювання, організації та проведення референдумів, а також реалізації їх рішень

13. Організаційно-правовий механізм забезпечення реалізації референдної демократії в Україні - це комплексна інституційна система взаємодіючих між собою суб'єктів референдних правовідносин, реалізація функцій і повноважень яких на національному та міжнародному рівнях створює найсприятливіші умови для здійснення народовладдя через ініціювання, організацію та проведення всеукраїнського і місцевих референдумів.

референдний демократія конституційний народовладдя

Список опублікованих праць за темою дисертації

2. Оніщук М. В. Референдна демократія: проблеми конституційної теорії та практики : монограф. / М. В. Оніщук. - К. : Вид-во Європейського університету, 2009. - 450 с.

3. Федоренко В. Л. Фундаментальне дослідження конституційних засад референдної демократії в Україні / В. Л. Федоренко // Вісник Верховного Суду України. - 2010. - № 6 - С. 48.

4. Оніщук М. В. Принцип верховенства права і референдна демократія / М. В. Оніщук // Принцип верховенства права: проблеми теорії та практики : у 2 кн. / [за заг. ред. Ю. С. Шемшученка]. Кн. 2: Принцип верховенства права у діяльності держави та в адміністративному праві / [відп. ред. В. Б. Авер'янов]. - К. : Конус-Ю, 2008. - С. 67-82.

5. Оніщук М. В. Доктрина оновленої Конституції України: реалії та перспективи / М. В. Оніщук // Україна в 2008 році: щорічні оцінки суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку : монограф. / [за заг. ред. Ю. Г. Рубана]. - К. : НІСД, 2008. - С. 174-186.

6. Оніщук М. В. Безпосередня демократія, представницька демократія та муніципальна демократія: проблеми ідентифікації і розмежування / М. В. Оніщук // Вісник Академії правових наук. - 2006. - № 4. - С. 65-77.

7. Оніщук М. В. Категорія "безпосередня демократія" в конституційному праві України (теоретико-методологічні аспекти) / М. В. Оніщук // Право України. - 2006. - № 9. - С. 3-9.

8. Оніщук М. В. Співіснування та взаємодія безпосередньої демократії та представницької демократії як головна парадигма сучасного конституціоналізму / М. В. Оніщук // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2006. - № 11. - С. 4-16.

9. Оніщук М. В. Конституційні принципи референдної демократії в Україні / М. В. Оніщук // Конституція і конституціоналізм в Україні: вибіркові проблеми : зб. наук. праць членів Товариства конституційного права з нагоди десятої річниці Конституції України, Конституційного Суду України та самого Товариства / [відп. ред. проф. П. Ф. Мартиненко і доц. В. М. Кампо]. - К., "Купріянова", 2007. - С. 140-165.

10. Оніщук М. В. Поняття та типологія референдної демократії: конституційно-правові аспекти / М. В. Оніщук // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2007. - № 2. - С. 5-18.

11. Оніщук М. В. Щодо питань методології дослідження проблем референдної демократії в Україні / М. В. Оніщук // Вісник Академії правових наук. - 2007. - № 3. - С. 35-48.

12. Оніщук М. В. Категорія "референдна демократія" в конституційному праві України / М. В. Оніщук // Право України. - 2007. - № 11. - С. 3-10.

13. Оніщук М. В. Поняття та принципи референдної демократії в Україні: конституційно-правові аспекти / М. В. Оніщук // Правова держава: щорічник наук. праць Ін-ту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. - К., 2007. - Вип. 18. - С. 146-155.

14. Оніщук М. В. Проблеми взаємодії референдної демократії з іншими видами демократії в Україні/ М. В. Оніщук // Оніщук М. В. Проблеми генезису і типології референдної демократії: світовий конституційний досвід / М. В. Оніщук, Федоренко В.Л. // Конституція і народний суверенітет в Україні : зб. наук. праць / [за заг. ред. В. М Кампа, М. В. Савчина. - К., 2008. - С. 198-261.

15. Оніщук М. В. Теоретико-методологічні основи класифікації референдної демократії: український та зарубіжний досвід / М. В. Оніщук // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія "Право". - 2008. - Вип. № 9. - С. 84-93.

16. Оніщук М. В. Проблеми теорії та практики референдної демократії в контексті конституційно-правових реалій сьогодення (теоретичні та методологічні аспекти) / М. В. Оніщук // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія "Право". - Ужгород : Поліграфцентр "Ліра", 2008. - Вип. 11. - С. 168-171.

17. Оніщук М. В. Акт Злуки - символ єднання та соборності незалежної України / М. В. Оніщук // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2009. - № 1. - С. 5-9.

18. Оніщук М. В. Теоретико-методологічні проблеми законодавчої референдної демократії: зарубіжний досвід та українські перспективи / М. В. Оніщук // Правничий часопис Донецького університету. - 2009. - № 1 (21)-2 (22). - С. 4-9.

19. Оніщук М. Проблеми забезпечення прав людини в Україні: від Загальної декларації прав людини - до сьогодення / М. Оніщук // Право України. - 2009. - № 4. - С. 29-35.

20. Оніщук М. В. Референдуми з питань зміни території України, адміністративно-територіальні референдуми і референдна демократія: проблеми теорії та практики // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ : зб. наук. пр. - 2009. - № 4 (46). - С. 44-54.

21. Оніщук М. В. Конституція та референдна демократія в Україні: реалії та перспективи / М. В. Оніщук // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2009. - № 4-5. - С. 6-19.

22. Оніщук М. В. Удосконалення гарантій прав і свобод людини - стратегічне завдання системного оновлення Конституції України / М. В. Оніщук // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2009. - № 6. - С. 6-14.

23. Оніщук М. В. Новий Закон України "Про місцевий референдум" - гарантія відродження місцевого самоврядування в Україні / М. В. Оніщук // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2009. - № 8. - С. 6-13.

24. Оніщук М. В. Утвердження конституційної референдної демократії в Україні як вимога дієвості консолідованої демократії в період конституційної кризи / М. В. Оніщук // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка : наук.-теорет. журнал: у 2 ч. - Луганськ, 2009. - Вип. 3, ч. 1. - С. 5-12.

25. Оніщук М. В. Референдна демократія в Україні: локальний вимір / М. В. Оніщук // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2009. - № 10. - С. 9-18.

26. Оніщук М. В. Традиції демократії в українському конституціоналізмі від доби УНР - ЗУНР і Карпатської України до сучасності / М. В. Оніщук // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2009. - № 11. - С. 6-10.

27. Оніщук М. В. Конституційні основи референдної демократії в Україні: проблеми теорії та методології / М. В. Оніщук // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2009. - № 12. - С. 5-16.

28. Оніщук М. В. Загальнонаціональна та локальна референдна демократія: перспективи для України / М. В. Оніщук // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка : наук.-теорет. журнал: у 2 ч. - Луганськ, 2009. - Вип. 3, ч. 1. - С. 5-18.

29. Оніщук М. В. Проблеми утвердження референдної демократії та унормування інституту лобіювання в Україні / М. В. Оніщук // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності : зб. наук. праць Донецького юрид. ін.-ту ЛДУВС. - 2009. - № 3. - С. 3-8.

30. Оніщук М. В. Законодавчі референдуми і законодавча референдна демократія: теоретико-методологічні та нормо проектні аспекти / М. В. Оніщук // Економіка та право. - 2009. - № 3 (25). - С. 5-10.

31. Оніщук М. В. Конституційна референдна демократія: досвід, проблеми, перспективи / М. В. Оніщук // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія "Право". - Ужгород : Поліграфцентр "Ліра", 2009. - Вип. 12, ч. 1. - С. 166-174.

32. Оніщук М.В. Теоретико-методологічні проблеми законодавчої референдної демократії: зарубіжний досвід та українські перспективи / М. В. Оніщук // Правничий часопис Донецького університету. - 2009. - № 1-2. - С. 4-10.

33. Оніщук М. В. Типологія конституційних режимів референдної демократії: теоретико-методологічний аспект / М. В. Оніщук // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2010. - № 1. - С. 30-29.

34. Оніщук М. В. Типологія референдної демократії: швейцарська, французька та американська моделі референдної демократії / М. В. Оніщук // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка : наук.-теорет. журнал. - Луганськ, 2010. - Вип. 1. - С. 5-15.

35. Оніщук М. В. Типологія конституційних режимів референдної демократії: європейський досвід та перспективи для України / М. В. Оніщук // Держава та регіони. Серія "Право". - 2010. - № 1. - С. 5-11.

36. Оніщук М. В. Прийняття нового Закону "Про всеукраїнський референдум" як важлива гарантія утвердження референдної демократії в Україні // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2010. - № 2. - С. 5-11.

37. Оніщук М. В. Передумови утвердження референдної демократії в контексті розвитку конституціоналізму: доктринальні та ідеологічно-правові аспекти / М. В. Оніщук // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія "Право". - Ужгород : Поліграфцентр «Ліра», 2010. - Вип. 13, ч. 1. - С. 162-168.

38. Оніщук М. В. Принцип верховенства права як стрижнева складова національної референдної ідеології: теоретико-ідеологічні аспекти / М. В. Оніщук // Демократія та право: проблеми взаємовпливу і взаємозалежності : мат. міжнар. наук. конф. (26 жовт. 2007, м. Київ) / [за ред. акад. АПрН О. В. Скрипнюка]. - Х. : Право, 2008. - С. 10-23.

39. Оніщук М. В. Захист прав людини і громадянина в Україні: стан, проблеми і перспективи : мат. міжнар. наук.-прак. конф. "Проблеми забезпечення прав людини в Україні в світлі загальної декларації прав людини", присвяченої 60-й річниці проголошення загальної декларації прав людини ООН / М. В. Оніщук // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2008. - № 11-12. - С. 182-185.

40. Оніщук М. Референдуми та референдна демократія в Україні: проблеми конституційно-правового регулювання : мат. круглого столу "Проблеми конституційно-правового регулювання референдуму та його предмета" / М. Оніщук // Вибори та демократія. - 2009. - № 1. - С. 116-120.

41. Оніщук М. Референдна демократія як пріоритетний напрямок конституційно-правових досліджень в Україні / М. В. Оніщук // Наука конституційного права України: сучасний стан та напрямки розвитку : мат. виступів учасників "круглого столу" / [за ред. А. П. Гетьмана]. - Х. : Право, 2009. - С. 6-13.

42. Оніщук М. В. Референдна демократія як умова реалізації та гарантування конституційного права громадян України на участь у всеукраїнському та місцевих референдумах / М. В. Оніщук // Права людини та механізм їх забезпечення в Україні : мат. міжвуз. наук.-теорет. конф. "Права людини та механізм їх забезпечення в Україні", 4 грудня 2009, м. Київ. - К. : Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2009. - Ч. 1. - С. 8-11.

43. Оніщук М. В. Тенденції розвитку системи національної референдної демократії / М. В. Оніщук // Мат. наук.-прак. конф. "Актуальні проблеми правотворення в сучасній Україні", 2010, м. Київ. - К. : Вид-во Європейського ун-ту, 2010. - С. 8-12.

44. Оніщук М. Референдум, який завжди з нами (До 15-ї річниці всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р.) / М. В. Оніщук // Голос України. - 2006. - № 229. - С. 3.

45. Оніщук М. В. Проблеми державотворення та правотворення в незалежній Україні : статті, інтерв'ю / М. В. Оніщук ; упоряд., заг. ред. В. Л. Федоренко. - К. : Видавничий Дім "Юридична книга", 2007. - 416 с.

46. Оніщук М. В. Пріоритети та завдання Міністерства юстиції на найближчу перспективу / М. В. Оніщук // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2008. - № 7-8.

47. Оніщук М. В. Право народу на позачергові парламентські вибори; Криза конституційної юстиції та її подолання / М. В. Оніщук // Конституційна конфліктологія (конституційні механізми подолання політичних криз): посіб / М. В. Оніщук, Г. М. Волянська, М. В. Савчин та ін.; за ред. М. В. Савчина, В. Л. Федоренка. - К.: Ін-т громадян. сусп-ва, 2008. - С. 45-70, 153-173.

48. Оніщук М. В. Унормування інституту лобіювання в Україні - важливий захід щодо подолання корупції / М. В. Оніщук // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2009. - № 2. - С. 5-9.

49. Оніщук М. Закон України "Про місцевий референдум" - перший потужний крок до удосконалення інститутів локальної демократії в Україні [Електронний ресурс] / М. В. Оніщук. - Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/0/22406 - Назва з екрану.

Размещено на Allbest.ru