Теоретико-методологічні основи механізмів державного управління соціальними проектами та програмами

З'ясовано, що основними інструментами управління ризиками є: організаційні, технічні, кадрові, інформаційно-аналітичні, договірно-правові, фінансові, комерційні. У роботі запропоновано основні засоби управління, що складаються з механізму відбору виконавців і створення мультипроектної (віртуальної) команди проекту; організаційно-психологічних методів створення взаємодії, партнерства й довіри; методів вимірювання ступеня задоволення клієнтів - отримувачів соціальних благ.

Основна проблема у процесі побудови партнерських відносин довіри між владою й виконавцями виявляється в досягненні цілей проекту - різному рівні задоволення тих, хто отримує соціальні блага (ефекти) - клієнтів проекту, які часто також є активними його учасниками. Встановлено, що визначення рівня задоволення отримувачів соціальних благ можна провести за функцією виправданих очікувань клієнтів, які можуть бути оцінені за такими найбільш суттєвими властивостями соціальної послуги, які впливають на сприйняття її якості: 1) точність і відповідальність; 2) чуйність; 3) чесність і довірливість; 4) співчуття; 5) матеріалізованість блага.

У роботі рекомендовано такі рівні «розривів» у сприйнятті якості заходів соціального проекту:

«розрив» у знаннях ? нерозуміння виконавцями проекту очікувань клієнтів, що приводить до розриву між очікуваннями клієнтів і сприйняттям цих очікувань виконавцями проекту;

«розрив» у стандартах ? невміння встановити стандарти якості, що відповідають очікуванням клієнтів, або відсутність їх у стандартах;

«розрив» у реалізації ? нездатність забезпечити якість реалізації проекту відповідно до встановленого стандарту;

«розрив» у комунікаціях ? невідповідність переданої інформації про якість проекту фактичному рівню, що пов'язано з завищеними очікуваннями.

Дослідження показали, що найбільші ризики під час реалізації соціальних проектів мають місце серед „розривів” у стандартах і комунікаціях. Для підвищення ефективності реалізації проекту й зниження рівня його ризикованості в роботі запропонована структура єдиного стандарту соціального проекту, що базується на кращих світових досягненнях проектного менеджменту з урахуванням специфіки української системи державного управління соціальним розвитком.

У роботі запропоновано використання стейкхолдерського підходу, сутність якого ? в перерозподілі ризиків серед бізнесового та владного оточення спільної команди управління соціальним проектом. Для підвищення ефекту конкретного соціального проекту й зниження ступеня ризиків в роботі об'єднано інструменти управління взаємодією зацікавлених сторін - карту стейкхолдерів і «дорожню» карту соціальної програми (портфеля проектів). Доведено, що карта стейкхолдерів являє собою інструмент, який дозволяє найбільш адекватно провести їх ідентифікацію, оцінити вплив ризиків на реалізацію проекту й визначити сигнали, які з'являються з боку проектного оточення.

На рис. 4 наведено «дорожню» карту соціальної програми з визначеним зв'язком між інструментами управління нею: картою стейкхолдерів, ланцюжком створення цінності, підсистемами управління й наявністю в них проблемних зон. Вся дорожня карта формується на системі стандартів, що визначаються нормативно-законодавчими актами та чинними соціальними нормативами.

Для підвищення ефективності реформування соціальної сфери в роботі запропоновано використання принципів корпоративної соціальної відповідальності й механізму соціального контракту, тобто взаємних зобов'язань і взаємозумовленості дій з боку держави, бізнесу й громадян, необхідних для встановлення ефективних правил діяльності в тій або іншій соціальній сфері й розбудови України як держави добробуту.

У шостому розділі - «Удосконалення механізмів державного управління соціальними проектами та програмами» ? удосконалено організаційні й фінансові механізми державного управління соціальним розвитком, розроблено організаційно-економічний механізм управління окремим проектом/програмою.

З'ясовано, що на рівні держави механізми управління включають законотворчі, регулюючі і стимулюючі; на рівні регіону ? пропонуються механізми узгодження інтересів соціальних партнерів (створення проектних офісів або керівних рад; ініціювання проектів; соціальне замовлення; впровадження соціальних інновацій); на рівні конкретного проекту складовими є: контролінг, організація проектного офісу, оцінювання ефективності проекту, його фінансування, розробка проектної документації, організація проектного партнерства, управління проектними ризиками (рис. 5).

Організаційний механізм державного управління національними й державними соціальними проектами та програмами подано на рис. 6. Запропонований механізм передбачає формування моделі державного менеджменту з використанням концепції “соціальної корпорації”, в якій державні чиновники діють як менеджери складових соціального розвитку. Ця модель характеризується ризикованістю, інноваційністю прийнятих рішень, більш ефективними підходами до аналізу, структурування й розв'язання суспільних проблем, зосередженням на результатах діяльності. Найбільшим пріоритетом обраної моделі вважається досягнення високого рівня якісних результатів проекту й обслуговування населення найкращим чином. Основними цілями національних і державних соціальних проектів та програм є зняття соціального напруження населення у найбільш значущих сферах життя (медицина, освіта, житло, екологія, соціальний захист непрацездатних

З'ясовано, що розробка й реалізація соціальних проектів може бути успішною за наявності матеріально-грошових активів підприємств, регіонів, соціальних галузей, країни в цілому. Основними умовами соціального прогресу є ресурсні джерела державного й місцевих бюджетів; позабюджетних фондів; активи бізнес-структур; міжнародних інститутів (фондів); населення (доброчинні пожертви) тощо. Пріоритетним завданням органів державного управління щодо реалізації соціально значущих проектів та програм є стимулювання ефективних інноваційних форм їх фінансування, заснованих на спільній участі держави, бізнесу й громадян.

У результаті аналізу наявних форм фінансування соціальних проектів та програм з'ясовано, що до джерел прямого фінансування належать ресурси галузей соціальної сфери, кошти державного й місцевих бюджетів, ресурси механізму соціального замовлення, позабюджетні фонди, кошти стабілізаційного фонду, трансферти й кошти на програми соціально-економічного розвитку, ресурси бізнес-структур і кошти населення.

Опосередковане фінансування здійснюється за рахунок коштів та інших активів міжнародних фондів, трансфертів і коштів неприбуткових організацій, через спільні соціальні програми бізнесу й влади, соціальні інвестиції та соціальне підприємництво, надання соціальної реклами, волонтерську діяльність, залучення фахівців підприємств до соціальної роботи, використання ресурсів громадської експертизи та адвокасі, консультацій та обміну інформацією, виконання соціальних робіт, пільгового оподаткування, капітальної конверсії, створення бізнес-центрів та інкубаторів, безоплатних клірингових і складських послуг, примусового вилучення непогашеної заборгованості в бюджет, фондів фінансування будівництва житла, безоплатної передачі товарів, робіт і послуг.

З'ясовано, що для більшості програм і проектів основним джерелом фінансування соціальних заходів в Україні поки що залишаються державний та місцевий бюджети. Однак результати аналізу свідчать про те, що система фінансування соціальної сфери України відходить від переважання державних джерел фінансування до механізму фінансування з бюджетів організацій, які реалізують проекти та програми, та механізмів кредитування, що дозволить більш ефективно використовувати бюджетні кошти й досягати певних соціальних цілей.

Доведено, що інноваційними формами й інструментами фінансування соціальних програм і проектів є: благодійні пожертви й спонсорська адресна допомога бізнес-структур; інвестування об'єктів (прав) інтелектуальної власності та проектних заходів щодо користування й надання соціальних послуг; делегування співробітників бізнес-структури з використанням їх часу, знань, навичок, інформації, контактних зв'язків для реалізації соціальних програм; грошові гранти; створення корпоративних фондів; соціальні інвестиції бізнес-структур у довгострокові соціальні програми держави й регіону; соціально значущий маркетинг - форма адресної фінансової допомоги за рахунок направлення отриманого прибутку на впровадження соціальних заходів; фандрейзинг - залучення ресурсів національних і міжнародних “донорів”.

Дослідження концепції державної соціальної політики й соціальних програм органів місцевого самоврядування дозволяють зробити висновки про те, що сьогодні формулюються лише пріоритети й обсяги фінансування заходів, але не визначаються чіткі результати і позитивні наслідки, ефективність запроваджуваних соціальних проектів. Обґрунтовано, що ефективність проекту являє собою категорію, що відображає відповідність проекту цілям й інтересам його учасників. Під час проведення оцінки першочерговим завданням є вироблення системи критеріїв, за якими повинні оцінюватися проекти та програми. Результати соціальних проектів та програм оцінюються, перш за все, наслідками, що можуть бути виражені ефектами й витратами, а також досягненням цілей зацікавлених сторін і споживачів соціальних послуг.

Загальну характеристику підходів і методів оцінки ефективності соціальних проектів подано на рис. 7.

У роботі опрацьовано декілька підходів до розв'язання завдання щодо оцінки вигоди й ефективності соціального проекту: за політичними цілями та ідеологією, за рівнем ефективності - перевищення економічних вигід над витратами, за досягненням визначених суспільством цілей. Дослідження автора засвідчують необхідність використання нового підходу.

Запропоновано оцінювати соціальні проекти/програми за такими критеріями: запитаність певних соціальних перетворень (заходів, послуг) програми в залежності від можливих обсягів державного фінансування в окрему неприбуткову організацію; задоволеність громади й замовника якістю окремого проекту або соціальною послугою в країні, рівень соціального розвитку території в межах наявного фінансування тощо.

У роботі запропоновано експертний метод оцінювання складових ефекту соціального проекту й розроблено критерії, що дають можливість оцінити якість системи управління соціальним проектом за 9-ма основними характеристиками управління: інтеграцією, змістом, часом, вартістю, якістю, персоналом, комунікаціями, ризиками й закупівлями.

З'ясовано, що з погляду кінцевого результату якість управління реалізацією соціального проекту виразити в кількісних оцінках досить складно. Для виміру ефективності (якості) потрібно формалізовано описати саму систему управління. Доведено, що методи й критерії оцінювання соціальних проектів можуть бути різними з урахуванням орієнтованості їх на виконання різних завдань. У роботі запропоновано соціальні показники, які найчастіше використовуються організаціями як кінцеві результати, або характеристики, соціальних проектів і програм для різних їх типів і видів.

ВИСНОВКИ

Отримані в процесі дослідження результати в сукупності дозволяють розв'язати важливу науково-практичну проблему формування теоретико-методологічних основ розробки й упровадження механізмів державного управління соціальними проектами та програмами.

Результати проведеного дослідження дозволяють зробити такі висновки.

1. У дисертаційній роботі встановлено, що відсутність ефективної системи державного управління соціальним розвитком і здійснення основної соціальної функції держави щодо формування й реалізації соціальної політики в Україні спонукає до розробки дієвих концепцій та ефективних механізмів. Доведено, що для підвищення ефективності реалізації державних завдань необхідно впровадити концепцію державного управління соціальними проектами та програмами.

2. Визначено основні закономірності держави й державного управління як соціальної системи, серед яких: цілісність й ієрархічність системи управління; багатомірність факторів регуляції поведінки і контрольованих параметрів, що описують поведінку й стан системи; нестабільніть процесів, що відбуваються в системі; інерційність і нелінейність; багатокритеріальність процесу оцінки результатів роботи; багатоцільова спрямованість поведінки системи та її елементів; здатність до самоуправління і саморегуляції свого розвитку; аутопойезис (самопородження); турбулентність середовища.

3. Узагальнено наявні наукові концепції й підходи до державного управління соціальною сферою і встановлено, що сучасну систему державного управління можна охарактеризувати як ситуаційну. Доведено, що механізм державного управління ? це сукупність управлінських засобів, за допомогою яких (перш за все, організаційних) здійснюється ухвалення науково обґрунтованого управлінського рішення й досягається ефективна його реалізація.

Обґрунтовано використання теорії спіральної динаміки для визначення стратегії розвитку соціальної сфери, яка впливає на вибір концепції системи державного управління. Запропоновано реалізацію цієї концепції шляхом впровадження проектного підходу й використання методології проектного управління. Встановлено, що більшість сучасних соціальних програм України орієнтована на результат за відсутності чіткої системи цінностей суспільства, а основною стратегією соціального розвитку держава розглядає досягнення успіху в економіці, закріплення іміджу в світовому суспільстві й зростання матеріальних доходів. Доведено, що для виходу на новий рівень соціального розвитку цінностей необхідне впровадження в систему державного управління підходу за цінностями, цілями (результатами) й процесами.

4. Доведено, що сталий соціальний розвиток суспільства пов'язаний з безперервним процесом його еволюції за допомогою адаптаційних і біфуркаційних механізмів, останні, у свою чергу, формуються в процесі реалізації державної інноваційної політики. Запропоновано впровадження Концепції сталого розвитку на основі оцінки кінцевого ефекту за допомогою синтетичних соціальних індикаторів, основним з яких є якість життя. У дослідженні з'ясовано, що цей показник може оцінюватися як «кризовий» ? відображення найбільш гострих проблем суспільства, або «повний» - максимальне охоплення всіх компонентів розвитку суспільства.

5. Проведений аналіз стану соціальної сфери показав, що в Україні відбувається наростання внутрішньої нерівноваги в суспільстві, дестабілізація багатьох складових соціальної системи, що загрожує соціальною кризою. Доведено необхідність здійснення переходу політики держави від підтримки окремих інноваційних проектів до системного соціального розвитку, перш за все, тих галузей даної сфери, де є матеріально-фінансові накопичення й можливість сталого інноваційного розвитку. Визначено основні стратегічні орієнтири держави на найближчу перспективу й засоби їх реалізації завдяки впровадженню інноваційної соціальної політики. Встановлено, що розробкою ідей, методів та інструментів управління соціальними програмами й проектами, розвитком системних здібностей керівників проектів займається інноватика ? галузь знань, що охоплює питання методології й організації інноваційної діяльності. Запропоновано впровадження соціальних інновацій у суспільне життя за допомогою реалізації відповідних проектів і програм й урахування специфіки територіальних об'єднань - соціальних кластерів.

6. У роботі систематизовано зміст поняття соціального інвестиційного проекту як комплексного плану заходів, який передбачає використання ресурсів (інформаційних, фінансових, інтелектуальних, матеріальних, трудових, управлінських та ін.), спрямований на досягнення якісно нового соціального ефекту (підвищення якості життя населення, забезпечення зайнятості, підтримку галузей соціальної сфери, запобігання соціальним конфліктам) і здійснюється у певний термін. Виявлено, що проект відрізняється від програми більшою структурованістю, інноваційністю, точнішою визначеністю результатів, термінів і ресурсів. У роботі наведено класифікацію проектів, виділено типи проектного управління залежно від виду проекту. Запропоновано управління соціальною програмою або портфелем соціальних проектів здійснювати як управління одним проектом, що складається з підпроектів і реалізується завдяки використанню моделей програмного і мультипроектного управління.

7. На підставі проведеного аналізу чинних механізмів узгодження інтересів держави й соціальних партнерів визначено, що найважливішою функцією органів державної влади є розробка інституційних, перш за все правових, основ соціального партнерства, механізму й правил взаємодії сторін, визначення соціальних стандартів, що стимулюють стабільність і сталий розвиток партнерських відносин. Визначено, що для досягнення цього прогресу необхідною стає системна перебудова механізмів управління, що забезпечить взаємну довіру й відкритість, скоординованість і дієву співпрацю між державою і суспільством. Для підвищення ефективності взаємодії співтовариства соціального проекту або програми запропоновано комплексну модель соціального партнерства, що базується на концепціях соціального капіталу й соціального кластера.

8. Визначено, що значного прогресу в соціальному розвитку суспільства можна досягти за умов, коли соціальні проекти окремих підприємств, фірм і корпорацій стають складовою державних або регіональних соціальних програм, об'єднаних у межах соціального кластера. Встановлено, що інтеграція загальнодержавних заходів з галузевими, регіональними й бізнесовими соціальними проектами і програмами передбачає створення спеціальної структури (архітектури) та цінності, яка складається із соціальних нововведень, закріплених активів і соціального капіталу територіальних громад. Розкрито особливості розробки й реалізації соціальних проектів та програм, які пов'язані з природою соціального капіталу. Доведено, що формування цінності спирається на менталітет й умови життя місцевого населення країни і є основним завданням держави у створенні системи управління соціальним проектом та програмою.

Запропоновано вимірювати соціальний капітал проекту або портфеля проектів, спираючись на дослідження динаміки групової взаємодії, навичок міжособистого спілкування, оцінки часу перетворення знання на додану вартість, довіри тощо. Встановлено, що необґрунтоване втручання держави в діяльність соціальних галузей, організацій і проектних команд зменшує довіру і обсяг соціального капіталу, тому держава має формалізувати правила взаємодії всіх учасників проектів соціального розвитку.

9. Доведено, що для збільшення цінності соціального проекту та програми необхідно використовувати стандарти й методи управління проектними ризиками. З'ясовано, що основним ризиком, який впливає на ефективність впровадження соціальних проектів, є криза державного управління, яка може бути викликана втратою інформаційних важелів управління інтересами, потребами й цінностями окремої людини, соціальної групи та суспільства в цілому в результаті зниження довіри до влади; низькими темпами соціальної й технологічної модернізації.

У роботі сформовано систему державного управління ризиками соціальних проектів та програм, яка передбачає об'єднання інструментів управління взаємодією зацікавлених сторін - карту стейкхолдерів і дорожню карту соціальної програми (покроковий сценарій реалізації соціальної програми з визначеними датами «контрольних і проблемних точок»). Для підвищення ефективності реалізації проекту й рівня його ризикованості в роботі запропоновано структуру єдиного стандарту соціального проекту / програми, що базується на кращих світових досягненнях проектного менеджменту з урахуванням специфіки української системи державного управління соціальним розвитком.

10. Розроблено організаційно-економічний механізм державного управління соціальними проектами та програмами. З'ясовано, що на рівні держави основними механізмами управління є законотворчі, регулюючі та стимулюючі; на рівні регіону пропонуються механізми узгодження інтересів соціальних партнерів (створення соціальних проектів, проектних офісів або керівних рад; ініціювання проектів; соціальне замовлення; впровадження соціальних інновацій); на рівні конкретного проекту складовими є: контролінг, організація проектного офісу, управління ефективністю проекту, фінансування, розробка проектної документації, проектне партнерство, управління проектними ризиками.

Визначено основні функції державного управління соціальними проектами та програмами й доведено, що основними керівними органами, які виконують функції проектних офісів і контролінгу має бути Комітет з економічних реформ і його регіональні представництва.

11. З'ясовано, що наявний механізм державного регулювання соціальної сфери не створює необхідних стимулів для активізації громадян і бізнесу, стримує розвиток соціального підприємництва; спостерігається обмежене використання соціальних стратегій органами влади й місцевого самоврядування, некомерційними організаціями і бізнес-структурами. Для підвищення ефективності соціальних програм і проектів запропоновано використання інноваційних форм й інструментів фінансування: благодійні пожертви й спонсорська адресна допомога бізнес-структур; збільшення й поширення інвестування об'єктів і прав інтелектуальної власності; делегування співробітників бізнес-структур; грошові гранти; створення корпоративних фондів; соціальні інвестиції й соціально значущий маркетинг; фандрейзинг тощо.

12. В роботі обґрунтовано індикатори соціального розвитку й методи оцінки ефективності окремих соціальних проектів та програм. З'ясовано, що на державному рівні використовуються такі соціальні індикатори: якість життя, індекси людського розвитку й розвитку людського потенціалу; на рівні регіонів ? соціально-економічна і бюджетна ефективність; на рівні конкретного проекту ? ефективність участі підприємств й організацій у проекті, ефективність соціальних інвестицій. Доведено, що результати проектів оцінюються, перш за все, наслідками, які можуть бути виражені ефектами і витратами, а також досягненням цілей зацікавлених сторін та споживачів соціальних послуг. У роботі розроблено критерії, які дають можливість оцінити ефективність системи управління соціальним проектом за дев'ятьма основними елементами управління: інтеграцією, змістом, часом, вартістю, якістю, персоналом, комунікаціями, ризиками й закупівлями.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія:

1. Пономаренко О.В. Механізми державного управління соціальними проектами та програмами: теорія і методологія: монографія / О.В. Пономаренко. - Донецьк: Технопак, 2010. - 342 с.

Статті у фахових виданнях:

2. Пономаренко Е.В. Стимулирование и поддержка малого предпринимательства в регионе / Е.В. Пономаренко // Менеджер. - 2000. ? № 2. - С. 62-67.

3. Пономаренко Е.В. Управление проектными рисками / Е.В. Пономаренко // Менеджер. - 2001. ? № 3. - С. 53-58.

4. Пономаренко Е.В. Технологии формирования и обоснования концепции проекта / Е.В.Пономаренко, Н.В.Жидченко // Менеджер. - 2003. - №3. - С. 137-140.

Особистий внесок: запропоновано механізм формування й обґрунтування концепції проекту з урахуванням процесного підходу.

5. Пономаренко О.В. Розвиток страхового ринку: регіональний аспект / О.В.Пономаренко, В.В.Авдєєва // Менеджер. ? 2005. ? № 3. ? С. 27-32.

Особистий внесок: досліджено проблеми й перспективи розвитку ринку страхування населення на основі впровадження цілісної системи управління проектами.

6. Пономаренко Е.В. Инноватика в государственном управлении / Е.В. Пономаренко // Державне управління конкурентним інноваційним розвитком: зб.наук.праць / ДонДУУ. ? Донецьк, 2005.- Т.V. - С. 33-39. ? (Державне управління; вип.58).

7. Пономаренко Е.В. Социально-экономическая система государственного развития / Е.В. Пономаренко, Т.К. Гречко // Держава та регіони. Серія «Державне управління». ? 2006. ? №3. - С.157-159.

Особистий внесок: обґрунтовано концепцію держави як соціально-економічної системи, що саморозвивається, та запропоновано використання методів проектного моделювання для визначення національної стратегії.

8. Пономаренко Е.В. Социальные инновации и проекты: схема взаимодействия участников / Е.В. Пономаренко // Менеджер. - 2006. ? № 3. -С. 32-36.

9. Пономаренко О.В. Механізми реалізації регіональних соціальних інноваційних програм і проектів / О.В. Пономаренко // Управління соціально-економічним розвитком територій та підприємств: зб.наук. праць / ДонДУУ. - Донецьк, 2006.- Т.VІІ. - С. 64-71. ? (Державне управління; вип.64).

10. Пономаренко О.В. Схеми взаємодії некомерційних організацій та державного сектора в реалізації соціальних проектів / О.В. Пономаренко, В.І.Токарева // Менеджер. - 2006. ? № 4. ? С. 65-69.

Особистий внесок: запропоновано інноваційні механізми взаємодії некомерційних організацій і державних структур у процесі реалізації соціальних проектів та програм.

11. Пономаренко О.В. Біосоціальні взаємодії держави та навколишнього середовища в межах екосистеми / О.В. Пономаренко, Т.К. Гречко // Реформування управління екологічною безпекою в промисловому регіоні: зб.наук. праць / ДонДУУ. - Донецьк, 2006. - Т.7. ? С. 43-52. ? (Державне управління; вип.69).

Особистий внесок: досліджено типи біосоціальних відносин держави й довкілля з використанням системного підходу, можливих у сталій динамічній екологічній підсистемі.

12. Пономаренко О.В. “Третій сектор” в реалізації соціальних проектів та програм / О.В. Пономаренко // Державне регулювання розвитку регіонів та територіальних одиниць: зб.наук.праць / ДонДУУ. - Донецьк, 2006. - Т.VII.? С.102-114. - (Державне управління; вип.75).

13. Пономаренко О.В. Методи оцінки державних інвестиційних проектів / О.В. Пономаренко // Управління діяльністю органів державної влади: зб.наук.праць / ДонДУУ. - Донецьк, 2006. ? Т.7. ? С.226-235. - (Державне управління; вип. 71).

14. Пономаренко О.В. Еволюційний підхід до аналізу соціальних проектів / Т.К. Гречко, О.В. Пономаренко // Фінансово-банківські механізми державного управління економікою України: зб.наук.праць / ДонДУУ. - Донецьк, 2007.- Т.VIІI. ? С. 172-183. ? (Державне управління; вип.82).

Особистий внесок: запропоновано розглядати соціальні проекти як цілеспрямовані зміни соціально-економічної системи, еволюція якої визначається характером зв'язків між її параметрами.

15. Пономаренко О.В. Проблеми фінансування соціальних програм і проектів / О.В. Пономаренко, Б.І. Адамов // Менеджер. ? 2007. ? № 1. ? С.35-41.

Особистий внесок: запропоновано впровадження інноваційного механізму залучення ресурсів (фандрейзингу) для реалізації соціальних проектів і програм, обґрунтовано підходи до його використання в Україні.

16. Пономаренко Е.В. Роль социального капитала в реализации проектов / Е.В. Пономаренко // Інновації в державному управлінні та місцевому самоврядуванні: зб.наук.праць / ДонДУУ. - Донецьк, 2007.- Т.VIІI. ? С.180-192. - (Державне управління; вип.88).

17. Пономаренко О.В. Механізм реалізації державних проектів [електронний ресурс] / О.В. Пономаренко // Державне будівництво. Електронне наукове фахове видання. ХРІДУ НАДУ при Президентові України. - режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/DeBu/2006-1/doc/4/03.pdf

18. Пономаренко О.В. Науково-практичні аспекти вдосконалення методів державного регулювання регіональних будівельних комплексів / В.В. Хрустальов, О.В. Пономаренко // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. ? 2007. ? №2. - С.354-363.

Особистий внесок: запропоновано фінансові механізми управління регіональними будівельними комплексами з урахуванням соціальних ризиків.

19. Пономаренко О.В. Інструменти управління ризиками соціальних проектів / О.В. Пономаренко // Актуальні проблеми державного управління: зб.наук.праць / Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. - Д.: ДРІДУ НАДУ, 2008. - С.160-166. - (Державне управління; вип.4).

20. Пономаренко О.В. Методичні підходи щодо оцінки інвестиційних ризиків / О.В. Пономаренко, К.В. Арцукевич // Проблеми підвищення ефективності управління інноваційними проектами та об'єктами інтелектуальної власності: зб. наук. праць / ДонДУУ. - Донецьк, 2008. - Т.9. ? С.211-220. - (Державне управління; вип.9).

Особистий внесок: досліджено моделі й підходи щодо оцінки інвестиційних ризиків, запропоновано їх використання залежно від факторів, що впливають на ступінь ризику.

21. Пономаренко О.В. Соціальні ризики в українському суспільстві / О.В. Пономаренко // Проблеми державного управління розвитком промислового потенціалу регіону: зб.наук. праць / ДонДУУ. - Донецьк, 2008. - Т.IХ. ? С.155-166. - (Державне управління; вип.101).

22. Пономаренко Е.В. Концепция стимулирования в управлении социальными проектами / Е.В. Пономаренко, Е.В. Арцукевич // Управління інноваційними проектами та об'єктами інтелектуальної власності: зб.наук.праць / ДонДУУ. - Донецьк, 2009. - Т.10. - С.156-166. - (Державне управління; вип.121).

Особистий внесок: розроблено механізм стимулювання виконавців соціальних проектів з урахуванням ефекту різних форм взаємодії учасників.

23. Пономаренко О.В. Проблеми стандартизації системи управління соціальними проектами та програмами в Україні / О.В. Пономаренко // Актуальні проблеми державного управління: зб.наук.праць / Одеський регіональний інститут державного управління. - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2009. - №3. ? С. 92-95.

24. Пономаренко О.В. Аналіз рівня соціального розвитку регіонів України з використанням кластерного підходу / О.В. Пономаренко, Т.М. Гладченко, Н.В. Жидченко // Управління інноваційними проектами та об'єктами інтелектуальної власності: зб.наук.праць / ДонДУУ. - Донецьк, 2010. - Т.11. - С.262-274. - (Державне управління, вип.148).

Особистий внесок: досліджено рівень соціального розвитку регіонів України методом кластерного аналізу й запропоновано створення соціальних кластерів з урахуванням стаціонарних, мобільних і дистанційних форм обслуговування населення, що дозволить забезпечити гарантії громадського обслуговування за державними соціальними стандартами.

25. Пономаренко О.В. Державне управління розвитком соціального підприємництва в Україні / О.С. Поважний, О.В. Пономаренко // Проблеми сучасного державного управління: зб.наук.праць / ДонДУУ. - Донецьк, 2010. - Т.ХІ. - С.15-24. - (Державне управління, вип.152).

Особистий внесок: запропоновано стимулюючі механізми й фінансові інструменти державного управління розвитком соціального підприємництва в Україні.

Статті в інших виданнях і матеріали наукових конференцій:

26. Пономаренко Е.В. Риски в проектной деятельности / Е.В. Пономаренко // Организационно-хозяйственный механизм развития экономики Донбасса: сб.науч.тр. /ДонГАУ. - Донецк, 2001. ? Т.II. - С.164-171. - (Экономика; вып.3).

27. Пономаренко Е.В. Организационно-экономический механизм реализации проекта / Е.В.Пономаренко // Методы развития предпринимательства и макроэкономического регулирования: сб.науч.тр. / ДонГАУ. - Донецк, 2001. ? Т.II. - С.86-97. - (Экономика; вып.6).

28. Пономаренко Е.В. Проблемы повышения благосостояния населения Донецкой области / Е.В. Пономаренко, В.Д. Жидченко, В.Д. Котельников / Стратегії і напрями сталого розвитку економіки України: зб.наук.праць / ДонДУУ. - Донецьк, 2005. ? Т.V. ? С.3-12. - (Економіка; вип.40).

Особистий внесок: досліджено причини невідповідності рівня економічного та соціального розвитку регіону.

29. Пономаренко Е.В. Формы взаимодействия негосударственных некоммерческих организаций и власти / Е.В. Пономаренко // Инновационная модель развития промышленного региона: проекты, управление, результаты: материалы ІІ междунар.науч.-практ. конф., Донецк, 20 апреля 2007 г. - Донецк: ДонГУУ, 2007.- С. 217-220.

30. Пономаренко О.В. Еволюційний аналіз проектів як систем / Т.К. Гречко, О.В. Пономаренко / Управління проектами: стан та перспективи: матеріали ІII міжнар.наук.-практ. конф., Алушта, 21 вересня 2007 р. - К.: НУК, 2007. - С.77-81.

Особистий внесок: досліджено процес еволюції проекту як системи.

31. Пономаренко О.В. Соціальні параметри розвитку Донецької області / О.В. Пономаренко, Н.В. Жидченко / Інновації в державному управлінні та місцевому самоврядуванні: зб.наук.праць / ДонДУУ. - Донецьк, 2007.- Т.VIІI. ? С.192-203. ? (Державне управління; вип.88).

Особистий внесок: запропоновано індикатори оцінки соціального розвитку регіону.

32. Пономаренко О.В. Стратегії управління ризиками: методологічний аспект / О.В. Пономаренко, К.В. Арцукевич / Теорія та практика управління економікою у період соціально-економічних трансформацій: зб.наук.праць / ДонДУУ. ? Донецьк, 2007. - Т.8. ? С.131-137. - (Економіка; вип.89).

Особистий внесок: запропоновано матрицю серйозності ризику як інструменту стратегічного управління ризиком.

33. Пономаренко Е.В. Механизмы государственного регулирования отраслевых рынков / Т.К. Гречко, Е.В. Пономаренко / Концептуальные основы современной эпохи и казахстанская модель социально-экономического развития: материалы междунар.науч.-практ. конф., посвященной 15-летию университета “Туран”, Алматы, 18-19 октября 2007 г. - Алматы: Университет “Туран”, 2007. - С.11-19.

Особистий внесок: запроваджено проектний підхід як механізм державного регулювання галузевих ринків.

34. Пономаренко О.В. Роль соціального капіталу в реалізації проектів / О.В. Пономаренко, Т.К. Гречко / Управління проектами у розвитку суспільства: матеріали V міжнар. конф., Київ, 22-23 травня 2008 р. // від. за вип. С.Д. Бушуєв. - К.: КНУБА, 2008. - С.164-166.

Особистий внесок: досліджено процес формування соціального капіталу проекту.

35. Пономаренко О.В. Елементи теорії нечітких множин при оцінці ефективності інформаційних проектів / Т.К. Гречко, О.В. Пономаренко / Актуальные проблемы управления бизнесом, предприятиями и проектами: материалы VI междунар.науч.-практ.конф., Алушта, 15-21 вересня 2008 р. - Харьков, Нац. аэрокосмический университет им. Н.Е.Жуковского «ХАИ», 2008. - С.52-53.

Особистий внесок: досліджено методи оцінки ефективності інформаційних проектів.

36. Пономаренко О.В. Соціальний капітал портфеля проектів / О.В. Пономаренко, Т.К. Гречко / Управління проектами: стан та перспективи: матеріали міжнар.наук.-практ. конф., Миколаїв, 24-26 вересня 2008 р. - Миколаїв: НУК, 2008. - С.125-128.

Особистий внесок: запропоновано матрицю якісної оцінки обсягу соціального капіталу проекту.

37. Пономаренко Е.В. Контроллинг как инструмент координации управленческих воздействий при реализации проектов / Т.Н. Гладченко, Е.В. Пономаренко, И.В. Шипунова / Вісник Криворізького технічного університету: зб.наук.праць. - Кривий Ріг, 2008. - вип.22. - С.267-271.

Особистий внесок: запропоновано структуру контролінгу проекту.

38. Пономаренко О.В. Механізм соціального партнерства в проектах / О.В.Пономаренко, Т.К.Гречко / Управління проектами у розвитку суспільства: тези доповідей VІ міжнар. наук.-практ. конф. «PM Kiev'09», Київ, 21-22 травня 2009 р. - К.: КНУБА, 2009. - С.156-157.

Особистий внесок: запропоновано концепцію соціального проекту щодо впровадження механізму соціального партнерства.

39. Пономаренко О.В. Фактори ризику в управлінні проектами будівництва / О.В. Пономаренко, Т.К. Гречко / Управління проектами: стан та перспективи: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., Миколаїв, 9-12 вересня 2009 р. - Миколаїв: НУК, 2009. - С.65-67.

Особистий внесок: запропоновано інноваційні методи управління проектними ризиками.

40. Пономаренко О.В. Механізм реалізації соціальних інновацій / Е.В. Пономаренко, Н.В. Жидченко, Т.К. Гречко / Якість життя: проблеми, пріоритети і перспективи: матеріали ІІІ загальноукр. наук.-практ. конф., Донецьк, 16 грудня 2009 р. / Донецький інститут ринку та соціальної політики. - Донецьк, 2009. - С.52-56.

Особистий внесок: дослідження механізму соціального підприємництва в Україні.

41. Пономаренко О.В. Концепція управління цінностями в проектах соціального розвитку регіонів / О.В. Пономаренко, В.Л. Пілюшенко / Проектно-орієнтована діяльність соціально-економічних систем: сучасний погляд: зб.наук.праць ДонДУУ. ? Донецьк, 2009. - Т.10. - С.60-70. ? (Технічні науки, вип.144).

Особистий внесок: запропоновано впровадження моделі спіральної динаміки в систему управління соціальним розвитком регіонів.

42. Пономаренко О.В. Соціальний кластер як механізм розвитку регіонів України / О.В.Пономаренко / Управління інноваційним розвитком промисловості: держава, регіон, підприємство. У 2-х томах. Т.2: матеріали ІІІ міжнар. наук.-практ.конф., Донецьк, 1 червня 2010 р. / за ред. О.С. Поважного. - Донецьк, 2010. - С.162-165. ? (Державне управління, вип.148).

Підручники:

43. Пономаренко О.В. Держава в системі макроекономічного регулювання / В.Д. Жидченко, О.В. Пономаренко // Макроекономіка: підручник: у 2 ч. Ч.2. ? Донецьк: ДонДУУ, 2010. - С.189-263.

44. Управління проектами: підручник / [О.В. Пономаренко В.Г. Гамаюнов, Т.К. Гречко, Т.М. Гладченко та ін.]; за заг. ред. О.В. Пономаренко. ? Донецьк: Донбас-ДонДУУ, 2010. - 912 с.

АНОТАЦІЯ

Пономаренко О.В. Теоретико-методологічні основи механізмів державного управління соціальними проектами та програмами. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - Механізми державного управління. ? Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, м. Донецьк, 2010.

У дисертаційному дослідженні розглянуто сутність соціального проекту та програми як інструменту управління сталим соціальним розвитком України. Запропоновано концепцію державного управління соціальною сферою, яка базується на концепції сталого розвитку й положеннях теорії спіральної динаміки, а також методології проектного управління. Розроблено організаційно-економічний механізм державного управління соціальними проектами та програмами на засадах науково обґрунтованої теорії управління проектами та підходів за цінностями й цілями (результатами), методології контролінгу, управління ризиками, управління взаємодією соціальних партнерів, механізмів фінансування й розробки проектної документації. Запропоновано критерії ефективності соціальних проектів та програм, які базуються на методах оцінки наслідків і класифікуються за процесами й елементами системи управління проектами.

Ключові слова: державне управління, механізми державного управління, соціальний розвиток, методологія управління проектами, соціальні проекти та програми, соціальні індикатори, соціальні ризики.

АННОТАЦИЯ

Пономаренко Е.В. Теоретико-методологические основы механизмов государственного управления социальными проектами и программами. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора наук по государственному управлению по специальности 25.00.02 - Механизмы государственного управления. ? Донецкий государственный университет управления Министерства образования и науки Украины, г. Донецк, 2010.

В диссертационном исследовании предложена концепция государственного управления социальной сферой, которая в отличии от существующей системы ситуационного управления базируется на концепции устойчивого развития и положениях теории спиральной динамики, а также методологии проектного управления, что позволяет соединить социальные технологии управления и процессы управления проектами. Доказано, что модель управления социальным развитием согласно теории системных ценностей позволяет сформировать эффективную стратегию с целью повышения стоимости социального капитала общества и избежать преобладания эгоцентрического уровня ценностных ориентаций, доминирования материальных ценностей над социально значимыми и общечеловеческими ценностями.

В работе предложено понятие социального инвестиционного проекта как комплексного плана мероприятий, который предусматривает использование ресурсов (информационных, финансовых, интеллектуальных, материальных, трудовых, управленческих и др.), направлен на достижение качественно нового социального эффекта (повышение качества жизни населения, обеспечение занятости, поддержку отраслей социальной сферы, предотвращение социальных конфликтов и тому подобное) и осуществляется в определенный срок. Доказано, что проект отличается от программы большей структурированностью, инновационностью, более точной определенностью сроков и ресурсов. В работе дана классификация проектов, выделены типы проектного управления в зависимости от вида проекта. Управление социальной программой или портфелем социальных проектов предложено осуществлять как управление одним проектом, который состоит из подпроектов и реализуется благодаря использованию модели мультипроектного управления.

Обоснована необходимость перехода политики государства от поддержки отдельных инновационных проектов к системному социальному развитию, прежде всего тех отраслей данной сферы, где есть материально-финансовые накопления и возможность системного инновационного развития. Установлено, что значительного прогресса в социальном развитии общества можно достичь, если социальные проекты отдельных организаций, учреждений, предприятий и корпораций станут составляющей государственных или региональных портфелей социальных программ и проектов и будут управляться с помощью механизмов программного и мультипроектного управления.

Доказано, что для увеличения ценности социального проекта и программы необходимо использовать стандарты и методы управления проектными рисками. Выяснено, что основным риском, который влияет на эффективность внедрения социальных проектов, является кризис государственного управления, который может быть вызван потерей информационных рычагов управления интересами, потребностями и ценностями человека, социальной группы и общества в целом в результате снижения доверия к власти; низкими темпами социальной и технологической модернизации.

В работе предложено объединить инструменты управления взаимодействием заинтересованных сторон - карту стейкхолдеров и дорожную карту социальной программы (пошаговый сценарий реализации социальной программы с определенными датами «контрольных и проблемных точек») для повышения эффекта социального проекта и снижения степени рисков. Для повышения эффективности реализации проекта и снижения рисковости в работе предложена структура единого стандарта социального проекта / программы, которая базируется на лучших мировых достижениях проектного менеджмента с учетом специфики украинской системы государственного управления социальным развитием.

Разработан организационно-экономический механизм управления социальными проектами и программами, который предложено рассматривать на государственном, региональном уровне и уровне конкретного проекта/ программы. Выяснено, что на уровне государства это ? законотворческие, регулирующие и стимулирующие механизмы управления; на уровне региона ? механизмы согласования интересов государства и социальных партнеров (создание портфелей социальных проектов, социальных кластеров и проектных офисов ? руководящих советов; инициирование проектов; социальный заказ; внедрение социальных инноваций); на уровне конкретного проекта составляющими являются: контроллинг, организация проектного офиса, управление эффективностью проекта, финансирование, разработка проектной документации, проектное партнерство, управление проектными рисками.

Предложены критерии эффективности проекта, которые отражают соответствие проекта целям и интересам его участников. Выяснено, что результаты социальных проектов и программ оцениваются, прежде всего, последствиями, которые могут быть выражены эффектами и расходами, а также достижением целей заинтересованных сторон и потребителей социальных услуг. В работе предложены критерии, которые дают возможность оценить эффективность системы управления социальным проектом по девяти основным сферам проектного управления: интеграции, содержания, времени, стоимости, качества, персонала, коммуникаций, рисков и закупок.

Ключевые слова: государственное управление, механизмы государственного управления, социальное развитие, методология управления проектами, социальные проекты и программы, социальные индикаторы, социальные риски.

ANNOTATION

управління державний україна

Ponomarenko O.V. Theoretical and methodological fundamentals of the state administering social projects and programmes. - Manuscript.

Thesis for the scientific degrees of Doctor of science on public administration, on the speciality 25.00.02 - Mechanism of state governance - Donetsk state University of management of Ukraine's Ministry of Education and Science, Donetsk, 2010.

This theses researches into the essence of the social project and programmes as the tools of governing steady social progress of Ukraine. The concept of the state administering the social sphere, which is based upon the idea of steady development and the spiral dynamics theory, as well as upon the project management methodology, is suggested. Organizational and economic mechanism of the state administering social projects and programmes on the basis of the substantiated, from the scientific standpoint, theory of the project management and approaches to values and objectives (outcomes), metholodology of controlling, financing and elaborating project papers are worked out. Criteria of effectiveness of social projects and programmes basing upon estimating aftereffects and classified in accordance with processes and elements of the project management system are suggested.

Key words: public administration, mechanisms of public administration, social progress, methodology, project management, social project and programmes, social indicators, social risks.

Размещено на Allbest.ru

...