3. Основною особливістю правового становища вірменських громад на українських землях у складі Польського Королівства та Речі Посполитої була їх відокремленість (правова автономія), яка істотно відрізнялася від інших національних громад на той час. Адміністративно-територіальна організація вірменських громад на українських землях мала всі ознаки територіальної правової автономії (визначена територія проживання, населення, влада). Населення вірменської громади складали вірмени, які сповідували одну релігію. Вірмени на українських землях мали свої церкви, здійснювали релігійно-звичаєві обряди, розмовляли рідною мовою, застосовували національне право. Завдяки юридичному забезпеченню польською владою автономії вірменським та іншим громадам, міжнаціональні конфлікти у той час були рідкісними.

4. Органи центральної влади Польського Королівства та Речі Посполитої, а також власники міст сприятливо ставилися до вірменських іммігрантів та своїми привілеями гарантували існування самоврядних прав, оскільки вони забезпечували зростання економічного потенціалу міст. Серед інститутів самоврядування вірменських громад Галичини та Поділля необхідно виокремити вірменських війта, старійшин та суд, правовий статус яких змінювався залежно від політичних подій та конкуренції з боку інших національних громад (католицької та православної). Адміністративно-судові функції у вірменських громадах Галичини та Поділля належали до компетенції війта і вірменських старійшин. Війт координував діяльність вірменського суду, проте в окремих містах (зокрема, у Львові) юрисдикція вірменських громад була обмеженою і суд очолював війт магдебурзького права (міський війт). Обґрунтовано, що крім адміністративно-судових, до компетенції війта належали господарські та представницькі функції. Влада вірменського суду поширювалася лише на вірмен, які належали до місцевої національної громади, і на представників інших національностей, які мешкали у вірменських кварталах. У Галичині та на Поділлі інститут вірменського війта не отримав чіткого підтвердження свого юрисдикційного статусу. Наслідком цього стали суперечки між магістратами міст та вірменськими громадами.

5. Особливістю формування органів вірменського самоврядування на українських землях було паралельне співіснування органів міського самоврядування відповідно до магдебурзького права. Органи самоврядування вірменських громад, незалежно від своєї форми і кількості членів, перед польською владою виступали як представники вірменського населення, що здійснювали адміністративну та судову владу всередині своєї громади. Організація і діяльність ради старійшин відбувалося на основі вірменського звичаєвого права, а також регулювалися королівськими привілеями та привілеями власників міст. Вірменських старійшин обирала вірменська громада, термін їхніх повноважень та періодичність виборів не була встановлена, проте можна стверджувати, що на цю процедуру вплинули як традиції вірменського самоврядування, так і практика магдебурзького права. Старійшини брали участь у здійсненні судочинства, представляли інтереси національної громади перед власниками міста та королівським урядом та виконували посередницькі функції між членами громади та іншими мешканцями міст Галичини і Поділля.

6. Вірменські поселенці відігравали важливу роль у економічному розвитку українських земель, завдяки яким Польське Королівство та Річ Посполита отримували значні прибутки. Вірменським громадам на українських землях, які брали активну участь у внутрішній і зовнішній торгівлі, вдалося створити міцну судову і правову автономію у вигляді вірменського війтівства та вірменського суду, які застосовували своє національне право. У тих українських містах, де вірменська громада була нечисельною, її автономія обмежувалася релігійними справами.

7. У своїй діяльності вірменські суди вірменських громад Галичини і Поділля застосовували правові норми давньовірменського права, яке кодифікував наприкінці ХІІ - на початку ХІІІ ст. Мхітар Гош. Джерелами правових норм Судебника Мхітара Гоша були звичаєве право, візантійське та сірійське законодавство, Старий і Новий завіти, а також канонічне право. Потреба тлумачення юридичних норм вірменського права для їх використання в роботі змішаних судів (за участю вірменських старійшин та міського війта) сприяла тому, що 5 березня 1519 р. польський король Сигізмунд І затвердив новий кодекс вірменського права, відомий як "Вірменський статут 1519 р.". Вірменський статут складався з двох частин (вступної, до якої входило 10 статей, та основної, до якої входило 124 статті). Джерелами Статуту були правові норми Судебника Мхітара Гоша, а також норми магдебурзького права. Окремі правові норми регулювали примітки короля Сигізмунда І. Статут 1519 р. отримав застосування в усіх вірменських громадах Галичини та Поділля і регулював правові відносини цивільного, шлюбно-сімейного та кримінального характеру.

8. Правовий аналіз Вірменського статуту 1519 р. засвідчив відсутність процесуальних норм, які б регулювали питання судочинства. Це стало причиною укладення проекту процесуального кодексу, який отримав назву "Порядок судів і справ вірменського права" і був перекладений польською мовою у 1604 р. Цей проект кодексу не отримав санкції королівської влади, проте став фактично діючим джерелом вірменського права для вірменських судів на території Галичини та Поділля. Вірменське судочинство передбачало використання таких елементів, як врахування пояснення сторін, показання свідків, розгляд і врахування зібраних доказів. Існував інститут апеляційного оскарження рішень суду перед королівським судом.

9. Значне місце у Вірменському статуті 1519 р. було відведено цивільно-правовим нормам. Це пояснювало тим, що вірменські поселенці на українських землях Польського Королівства та Речі Посполитої активно займалися ремеслом та торгівлею. Цивільне право за Вірменським статутом об'єднувало в собі та регламентувало право власності, зобов'язальне право, зокрема чітко регулювало договірні відносини. Найбільш поширеними були договори купівлі-продажу, позики, підряду, оренди, схову. Важливе місце відводили зобов'язанням, що виникали у зв'язку заподіянням шкоди (умисної, неумисної). Статут чітко визначав суб'єкт, об'єкт та зміст зобов'язальних правовідносин. Сімейно-шлюбне право укладачі Вірменського статуту 1519 р розробили не так ґрунтовно. Значну увагу приділено питанням вирішення сімейних спорів, взаємовідносин між батьками та дітьми, укладенню шлюбів, опікунства над неповнолітніми та успадкованим майном.

Вагоме місце Вірменський статут 1519 р. відводив спадковому праву, яке розрізняло спадкування за законом та за заповітом. Заповіт вважався дійсним незалежно від стану здоров'я спадкодавця на момент складення заповіту. У тому випадку, коли особа не укладала заповіту, наступало спадкування за законом. Спадкоємцями були й найближчі родичі (діти), і родичі до четвертого покоління. У тому випадку, коли родичів не було, спадок переходив на користь польського короля як глави держави.

10. Кримінальне право за Вірменським статутом 1519 р. розрізняло види злочинів та види покарань за їх вчинення. Під час призначення покарання брали до уваги пом'якшуючі та обтяжуючі обставини. Статут не визначав вік, з настанням якого особу можна було притягнути до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, проте враховував вік потерпілого. Правові норми передбачали визначення того, чи злочин було вчинено умисно чи з необережності. Серед видів злочинів розрізняли злочини проти короля, проти особи, проти честі й гідності та проти власності. Видами покарання були смертна кара, ув'язнення, відрубування кінцівок.

11. Зміна правового статусу вірменських громад Галичини та Поділля пов'язана зі зміною державної приналежності цих територій. Згідно з умовами першого поділу Речі Посполитої 1772 р., Галичина та західна частина Поділля були приєднані до Австрійської імперії, згідно з другим поділом Речі Посполитої 1793 р., інша частина Поділля, зокрема Кам'янець-Подільський, була включена до складу Російської імперії. На зазначених територіях поширювалося загальноімперське законодавство, яке не передбачало особливого автономного статусу національних меншин.

12. Історія правового регулювання етнічних громад, зокрема вірменської громади, на українських землях у складі Польського Королівства та Речі Посполитої, незважаючи на деякі дискримінаційні прояви щодо вірмен та євреїв, була прикладом досягнення соціально-правового, релігійного та національного миру. Таких прикладів було небагато у Середньовічній Європі і який сьогодні заслуговує на вивчення з метою його застосування у сучасному правовому житті.

У сучасних умовах відродження та розвиток духовності українського народу повинні відбуватися в атмосфері єдності, миру, злагоди між представниками всіх національностей, що має допомогти суспільству повернутися до поліфонії культур, сприяти їх взаємопроникненню, а, відтак, і повноцінному входженню України до європейського та світового культурного простору.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Попович О.С. Структура та діяльність вірменських судів на Поділлі / О.С. Попович // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - Львів, 2006 р. - Вип.43. - С.78-83.

2. Попович О.С. Правове регулювання відносин у вірменських громадах на українських землях за Судебником М. Гоша / О.С. Попович // Ученые записки Таврического национального университета им В.И. Вернадского. Научный журнал. Серия "юридические науки”. - Симферополь, 2007. - Т.20 (59). - № 2. - С.248-253.

3. Попович О.С. Регулювання кримінально-правових відносин у вірменських громадах Поділля (XIV-XVIII ст.) / О.С. Попович // Щоквартальник "Держава і право”. - К., 2008. - № 39. - С.38-39.

4. Попович О.С. Особливості кримінальної відповідальності за Вірменським статутом 1519 р. // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія: "Право №872” - Харків, 2009, С.221-225.

5. Попович О. Структура и деятельность армянских судов на Подолье (ХIV-XVIII вв.) // Историко-филологический журнал, 2006, №3/173 - Ереван, Армения, - С219-224.

6. Попович О.С. Самоврядування вірменської громади Кам'янця-Подільського (XIV-XVIII ст.) / О.С. Попович // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: матеріали XII регіональної науково-практичної конференції, (Львів, 9-10 лютого 2006 р.). - Львів, 2006. - С.98-99.

7. Попович О.С. "Порядок судів і справ вірменського права" та його значення для здійснення правосуддя у вірменських громадах (XIV-XVІІІ) / О.С. Попович // Збірник тез міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених "П'яті осінні юридичні читання”, (м. Хмельницький, 27-28 жовтня 2006 р.). - Хмельницький, 2006. - Ч.1. - С.78-79.

8. Попович О.С. Природно-географічні, соціально-економічні та правові чинники переселення вірмен на українські землі (Х-ХІІІ ст.) / О.С. Попович // Матеріали Міжнародної наукової конференції молодих вчених "Шості осінні юридичні читання”, (Хмельницький, 26-27 жовтня 2007 р.). - Хмельницький, 2007. - С.79-81

9. Попович О.С. Реформа міського управління в Австрії та позбавлення вірменських громад особливого правового статусу у Галичині / О.С. Попович // Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави, (Одеса, 10-11 листопада 2006 р.). - Одеса, 2006. - С.319-321.

10. Попович О.С. Правові засади і особливості застосування Судебника М. Гоша у вірменських громадах на Галичині у складі Польщі (1349-1569 рр.) / О.С. Попович // Актуальні проблеми розвитку державності та правової системи в Україні: матеріали XIІI регіональної науково-практичної конференції, (Львів, 9-10 лютого 2007 р.). - Львів, 2007. - С.126-127.

11. Попович О.С. Особливості обмеження прав місцевого самоврядування вірменських громад на українських землях у XVIII ст. / О.С. Попович // Збірник тез І Міжнародної науково-практичної конференції аспірантів і студентів "Волинь очима молодих науковців: минуле, сучасне, майбутнє”, (м. Луцьк, 18-19 квітня 2007 р.). - Луцьк, 2007. - С.73-75.

12. Попович О.С. Регулювання кримінально-правових відносин у вірменських громадах Поділля (XIV-XVII ст.) / О.С. Попович / Проблеми протидії злочинності: історико-правовий аспект: матеріали XVIII Міжнародної історико-правової конференції 13-17 вересня 2007, (13-17 вересня 2007р, с. Стерегуще, Крим). - Сімферополь, 2008. - С.86-91.

13. Попович О.С. Вірменський статут 1567 р. та його вплив на правовий статус вірменських громад Поділля" / О.С. Попович // Проблеми державності і захисту прав людини в Україні: матеріали XIV регіональної науково-практичної конференції, (Львів, 6 лютого 2008 р.). - Львів, 2008. - С.72-75.

14. Попович О.С. Правове регулювання земельних відносин у вірменських громадах на українських землях (XIV-XVII ст.) / О.С. Попович // Збірник тез міжнародної історико-правової конференції "Земля і земельні відносини в історії держави і права, держави і юридичної думки”, (м. Судак, 25-28 вересня 2008 р.). - Сімферополь, 2008. - С.59-60.

15. Попович О.С. Історико-правові аспекти виникнення вірменських поселень у Галичині та їх правовий статус (XIV-XVIIІ ст.) / О.С. Попович // Матеріали IV Всеукраїнської науково-практичної конференції "Правова система суспільства: Сучасні проблеми та перспективи розвитку”, (м. Кіровоград, 18 квітня 2008 р.). - Кіровоград, 2008. - С.70-76.

16. Попович О.С. Особливості реалізації адміністративно-правового статусу вірменських громад на українських землях (XІV-XVIII ст.) / О.С. Попович // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: матеріали XV регіональної науково-практичної конференції, (Львів, 4-5 лютого 2009 р.). - Львів, 2009. - С.95-98.

Анотації

Попович О.С. Правові засади і особливості самоврядування вірменських громад на українських землях у складі Польщі та Речі Посполитої (1349-1795 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. - Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2010.

У роботі на основі сучасних методологічних підходів історико-правової науки, узагальнюючого вивчення наукової літератури, пам'яток вірменського права, архівних матеріалів здійснено системний аналіз правових засад і особливостей самоврядування вірменських громад на українських землях у складі Польщі та Речі Посполитої (1349-1795 рр). Проаналізовано законодавство Польщі та Речі Посполитої, яке визначало правовий статус органів самоврядування вірменських громад на українських землях. Досліджено організаційно-правові форми діяльності вірменського війта як очільника громади, визначено порядок його обрання, повноваження. Встановлено сферу і характер міжнаціональних відносин вірменських, українських, єврейських громад на українських землях. Досліджено особливості джерел вірменського права на українських землях та розкрито організацію судів вірменських громад, а також порядок здійснення судочинства у вірменських судах.

Ключові слова: вірменське самоврядування, вірменський війт, вірменська старійшина, джерела вірменського права, вірменська громада, кодифікація вірменського права, Польща, Річ Посполита.

Попович О.С. Правовые основы и особенности самоуправления армянских общин на украинских землях в составе Польши и Речи Посполитой (1349-1795 рр.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 - теория и история государства и права; история политических и правовых учений. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко. - Львов, 2010.

В работе на основе современных методологических подходов историко-правовой науки, обобщающего изучения научной литературы, памяток армянского права, архивных материалов осуществлен системный анализ правовых основ и особенностей самоуправления армянских общин на украинских землях в составе Польши и Речи Посполитой (1349-1795 гг.).

Проанализировано законодательство Польши и Речи Посполитой, которое определяло правовой статус органов самоуправления армянских общин на украинских землях. Выяснено, что органы центральной власти Польского Королевства и Речи Посполитой, а также владельцы городов благоприятно относились к армянским иммигрантам и своими привилегиями гарантировали существование самоуправляющихся общин, поскольку они обеспечивали рост экономического потенциала городов. Среди институтов самоуправления армянских общин Галичины и Подолья необходимо выделить армянских войта, старейшин и суд, правовой статус которых изменялся в зависимости от политических событий и конкуренции со стороны других национальных общин (католической и православной).

Исследованы организационно-правовые формы деятельности армянского войта как руководителя общины, определен порядок его избрания, полномочия. Аргументировано положение, что административно-судебные функции в армянских общинах Галичины и Подолья относились к полномочиям войта и армянских старейшин. Войт координировал деятельность армянского суда, однако в отдельных городах (в частности, во Львове) юрисдикция армянских общин была ограниченной и суд возглавлял войт магдебургского права (городской войт). Обосновано, что кроме административно-судебных, к компетенции войта принадлежали хозяйственные и представительские функции. Власть армянского суда распространялась лишь на армян, которые принадлежали к местной национальной общине, и на представителей других национальностей, которые жили в армянских кварталах. В Галичине и на Подолье институт армянского войта не получил четкого подтверждения своего юрисдикционного статуса. Следствием этого стали споры между магистратами городов и армянскими общинами.

Установлена сфера и характер междунациональных отношений армянских, украинских, еврейских общин на украинских землях. Отражено, что особенностью формирования органов армянского самоуправления на украинских землях было параллельное сосуществование органов городского самоуправления соответственно магдебургскому праву. Органы самоуправления армянских общин, независимо от своей формы и количества членов, перед польской властью выступали как представители армянского населения, которые осуществляли административную и судебную власть внутри своей общины.

Исследованы особенности источников армянского права на украинских землях и раскрыто организацию судов армянских общин, а также порядок осуществления судопроизводства в армянских судах. Показано, что формирование совета старейшин происходило на основе армянского обычного права, а также регулировалось королевскими привилегиями и привилегиями владельцев городов. Армянских старейшин избирала армянская община, срок их полномочий и периодичность выборов не были установлены, однако можно утверждать, что на эту процедуру повлияли как традиции армянского самоуправления, так и практика магдебургского права. Старейшины принимали участие в осуществлении судопроизводства, представляли интересы национальной общины перед владельцами города, королевским правительством и выполняли посреднические функции между членами общины и другими жителями городов Галичины и Подолья.

Ключевые слова: армянское самоуправление, армянский войт, армянская старейшина, источники армянского права, армянская община, кодификация армянского права, Польша, Речь Посполитая.

Popovych O.S. Legal Principles and Peculiarities of the Armenian Communities' Self-government at the Ukrainian Lands as the Part of Poland and Polish-Lithuanian Commonwealth (1349-1795). - Manuscript

Dissertation for the academic degree of the Canidate of Sciences in Law, specialization 12.00.01 - theory and history of the state and law; history of political and law teachings. Ivan Franko Lviv National University. Lviv, 2010

On the basis of modern methodological approaches in history and law, extensive review of scientific literature as well as review of written rules of Armenian law and archival materials, the system analysis of legal principles and peculiarities of the Armenian communities' self-government at the Ukrainian lands as the part of Poland and Polish-Lithuanian Commonwealth (1349-1795) was conducted. Besides, the review of Polish legislation which determined the legal status of Armenian self-government bodies at the territory of Ukraine was made.

Moreover, procedural and institutional forms of Armenian voit's activity as well as his obligations and election rules were researched. The character of inter-national relations of Armenian, Ukrainian and Jewish communities at the Ukrainian lands was determined. Finally, the peculiarities of Armenian law sources and Armenian courts organization were described. Also the rules of court proceedings in Armenian courts were discussed.

Key words: Armenian self-government, Armenian voit, Armenian elder, sources of Armenian law, Armenian community, Armenian law codification, Poland, Polish-Lithuanian Commonwealth.

Размещено на Allbest.ru