Розвиток державно-управлінських механізмів протидії виникненню корупції у сфері охорони здоров’я в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

5

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Розвиток державно-управлінських механізмів протидії виникненню корупції у сфері охорони здоров'я в Україні

25.00.02 - механізми державного управління

Поненко Тетяна Петрівна

КИЇВ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник - доктор наук з державного управління, професор

БІЛИНСЬКА Марина Миколаївна,

Національна академія державного управління при Президентові України, віце-президент.

Офіційні опоненти: доктор наук з державного управління,

старший науковий співробітник

КАЛЬНИШ Юрій Григорович,

Національний інститут стратегічних досліджень, завідувач відділу стратегій розвитку громадянського суспільства та протидії корупції;

кандидат наук з державного управління

ВИНОГРАДОВ Олег Всеволодович,

Комітет Верховної Ради України з питань охорони здоров'я,

заступник завідувача секретаріатом Комітету.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Практична реалізація сформульованих автором пропозицій і рекомендацій сприятиме поліпшенню функціонування галузі охорони здоров'я в Україні, запобігатиме виникненню корупційних діянь у ній.

Основні висновки, пропозиції, рекомендації, що містяться в дисертаційному дослідженні, враховані та використані:

– Комітетом Верховної Ради України з питань охорони здоров'я в частині аналізу стану нагальних проблем управління досліджуваної сфери її фінансування, впливу системної корупції в країні на стан діяльності зазначеної галузі під час підготовки проекту Концепції розвитку галузі охорони здоров'я, Закону України “Про діяльність закладів охорони здоров'я” (довідка від 17 червня 2009 р. № 04-24/9-563);

– Національною медичною академією післядипломної освіти ім. П.Л.Шу-пика МОЗ України в частині теоретико-прикладних матеріалів та пропозицій щодо розвитку державно-управлінських механізмів протидії виникненню корупції у сфері охорони здоров'я в Україні в процесі підготовки й викладання курсу лекцій з менеджменту в охороні здоров'я стосовно антикорупційного законодавства України, механізмів державного управління протидії виникненню корупції в країні в цілому і у сфері охорони здоров'я зокрема (акт про впровадження від 25 червня 2009 р.);

– відділом освіти Обухівської районної державної адміністрації в частині наукового обґрунтування ролі інститутів громадянського суспільства щодо протидії виникненню корупції в процесі підготовки курсу лекцій стосовно антикорупційного законодавства України, механізмів державного управління протидії виникненню корупції, зокрема впровадження освітніх програм щодо протидії корупції, формування антикорупційної поведінки молоді (акт про впровадження від 8 вересня 2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею. Основні результати, що характеризують наукову новизну, отримані здобувачем особисто. Внесок автора в публікаціях, надрукованих у співавторстві з М.Білинською, полягає у визначенні типології корупції у сфері охорони здоров'я [8]; в обґрунтуванні необхідності впровадження бізнес-інкубаторів в основний курс підготовки медичних працівників [13].

Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дисертаційного дослідження оприлюднені на науково-практичних конференціях за міжнародною участю: “Стратегія регіонального розвитку: формування та меха-нізми реалізації” (Одеса, 2007); “Стратегія реформування системи державного управ-ління на засадах демократичного врядування” (Київ, 2007); “Новітні тен-денції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід” (Київ, 2008); “Демократичні стандарти врядування й публічного адміністрування” (Львів, 2008); “Державне управління та місцеве самоврядування” (Харків, 2008); “Стра-тегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації” (Одеса, 2008); “Демократичне врядування: наука, освіта, практика” (Київ, 2009), “Демо-кра-тичне врядування в контексті глобальних викликів та кризових ситуацій” (Львів, 2009).

Крім того, дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри управління охороною суспільного здоров'я Національної академії державного управління при Президентові України.

Публікації. Основні наукові результати дисертаційного дослідження висвітлені у 13 публікаціях, шість з яких - одноосібні статті у наукових фахових виданнях з державного управління.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох роз-ділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисер-тації становить 250 сторінок, з них - 198 основного тексту. Список використаних джерел налічує 390 найменувань. Робота містить 10 рисунків, 11 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі дисертаційної роботи обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, сформульовано мету й основні завдання, визначено об'єкт і предмет, методи дослідження. Висвітлено зв'язок з науковими програмами, планами та темами, наведено наукову новизну, практичне значення, відомості про апробацію результатів дослідження, особистий внесок дисертанта в розробку проблеми, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади державного управління протидії виникненню корупції у сфері охорони здоров'я в Україні” - за допомогою системного підходу розглянуто ступінь наукової і практичної розробки проблеми, проведено аналіз витоків корупції, її сучасного стану, наведено передумови поширення концепції в Україні в цілому й у сфері охорони здоров'я зокрема, розкрито розвиток антикорупційної політики та антикорупційного законодавства в Україні, висвітлено міжнародний досвід щодо досліджуваної проблеми.

У розділі наголошується на тому, що побудова демократичного конкурентоспроможного громадянського суспільства неможлива без забезпечення державою фундаментального права людини на здоров'я. Тому розвиток і реформування сфери охорони здоров'я мають бути одними із пріоритетних напрямів діяльності держави. Однак на практиці сфера охорони здоров'я в Україні вже не один рік перебуває в критичному стані. Причиною цього є системна корупція в країні в цілому та у сфері охорони здоров'я зокрема.

У дослідженні визначено загальнотеоретичні засади поняття “корупція”, розглядаються історичні та політичні аспекти цього феномену. Зазначається, що корупція - це складне, передусім соціально-політичне явище, що виникло в процесі зародження суспільних відносин, державності, має різноманітні прояви, форми та вплив на соціальні процеси суспільства, дедалі більше трансформується, набуває “нового обличчя”.

Історичний аналіз показує, що природа корупції пояснювалась по-різному - недосконалим законодавством, розквітом бюрократизації, диктатурою централізованого впливу держави, людськими вадами, недосконалістю громадянського суспільства тощо.

Узагальнюючи різні погляди на природу корупції, визначено, що суть корупції полягає в тому, що вона має: соціальну обумовленість; негативний вплив на всі сфери суспільного життя; певну “ціну”, що платить суспільство за її існування; політичні, правові, економічні, психологічні та моральні передумови; здатність постійно пристосовуватися до нових реалій життя.

Водночас зазначено, що не всі посадові діяння є корупційними і не всі корупційні правопорушення зводяться лише до посадових (це якраз стосується сфери охорони здоров'я, де лікарі не є посадовими особами).

У дисертаційному дослідженні аналізуються моральні, ідеологічні, культурні та професійні особливості управлінської діяльності, наводиться ступінь поширеності корупції у суспільствах з різним соціально-економічним розвитком.

Для розкриття сучасних поглядів на корупцію проаналізовано низку документів: Конвенцію ООН проти корупції, Конвенцію Ради Європи проти корупції, Концепцію подолання корупції в Україні “На шляху до доброчесності”, закони України “Про боротьбу з корупцією”, “Про державну службу”, “Про засади запобігання та протидії корупції” тощо.

Детально розглянуто історичний розвиток антикорупційного законодавства України, визначено етапи його становлення, недоліки і переваги. За роки незалежності України були затверджені чотири загальнодержавні програми боротьби з організованою злочинністю і корупцією, прийнято закони України “Про боротьбу з корупцією”, “Про засади запобігання та протидії корупції”, три концепції боротьби з корупцією та понад 100 нормативно-правових актів антикорупційного спрямування; проводились десятки форумів, конференцій, семінарів, круглих столів, опитувань громадян із зазначеної тематики тощо. Але, як показує досвід, усі ці заходи, декларації, програми не дали бажаних результатів. Корупція продовжує бути однією з головних перешкод на шляху побудови демократичного конкурентоспроможного суспільства, вона набула системного характеру, “проникла” в усі сфери суспільного життя. Однією із причин такого становища є неузгодженість, непослідовність і, часто, формальність антикорупційної політики.

У процесі дослідження вітчизняного антикорупційного законодавства виявлено, що в Україні створена достатня законодавча база щодо протидії корупції, однак існує низка суттєвих недоліків, одним з яких є невизначеність стосовно суб'єктів корупційних правопорушень, зокрема працівників сфери охорони здоров'я, що вимагає посилення ролі держави щодо протидії виникненню корупції. корупція повзуча приватизація соціальний

У цілому проведене дослідження дає підстави зробити висновок, що корупція, масштаби її поширення, вплив на всі сфери суспільного життя вимагають застосування не лише кримінально-правових антикорупційних заходів, але й превентивних. Потрібно розглядати цю проблему більш широко, залучати всі можливі механізми державного управління для профілактичних заходів та мінімізації корупційних проявів у сфері охорони здоров'я.

На підставі опрацьованого нами матеріалу можна зазначити, що ефективність антикорупційних заходів в Україні в основному залежить від: наявності належного антикорупційного законодавства; ефективного, послідовного його застосування; державно-управлінського забезпечення антикорупційної діяльності; розвитку громадянського суспільства, громадянського контролю та формування активної антикорупційної громадянської свідомості.

У другому розділі - “Корупція у сфері охорони здоров'я: її класифікація та передумови виникнення” - аналізуються фактори, що сприяють виникненню і поширенню корупційних взаємовідносин у сфері охорони здоров'я. Розкрито політичні, правові, економічні, соціальні, психологічні та моральні чинники, що впливають на динаміку поширення корупції як у країні в цілому, так і у сфері охорони здоров'я зокрема. Акцентується увага на тому, що незалежно від того, у якій сфері корупція виявляється, у переважній більшості випадків вона має політичне й економічне підґрунтя на тлі правової неузгодженості.

Доведено, що основними передумовами виникнення корупції у сфері охорони здоров'я, насамперед, є кризове становище галузі, повільне, непослідовне і незавершене її реформування та системна корупція в країні.

Уточнено політичні, економічні, правові, організаційно-управлінські та соціально-психологічні детермінанти корупції у сфері охорони здоров'я в Україні.

Вивчаючи передумови виникнення корупції у сфері охорони здоров'я в Україні, нами доведено, що основними її передумовами є:

- системність поширення корупції в країні в цілому: ендемічний рівень корупції;

- високий рівень латентної корупції - сукупності корупційних діянь, що були реально вчинені, але не стали відомі органам адміністративного і кримінального судочинства і, відповідно, не відображаються в офіційній статистиці;

- складна структура сфери охорони здоров'я, у якій задіяні безпосередньо не пов'язані з охороною здоров'я структури й організації (рис. 1);

- соціальна незахищеність медичних працівників (оплата праці; стан захищеності медичних працівників залежно від віку, статі, сімейного стану з урахуванням демографічних та регіональних особливостей), їх невмотивованість до легальної приватної медичної практики;

- недосконала система правового захисту як пацієнтів, так і медичних працівників;

- кризовий стан сфери охорони здоров'я, невизначеність стратегічного напряму її розвитку;

- практична необмеженість дозвільних установ;

- слабкий розвиток конкуренції у сфері охорони здоров'я, необізнаність медичних працівників щодо юридичних питань, маркетингу і розвитку підприємництва у сфері охорони здоров'я;

- поширеність тіньової економіки у сфері охорони здоров'я, що є одночасно і наслідком, і підґрунтям корупції у цій сфері;

- диспропорція в розподілі інформації.

Размещено на http://www.allbest.ru/

5

Рис. 1. Структура сфери охорони здоров'я в Україні з можливими шляхами виникнення корупційних правопорушень

У розділі систематизовано та узагальнено класифікацію корупційних дій у сфері охорони здоров'я, а саме: розмежовано власне корупцію у сфері охорони здоров'я та корупційну поведінку (індукований попит на медичні послуги, індукована пропозиція медичних послуг, повзуча приватизація тощо); наведено класифікацію корупційних діянь у сфері охорони здоров'я за рівнем виникнення (верхівкова, низова); за проявами у сферах діяльності (система охорони здоров'я; підприємницька діяльність у сфері охорони здоров'я, макроекономіка); за взаємодією регулюючих органів, постачальників медичних послуг та їхніх споживачів (нецільове використання, розтрата, розкрадання бюджетних коштів; корупція у сфері державних закупівель, системі кадрового забезпечення медичної галузі, системі постачань лікарських засобів, медичних установах тощо); за проявами корупційних діянь (хабарі, нецільове використання державних коштів, зловживання у сфері клінічних випробувань тощо).

Досліджено головне підґрунтя виникнення корупційних взаємовідносин у сфері охорони здоров'я - тіньова економічна діяльність (тіньова медицина).

Проаналізовано та узагальнено наукові погляди на вказану проблему, визначено, що це - неконтрольоване суспільством виробництво, розподіл, обмін та споживання товарно-матеріальних цінностей та послуг.

Ця діяльність не контролюється державою, не враховується офіційною статистикою, унаслідок чого її обсяги не включаються до валового внутрішнього продукту і не оподатковуються, а є джерелом незаконного привласнення частини результатів суспільної праці у вигляді прибутку, майна, цінних паперів тощо. Витрати на сектор тіньової медицини в Україні сьогодні становлять близько 3 млрд грн щорічно, а згідно з даними соціологічних опитувань кожна десята гривня з витраченої суми домогосподарств іде на неофіційну, тіньову оплату послуг з охорони здоров'я. Поширеність тіньової економіки у сфері охорони здоров'я є одночасно і наслідком, і підґрунтям корупції, особливо низової її форми - повзучої приватизації.

Повзуча приватизація - це вид корупційних дій, коли медичні працівники використовують робочий час, робоче місце, устаткування та інші ресурси державних медичних закладів з метою отримання особистої вигоди, тобто фактично займаються приватною практикою за рахунок держави. Саме такий вид корупційних діянь прита-манний країнам з перехідною економікою, що обумовлено низкою сприятливих факто-рів: низьким соціально-економічним захистом медичних працівників, неефек-тивними механізмами державного управління і державного контролю за діяльністю галузі в цілому і підприємницькою діяльністю у сфері охорони здоров'я, зокрема бюрократичними ускладненнями під час одержання ліцензій на приватну діяльність, законодавчою невизначеністю місця та відповідальності посадових осіб у сфері охорони здоров'я з огляду на антикорупційне законодавство тощо.

З метою удосконалення методичних підходів до визначення причин виникнення корупції у сфері охорони здоров'я та окреслення практичних заходів протидії їй було проведено соціологічне опитування на основі розробленої дисертантом анкети “Корупція у сфері охорони здоров'я (погляд зсередини)”. Анкетування проводилось на кафедрі управління охороною здоров'я Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика методом анонімного опитування фахівців сфери охорони здоров'я, а саме керівників підприємств, установ та організацій охорони здоров'я з різним стажем роботи, віком, статтю, які проходили курси підвищення кваліфікації. У процесі моніторингу було опитано 272 медичних працівники та відібрано 219 результативних анкет (див. таблицю).

Причини хабарництва в державних медичних закладах України

Отримані результати дослідження переконують у необхідності розробки та реалізації заходів, спрямованих на вдосконалення та розвиток механізмів державного управління протидії виникненню корупції у сфері охорони здоров'я в Україні.

У третьому розділі - “Розвиток державно-управлінських механізмів протидії корупції у сфері охорони здоров'я в Україні” - розкриваються та обґрунтовуються напрями розвитку механізмів державного управління протидією виникнення корупції у сфері охорони здоров'я в Україні.

Досліджуючи міжнародний досвід протидії корупції, нами з'ясовано, що успіх антикорупційної політики залежить від активної співпраці основних суб'єктів впливу: органів влади, неурядових громадських організацій із захисту прав пацієнтів і медичних працівників, сектора підприємництва та засобів масової інформації і складаються з трьох основних антикорупційних стратегій: силових засобів або засобів покарання (невідворотність застосування антико-рупційного законодавства); засобів попередження; просвітницьких засобів формування антикорупційної поведінки суспільства.

Останні два напрями спрямовані саме на причини виникнення корупції, а не зовнішні її прояви, тому є засобами профілактичної, запобіжної дії і, як показує міжнародний досвід, більш дієвими (хоча це засоби більш віддаленої дії). Основною перевагою їх застосування є відсутність багатьох недоліків, що характерні для “силових” методів.

Автором проаналізовано структуру управління сферою охорони здоров'я і на цій основі запропоновано державно-управлінські механізми протидії виникненню та поширенню корупції у сфері охорони здоров'я в Україні на різних рівнях управлінського впливу.

1. Національний рівень: становлення правової держави і громадянського суспільства, забезпечення відкритості влади, визначення стратегії соціально-економічного розвитку держави, розробка ефективної державної антикорупційної програми; формування ідеології державної служби (її моральних цінностей і принципів), ефективна діяльність правоохоронних органів.

2. Регіональний рівень: розроблення програм, дія яких поширюється на регіональному рівні. Переважно це антикорупційні стратегії, ініційовані керівництвом певного регіону, що справляють вплив на території цього регіону (слід зауважити, що вони в більшості своїй перекликаються з національними стратегічними механізмами протидії корупції).

3. Локальний рівень: розроблення програм, що справляють вплив на конкретному територіальному рівні, у конкретних медичних закладах територіальних громад, як, наприклад, пілотні проекти в певних районах країни (набуття навичок антикорупційної поведінки; мотивація медичних працівників; формування з місцевих бюджетів фондів для фінансування прозорої медичної практики; співпраця та активне залучення до антикорупційних програм територіальної громади, громадських організацій тощо).

Запропоновано алгоритм аналізу детермінант корупції у сфері охорони здоров'я та відповідні державно-управлінські механізми запобіганню корупції (рис. 2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

5

Рис. 2. Детермінанто обумовлений розвиток державно-управлінських механізмів протидії виникненню корупції у сфері охорони здоров'я в Україні

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що полягає в концептуальному дослідженні механізмів протидії виникненню та поширенню корупції у сфері охорони здоров'я в Україні.

Реалізована мета й завдання дають змогу сформулювати такі висновки та практичні рекомендації.

1. Досліджено природу й умови виникнення корупції як складного соціально-політичного, соціально-правового, соціально-економічного, соціально-психологічного явища. Доведено, що суто правові підходи до розуміння корупції як об'єкта впливу лише правоохоронних органів залишає поза його межами політичний, економічний, культурний, мотиваційний аспекти цього явища, що, у свою чергу, обмежує напрям розвитку дієвих антикорупційних механізмів державного управління.

2. Доведено, що, незважаючи на велику кількість наукових досліджень з державного управління сферою охорони здоров'я, недостатньо висвітлені питання корупції у сфері охорони здоров'я: наукові знання щодо причин виникнення, поширення, можливих шляхів мінімізації корупційних дій у сфері охорони здоров'я в Україні мають розрізнений, часто поверхневий характер, що, у свою чергу, дає підстави до частих політичних спекуляцій у цій сфері, декларативності антикорупційних заходів та ускладнює процес реформування сфери охорони здоров'я в Україні.

3. Узагальнено міжнародний досвід протидії корупції у сфері охорони здоров'я. Розглянуто основні напрями адаптації українського антикорупційного законодавства до європейських стандартів, а саме: створення оптимальних організаційно-правових умов здійснення антикорупційної діяльності; правового забезпечення фінансового контролю за декларуванням не лише доходів, а й витрат державними службовцями та їхніми родичами; забезпечення прозорості адміністративних процедур; мінімізація безпосереднього спілкування посадових осіб зі споживачами послуг; чітке розмежування кримінальної й адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення; внесення поправок до законодавчих актів, що регламентують господарську діяльність з метою мінімізації корупції у системі дозвільних процедур тощо.

4. Виявлено особливості української моделі корупції: системність її проявів; поширеність як верхівкової, так і низової корупції; процвітання вертикальних корупційних взаємозв'язків; тісний зв'язок корупції з тіньовою економікою; вироб-лення в суспільстві терпимого ставлення до корупції. Вищенаведені особливості у поєднанні зі складною системою взаємозв'язків у сфері охорони здоров'я, кризовим її становищем, повільним та непослідовним реформуванням галузі тощо створює умови для виникнення корупції у сфері охорони здоров'я в Україні.

5. Систематизовано та узагальнено корупційні діяння у сфері охорони здоров'я: за рівнем виникнення (верхівкова, низова); проявами у сферах діяльності (система охорони здоров'я; підприємницька діяльність у сфері охорони здоров'я, макроекономіка); за взаємодією регулюючих органів, постачальників медичних послуг та їхніх споживачів (нецільове використання, розтрата, розкрадання бюджетних коштів; корупція у сфері державних закупівель; у системі кадрового забезпечення медичної галузі, системі постачань лікарських засобів, медичних установах тощо); за проявами корупційних діянь (хабарі, нецільове використання державних коштів, зловживання у сфері клінічних випробувань, акредитації та ліцензування тощо). В окрему групу виділені корупційні дії, що безпосередньо згідно з антикорупційним законодавством України не є корупцією, але їх наявність, з одного боку, сприяє її існуванню, а з другого ? вони можливі при поширеній корупції в країні (індукований попит, повзуча приватизація тощо).

6. Конкретизовано суть поняття “повзуча приватизація”, яку зарубіжні науковці відносять, власне, до корупції й трактують її як дії, коли медичні працівники використовують робочий час, робоче місце, устаткування та інші ресурси державних медичних закладів з метою отримання особистої вигоди, тобто практично займаються приватною практикою за рахунок держави. Автором з огляду на прогалини у вітчизняному антикорупційному законодавстві, зокрема у частині невизначеності суб'єктів корупційних діянь, запропоновано розглядати повзучу приватизацію як особливу форму корупційних дій у сфері охорони здоров'я, тобто фактів реальної дійсності, що безпосередньо на сьогодні з правової точки зору корупцією не є, але їх наявність, з одного боку, сприяє її існуванню, а з другого - обумовлюється системною корупцією в країні.

7. Обґрунтовано основні напрями розвитку державно-управлінських механізмів протидії виникненню та поширенню корупції у сфері охорони здоров'я в Україні. Доведено, що розгляд корупції як системного поліпатогенного соціально-політичного явища вимагає такого ж підходу у питаннях напрямів розробки дієвих антикорупційних механізмів: поєднання заходів протидії виникненню корупції із заходами боротьби, забезпеченням невідворотності й своєчасності покарання. Важливим антикорупційним державно-управлінським механізмом може стати: по-перше, проведення експертизи всіх законодавчих актів щодо прокорупціногенності, насамперед тих, які регулюють владні, соціальні та економічні відносини як в цілому в країні, так і у сфері охорони здоров'я; по-друге, в антикорупційному законодавстві розширити коло суб'єктів корупційних діянь, включивши в нього працівників сфери охорони здоров'я; по-третє, значну частину функцій, що виконуються державними органами, делегувати недержавному сектору.

8. Розкрито й обґрунтовано роль діяльності інститутів громадянського суспільства щодо протидії виникненню корупції у сфері охорони здоров'я, а саме: формування антикорупційної громадянської свідомості шляхом формування ефективної антикорупційної поведінки, підвищення рівня правової свідомості й нетерпимості до корупційних форм поведінки, активне залучення громадськості до процесу обговорення, розробки й удосконалення інструментів протидії корупції тощо.

Основні наукові результати дисертаційного дослідження дають підстави запропонувати такі практичні рекомендації:

- Верховній Раді України ввеcти в дію Закон України “Про засади запобігання та протидії корупції” (№ 1506-17); прискорити прийняття змін до Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров'я” (№ 2802-12), у яких необхідно визначити механізми удосконалення правової бази у сфері охорони здоров'я, оптимізації мережі закладів охорони здоров'я, запровадження державних соціальних стандартів, забезпечення прав і обов'язків окремих груп населення, медичних та фармацевтичних працівників; прийняти закони України “Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування”, “Про доброчесну поведінку осіб, уповноважених на виконання функцій держави, органів місцевого самоврядування”, а також щодо надання статусу державного службовця медичним працівникам;

- Міністерству охорони здоров'я України розробити систему моніторингу результативності й ефективності впровадження реформування сфери охорони здоров'я, механізми мотивації медичного персоналу до якісної та прозорої діяльності, механізми контролю використання бюджетних коштів; створити незалежну структуру громадського контролю за роботою дозвільної системи, проведення ліцензування та акредитації;

- Національній академії державного управління при Президентові України забезпечити включення в навчальні програми зі спеціальності “Державне управління у сфері охорони здоров'я” розділу антикорупційних механізмів у сфері охорони здоров'я.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Попченко Т. Корупція як перешкода ефективному державному регулюванню сфери охорони здоров'я / Тетяна Попченко // Актуал. пробл. держ. упр. : зб. наук. пр. - Дніпропетровськ : ДРІДУ НАДУ, 2007. - Вип. 3 (29). - С. 175-181.

2. Попченко Т. Основні причини корупції в сфері охорони здоров'я та методи її дослідження / Тетяна Попченко // Актуал. пробл. держ. упр. : зб. наук. пр. Одес. регіон. ін-ту держ. упр. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2008. - Вип. 2 (34). -
С. 187-193.

3. Попченко Т. П. Реформування системи охорони здоров'я як один з ме-ханізмів протидії корупції / Т. П. Попченко // Стратег. пріоритети. - 2008. - № 4 (9). - С. 129-136.

4. Попченко Т. Механізми протидії корупції у сфері охорони здоров'я - міжнародний досвід / Тетяна Попченко // Актуал. пробл. держ. упр. : зб. наук. пр. Одес. регіон. ін-ту держ. упр. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2009. - Вип. 2 (38). - С. 186-188.

5. Попченко Т. Регулювання підприємницької діяльності у сфері охорони здоров'я як один із шляхів протидії корупції / Тетяна Попченко // Вісн. держ. служби України. - 2009. - № 3. - С. 33-38.

6. Попченко Т. Розвиток державно-управлінських механізмів протидії виникненню та розповсюдженню корупції у сфері охорони здоров'я / Тетяна Попченко // Зб. наук. пр. НАДУ. - К. : НАДУ, 2009. - Вип. 1. - С. 89-98.

7. Попченко Т. Корупція в сфері охорони здоров'я - стан проблеми в світі (за даними доповіді організації Transparency International) / Т. Попченко // Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 31 трав. 2007 р. : у 4 т. / за заг. ред. О. Ю. Оболенського, С. В. Сьоміна. - К. : Вид-во НАДУ, 2007. - Т. 4. - С. 265-267.

8. Білинська М. М. Корупція як перешкода ефективному державному регулюванню сфери охорони здоров'я / М. М. Білинська, Т. П. Попченко // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації : матеріали щоріч. міжнар. наук.-практ. конф., Одеса, 31 жовт. 2007 р. : у 2 т. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2007. - Т. 1. - С. 290-293. - Авт.: с. 290-292.

9. Попченко Т. П. Повзуча приватизація як один із проявів корупції в сфері охорони здоров'я / Т. П. Попченко // Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 30 трав. 2008 р. : у 3 т. / за заг. ред. О. Ю. Оболенського, С. В. Сьоміна. - К. : НАДУ, 2008. - Т. 1. - С. 325-327.

10. Попченко Т. П. Механізми протидії корупції в сфері охорони здоров'я / Т. П. Попченко // Демократичні стандарти врядування й публічного адміністрування : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Львів, 4 квіт. 2008 р. : у 2 ч. - Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2008. - Ч. 1. - С. 483-486.

11. Попченко Т. П. Основні причини корупції в сфері охорони здоров'я / Т. П. Попченко // Державне управління та місцеве самоврядування : тези VIII Міжнар. наук. конгр., Харків, 27-28 берез. 2008 р. - Х. : ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2008. - С. 289-290.

12. Попченко Т. П. Корупція як перешкода ефективному державному регулюванню сфери охорони здоров'я / Т. П. Попченко // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації : матеріали щоріч. міжнар. наук.-практ. конф., Одеса, 31 жовт. 2007 р. : у 2 т. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2007. - Т. 1. - С. 290-292.

13. Білинська М. М. Впровадження бізнес-інкубаторів як один із шляхів профілактики корупції в сфері охорони здоров'я / М. М. Білинська, Т. П. Попченко // Демократичне врядування в контексті глобальних викликів та кризових ситуацій : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (3 квіт. 2009 р., Львів) : у 2 ч. / за наук. ред. чл.-кор. НАН України В. С. Загорського, доц. А. В. Ліпенцева ; Львів. регіон. ін-т держ. упр. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; Держ. установа “Ін-т економіки та прогнозування” НАН України ; Львів. облдержадмін. - Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2009. - Ч. 1. - С. 492-494. - Авт.: с. 493-494.

АНОТАЦІЇ

Попченко Т. П. Розвиток державно-управлінських механізмів протидії виникненню корупції у сфері охорони здоров'я в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Національна академія державного управління при Президентові України. - Київ, 2010.

Дисертація присвячена комплексному аналізу корупції як соціального явища. Її актуальність обумовлена тим, що в Україні, як і в усьому світі, корупцію віднесено до однієї з головних правових, економічних та політичних проблем, яка вже давно вийшла за межі суто юридичних питань, перестала бути злочином лише державних службовців. Корупція вражає усі сфери суспільного життя, у тому числі й сферу охорони здоров'я.

У роботі відображено особливості корупції у сфері охорони здоров'я в Україні: системність її проявів, поширеність як верхівкової, так і низової корупції, вертикальних корупційних взаємозв'язків; тісний зв'язок корупції з тіньовою економікою; терпиме ставлення суспільства до корупції. На основі системного аналізу детермінант корупції запропоновано напрями розвитку механізмів державного управління щодо протидії виникненню та поширенню корупції у сфері охорони здоров'я в Україні. Особливу увагу приділено питанням розвитку громадянського суспільства як основного контролера стану протидії корупційним проявам у сфері охорони здоров'я.

Ключові слова: державне управління, сфера охорони здоров'я, корупція, корупційні взаємозв'язки, громадянське суспільство, протидія, механізми державного управління.

Попченко Т. П. Развитие государственно-управленческих механизмов противодействия возникновению коррупции в сфере здравоохранения в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук государственного управления по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Национальная академия государственного управления при Президенте Украины. - Киев, 2010.

Диссертация посвящена комплексному анализу коррупции как социального явления. Её актуальность обусловлена тем, что в Украине, как и во всем мире, коррупция является одной из главных правовых, политических, экономических проблем и давно вышла за пределы только юридических вопросов, которые касаются сугубо государственных служащих. Она стала одним из определяющих факторов, которые искажают саму суть справедливости, прозрачности принятия управленческого решения, верховенства права; мотивируют внеправовое поведение, процветание теневых отношений в обществе.

Коррупция поражает все сферы общественной жизни, в том числе и сферу здравоохранения, которая является важнейшей составляющей любого государства, поскольку непосредственно затрагивает интересы не только общества в целом, но и интересы каждого отдельно взятого человека. Учитывая важность сферы здраво-охранения, следует отметить, что любые формы коррупционных действий в этой сфере, по степени влияния на общество и тяжести причиняемых последствий, превосходят другие общественно опасные деяния, так как они не только дискредитируют всю исследуемую сферу, способствуя снижению авторитета ее сотрудников и формированию негативного общественного мнения относительно медицинского обслуживания населения, но и посягают на важнейшие ценности - жизнь и здоровье человека, защита которых является одной из приоритетных обязанностей любого государства.