Становлення та розвиток антимонопольно-конкурентного законодавства України

У підрозділі 3.5. «Право на захист від недобросовісної конкуренції» зазначається, що в Україні законодавство про захист від недобросовісної конкуренції є складовою частиною законодавства про захист економічної конкуренції і Господарського кодексу України. Наведене у роботі дослідження дозволяє зробити висновок, що частина 1 статті 1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» є загальною (генеральною) забороною на будь-які дії у конкуренції, які можуть суперечити торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.

Наявність загальної заборони чи делікту (delictum) обумовлена тим, що у різних країнах, у тому числі і в Україні, які підписали Паризьку конвенцію, існують різні концепції поняття «недобросовісна конкуренція», кожна країна може сама визначити, які дії підпадають під нього. Однак при цьому обов'язковим є дотримання пунктів 2 і 3 статті 10^bis Паризької конвенції країнами-учасницями. Крім того, на практиці постійно виникають нові прояви дій недобросовісної конкуренції, які неможливо змоделювати і прописати їм конкретну приватну заборону. Визначення «недобросовісної конкуренції» не встановлює чітких загальноприйнятих норм поведінки, оскільки зміст цих дій має достатньо оціночний характер і зачіпає різні етичні принципи. Аргументовано, що не дивлячись на неоднакові підходи і суспільно-економічні традиції різних країн, ефективність механізму захисту від недобросовісної конкуренції забезпечується як через конкретні приватні норми-заборони різних видів нечесної ділової практики, так і через загальні заборони, які дозволяють визнавати все нові види недобросовісної конкуренції.

Обґрунтовано внесення до законодавства змін у вигляді норм щодо інформації, яка вводить конкурентів і споживачів в оману, якою може бути повідомлення, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, недостовірних відомостей; відомості, які містять неповні, неточні або неправдиві дані відносно зазначення походження товару, виробника, продавця, способу виготовлення, споживчих властивостей, якості і т.д.

Розділ 4. «Правове регулювання узгоджених дій і концентрації суб'єктів господарювання» складається із чотирьох підрозділів, в яких розглядаються різні способи узгодженої конкурентної поведінки, типові вимоги до узгоджених дій, а також досліджуються питання контролю за концентрацією (злиттям) суб'єктів господарювання.

У підрозділі 4.1. «Узгоджені дії суб'єктів господарювання» визначено, що антимонопольно-конкурентне законодавство встановлює певні вимоги до узгоджених дій, які здійснюються трьома способами конкурентної поведінки: шляхом укладення угод між суб'єктами господарювання, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі та будь-яка інша узгоджена конкурентна поведінка (дії, бездіяльність). Норма частини першої статті 5 Закону про конкуренцію включає як усні домовленості, так і письмові угоди. При цьому автор додержується думки, що згідно із чинною практикою ЄС угоди визначаються за ознаками наявності взаємної волі сторін досягти певного результату, а форма, у якій проявляється така воля, не є важливою. Узгоджена конкурентна поведінка як вид узгоджених дій є синонімом поняття «узгоджена практика». Проблема складності визначення правової відмінності між поняттями «угода» і «узгоджена практика» вирішується конкурентними відомствами і судами шляхом встановлення зговору між суб'єктами господарювання з метою координації діяльності і впливу на конкуренцію. Поняття «узгоджена практика» розглядається Європейським судом як «форма координації між суб'єктами господарювання, які не доходячи до стадії складення формальної угоди (договору) у правовому розумінні, усвідомлено замінюють пов'язані із конкуренцією ризики практичним співробітництвом між собою».

Встановлено, що узгоджені дії за своєю сутністю спрямовані на підвищення ефективності виробництва і не повинні призводити до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. За результатами проведеного дослідження ситуацій на ринку виділені чотири різновиди узгоджених дій: горизонтальні, вертикальні, конгломератні і змішані узгоджені дії суб'єктів господарювання.

У підрозділі 4.2. «Типові вимоги до узгоджених дій суб'єктів господарювання» зазначено, що низка узгоджених дій можуть призвести до суттєвого обмеження конкуренції на ринку. Антимонопольно-конкурентним законодавством регулюються загальні випадки узгоджених дій суб'єктів господарювання, які потребують отримання попереднього дозволу органів Антимонопольного комітету України. У низці випадків: при створенні господарських асоціацій, горизонтальних узгоджених діях із спеціалізації діють типові вимоги до узгоджених дій для загального звільнення від попереднього отримання згоди органів Антимонопольного комітету України.

У роботі підкреслюється, що у більшості випадків при вертикальних та інших узгоджених діях необхідність отримувати попередню згоду антимонопольних органів відсутня, однак типовими вимогами їх звільнення не регулюється. Процедура нотифікації є надмірно ускладненою, а порядок попереднього повідомлення антимонопольних органів про узгоджені дії в цілому не виправдовує себе.

У підрозділі 4.3. «Концентрація суб'єктів господарювання» обґрунтовано, що механізм правового регулювання попередження монополізації товарних ринків реалізується через контроль за концентрацією (злиттями) суб'єктів господарювання. Із розвитком антимонопольно-конкурентного законодавства удосконалювалася система контролю за концентрацією: визначилися вартісні порогові показники для отримання згоди; конкретизувалися види злиттів, визначився порядок розгляду заяв і справ; введена відповідальність за порушення порядку отримання дозволу на концентрацію; сформувалася система організації контролю антимонопольними органами за злиттями.

В роботі встановлено, що на відміну від українського антимонопольно-конкурентного законодавства, яке передбачає централізоване отримання дозволу на концентрацію в Антимонопольному комітеті України, у тому числі й на регіональному ринку, в законодавстві інших країн регіони наділені широкими повноваженнями у сфері регулювання злиття на окремих товарних ринках.

За результатами проведеного дослідження визначено, що більшість дозволів на концентрацію було надано без будь-яких умов Антимонопольного комітету України, а обмеження на дії набувача застосовані менш ніж у одному відсотку наданих дозволів. Заяви на отримання дозволів на злиття були відхилені у дев'яти випадках.

У підрозділі 4.4. «Удосконалення механізму контролю за злиттями» аргументовано, що вирішення проблем ефективності контролю за концентрацією пов'язано із здатністю правового регулювання попереджати монополізацію товарних ринків. Концентрація за своєю природою здатна викликати значний економічний ефект за рахунок кращого використання активів. У той же час при горизонтальній концентрації відбувається збільшення ринкової частки суб'єкта господарювання, і при цьому конкуренція може бути послаблена.

У роботі відзначається відсутність методологічних підходів до визначення наслідків концентрації, дозвіл на яку може надати Антимонопольний комітет України або Кабінет Міністрів України, оскільки Закон України «Про захист економічної конкуренції» не містить критеріїв визначення суттєвого обмеження конкуренції. Обґрунтована можливість надання дозволів на злиття при певному обмеженні конкуренції, якщо результатом її буде значна ефективність і при цьому дане злиття є єдиними способом досягти цієї ефективності.

Встановлено, що чинна система контролю за концентрацією має суттєві недоліки, до основних з яких відносяться низькі порогові показники, які потребують повідомлення суб'єктами господарювання Антимонопольного комітету України; наявність обліку сукупної вартості активів чи обсягу реалізації товарів за кордоном, які є допоміжними до порогових показників в Україні і можуть не мати ніякого відношення до активів бізнесу, що набувається.

Розділ 5. «Правове регулювання діяльності органів Антимонопольного комітету України» складається із п'яти підрозділів, в яких розкриваються питання повноважень антимонопольних органів та їх правозастосовної діяльності, процесуальні норми антимонопольно-конкурентного законодавства.

У підрозділі 5.1. «Повноваження органів з контролю за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства» обґрунтовано, що різноманітність загальнодержавних, міжрегіональних і регіональних ринків, а також місце вчинення порушення і настання наслідків вчинення порушень антимонопольно-конкурентного законодавства об'єктивно обумовили розмежування повноважень між антимонопольними органами. У роботі обґрунтовується необхідність надання адміністративним колегіям територіальних відділень повноважень щодо розгляду заяв про надання дозволів на злиття і справ із поглибленого аналізу концентрації, якщо учасники концентрації зареєстровані в одному регіоні, у тому числі і монопольні утворення, а також діють на регіональному ринку.

Аргументовано необхідність внесення змін до законодавства про банки і банківську діяльність та визнання інформації, отриманої банками під час здійснення депозитарної діяльності зберігача цінних паперів і ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, такою, яка не вважається комерційною таємницею; доповнення існуючого переліку інформації, яка відповідно до законодавства України складає банківську таємницю та може надаватися органам Комітету на їх письмову вимогу, інформацією про звітність банків, включаючи ту, яка не підлягає опублікуванню.

Автором розглянуті проблеми розмежування компетенції із застосування антимонопольно-конкурентного законодавства між антимонопольними і судовими органами. Аргументовано, що визначення таких складних економічних понять, як визначення монопольного становища суб'єктів господарювання, конкуренції на ринку припускають певні обмеження для судової компетенції, оскільки суд не повинен замінювати оцінку конкурентного органу своєю власною оцінкою.

Обґрунтовано, що позов може бути поданий лише на рішення антимонопольних органів, що мають юридично зобов'язуюче значення. Рішення, які базуються на визначенні монопольного становища суб'єктів господарювання на ринку або оцінки стану конкуренції, можуть бути скасовані судовими органами тільки у випадках наявності помилок у застосуванні матеріальних і процесуальних норм.

У підрозділі 5.2. «Процесуальні норми антимонопольно-конкурентного законодавства» підкреслюється недостатня розробка цього питання у науковій літературі і відсутність чіткої правової регламентації у вказаній сфері. Визначено, що процесуальні норми регулюють порядок розгляду заяв і справ, а також проведення перевірок дотримання законодавства про захист економічної конкуренції.

Обґрунтована необхідність удосконалення норм, що регулюють зміст вимог і виклад обставин заяв про порушення антимонопольно-конкурентного законодавства. Під обставинами, якими можна обґрунтувати вимоги особи, яка подала заяву, права та інтереси якої певним чином зачіпаються (внаслідок дій чи бездіяльності), необхідно розуміти факти (події), які можуть бути пов'язані із порушенням прав та інтересів заявника, відносно якого йде мова у заяві і відносно якого висуваються відповідні вимоги, а саме: які є умовами виникнення, наслідком порушення або впливають на заявлені вимоги, тобто породжують (сукупність умов), супроводжують (спосіб, час, місце і т.д.) дане порушення, його деталі та аспекти.

У роботі визначені основні напрями удосконалення процесуальних норм, які забезпечують збір доказів у справах, а саме відносно: виклику осіб для надання пояснень у справі про порушення антимонопольно-конкурентного законодавства; схоронності інформації, яка може бути доказом у справі або під час проведення перевірок; порядку вилучення та накладення арешту на предмети, документи або інші носії інформації, які можуть бути доказами у справі.

У підрозділі 5.3. «Правозастосовна діяльність антимонопольних органів» зазначається, що у застосуванні антимонопольно-конкурентного законодавства розкривається його організаційний, техніко-юридичний аспект, а саме: правозастосовна діяльність антимонопольних органів представляє собою систему різного роду дій основного та допоміжного характеру, яка за своєю сутністю полягає у розробці і реалізації організаційно-правових заходів, спрямованих на здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції.

Аргументується, що зміст правозастосовної діяльності, як і зміст права, може бути розглянутий з точки зору її інтелектуально-вольових характеристик, у процесі здійснення контролю за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства спочатку відбувається відображення фактів об'єктивної дійсності, пізнання їх відповідності вимогам цього законодавства шляхом тлумачення змісту норм-заборон. У цьому процесі пізнання формально здійснюється в два етапи. На першому етапі при розгляді заяв або матеріалів перевірок працівники антимонопольних органів виходять із встановлених ознак порушення антимонопольно-конкурентного законодавства, за якими розпочинається розгляд справи, на другому етапі пізнання норм дозволяє здійснити відповідну кваліфікацію діям суб'єктів господарювання.

Вольова сторона змісту правозастосовної діяльності антимонопольних органів полягає у самому державно-владному рішенні про припинення порушення конкурентного законодавства та накладення штрафу на суб'єкта господарювання. Прийняття таких рішень антимонопольними органами спрямовано на індивідуальне, піднормативне регулювання господарських відносин з метою захисту конкуренції чи споживачів.

У роботі встановлено, що юридичне пізнання в антимонопольно-конкурентному праві спрямоване на вивчення конкретних фактів, обставин і пов'язане із практичним завданням антимонопольних органів ? визначити, чи дотримуються норми конкурентного законодавства. Воно характеризується особливими способами, формами встановлення фактів об'єктивної дійсності.

Обґрунтовано, що правозастосовну діяльність антимонопольних органів можна приблизно згрупувати у три основні стадії: 1) встановлення фактичних обставин справи про порушення конкурентного законодавства ? включає: дослідження ринку, його товарних, територіальних та часових меж, визначення монопольного становища на ньому; дослідження фактів недопущення, усунення або обмеження конкуренції чи ущемлення прав споживачів; збір та аналіз доказів за фактом порушення; 2) вибір і аналіз юридичних норм, а також правова кваліфікація дій (бездіяльності); 3) прийняття рішення у справі і контроль за його виконанням.

У підрозділі 5.4. «Попередження порушень антимонопольно-конкурентного законодавства» підкреслюється, що одним із основних завдань антимонопольних органів є попередження порушень законодавства про захист економічної конкуренції, які систематизовані за наступними напрямами: надання рекомендаційних роз'яснень з питань застосування законодавства; надання обов'язкових для розгляду рекомендацій органам державної влади і суб'єктам господарювання стосовно запобігання вчиненню дій, що містять ознаки порушень; погодження проектів рішень органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління і контролю.

Автор акцентує увагу на тому, що більшість звернень до антимонопольних органів стосовно надання висновків про кваліфікацію дій стосується цінової політики монопольних утворень. При цьому виділяються найпоширеніші помилки при формуванні цін (тарифів), які можна кваліфікувати як порушення антимонопольно-конкурентного законодавства.

Обґрунтована необхідність законодавчого розширення переліку норм-заборон та, відповідно, видів правопорушень, відносно вчинення яких можливе отримання рекомендаційних роз'яснень відповідно до ст. 14 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

У підрозділі 5.5. «Удосконалення порядку застосування штрафів за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства» зазначається, що у правозастосовній практиці антимонопольних органів відсутній системний підхід до визначення розмірів штрафів, які накладаються на суб'єктів господарювання.

Обґрунтовані методологічні підходи для визначення у нормативних актах логічної послідовності впливу різних факторів на розмір штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції. У зв'язку з цим аргументовано, що основними критеріями для визначення розміру штрафу є значимість та тривалість порушення. Перше визначається видом порушення (зловживання монопольним становищем чи антиконкурентні дії суб'єктів господарювання) та негативним впливом на конкуренцію і споживачів, а також розміром територіальних меж ринку. Друге ? тривалістю порушення: з моменту початку антиконкурентних узгоджених дій чи зловживання монопольним становищем до їх завершення. За тривалістю порушення можна поділити на три категорії: до 1 року ? не призводить до збільшення штрафу; від 1 до 5 років ? призводить до збільшення штрафу на 50%, більше 5 років ? призводить до збільшення штрафу на 10% за кожний рік. Згідно з цими категоріями запропоновано розробити п'ять категорій порушень, у кожній з яких визначити мінімальні та максимальні розміри штрафів. Зазначені категорії складатимуть базову суму штрафів. Збільшення чи зменшення базового розміру штрафу здійснюється з урахуванням обставин, що обтяжують та пом'якшують відповідальність. До перших можуть відноситися повторність вчинення порушення, невизнання факту порушення, відмова у сприянні розслідуванню, створення перешкод антимонопольним органам. До других належать вчинення порушення вперше, визнання факту порушення, припинення порушення до прийняття рішення у справі, добровільне відшкодування шкоди, сприяння у розслідуванні справи, фінансовий стан відповідача.

Обґрунтовується пропозиція щодо повного звільнення від штрафів будь-якого учасника антиконкурентних узгоджених дій в обмін на вирішальний вклад у початок розслідування чи встановлення факту порушення. Крім того, антимонопольні органи можуть знизити штраф для одного чи декількох учасників картелю відповідно до їх реального вкладу у розслідування порушення. Ефективність програми звільнення від штрафів за антиконкурентні узгоджені дії підвищиться у випадку збільшення прозорості та визначення умов, на яких здійснюватиметься звільнення від штрафу.

Висновки

У дисертації запропоновано вирішення важливої наукової проблеми становлення і розвитку антимонопольно-конкурентного законодавства України, комплексне вирішення якої із використанням доктринальних підходів і правового інструментарію здатне сприяти більш ефективному функціонуванню ринкових механізмів; приведені нові теоретико-методологічні підходи до визначення концепції права економічної конкуренції та сформульовані наступні основні теоретичні та практичні висновки.

1. Сутність антимонопольно-конкурентного права обумовлена природою господарських відносин, які безпосередньо впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію, є предметом правового регулювання відносно захисту від: узгоджених дій суб'єктів господарювання, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції; дій чи бездіяльності суб'єктів господарювання, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції; антиконкурентних дій органів державної влади, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції; обмежувальної або дискримінаційної діяльності суб'єктів господарювання та об'єднань; дій у конкуренції, що суперечать торговим і чесним звичаям у господарській діяльності; концентрації суб'єктів господарювання, яка може призвести до монополізації товарних ринків.

2. Антимонопольно-конкурентне право є підгалуззю господарського права, для якої характерні особливий предмет правового регулювання та різні методи регулювання конкурентних правовідносин із превалюванням заборон на окремі види діяльності, які можуть призвести до негативних наслідків для конкуренції.

3. Обґрунтовано відповідно до предмету регулювання антимонопольно-конкурентного права структуру цього права, яка включає наступні правові інститути: антимонопольного регулювання, захисту від недобросовісної конкуренції, загальних та приватних заборон, узгоджених дій, попередження монополізації товарних ринків, відповідальності.

4. Обґрунтовано, що мета антимонопольно-конкурентного законодавства полягає у захисті та розвитку економічної конкуренції та проявляється в ефективному функціонуванні товарних ринків та суспільного виробництва, при цьому норми законодавства про захист економічної конкуренції регулюють публічно-правові відносини, які виникають між суб'єктами господарювання у зв'язку із конкуренцією на товарних ринках.

5. Вирішення проблеми гармонізації норм Господарського кодексу України та спеціального антимонопольно-конкурентного законодавства повинно будуватися на закріпленні у Господарському кодексі України норм-визначень, норм-принципів та загальних заборон щодо антимонопольно-конкурентних відносин та конкретизації таких відносин у антимонопольно-конкурентному законодавстві.

6. Обґрунтовано, що особливості становлення і розвитку антимонопольно-конкурентного законодавства України обумовлені відсутністю розвинутих ринкових відносин та наявністю державних монополій, що вплинуло на визначення його спрямованості на здолання зловживань монопольним становищем, а також стимулювання конкурентних відносин.

7. Систематизовано характеристики переваг спеціального законодавства про захист економічної конкуренції у порівнянні із загальним законодавством, що полягають у: а) створенні правового механізму для забезпечення гармонізації конкурентної та промислової політики; б) розширенні сфери визнання суб'єктів господарювання, що займають домінуюче становище; в) введенні загальних заборон; г) впровадженні механізму попереднього отримання дозволу на вчинення узгоджених дій.

8. Обґрунтовано, що в антимонопольно-конкурентному законодавстві поняття «монопольне» та «домінуюче» становище не є синонімами, і в першому випадку є виключним правом однієї особи на виробництво чи торгівлю, а в другому ? переважним правом на виробництво чи торгівлю при наявності на ринку дрібних конкурентів. У зв'язку з цим аргументована доцільність внесення відповідних змін до антимонопольно-конкурентного законодавства.

9. Методологічні підходи до визначення колективного домінування на ринку включають встановлення шляхом аналізу структурних ознак колективного домінування у двох чи більше суб'єктів господарювання із найбільшими частками на ринку, визначення суб'єктів господарювання із найменшими частками на ринку, а також доведення наявності чи відсутності значної конкуренції на ринку.

10. Аргументована доцільність введення у правовий оборот понять: 1) «загальні заборони» як заборони суб'єктам господарювання (групі осіб), органам державної влади вчиняти дії чи бездіяльність, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або ущемлення інтересів споживачів; 2) «приватні заборони» як заборони на здійснення певних видів порушень антимонопольно-конкурентного законодавства.

11. Аргументовано необхідність удосконалення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції шляхом введення норми щодо поширення інформації, яка вводить в оману, яким визнається повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних чи неправдивих відомостей (відносно товару, виробника чи продавця), що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання товарів цього суб'єкта господарювання.

12. Обґрунтовано пропозиції про необхідність надання антимонопольними органами дозволу на концентрацію при певному обмеженні конкуренції, якщо її результатом буде значна ефективність та при цьому таке злиття є єдиним шляхом досягнення цієї ефективності, а також збільшення порогових показників, які потребують повідомлення суб'єктами господарювання Антимонопольного комітету України.

13. Аргументована доцільність надання адміністративним колегіям територіальних відділень повноважень щодо розгляду заяв про надання дозволів на концентрацію і справ із поглибленого аналізу злиття, якщо учасники трансакції зареєстровані в одному регіоні, у тому числі і монопольні утворення, а також діють на регіональному ринку.

14. Визначено, що зміст правозастосовної діяльності антимонопольних органів включає: 1) встановлення фактичних обставин конкурентної справи ? дослідження ринку, збір та аналіз доказів за фактом порушення; 2) вибір юридичних норм та правова кваліфікація порушень антимонопольно-конкурентного законодавства; 3) прийняття рішення у справі і контроль за його виконанням. Обґрунтована необхідність законодавчого розширення переліку видів правопорушень, відносно вчинення яких можливе отримання рекомендаційних роз'яснень відповідно до ст. 14 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

15. Обґрунтовано методологічний підхід для визначення в нормативно-правових актах логічної послідовності впливу різних факторів на розмір штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом закріплення таких основних критеріїв для розрахунку, як значимість та тривалість порушення: перший ? обумовлюється видом порушення (зловживання монопольним становищем чи антиконкурентні дії суб'єктів господарювання) та негативним впливом на конкуренцію, а також розміром територіальних меж ринку, а другий ? періодом скоєння порушення. Необхідність повного звільнення від штрафів будь-якого учасника антиконкурентних узгоджених дій в обмін на вирішальний вклад у початок розслідування чи встановлення факту порушення або зниження розміру штрафу для одного чи декількох учасників картелю здійснюється відповідно до їх реального вкладу у розслідування конкурентної справи.

16. Визначені напрями удосконалення процесуальних норм, які забезпечують: збір доказів у справах стосовно виклику осіб для надання пояснень у справі про порушення антимонопольно-конкурентного законодавства; схоронність інформації, яка може бути доказом у справі або під час проведення перевірок; порядок вилучення та накладення арешту на предмети, документи чи інші носії інформації, які можуть бути доказами у справі; порядок проведення обшуку службового приміщення і транспортних засобів юридичної особи ? суб'єкта господарювання при розгляді справ на підставі рішення суду.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

Монографія

1. Валитов С.С. Правовое регулирование конкуренции в Украине: монография / С.С. Валитов / НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований. - Донецк: Юго-Восток, Лтд., 2009. - 307 с.

Статті у наукових фахових виданнях, в яких відображені основні наукові результати дисертації

1. Валитов С.С. Проблемы и практика применения антимонопольного законодательства / С.С. Валитов // Экономико-правовые проблемы антимонопольной политики: сб. науч. тр. Донецк: ИЭПИ НАН Украины, 1996. С. 27-36.

2. Валітов С. Деякі проблеми розвитку антимонопольного законодавства / С. Валітов, Р. Кузьмін // Право України. 1996. № 8. С. 37-42. (Особистий внесок - обґрунтована доцільність удосконалення норм-заборон в антимонопольно-конкурентному законодавстві).

3. Валітов С. Захист конкуренції та контроль за економічною концентрацією / С. Валітов, О. Грицай // Правничий часопис Донецького університету. 2000. № 1. С. 36-38, 75. (Особистий внесок - визначення напрямів удосконалення правового регулювання контролю за концентрацією).

4. Валітов С. Проблеми розвитку конкуренції у житлово-комунальній галузі / С. Валітов // Правничий часопис Донецького університету. 2004. № 2. С. 70-75.

5. Валитов С.С. Проблемы применения конкурентного законодательства / С.С. Валитов // Хозяйственное законодательство Украины: практика применения и перспективы развития в контексте европейского выбора: сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований. Донецк: Юго-Восток, Лтд., 2005. С. 343-347.

6. Валитов С.С. Сущность конкуренции как экономико-правовой категории / С.С. Валитов // Проблеми господарського права і методика його викладання: зб. наук. пр./ НАН України. Ін-т економіко-правових досліджень. Донецьк: Юго-Восток, Лтд., 2006. С. 62-73.

7. Валитов С.С. Некоторые вопросы правоприменительной деятельности антимонопольных органов / С.С. Валитов // Економіка та право. 2006. № 3. С. 53-57.

8. Валітов С.С. Застосування штрафів за порушення законодавства про захист економічної конкуренції / С.С. Валітов // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: зб. наук. пр. Донецьк: ДЮІ ЛДУВС, 2006. № 1. С. 92-100.

9. Валитов С.С. К вопросу о сущности механизма правового регулирования конкуренции в Украине / С.С. Валитов // Вісник Донецького університету. Серія В: економіка і право. 2006. № 2. - Т. 2. С. 341-348.

10. Валітов С. Деякі питання удосконалення процесуальних норм конкуренційного законодавства / С. Валітов // Правничий часопис Донецького університету. 2006. № 1. С. 77-82.

11. Валитов С.С. Конкурентное законодательство Украины: формирование и перспективы развития в контексте европейского выбора / С.С. Валитов // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. 2006. Вип. 1. С. 36-45.

12. Валитов С.С. Правовое регулирование действий органов власти в сфере конкуренции / С.С. Валитов // Економіка та право. 2006. № 1. С. 25-29.

13. Валитов С.С. Правовое регулирование прекращения злоупотреблений монопольным положением субъектами хозяйствования / С.С. Валитов // Вісник Донецького університету. Серія В: економіка і право. 2006. № 1. Т. 2. С. 531-538.

14. Валитов С.С. Право на защиту от недобросовестной конкуренции: вопросы теории и практики / С.С. Валитов // Экономіка та право. - 2007. № 3. - С. 73-77.

15. Валитов С.С. Разграничение полномочий антимонопольных органов по контролю за соблюдением конкурентного законодательства / С.С. Валитов // Город, регион, государство: проблемы распределения полномочий: сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований. Донецк: Юго-Восток, Лтд., 2007. С. 42-49.

16. Валитов С.С. Конкурентное право: содержание, предмет и метод регулирования / С.С. Валитов // Вісник Донецького університету. Серія В: економіка та право. - 2008. № 2. - С. 402-411.

17. Валітов С.С. Гармонізація окремих норм антимонопольно-конкурентного законодавства України / С.С. Валітов // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: зб. наук. пр. - Донецьк: ДЮІ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2008. № 4. ? С. 365-373.

18. Валітов С. Проблеми розгляду справ з антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання / С. Валітов // Правничий часопис. - 2008. № 2. - С. 9-14.

19. Валитов С.С. Вопросы усиления ответственности за нарушение антимонопольно-конкурентного законодательства / С.С. Валитов // Відповідальність у сфері господарювання: сучасний стан і перспективи розвитку: зб. наук. праць / НАН України. Ін-т економіко-правових досліджень. - Донецьк: Юго-Восток, Лтд., 2009. С. 18-28.

20. Валитов С.С. Вопросы предупреждения нарушений антимонопольно-конкурентного законодательства / С.С. Валитов // Економіка та право. - 2009. № 1. ? С. 38-43.

21. Валитов С.С. Концепция рынка в системе законодательства о защите экономической конкуренции / С.С. Валитов // Вісник Донецького університету. Серія В: економіка і право. - 2009. - № 1. - Т. 2. ? С. 478-485.

Інші видання

1. Валітов С. Контроль за економічною концентрацією / С. Валітов, О. Грицай // Экономіка України. - 2000. № 8. С. 86-88. (Особистий внесок ? удосконалення регулювання контролю за концентрацією).

2. Валитов С. Хозяйственный спор или проявление монополизма / С. Валитов // Конкуренция. Вестник Антимонопольного комитета Украины. 2002. № 1 С. 36-38.

3. Валитов С. Правовые основы ограничения монополизма и защиты экономической конкуренции / С. Валитов, С. Кузьмина // Хозяйственное право: учебник / Под ред. Мамутова В.К. - К.: Юринком Интер, 2002. - С. 244-271. (Особистий внесок ? аналіз застосування норм антимонопольно-конкурентного законодавства).

4. Валитов С.С. Проблемы прекращения злоупотребления монопольным положением субъектами хозяйствования / С.С. Валитов // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління. Серія «Економіка». - Донецьк: ДонДУУ, 2004. - Т. V. - Вип. 42: Маркетинг і логістика в управлінні суб'єктами господарювання. - С. 171-176.

5. Валітов С.С. Щодо питання регулювання діяльності деяких суб'єктів природних монополій / С.С. Валітов, Н.О. Кущ // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління. Серія «Державне управління». - Донецьк: ДонДУУ, 2004. - Т. V. - Вип. 42: Державне регулювання економічного розвитку регіонів та підприємств. - С. 47-58. (Особистий внесок ? удосконалення правового регулювання суб'єктів природних монополій).

6. Валитов С.С. Конкурентное право Украины: учеб. пособие / С.С. Валитов. Донецк: Норд-Пресс, 2005. 384 с.

7. Валитов С.С. К вопросу о проблемах развития конкуренции в сфере жилищно-коммунального хозяйства / С.С. Валитов, Н.А. Кущ // Менеджер. Вісник Донецького державного університету управління. - 2005. № 3. - С. 32-37. (Особистий внесок ? удосконалення правового регулювання у сфері житлово-комунального господарства).

8. Валитов С.С. К вопросу совершенствования государственного контроля в сфере конкуренции / С.С. Валитов, Н.А. Трегубец // Менеджер. Вісник Донецького державного університету управління. - 2006. № 2. - С. 224-230. (Особистий внесок ? аналіз правозастосовної практики антимонопольних органів).

9. Валитов С.С. Некоторые вопросы теории и практики права на защиту от недобросовестной конкуренции / С.С. Валитов // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління. Серія «Державне управління». - Донецьк: ДонДУУ, 2006. - Т. VІІ. - Вип. 71: Управління діяльністю органів державної влади. - С. 260-266.

10. Валитов С. Правовое регулирование прекращения нарушений законодательства о защите экономической конкуренции органами власти и местного самоуправления при организации пассажирских перевозок / С. Валитов // Конкуренция. Вестник Антимонопольного комитета Украины. 2006. № 1. С. 35-40.

11. Валітов С.С. Конкурентне право України: навч. посіб. / С.С. Валітов. К.: Юрінком Інтер, 2006. 432 с.

Матеріали наукових конференцій

1. Валитов С.С. К вопросу обеспечения равных условий в конкуренции / С.С. Валитов // Материалы итоговой научной конференции Донецкого национального университета за период 2003-2004 гг.: Правоведение (Донецк, март 2005 г.) / Отв. ред. В.Д. Волков. - Донецк: ДонНУ, 2005. - С. 136-138.

2. Валитов С.С. Правовое регулирование прекращения злоупотреблений монопольным положением субъектами хозяйствования / С.С. Валитов // Наука та освіта - 2006: матеріали ІХ Міжнар. наук.-практ. конф. (Дніпропетровськ, 23-31 січня 2006 р.). - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. Т 5: Право. - С. 16-18.

3. Валитов С.С. Совершенствование правового регулирования конкуренции на отдельных товарных рынках / С.С. Валитов // Європейська наука ХХІ століття: стратегія і перспективи розвитку - 2006: матеріали І Міжнар. наук.-практ. конф. (Дніпропетровськ, 22-31 травня 2006 р.). Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. Т. 18: Право. - С. 19-22.

4. Валитов С.С. Правовое регулирование коллективного доминирования субъектов хозяйствования на рынке / С.С. Валитов // Экономико-правовые исследования в ХХI веке: история, современное состояние и перспективы совершенствования хозяйственного законодательства: материалы Первой междунар. науч.-практ. интернет-конф. (Донецк, 16-18 февраля 2009 г.) / НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований. - Донецк: Вебер, 2009. С. 57-61.

5. Валитов С.С. К вопросу о полномочиях антимонопольных органов / С.С. Валитов // Законодательное обеспечение экономической политики государства и юридическое образование: материалы междунар. науч.-практ. конф. (Донецк-Святогорск, 16-17 апреля 2009 г.) / МОН Украины. Донецкий национальный университет; ред. кол. А.Г. Бобкова и др. - Донецк: Юго-Восток, Лтд., 2009. С. 111-113.

6. Валитов С.С. Усиление ответственности органов власти за антиконкурентные действия / С.С. Валитов // Экономико-правовые исследования в ХХI веке: пробелы и экономически необоснованные нормы в законодательстве, регулирующем хозяйственную деятельность в Украине и пути их устранения: материалы Второй междунар. науч.-практ. интернет-конф. (Донецк, 2-5 июня 2009 г.) / НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований. ? Донецк: Вебер, 2009. ? С. 85-89.

Анотація

Валітов С.С. Становлення та розвиток антимонопольно-конкурентного законодавства України. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 - господарське право, господарсько-процесуальне право. Інститут економіко-правових досліджень НАН України, Донецьк, 2010.

Дисертація присвячена комплексному вирішенню важливої наукової проблеми становлення та розвитку антимонопольно-конкурентного законодавства України. Визначено природу антимонопольно-конкурентного права як комплексної підгалузі господарського права, предмет та метод правового регулювання конкуренції. Досліджено еволюцію антимонопольно-конкурентного законодавства у контексті європейського вибору, визначено переваги спеціального законодавства про захист економічної конкуренції у порівнянні із загальним законодавством. Розглянуто загальні та приватні заборони, зловживання монопольним становищем, недобросовісна конкуренція, правове регулювання узгоджених дій і концентрації суб'єктів господарювання, процесуальні норми, правозастосовна діяльність органів Антимонопольного комітету України, зокрема порядок накладання штрафів. Обґрунтовано пропозиції з удосконалення законодавства про захист економічної конкуренції, гармонізації норм Господарського кодексу України і спеціального антимонопольно-конкурентного законодавства.

Ключові слова: конкуренція, антимонопольно-конкурентне законодавство, загальні та приватні заборони, межі ринку, зловживання монопольним становищем, узгоджені дії, недобросовісна конкуренція, концентрація, повноваження, правозастосовна діяльність, процесуальні норми, штрафи.

Аннотация

Валитов С.С. Становление и развитие антимонопольно-конкурентного законодательства Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора юридических наук по специальности 12.00.04 - Хозяйственное право, хозяйственно-процессуальное право. Институт экономико-правовых исследований НАН Украины, Донецк, 2010.

Диссертация посвящена комплексному решению важной научной проблемы становления и развития антимонопольно-конкурентного законодательства Украины. На основе исследования хозяйственных отношений, которые влияют или могут повлиять на экономическую конкуренцию, определена природа антимонопольно-конкурентного права как комплексной подотрасли хозяйственного права, выделяется предмет и метод правового регулирования конкуренции.

Систематизирована совокупность нормативно-правовых актов, непосредственно регулирующих конкурентные отношения, а также отдельные сферы деятельности или отрасли экономики, содержащие отдельные антимонопольные или конкурентные нормы. Разработаны предложения по гармонизации норм Хозяйственного кодекса Украины и специального антимонопольно-конкурентного законодательства.

Исследованы особенности механизма правового регулирования конкуренции, осуществлена научная классификация норм антимонопольно-конкурентного законодательства и обоснована его эволюция в контексте европейского выбора, с учетом экономических и исторических особенностей, при которых оно формировалось. Осуществлен сравнительный анализ становления и развития антимонопольно-конкурентного законодательства и определен ряд его новых принципиальных преимуществ.

По результатам проведенного исследования определено место рынка и монополий в системе законодательства о защите экономической конкуренции; выделено три понятия рынка: товарные, территориальные и временные границы, которые имеют важное значение для рассмотрения конкурентных дел. Обосновано различие в понятиях «монопольное» и «доминирующее» положение субъектов хозяйствования на рынке. Разработаны методологические подходы к определению коллективного доминирующего положения на товарных рынках. Рассмотрены теоретические и практические проблемы исследования рыночной структуры, выделены различные типы рынков, которые используются в антимонопольно-конкурентном законодательстве.

Исследованы общие и частные запреты на злоупотребление монопольным (доминирующим) положением на рынке и антиконкурентные согласованные действия субъектов хозяйствования, антиконкурентные действия органов государственной власти, недобросовестную конкуренцию. Аргументирована целесообразность введения в правовой оборот понятия «общие запреты», которые распространяются на любые действия или бездействия, приводящие к недопущению, устранению, ограничению либо искажению конкуренции или ущемлению интересов потребителей. Рассмотрены проблемы сферы применения запретов на недобросовестную конкуренцию, определения понятия «честные обычаи» в хозяйственной деятельности.

Установлено, что введение института правового регулирования согласованных действий имеет своей целью предупреждение нарушений против конкуренции. Анализ типовых требований к согласованным действиям, которые требуют получения предварительного разрешения антимонопольных органов, свидетельствует о том, что он в целом не оправдывает себя, а сама процедура нотификации является чрезмерно усложненной. Аргументировано, что действующая система контроля за концентрацией имеет ряд недостатков, к которым относятся, прежде всего, низкие пороги, требующие уведомления, а также стоимость активов (объема реализации) товаров за границей, являющиеся вспомогательными к пороговым значениям в Украине.

Исследованы вопросы правового регулирования деятельности органов Антимонопольного комитета Украины. Обоснована необходимость разграничения полномочий органов, осуществляющих контроль за соблюдением антимонопольно-конкурентного законодательства; совершенствования процессуальных норм, связанных с обеспечением доказательств по конкурентным делам, а также порядка применения штрафов за нарушение законодательства о защите экономической конкуренции. Установлено, что правоприменительную деятельность антимонопольных органов можно рассматривать на трех относительно самостоятельных стадиях.

Ключевые слова: конкуренция, антимонопольно-конкурентное законодательство, общие и частные запреты, товарные и территориальные границы рынка, злоупотребление монопольным положением, согласованные действия, недобросовестная конкуренция, концентрация, полномочия, правоприменительная деятельность, процессуальные нормы, штрафы.

Annotation

Valitov S. Salavat Formation and development of antimonopoly-competition legislation of Ukraine. - Manuscript.

Dissertation on receipt of scientific degree of the doctor of legal sciences in specialty 12.00.04. - Commercial law; Commercial-procedural law. - Institute of Economic and Legal Research of National Academy of Science of Ukraine, Donetsk, 2010.

This Dissertation is devoted to the complex solution of important scientific problem of formation and development of the antimonopoly-competition legislation of Ukraine. The nature of the antimonopoly-competition law as a complex subsection of the Commercial Law institute has been specified. Subject and method of the legal regulation of competition have been defined. The evolution of the antimonopoly-competition legislation in the light of European choice has been researched. The preferences of the special legislation on the protection of economic competition in comparison to general legislation have been determined. General and special prohibitions, abuse of monopoly position, unfair competition, legal regulation of the concerted actions and concentration of the undertakings have been analyzed, as well as the procedural provisions and law-enforcement practice of the Ukrainian Antimonopoly Committee authorities. The suggestions on the modification of the legislation on the economic competition protection have been made. The propositions as to harmonization of the Ukrainian Commercial Code provisions and special antimonopoly-competition legislation regulations have been developed.

Key words: competition, antimonopoly-competition legislation, general and special prohibitions, market borders, abuse of dominant position, concerted practice, unfair competition, concentration, authorities, law enforcement activity, procedural norms, fines.

Размещено на Allbest.ru