Інформаційно-довідкове забезпечення розслідування злочинів: проблеми теорії і практики

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Бірюков Валерій Васильович

УДК 343.982.33

Інформаційно-довідкове забезпечення розслідування злочинів: проблеми теорії і практики

12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика;

судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора юридичних наук

Київ-2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Луганському державному університеті внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка, Міністерство внутрішніх справ України

Науковий консультант доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України, Заслужений діяч науки і техніки України Сегай Михайло Якович, Київський регіональний центр Національної академії правових наук України, головний науковий співробітник.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України, Заслужений діяч науки і техніки України Шепітько Валерій Юрійович, Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри криміналістики;

доктор юридичних наук, професор Лук'янчиков Євген Дмитрович, Національний технічний університет України «КПІ», професор кафедри інформаційного та підприємницького права;

доктор юридичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України Берназ Василь Дмитрович, Міжнародний гуманітарний університет, проректор з наукової роботи та міжнародних зв'язків.

Захист відбудеться "21" квітня 2011 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.05 у Національній академії внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ, пл. Солом'янська, 1

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ, пл. Солом'янська, 1

Автореферат розісланий "10" березня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.Д. Удалова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Безпека, життя і здоров'я, честь і гідність людини закріплені в Конституції України як найвища соціальна цінність. Їх гарантії в правовій державі забезпечуються чинним законодавством та ефективною діяльністю правоохоронних органів, яка оцінюється станом злочинності і рівнем розкриття злочинів. Дані офіційної статистики свідчать: у 2008 році було зареєстровано 384424 злочини, у 2009 році - 434678, при цьому відсоток їх розкриття зменшився - з 74,4% у 2008 до 64,3% у 2009 році. А саме - 118814 у 2008 році та 165576 злочинів у 2009 році залишилися нерозкритими. Таким чином, злочинність останніми роками не тільки не скорочується, а, навпаки, набрала тенденції до зростання. Вона модернізується, набуває організованого та транснаціонального характеру, прагне проникнути до влади, ініціює корупцію. Утім заходи щодо протидії їй певною мірою себе вичерпали, існуюча методологія потребує критичного переосмислення. Необхідність удосконалення правоохоронної діяльності вимагає від юридичної науки розроблення нових, ефективних методів та методик.

Розслідування злочинів безпосередньо пов'язане з пошуком, аналізом, оцінкою та використанням інформації стосовно певних об'єктів і подій. Істотне місце серед її джерел займають сучасні інформаційні системи, які завдяки інформатизації перетворилися в унікальні комплекси її накопичення, обробки, аналізу та подання в зручній формі. Сьогодні вони є одним із резервів оптимізації розслідування й дедалі більше привертають увагу вчених та практиків-правоохоронців.

Теоретичне підґрунтя інформаційно-довідкового забезпечення розслідування злочинів становлять праці вітчизняних та іноземних учених: Ю.П. Аленіна, К.В. Антонова, О.М. Бандурки, В.П. Бахіна, В.Д. Басая, Р.С. Бєлкіна, В.Д. Берназа, Т.В. Варфоломеєвої, В.Б. Вєхова, А.Ф. Волобуєва, В.І. Галагана, В.Г. Гончаренка, Ю.М. Грошового, В.С. Гуславського, О.Ф. Долженкова, А.В. Дулова, В.А. Журавля, В.С. Зеленецького, А.В. Іщенка, Р.А. Калюжного, М.К Камінського, Н.С. Карпова, В.В. Коваленка, В.Я. Колдіна, С.М. Колотушкіна, В.О. Коновалової, О.Є. Користіна, І.І. Котюка, Н.І. Клименко, В.В. Крилова, B.C. Кузьмічова, В.В. Лисенка, В.К. Лисиченка, М.М. Лисова, В.Г. Лукашевича, Є.Д. Лук'янчикова, Г.А. Матусовського, Г.М. Мухіна, Д.Й. Никифорчука, В.Т. Нора, Ю.Ю. Орлова, В.Л. Ортинського, М.С. Польового, М.А. Погорецького, Б.Г. Розовського, В.А. Ручкіна, М.В. Салтевського, М.Я. Сегая, Г.П. Середи, С.М. Стахівського, Б.П. Смагоринського, О.П. Снігерьова, В.М. Тертишника, В.В. Тіщенка, Л.Д. Удалової, П.В. Цимбала, М.Я. Швеця, В.Ю. Шепітька, М.Є. Шуміла, М.П. Яблокова та ін. Однак проблеми інформаційно-довідкового забезпечення розслідування злочинів вони переважно розглядали фраґментарно, у контексті певних досліджень.

Безпосередньо питання організації та функціонування інформаційних систем і використання інформації, що в них міститься, у розслідуванні злочинів досліджували К.І. Бєляков, О.О. Бєляков, О.А. Бєлов, Є.П. Іщенко, М.Ю. Жигалов, П.М. Заблоцький, В.П. Захаров, О.Є Корнієнко, А.П. Пацкевич, В.І. Пашко, О.Р. Росинська, Р.А. Усманов, В.Г. Хахановський, Г.О. Шкляєва, С.А. Ялишев. Констатуючи їхній значний науковий внесок у розроблення поставленої проблеми, водночас зауважимо, що вони торкалися лише певних її аспектів. До останнього часу комплексного дослідження застосування в розслідуванні даних різних за цільовим призначенням та відомчою належністю інформаційних систем не проводилось, і фактично залишилася не вирішеною низка ключових проблем. Це підтверджують результати анкетування 194 науково-педагогічних працівників і 928 співробітників слідчих, оперативних та експертних підрозділів України, Російської Федерації та Республіки Білорусь. Так, 90,7% науковців і 88,8% працівників практичних підрозділів підкреслили, що в певній ситуації криміналістичного значення набуває інформація, отримана з будь-яких інформаційних систем, також вони визнали проблему, що розглядається, складною і малорозробленою в криміналістиці.

Викладене підкреслює актуальність теми, що й зумовило її обрання для дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація спрямована на виконання: Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1767; Програми реформування системи освіти МВС України та підвищення якості підготовки фахівців для органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України 28.10.2007 р. № 411; Наказу МВС України від 23.07.2010 р. № 347 "Про затвердження Переліку пріоритетних напрямків наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років"; Закону України "Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки" від 09.01.2007 р. № 537-V; Плану науково-дослідних робіт Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка на 2003-2010 роки. Тему зареєстровано в координаційному бюро Академії правових наук України (реєстраційний № 770, 2003 рік).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розроблення теоретичних і практичних основ інформаційно-довідкового забезпечення розслідування злочинів.

Для досягнення зазначеної мети було поставлено такі завдання:

- розглянути еволюцію та сучасний стан учення, зв'язок із загальним розвитком наукової думки та практикою розслідування злочинів;

- визначитися з назвою вчення, предметом, системою, термінами й дефініціями;

- розкрити основні властивості та поняття інформації, якими оперують у криміналістиці, показати їх значення для класифікації інформаційних систем;

- здійснити класифікацію інформації, розкрити сутність потенційної та реєстраційної інформації, показати співвідношення орієнтуючої та доказової інформації;

- з'ясувати значення інформаційних систем у сучасному суспільстві й розкритті злочинів, основи їх будови, технології обробки інформації, розробити необхідні дефініції;

- класифікувати інформаційні системи за змістом, характером обробки інформаційних ресурсів, об'єднанням, цільовим призначенням, запропонувати поняття інтеґрованого банку даних;

- з'ясувати роль геоінформаційних технологій в інформаційно-довідковому забезпеченні розслідування злочинів, показати їх значення для подання результатів аналізу даних інформаційних систем;

- показати роль і значення ідентифікації в роботі інформаційних систем;

- конкретизувати правовий механізм застосовування даних інформаційних систем незалежно від їх основного цільового призначення та відомчої належності як доказів;

- висвітлити правові основи створення та функціонування сучасних інформаційних систем, внести пропозиції з їх удосконалення;

- розглянути поняття й зміст криміналістичних обліків, дати їх визначення, показати їх місце в інформаційно-довідковому забезпеченні розслідування злочинів;

- з'ясувати та запропонувати поняття об'єктів криміналістичних обліків, показати роль інформації та слідів в інформаційних системах;

- класифікувати криміналістичні обліки за рівнями зосередження, службовою належністю і безпосереднім цільовим призначенням:

- окреслити головні напрями вдосконалення криміналістичних методик, засобів і методів розкриття злочинів з урахуванням потенціалу сучасних інформаційних систем;

- показати здатність сучасних автоматизованих інформаційних систем до аналізу інформації баз даних (локальних та інтеґрованих) та подання результатів у доступній і зрозумілій формі, запропонувати поняття інформаційно-аналітичної системи.

Об'єкт дослідження - організаційні та правові відносини, що притаманні створенню й функціонуванню інформаційних систем і використанню в розслідуванні злочинів інформації, що складає їх масиви.

Предмет дослідження - інформаційно-довідкове забезпечення розслідування злочинів: проблеми теорії та практики.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектико-матеріалістичний метод та сукупність загальних і спеціальних методів наукового пізнання, які сприяли розв'язанню поставлених завдань. Зокрема: діалектико-матеріалістичний забезпечив системність дослідження об'єктів, процесів, понять і категорій у їх взаємозв'язку та взаємозалежності (застосовано у всіх розділах дисертації); метод історичного аналізу дозволив дослідити закономірності розвитку й етапи становлення вчення у взаємозв'язку з розвитком науки і техніки, розкрити актуальність теми дослідження (у вступі, підрозділах 1.1, 5.1); формально-логічний та логіко-семантичний методи було застосовано в дослідженні понятійного апарату вчення, для аналізу та вдосконалення існуючих і формулювання нових дефініцій (підрозділи 1.2, 2.1, 2.3, 3.2, 3.3, 3.4, 5.2, 5.3, 6.2); порівняльно-правовий - дозволив проаналізувати стан правового забезпечення інформаційно-довідкового забезпечення розслідування злочинів (підрозділи 2.3, 4.1, 4.2, 5.1); методи системно-структурного аналізу та синтезу сприяли детальному дослідженню будови системи вчення й інформаційних систем, розробленню алгоритмів пошуку інформації в інформаційних системах та ін. (підрозділи 1.2, 2.2, 6.1, 6.2); метод систематизації допоміг згупувати розрізнені знання до єдиної системи (підрозділи 1.1, 1, 2, 3,1, 4.1, 4.2, 5,1, 6.1, 6.2); метод класифікації - класифікувати інформацію, інформаційні системи, знання, поняття та ін. (підрозділи 2.2, 2,3, 3,1, 3.2, 4.1, 5.1, 5,2, 5.3, 6.2); соціологічні методи (інтерв'ювання, анкетування, експертні оцінки) були застосовані для збирання емпіричного матеріалу (у вступі, підрозділах 1.1, 3.1, 5.1, 6.1); статистичні методи (групування, зведення, аналіз кількісних показників) дозволили узагальнити результати вивчення кримінальних справ, інтерв'ювання та анкетування окремих груп респондентів (у вступі, підрозділах 1.1, 1.2, 5.1); метод ідентифікації допоміг зрозуміти принципи пошуку й аналізу інформації в сучасних автоматизованих інформаційних системах (у підрозділах 3.2, 3.3, 6.2); метод прогнозування сприяв визначенню потенціалу інформаційних систем і перспектив їх використання для аналізу інформації в розслідуванні злочинів (підрозділи 1.2, 2.1, 2.3, 3.2, 3.3, 6.1, 6.2).

Емпіричну базу дослідження становлять: систематизовані статистичні дані про результати роботи правоохоронних органів за 2005- 2009 роки; узагальнені результати вивчення 850 кримінальних справ; опитування 928 практичних працівників правоохоронних органів та 194 осіб науково-педагогічного складу кафедр криміналістики вищих навчальних закладів України, Російської Федерації та Республіки Білорусь; особистий досвід роботи автора: 17 років - в оперативних та експертних підрозділах і 16 років науково-педагогічної роботи.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим вітчизняним комплексним монографічним дослідженням теоретичних і практичних проблем інформаційно-довідкового забезпечення розслідування злочинів. Вона конкретизується в одержаних висновках і пропозиціях, зокрема:

вперше:

на основі аналізу теоретичних положень криміналістики, кримінального права та процесу, судової експертизи і оперативно-розшукової діяльності, теорії управління й інформатики та інших наук зроблено висновок про доцільність використання в розслідуванні інформації з інформаційних систем незалежно від їх цільового призначення та відомчої належності;

для назви вчення запропоновано термін "інформаційно-довідкове забезпечення розслідування злочинів", сформульовано його поняття, визначено предмет, систему та завдання; його історію та еволюцію пропонується розглядати в контексті якісних змін, виділяючи три етапи: кримінальна реєстрація, криміналістична реєстрація, інформаційно-довідкове забезпечення розслідування злочинів;

обґрунтовано, що інформація, яка становить масиви інформаційних систем незалежно від їх основного цільового призначення та відомчої належності, є потенційною, яка за умови використання для встановлення об'єктів чи фактів, актуалізується й набуває конкретного значення (криміналістичного, оперативно-розшукового);

висвітлено напрямки використання геоінформаційних технологій в інформаційних системах МВС, їх значення для візуалізації та аналізу стану злочинності, для отримання уявлення про просторове розташування об'єктів;

доведено, що метод ідентифікації в інформаційних системах застосовується для вирішення належності інформації до конкретного об'єкта, для ототожнення об'єктів за проявами в минулому, для авторизації доступу до конкретної системи;

розкрито особливу роль настановних даних про об'єкти обліку в інтеґрації інформаційних систем МВС, показано, що в криміналістичних обліках оперативно-розшукового призначення підрозділів експертної служби МВС України як об'єкти виступають матеріальні об'єкти, які на облік узяті за їхніми відображеннями (слідами), що були виявлені під час розслідування, відсутність настановних даних (які виконують роль інтеґраторів) на них є однією з основних перешкод до інтеґрації вказаних обліків з іншими;

визначено шляхи удосконалення криміналістичних методик розслідування злочинів за рахунок включення алгоритмів, спрямованих на отримання інформації про об'єкти та факти з використанням даних, що містять інформаційні системи, з урахуванням ситуації, що склалася, особливостей об'єктів і міжгалузевого розсіювання інформації стосовно них;

з'ясовано співвідношення інформаційно-пошукових та інформаційно-аналітичних автоматизованих систем, показано, що інформаційно-пошукові зазвичай працюють зі "своїми" базами даних, аналітично пошукові зорієнтовані на аналіз інформації численних баз даних інтеґрованих систем, що дозволяє отримувати інформацію про об'єкт, розсіяну по численних системах, а також про взаємозв'язки об'єктів, запропоновано поняття автоматизованої інформаційно-аналітичної системи;

удосконалено:

теорію і практику використання інформації, що містять бази даних інформаційних систем у розслідуванні злочинів;

класифікацію інформації в криміналістиці та визначення кримінальної, криміналістичної та криміналістично значущої інформації;

поняття реєстраційної інформації - підкреслено, що достовірність і достатність для вирішення певних завдань є обов'язковими її властивостями;

класифікацію об'єктів обліку, у тому числі криміналістичних, -окреслено їх коло, запропоновано поняття;

знання про криміналістичні інформаційні системи, їх класифікацію за безпосереднім цільовим призначенням, відомчим, службовим та регіональним зосередженням, ступенем автоматизації та інтеґрації;

організаційно-правові основи використання досягнень сучасної криміналістики та інших юридичних наук у діяльності з розслідування злочинів;

дістали подальшого розвитку:

загальнонаукові погляди на диференціацію й інтеґрацію знань щодо міжгалузевого підходу в здійсненні наукових досліджень при вивченні злочинної діяльності та діяльності, пов'язаної з розкриттям і розслідуванням злочинів;

наукові погляди, що комп'ютерні й мережеві технології кардинально вплинули на формування нового підходу до використання потенціалу даних інформаційних систем в розслідуванні злочинів, надавши умови для їх інтеґрації, аналізу інформації та доступу до неї з віддалених точок;

питання правового статусу інформаційних систем та значення в розслідуванні інформації, що в них міститься;

пропозиції щодо необхідності вдосконалення криміналістичних методик розслідування злочинів із позицій міжгалузевого підходу до пошуку й використання інформації, яка за певних обставин набуває криміналістичного значення;

теоретичні основи аналізу інформації інтеґрованих баз даних сучасних автоматизованих інформаційних систем.

Практичне значення одержаних результатів визначається їх загальною спрямованістю на вдосконалення практики боротьби зі злочинністю, вони використовуються:

- у правоохоронній сфері - при складанні криміналістичних методик розслідування злочинів, провадження експертиз і досліджень, для вдосконалення роботи криміналістичних інформаційних систем, у нормотворчій діяльності, при проведенні занять у системі службової підготовки підрозділами: експертної служби МВС України (акт впровадження від 10.02.2010 р.), Головного слідчого управлення МВС України (акт впровадження від 19.11.2010 р.), Департаменту зв'язку МВС України (акт впровадження від 22.11.2010 р.), Управління інформаційних технологій УМВС України в Луганській області (акт впровадження від 02.09.2010 р.), підрозділів податкової міліції в Луганській області (акт впровадження від 02.09.2010 р.);

- у науково-дослідній роботі - узагальнення, висновки й рекомендації складають підґрунтя для подальших наукових розробок щодо отримання та використання облікової інформації в розслідуванні злочинів: у діяльності ДНДІ МВС України (акт впровадження від 31.08.2010 р.); Академії МВС Республіки Білорусь (акт впровадження від 14.01.2010 р.);

- у законодавчій роботі - пропозиції про доповнення статей 14-1 та 32 КПК України та статей 2, 4, 7 і 21 Закону України "Про захист персональних даних" (лист ВР України 04-19/14-1971 від 14.09.2010 р.);

- у навчальному процесі - при викладанні криміналістики, кримінального процесу, оперативно-розшукової діяльності, а також при підготуванні підручників і посібників, розробленні навчально-методичних матеріалів у Луганському державному університеті внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка (акт впровадження від 16.02.2010 р.), Харківському національному університеті внутрішніх справ (акт впровадження від 03.04.2010 р.), Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ (акт впровадження від 27.07.2010 р.); Одеському державному університеті внутрішніх справ (акт впровадження від 08.04.2010 р.), Запорізькому юридичному інституті ДДУВС (акт впровадження від 26.02.2010 р.), Херсонському державному університеті (акт впровадження від 21.01.2010 р.), Волгоградській академії МВС РФ (акт впровадження від 05.01.2010 р.), Омській академії МВС РФ (акт впровадження від 12.02.2010 р.), Челябінському юридичному інституті МВС РФ (акт впровадження від 11.03.2010 р.), Уральській юридичній академії (акт впровадження від 05.01.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Виконане дослідження здійснено дисертантом самостійно. Усі викладені в ньому положення і висновки обґрунтовано на основі власних досліджень автора. У співавторстві опубліковано навчальний посібник "Основи методики розслідування злочинів, пов'язаних із виготовленням і збутом підроблених грошей" (22,0 у.д.а.) та практичний посібник "Криміналістичне документознавство" (19,29 у.д.а.). Авторська частка в указаних працях складає 50 %. У навчальній інформаційно-довідковій програмі "Робоче місце експерта з дактилоскопічних досліджень" особистий внесок здобувача 15%. Наукові ідеї та розробки співавторів, опублікованих праць у дисертації не використовувалися.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки, що містяться в дисертації, були оприлюднені на міжнародних науково-практичних конференціях: "Криміналістика ХХІ століття" (Харків, 2010 р.); "Судова експертиза, сучасний стан та перспективи розвитку" (Київ, 2010 р.); "Криміналістика у протидії злочинності" (Київ, 2009 р.); "Інформаційно-довідкове забезпечення розкриття та розслідування злочинів" (Луганськ, 2008 р.); "Использование современных достижений криминалистики и уголовного процесса в борьбе с преступностью" (Донецк, 2008 г.); "Совершенствование следственной и экспертной практики" (Россия, Омск, 2007 г.); "Сучасні проблеми, тенденції і перспективи розвитку криміналістики та судової експертизи" (Харків, 2007 р.); "Современные проблемы теории и практики криминалистического исследования документов" (Россия, Волгоград, 2007 г.); "Техническая экспертиза документов: проблемы и развитие" (Киев, 2005 г.); "Виявлення, фіксація та використання доказів у процесі досудового слідства" (Луганськ, 2004 р.); "Автоматизація дактилоскопічних обліків органів внутрішніх справ України: проблеми та шляхи вдосконалення" (Київ, 2001 р.); всеукраїнських науково-практичних конференціях: "Актуальні проблеми розкриття та розслідування злочинів в сучасних умовах" (Запоріжжя, 2009 р.); "Національні інтереси та проблеми забезпечення безпеки України" (Кіровоград, 2009 р.); міжнародних круглих столах і семінарах: "Криминалистика без границ" (Россия, Волгоград, 2010 г.); "Інформаційно-довідкове забезпечення розслідування злочинів: проблеми теорії і практики" (Луганськ, 2006 р.); "Методологічні проблеми теорії і практики оперативно-розшукової діяльності в сучасних умовах" (Луганськ, 2004 р.); "Информационно-справочное обеспечение расследования преступлений: криминалистическое учение и практическая деятельность" (Луганск, 2010 г.).

Публікації: За результатами дослідження дисертантом опубліковано: монографію, 31 статтю у наукових фахових виданнях України, 3 навчальні посібники, 16 статей в інших виданнях, 5 авторських свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір.

Структура дисертації зумовлена логікою дослідження і складається зі вступу, шести розділів, 15 підрозділів, висновків, трьох додатків, списку використаних джерел (528 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 432 сторінки, з них загальний обсяг тексту - 326 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертації, показано її зв'язок з науковими програмами, планами й темами, визначено мету, завдання, методи, об'єкт і предмет дослідження, його наукову новизну, теоретичне та практичне значення, подано інформацію про публікацію, апробацію і впровадження результатів дослідження.

Розділ 1 "Загальні положення окремого криміналістичного вчення "інформаційно-довідкове забезпечення розслідування злочинів"" містить два підрозділи.

У підрозділі 1.1 "Виникнення, розвиток та сучасний стан окремого криміналістичного вчення про використання даних інформаційних систем у розслідуванні злочинів" на основі аналізу літератури й авторефератів дисертацій, захищених за цією тематикою, простежується еволюція вчення і його сучасний стан. Підкреслюється, що вчення сьогодні ще не є досконалим і не повною мірою відповідає потребам практики. За цією тематикою захищено лише одну докторську дисертацію (С.А. Ялишев, Росія, 1999 р.), а в Україні захищено дві кандидатські, підготовлені 15 років тому. Розвиток вчення автор пропонує розглядати як поступову зміну етапів, кожному з яких притаманні свої особливості. Так, потреба в оптимізації розслідування злочинів за рахунок організації обліку об'єктів, пов'язаних зі злочинною діяльністю, привела до появи в правоохоронних органах спеціалізованих інформаційних систем. Консолідація знань щодо їх функціонування та використання в розкритті злочинів логічно стає підґрунтям виникнення окремого криміналістичного вчення "кримінальна реєстрація" (І етап). Об'єктами обліку в таких системах виступають злочинці й предмети, пов'язані зі злочинами та злочинною діяльністю. Наприкінці 70-х років ХХ століття під впливом потреб практики відбуваються якісні зміни в теорії вчення. Коло об'єктів обліку інформаційних систем, призначених сприяти розкриттю злочинів, розширюється за рахунок тих, які хоч і не мають безпосереднього відношення до злочинної діяльності, але можуть сприяти розкриттю злочинів. Для назви вчення вводиться термін "криміналістична реєстрація" (ІІ етап). Утім у практичній діяльності постійно виникає потреба у використанні даних різних за цільовим призначенням і відомчою належністю інформаційних систем. Так, результати проведеного автором анкетування свідчать, що 90,7% науковців і 88,8% працівників практичних підрозділів уважають за необхідне використовувати в розслідуванні дані не лише криміналістичних інформаційних систем, а 63,4% науковців і 84,6% правоохоронців визнали вчення, яке розглядається, складним і мало зорієнтованим на потреби практики. У ньому повинні розглядатися питання, які виходять за межі сучасної криміналістичної реєстрації. Для його назви пропонується термін "інформаційно-довідкове забезпечення розслідування злочинів" (ІІІ етап).

У підрозділі 1.2 "Інформаційно-довідкове забезпечення розслідування злочинів: його поняття, зміст, система та місце в криміналістиці" зазначається, що аналіз історії розвитку і сучасного стану вчення є підґрунтям до розкриття низки теоретичних проблем. Як видається, знання про виявлення та використання інформації некриміналістичних обліків у розслідуванні злочинів повинні увійти до складу вчення, що зумовлює розширення його предмета, удосконалення термінології, понятійного апарату й системи. Під інформаційно-довідковим забезпеченням розслідування злочинів розуміється окреме криміналістичне вчення, предметом якого є знання про організацію і функціонування інформаційних систем незалежно від їх основного призначення та відомчої належності, порядок отримання облікової інформації й використання її в розслідуванні злочинів. У вченні пропонується виділяти загальну та спеціальну частини. У загальній підлягають розгляду історія, предмет, система вчення, основи будови інформаційних систем, питання їх автоматизації та інтеґрації, способи обробки, введення та виведення інформації, місце в розслідуванні та процесуальний статус інформації, що містять інформаційні системи. У спеціальній частині розглядаються конкретні інформаційні системи, що функціонують в різних установах і відомствах, насамперед, у правоохоронних органах (криміналістичні та інші), а також особливості отримання з них необхідної інформації та її використання в розслідуванні злочинів. Підкреслюється, що нове вчення не спростовує попереднє. Криміналістична реєстрація входить до його складу як один з основних елементів системи.

Розділ 2 "Інформаційні основи інформаційно-довідкового забезпечення розслідування злочинів" складається з двох підрозділів.

У підрозділі 2.1 "Інформація в криміналістиці її властивості, що мають значення для теорії криміналістики та діяльності з розслідування злочинів" говориться, що інформаційний підхід до пізнання дійсності складає підґрунтя систематизації й упорядкування знань, глибинного розуміння явищ і процесів, формулювання дефініцій, здійснення ґрунтовних класифікацій. Вагоме значення для вирішення завдань дослідження має з'ясування понять кримінальної, криміналістичної, криміналістично значущої інформації. Свого часу Р.С. Бєлкін наголосив на виключній прерогативі вживання терміна "криміналістично значуща", називаючи всі інші "фантомами" криміналістики. Дисертант стверджує, що терміни "кримінальна", "криміналістична" і "криміналістично значуща", як і інші, мають право на існування. Особливе значення вони мають для розуміння теоретичних основ вчення, що розглядається. Під кримінальною інформацією пропонується розуміти будь-які відомості, отримані в результаті цілеспрямованого пізнання злочинів і злочинної діяльності, які можуть бути використані для вирішення різноманітних завдань, що стоять перед суспільством і наукою. Залежно від мети та методів пізнання вона може бути криміналістичною, оперативно-розшуковою, кримінально-правовою та ін., а за умов залучення до вирішення наукових чи практичних завдань - набути певного значення. Криміналістична має яскраво виражене цільове призначення - сприяти розкриттю злочинів, під нею розуміються дані про подію злочину, отримані в результаті його цілеспрямованого пізнання криміналістичними засобами й методами, а також інша інформація призначена для розкриття злочинів. Саме така інформація про об'єкти складає масиви криміналістичних обліків. Криміналістичну інформацію не можна ототожнювати з криміналістично значущою чи протиставляти їй. Криміналістичного значення може набути будь-яка інформація незалежно від походження й основного цільового призначення.

Властивості інформації мають суттєве значення для розуміння концептуальних основ інформаційно-довідкового забезпечення розслідування злочинів. Особливою її рисою є своєрідний дуалізм - поєднання ідеального (безпосередньо інформації) і матеріального (її носія). ЇЇ накопичувальний характер в інформаційних системах проявляється через акумулювання та концентрацію. Емерджентність (стрибкоподібне зростання) проявляється в отриманні нових знань про об'єкт та його зв'язки завдяки аналізу інтеґрованих баз даних. Невичерпність зумовлює багаторазове використання інформації і, відповідно, доцільність створення інформаційних систем. Міжгалузевий характер і розсіювання ініціюють використання в процесі розслідування інформації різних за відомчою належністю інформаційних систем. Об'єктивність, достовірність і достатність - важливі властивості й вимоги до реєстраційної інформації. Цінність, корисність і актуальність - прагматичні якості інформації. Актуальною є цінна й корисна інформація, яка отримана своєчасно і сприяє вирішенню нагальної проблеми.

У підрозділі 2.2. "Класифікація інформації, що має значення для розвитку наукових основ інформаційно-довідкового забезпечення розслідування злочинів" підкреслюється, що ґрунтовна класифікація має суттєве значення для дослідження. Автор звертає увагу на те, що поняття кримінальної, криміналістичної та криміналістично значущої інформації є результатом різної класифікації. Термін "потенційна інформація" використовують багато вчених, не завжди коректно. М.С. Польовий, В.О. Голубєв та ін. під нею розуміють зміни, які відбуваються в різноманітному середовищі під час вчинення злочину. Дисертант зазначає, що зміни є джерелами інформації, а не інформацією. Як і будь-яка інша, потенційна інформація є результатом пізнання. Цінна потенційна інформація складає масиви інформаційних систем. Під потенційною інформацією пропонується розуміти будь-яку інформацію незалежно від місця її знаходження (зберігання), яка не використовується конкретним суб'єктом для вирішення завдань, що стоять перед ним, але може сприяти їх вирішенню за умов її залучення до цього процесу. За процесуальним статусом у криміналістичній науці домінує класифікація інформації на орієнтуючу і доказову. Утім, говорити про доказовий або орієнтуючий характер тієї чи іншої інформації безвідносно до факту, який нею встановлюється, некоректно. Та сама інформація, залежно від вирішуваних завдань, може мати і орієнтуючий, і доказовий характер. При цьому доказова повинна бути зібраною з дотриманням вимог КПК, що ставляться до доказів, і поданою у визначеній законом формі. Таким чином, за процесуальним статусом інформацію доцільно класифікувати на докази й іншу інформацію.

Також виділяється реєстраційна інформація, під якою пропонується розуміти зафіксовані визначеним способом на відповідних носіях дані про об'єкти, що взяті на облік, достовірні й достатні для вирішення завдань, які зумовили створення і функціонування певної інформаційної системи. За формами фіксації її доцільно класифікувати на графічну, вербальну і предметну. Форми та способи фіксації інформації залежать від природи інформаційних сигналів і застосованих засобів та методів.

Розділ 3 "Інформаційні системи - джерела криміналістично значущої інформації" містить чотири підрозділи, у яких розглядаються питання класифікації, будови та функціонування інформаційних систем.

У підрозділі 3.1 "Сучасні інформаційні системи: їх структура та взаємозв'язки складових" підкреслюється, що незалежно від основного цільового призначення та відомчої належності інформаційні системи мають подібні структури, при цьому в значній їх кількості на облік узято ті самі об'єкти. Інформація ж про них розрізняється частково, а саме в частині, що зумовлена завданнями обліку. Інформаційні системи, призначені сприяти розкриттю злочинів, прийнято називати криміналістичними. Останніми роками на їх розвиток істотно вплинули комп'ютеризація та сучасні мережеві технології. Це склало умови інтеґрації обліків у складні інформаційні системи з розподіленими базами даних, здатними опрацьовувати значні обсяги інформації, формувати й передавати відповіді на будь-які відстані, у зручній формі. Під інформаційною системою прийнято розуміти організаційно впорядковану сукупність масивів інформації про об'єкти та інформаційні технології, у тому числі засоби сучасної комп'ютерної техніки, програмне забезпечення і мережі зв'язку, що забезпечують процеси введення, опрацювання та видачі інформації. Якісно відособлені самостійні складові інформаційної системи іменують підсистемами. Термін "підсистема" застосовується до будь-яких складових системи - систем нижчого рівня, забезпечувальних систем, баз даних. Інформаційні масиви (бази даних) будь-якої системи умовно можна уявити як взаємопов'язану сукупність елементів, що складають три групи: а) реквізити - найменші неподільні елементи, що містять інформацію про конкретну ознаку об'єкта обліку; б) сукупність взаємопов'язаних реквізитів, що містять інформацію про один конкретний об'єкт обліку, назвемо його основною обліковою одиницею; в) сукупність основних облікових одиниць з інформацією про об'єкти, що складає масиви конкретної інформаційної системи (обліку). Під основною обліковою одиницею інформаційної системи пропонується розуміти окремий документ або сукупність взаємопов'язаних реквізитів документа (картка, запис у журналі, таблиці, базі даних тощо), що містить інформацію про один об'єкт, узятий на облік у певній інформаційній системі. Об'єкт обліку не можна ототожнювати з основною обліковою одиницею, яка є штучним утворенням. За інформаційним навантаженням усі реквізити основної облікової одиниці можна поділити на дві групи: ті, що створюють умови для ідентифікації об'єкта, і ті, що містять дані про нього, зміст яких залежить від цільового призначення конкретної системи. В автоматизованих базах даних кожне поле запису може виступати як пошукове. Основна облікова одиниця та типи її реквізитів тісно пов'язані з формами обліку і способами реєстрації. Основними формами обліку в сучасних інформаційних системах є: картотечна, журнальна, колекційна, комплексна, автоматизована база даних. Основною обліковою одиницею в картотеках виступають картки, у журналах і базах даних - окремі записи, у колекціях - предмети. Для отримання інформації з автоматизованих інформаційних систем запити формуються з використанням електронних форм. Відповіді можуть бути надані у вигляді таблиць, карток, а також в інших формах, що реалізовані в певній системі.

У підрозділі 3.2 "Класифікація інформаційних систем. Інтеґровані банки даних" підкреслюється, що для розуміння змісту й призначення інформаційних систем суттєве значення має їх класифікація. За типами інформаційних ресурсів пропонується поділяти їх на документальні й фактографічні (структуровані). Традиційно для позначення фактографічних інформаційних систем у криміналістиці користуються терміном "облік". Будь-який облік становить інформаційну систему, завданням якої є збирання, уведення, опрацювання, накопичення, зберігання та видача користувачеві інформації про об'єкти обліку. Зазвичай термін "облік" використовується зі словом, яке його конкретизує (облік автомототранспорту, облік вогнепальної зброї). За функціональним призначенням інформаційні системи можна поділити на основні та забезпечувальні. За цільовим призначенням - на криміналістичні, бухгалтерські, управлінські та ін. За характером обробки інформації - на автоматизовані й неавтоматизовані (ручні). Автоматизовані у свою чергу поділяються на системи з ручною, автоматичною та напівавтоматичною реєстрацією. У системах з автоматичною реєстрацією, як правило, накопичується інформація про взаємодію об'єкта з системою, що в умовах сьогодення має суттєве значення для встановлення певних фактів у процесі розслідування злочинів. За ступенем інтеґрації інформаційні системи поділяються на поодинокі (локальні), групові (зазвичай невелика локальна мережа в масштабах підрозділу з невеликим ступенем інтеґрації) та корпоративні (можуть підтримувати територіально розподілені мережі, мають складну архітектуру, високий рівень інтеґрації). Завдяки інтеґрації на певному рівні інформаційні системи об'єднуються в інтеґровані інформаційні системи, а їх бази даних створюють інтеґровані банки даних. Під інтеґрованим банком даних (ІБнД) розуміється складна інформаційна система, яка становить сукупність окремих автоматизованих інформаційних систем (обліків, підсистем), що мають спільне застосування, високоорганізовану систему забезпечення й аналізу інформації з організацією доступу до інформації будь-якої його складової через одну адресу - ядро інтеґрованого банку даних. Ефективну роботу з даними, що містять інтеґровані банки даних, забезпечують інформаційно-пошукові, інформаційно-аналітичні та експертні системи й сучасні мережеві технології.

У підрозділі 3.3 "Геоінформаційні технології. Їх роль та місце в інформаційно-довідковому забезпеченні розслідування злочинів" говориться, що необхідність отримання інформації в зручній для сприйняття формі ініціює застосування в інтеґрованих інформаційних системах геоінформаційних технологій. Історичними попередниками геоінформаційних систем (ГІС) в органах внутрішніх справ можна вважати карти міст, районів, на яких за допомогою умовних позначень відображалися місця скоєння злочинів, дислокації нарядів міліції та ін. Але повноцінна їх реалізація стала можливою завдяки інформатизації, створенню інтеґрованих банків даних, із включенням до них баз даних картографічної інформації. Використання ГІС допомагає вирішувати дві протилежні групи питань: а) які об'єкти перебувають у певному місці (отримується інформація про об'єкти обліку - раніше судимих, безвісти зниклих, потерпілих, про вчинені злочини, про наявність і якість оперативного перекриття у визначених на карті межах); б) де перебувають певні об'єкти обліку. Відповідь подається у вигляді фрагмента карти чи плану, де у визначених місцях символами позначено конкретні об'єкти обліку. Додатково можуть бути подані таблиці, схеми зв'язків та ін. Під геоінформаційними системами МВС розуміються складні інформаційні системи, які створюються завдяки інтеґрації баз даних звичайних інформаційних систем, що функціонують у підрозділах МВС на визначеному рівні, з базами даних відповідної картографічної інформації з метою аналізу та подання інформації про певні об'єкти наочно в просторовому їх розташуванні на картах чи планах. Геоінформаційні технології знайшли застосування в аналітично-інформаційних системах (підсистемах інтеґрованих інформаційних систем), діяльність яких ґрунтується на комплексній обробці даних про об'єкти обліку та картографічної інформації, таких як СОВА (система оперативно-візуального аналізу). Умовою використання геотехнологій є наявність у базах даних інформації про просторове розташування об'єкта у вигляді географічних чи адресних координат. Геоінформаційні технології з реалізацією можливостей GPS-навігації мають величезний потенціал для оперативно-розшукової діяльності, для моніторингу певних об'єктів. Вони становлять реальний резерв удосконалення інформаційно-довідкового забезпечення розслідування злочинів.

У підрозділі 3.4 " Ідентифікація: її роль у роботі інформаційних систем" зазначається, що необхідність отримання достовірної інформації, належність якої до конкретного об'єкта не викликає сумніву, потребує використання в інформаційних системах (ІС) надійних методів. Забезпечити таку надійність здатні технології, в основі яких лежить ідентифікація. У дисертації висловлюється пропозиція поділити завдання, що вирішуються в ІС з використанням ідентифікації, на три групи. До першої віднести ті, що пов'язані з вирішенням питань стосовно належності інформації до конкретного об'єкта. До другої - пов'язані з ідентифікацією об'єктів за їх проявами в минулому. До третьої - ті, що пов'язані з безпекою інформаційних систем і наданням клієнтам різного доступу до інформації.

Отриманню інформації з інформаційної системи завжди передує вирішення питання про її належність до конкретного об'єкта чи події. Визначену сукупність даних, що складає умови здійснення ідентифікації, у багатьох галузях знань і практичній діяльності називають ідентифікаторами. В.Я. Колдін ідентифікацію за індивідуальним кодом або номером називає знаковою, а М.Я. Сегай - ідентифікацією за мітками. При цьому підкреслюють, що така ідентифікація здійснюється в інформаційних системах. В указаних випадках ідеться про штучні ідентифікатори. Під ідентифікаторами розуміються призначені для відокремлення об'єкта чи явища від інших ознаки, назви, позначки, клейма, коди, номери й інші штучні утворення або власні ознаки, притаманні їм як об'єктам чи явищам матеріального світу, які поодиноко або в певній сукупності створюють умови їх ідентифікації.

Процедура пошуку в інформаційних системах полягає в аналізі інформації, яку містять їхні бази даних, та ідентифікації об'єктів за ознаками, наведеними в запиті на перевірку. Технології ідентифікації з використанням ідентифікаторів, які ґрунтуються на власних ознаках осіб (біометричних характеристиках), дедалі частіше знаходять застосування в автоматизованих системах контролю за доступом та в автоматизованих інформаційно-пошукових системах, що здійснюють ідентифікацію осіб за їх проявами у минулому (слідами рук, ніг, ДНК).

Розділ 4 "Правові засади інформаційно-довідкового забезпечення розслідування злочинів" містить два підрозділи.

У підрозділі 4.1 "Процесуальний статус і значення в розслідуванні інформації, отриманої з інформаційних систем" зазначається, що питання процесуального статусу інформації, яку містять інформаційні системи, є одним із дискусійних у криміналістиці. Утім ні в переліку доказів, ні серед їх джерел жодна з норм чинного КПК України навіть не згадує про інформаційні системи. Аналогічна ситуація спостерігається і в інших державах СНД. Умовою використання будь-якої інформації (і не лише реєстраційної) як доказу є її достовірність, достатність, допустимість і належність. Необхідність отримання з інформаційних систем інформації, що відповідає означеним вимогам, зумовлює особливу процедуру поповнення їх масивів і застосування для її обробки надійних технологій. При отриманні з системи вона має подаватись у формі, яка не суперечить допустимості її використання як доказу. Доводиться, що більшість сучасних інформаційних систем містять достовірну інформацію про певні властивості, стан або діяльність об'єктів обліку в кількості, достатній для вирішення певних завдань. У ряді криміналістичних обліків вона є похідною від доказів (обліки слідів рук, викраденого майна, номерних речей, кулегільзотеки), що зумовлює безперечність її достовірності, достатності та належності. Достатність, достовірність і належність інформації, отриманої з інших інформаційних систем, за необхідності перевіряється. Щодо допустимості, то ця вимога досягається діями з виявлення та вилучення інформації з певної системи. Щоб отримати статус доказу, вона має бути поданою у вигляді офіційної довідки, що відноситься до "інших документів" (ст. 65, 83 КПК України), або вилученою з інформаційної системи в процесі слідчої дії.

У підрозділі 4.2 "Правове підґрунтя створення і функціонування криміналістичних та інших інформаційних систем, шляхи його вдосконалення" аналізуються закони, накази, настанови та інші нормативно-правові акти, що складають підґрунтя для утворення та функціонування інформаційних систем. Зазначається, що останніми роками було прийнято низку законів, наказів та інструкцій, які дійсно стали реальною основою надійного функціонування інформаційних систем. Їх розгляд свідчить, що сьогодні склалася солідна правова база функціонування інформаційних систем. Загалом їх можна поділити на три групи: а) закони, постанови Кабінету Міністрів, укази Президента, у яких ідеться про необхідність і доцільність здійснення облікової діяльності; б) відомчі накази й інструкції, що реґламентують діяльність певної служби та визначають види обліків, які створюються й функціонують у їх структурі; в) накази й інструкції про створення та функціонування певної категорії інформаційних систем. Сьогодні ще низка проблем правового реґулювання функціонування інформаційних систем залишається невирішеною. Так, у ст. 7.2.7. Закону України "Про захист персональних даних" говориться що їх обробка дозволяється "...щодо виконання завдань оперативно-розшукової чи контррозвідувальної діяльності, боротьби з тероризмом". Утім в розслідуванні будь-яких злочинів виникає необхідність у їх використанні. У дисертації пропонується викласти вказану частину норми в такій редакції: "… щодо їх використання правоохоронними органами й судами у боротьбі зі злочинністю та здійснення правосуддя, а також для ідентифікації невпізнаних трупів і осіб, що не можуть повідомити дані про себе". До назви та змісту ст. 14-1 КПК України запропоновано додати слова "персональні дані", а в ст. 32 КПК України дати їх визначення.

Наголошується, що потреба закріплення вимог до облікової діяльності правоохоронних органів у спільному нормативному акті є актуальною. У ньому повинні бути чітко визначені вимоги до інформації про об'єкти обліку та процедура її вміщення до систем. Правові засади складають підґрунтя для вміщення до інформаційних систем достовірної та належної інформації, достатньої для вирішення поставлених перед ними завдань.

Розділ 5 "Криміналістичні обліки - джерела криміналістично значущої інформації, їх значення та місце в розслідуванні злочинів" містить три підрозділи, присвячені криміналістичним інформаційним системам.

У підрозділі 5.1 "Криміналістичні обліки: поняття та зміст" розглядається ситуація з понятійний апаратом, що склалась у вченні про криміналістичну реєстрацію. Аналіз літератури свідчить, що в багатьох працях окреме криміналістичне учення й сукупність криміналістичних обліків, що здійснюють правоохоронні органи, часто ототожнюються. Дисертант показує співвідношення криміналістичної реєстрації та інформаційно-довідкового забезпечення розслідування злочинів і говорить, що криміналістична реєстрація являє собою сукупність знань про організацію та функціонування криміналістичних обліків, а також використання інформації, що в них міститься, у процесі розкриття й розслідування злочинів. Для позначення всієї сукупності криміналістичних обліків, що функціонують у правоохоронних органах, пропонується користуватися терміном "криміналістичні обліки", під якими розуміється сукупність інформаційних систем, що створені й функціонують у правоохоронних органах з метою сприяння розкриттю злочинів. Підкреслюється, що криміналістичні обліки в матеріальному вираженні становлять досить складну та багаторівневу систему, кожна складова якої призначена сприяти вирішенню конкретних завдань розслідування. Дисертант доходить висновку, що для оптимізації використання даних інформаційних систем у розслідуванні злочинів перспективним є створення обліку "кримінальна справа", який повинен містити фактографічну інформацію про час та місце вчинення злочину, матеріальні сліди, свідків, потерпілих, злочинців. Він повинен стати об'єднувальним ланцюжком в інтеґрації обліків оперативно-розшукового призначення експертної служби та ДІТ з іншими інформаційними системами, складаючи умови до здійснення аналізу їх баз даних в автоматичному режимі, що сприятиме оптимізації роботи за нерозкритими злочинами.

У підрозділі 5.2 "Об'єкти криміналістичних обліків. Поняття та класифікація" аналізуються різні точки зору стосовно об'єктів криміналістичних обліків, які розподілено на три групи: 1) Є.П. Іщенко, П.П. Іщенко, В.К. Лисиченко під ними розуміють об'єкти матеріального світу, події та сліди; 2) В.П. Абросімов, І.В. Макаров, О.Ю. Пересункін, В.І. Терещенко, на відміну від перших, сліди не вважають об'єктами обліку; 3) Р.А. Усманов, С.А. Ялишев пропонують об'єктами обліку вважати інформацію. Дисертант доводить, що в обліках сліди є носіями інформації - відомими проявами певних об'єктів, за якими їх і беруть на облік. Інформація також є не об'єктом обліку, а засобом подання об'єкта в певній системі. Під об'єктами обліку пропонується розуміти людей, предмети матеріального світу та події, відомості про які, а в окремих випадках вони безпосередньо в натуральному вигляді, складають масиви конкретних обліків. До об'єктів криміналістичних обліків належать злочини, люди (у тому числі їх трупи), а також предмети матеріального світу, інформацію стосовно яких вміщено в криміналістичну інформаційну систему з метою сприяння розкриттю злочинів. Особливим об'єктом значної кількості інформаційних систем є людина. Саме заради її ідентифікації та отримання іншої інформації про неї створюється більшість криміналістичних інформаційних систем. Предмети та події, узяті на облік, також часто пов'язані з людьми. Інформація, що розсіяна по різних інформаційних системах, але належить до одних об'єктів чи фактів, складає умови для інтеґрації інформаційних систем. Як інтеґруюча ланка часто виступають настановні дані осіб. Відсутність настановних даних про об'єкт обліку є основною перепоною до інтеґрації обліків оперативно-розшукового призначення, що здійснюють підрозділи ДНДЕКЦ з іншими інформаційними системами.