Наукове забезпечення державного управління агропромисловим виробництвом в Україні

У Концепції інноваційного розвитку агропромислового виробництва в Україні необхідно врахувати інформаційну підтримку підприємницьких структур для організації і здійснення господарської діяльності, забезпечення надійності й ефективності необхідної інформації.

Визначено, що для здійснення підприємницької діяльності необхідна різного роду інформація: про чинне законодавство України; про механізм реєстрації і ліцензування підприємницької діяльності; про систему оподатковування і фінансових операцій, бухгалтерської звітності; про джерела ресурсів, які можна використовувати для здійснення підприємницької діяльності тощо. Ця інформація може бути отримана суб'єктом господарювання самостійно чи за державної підтримки в інформаційній сфері.

Заходами підтримки держави визначено створення інформаційно-аналітичної бази з надання різного роду інформації, довідкового матеріалу, статистичних даних, кадрової бази з надання даних про наявні служби і фахівців, що надають різні послуги агропромисловим підприємствам, науково-методичної бази з надання спеціальної літератури, теле- і радіокомунікаційної бази з наданням інформації, пов'язаної з організацією і розвитком агропромислового виробництва.

Створення консультаційної інформаційної служби для агропромислових підприємств має здійснюватися за прикладом наявної служби столу довідок з надання інформації, що стосується безпосередньо підприємців у агропромисловому виробництві, телефонної довідкової служби з надання інформації, необхідної для організації і здійснення господарської діяльності в агропромисловому виробництві.

Наступним заходом є видання спеціальної літератури для виробників аграрної продукції, зокрема: словників, довідників, науково-методичної літератури, професійних газет, інформаційних бюлетенів господарської діяльності. Державі необхідно підтримувати організацію різних інформаційний заходів, конференцій. Державна підтримка безпеки інформації в агропромисловому виробництві передбачає: контроль за діями персоналу державних служб і відомств щодо своїх професійних обов'язків, пов'язаних із збереженням, поширенням і передачею інформації про суб'єктів господарювання і господарську діяльність в агропромисловому виробництві; розроблення, використання та удосконалення засобів захисту інформації і методів контролю ефективності таких засобів, підвищення надійності спеціального програмного забезпечення; зміцнення механізму правового регулювання відносин у галузі охорони інтелектуальної власності; розроблення й упровадження системи страхування інформаційних ризиків.

У шостому розділі - «Розвиток системи державного управління агропромисловим виробництвом на науковій основі» - визначені у якості найважливіших напрямів правового забезпечення державного управління агропромисловим виробництвом: створення відповідної нормативно-правової бази для підтримки основних умов функціонування ринкового господарства (економічної свободи і цінової конкуренції); визначення і забезпечення «правил гри» між суб'єктами ринкових відносин.

При цьому реформування з метою вдосконалення системи землекористування повинне проводитися з опорою на законодавчу базу. Необхідно встановити обов'язки, права та відповідальність службових осіб органів влади та управління у сфері АПК на загальнодержавному, регіональному та районному рівні, задекларувати умови фінансових відносин між виробничими формуваннями та органами управління такими формуваннями. Необхідно також визначити раціональну систему оподаткування, систему заготівлі, зберігання та реалізації сільськогосподарської продукції, сировини та продовольства. Важливе значення має встановлення порядку забезпечення товаровиробників сільськогосподарськими машинами та устаткуванням, мінеральними добривами, засобами захисту рослин та тварин. Необхідним слід вважати створення формувань з попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій у сільській місцевості. Потребує детального відображення система соціального захисту населення, зайнятого виробництвом, заготівлею, зберіганням, переробкою та реалізацією сільськогосподарської продукції та сировини. Необхідно окремо визначити умови взаємовідносин щодо експорту та імпорту сільськогосподарської продукції, форми та порядок державної підтримки АПК на всіх рівнях, форми господарювання юридичних осіб, що входять до сфери АПК, їх обов'язків, прав та відповідальності. Потребують також закріплення права особистих підсобних господарств, їх державна підтримка тощо.

Регулювання цін, податкова, інвестиційна, кредитна і страхова політика має доповнюватися безпосередньою фінансовою державною підтримкою сільськогосподарських товаровиробників, без якої в сучасних умовах неможливе подолання кризової ситуації в аграрному секторі економіки.

Пряму державну фінансову підтримку агропромислового виробництва у вигляді грошових вливань слід направляти на підтримку тих товаровиробників, що мають перспективи розвитку та змогу найбільш раціонально акумулювати власний і залучений капітал та управляти ним. Переважним напрямом надання фінансової допомоги відносно конкретного виробника визначатиметься той вид продукції, за яким у результаті аналізу буде визначено найменший рівень рентабельності, що знижує його комерційну привабливість для приватного капіталу (або виявлене його тенденційне зниження), проте матиме високе значення для суспільного розвитку.

У сучасних умовах необхідно не лише вносити певні корективи в управління агропромисловим виробництвом, а потрібна принципово нова наукова концепція управління, що враховує нову роль держави як суб'єкта управління. Основними положеннями цієї концепції мають бути: виділення аграрно-промислового комплексу в єдиний об'єкт управління; чітке визначення об'єктів державної власності; переорієнтація державних функцій від управління окремими підприємствами до координації, економічного регулювання галузевих і міжгалузевих зв'язків; централізація розрізнених по органах виконавчої влади функцій державного управління; створення на підприємствах комерційних служб (маркетингу), що виконують функції вивчення ринку, визначення можливостей підприємств щодо виробництва конкурентної продукції, організації її збуту, планування витрат та доходів; «демократичний характер» господарського управління, забезпечуючий участь у процесі ухваленні рішень з питань виробничої діяльності підприємств, членів його колективу; комплектування органів господарського управління компетентними кадрами, здатними орієнтуватися в ринковій ситуації, удосконалення всієї системи підготовки і перепідготовки кадрів; супроводження з боку наукових центрів процесу вироблення державно-управлінських рішень.

На сьогоднішній день з метою посилення керованості агропромисловим виробництвом на Міністерство аграрної політики України доцільно покласти такі додаткові функції, як:

- розвиток взаємовигідних виробничих і економічних зв'язків між сільськогосподарськими товаровиробниками і переробними, обслуговуючими підприємствами аграрно-промислового комплексу;

забезпечення кооперативних зв'язків з метою виробничого, науково-технічного розвитку підприємств аграрно-промислового комплексу і селянських (фермерських) господарств, здійснення зовнішньоекономічної діяльності;

організація фірмової торгівлі, посередницьких послуг у реалізації продукції, забезпечення матеріально-технічними і сировинними ресурсами підприємств АПК, селянських (фермерських) і особистих підсобних господарств;

-створення за пайовою участю Управління державно-кооперативних об'єднань, акціонерних та інших формувань;

-інформаційне забезпечення аграрно-промислового комплексу щодо кон'юнктури ринку і біржової діяльності.

ВИСНОВКИ

Апробація одержаних наукових результатів, їх використання в практичній роботі органів державної влади та місцевого самоврядування підтверджують гіпотезу та методологію, покладену в основу дослідження державного управління агропромисловим виробництвом. Поставлену мету досягнено, основні завдання виконано, що дає змогу сформулювати такі висновки та рекомендації.

1. Встановлено, що стосовно сучасного трансформаційного стану вітчизняної аграрної економіки державне управління являє собою спосіб мобілізації ресурсів для виводу її з кризи, органічне поєднання прогнозування, стратегічного індикативного планування і заходів державного впливу на різні сфери АПК і соціально-економічні процеси в сільському господарстві.

В умовах формування постіндустріального інформаційного суспільства найбільш системний підхід до оцінки ролі держави і ринку в сучасній економіці демонструє інституціональна теорія. Тому проблему державного управління розвитком аграрної сфери вбачається доцільним розглядати саме з позицій останньої. При цьому мають враховуватися такі позиції: аграрна економіка розглядається як функціональна підсистема суспільства, економічне зростання якої є не метою, а засобом підвищення якості життя; процес розвитку аграрної сфери визначається діяльністю спектра формальних і неформальних інститутів, за допомогою яких реалізуються її системні функції; соціально-економічні інститути є специфічними внаслідок особливостей історичного розвитку, практики господарювання, звичок, традицій та національного менталітету. При такому підході аграрна економіка розглядається як складна соціально-економічна система, що складається з комплексу взаємопов'язаних елементів, належна ефективність функціонування яких не може бути забезпечена виключно ринковим регулюванням, а тому потребує участі держави, яка визначається структурою та ефективністю державних видатків.

Досліджено практику державного регулювання агропромислового виробництва в США та країнах ЄС. Узагальнюючи світовий досвід, систему державного управління розвитком агропромислового виробництва в Україні необхідно будувати таким чином: держава повинна надавати значну фінансово-кредитну допомогу товаровиробникам на основі особливих умов кредитування, оподаткування, бюджетного фінансування; необхідно посилити контроль за обсягами виробництва, якістю продукції, станом природних ресурсів; функції регулювання і контролю в системі державного управління агропромисловим виробництвом необхідно покласти виключно на Міністерство аграрної політики України; домінуючу роль у комплексі заходів державного управління відвести ціновому механізму для забезпечення впливу на доходи товаровиробників.

2. Визначено причини невиконання обсягу функцій АПК з виробництва основних видів сільськогосподарської продукції. В рослинництві до них віднесено: інфляцію; посилення диспаритету цін; монополізм підприємств третьої сфери АПК; відсутність державної підтримки галузі; відсутність гарантованих ринків збуту; недостатнє забезпечення технікою та насіннєвим матеріалом, зниження його якості. В тваринництві до них віднесено: скорочення поголів'я великої рогатої худоби, свиней та птиці в господарствах всіх категорій; недостатньо впроваджена комплексна механізація основних технологічних процесів; низький рівень зоотехніки; відсутність повноцінного годування; невчасна реалізація продукції; низька і невчасно виплачувана заробітна платня; високий рівень витрат праці й засобів на виробництво одиниці продукції; високе зростання цін на енергоносії і промислову продукцію для потреб галузі.

На основі дослідження розвитку державного управління агропромисловим виробництвом встановлено, що головним наслідком, породженим вольовими рішеннями, є вибір способів переходу від командно-адміністративної системи до ринкових відносин. При виборі способів переходу переважали економічний догматизм і необґрунтованість державного управління. У зв'язку з цим для запобігання помилкам принципового значення в майбутньому необхідно перейти до наукового управління. Має бути сформована наукова основа рішень, що приймаються органами влади та управління. У цих умовах виникає об'єктивна необхідність системного наукового забезпечення державного управління АПК; розробки науково-обґрунтованого інструментарію, що являє собою програму проведеня дослідження із постановкою проблеми, розробленням основних понять, систематизацією початкових умов, розробкою принципів, обґрунтуванням критеріїв та показників, форм їх представлення, визначенням методичних підходів направлених на дослідження проблем продовольчої безпеки країни, прогнозування розвитку АПК при різноманітних сценаріях аграрної політики; оцінки заходів захисту внутрішнього ринку і наслідків від вступу України у СОТ; виявлення впливу АПК на розвиток всієї економіки.

3. Методологія наукового забезпечення державного управління агропромисловим виробництвом передбачає вдосконалення і узагальнення ідей і методів для їх практичного використання при вирішенні державних управлінських задач, зокрема: узагальнення змісту і обсягу функцій; аналіз існуючого АПК; оцінка впливу чинників, визначення можливих й пріоритетних заходів; розробка документів з планування, регулювання і контролю; встановлення можливих заходів з метою усунення виявленої невідповідності; визначення з числа можливих пріоритетних заходів і реалізованих відповідно до ресурсних обмежень; вироблення організаційно-методичних і програмних рекомендацій щодо порядку реалізації пріоритетних заходів у намічені терміни. При цьому науково-методичний апарат має ґрунтуватися на загальних методологічних засадах, що враховують: принцип забезпечення методологічної єдності досліджень наукового забезпечення державного управління АПК; принцип відповідності заходів характеру і масштабу впливу чинників на АПК; збалансованість заходів і обсягу функцій; реалізація у встановлені терміни запланованих заходів; відповідність порядку реалізації заходів принципам методу програмного планування.

Проведений аналіз реалізації державних науково-технічних програм щодо розвитку агропромислового виробництва свідчить про те, що на перший план висувається проблема застосування в аграрній сфері інноваційних ресурсоощадних технологій і технічних засобів для виробництва. До пріоритетних напрямів реалізації інноваційної продукції, широкого застосування науково-технічного та соціально-економічного прогресу на макроекономічному рівні належить здійснення національних і державних програм, законодавчо-нормативних актів, спрямованих на комплексне багатовекторне вирішення важливих проблем розвитку агропромислового виробництва країни.

4. Показано наявність значного розриву між наукою, що пропонує інновації, та безпосереднім агропромисловим виробництвом, яке споживає ці інновації у вигляді нової техніки й технологій. Виходячи з таких позицій, для досягнення конкурентоспроможності продукції АПК на внутрішньому та світовому ринку особливо актуальною стає проблема переведення аграрної сфери на інноваційну модель розвитку, вирішення якої забезпечуватиметься створенням спеціальних інноваційних структур, головним завданням яких є сприяння розвитку інновацій, їх поширенню та впровадженню у виробництво. Визначено, що важливим кроком для подальшої комерціалізації науково-технологічних та інноваційних розробок буде створення нової організаційно-управлінської моделі, яка отримала назву Агротехнополіс.

Встановлено, що до системи наукового забезпечення державного управління агропромисловим виробництвом у даний час необхідно також віднести розробки з проблем управління розвитком агропромислового виробництва, зокрема удосконалення організаційно-економічних механізмів управління, рекомендації щодо здійснення розвитку аграрної реформи, проекти нормативно-правових актів України, що стосуються інновацій та розвитку аграрної науки. Аналіз дає підстави для висновків, що організація завершення науково-технічних, науково-технологічних й організаційно-економічних розробок, їх формування як вид інноваційної продукції, виробничої перевірки та здійснення широкої пропаганди з метою прискорення практичного освоєння досягнень науки потребують значного удосконалення, спрямованого на створення системи інформаційно-інноваційної бази розвитку конкурентоспроможного агропромислового виробництва на ринкових засадах.

5. Стосовно розроблення технічних регламентів на харчову продукцію нами пропонується розроблення проектів нормативно-правових актів щодо встановлення обов'язкових показників безпеки харчової продукції, враховуючи: статтю 1 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів», якою визначено, що «технічний регламент не містить вимог щодо безпечності харчових продуктів, встановлених санітарними заходами, та може включати або бути цілком присвяченим вимогам щодо термінології, позначення, пакування, маркування та етикетування стосовно продукту»; статтю 2 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності», якою визначено, що дія цього закону не поширюється на санітарні заходи, які розроблені та застосовуються для захисту людини від ризиків, пов'язаних з харчовими продуктами; введення в дію мінімальних специфікацій якості для основних видів продукції тваринного походження.

6. Розроблено складові наукової державної аграрної політики, для реалізації яких слід залучити відповідний науковий потенціал: завершення перерозподілу землі та майна; завершення процесу реструктуризації підприємств, розвиток і вдосконалення організаційних форм господарювання; вдосконалення системи економічних взаємовідносин між підприємствами і сферами АПК шляхом кооперації і створення соціально-економічних і правових основ розвитку інтегрованих виробництв; формування науково-виробничих інтегрованих систем; розробка програм соціального захисту сільського населення, підвищення рівня екологічності виробничих процесів у АПК та його продуктах, підвищення інвестиційної атракційності підприємств і галузей АПК, підвищення ефективності інвестиційної діяльності шляхом раціонального використання інвестицій та створення агропромислово-фінансових груп; реформування системи управління агропромисловим виробництвом і створення товаровиробниками на основі наукових рекомендацій нової управлінської вертикалі (“знизу до центру”); наукове обґрунтування ролі держави в процесі регулювання ринкової економіки та створення ринкової інфраструктури і ринкового середовища, сприятливого для забезпечення рівних умов для розвитку агропромислового виробництва; наукове обґрунтування низки основоположних законодавчих актів з регулювання розвитку АПК, які б сприяли його ефективному функціонуванню.

Запропоновано структуру наукового забезпечення державного управління агропромисловим виробництвом через впровадження агропромислового науково-виробничого комплексу при Міністерстві аграрної політики України, функціями якого є зосередження наукових розробок у специфічних інститутах, які мають високий потенціал. Науково-виробничий комплекс (НВК) визначає напрями робіт і керує ними в цілому через створений при комплексі Науково-технічний центр спільних розробок. Потенційними сателітами НВК можуть бути: внутрішні венчури, державні підприємства і НТО, консорціуми спільних міжфірмових досліджень, центри і лабораторії у провідних вузах, що фінансуються НВК, центри і лабораторії в системі академій наук, що фінансуються НВК. Вони виконують окремі етапи НДДКР, виготовляють лабораторні, дослідні зразки і партії. Далі НВК упроваджує дані розробки на своїх виробничих площах.

7. У Концепції інноваційного розвитку агропромислового виробництва в Україні слід передбачити державну підтримку підприємницьких структур в інформаційній сфері, що слід здійснювати за такими напрямами: інформаційне забезпечення підприємців з метою надання державної підтримки в організації і здійсненні підприємницької діяльності; інформаційне забезпечення державної підтримки з метою забезпечення надійності й ефективності інформації, пропонованої підприємцям як інформаційна основа для організації і здійснення підприємницької діяльності. Для здійснення інформаційного забезпечення системи підтримки суб'єктів господарювання у сфері агропромислового виробництва пропонується ряд заходів: створити інформаційну базу для суб'єктів господарювання; створити консультаційну інформаційну службу для агропромислових підприємств; здійснювати видання спеціальної і довідкової літератури для виробників аграрної продукції: словники, довідники, науково-методична література, професійні газети, інформаційні бюлетені господарської діяльності тощо; проводити організацію різних інформаційний заходів, конференцій, семінарів, лекцій, зустрічей, що мають інформаційно-навчальний, інформаційно-просвітницький та інформаційно-розвиваючий характер; підвищити безпеку інформації за рахунок зміцнення механізму правового регулювання відносин в галузі охорони інтелектуальної власності, удосконалення захисту інформації і методів контролю ефективності цих засобів, підвищення надійності спеціального програмного забезпечення, розробки та впровадження системи страхування інформаційних ризиків.

8. Визначені у якості найважливіших напрямів правового забезпечення державного управління агропромисловим виробництвом: створення відповідної нормативно-правової бази для підтримки основних умов функціонування ринкового господарства; визначення і забезпечення «правил гри» між суб'єктами ринкових відносин, що включають: обов'язки, права та відповідальність службових осіб органів влади та управління у сфері АПК, задекларувати умови фінансових відносин між виробничими формуваннями та органами управління такими формуваннями; визначення раціональної системи оподаткування, заготівлі, зберігання та реалізації сільськогосподарської продукції; встановлення порядку забезпечення товаровиробників сільськогосподарськими машинами та устаткуванням, мінеральними добривами, засобами захисту рослин та тварин; створення формувань з попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій у сільській місцевості; систему соціального захисту населення, зайнятого в аграрному секторі; умови взаємовідносин щодо експорту та імпорту сільськогосподарської продукції; закріплення права особистих підсобних господарств, їх державна підтримка тощо.

Показано, що регулювання цін, податкова, інвестиційна, кредитна і страхова політика має доповнюватися безпосередньою фінансовою державною підтримкою сільськогосподарських товаровиробників. При цьому пряму державну фінансову підтримку агропромислового виробництва слід направляти на підтримку тих, що мають перспективи розвитку та найбільш раціонального акумулювання власного і залученого капіталу. Перевага у наданні такої фінансової допомоги щодо конкретного сільськогосподарського товаровиробника тому виду продукції, за яким в процесі проведення аналізу визначено найменший рівень рентабельності (або виявлене його тенденційне зниження).

9. Розроблено принципово нову наукову концепцію управління агропромисловим виробництвом, що враховує нову роль держави як суб'єкта управління. Основними положеннями цієї концепції є: виділення аграрно-промислового комплексу в єдиний об'єкт управління; чітке визначення об'єктів державної власності; переорієнтація державних функцій від управління окремими підприємствами до координації і економічного регулювання галузевих і міжгалузевих зв'язків; централізація розрізнених по органах виконавчої влади функцій державного управління; створення на підприємствах комерційних служб (маркетингу), що виконують функції вивчення ринку, визначення можливостей підприємств щодо виробництва конкурентної продукції, організації її збуту, планування витрат та доходів; комплектування органів господарського управління компетентними кадрами, здатними орієнтуватися в ринковій ситуації, удосконалення всієї системи підготовки і перепідготовки кадрів; супроводження з боку наукових центрів процесу вироблення державно-управлінських рішень.

10. На основі проведеного дослідження запропоновано такі практичні рекомендації органам державної влади щодо наукового забезпечення державного управління агропромисловим виробництвом:

- Верховній Раді України на основі системи визначення пріоритетів реалізації державних науково-технічних програм щодо розвитку агропромислового виробництва визначити розвиток аграрного науково-технічного потенціалу по кожній області України та АР Крим;

- Кабінету Міністрів України для зосередження зусиль усіх наукових організацій і вищих навчальних закладів аграрного профілю незалежно від їх відомчого підпорядкування на розв'язанні актуальних проблем агропромислового комплексу, для прискорення науково-технічного прогресу в його галузях надати належним чином акредитованим навчально-науковим закладам і установам функції науково-методичних центрів з координації пошукових і прикладних досліджень, здійснюваних в агропромисловій сфері;

- Міністерству аграрної політики України на основі розробленої принципово нової наукової концепції управління, що враховує нову роль держави як суб'єкта управління агропромисловим виробництвом, розробити систему заходів, спрямованих на комплексний розвиток галузей агропромислового виробництва і сільських територій.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

1. Плеханов Д.О. Наукове забезпечення агропромислового виробництва в Україні: теорія та практика державного управління: [монографія] / Д.О. Плеханов // Національна академія державного управління при Президентові України. - Київ: ТОВ «ДКС центр», 2009. - 398 с.

Статті у наукових фахових виданнях

2. Плеханов Д.О. Державна політика трансформації адміністративно-командної системи в аграрному секторі економіки України / Д.О. Плеханов // Державне управління інноваційним розвитком: зб. наук. праць Донецького держ. університету управління. - Донецьк: ДонДУУ, 2008. - Т. ІХ, вип. 105. - С. 164-174. - (Серія “Державне управління”).

3. Плеханов Д.О. Державне регулювання в умовах трансформаційних процесів в аграрній сфері / Д.О. Плеханов // Держава та регіони. - 2008. - № 2. - С. 177-183. - (Серія “Державне управління”).

4. Плеханов Д.О. Державне регулювання інвестиційної діяльності в аграрній сфері / Д.О. Плеханов // Теорія та практика державного управління. - X.: Вид-во ХарРІ НАДУ "Магістр", 2007. - Вип. 3 (18). - С. 81-87.

5. Плеханов Д.О. Державне регулювання підприємництва у сільському господарстві / Д.О. Плеханов // Економіка та держава. - 2007. - № 9. - С. 82-84.

6. Плеханов Д.О. Державне регулювання ринку земель сільскогосподарського призначення / Д.О. Плеханов // Науковий вісник Академії муніципального управління / за заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка. - К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2008. - С. 87-95. - (Серія “Управління”: вип. 1(3): Механізми державного управління та місцевого самоврядування).

7. Плеханов Д.О. Державне регулювання соціальних функцій суб'єктів господарювання у сільському господарстві / Д.О. Плеханов // Державне регулювання розвитку країни, регіону, галузі: зб. наук. праць Донецького держ. університету управління. - Донецьк: ДонДУУ, 2008. - Т. ІХ, вип. 114. - С. 101-108. - (Серія “Державне управління”).

8. Плеханов Д.О. Економічні ознаки оцінки моделей національної економіки / Д.О. Плеханов // Економіка та держава. - 2007. - № 12. - С. 13-15.

9. Плеханов Д.О. Законодавче забезпечення регулювання аграрного сектору економіки / Д.О. Плеханов // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. праць. - X.: Вид-во ХарРІ НАДУ "Магістр", 2007. - № 2(32). - С.63-72.

10. Плеханов Д.О. Заходи державного регулювання щодо сприяння прискоренню розвитку аграрного сектору економіки / Д.О. Плеханов // Фінансовий механізм державного управління економікою України: зб. наук. праць Донецького держ. університету управління. - Донецьк: ДонДУУ, 2007. - Т. VIII, вип. 85. - С. 346-357. - (Серія “Державне управління”).

11. Плеханов Д.О. Заходи державної підтримки фінансового забезпечення аграрного сектору / Д.О. Плеханов // Економіка та держава. - 2008. - № 2. - С. 77-80.

12. Плеханов Д.О. Історичні аспекти державної підтримки організації сільськогосподарського виробництва / Д.О. Плеханов // Вісник НАДУ при Президентові України. - 2008. - № 4 - С. 83-91.

13. Плеханов Д.О. Комплексна система державного управління аграрним сектором / Д.О. Плеханов // Економіка та держава. - 2008. - № 1. - С. 95-97.

14. Плеханов Д.О. Критерії оцінки сучасних моделей національної економіки / Д.О. Плеханов // Економіка та держава. - 2007. - № 8. - С. 79-81.

15. Плеханов Д.О. Механізм державної підтримки інновацій в сільському господарстві / Д.О. Плеханов // Збірник НАДУ при Президентові України. - 2008. - № 2. - С. 111-121.

16. Плеханов Д.О. Місце і структура господарств населення в перспективній моделі аграрної економіки / Д.О. Плеханов // Держава та регіони. - 2006. - № 2. - С. 186-190. - (Серія “Державне управління”).

17. Плеханов Д.О. Основні важелі державного регулювання аграрного виробництва / Д.О. Плеханов // Науковий вісник Академії муніципального управління / за заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка. - К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2009. - С. 103-110. - (Серія “Управління”: вип. 2(8): Державне управління та місцеве самоврядування).

18. Плеханов Д.О. Особливості світової практики регулювання ринків зерна / Д.О. Плеханов // Держава та регіони. - 2006. - № 1. - С. 134-139. - (Серія “Державне управління”).

19. Плеханов Д.О. Оцінка наукових підходів до формування ринкових відносин в АПК / Д.О. Плеханов // Держава та регіони. - 2007. - № 1. - С. 129-134. - (Серія “Державне управління”).

20. Плеханов Д.О. Передумови створення ефективної державної інвестиційної політики в сільському господарстві / Д.О. Плеханов // Держава та регіони. - 2006. - № 3. - С.137-140. - (Серія “Державне управління”).

21. Плеханов Д.О. Реалізація державних соціальних гарантій щодо задоволення життєвих потреб сільського населення / Д.О. Плеханов // Економіка та держава. - 2009. - № 1. - С. 95-97.

22. Плеханов Д.О. Розвиток державної технічної політики в сільському господарстві / Д.О. Плеханов // Держава та регіони. - 2005. - № 2. - С. 169-174. - (Серія “Державне управління”).

23. Плеханов Д.О. Роль держави в перехідній економіці / Д.О. Плеханов // Економіка та держава. - 2007. - № 7. - С. 71-73.

24. Плеханов Д.О. Роль держави у реформуванні відносин власності та господарювання / Д.О. Плеханов // Економіка та держава. - 2007. - № 11. - С. 73-75.

25. Плеханов Д.О. Соціально-економічні функції держави на сучасному етапі її розвитку / Д.О. Плеханов // Економіка та держава. - 2007. - № 10. - С. 89-91.

26. Плеханов Д.О. Тенденції в регулюванні агропромислового виробництва / Д.О. Плеханов // Держава та регіони. - 2008. - № 3. - С. 162-166. - (Серія “Державне управління”).

27. Плеханов Д.О. Тенденції державної підтримки розвитку спеціалізації аграрного виробництва в країнах з розвиненою ринковою економікою / Д.О. Плеханов // Науковий вісник Академії муніципального управління / за заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка. - К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2008. - С. 65-72. - (Серія “Управління”: вип. 3 (5): Державне управління та місцеве самоврядування).

28. Плеханов Д.О. Удосконалення механізму державної підтримки інвестування сільського господарства / Д.О. Плеханов // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. - X.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2009. - № 1(35). - С. 164-172.

Размещено на Allbest.ru