Теоретико-методологічні засади адміністративно-територіальної організації України

У системі розселення в України спостерігається загострення протиріч не за традиційною схемою "місто - село", а по лінії "велике місто - мале місто та село". Критичний соціально-економічний стан дрібних поселень, незважаючи на традиційно високий потенціал самоорганізації населення, ставить під сумнів їх можливості самотужки реалізовувати управлінські завдання. Підвищення ефективності локальних адміністративних одиниць в Україні, зазвичай, пропонується забезпечувати шляхом впровадження механізму адміністративного укрупнення. Однією з основних загроз укрупнення на локальному рівні вважається посилення занепаду найдрібніших поселень, що загострює існуючі проблеми депресивності периферійних територій. У зв'язку з цим, замість укрупнення системи адміністративно-територіального устрою на локальному рівні за певних умов доцільно здійснювати розукрупнення.

Оскільки раціональна адміністративно-територіальна структура слугує підвищенню ефективності територіального управління, адекватним підґрунтям її формування мають стати інші споріднені системи - система розселення та соціально-економічна система. Одним з варіантів формування ефективної адміністративно-територіальна структури для України є методологія виділення територіальних одиниць Європейського Союзу NUTS.

У розділі 4 - „Механізми становлення адміністративно-територіальної організації в Україні" - досліджуються шляхи та механізми удосконалення адміністративно-територіальної організації в Україні в контексті інших реформ та трансформаційних процесів. Особлива увага зосереджується на удосконаленні соціальних механізмів системи правового врегулювання проблем становлення адміністративно-територіальної організації.

Основним рушієм демократичних змін у суспільній організації України сьогодні залишаються трансформації політичного характеру. Вважається, що сутність політичних реформ полягає у формуванні громадянського суспільства, здатного стимулювати підвищення ефективності державного управління завдяки якісно новому рівню самоорганізації. На шляху формування громадянського суспільства доцільно керуватися трьома принциповими пріоритетами. По-перше, політичній еліті слід докласти зусиль щодо формування в Україні середнього класу. По-друге, доцільно активно розвивати елементи самоорганізації населення на місцях, оскільки головною метою місцевої демократії є залучення громади до формування політики. По-третє, важливо сприяти процесам інституціоналізації соціальних процесів, адже від розвитку громадських інститутів залежить становлення громад як носіїв місцевого самоврядування.

Адміністративно-територіальна реформа має стати завершальним етапом широкомасштабної трансформації системи управління в державі. Результати реформи залежатимуть від динаміки соціально-економічних процесів: оздоровлення економіки, перетворень у соціальній сфері (системі освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення) тощо. Фактично реальні передумови для початку реформування адміністративно-територіальної структури в Україні сьогодні ще не сформувалися. Її становлення визначається, насамперед, соціальними механізмами. В умовах трансформації адміністративно-територіальних структур важливо враховувати низку чинників соціального характеру, серед яких чільне місце належить політичній волі керівництва до здійснення реформ. За демократичних умов без належної суспільної підтримки реалізувати адміністративно-територіальну реформу неможливо. Забезпечити відповідну суспільну підтримку можна шляхом здійснення низки принципових заходів. По-перше, йдеться про подолання байдужості та соціальної апатії населення; по-друге, необхідне цілеспрямоване подолання негативних стереотипів, характерних для відносин "влада - суспільство"; по-третє, ще перед розгортанням адміністративно-територіальної реформи доцільно викорінити з системи державного управління всі рудименти тоталітарного минулого.

Принциповою проблемою, яка гальмує практичну трансформацію територіальної організації влади, є її недостатнє наукове забезпечення. З одного боку, спостерігається відсутність системного теоретико-методологічного обґрунтування цілей, завдань, стратегії, механізмів реформування, а з іншого, - в Україні має місце недостатня взаємодія різних галузей знання: державного управління, регіональної економіки, соціально-економічної географії та ін. Тому доцільною є інституціоналізація системи наукового забезпечення адміністративно-територіальної реформи, створення єдиного центру із залученням провідних фахівців з питань територіальної організації влади, що дозволить на основі систематизації та узагальнення результатів фундаментальних досліджень у цій сфері виробити загальноприйнятні концептуальні засади адміністративно-територіального реформування.

Реалізація адміністративно-територіальної реформи пов'язана з кадровою проблемою. Сьогодні на місцях відсутні фахівці, готові реалізовувати стратегію перетворень. У зв'язку з цим, державна кадрова політика у питанні забезпечення адміністративно-територіального реформування повинна ґрунтуватися не на кількісному, а, насамперед, на якісному аспекті підготовки та перепідготовки управлінських кадрів.

Основні засади територіального устрою України визначаються Конституцією України, а процедури адміністративно-територіального характеру регулюються окремими законами, нормативно-правовими актами. Однак їх правове врегулювання здійснюється за відсутності спеціального закону, внаслідок чого воно відзначається безсистемністю, неузгодженістю та розбалансованістю.

Доведено необхідність формування достатніх правових гарантій автономності самоврядних утворень, що сприятиме підвищенню дієздатності відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Додаткового законодавчого врегулювання потребує розмежування компетенції між державними виконавчими органами та органами місцевого самоврядування. Слід законодавчо обґрунтувати такі різновиди територіального самоврядування, як регіональне та локальне. Чіткого врегулювання вимагають також питання організації самоврядування у великих містах, насамперед, щодо особливостей організації системи багатоярусної системи самоврядування.

Доцільним визнано створення сприятливих правових умов для суттєвого підвищення гнучкості адміністративно-територіальних структур, збагачення їх допоміжними елементами на тих ієрархічних рівнях територіальної організації суспільства, які не знайшли свого відображення в існуючому основному адміністративно-територіальному поділі. Актуальним є питання законодавчого врегулювання територіального розмежування суб'єктів влади, зокрема, щодо порядку встановлення меж сіл, селищ та міст. Впровадження принципово нового законодавчо закріпленого механізму вимагає процедура об'єднання адміністративно-територіальних одиниць, яка в нових умовах повинна ґрунтуватися не лише на управлінській доцільності, а й на врахуванні конкретних місцевих інтересів.

Законодавчого врегулювання потребує інфраструктурна складова адміністративно-територіальної реформи, яка включає питання будівництва та ремонту автошляхів, телефонізації, комп'ютеризації, систематичного автобусного сполучення, формування раціональної мережі закладів охорони здоров'я, освіти, культури, банківських установ та поштових відділень, розвиток електронного врядування тощо.

Становлення адміністративно-територіальної організації в Україні передбачає послідовну реалізацію комплексу реформ різних складових життєдіяльності. Реалізація кожного наступного етапу повинна прив'язуватися до конкретних результатів попередніх реформ.

Ефективна політична реформа має утверджувати реальне народовладдя через самоорганізацію та самоуправління на місцях. Квінтесенція адміністративної реформи - це формування правової держави з високим рівнем довіри громадян до органів влади через подоланням корупції у відносинах "громадянин - влада" та забезпечення належної якості управлінських послуг. Принциповим завданням економічної реформи має стати формування потужного середнього класу через стимулювання підприємницької активності широких верств населення. У результаті соціальної реформи слід мінімізувати маргінальні прошарки суспільства, які створюють загрозу нормальній життєдіяльності продуктивної більшості. Бюджетна реформа повинна спрямовуватися на фінансове гарантування автономності суб'єктів управлінського процесу шляхом прозорого і прогнозованого перерозподілу матеріальних та фінансових ресурсів різних суб'єктів територіального управління. Муніципальна реформа передбачає впровадження гнучкої та ефективної системи делегування управлінських повноважень за принципом субсидіарності, що дозволить регулювати обсяг управлінської автономії самоврядних одиниць в залежності від рівня їх дієздатності. Внаслідок регіональної реформи слід створити умови для ефективного функціонування потужних соціально-економічних систем, що сформувалися на регіональному рівні.

Заключний етап впровадження ефективної адміністративно-територіальної організації України становить її реформування, яка охоплює: запровадження підготовчих заходів та їх адекватне ресурсне забезпечення, формування ефективної правової моделі, упорядкування поселенської мережі, оптимізацію локального і регіонального рівнів адміністративних одиниць, впровадження дієвих механізмів подальшої еволюції адміністративно-територіальних структур. Метою успішної реалізації адміністративно-територіальної реформи має стати формування перспективної моделі адміністративно-територіального управління з акцентом на ефективну децентралізацію локального рівня управління. На стратегічну перспективу, в залежності від конкретних обставин функціонування адміністративно-територіальної організації, доцільно орієнтуватися на регіоналізацію, або навіть федералізацію системи територіального управління.

ВИСНОВКИ

У дисертації запропоновано розв'язання актуальної для державного управління проблеми щодо науково-теоретичного обґрунтування становлення та формування адміністративно-територіальної організації України, а також розроблено науково-прикладні механізми, моделі й технології практичного використання отриманих результатів. Проведені дослідження у цілому підтверджують правильність та дієвість вихідної методології, оскільки вона дозволяє вирішити поставлені в дисертації завдання, досягти мети дослідження та підтвердити гіпотезу. На основі дисертаційного дослідження сформульовано такі основні положення, висновки та рекомендації:

1. Ефективною є соціальна система, яка вчасно, з оптимальними витратами ресурсів реалізує поставлені цілі. Ефективність соціальних систем зростає внаслідок мінімізації організаційних витрат та посилення їх структурованості шляхом підвищення дієздатності їх складових, повного використання потенціалу емансипації, самоорганізації та самоврядування. Конкурентоздатність соціальних систем залежить, насамперед, від здатності генерувати синергетичний ресурс. Суттєве підвищення системної ефективності забезпечується реорганізацією структур як засобом цільової трансформації системи та реформуванням - комплексом конкретних заходів, скерованих на впровадження реорганізації. Адміністративна трансформація є постійним та цілеспрямованим процесом удосконалення організаційного механізму державного управління територіальними системами.

2. Раціональне делегування владних повноважень забезпечує підвищення ефективності системи державного управління. Рівень дієздатності територіальних систем визначається її узгодженістю з управлінською автономією відповідних суб'єктів територіального управління. Максимізувати системну ефективність шляхом вибору оптимальної моделі взаємовідносин центру та територій дозволяє децентралізація управління, масштаби якої мають кореспондуватися з рівнем дієздатності територіальних субсистем. Місцеве самоврядування є однією з моделей децентралізації, за якої дієздатні у реалізації локального інтересу територіальні системи представлені автономними в організаційному відношенні органами управління і виступають партнерами органів влади вищого рівня. За сучасних умов трансформацію територіального управління доцільно здійснювати у суворій послідовності: децентралізація, регіоналізація та, можливо, федералізація.

3. Адміністративно-територіальні одиниці є формальними утвореннями об'єктивно існуючих всередині кожної держави територіальних систем. Функціональність територіального управління залежить від ступеня відповідності адміністративно-територіальних структур реальній територіальній організації суспільства. Адміністративно-територіальні одиниці утворюються внаслідок адміністративно-територіального розмежування, яке здійснюється з урахуванням природно-географічних, історично-географічних та соціально-економічних критеріїв. Пріоритет соціально-економічних факторів дозволяє зробити адміністративно-територіальне розмежування функціональнішим. Продуктивними методами функціонального розмежування на локальному рівні є застосування принципу рівновіддаленості від адміністративних центрів, а на регіональному - врахування соціально-економічного тяжіння. Системну дієздатність адміністративно-територіальних одиниць доцільно виявляти з точки зору повноти відтворення нею конкретної конфігурації відповідної територіальної субсистеми.

4. Задля забезпечення відповідності рівня управлінської автономії адміністративно-територіальних одиниць рівню дієздатності відповідних територіальних субсистем пропонується класифікувати адміністративно-територіальні структури за такими еволюційними формами: поділ, устрій та організація. Найвищою формою еволюції адміністративно-територіальних структур пропонується вважати адміністративно-територіальну організацію як гармонійну єдність територіальних форм управлінської складової життєдіяльності та як продукт еволюції суспільства в напрямку саморегулювання та самовдосконалення. Ознакою повноцінної адміністративно-територіальної організації є здатність суспільства до формування ефективних управлінських структур як на локальному, так і на регіональному рівнях. Суспільна еволюція зумовлює урізноманітнення форм змістовного наповнення та якісних характеристик адміністративно-територіальних структур, відбувається розщеплення адміністративно-територіального поділу держави на основну, спеціальну та допоміжну форми, які є складовими єдиної адміністративно-територіальної системи і покликані взаємодоповнювати одна одну. Феноменом урізноманітнення адміністративно-територіальних структур є багатоярусність, що виявляється у еволюційному збільшенні управлінських щаблів. Посилення структурованості адміністративно-територіальних систем у сучасних умовах кореспондує з втратою їх ієрархічної стрункості та упорядкованості.

5. Критерії формування адміністративно-територіальних структур є історичними і випливають з конкретних цілей системи територіального управління. Адміністративно-територіальні критерії доцільно систематизувати як: цільові, організаційні та географічні. Цільові критерії співвідносять адміністративно-територіальну структуру з загальносистемними цілями, політико-правовою системою та завданнями економічного характеру. Організаційні критерії характеризують функціональну дієздатність управлінської системи в контексті ресурсного забезпечення, структурної цілісності та ієрархії. Ресурсний критерій пропонується класифікувати за компонентно-функціональним підходом: людський та територіальний на структурному рівні розвитку системи, управлінський та фінансово-економічний на власне системному рівні, соціальний та інноваційний на рівні синергетичному. Основним критерієм структурної цілісності територіальних систем є показник управлінської доступності як співвідношення між видатками на контакт з органами управління і користю від наданих та отриманих управлінських послуг. Раціональність ієрархічної структури адміністративно-територіальної системи оцінюється за критерієм кратності, значення якого мінімізується з впровадженням сучасних методів територіального управління. Географічні критерії характеризують територіальні системи у природно-географічному, геосоціальному та соціально-економічному аспектах.

6. Наявна адміністративно-територіальна структура України ще не відповідає основним параметрам загальної територіальної організації суспільства. Модель територіальної організації влади в Україні з концентрацією управлінських повноважень на обласному, районному та місцевому рівнях у загальних рисах сформувалася ще за радянських часів. Спроби розширити управлінську автономію окремих територіальних рівнів, не призвели до якісних змін у системі територіального управління. За цільовим критерієм українське суспільство визначається як транзитивне у напрямку демократії. Мають місце суттєві проблеми щодо генерування загальнонаціональних інтересів, що послаблює територіальну цілісність держави та супроводжується значними внутрішньотериторіальними диспропорціями, розбіжностями та протистояннями. Правові гарантії у сфері територіального управління не забезпечені конкретними механізмами їх практичного втілення. Ключовою проблемою становлення повноцінної адміністративно-територіальної організації в Україні є недостатній рівень самоорганізації громадян, слабке структурування територіальних систем, їх низька дієздатність, внаслідок чого інститут територіального самоврядування залишається слабким та декларативним.

7. Адміністративно-територіальна реорганізація в Україні може бути реалізована лише за умови утвердження єдиної чіткої та загальноприйнятної національної ідеї. Вихідними положеннями очікуваних змін в адміністративно-територіальній системі можна вважати принципи законності, народовладдя, самоврядування, ринкової економіки та соціальної справедливості. Дискусійними залишаються окремі питання перспективного територіального устрою, зокрема, щодо доцільності еволюції унітарної моделі у федеративну. Основними аргументами на користь федералізації України вважаються світоглядні, етнокультурні та соціально-економічні розбіжності між окремими регіонами. Досі мають місце концептуальні розходження щодо доцільності наділення ознаками політичної автономії Автономної Республіки Крим. Висуваються навіть пропозиції стосовно наділення етнонаціональних меншин правом на територіальну автономію.

8. Принциповою проблемою удосконалення адміністративно-територіальної структури України є нераціональна система територіального управління. Формально існує трирівнева ієрархічна система адміністративно-територіального устрою, яка фактично визначається як неупорядкована та багаторівнева. Враховуючи п'ятиярусність вітчизняної системи розселення та керуючись апробованою в Європейському Союзі методологією виділення статистичних одиниць NUTS, пропонується упорядкувати існуючу систему адміністративно-територіального устрою України за п'ятирівневим принципом, зберігаючи на даному етапі концентрацію управлінських повноважень на рівнях NUTS-2, NUTS-3 та NUTS-4. Натомість, на рівнях NUTS-1 та NUTS-5 пропонуємо створити адміністративно-територіальні структури допоміжного характеру з мінімальним рівнем управлінської автономії. Окремого підходу заслуговує проблема раціонального управління великими містами та агломераціями. Насамперед, доцільно, щоб столичне адміністративно-територіальне утворення територіально співпадало з зоною інтенсивного соціально-економічного впливу м. Києва. Важливо впровадити специфічну систему управління агломерованими зонами, яка б ґрунтувалася на засадах багатоярусного самоврядування та гнучкого механізму делегування управлінських повноважень між його ієрархічними рівнями.

9. Адміністративно-територіальну структуру України слід удосконалювати згідно з пріоритетами та цілями демократичного розвитку українського суспільства, забезпечуючи дієздатність громадянського суспільства на основі формування соціально та економічно активного та чисельного середнього класу. У руслі основних цільових пріоритетів повинні здійснюватися адміністративна, муніципальна та регіональна реформи. Завершальним етапом широкомасштабної трансформації системи управління в державі має стати адміністративно-територіальна реформа. Конкретні заходи щодо реформування адміністративно-територіальної структури України мають визначатися в залежності від динаміки соціально-економічних процесів і узгоджуватися з реформуванням різних сфер суспільної життєдіяльності: освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, судової системи, бюджетного механізму, земельних відносин тощо.

10. Ефективна реорганізація адміністративно-територіальної структури України передбачає досягнення кількох результатів: по-перше, виходячи з реальних суспільних очікувань, правляча еліта повинна застосувати відповідну політичну волю до реорганізації; по-друге, розробити та представити на розсуд громадськості такий проект реорганізації, який би отримав належну суспільну підтримку; по-третє, важливо сформувати якісне наукове забезпечення та супровід реорганізації системи територіального управління; по-четверте, слід вирішити кадрову проблему, пов'язану з втіленням у життя адміністративно-територіальної реформи, насамперед, забезпечення кількісного та якісного кадрового наповнення управлінських структурних рівнів, які підлягатимуть першочерговій реорганізації.

11. Правове врегулювання питань адміністративно-територіального характеру в Україні повинне, з одного боку, відповідати цільовому критерію демократичного розвитку держави, а з іншого, - підкріплюватися дієвими механізмами втілення у життя задекларованих правових положень. Першочерговим завданням є підготовка та ухвалення спеціального закону та інших нормативно-правових актів щодо становлення в Україні ефективної адміністративно-територіальної організації. У формуванні нової законодавчо-нормативної бази доцільно керуватися пріоритетом гарантування належної управлінської автономності самоврядних утворень з метою підвищення дієздатності відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Слід також законодавчо врегулювати проблеми розмежування компетенції державних виконавчих органів та муніципалітетів, організації системи багатоярусного самоврядування, забезпечити відповідну гнучкість адміністративно-територіальних структур. Принциповим є впровадження дієвого правового механізму врегулювання територіального розмежування суб'єктів влади, встановлення адміністративних меж територіальних утворень.

12. Становлення ефективної адміністративно-територіальної організації в Україні є можливим виключно за умови успішної реалізації політичної, адміністративної, економічної, соціальної, бюджетної, муніципальної, регіональної та адміністративно-територіальної реформ, передбачається формування перспективної моделі адміністративно-територіальної структури з акцентом на децентралізацію локального рівня. На локальному рівні доцільно сформувати базовий рівень адміністративно-територіальної структури (NUTS-4), який би репрезентували оптимальні щодо ресурсного забезпечення та з точки зору управлінської доступності їх адміністративних центрів утворення. При цьому на поселенському рівні (NUTS-5) слід зберегти наявні та впровадити нові форми самоорганізації та самоврядування. Розподіл управлінських повноважень між рівнями NUTS-4 та NUTS-5 здійснювати виключно на засадах субсидіарності. На макрорегіональному рівні (NUTS-1), керуючись економічною доцільністю, пропонується створити шість допоміжних адміністративних утворень з центрами у містах Києві, Харкові, Дніпропетровську, Одесі, Донецьку та Львові. Підвищення ефективності територіального управління за рахунок ефективної децентралізації локального рівня може стати у стратегічному майбутньому стимулом для подальшого удосконалення адміністративно-територіальної організації України на засадах регіоналізації чи федералізації.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

1. Кучабський О. Г. Адміністративно-територіальна організація України: теорія, методологія, механізми становлення: монографія / Олександр Кучабський. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2010. - 316 с.

2. Кучабський О. Г. Адміністративно-територіальна реформа в сучасній Україні: проблеми та перспективи (1991-2008) / О.Г. Кучабський // Адміністративно-територіальна реформа в Україні: політико-правові проблеми: монографія / [І. О.Кресіна, А. А.Коваленко, К. М. Вітман та ін.]; за заг. ред. І. О. Кресіної. - К.: Логос, 2009. - С. 137-343.

Статті у наукових фахових виданнях

Кучабський О. Г. Адміністративно-територіальна одиниця як суспільно-територіальна система: теоретико-методологічний аспект / О. Г. Кучабський // Державне управління: теорія та практика [Електронний ресурс]. - 2007. - №2 (6). - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/e-journals/Dutp/2007-2/txts/07kogtma.htm.

Кучабський О. Г. Адміністративно-територіальна організація як механізм підвищення ефективності територіального управління в Україні / О. Г. Кучабський // Ефективність державного управління: зб. наук. пр. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2006. - Вип. 11. - С. 243-250.

Кучабський О. Адміністративно-територіальна реформа в системі суспільних реформ в Україні / О. Кучабський // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2009. - №1. - С. 168-175.

Кучабський О. Великі міста та агломерації в системі адміністративно-територіального устрою України / О. Кучабський // Державне управління та місцеве самоврядування: зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: ДРІДУ НАДУ, 2010. - Вип. 1 (4). - С. 130-139.

Кучабський О. Г. Геосоціальна структура суспільства як основа адміністративно-територіальної організації держави / О. Г. Кучабський // Ефективність державного управління: зб. наук. пр. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2010. - Вип. 22. - С. 13-17.

Кучабський О. Г. Еволюція адміністративно-територіальних структур: теоретико-методологічний аспект / О. Г. Кучабський // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. - Х.: ХарРІДУ НАДУ, 2010. - Вип. 1 (37). - С.51-59.

Кучабський О. Г. Забезпечення реального народовладдя як концептуальна основа реформування адміністративно-територіальної структури в сучасній Україні / О. Г. Кучабський // Ефективність державного управління: зб. наук. пр. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2009. - Вип. 18/19. - С. 20-27.

Кучабський О. Концептуальні підходи до реорганізації районного рівня адміністративно-територіального устрою України / О. Кучабський // Збірник наукових праць Національної академії державного управління при Президентові України. - 2009. - Вип. 1. - С. 134-141.

Кучабський О. Г. Локальний рівень адміністративно-територіального устрою України: перспективи реорганізації / О. Г. Кучабський // Демократичне врядування [Електронний ресурс] - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2009. - Вип. 3. - Режим доступу: http://www.lvivacademy.com/visnik3/fail/ +Kuchab.pdf.

Кучабський О. Г. Макрорегіональний рівень у системі територіального управління України / О. Г. Кучабський // Теорія та практика державного управління: зб. наук. пр. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2009. - Вип. 2 (25). - С. 107-115.

Кучабський О. Г. Механізми забезпечення суспільної підтримки реформування адміністративно-територіальної структури України / О. Г. Кучабський // Держава та регіони. - 2009. - №1. - С. 108-114. - (Серія: Державне управління).

Кучабський О. Г. Наукове забезпечення адміністративно-територіальної реформи в Україні / О. Г. Кучабський // Науковий вісник Академії муніципального управління "Державне управління та місцеве самоврядування". - К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2009. - Вип. 1 (7). - С. 299-303. - (Серія "Управління").

Кучабський О. Г. Організаційно-управлінські реформи в контексті вдосконалення адміністративно-територіальної структури в Україні / О. Г. Кучабський // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. - Х.: ХарРІДУ НАДУ, 2009. - №1 (35). - С. 319-326;

Кучабський О. Г. Перспективи впровадження статистичної системи NUTS в Україні в контексті адміністративно-територіальної реформи / О. Г. Кучабський // Державне управління: теорія та практика [Електронний ресурс]. - 2006. - №2. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/e-journals/Dutp/2006-2/txts/REGIONALNE/06kogkar.pdf.

Кучабський О. Г. Політична воля як складова соціального механізму удосконалення адміністративно-територіального устрою України / О. Г. Кучабський // Демократичне врядування [Електронний ресурс] - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2010. - №5. - Режим доступу: http://lvivacademy.com/visnik5/fail/+Kuchab.pdf.

Кучабський О. Г. Принципові підходи до класифікації адміністративно-територіальних одиниць / О. Г. Кучабський // Державне будівництво [Електронний ресурс]. - Х.: ХарРІДУ НАДУ, 2007. - №2. - Режим доступу: http://kbuapa.kharkov.ua/e-book/n_2_2007/doc/2/06.pdf.

Кучабський О. Проблема федералізму в контексті адміністративно-територіальної реформи в Україні / О. Кучабський // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. - 2010. - Вип. 2(46). - C. 29-40.

Кучабський О. Проблеми та перспективи реорганізації адміністративно-територіального устрою України на обласному рівні / О. Кучабський // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2009. - №2. - С. 158-165.

Кучабський О. Г. Роль та значення кадрового чинника в реалізації адміністративно-територіальної реформи в Україні / О. Г. Кучабський // Університетські наукові записки. - 2009. - №2 (30). - С. 312-316.

Кучабський О. Г. Самоврядування як ресурс суспільної підтримки адміністративно-територіальної реформи в Україні / О. Г. Кучабський // Ефективність державного управління: зб. наук. пр. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2008. - Вип. 16/17. - С. 255-263.

Кучабський О. Г. Система сільського розселення та малі міста в формуванні нової моделі адміністративно-територіального устрою України / О. Г. Кучабський // Теорія та практика державного управління: зб. наук. пр. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2010. - Вип. 1 (28). - С. 150-158.

Кучабський О. Г. Структурна ієрархія адміністративно-територіального устрою України як чинник підвищення ефективності територіального управління / О. Г. Кучабський // Науковий вісник Академії муніципального управління "Державне управління та місцеве самоврядування". - К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2009. - Вип. 3 (9). - С. 330-337. - (Серія "Управління").

Кучабський О. Суспільно-політичні передумови адміністративно-територіальної реформи в Україні / О. Кучабський // Державне управління та місцеве самоврядування: зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: ДРІДУ НАДУ, 2009. - Вип. 1 (1). - С. 153-158.

Кучабський О. Г. Управлінський та фінансово-економічний критерії оцінки адміністративно-територіальної організації / О. Г. Кучабський // Демократичне врядування [Електронний ресурс]. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2008. - №2. - Режим доступу: http://www.lvivacademy.com/visnik2/fail/Kuchabskyy.pdf.

Кучабський О. Чисельність населення та площа території як критерії формування адміністративно-територіальних одиниць / О. Кучабський // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: ДРІДУ НАДУ, 2008. - Вип. 1 (31). - С. 77-83.

Кучабський О. Г. Шляхи підвищення ефективності державного управління в контексті еволюції компонентно-функціональної структури суспільства / О. Г. Кучабський // Ефективність державного управління: зб. наук. пр. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2008. - Вип. 14/15. - С. 286-292.

Статті в інших виданнях, навчальний посібник

Кучабський О. Г. Перспективи становлення адміністративно-територіальної організації України / О. Г. Кучабський // Теоретичні та методологічні проблеми суспільної географії: зб. наук. пр. - Львів: Видавн. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2006. - С. 234-242.

Кучабський О. Г. Проблема етнонаціональної автономії в контексті адміністративно-територіальної реформи в Україні / О. Г. Кучабський // Публічне управління: теорія та практика: збірник наукових праць Асоціації докторів наук з державного управління. - Х.: Вид-во “ДокНаукДержУпр”, 2010. - № 3/4. - С. 166-169.

Кучабський О. Г. Суспільні реформи як необхідна умова трансформації адміністративно-територіального устрою в Україні / А. А. Коваленко, О. Г. Кучабський // Правова держава. - К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2009. - Випуск 20. - С. 466-474. - Авторські с. 466-470.

Кучабський О. Г. Територіальне управління в Україні в умовах реформ: навч. посібник / Олександр Кучабський. - Львів: Астролябія, 2010. - 304 с.

Kuchabskyy O. G. Evolution of Administrative-Territorial Structures: Theoretical-Methodological Aspect / Oleksandr G. Kuchabskyy // Economic, Social and Administrative Changes in Central and Eastern European Countries; ed.: Myron Lesechko, Cezary M№dry. - Lviv: LRIPA NAPA, 2009. - P. 29-38.

Kuchabsky A. The Social and Political Situation in Lviv Oblast: Problems and Perspectives / Alexander Kuchabsky // The Geographical Aspects of the Transformation Process in Central and East-Central Europe; ed.: T. Michalski. - Pelplin: Wydawnictwo „Bernardinum”, 2006. - P. 90-94;

Kuczabski A. The social support for administrative-territorial reform in Ukraine: key role of self-government / Aleksander Kuczabski // Selected Aspects of Transformation in Countries of Central and Central-Eastern Europe; ed.: T. Michalski, A. Kuczabski. - Gdynia-Pelplin: Wydawnictwo „Bernardinum”, 2010. - P. 105-116.

Kuchabsky O. Use of Polish Expirience in Reforming of the Administrative and Territorial Strukture of Ukraine / Oleksandr Kuchabsky // Problems of Regional Development in Ukraine and Poland; ed.: A. Chemerys, Jan Wendt. - Lviv: LRIPA NAPA, 2006. - P. 17-25.

Kuczabski A. Metoda geosocjorowa w badaniach polityczno-geograficznych / Aleksander Kuczabski // Problematyka geopolityczna Europy Srodkowej i Wschodniej; pod red. Jerzego Kitowskiego. - Rzeszуw, 1999. - S. 41-62;

Kuczabski A. Podziaі administracyjny / Aleksander Kuczabski, Andrzej Miszczuk // Pogranicze Polsko-Ukraiсskie. Њrodowisko. Spoіeczeсstwo. Gospodarka; red.: B. Kawaіko, A. Miszczuk. - Zamoњж: Wyїsza Szkoіa Zarz№dzania i Administracji w Zamoњciu, 2005. - S. 67-76. - Авторські с. 67-71.

Праці у збірниках наукових конференцій

Кучабський О. Г. Забезпечення відповідності адміністративно-територіального поділу системі розселення як механізм підвищення ефективності територіального управління в Україні / О. Г. Кучабський // Демократичне врядування в контексті глобальних викликів та кризових ситуацій: матер. наук.-пр. конфер. за міжнар. участю (3 квітня 2009 р., м. Львів): у 2 ч. - Ч. 1. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2009. - С. 265-268.

Кучабський О. Г. Кадрове забезпечення адміністративно-територіальної реформи в Україні / О. Г. Кучабський, М. Д. Лесечко // Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців: теорія, практика [Текст]: матер. міжнар. наук.-практ. конфер. (22 березня 2007 р., м. Львів): у 2 ч. - Ч. 1; за наук. ред. канд. фіз.-мат. наук, доц. Шевчука П. І. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2007. - С. 243-247. - Авторські с. 243-245.

Кучабський О. Г. Комплексний підхід до організації територіального управління в Україні на сучасному етапі / О. Г. Кучабський // Антикризові механізми регіонального та муніципального розвитку: матеріали міжнар. наук.-практ. конфер. (9 квітня 2010 р., м. Київ); за заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка, Т. В. Іванової. - У 2 ч. - Ч. 2 - К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії мініципального управління, 2010. - С. 104-105.

Кучабський О. Г. Місце та роль народу в демократичній системі організації влади / О. Г. Кучабський // Демократичні стандарти врядування й публічного адміністрування: матер. наук.-практ. конфер. за міжнар. участю (4 квітня 2008 р., м. Львів): у 2 ч. - Ч. 2. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2008. - С. 124-127.

Кучабський О. Г. Напрямки подолання кризових явищ у суспільно-політичному житті Львівської області / О. Г. Кучабський // Соціально-економічна ефективність державного управління: теорія, методологія та практика: матер. щоріч. наук.-практ. конфер. (23 січня 2003 р., м. Львів): у 2 ч. - Ч. 1; за заг. ред. А. Чемериса. - Львів: ЛРІДУ УАДУ, 2003. - С. 78-80.

Кучабський О. Г. Проблема удосконалення державного та муніципального менеджменту в контексті адміністративно-територіальної реформи в Україні / О. Г. Кучабський // Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування: матер. наук.-практ. конфер. за міжнар. уч. (10 квітня 2009 р., м. Київ): у 2 ч. - Ч. 2. - К.: Академія муніципального управління, 2009. - С. 80-82.

Кучабський О. Г. Роль функціонально-територіальної структури адміністративно-територіальної одиниці в забезпеченні ефективності територіального управління / О. Г. Кучабський // Державне управління та місцеве самоврядування: тези Х міжнар. наук. конгр. (26 березня 2010 р., м. Харків). - Х.: ХарРІДУ НАДУ, 2010. - С. 70-71.

Размещено на Allbest.ru