Конституційно-правове забезпечення європейської міждержавної інтеграції: проблеми теорії і практики

У роботі показано, що при вивченні процесів конституціоналізації суспільних відносин слід розмежовувати конституціоналізацію внутрішньодержавного правопорядку, за якої значно підвищується роль основного закону в багатьох сферах життєдіяльності суспільства, та конституціоналізацію міжнародного правопорядку, яка безпосередньо залежить від активного проникнення норм, принципів і доктрин конституційного права в міжнародне право, в якому вони закріплюються.

У п'ятому розділі «Доктрина суверенітету, її розвиток та конституційне забезпечення в умовах європейської міждержавної інтеграції» досліджуються процеси суттєвої трансформації суверенітету в умовах міждержавної інтеграції на Європейському континенті.

У підрозділі 5.1. «Проблеми реалізації державного суверенітету в умовах міждержавної інтеграції: побудова теоретико-доктринальних моделей» автор зазначає, що створення наднаціональних утворень й поглиблення міждержавної інтеграції неминуче висувають на перший план кореляцію цих процесів зі збереженням статусу незалежної держави як такої. Пошук взаємоприйнятного балансу елементів наднаціонального й міждержавного співробітництва неминуче пов'язаний зі збереженням етнічної самобутності, менталітету, а відтак суверенітетом у формі національного і народного суверенітетів.

Дисертант зазначає, що на сучасному етапі розвитку конституційного й міжнародного права сформувалося дві протилежні концепції державного суверенітету. Одна з них виходить з того, що сучасна глобалізація «стирає» державні кордони і нівелює державний суверенітет, згідно з іншою - подальше зміцнення суверенітету є об'єктивною закономірністю розвитку держав на всіх етапах їх історичної еволюції. Криза класичного розуміння суверенітету пов'язана з процесом самозбереження суверенних держав і розвитком міждержавних відносин, які вимагали нових форм міждержавного співробітництва як додаткового інструменту забезпечення конституційного ладу держав, їх внутрішньодержавного розвитку й національної безпеки. Тут більше проявлялася концептуальна тенденція відцентровості, ніж традиційна концептуальна тенденція доцентровості, на якій базується суверенітет. Активізація критики класичної теорії суверенітету стала своєрідною реакцією на ослаблення ролі сучасної держави й підвищення статусу міжнародного права в міждержавних відносинах, появу універсальних міжнародних організацій, утвердження загальнолюдських цінностей тощо. Такі тенденції сприяли переходу до нового етапу в розвитку держав, коли поглиблення процесів політичної інтеграції, правової глобалізації та універсалізації спричинило інтернаціоналізацію конституційного права держав.

На думку автора, вступ держав до будь-яких міждержавних об'єднань не означає ні втрати, ні обмеження, ні звуження їх суверенітету. У таких взаємозв'язках, навіть у тих випадках, коли держава зливається з іншою й утворює складне державне утворення, відбувається саме реалізація суверенітету, коли держава свідомо та самостійно йде на створення нових компетенціарних (наднаціональних) структур, в яких її територія, населення, влада отримують сприятливіші та якісно нові умови для подальшого розвитку. При вступі держав до міжнародних міждержавних об'єднань вони не передають останнім свій суверенітет. Йдеться лише про передачу відповідних суверенних прав, тобто наділення міжнародних міждержавних об'єднань (їх наднаціональних органів) певними повноваженнями, зокрема щодо здійснення деяких з тих прав, які віднесені до державного суверенітету.

У підрозділі 5.2 «Формування європейського конституційно-правового простору як прояв наднаціонального суверенітету» зазначається, що питання про «розмивання» державного суверенітету залишається актуальним не тільки у вітчизняній теорії конституційного права, а й у конституційній доктрині європейських держав.

Під впливом інтеграційних процесів, переходу національного у стан інтернаціонального, нівелювання правових традицій конституційного розвитку держав у конституційній доктрині посилилися теоретичні позиції щодо суверенітету нації, форми самовизначення національних меншин та засобів їх конституційно-правової реалізації, виокремлення категорії «етнічна самоідентифікація» у сучасному європейському конституційному інтеграційному будівництві. При цьому конституційний розвиток держав активізував діяльність національних конституційних судів, які стали на захист національної правової традиції у консервативному її розумінні. Дієвість реформування правової системи України значною мірою залежить від врахування основних правових цінностей. Зокрема, це впливає на ефективність входження України в європейський правовий простір. При цьому важливу роль у цих процесах відіграють європейські правові стандарти.

Система права, що розвивається в умовах інтернаціоналізації, набуває ознак саморегулювання саме завдяки процесам правової інтеграції та включає базові конституційні норми наднаціонального характеру. В результаті такої еволюції європейських структур правова інтеграція може розглядатися як особливий європейський конституційний простір. Його засадничими елементами виступають поняття «загальна правова система Європи» як правова теорія та легітимний фундамент формування європейського конституційного права, і «загальна європейська правова культура», котру розуміють як сукупність правових принципів, що є елементами конституційної держави і включають такі поняття, як: «цінність людського життя», «плюралізм», «права і свободи людини», «правова держава й правосуддя», «форма місцевого самоврядування», «толерантність і захист національних меншин», «децентралізований територіальний устрій». Ці загальні конституційні принципи формуються законодавцем - як національним законодавчим органом, так і європейськими інтеграційними структурами (Рада Європи, ЄС, ОБСЄ та ін.). Таким чином, виникають якісно нові онтологічний, гносеологічний, аксіологічний та методологічний рівні сприйняття теорії європейської конституційної культури, яка виступає стрижнем змісту конституції, конституційного права, конституціоналізму ЄС і держав-членів.

У шостому розділі «Конституційно-правові форми, засоби та механізм забезпечення міждержавної інтеграції» розглядаються доктринальні та нормативні праксеологічні підходи щодо забезпечення міждержавної інтеграції.

У підрозділі 6.1. «Принцип співробітництва держав як когентний принцип сучасного міжнародного та конституційного права: змістовно-онтологічна характеристика та дефінітивне визначення» зазначається, що у міжнародному публічному праві даний принцип входить до кола основних принципів його суб'єктів. Ці принципи виконують одночасно дві функції: сприяють стабілізації міжнародних відносин, обмежуючи їх певними нормативними рамками; закріплюють все нове, що з'являється в практиці суб'єктів міжнародного права.

Дисертант зазначає, що принцип співробітництва держав є порівняно новим у міжнародному праві і міжнародних відносинах. Він став загальнообов'язковим принципом міжнародного права з моменту прийняття Статуту ООН. Проте поняття "співробітництво" в практиці міждержавних відносин і європейської інтеграції набуває нового значення. За останнє десятиліття змінилася не лише практика реалізації принципу міжнародного співробітництва, а і його морально-політичний аспект, модифікувався механізм його реалізації. Одночасно вдосконалюється нормативно-правовий зміст цього принципу, який виявляється у його закріпленні в значній кількості міжнародно-правових документів, національному праві держав, що беруть участь у інтеграційних процесах .

Враховуючи процеси конституціоналізації міжнародного права, автор звертає увагу на те, що зазначений принцип завдяки механізму імплементації стає принципом національного конституційного права. В умовах інтеграції він не лише повинен суворо дотримуватися, але й збагачуватися новим змістом з урахуванням об'єктивних потреб світового розвитку, міжнародних відносин, регіональної правової інтеграції держав.

У підрозділі 6.2. «Конституційно-правові доктрини та стандарти міждержавної інтеграції» автор зазначає, що розширення сфери міжнародно-правового регулювання, яке набуває характеру сталої тенденції та виступає як мегатренд світового розвитку, здійснюється не тільки за рахунок внутрішньодержавного, а насамперед розширення кола спільних об'єктів правового регулювання. Відтак взаємодія міжнародного й внутрішньодержавного права стала нагальною проблемою науки конституційного права. В науці міжнародного права, в свою чергу, велика увага приділяється дослідженню проблеми дихотомії права, тобто поділу права на національне та міжнародне.

Дисертант відзначає, що норми міжнародного права набувають юридичної сили в національному правопорядку через механізм, зумовлений обраним доктринальним підходом держави в цьому питанні: залежно від доктрини співвідношення національного та міжнародного права. Аналіз моністичних та дуалістичних концепцій - гармонізації двох систем (Д.П. О'Коннел), пріоритету міжнародного права над внутрішнім (Ч. Фенвік), спільної сфери дії міжнародного і внутрішнього права (Дж. Фіцморіс), координації міжнародного і внутрішнього права на основі верховенства першого (Ш. Руссо), взаємодії однієї системи з іншою і з системою міжнародних відносин в цілому (І.І. Лукашук), взаємодії міжнародного і внутрішньодержавного (національного) права (Г.В. Ігнатенко), пріоритету міжнародного права (В.І. Євінтов) - дав змогу автору зробити висновок, що розвиток співробітництва між державами, вироблення правил, спільних для всіх учасників міждержавних інтеграційних процесів, імплементація або визнання цих принципів на конституційному рівні - усе це потребує формування більш гнучких концепцій. Для цього необхідно відмовитися від політичної чи ідеологічної абсолютизації тієї чи іншої теорії, виявити багатогранність типів та форм взаємодії міжнародного та конституційного правопорядків.

У підрозділі 6.3. «Засоби інтернаціоналізації конституційного правопорядку держав в умовах міждержавної інтеграції: доктринальне обґрунтування та прагматична реалізація» відзначається, що виконання міжнародних зобов'язань забезпечується на рівні національних конституцій за допомогою конституційних норм та принципів, доктрини співвідношення міжнародного та національного права, спеціальних конституційно-правових механізмів та засобів.

Для здійснення процесу реалізації норм міжнародного права в національному праві використовуються різні засоби. Кожен із представників міжнародно-правової доктрини пропонує свою класифікацію засобів взаємодії міжнародного та національного права (В.Г. Буткевич: відсилка, рецепція, паралельна правотворчість, уніфікація, перетворення, створення спеціального правового режиму; М.О. Баймуратов: пряма рецепція, бланкетна рецепція, трансформація; С.В. Черніченко: трансформація, інкорпорація; Л.Х. Мінгазов: трансформація, рецепція, інкорпорація, посилання, відсилка; Р.А. Мюллерсон: імплементація, інкорпорація, відсилка; Н.В. Миронов: трансформація, відсилка, ратифікація; А.С. Гавердовський: рецепція, інкорпорація, імплементація; Л.П. Ануфрієва: пряма та опосередкована трансформація, інкорпорація, відсилка, рецепція; І.І. Лукашук: рецепція, гармонізація, уніфікація, адаптація, імплементація; В.В. Гаврилов: імплементація, трансформація, інкорпорація; О.Ф. Скакун: гармонізація, апроксимація, уніфікація, адаптація). Така кількість класифікацій підкреслює багатогранність, багаторівневість даного явища.

Дисертант дослідив особливі засоби інтернаціоналізації конституційного правопорядку держав, що використовуються в процесі міждержавної інтеграції (уніфікація, адаптація, гармонізація та апроксимація національного права, акти права ЄС, модельні норми) та дійшов висновку, що особливе місце займає організаційно-правовий механізм гармонізації та адаптації законодавства. Водночас саме створення такого механізму є головною теоретичною проблемою функціонування ЄС, позаяк міждержавна інтеграція залежатиме саме від нього. Проте автор констатує відсутність єдиної, універсальної схеми гармонізації національного права держав Європи.

У підрозділі 6.4. «Конституційно-правовий механізм взаємодії права міждержавного об'єднання з національними правовими системами держав-членів» дисертант зазначає, що питання про взаємодію права міждержавних об'єднань і національного права не є новим, тому вчені розглядають його в контексті співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права. Але з огляду на активізацію інтеграційних процесів найбільш актуальним постає особливий за своєю природою системний комплекс міжнародних норм, що в сукупності утворюють право міждержавних інтеграційних об'єднань. Останнє виступає як «система-підсистема» в рамках загального міжнародного права. Тому деякі представники міжнародної доктрини це питання пов'язують з появою так званого інтеграційного права, яке є функціональним доповненням міжнародного або внутрішньодержавного права.

Автор звертає особливу увагу на сталу тенденцію конституціоналізації права міждержавного об'єднання, гносеологічний зміст якої полягає в тому, що норми національного конституційного права фактично переходять у право міждержавного об'єднання і вкорінюються в ньому (С. Баттінні). Прикладом цього може бути процес, пов'язаний з розробкою проектів Конституції ЄС і Конституційного Акту Союзної держави Білорусі й Росії. Дисертант дає власне визначення конституціоналізації права міждержавного об'єднання як процесу впливу норм і принципів конституційного права різних держав на норми права міждержавного об'єднання.

У роботі досліджено велику роль судових органів держав та міждержавних інтеграційних об'єднань, зокрема конституційних судів держав-членів ЄС та Суду ЄС, у формуванні конституційно-правового механізму взаємодії права міждержавного об'єднання з національними правовими системами держав-членів шляхом прийняття відповідних рішень та формулювання правових принципів.

У висновках сформульовано найсуттєвіші результати дисертаційного дослідження, наведено теоретичні узагальнення та нове вирішення наукової проблеми конституційно-правового забезпечення європейської міждержавної інтеграції.

1. Міждержавна інтеграція - це системна діяльність держав, заснована на нормах і принципах міжнародного права та конституційних принципах, що закріплено в національних законодавствах держав-членів міждержавного інтеграційного об'єднання та має основною телеологічною домінантою становлення, розвиток, зміцнення та вдосконалення різних організаційних та організаційно-правових форм їх взаємодії шляхом участі у міждержавних інтеграційних об'єднаннях економічного та політичного характеру.

2. Критеріальними ознаками міждержавних інтеграційних процесів є: діяльність держав, що заснована на фундаментальних принципах їх конституційного устрою та нормах і принципах міжнародного права (повага суверенітету, дотримання територіальної цілісності держав тощо); утворення міждержавного інтеграційного об'єднання з єдиною організаційною структурою, що має відповідні наднаціональні органи; міждержавне інтегрування (конвергенція), що відбувається на основі загальних принципів, цілей, завдань; легітимність міждержавних інтеграційних об'єднань, їхня відповідність національним конституційним та міжнародно-правовим принципам та стандартам.

3. Телеологічно вивірений розвиток, комплексний вплив та наступна дія таких тенденцій у сучасному конституційному праві, як його поетапна інтернаціоналізація, активізація міждержавної інтеграції, підвищення ролі й розширення традиційного об'єкта правового регулювання за рахунок виходу за межі національно-територіальної юрисдикції, об'єктивно зумовлюють фундаментальні зміни самого конституційного феномена. Тому, з методологічної точки зору, виникає необхідність переосмислення власне онтологічної сутності сучасного конституційного забезпечення даних процесів.

4. Системний аналіз сучасних тенденцій формування та застосування методології конституційного права, проникнення ідей чи переплетення методологічного арсеналу з різних зарубіжних наукових шкіл дає змогу стверджувати, що набув об'єктивації активний процес інтернаціоналізації науки конституційного права. Більше того, такі об'єктивні процеси, як поглиблення правової глобалізації, в результаті якої здійснюється інтернаціоналізація конституційного права, поступова зміна у пріоритетах правотворчої та правозастосовчої діяльності органів державної влади, безперечно, впливають і на формування методології пізнання конституційно-правових явищ.

5. Наука конституційного права має зробити свій внесок у інтернаціоналізацію наукового сприйняття і правосвідомості всіх рівнів, позаяк реалізація її концептуальних розробок при здійсненні державними органами своїх функцій у сфері міждержавної інтеграції повинна бути суттєво поліпшена. Найважливішим завданням науки конституційного права є здійснення комплексного наукового аналізу низки проблем, пов'язаних з визначенням понятійно-категоріального апарату методології, її структури, інструментарію, каналів взаємозв'язків тощо.

6. Методом дослідження проблем конституційно-правового забезпечення міждержавної інтеграції є складна, заснована на певних світоглядних принципах пізнання система правил, прийомів і засобів, які: а) дають змогу виявити юридичні онтологічні особливості, структуру та ознаки конституційно-правового забезпечення міждержавної інтеграції; б) сприяють виявленню гносеологічних підходів до її становлення; в) дають можливість моделювати перспективний потенціал її якісного розвитку.

7. Використання різноманітних методологічних засобів дає змогу з різних боків підійти до дослідження конституційно-правової реальності, простежити взаємний вплив та взаємодію норм конституційного, міжнародного та європейського (наднаціонального) права в межах світової або регіональної спільноти держав, вплив європейських стандартів на формування та модернізацію національного законодавства відповідно до них, здійснення національного та міжнародного правосуддя тощо.

8. Методологічне пізнання конституційно-правового механізму забезпечення міждержавної інтеграції, його структури і юридичних характеристик може бути об'єктивно розширене як за рахунок нових методологічних прийомів і способів пізнання властивостей досліджуваного об'єкта, так і вибіркового запозичення певних елементів нетрадиційних підходів та посткласичної методології, які позитивно зарекомендували себе в зарубіжній конституційно-правовій доктрині, але залишаються новими для вітчизняної юридичної науки.

9. Історія людства свідчить про недостатність лише ординарного закріплення будь-яких конституційних принципів. Необхідно створювати цілісну статутарно-функціональну систему, яка включає не тільки суспільно-нормативні підходи до їх регламентації, легалізації та легітимації у правовій системі, а й відповідні юридичні механізми їх практичної реалізації, формального здійснення, без якого будь-які норми стають декларативними та ілюзорними.

10. Поняття «конституційно-правова основа», «конституційно-правове регулювання» та «конституційно-правове забезпечення» міждержавного інтеграційного процесу не є тотожними. Це зумовлено насамперед змістовним обсягом вказаних категорій. Категорія «конституційно-правове забезпечення» є досить широкою, позаяк припускає сукупність всіх конституційних доктрин, принципів, засобів, систему конституційно-правових актів, що регулюють здійснення зовнішньої політики держави, систему органів державної влади, що здійснюють політику в сфері міждержавної інтеграції. Змістовний обсяг категорії «конституційно-правова основа» міждержавних інтеграційних процесів значно вужчий, адже містить тільки нормативно-правову базу, що закріплює, регламентує та регулює дані процеси. Змістовний обсяг категорії «конституційно-правове регулювання» міждержавних інтеграційних процесів обмежується тільки питаннями функціонального, управлінського характеру.

11. Питання про забезпечення процесів міждержавної інтеграції, з методологічної точки зору, є багатоаспектним, комплексним, позаяк розкриває сутність їх конституційного забезпечення, визначає принципи й методологічні підходи до побудови системи конституційно-правового забезпечення формування міждержавних інтеграційних структур, виокремлює найбільш істотні нормативні та інституційні компоненти такої побудови, детермінує формування та реалізацію функціональної структури системи інтеграційної взаємодії, визначає структуризацію (доктринальну, нормативну, інституційну) європейського конституційного простору. З методологічної точки зору, в механізмі забезпечення таких вельми складних конституційних феноменів, як міждержавна інтеграція, припустиме використання категорії «синергія» для визначення ефекту комбінованого, мультиплікативного впливу на об'єкт, що належить до декількох систем. Тобто конституційно-правова забезпечувальна діяльність держави має бути розглянута як система, що має свою структуру, складається з таких компонентів, як державні суб'єкти її здійснення, конституційна доктрина, засоби, які використовуються, мета, предмет та результат правозабезпечувальної діяльності, система нормативно-правових актів профільного характеру. Саме при такій структурі категорія конституційно-правового забезпечення передбачає дієвість та ефективність. Водночас дослідження процесів міждержавної інтеграції безпосередньо пов'язане з розкриттям самої природи цілісності систем, їх устрою, взаємодії та закономірностей розвитку.

12. Конституційно-правове забезпечення процесів міждержавної інтеграції являє собою: а) складну, динамічну систему, що включає сукупність конституційно-правових норм, доктрин, засобів, реалізація яких уможливлює міждержавну інтеграційну діяльність; б) складовими даної системи є не тільки конституційно-правові норми, що безпосередньо здійснюють регулятивну дію в межах конкретних правовідносин, а й конституційні норми-принципи, норми-дефініції, що визначають мету та завдання міждержавної інтеграційної діяльності; в) сам процес конституційно-правового забезпечення процесів міждержавної інтеграції являє собою цілеспрямовану нормотворчу та нормозастосовчу діяльність держави, її органів та суб'єктів, тобто в широкому розумінні - управлінську діяльність; г) така діяльність має конституїтивно-правову базу та здійснюється на конституційних принципах та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного публічного права.

13. Процеси глобалізації дедалі більше проникають у найконсервативнішу правову матерію, яка завжди стояла на варті забезпечення національних суверенних інтересів держави, її ідеології, самобутності, - конституціоналізм. Вітчизняна наука конституційного права дуже фрагментарно розкриває категорію конституціоналізму. Водночас сучасні реалії конституційного буття на порядок денний ставлять проблему комплексного вивчення цього феномена як складної політико-правової системи історії, теорії (доктринального обґрунтування) та практики становлення і розвитку держави і суспільства.

14. Серед тенденцій, що впливають на становлення нового етапу в розвитку сучасного конституціоналізму та появу його універсальних, глобальних ознак, слід визначити конституціоналізацію міжнародного права та інтернаціоналізацію конституційного права. Це означає посилення ролі в національних конституціях положень і доктринальних принципів міжнародного і європейського права, що поступово отримують статус конституційних, підвищення конституційного статусу міжнародного і європейського права, що зумовлено постійним розширенням «кадастру» основних прав і свобод людини і громадянина, посиленням захисту навколишнього середовища, стрімким розвитком біотехнологій тощо.

15. Сучасна інтернаціоналізація відіграє важливу роль у відновленні правових систем держав, їх корекції, виходячи із загальноєвропейських підходів і стандартів, але використання зарубіжного досвіду у вирішенні національних проблем має бути обережним і зваженим. Адже запозичення безконтекстних норм і принципів, без урахування як реалій своєї країни, історичних особливостей розвитку, так і міжнародних обставин, може призвести до негативних наслідків, навіть дискримінації самої ідеї інтернаціоналізації.

16. Сучасний процес конституціоналізації міжнародно-правового порядку - новий етап у розвитку всесвітньо-історичного явища, що пов'язане з тенденцією юридизації суспільних відносин, яка зумовлена процесами глобалізації і міждержавної інтеграції, експансією доктрини конституціоналізму в європейський комунітарний і міжнародно-правовий порядок.

17. Конституціоналізацію міжнародного права можна охарактеризувати як процес впливу сучасної доктрини конституціоналізму, норм і принципів конституційного права різних держав на нормативну систему міжнародного права. Яскравим прикладом конституціоналізації міжнародно-правового порядку є формування європейського права і виникнення на його основі «наднаціонального конституціоналізму» в Європейському Союзі.

18. Поняття «наднаціонального конституціоналізму» може використовуватися в конституційному праві для позначення двох різновекторних процесів системного регулювання суспільних відносин за допомогою правових норм вищого порядку. Передусім це конституційно-правове забезпечення участі держав у інтеграційних процесах, яке проявляється у наступному: а) особлива важливість для держави окремих видів суспільних відносин здатна зумовлювати та об'єктивувати потребу регулювання їх у конституції, а тому конституційне регулювання може розширювати свій об'єкт; б) конституція за допомогою багаторівневого конституційного законодавства може поширювати регулятивний вплив на всю систему права і законодавства. В цьому випадку знижується потреба в конституційних поправках, адже різні рівні конституційного законодавства можуть інтегрувати правові інновації, що значною мірою змінюють зміст конституційного права.

19. Наявність у конституції норм-цілей сприяє не тільки формуванню універсальних телеологічних домінант статутарного та динамічного існування соціуму та держави, а й проспективному їх розвитку, спрямованому на формування суверенної, демократичної, соціальної, правової державності, яка в умовах міждержавної інтеграції може існувати тільки завдяки інтенсивному співробітництву держав світу в рамках міжнародних організацій та інтеграційних міжнародних об'єднань.

20. Ознака універсальності залежить від правового і публічного потенціалу конституційних положень. Ступінь відкритості конституції інноваціям і соціальним змінам - важливий показник її юридичного і суспільного потенціалу. Конституція України в цілому відповідає вимогам універсальності.

21. Теоретичне і практичне значення визначення конституційно-правового змісту суверенітету, доцільності подальшого використання зазначеного терміна в нормативно-правових актах повинні розглядатися з урахуванням того, що право покликане не лише визначати, упорядковувати й охороняти суспільні відносини, а й задавати вектори їх прогресивного розвитку.

22. Проблему трансформації суверенітету в нових умовах варто розглядати комплексно, разом із функціональною діяльністю держави. Першочерговими завданнями тут мають стати конституційне закріплення та реалізація відповідних положень у політичній, соціальній та економічній діяльності держави, для вирішення проблем глобальних викликів, міждержавної інтеграції тощо.

23. Теоретичні підвалини конституційно-правового забезпечення європейської міждержавної інтеграції детермінують використання практичних засобів взаємодії права міждержавного інтеграційного об'єднання з національним правом його держав-членів, причому таких, що вже були апробовані в практиці міждержавних відносин (засоби взаємодії національного права з міжнародним правом) та зумовлюють появу та розвиток нових засобів, що відображають більш високий ступінь взаємодії національної правової системи з правом міждержавного інтеграційного об'єднання (гармонізація, адаптація, уніфікація, апроксимація тощо).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

конституційний правовий інтеграція

1. Волошин Ю.О. Конституційно-правове забезпечення європейської міждержавної інтеграції: теоретико-методологічні аспекти : монограф. / Ю.О.Волошин. - К. : Логос , 2010. - 428 с.

2. Малько А.В. Важный вклад в изучение роли конституционного права в условиях межгосударственной интеграции // Государство и право. - 2010. - № 10. - С. 120-121;

3. Барабаш Ю.Г. Питання європейської інтеграції: погляд конституціоналіста // Держава і право : зб. наук. пр. - Вип. 48. - К., 2010. - С.718-720.

4. Волошин Ю.О. Роль сучасного міжнародного права у регулюванні міжнародного співробітництва // Держава і право : зб. наук. пр. - К., 2003. - Спецвип. - С. 394-396.

5. Волошин Ю.О. Дія міжнародних договорів за законодавством України та країн Північного Середземномор'я (порівняльно-правовий аналіз) // Правова держава: щорічник наук. пр. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. - Вип. 15. - С. 277-283.

6. Волошин Ю.О. Статус міжнародних договорів у законодавстві країн-учасниць Європейського Союзу: проблеми конституційності та перспективи європейської інтеграції // Правова держава : щорічник наук. пр. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2005. - Вип. 16. - С. 509-516.

7. Волошин Ю.О. Вплив глобалізаційних процесів на інтернаціоналізацію внутрішнього права держав: теоретичні та методологічні проблеми // Порівняльно-правові дослідження. - 2006. - № 2. - С. 19-25.

8. Волошин Ю.А. Методологические и практические проблемы становления конституционного европейского права в контексте современных интеграционных процессов // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Сер. Право. - 2006. - Вип. 6. - С. 81-86.

9. Волошин Ю.О. Принцип співробітництва держав у міжнародному праві та проблеми правової інтеграції: історична ретроспектива // Правова держава : щорічник наук. пр. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2006. - Вип. 17. - С. 317-325.

10. Волошин Ю.О. Проблеми формування конституційно-правового механізму інтеграції Грецької Республіки у ЄС в контексті здійснення зовнішньої політики // Порівняльно-правові дослідження. - 2006. - № 1. - С. 183-190.

11. Волошин Ю.О. Етнонаціональний фактор міждержавної інтеграції в Європі // Правничий часопис Донецького університету. - 2007. - № 1 (17). - С. 43-50.

12. Волошин Ю.А. Конституционно-правовой механизм взаимодействия права межгосударственного объединения с национальными правовыми системами его государств-членов: к постановке проблемы // Порівняльно-правові дослідження. - 2007. - № 1-2. - С. 293-301.

13. Волошин Ю.О. Міжнародно-правові та конституційні проблеми формування механізму зовнішньої політики Турецької Республіки на сучасному етапі в контексті європейської міждержавної інтеграції //Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. - 2007. - Вип. 8. - С. 163-168.

14. Волошин Ю.О. Перегляд Конституції як елемент внутрішньодержавного механізму участі в міждержавних інтеграційних об'єднаннях: порівняльно-правовий аналіз конституційно-правової регламентації // Судова апеляція. - 2007. - № 4. - С. 117-124.

15. Волошин Ю.О. Інтернаціоналізація сучасного конституційного права: деякі теоретичні та практичні проблеми // Часопис Київського університету права. - 2007. - № 4. - С. 82-88.

16. Волошин Ю.А. Процессы межгосударственной интеграции и проблемы унификации и систематизации права в европейском правопорядке // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Сер. Право. - Ужгород, 2007. - Вип. 7 - С. 56-62.

17. Волошин Ю.О. Доктрина «глобального конституціоналізму» у механізмі забезпечення європейської міждержавної інтеграції: теоретико-методологічний аналіз // Часопис Київського університету права. - 2008. - № 3. - С. 95-102.

18. Волошин Ю.О. Доктрина монізму у конституційному та міжнародному правопорядках: взаємодія чи примат? // Правова держава : щорічник наук. пр. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. - 2008. - Вип. 19. - С. 375-383.

19. Волошин Ю.О. Доктринальне визначення конституціоналізму: порівняльно-ретроспективний аналіз концепцій зарубіжної науки конституційного права // Порівняльно-правові дослідження. - 2008. - № 1. - С. 103-111.

20. Волошин Ю.О. Доктринальні підходи до визначення змісту теорії конституціоналізму: досвід зарубіжної науки конституційного права // Держава і право. - 2008. - Вип. 41. - С. 185-193.

21. Волошин Ю.О. Досвід конституційних реформ в Іспанії у світлі процесів європейської міждержавної інтеграції: класична модель переходу від диктатури до демократії // Держава і право. - 2008. - Вип. 39. - С. 196-203.

22. Волошин Ю.О. Конституційно-інституційні реформи в Австрійській Республіці в контексті європейської міждержавної інтеграції // Вісник Центральної виборчої комісії. - 2008. - № 1. - С. 68-72.

23. Волошин Ю.О. Онтологічні проблеми визначення категорії «міждержавна інтеграція» у вітчизняній та зарубіжній конституційно-правовій та політологічній доктрині // Порівняльно-правові дослідження. - 2008. - № 2. - С. 70-78.

24. Волошин Ю.О. Регіоналістський вимір європейської міждержавної інтеграції: проблеми концептуального та конституційно-правового забезпечення // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Сер. Право. - Ужгород, 2008. - Вип. 9. - С. 56-59.

25. Волошин Ю.О. Формування європейського правового простору у контексті інтернаціоналізації конституційного права: гносеологічні, онтологічні та аксіологічні проблеми визначення дефініції у пострадянській юридичній науці // Держава і право. - 2008. - Вип. 38. - С. 241-249.

26. Волошин Ю.О. До проблеми нормопроектного забезпечення діяльності Президента України в умовах глобалізації та європейської міждержавної інтеграції // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2009. - № 2. - С. 23-34.

27. Волошин Ю.О. Теоретико-методологічні підходи до визначення сутності «інтернаціоналізації конституційного права» в умовах міждержавних інтеграційних процесів // Правова держава. Щорічник наукових праць. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2009. - Вип. 20. - С. 431-439.

28. Волошин Ю.О. Теоретично-методологічні питання виявлення сутності категорії «правове забезпечення» // Правничий часопис Донецького університету. - 2009. - № 1/2. - С. 10-16.

29. Публікації, які додатково відображають результати дисертації:

30. Voloshin Y. Constitutional regulations of the religious relations and education in Ukraine: domestic experience and the standards of European Union // European Review of Public Law. - Athens, 2004. - Р. 567-573.

31. Voloshin Y. Modern processes of law integration and internationalization of national law: theoretical analysis // European Review of Public Law. - Athens, 2005. - Р. 571-577.

32. Волошин Ю.А. Формирование правовой доктрины «единого европейского конституционного пространства»: методологические подходы отечественной и зарубежной науки конституционного права // Вестник Конституционного суда Республики Беларусь. - 2007. - № 4. - С. 41-51.

33. Волошин Ю.А. Конституционная доктрина ограниченного суверенитета государств в системе процессов межгосударственной интеграции: вопросы теории и практики //Вестник Воронежского государственного университета. Сер. Право : науч. журнал. - 2008. - № 1 (4). - С. 297-305.

34. Волошин Ю.А. Конституционное обеспечение формирования интеграционного права: проблемы теории и практики // Правоведение. - 2008. - № 3. - С. 108-117.

35. Voloshin Y. Legal Basis of Cooperation between Ukraine and the European Union in the Field of Foreign Policy and Security in the Context of Interstate Integration // European Review of Public Law. - London, 2008. - Vol. 20. - Р. 651-655.

36. Voloshin Y. European Security : Ukraine // European Public Law Series. European Security. - London. 2008. - Vol. XC. - C. 651-655.

37. Волошин Ю.О. Міждержавна інтеграція: конституційна інтерпретація та нормативне забезпечення // Наукові читання : присвячені пам'яті В. М. Корецького : зб. наук. пр. / відп. ред. Ю. С. Шемшученко. - К. : Вид-во Європейського ун-ту, 2008. - С. 41-56.

38. Волошин Ю.А. Конституционное измерение правовой глобализации в условиях процессов межгосударственной интеграции: к постановке проблемы // Вестник Российского университета дружбы народов. - 2009. - № 1. - С. 49-56.

39. Волошин Ю.А. Сотрудничество государств как основополагающий принцип современного конституционного и международного права в условиях реализации государственной политики в сфере межгосударственной интеграции // Правовая политика и правовая жизнь. - 2009. - № 1. - С. 65-72.

40. Волошин Ю.О. «Інтернаціоналізація» конституційного права в сучасній вітчизняній та зарубіжній доктрині конституціоналізму: категоріально-понятійні та теоретико-методологічні проблеми визначення // Наукові читання: присвячені пам'яті В.М. Корецького : зб. наук. пр. / відп. ред. Ю. С. Шемшученко. - К., 2009. - С. 241-251.

41. Волошин Ю.О. Теоретичні проблеми міждержавного співробітництва в рамках правової регіональної інтеграції (постановка проблеми) // Матеріали VI підсумкової (2003) науково-практичної конференції викладачів МГІ : зб. наук. пр. / за ред. К. В. Балабанова. - Маріуполь : МГІ, 2004. - С. 3-4.

42. Волошин Ю.О. Проблемы формирования европейской конституционной правовой культуры: методологические подходы // Государство и гражданское общество: правовые проблемы взаимодействия : сб. ст. междунар. науч.-практ. конф., г. Туапсе 18-19 сент. 2006 г. - Тюмень : Изд-во Тюмен. ун-та, 2007. - С. 150-154.

43. Волошин Ю.А. Роль правовой интеграции, глобализации и интернационализации национальных правопорядков в современных процессах регионализации : теоретико-методологические проблемы // Федерализм и регионализм: приоритеты XXI века : материалы междунар. науч.- практ. конф., г. Владикавказ, 27-28 сент. 2007 г. / Владикавказ. ин-т упр. - Владикавказ, 2007. - С. 180 - 192.

44. Волошин Ю.А. Интернационализация правовой системы Украины: некоторые проблемы теории и практики // Актуальні проблеми науки та освіти: матеріали Х підсумкової (2007 р.) наук.-практ. конф. викладачів, 1 лютого 2008 р. - Маріуполь, 2008. - С. 42-44.

45. Волошин Ю.О. Концептуальні підходи до доктрини співвідношення конституційного та міжнародного права: проблеми формування та реалізації у контексті сучасних інтеграційних процесів // Актуальні проблеми конституційного права та державотворення : зб. наук. пр./ За заг. ред. В.М. Олуйка. - Хмельницький, 2008. - Ч. 1. - С. 253-257.

46. Волошин Ю.О. Етнічній виклик європейській міждержавній інтеграції: деякі проблеми та шляхи вирішення // Закордонне українство: утвердження української присутності в світі : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., м. Ужгород, 2008. - С. 323-328.

47. Волошин Ю.А. Современная правовая глобализация, интернационализация, интеграция как вызов мировой политике [Электронный ресурс] // V Конвент Российской ассоциации международных исследований «Мировая политика: взгляд из будущего». - Режим доступа :// http://www.convention2008.risa.ru/paper/ Globproblm/182/

48. Волошин Ю.А. К проблеме формирования европейских конституционных ценностей на современном этапе межгосударственной интеграции // Конституционные ценности: содержание и проблемы реализации : материалы междунар. науч.-практ. конф., 4-6 дек. 2008 г. : в 2 т. / под ред. Н. В. Витрука, Л. А. Нудненко. - М. : Рос. акад. правосудия, 2009. - - Т. 1. - С. 93-101.

49. Волошин Ю.А. К проблеме теоретико-методологического обеспечения формирования единого европейского конституционного пространства // Конституция, закон и социальная сфера общества : материалы науч.-практ. конф., г. Москва, 1 дек. 2008 г. / под ред. Т. Я. Хабриевой. - М. : ИЗиСП, 2009. - С. 174-180.

50. Волошин Ю.О. Глобальний та національний конституціоналізм: методологічні проблеми визначення та взаємодії: тези виступу на міжнар. наук.-практ. конф. «Український конституціоналізм від доби УНР-ЗУНР і Карпатської України до сучасності», м. Київ, 1 груд. 2009 р. // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2009. - № 11. - С. 55-58.

51. Волошин Ю.О. Методологічна парадигма науки конституційного права в умовах глобалізації та міждержавної інтеграції: актуальні проблеми // Наука конституційного права України: сучасний стан та напрямки розвитку : матеріали виступів учасників «круглого столу» / за ред. А. П. Гетьмана. - Харків : Право, 2009. - С. 84-92.

52. Волошин Ю.О. Проблема міждисциплінарності у визначенні категорії «інтеграція» та її роль у розвитку національного конституційного права // Європейське право та порівняльне правознавство : зб. ст. / За ред. Ю.С. Шемшученка, І.С. Гриценка, О.В. Кресіна; упор. О.В. Кресін, О.Д. Рожко. - К.-Шамборі: Логос, 2010. - С. 225-238.

АНОТАЦІЯ

Волошин Ю.О. Конституційно-правове забезпечення європейської міждержавної інтеграції: питання теорії і практики. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 - конституційне право; муніципальне право. - Інститут законодавства Верховної Ради України. - Київ, 2010.

У роботі систематизовано наукові дослідження конституційно-правового забезпечення європейської міждержавної інтеграції, розглянуто онтологічні та аксіологічні проблеми визначення категорій «інтеграція» і «європейська міждержавна інтеграція» у вітчизняній та зарубіжній конституційно-правовій доктрині.

Визначено методологічні засади дослідження конституційно-правового забезпечення міждержавних інтеграційних процесів у вітчизняній та зарубіжній науці конституційного права з урахуванням їх категоріально-методологічного апарату, системної та змістовної характеристик. Обґрунтовано теоретико-методологічне та аксіологічне визначення сучасного конституціоналізму в контексті його глобалізаційної парадигми і феномена міждержавної інтеграції.

Теоретично обґрунтовано використання категорійно-понятійного апарату забезпечення феноменів інтернаціоналізації конституційного права та конституціоналізації міжнародного правопорядку. Досліджено доктрину суверенітету, її розвиток та конституційне забезпечення в умовах європейської міждержавної інтеграції і формування європейського конституційно-правового простору як прояву наднаціонального суверенітету. Уточнено конституційно-правові форми, засоби та механізм забезпечення міждержавної інтеграції згідно з принципом співробітництва держав, конституційно-правовими доктринами та стандартами міждержавної інтеграції на прикладі формування конституційно-правового механізму взаємодії права міждержавного об'єднання з національними правовими системами держав-членів.

Ключові слова: міждержавна інтеграція, конституційно-правове забезпечення, глобальний конституціоналізм, суверенітет, інтернаціоналізація конституційного права, конституціоналізація міжнародного правопорядку, європейський конституційно-правовий простір.

АННОТАЦИЯ

Волошин Ю.О. Конституционно-правовое обеспечение европейской межгосударственной интеграции: вопросы теории и практики. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора юридических наук по специальности 12.00.02 - конституционное право; муниципальное право. - Институт законодательства Верховной Рады Украины. - Киев, 2010.

В диссертации систематизированы научные исследования феномена конституционно-правового обеспечения европейской межгосударственной интеграции, его категориальный апарат, осмыслена правовая природа, субъектно-объектный состав, объективные пределы нормативно-правового регулирования. При рассмотрении онтологических и аксиологических проблем определения категорий «интеграция» и «европейская межгосударственная интеграция» в отечественной и зарубежной конституционно-правовой доктрине выявлено значение феномена интеграции в активизации межгосударственного сотрудничества, повышении его качественного уровня и его влияние на становление и развитие современной государственности, конституционного и европейского права.

Показано, что исследование методологических принципов конституционно-правового обеспечения процессов межгосударственной интеграции в отечественной и зарубежной науке конституционного права сопровождается их выявлением и систематическим анализом с учетом их места в категориально-методологическом аппарате диссертации. Дана системная характеристика методологии исследования конституционно-правового обеспечения европейской межгосударственной интеграции и его гносеологическая ценность, а также категории «конституционно-правовое обеспечение», ее методолого-теоретического измерения.

Обоснование теоретико-методологического и аксиологического определения современного конституционализма осуществлялось в контексте его глобализационной парадигмы и феномена межгосударственной интеграции. В историческом аспекте проанализирован опыт становления национальной государственности и конституционного права стран-членов ЕС в условиях межгосударственной интеграции, а также становления феномена права ЕС.

Исследованы проблемы определения мирового конституционализма в свете глобализационных процессов. Выявлены и изучены сущность и современные тенденции становления и развития глобального конституционализма, его влияние на формирование национального конституционного права в условиях правовой глобализации. Теоретически обоснован категориально-понятийный аппарат обеспечения интернационализации конституционного права и конституционализации международного правопорядка в условиях межгосударственной интеграции.

Исследована доктрина суверенитета, государственного суверенитета в ее классическом и современном понимании, на примере системного анализа имеющихся и формирования новых политико-правовых и нормативно-правовых моделей. Рассмотрены актуальные вопросы развития доктрины суверенитета и ее конституционного обеспечения в условиях европейской межгосударственной интеграции и формирования европейского конституционно-правового пространства как проявления наднационального суверенитета. Теоретически обоснованы и определены конституционно-правовые формы и средства обеспечения межгосударственной интеграции в соответствии с общепризнанным принципом международного права - принципом сотрудничества государств, конституционно-правовыми доктринами и стандартами межгосударственной интеграции. Проанализирован опыт государств-членов ЕС, самого ЕС, третьих государств по становлению и формированию конституционно-правового механизма взаимодействия права межгосударственного объединения с национальными правовыми системами государств-членов и государств, выразивших желание вступить в такие объединения.

Ключевые слова: межгосударственная интеграция, конституционно-правовое обеспечение, глобальный конституционализм, суверенитет, интернационализация конституционного права, конституционализация международного правопорядка, европейское конституционно-правовое пространство.

SUMMARY

Voloshin Yu. Constitutional and legal basis of European interstate integration: issues of theory and practice. - Manuscript.

Dissertation aimed at seeking the Scientific Degree of Doctor of Juridical Sciences in Major 12.00.02 - Constitutional Law; Municipal Law. - Institute of Legislation for the Verkhovna Rada of Ukraine. - Kiev, 2010.

The dissertation systematizes the scientific research of the constitutional and the legal basis of European interstate integration. It also considers the ontological as well as the axiological issues of defining such categories as «integration» and «European interstate integration» in the domestic and in the foreign constitutional and legislative doctrines in retrospective and contemporary understanding thereof.

The dissertation studies the tools of research of the constitutional and the legal basis of interstate integration process in the domestic and in the foreign science of constitutional law, the related terminology as well as the systemic constituent and the contents being taken into consideration. The author provides grounds for the theoretical and the axiological definition of contemporary constitutionalism in the context of its globalization paradigm and the very phenomenon of interstate integration.

Theoretical grounds are given to the use of the related terminology meant to provide for internalization of constitutional law and constitutional law and order in conditions of interstate integration process. The dissertation also studies the doctrine of sovereignty and its development as well as the constitutional basis in conditions of European interstate integration and formation of the European constitutional and legislative space as a manifestation of supranational sovereignty. A better description is provided for the constitutional and the legislative forms, the methods and the mechanism of providing for interstate integration in accordance with the principle of interstate cooperation, the constitutional and the legislative doctrines and the standards of interstate integration with reference to formation of the constitutional and the legislative mechanisms of interaction between the law of the interstate union and the national legislative systems of its member states.

Key words: interstate integration, constitutional and legal basis, constitutionalism, global sovereignty, internationalization of constitutional law, constitutionalization of interstate law and order, European constitutional and legislative space.

Размещено на Allbest.ru