Размещено на http://allbest.ru

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 343.56+343.97

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

НЕЗАКОННІ АЗАРТНІ ІГРИ: КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВЕ ТА КРИМІНОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

ПЕТРИЧКО НАДІЯ ОСИПІВНА

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України

Науковий керівник доктор юридичних наук, доцент Савченко Андрій Володимирович, Київський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри кримінального права

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Дудоров Олександр Олексійович, Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка, професор кафедри кримінального права

кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Кулик Олександр Георгійович, Державний науково-дослідний інститут МВС України, провідний науковий співробітник науково-дослідної лабораторії кримінологічних досліджень

Захист відбудеться “___” квітня 2010 р. о 14⁰⁰ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.03 у Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ, Солом'янська пл., 1

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ, Солом'янська пл., 1

Автореферат розісланий “___” березня 2010 р.

В.о. вченого секретаря

спеціалізованої вченої ради О.В. Кузьменко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В розвинених країнах світу гральний бізнес історично розглядається як стратегічна галузь економіки, що без належного нормативно-правового регулювання та контролю з боку органів влади здатна завдати великої шкоди господарській діяльності. Суттєвий вплив сфери азартних ігор на систему господарювання зумовлюється передусім значними обсягами фінансових ресурсів, що обертаються в ній. Не створюючи будь-якої доданої вартості, організатори азартних ігор акумулюють значні грошові кошти, що, за умови використання їх не на користь інтересам суспільства, можуть зрештою поставити в залежність подальший розвиток економіки країни від інтересів конкретних політичних груп - власників гральних закладів. За весь період існування незалежної Української держави в сфері азартних ігор була відсутня чітка система правових норм, більше того - всі нормативні акти, що регулювали цю сферу, суперечили один одному, і це при тому, що вона пов'язана з отриманням надприбутків. Безконтрольність азартних ігор впливає на формування тіньового сектора економіки (зокрема, при щорічних податкових надходженнях від такого виду діяльності до бюджету в розмірі 700 млн грн ця галузь мала тіньовий прибуток у $ 3-3,4 млрд), створює необмежені можливості для вчинення шахрайств, легалізації брудних коштів, ухилення від оподаткування та хабарництва, підриває моральні засади суспільства, сприяє поширенню небезпечних психічних хвороб (ігроманії). Наприклад, за оцінками фахівців станом на 2008 р. постійними клієнтами грального бізнесу було близько 20 % українського населення, які щорічно витрачали на ігри мільярди доларів.

На жаль, зазначені вище негативні властивості азартних ігор зараз широко поширені в Україні. Не зважаючи на ухвалення Закону України “Про заборону грального бізнесу в Україні” від 15.05.09 (набрав чинності 26.06.09), належний державний контроль за цим сектором економіки відсутній. Наприклад, до вступу в дію цього Закону 70 % залів ігрових автоматів перебувало в “тіні”, а сьогодні 10 % з цієї кількості продовжують працювати. Чимало гральних установ просто змінило форму свого існування (зокрема, перетворилося на “онлайн”-казино та інтернет-клуби) або пішло у “підпілля” та продовжує свою незаконну діяльність (наприклад, лише за червень - жовтень 2009 р. міліцією викрито 493 факти нелегальної діяльності гральних автоматів і вилучено 5169 одиниць грального обладнання). Проблемою є й те, що досі не створено прозорих критеріїв визначення того, що не належить до азартних ігор, а прийняття окремого законодавства про здійснення грального бізнесу в спеціально створених гральних зонах затягується. Внаслідок цього сфері господарської діяльності держави продовжують завдаватися колосальні збитки.

Слід зазначити, що наукову розробку злочинів у сфері господарської діяльності з позиції кримінального права та кримінології здійснювало чимало вчених (П.П. Андрушко, Ю.М. Антонян, Ю.В. Баулін, Є.Ф. Бобонич, І.Г. Богатирьов, П.А. Воробей, В.В. Голіна, Н.О. Гуторова, О.М. Джужа, О.О. Дудоров, А.П. Закалюк, А.Ф. Зелінський, М.Й. Коржанський, О.М. Костенко, М.В. Костицький, О.Г. Кулик, М.І. Мельник, П.П. Михайленко, В.О. Навроцький, М.І. Панов, Є.Л. Стрельцов, В.Я. Тацій, В.О. Туляков, М.І. Хавронюк, В.І. Шакун, Ю.С. Шемшученко та ін.), натомість в їх працях були відсутні чіткі обґрунтування щодо віднесення відповідних дій, пов'язаних із незаконними азартними іграми, до цієї групи злочинів. Одні науковці (зокрема, О.І. Гуров) розглядали азартні ігри як пріоритетний напрямок діяльності організованих злочинних груп, інші (зокрема, М.О. Бондаренко та В.Т. Дзюба) - як різновид злочинів проти громадського порядку та громадської безпеки. У кримінально-правовому та кримінологічному аспектах зазначена проблема досліджувалася й російськими науковцями в межах їх кандидатських дисертацій, зокрема: В.Д. Леготкіним “Кримінальна відповідальність за організацію азартних ігор та попередження злочинів” (Свердловськ, 1991 р.) і Г.Ф. Лук'яницею “Кримінально-правові заходи боротьби з азартними іграми” (Москва, 1993 р.). З позиції порівняльного кримінального права відповідальність за незаконні азартні ігри розроблялася у докторських дисертаціях М.І. Хавронюка (в аспекті європейського досвіду) та А.В. Савченка (в аспекті американського досвіду). В Україні на рівні кандидатської дисертації ця проблема вирішувалася В.М. Дорогих (Ірпінь, 2004 р.), однак виключно в аспекті адміністративно-правового регулювання грального бізнесу.

З огляду на історичний та зарубіжний досвід, нагальні потреби сучасної слідчої та судової практики, необхідність посилення захисту господарської діяльності та суспільної моральності, забезпечення реалізації положень чинного законодавства України та низки законопроектів у сфери грального бізнесу, здійснення саме кримінально-правового та кримінологічного дослідження незаконних азартних ігор уявляється актуальним, важливим і своєчасним.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Обраний напрям дослідження ґрунтується га положеннях: Комплексної програми профілактики злочинності на 2007-2009 рр. (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 № 1767); Концепції розвитку кримінологічної науки в Україні на початку ХХІ століття (схвалена Координаційним бюро з проблем кримінології Академії правових наук України, 2002 р.); Концепції реформування кримінальної юстиції України (затверджена Указом Президента України від 08.04.08 № 11/2008); Основних напрямів наукових досліджень Київського національного університету внутрішніх справ (КНУВС) на 2008- 2010 рр. (п. 3.3.4). Тема затверджена Вченою радою НАВСУ 30.12.03, протокол № 18, уточнена Вченою радою КНУВС 30.10.07, протокол № 17 та схвалена Академією правових наук України від 2003 р. (п. 716).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є здійснення комплексної кримінально-правової та кримінологічної характеристики незаконних азартних ігор (як на нормативному, так і на теоретичному рівнях), а також розроблення на цій основі відповідних пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення національного кримінального законодавства та кримінологічних заходів, здатних ефективно протидіяти суспільно небезпечним посяганням у сфері грального бізнесу.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

- розкрити правову природу, поняття та сутність незаконних азартних ігор, а також обґрунтувати їх суспільну небезпечність;

- дослідити історичний розвиток кримінальної відповідальності за незаконні азартні ігри та встановити його значення для сучасних тенденцій у правотворчості;

- вивчити зарубіжний досвід кримінальної відповідальності за незаконні азартні ігри та можливості його використання в Україні;

- дати кримінологічну характеристику злочинів, пов'язаних з незаконними азартними іграми, а також визначити кримінологічно значимі властивості осіб, котрі їх вчиняють;

- дослідити криміногенні детермінанти незаконних азартних ігор і сформулювати заходи загально-соціального, спеціально-кримінологічного та віктимологічного запобігання незаконним азартним іграм;

- проаналізувати судову та слідчу практику щодо відповідальності за дії, пов'язані з незаконними азартними іграми, а також встановити особливості їх кваліфікації за чинним Кримінальним кодексом (КК) України;

- обґрунтувати підстави криміналізації незаконних азартних ігор у чинному КК України і, з урахуванням цього, сформулювати висновки та викласти пропозиції, спрямовані на вдосконалення кримінальної відповідальності та кримінологічних заходів щодо суспільно небезпечних посягань у сфері грального бізнесу.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини, що покликані забезпечувати здійснення кримінально-правового та кримінологічного впливу на сферу незаконних азартних ігор.

Предмет дослідження - незаконні азартні ігри: кримінально-правове та кримінологічне дослідження.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та розв'язання завдань дослідження були використані різні наукові методи, зокрема: системний - дозволив вирішувати кримінально-правові та кримінологічні питання щодо незаконних азартних ігор з урахуванням історичного та зарубіжного досвіду, норм фінансового та адміністративного законодавства, а також положень відповідних законопроектів (у всіх розділах); історико-правовий - вплинув на вивчення генезису норм про кримінальну відповідальність за незаконні азартні ігри (підрозділ 1.2.); порівняльно-правовий - надав можливість для опанування зарубіжним досвідом щодо кримінальної відповідальності за незаконні азартні ігри (підрозділ 1.3.); логіко-граматичний - дозволив встановити етимологічний зміст кримінально-правових і кримінологічних понять у сфері грального бізнесу та азартних ігор (у всіх розділах); соціологічний - посприяв проведенню анкетування працівників правоохоронних органів та аналізу його результатів, а також вивченню матеріалів судової та слідчої практики (у всіх розділах); статистичний - застосовувався при роботі з інформацією щодо стану, структури й динаміки злочинності, пов'язаної з незаконними азартними іграми, та результатів запобігання такого роду злочинам (підрозділ 1.1., розділ 2); догматичний - вплинув на аналіз відповідних кримінально-правових норм, де азартні ігри виступають формою, змістом чи способом вчинення інших злочинів (підрозділ 3.1.); моделювання - використовувався у процесі формулювання норм про кримінальну відповідальність за незаконні організацію або проведення азартних ігор, лотерей чи розіграшів та за створення фінансових пірамід (підрозділ 3.2.).

Емпіричну базу дослідження становлять: а) дані вивчення 56 кримінальних справ (ст.ст. 190, ч. 1 ст. 202, ст. 304 КК України) та 240 відмовних матеріалів, де азартні ігри виступали формою, змістом чи способом вчинення інших суспільно небезпечних діянь; б) результати анкетування 380 працівників правоохоронних органів (міліції та податкової міліції) за період 2005-2009 рр.; в) статистичні дані Верховного Суду України та МВС України за 2004-2009 рр. щодо злочинів і правопорушень, пов'язаних із незаконними азартними іграми; г) узагальнені дані вивчення, аналізу й класифікації чинних нормативно-правових актів та законопроектів, присвячених питанням регулювання грального бізнесу та відповідальності за незаконні азартні ігри, а також відповідні кримінологічні показники щодо злочинності, пов'язаної з незаконними азартними іграми.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за своїм характером і змістом дисертація є першою в Україні монографічною працею, яка присвячена комплексному та системному дослідженню кримінально-правових і кримінологічних питань, пов'язаних із незаконними азартними іграми. У дисертації пропонується низка нових теоретичних і практично значущих положень, що відбивають її наукову новизну, зокрема:

вперше:

- розкрито юридичну природу та визначено суспільну небезпеку незаконних азартних ігор з огляду на сучасні тенденції кримінального права та кримінології, аргументовано необхідність встановлення окремої кримінальної відповідальності за дії, що пов'язані з незаконними азартними іграми, лотереями чи розіграшами;

- досліджено історичний розвиток кримінальної відповідальності за незаконні азартні ігри, на підставі чого з'ясовано, що на світовому рівні він переважно відбувався за принципами “теорії хвиль”, а на національному - торкався різних суспільних відносин (зокрема, власності, суспільної моральності, громадського порядку), в межах посягання на які і були свого часу визнані злочинними незаконні азартні ігри;

- вивчено зарубіжний досвід кримінальної відповідальності за незаконні азартні ігри та визначено межі його використання у національному кримінальному законодавстві України, при цьому акцентовано особливу увагу на австрійському досвіді криміналізації такого діяння, як “ігри по ланцюгу та будівництво фінансових пірамід”;

- визначено поняття злочинності, пов'язаної з незаконними азартними іграми (це протиправна діяльність, що: а) посягає на інтереси держави в сфері економіки та інтереси окремих громадян; б) передбачає організацію або проведення азартних ігор, а також участь у них, через це завжди наявні організатори незаконних азартних ігор та звичайні учасники - потенційні жертви; в) здійснюється постійно та систематично з метою отримання прибутків у рамках або під виглядом законослухняної поведінки в сфері економіки як фізичними, так і юридичними особами), а також встановлено основні кримінологічні ознаки незаконних азартних ігор (зокрема, це їх суттєва матеріальна шкода, чисельність, колективність і анонімність жертв, латентність, корислива мотивація, опосередкований зв'язок між злочинцем і потерпілим);

- здійснено аналіз стану, структури та динаміки злочинів, що пов'язані з незаконними азартними іграми, який дозволив виявити низку таких тенденцій: по-перше, незважаючи на відносно незначну частку цих злочинів у загальній структурі злочинності, вони мають велику суспільну небезпеку, проте високий рівень їх латентності не дозволяє визначити реально завдану ними матеріальну шкоду; по-друге, зростання цього виду злочинності відбувається разом із зростанням рівня усієї злочинності; по-третє, такі злочини вчиняються зазвичай організованими групами, оскільки ця протиправна діяльність вимагає чіткого розподілу ролей і, особливо, наявності підставних осіб;

- встановлено, що в умовах сьогодення, коли участь в азартних іграх є забороненою, їх організатори зазвичай мають нести відповідальність за ст. 203 “Зайняття забороненими видами господарської діяльності” КК України (тоді як рядові учасники - за ст. 181 “Азартні ігри, ворожіння в громадських місцях” КУпАП), однак така ситуація є тимчасовою, оскільки Закон України “Про заборону грального бізнесу в Україні” від 15.05.09 передбачає прийняття законодавства про право здійснення грального бізнесу у спеціально створених гральних зонах, що змінить принципи кримінально-правової кваліфікації та ініціюватиме реформування кримінальної відповідальності у цій сфері;

- доведено, що кваліфікація злочинних діянь за різними нормами КК України (зокрема, за ст.ст. 190, 199, 202, 203, 209, 212, 304) прямо не відбиває сутності кримінально-правових заборон щодо незаконних організації або проведення азартних ігор, лотерей чи розіграшів, а тому, враховуючи історичний і зарубіжний досвід, потреби вітчизняної юридичної науки та практики, обґрунтовано криміналізувати це діяння у межах норм про злочини у сфері господарської діяльності (ст. 202¹ КК України), крім цього обґрунтовано встановити окрему відповідальність за створення фінансових пірамід у межах норм про злочини проти власності (ст. 190¹ КК України);

удосконалено:

- визначення низки кримінально-правових і кримінологічних понять, через наведення їх в авторській редакції, зокрема: 1) “азартних ігор”, які повинні мати три головні ознаки: повна чи часткова залежність виграшу від випадку, а не від вміння, здібностей або мистецтва гравця; наявність можливості отримати гроші, інше майно чи майнові права внаслідок виграшу; наявність ризику позбавитися ставки, внесеної за право участі у грі; 2) “незаконних азартних ігор”, тобто азартних ігор, що забороняються загальними чи спеціальними законами (зокрема, в межах кримінально-правових, адміністративно-правових, фінансово-правових норм) через деструктивний вплив на охоронювані суспільні відносини (при цьому забороні можуть підлягати власне самі азартні ігри та(або) певні дії щодо них - організація, проведення, участь); 3) “фінансової піраміди”, тобто організації, членство в якій набувається за умови здійснення внесків у виді грошових коштів, майна або матеріальних цінностей, що дозволяє одним її членам одержувати повний або частковий прибуток за рахунок інших, які ними залучаються, і через це виникає ризик припинення існування такої організації та заподіяння майнової шкоди кожному її наступному члену;

- обґрунтування об'єктивної залежності стану й тенденцій злочинності, що пов'язана з незаконними азартними іграми, від комплексу негативних факторів у державному та суспільному житті України, а також класифікацію детермінант злочинів у зазначеній сфері, які запропоновано поділити на три групи: 1) соціально-економічні (зокрема, низький матеріальний і духовний рівень значної частини населення, десоціалізація осіб у процесі сімейного виховання, поширення випадків втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність); 2) правові (зокрема, недосконалість нормативно-правових актів, що регулюють систему господарювання); 3) організаційно-управлінські (зокрема, невизначеність стратегії щодо сфери грального бізнесу та слабкий рівень контролю за незаконними азартними іграми);

- положення щодо правильної кваліфікації тих злочинів, в яких азартні ігри виступають їх формою, змістом чи способом вчинення;

дістали подальшого розвитку:

- аргументи щодо необхідності створення конкретного переліку азартних ігор, у зв'язку з чим обґрунтовано відносити до азартних ігор покер, який зараз є “неолімпійським видом спорту”, та ігри в інтерактивних клубах, електронне (віртуальне) казино, Інтернет-казино (“онлайн”-казино);

- наукові висновки про те, що: а) поняття “гральний бізнес” та “азартні ігри” не співпадають; б) незаконними організацією або проведенням азартних ігор, лотерей чи розіграшів безпосередня шкода заподіюється суспільним відносинам у сфері господарської діяльності, а створенням фінансових пірамід - суспільним відносинам власності; в) існує прямий зв'язок між незаконними азартними іграми та організованою злочинністю;

- теоретичні положення щодо: а) механізму незаконних азартних ігор (зокрема, його складовими елементами мають виступати діалектична взаємодія криміногенних факторів об'єктивної дійсності й внутрішніх антисуспільних властивостей осіб, які організовують чи беруть участь у таких іграх); б) загально-соціального, спеціально-кримінологічного та віктимологічного запобігання незаконних азартних ігор.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції використовуються у: правотворчості - при подальшому вдосконаленні національного кримінального законодавства щодо злочинів проти власності та у сфері господарської діяльності (акт Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією від 10.11.06 № С-378/110); правозастосовній діяльності - при вирішенні питань щодо розслідування злочинів, пов'язаних із незаконними азартними іграми, їх правильної кваліфікації та належної профілактики (акт ДПА у м. Києві від 02.12.09 № 17/1264; акт Головного слідчого управління МВС України від 14.01.10 № 13/2-1); навчальному процесі - під час викладання і вивчення навчальних дисциплін “Особлива частина кримінального права України”, “Теорія кваліфікації злочинів”, “Особливості кваліфікації окремих злочинів”, “Порівняльне кримінальне право”, “Кримінологія та профілактика злочинів”, “Кримінологічна віктимологія”, “Методика кримінологічного аналізу злочинності” (акт КНУВС від 02.12.09).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження були оприлюднені автором на: науково-практичній конференції “Проблеми захисту прав людини і громадянина в умовах розбудови громадянського суспільства в Україні” (Київ, 2005); міжнародних науково-практичних конференціях “Проблеми вдосконалення підготовки слідчих та експертів в умовах реформування правоохоронної системи в Україні (Львів, 2005) та “Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення” (Львів, 2006); всеукраїнській курсантсько-студентській науковій конференції “Механізм правового регулювання у правоохоронній та правозахисній діяльності в умовах формування громадянського суспільства (Осінні юридичні читання)” (Львів, 2006); науково-теоретичній конференції, присвяченій пам'яті професора П.П. Михайленка (Київ, 2009).

Особистий внесок здобувача. Усі сформульовані положення та висновки є результатом особистих досліджень автора. У науковій фаховій статті “Незаконні азартні ігри: кримінально-правовий аспект”, підготовленій у співавторстві, автору належить 50,0 % змісту.

Публікації. Основні результати дисертації висвітлені у 13 наукових працях, з яких шість опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України, дві - у міжнародному науково-практичному правовому журналі, одна - у Міжнародній поліцейській енциклопедії, чотири - у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків, семи додатків (на 30 сторінках), списку використаних джерел (287 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 258 сторінок, з них основного тексту - 198 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертації; визначено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; охарактеризовано мету, головні завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено дані про їх апробацію та впровадження, а також щодо публікацій, структури й обсягу роботи.

Розділ 1 “Незаконні азартні ігри: поняття та суспільна небезпечність, історичний і зарубіжний досвід кримінальної відповідальності” містить три підрозділи.

У підрозділі 1.1. “Поняття та суспільна небезпечність незаконних азартних ігор”, через аналіз понять “ігри”, “азартні” та “незаконні”, автор не тільки виділяє три головні ознаки азартних ігор (при цьому 85 % з опитаних правоохоронців мають труднощі щодо розуміння азартних ігор, їх видів, а також відмежування їх від неазартних ігор), а й пропонує власне визначення поняття “незаконні азартні ігри”. З урахуванням аналізу наукових і законодавчих позицій констатовано таке: існують занадто тонкі грані між азартними і неазартними іграми, відтак зміна хоча б одного з пунктів правил їх проведення може перевести їх в розряд азартних чи, навпаки, неазартних; дотепер в теорії та на практиці відсутній чіткий, повний і прозорий перелік азартних ігор (звідси обґрунтовано вважати азартними іграми покер, який є “неолімпійським видом спорту”, та ігри в інтерактивних клубах, Інтернет-казино).

При співвідношенні понять “гральний бізнес” та “азартні ігри” доведено, що вони не співпадають. Зроблено такий висновок: незважаючи на віднесення сфери азартних ігор до забороненого виду господарської діяльності (Закон України “Про заборону грального бізнесу в Україні” від 15.05.09), все ж таки ці положення є тимчасовими, оскільки діють до прийняття законодавства, що передбачає право здійснення грального бізнесу у спеціально створених гральних зонах (це позначиться на принципах кримінально-правової кваліфікації та реформуванні кримінальної відповідальності у цій сфері).

Визначено характер (зумовлений передусім завданням шкоди суспільним відносинам у сфері господарської діяльності) і ступінь (зумовлений розмірами отриманих доходів, способом вчинення відповідних дій, наявністю корисливої мотивації, а також таких ознак, як “попередня змова групи осіб”, “організована група”) суспільної небезпеки дій, пов'язаних із незаконними азартними іграми, а також фактори, що впливають на їх суспільну небезпеку: правовий; економічний (господарський); історичний; міжнародний; кримінологічний; медичний (психічний); моральний; релігійний. Доведено, що специфіка грального бізнесу в Україні, його особливе місце в структурі підприємницької діяльності зумовлюють необхідність існування крім загальних норм, що регулюють питання підприємництва, ще й норм спеціальних, присвячених винятково відповідальності за незаконні азартні ігри, лотереї чи розіграші. За переконанням дисертанта, існують реальні підстави для визначення конкретних меж і видів кримінальної відповідальності за їх організацію або проведення, що може виявитися у створенні спеціальної кримінально-правової норми.

У підрозділі 1.2. “Історичний розвиток кримінальної відповідальності за незаконні азартні ігри” доведено таке: існування в світових і національних масштабах окремої кримінальної відповідальності за незаконні азартні ігри є реальним історичним фактом, що охоплює різні епохи, репрезентований конкретними нормативно-правовими актами та характеризується специфічними критеріями, обсягом і змістом криміналізації відповідних суспільно небезпечних діянь. Власне азартні ігри поєднувалися з магією та культовою поведінкою; вони були тісно пов'язані з розвагами, спортом і військовими тренуваннями. Встановлено, що в різні історичні епохи забороні підлягали не тільки незаконні азартні ігри, а й абсолютно всі азартні ігри.

Перші обмеження на азартні ігри існували в Єгипті та Греції ще понад 4 тис. років тому. В епохи рабовласництва та феодалізму перевага надавалася класовій різниці щодо законів про заборону азартних ігор. Для капіталістичного суспільства генезис кримінальної відповідальності за незаконні азартні ігри є найбільш показовим на прикладі США, де він відбувався за принципами “теорії хвиль”. Загалом така ситуація характерна й для світового розвитку кримінальної відповідальності за незаконні азартні ігри: в одні історичні часи вона запроваджувалася, а в інші - скасовувалася; в одні періоди вона була більш суворою, а в інші - менш. Сьогодні ж експлуатація азартних ігор є однією з найприбутковіших сфер організованої злочинності у всьому світі.

У кримінальному законодавстві України безпосередньо відповідальність за незаконні азартні ігри вперше була встановлена Соборним уложенням 1649 р. серед злочинів проти власності (ст. 15 розд. ХХІ “О разбойных и о татиных делах”). Спочатку азартні ігри в Росії та Малоросії каралися суворо - тяжкими фізичними покараннями для винних або, навіть, розстрілом (згідно з Військовим Артикулом Петра І, якщо злочин буде вчинено тричі); потім на зміну їм прийшли штраф, арешт і тюремне ув'язнення. У XVIII ст. законодавець чітко розмежував заборонені азартні (ігри в карти, кості, на гроші і речі) та дозволені комерційні ігри (вінт, преферанс, пікет, шістдесят шість). В Уложенні про покарання кримінальні та виправні 1845 р. (у редакції 1885 р.) незаконні азартні ігри вважалися злочинами проти громадського порядку та моральності.

За радянських часів азартні ігри були повністю заборонені, однак за їх вчинення наступала передусім адміністративна відповідальність. 14.12.88 КК УРСР 1960 р. було доповнено ст. 213^{1 “}Організація азартних ігор” (гл. Х “Злочини проти громадської безпеки, громадського порядку та народного здоров'я” Особливої частини), яка проіснувала до 28.01.94. У дисертації проаналізовано проекти нового КК України та відповідні проекти законів у сфері азартних ігор і грального бізнесу. Більшість з них передбачають встановити взагалі або конкретну відповідальність за організацію або проведення азартних ігор.

У підрозділі 1.3. “Зарубіжний досвід кримінальної відповідальності за незаконні азартні ігри” доведено, що в іноземних державах, що репрезентують різні правові сім'ї (зокрема, романо-германську, англо-американську, мусульманську, Далекого Сходу), усталеною практикою є встановлення кримінально-правових заборон щодо незаконних організації чи проведення азартних ігор, що зазвичай визначено національними КК або спеціальними законами.

Іноземне кримінальне законодавство передбачає відповідальність й за інші форми незаконних азартних ігор, зокрема: участь у них, сприяння їх організації чи проведенню, утримання гральних домів чи приміщень і навіть здійснення ігор по ланцюгу та будівництво фінансових пірамід (остання форма закріплена у КК Австрії і дисертантом обґрунтовано її унікальний досвід). Кримінальну відповідальність за незаконні азартні ігри передбачено в межах протиправних посягань на різні суспільні відносини, зокрема: 1) сферу підприємницької (господарської) діяльності, тобто сферу, пов'язану з ліцензуванням і патентуванням азартних ігор, дотриманням відповідних правил щодо їх організації або проведення (Закон Франції про азартні ігри 1983 р., Закон Англії про парі та азартні ігри 1960 р., КК Албанії, КК Норвегії, КК Бельгії); 2) власність (КК ФРН, КК Австрії, КК Фінляндії); 3) громадський порядок, суспільну моральність, сімейні відносини, нормальний розвиток неповнолітніх або здоров'я населення (КК Данії, КК Швеції, КК Республіки Сан-Марино, КК Республіки Болгарія).

Специфікою кримінального законодавства країн СНД є те, що в ньому безпосередньо відсутня регламентація відповідальності за незаконні організацію чи проведення азартних ігор (зокрема, це характерно для КК РФ та КК Республіки Білорусь, однак у тій же Росії нещодавно Мосміськдумою розроблено законопроект про кримінальну відповідальність за незаконні організацію та проведення азартних ігор, що, на погляд дисертанта, є позитивним зрушенням). Тільки окремі КК країн СНД регламентують такого роду відповідальність, зокрема у формі: а) втягнення неповнолітніх в азартні ігри (КК Республіки Молдова); б) незаконної організації або утримання притонів для азартних ігор (КК Республіки Таджикистан і КК Республіки Узбекистан).

Разом з тим, низка держав різних правових сімей у своїх національних КК питанням відповідальності за незаконні азартні ігри присвячує цілі розділи (глави), що свідчить про існування в них комплексного кримінально-правового інституту з цього приводу (це властиво для КК ФРН, КК Швеції, Федерального кримінального кодексу і правил США, КК Туреччини, КК Ірану, КК Японії, КК Республіки Корея, Закону про кримінальне право Ізраїлю). хабарництво гральний кримінальний

Таким чином, незважаючи на різні підходи щодо кримінально-правового регулювання, спільним для багатьох зарубіжних країн є те, що майже всі вони передбачають прямі кримінально-правові заборони щодо незаконних азартних ігор чи азартних ігор взагалі. На підставі вивчення зарубіжного досвіду кримінальної відповідальності за незаконні азартні ігри визначено межі його використання у національному кримінальному законодавстві України.

Розділ 2 “Кримінологічна характеристика злочинів, що пов'язані з незаконними азартними іграми” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. “Стан і тенденції злочинів, що пов'язані з незаконними азартними іграми” визначено поняття таких злочинів, наведено їх основні кримінологічні ознаки, проаналізовано їх стан і тенденції розвитку. Вказані злочини пропонується класифікувати таким чином, враховуючи місце їх вчинення: ті, що мають місце поза межами гральних закладів, в умовах так званих “вуличних азартних ігор” - 1 %; ті, що мають форму миттєвої лотереї та розіграшів, проводяться без отримання передбачених законом дозволів, характеризуються нетривалістю свого існування та спрямовані на ошукування гравців з метою заволодіння ставкою у грі - 10 %; ті, що мають місце у розважальних закладах - 44 %; ті, що передбачають використання комп'ютерної техніки у комп'ютерних клубах - 25 %; ті, що наявні в місцях позбавлення волі - 20 %. При цьому близько 90 % злочинів, що пов'язані з незаконними азартними іграми, вчиняється в містах.

Сьогодні злочинність, що пов'язана з незаконними азартними іграми, становить собою якісно новий феномен як за своїми масштабами, так і за ступенем руйнівного впливу на життєдіяльність суспільства, права та свободи окремих громадян. Загальними тенденціями такого роду злочинів є, зокрема: абсолютне та відносне (до кількості населення) зростання їх кількості; високі темпи їх приросту, що перевищують, як правило, у 2-3 рази темпи приросту інших видів злочинів; незначна різниця щодо їх прояву в регіонах країни; збільшення групових злочинів цієї категорії, оскільки незаконні азартні ігри є пріоритетним напрямом діяльності організованих злочинних угруповань; спрямованість державно-правового впливу переважно на гравців, тоді як їх організатори часто ухиляються від відповідальності; підвищення суспільної небезпеки цих злочинів і зростання обсягів завданої ними шкоди; високий рівень їх латентності (наприклад, вона складає близько 70-95 %). З'ясовано, що існує об'єктивна залежність стану та тенденцій злочинності, що пов'язана з незаконними азартними іграми, від комплексу негативних факторів у державному та суспільному житті України.

У підрозділі 2.2. “Кримінологічна характеристика особи злочинця та жертви злочинів, що пов'язані з незаконними азартними іграми” визначаються кримінологічно значущі ознаки особи злочинця та жертви таких злочинів. Встановлено, що організатори незаконних азартних ігор - це переважно чоловіки (90 %), віком від 18 до 40 років (у 50 % випадків з вищою освітою, а у 80 % - не засуджені, у 73 % - без постійного місця роботи, у 56 % - мають сім'ю). Для них характерні такі психологічні риси: неповага до суспільства; зверхнє ставлення до осіб, яких їм вдалося ошукати; уявна законослухняна поведінка; наявність інтелектуальних і комунікабельних здібностей. Більшість з них є членами організованих злочинних угруповань, професійними злочинцями (86 %), які володіють необхідними знаннями, вміннями, навичками та психологічними здібностями і займаються незаконними азартними іграми у вигляді промислу.

Залежно від мотивації злочинної поведінки, ступеня стійкості злочинної настанови та характеру злочинних дій, слід виділяти такі типи особи злочинця - організатора незаконних азартних ігор: користолюбивий; самостверджуючий; дезадаптований; сімейний; ігровий; алкогольно-наркотизований. Залежно від певної криміногенної ситуації варто виокремлювати такі типи особи злочинця: ситуаційний; корисливий; конформістський; самостверджуючий; патологічний; романтичний.

Жертви злочинів, що пов'язані з незаконними азартними іграми - це передусім звичайні гравці (зокрема, за соціальним статусом - це студенти, підприємці, службовці та робітники). Більшість з них мають психічні відхилення (аномалії) у формі залежності від азартних ігор (“ігроманія”, лудоманія, ґемблінг). Патологічних гравців (як жертв протиправної поведінки) варто поділяти на два типи:

1) гіпертимні особи - самовпевнені та енергійні, схильні до витрат, особливо у період тривожно-депресивних станів;

2) гіпотомні особи - подавлені, невпевнені, легко впадають у смуток при невдачах.

Виділяють також таких гравців: тих, хто плаче; тих, хто сміється; тих, хто у відчаю. З'ясовано, що значна частина з цих осіб (60 %) виховувалася у неповних сім'ях або сім'ях, де батьки недостатньо піклувалися про своїх дітей. Жертвам аналізованих злочинів властиві такі психологічні риси: наявність відчуттів незахищеності й тривоги, зниження або відсутність критики свого стану та вчинюваних дій, імпульсивність, емоційна нестійкість, нетерплячість, конформізм. Хворобливий потяг до азартних ігор частіше спостерігається у чоловіків. Жінки втягуються у небезпечне захоплення зазвичай у зрілому віці та в три рази швидше, ніж чоловіки, при цьому вони складніше піддаються психотерапії. Статева різниця між чоловіками та жінками існує в тому, що втягнення в азартну гру жінок часто супроводжує депресивний розлад, а чоловіків - алкоголізм. Пропонується виділяти три групи жертв злочинів, що пов'язані з незаконними азартними іграми:

1) особи з високою самооцінкою;

2) насторожені, підозрілі й боязливі в спілкуванні особи;

3) легковірні особи.

У підрозділі 2.3. “Запобігання злочинам, що пов'язані з незаконними азартним іграми” проаналізовано механізм індивідуальної поведінки та детермінанти злочинів, що пов'язані з незаконними азартним іграми, на підставі чого визначено заходи їх загального-соціального, спеціально-кримінологічного та віктимологічного запобігання. Механізм незаконних азартних ігор охоплює діалектичну взаємодію криміногенних факторів об'єктивної дійсності та внутрішніх антисуспільних властивостей осіб, які організовують чи беруть участь у таких іграх. Встановлено об'єктивну залежність стану й тенденцій злочинності, що пов'язана з незаконними азартними іграми, від комплексу негативних факторів у державному та суспільному житті України, а також обґрунтовано поділяти детермінанти злочинів у цій сфері на три групи: соціально-економічні, правові та організаційно-управлінські.

Щодо незаконних азартних ігор та злочинів, що з ними пов'язані, то найбільш оптимально говорити про їх загально-соціальне, спеціально-кримінологічне та віктимологічне запобігання.

Зокрема, заходи загально-соціального запобігання повинні бути спрямовані на: послідовність і прозорість кримінально-правової політики держави у сфері грального бізнесу та азартних ігор; забезпечення безпеки майнових інтересів громадян; оздоровлення економічної та соціально-політичної сфер; забезпечення належного освітнього рівня, правового та морального виховання громадян, зміцнення їх ініціативи у сфері недопущення злочинів і правопорушень; покращення роботи засобів масової інформації щодо інформування населення з актуальних питань протидії злочинності.

Заходи спеціально-кримінологічного запобігання мають здійснюватися за такими напрямами: виявлення і постановка на оперативний облік організаторів та учасників незаконних азартних ігор; проведення розвідувально-пошукових заходів, спрямованих на отримання, збір та аналіз відомостей про факти незаконних азартних ігор; створення умов, які ускладнюють або виключають їх організацію; виявлення, викриття та документування злочинної діяльності членів організованих злочинних угруповань, які створюють або контролюють заборонені гральні заклади; заснування на тривалій основі відділів щодо запобігання організації незаконних азартних ігор; інформування влади про стан і тенденції розвитку злочинності в аналізованій сфері.

Заходи віктимологічного запобігання автор поділяє на загальні (виявлення віктимогенних факторів та їх усунення) та індивідуальні (встановлення конкретних потенційних жертв, їх близького оточення, соціальних зв'язків, мікросередовища), а також розглядає у площині двох форм - переконання та допомоги: здійснення ефективного захисного і виховного впливу на потенційних жертв злочинів; підвищення рівня роз'яснювальної роботи серед населення; вдосконалення законодавства щодо потерпілих від злочинів; створення державних і недержавних структур, соціальних служб, фондів допомоги, реабілітаційних центрів та інших закладів захисту жертв злочинів; підготовка спеціальних кадрів для такої роботи.

Розділ 3 “Особливості кваліфікації незаконних азартних ігор та удосконалення кримінальної відповідальності за їх вчинення” містить два підрозділи.

У підрозділі 3.1. “Особливості кваліфікації незаконних азартних ігор” констатовано, що, враховуючи межі і ступінь регламентації положень про незаконні азартні ігри, кваліфікація такого роду дій може бути здійснена за нормами різного законодавства: адміністративного (ст. 164 “Порушення порядку провадження господарської діяльності” та ст. 181 “Азартні ігри, ворожіння в громадських місцях” КУпАП); фінансового (ст. 3 Закону України “Про заборону грального бізнесу в Україні” від 15.05.09); кримінального (ст.ст. 190, 199, 202, 203, 209, 212, 304 КК України). Зроблено висновок, що така ситуація створює колізії при правозастосуванні та кваліфікації злочинів і правопорушень.

Наголошено на тому, що серед діянь, пов'язаних із незаконними азартними іграми, найбільшу суспільну небезпеку складають ті з них, про які йдеться у нормах КК України, через це ретельно розглянуто питання кваліфікації тих злочинів, де азартні ігри виступають їх формою, змістом чи способом вчинення. Доведено, що кваліфікація злочинних діянь за різними нормами КК України прямо не відбиває сутності кримінально-правових заборон щодо незаконних організації або проведення азартних ігор. Враховуючи історичний і зарубіжний досвід, потреби вітчизняної теорії та практики, дисертантом обґрунтовано необхідність безпосередньої регламентації відповідальності за незаконні азартні ігри в межах КК України.

У підрозділі 3.2. “Удосконалення кримінальної відповідальності за незаконні азартні ігри” встановлено, що такого роду удосконалення має відбуватися передусім через криміналізацію незаконних азартних ігор у двох формах: а) як злочину проти власності (створення фінансових пірамід), з чим згодні 83,2 % з усіх опитаних правоохоронців; б) як злочину у сфері господарської діяльності (незаконна організація або проведення азартних ігор, лотерей чи розіграшів), з чим згодні 92,4 % з усіх опитаних правоохоронців. Розглянуто питання про приводи, підстави, умови, способи та принципи криміналізації незаконних азартних ігор.

Обґрунтовано зміст змодельованих основних, кваліфікованих та особливо кваліфікованих складів організації або проведення азартних ігор, лотерей чи розіграшів, та створення фінансових пірамід, а також покарань за ці злочини.

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що полягало в комплексному та системному дослідженні кримінально-правових і кримінологічних питань, пов'язаних із незаконними азартними іграми, а також у формулюванні обґрунтованих пропозицій, спрямованих на вдосконалення кримінального законодавства України, правозастосовної практики та заходів запобігання у сфері забороненого грального бізнесу. Найбільш важливими є такі висновки:

Незаконні азартні ігри - це такі азартні ігри, які забороняються загальними чи спеціальними законами (зокрема, в межах кримінально-правових, адміністративно-правових, фінансово-правових норм) через деструктивний вплив на охоронювані суспільні відносини. Їх соціально-правова природа має економічне підґрунтя, спричиняє шкоду відносинам, що покликані забезпечувати охорону сфери господарської діяльності, а також пов'язана із заподіянням значних матеріальних збитків державі й фізичним особам (такого роду іграми заподіюється шкода й іншим суспільним відносинам, зокрема: власності, суспільній моральності, психічному здоров'ю). Суспільна небезпека незаконних азартних ігор зумовлена її відповідним характером і ступенем, а також низкою інших важливих чинників: правовим; економічним (господарським); історичним; міжнародним; кримінологічним; медичним (психічним); моральним; релігійним. Усе це свідчить про необхідність встановлення спеціальних кримінально-правових заборон, присвячених винятково сфері азартних ігор.

За сучасних умов (на підставі Закону України “Про заборону грального бізнесу в Україні”) в Україні забороняється гральний бізнес та участь в азартних іграх. Проте цей Закон, за суттю, є тимчасовим, оскільки він діє до прийняття законодавства, що передбачає право здійснення грального бізнесу у спеціально створених гральних зонах (отже, у майбутньому гральний бізнес та азартні ігри все ж таки будуть дозволені, однак виключно на відведених для цього територіях, що позначиться на принципах кримінально-правової кваліфікації та реформуванні кримінальної відповідальності у цій сфері). Сама ж сфера азартних ігор має бути реформована через її розширення та конкретизацію (зокрема, обґрунтовано включити до неї покер та Інтернет-казино).

Історичний розвиток кримінальної відповідальності за незаконні азартні ігри на світовому рівні переважно відбувався за принципами “теорії хвиль”, а на національному - торкався різних суспільних відносин (зокрема, власності, суспільної моральності, громадського порядку), в межах посягання на які і були свого часу визнані злочинними незаконні азартні ігри. Вивчення зарубіжних стандартів кримінальної відповідальності за незаконні азартні ігри дозволило визначити межі їх використання у кримінальному законодавстві України, при цьому акцентовано особливу увагу на австрійському досвіді криміналізації такого діяння, як “ігри по ланцюгу та будівництво фінансових пірамід”.

Злочинність, пов'язана з незаконними азартними іграми, - це протиправна діяльність, що: а) посягає на інтереси держави в сфері економіки та інтереси окремих громадян; б) передбачає організацію або проведення азартних ігор, а також участь у них, через це завжди наявні організатори незаконних азартних ігор та звичайні учасники - потенційні жертви; в) здійснюється постійно та систематично з метою отримання прибутків у рамках або під виглядом законослухняної поведінки в сфері економіки як фізичними, так і юридичними особами. Основними кримінологічними ознаками незаконних азартних ігор є їх суттєва матеріальна шкода, чисельність, колективність і анонімність жертв, латентність, корислива мотивація, опосередкований зв'язок між злочинцем і потерпілим. Існує об'єктивна залежність стану та тенденцій злочинності, що пов'язана з незаконними азартними іграми, від комплексу негативних факторів у державному та суспільному житті України. Для запобігання злочинам, що пов'язані з незаконними азартними іграми, та нейтралізації їх криміногенних факторів важливо визначити механізм індивідуальної поведінки (його складовими елементами є діалектична взаємодія криміногенних факторів об'єктивної дійсності й внутрішніх антисуспільних властивостей осіб, які організовують чи беруть участь у таких іграх) й детермінанти такого роду злочинів (соціально-економічні, правові та організаційно-управлінські), на основі яких і розроблятимуться відповідні заходи запобіжного впливу, зокрема: загально-соціальні; спеціально-кримінологічні; віктимологічні.

Кваліфікація незаконних азартних ігор може бути здійснена за нормами різного законодавства, зокрема: адміністративного (ст.ст. 164 і 181 КУпАП); фінансового (ст. 3 Закону України “Про заборону грального бізнесу в Україні”); кримінального (ст.ст. 190, 199, 202, 203, 209, 212, 304 КК України). Така ситуація створює колізії при правозастосуванні та кваліфікації злочинів і правопорушень, де азартні ігри виступають формою, змістом чи способом вчинення інших протиправних діянь. Враховуючи історичний і зарубіжний досвід, потреби вітчизняної теорії та практики, обґрунтовано криміналізувати незаконні азартні ігри у двох формах: а) як злочин проти власності (створення фінансових пірамід); б) як злочин у сфері господарської діяльності (незаконна організація або проведення азартних ігор, лотерей чи розіграшів). У зв'язку з цим запропоновано модель складів цих злочинів та відповідного покарання за їх вчинення.

Дисертантом розроблено проект відповідного Закону України, в якому пропонується доповнити КК України статтями 190¹ та 202¹ такого змісту:

1) “Стаття 190¹. Створення фінансових пірамід

1. Створення фінансових пірамід, а так само вчинення інших дій, спрямованих на матеріальне, технічне або інше забезпечення їх функціонування, включаючи агітацію, проведення зібрань або виготовлення чи розповсюдження спеціальної літератури, за відсутності ознак шахрайства, -

карається штрафом від однієї до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті саме дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або у великих розмірах, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, або із залученням значної кількості людей, або в особливо великих розмірах, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Примітка. 1. Під фінансовою пірамідою в цій статті слід розуміти організацію, членство в якій набувається за умови здійснення внесків у виді грошових коштів, майна або матеріальних цінностей, що дозволяє одним її членам одержувати повний або частковий прибуток за рахунок інших членів, які ними залучаються, і через це виникає ризик припинення існування такої організації та заподіяння майнової шкоди кожному її наступному члену.

2. Під значною кількістю людей у цій статті слід розуміти таку їх кількість, яка становить сто і більше осіб.