Розвиток державної інвестиційної політики на національному та галузевому рівнях

Рис. 3. Модель державної інвестиційної політики, що замкнена на внутрішні та зовнішні джерела фінансування

Виділення цих двох груп не виключає наявність змішаних інвестиційних проектів на прикордонній сфері двох груп. Двохмодельна система інвестиційного процесу може будуватися тільки на основі соціально орієнтованої ринкової економіки, схильної певною мірою до державного регулювання. Без такого регулювання не можна сформувати дві відносно особливі моделі інвестиційного процесу.

Стосовно України, то здійснення двох моделей інвестиційного розвитку могло б здійснюватися нижченаведеним чином. Першу групу інвестиційних проектів можна здійснювати, головним чином, на базі внутрішніх інвестиційних ресурсів з емісією грошей пропорційно їх наявності. Продукції і послуги - кінцевий висновок таких інвестицій, повинні цілком орієнтуватися на внутрішній ринок. Це: масове житлове будівництво, паралельне з будівництвом доріг і об'єктів побутової і культурної інфраструктури; застосування масових суспільних робіт з наданням всім їх учасникам без вийнятку сучасного комфортабельного житла; інвестиції в сільське господарство та інфраструктурні об'єкти, необхідні для життєдіяльності населення (електро-, водо-, теплопостачання, утилізація побутових відходів, і т.п.).

Перша група інвестиційних проектів повинна здійснюватися під протекцією держави, із захистом цих проектів від негативної дії світового ринку, при безумовному дотриманні правила: експорт паливно-енергетичних і сировинних ресурсів дозволяється тільки після повного забезпечення ними інвестиційних проектів першої і другої груп.

Другу групу інвестиційних проектів складають масштабні наукоємні проекти, які здійснюються в рамках крупних українських корпорацій, зокрема фінансово-промислових груп. До таких проектів у міру можливості й доцільності потрібно підключати інвестиційні ресурси, що імпортуються, які не можуть бути вироблені на належному рівні усередині країни або їх внутрішнє виробництво доцільне унаслідок дуже великих витрат і неможливості їх зниження найближчим часом.

У четвертому розділі - „Напрями удосконалення державної інвестиційної політики в Україні” - визначено основні напрями реалізації геоінвестиційної політики України; обґрунтовано напрями удосконалення бюджетно-податкової політики в сучасних умовах; розроблено підходи до формування системи сприятливого інвестиційного клімату в Україні.

На сьогодні ряд міжнародних організацій надають допомогу становленню ринкових структур у нашій країні, здійснюючи технічне сприяння, підготовку кадрів, консультативні послуги, надаючи кредити та ін. Серед них установи ООН, Європейського Союзу, групи Всесвітнього банку, Європейський банк реконструкції та розвитку, Міжнародний валютний фонд (МВФ) та інші. Незважаючи на відчутні досягнення у справі залучення іноземних інвестицій, необхідно констатувати, що іноземний капітал не поспішає освоювати український інвестиційний ринок. Визначено, що прихід іноземних інвесторів та міжнародних корпорацій, зокрема компаній з країн зі зрілою ринковою економікою, справляє позитивний вплив на зниження рівня корупції в Україні. Такі великі багатонаціональні корпорації мають значний обсяг планування, глобальні можливості отримання прибутку, високі доходи та прагнуть захистити свою корпоративну репутацію.

Однак, в інноваційні проекти і наукомісткі галузі в Україну, на жаль, інвестувати не поспішає, незважаючи на пільги. Занадто великі ризики. До останнього часу український уряд оперував усього лише одним стимулом для іноземних інвесторів - податковими і митними пільгами. Політика заохочувальних стимулів виявилася невдалою - пільги в сумісних підприємствах скасували раніше відведеного терміну, що негативно відобразилося на репутації України. Відтак, можна зробити деякі висновки щодо реалізації геоінвестиційної політики в сучасних умовах. Насамперед, слід наголосити, що інвестиційна політика держави має передбачити низку узгоджених заходів, спрямованих на досягнення необхідного рівня інвестиційної діяльності всіх без винятку підприємницьких структур.

Слід запровадити порядок, згідно з яким заходи державної підтримки надавалися б лише іноземним інвесторам, які належать до категорії пріоритетних, а саме: мають довгострокове спрямування, орієнтуються на високий рівень реінвестування прибутку; сприяють створенню нових робочих місць на підприємствах, в які здійснюються інвестиції. З метою забезпечення належного рівня регулювання діяльності іноземних інвесторів у відповідності до національних інтересів та стратегічних пріоритетів економічної політики необхідно ввести більш жорстке регулювання процесу репатріації капіталу, сформувати Кодекс залучення іноземних інвестицій, який дозволить врегулювати стандарти поведінки ТНК в Україні та механізми адміністративного контролю за їх дотриманням.

Встановлено, що в напрямах бюджетно-податкової політики 2005-2008 рр. не всі складові були реалізовані. Регулятивні функції бюджету були відсунуті на другий план цілями фіскального наповнення соціальних програм, що в кінцевому результаті призводить до знецінення доходів бюджету, хоча в умовах кризи держава через систему регулятивних заходів може вплинути на пожвавлення економічної активності. Залишаються ряд недоліків у відсутності ефективної стратегії розвитку податкової системи: зберігається фіскальна спрямованість податкової системи, регулююча функція якої не спрямована на стале економічне зростання внаслідок значного податкового навантаження на виробництво, недостатній рівень оподаткування використання природних ресурсів; проблеми спрощеного оподаткування залишаються невирішеними, зокрема - створення схем уникнення від оподаткування, дроблення середніх підприємств з метою використання спрощеної системи; не забезпечується еластичність системи митно-тарифного регулювання та багато інших.

Потужним ресурсом для використання засобів державного регулювання інвестиційних процесів є стимулювання більш повного використання інвестиційного потенціалу. У першу чергу, в цьому контексті слід розглядати саме участь державних фінансів у інвестиційних процесах. Одним з напрямків активізації ролі держави в інвестиційних процесах мають стати суттєві зміни в бюджетній політиці, що полягають у трансформації бюджету не на загальний та спеціальний, як це має місце відповідно до Бюджетного кодексу України, а до розподілу бюджетів (у тому числі і місцевих) на низку складових, серед яких обов'язковим має стати бюджет розвитку або інвестиційний бюджет.

Слід зазначити, що пропонований перехід до практики формування автономних інвестиційних державного та місцевих бюджетів логічно передбачає існування широкої мережі державних фінансово-кредитних установ як організаційно-правового механізму використання відповідних коштів. Серед податкових засобів, що мають стимулювати суб'єктів господарювання до самоінвестування, інвестиційного використання коштів прибутку, слід назвати регресивне оподаткування та інвестиційний податковий кредит як засоби, впровадження яких, по-перше, не призводить до скорочення державного бюджету і його втрат, по-друге, які орієнтовані не тільки на створення сприятливих фінансових передумов формування інвестиційного потенціалу, але й на результативне інвестування, по-третє, своїм механізмом регулювання, зокрема через використання фінансово-правового різновиду адміністративного договору - вони контролюватимуть позитивне спрямування дій учасників податкових правовідносин та їх результативність, по-четверте, дозволяють, залежно від економічної ситуації, за рахунок широкого внутрішнього діапазону впливу на інвестиційні відносини, регулювати рівень ефективності цих правових засобів (визначають терміни, темп зниження ставок у співвідношенні з темпом зростання податкової бази, розмір об'єкта оподаткування, на який розповсюджується пільга тощо).

Пропонується комплексна система державного структурного регулювання економіки України, яка ґрунтується на методологічних принципах реалізації цільової функції структурного регулювання економіки у відповідності до положень системного та комплексного підходів, що наведені на рис. 4.

При оцінці потенціалу України необхідно зазначити, що існує ряд загроз для залучення інвестицій. Як свідчать світові рейтинги країн, Україна не має необхідної національної конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості. Згідно з оцінкою Всесвітнього економічного форуму, що міститься у „Глобальному звіті про конкурентоспроможність 2009 - 2010”, рейтинг глобальної конкурентоспроможності України в 2009 р. знизився з 72-ї позиції до 83-ї позиції. Індекс глобальної конкурентоспроможності оцінює 131 країну за 12 критеріями, що охоплюють понад 100 індикаторів продуктивності та ефективності їх економік.

Для України було виділено як конкурентні переваги, так і бар'єри. До переваг віднесено гідну вищу освіту, якість математичної освіти, вартість робочої сили, залізнична мережа. Лімітуючі чинники склали: рівень інфляції, політична нестабільність, податкова політика, митні процедури, права власності, надійність банківської системи, інвестиційне законодавство, авіатранспортна інфраструктура. Таким чином, регулювання умов ведення бізнесу в Україні залишається незадовільним.

Рис. 4. Система структурного регулювання економіки у відповідності до положень системного та комплексного підходів

У сучасних умовах основними напрямами діяльності держави щодо сприяння інвестиційній діяльності в Україні повинні стати: інвестиційна діяльність із використанням єдиних критеріїв: економічних, екологічних, соціальних; чітке розмежування сфер використання централізованих державних і децентралізованих інвестицій у їх взаємозв'язку; зменшення тривалості інвестиційного циклу; удосконалення структури капітальних інвестицій, регулювання та управління інвестиційною діяльністю в нових економічних умовах.

Принципово важливим є розуміння того, що послаблення та усунення кризових явищ у структурі національної економіки є можливим лише на системній основі. Неможливим є формування ефективних пропорцій лише, наприклад, в галузевому аспекті, не приділяючи належної уваги формуванню оптимальних регіональних пропорцій. Структура національної економіки як об'єкт державного регуляторного впливу повинна розглядатися як єдине ціле, при всій її багатоаспектності.

Система державного структурного регулювання повинна формуватися з врахуванням комплексності та багатовекторності визначення об'єкта впливу. Ця форма державного регулювання економіки України повинна бути узгоджена з основними елементами інвестиційної, промислової, соціальної та зовнішньоекономічної політики держави. Лише за умови комплексного підходу до вирішення даної проблеми можливим є досягнення стратегічної мети державного регуляторного впливу.

У п'ятому розділі - „Заходи інвестиційного розвитку країни та регулювання секторів національної економіки” - обґрунтовано механізми реалізації Державної програми інвестиційного розвитку країни та заходи державного регулювання розвитку секторів національної економіки.

Запропоновані принципи щодо формування та нормативно-правового закріплення інвестиційної політики держави, правове закріплення змісту державної економічної (в тому числі й інвестиційної) політики у конкретних юридичних актах (Прогнозах і Програмах), правові форми інвестиційної політики, визначені потреби гармонізуючого впливу держави на ринкові економічні відносини дозволили розробити методологічні засади для формування Державної програми інвестиційного розвитку країни. Вона обов'язково має бути узгодженою із суміжними програмними документами держави і, зокрема, з Державною програмою економічного розвитку. За структурою державна програма інвестиційного розвитку повинна містити щонайменше чотири обов'язкові складові: економічна інвестиційна політика; правова інвестиційна політика; законодавча інвестиційна політика; організаційна інвестиційна політика.

За результатами дослідження розроблені напрями та механізми удосконалення державної інвестиційної політики в окремих секторах національної економіки. Так, щодо розвитку промисловості визначено заходи:

- стимулювання попиту в напрямах: адресний (державна допомога компаніям, на яких працює значна кількість населення, що включають в єдиний технологічний ланцюг велику кількість підприємств країни); опосередкований (зменшення податкового навантаження на населення і підприємства; заохочення споживчого попиту, особливо при заміні старої техніки на нову); безпосередній (спрямування державних коштів у інфраструктурні проекти);

- відновлення функцій кредитної системи по кредитуванню реального сектора монетарними заходами, а саме: зменшенням облікової ставки та вимог до резервування кредитів, викупом облігацій державної позики;

- впровадження дієвих механізмів відновлення платоспроможності підприємств шляхом зміни власників через конвертацію боргів у частину акціонерного капіталу;

- орієнтація інвестиційної політики на активізацію інвестиційних процесів у промисловості, реінвестування прибутку через механізми кредитних і податкових пільг, збільшення фінансових потужностей;

- залучення прямих іноземних інвестицій шляхом надання інвесторам можливості хеджувати ризики, забезпечення стабільності законодавства щодо умов приватизації, більш високого законодавчо встановленого рівня державно-приватного партнерства при реалізації спільних проектів;

- розвиток перспективних напрямів промислової діяльності (альтернативна енергетика, виробництво ресурсозберігаючих матеріалів і техніки), венчурне фінансування інноваційних проектів, а також подальша диверсифікація бізнесу за різноманітними напрямами. Інвестиційний розвиток визначено як безальтернативний розв'язок проблеми розвитку сільського господарства України на середньострокову й більш віддалену перспективу з урахуванням економічних, соціальних, поселенських, екологічних та інших факторів виробництва, обмежених ресурсів сільськогосподарських угідь і орних земель. Основними принципами ефективного прямого макроекономічного інвестиційного впливу на розвиток агропромислового виробництва мають бути: формування і ефективне використання (включаючи координування) всіх джерел інвестування; встановлення оптимального співвідношення участі вітчизняних й іноземних інвесторів; залучення іноземного капіталу при дотриманні вітчизняних інтересів; розширення фінансово-інвестиційних можливостей регіонів у проведенні активної інвестиційної політики, створенні привабливого інвестиційного клімату; створення мотивацій для довгострокового вкладання капіталу; підвищення ролі внутрішніх джерел накопичень для фінансування інвестиційних проектів; підвищення ролі амортизаційних відрахувань як одного з основних джерел інвестування; виведення з експлуатації застарілих та незадіяних потужностей шляхом їх інвентаризації та звільнення від нарахування амортизації; розвиток інвестиційної інфраструктури, що відповідає ринковій економіці і стимулювання розвитку фондового ринку; розвиток ресурсозберігаючого та наукомісткого інвестування; акумуляція інвестиційних ресурсів для реалізації цілісної сукупності інвестиційних проектів, що забезпечують мультиплікаційний соціально-економічний ефект; формування державного інвестиційного попиту (формування державних і спільних з регіонами програм, дольова участь держави в комерційних проектах, державне замовлення, випуск державних цінних паперів).

Для забезпечення сталого енергопостачання країни здійснювані інвестиції повинні забезпечувати підвищення енергоефективності та конкурентоспроможності вітчизняної економіки. Тобто здійснювані інвестиції в галузі спрямовуються на досягнення максимального системного ефекту забезпечення енергоносіями економіки та населення. При цьому формування і моніторинг інвестиційних процесів у енергетиці підпорядковуються досягненню відповідної пропорційності капітальних інвестицій із досягненням збалансованості видобування, переробленням та транспортування енергоносіїв, диверсифікацією джерел та видів енергоресурсів, а також дотриманням необхідних вимог щодо рівня енергетичної та екологічної безпеки країни. Пріоритетними напрямами інноваційно-інвестиційної політики у науково-технологічній сфері національної економіки на макроекономічному рівні є наступні: створення сприятливих організаційно-правових умов для інвестицій у науково-технологічну та інноваційну сфери національної економіки; координація співпраці між державними, регіональними інституціями, науково-дослідними установами та інноваційними структурами; спрощення процедури передачі нових технологій науково-дослідними установами вітчизняним підприємствам, що здійснюють інноваційну діяльність. Інвестиції у людський капітал можуть бути представлені трьома видами: перший - витрати на усі види загальної та професійної освіти; другий - витрати на охорону здоров'я, покращання житлових умов; третій - витрати на зростання мобільності робочої сили, завдяки яким відбувається рух у більш сприятливе з відтворювальної точки зору соціально-економічне середовище; четвертий - витрати на формування необхідних технічних, ергономічних, санітарно-гігієнічних характеристик територіально-галузевої системи робочих місць. В умовах фінансово-економічної кризи зростає значущість останньої складової інвестиційного потоку, оскільки деградація системи робочих місць - це одночасно і руйнація людського капіталу, який у такому випадку позбавляється необхідного відтворювального фундаменту.

На покращення інвестиційного клімату у системі розселення має бути зорієнтоване: нормативно-правове забезпечення, яке стосується розвитку галузей інфраструктури поселень різних типів, а також комплексних програм розвитку регіонів; організаційне забезпечення, спрямоване на удосконалення розподілу повноважень та функцій між територіальними підрозділами центральних органів виконавчої влади, державною адміністрацією, органами місцевого самоврядування та посилення взаємодії між ними у питаннях соціально-економічного розвитку поселень; фінансово-економічне забезпечення, що дає змогу сформувати джерела та визначити фінансові важелі, необхідні для розбудови об'єктів інфраструктури поселень на основі підвищення фінансової спроможності регіону, подолання регіональних диспропорцій, адаптації території до ринкових умов господарювання, розширення повноважень місцевих органів влади; кадрове забезпечення - розвиток регіональної системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; інформаційне забезпечення - створення інформаційної системи та системи моніторингу реалізації стратегій регіонального розвитку та розвитку окремих поселень; науково-проектне забезпечення передбачає виконання необхідних наукових і проектних робіт, надання науково-методичної і консультаційної допомоги органам місцевого самоврядування у питаннях розвитку поселень та їх систем. Головними принципами інвестування екологічних проектів та програм є такі: орієнтація на конкретний економіко-екологічний результат; самофінансування (підприємства як головні забруднювачі довкілля несуть „левову” частку витрат по нейтралізації свого негативного впливу); регіональний підхід ( витрати несуть переважно обласні та місцеві бюджети); підвищення економічної відповідальності, пов'язаної з системою санкцій за порушення термінів і якості виконання робіт.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми вдосконалення державної інвестиційної політики на національному та галузевому рівнях у контексті економічних трансформацій, глобалізації світової економічної системи та сучасних обмежень інвестиційної активності в національній економіці. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати наступні висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.

1. Констатовано, що необхідність розробки базової теорії формування державної інвестиційної політики на національному рівні, наявність якої в її прикладному вираженні на рівні галузей пропонує мінімізацію суб'єктивізму при формуванні національної економічної політики, є на сьогодні одним з основних завдань науки „Державне управління”. Пріоритетним є дослідження розвитку людського потенціалу, що сприятиме новому осмисленню відтворювального процесу і врахуванню технологічного фактора в умовах інноваційно орієнтованої економіки України.

Встановлено, що у XXI столітті в світовій економіці відбуваються значні зміни: змінюється структура і підвищується якість відтворювального багатства, збільшуються темпи накопичення високоінтелектуального людського капіталу, з'являються нові форми його відтворення на основі прискорення інновацій. Головним інструментом цих змін стає нова інвестиційна політика з пріоритетом накопичення людського капіталу. Використовуючи світовий досвід розвитку економіки на порозі XX і XXI століть, в Україні необхідним є здійснення активного переходу на принципово нову стратегію розвитку, в якій повинні бути передбачені вимоги до темпів реалізації економічного зростання на новій технологічній основі та рівня екологічної безпеки.

2. Визначено, що умови трансформації світових економік вимагають змін у державній інвестиційній політиці. Її інструменти еволюційно змінюються на відповідні функції, що притаманні ринковій економіці. Пропонується підхід до аналізу державної інвестиційної політики, що включає норму резервування як відповідної її функції. Він дає змогу включити до аналізу оцінку якості виробничого потенціалу. При цьому у двоконтурній моделі поширення інструментів державної інвестиційної політики на першому рівні виявляються короткострокові ефекти від екзогенних дій на виробничу систему, а на другому - середньо- та довгострокові ефекти проходження інвестиційних процесів та їх вплив на інноваційно-інвестиційний розвиток.

3. Встановлено, що однією з імовірних моделей державної інвестиційної політики є система стимулювання учасників інвестиційного процесу в досягненні найефективніших результатів і показників. Ключова роль у даному процесі повинна відводитися, перш за все, державі й законодавчим органам в забезпеченні сприятливого інвестиційного клімату. Визначено, що поліпшення інвестиційного клімату виконує головну роль у процесі прискорення темпів економічного зростання і скорочення масштабів бідності. Сприятливий інвестиційний клімат здатний збільшити засоби, що є у розпорядженні уряду, на фінансування послуг (зокрема, охорона здоров'я і освіта), які надаються ними, і на надання допомоги соціально незахищеним верствам населення. Система державного регулювання при цьому полягає в удосконаленні правової підсистеми, реалізації цільових програм розвитку кризових регіонів, галузей національної економіки, розвитку соціальної сфери.

4. Доведено, що в сучасній галузі науки „Державне управління” та практиці існує необхідність використання двох альтернативних моделей інвестиційної політики: активізація промислово-інвестиційної політики держави; активізація зусиль держави щодо залучення приватних інвестицій як в експорто орієнтовані, так і в імпортозаміщувані галузі. Уряд повинен розробити адекватні заходи макроекономічної й інституціональної політики, які підтримували б інвестиційну активність фінансово-промислових груп і одночасно нейтралізували б їх тенденції до монетаризації ринків. Для цього визначено прикладний інструментарій прийняття управлінських рішень у контексті розвитку людського потенціалу; забезпечення екологічної безпеки; випереджального розвитку споживчого сектора; селекції інвестиційно-інноваційної стратегії; формування інфраструктурних компонент ресурсо- та енергозбереження.

5. Визначено, що теоретико-методологічні положення розвитку державної інвестиційної політики передбачають перманентність існування в державі інвестиційної політики правового типу, інвестиційний плюралізм у функціонуванні та регулюванні усіх сегментів інвестиційного ринку до впровадження механізмів юридичної відповідальності органів державної влади та посадових осіб за невиконання завдань Державної Програми інвестиційного розвитку країни; пріоритет інноваційного інвестування; синергетику державного та приватного інвестування; протидію корупції; мінімізацію інвестиційних ризиків засобами державної підтримки; системну взаємодію структурно-галузевої, грошово-кредитної, податкової, амортизаційної політик.

6. Встановлено, що для забезпечення інноваційного розвитку реального сектора, який передбачає безперервну розробку, освоєння виробництва і виведення на ринок нових видів продукції, необхідно створити дієві механізми державної інвестиційної політики, що поєднують важелі та регулятори: інвестування технологічних змін, підвищення рівня платоспроможності населення, податкове регулювання інвестиційної діяльності та ефективна амортизаційна політика, ефективні механізми бюджетно-пільгового та грошово-кредитного регулювання інвестиційної діяльності, розширення містоутворюючої бази в монофункціональних містах, розвиток легкої й харчової промисловості, машинобудування при скороченні частки ресурсномістких і екологічно небезпечних виробництв.

7. Проведені дослідження сучасного стану реалізації інвестиційної політики держави на національному рівні свідчить про те, що проблеми, які на даний час найбільш негативно впливають на інвестиційні процеси в Україні та потребують першочергового розв'язання, сконцентровані у сфері діяльності: судової гілки влади; корпоративного управління; земельних відносин; функціонування аграрного ринку; фондового ринку; банківської системи; сфери технічного регулювання; податкової системи, зокрема адміністрування податків, валютного регулювання, звітності і контролю у цій сфері. В Україні спостерігаються значні диспропорції в розподіленні іноземних інвестицій за галузями: найбільш перспективними з цієї точки зору є внутрішня торгівля, харчова промисловість, машинобудування, фінансово-кредитна сфера та страхування.

У зв'язку зі вступом України до СОТ очікується пожвавлення виробництва в експортоорієнтованих галузях та приріст інвестицій до секторів промисловості. З точки зору впливу інвестиційних процесів на комплексний розвиток регіонів доцільним є забезпечення поступового переливу інвестиційних капіталів з сировинних галузей, які характеризуються відносно меншим терміном отримання ефекту від інвестицій і найбільшим рівнем інвестування на сучасному етапі, до переробних, що забезпечують більш високий рівень доданої вартості й відповідно несуть додаткові ефекти стимулювання економічного розвитку регіонів.

8. Виявлено сучасні обмеження інвестиційної активності окремих галузей національної економіки. На першому етапі ними були низька вартість в Україні робочої сили та відносно низькі ціни на паливо до 2005 р. Наступними обмеженнями є відсутність захисту вітчизняного виробника, нецільове використання коштів державного і місцевих бюджетів, наявність природних монополій, обмеженість фінансових ресурсів, недосконалість вітчизняного законодавства, високий рівень корупції в країні, функціонування тіньової економіки, наявність рейдерства. Внутрішні обмеження складають: понаднормативна зношеність основних засобів; майже повна відсутність державних інвестицій; брак коштів, недоінвестування територіально-галузевої системи робочих місць, нерівномірний територіальний розподіл інвестиційних ресурсів, інвестиційна пасивність значної частки суб'єктів господарювання та населення, масове закриття великих промислових підприємств, вугільних шахт, тваринницьких ферм, великі ризики інвестицій у житлове будівництво.

Виходячи з об'єктивних відмінностей внутрішніх і зовнішніх обмежень, випливає необхідність та доцільність здійснення двох груп інвестиційних проектів. Одна група орієнтована на внутрішні інвестиційні ресурси і на внутрішній ринок. Інша група орієнтована на зовнішній ринок і на істотне додавання до внутрішніх інвестиційних ресурсів зовнішніх інвестиційних ресурсів. Ці дві основоположні групи інвестиційних проектів припускають використання двох різних моделей інвестиційного процесу, схильних певною мірою до державного регулювання.

9. Визначено недостатню ефективність реалізації геоінвестиційної політики України, що вплинуло на зниження інвестицій в інноваційні проекти і наукомісткі галузі. Інвестиційна політика держави має передбачити низку узгоджених заходів, спрямованих на досягнення необхідного рівня інвестиційної діяльності всіх без винятку підприємницьких структур, зокрема: розширити сукупний попит на внутрішньому ринку як запоруку ефективності здійснення інвестиційних проектів; провести амністію некримінальних „тіньових” капіталів; звільнити повністю або значно скоротити податки на прибуток, що реінвестується; запровадити митні пільги та пільги щодо сплати ПДВ на визначений обмежений перелік товарів, які мають суто виробниче призначення або передбачені інвестиційними проектами; сприяти прискореному розвитку малих підприємств; стимулювати розвиток фондового ринку; забезпечити послідовність і прозорість державної стратегії і тактики економічної політики, формування інститутів гласного впливу підприємницьких структур на процес прийняття рішень; скасувати пільги, які стосуються використання засобів нетарифного регулювання внутрішнього ринку; удосконалити систему сертифікації продукції як засобу заохочення іноземних інвесторів.

Серед першочергових заходів бюджетно-податкового регулювання в період економічної кризи мають бути заходи: фіскального стимулювання, спрямовані на розширення внутрішнього попиту шляхом зниження податкового навантаження на суб'єктів господарювання; формування нової системи оподаткування; застосування знижених ставок оподаткування; стимулювання суб'єктів господарювання до самоінвестування, інвестиційного використання коштів прибутку шляхом регресивного оподаткування та інвестиційного податкового кредиту.

10. Розроблено методологічні принципи реалізації цільової функції структурного регулювання економіки у відповідності до положень системного та комплексного підходів: реалізація стратегічної мети державного регулювання економіки України, що полягає у становленні високоефективної, здатної до саморегуляції соціально орієнтованої системи ринкового типу; виконання завдань згідно поточних цілей регулювання структури національної економіки; формування чіткого переліку об'єктів регулювання; визначення структури та пріоритетності методів впливу; підпорядкування основних форм державного регулювання досягненню єдиної мети; односпрямованість їх векторів; врахування інтеграційних чинників розвитку економіки України за умови чіткого визначення національних пріоритетів.

11. Пропонується Державна програма інвестиційного розвитку країни, яка узгоджена із суміжними програмними документами держави і, зокрема, з Державною програмою економічного розвитку. Вона є нормативно-правовим актом спеціального призначення, що містить в собі викладення алгоритму правових та організаційних заходів держави стосовно інвестиційного ринку з метою досягнення бажаних параметрів його функціонування, та визначення кола державних органів, які зобов'язані ці заходи здійснювати та нести юридичну відповідальність за їх результативність. За структурою державна програма інвестиційного розвитку містить економічну, правову, законодавчу та організаційну складові.

В межах державної програми інвестиційного розвитку країни розроблено заходи щодо розвитку секторів національної економіки: промислового, сільськогосподарського комплексів та енергетики, науково-технологічного, людського капіталів та національної системи розселення, гарантування екологічної безпеки у державній інвестиційній політиці.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Монографії

2. Дацій Н.В. Державна інвестиційна політика на національному та галузевому рівнях: теорія, методологія, практика: [монографія] / Н.В. Дацій. - Донецьк: Юго-Восток, 2010. - 427 с.

3. Дацій Н.В. Інвестиційно-інноваційний розвиток промисловості: [монографія] / В.Г. Горник, Н.В. Дацій. - К.: Вид-во НАДУ, 2005. - 200 с. Особистий внесок: визначено ефективність інвестиційно-інноваційної діяльності у промисловості, розроблено інвестиційно-інноваційну стратегію розвитку промисловості.

4. Дацій Н.В. Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів: [монографія] / Б.М. Данилишин, М.Х. Корецький, Н.В. Дацій. - Ніжин: ТОВ „Видавництво „Аспект-Поліграф”, 2007. - 204 с. Особистий внесок: досліджено еволюцію теорій управління інвестиційною діяльністю із розвитком національної економіки, визначені критерії ефективності інвестиційної діяльності.

5. Дацій Н.В. Соціальні засади інвестування національної економіки: [монографія] / Н.В. Дацій, С.О. Корецька. - Донецьк: ТОВ „Юго-Восток, Лтд”, 2007. - 328 с. Особистий внесок: обґрунтовано теоретичні засади та розроблено практичні пропозиції щодо удосконалення інвестиційної політики в Україні в контексті інноваційної стратегії розвитку національної економіки.

6. Статті в наукових фахових виданнях

7. Дацій Н.В. Державна політика розвитку інвестиційної діяльності в машинобудуванні / Н.В. Дацій // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління „Державне регулювання економічного розвитку регіонів та підприємств”, т.V, вип. 42, серія „Державне управління”. - Донецьк, ДонДУУ, 2004. - С. 112-121.

8. Дацій Н.В. Державне регулювання інвестиційного ринку в Україні / Н.В. Дацій // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2004. - № 4. - С. 296-301.

9. Дацій Н.В. Економічний зміст інвестицій в умовах розвитку ринкових відносин / Н.В. Дацій // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2004. - № 1. - С. 44-47.

10. Дацій Н.В. Методичний підхід до оцінки соціальної ефективності інвестицій / Н.В. Дацій // Інвестиції: практика та досвід. - 2005. - № 21 (102). - С. 29-32.

11. Дацій Н.В. Методологія формування інвестиційних ресурсів у промисловості / Н.В. Дацій // Теорія та практика державного управління. - Вип. 3 (12). - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2005. - С. 88-96.

12. Дацій Н.В. Методичні підходи до оцінки ефективності інвестицій / Н.В. Дацій // Економіка та держава. - 2005. - № 10. - С. 22-25.

13. Дацій Н.В. Управління інвестиційною сферою регіону / Н.В. Дацій // Менеджер. Вісник Донецького державного університету управління. - 2005. - № 1 (31). - С. 101-107.

14. Дацій Н.В. Державне регулювання залучення внутрішніх та зовнішніх джерел фінансування інвестицій / Н.В. Дацій // Інвестиції: практика та досвід. - 2007. - № 21. - С. 11-14.

15. Дацій Н.В. Створення ефективної інфраструктури управління інвестиційною діяльністю / Н.В. Дацій // Інвестиції: практика та досвід. - 2007. - № 22. - С. 13-16.

16. Дацій Н.В. Залучення інвестицій як засіб розвитку виробничого потенціалу промисловості / Н.В. Дацій // Інвестиції: практика та досвід. - 2008. - № 19. - С. 2-4.

17. Дацій Н.В. Інструментарій інвестиційної підтримки інноваційної діяльності підприємств / Н.В. Дацій // Інвестиції: практика та досвід. - 2008. - № 15. - С. 4-5.

18. Дацій Н.В. Ризики у сфері іноземного інвестування та методи управління ними на підприємствах машинобудування / Н.В. Дацій // Інвестиції: практика та досвід. - 2008. - № 14. - С. 4-6.

19. Дацій Н.В. Принципи формування та нарощення виробничого потенціалу регіону / Н.В. Дацій // Економіка та держава. - 2009. - № 11. - С.101-103.

20. Дацій Н.В. Розвиток іноземного інвестування в економіці / Н.В. Дацій // Інвестиції: практика та досвід. - 2009. - № 20. - С.9-11.

21. Дацій Н.В. Державне регулювання інвестиційної діяльності галузевого рівня / Н.В. Дацій // Інвестиції: практика та досвід. - 2010. - № 16 - С.3-5.

22. Дацій Н.В. Інвестиційна політика як фактор гарантування економічної безпеки [Електронний ресурс] / Н.В. Дацій // Державне управління: удосконалення та розвиток. - 2010. - № 8. - Режим доступу до журналу: http: // www.dy.nayka.com.ua

23. Дацій Н.В. Механізм реалізації інвестиційної безпеки як системи взаємодії з іншими явищами та процесами / Н.В. Дацій // Інвестиції: практика та досвід. - 2010. - № 10. - С.3-5.

24. Дацій Н.В. Механізм функціонування інституту спільного інвестування в державі / Н.В. Дацій // Інвестиції: практика та досвід. - 2010. - № 14. - С. 6-8.

25. Дацій Н.В. Механізми залучення іноземних інвестицій в Україні [Електронний ресурс] / Н.В. Дацій // Державне управління: удосконалення та розвиток. - 2010. - № 9. - Режим доступу до журналу: http: // www.dy.nayka.com.ua

26. Дацій Н.В. Роль держави у підвищенні інвестиційної привабливості галузей національної економіки / Н.В. Дацій // Економіка та держава. - 2010. - № 8. - С.103-105.

27. Дацій Н.В. Стратегії розвитку інвестиційної політики держави / Н.В. Дацій // Інвестиції: практика та досвід. - 2010. - № 15. - С.8-11.

28. Дацій Н.В. Форми та напрями державної інвестиційної політики розвитку інвестиційної діяльності в галузях національної економіки / Н.В. Дацій // Інвестиції: практика та досвід. - 2010. - № 17.- С.79-82.

29. Дацій Н.В. Шляхи інвестиційного процесу в державній інвестиційній політиці [Електронний ресурс] / Н.В. Дацій // Державне управління: удосконалення та розвиток. - 2010. - № 7. - Режим доступу до журналу: http: // www.dy.nayka.com.ua

30. Статті в інших виданнях

31. Дацій Н.В. Довгострокові джерела фінансування інвестиційної діяльності / Н.В. Дацій // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія: Фінанси і кредит. - 2004. - № 1. - С. 107-111.

32. Дацій Н.В. Регулювання інвестиційного середовища в Україні / Н.В. Дацій // Бізнес - навігатор. Серія: Економіка і підприємництво. - 2004. - № 5. - С. 90-95

33. Дацій Н.В. Розвиток фінансового ринку в Україні / Н.В. Дацій // Науковий збірник Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України. - Випуск 1 (30). - К.: НДФІ, 2005. - С. 77-84.

34. Дацій Н.В. Формування ефективних напрямів інвестиційної діяльності в машинобудівному комплексі регіону / Н.В. Дацій // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління „Маркетингова і логістична технологія управління”, т. VI, вип.. 54, серія „Економіка”. - Донецьк, ДонДУУ, 2005. - С. 99-110.

35. Даций Н.В. Инвестиционный процесс как объективно необходимое условие развития экономики страны / Н.В. Даций // Современный научный вестник. Серия: Экономика. - 2006. - № 1 (2). - С. 24-30.

36. Даций Н.В. Методические аспекты осуществления инвестиционной деятельности в регионах / Н.В. Даций // Современный научный вестник. Серия: Экономика. - 2006. - № 2 (3). - С. 82-87.

37. Дацій Н.В. Фінансові ресурси як основне джерело інвестицій / Н.В. Дацій // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2006. - № 5. - С. 97-100.

38. Дацій Н.В. Ефективність інвестиційної діяльності в агропромисловому виробництві / Н.В. Дацій // Агросвіт. - 2007. - № 21. - С. 14-16.

39. Дацій Н.В. Економічний зміст інноваційної діяльності в сільському господарстві / Н.В. Дацій // АгроСвіт. - 2008. - № 18. - С. 10-13.

40. Дацій Н.В. Глобалізація інвестиційних процесів як унікальна можливість сталого розвитку країни [Електронний ресурс] / Н.В. Дацій // Ефективна економіка. - 2010. - №4. - Режим доступу до журналу: http: // www.еconomy.nayka.com.ua

41. Тези конференцій

42. Дацій Н.В. Методичні основи формування на підприємстві інвестиційних ресурсів / Н.В. Дацій // Дні науки: міжнар. наук.-практ. конф., 28-29 жовтня 2004 р.: зб. тез доповідей: В 3 т. - Запоріжжя: ГУ „ЗІДМУ”, 2004. - Т. 2. - С. 39-40.

43. Дацій Н.В. Використання концепцій парадигми інвестиційного розвитку / Н.В. Дацій // Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні: міжнар. наук.-практ. конф., 22 вересня 2005 р.: тези доп.: В 6 т. -Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - Т. 6. - С. 50.

44. Дацій Н.В. Деякі питання економічного регулювання інвестиційної діяльності / Н.В. Дацій // Державне управління та місцеве самоврядування: V міжнар. наук. конгрес, 23 лютого 2005 р.: тези доп. - Х.: ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2005. - С. 88-89.

45. Дацій Н.В. Інвестиції як фактор глобалізації світової економіки / Н.В. Дацій // Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення: наук.-практ. конф. за міжнар. участю, 31 трав. 2005 р.: тези доп.: У 2 т. - К.: Вид-во НАДУ, 2005. - Т. 2. - С. 167-168.

46. Дацій Н.В. Методологічні засади управління інвестиціями в регіональний розвиток / Н.В. Дацій // Наука та інновації: міжнар. наук.-практ. конф., 22 жовтня 2005 р.: тези доп. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - Том 12. Економічні науки. - С. 11.

47. Дацій Н.В. Програмне управління фінансуванням розвитку промисловості / Н.В. Дацій // Дні науки: міжнар. наук.-практ. конф., 27-28 жовтня 2005 р.: зб. тез доповідей: В 3 т. - Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2005. - Т. 2. - С. 184-185.

48. Дацій Н.В. Удосконалення податкового регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності промислових підприємств / Н.В. Дацій // Економічні проблеми промислового розвитку в Україні: всеук. наук.-практ. конф., 19-20 травня 2005 р.: тези доп. - Донецьк: Ін-т економіки пром-сті, 2005. - С. 193-194.

49. Datsiy N.V. Forming of strategy of development of industrial production on the basis of activation of innovative-investment activity / N.V. Datsiy // Afes 2006 Davos Forum (July 4-10, 2006 - Davos, Switzerland. - 2006. - С. 37-44.

50. Дацій Н.В. Залучення додаткових джерел фінансування інвестиційної діяльності промисловості / Н.В. Дацій // Дні науки: міжнар. наук.-практ. конф., 5-6 жовтня 2006 р.: тези доп.: В 4 т. - Запоріжжя: ГУ „ЗІДМУ”, 2006. - Т.2. - С. 191-192.

51. Дацій Н.В. Методологічні та методичні аспекти інноваційно-інвестиційних процесів / Н.В. Дацій // Інституціональні перетворення в суспільстві: світовий досвід і українська реальність: міжнар. наук.-практ. конф., 8-10 вересня 2006 р.: тези доп. - Мелітополь: МІДМУ ГУ „ЗІДМУ”, 2006. - С.172-173.

52. Дацій Н.В. Основні напрями впливу іноземних інвестицій на формування сучасної світової економіки / Н.В. Дацій // Фінансування та кредитування аграрного сектора: проблеми та перспективи: міжнар. наук.-практ. конф., 4-6 вересня 2006 р.: тези доп. - Запоріжжя: ГУ „ЗІДМУ”, 2006. - С.43-44.

53. Даций Н.В. Развитие национальной депозитарной системы как главный фактор благоприятного инвестиционного климата / Н.В. Даций // Государственное регулирование экономики и повышение эффективности деятельности субъектов хозяйствования: межд. науч.-практ. конф., 20-21 апреля 2006 г.: сб. науч. ст.: В 2-х ч. - Минск: Акад. упр. при Президенте Респ. Беларусь, 2006. - Ч. 1. - С. 150-151.

54. Дацій Н.В. Інвестиційні пріоритети формування ринку високих технологій / Н.В. Дацій // Державне управління та місцеве самоврядування: VII міжнар. наук. конгрес, 29-30 березня 2007 р.: тези доп. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2007. - С. 171-172.

55. Дацій Н.В. Принципи поведінки в процесі інвестування / Н.В. Дацій // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації: міжнар. наук.-практ. конф., 31 жовтня 2007 р.: тези доп.: у 2-х т. -Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2007. - Т. 2. - С. 90-91.

56. Дацій Н.В. Реформування ринкової економіки на базі інвестиційно-інноваційних перетворень / Н.В. Дацій // Стратегии развития Украины в глобальной среде: межд. науч.-практ. конф., 26-28 октября 2007 г.: тез. докл. - Симферополь: изд. центр Крымского института бизнеса, 2007. - С. 66-67.

57. Дацій Н.В. Інвестиційний потенціал як складова виробничого потенціалу регіону / Н.В. Дацій // Проблеми економіки й управління у промислових регіонах: міжрег. наук.-практ. конф., 22-24 травня 2008 р.: тези доп. - Запоріжжя: ЗНТУ, 2008. - С. 141-143.

58. Дацій Н.В. Особливості залучення іноземних інвестицій в Україну / Н.В. Дацій // Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні: міжнар. наук.-практ. конф., 23-24 жовтня 2008 р.: тези доп.: у 3 ч. - К.: РВПС України НАН України, 2008. - Ч.1. - С.50-52.

59. Дацій Н.В. Способи підвищення ефективності інвестиційної діяльності / Н.В. Дацій // Стратегія забезпечення сталого розвитку України: міжнар. наук.-практ. конф., 20 травня 2008 р.: тези доп.: у 3 ч. - К.: РВПС України НАН України, 2008. - Ч.3. - С. 113-114.

60. Дацій Н.В. Створення комплексу єдиних економічних параметрів інвестиційного розвитку / Н.В. Дацій // Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства: міжнар. наук.-практ. конф., 21 березня 2008 р.: тези доп.: у 2 т. - Дніпропетровськ: ДДФА, 2008. - Т 1. - С. 176-177.

61. Дацій Н.В. Трансформаційні перетворення інвестицій у людський капітал / Н.В. Дацій // Державне управління та місцеве самоврядування: VIIІ міжнар. наук. конгрес, 27-28 березня 2008 р.: тези доп. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2008. - С. 199-200.

62. Дацій Н.В. Використання прибутку для інвестування інноваційної діяльності / Н.В. Дацій // Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення: міжнар. наук.-практ. конф., 20 березня 2009 р.: тези доп.: у 3 ч. - К.: РВПС України НАН України, 2009. - Ч.2. - С.142-144.

63. Дацій Н.В. Еволюційні моделі дослідження інвестицій та інновацій / Н.В. Дацій // Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування: наук.-практ. конф. за міжнародною участю, 10 квітня 2009 р.: тези доп.: у 2 ч. - К.: ВПЦ АМУ, 2009. - Ч. 2. - С. 62-64.

64. Дацій Н.В. Завдання активізації інвестиційної діяльності у процесі інноваційного розвитку промислових підприємств / Н.В. Дацій // Формування ринкової економіки: зб. наук. праць. - спец. вип. Регіональний розвиток України: проблеми та перспективи. - К.: КНЕУ, 2009. - С. 209-211.

65. Дацій Н.В. Інституціональні заходи підвищення ефективності інвестицій / Н.В. Дацій // Інвестиційна складова сталого розвитку регіону: наук.-практ. конф., 10 грудня 2008 р.: тези доп. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2009. - С. 52-55.

66. Дацій Н.В. Інституційні інвестори як ланка фінансової системи і корпоративного сектора / Н.В. Дацій // Актуальні проблеми економічного і соціального розвитку регіонів України: всеукр. наук.-практ. інтернет-конф., 16-26 листопада 2009 р.: тези доп.: у 2 т. -Дніпропетровськ: ДДФА, 2009. - Т 1. - С. 168-169.

67. Дацій Н.В. Реалізація інвестиційної політики на регіональних і муніципальних рівнях управління / Н.В. Дацій // Фінансово-бюджетна політика в контексті соціального розвитку регіонів: міжнар. наук.-практ. конф., 10-20 березня 2009 р.: тези доп.: у 2-х т. - Дніпропетровськ, ДДФА, 2009. - Т 2. - С. 55-56.

68. Дацій Н.В. Дослідження теоретичних проблем інвестиційної політики та практичної інвестиційної діяльності на регіональному рівні / Н.В. Дацій // Антикризові механізми регіонального та муніципального розвитку: міжнар. наук.-практ. конф., 09 квітня 2010 р.: тези доп.: у 2 ч. - К. ВПЦ АМУ, 2010. - Т. 2. - С.89-90.

69. Дацій Н.В. Регулювання структурно-інвестиційної діяльності за рахунок удосконалення кредитно-грошової системи / Н.В. Дацій // Перспективи впровадження екологічного оподаткування в Україні: наук.-практ. кругл. стіл, 4 червня 2010 р.: тези доп. - Ірпінь: Нац. учнів. ДПС Україні, 2010. - С.60-62.

АНОТАЦІЇ

Дацій Н.В. Розвиток державної інвестиційної політики на національному та галузевому рівнях. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України. - Київ, 2010.

Дисертацію присвячено науковому обґрунтуванню теоретичних і методологічних засад розвитку державної інвестиційної політики на національному, галузевому рівнях та відповідних практичних рекомендацій.

Сформульовано базові положення теорії формування державної інвестиційної політики на національному та галузевому рівнях. Теоретично доведено підходи до реалізації цільових інструментів інвестиційної політики держави. Обґрунтовано методичні підходи до розробки імовірних моделей державної інвестиційної політики та її реалізації на рівні національної економіки і її галузей. Розроблено прикладний інструментарій здійснення державної інвестиційної політики. Обґрунтовано теоретико-методологічні положення розвитку державної інвестиційної політики. Удосконалено склад механізмів державної інвестиційної політики. Досліджено сучасний стан реалізації інвестиційної політики держави на національному, регіональному та галузевому рівнях. Визначено основні групи обмежень інвестиційної активності окремих галузей національної економіки, які випливають з зовнішнього впливу держави та внутрішніх чинників. Розроблено узгоджені заходи держави, що спрямовані на досягнення необхідного рівня інвестиційної діяльності підприємницьких структур у період економічної кризи. Розроблено методологічні принципи реалізації цільової функції структурного регулювання економіки у відповідності до положень системного та комплексного підходів. Обґрунтовано зміст прогнозних і програмних документів держави щодо інвестиційного розвитку країни та заходи регулювання секторів національної економіки.

Ключові слова: галузі, державне регулювання, державне управління, національна економіка, політика, програми інвестиційного розвитку, структурний розвиток.

Даций Н.В. Развитие государственной инвестиционной политики на национальном и отраслевом уровнях. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора наук по государственному управлению по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Совет по изучению продуктивных сил Украины НАН Украины. - Киев, 2010.

Диссертация посвящена научному обоснованию теоретических и методологических основ развития государственной инвестиционной политики на национальном, отраслевом уровнях и соответствующих практических рекомендаций.

Констатировано, что необходимость разработки базовой теории формирования государственной инвестиционной политики на национальном уровне, наличие которой в ее прикладном выражении на уровне отраслей предлагает минимизацию субъективизма при формировании национальной экономической политики, является на сегодня одним из основных заданий науки „Государственное управление”. Приоритетным является исследование развития человеческого потенциала, которое будет способствовать новому осмыслению воспроизводительного процесса и учету технологического фактора в условиях инновационно ориентированной экономики Украины. Установлено, что в XXI веке в мировой экономике происходят значительные изменения. Главным инструментом этих изменений становится новая инвестиционная политика с приоритетом накопления человеческого капитала.

Предлагается подход к анализу государственной инвестиционной политики, который включает норму резервирования как соответствующей ее функции. Он дает возможность включить в анализ оценку качества производственного потенциала. Установлено, что одной из вероятных моделей государственной инвестиционной политики является система стимулирования участников инвестиционного процесса в достижении самых эффективных результатов и показателей. Ключевая роль в данном процессе должна отводиться, прежде всего, государству и законодательным органам в обеспечении благоприятного инвестиционного климата. Доказано, что в современной отрасли науки „Государственное управление” и практике существует необходимость использования двух альтернативных моделей инвестиционной политики: активизация промышленно-инвестиционной политики государства; активизация усилий государства относительно привлечения частных инвестиций как в экспортно ориентированные, так и в отрасли, которые замещают импорт.