Поліція країн ЄС та використання її досвіду в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ України: теорія і практика

Зазначається, що у Франції поняття «адміністративна діяльність» є чітко прописаним у ряді законодавчих актів і його зміст здебільшого зводиться до виконання завдань щодо: гарантування безпеки громадян; підтримання спокою в суспільстві (або належного порядку); контролю за дотриманням санітарно-гігієнічних норм, спрямованих на охорону здоров'я.

У підрозділі автор аналізує діяльність МВС України щодо дотримання прав людини та, зокрема, тих проблем, з якими громадяни стикаються внаслідок дій (або бездіяльності) органів внутрішніх справ, унаслідок яких порушуються їхні права і свободи. Викладаються основні завдання мобільних груп з моніторингу дотримання конституційних прав та свобод громадян, створених згідно з наказом МВС України «Про організацію діяльності постійно діючих мобільних груп з моніторингу забезпечення прав і свобод людини та громадянина в діяльності органів внутрішніх справ» від 31.08.2006 № 894, серед яких: підвищення ефективності участі громадськості в здійсненні контролю за дотриманням законності, створення умов для демократизації та прозорості діяльності органів внутрішніх справ, запобігання і недопущення порушень конституційних прав і свобод людини і громадянина, захист законних інтересів, а також активізація участі України в процесах європейської інтеграції.

У результаті аналізу функціонування мобільної моніторингової групи щодо дотримання конституційних прав і свобод людини і громадянина в діяльності органів внутрішніх справ автором надано пропозиції щодо вирішення проблеми зведення діяльності мобільних груп до єдиних стандартів, налагодження тісної взаємодії між працівниками органів внутрішніх справ, представниками правозахисного руху та недержавних організацій, а також вирішення порядку усунення виявлених недоліків.

Розділ 3. «Кадрове забезпечення діяльності поліції країн ЄС» складається з трьох підрозділів, в яких досліджується проходження служби в підрозділах поліції, система професійної підготовки поліцейських кадрів, роль міжнародних стандартів, а також особливості реформування системи кадрового забезпечення органів внутрішніх справ в умовах європейської інтеграції.

У підрозділі 3.1. «Проходження служби в підрозділах поліції» автор охарактеризував основні етапи проходження служби в поліції країн ЄС. Зауважується, що початкове присвоєння спеціального звання, подальше просування працівника поліції по службі, поєднане з прогресуючим зростанням окладів і відповідальності, що залежить від освітнього рівня, здібностей, стажу роботи, її результативності й інших чинників, причому вважається необхідним виключення суб'єктивного підходу в їх оцінці.

Зазначається, що в усіх країнах ЄС існують вимоги, яким повинні відповідати претенденти на роботу в поліцейській службі. Ці умови автор пропонує поділити на загальні (для всіх державних і муніципальних службовців) та спеціальні, зумовлені специфікою діяльності поліції. Так загальні, як правило, передбачають наявність громадянства, володіння громадянськими правами й бездоганними моральними якостями. Тоді як спеціальні вимагають досягнення певного віку, наявності необхідного освітнього рівня та фізичного стану, відсутності покарання за кримінальні правопорушення, дисциплінарні провини або аморальну поведінку, здатності до логічного мислення, виявлення ініціативи, швидкої відповідної реакції тощо.

Наголошується, що комплектування поліцейського апарату здійснюється здебільшого за допомогою дискреційного призначення, конкурсного відбору, а також за допомогою виборів. Так зокрема у дискреційному порядку заміщуються найбільш відповідальні пости - керівники національної поліції, регіональних органів, підрозділів міністерського рівня.

З'ясовано, що керівні поліцейські кадри комплектуються здебільшого шляхом виборів. Однак переважним при комплектуванні поліцейських апаратів є конкурсний метод. Автор констатує, що практикується проведення двох видів конкурсів - відкритих і закритих. Зокрема, у відкритих можуть брати участь усі громадяни, які відповідають загальним вимогам, що висуваються, а також кандидати із числа поліцейських службовців, які бажають перейти у вищу службову категорію. У цьому разі останні повинні мати певний стаж і досвід роботи в поліції, а також відповідний вік і позитивну атестацію. Тоді як закриті конкурси призначені тільки для окремих категорій поліцейських працівників, які мають необхідний стаж, пройшли атестацію й спеціальну підготовку.

У підрозділі на основі аналізу нормативних актів стверджується, що суттєву роль у просуванні по службі відіграє рівень освіти, оскільки ця тенденція цілком закономірна: ускладнюються завдання по боротьбі з правопорушеннями, а це, у свою чергу, об'єктивно спричиняє потребу в дедалі більш кваліфікованому поліцейському персоналі, який міг би успішно виконувати управлінські функції.

У підрозділі 3.2. «Система професійної підготовки поліцейських кадрів», аналізуючи систему професійної підготовки поліцейських, автор констатує, що вона складається з двох основних блоків: стаціонарне навчання, що здійснюється в навчальних центрах і закладах, та підготовка за місцем служби, що здійснюється в процесі повсякденної службової діяльності. Наголошується, що основними елементами системи професійної підготовки поліцейських кадрів є: початкова підготовка, поточна службова підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації.

Обґрунтовано висновок про те, що в країнах ЄС підготовка поліцейських кадрів (за винятком керівників) орієнтована на вузькопрофесійне навчання поліцейських. При цьому навчальні заклади поліції орієнтовані лише на професійну підготовку фахівців, що позначається на статусі освітніх поліцейських установ у системі професійної освіти країни й відповідно на правовому статусі освітніх документів випускників. Виходячи із цього, дипломи, сертифікати, атестати або інші освітні документи, видані поліцейськими освітніми установами, надають право працювати тільки в поліції й на певних посадах. На основі аналізу досвіду підготовки поліцейських встановлено, що просування по службі неможливе без проходження навчання, що відповідає більш високій посаді, а сам процес навчання нерозривно пов'язаний із практикою, яка є ключовим моментом у процесі навчання, що представляє спіралеподібний цикл: навчання - застосування отриманих знань на практиці - навчання - практика - тестування - наступний рівень навчання.

Характеризуючи національні системи підготовки поліцейських, дисертант виокремлює дві системи набору в поліцію - британську і континентальну. У британській системі всі офіцери поліції (polіce offіcers) приймаються на службу на початковий щабель (basіc grade), тобто всі працівники поліції починають свою кар'єру з нижчої посади констебля. У континентальній системі набір здійснюється окремо за різними схемами безпосередньо офіцерів поліції (молодший і середній склад) і командного складу, причому для останніх здебільшого необхідною умовою є наявність вищої освіти.

Залежно від територіального й адміністративного устрою країни, організації поліції, а також місця місцевого самоврядування в системі органів державної влади і управління поліцією система підготовки кадрів поділяється на централізовані, напівцентралізовані й децентралізовані рівні.

Зазначається, що централізовані системи характеризуються наявністю єдиної багаторівневої системи освітніх установ із центральним вищим навчальним закладом (від початкової підготовки до підготовки керівників), єдиною системою управління навчальними закладами, в якій основна роль з управління ними приділяється відповідному правоохоронному відомству або міністерству, однаковими вимогами до процесу навчання.

Напівцентралізовані системи характеризуються наявністю навчальних закладів регіонального значення, що здійснюють початкову підготовку, спеціальну підготовку й підвищення кваліфікації відповідно до вимог міністерства внутрішніх справ або органу державної влади, що виконує його функції, керованих поліцейськими службами даних регіонів разом із місцевими органами влади. Автор констатує, що в цій системі відсутні чіткі навчальні плани, обов'язкові для всіх навчальних закладів.

Децентралізована система характеризується відносною або повною автономією регіональних навчальних закладів, що здійснюють підготовку кадрів на всіх рівнях від початкової підготовки до підготовки керівників. Так, зокрема, децентралізована система існує, наприклад, у Нідерландах, де хоча й існують федеральні правоохоронні відомства зі своїми навчальними закладами, але основну роботу з охорони правопорядку здійснюють місцеві поліцейські.

У підрозділі 3.3. «Міжнародні стандарти в галузі підготовки поліцейських кадрів» автором зосереджується увага на з'ясуванні проблем розроблення єдиних стандартів підготовки поліцейських, що зумовлена, насамперед, зростанням транснаціональної злочинності, істотними розходженнями в національних системах підготовки поліцейських кадрів, що, у свою чергу, ускладнює міжнародне співробітництво в цій галузі, а також проблемою забезпечення прав людини в діяльності поліції.

Міжнародні стандарти підготовки поліцейських за їх спрямованістю автор поділив на дві основні групи: професійні стандарти і стандарти в галузі забезпечення прав людини. Професійні стандарти спрямовані на підвищення ефективності професійної підготовки поліцейських для вдосконалення засобів і методів боротьби зі злочинністю, створення основи для роботи в умовах інтенсивного розвитку міжнародного співробітництва з протидії злочинності. Стверджується, що стандарти в галузі забезпечення прав людини спрямовані на забезпечення розуміння й дотримання всіма працівниками поліції прав і основних свобод людини.

Автор дійшов висновку, що при здійсненні міжнародного співробітництва в галузі підготовки поліцейських кадрів необхідно враховувати особливості національних систем підготовки поліцейських кадрів як один з найважливіших чинників, що визначають державні органи, відповідальні за підготовку поліцейських, види й статус навчальних закладів, що здійснюють таку підготовку, і, нарешті, зміст самої підготовки. Вивчення національних систем підготовки поліцейських кадрів особливо важливе при здійсненні міжнародного співробітництва на двосторонньому рівні.

У підрозділі 3.4. «Реформування системи кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України в умовах євроінтеграції» на підставі результатів проведеного порівняльного аналізу досвіду організації процесу підготовки кадрів в європейських поліцейських освітніх закладах та закладах МВС України виявлено як загальні закономірності, так і особливості організації навчально-методичного забезпечення, насамперед, морального виховання в поліцейських закладах країн ЄС. На думку автора, вони є корисними для вітчизняних педагогів у галузі виховання керівних кадрів МВС України.

Одним із напрямів використання європейського досвіду навчання поліцейських автор вважає практичну реалізацію необхідності навчити працівників органів внутрішніх справ керівної ланки роботі в умовах інтенсивного розвитку нових перспективних напрямів міжнародного співробітництва, зокрема в галузі боротьби зі злочинністю, а також підготовки поліцейських кадрів.

Оскільки виконання завдання вдосконалення діяльності освітніх установ МВС України в галузі здійснення морального виховання керівного складу працівників правоохоронних органів вимагає подальшого розвитку й взаємодії з навчальними закладами поліції інших країн, автором запропоновано активніше розвивати взаємний обмін позитивним досвідом із підготовки кадрів поліції (міліції), навчальною літературою, викладачами й слухачами, підвищення кваліфікації практичних працівників у рамках взаємного обміну й навчання з метою вирішення проблем, що становлять спільний інтерес: боротьба з організованою злочинністю, нелегальна міграція, боротьба з незаконним обігом наркотиків і ін., з урахуванням у даному навчанні морально-етичних аспектів.

Автор зазначає, що традиції морального виховання працівників правоохоронних органів у певний історичний період показали свою ефективність. Наразі в Україні моральне виховання в процесі професійної підготовки традиційно використовує здебільшого «теоретичну» модель. Дисертант пропонує навчальним закладам МВС приділяти більше уваги практичним методам навчання, таким як рольові ігри, етичні дилеми (moral dіlemma), прийняття рішень (decіsіonmakіng). Зауважується, що навчанню в освітніх закладах МВС України варто надати тренінговий характер і приділяти більше увагу таким формам занять, як traіnіng іn the fіeld (тренування в польових умовах), role-plays (рольові ігри), sіmulatіons (моделювання ситуацій), practіcal works (open or managed) (практичні роботи, самостійні або під керівництвом викладача), real lіfe sіtuatіons (реальні життєві ситуації), moral dіlemma (вирішення моральних дилем) і ін.

Розділ 4. «Досвід діяльності поліції країн ЄС в організації міжнародної діяльності органів внутрішніх справ України» складається з трьох підрозділів, які присвячені дослідженню правових основ міжнародної правоохоронної діяльності, особливостей діяльності МВС України у сфері європейської інтеграції, а також напрямів співробітництва МВС України з поліцейськими відомствами країн ЄС у сфері правоохоронного забезпечення міжнародного миру.

У підрозділі 4.1. «Правові основи міжнародної правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ» ідеться про міжнародне поліцейське співробітництво, яке слід розглядати як один із компонентів взаємодії держав у сфері боротьби зі злочинністю, що саме по собі є сьогодні важливою частиною міжнародних відносин.

Дисертант визначає основні напрями взаємодії країн ЄС у галузі протидії злочинності, до яких належать:

- надання правової допомоги по кримінальних справах;

- укладання і реалізація договорів про боротьбу з транснаціональними правопорушеннями;

- виконання рішень іноземних правоохоронних органів по кримінальних справах;

- регламентація правових питань і прав особистості в галузі забезпечення правопорядку;

- обмін інформацією, що становить взаємний інтерес для правоохоронних органів;

- спільне дослідження проблем боротьби з правопорушеннями;

- обмін досвідом правоохоронної роботи;

- надання сприяння в підготовці кадрів для іноземних правоохоронних органів;

- надання матеріально-технічної й консультативної допомоги.

Дисертант аналізує підстави створення у вересні 1992 р. в Брюсселі Європолу - спеціального органу поліцейського співробітництва в масштабах Співтовариства зі штаб-квартирою в Страсбурзі (Франція), а також «оновлення» Європолу (рішення Ради від 06.04.2009 р. про створення Європейського поліцейського відомства). Наголошено на завданнях Європолу щодо організації та координації взаємодії національних поліцейських систем у боротьбі з тероризмом, «відмиванням» грошей, отриманих злочинним шляхом, нелегальним обігом наркотиків і зброї, а також контролю за зовнішніми кордонами ЄС. Автором проаналізовано тактику боротьби з кримінальними угрупованнями у країнах ЄС, а також вивчено досвід діяльності спеціальної групи «Антимафія», до завдань якої входить аналіз діяльності злочинних спільнот у країнах ЄС, розроблення загальноєвропейської стратегії протидії їй, а також заходів зі зміцнення поліцейської взаємодії.

У підрозділі 4.2. «Діяльність МВС України у сфері європейської інтеграції» характеризуються напрями дій України у сфері європейської інтеграції, яка визначається Загальнодержавною програмою адаптації законодавства до законодавства ЄС, затвердженою відповідним законом України від 18 березня 2004 р. На основі аналізу поліцейського законодавства автором виділено три основні напрями спільної політики. Перший напрям - структура, економіка, соціальна й культурна політика. Другий напрям - спільна зовнішня та безпекова (оборонна) політика. Третій напрям - внутрішня безпека та юстиція включають в себе:

- співробітництво по цивільних та кримінальних справах;

- поліцейське співробітництво;

- боротьбу з расизмом та ксенофобією;

- боротьбу з наркотиками та торгівлею зброєю;

- боротьбу з організованою злочинністю;

- боротьбу з тероризмом;

- боротьбу зі злочинами проти дітей та торгівлею людьми.

Автор на підставі узагальнення практики реалізації спільної стратегії України та країн ЄС у галузі внутрішніх справ визначає проблеми, які потребують якнайшвидшого вирішення: недостатня координація діяльності в правоохоронній сфері, що потребує підвищення статусу й розширення повноважень правоохоронних структур; необхідність активізації зусиль зі створення недержавних інститутів сприяння євроінтеграційним процесам у сфері діяльності органів внутрішніх справ; необхідність ширшого залучення регіонів до формування та реалізації євроінтеграційної політики згідно з проголошеною тезою: «Від Європи держав - до Європи регіонів».

У підрозділі 4.3. «Співробітництво МВС України з поліцейськими відомствами країн ЄС у сфері правоохоронного забезпечення міжнародного миру» досліджено роль та місце підрозділів МВС України в операціях на користь миру. З огляду на те, що в літературі практично відсутній детальний аналіз співробітництва України з країнами ЄС щодо підтримання міжнародного миру, стану правового забезпечення цього співробітництва, шляхів підвищення ефективності діяльності системи МВС України у зазначеній сфері, автором досліджено досвід поліції країн ЄС в правоохоронному аспекті діяльності щодо підтримання та відновлення миру.

Оскільки в Україні система управління процесом організації участі працівників органів внутрішніх справ України у міжнародних операціях на користь миру ще тільки формується, дисертантом здійснено спробу визначення концептуальних засад такого управління. Зокрема запропоновано та обґрунтовано систему управління Міністерством внутрішніх справ України у сфері правоохоронного забезпечення міжнародного миру, що сприятиме якісній взаємодії суб'єкта та об'єкта управління.

Аналіз особливостей об'єкта управління дозволив автору дійти висновку про необхідність оперативного запобігання локальним конфліктам, використовуючи важелі управлінського впливу не тільки МВС України, а й інших національних суб'єктів управління та відповідних управлінських інституцій ЄС у сфері європейської інтеграції. Це потребує, передусім, на думку дисертанта, зваженого формування правової основи належної участі підрозділів МВС України у правоохоронних операціях на користь міжнародного миру. У роботі наголошено на доцільності використання запропонованої дисертантом класифікації правових джерел, що регламентують службову діяльність підрозділів цивільної поліції ЄС, для визначення рівнів та змістовного наповнення правової основи діяльності МВС України у сфері правоохоронного забезпечення міжнародного миру.

Автором проаналізовано етапи формування правової основи участі МВС України в забезпеченні міжнародної стабільності та обґрунтовано висновок про незавершеність даного процесу, що зумовлюється динамічним характером міжнародних відносин у галузі забезпечення міжнародного миру. Дисертантом обґрунтовано необхідність внесення певних змін та доповнень до чинного національного законодавства щодо вирішення проблем, пов'язаних з розглядом і прийняттям рішення стосовно участі України в миротворчих операціях правоохоронного характеру, відбором і підготовкою кандидатів на посади співробітників цивільної поліції, організацією проходження служби працівниками органів внутрішніх справ України в умовах міжнародної місії. На думку автора, це потребує активізації позиції МВС України щодо розроблення та коригування відомчих нормативно-правових актів із зазначених питань. Запропоновано також для належної участі МВС України в миротворчих місіях ЄС правоохоронного характеру підвищити статус міністерства як провідного суб'єкта управління у сфері правоохоронного забезпечення міжнародного миру, урегулювати проблеми фінансування витрат, пов'язаних з участю МВС України в операціях із підтримання або відновлення миру.

ВИСНОВКИ

У дисертації теоретично узагальнено правові та організаційні основи діяльності поліції країн ЄС та сформульовано вирішення наукової проблеми щодо використання досвіду поліцейської діяльності в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ України. Автор визначає ряд наукових понять і категорій; аналізує та проводить експертизу певних правових явищ і практики, а також формулює пропозиції щодо їх удосконалення. До найбільш істотних результатів, отриманих у процесі реалізації завдань дисертаційної роботи, належать такі висновки й судження.

1. На основі аналізу комплексу правових та організаційних основ, вироблених теорією і практикою країн ЄС з метою нейтралізації існуючих і можливих спроб узурпувати вплив на поліцію, автор дійшов висновку, що вони мають велике значення для забезпечення демократичного характеру діяльності цього державного інституту. До них, насамперед, належать: орієнтування поліції на служіння загальнонаціональним поглядам і захист фундаментальних демократичних цінностей; обмеження її організаційно-правових можливостей діяти всупереч інтересів інших державних і суспільних структур; забезпечення громадського контролю за функціонуванням поліцейських сил і залучення громадськості до опосередкованого керівництва ними; побудова національних поліцейських систем на основі створення множинності суб'єктів поліцейської діяльності, підпорядкованих різним міністерствам, відомствам і органам місцевого самоврядування; «перетинання» компетенції цих суб'єктів для використання їх із метою взаємного контролю.

2. З'ясовано, що поліція, будучи професійним збройним формуванням виконавчої влади, що має владні повноваження, особливу систему управління й специфічних методів виконання покладених на неї завдань, є «силовим» гарантом існуючої державності й законності. Саме можливість застосування санкціонованого насильства служить основною ознакою, що детермінує її місце й роль у системі влади й суб'єктів правоохоронної діяльності.

3. Теорія, доктрини, правове регулювання, моделі організації й управління, стратегія й тактика діяльності поліції кран ЄС визначаються, у першу чергу, національними особливостями бачення шляхів вирішення внутрішньополітичних, економічних і соціальних проблем, що виникають у конкретний період перед кожною країною.

4. Визначено, що принципи організації й функціонування поліцейського апарату безпосередньо залежать від політичного режиму, який його створив, що призводить при зміні останнього до перегляду доктринальних установок і стратегії реформування правової бази, кадрового складу й управлінських моделей діяльності поліції.

5. Для країн ЄС характерні тенденції розширення юрисдикційних повноважень поліції, децентралізації управління нею, а також дедалі більш активного надання поліцейськими органами управлінських та інших адміністративних послуг.

6. Обґрунтовано думку, що основними характеристиками поліції країн ЄС можна визначити такі:

- поліцейські служби визнають верховенство права відповідно до професійного кодексу поведінки;

- поліція у країнах ЄС забезпечує громадську безпеку з повагою до прав людини;

- підзвітність поліцейських служб є прозорою. Обов'язковим є функціонування механізмів внутрішнього і зовнішнього контролю та нагляду;

- підтримання порядку за допомогою поліції в країнах ЄС є двостороннім процесом, який відповідає потребам та інтересам індивідів і спільнот та потребує довіри, згоди та підтримки населення. Цей процес ґрунтується на прозорості й діалозі. У багатьох країнах ЄС поліція децентралізована - з метою адекватного і швидкого реагування на потреби населення.

7. Визначено поняття «поліція» як державної інституції, з урахуванням нових підходів до розуміння сутності прав і свобод людини, зокрема щодо глобального зв'язку між гарантуванням громадської безпеки і дотриманням прав людини та громадянина.

Персонал поліції - це найбільш консервативна й численна частина чиновництва, що володіє, на відміну від інших категорій державних муніципальних службовців, широкими владними повноваженнями, що мають здебільшого дискреційний характер, а також правом здійснювати негласні заходи.

Головною метою політики відносно поліцейських кадрів є перетворення їх на надійне знаряддя захисту існуючої державності й законності. Це здебільшого досягається за допомогою суворого відбору в поліцейські формування (особливо на командні посади), інтенсивної ідеологічної й професійної підготовки, установлення для працівників поліції підвищеного грошового утримання, пільг, соціальних гарантій, створення сприятливих умов для просування по службі, використовуючи офіційні канали, а також широке застосування конкурсного методу комплектування й перманентної ротації більшості категорій особового складу поліції.

8. Теорією й практикою країн ЄС вироблено комплекс заходів, спрямованих на забезпечення загальносоціального характеру поліцейської діяльності (орієнтування поліції на захист фундаментальних принципів демократії, позбавлення її організаційно-правових можливостей діяти незалежно від інших державних і суспільних структур, деетатизація поліцейської діяльності, створення множинності її суб'єктів при «перетинанні» їх компетенції й ін.). Ці заходи по суті універсальні, але ступінь і форми реалізації більшості з них у різних країнах неоднакові, що зумовлено національною специфікою.

9. У результаті аналізу теоретичних джерел та нормативно-правової основи, що регулює діяльність поліції країн ЄС, виділено такі моделі управління поліцією: централізована (пряме підпорядкування поліцейських сил центральному органу виконавчої влади); децентралізована (відсутність єдиного загальнонаціонального органу, відповідального за гарантування внутрішньої безпеки та уповноваженого на управління поліцією); комбінована (наявність загальнонаціонального органу, відповідального за гарантування внутрішньої безпеки, координацію діяльності розрізнених поліцейських служб).

10. З'ясовано, що функція поліції - це прояв іманентно властивого їй конкретного змісту в рамках законодавчо оформленої компетенції. Функція поліції зумовлена сутністю держави й роллю, що законодавчо визначена поліції як органу держави. Функція поліції відповідає етапу еволюційного розвитку окремої держави; відображає основні, найбільш значимі аспекти поліцейської діяльності, спрямовані на виконання завдань, поставлених державою й закріплених законодавцем; визначає пріоритети поліцейської діяльності в конкретній державі й її сутність; зумовлена сутністю і змістом права та застосовується відповідно до потреб суспільного розвитку.

11. Визначено, що невід'ємною частиною регулярного політичного діалогу між Україною та країнами ЄС є запозичення передового досвіду організації та діяльності поліцейських органів країн ЄС, які впродовж останніх десятиліть досягли високих показників щодо протидії злочинності та забезпечення громадського порядку.

12. На підставі проведеного порівняльного аналізу діяльності поліції країн ЄС вироблено наукові положення та пропозиції щодо використання її позитивного досвіду органами внутрішніх справ України із забезпечення прав, свобод і законних інтересів громадян. Зокрема, пропонується застосування в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ соціально орієнтованої концепції тотального управління якістю, яка ґрунтується на чотирьох базових елементах:

1) визначення якості діяльності правоохоронних органів як сукупності особливостей послуг, що надаються такими організаціями;

2) головний критерій якості поліцейської діяльності - це ступінь задоволення запитів і потреб споживачів, які оцінюють якісні характеристики поліцейських послуг;

3) принцип тотальності передбачає залучення до процесу вдосконалення якості діяльності всього персоналу поліції та організацію контролю за якістю на всіх етапах надання послуг;

4) принцип безперервного підвищення якості діяльності передбачає цільову орієнтацію системи управління на постійний розвиток і вдосконалення всієї організаційної системи надання послуг.

13. Сформульовано рекомендації, що стосуються впровадження окреслених норм міжнародно-правових актів щодо діяльності органів внутрішніх справ у законодавство України. Зокрема, виділено три основні напрями такої політики. Перший напрям - структура, економіка, соціальна й культурна політика. Другий напрям - спільна зовнішня та безпекова (оборонна) політика. Третій напрям - внутрішня безпека та юстиція.

14. На підставі узагальнення практики реалізації спільної стратегії України та країн ЄС у галузі внутрішніх справ було визначено проблеми, які потребують якнайшвидшого вирішення. Це, по-перше, недостатня координація діяльності в правоохоронній сфері, що потребує підвищення статусу й розширення повноважень урядових структур. По-друге, необхідно активізувати зусилля зі створення недержавних інститутів сприяння євроінтеграційним процесам у сфері діяльності органів внутрішніх справ, які взяли б на себе відповідальність за здійснення цього курсу на рівні громадських об'єднань та організацій. По-третє, курс на інтеграцію в ЄС все ще лишається прерогативою центральних відомств. Цього недостатньо для умов, коли проголошено тезу: «Від Європи держав - до Європи регіонів». Тому акцент має бути перенесений на ширше залучення регіонів до формування та реалізації євроінтеграційної політики.

15. Проаналізовано проблеми, що характеризують стан та місце жінок у поліцейській службі, причини цих проблем. Робиться висновок про те, що політика гендерної рівності стає за сучасних умов дедалі більш сприйнятливою до потреб жінок. Водночас, поліцейська професійна культура продовжує зберігати традиційно опозиційне ставлення до жінок у поліції відповідно до уявлення про переважно «чоловічий» характер поліцейської діяльності.

16. Обґрунтовано необхідність постійного контролю з боку суспільства за діяльністю поліції й інших силових відомств. Але, зважаючи на складність такого контролю, реальність і ефективність громадського контролю може бути забезпечена тільки тоді, коли він здійснюється через представницький орган державної влади - парламент. Наведено два істотні доводи на користь цієї думки. По-перше, парламент формується безпосередньо суспільством, тому може вважатися його безпосереднім представником у владі й здатний адекватно відображати його інтереси в межах законотворчості. По-друге, згідно з принципом поділу влади, діяльність парламенту незалежна від інших галузей влади, оскільки захищена системою стримувань і противаг, що дозволяє об'єктивно контролювати діяльність інших державних інститутів і за необхідності припиняти спроби неправомірних дій з боку посадових осіб поліції.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

Монографії та навчальні посібники

Калаянов Д. П. Поліцейська діяльність демократичних держав та застосування її досвіду в організації роботи органів внутрішніх справ України: монографія / Д. П. Калаянов. - Одеса: НДРВВ ОЮІ ХНУВС, 2007. - 248 с.

Калаянов Д. П. Адміністративно-юрисдикційна діяльність органів внутрішніх справ України: навчальний посібник / Д. П. Калаянов. - Одеса: АО БАХВА, 2000. - 128 с.

Калаянов Д. П. Правова регламентація адміністративного затримання правопорушників міліцією України: навчальний посібник / Д. П. Калаянов. - Одеса: НДРВВ ОІВС, 2002. - 42 с.

Калаянов Д. П. Основи управління в органах внутрішніх справ України: курс лекцій / Д. П. Калаянов, С. В. Пєтков, О. С. Юнін. - Кіровоград: Кіровоградський юридичний інститут ХНУВС, 2007. - 145 с.

Калаянов Д. П. Адміністративні проступки підвідомчі міліції: кваліфікація, доказування особливості провадження: навчальний посібник / Д. П. Калаянов. - Одеса: ОЮІ ХНУВС, 2007. - 203 с.

Калаянов Д. П. Основи управління в ОВС: навчальний посібник / Д. П. Калаянов. - Одеса: ОЮІ ХНУВС, 2007. - 200 с.

Використання в діяльності чергових частин ОВС новітніх технологій, спрямованих на захист прав і законних інтересів громадян: Методичні рекомендації / За заг. ред. канд. юрид. наук, доц. Калаянова Д. П. - Одеса: Одеський держ. ун-т внутр. справ, 2008. - 44 с.

Адміністративна (поліцейська) діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: Підручник / Ю. І. Римаренко, Є. М. Моїсеєв, В. І. Олефір, Д. П. Калаянов та ін. - К.: КНТ, 2008. - 816 с.

Калаянов Д. П. Адміністративна діяльність: навчальний посібник / Д. П. Калаянов, М. В. Ковалів, З. Р. Кісіль та ін. - К.: Правова єдність, 2009. - 432 с.

Рецензія

Голосніченко І. П. Монографія з питання застосування досвіду поліцейської діяльності демократичних держав у роботі органів внутрішніх справ України // Право України. - 2009. - № 7. - С. 201 - 203.

Статті у фахових виданнях

Калаянов Д. П. До питання про попередження адміністративних правопорушень / Д. П. Калаянов // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2000. - №3. - С. 148 - 150.

Калаянов Д. П. Адміністративно-правові засоби попередження правопорушень / Д. П. Калаянов // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2000. - № 4. - С. 47 - 49.

Калаянов Д. П. Предмет експертизи в адміністративних провадженнях / Д. П. Калаянов // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2001. - № 3. - С.118 - 121.

Калаянов Д. Съдебен контрол върху управленските решения на държавните органи в Р. България / Д. Калаянов // ХХІ век: очаквани реалности в бизнеса и менеджмънта. - Т. 1. - Свищов: Ценов, 2001. - С. 119 - 123.

Калаянов Д. П. Особливості провадження у справах про порушення митного законодавства / Д. П. Калаянов // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2001. - № 4. - С. 131 - 134.

Калаянов Д. П. Роль і правове положення фахівців у процесуальних провадженнях / Д. П. Калаянов // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2002. - № 1. - С. 88 - 90.

Калаянов Д. П. Структура і зміст експертних висновків при провадженні у справах про адміністративні правопорушення / Д. П. Калаянов // Збірник наукових праць ОНМУ «Економіко-правові аспекти розвитку транспортних систем». Вип.2. - 2002. - С. 92 - 97.

Калаянов Д. П. Щодо реформування структури та функціонування органів внутрішніх справ України / Д. П. Калаянов // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2003. - № 3. - С.10 - 12.

Калаянов Д. П. Провідні питання оптимізації адміністративних проваджень та охорони громадян / Д. П. Калаянов // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2005. - № 4. - С. 83 - 85.

Калаянов Д. П. Проблеми функціонування місцевої міліції в Україні: застосування європейського досвіду / Д. П. Калаянов // Південноукраїнський правничий часопис. - 2006. - № 2. - С. 126 - 129.

Калаянов Д. П. Європейський досвід реформування органів поліції (на прикладі Великої Британії) / Д. П. Калаянов // Південноукраїнський правничий часопис. - 2006. - №3. - С. 105 - 107.

Калаянов Д. П. Про можливості застосування досвіду Національної жандармерії Франції в оперативно-службовій діяльності внутрішніх військ МВС України з гарантування громадської безпеки / Д. П. Калаянов // Південноукраїнський правничий часопис. - 2006. - № 3(т). - С. 50 - 56.

Калаянов Д. П. Захист державного ладу як одна із функцій поліції: теоретичний аспект / Д. П. Калаянов // Південноукраїнський правничий часопис. - 2006. - № 4. - С. 150 - 151.

Калаянов Д. П. Практичні проблеми забезпечення прозорості в процесі адміністрування податку на додану вартість / Д. П. Калаянов // Південноукраїнський часопис. - 2007. - № 2. - С. 121 - 123.

Калаянов Д. П. Нотатки щодо шляхів реформування ОВС / Д. П. Калаянов // Південноукраїнський правничий часопис. - 2007. - №1. - С.110.

Калаянов Д. П. Використання агентурного методу в роботі підрозділів кримінальної міліції / Д. П. Калаянов // Південноукраїнський правничий часопис. - 2007. - № 2 (т). - С. 78 - 81.

Калаянов Д. П. Визначення та зміст поняття «інформаційно-правове забезпечення» / Д. П. Калаянов // Південноукраїнський правничий часопис. - 2007. - № 4. - С. 73 - 74.

Калаянов Д. П. Протидія організованій злочинності та корупції: організаційні проблеми / Д. П. Калаянов // Південноукраїнський правничий часопис. - 2008. - № 1(т). - С. 38 - 43.

Калаянов Д. П. Захист прав і свобод людини - основне завдання органів внутрішніх справ / Д. П. Калаянов // Південноукраїнський правничий часопис. - 2008. - № 2. - С. 159 - 162.

Калаянов Д. П. Роль и место органов внутренних дел Украины в обеспечении прав граждан на информацию / Д. П. Калаянов // Bezpeиnй slovensko a europska ъnia: Zbornik prispevkov z 2. Medzinarodej vedeckej konferencie (Kosice, 13. - 14. November 2008). - Kosice, 2008. - S. 172 - 175.

Калаянов Д. П. Особливості та тенденції розвитку підготовки поліцейських кадрів у країнах Європи / Д. П. Калаянов // Південноукраїнський правничий часопис. - 2009. - №2. - С. 257 - 259.

Калаянов Д. П. Місце та роль парламентського контролю в правоохоронній політиці західноєвропейських держав / Д. П. Калаянов // Вісник Академії управління МВС України. - 2009. - № 4. - С. 39 - 42.

Калаянов Д. П. Досвід взаємодії громадськості і поліції у справі охорони громадського порядку (на прикладі Польщі) / Д. П. Калаянов // Митна справа. - 2009. - № 6. Ч. 2. - С. 245 - 249.

Калаянов Д. П. Обеспечение прав и свобод человека и гражданина в административной (полицейской) деятельности / Д. П. Калаянов // Cooperarea internationale a organelor de drept in prevenirea єi combaterea criminalitatii transnationale: Materialele conferintri stiintifico-practice internationale (Chisinau, 5-6 noiembrie 2009). - Chisinau, 2009. - S. 224 - 227.

Калаянов Д. П. Учебно-практические комплексы вузов МВД Украины и УМВД как направление усовершенствования практической подготовки курсантов / Д. П. Калаянов // Админстративное право и процесс: научно-практический журнал. - М.: Издательская группа «Юрист», 2010. - № 1. - С. 39 - 41.

Калаянов Д. П. Організаційно-правові форми співробітництва поліцейських органів країн ЄС на сучасному етапі / Д. П. Калаянов // Митна справа. - 2010. - № 1. Ч. 2. - С. 270 - 274.

АНОТАЦІЯ

Калаянов Д. П. Поліція країн ЄС та використання її досвіду в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ України: теорія і практика. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2010.

Досліджено особливості функціонування та сучасні підходи до вдосконалення управління персоналом поліцейських систем країн ЄС, опрацювання можливості його застосування в практиці управління персоналом ОВС України. Обґрунтовано теоретичну та практичну моделі діяльності поліції як органу, що виконує соціальну роль у суспільстві. Виявлено особливості громадського контролю за діяльністю поліції та підготовлено на основі вивчення відповідного досвіду пропозиції з удосконалення практики у сфері вироблення стратегії, правового забезпечення й контролю за діяльністю «силового» компонента виконавчої влади. Досліджено окремі напрями діяльності поліції країн ЄС у порівнянні їх з відповідними напрямками діяльності міліції України. Проаналізовано історичний розвиток організаційно-правових засад поліцейської діяльності із забезпечення прав, свобод і законних інтересів громадян. Вивчено досвід використання поліцією зарубіжних країн форм діяльності щодо забезпечення прав, свобод і законних інтересів громадян за сучасних умов. Сформульовано рекомендації, що стосуються впровадження норм міжнародно-правових актів щодо діяльності поліції країн ЄС до вітчизняного правоохоронного законодавства. Узагальнено практику суб'єктів управління як в Україні, так і поза її межами щодо реалізації спільної стратегії України та ЄС у галузі внутрішніх справ, з визначенням шляхів оптимізації їх організаційних структур, функцій та форм управління. Розроблено пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення організаційно-правових засад діяльності МВС України в напрямку узгодженої взаємодії з відповідними інституціями ЄС.

Ключові слова: поліція, поліцейська діяльність, країни ЄС, кадрове забезпечення, адміністративна діяльність, професійна підготовка, використання досвіду поліції.

АННОТАЦИЯ

Калаянов Д. П. Полиция стран ЕС и использования ее опыта в административной деятельности органов внутренних дел Украины: теория и практика. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2010.

Диссертация посвящена созданию теоретико-методологических и научно-прикладных основ применения в Украине положительного опыта европейских стран по организации деятельности полиции.

Отмечено, что центральным элементом современной концепции организации полицейской деятельности является интеграция полиции и населения для достижения целей обеспечения правоохраны. Выделены основные направления участия населения в правоохранительной деятельности и управлении полицией. Автор приходит к выводу, что эффективность работы полиции оценивается населением по ее способности гарантировать гражданам безопасность, что достигается прежде всего эффективной борьбой с преступностью.

Выделено несколько основных отраслевых служб полиции и дается их краткая характеристика с сравнением соответствующих служб органов внутренних дел Украины.

Анализируется комплекс правовых и организационных мер, выработанных теорией и практикой стран ЕС с целью нейтрализации существующих и возможных попыток узурпировать влияние на полицию.

Обосновывается мысль, что составляющей общей системы управления полицией стран ЕС является управление персоналом. Ее субъектами являются руководители полицейских подразделений, руководители и специалисты отделов по работе с персоналом. В работе обращается внимание на требования, предъявляемые к профессиональному обучению, результаты, на получение которых оно должно быть направлено и факторы повышения его эффективности.

Характеризуются задачи, основные принципы, этапы проведения деловой оценки персонала полиции и критерии оценки в соответствии с индивидуальной роли и приоритетов каждого работника. Обращается внимание на использование совокупности методов оценки персонала.

Проанализировано содержание административной деятельности органов внутренних дел Украины и полиции стран ЕС. Определяется, что административная деятельность органов внутренних дел Украины имеет свои составляющие, т.е. делится на административно-управленческую, административно-надзорную, административно-распорядительную и административно-юрисдикционную.

Основное содержание административной деятельности полиции для стран ЕС - это подготовка материалов для передачи их в суд и управленческая работа по организации деятельности полиции в целом. Вместе с тем, выяснено, что охрана общественного порядка и общественной безопасности, противодействие мелким правонарушением, доставления правонарушителей в суд, показания в судах и другие действия, которые в Украине относятся к административной деятельности, занимают свыше 60% процентов всего рабочего времени полиции.

Анализируется деятельность МВД Украины относительно соблюдения прав человека и, в частности, тех проблем, с которыми граждане сталкиваются вследствие действий (или бездействия) органов внутренних дел, в результате которых нарушаются их права и свободы.

Характеризуются основные этапы прохождения службы в полиции европейских стран. Анализируется система профессиональной подготовки полицейских, состоящая из двух основных блоков: стационарное обучение, которое осуществляется в учебных центрах и учебных заведениях, и подготовка по месту службы, осуществляется в процессе повседневной служебной деятельности.

Отмечается, что необходимость появления единых международных стандартов обусловлена ростом транснациональной преступности, существенными различиями в национальных системах подготовки полицейских кадров, что значительно усложняет международное сотрудничество в этой области, а также проблемой обеспечения прав человека в деятельности полиции.

На основании результатов проведенного сравнительного анализа опыта организации процесса подготовки кадров в европейских полицейских учебных заведениях и вузах МВД Украины выявлены как общие закономерности, так и особенности организации педагогического обеспечения, прежде всего, морального воспитания в полицейских вузах Европы.

Международное полицейское сотрудничество следует рассматривать как один из компонентов взаимодействия государств в сфере борьбы с преступностью, что само по себе является сегодня важной частью международных отношений.

Характеризуется деятельность Украины в сфере европейской интеграции, которая определяется Общегосударственной программой содержащихся здесь законодательства к законодательству Европейского Союза.

Исследованы роль и место МВД Украины в операциях в пользу мира под эгидой Евросоюза. Проанализированы этапы формирования системы правового обеспечения участия МВД Украины в деятельности по обеспечению международной стабильности.

Ключевые слова: полиция, полицейская деятельность, страны ЕС, кадровое обеспечение, административная деятельность, профессиональная подготовка, использование опыта полиции.

ANNOTATION

Kalayanov D. P. Police EU countries and use its experience in the administration of the internal affairs of Ukraine: theory and practice. - Manuscript.

Thesis for Doctor of Law degree in the specialty 12.00.07 - Administrative Law and Procedure, Finance, Information Law. - Kyiv National Taras Shevchenko University, Kyiv, 2010.

Dissertation is devoted to the creation of theoretical and methodological and scientific principles applied in Ukraine use the positive experience of European countries on the organization of the police. The functioning and modern approaches to the improvement of police personnel management systems of EU countries, processing capabilities of its use in the practice of law enforcement personnel in Ukraine. The theoretical and practical model of policing as a body that performs a social role in society. Studied and the features of public control of police activities in relation to specific EU countries and is based on the study of relevant experience proposals to improve practices in strategy, legal security and control over the "power" component of the executive. The particular areas of policing the EU compared them with similar activities of police in Ukraine. Analyzed the historical development of organizational and legal foundations of policing to ensure the rights, freedoms and lawful interests of citizens in some foreign countries. Studied the experience of using police forms of foreign countries to ensure the rights, freedoms and lawful interests of citizens in modern terms and made a characteristic of international standards governing human rights in a legal state. Produced scientific positions and proposals on police use of the positive experience of Ukraine with the rights, freedoms and lawful interests of citizens enshrined in the Constitution of Ukraine and other legislative acts. Recommendations on adaptation in the legal field of Ukraine international legal instruments concerning the militia. Generalized practice management subjects, both in Ukraine and abroad to implement the common strategy of Ukraine and the European Union in the field of Interior, to identify ways to optimize their organizational structures, functions and forms of governance. Suggestions and recommendations on improving organizational and legal bases of activity of Ukraine in the direction of coherent interaction with the relevant EU institutions.

Keywords: police, police activity, EU, staffing, administrative activities, training, use of police experience.

Размещено на Allbest.ru

...