Формування державної інвестиційної політики на загальнонаціональному та регіональному рівнях

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ НА ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНОМУ ТА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНЯХ

Спеціальність 25.00.02 - механізми державного управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

НОВИЦЬКА Тетяна Андріївна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Академії муніципального управління Міністерства регіонального розвитку та будівництва України.

Офіційні опоненти:

доктор наук з державного управління, КОНДРАШОВ Олександр Миколайович, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Київа, начальник.

доктор наук з державного управління, професор ДЄГТЯР Андрій Олегович, Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, завідувач кафедри економічної теорії і фінансів;

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник ДРАГАН Ірина Василівна,

Рада по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України, старший науковий співробітник відділу інвестиційної політики та розвитку місцевого самоврядування.

Захист відбудеться 24 вересня 2010 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.03 в Раді по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60, к. 302.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60, к. 202).

Автореферат розісланий 21 серпня 2010 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, к.держ.упр.,с.н.с. І.О. Драган.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Державні інвестиційні програми виступають основним ресурсом, який визначає ефективність діяльності соціально-економічної системи будь-якого рангу - від окремо взятого господарюючого суб'єкта міста, області до регіону. Завдання формування і реалізації державних інвестиційних програм є однією з ключових проблем сучасного етапу розвитку української економіки. В даний час спостерігається процес поступової активізації інвестиційної діяльності на загальнонаціональному та регіональному рівнях, оскільки більшість суб'єктів України мають всі необхідні умови для залучення інвестицій. Забезпечення позитивної динаміки цього процесу пов'язане з пошуком інвестиційних джерел і залученням всіх можливих фінансових ресурсів, необхідних для фінансування інвестиційних процесів, з оптимізацією грошово-кредитних механізмів, які управляють їх рухом. В центрі уваги за різними аспектами формування державної інвестиційної політики повинні бути завдання розробки методів формування і реалізації державних інвестиційних програм, визначення пріоритетів інвестування і методів стимулювання активності інвесторів, розробка принципів підтримки значущих інвестиційних проектів.

Окреслена проблема є надзвичайно складною. Підхід до її наукового аналізу потребує попереднього вивчення широкого кола супутніх з даним макроекономічним феноменом явищ та процесів. Як показує історичний, політичний і економічний досвід, на рубежі ХХ-ХХІ століть, фактори модернізації економіки набувають нового специфічного характеру.

Проблеми накопичення інвестиційного ресурсу та його перерозподілу (в тому числі через податкові регулятори) досліджуються як зарубіжними вченими, так і вітчизняними. Серед зарубіжних науковців слід відмітити праці Г. Дж. Александера, Р. Бланделла, Д. Б'юкенена, М. Девере, М. Кіна, А. Лафера, Ф. К. Манна, Д. Мінца, П. Самуельсона, С. Смітта, К. Хейди, У. Ф. Шарпа, вітчизняних - В. Д. Базилевича, В. Ф. Беседіна, Л. М. Борща, З. С. Варналія, Н. М. Внукової, О. Д. Вовчак, А.С. Гальчинського, В. М. Гейця, О. І. Дація, М. П. Денисенка, А. О. Дєгтяра, О. І. Завійської, М. Х. Корецького, В. В. Корнєєва, Н. А. Кожурової, О. М. Кондрашова, В. Т. Ларіонова, А.С. Лисецького, М. В. Мниха, А. С. Музиченка, С. С. Осадець, С. Н. Селіванова, А. М. Соколовської, В. І. Федоренка, О. К. Шилова та інших.

У той же час важливим залишається питання формування державної інвестиційної політики на загальнонаціональному та регіональному рівнях. Не багато уваги приділяється питанню ролі держави у здійсненні інвестиційного процесу та дослідженню особливостей реалізації державної інвестиційної політики на загальнонаціональному та регіональному рівнях. Недостатньо досліджені основні сфери розвитку інвестиційної політики на рівні регіону. Відсутні комплексні науково-методичні розробки, що визначають механізм ефективної взаємодії учасників державних інвестиційних програм. Актуальність проблем формування державної інвестиційної політики на загальнонаціональному та регіональному рівнях і невирішеність низки теоретичних і практичних питань визначили тему даного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження було отримано в межах науково-дослідної теми Академії муніципального управління «Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування» (номер державної реєстрації 0108U008164), зокрема, дисертантом обґрунтовано шляхи формування державної інвестиційної політики на загальнонаціональному та регіональному рівнях.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розробка теоретичних, методичних засад та практичних рекомендацій щодо удосконалення системи формування державної інвестиційної політики на загальнонаціональному та регіональному рівнях.

Відповідно до поставленої мети визначено такі завдання:

- визначити роль держави у здійсненні інвестиційного процесу;

- розкрити сутність державної інвестиційної політики як об'єкту дослідження;

- розглянути особливості державної інвестиційної політики в Україні;

- проаналізувати напрями формування державних інвестиційних програм на сучасному етапі соціально-економічного розвитку України;

- дослідити особливості реалізації державної інвестиційної політики на загальнонаціональному рівні;

- розглянути регіональні особливості реалізації державної інвестиційної політики;

- виявити основні сфери розвитку інвестиційної політики на рівні регіону;

- розробити принципи і критерії оцінки ефективності державних інвестиційних програм на загальнонаціональному рівні;

- запропонувати механізм ефективної взаємодії учасників державних інвестиційних програм.

Об'єктом дослідження є державна інвестиційна політика.

Предметом дослідження є формування державної інвестиційної політики на загальнонаціональному та регіональному рівнях.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що розроблені основні сфери розвитку інвестиційної політики на рівні регіону, принципи і критерії оцінки ефективності державних інвестиційних програм на загальнонаціональному рівні, механізм ефективної взаємодії учасників державних інвестиційних програм, сприятимуть ефективній реалізації державної інвестиційної політики на загальнонаціональному та регіональному рівнях.

Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах науки. У процесі дослідження використано такі методи проведення досліджень: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення й формування висновків), статистико-економічний (аналіз сучасного стану соціально-економічного розвитку України), системного, компаративного, синергетичного, розрахунково-конструктивний (вдосконалення напрямів формування державної інвестиційної політики в Україні) та інші.

Сполучення використаних спеціальних методів забезпечило цілісність проведеного аналізу формування державної інвестиційної політики на загальнонаціональному та регіональному рівнях. Всі зазначені підходи застосовуються, доповнюють один одного в усіх компонентах основної частини роботи і в сукупності дозволяють всебічно розглянути предмет дослідження.

Інформаційною базою дослідження є нормативно-правові акти з питань розвитку державної інвестиційної політики на загальнонаціональному та регіональному рівнях, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, міністерств і відомств, підприємств, організацій, а також монографії і наукові праці, видані в Україні та за кордоном.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше:

- запропоновано оптимальну систему реалізації державної інвестиційної політики, що покладено в основу механізму державного регулювання інвестиційної діяльності на загальнонаціональному та регіональному рівнях в Україні, що враховує децентралізацію інвестиційного процесу; збільшення частки внутрішніх коштів суб'єктів господарювання у фінансові інвестиційні проекти; виділення бюджетних коштів переважно для реалізації державних пріоритетів, програм, спрямованих на здійснення структурної перебудови економіки; фінансування будівництва об'єктів за рахунок бюджетних коштів, як правило, на конкурсній основі; надання переваги раніше розпочатому будівництву, технічному переобладнанню та реконструкції діючих підприємств; удосконалення нормативної та правової бази з метою збільшення обсягів залучення інвестицій; запровадження системи страхування інвестицій.

удосконалено:

- сфери розвитку інвестиційної політики на регіональному рівні, зокрема: нормативно-правового регулювання діяльності підприємств; організації залучення інвестицій; інформаційного забезпечення інвесторів; формування інфраструктури інвестиційної сфери; програмно-цільового планування; розширення використання фінансового лізингу; розвитку галузевого фондового ринку; стимулювання припливу вітчизняних і зарубіжних інвестицій на підприємства; встановлення партнерських зв'язків між підприємствами і інвесторами; сприяння просуванню товарів і послуг пріоритетних галузей промисловості регіону на вітчизняні і зарубіжні ринки;

- систему оцінки результативності державних інвестиційних програм на загальнонаціональному рівні шляхом введення критеріїв ефективності інвестицій в розвиток соціальної сфери, які необхідно вводити на основі використання загальних понять теорії ефективності інвестиційних операцій, тобто фіксувати, як зовнішні, так і внутрішні критерії;

- механізм взаємодії учасників державних інвестиційних програм, який враховує особливості розвитку регіонів, та орієнтований на активне залучення заощаджень населення до процесів реалізації даних державних інвестиційних програм на загальнонаціональному та регіональному рівнях;

дістали подальшого розвитку:

- визначення ролі держави у здійсненні інвестиційного процесу, яка реалізуються через представництва різних органів (держава як учасник), або безпосередньо через розподіл бюджетних коштів (держава як інвестор) за наступних умов: бере на себе функції інвестора тих галузей економіки і виробництв, продукція яких має загальнонаціональний характер, і відповідно до законодавства може вироблятися на державних підприємствах або підприємствах, приватизація яких провадитиметься найближчим часом; фінансування тих галузей та виробництв, де держава є замовником та споживачем продукції; держава тимчасово може інвестувати ті виробництва, де спостерігається спад виробництва (агрегати, вузли, запасні частини, які споживаються вітчизняними підприємствами);

- визначення сутності поняття «державна інвестиційна політика на загальнонаціональному та регіональному рівнях», як комплексу урядових рішень, що встановлюють основні напрямки використання капітальних інвестицій в економіці, різних її галузях, та визначаються цільовими завданнями розвитку виробництва, науково-технічним і соціальним розвитком країни;

- тенденції реалізації державної інвестиційної політики на загальнонаціональному рівні в Україні, де основними точками впливу держави на процеси реалізації інвестиційної політики визначено: забезпечення оптимальних пропорцій між споживанням та заощадженням в структурі суспільного продукту; протидія перетіканню інвестиційного потенціалу з реального сектора економіки на суміжні ринки; протидія експорту капіталу, який не відповідає інтересам розвитку національної економіки;

- регіональні особливості реалізації державної інвестиційної політики, зокрема було запропоновано розробити стратегічний план формування сприятливого інвестиційного клімату у регіоні, який повинен дотримуватись наступних принципів: довгострокова орієнтація планових завдань і заходів у поєднанні з конкретним планом дій щодо зменшення інвестиційних ризиків та відновлення довіри інвесторів до потенційних партнерів та органів влади; дотримання чинного законодавства та узгодження з програмними заходами Уряду України і органів державного управління області; максимально можливе збалансування інтересів інвесторів та соціально-економічних інтересів розвитку регіону на основі поліпшення обґрунтованості, інформаційної та правової забезпеченості інвестиційних проектів; раціонально допустиме усунення перешкод організаційно-технічного характеру на місцевому рівні для початкового етапу діяльності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть виступати науковим підґрунтям удосконалення процесу формування державної інвестиційної політики на загальнонаціональному та регіональних рівнях. Основні положення та висновки роботи можуть бути використані Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, міністерствами та відомствами, органами місцевого самоврядування України для підвищення ефективності регулювання механізмів формування державної інвестиційної політики. Також вони можуть використовуватися у процесі викладання цілого ряду навчальних дисциплін у ВНЗ та у подальших наукових дослідженнях.

Науково-практичні висновки, практичні рекомендації щодо теоретико-методологічних оцінок та практичних аспектів формування державної інвестиційної політики на загальнонаціональному та регіональних рівнях використані Міністерством промислової політики України щодо розвитку концепції державної інвестиційної політики (довідка № 17-09-02/17 від 24.03.2010 р.). Розробки автора щодо формування державної інвестиційної політики на загальнонаціональному та регіональних рівнях використані в роботі Київської обласної державної адміністрації (довідка № 11/745 від 09.04.2010 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Академії муніципального управління при викладанні таких дисциплін: «Правове забезпечення державного управління», «Соціальна і гуманітарна політика» (довідка № 478-99 від 25.12.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. В дисертації не використовуються ідеї або розробки, що належать співавторам, разом з якими були опубліковані наукові праці. Всі наукові положення, що виносяться на захист, являють собою особистий внесок здобувача.

Апробація результатів дослідження. Основні наукові положення дисертації були апробовані у виступах на міжнародних, всеукраїнських науково-практичних конференціях, круглих столах, зокрема: «Проблеми формування нової економіки ХХІ століття» (м. Дніпропетровськ, 2009 р.); «Сучасна економічна теорія та пошук ефективних механізмів господарювання» (м. Сімферополь, 2010 р.); «Фінансово-кредитний механізм активізації інвестиційного процесу» (м. Київ, 2010 р.).

Публікації. Основні результаті дисертації викладені автором у 8 наукових працях, загальним обсягом 3,4 обл. вид. арк., у тому числі 5 статей - у наукових фахових виданнях з державного управління.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації 189 сторінок, у т.ч. 6 таблиць, 12 рисунків, 2 додатки. Список використаних джерел складається з 219 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкрито сутність і стан розробленості наукового завдання, що вирішується; обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено мету й завдання дослідження, його наукову новизну, встановлено практичну корисність одержаних результатів; наведено дані щодо апробації цих результатів та їх опублікування.

В першому розділі «Теоретичні підходи до формування державної інвестиційної політики» визначено роль держави у здійсненні інвестиційного процесу, розкрито сутність державної інвестиційної політики як об'єкту дослідження, та розглянуто особливості державної інвестиційної політики в Україні.

Питання необхідності й визначення масштабів втручання держави в розвиток інвестиційної політики та визначення проблем накопичення інвестиційного ресурсу та його перерозподілу, привертає значну увагу дослідників упродовж століть. Наукова спадщина про формування державної інвестиційної політики як на загальнонаціональному, так і на регіональному рівнях, пов'язана з іменами українських вчених: В. Д. Базилевича, Л. М. Борща, З. С. Варналія, О. Д. Вовчак, В. М. Гейця, О. І. Дація, М. П. Денисенка, А. О. Дєгтяра, О. І. Завійської, М. Х. Корецького, О. М. Кондрашова, В. В. Корнєєва, Н. А. Кожурової, В. Т. Ларіонова, М. В. Мниха, А. С. Музиченка, С. С. Осадець, С. Н. Селіванова, А. М. Соколовської, В. І. Федоренка, О. К. Шилова та інших.

Проведені нами дослідження свідчать про те, що формулюючи визначення інвестиційного процесу, багато економістів розглядають лише окремі специфічні сторони даного процесу. Тому, в результаті узагальнення визначень, використовуваних для характеристики інвестиційного процесу, ми пропонуємо наступне його трактування. Інвестиційним процесом є прямі або непрямі вкладення вільних економічних ресурсів і засобів чинників інвестиційного процесу в грошових, матеріально-речових і нематеріальних формах в об'єкти будь-якого виду діяльності на короткий або тривалий термін, з меншим або більшим ризиком, в цілях збільшення і отримання доходу, або іншого запланованого результату (соціального, екологічного, науково-інформаційного і інших ефектів) в майбутньому. Принципове уточнення полягає в тому, що в основі даного визначення інвестицій лежить вказівка на предмет вкладень - що вкладають, суб'єкт і об'єкт інвестиційної діяльності - хто і куди вкладає, терміни, ступінь ризику і мети здійснення інвестування. При цьому важливо розуміти, що якщо інвестиції викликають зростання капіталу, то він повинен бути достатнім, щоб компенсувати інвесторові відмову від використання власних засобів на споживання в поточному періоді, винагородити його за ризик, відшкодувати втрати від інфляції, задовольнити його майбутні потреби.

В роботі було запропоновано визначити роль держави у здійсненні інвестиційного процесу, яка реалізуються через представництва різних органів (держава як учасник), або безпосередньо через розподіл бюджетних коштів (держава як інвестор). Держава виступає в ролі інвестора за наступних умов: бере на себе функції інвестора тих галузей економіки і виробництв, продукція яких має загальнонаціональний характер, і відповідно до законодавства може вироблятися на державних підприємствах або підприємствах, приватизація яких провадитиметься найближчим часом; фінансування тих галузей та виробництв, де держава є замовником та споживачем продукції (оборонна промисловість, об'єкти державної інфраструктури, магістралі, термінали); функції інвестора в соціальній сфері, особливо при фінансуванні продукції агропромислового комплексу; держава тимчасово може інвестувати ті виробництва, де спостерігається спад виробництва (агрегати, вузли, запасні частини, які споживаються вітчизняними підприємствами); держава може інвестувати розвиток виробництв, доцільність яких обґрунтовується ринковою кон'юнктурою (з метою отримання прибутку).

Було встановлено, що при формуванні державної інвестиційної політики на загальнонаціональному та регіональному рівнях, необхідно виходити з низки обов'язкових умов, які мають принциповий для формування інвестиційного законодавства характер: забезпечення інвестиційної безпеки економіки країни; контроль за іноземними інвестиціями та їх впливом на економіку; забезпечення інвестиційного плюралізму; забезпечення активної і впливової ролі держави саме як інвестора національної економіки; забезпечення оплатного, економічно ефективного характеру державних інвестицій; забезпечення синергетики поєднання державних і приватних інвестицій; урахування змісту інших напрямків економічної політики при формуванні державної інвестиційної політики; формування державної інвестиційної політики, виходячи із необхідності забезпечення пріоритету власного інвестиційного потенціалу суб'єктів господарювання, що має бути використаним у формі само інвестування.

Розглянувши основні принципи та блоки здійснення державної інвестиційної політики в Україні, в роботі було запропоновано наступне визначення цього поняття: державна інвестиційна політика на загальнонаціональному та регіональному рівнях - комплекс урядових рішень, що встановлюють основні напрямки використання капітальних інвестицій в економіці, та визначаються інноваційною системою її зростання, науково-технічним і соціальним розвитком України.

В аспекті питання про формування та нормативно-правового закріплення державної інвестиційної політики на загальнонаціональному та регіональному рівнях було визначено наступні принципи: свобода інвестиційної діяльності; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; забезпечення гармонійності складного співвідношення сьогоднішніх і перспективних інтересів суб'єктів та учасників інвестиційних відносин, а також держави та територіальних громад; гарантованість прав інвесторів на усіх етапах інвестиційної діяльності, враховуючи особливості існуючих інвестиційних ризиків; забезпеченість гарантій прав інвесторів засобами юридичної і, зокрема, господарсько-правової відповідальності у випадках їх порушення; забезпеченість інтересів держави ефективною системою господарсько-правових засобів державного регулювання інвестиційних відносин; повнота договірно-правового законодавчого забезпечення інвестиційної діяльності зі збереженням принципу свободи договору; забезпечення необхідного рівня систематизації інвестиційного законодавства; допустимість рестрикційного режиму іноземних інвестицій у визначених випадках.

Тому, в ході роботи було запропоновано оптимальну систему реалізації державної інвестиційної політики, що покладено в основу механізму державного регулювання інвестиційної діяльності на загальнонаціональному та регіональному рівнях в Україні, що враховує децентралізацію інвестиційного процесу; збільшення частки внутрішніх коштів суб'єктів господарювання у фінансові інвестиційні проекти; виділення бюджетних коштів переважно для реалізації державних пріоритетів, програм, спрямованих на здійснення структурної перебудови економіки; фінансування будівництва об'єктів за рахунок бюджетних коштів, як правило, на конкурсній основі; надання переваги раніше розпочатому будівництву, технічному переобладнанню та реконструкції діючих підприємств; удосконалення нормативної та правової бази з метою збільшення обсягів залучення інвестицій; запровадження системи страхування інвестицій.

Головним питанням державної інвестиційної політики на загальнонаціональному та регіональному рівнях в Україні є визначення пріоритетних сфер та об'єктів інвестування, які мають відповідати як стратегічним національним інтересам держави, так і тим невідкладним завданням, які випливають із сучасного стану та структури економіки. Державне регулювання інвестиційної політики на загальнонаціональному та регіональному рівнях в Україні визначають: показники економічного і соціального розвитку України; національні та регіональні програми розвитку національного виробництва; державні і місцеві бюджети, передбачені в них обсяги державного фінансування інвестиційної діяльності.

В другому розділі «Стан формування державної інвестиційної політики на загальнонаціональному та регіональному рівнях» проаналізовано напрями формування державних інвестиційних програм на сучасному етапі соціально-економічного розвитку України, досліджено особливості реалізації державної інвестиційної політики на загальнонаціональному та регіональному рівнях.

Було визначено, що серед основних причин низького рівня активності формування державних інвестиційних програм, що мають безпосередній вплив на основні складові джерел фінансування інвестицій власні кошти підприємств (прибуток підприємств) (у загальному обсязі інвестицій в основний капітал за перше півріччя 2009 р. складають 81,8 %), слід виокремити: посилення ризиків дестабілізації на валютному ринку; збереження складної ситуації у банківській сфері, зокрема недостатні обсяги довгострокового кредитування вітчизняної економіки; незадовільна кон'юнктура зовнішнього ринку за традиційними товарними групами українського експорту; низька купівельна спроможність населення, що звужує ємкість внутрішнього ринку; обмежені можливості доступу до фінансових ресурсів як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках; зниження рівня прибутковості українських підприємств; збільшення курсової різниці розрахункових обсягів кумулятивного показника залучених прямих іноземних інвестицій в Україну у зв'язку із падінням офіційного курсу гривні до долара США, тощо.

Але було відзначено формування певних тенденцій, які якісно характеризують розвиток іноземного інвестування в Україну та розвиток процесу формування державних інвестиційних програм: переважання за розмірами інвестицій партнерів з промислово розвинутих країн і за кількістю - з країн, які розвиваються, а також поступове збільшення частки країн СНД; орієнтація спільних підприємств на виробництво товарів, якими світові ринки практично насичені, та на сферу послуг; реалізація спільних інвестиційних проектів, як правило, на двосторонній основі; обережність західних партнерів щодо великих інвестицій, зумовлена відсутністю надійних гарантій щодо їх захисту, нерозробленістю стратегії та тактики виходу на практично невідомий і раніше закритий ринок; активність малих іноземних фірм, орієнтованих на швидке обертання невеликого капіталу або на вигоду від разових операцій (нерідко суто посередницьких); нерівномірність розподілу інвестицій за галузями і регіонами України, їх зосередження у промислових центрах України; велика частка майнових внесків іноземних інвесторів у загальних обсягах інвестицій, слабке використання механізмів фінансового ринку для інвестування. У стратегії державної інвестиційної політики на загальнонаціональному рівні важливу роль відіграють науково обґрунтоване визначення пріоритетних напрямів інвестування, їх відповідність державним інтересам, програмним цілям національного відродження України, швидкого реформування, досягнення стабілізації та зростання національного господарства. Саме на пріоритетні напрями науково-технічного прогресу слід максимально націлювати інвестиційну й інноваційну діяльність та ресурси. На розвиток сучасних і майбутніх високотехнологічних виробництв можуть претендувати тільки ті країни, які здатні забезпечувати високий рівень науки, техніки, освіти, культури, організації управління та трудової дисципліни.

Були визначені проблеми, які на даний час найбільш негативно впливають на реалізацію державної інвестиційної політики на загальнонаціональному рівні в Україні, та потребують першочергового розв'язання, сконцентровані у сфері діяльності: судової гілки влади; корпоративного управління; земельних відносин; функціонування аграрного ринку; фондового ринку; банківської системи; сфери технічного регулювання; податкової системи, зокрема адміністрування податків, валютного регулювання, звітності і контролю у цій сфері.

Державна інвестиційна політика на загальнонаціональному рівні має бути спрямована на стимулювання населення здійснювати заощадження у формі фінансових активів - банківських депозитів на первинному ринку акцій, облігацій, паїв тощо. Це в свою чергу вимагає дуже активного впливу держави на фінансовий ринок з тим, щоб, з одного боку, забезпечити достатню прибутковість вкладень у фінансові активи, зокрема, банківські депозити, не викликаючи при цьому надмірного подорожчання кредитних ресурсів при одночасному забезпеченні такого рівня фінансової безпеки, що повернула б упевненість населення у стабільності фінансових установ, довіру до їх довготривалої мінімально ризикової діяльності.

Були визначені тенденції реалізації державної інвестиційної політики на загальнонаціональному рівні в Україні, які довели, що точки впливу держави на процеси реалізації інвестиційної політики полягає: у забезпеченні оптимальних пропорцій між споживанням та заощадженням в структурі суспільного продукту; у заходах, що протидіють перетіканню інвестиційного потенціалу з реального сектора економіки на суміжні ринки; в заходах, що полягають у протидії експорту капіталу, який не відповідає інтересам розвитку національної економіки.

Визначаючи регіональні аспекти реалізації державної інвестиційної політики, було розглянуто поняття інвестиційної привабливості регіону, яке було запропоновано оцінюватися за наступними узагальненими показниками: рівень загальноекономічного розвитку регіону; рівень розвитку інвестиційної інфраструктури регіону; демографічні характеристики регіону; рівень розвитку ринкових відносин і комерційної інфраструктури регіону; рівень криміногенних, економічних і інших ризиків. В ході дослідження було визначено регіональні особливості реалізації державної інвестиційної політики: орієнтування інвестиційної діяльності в регіоні в напрямку основних пріоритетів його соціально-економічного розвитку; диверсифікація джерел його інвестування; мобілізація інвестиційного потенціалу регіону; кооперування всіх можливих джерел інвестування для спільного фінансування розвитку регіону; сприяння в поліпшенні інвестиційного клімату, мобілізація регіональних резервів його оптимізації; підвищення привабливості регіону для внутрішніх і зовнішніх інвесторів. Це створює передумови для розвитку окремих сфер діяльності та галузей економіки на регіональному рівні.

Тому було запропоновано розробити стратегічний план формування сприятливого інвестиційного клімату у регіоні, який повинен дотримуватись наступних принципів: довгострокова орієнтація планових завдань і заходів у поєднанні з конкретним планом дій щодо зменшення інвестиційних ризиків та відновлення довіри інвесторів до потенційних партнерів та органів влади; дотримання чинного законодавства та узгодження з програмними заходами уряду України і органів державного управління області; максимально можливе збалансування інтересів інвесторів та соціально-економічних інтересів розвитку регіону на основі поліпшення обґрунтованості, інформаційної та правової забезпеченості інвестиційних проектів; раціонально допустиме усунення перешкод організаційно-технічного характеру на місцевому рівні для початкового етапу діяльності. Метою розробки і реалізації стратегічного плану визначено створення інвестиційного клімату, конкурентоспроможного за основними параметрами з аналогічними регіонами сусідніх держав та України.

Однак існують певні проблеми, зокрема методи та інструменти державного регулювання інвестиційної діяльності мають бути більш гнучкими та адаптованими до соціально-економічного розвитку регіонів країни. Між усіма методами й інструментами механізму державного регулювання регіональних інвестиційних процесів простежується взаємозалежність і взаємозумовленість можливостей щодо їх застосування. Тому лише в комплексі вони можуть створювати ефективну систему реалізації державної інвестиційної політики на регіональному рівні.

В третьому розділі «Напрями формування державної інвестиційної політики в Україні» виявлено основні сфери розвитку інвестиційної політики на рівні регіону, розроблено принципи і критерії оцінки ефективності державних інвестиційних програм на загальнонаціональному рівні, запропоновано механізм ефективної взаємодії учасників державних інвестиційних програм.

В цілях групування заходів вдосконалення розвитку інвестиційної політики на регіональному рівні автором було запропоновано та розглянуто наступні групи: у сфері нормативно-правового регулювання діяльності підприємств; у сфері організації залучення інвестицій; у сфері інформаційного забезпечення інвесторів про стан підприємств регіону; в напрямку формування інфраструктури інвестиційної сфери; в області посилення ролі програмно-цільового планування; у сфері розширення використання фінансового лізингу; у сфері розвитку галузевого фондового ринку; у сфері державного економічного стимулювання припливу вітчизняних і зарубіжних інвестицій на підприємства; державна підтримка у встановленні партнерських зв'язків між підприємствами і інвесторами; у сфері державного сприяння просуванню товарів і послуг пріоритетних галузей промисловості регіону на вітчизняні і зарубіжні ринки (рис. 1).

загальнонаціональний державний інвестиційний економічний

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Основні напрями вдосконалення державної інвестиційної політики на регіональному рівні

Було встановлено, що у основу формування механізму координації інвестиційної діяльності на регіональному рівні повинні бути покладені наступні принципи: до складу інвестиційних пріоритетів соціально-економічного розвитку регіону повинні бути включені як пріоритети довгострокового характеру, так і найбільше актуальні пріоритети сьогодення; рівною мірою уваги потребують як виробництво, так і об'єкти соціальної інфраструктури і життєзабезпечення населення регіону. Важко погодитися з точкою зору, що в умовах економічного спаду економічні пріоритети повинні превалювати над соціальними. Так, медико-демографічна ситуація в регіоні потребує вже зараз включення до складу пріоритетних програм і проектів, пов'язаних із життєзабезпеченням населення. 3. Створення умов для кооперації і конкуренції одночасно у відношенні всіх суб'єктів інвестиційної діяльності. Використання даного принципу буде сприяти формуванню в регіоні цивілізованого ринку і вирішенню цільових задач регіонального розвитку.

Також було запропоновано та розглянуто три групи принципів оцінки ефективності державних інвестиційних програм на загальнонаціональному рівні (рис. 2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Принципи оцінки ефективності державних інвестиційних програм на загальнонаціональному рівні

Для комплексної оцінки результативності державних інвестиційних програм на загальнонаціональному рівні було запропоновано ввести критерії ефективності інвестицій в розвиток соціальної сфери.

Ці критерії слід вводити на основі використання загальних понять теорії ефективності інвестиційних операцій, тобто фіксувати, як зовнішні, так і внутрішні критерії.

В ході дослідження було визначено, що зовнішні критерії оцінки ефективності державних інвестиційних програм на загальнонаціональному рівні повинні відповідати наступним вимогам: комплексного і усестороннього віддзеркалення динаміки розвитку країни і рівня досягнення цілей і наявності стійкої і достовірної методології збору і обробки, особливе значення необхідно надавати забезпеченню зіставності даних як по динаміці в часі, так і по міжкраїновими порівняннями; віддзеркалення не обсягу витрат на послуги суб'єктів бюджетного планування і бюджетних організацій, а кінцевих суспільно значущих результатів від надання цих послуг. У роботі під внутрішніми критерієм ефективності державної інвестиційної програми на загальнонаціональному рівні було запропоновано розуміти правило, яке дозволяє зіставляти різні стратегії проведення інвестиційних операцій, що характеризуються різним ступенем досягнення мети, і здійснювати направлений вибір стратегій з безлічі допустимих. Внутрішні критерії ефективності державної інвестиційної програми на загальнонаціональному рівні вводяться на основі однієї з певної концепції раціональної поведінки. концепція придатності, концепція оптимізації, концепція адаптації.

Чинне законодавство практично не регулює структуру і порядок взаємодії між основними учасниками державних інвестиційних програм, що значно знижує їх ефективність. Структура взаємодій, яка внаслідок цього склалася до теперішнього часу, між основними учасниками державних інвестиційних програм на загальнонаціональному та регіональному рівнях не відповідає критеріям раціональної організації.

В ході дослідження було запропоновано механізм взаємодії учасників державних інвестиційних програм, який враховує особливості розвитку регіонів, та орієнтований на активне залучення заощаджень населення до процесів реалізації даних державних інвестиційних програм на загальнонаціональному та регіональному рівнях.

Реалізація і використання вказаного механізму ефективної взаємодії між учасниками державних інвестиційних програм на загальнонаціональному та регіональному рівнях приведе до реструктуризації системи бюджетних організацій - одержувачів засобів і виконавців робіт за завданнями державних замовників, що гарантує стабілізацію соціально-економічної обстановки в регіонах і містах України, а також гарантує підвищення ефективності і якості господарсько-економічної діяльності в окремих галузях. Запропонований в роботі механізм ефективної взаємодії між учасниками державних інвестиційних програм на загальнонаціональному та регіональному рівнях є дієвим в плані поліпшення стану економічної сфери і стабілізації соціальної обстановки в країні, що, у обов'язковому порядку повинно бути застосовано при реструктуризації економіки для підвищення якості реалізації державних інвестиційних програм з соціально-економічного відновлення економіки і соціальної сфери в Україні. Разом з тим, використання механізму ефективної взаємодії учасників державних інвестиційних програм на загальнонаціональному та регіональному рівнях повинне супроводжуватися обов'язковим впровадженням в практичну діяльність розпорядників засобів програми системи моніторингу ефективності бюджетних витрат.

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання щодо формування державної інвестиційної політики на загальнонаціональному та регіональному рівнях. Основні висновки та рекомендації теоретичного характеру, які отримані в процесі дослідження, такі:

1. В результаті узагальнення визначень, використовуваних для характеристики інвестиційного процесу, в роботі було запропоновано наступне його трактування. Інвестиційним процесом є прямі або непрямі вкладення вільних економічних ресурсів і засобів чинників інвестиційного процесу в грошових, матеріально-речових і нематеріальних формах в об'єкти будь-якого виду діяльності на короткий або тривалий термін, з меншим або більшим ризиком, в цілях збільшення і отримання доходу, або іншого запланованого результату (соціального, екологічного, науково-інформаційного і інших ефектів) в майбутньому. В ході дослідження було визначено роль держави у здійсненні інвестиційного процесу, яка реалізуються через представництва різних органів (держава як учасник), або безпосередньо через розподіл бюджетних коштів (держава як інвестор) за наступних умов: бере на себе функції інвестора тих галузей економіки і виробництв, продукція яких має загальнонаціональний характер, і відповідно до законодавства може вироблятися на державних підприємствах або підприємствах, приватизація яких провадитиметься найближчим часом; фінансування тих галузей та виробництв, де держава є замовником та споживачем продукції; держава тимчасово може інвестувати ті виробництва, де спостерігається спад виробництва (агрегати, вузли, запасні частини, які споживаються вітчизняними підприємствами).

2. Встановлено, що при формуванні державної інвестиційної політики на загальнонаціональному та регіональному рівнях, необхідно виходити з низки обов'язкових умов, які мають принциповий для формування інвестиційного законодавства характер. Розглянувши основні принципи та блоки здійснення державної інвестиційної політики в Україні, в роботі було запропоновано наступне визначення цього поняття: державна інвестиційна політика на загальнонаціональному та регіональному рівнях - комплекс урядових рішень, що встановлюють основні напрямки використання капітальних інвестицій в економіці, та визначаються інноваційною системою її зростання, науково-технічним і соціальним розвитком України.

3. В ході дослідження було запропоновано оптимальну систему реалізації державної інвестиційної політики, що покладено в основу механізму державного регулювання інвестиційної діяльності на загальнонаціональному та регіональному рівнях в Україні, що враховує децентралізацію інвестиційного процесу; збільшення частки внутрішніх коштів суб'єктів господарювання у фінансові інвестиційні проекти; виділення бюджетних коштів переважно для реалізації державних пріоритетів, програм, спрямованих на здійснення структурної перебудови економіки; фінансування будівництва об'єктів за рахунок бюджетних коштів, як правило, на конкурсній основі; надання переваги раніше розпочатому будівництву, технічному переобладнанню та реконструкції діючих підприємств; удосконалення нормативної та правової бази з метою збільшення обсягів залучення інвестицій; запровадження системи страхування інвестицій.

4. Здійснивши аналіз сучасного соціально-економічного розвитку в Україні, було визначено основні причини низького рівня активності формування державних інвестиційних програм, що мають безпосередній вплив на основні складові джерел фінансування інвестицій власні кошти підприємств (прибуток підприємств), слід виокремити: посилення ризиків дестабілізації на валютному ринку; збереження складної ситуації у банківській сфері, зокрема недостатні обсяги довгострокового кредитування вітчизняної економіки; незадовільна кон'юнктура зовнішнього ринку за традиційними товарними групами українського експорту; низька купівельна спроможність населення, що звужує ємкість внутрішнього ринку; обмежені можливості доступу до фінансових ресурсів як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках; зниження рівня прибутковості українських підприємств; збільшення курсової різниці розрахункових обсягів кумулятивного показника залучених прямих іноземних інвестицій в Україну у зв'язку із падінням офіційного курсу гривні до долара США, тощо.

5. Встановлено, що державна інвестиційна політика на загальнонаціональному рівні має бути спрямована на стимулювання населення здійснювати заощадження у формі фінансових активів - банківських депозитів на первинному ринку акцій, облігацій, паїв тощо. В ході дослідження набули подальшого розвитку тенденції реалізації державної інвестиційної політики на загальнонаціональному рівні в Україні, де основними точками впливу держави на процеси реалізації інвестиційної політики визначено: забезпечення оптимальних пропорцій між споживанням та заощадженням в структурі суспільного продукту; протидія перетіканню інвестиційного потенціалу з реального сектора економіки на суміжні ринки; протидія експорту капіталу, який не відповідає інтересам розвитку національної економіки.

6. Вдосконалено регіональні особливості реалізації державної інвестиційної політики, зокрема запропоновано розробити стратегічний план формування сприятливого інвестиційного клімату у регіоні, який повинен дотримуватись наступних принципів: довгострокова орієнтація планових завдань і заходів у поєднанні з конкретним планом дій щодо зменшення інвестиційних ризиків та відновлення довіри інвесторів до потенційних партнерів та органів влади; дотримання чинного законодавства та узгодження з програмними заходами уряду України і органів державного управління області; максимально можливе збалансування інтересів інвесторів та соціально-економічних інтересів розвитку регіону на основі поліпшення обґрунтованості, інформаційної та правової забезпеченості інвестиційних проектів; раціонально допустиме усунення перешкод організаційно-технічного характеру на місцевому рівні для початкового етапу діяльності.

7. В цілях групування заходів вдосконалення розвитку інвестиційної політики на регіональному рівні виділено та розглянуто наступні сфери: нормативно-правового регулювання діяльності підприємств; організації залучення інвестицій; інформаційного забезпечення інвесторів; формування інфраструктури інвестиційної сфери; програмно-цільового планування; розширення використання фінансового лізингу; розвитку галузевого фондового ринку; стимулювання припливу вітчизняних і зарубіжних інвестицій на підприємства; встановлення партнерських зв'язків між підприємствами і інвесторами; сприяння просуванню товарів і послуг пріоритетних галузей промисловості регіону на вітчизняні і зарубіжні ринки.

8. Для комплексної оцінки результативності державних інвестиційних програм на загальнонаціональному рівні запропоновано ввести критерії ефективності інвестицій в розвиток соціальної сфери. Ці критерії слід вводити на основі використання загальних понять теорії ефективності інвестиційних операцій, тобто фіксувати, як зовнішні, так і внутрішні критерії. Використання цих критеріїв для оцінки ефективності державних інвестиційних програм на загальнонаціональному рівні залежить від узгоджених зусиль всіх або більшості міністерств. При цьому до сфери відповідальності яких він відноситься, від Уряду в цілому залежатиме рівень координації і успішність діяльності по їх досягненню при реалізації всіх державних інвестиційних програм на загальнонаціональному рівні.

9. Визначено, що чинне законодавство практично не регулює структуру і порядок взаємодії між основними учасниками державних інвестиційних програм, що значно знижує їх ефективність. Структура взаємодій, яка внаслідок цього склалася до теперішнього часу, між основними учасниками державних інвестиційних програм на загальнонаціональному та регіональному рівнях не відповідає критеріям раціональної організації. Вдосконалено механізм взаємодії учасників державних інвестиційних програм, який враховує особливості розвитку регіонів, та орієнтований на активне залучення заощаджень населення до процесів реалізації даних державних інвестиційних програм на загальнонаціональному та регіональному рівнях, реалізація і використання якого, приведе до реструктуризації системи бюджетних організацій - одержувачів засобів і виконавців робіт за завданнями державних замовників, що гарантує стабілізацію соціально-економічної обстановки в регіонах і містах України, а також гарантує підвищення ефективності і якості господарсько-економічної діяльності в окремих галузях.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Новицька Т.А. Глобалізацій ні аспекти державного регулювання інвестиційного процесу в Україні [Електронний ресурс] / Т.А. Новицька // Державне управління: удосконалення та розвиток. - 2010. - № 2. - Режим доступу до журналу: http: // www.dy.nayka.com.ua.

2. Новицька Т.А. Державне регулювання інвестиційної складової економічної безпеки / Т.А. Новицька // Інвестиції: практика та досвід. - 2010. № 7. - С. 28-29.

3. Новицька Т.А. Сучасні пріоритети інвестиційної політики України / Т.А. Новицька // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія «Управління». Вип. 2/2010. Державне управління та місцеве самоврядування За заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка. - К. : ВПЦ АМУ, 2010. - С. 354-359.

4. Новицька Т.А. Формування ефективної інвестиційної політики України з використанням позитивного досвіду інших країн світу Т.А. Новицька // Інвестиції: практика та досвід. - 2010. - № 6. - С. 23-25.

5. Новицька Т.А. Шляхи удосконалення державної інвестиційної політики з урахуванням закордонного досвіду / Т.А. Новицька // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія «Управління» Вип. 1/2010. Державне управління та місцеве самоврядування / За заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка. - К. : ВПЦ АМУ, 2010. - С. 209-216.

6. Новицька Т.А. Інвестиційна складова економічної безпеки в рамках державної політики / Т.А. Новицька // Сучасна економічна теорія та пошук ефективних механізмів господарювання : міжнар. наук.-практ. конф., 11-12 березня 2010 року: тези доп. - Сімферополь, 2010. - С. 289-292.

7. Новицька Т.А. Сутність та взаємозв'язок у складі інвестиційної діяльності / Т.А. Новицька // Проблеми формування нової економіки ХХІ століття: міжнар. наук.-практ. конф., 25-26 груд. 2009 р. : тези доп.: В 5-т. - Т. 3. - Дніпропетровськ: Біла К.О., 2009. - С. 119-122.

8. Новицька Т.А. Стратегія взаємодії держави з іноземними інвесторами / Т.А. Новицька // Фінансово-кредитний механізм активізації інвестиційного процесу: міжнар. наук.-прак. конф. : тези доп. К. : КНЕУ, 2010. - С. 324-327.

АНОТАЦІЇ

Новицька Т.А. Формування державної інвестиційної політики на загальнонаціональному та регіональному рівнях. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України. - Київ, 2010.

Дисертаційна робота присвячена теоретичному обґрунтуванню та розробці методичних рекомендацій щодо формування державної інвестиційної політики на загальнонаціональному та регіональному рівнях. У роботі визначено роль держави у здійсненні інвестиційного процесу, розкрито сутність державної інвестиційної політики як об'єкту дослідження, та розглянуто особливості державної інвестиційної політики в Україні. Автором було проаналізовано напрями формування державних інвестиційних програм на сучасному етапі соціально-економічного розвитку України, досліджено особливості реалізації державної інвестиційної політики на загальнонаціональному та регіональному рівнях. Були визначені основні сфери розвитку інвестиційної політики на рівні регіону, розроблено принципи і критерії оцінки ефективності державних інвестиційних програм на загальнонаціональному рівні, запропоновано механізм ефективної взаємодії учасників державних інвестиційних програм.

Ключові слова: державне управління, державна інвестиційна програма, державна інвестиційна політика на загальнонаціональному рівні, державна інвестиційна політика на регіональному рівні.

Новицкая Т.А. Формирование государственной инвестиционной политики на общенациональном и региональном уровнях. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук государственного управления по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Совет по изучению производительных сил Украины НАН Украины. - Киев, 2010.

Диссертационная работа посвящена теоретическому обоснованию и разработке методических рекомендаций относительно формирования государственной инвестиционной политики на общенациональном и региональном уровнях.

В работе было предложено определить роль государства в осуществлении инвестиционного процесса, которая реализуются через представительства разных органов (государство как участник), или непосредственно через распределение бюджетных средств (государство как инвестор). Рассмотрев основные принципы и блоки осуществления государственной инвестиционной политики в Украине, было предложено следующее определение этого понятия: государственная инвестиционная политика на общенациональном и региональном уровнях - комплекс правительственных решений, которые устанавливают основные направления использования капитальных инвестиций в экономике, и определяются инновационной системой ее роста, научно-техническим и социальным развитием Украины.