Ціннісний вимір трансформації державно-політичного режиму в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Рис. 8 Класичний та циклічно-хвильовий механізми суспільного розвитку

А - ефективна діяльність держави, що грунтується на традиційній системі цінностей та традиційних ресурсах життєдіяльності (розвитку);

В - вичерпання ресурсів розвитку, притаманних цій системі цінностей;

С - неспроможність системи цінностей та заснованих на ній державних інституцій до задоволення потреб суспільства, зародження нових суспільних цінностей та їх боротьба зі старою ціннісною системою, що завершується ціннісним зсувом;

D - заміна в ціннісній системі суспільства одного чи кількох базових принципів на нові, що спричиняють технологічні інновації, інституційну модернізацію та оновлення державного управління;

А* - ефективна діяльність держави через засвоєння нового ресурсу життєдіяльності (розвитку), поступове перетворення нової системі цінностей на традиційну.

На підставі систематизації трансформаційних процесів низки країн колишнього СРСР, Східної та Центральної Європи зроблено висновок, що сучасні політичні процеси в Україні відповідають скоріше етатистській моделі політичної модернізації, яка припускає посилювання бюрократичного адміністративного контролю, жорстке припинення всіх дій, спрямованих на підрив громадського порядку, певне обмеження свобод і прав людини.

Узагальнено нелінійні - циклічно-хвильові підходи до розуміння фундаментальних засад суспільно-політичного розвитку М. Кондрат'єва, І. Валлерстайна, Пантіна-Лапкіна та Афоніна-Мартинова, за якими світові модернізаційні процесі чергують хвилі прогресивного поступу та хвилі відкату й занепаду. На основі цього визначено, що оскільки будь-яка політика слугує засобом реалізації фундаментальних цінностей, під впливом яких знаходяться й відбір політичних пріоритетів, і формування інструментарію політичних дій, і структурно-функціональна побудова всієї політичної системи,то є очевидним, що головним спрямуванням демократичної модернізації є злам традиційної системи цінностей з її інституційними політичними надбудовами та розбудова (демократичне державотворення) нової - демократичної системи цінностей з притаманними їй інститутами, практиками, механізмами владної взаємодії. Спираючись на цю тезу запропоновано власну циклічно-ціннісну концепцію суспільного розвитку за чотирма етапами трансформації державно-політичного режиму: формування нової ціннісної системи, освоєння нових цінностей-ресурсів розвитку, їх вичерпання та ціннісного зсуву, що тягне за собою формування нової ціннісної системи (табл. 1).

Таблиця 1

Сутність етапів циклічних парадигм суспільного розвитку

Визначено, що сучасне українське суспільство перебуває в еволюційній фазі ціннісного зсуву, коли відбувається стихійний злам колишніх ціннісних домінант та переважних орієнтації громадян та таке саме стихійне становлення нової системи суспільних цінностей за фактичної безініціативності держави. Це може становити загрозу процесам подальшої демократизації української держави, оскільки модернізаційні процеси, за визначенням, пов'язані з розбалансуванням, навіть руйнацією колишньої системи соцієтальних регуляторів та зворотних зв'язків, що на час трансформаційних перетворень неминуче породжує дестабілізацію політичної системи держави, виконавчий апарат якої не встигає сформувати нові механізми та способи забезпечення соціальної стабільності.

У четвертому розділі «Алгоритмізація державно-політичного режиму України як адміністративно-організаційної форми існування держави» здійснено порівняння ціннісних рис та характерних ознак державного управління ідеальних моделей державно-політичного режиму (тоталітарного, анархії) та реальних (авторитарного, провідних форм демократії - ліберально-демократичного і соціал-демократичного або народно-демократичного, та низки гібридних або «дефектних» режимів, зокрема, популізму, неопатримоніалізму, неототалітаризму тощо). Зроблено висновок, що українській державі з п'яти ознак дефектної демократії, по суті, притаманні лише дві, що слугує підставою для віднесення її не до «дефектних» демократій, а скоріше, про «демократію, що встановлюється».

Систематизація практики розбудови демократії в країнах західноєвропейської цивілізації дає підстави виокремити дві провідні сучасні моделі демократії - народно-демократичну (за якої опіку над демократичними інститутами отримує народ в цілому, і громадянське суспільство зокрема) та ліберально-демократичну (за якої відбувається опіка державного апарату над демократичними інститутами й процес інституалізації громадянських свобод здійснюється без зміни власного апарату). Головна різниця між двома демократичними режимами полягає в тому, що лібералізм орієнтується на свободу індивіда, а демократія спирається на право більшості. При цьому, як правило, у часовому просторі ліберально-демократичний режим завжди передує народно-демократичному.

Визначено, що в надрах авторитарного режиму зароджуються та розвиваються елементи режиму демократичного, відсутні за тоталітаризму, що за певних умов (демократизація політичної сфери) дозволяє здійснити успішний демократичний транзит. Тому за умов несформованості громадянського суспільства та демократичної політичної культури перехід до демократії є можливим у рамках консервативної «етатистської» моделі модернізації через використання внутрішнього потенціалу авторитаризму. Авторитарна політична еліта країни, що свідомо прагне встановлення демократії, спираючись на силу та авторитет своєї влади, ефективно використовує всі види ресурсів суспільства задля його стабільного функціонування та поступального розвитку; розробляє та якісно реалізовує стратегії суспільного розвитку.

Результатом цієї політики виступає встановлення інститутів демократії (поки що - здебільшого фасадного характеру), обстоювання основних прав і свобод людини, її соціальна підтримка та захист; саме це є необхідним компонентом стабільного розвитку суспільства у перехідний період.

Реформувавши політичну систему країни, політична еліта поступово переходить до утвердження практик демократії або залишає політичну арену більш реформаційно налаштованим контрелітам задля подальшої демократизації політичного режиму. Таким чином авторитарний державно-політичний режим постає необхідним кроком до реформування політичної системи і неминучим етапом переходу до демократії, адже, як свідчить світовий досвід, швидкий перехід до демократії спричиняє кризу у державі загалом. Майже неможливо за короткий термін одразу від політичної, економічної та ідеологічної монополії у суспільстві перейти до плюралізму в усіх проявах. Тому трансформаційний процес тоталітарних держав набуває двофазової форми, у якій перша фаза є детоталітаризацію суспільства (коли політичний режим перетворюється на авторитарний), а друга - його політичною демократизацією. Саме за подібним сценарієм відбувається політична трансформація в Україні, Молдові та Грузії.

Розкрито системовизначальну роль конституційної інженерії, зокрема, встановлення збалансованої системи стримування та противаг для демократичних державно-владних режимів, для чого є необхідним виконання низки умов: створення серйозного базису довіри населення до політики і політиків; пріоритет професійних якостей при кадровому формуванні органів влади; створення демократичних (громадських) організацій з контролю за діями і змінюваністю влади; припинення діяльності екстремістських організацій і рухів; заохочення створення інститутів громадянського суспільства із властивими йому толерантними багатобічними зв'язками.

Проведено деконструкцію положень Конституції України та визначено, що унормована в ній система стримування й противаг на теоретичному рівні закріплює тотальну безвідповідальність української влади в усіх її центральних інститутах та на всіх рівнях включно з місцевим самоврядуванням. Саме це визнано справжньою причиною глибокої політичної кризи в українському суспільстві, що не вщухає останні 10 років.

Розроблено модель становлення та розвитку сучасного демократичного врядування «Алгоритм демократії» як механізму реалізації інтересів, прав та суверенітету народу, що складається з шести послідовних кроків - артикуляції різноманітних інтересів громадян, делегування влади тим політичним силам, що зобов'язалися обстоювати інтереси домінуючої частини суспільства, легітимізація політичної програми підтримки народних інтересів, що отримала більшість голосів на виборах, реалізація закону в умовах суспільного контролю й дієвої системи стримування й противаг, що в сукупності забезпечують дію механізму політичної відповідальності в країні (рис. 9).

Ще однією причиною гострого політичного протистояння в Україні визнано особливості вітчизняної партійної системи, що де-факто тяжіє до двопартійності, проте, на відміну від класичних двопартійних систем, дві найсильніші українські партії виступають одна по відношенню до іншої як позасистемна опозиція, не схильна до дій у рамках «демократичного коридору»: обміну обґрунтованими позиціями, поглядами відповідно до своїх переконань з дотриманням певних правил і процедур демократії з метою знаходження компромісу та ухвалення важливих політичних рішень.

Урок для України полягає в тому, що за демократії системна опозиція та влада розділяють загальні базові цінності суспільства і дискутують з тактичних питань та шляхів досягнення спільної мети, тоді як позасистемна опозиція та влада обстоюють принципово різні цінності суспільства та дискутують із стратегічних питань загальнодержавного курсу. Розмежування ж головних політичних сил українського парламенту відбувається саме на ціннісному рівні, коли принципово різним є фундаментальне бачення шляхів суспільного розвитку біло-блакитним та помаранчевим таборами. Тому двопартійність за відсутності єдності щодо фундаментальних суспільних цінностей містить в собі загрозу поглиблення національного розколу аж до розвалу держави.

У п'ятому розділі «Вплив ціннісної системи суспільства на механізми демократизації державно-політичного режиму в Україні» досліджуються ціннісна та ментально-владна домінанти механізму трансформації державно-політичних режимів, що дозволило в рамках поставлених завдань дослідження синтезувати чотири головні механізми трансформації державно-політичних режимів - легітимаційно-інституційний, процедурно-інституційний, ціннісно-мобілізуючий та процедурно-імітаційний (табл. 2).

Розкрито загрози застосування процедурно-імітаційного механізму демократичного державотворення через ефект розбіжності офіційних цінностей та практичних ментально-владних відносин в державному управлінні, що призводить до виникнення ефекту «подвійної моралі», яка фрагментує та поляризує і без того неоднорідну ціннісну систему суспільства. Внаслідок частої зміни привладних політичних еліт - виразників подекуди цінностей протилежного характеру (що зумовлює значні коливання державної політики від прискореної модернізації шоковими методами до майже повної відмови від неї та переходу до антимодернізації) виникає реальна загроза не тільки культурного розколу та дестабілізації, але й дезінтеграції суспільства.

Таблиця 2

Механізми трансформації державно-політичних режимів

Анатомовано концепт національної ідеї як ціннісно-мобілізуючого механізму демократичного державотворення, що структурно має містити триєдиний сенс: осмислення існування країни на цьому етапі; усвідомлення ідеального принципу існування країни; чітке бачення нового, про що повинні думати, мислити, говорити народ і держава стосовно розвитку суспільства.

Визначено, що головним внутрішнім механізмом формування національної ідеї є цілеспрямоване формування системи політичних міфів - пантеону національної слави як основи консолідації суспільства. Політичні міфи, як штучно сформовані абстрактні та ідеалізовані ціннісно-емоційні уявлення, класифіковано на шість груп: концептуальні, або фундаментальні; ідентифікаційні, або відокремлюючі; персоналізовані, або героїчні; програмні, або утопічні; антиміфи, або контрміфи; псевдоміфи. Розкрито, що надзвичайно широке використання міфологізації сучасної української політики пов'язано з такою ментальною рисою українців, як переважання емоційно-чутливої природи людини над раціональною, що суттєво полегшує можливості маніпулювання таким громадянином і суспільством.

Запропоновано методологію аксіологічної компаративістики політичних систем та процесів, яка дозволяє визначити місце України в сучасному геополітичному просторі та розробити шляхи подальшого соцієтального розвитку нашої держави. Спираючись на попередні розробки С. Хантінгтона, О. Панаріна, Е. Афоніна та О. Донченко розроблено матрицю ціннісної методології дослідження політичних систем і режимів (табл. 3).

Таблиця 3

Матриця ціннісної методології дослідження політичних систем і режимів

В таблиці у відповідності до розкритої в попередніх розділах трирівневої системи суспільних цінностей розташовані за 4 бінарними ціннісними опозиціями у 3 відповідних аксіологічних кластерах. Кластер ціннісних абсолютів складають орієнтації на впорядкованість - фрагментарність (Космос - Хаос), суспільну/особистісну динаміку - статику (Час - Простір), матеріальне - духовне (Раціональність, Трансцендентність) та виконання, дотримання - обхід, обман законів (Легос - Бунт).

Кластер універсальних модальностей складають пріоритет особистості - групи/суспільства (Індивідуалізм - Колективізм), орієнтація на очікування опіки з боку держави / покладання на власні сили (Етатизм - Партіципаторність), пріоритет бачення владних відносин як жорстка підпорядкованість - партнерство й солідаризм (Владоцентризм - Децентралізація) та орієнтація на соціально-політичну, мовну, релігійну тощо толерантність - нетерпимість (Плюралізм - Монізм).

Кластер соцієтальний архетипів складають орієнтація на відкритість - закритість власного "Я" для навколишнього світу (Екстравертивність - Інтровертивність), на образне - логічне сприйняття світу (Емоційність - Прагматизм), на зовнішню - внутрішню відповідальність за результати власної діяльності (Екстернальність - Інтернальність) та орієнтація на чоловічий - жіночий тип соціокультурної поведінки: визначення мети, знаходжння нових шляхів/реалізація завдань, закріплення здобутків (Інтенціональність - Екзекутивність).

Рівень відповідності тим чи іншим полюсам бінарних опозицій аксіологічних кластерів дає змогу визначення місця українського суспільства у ціннісно-політичному просторі сучасного світу, а відтак - і базових засад державної гуманітарної політики щодо розвитку й закріплення в українському соціумі тих цінностей, що мають наблизити нас до демократії.

Пілотним проектом опробування даної методології стало проведено комплексне експертне обстеження стану політичних орієнтацій та пріоритетних політичних цінностей в 4 субрегіонах держави. На його основі визначено дві групи цінностей - ті, що об'єктивно розколюють українську політичну націю (таких виявилося 9 з 54 запропонованих до оцінювання) та ті, що її об'єднують (18 з 54). До групи цінностей розколу належать цінності, насамперед, етнічно-національного та оціночно-історичного характеру (мовні пріоритети, історичні оцінки ІІ світової війни, НАТО тощо).

Групу об'єднавчих цінностей складають громадянсько-політичні цінності (політична та судова реформи, заохочення створення середнього класу, реальна боротьба з корупцією, тощо). Отримані результати безпосередньо корелюють з висновками С. Шульмана про домінування в Україні громадянської самоідентифікації над етнічною.

Відтак, в ході ухвалення та реалізації державної гуманітарної політики можна або посилювати цивілізаційні розбіжності між Сходом і Заходом (якщо базувати таку політику на факторах розколу), або зменшувати цивілізаційні розбіжності та об'єднувати громадян країни у політичну націю (якщо за основу державної політики взяти фактори консолідації, відмову від нав'язування цінностей, виведення за дужки поточного суспільного дискурсу цінностей, що розколюють суспільство).

Запропоновано інженерію моделювання національної ідеї для України як певного ідеального проекту вдосконалення українського суспільства, що має бути схваленою абсолютною більшістю громадян в усіх регіонах, усіх соціальних та етнокультурних групах, мусить відображати реальні ціннісні пріоритети суспільства, для чого має відкинути розколюючи етнічно-історичні цінності та базуватися на цінностях громадянського соціально-політичного характеру. Саме це повинно стати основою механізму нової державної політики та філософії державного управління (див. Рис. 10).

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Рис. 10 Механізм демократичного державотворення України

Вирішення проблеми «Сходу-Заходу» можливе лише на основі ціннісного діалогу, де замість придушення громадської думки державною адміністративною машиною встановлюється толерантний діалог з власними громадянами, а замість нав'язування пропагандистських кліше відбувається пошук компромісів. Тому геополітичними цілями, стратегічним завданням та перспективою Української держави у фокусі «діалогу цивілізацій» є перетворення на своєрідний «місток конвергенції» двох сестринських християнських цивілізацій.

Висновки

Дисертація містить нове вирішення складної науково-практичної проблеми - демократичної трансформації державно-політичного режиму як форми та способу державного управління в Україні. Використання методології аксіологічно-компаративного та циклічно-хвильового підходів дозволило зробити наступні висновки:

1. Людина у ноосферному дискурсі є істотою біологічною, соціальною та політичною. Природні інстинкти, усвідомлені як потреби та інтереси, спонукають її до постійного пошуку ресурсів життєдіяльності - утилітарних, комунікаційних та духовних. Дефіцитність цих ресурсів обумовлює появу феномену цінності, а необхідність для виживання біологічного виду справедливого розподілу наявних у соціумі ресурсів життєдіяльності формує відповідну управлінську функцію. Таким чином суспільні цінності виступають одночасно джерелом інституювання влади й держави та механізмом стратегічного цілепокладання сенсу й розвитку державно організованого життя суспільства.

2. Сукупність цінностей індивіда складається в стійкий архетип як ціннісну систему, домінування певних архетипів суспільства обумовлює формування ціннісної системи суспільства, що інституціонується у формі політичної культури. Найбільш стисло та ємко сконцентровані цінності-цілі розвитку відповідного суспільства становлять його національну ідею, яка виступає потужним рушійним чинником поступального розвитку держави.

3. Сталість та ефективність будь-якої політичної системи, будь-якого державно-владного режиму неможливі без опори на стійку систему суспільно-політичних цінностей, які виступають загальнообов'язковими нормами суспільного існування, формують із сукупності індивідів (самодостатніх громадян) цілісну і взаємозалежну соціальну систему суспільства. Їх винятковість полягає в тому, що саме цінності стають підвалинами інституціоналізації і легітимації влади, надають державно-політичному режиму ознак стабільності, зумовлюють характер владних відносин і соціальної комунікації в суспільстві.

4. Державна влада як управлінська функція зі здобуття та розподілу ресурсів життєдіяльності суспільства виступає механізмом задоволення потреб та інтересів громадян у відповідних ресурсах-цінностях. У сучасному розумінні механізм державного управління є системною інституцій (структур), послідовних дій, форм, станів і процесів у державі, що має за мету реалізацію інтересів і потреб людей засобами державного впливу та регулювання суспільної життєдіяльності на основі усталених суспільних цінностей.

5. Суспільно-історичний та соціально-політичний розвиток має циклічно-хвильовий характер, за якого суспільні відносини регулюють традиційні цінності як скелет державної конструкції - з часом відбувається зародження нових цінностей як відповідь на ускладнення навколишнього світу, що призводить до «збоїв» у роботі державного механізму та наростання боротьби нових цінностей зі старими - кризовий стан завершується катаклізмом ціннісного зсуву, коли місце традиційних цінностей у підмурку держави посідають модерні - останні поступово перетворюються на нові традиційні цінності, що тримають на собі скелет державної конструкції, - що з новими викликами історії застарівають і призводять до зародження новітніх цінностей як відповідь на нове ускладнення навколишнього світу.

6. Особливості, форми та методи державного управління, владних відносин у суспільстві в цілому характеризують притаманну відповідній політичній системі її динамічну складову - політичний режим як відповідний механізм функціонування держави, практично-політичної реалізації цілей-ціннностей суспільства. Залежно від домінанти взаємодії влади і громадянського суспільства у визначенні рівня пріоритетності базових фундаментальних цінностей діалектичної опозиції «влада - свобода» формується політичний режим. Він може бути тоталітарним, автократичним, демократичним, анархічним та уособленим у досить великій кількості перехідних між ними типів.

7. У формуванні демократії принципову роль відіграє громадянська (демократична) політична культура, притаманна громадянському суспільству. Без розвинутого громадянського суспільства немає і демократії, оскільки демократичний режим повинен виражати і відображати інтереси громадянського суспільства. Сучасна демократія функціонує у форматі двох режимів - народно-демократичному та ліберально-демократичному, де перший у ціннісному вимірі націлений на згоду більшості, а другий - на особистість як головного виразника інтересів і цілей суспільства.

8. Найбільше цінностям, інтересам та потребам людини відповідає демократичний режим. Глобальним політичним трендом сучасності є перехід недемократичних держав до демократії, відомий як модернізація, демократичний транзит або демократизація. Аналіз відповідності політичної системи України ідеальній моделі Алгоритму демократії свідчить про конституційно закріплену систему тотальної безвідповідальності української влади та принципову недієвість системи стримування та противаг, що обумовлює «дефектність» українського державно-владного режиму.

9. Демократичний транзит як форма демократизації державного управління для України передбачає такий тип політичної трансформації, який характеризується, насамперед, своїм інституційним спрямуванням, оскільки головною метою ставить інституційний злам та розбудову нових, демократичних інституті,в не виходячи при цьому за межі існуючого правового поля. З розглянутих теорій та концепцій демократичного транзиту сучасній Україні найбільш притаманною є консервативна «етатистська» модель.

10. Усі теорії демократичного державотворення як процесу набуття сучасних демократичних рис політичною системою та державно-політичним режимом базуються на обов'язковій передумові ціннісного єднання суспільства - демократичної консолідації, що виступає ціннісним базисом демократичного державотворення та каталізатором демократичного транзиту. Сучасна Україна найбільше потребує ціннісного єднання, оскільки за цивілізаційного підходу є «розірваною країною», внаслідок того, що понад 400 років Правобережна Україна існувала у складі європейських держав, всотуючи у себе державно-управлінські традиції, засновані на цінностях католицизму й протестантизму. Стільки ж часу жителі Лівобережної частини знаходилися у складі Російської імперії з її колективістським етатизмом, владоцентризмом та культом смирення.

11. Проведене дослідження продемонструвало як реальну наявність ціннісної бази для демократичної консолідації, так і присутні в полі публічного дискурсу цінності розколу. У своїй переважній більшості цінності розколу мають національно-етнічний окрас, а цінності консолідації - громадянсько-політичний. Відтак у відповідності до сучасних теорій демократизації ціннісна консолідація українського народу має відбуватися саме на базі громадянсько-політичної самоідентифікації та відмови (мораторію) від використання в публічному дискурсі тем-цінностей розкольного характеру.

12. З огляду на отримані результати, запропоновано як нагальне завдання української держави формування такої державної політики, спрямованої на створення нової об'єднавчої національної ціннісної системи, яка б відповідала прагненням кожного українця, незалежно від місця його проживання, політичних поглядів чи мови спілкування. Цьому сприятиме відмова від використання соціальних політичних технологій, побудованих на «пошуку ворога», і перехід до політико-правової просвіти, відкритого чесного діалогу з суспільством, модернізаційних інтегративних політичних технологій об'єднавчого характеру, культивації справжнього патріотизму, національної гордості, єдиних цілей демократичного розвитку українського суспільства.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографіїї:

1. Радченко О. В. Ціннісна система суспільства як механізм демократичного державотворення: [Монографія] / Олександр Радченко - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2009. 380 с.

2. Радченко О. В. Влада і вибори: інституційна взаємодія в демократичному суспільстві: [Монографія] / О. В. Радченко. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2006. 244 с.

Статті, опубліковані у фахових виданнях:

1. Радченко О. В. Політична культура громадян як чинник взаємодії влади і суспільства / О. В. Радченко // Актуальні проблеми внутрішньої політики. 2004. № 4. С. 169 - 174.

2. Радченко О. В. Зміст, сутність і типологія категорії «політичний режим» у державно-управлінському дискурсі / О. В. Радченко // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2005. № 2(24). С. 15 - 22.

3. Радченко О. В. Геополітичні перспективи України як історична місія діалогу цивілізацій / О. В. Радченко // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2006. № 2. ч. І. С. 314-322.

4. Радченко О. В. Світоглядно-ідеологічні засади демократичної політичної культури / О. В. Радченко // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2006. № 3 (30). С. 278 - 287.

5. Радченко О. В. Політичний режим в Україні та теорії модернізації: вибір шляху демократизації / О. В. Радченко // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. Одеського регіонального інституту державного управління. Одеса: Вид-во ОРІДУ НАДУ, 2007. Вип 1 (29). С. 59 - 64.

6. Радченко О. В. Алгоритм демократії: теоретичні передумови конституційної кризи політичного режиму в Україні / О. В. Радченко // Теорія та практика державного управління: Зб. наук. пр. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2007. Вип.. 1 (16). С. 59 - 66.

7. Радченко О. В. Цінність в системі державного управління: категоріальний аспект [Електронний ресурс] / О. В. Радченко // Державне будівництво [Електронне наукове фахове видання]. Х., 2008. № 2. Режим доступу: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2008-2/doc/1/04.pdf.

8. Радченко О. В. Антропологічна природа ціннісної системи суспільства/ О. В. Радченко / / Теорія та практика державного управління: Зб. наук. пр. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2008. Вип.. 2 (21). С. 275 - 282.

9. Радченко О. В. Латинська Україна: нескінченність демократичного транзиту? / О. В. Радченко // Теорія та практика державного управління: Зб. наук. пр. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2008. Вип.. 3 (22). С. 64 - 71.

10. Радченко О. В. Ідеї демократії як субстракт ціннісної системи українського суспільства: історичний екскурс / О. В. Радченко // Держава та регіони. Науково-виробничий журнал. Запоріжжя, 2008. № 3. С. 166 - 171.

11. Радченко О. В. Система стримання та противаг гілок влади як ціннісний імператив Українського політикуму / О. В. Радченко // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2008. № 2 (34) С. 69-78.

12. Радченко О. В. Політичний та державноуправлінський режим: операціоналізація дефініцій в категоріальному ряду сфери політичного / О. В. Радченко // Збірник наукових праць ДонДУУ. Серія Державне управління. Т.ІХ. Вип. 112. 2008 р. С. 43-51.

13. Радченко О. В. Україна в пошуках аксіологічного підґрунтя національної ідеї / О. В. Радченко // Актуальні проблеми державного управління. Збірник наукових праць. Одеса: ОДРІДУ НАДУ, 2008. випуск 3(35). С. 48 - 54.

14. Радченко О. В. Генезис розуміння державно-управлінських цінностей у політичній філософії від часів античності до епохи Відродження / О. В. Радченко // Держава та регіони. Науково-виробничий журнал. Запоріжжя, 2009. № 1. С. 154 - 159.

15. Радченко О. В. Генезис розуміння державно-управлінських цінностей у політичній філософії від Нового часу до кінця ХІХ ст./ О. В. Радченко // Теорія та практика державного управління: Зб. наук. пр. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2009. Вип. 1 (24). С. 66 - 72.

16. Радченко О. В. Національна ідея України - ціннісний підхід / О. В. Радченко // Актуальні проблеми державного управління. Збірник наукових праць. Х.:, Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2009. № 1 (35). С. 58-66.

17. Радченко О. В. Діалог влади з громадянами як ефективний механізм демократичної соціальної комунікації / О. В. Радченко // Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління: Збірник наукових праць ДонДУУ. Т. Х - Вип. 115 «Соціальні аспекти державного управління»: Серія «Державне управління». Донецьк.: Дон ДУУ, Східний видавн. дім, 2009. с. 225 - 230.

18. Радченко О. В. Типологізація державноуправлінських режимів як системи суспільних відносин: сучасні підходи / О. В. Радченко // Держава та регіони. Науково-виробничий журнал. Запоріжжя, 2009 - № 2. С. 160 - 165.

19. Радченко О. В. Типологізація державноуправлінських режимів як системи суспільних відносин: класичні підходи [Електронний ресурс] / О. В. Радченко, Т. Б. Хомуленко // Державне будівництво. Х., 2009. № 1. [Електронне наукове фахове видання] Режим доступу: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2009-1/doc/1/03.pdf (Особистим внеском автора є систематизація типології державно управлінських режимів від античності до сучасних поглядів Г. Лассуелла, А. Каплана й Р. Даля).

20. Радченко О. В. філософія партнерського діалогу влади з народом як механізм імплементації демократичної політичної культури [Електронний ресурс] / О. В. Радченко // Державне управління: теорія та практика: Електронне наукове фахове видання. К., 2009. № 1(9) Режим доступу: http://www.academy.gov.ua/ej9/doc_pdf/Radchenko_OV.pdf.

21. Радченко О. В. Демократичний транзит як механізм реформування державного управління: світові моделі та проблеми застосування [Електронний ресурс] / О. В. Радченко // Демократичне врядування: Електронне наукове фахове видання. Львів, 2009. № 3. Режим доступу: http://www.lvivacademy.com/visnik3/fail/+Radchenko.pdf.

22. Радченко О. В. Циклічний характер суспільного розвитку в ціннісному вимірі [Електронний ресурс] / О. В. Радченко // Державне будівництво. Х., 2009. № 2. [Електронне наукове фахове видання] Режим доступу: http: // www.kbuapa.kharkov.ua ua/e-book/db/2009-2/doc/1/05.pdf.

23. Радченко О. В. Україна: фактори національного об'єднання та розколу / О. В. Радченко // Ефективність державного управління. Збірник наукових праць ЛРІДУ НАДУ. Львів, 2009. № 18-19. с. 70 - 77.

24. Радченко О. В. Діалектика взаємодії політичних режимів і громадянського суспільства: ціннісний вимір [Електронний ресурс] / О. В. Радченко // Публічне адміністрування: теорія та практика [Електронне наукове фахове видання]. Одеса, 2009. № 2. Режим доступу: http://www.dbuapa.dp.ua/zbirnik/index.html.

25. Радченко О. В. Категорія «механізм» в системі державного управління / О. В. Радченко // Держава та регіони. Науково-виробничий журнал. Запоріжжя, 2009. № 3. С. 64 - 69.

26. Радченко О. В. Неминучість авторитаризму: міф чи закономірність для України? / О. В. Радченко // Збірник наукових праць НАДУ. К., 2009. № 1. с. 12 - 21.

27. Радченко О. В. Ціннісна система суспільства та її вплив на інституювання держави / О. В. Радченко // Вісник НАДУ. К., 2009. № 2. с. 25 - 33.

Інші монографії та навчальні посібники:

3. Радченко О. В. Ціннісний вимір соціальної відповідальності в демократичній державі: [Монографія] / О. В. Радченко, І. Г. Савченко. Х.: Вид-во ХНУВС, 2008. 200 с.

4. Соціальна політика регіону: [Моногр.] / В.В. Говоруха, В. Г. Бульба та ін.; Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2006. 272 с.

5. Політико-управлінський потенціал органів місцевого самоврядування міста: [Моногр.] / За заг. ред. проф. В.В. Лісничого. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2007. 236 с.

6. Сучасний виборчий PR. 2 вид., доп. й перероб. / Кол. авт.; Кер. авт. кол. В. В. Лісничий. К.: Вид-во "Професіонал", 2004. 512 с.

7. Основи європейської та євроатлантичної інтеграції України: Навчальний посібник /В. В. Говоруха, В. Г. Бульба, Ю. П. Сурмін та ін.; За заг. ред. академіка НАН України, д.т.н. В. П. Горбуліна. К.: ДП «НВЦ «Євроатлантикінформ», 2006. 416 с.

8. Політичні партії як суб'єкт формування політико-управлінської еліти в умовах політичної модернізації: Навч. посіб. / Національна академія державного управління при Президентові України, Українське товариство сприяння соціальним інноваціям; Ред. кол.: Е.А. Афонін (голова) та ін. К.: Парламентське вид-во, 2008. 416 с.

9. Радченко О. В. Практикум з історії політичної думки України: [Навч. посіб.] / О. В. Радченко, С. В. Пробийголова, Н. В. Пробийголова. Х.: Вид-во Асоціації докторів державного управління, 2009. 420 с.

АНОТАЦІЯ

Радченко О. В. Ціннісний вимір трансформації державно-політичного режиму в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. - Харків, 2010.

У дисертації вирішено важливу наукову та політико-прикладну проблему розбудови в Україні демократичного державно-політичного режиму та входження нашої держави до кола демократичних країн світу. Розкрито антропологічно-ціннісні витоки інституціоналізації влади та держави як механізмів реалізації соцієтальної функції справедливого розподілу ресурсів життєдіяльності та реалізації суспільних і особистих інтересів громадян. Визначено аксіологічний зміст, сутність та структуру політичної культури у її взаємозв'язку з державно-політичними режимами. Проаналізовано теоретичні й практичні чинники й детермінанти політичної модернізації державно-політичних режимів та запропоновано шляхи удосконалення демократичного державотворення України. Особливу увагу приділено ціннісним аспектам цивілізаційного розвитку людства. На цій основі запропоновано циклічно-ціннісну концепцію розвитку та доведено її коректність по відношенню до інших циклічних парадигм. Запропоновано новий ціннісний підхід до конституційної інженерії державно-політичного режиму, який полягає в моделюванні ідеального механізму Алгоритму демократії та наочно демонструє витоки перманентної політичної кризи в українському суспільстві як результату конституційно закріпленої системи тотальної безвідповідальності влади. Проведено та проаналізовано експертне дослідження політичних цінностей-тем публічного політичного дискурсу України за чотирма субрегіонами, на основі якого визначено 9 цінностей, які розколюють українське суспільства, та 18 цінностей, що його об'єднують. Визначено сутність, умови та механізми формування національної ідеї на засадах громадянських соціально-політичних цінностей, однозначно підтриманих в усіх регіонах і соціальних групах України.

Ключові слова: демократичне державотворення, держава, механізми державного управління, цінності, ціннісна система, державно-політичний режим, політична трансформація.

АННОТАЦИЯ

Радченко А. В. Ценностное измерение трансформации государственно-политического режима в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора наук государственного управления по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Харьковский региональный институт государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте Украины. - Харьков, 2010.

В диссертации решена важная научная и политико-прикладная проблема построения в Украине демократического государственно-политического режима и вхождения нашей державы в число демократических стран мира. Раскрыто антропологически-ценностные истоки институционализации власти и государства. Определены аксиологическое содержание, сущность и структура политической культуры в её взаимосвязи с государственно-политическими режимами. Особое внимание уделено ценностным аспектам цивилизационного развития человечества. На этой основе предложено циклично-ценностную концепцию развития и доказана её корректность по отношению к другим циклическим парадигмам. Предложено новый ценностный подход к конституционной инженерии государственно-политического режима, который состоит в моделировании идеального механизма Алгоритма демократии. Проведено и проанализировано экспертное исследование политических ценностей-тем публичного политического дискурса Украины на основе которого определены ценности раскола и объединения общества. Определены сущность, условия и механизмы формирования национальной идеи на принципах гражданских социально-политических ценностей, однозначно поддерживаемых во всех регионах и социальных группах Украины.

Ключевые слова: демократическое созидание государства, государство, механизмы государственного управления, ценности, ценностная система, государственно-политический режим, политическая трансформация.

АNNОТАTION

Radchenko A.V. Valuable Measurement of Transformation of a State-Political Mode in Ukraine. - the Manuscript.

The dissertation on achieving of a scientific doctor's degree on Public Administration on a speciality 25.00.02 - government mechanisms. -Kharkiv Regional Institute of Public Administration of National Academy of Public Administration attached to the office of the President of Ukraine. - Kharkiv, 2010.

In the dissertation the important scientific and political by applied problem of construction in Ukraine a democratic state-political mode and occurrence of power in number of the democratic countries of the world were solved. It was revealed anthropologically valuable sources of institutionalization of the authorities and the state. The maintenance, essence and structure of political culture in its interrelation with state-political modes were defined. The special attention was paid to valuable aspects of Civilisation mankind development. On this basis it has offered the cyclic-valuable concept of development and it was proved its correctness in relation to other cyclic paradigms. It was offered a new valuable approach to the constitutional engineering of a state-political mode which consists of modelling of the ideal mechanism of Algorythm of democracy. It was defined expert research of political values of a public political discourse of Ukraine on which basis values of split and society association were analysed. Conditions and mechanisms of formation of national idea on principles of the civil socio-political values unequivocally supported in all regions and social groups of Ukraine were defined essential.

Key words: democratic creation of the state, the state, mechanisms of the government, value, valuable system, a state-political mode, political transformation.

Размещено на Allbest.ru