Теоретико-методологічні засади детінізації економіки та протидії корупції в Україні в умовах глобалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рада національної безпеки і оборони України

Національний інститут проблем міжнародної безпеки

УДК: 338.2:330.34+339.9

Теоретико-методологічні засади детінізації економіки та протидії корупції в Україні в умовах глобалізації

Спеціальність 21.04.01 - економічна безпека держави

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Флейчук Марія Ігорівна

Київ 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Національному інституті стратегічних досліджень.

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор МОКІЙ Анатолій Іванович, Львівська комерційна академія, проректор з науково-педагогічної роботи, професор кафедри міжнародних економічних відносин.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України АНДРІЙЧУК Віктор Григорович, Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі, завідувач кафедри світового господарства і міжнародної економічної інтеграції;

доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України САВЕЛЬЄВ Євген Васильович, Тернопільський національний економічний університет, завідувач кафедри міжнародної економіки;

доктор економічних наук, доцент МОШЕНСЬКИЙ Сергій Захарович, Житомирський державний технологічний університет, професор кафедри фінансів.

Захист відбудеться 24 червня 2010 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.723.02 у Національному інституті проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України за адресою: 01133, м. Київ-133, вул. Кутузова, 18/7.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного інституту проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України за адресою: 01133, м. Київ-133, вул. Кутузова, 18/7.

Автореферат розісланий 21 травня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради к.е.н., доцент Кузьменко В.П.

корупція економіка детінізація глобальний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Період кінця ХХ - початку ХХІ сторіччя відзначається істотними геополітичними, демографічними, соціальними, екологічними, геоекономічними, технологічними та інформаційними зрушеннями, які набувають характеристик глобальних проблем і відбуваються на тлі хаотично формованої, чітко не окресленої моделі та незавершеної системи глобального економічного порядку, якісно нових загроз та викликів не лише для розвитку окремих націй і держав, але й для цивілізації загалом. Цим обумовлюються об'єктивні підстави трансформації парадигми соціально-економічного розвитку окремої країни та формування системи глобальної економіки.

Сучасний етап розвитку світогосподарських зв'язків поєднується із процесами глобалізації, мегарегіоналізації і маргіналізації та загостренням їх негативних наслідків (зростання ступеня диференціації розвитку різних країн; нерівномірність і несправедливість розподілу і доступу до ресурсів; структурні деформації та диспропорції розвитку національних соціально-економічних систем; посилення ролі неформальних інституцій та організацій; активізація нелегальної господарської діяльності на національному та глобальному рівнях). Особливо деструктивним і руйнівним є зростання рівня тінізації та криміналізації економіки, масштабів поширення корупційної діяльності та проявів несумлінної конкуренції.

Незважаючи на спроби формування міжнародного інституціонального середовища, основні елементи якого покликані сприяти детінізації економіки та протидії корупції як на національному, так і на міжнародному рівнях, реально відбувається надмірно інтенсивний і загрозливий розвиток цих негативних явищ. Більше того, спостерігається їх трансформація та еволюція під дією внутрішніх та зовнішніх чинників, які загрожують економічному розвитку та безпеці не лише окремих країн, але й міжнародній безпеці загалом. Вказаним актуалізується потреба дослідження взаємозв'язків між окремими тенденціями глобалізаційних процесів та національним соціально-економічним розвитком і необхідність розробки системи механізмів та засобів мінімізації загроз і ризиків для національної і глобальної безпеки внаслідок поширення тінізації та корупції.

Важливість врахування тінізації і корупції при формуванні стратегії соціально-економічного розвитку України обумовлена істотним і, вірогідно, незворотним впливом цих суспільно-економічних явищ на глобальний розвиток, оскільки вони акумулюють людський капітал, значні обсяги природних та фінансових ресурсів, гальмують інноваційну активність, унеможливлюють стратегічне програмування та інституціональне проектування на глобальному та національному рівнях, поглиблюючи деформації та диспропорції структури соціально-економічної системи держави у довгостроковій перспективі.

Проблеми глобалізації і розвитку національних економік та взаємозв'язків між ними висвітлені українськими вченими О. Барановським, В. Бегмою, О. Білорусом, В. Будкіним, О. Власюком, В. Гейцем, А. Гальчинським, В. Горбуліним, Б. Данилишиним, О. Ємельяновим, Е. Лібановою, І. Лукіновим, Д. Лук'яненком, О. Малиновською, В. Новицьким, Ю. Пахомовим, Д. Прейгером, Є. Савельєвим, В. Сіденком, А. Філіпенком, А. Чухном та ін. Серед зарубіжних вчених доцільно виокремити дослідження У. Бека, Д. Брутуса, З. Бжезінського, І. Валерстайна, Гж. Колодка, Ф. Ліста, Т. Левіту, Ф. Мейєр, Т. Мкандавіре, С. Гантінгтона, М. Шуманна.

Вагомий внесок у розробку механізмів зміцнення економічної безпеки держави в умовах глобалізації та обґрунтування напрямів і засобів детінізації економіки здійснений такими вітчизняними науковцями, як В. Андрійчук, Т. Блудова, З. Варналій, М. Єрмошенко, Я. Жаліло, Т. Ковальчук, В. Кузьменко, І. Мазур, Ю. Макогон, О. Мандибура, А. Мокій, С. Мошенський, В. Мунтіян, Г. Пастернак-Таранушенко, С. Пірожков, В. Предборський, А. Сухоруков, О. Турчинов, Ю. Харазішвілі, Є. Хлобистов.

Втім, лише зарубіжними науковцями розвинених і, частково, країн, що розвиваються, найповніше опрацьовані методологія і методи дослідження тіньової та кримінальної економічної діяльності. Фундаментальні положення теорії економічної злочинності розроблені М. Беднарським, Р. Бромлі, Дж. Бгаґваті, Дж. Гроссманом, П. Гутманом, A. Дрегером, Д. Касселом, Ф. Ковелом, Г. Коллінзом, Ю. Латовим, Дж. Патенгілом, Е. де Сото, В. Танзі, Е. Фейгом, М. Фрідманом, Т. Шаніним, Ф. Шнайдером. Теоретико-методологічні аспекти економізації корупції та її впливу на розвиток національної економіки відображені у дослідженнях К. Азіліса, Дж. Андвіга, А. Антоці, К. Бічієрі, Л. Ваілда, Р. Вішні, Е. Катца, І. Клямкіна, Ф. Коффмана, Дж. Лаварі, К. Моена, К. Ровеллі, С. Роз-Аккермана, П. Сакко, Л. Тимофєєва, Ф. Уірла, Дж. Хеллмана, П. Чендера, O. Шляйфера.

Віддаючи належне науковим здобуткам вітчизняних та зарубіжних вчених, все ж залишаються недостатньо висвітленими теоретико-методологічні засади обґрунтування політики мінімізації впливу негативних наслідків глобалізації на економічну безпеку держави, окреслення програмних засобів детінізації економіки та протидії корупції в системі забезпечення економічної безпеки. Ці проблеми набувають особливої гостроти на сучасному етапі розвитку економіки України, зважаючи на стійкий і системний взаємозв'язок між тіньовим та офіційним секторами економіки, взаємопроникнення та інтеграцію тіньового і, навіть, кримінального секторів з легальною економікою внаслідок неефективного процесу трансформації соціально-економічної системи та недосконалої побудови інституціонального базису і формування асоціальних його характеристик в стратегічній перспективі.

Викладеним зумовлена необхідність детальніших досліджень взаємозв'язку між тінізацією економіки, корупцією, глобалізацією та їх впливом на економічну безпеку і соціально-економічний розвиток держави та, на основі теоретичного узагальнення закономірностей і визначальних тенденцій, обґрунтування методологічних засад, концептуальних положень моделювання стратегії і розробки методико-прикладних рекомендацій і засобів зміцнення економічної безпеки держави.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Національного інституту стратегічних досліджень, зокрема наукових проектів: „Пріоритети регіональної політики України” (№ 0109U000494); „Державна соціально-економічна політика” (№ 0109U000493); „Соціально-економічний розвиток України: формування конкурентоспроможності в умовах відкритої економіки” (№ 0108U000 952); „Щорічні оцінки суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку України” (№ 0108U000949); „Стратегія соціально-економічного розвитку України” (№ 0107U002509); „Стратегія соціально-економічних перетворень в Україні” (№ 0106U002639); „Нова хвиля економічних реформ: загальнодержавний та регіональний контекст” (№ 0105U001181), а також науково-дослідної теми кафедри міжнародних економічних відносин Львівської комерційної академії „Рівновага платіжного балансу під час реалізації моделі інноваційно-інвестиційного розвитку”(№ 0108U000444).

Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування теоретико-методологічних засад визначення стратегічних пріоритетів, розробки методичних підходів та прикладних засобів детінізації економіки і протидії корупції як напряму забезпечення безпеки України в умовах глобальної економічної інтеграції. Для досягнення означеної мети поставлені і розв'язані такі завдання:

- виявити визначальні характеристики еволюції теоретичних положень, що пояснюють поширення та взаємозв'язок тінізації економіки і корупційної діяльності в умовах глобалізації;

- узагальнити теоретичні моделі та окреслити економічні закономірності корупційної поведінки економічних агентів;

- проаналізувати діяльність глобальних інституцій протидії корупції і тінізації суспільно-економічних відносин;

- систематизувати та узагальнити методологічні засади дослідження взаємозв'язку глобалізації з національним соціально-економічним розвитком;

- виявити та розкрити зміст критеріальних обмежень безпеки в моделях економічного зростання;

- визначити системно-структурні характеристики економічної безпеки у глобальному та національному вимірах;

- здійснити компаративний аналіз динаміки, масштабів і географічної структури корупції;

- виявити специфіку та динаміку просторової структури тінізації економіки у глобальному середовищі;

- визначити характеристики взаємообумовленості тінізації, корупції та зростання економіки в країнах світу;

- провести оцінку зв'язку структурних деформацій та диспропорцій і економічної безпеки держави;

- оцінити домінантні чинники та фактори загроз економічній безпеці у процесі міжнародної інтеграції України;

- розробити стратегічні програмні рішення зміцнення економічної безпеки України в умовах глобалізації;

- окреслити концептуальні положення стратегії детінізації економіки та протидії корупції в моделі збалансованого соціально-економічного розвитку;

- обґрунтувати пріоритетні напрями, сфери та сукупність проблемно-цільових засобів детінізації економіки і протидії корупції в системі зміцнення економічної безпеки України.

Об'єктом дослідження є масштабне поширення стратегічно загрозливих для економічної безпеки держави явищ корупції і тінізації суспільно-економічних відносин в глобальному просторі.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади та стратегія детінізації економіки і протидії корупції в Україні в умовах глобалізації.

Методи дослідження. Теоретичною основою дисертації є положення теорій глобалізації, міжнародних економічних відносин, перехідної економіки, інституціоналізму, систем, структуралізму та економічного зростання, корупційної та тіньової поведінки економічних агентів, а також методи: індукції, дедукції, порівняння і систематизації (при дослідженні сутності понять „тіньова економіка”, „корупція”, „економічна безпека”, „глобалізація”, а також при систематизації інституцій протидії тінізації та корупції в глобальному середовищі - підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 2.3); гібридних нейронних мереж та нечіткої логіки, багатовимірного статистичного та мультифакторного регресійного аналізу (для виявлення впливу глобалізації, процесів тінізації економіки та поширення корупції на економічне зростання та розвиток - підрозділи 3.1, 3.2, 3.3, 4.3); структурно-функціонального аналізу (для визначення критеріальних обмежень безпеки в моделях економічного зростання і розвитку та інституціональних передумов деформації структурної побудови перехідних економік - підрозділи 2.2, 4.1); огортаючих даних (для визначення ефективності процесу трансформації у перехідних економіках - підрозділ 4.2); системного підходу, моделювання, узагальнення (при розробці концептуальних засад, методичних підходів та окресленні пріоритетних напрямів реалізації моделі збалансованого обмеженого соціально-економічного розвитку з врахуванням інтересів майбутнього в умовах глобалізації - підрозділи 5.1-5.3).

Інформаційною базою дослідження слугували законодавчі акти, стратегічні документи та програми детінізації економіки і протидії корупції в Україні, вітчизняна і зарубіжна наукова література, офіційні публікації статистичних органів та міжнародних організацій (ООН, МВФ, ЮНКТАД, СОТ, ОЕСР, СБ, Трансперенсі Інтернешинл), нормативно-розпорядчі документи органів державного управління (Державного комітету статистики, Міністерства економіки та Національного банку України), матеріали міжнародних конференцій, Інтернет-ресурси.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розвитку теоретико-методологічних положень, розробці методичних підходів та прикладних рекомендацій з обґрунтування пріоритетних напрямів, концептуальних засад моделі і стратегії системної детінізації економіки і протидії корупції, сукупності раціонально доцільних засобів її реалізації як визначального напряму зміцнення економічної безпеки в умовах глобальної економічної інтеграції України, зокрема:

вперше:

- обґрунтовано концептуальні основи моделі та стратегії системної протидії корупції і детінізації економіки в процесі збалансованого соціально-економічного розвитку, генеральною метою якого визначено покращання якості життя та людського капіталу, забезпечення пропорційності економічного зростання з урахуванням критеріальних обмежень економічної безпеки, вичерпання ресурсів, інтересів майбутнього, несприятливих внутрішніх та зовнішніх чинників впливу, і тактичною - досягнення динамічної конкурентоспроможності на різних рівнях ієрархії управління економікою;

- доведено глобальне поширення корупції і тінізації економіки не лише у слаборозвинених і перехідних, але й у розвинених країнах та у світогосподарських зв'язках; незавершеність формування та недостатню дієвість інституціонального базису міжнародної протидії корупції і тінізації, неузгодженість його з національними інтересами, економічною безпекою та інституціями, зокрема виявлено загострення проблеми несправедливої для країн-походження конфіскації „брудних” коштів країнами-лідерами;

удосконалено:

- визначальні характеристики поняття „економічна безпека” розширенням області її застосування на дев'ять рівнів ієрархії соціально-економічної системи (особи; домогосподарства; суб'єктів господарювання; секторально-галузевого; регіонального; національного; мегарегіонального; міжнародного; глобального) та доведенням істотної загрози безпеці на останніх чотирьох рівнях внаслідок глобального поширення тінізації і корупції, особливо транснаціональної злочинності, нелегальної міграції робочої сили, порушення прав інтелектуальної власності та екологічного законодавства;

- теоретико-методичні підходи та критерії типологізації тіньового сектора економіки з виокремленням: неформального (діяльність домогосподарств з виготовлення, споживання товарів та з величиною збитків іншим економічним агентам і державі внаслідок цього - меншою, ніж 0,5 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян); іллегального (незаконне виробництво, продаж товарів і розмір збитків - 0,5-1,0 тис. неоподатковуваних мінімумів); кримінального (виробництво, продаж незаконних товарів, а також економічна діяльність, що загрожує національній безпеці, із збитками понад 1,0 тис. неоподатковуваних мінімумів) секторів;

- методологічні оцінки економічної безпеки держави доповненням множини індикаторів зовнішніми параметрами загроз, пов'язаних з рівнем тінізації економіки і корупції, а також внутрішніми показниками (поточна потреба в обслуговуванні і погашенні державного боргу; частка зовнішніх запозичень у покритті дефіциту бюджету та в обслуговуванні державного боргу; співвідношення обсягів золотовалютних резервів та зовнішньої заборгованості на кінець року);

- теоретико-аналітичні підстави обґрунтування стратегічних рішень, прикладних засобів системної протидії корупції і детінізації економіки з метою зміцнення економічної безпеки держави: доведено визначальну роль морально-етичних чинників тінізації економіки розвинених країн на противагу домінуванню соціально-економічних у країнах, що розвиваються, та з перехідними економіками, а також необхідність врахування позаекономічних нечітких чинників і факторів впливу (історичних, ментально-культурних, суспільно-політичних) на рівень тінізації; виявлено істотну диференціацію масштабів тінізації і корупції між різними групами країн та в їх межах, обернено пропорційний зв'язок корупції і тінізації з розвитком перехідних економік;

- методологію стратегічного програмування детінізації економіки і протидії корупції доведенням: об'єктивної необхідності їх проблемно-цільової орієнтації і стимулюючого, системного характеру; доцільності застосування інструментів багатофокусного впливу у визначених пріоритетних сферах і секторах суспільства та економіки (тінізація політичного процесу; порушення прав промислової власності; зловживання в митному регулюванні; корупція в соціальній сфері, державних послугах і доступі до ресурсів; „відмивання брудних” коштів; тінізація ринків земельних і природно-мінеральних ресурсів, сільськогосподарської продукції, праці), а також методи вибору економічно раціональних антикорупційних заходів на основі зіставлення доходів (сплачених штрафів, збереженого майна) та втрат (сукупного обсягу хабарів та надмірних бюджетних витрат) держави з урахуванням вірогідності покарання за корупційні дії;

набули подальшого розвитку:

- інституціонально-політичні характеристики впливу глобалізації на національний економічний розвиток доведенням, що при істотному зростанні динаміки тінізації та поширенні корупції в усіх країнах держави-лідери, мотивуючи необхідністю протидії цим явищам, здійснюють економічний та політичний тиск на країни світової „периферії” з використанням країн з недосконалим інституціональним базисом як нових ринків збуту та зниженням дієвості національного і наддержавного контролю над тінізацією і корупцією, посиленням загроз економічній безпеці;

- методологічні підходи до аналізу економізації корупційних дій на основі: окреслення узагальненої мотиваційної моделі корупції - поєднання надмірного
рівня монополізації суспільної та економічної діяльності з низьким рівнем ефективності інституцій держави та ступенем відповідальності і мотивації до легальної поведінки; визначення інтегрального показника поширення корупції на глобальному рівні як середньозваженої рівня корумпованості національних економік, транснаціональних і мультинаціональних компаній, міжнародних і наддержавних інституцій та організацій;

- характеристики інформаційної глобалізації доведенням визначальної ролі високих інтелектуальних технологій як домінантних чинників глобальної економічної інтеграції і загроз національній безпеці, їх застосування як інструментів несумлінної конкуренції між країнами-лідерами, транснаціональними корпораціями, наддержавними організаціями і країнами, що розвиваються, та з перехідною економікою;

- теоретичні основи оцінки обсягів, динаміки тінізації доповненням застосовуваних підходів методами динамічних мультиіндикаторів і мультичинників, нечіткої логіки, огортаючих даних та виявленням щільності взаємозв'язку між рівнем тінізації та показниками структури і динаміки ВВП в умовах міжнародної економічної інтеграції країни з допомогою модифікації моделі балансу заощаджень-інвестицій з урахуванням рівня тінізації, істотно негативного її впливу на макроекономічні показники (обсяги ВВП, інвестицій, заощаджень та сальдо поточного рахунку);

- методологія обґрунтування стратегічних рішень міжнародної економічної інтеграції України шляхом застосування взаємопов'язаної сукупності критеріїв вибору стратегічних партнерів на основі методів нечіткої логіки та проблемно-цільової орієнтації на протидію тінізації і корупції в процесі інтеграції.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що теоретичні положення, методичні підходи та прикладні рекомендації щодо детінізації економіки і протидії корупції як ключового напряму зміцнення економічної безпеки можуть знайти використання у діяльності органів державного управління з розробки концептуальних засад моделі соціально-економічного розвитку та стратегії її реалізації.

Наукові розробки та пропозиції автора використані Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва при підготовці Національної доповіді „Про стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні” на виконання Указу Президента України від 09.08.2008 р. № 698/2008 (довідка №1101 від 11.02.2009 р.) та Національним інститутом стратегічних досліджень при підготовці матеріалів до Указу Президента України № 195/2008 „Про Програму боротьби з контрабандою та порушенням митних правил на 2008-2009 роки” та Послання Президента України до Верховної Ради України у 2007 р. (довідка № 293/37 від 28.01.2010 р.).

Рекомендації щодо боротьби з контрабандою та зловживаннями у сфері зовнішньоекономічної діяльності використані у діяльності Міністерства економіки України (довідка 2602-23/16 від 16.02.2010 р.). Запропоновані напрями та методи підвищення рівня фінансової безпеки, протидії зловживанням у сфері грошово-кредитних відносин застосовані Міністерством фінансів України (довідка № 03000-5/97 від 22.02.2010 р.) та Національним банком України.

Обґрунтування пріоритетних напрямів зміцнення економічної безпеки на регіональному рівні щодо детінізації споживчого ринку використані Головним управлінням економіки Львівської обласної державної адміністрації при підготовці заключного звіту з науково-дослідної теми „Розробка методів збалансування товарного забезпечення регіонального споживчого ринку області” (довідка № 6-61-760 від 25.03.2008 р.) та при підготовці „Стратегії розвитку Львівщини до 2015 р.”, „Програми сприяння бізнесу та інвестиціям у Львівській області „Назустріч інвесторам” на 2006-2010 рр.” і „Регіональної програми розвитку малого підприємництва у Львівській області на 2007-2008 та 2009-2010 роки” (довідка № 1-51-3577 від 21.10.2009 р.). Механізми та методи детінізації економіки та протидії корупції в системі зміцнення економічної безпеки знайшли відображення у наукових доповідях, навчальних лекціях, статтях та тезах конференцій у межах Міжнародного проекту „Соціально-економічні наслідки корупції, порушення авторських прав, ухилення від сплати податків в країнах СНД: міждисциплінарний підхід до дослідження та викладання” програми підтримки вищої освіти (HESP) (довідка № 18 від 07.11.2008 р.). Наукові розробки щодо протидії відмиванню коштів та методичні підходи до типологізації діяльності суб'єктів господарювання поза межами офіційної економіки застосовуються у діяльності навчально-методичного центру Комітету Державного фінансового моніторингу (довідка №1 від 27.01.2010 р.). Обґрунтування необхідності розробки Державної концепції запобігання контрабандним потокам та зловживанням у митній сфері використані у діяльності Волинської торгово-промислової палати (довідка від 14.04.2010 р.). Прикладні рекомендації з підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняних підприємств через детінізацію господарської діяльності застосовуються в аналітичній діяльності Ради конкурентоспроможності України (довідка № 12-012 від 30.12.2009 р.). Результати досліджень у сфері протидії відмиванню коштів та діяльності терористичних організацій знайшли відображення у рекомендаціях проекту Європейської Комісії „Follow-up Project against Money laundering and terrorist financing in Ukraine” (сертифікати від 11.07.2008 р. та 24.04. 2010 р.).

Основні теоретико-методичні положення використовуються у навчальному процесі Львівської комерційної академії при викладанні дисциплін „Іллегалізація економічної діяльності”, „Світові фінансові системи” (довідка № 1246/01-108 від 09.12.2009 р.), Львівського державного університету внутрішніх справ при викладанні дисциплін „Іллегалізація економічної діяльності” та „Управління інформаційною безпекою підприємства” (довідка № 19 від 21.05.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені у дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використані лише ті ідеї, положення і висновки, що є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися на 56 комунікаційних заходах: (1) міжнародних науково-практичних конференціях - „Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України” (м. Дніпропетровськ, 2010 р.); „Глобальне транскордонне співробітництво: вектори розвитку” (м. Чернівці, 2010 р.); „Міграційні процеси в Україні: сучасні виклики та регіональна специфіка” (м. Львів, 2009 р.); „Модернізація суспільного сектору економіки в умовах глобальних змін” (м. Тернопіль, 2009 р.); „Молодь Європи в соціально-економічних процесах ХХІ століття” (м. Луцьк, 2009 р.); „Українська міграція до Європи та розв'язання пов'язаних із нею регіональних проблем” (м. Львів, 2008 р.); „Правові, психологічні, медичні та етичні аспекти проблем протидії деструктивним та екстремістським проявам в суспільстві” (м. Львів, 2007 р.); „Россия и современный мир: проблемы политического развития (м. Москва, 2007 р.); „Україна, Польща та Німеччина в Європі майбутнього” (м. Львів, 2006 р.); „Проблеми і перспективи співробітництва між країнами Південно-Східної Європи в рамках ОЧЕС та ГУАМ” (м. Донецьк-Албена-Севастополь, 2004-2009 рр.); форумі „Регіони знань: Україна в європейському просторі освіти - науки - інновацій для ревіталізації та процвітання територій” (м. Тернопіль, 2010 р.); науково-практичних семінарах - „Combating the Property Rights Violation, Tax Evasion and Corruption in Transition Societies: Strategy, Activity and the Role of Education” (м. Одеса-Будапешт, 2006-2008 рр.); „Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків та залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект” (м. Донецьк, 2005-2009 рр.); „Проблеми конкурентоспроможності економіки в умовах євроінтеграції: регіональні аспекти” (м. Запоріжжя, 2008 р.); „Follow-up Project against Money Laundering and Terrorist Financing in Ukraine” (м. Львів, 2008 р.); „Протидія відмиванню „брудних” коштів (м. Львів, 2007 р.); „Міжрегіональне та транскордонне співробітництво” (м. Львів, 2005 р.); „Innovative teaching strategies in public economic policy courses” (м. Мінськ, Республіка Білорусь, 2006 р.); (2) національних науково-практичних конференціях - „Проблеми становлення внутрішнього ринку України” (м. Львів, 2010 р.); „Економічна безпека України в умовах загострення світових фінансових стосунків” (м. Львів, 2009 р.); „Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку національної економіки” (м. Львів, 2006 р.); семінарах - „Світова фінансова криза та економічна думка” (м. Київ, 2009 р.); „Українська наукова школа фізичної економії та нові моделі розвитку економіки в XXI столітті” (м. Львів, 2008 р.); „круглих столах” - „Економічна безпека підприємництва в контексті заходів детінізації економіки” (м. Львів, 2008 р.); „Захист прав інтелектуальної власності та правові засади трансферу технологій у перехідних економіках” (м. Львів, 2007 р.); „Модель економічного зростання України в умовах дефіциту ресурсів” (м. Львів, 2007 р.); „Протидія фінансово-економічній злочинності: проблеми та перспективи” (м. Львів, 2007 р.); „Корупція та пов'язані з нею зловживання в освітній сфері: проблеми та шляхи протидії” (м. Львів, 2006 р.) та інших.

Публікації. Основні наукові положення, висновки і рекомендації опубліковано у 66 наукових та навчально-методичних працях (з них особисто автору належить 71,61 друк. арк.): одноосібна монографія та п'ять монографій у співавторстві; 33 статті у наукових фахових виданнях; 26 - в інших виданнях та матеріалах конференцій; 1 - посібник (у співавторстві).

Структура та обсяг роботи. Дисертація загальним обсягом 553 сторінки, у тому числі 385 сторінок основного тексту, складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел (521 найменування) та 14-и додатків обсягом 128 сторінок. Робота ілюстрована 56-а рисунками та містить 36 таблиць на 92 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету та завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження, розкрито зв'язок роботи з науковими програмами, наукову новизну, теоретичне і практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі „Теоретичні засади пояснення глобального поширення тінізації економіки та корупції” висвітлено теоретичні основи та систематизовано інструментарій дослідження тіньової економіки та поширення корупції у глобальному середовищі.

Істотні масштаби і динаміка глобалізаційних процесів, крім позитивних, зумовлюють негативні ефекти, серед яких поширення корупції і тіньової господарської діяльності, що потребує ґрунтовного дослідження цих явищ. Незважаючи на використовувані методи аналізу економічної діяльності поза межами офіційної економіки, ще не сформовано єдиного визначення поняття „тіньова економічна діяльність”. Для точнішого окреслення сутнісних характеристик тіньового сектора пропонується розглядати такі окремі його компоненти або види: неформальний (діяльність домогосподарств, що виготовляють та споживають товари власного виробництва, сума завданих збитків внаслідок чого іншим суб'єктам господарювання чи державі є меншою, ніж 0,5 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян); іллегальний (незаконне виробництво та продаж легальних товарів з нанесенням шкоди в розмірі 0,5-1,0 тис. неоподатковуваних мінімумів); кримінальний (виробництво та продаж незаконних товарів, а також економічна діяльність, що загрожує національній безпеці країни, із відповідними збитками понад 1,0 тис. неоподатковуваних мінімумів) сектори. Тіньовий сектор економіки перебуває у тісному взаємозв'язку з корупційною діяльністю одночасно як передумова, так і наслідок корупційних дій залежно від специфічних характеристик конкретної країни. Виникає необхідність детальнішого дослідження цих деструктивних явищ, особливо їх взаємозв'язку та впливу на соціально-економічний розвиток.

Теоретичні основи дослідження економіки корупції закладені в 70-х роках минулого сторіччя американськими економістами неоінституціональної школи. Концептуальна ідея полягала в тому, що корупція виникає і зростає, якщо існує рента, пов'язана з державним регулюванням різних сфер економічного життя (запровадженням експортно-імпортних обмежень, наданням субсидій і податкових пільг підприємствам або галузям, жорстким контролем грошово-кредитної політики тощо). Основні передумови та фактори корупції на основі проведеної систематизації автором поділені на шість агрегованих груп (табл. 1).

На нашу думку, найістотнішими і такими, яким потрібно запобігати та жорстко протидіяти, є фундаментальні чинники. Як показує узагальнення світового досвіду, намагання влади побороти корупцію лише за допомогою посилення покарання за цей вид злочинної діяльності не матиме ефекту, якщо не розпочати з інституціональних, глибинних перетворень економічних відносин.

Кількісний вимір передумов та факторів корупції в узагальненому вигляді можна зобразити як сукупність індикаторів монополізації окремих сфер діяльності та неефективності інституцій за винятком відповідальності та мотивації до легальної діяльності:

, (1)

де - індекс корупції; - індекс монополізації окремих видів діяльності, ; - коефіцієнт ефективності інституціональної бази ; - коефіцієнт відповідальності службовців ; - коефіцієнт мотивації до легальної діяльності .

На мікрорівні поведінка окремого службовця мотивується спрощеною моделлю „ринку хабарів”. За умови, що - прибуток службовця, - прибуток підприємства, то:

; (2)

; (3)

, (4)

де - загальний обсяг хабара, сплаченого -м підприємством, грн. ; - ціна одиниці продукту -го підприємства, грн.; - кількість продукту, необхідного державі, в натуральному вимірі; - середній розмір штрафу для службовця, грн.; - моральні збитки для службовця при одержанні хабара вартісно виражені, грн.; - собівартість виробництва одиниць продукції для -го підприємства, грн.; Tax - податки та інші види обов'язкових платежів, грн.; - середній розмір штрафу для підприємства, грн.; - моральні збитки для представника підприємства при дачі хабара в грошовому еквіваленті, грн.; V_R - вірогідність покарання службовця, ; - вірогідність покарання хабародавця -го підприємства, ; - сальдо державного бюджету, грн., - сальдо бюджету за винятком витрат та доходів, пов'язаних з корупційною діяльністю, грн.; - дохід бюджету пов'язаний з протидією корупційним злочинам (штрафи, збережені матеріально-фінансові ресурси тощо), грн.; - якість інституцій, ; L - витрати на протидію корупції, грн.

На макрорівні наведена модель дозволяє оцінити ефективність державного фінансування заходів протидії корупції. При цьому необхідно враховувати співвідношення втрат (сумарна величина хабарів і надмірні витрати на протидію корупції) та доходів (сплачені штрафи, збережене майно) бюджету і вірогідність покарання за корупційні дії. Підвищення ймовірності покарання призводить до зростання доходів бюджету та збереження державної власності (лише за умови наявності ефективних інституцій і зниження рівня корупції).

На сучасному етапі, як уже зазначалося, передумовою істотного поширення тінізації економіки та корупції є глобалізація, яка є найвагомішим чинником таких негативних явищ, як: контрабанда (легальних та заборонених товарів); корупція, у тому числі „приватизація держави” транснаціональними корпораціями в країнах світової „периферії”; тероризм; „відмивання” коштів та нелегальний рух капіталів; нелегальна міграція; нелегальний рух технологій та інформаційних ресурсів; екологічна злочинність; „агресивна” дискримінація з боку розвинених країн. В сукупності це спричиняє інтенсифікацію транснаціональної злочинності, яка характеризується помітною асиметрією в розрізі різних груп країн. Причому найвищий рівень злочинності (кількість злочинів на одну особу) притаманний саме високорозвиненим країнам з високим рівнем соціальних гарантій і розвитку демократичних принципів (Фінляндія, Великобританія, США), що заперечує усталене твердження щодо тотального поширення злочинності винятково у слаборозвинених країнах.

У другому розділі „Kонцептуальні підстави методології дослідження впливу глобалізації на зростання та безпеку національної економіки” розглянуто системні характеристики економічної безпеки у глобальному та національному вимірах, теоретичні основи методології аналізу залежності безпеки економіки від тінізації та корупції, а також загрози безпеці національної економіки у процесі глобальної інтеграції.

Історично сформувалися декілька узагальнених теоретичних підходів, що саме слід вважати головною загрозою національній економічній безпеці і як їй протидіяти (табл. 2): імперіалістична концепція військової залежності (до ХVIII ст.); ліберальна парадигма вільного ринку (ХVIII ст.); націоналістична протекціоністська концепція (ХІХ ст.); кейнсіанська концепція захисту від внутрішніх загроз (поч. ХХ ст.); глобалізаційна концепція (кін. ХХ ст. - поч. ХХІ ст.).

Посилення загроз та викликів для розвитку національних економік на сучасному етапі, крім області застосування поняття економічна безпека на рівні особи, домогосподарства, суб'єктів господарювання, секторально-галузевому, регіональному, національному, мегарегіональному, обумовлює доцільність розширення застосування цієї категорії до об'єктів міжнародного та глобального рівнів ієрархії системи. Міжнародна економічна безпека - це такий стан міжнародних відносин, за якого створюються умови, необхідні для існування та функціонування держав, забезпечення їх повного суверенітету, політичної та економічної незалежності, рівноправних відносин з іншими країнами, можливої протидії військово-політичному тиску та агресії. Для оцінки глобальних проблем експертами лише у 2006 р. запропоновано використання узагальненого індекса міжнародної безпеки, який можна ототожнити з індексом глобальної безпеки - показником відхилення глобальної ситуації за критерієм безпеки від ідеального рівня.

У процесі аналізу рівня та механізмів зміцнення економічної безпеки необхідно розглядати основні типи процесу її відновлення („звужений”, „простий”, „розширений”). Якщо „звужений” тип поступово приводить безпеку до мінімально допустимого порогового значення, то „розширений” - забезпечує певний запас міцності економічної безпеки і формує засоби нейтралізації вірогідних ризиків і загроз. У межах останнього типу створюється можливість стратегічного управління ефективним та стійким розвитком економічних суб'єктів різних рівнів ієрархії системи.

Як показано в роботі, істотною загрозою для економічної безпеки є масштабне поширення тінізації і корупції. Теоретичне пояснення економізації корупційної діяльності потребує встановлення її взаємозв'язку з тіньовим сектором економіки. Сутнісною відмінністю між цими явищами є те, що тіньова економіка до певної міри може вважатися „продуктивним” сектором, оскільки в її межах створюється додана вартість, а у межах корупційної діяльності - ні. Безсумнівно, тіньова економіка та корупція перебувають у тісному взаємозв'язку: з одного боку тіньова економіка стимулює корупційну діяльність, з іншого - корупція є фінансовим базисом для тіньового сектора економіки, зумовлює макроекономічні структурні деформації, легалізацію „брудних” коштів, а у довгостроковій перспективі загрожує не лише економічній, але й національній безпеці держави.

У третьому розділі „Вплив глобалізації корупції і тінізації на національний соціально-економічний розвиток” висвітлено аналіз динаміки і структури глобального поширення корупції, просторової структури тінізації економіки у країнах світу, економетричне дослідження взаємообумовленості тінізації, корупції та безпеки і макроекономічного зростання економіки.

Результати досліджень поширення корупції у глобальному просторі активізують дискусію щодо об'єктивності таких оцінок. Центральною ланкою методології оцінки залишається розрахунок рівня корупції, виявлення її структурної побудови та передумов поширення з позицій системного підходу з врахуванням специфіки взаємозв'язків між елементами моделі складу соціально-економічної системи окремих країн. В методологічному плані особливо важливе застосування системного підходу до аналізу передумов і чинників, структурної побудови, цільової функції і основних характеристик корупції як економічного явища, сутність якого не обмежується винятково правовою компонентою.

Для порівняльного аналізу поширення корупції найчастіше використовуються соціологічні опитування та експертні оцінки, аналітичні розрахунки таких показників, як: „індекс сприйняття корупції” (ІСК); „індекс хабарництва”; „барометр глобальної корупції”; „індикатори державної влади у різних країнах світу”; „показник контролю корупції”; „індекс непрозорості”; „індикатор свободи у світі”; „індекс економічної свободи”; „показник умов бізнесу”. Диференціація рівня корупції у країнах з приблизно однаковим рівнем соціально-економічного розвитку залежить від національної культури та ефективності розробки і реалізації програмних засад держави. Так, для країн з конфуціанською культурою (Японія, Сінгапур, Тайвань) індекси сприйняття корупції помітно вищі (5,8-9,2), ніж у країнах Південної Азії (Індія, Пакистан, Бангладеш), де середнє значення індекса становить близько 3,4. Загалом у висновках міжнародних організацій з протидії корупції та злочинності в економіці відзначається: корупція значно вища у бідних країнах порівняно з багатими; корупція нижча в країнах Західної Європи і вища в країнах „периферії” (рис. 1).

Як показало дослідження, рівень бідності тісно пов'язаний з масштабами поширення корупції. У країнах з низьким рівнем соціально-економічного розвитку у 1995 р. ІСК дорівнював 4,3, а у 2009 р. знизився до 4,0, у постсоціалістичних країнах - 3,2 та 3,8. Втім, Німеччина і США характеризуються близьким ІСК (8,0 та 7,5 відповідно) до порівняно менше розвиненої Ірландії (8,0), Франції до Чилі (6,9 та 6,7), а в Італії цей показник гірший від Барбадосу і Ботсвани (4,3; 7,4 та 5,6 відповідно).

Висловлене вище дає підстави для критичної оцінки ефективності політики країн-лідерів щодо протидії глобальній тінізації та поширенню корупції, а також застосування подвійних стандартів до країн світової „периферії”. Проведений аналіз доводить, що у постсоціалістичних країнах, транзитивних економіках як і в інших групах країн, спостерігаються істотні відмінності рівня тінізації. Так, середнє значення рівня тінізації економіки пострадянських країн на початок 2008 р. становило 46,7% обсягу офіційного ВВП, а у постсоціалістичних країнах Центрально-Східної Європи - 30,9%.

Результати аналізу взаємозв'язку між рівнем тінізації економіки, якістю інституціонального забезпечення та макроекономічними показниками (табл. 3) підтверджують, що зростання обсягу ВВП у розрахунку на одну особу для 124-х країн щільно пов'язане з якістю інституцій (коефіцієнт регресії дорівнює 1,64) та зниженням рівня корупції (1,43).

Для рівня тінізації економіки виявлений менше вагомий, але статистично значущий обернено пропорційний зв'язок (-0,13). Інші, невраховані фактори впливають на динаміку ВВП на рівні 40%. Для рівня тіньової економіки спостерігається негативний зв'язок з індексом якості життя (-1,46) та екологічності виробництва (-1,24). Не виявлено щільного взаємозв'язку між тінізацією економіки, ІСК та індексом природного балансу. Результати дослідження дозволяють припустити, що зниження корупції підвищує індекс якості життя (1,19) та індекс екологічності виробництва (1,01). Для моделювання і стратегічного програмування розвитку важливо враховувати, що підвищення якості інституцій позитивно впливає на економічне зростання (1,64), індекси екологічності виробництва (1,16) та природного балансу (1,0).

Враховуючи стохастичний характер динаміки тінізації та корупції, для підтвердження функціонального зв'язку приросту ВВП та зміною ІСК, рівня тінізації економіки та індекса умов ведення бізнесу використано методи нейронних мереж та нечіткої логіки. Співпадіння отриманих результатів за цими методами доводить, що в умовах вітчизняної економіки лише радикальна протидія корупції (ІСК не менше, ніж 7,0) призведе до істотного зростання приросту ВВП на одну особу (рис. 2).

У той же час, лише детінізація економіки не дасть очікуваних результатів, тому що тіньовий сектор в Україні, на відміну від розвинених країн (Швеції, Норвегії, Канади), у короткостроковій перспективі прискорює темпи економічного зростання. Це, певною мірою, підтверджує сутність генези його самоорганізації як протидії неефективному інституціональному базису регулювання економічної діяльності в офіційному секторі. Отже, можна припустити, що спроби державної влади досягнути істотного зменшення рівня тінізації (нижче 10%) та протидії корупції із застосуванням винятково репресивних методів без інституціональних змін призведуть до різкого зниження темпів росту ВВП.

Для доведення вектора взаємозалежності корупції та тінізації використано регресійний аналіз з фіксованими ефектами та тест Гренджера на основі статистичних даних 120-и країн за період 1995-2008 рр. Отримані результати дозволяють припустити, що саме поширення корупції є першопричиною збільшення обсягів тіньової економіки. Такий зв'язок є щільнішим для країн з нижчим рівнем доходів на одну особу (коефіцієнт регресії 1,36), порівняно з країнами з високими доходами (0,69). Результати частково співпадають з висновками Д. Дрегера та Ф. Шнайдера, що в країнах з низькими доходами населення корупція сприяє зростанню тінізації, а для розвинених країн залежність є обернено пропорційною, тобто корупція знижує рівень тіньової економіки.

З використанням регресійного аналізу зобразимо взаємозв'язок між тіньовою економікою та корупцією, чинниками і факторами їх динаміки в країнах з низькими доходами (рис. 3), де ці явища здійснюють істотний негативний вплив на економічне зростання, що знижує рівень економічної безпеки країн світової „периферії”, у тому числі з перехідною економікою.

Четвертий розділ „Стратегічні загрози розвитку в умовах міжнародної економічної інтеграції України” присвячений узагальненню методологічних підстав моделювання економічного розвитку України, інституціональному аналізу передумов і загроз економічній безпеці, а також впливу деформацій і диспропорцій структури соціально-економічної системи України на безпеку в процесі міжнародної економічної інтеграції.

Вагомою передумовою загострення проблем розвитку трансформаційних економік є „трансплантація” імпортованих інститутів, що саме й призводить до зростання тінізації і поширення корупції. Найбільшою загрозою на посттрансформаційному етапі є: порушення прав власності, наслідком якого є розбалансування соціально-економічної системи; зростання трансакційних витрат; активізація корупційної діяльності; „втеча” національного капіталу; зниження темпів економічного зростання; підвищення рівня бідності, соціальної напруги та політичної нестабільності, постійний і економічно несправедливий перерозподіл власності і національного доходу між частиною населення країни.

Систематизація теоретичних засад формування інституціонального базису регулювання трансакційних витрат тіньової діяльності передбачає розгляд передумов укладання тіньових трансакцій, до яких відносимо: значні трансакційні витрати легального бізнесу; спроби ухилення від сплати податків; відсутність ефективної системи інститутів права власності та договірних відносин. До основних видів трансакційних витрат тіньової діяльності відносяться витрати на „вирішення” проблем, пов'язаних з тіньовим виробництвом та реалізацією товарів (робіт, послуг), ухиленням від сплати податків та кримінальної відповідальності за порушення законів.

Здійснені в Україні трансформаційні реформи характеризуються несистемністю та короткостроковим часовим горизонтом. За оцінками експертів Світового банку за період 2007-2008 рр. в Україні були проведені успішні реформи лише у сфері одержання кредитів, захисту прав та інтересів інвесторів, лібералізації міжнародної торгівлі. Зауважимо, що більшість країн, які здійснювали реформи (Азербайджан, Албанія, Киргизстан, Білорусь, Колумбія, Єгипет), насамперед розпочали успішне реформування процесу реєстрації підприємств, власності, захисту майнових прав, лібералізації системи оподаткування та міжнародної торгівлі. Такий підхід видається раціональнішим з позицій системності процесу трансформації і протидії корупції та детінізації економіки. Натомість у процесі реформування економіки України спостерігаються істотні структурні деформації. Найвище значення зростання показників структурних змін властиві для індексів цінової лібералізації, реформ банківського сектора (з 1,0 у 1989 р. до 4,0 для цінової лібералізації та 3,3 для банківської сфери у 1997-2008 рр.).

Для трансформаційних економік регресійний аналіз за даними 2003-2008 рр. виявляє щільний зв'язок між зростанням індексів цінової, торговельної, фінансової лібералізації, реформ у підприємницькій сфері та ІСК:

, (5)

де - індекс сприйняття корупції; - індекс цінової лібералізації; - індекс фінансової та торговельної лібералізації; - індекс реформ у підприємницькій сфері.

Причому, цінова, фінансова і торговельна лібералізація прямо пропорційно пов'язані з рівнем корупції (відповідні коефіцієнти регресії дорівнюють (- 0,43 та - 0,72), а реформування підприємницької діяльності - обернено пропорційно (0,86). Таким чином, лібералізовані фінансові та торговельні ринки стали максимально доступними для зовнішніх суб'єктів і загрозливими для економічної безпеки держави через поширення тінізації та корупції.

Для чіткішого окреслення впливу трансформаційних процесів на економічне зростання та незаконну економічну діяльність використано метод огортаючих даних (табл. 4). Як цільові орієнтири використано показники економічного зростання, обсяги тінізації економіки та поширення корупції. За „вхід” системи прийняті параметри трансформаційних реформ у: ціновій, фінансовій та торговельній сферах; політиці конкурентоспроможності; сфері небанківських фінансових інституцій; „малій” та „великій” приватизації; підприємницькій діяльності та інфраструктурі. Як „вихід” розглядалися: обсяг ВВП у розрахунку на одну особу (max); індекс сприйняття корупції (max) та рівень тінізації економіки (min). Дослідження показало, що трансформаційні перетворення позитивно впливали на економічне зростання у Чехії, Білорусі, Туркменістані (коефіцієнт ефективності трансформації дорівнює 1,00), Азербайджані (0,98), Узбекистані (0,92), але стали чинником поширення корупції та тінізації економіки в окремих країнах. В Азербайджані відповідні коефіцієнти ефективності протидії корупції та тінізації дорівнювали 0,57 та 1,00, в Білорусі - 0,99 та 1,00, Туркменістані - 0,89 та 0,94, Узбекистані - 0,65 та 1,00, тобто реформи фактично сприяли поширенню цих явищ.

У той же час трансформаційні перетворення у таких країнах ЄС-12, як Угорщина та Латвія фактично не впливали на економічне зростання (коефіцієнт ефективності близький до нуля), але також сприяли підвищенню рівня корумпованості (0,67; 0,84) та тінізації економіки (1,00 та 0,56). Зазначимо, що загальний рівень кореляції між коефіцієнтами ефективності трансформацій для ВВП та ІСК дорівнює 0,08, що підтверджує відсутність щільного статистично значущого взаємозв'язку між цими показниками.

Отримані результати дають підстави для важливого висновку, що стратегії економічного розвитку не у всіх країнах є системними, тобто не враховують зростання частки тіньового сектора економіки та поширення корупції. Показово для обґрунтування стратегічних рішень і програми розвитку, що реформування соціально-економічної системи в Україні та в Російській Федерації не стали достатньо ефективними ні для соціально-економічного розвитку (коефіцієнти ефективності, відповідно, 0,14 та 0,36 ), ні для протидії корупції (0,62 та 0,40) чи детінізації (0,94 та 0,74).