Синергетичні концепції та моделі оптимізації системи державного управління

Встановлено, що процедура оптимізації діючої моделі організації як автономний технологічний акт варіативно полягає в: 1) коригуванні часу проведення операції; 2) зміні послідовності виконання операцій; 3) коригуванні способів сполучення операцій у дію; 4) регулюванні способів об'єднання дій у процедури та функції; 5) уточненні цілей процедур та способів координації між процедурами при компонуванні областей простору функціональних обов'язків; 6) координації інтервалів проведення процедур; 7) уточненні та коригуванні мотивацій членів організації, які забезпечують виконання процедур; 8) коригуванні цілей виробничо-продуктивних процесів; 9) коригуванні часу здійснення виробничо-продуктивного циклу; 10) коригуванні цілей та змісту напрямів діяльності; 11) виборі нового способу координації напрямів діяльності організації; 12) перетворенні неконструктивних "нерозв'язних" конфліктів у конструктивну конкуренцію; 13) зміні смислової конструкції моделі; 14) зміні конструкції моделі, яка повинна передбачати зміну і якостей елементів (тобто заміну, навчання тощо персоналу), і заміну конструкції відношень у трикутнику "персонал - механізми - цілі".

Показано, що технологію формування процедур оптимізації деякої діючої організації доцільно будувати таким чином:

- обрати модель оптимізації організації, концептуально описати модель як конструкцію послідовних, паралельних процесів і функцій, в "описі" вказати мету організації-структури до оптимізації та після оптимізації, дерево цілей до оптимізації та після, обрати для кожного локального проблемного сегмента "простору структури" та "простору дії" локальні принципи оптимальності;

- зробити оцінку можливих варіантів розробки альтернатив застосування глобальних принципів оптимальності, які не суперечать уже впровадженим локальним принципам оптимальності, за принципом відповідності сформувати зразки та еталони оптимальності локальних і глобальних станів (ситуацій), вибрати відповідні критерії-обмеження та критерії характеристики оптимальності для кожного масштабу, запровадити систему оцінки якості операцій, дій, функцій, підрозділів, структури в контексті загальної оцінки рівня оптимальності організації;

- побудувати операційне представлення організації, на його базі побудувати операційно-функціональне та функціонально-діяльнісне представлення, запровадити загальні наскрізні параметри управління змінами в організаційній системі на основі параметризації відношень "операція - дія - функція - процес - повноваження - результат";

- побудувати карту простору завдань та повноважень, окреслити області можливих конфліктів завдань та повноважень виробничих рівнів у просторі операційного представлення, побудувати карту конфліктів інтересів управлінських рівнів у просторах операційно-функціонального та функціонально-діяльнісного представлень, накреслити карту можливих конфліктів у просторі управлінських завдань і повноважень та в просторі виробничих завдань і функцій;

- встановити відповідність форми взаємодії управлінських та виробничих рівнів та розподілу компонент управління в операційному, функціонально-операційному та функціонально-діяльнісному представленнях;

- визначити можливість зміни карти конфліктів зміною форми управлінського підходу, структури простору повноважень та (або) простору функцій;

- оцінити можливість зміни карти конфліктів зміною зразка операційного представлення;

- визначити можливість зміни карти конфліктів зміною зразка функціонально-операційного представлення та (або) зміною зразка функціонально-діяльнісного представлення;

- встановити міру конфліктності місії, загальної мети та системи цілей і мотивацій організації, її підрозділів, особистостей владно-управлінської ієрархії в обраному варіанті управлінського підходу;

- визначити горизонт прогнозу можливостей організації в усіх доступних для оцінювання напрямах;

- проаналізувати можливі шляхи (контури) та цикли оптимізації;

- оцінити їх ступінь синергійності та синергетичності.

Доведено, що технологія оптимізації повинна мати класифікаційні ознаки: інформаційної технології, організаційної технології, техніки організації, технології організації та адаптивного управління. Встановлено, що у порівняльно-функціональному плані технологія оптимізації організації полягає у визначенні (виборі) мір якості, мір відповідності, створенні способів їх гармонійного впорядкування, формуванні та виборі інструментів приведення організації в доступну близькість до характеристик гармонійної системи мір якості та мір відповідності. Міри якості мають вид різноманітних еталонів якості та принципів структурної оптимальності. Міри відповідності мають вид функціональних профілів та принципів динамічної оптимальності "ігрових станів". Комбіновані міри мають вигляд зразка-ідеалу, еталонного зразка. Способи впорядкування забезпечуються принципами оптимальності та засобами оптимізації.

У п'ятому розділі "Моделі та концепції оптимізації системи державного управління в умовах самоорганізації" проведено аналіз науково-літературних джерел крізь призму аспектів теми оптимізації та підвищення ефективності державного управління. Зокрема, аналізуються концепції та моделі прийняття політико-управлінських рішень: обмеженої раціональності, інкременталізму, динамічного політико-управлінського циклу, організаційного інституціоналізму, біхевіоризму. Розглянуто відношення та зв'язок категорій ефективність та оптимальність процесів державного управління. Показано, що з точки зору теорії складності в державному управлінні між категоріями-принципами ефективність та оптимальність є фундаментальна відмінність.

Категорія "ефективність" описує насамперед структурно-функціональну складність. А категорія "оптимальність" здатна включати не тільки опис та прогноз структурно-функціональної складності, а й оцінку та прогноз зміни динамічної та алгоритмічної складності, яка виникає в результаті високого рівня невизначеності процесів: деталей поведінки конкурентів, партнерів, розвитку умов та обставин. Досліджено особливості феноменів підвищення ефективності та оптимізації соціальних систем в умовах потенційно можливої самоорганізації. Запроваджено категорію "еволюційна ефективність системи державного управління". Обґрунтовано, що коректною постановка задачі про оптимізацію системи державного управління (СДУ) стає тільки після уточнення змісту самої категорії СДУ.

Показано, що на широкій класифікаційній базі, в яку включено і феномен соціальної самоорганізації, категорія СДУ набуває такого уточненого змістового наповнення: система державного управління - це конструкційна композиція системи цілей, систем процесів, систем функцій, систем структур та "екосистем" відтворення державного управління та державної влади. Ця конструкційна композиція самоорганізовується в системних оболонках феноменів держава та влада, на території та базі ресурсів певної країни, на основі якостей та ресурсів певного функціонально-часового стану суспільства. "Конструкційність" означає детерміністичність, закономірність, послідовність зв'язків, впливів та відгуків на впливи, існування "ізольованих" типів взаємодій та можливість прогнозу типу реакції на тип взаємодії в конструкціях. "Композиційність" означає вибір можливих нових сполучень як у детермінованому, так і у випадковому режимі. Вона кореспондується з поняттям контингентність, проте має інший зріз смислу зв'язку (відношення) випадкового та закономірного.

Досліджено природу системної багатокритеріальної оптимізації державної влади та державного управління. Охарактеризовано проблему змістового наповнення експлікативних концепцій оптимальності державної влади та управління. Розглянуто співвідношення складності станів і процесів "оптимальність" та "оптимізація" для СДУ.

Упроваджено новий управлінський концепт "чинна владно-політична модель". Показано, що і діяльність, і самовідтворення влади як відкритої системи (у зв'язку з біологічними та соціальними факторами "зовнішнього" впливу на владу як екосистему) завжди відбувається у формі певного замкнутого оперативно актуального конструкту, і цей конструкт доцільно ідентифікувати як "чинна владно-політична модель".

Розроблено алгоритм сумісної оптимізації СДУ та владно-політичної моделі (ВПМ). Модель тут розуміємо як чинний зразок організації та самоорганізації системи комунікацій, відношень, мотивацій, структур, функцій, інтересів, розподілу ресурсів, розподілу повноважень, розподілу можливостей тощо. Поняття "чинна ВПМ", "модель державного управління" (МДУ), "модель соціальної самоорганізації" використовуються в контексті еволюційної концепції. Тобто модель тут є зразком (екземпляром, діючою на даний час конструкцією, діючою еко-одиницею з часовими, функціональними, генетичними параметрами), тобто одиницею модельного ряду еволюції певної "цілеспрямованої" сутності.

Показано, що ВПМ та МДУ в задачі оптимізації повинні класифікуватися та ідентифікуватися: як смислові конструкції, як форми узгодження частин у ціле, як структури, як способи організації та розподілу цілей, функцій, процесів, як способи комунікації тощо. Тобто як сукупність параметрів і комунікацій, що описують оптимальність, результативність, ефективність, життєву стійкість зразка системи; як сукупність, що включає всі якості по-окремо та загальні якості інтегрально. Політична система та система державної влади та управління мають періоди зміни, сумірні з періодом зміни поколінь. ВПМ та МДУ мають період актуальності та дії, тобто період зміни (модернізації, модифікації, заміни), сумірний з актуальністю існування певної політичної і управлінської команд та їх програм розвитку країни. Тому оптимізацію СДУ з необхідністю потрібно проводити сумісно та координовано з процесом оптимізації моделі здійснення влади. Тобто об'єктами оптимізації у випадку, коли засобами оптимізації виступають і управлінські, і організаційні, і політичні інструменти, мають бути і чинна ВПМ, і діюча модель організації державного управління, і діюча модель організації соціального управління.

Виходячи з еволюційного рольового значення ВПМ та МДУ доцільно при політичному та конституційному реформуванні вибирати таку основу їх класифікації та проектування, що буде сприяти вирішенню завдань оптимізації СДУ та ВПМ. База класифікації повинна, зокрема, включати: цілі, завдання, структури, функції, механізми автопоезису, секторований субстрат відтворення систем влади та управління. З точки зору проблеми оптимізації доцільно розглядати базу класифікації влади як феномен, що пов'язаний як із феноменом зміни організаційних станів країни - економіки - соціуму, так і з феноменом розвитку управлінських сцен існування та взаємодії влади з тими обставинами, об'єктами та суб'єктами, які генерують соціальні зміни. База класифікації повинна враховувати, що сама влада, крім іншого, є ще і явищем "внутрішнього" та "зовнішнього" управління на основі мотивації до дії у внутрішньому просторі влади та відгуків і рефлексій у зовнішньому просторі реципієнтів владного впливу. Тому владу необхідно розглядати паралельно та одночасно з процесом суспільного впливу (соціального управління) на цю ж владу та з процесами самовпливу, самокерування, самовідтворення владою самої себе, тобто розглядати владу разом із феноменом відтворення влади як екосистеми з її внутрішньою логікою боротьби та саморегулювання.

При оптимізації ВПМ та МДУ як смислових конструкцій необхідно враховувати ось що. ВПМ та МДУ є взаємовов'язаними системами і конструкціями. Взаємність означає і їх сумісність як автономних екосистем (систем автопоезису), і рефлексивно-циклічний зв'язок між цілями, мотиваціями, структурами, функціями, повноваженнями, процесами, що відбуваються в обох конструкціях. Більше того, вони є взаємно вкладеними системами із "парадоксальною" формою зв'язності: модель державного управління міститься у владно-політичній моделі як складова підсистема, і навпаки, владно-політична модель входить фактором існування, діяльності, цілепокладання в модель державного управління. Унаслідок рефлексивної взаємності інтересів, мотивацій, цілей, місії, інструментів, контурів передачі підстав для самоорганізації, алгоритмів автопоезису діючої ВПМ та діючої МДУ, оптимізація системи державного управління може відбуватися як: а) результат взаємодії модифікаційних або модернізаційних змін у політичній системі та в системі економічного відтворення; б) наслідок змін у системі соціального управління; в) результат взаємних змін конструкції, композиції, змісту, місії, цілей, інтересів, мотивацій владно-політичної моделі та моделі державного управління.

Розроблено принципову схему формування технології оптимізації державної влади та управління як безперервного процесу-структури, рекурсивно пов'язаного із середовищем власного відтворення. Сформульовано висновок, що призначенням кожної концепції оптимізації системи державного управління має бути або встановлення того, яким чином можна "зрозуміти і прийняти" обставини та пристосуватися до них (адаптивний варіант оптимізації), або встановлення того, яким чином можна створити інструменти для зміни обставин та вирішення назрілих проблем (проектний варіант оптимізації). Для формулювання технічного завдання на створення адекватних інструментів оптимізації об'єктів соціально-економічної та суспільно-політичної природи, оптимізації системи державного управління в цілому необхідно попередньо встановлювати: 1) мотиви і очікування стосовно того, які явища, процеси, властивості, якості можна і потрібно оптимізувати: цілі, відносини, комунікації, структуру, механізми, інструменти влади та управління і т.ін.; 2) "хто" або "що" може в кожній конкретній ситуації виступати об'єктом оптимізації в контексті завдання вдосконалення влади та управління; 3) "хто" або "що" є або може бути предметом оптимізації; 4) чинні властивості суб'єкта, об'єкта та предмета оптимізації державної влади та управління; 5) які персони та організації можуть бути суб'єктом оптимізації; 6) якості власне оптимізації як певної системи дій, засобів та методів, процедур, як характеру діяльності оптимізатора; 7) засоби визначення оптимальних для даних стартових умов функціонування державної влади та управління станів та якостей: структурної будови, розподілу функціональних областей, режиму перебігу процесів.

Обгрунтовано, що внаслідок складного характеру (багатокритеріальності, багатопрофільності) множини задач державного управління в умовах організованої складності оптимізація державної влади та управління як цілеспрямований процес є можливою тільки за умови виникнення та існування такого практико-концептуального русла, що здатне збирати, фокусувати та формувати організовану складність "як самодостатню мотивацію" існування цієї ж організованої складності. Тобто організована складність країни як умова свого існування повинна відтворювати себе як екосистема, як певне русло розвитку тенденцій. Русло дає усвідомлення можливості нового типу вибору, тим самим створює розширення простору вибору і змінює загальний стан системи в середовищі. Виникають умови, коли русло саме стає інструментом оптимізації. Існування русла оптимізації державного управління потрібно підтримувати "архітектурою" суспільного середовища та ідеологічною базою модернізації: мотиваціями-устремліннями владно-політичної, військової, наукової, митецької та економіко-фінансової еліти, очікуваннями-мотиваціями широкого загалу населення, технологічними устремліннями системи економічного відтворення, потребами розвитку сфери соціальних стандартів для соціальних груп. Масштаб русла оптимізації необхідно підтримувати як практикою суспільного, державного, політичного та економічного життя, так і принципами реалізації мотивацій, інтересів, ціннісних устремлінь організаційних одиниць процесу оптимізації, об'єднаних відповідною ідеологічною концепцією та мотиваційними прагненнями.

Висновки

У дисертаційній роботі розв'язано актуальну наукову проблему щодо розробки синергетичних концепцій та моделей оптимізації системи державного управління. Автором визначено та уточнено низку наукових понять та категорій теорії державного управління. Проаналізовано можливі альтернативи формування нової якості управління державою та вдосконалення системи державного управління на сучасній базі загальної теорії самоорганізації.

Розроблено авторський синергетико-системологічний підхід та евристичну синергетико-рефлексивну модель соціального й державного управління, які дають змогу вивчати та моделювати розвиток, самоорганізацію та процеси адаптації складних організаційних систем соціальної природи, конструювати моделі таких змін у соціальних системах, що відбуваються з якісною зміною складності цих систем. На цій семантичній основі створено інноваційні концепції та моделі оптимізації складних організаційних систем державного управління. На основі здійсненого дослідження сформульовано такі висновки та пропозиції.

1. Аналіз літературних джерел дає змогу стверджувати, що до сьогодні не було проведено логічно завершеного дослідження динамічної проблеми оптимізації державного управління транзитної країни з урахуванням інтенсивного впливу чинників соціальної самоорганізації. Спроби застосування методів синергетики до описання проблематики державного управління не були результативними.

Проведені в дисертаційній роботі аналітичні дослідження показали, що можливість переходу від розв'язання окремих типів "самоорганізаційних" задач у соціальних середовищах (демографія, міграція населення, гонка озброєнь, урбанізація) до розв'язання інтегральних "самоорганізаційних" задач соціального та державного управління на базі синергетики виникає лише, якщо її збагатити новими інструментами та концепціями.

2. Розроблені в процесі дисертаційного дослідження синергетико-системологічний підхід, синергетико-рефлексивна модель соціального та державного управління, концепція еволюційної ефективності, концепція системної оптимізації державної влади та управління складають логічно цілісну інформаційно-технологічну систему, орієнтовану на динамічне вирішення проблеми вдосконалення державного та соціального управління. Ця система дозволяє створити групу концептуально нових державно-управлінських тверджень, висновків та рекомендацій, що є актуальними для розробки концепцій і моделей практичної оптимізації державної влади та управління транзитної країни.

3. На основі аналізу взаємодії форми, змісту, цілей та смислів низки базових понять теорії державного управління крізь призму проблеми формування тих процесів соціальної самоорганізації, що здатні приводити до зростання якості державного управління, доведено, що доцільно уточнити та розвинути змістове наповнення складових її понятійно-категоріального апарату.

Держава - це складність відношень та взаємодії групи владних (владно-політичних) інститутів, компетенцій і ресурсів та субстрату відтворення владних інститутів, компетенцій і ресурсів, тобто це система владних відношень станової та соціально-групової ієрархії та система матеріального, ідеологічного, організаційного й інформаційного забезпечення відтворення та самоорганізації влади. Країна - це складність взаємодії та відношення географічних, природних, демографічних, ментальних, етнопсихологічних, історичних, ідеологічних, соціальних ресурсів та компетенцій і діяльнісних практик минулого, сучасного та майбутнього. Суспільство - це складність відношень та взаємодії персон, індивідів, особистостей та соціальних, професійних і майнових груп на певній основі колективних ідеологічних, соціопсихологічних та фінансово-майнових ресурсів, традицій та компетенцій.

Система державного управління - це конструкційна композиція системи цілей, систем процесів, систем функцій, систем структур та "екосистем" відтворення державного управління і державної влади. Ця конструкційна композиція самоорганізовується в системних оболонках феноменів держава та влада, на території та базі ресурсів певної країни, на базі якостей та ресурсів певного функціонально-часового стану суспільства. "Конструкційність" означає детерміністичність, закономірність, послідовність зв'язків, впливів і відгуків на впливи, існування автономних типів взаємодій та можливість прогнозу типу реакції на тип взаємодії в конструкціях. "Композиційність" означає вибір можливих нових сполучень як у детермінованому, так і у випадковому режимі.

Функціональність організаційної системи - здатність забезпечити такий розподіл функцій та зусиль її елементів, який приводить до виконання завдання організації. Синергетичність організаційної системи - здатність створити умови, за яких система-середовище організації на основі взаємодії внутрішньої інформації та ресурсів з вхідними потоками створює продуценти, які мають еволюційну новизну та значимість.

Еволюційна ефективність системи державного управління - відношення еволюційної результативності до затрат невідтворюваних ресурсів складових тріади "держава - країна - суспільство", які взаємодіють у процесах взаємного формування самоорганізації та передачі підстав для самоорганізації. Еволюційна результативність системи державного управління визначається такими взаємно рекурсивними ознаками: а) здатністю системи до досягнення визначеного ступеня успіху при пошуку широкої багатоманітності цілей у складному еволюційно-конкурентному середовищі; б) здатністю адаптуватися та нарощувати ступінь складності та ступінь організації системи; в) здатністю системи підпорядковувати свої якості, зокрема якість складності та якість організації, правильному вибору цілей, правильному вибору способів досягнення мети у зв'язку із зміною еволюційних запитів та викликів.

4. Синергетико-рефлексивна модель соціального та державного управління результативно описує динамічні проблеми соціального та державного управління в умовах конкуренції і самоорганізації компонент суспільного середовища. СРМ встановлює, що в сучасних умовах особлива складність державного управління визначається та формується рефлексивною взаємністю цілей, характеристик, параметрів, якостей управління та виробництва у формі складності відношень та складності взаємодії як якостей "частини та цілого", так і якості "цілого та частин" таких систем, як держава, влада та суспільство. СРМ вказує, що при формуванні програм державного розвитку на сучасному етапі цивілізаційного розвитку необхідно перманентно застосовувати концепцію формування організаційної складності та доктрину конкуренції організованих складностей держав партнерів-конкурентів. На сучасному етапі цивілізації "складністю-метою" розвитку системної тріади "країна - держава - суспільство" є сам інтегральний тип "організована складність". Організована складність, у свою чергу, виражається через групу таких диференціальних видів складності: складності відношення, складності взаємності, складності вкладеності, складності цілей, складності визначення та формування цілей. Для забезпечення своєчасних та адекватних відповідей держави на сучасні цивілізаційні виклики необхідно на парламентському та на урядовому рівні "управляти проблемою" розвитку організованої складності країни, постійно заново враховуючи те, що організована складність - це сполучення феномену організації та самоорганізації на певній цивілізаційній базі та на певному адекватному алгоритмі управління.

5. Проведений аналіз практики застосування категорій "інструменти", "засоби", "методи", "механізми" державного управління свідчить про те, що відповідно до еволюційної зміни змісту державно-управлінських ситуацій сьогодні існує потреба в модифікації та збагаченні змісту згаданих управлінських категорій. У фокусі концепції самоорганізації це доцільно здійснити шляхом подовження семантичного ряду "важелі - інструменти -засоби - методи - механізми" такою компонентою, як "технологія державного управління". Сучасна технологія державного управління повинна включати стратегічне управління як найбільш важливу складову. На основі стратегічного проектування параметрів розвитку країни можливо органічно погодити принципи та цілі стратегічного управління державою та "інструктивні коди" і цілі державного адміністрування.

6. При оптимізації відкритих систем відтворення та управління в умовах потенційної самоорганізації слід виходити з того, що задача оптимізації - це пошук або вибір таких станів, процесів, режимів перебігу процесу, в яких відображаються функціональні зв'язки, необхідні для розв'язання існуючої задачі "діяльності", що враховують наявні обмеження, і вишукуються нові можливі та необхідні ресурсні потоки "з боку" зовнішнього середовища, що створюють нові можливості. В призмі оптимізаційної задачі самоорганізацію потрібно розглядати: 1) як "внутрішньоорієнтований" процес локальної структурної або функціональної перебудови без залучення (врахування) рефлексивного впливу майбутніх, потенційно можливих функціональних станів кореспондованих із системою ніш зовнішнього середовища; 2) як "зовнішньоорієнтований" процес, який контингентно формує розширення операційної бази автопоезису організаційної системи шляхом взаємодії із функціональними нішами та потоками зовнішнього середовища.

7. Завдання системної оптимізації феномену "організація" - "відкрита система" доцільно ітеративно та рекурсивно послідовно вирішувати на таких смислових рівнях: 1) оптимізація змісту конструкції; 2) оптимізація структурної будови; 3) оптимізація функцій організації у цілому та оптимізація функцій її структур і підрозділів; 4) оптимізація змісту, структури, функцій процесів між організацією та зовнішнім середовищем; 5) оптимізація тріади "операційне представлення - функціональне представлення - діяльнісне представлення"; 6) оптимізація тріади "ресурси - цілі - результати"; 7) оптимізація тріади "організаційні відношення - зусилля - цілі".

8. Оптимізацію системи державної влади та управління доцільно проводити як: 1) пошук, формування та вибір такого стану структурної архітектури, розподілу цілей та функціональних областей між рівнями та структурами влади, управління, економіки, інших сфер суспільної діяльності, що збільшує можливості реалізації креативної спроможності державної влади та управління для досягнення суспільних цілей у діючих внутрішньо- організаційних умовах та зовнішньоорганізаційних обставинах; 2) пошук та формування станів кращої координації якостей суб'єкта влади та якостей об'єкта владної дії, якостей суб'єкта та об'єкта управління; 3) пошук можливості та оцінку необхідності зміни критеріїв-обмежень, зокрема часткових цілей акторів політичного, економічного, соціального процесів, потрібних для досягнення системних цілей держави та виконання її місії; 4) пошук та формування критеріїв-умов суміщення політичних цілей, управлінських цілей, економічних, технологічних, науково-виробничих завдань та суспільних цінностей соціальних груп і акторів різних рівнів суспільної ієрархії. Як інтегральний критерій оптимальності доцільно використовувати таку аксіологічну оцінку: оптимальною є організація держави, що забезпечує оптимальну поведінку структурних підрозділів держави, суспільних інститутів та суспільних акторів одне відносно одного та відносно суспільства як для підтримання якостей продуктивності, результативності, ефективності, так і для підтримання спроможності держави, країни та суспільства формулювати нові цілі та досягати їх.

9. Умовою утворення самокерованої органічної модернізації в сучасних умовах формування організованої складності є залучення та активне одночасне використання кількох масштабно-ієрархічних контурів самоорганізації процесу оптимізації та процесу підвищення ефективності систем управління й відтворення країни. Послідовність етапів обраного смислового та цільового циклу модернізації, здійснюваного керівництвом країни, потрібно розглядати як зовнішній мета-контур оптимізації якості країни. У внутрішньому функціонально-ресурсному просторі цього мета-контуру повинні "працювати" групи внутрішніх профільних контурів оптимізації. Їх місія - скеровувати, узгоджувати, постачати ресурси в сектори та інтегральні сфери активності країни, держави, суспільства: державне управління, економіку, технологічну систему, науку, культуру, демографічне відтворення. При цьому різнорівневі контури оптимізації потрібно постійно рекурсивно та кібернетично узгоджувати за змістовим наповненням між собою відповідно до логіки збагачення коеволюційного ланцюга "потреби - цілі - результати - засоби - модернізаційні результати - цивілізаційні потреби - еволюційні цілі".

Вибір керівництвом держави типу моделі соціальної модернізації та формування змісту моделі оптимізації системи економічного та технологічного відтворення потрібно здійснювати та періодично оновлювати на основі оперативних оцінок сили "глобалізаційного тиску" міжнародних партнерів-конкурентів, зіставлення обставин кооперації та конкуренції країн у боротьбі за ресурси, ринки та простір відтворення. Під час оцінки альтернатив змісту та доступних темпів модернізації необхідно враховувати "гру" факторів організації-самоорганізації, що одночасно та координовано відбуваються у трьох відкритих взаємних системах: "суспільство", "держава", "країна". Слід використовувати фактор взаємної відкритості цих трьох систем, що дає змогу розробляти різні конструктивні альтернативи вибору змісту моделі соціальної модернізації на кожний актуальний період державного розвитку. При цьому і суспільство, і еліти, і державні керівники повинні зважати на те, що саме вибір альтернативи активної модернізаційної моделі держави формує русло організаційно-ресурсних умов конструктивної самоорганізації компонент тріади "суспільство - держава - країна". І саме цей вибір поступово створює соціально ефективний тип еволюції країни - тип самокерованої органічної модернізації.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

Монографія

1. Черленяк І. Синергетичні моделі оптимізації системи державного управління : монографія / І. Черленяк. - Ужгород : Ліра, 2010. - 656 с.

Статті у наукових фахових виданнях

2. Черленяк І. Організаційний розвиток сучасного міста: український ракурс / І. Черленяк // Вісн. УАДУ. - 2002. - № 4. - С. 197-200.

3. Черленяк І. Підвищення ефективності державного управління в контексті концепції громадянського суспільства / І. Черленяк // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. ЛРІДУ НАДУ. - Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2002. - Вип. 6. - С. 61-67.

4. Черленяк І. Управління розвитком міста в умовах євроінтеграційного вибору України / І. Черленяк, Т. Павленко // Вісн. УАДУ. - 2003. - № 1. - С. 301-305. - Авт. с. 303-305.

5. Черленяк І. Регіоналізація як системний чинник реформування суспільно-управлінської системи / І. Черленяк, М. Кляп // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. ОРІДУ НАДУ. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2003. - Вип. 7. - С. 61-67. - Авт. с. 63-67.

6. Черленяк І. Інтеграційні процеси в Карпатському Єврорегіоні в контексті проблеми розвитку регіональних управлінських ресурсів / І. Черленяк, В. Балаж // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. ОРІДУ НАДУ. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2003. - Вип. 8. - С. 147-155. - Авт. с. 149-155.

7. Нижник Н. Синергетично-рефлексивна модель соціальної самоорганізації та управління / Н. Нижник, І. Черленяк // Вісн. НАДУ. - 2003. - № 3. - С. 5-14. - Авт. с. 9-14.

8. Нижник Н. Синергетичні основи оптимізації державного управління / Н. Нижник, І. Черленяк, В. Олуйко // Вісн. держ. служби України. - 2003. - № 4. - С. 62-70. - Авт. с. 62-66.

9. Черленяк І. До питання формування відповідності цілей політичної та адміністративної реформи / І. Черленяк // Наук. зап. Ін-ту політ. та етнонац. дослідж. ім. Кураса НАНУ. - 2004. - Вип. 25. - С. 81-86.

10. Черленяк І. Парламентська коаліція більшості-коаліційний уряд: системний підхід / І. Черленяк // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць ОРІДУ НАДУ. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2004. - Вип. 4 (20). - С. 56-67.

11. Черленяк І. Адміністративна реформа в контексті трансформаційних процесів в Україні / І. Черленяк // Вісн. держ. служби України. - 2004. - № 1. - С. 27-31.

12. Черленяк І. До проблеми впорядкуванння суспільно-управлінських відносин у контексті політичної та адміністративної реформи в Україні / І. Черленяк // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць ДРІДУ НАДУ. - Дніпропетровськ : ДРІДУ НАДУ, 2004. - Вип. 2 (16). - С. 59-67.

13. Нижник Н. Роль міжсекторної взаємодії у становленні ефективної системи державного управління / Н. Нижник, І. Черленяк, В. Олуйко // Вісн. Хмельниц. ін-ту регіон. упр. та права. - 2004. - № 3 (11). - С. 241-249. - Авт. с. 241-245.

14. Черленяк І. Моделювання розвитку системи "парламентська коаліція більшості - коаліційний уряд" / І. Черленяк // Вісник НАДУ. - 2004. - № 4. - С. 75-86.

15. Нижник Н. Відповідність форм правління та схем державного управління в контексті проблеми впровадження моделі "парламентська коаліція більшості - коаліційний уряд" / Н. Нижник, І. Черленяк // Вісн. Хмельниц. ін-ту регіон. упр. та права. - 2004. - № 4 (12). - С. 258-265. - Авт. с. 258-263.

16. Черленяк І. Організаційне значення громадянського суспільства у формуванні траєкторії еволюції державної системи / І. Черленяк // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць ОРІДУ НАДУ. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2004. - Вип. 2 (18). - С. 4 -18.

17. Черленяк І. Суспільні та економічні чинники становлення ефективної системи державного управління / І. Черленяк // Вісн. НАДУ. - 2004. - № 3. - С. 146-156.

18. Черленяк І. Функціональність, синергізм та синергетичність організаційних систем / І. Черленяк // Вісн. НАДУ. - 2005. - № 3. - С. 64-72.

19. Черленяк І. Синергетика зв'язків парламентська коаліція - коаліційний уряд / І. Черленяк // Вісн. НАДУ. - 2005. - Вип. 2. - С. 67-73.

20. Нижник Н. Про деякі державно-управлінські аспекти модифікації владно-політичної системи України / Н. Нижник, І. Черленяк // Ефективність державного управління : зб. наук. праць ЛРІДУ НАДУ. - Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2005. - Вип. 8. - С. 23-29. - Авт. с. 24-27.

21. Черленяк І. Державна політика та стратегічне управління в умовах нелінійного еволюційного процесу / І. Черленяк // Вісн. НАДУ. - 2005. - № 1. - С. 93-103.

22. Черленяк І. Суспільна консолідація: роль державного управління / І. Черленяк // Вісн. НАДУ. - 2005. - № 4. - С. 77-83.

23. Черленяк І. Консолідація суспільства в контексті державного управління: синергетичний підхід / І. Черленяк // Командор : Вісн. держ. службовція України. - 2005. - № 1. - С. 96-99.

24. Черленяк І. Інтеграція в ЄС та проблема формування соціополітичних інтересів України / І. Черленяк // Зб. наук. пр. НАДУ. - К. : Вид-во НАДУ, 2005. - № 1. - C. 334-340.

25. Черленяк І. Роль органів державної влади в зростанні еволюційних ресурсів країни / І. Черленяк // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. ДРІДУ НАДУ. - Дніпропетровськ : ДРІДУ НАДУ, 2005. - Вип. 1 (19). - С. 39-49.

26. Черленяк І. Модифікація конституції України в контексті ефективності державного управління / І. Черленяк. - Режим доступу : www.nbuv.gov.ua/e-journals/Dutp/2005-2/txts/pol-prav/05ciisdu.pdf

27. Черленяк І. Конституційне реформування та еволюційна ефективність системи державного управління: синергетичний підхід / І. Черленяк // Зб. наук. пр. НАДУ. - К. : Вид-во НАДУ, 2006. - № 1. - С. 365-378.

28. Черленяк І. Аналіз та синтез конституційного тексту крізь призму потреб державного управління / І. Черленяк // Вісн. НАДУ. - 2006. - №1. - С. 39-48.

29. Черленяк І. Вплив якості політичних партій країни на ефективність системи державного управління / І. Черленяк // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. ХРІДУ НАДУ. - Харків : Вид-во ХарРІДУ НАДУ "Магістр", 2006. - № 12 (27). - С. 35-46.

30. Черленяк І. Політична відповідальність як категорія державного управління / І. Черленяк // Вісн. НАДУ. - 2006. - Вип. 2. - С. 54-61.

31. Черленяк І. Політична відповідальність та політико-еволюційні цикли в контексті державного управління / І. Черленяк // Зб. наук. пр. НАДУ. - К. : Вид-во НАДУ, 2006. - № 2. - С. 73-80.

32. Черленяк І. Формування інституту політичної відповідальності в умовах становлення політико-еволюційних циклів в Україні / І. Черленяк // Стратегічні пріоритети. - К. : НІСД. 2006. - №?1. - С. 11-18.

33. Черленяк І. Суспільно-політична та економічна база розвитку конституційної реформи в Україні / І. Черленяк // Вісн. НАДУ. - 2006. - № 3. - С. 268-278.

34. Черленяк І. Категорія?“функціонально непривідний?алгоритм” у стратегічному управлінні: синергетичний підхід / І. Черленяк // Вісн. НАДУ. - 2006. - №?4. - С.?284-293.

35. Черленяк І. Суспільно-еволюційний запит реформування політичної та конституційної систем на сучасному етапі / І. Черленяк // Стратегічні пріоритети. - К. : НІСД, 2007. - № 1 (2). - С. 41-47.

36. Черленяк І. Особливості парламентської виборчої системи Угорщини / І. Черленяк // Стратегічні пріоритети. - К. : НІСД, 2007. - № 4 (5). - С. 68-76.

37. Черленяк І. Синергетичні особливості управління складними організаційними системами в сучасних умовах: привідні та непривідні алгоритми управління / І. Черленяк // Вісн. НАДУ. - 2007. - № 1. - С. 213-225.

38. Черленяк І. Системна оптимізація державної влади та управління: синергетичний підхід / І. Черленяк // Вісн. НАДУ. - 2008. - № 2. - С.38-48.

39. Черленяк І. Про методику дослідження європейських соціальних стандартів / І. Черленяк // Стратегічні пріоритети. - К. : НІСД, 2008. - № 4 (9). - С. 63-71.

40. Черленяк І. Концепція оптимізації в державному управлінні / І. Черленяк. - Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/e-journals/tppd/2008-2/index.html

41. Черленяк І. Оптимізація моделей державної влади та управління: синергетичний підхід / І. Черленяк // Політ. менеджмент. - 2009. - № 3 (36). - C. 144-153.

42. Черленяк І. До питання про механізми, техніку та технологію державного управління / І. Черленяк // Наук. вісн. Академії муніцип. упр. - 2009. - Вип. 2 (8) - С. 127-134. - Серія "Управління".

43. Черленяк І. Синергетико-системологічний підхід та організація державного управління / І. Черленяк // Наук. вісн. Академії муніцип. упр. - 2010. - Вип. 2 (2010) - С. 169-179. - Серія "Управління".

44. Черленяк І. Проблеми управління розвитком прикордонного співробітництва Україна - ЄС / І. Черленяк, М. Кляп // Наук. вісн. Академії муніцип. упр. - 2010. - Вип. 3 (2010) - С. 413-422. - Серія "Управління".

Статті в інших виданнях, матеріали наукових конференцій

45. Черленяк І. Синергетика та проблеми оптимізації державного та соціального управління / І. Черленяк // Стратег. панорама. - 2004. - № 1. - С. 91-99.

46. Черленяк І. Системні та синергетичні ефекти суспільної еволюції в контексті можливостей політичної та управлінської реформи в Україні / І. Черленяк // Стратег. панорама. - 2004. - № 3. - С. 157-164.

47. Нижник Н. Впровадження моделі "парламентська більшість - коаліційний уряд": аналіз проблеми / Н. Нижник, І. Черленяк // Стратег. панорама. - 2004. - № 4. - С. 54-60. - Авт. с. 4.

48. Черленяк І. І. Конституційна реформа в Україні у контексті ефективної державної влади / І. І. Черленяк // Стратег. панорама. - 2005. - № 4. - С. 93-99.

49. Черленяк І. Аналіз текстів "Конституції-1996" і "Конституції-2004": організація системи державного управління / І. Черленяк // Стратег. панорама. - 2006. - № 1. - С. 81-88.

50. Розумний М. Вибори 2006 та актуальні тенденції розвитку політичної системи України / М. Розумний, І. Черленяк // Україна: Стратегічні пріоритети. Аналітичні оцінки. - 2006. - С. 17-26. - Авт. с. 21-26.

51. Черленяк І. Політична криза та проблема становлення демократії в Україні / І. Черленяк // Україна в 2007 році: щорічні оцінки суспільно-політичного та соціально-еконоічного розвитку : монографія / за заг. ред. Ю. Рубана. - К. : НІСД, 2007. - С. 56-60.

52. Черленяк І. І. Соціальна та політична відповідальність у контексті політичного керівництва та державного управління / І. Черленяк // Стратег. панорама. - 2007. - № 1. - С. 107-113.

53. Нижник Н. Синергетично-рефлексивная модель социальной саморганизации и управления / Н. Нижник, И. Черленяк // Стратегии динамического развития России: единство самоорганизации и управления : материалы Первой междунар. науч.-практ. конф. - М. : [б.и.], 2004. - Т. 3. - С. 245-248. - Авт. с. 2.

54. Мар'ян М. Синергетичний підхід до формування дисипативних структур у системах різної природи / М. Мар'ян, І. Черленяк // Наук. вісн. УжДІІЕП. - Ужгород : [б.в.], 1998. - № 2. - С. 48-58. - Авт. с. 5.

55. Черленяк І. Регіоналізація як системний чинник реформування суспільно-управлінської системи / І. Черленяк, М. Кляп // Концептуальні засади реформування політичної системи в Україні. Стан і перспективи розвитку політичних наук : матеріали "круглого столу". - К. : Вид-во УАДУ, 2001. - С. 181-188. - Авт. с. 5.

56. Нижник Н. Відкрите суспільство: ефективність державного управління / Н. Нижник, І. Черленяк // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні : матеріали наук.-практ. конф. - К. : Вид-во УАДУ, 2001. - С. 346-351. - Авт. с. 346-349.

57. Черленяк І. Взаємодія феноменів відкритості та громадянськості суспільства крізь призму потреб державного управління / І. Черленяк // Регіональні студії : зб. наук. пр. - Ужгород : Вид-во "Ліра", 2001. - Вип. № 3. - С. 2-11.

58. Черленяк І. Інтеграційні процеси в Карпатському Єврорегіоні в контексті проблеми розвитку регіональних управлінських ресурсів / І. Черленяк, В. Балаж // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні : Матеріали наук.-практ. конф. - К. : Вид-во УАДУ, 2001. - Том 3. - С. 295-300. - Авт. с. 297-300.

59. Черленяк І. Проблеми взаємодії державної влади та місцевого самоврядування в Україні / І. Черленяк, Н. Прозорова, М. Кляп // Стратегії розвитку України: теорія і практика / за заг ред. О. Власюка. - К. : НІСД, 2002. - С. 239-245. - Авт. с. 241-245.

60. Черленяк І. Проектний менеджмент стратегій інституційного вдосконалення владно-управлінського комплексу України / І. Черленяк // Актуальні проблеми стратегії розвитку України: регіональний вимір / НІСД (Закарпатський філіал). - Ужгород : Вид-во В. Падяка, 2003. - С. 43-52.

61. Черленяк І. Карпатський Єврорегіон і його роль в умовах розширеного ЄС // І. Черленяк, І. Вашкеба // Регіональна політика ЄС після його розширення: Аналітичні оцінки / НІСД, Предст. Фонду К. Аденауера в Україні. - Ужгород : Вид-во "Ліра", 2004. - С. 208-215. - Авт. с. 210-215.

62. Черленяк І. Механізми консолідації українського суспільства / І. Черленяк // Шляхи і можливості консолідації українського суспільства : зб. матеріалів "круглого столу" (Мукачево, 21-22 квіт. 2005 р.) . - Ужгород : Ліра, 2006. - С. 121-128.

63. Черленяк І. Суспільно-еволюційний запит реформування політичної та конституційної систем / І. Черленяк // Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні : матеріали наук.-практ. конф. у 2 т. - К. : Вид-во НАДУ, 2006. - Том 1. - С. 361-363.

64. Черленяк І. Відповідальність еліт / І. Черленяк // Консолідація суспільства і відповідальність еліт в умовах виборчого процесу - 2006 р. в Україні : зб. матеріалів "круглого столу" (Ужгород, 1 берез. 2006 р.) / голов. ред. С. Мітряєва. - Ужгород : Ліра, 2006. - С. 42-45.

65. Черленяк І. Синергетичні особливості стратегічного управління системами суспільно-політичної природи / І. Черленяк // Наук. вісн. Ужгород. нац. ун-ту. - Ужгород : вид-во УжНУ "Говерла", 2007. - С. 221-227. - Серія: політологія, соціологія, філософія ; випуск 5-6.

66. Черленяк І. Оптимізація моделей державної влади та управління: синергетичний підхід / І. Черленяк // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. - К., Миколаїв : Вид-во "Український центр політичного менеджменту", 2009. - Вип. 16. - С. 163-171.

Анотація

Черленяк І.І. Синергетичні концепції та моделі оптимізації системи державного управління. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління за спеціальністю 25.00.01 - теорія та історія державного управління. - Інститут законодавства Верховної Ради України. - Київ, 2011.

У дисертаційній роботі розроблено концепції та моделі оптимізації системи державного управління, використовуючи ідеї такого сучасного розділу теорії самоорганізації, як синергетика. Проаналізовано смислові зв'язки феноменів "складність", "самоорганізація", "організація", досліджено головні атрибути феномену "самоорганізація". На основі синтезу методів та інструментів системології і синергетики розроблено евристичний синергетико-системологічний підхід, адекватний складності сформульованих у дисертаційній роботі наукових завдань описання механізмів організації, управління та самоорганізації у соціальних системах. На його основі створено синергетико-рефлексивну модель соціального та державного управління. На базі інструментів синергетико-системологічного підходу, ідей та категорій синергетико-рефлексивної моделі, ідей та понять формалізованого алгоритму системної оптимізації В.Глушкова розроблено результативну модель системної оптимізації складних організаційних систем.

Розроблено концепцію сумісної оптимізації системи державного управління та чинної владно-політичної моделі. На цій семантичній основі розроблено принципову схему формування технології оптимізації системи державної влади та управління як безперервного процесу-структури, рекурсивно пов'язаного із середовищем власного відтворення.

Ключові слова: оптимізація системи державного управління, синергетика, системологія, синергетико-системологічний підхід, синергетико-рефлексивна модель, стратегічне управління.

Аннотация

Черленяк И.И. Синергетические концепции и модели оптимизации системы государственного управления. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора наук государственного управления по специальности 25.00.01. - теория и история государственного управления. - Институт законодательства Верховной Рады Украины. - Киев, 2011.

В диссертационной работе разработаны концепции и модели оптимизации системы государственного управления. Используются идеи и концепты такого современного раздела теории самоорганизации, как синергетика. Система государственного управления рассматривается в таких срезах, как структура, функция, распределение зон полномочий и функциональных областей, как процесс, как ориентированная группа задач и целей. В работе проведено аналитическое исследование феномена "сложность" через призму таких смысловых проекций проблемы развития государственного управления: теоретико-философской, методологической и технологической.

Исследовано содержание эталонных задач синергетики Хаккена-Пригожина-Лоренца. Показано, что для решения проблем социальной самоорганизации и государственного управления речь должна идти о конструировании нового уровня сложности самой синергетики. Предлагается по аналогии "ключей классификации" кибернетики на кибернетику 1-го и кибернетику 2-го порядка, разделы науки "синергетика" классифицировать как синергетику 1-го порядка и синергетику 2-го порядка.

На основе синтеза методов и инструментов системологии и синергетики разработан эвристический синергетико-системологический подход, адекватный содержанию сформулированных в диссертационной работе научных задач описания механизмов организации, управления и самоорганизации в социальных системах. Этот подход является переходной моделью "информационного мостика" между синергетикой 1-го и 2-го порядков.

На смысловой основе указанного подхода создана синергетико-рефлексивная модель (CPM) социального и государственного управления. На базе инструментов синергетико-системологического подхода, идей и категорий синергетико-рефлексивной модели, концептов формализованного алгоритма системной оптимизации В. Глушкова разработана результативная концепция системной оптимизации сложных организационных систем.

Обосновано, что в контексте проблемы оптимизации организационная система является принципиально более сложной как организация-структура, так как контингентно включает в себя возможность феноменов организации и самоорганизации. Граница между феноменами "организационная система" и "организация" является содержательной только при учете контекста проблемы.

Показано, что в условиях способности к самоорганизации в процессе совершенствования процесса-структуры "организационная система" оптимизации должны подвергаться: 1) среда самоорганизации и аттракторы самоорганизационных процессов; 2) сеть связей между конструкционными компонентами организационной системы; 3) способы выбора целей и сами цели; 4) деятельностно-акторные мотивации; 5) сами организации, являющиеся автономными компонентами организационной системы, и отношения между ними; 6) способы и инструменты детерминации и прогнозирования параметров будущих состояний организационной системы и ее окружающей среды.

Обосновано, что корректной постановка задачи об оптимизации системы государственного управления (СГУ) становится только после уточнения содержания самой категории СГУ. Доказано, что на классификационной базе, которая включает и феномен социальной самоорганизации, категория СГУ приобретает такое содержание: система государственного управления - это конструкционная композиция системы целей, систем процессов, систем функций, систем структур и "экосистем" воссоздания государственного управления и государственной власти. Эта конструкционная композиция самоорганизуется в системных оболочках феноменов "государство" и "власть", на территории и базе ресурсов определенной страны, на базе качеств и ресурсов определенного функционально-временного состояния общества. "Конструкционность" означает детерминистичность, закономерность, последовательность связей, влияний и отзывов на воздействия, существование типов взаимодействий и возможность прогноза типа реакции на тип взаимодействия в конструкциях. "Композиционность" - означает выбор возможных нових сочетаний как в детерминированном, так и в случайном режиме. Она корреспондируется с понятием контингентность, однако имеет другой смысловой срез отношения случайного и закономерного.

Разработан алгоритм совместной оптимизации СГУ, модели государственного управления (МГУ) и властно-политической модели (ВПМ). Показано, что ВПМ и МГУ в задаче оптимизации должны классифицироваться и идентифицироваться: как смысловые конструкции, как форма согласования частей в целое, как структурное строение, как способ организации и распределения целей, функций, процессов, как способ коммуникации и т.д. То есть как совокупность параметров и коммуникаций, описывающих оптимальность, результативность, эффективность, жизненную стойкость образца системы (власти и управления) в некотором эволюционном ряду образцов (власти и управления).