Управління органами прокуратури України: організаційно-правові проблеми

Аналіз положень чинного законодавства свідчить про недостатньо високий рівень соціально-правового захисту працівників органів прокуратури. Крім того, необхідно констатувати наявність певних диспропорцій у вказаному захисті. Так, відповідно до положень ч. 5 ст. 49 Закону України «Про прокуратуру» 50-процентна знижка плати за займане ними та членами їх сімей житло, комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія) і користування квартирним телефоном надається лише прокурорам, слідчим і пенсіонерам органів прокуратури. Однак напруженість праці у слідчого і інших працівників органів прокуратури не має значних відмінностей, що обумовлює дещо дискримінаційний характер означеної норми. На нашу думку, 50-процентна знижка плати за займане ними та членами їхніх сімей житло, комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія) і користування квартирним телефоном має розповсюджуватися на всіх атестованих працівників органів прокуратури.

Розділ 4 «Зміст управління прокуратурою України» складається з чотирьох підрозділів, в яких досліджено особливості управлінських відносин в органах прокуратури, визначено методи управління, приділено увагу особистості керівника у системі управління діяльністю органів прокуратури та визначено шляхи удосконалення діяльності прокуратури відповідно до європейських стандартів.

У підрозділі 4.1 «Особливості управлінських відносин в органах прокуратури» вказано, що визначення управлінських відносин в органах прокуратури може бути дано у двох аспектах: з точки зору теорії управління і з точки зору теорії адміністративного права. У підрозділі зазначено, що на ефективність управлінської діяльності в органах прокуратури України впливають проблеми, пов'язані з: 1) наявністю необхідної і достатньої інформації для прийняття управлінських рішень; 2) системним методичним забезпеченням прийняття рішень; 3) виконанням управлінських рішень. При цьому всі означені проблеми знаходяться у тісному взаємозв'язку: якщо інформації для прийняття рішення було недостатньо, то не може йти мова про системне методичне забезпечення прийняття цього рішення, а за відсутності останнього неминуче виникне проблема з його виконанням. Вирішення цих проблем в органах прокуратури України відбувається шляхом встановлення чітких та жорстких вимог до всіх стадій прийняття рішень з одночасним використанням засобів надання практичної допомоги підпорядкованим органам і працівникам, а також системного підходу до прийняття управлінських рішень.

У підрозділі 4.2 «Методи управління органами прокуратури» досліджено систему методів управління органами прокуратури, які необхідно розуміти як способи впливу на керовану систему з метою досягнення поставлених цілей. Система методів управління прокуратурою включає адміністративний метод, сутність якого полягає в тому, що суб'єкт управління прямо встановлює і закріплює у правовій формі обов'язки певного органу або працівника; метод заохочення, сутність якого зводиться до досягнення бажаної поведінки шляхом надання працівнику певних моральних або матеріальних благ; метод примусу, сутність якого полягає у застосуванні до суб'єктів, поведінка якої відхиляється від бажаної, певних заходів позбавлення матеріальних та моральних привілеїв; метод переконання, сутністю якого є досягнення необхідного стану керованої системи (якщо мова йде про орган, відділ, колектив) або поведінки суб'єкта шляхом роз'яснення сутності бажаного стану, до якого треба прагнути, поведінки, яка сприятиме досягненню такого стану, і заходів відповідальності, якщо поведінка буде відхилятися від бажаної; економічний метод, зміст якого полягає у створенні економічних умов, які сприятимуть досягненню встановлених цілей.

Підрозділ 4.3 «Керівник у системі управління діяльністю органів прокуратури» присвячено дослідженню особливостей призначення прокурорських працівників на керівні посади. Встановлено, що вказана система має відповідати наступним критеріям. По-перше, вона повинна мати правовий характер: механізм призначення на керівні посади має бути чітко визначений у відповідних правових актах. По-друге, вимоги та критерії оцінки працівників, що призначаються на керівні посади, повинні бути прозорими для всіх працівників органів прокуратури з тим, щоб починаючи з моменту вступу на службу до органів прокуратури молодий працівник мав чіткі орієнтири для свого подальшого професійного розвитку та кар'єрного просування. По-третє, необхідним є чітке визначення вимог до особистості керівників прокуратур і структурних підрозділів з метою запобігання можливості призначення на керівну посаду прокурорського працівника, який не має необхідних для здійснення ефективної управлінської діяльності організаційно-комунікаційних якостей та здібностей. По-четверте, ефективне здійснення управлінських функцій, вміння мотивувати підлеглих працівників на виконання поставлених завдань значною мірою залежать від сприйняття особистості працівника колективом.

Підрозділ 4.4 «Удосконалення управління прокуратурою України в контексті європейської інтеграції» присвячено дослідженню шляхів удосконалення діяльності прокуратури України відповідно до європейських стандартів. Доведено, що більшість вимог, сформульованих у Рекомендації (2000) 19 Кабінету Ради Міністрів державам - членам Ради Європи щодо ролі державної прокуратури в системі кримінального судочинства, вже виконано. Разом з тим відкладати виконання тих вимог, що ще не здобули свого закріплення у нормативно-правових актах, недоцільно, оскільки це, по-перше, гальмує процеси європейської інтеграції нашої держави, по-друге, незавершеність процесів реформування органів прокуратури сприяє численним спробам певних політичних сил позбавити цей державний орган частини повноважень, включивши його до системи органів виконавчої влади тощо. Процеси трансформації системи управління органами прокуратури повинні здійснюватися як відповідно до європейських стандартів, які жодним чином не передбачають включення прокуратури до певної гілки державної влади, так і з урахуванням національного досвіду діяльності правоохоронної системи, який свідчить, що для ефективного функціонування органів прокуратури вони повинні мати достатні гарантії незалежності у здійсненні своїх повноважень.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми - удосконалення управління органами прокуратури України. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.

1. Процес розвитку інституту прокуратури в Україні охоплює п'ять історико-правових періодів: період входження Правобережжя України до складу Речі Посполитої (1578-1795); період входження України до складу Російської імперії (1722-1917 рр.); період Української Народної Республіки (1917-1922 рр.); радянський (1922-1991 рр.) і період незалежності української держави, який розпочався у 1991 р. Необхідно звернути увагу на той факт, що перший та другий етапи даної періодизації частково збігаються, охоплюючи, зокрема, період з 1722 по 1795 рр., однак, як було обґрунтовано, це обумовлено входженням українських земель до складу різних держав, на території яких діяли різні інституційні утворення.

2. Проголошення в Україні правової соціальної держави актуалізувало необхідність вдосконалення правового забезпечення діяльності органів прокуратури з тим, щоб вони сприяли утвердженню верховенства закону, зміцненню правопорядку, неухильному додержанню прав та свобод громадян. Досягнення цієї мети можливе лише за умови врахування усього комплексу чинників функціонування національної правової системи. Потреби демократичного суспільства, яке будується сьогодні в Україні, обумовлюють поступову еволюційну зміну всього державного механізму, у тому числі й органів прокуратури, а непродумані поспішні кроки, пов'язані із звуженням їх функцій, перш за все можуть негативно відбитися на стані законності та правопорядку у країні. Відтак доведено, що головним орієнтиром у реформуванні органів прокуратури мають бути не кількісні, а якісні зміни, сутність яких полягатиме у підвищенні прозорості та демократизації діяльності прокуратури.

3. Головна мета партнерських відносин прокуратури з населенням має бути сформульована як створення умов для побудови в Україні правової соціальної держави та громадянського суспільства. Ця мета обумовлює завдання прокуратури у сфері побудови системи партнерських відносин, які мають охоплювати найбільш важливі галузі суспільної активності громадян і включати: 1) правову освіту, пропаганду законослухняної поведінки та необхідності додержання норм чинного законодавства; 2) профілактику будь-яких протиправних дій і антигромадської поведінки; 3) інформування широких верств населення про специфіку діяльності органів прокуратури; 4) формування позитивного іміджу системи органів прокуратури й прокурорського працівника в суспільній свідомості.

4. Організаційну структуру органів прокуратури визначено як сукупність стійких відношень та характеристик, які забезпечують їх цілісність і зберігання основних властивостей при різних зовнішніх і внутрішніх змінах. При цьому для системи прокуратури характерні зв'язки між елементами структури як по вертикалі, для внутрішнього управління системою у порядку підпорядкування, так і по горизонталі, для взаємодії рівнозначних органів і підрозділів з іншими органами і системами. Вертикальний і горизонтальний тип взаємозв'язків визначає лінійну та функціональну структуру побудови органів прокуратури України.

5. Мета органів прокуратури України є триєдиною і полягає у наступному: 1) всебічна захищеність прав і свобод людини та громадянина; 2) верховенство законності у діяльності всіх державних та недержавних органів, установ, підприємств та організацій, а також громадян на території України; 3) всебічна захищеність охоронюваних законом інтересів держави та суспільства.

6. Система принципів організації та діяльності прокуратури включає дві основні групи. Першу складають конституційні принципи, тобто ті, які проголошені Конституцією України або можуть бути виведені шляхом доктринального аналізу положень останньої. Конституційними принципами організації й діяльності прокуратури є принципи законності, єдності, централізації, гласності. Другу групу складають принципи, встановлені Законом України «Про прокуратуру» або такі, що виводять з його положень. Неможливість зведення принципів організації та діяльності прокуратури до буквального тлумачення конкретних положень правових норм не означає відсутності потреби у їх формулюванні у зрозумілій та доступній для кожного працівника органів прокуратури формі. Принципи можуть знайти своє практичне втілення лише у діяльності людей, а не будучи втіленими у практику, залишатимуться формальною декларацією. Однак перевантаження законодавчих актів громіздкою системою принципів, не всі з яких можуть набути завершеної правової форми (маються на увазі ті з них, що пов'язані із моральністю), не видається доцільним.

7. Органи прокуратури у своїй діяльності керуються наступними завданнями: захист гарантованих Конституцією та законами України політичних, трудових, житлових, екологічних та інших прав та інтересів учасників суспільних відносин; захист закріплених Конституцією та законами України територіальної цілісності, суспільного та державного ладу, політичної та економічної систем; забезпечення законності у діяльності усіх підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності.

8. Функції прокуратури можна сформулювати як такий вид її діяльності, що визначається соціальним призначенням прокуратури, вираженим у її меті та завданнях; характеризується визначеним предметом ведення; спрямований на досягнення її мети та вирішення завдань і пов'язаний з використанням встановлених Конституцією та законами України повноважень і правових засобів. Найважливішою умовою ефективності діяльності прокуратури служить внутрішня взаємозумовленість її функцій. Така взаємозумовленість природно випливає з єдності мети та завдань прокуратури.

9. Аналіз змісту функції, що закріплена в Закону України «Про прокуратуру» під назвою «функція нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство» дає змогу зрозуміти, що вона охоплює кримінально-процесуальну та оперативно-розшукову діяльність суб'єктів, за якими право на її здійснення закріплене законом, тобто її назва не відповідає змісту, оскільки нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, передбачає нагляд за додержанням ними всіх законів (наприклад, трудового законодавства). З урахуванням положень Кримінально-процесуального кодексу України більш правильним було б іменувати дану функцію «нагляд за процесуальною діяльністю органів дізнання і органів досудового слідства», що потребує внесення відповідних змін до п. 3 ч. 1 ст. 15, ст.ст. 29, 30 Закону України «Про прокуратуру».

10. Частину 2 ст. 44 Закону України «Про прокуратуру» необхідно доповнити наступними повноваженнями прокурора: вимагати від посадових осіб органів, кримінально-виконавчих та інших установ, що виконують судові рішення у кримінальних справах, пояснень з приводу допущених порушень, а також проведення перевірок; негайно припиняти незаконне застосування до осіб, що тримаються у місцях позбавлення волі, спеціальних засобів (гамівна сорочка, наручники тощо); вживати заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, які допустили порушення закону. Це сприятиме підвищенню результативності прокурорського нагляду у досліджуваній галузі та більш надійно забезпечуватиме додержання встановленого кримінально-виконавчим законодавством порядку та умов тримання або відбування покарання особами у цих установах, їх прав і виконання ними своїх обов'язків.

11. З метою досягнення визначеності щодо кола правоохоронних органів, на які поширюється координаційна функція прокуратури, необхідно чітко визначити на законодавчому рівні закритий перелік правоохоронних органів, що найбільш доцільно зробити у ст. 10 Закону України «Про прокуратуру».

12. З метою підвищення ефективності боротьби зі злочинністю прогалини у законодавчому регулюванні координації правоохоронних органів слід заповнити шляхом розробки і прийняття Закону України «Про координацію діяльності правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю», в якому були б закріплені мета та завдання координації, її принципи, правовий статус прокурора, який має відповідати за організацію та результати такої координації та мати для цього відповідні повноваження, права та обов'язки суб'єктів координації, критерії ефективності координаційної роботи, відповідальність суб'єктів координаційної роботи за невиконання своїх обов'язків.

13. Закон України «Про прокуратуру» необхідно доповнити статтею, в якій визначалися б підстави для висловлення Верховною Радою України недовіри Генеральному прокуророві України. Такими підставами можуть бути: 1) порушення Конституції та законів України; 2) припинення його громадянства або виїзд на постійне проживання за межі України; 3) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього або закриття кримінальної справи на підставах, передбачених ст.ст. 7, 7-1 КПК України; 4) використання службового становища в інтересах певних осіб та громадських організацій; 5) у разі невиконання покладених на нього обов'язків. Крім того, необхідно законодавчо закріпити право Генерального прокурора України заявити про свою відставку у разі незгоди з діями, що порушують принцип незалежності прокуратури або перешкоджають здійсненню нею функцій, передбачених Конституцією України, а також за станом здоров'я, що підтверджується медичним висновком. Законодавче закріплення зазначених положень сприятиме реальному гарантуванню додержання принципу незалежності діяльності прокуратури України і зробить свій внесок у розвиток конституційно-правової відповідальності вищих посадових осіб держави.

14. Уніфікація вимог до рівня підготовки прокурорських кадрів у вищих закладах освіти потребує першочергового прийняття Галузевого стандарту вищої юридичної освіти, який містив би освітньо-кваліфікаційні характеристики випускників вищих навчальних закладів, які готують кадри для органів прокуратури України, освітньо-професійні програми підготовки та засоби діагностики якості вищої освіти прокурорських працівників.

15. Необхідно ввести для працівників, які багато років сумлінно працювали в органах прокуратури, статус «ветеран органів прокуратури» з видачею відповідного посвідчення, що має бути закріплено у Законі України «Про прокуратуру».

16. Методи управління органами прокуратури необхідно розуміти як способи впливу на керовану систему з метою досягнення поставлених цілей. Система методів управління прокуратурою включає адміністративний метод, сутність якого полягає в тому, що суб'єкт управління прямо встановлює і закріплює у правовій формі обов'язки певного органу або працівника; метод заохочення, сутність якого зводиться до досягнення бажаної поведінки шляхом надання працівнику певних моральних або матеріальних благ; метод примусу, сутність якого полягає у застосуванні до суб'єктів, поведінка якої відхиляється від бажаної, певних заходів позбавлення матеріальних та моральних привілеїв; метод переконання, сутністю якого є досягнення необхідного стану керованої системи (якщо мова йде про орган, відділ, колектив) або поведінки суб'єкта шляхом роз'яснення сутності бажаного стану, до досягнення якого треба прагнути, поведінки, яка сприятиме досягненню такого стану, і заходів відповідальності, якщо поведінка буде відхилятися від бажаної; економічний метод, зміст якого полягає у створенні економічних умов, які сприятимуть досягненню встановлених цілей.

17. З метою забезпечення відповідності системи управління органами прокуратури України вимогам Рекомендації № (2000) 19 Кабінету Ради Міністрів державам членам Ради Європи щодо ролі державної прокуратури в системі кримінального судочинства необхідне здійснення наступних заходів:

- ст. 123 Закону України «Про прокуратуру» слід доповнити положенням, відповідно до якого структуру Генеральної прокуратури має затверджувати Президент України. Це сприятиме стабільності діяльності прокуратури, закріпленню кваліфікованих кадрів та відповідатиме положенням п. 4 Рекомендації № (2000) 19 Кабінету Ради Міністрів державам членам Ради Європи щодо ролі державної прокуратури в системі кримінального судочинства;

- положення щодо неприпустимості обмеження дискримінації під час прийняття на службу до органів прокуратури за такими ознаками, як статева приналежність, раса, колір шкіри, мова, релігія, політичні та інші погляди, національне і соціальне походження, зв'язок із національними меншинами, власність, народження й інше суспільне становище, необхідно включити до Положення про проходження служби в органах та установах прокуратури України, в якому мають бути визначені правові засади регулювання службово-трудових відносин прокурорсько-слідчих працівників;

- Закон України «Про прокуратуру» має бути доповнено наступним положенням: «Переміщення з посад прокурорсько-слідчих працівників здійснюється з метою підвищення їх професійного рівня, забезпечення стабільності кадрового складу і ефективності діяльності органів прокуратури»;

- ст. 49 Закону України «Про прокуратуру» положенням наступного змісту: «Зниження рівня соціального забезпечення працівників прокуратури не допускається, а закони та інші правові акти, що суперечать цьому Закону, підлягають скасуванню»;

- оскільки у законодавстві України відсутнє визначення поняття «політичний рух» і критерії належності до нього, належність працівника прокуратури до політичного руху може оцінюватися лише суб'єктивно, на підставі довільного тлумачення цього терміна без опори на жоден правовий акт. У зв'язку з цим обґрунтовано доцільність викладення вимоги щодо заборони працівникам прокуратури належати до політичних рухів, котра носить не правовий, а морально-етичний характер, не у Законі України «Про прокуратуру», а в Етичному кодексі працівників прокуратури України;

- з метою досягнення критеріїв, визначених п. 8 Рекомендації (2000) 19 Кабінету Ради Міністрів державам-членам Ради Європи щодо ролі державної прокуратури в системі кримінального судочинства, доцільно започаткувати створення міждисциплінарних груп, до яких включалися б кваліфіковані фахівці з різних галузей знань, і передбачити бюджетне фінансування роботи членів таких груп;

- ст. 7 Закону України «Про прокуратуру» необхідно доповнити положенням наступного змісту: «Працівник прокуратури має право вимагати, щоб вказівки та розпорядження керівників надавалися йому у письмовій формі».

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Попович Є.М. Шляхи розвитку прокуратури України: монографія / Є.М. Попович. - Х.: Торнадо, 2009. - 352 с.

2. Попович Є.М. Контроль та нагляд у сфері охорони здоров'я людей, тварин, рослин в Україні / Є.М. Попович // Правове регулювання сфери охорони здоров'я людей, тварин, рослин в Європейському Союзі та Україні : наук.-практ. посіб. / Іншин М.І., Куліш А.М., Попович Є.М. та ін. - К.: Центр учбової літератури, 2007 - С. 123-145.

3. Попович Є.М. Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням (статті 207-210) / Є.М. Попович // Кодекс законів про працю України: науково-практичний коментар / І.В. Арістова, В.В. Безусий, Є.М. Попович та ін.; за ред. О.О. Погрібного, М.І. Іншина, І.М. Шопіної. - К.: Правова єдність, 2008. - С. 360-365.

4. Попович Є.М. Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку (статті 244-6-244-15) / Є.М. Попович // Кодекс України про адміністративні правопорушення: науково-практичний коментар / М.І. Іншин, Р.А. Калюжний, А.Т. Комзюк, О.О. Погрібний, Є.М. Попович та ін. - К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. - С. 635-653.

5. Попович Є.М. Зберігання товарів і транспортних засобів на складах митних органів / Є.М. Попович (Глава 24) // Митний кодекс України: наук.-практ. коментар / М.І. Іншин, А.Т. Комзюк, О.О. Погрібний, Р.А. Калюжний, Є.М. Попович та ін. - К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. - С. 273-285.

6. Попович Є.М. Види та форми цивільного контролю за діяльністю міліції. Процедури здійснення цивільного контролю за діяльністю міліції (підрозділи 2.3, 2.4) / Є.М. Попович // Цивільний контроль за діяльністю міліції: організаційно-правові питання: наук.-практ. посіб. / Андрєєва О.Б., Попов С.В., Попович Є.М.. та ін.; за заг. ред. М.І. Іншина, О.М. Музичука, Р.С. Веприцького. - Х.: Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2008. - С. 140-163.

7. Попович Є.М. Правовий захист осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ / Є.М. Попович // Порядок проходження служби в органах внутрішніх справ України: навч. посіб. / Бурбика М.М., Іншин М.І., Попович Є.М. та ін.; за заг. ред. М.І. Іншина, О. М. Музичука. - Х.: Титул, 2009. - С. 159-164.

8. Попович Є.М. Розгляд (обговорення та ухвалення) проектів нормативно-правових актів / Є.М. Попович // Законодавче забезпечення правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ України: навч. посіб.; за заг. ред. д-ра юрид. наук, професора А.Т. Комзюка, д-ра юрид. наук, професора М.І. Іншина, канд. юрид. наук О.М. Музичука. - Х.: Титул, 2010. - С. 163-172.

9. Попович Є.М. Удосконалення нормативно-правового забезпечення нагляду органів прокуратури за дотриманням трудового законодавства / Є.М. Попович // Право і безпека. - 2003. - № 3 (2). - С. 128-131.

10. Попович Є.М. Незалежність та деполітизація прокуратури / Є.М. Попович // Вісник прокуратури. - 2006. - № 3 (57). - С. 54-60.

11. Попович Є.М. Суть і ознаки принципів організації та діяльності прокуратури / Є.М. Попович // Вісник прокуратури. - 2006. - № 9 (63). - С. 65-70.

12. Попович Є.М. Щодо удосконалення правого регулювання діяльності прокуратури України / Є.М. Попович // Вісник академії прокуратури України. - 2006. - № 2. - С. 9-13.

13. Попович Є.М. Проблеми етики прокурорського діяльності (в контексті розробки кодексу професійної етики та поведінки прокурора) / Є.М. Попович // Право і безпека. - 2006. - № 1 (5). - С. 94-96.

14. Попович Є.М. Особливості реалізації прокурором функції представництва інтересів громадянина або держави в суді / Є.М. Попович // Право і безпека - 2006. - № 3 (5). - С. 87-89.

15. Попович Є.М. Щодо визначення мети та завдань органів прокуратури / Є.М. Попович // Вісник прокуратури. - 2007. - № 2 (68). - С. 61-66.

16. Попович Є.М. Вимоги до керівника в системі управління діяльність прокуратури / Є.М. Попович // Вісник прокуратури. - 2007. - № 10 (76). - С. 35-40.

17. Попович Є.М. Функція координації діяльності правоохоронних органів у сучасних умовах розбудови правової держави / Є.М. Попович // Вісник академії прокуратури України. - 2007. - № 2. - С. 32-35.

18. Попович Є.М. Щодо поняття управлінських відносин в органах прокуратури України / Є.М. Попович // Вісник академії прокуратури України. - 2007. - № 4. - С. 47-50.

19. Попович Є.М. Удосконалення правового регулювання органів прокуратури з органами державної влади - потреба сьогодення / Є.М. Попович // Вісник Національної академії прокуратури України. - 2008. - № 2 (10). - С. 95-100.

20. Попович Є.М. Проблеми правового забезпечення відносин прокуратури з іншими державними органами / Є.М. Попович // Вісник прокуратури України. - 2009. - № 1. - С. 63-68.

21. Попович Є.М. Роль прокуратури в умова економічної кризи / Є.М. Попович // Вісник прокуратури України. - 2009. - № 6. - С. 38-43.

22. Попович Є.М. Напрямки удосконалення правового забезпечення діяльності прокуратури України / Є.М. Попович // Право України. - 2009. - № 6. - С. 161-166.

23. Попович Є.М. Адаптація кадрової роботи в органах прокуратури України до європейських стандартів / Є.М. Попович // Форум права. - 2009. - № 3. - С. 520.

24. Попович Є.М. Деполітизація органів прокуратури як передумова їх ефективного функціонування / Є.М. Попович // Південноукраїнський правничий часопис. - 2009. - № 3. - С. 27-31.

25. Попович Є.М. Декілька зауважень щодо Концепції Державної програми інформаційно-телекомунікаційного забезпечення правоохоронних органів / Є.М. Попович // Південноукраїнський правничий часопис. - 2009. - № 4. - С. 145-149.

26. Попович Є.М. Щодо удосконалення правового регулювання кадрової роботи в органах прокуратури в світлі європейських стандартів / Є.М. Попович // Науковий вісник Ужгородського університету. - 2010. - Вип. 13. - С. 557-560.

27. Попович Є.М. Методи управління органами прокуратури / Є.М. Попович // Форум права. - 2010. - № 2. - С. 291-294.

28. Попович Є.М. До питання діяльності органів прокуратури України / Є.М. Попович // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Юридические науки», Т. 23 (62), № 1. - 2010. - С. 217-223.

29. Попович Є.М. Шляхи удосконалення правового регулювання діяльності органів прокуратури України / Є.М. Попович // Південноукраїнський правничий часопис. - 2010. - № 1. - С. 21-24.

30. Попович Є.М. Становлення та розвиток органів прокуратури / Є.М. Попович // Прокуратура - людина - держава. - 2005. - № 6 (48). - С. 105-110.

31. Попович Є.М. Становлення партнерських відносин між прокуратурою та населенням / Є.М. Попович // Прокуратура - людина - держава. - 2005. - № 9 (51). - С. 22-28.

32. Попович Є.М. Прокуратура України - єдина незалежна система органів судової влади / Є. М. Попович // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції Київ, 2-3 жовт. 2006 р. - С. 137-140.

33. Попович Є.М. Удосконалення системи кадрового забезпечення органів прокуратури України (з досвіду прокуратури Харківської області) / Є.М. Попович // Соціально-захисна діяльність держави в умовах ринкових відносин: матеріали наук.-практ. конф. - Чернігів, 2007. - С. 324-327.

34. Попович Є М. До питання незалежності прокуратури України в процесі реалізації свої повноважень / Є.М. Попович // Правові засоби забезпечення та захисту прав людини: вітчизняний та зарубіжний досвід: матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. - Луганськ, 2010. - С. 214-218.

35. Попович Є.М. Питання удосконалення правового регулювання кадрової роботи в органах прокуратури відповідно до стандартів ЄС / Є.М. Попович // Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку: міжнародна наук.-практ. конф., 15-16 трав. 2010 р., Сумська філія Харківського національного університету внутрішніх справ. - Суми. - С. 421-426.

Размещено на Allbest.ru