Механізми формування водоефективної політики з Урахуванням вимог екологічної безпеки

Актуальність теми. Проблема погіршення екологічного стану водних басейнів та зниження якості питної води в нашій державі вийшла за межі суто технологічних питань та набула ознак реальної загрози національній безпеці України. У зв'язку з цим одним із пріоритетних напрямів сучасної державної політики України мають стати забезпечення екологічно та техногенно безпечних умов життєдіяльності громадян і суспільства, збереження навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, поліпшення екологічного стану українських річок, насамперед басейну р. Дніпро, та якості питної води (див.: ст. 6-8 Закону України “Про основи національної безпеки України”).

Із метою поліпшення забезпечення наших громадян якісною питною водою та поступового наближення її характеристик до стандартів Європейського Союзу Верховною Радою України було прийнято Закон України “Про Загальнодержавну програму “Питна вода України” на 2006-2020 рр.”. Відповідно до цього протягом останніх років у вітчизняній галузі житлово-комунального господарства (ЖКГ) України інфраструктура водопровідно-каналізаційного господарства (ВКГ) зазнала суттєвих змін.

Так, було скасовано систему державних дотацій на житлово-комунальні послуги, запроваджено адресні субсидії малозабезпеченим верствам населення, завершено передачу об'єктів централізованого постачання та водовідведення у комунальну власність територіальних громад й органів місцевого самоврядування. Але ефективна реалізація завдань загальнодержавної програми “Питна вода України” на 2006-2020 рр. неможлива без розробки та впровадження нових механізмів державного управління, адаптованих до ринкових умов господарювання і заснованих на нових підходах до політики водоефективності як стратегічного напряму виведення ЖКГ із економічної кризи.

Незважаючи на те, що у вітчизняній науці й практиці державного управління досить активно ведеться пошук ефективних моделей регулювання природно-техногенної безпеки, проблема формування та реалізації водоефективної політики в Україні не лише не вирішена, а навпаки, з кожним роком загострюється. Уже досить тривалий час практично не здійснюються нове будівництво і реконструкція водопровідно-каналізаційного комплексу. На сьогодні чверть усіх водопровідних очисних споруд і кожна п'ята насосна станція в Україні відпрацювали нормативний термін амортизації. Крім того, 33% (113 тис. км) загальної протяжності водопровідних мереж і 28% (13 тис. км) комунальних мереж каналізації перебувають в аварійному стані та потребують планової заміни.

Необхідно зазначити, що існуюча система водозабезпечення населення України є вкрай недосконалою, характеризується надмірними обсягами споживання питної води та енергоємністю, що робить цю галузь повністю нерентабельною. При цьому покриття витрат на водозабезпечення за рахунок різкого підвищення тарифів на воду становить реальну загрозу національній безпеці, особливо такій її складовій, як демографічна безпека. Крім того, підвищення плати за користування питною водою негативно впливає на собівартість послуг закладів громадського харчування та лікувально-оздоровчих установ.

Характеризуючи стан наукової вивченості проблеми розробки та впровадження водоефективної політики в Україні, необхідно зазначити, що великий внесок у розвиток її базових принципів, зокрема щодо питань водопостачання та водовідведення, зробили такі вчені, як: Ю.Лебединський, Г.Семчук, В.Рибак, Л.Шутенко, В.Сліпченко, В.Лозанський, О.Карпінський, В.Ткачов та ін.

Питання розвитку фундаментальних засад забезпечення екологічної та природно-техногенної безпеки, наукового обґрунтування безпеки життєдіяльності в системі державного управління перебуває в полі зору таких вітчизняних дослідників, як: В.Богданович, В.Вакуленко, П.Гаман, А.Жукова, О.Лазор, О.Лебединська, С.Линник, В.Мартиненко, Е.Салієв та І.Шпильовий.

Проблемам водозбереження і раціонального використання водних ресурсів були присвячені праці таких зарубіжних авторів, як: В.І.Бабкін, С.Л.Вендров, Н.В.Зарубаєв, А.Г.Колоколов, М.І.Коронкевич, Є.Л.Мінкін та М.Ф.Менкель.

Окремі питання теоретико-методологічних аспектів державного регулювання та реформування ВКГ в Україні, організаційно-технологічні проблеми підвищення ефективності водопостачання висвітлювалися у працях таких науковців, як: В.Бабаєв, Г.Дрозд, А.Качур, С.Корнійчук, Б.Охримюк, В.Сліпченко та Ю.Хіврич.

Враховуючи суттєвий науковий доробок вітчизняних та зарубіжних учених у сфері теоретико-методологічного забезпечення екологічної та природно-техногенної безпеки, необхідно зазначити, що питання розробки й упровадження ефективної державної політики водозабезпечення населення залишаються на сьогодні актуальними і потребують подальших наукових досліджень. Існує об'єктивна необхідність у науковому обґрунтуванні та запровадженні цілісного механізму реалізації державної водоефективної політики, а також розв'язанні суперечливих поглядів щодо шляхів реформування вітчизняних систем водопостачання і водозбереження в контексті забезпечення екологічної безпеки України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження підготовлено на кафедрі національної безпеки Національної академії державного управління при Президентові України і пов'язано з виконанням комплексного наукового проекту “Державне управління та місцеве самоврядування” (код 0301090 “Прикладні розробки у сфері державного управління”): 1) у період з 1 січня 2007 по 31 грудня 2007 р. з НДР “Теоретико-прикладні аспекти обґрунтування, прийняття та оцінки ефективності управлінських рішень у системі забезпечення національної безпеки держави” (ДР № 0107U005910), у якій автором розроблено комплексну методику оцінювання ступеня реалізації політики водоефективної економіки мегаполіса; 2) у період з 1січня 2008 по 31 грудня 2008 р. з НДР “Рекомендації органам державної влади і місцевого самоврядування щодо ефективного реагування на виклики, небезпеки та загрози національній безпеці держави” (ДР № 0108U002019), у якій автор обґрунтував пропозиції щодо вдосконалення організаційних механізмів формування водоефективної політики населеного пункту з урахуванням вимог екологічної безпеки.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є на підставі комплексного багатофакторного аналізу державної політики забезпечення населення й об'єктів інфраструктури населених пунктів якісною питною водою визначити пріоритетні напрями та розробити механізми підвищення ефективності водозабезпечення в Україні на найближчу та віддалену перспективи з урахуванням вимог екологічної безпеки держави. Відповідно до мети в роботі були поставлені такі завдання:

- здійснити оцінку рівня наукової розробки проблем формування водоефективної політики;

- провести комплексний аналіз ролі та місця державної політики водозабезпечення в контексті реалізації Загальнодержавної програми “Питна вода України” на 2006-2020 рр.;

- розробити методичний підхід щодо формалізації завдання водозабезпечення населення та об'єктів інфраструктури населеного пункту з урахуванням вимог екологічної безпеки;

- виявити деструктивні фактори та розробити систему показників оцінювання впливу цих факторів на ефективність водозабезпечення населення й об'єктів інфраструктури населеного пункту;

- обґрунтувати та запропонувати до впровадження модель оцінки ефективності водозабезпечення населення та об'єктів інфраструктури населеного пункту з урахуванням вимог екологічної безпеки;

- обґрунтувати найбільш доцільні напрями реформування державної політики водозабезпечення з урахуванням вимог екологічної безпеки та розробити відповідні організаційні механізми й рекомендації щодо їх упровадження.

Об'єкт дослідження - державна політика водозабезпечення населення та об'єктів інфраструктури населених пунктів України.

Предмет дослідження - теоретико-методологічні засади механізмів формування водоефективної економіки населених пунктів у контексті екологічної безпеки.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що впровадження авторських рекомендацій щодо державної політики водоефективності здатне значно підвищити якість водозабезпечення населення та об'єктів інфраструктури населених пунктів України.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склали фундаментальні положення економічної теорії та науки державного управління. З метою розв'язання поставлених у дослідженні завдань було застосовано комплексний системний підхід, який дав змогу використати в процесі аналізу різноманітні наукові напрацювання вітчизняних і зарубіжних дослідників з питань сучасних світових тенденцій водопостачання й водозбереження, аналітичні матеріали та статистичні дані, законодавчі акти Верховної Ради України, нормативні документи Кабінету Міністрів України, Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, а також власний авторський досвід.

У роботі застосовувалися такі теоретичні та емпіричні методи наукового пізнання, як: системний підхід із використанням методів порівняльного аналізу під час дослідження результативності державної політики водозабезпечення населення та інфраструктури населених пунктів якісною питною водою. Методи експертного оцінювання, абстрагування, порівняння, синтезу та прийняття рішень в умовах апріорної невизначеності з метою розробки й обґрунтування перспективних напрямів упровадження політики водоефективності. Методи порівняльного аналізу, прогнозування та математичного моделювання в процесі розробки механізмів формування водоефективної економіки населеного пункту з урахуванням вимог екологічної безпеки. Методи системно-структурного і порівняльного аналізу - при ієрархічній структуризації деструктивних факторів та обґрунтуванні системи показників оцінювання їх впливу на ефективність водозабезпечення. Статистичні методи - при оцінюванні стану забезпеченості населення та інфраструктури населених пунктів якісною питною водою.

З метою уникнення упереджених оцінок щодо процесів та явищ, які відбувалися і відбуваються в галузі ЖКГ України, а також об'єктивного аналізу сучасного стану забезпеченості населення нашої держави якісною питною водою дисертаційне дослідження здійснювалося на засадах української державності, об'єктивності, ідеологічної неупередженості й політичної толерантності.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в науці державного управління запропоновано цілісний підхід щодо обґрунтування теоретико-методологічних засад механізмів формування водоефективної економіки населених пунктів у контексті екологічної безпеки, а також розроблено авторську модель оцінювання ефективності державної політики водозабезпечення населення України.

У роботі вперше:

- розроблено й апробовано на практиці методичний підхід щодо формалізації завдання формування державної водоефективної політики населеного пункту з урахуванням основних внутрішніх та зовнішніх факторів, а саме: варіантів, режимів та обсягів постачання чистої питної води; характеристик основних та резервних джерел водопостачання і очисних споруд; відповідності питної води діючим стандартам якості; економіко-правових аспектів водозабезпечення населення та об'єктів інфраструктури населених пунктів; вимог екологічної безпеки та охорони навколишнього середовища; а також наявних обмежень стосовно прийняття управлінських рішень щодо водопостачання та забезпечення сталого розвитку територій;

- обґрунтовано авторську модель оцінювання ефективності державної політики водозабезпечення населення України, яка покликана формувати і підтримувати оптимальний баланс між обсягами водопостачання та вартістю води для споживачів через такі функції, як: визначення обґрунтованих норм постачання чистої питної води; встановлення режимів постачання; оптимізація організаційно-правового механізму водозабезпечення населення та об'єктів інфраструктури населених пунктів; затвердження стандартів і показників якості питної води; налагодження ефективної системи постійного державного та громадського контролю за якістю питної води; запровадження взаємодії зі структурами громадянського суспільства, що опікуються якістю питної води, охороною навколишнього природного середовища та забезпеченням екологічної безпеки тощо;

удосконалено:

- існуючу в Україні методику оцінювання ефективності водозабезпечення населення й об'єктів інфраструктури населених пунктів (що базується на водопостачанні згідно із середніми нормами водоспоживання на одну особу та встановлених міською владою тарифах) через розробку й упровадження додаткових етапів, а саме: уточнення системи вимог екологічної безпеки населеного пункту та охорони навколишнього середовища; вибір методичного забезпечення державного та громадського контролю за якістю питної води; застосування комплексу критеріїв для підвищення ефективності політики водопостачання в умовах дії зовнішніх та внутрішніх деструктивних факторів; а також формування альтернативних рекомендацій щодо підвищення ефективності політики водопостачання населеного пункту;

- підходи щодо запобігання виникненню та ліквідації надзвичайних ситуацій у системі ВКГ, зокрема, проведені їх систематизація та ранжування в контексті забезпечення екологічної безпеки держави, що дає змогу більш точно враховувати вплив зовнішніх та внутрішніх деструктивних факторів, оперативніше реагувати на надзвичайні ситуації та обґрунтовувати перспективні напрями вдосконалення політики водозабезпечення населених пунктів України;

дістали подальшого розвитку:

- методичні підходи, спрямовані на вдосконалення моніторингу результативності системи водопостачання в Україні, а також інформаційно-аналітичного забезпечення процесу реалізації державної водоефективної політики міста завдяки більш активному використанню сучасних інформаційних технологій, широкому залученню до цього процесу населення, зокрема громадської експертизи проектів управлінських рішень у контексті забезпечення екологічної безпеки держави;

- теоретико-методологічні засади організаційних механізмів фінансування процесів водопостачання і водовідведення через більш широке використання екологічних інновацій та залучення приватного капіталу для побудови високоефективної системи водопостачання населених пунктів, розширення прав споживачів щодо сплати тарифів у разі невідповідності якості зазначених у договорі послуг.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені й апробовані здобувачем механізми формування державної водоефективної політики в контексті екологічної безпеки держави, а також авторська модель оцінювання ефективності системи водозабезпечення населення мають усі підстави бути широко впроваджені в практичну діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування. Теоретичні положення й практичні рекомендації дисертації доведені до рівня конкретних пропозицій і можуть бути використані Міністерством з питань житлово-комунального господарства та Міністерством охорони навколишнього природного середовища України при розробці стратегічних документів щодо забезпечення природно-техногенної безпеки великих міст, регіонів і країни в цілому, а також у процесі підготовки нормативно-правових документів з питань водозабезпечення й водозбереження.

Результати дисертаційного дослідження були використані: під час розробки й упровадження стратегії реалізації політики водоефективної економіки районної водозабезпечуючої кампанії для водозабезпечення населених пунктів Сакського району Автономної Республіки Крим (довідка від 7 липня 2008 р. № 011-28/748); при реалізації політики водоефективної економіки мегаполісів та населених пунктів Автономної Республіки Крим (акт від 7 липня 2008 р.); у процесі розробки розпорядчих документів і проведення організаційних заходів із водозабезпечення населення та інфраструктури м. Саки, Автономна Республіка Крим (довідка від 7 липня 2008 р. № 558/01-09); у навчальному процесі Державної академії житлово-комунального господарства України під час розробки й викладання навчальної дисципліни “ремонтно-будівельне господарство” (акт від 14 травня 2008 р.).

Крім того, теоретичні й практичні напрацювання за темою дисертації були використані при підготовці звітних матеріалів двох НДР Національної академії державного управління при Президентові України, а саме: “Підвищення ефективності державного управління системою забезпечення національної безпеки в політичній, економічній, воєнній, інформаційній та інших сферах” та “Рекомендації органам державної влади і місцевого самоврядування щодо ефективного реагування на виклики, небезпеки та загрози національній безпеці держави” (довідка від 13 лютого 2009 р. № 29).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею автора, в ній не використовувалися ідеї та розробки, що належать В.Ю.Богдановичу, разом з якими було підготовлено 3 наукові публікації. У працях у співавторстві авторським є: 1) у статті “Концептуальні засади вдосконалення політики забезпечення потреб населення та об'єктів інфраструктури міста у водних ресурсах” - розроблення основних засад та напрямів удосконалення політики водозабезпечення населення з урахуванням вимог екологічної безпеки мегаполіса; 2) в електронному виданні “Деструктивні фактори забезпечення населення України питною водою з врахуванням вимог екологічної безпеки” - виділення факторів, що деструктивно впливають на забезпечення населення питною водою; 3) у тезах конференції “Напрями удосконалення політики водозабезпечення мегаполісу з врахуванням вимог та обмежень екологічної безпеки” - обґрунтування напрямів удосконалення політики водозабезпечення мегаполіса з урахуванням вимог та обмежень екологічної безпеки.

Апробація результатів дисертації. Одержані в процесі проведення дослідження результати були направлені для апробації на 4 науково-практичних конференціях, зокрема: на V міжнародній науково-практичній конференції у Державній академії житлово-комунального господарства України (Київ, 2007), на Міжнародному управлінському форумі “Управління сьогодні та завтра” (Хмельницький, 2008), на науково-практичних конференціях за міжнародною участю “Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід” (Київ, 2008) та “Демократичне врядування: наука, освіта, практика” (Київ, 2009), а також Інтерактивному семінарі “Актуальні проблеми забезпечення національної безпеки України на сучасному етапі державотворення” (Київ, 2007).

Результати роботи над дисертацією були оприлюднені та пройшли апробацію на 2 науково-методологічних семінарах кафедри національної безпеки Національної академії державного управління при Президентові України.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 наукових праць, з них 7 у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України з державного управління, а також 2 в тезах науково-практичної конференції та семінару.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та 2 додатків. Загальний обсяг дисертації 235 сторінок. Робота містить 10 рисунків та 8 таблиць. Список використаних джерел налічує 205 найменувань.

Основний зміст роботи