Теоретичні та прикладні проблеми детермінації і запобігання корисливій насильницькій злочинності в Україні

Размещено на http://allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО»

УДК 343.9.01(477)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора юридичних наук

ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРИКЛАДНІ ПРОБЛЕМИ ДЕТЕРМІНАЦІЇ І ЗАПОБІГАННЯ КОРИСЛИВІЙ НАСИЛЬНИЦЬКІЙ ЗЛОЧИННОСТІ В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

ГОЛОВКІН БОГДАН МИКОЛАЙОВИЧ

Харків - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному університеті «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого».

Науковий консультант:

доктор юридичних наук, професор Голіна Володимир Васильович, Інститут вивчення проблем злочинності Національної академії правових наук України, завідувач сектору дослідження проблем запобігання злочинності, член-кореспондент Національної академії правових наук України.

Офіційні опоненти:

- доктор юридичних наук, професор Шакун Василь Іванович, Національна академія внутрішніх справ України, перший проректор, член-кореспондент Національної академії правових наук України;

- доктор юридичних наук, доцент Дрьомін Віктор Миколайович, Національний університет «Одеська юридична академія», проректор з наукової роботи, завідувач кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права;

- доктор юридичних наук, доцент Бойко Андрій Михайлович, Львівський національний університет імені Івана Франка, декан юридичного факультету.

Захист відбудеться “29” червня 2011 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 у Національному університеті «Юридична академії України імені Ярослава Мудрого» за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70).

Автореферат розісланий “20” травня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В. Ю. Шепітько

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Корислива насильницька злочинність загрожує базовим суспільним відносинам і найвищим соціальним цінностям, становленню інститутів ринкової економіки, особистій і майновій безпеці громадян, порушує громадський спокій і підриває віру у захищеність інтересів суспільства і людей від злочинності.

Упродовж останніх років залишається стабільно складна криміногенна ситуація із поширенням корисливої насильницької злочинності в Україні. Так, за 2001-2009 рр. простежувалася загальна тенденція до середньостатистичного зростання рівня зареєстрованих корисливих насильницьких злочинів майже на 7 % і збільшення контингенту злочинців на 2 %. Як свідчить авторське дослідження, фактичні розміри корисливої насильницької злочинності понад удвічі більші від зареєстрованого її рівня. За вказаний період середньорічний темп приросту корисливих насильницьких злочинів у понад 3 рази перевищував середньорічний темп приросту всієї зареєстрованої злочинності і у 2 рази перевищував середньорічний темп приросту всього населення України. Також встановлено, що 75 % громадян відчуває страх перед загрозою корисливих насильницьких злочинних посягань проти себе.

Незважаючи на це, корислива насильницька злочинність не підлягала комплексному кримінологічному дослідженню, не сформовано окремої галузі кримінологічних знань про неї. Існуючі напрацювання за цією проблематикою є доволі фрагментарними і поверховими, підмінені стереотипними уявленнями про так звану загальнокримінальну злочинність. За радянських часів кримінологічна думка розвивалася шляхом дослідження найбільш поширених різновидів корисливих насильницьких злочинів, як правило, посягань проти власності. Такий дослідницький підхід панує і дотепер. Як наслідок, серед науковців не вироблено навіть єдиної позиції стосовно типологічної належності групи корисливих насильницьких злочинів.

Останні рівною мірою належали як до корисливої, так і до насильницької злочинності. Також пропонувалося їх вирізнення в окрему підгрупу корисливо-насильницьких посягань у структурі корисливої або насильницької злочинності відповідно. Маємо ситуацію, коли теоретичний рівень пізнання досить специфічного соціально-правового явища корисливої насильницької злочинності фактично підмінений дослідженнями окремих його проявів, а накопичений емпіричний матеріал не піддавався синтезу на найвищому рівні наукових узагальнень.

Існуюча типологічна невизначеність, нерозробленість поняття корисливої насильницької злочинності не дозволяють повною мірою пізнати

її сутність, розкрити зміст, з'ясувати закономірності детермінації, що негативно позначається на ефективності запобіжної діяльності.

Різні аспекти окремих корисливих насильницьких злочинів у своїх працях досліджували такі вітчизняні й зарубіжні науковці, як: Е.О. Алауханов, С.В. Албул, Ю.М. Антонян, М.І. Бажанов, В.С. Батиргареєва, А.М. Бойко, В.І. Борисов, В.В. Василевич, В.О. Володимиров, Л.Д. Гаухман, В.В. Голіна, О.І. Гуров, Ю.М. Грошевий, О.М. Джужа, В.М. Дрьомін, С.В. Дьоменко, С.О. Єлисєєв, В.П. Ємельянов, В.А. Журавель, А.П. Закалюк, В.С. Зеленецький, А.Ф. Зелінський, К.Є. Ігошев, О.Г. Кальман, В.О. Коновалова, М.Й. Коржанський, Д.А. Корецький, М.Г. Колодяжний, М.В. Костенко, О.М. Костенко, Г.Л. Кригер, А.А. Курашвілі, О.М. Литвак, Ю.І. Ляпунов, П.С. Матишевський, М.Г. Міненок, Д.М. Міненок, Б.С. Никифоров, М.І. Панов, Е.П. Побігайло, Л.М. Прозументов, А.Р. Ратінов, С.О. Солодовніков, В.В. Сташис, В.Я. Тацій, В.П. Тихий, В.В. Тищенко, В.О. Туляков, О.М. Цалієв, Р.Л. Чорний, В.І. Шакун, В.Ю. Шепітько, О.М. Яковлєв, Н.В. Яницька та ін.

Віддаючи належне їх внеску в розробку проблематики корисливої насильницької злочинності, слід зазначити, що всі вони переважно стосуються вузькоспрямованого профільного пізнання окремих різновидів корисливих насильницьких злочинів, при цьому саме явище залишається недостатньо вивченим, бракує системних знань про нього, не вироблено єдиного підходу до розуміння його кримінологічної природи, пояснення детермінації та вироблення концептуального підходу до запобігання.

Зв'язок роботи з науковими планами та програмами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках цільової комплексної програми Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого: «Проблеми ефективності кримінального, кримінально-виконавчого законодавства та системи запобігання злочинності» на 2006-2009 рр. (державний реєстраційний номер: 0106u002292), згідно з планом науково-дослідницької роботи професорсько-викладацького складу Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого на 2010 р. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (протокол № 1 від 08.09.2006 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне узагальнення і нове вирішення проблем детермінації і запобігання корисливій насильницькій злочинності в Україні, що передбачає вироблення цілісного підходу до пізнання кримінологічної природи цієї злочинності, розробку концепції та заходів запобігання їй.

Досягнення поставленої мети здійснювалося шляхом вирішення таких основних завдань:

- розкрити кримінологічну природу корисливої насильницької злочинності як самостійного явища суспільного буття;

- розробити поняття, дати визначення корисливої насильницької злочинності та з'ясувати її місце в структурі злочинності;

- оцінити стан корисливої насильницької злочинності, встановити сучасні тенденції розвитку на основі аналізу кількісних показників та в розрізі регіонального поширення;

- визначити ймовірні обсяги латентності корисливої насильницької злочинності;

- з'ясувати особливості структури корисливої насильницької злочинності, розкрити міжелементні зв'язки та залежності, установити специфіку найбільш стійких видів корисливої насильницької злочинної діяльності;

- надати узагальнену кримінологічну характеристику особи корисливого насильницького злочинця, встановити характерні риси, виявити, у чому полягає її криміногенна сутність, з'ясувати відмінні ознаки цієї категорії злочинців від інших;

- визначити методологічний підхід до пізнання детермінації корисливої насильницької злочинності;

- установити комплекс причин та умов на макро- та мікрорівнях, виявити ключові етапи становлення особи на шлях вчинення корисливих насильницьких злочинів, а також показати роль віктимологічних та ситуативних чинників при вчиненні корисливих насильницьких злочинів;

- розробити концепцію і запропонувати комплекс заходів запобігання корисливій насильницькій злочинності, виходячи із отриманих результатів дослідження.

Об'єктом дослідження виступає корислива насильницька злочинність як соціально-правове явище.

Предметом дослідження є теоретичні та прикладні проблеми детермінації і запобігання корисливій насильницькій злочинності в Україні.

Методи дослідження обрані відповідно до мети, завдань, об'єкта та предмета дослідження. Методологічну основу дисертації становить діалектичний метод пізнання явища корисливої насильницької злочинності, за допомогою якого розкривається її сутність, з'ясовуються закономірності розвитку й відтворення, виходячи із всезагальних законів існування та розвитку соціальних явищ. У процесі дисертаційного дослідження використовувалися наступні методи пізнання.

Логіко-семантичний метод застосовувався при розробці понять і формулюванні визначень корисливої насильницької злочинності (підрозділ 1.1), спрямованості особистості корисливого насильницького злочинця (підрозділ 3.3) та ін.

Соціально-діяльнісний метод покладено в основу розкриття кримінологічної природи корисливої насильницької злочинності та пояснення її детермінації.

Статистичні методи використовувалися при вибірковому узагальненні кримінальних справ, обробці й аналізі його результатів, а також при здійсненні порівняльного, системно-структурного аналізу офіційної статистичної звітності правоохоронних та інших державних органів із метою встановлення закономірностей, зв'язків і тенденцій поширення корисливої насильницької злочинності у просторі й часі. За допомогою таких конкретно-соціологічних методів, як опитування населення, формалізоване інтерв'ювання засуджених за ці злочини, аналіз офіційних документів розраховувалися показники латентності, вивчався механізм кримінальної поведінки та ін.

Психологічні методи (тестування злочинців у колоніях) дозволили з'ясувати ціннісні орієнтації, характерні риси і відмінні ознаки цієї категорії злочинців від інших.

Наукова новизна одержаних результатів виражається в тому, що вперше у вітчизняній кримінології створено цілісне наукове уявлення про корисливу насильницьку злочинність як негативне явище суспільного життя, з'ясовано її кримінологічну природу, на підставі чого запропоновано вирішення теоретичних та прикладних проблем детермінації і запобігання цій злочинності.

За результатами дослідження дисертантом особисто сформульовано низку нових теоретичних положень і понять, зроблено висновки, запропоновано рекомендації, що мають суттєве значення для розв'язання поставленої проблеми, зокрема:

вперше:

- на основі соціально-діяльнісного підходу обґрунтовано існування корисливої насильницької злочинності як самостійного явища об'єктивної дійсності, що утворилося при поєднанні різних типів злочинної діяльності (корисливої та насильницької) в єдину форму кримінальної практики;

- сформульовано визначення корисливої насильницької злочинності, під якою пропонується розуміти: антисоціальне явище відносно масового незаконного збагачення насильницьким шляхом, що проявляється у вчиненні корисливих злочинів, поєднаних із застосуванням чи погрозою застосування насильства;

- встановлено типові риси корисливої насильницької злочинності, а саме: 1) основна спрямованість злочинних посягань проти власності; 2) майновий і груповий характер її проявів; 3) високоінтенсивне і нерівномірне територіальне поширення; 4) структурне переважання низькодоходних корисливих насильницьких злочинів над високодоходними; 5) у 2-3 рази вищі від загальностатистичних показники рецидиву; 6) суттєвий рівень латентності (54%); 7) молодіжний склад контингенту корисливих насильницьких злочинців;

- доведено, що фактичні розміри корисливої насильницької злочинності понад удвічі більші від зареєстрованого її рівня;

- виявлено стійкий зв'язок між вартісним виразом предметів злочинних посягань та характером злочинної діяльності, на підставі чого статистичний масив корисливих насильницьких злочинів розподіляється на дві умовні групи: низькодоходні та високодоходні;

- зроблено висновок, що корислива насильницька злочинність умовно складається із двох частин: іррегулярних низькодоходних злочинних посягань та стійкої високодоходної злочинної діяльності, здійснюваної на організованій і професійній основі, між якими існують складні зв'язки і залежності, а їх взаємодія забезпечує цілісність явища, його функціонування і відтворення у суспільстві;

- встановлено, що криміногенну сутність свідомості й волі злочинців становить корислива спрямованість насильницького прояву, тобто така домінантна морально-психологічна властивість, яка визначає корисливий зміст мотивації і вибір та реалізацію насильницького способу незаконного збагачення;

- розроблено цілісну концепцію запобігання корисливій насильницькій злочинності, що базується на провідній ідеї убезпечення від цієї злочинності різними засобами превентивного впливу на її причини і умови, осіб, які виявляють злочинні наміри, а також через зменшення можливостей для вчинення корисливих насильницьких злочинів і захист потенційних потерпілих;

дістали подальшого розвитку:

- кримінологічна характеристика особи корисливого насильницького злочинця, згідно з якою останній є типовим представником соціально невлаштованої 14-35-річної молоді, не зайнятої трудовою і навчальною діяльністю, без постійних джерел доходів, що відрізняє її від корисливих ненасильницьких злочинців за різними показниками;

- загальнотеоретичне положення кримінологічної науки про соціально-психологічну природу причин злочинності, а також положення про те, що безпосередніми причинами корисливої насильницької злочинності і її проявів виступають криміногенні деформації суспільної, групової й індивідуальної свідомості і психології, які при взаємодії із соціальними умовами породжують насильницькі форми незаконного збагачення у суспільстві;

- уявлення про остаточне формування корисливої спрямованості насильницького прояву та становлення на шлях вчинення корисливих насильницьких злочинів під конформним впливом криміногенних неформальних груп, до складу яких входить переважна більшість злочинців;

удосконалено:

- теоретичні засади забезпечення політики держави у сфері протидії злочинності, концептуальною ідеєю якої пропонується вважати спрямованість нормотворчих, правозастосовчих і превентивних засобів на убезпечення людини, суспільства та держави від корисливої насильницької злочинності, відвернення загрози її проявів;

- визначення запобігання корисливій насильницькій злочинності, під якою розуміється: діяльність із убезпечення людини, суспільства та держави від корисливої насильницької злочинності, відвернення загрози її проявів шляхом обмеження дії детермінант, превентивного впливу на осіб групи криміногенного ризику та захисту потенційних потерпілих;

- уявлення про об'єкти запобіжного впливу, що пропонується класифікувати на макросередовищні, мікросередовищні та індивідуальні;

- комплекс заходів запобігання корисливій насильницькій злочинності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені в дисертації положення, висновки і рекомендації спрямовані на цілісне наукове осмислення проблеми корисливої насильницької злочинності та вироблення підходів і визначення шляхів її вирішення, тому становлять як теоретичний, так і практичний інтерес. Отримані нові знання збагачують кримінологічну теорію, сприяють розвитку кримінологічної думки в напрямі удосконалення політики і практики протидії злочинності.

Аналітичні матеріали дисертації і висновки, зроблені на їх основі, враховано Радою національної безпеки і оборони України при підготовці довідки і її рішення «Про стан злочинності в державі та координацію органів державної влади у протидії злочинним проявам і корупції» від 11.09.2009 р., що підтверджується актом впровадження від 19.02.2010 р. № 2/9-420-2-5.

Результати дослідження також можуть бути використані:

- у науково-дослідній сфері - при проведенні подальших прикладних досліджень у цьому напрямі та науковому пошуку найбільш дієвих стратегій і заходів запобігання корисливій насильницькій злочинності;

- у нормотворчій сфері - для удосконалення й розвитку законодавчого забезпечення державної політики протидії злочинності;

- у правозастосовчій сфері для покращення ефективності запобіжної діяльності органів загальної і спеціальної компетенції;

- у навчальному процесі - при розробці та викладанні курсу «Кримінологія», написанні навчально-практичних і методичних посібників, спецкурсів, монографій.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційного дослідження було викладено в наступних доповідях.

На міжнародних науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми тлумачення і застосування юридичних норм» (м. Львів, 28-29 березня 2008 р.), «Четверті юридичні читання» (м. Київ, 3-4 квітня 2008 р.), «Освітньо-наукове забезпечення діяльності правоохоронних органів» (м. Хмельницький, 14 листопада 2008 р.), «Сучасна кримінологія: проблеми розвитку та протидії злочинності» (м. Запоріжжя 3-4 липня 2009 р.), «Проблеми кримінального права, процесу та криміналістики» (м. Одеса, 9 жовтня 2009 р.), «Проблеми теорії та практики реалізації правоохоронних функцій в охороні державного кордону» (м. Хмельницький, 22-23 листопада 2009 р.), «Кримінальна юстиція в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Луганськ, 14-15 травня 2010 р.), «Боротьба з правопорушеннями у молодіжному середовищі: вітчизняний та міжнародний досвід» (м. Донецьк, 2 червня 2010 р.); на науково-практичних семінарах: «Боротьба зі злочинністю та права людини» (м. Одеса, 16 березня 2006 р.) та «Сучасні напрямки профілактики та актуальні проблеми розслідування злочинів, що вчиняються неповнолітніми (м. Харків, 28 травня 2009 р.) і наукових конференціях: «Правові засади підвищення ефективності боротьби зі злочинністю в Україні» (м. Харків, 15 травня 2008 р.), «Теоретичні основи забезпечення якості кримінального законодавства та правозастосовної діяльності у сфері боротьби зі злочинністю в Україні» (м. Харків, 15 травня 2009 р.).

Публікації. Основні положення і результати дисертації знайшли своє відбиття у 46 наукових працях, зокрема: 1 одноосібній монографії, 33 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях з юридичних наук, перелік яких затверджений ВАК України, 12 тезах доповідей на науково-практичних конференціях та семінарах.

Структура дисертації складається зі вступу, п'яти розділів, що містять 23 підрозділи, висновків, додатків у вигляді 5 таблиць і списку використаних джерел (всього 439 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 406 сторінок. Основний текст - 358 сторінок, додатки - 5 сторінок, список використаних джерел - 42 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

криміногенний корисливий насильницький злочині

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, вказується на його зв'язок із науковими програмами, планами, темами, визначаються мета і завдання, об'єкт і предмет, викладено положення наукової новизни, аргументовано практичне та теоретичне значення зроблених висновків, а також наведені відомості про апробацію результатів дослідження, кількість зроблених наукових публікацій.

Розділ 1. «Кримінологічне осмислення явища корисливої насильницької злочинності» містить два підрозділи і висновки.

У підрозділі 1.1. «Поняття корисливої насильницької злочинності та її місце в структурі злочинності» відстоюється думка про доцільність пізнання корисливої насильницької злочинності через філософську категорію «діяльність», яка поділяється на масову, колективну та індивідуальну. Злочинність за формою існування - явище суспільного життя, а за способом прояву - кримінальна активність (діяльність) певної частини населення, спрямована на задоволення інтересів та цілей життєдіяльності протиправним шляхом. Така діяльність вписується у логічний ланцюг зв'язків: ціль > засіб > результат, при цьому категорія «ціль» є визначальною, оскільки вона об'єктивно відображає сутність діяльності, що узагальнюється до рівня явища. Досліджуваний різновид злочинності має корисливу сутність, що виражає його внутрішню соціальну природу. Предметна сутність явища зажди одна, єдина. Зовнішні прояви корисливої сутності у формі цілеспрямованої діяльнісної активності людей, що й утворює власне явище, можуть бути як простими, так і складними. Особливість природи корисливої насильницької злочинності полягає у складному поєднанні корисливого цілепокладання з насильницьким ціледосягненням в єдину форму злочинної діяльності, що в масштабах суспільства утворює цілісне явище соціальної дійсності. Виходячи з цього, під корисливою насильницькою злочинністю пропонується розуміти антисоціальне явище відносно масового незаконного збагачення насильницьким шляхом, що виявляється у вчиненні корисливих злочинів, поєднаних із застосуванням чи погрозою застосування насильства. За критерієм типової належності ця злочинність належить до корисливої злочинності. Видова відмінність полягає у насильницькій формі незаконного збагачення. На рівні одиничних злочинних посягань до корисливих насильницьких злочинів відносимо такі: умисні вбивства із корисливих мотивів і умисні вбивства, вчинені на замовлення, бандитизм, розбій, вимагання, поєднане із насильством, насильницький грабіж, насильницьке заволодіння транспортними засобами у корисливих цілях, незаконне позбавлення волі або викрадення людини, а також особливо кваліфіковані різновиди розбою і насильницького вимагання предметів, на яких поширюється спеціальний правовий режим (зброї, бойових припасів, вибухових речовин; наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів; перекурсорів; обладнання для їх виготовлення). Зазначений перелік корисливих насильницьких злочинів не є вичерпним. Однак автор обмежує предмет дисертаційного дослідження саме цим колом корисливих насильницьких злочинів, оскільки їх статистичний масив відбиває явище корисливої насильницької злочинності, цілісність його форми та повноту змісту.

У підрозділі 1.2. «Методико-методологічні засади дослідження корисливої насильницької злочинності» зазначається, що методологічну основу дисертаційного дослідження становить діалектичний метод пізнання. Його застосування передбачає дотримання таких принципів здійснення пізнавальної діяльності, як об'єктивність, активність, детермінізм, системність, сходження від абстрактного до конкретного і від конкретного до абстрактного. Методика дослідження включає такі методи. Вибіркове узагальнення 1122 архівних кримінальних справ, розглянутих місцевими районними та апеляційними судами 10 областей України з дотриманням методологічних правил і процедур, що дозволило створити інформаційно-описову модель даного виду злочинності, елементи якої у своєму масиві на більш високому рівні узагальнення відображають характерні риси та основні тенденції її розвитку. Вивчення рівня латентності корисливої насильницької злочинності здійснювалося методом анкетування (1104 респонденти). Для цього за результатами узагальнення судової практики була сформована фокус-група типових потерпілих від корисливих насильницьких злочинів, серед яких і проводилося опитування. Особа корисливого насильницького злочинця, її спрямованість, домінантні риси, відмінні ознаки, специфіка мотивації і злочинної поведінки досліджувалися методами формалізованого інтерв'ювання 362 засуджених, які відбувають покарання у 18 колоніях середнього та максимального рівнів безпеки, а також за допомогою тестування 100 засуджених із використанням психодіагностичних методик «Ціннісні орієнтації» (М. Рокича), «Багатофакторне дослідження особистості» (Р. Кеттелла) № 105 (16 РF питальник), «Діагностика показників і форм агресії» (А. Басса і А. Дарки). У ході тестування застосовувався метод контрольної групи, утвореної із числа корисливих (ненасильницьких) злочинців. Вибір і застосування саме цих методів зумовлений необхідністю комплексного підходу до різнобічного вивчення корисливої насильницької злочинності, з'ясування закономірностей її існування й відтворення, а також встановлення характерних рис корисливих насильницьких злочинців.

Розділ 2 «Оцінка стану корисливої насильницької злочинності та встановлення тенденцій її розвитку в Україні» включає 4 підрозділи і висновки.

У підрозділі 2.1. «Аналіз кількісних показників корисливої насильницької злочинності. Коливання динаміки та регіональні відмінності» відзначається про те, що протягом 2001-2009 рр. масив зареєстрованих корисливих насильницьких злочинів зріс на 6,8%, а контингент злочинців збільшився на 2,0%. Середній коефіцієнт злочинної інтенсивності у розрахунку на 10 тис. населення становив 7,7, а коефіцієнт злочинної активності - 6,5. За цей відтинок часу середньорічний темп приросту зареєстрованих корисливих насильницьких злочинів становив +0,75%, тоді як сукупність усіх зареєстрованих злочинів демонструвала зворотну тенденцію (середньорічний темп зниження -1,6%). Водночас фіксується середньорічний темп зниження чисельності усього населення країни (-0,7%), тобто середньорічний темп приросту корисливих насильницьких злочинів більш як утричі перевищував середньорічний темп приросту всієї злочинності і у 2 рази - середньорічний темп приросту всього населення України. Динаміка корисливих насильницьких злочинів відзначалася нерівномірними висхідними та низхідними коливаннями.

Порівняння й оцінка у регіональному розрізі значень показників коефіцієнтів злочинної інтенсивності, розрахованих на 10 тис. населення, а також рівня зареєстрованих корисливих насильницьких злочинів, дозволяє виділити стійку тенденцію найбільшого ураження злочинними проявами східної і південної частини країни при найменшому поширенні явища на території західних областей.

У підрозділі 2.2. «Латентний вимір корисливої насильницької злочинності» доводиться хибність побутуючої думки про нібито низьколатентність корисливих насильницьких злочинних посягань. За результатами анкетування громадян було визначено, що природна латентність групи корисливих насильницьких злочинів становить 54%, коефіцієнт латентності ? 1,174. Виходячи із цих показників, проведені автором розрахунки дозволяються дійти висновку про те, що фактичні розміри корисливої насильницької злочинності більш як удвічі перевищують показники реєстрації цієї категорії злочинів. Значною мірою сприяла цьому зневіра громадян у кримінальне переслідування винних осіб, що позначилося масовим незверненням потерпілих до правоохоронних органів з приводу вчинених проти них найпоширеніших корисливих насильницьких злочинних посягань проти власності, які не супроводжувалися заподіянням фізичної шкоди.

У підрозділі 2.3. «Структура корисливої насильницької злочинності» відзначається стабільно значна питома вага сукупності зареєстрованих корисливих насильницьких злочинів серед усієї злочинності, що у середньому за період 2001?2009 рр. становила 8,7%. Найнижчим цей показник був у 2001 р. - 6,2%, найвищим у 2006 р. - 11,7%. Підкреслюється майже цілковите переважання у масиві зареєстрованих злочинів посягань проти власності. Встановлені зміни характеру сучасної корисливої насильницької злочинності, що полягають у збільшенні сукупної частки вбивств з корисливих мотивів та вбивств, вчинених на замовлення від 0,40% (2005р.) до 0,62% (2009р.) у загальній кількості зареєстрованих корисливих насильницьких злочинів. Відмічається нова тенденція щодо якісних змін у предметному складі вилученого майна, згідно з якою злочинці віддають пріоритет заволодінню грошовими коштами та золото-валютними цінностями перед заволодінням іншим майном. Це свідчить про наближення корисливих насильницьких посягань за предметним змістом мотивації й цілепокладання до корисливих (ненасильницьких) злочинів, чого за радянської доби не спостерігалося.

Дослідження архітектоніки внутрішніх міжелементних зв'язків дозволило виявити існування зв'язку між доходністю та характером злочинної поведінки, на підставі чого статистичний масив розподіляється на дві умовні групи посягань: низькодоходні (грабежі, розбої, вимагання, вбивства з корисливих мотивів) та високодоходні (вбивства на замовлення, бандитизм, незаконне позбавлення волі та викрадення людей, незаконне заволодіння транспортними засобами). Констатований зв'язок знаходить своє втілення у залежності між доходністю, з одного боку, і формою злочинних посягань, стійкістю намірів, місцем і часом, способами й знаряддям, предметним складом вилученого майна, наслідками з другого боку, що проходить червоною лінією через усю структуру корисливої насильницької злочинності і знаходить своє продовження у характеристиці контингенту корисливих насильницьких злочинців.

У підрозділі 2.4. «Особливості організованої та професійної злочинної діяльності корисливого насильницького спрямування» проводиться думка, що стійкість і здатність до самовідтворення корисливої насильницької злочинності забезпечують злочинні групи, які заздалегідь планують здійснення тривалої і високоприбуткової злочинної діяльності на організованій та професійній основі. Особливість такої злочинної діяльності полягає в усуненні залежності між досягненням злочинного результату та зовнішніми обставинами. Для цього здійснюється ретельне планування нападів, підшукуються і використовуються спеціальні знаряддя і зброя, засоби маскування, транспорт тощо.

Специфіка професійної злочинної діяльності корисливого насильницького спрямування полягає у тому, що вона становить провідний рід кримінальних занять, має відповідну спеціалізацію та необхідну кваліфікацію і є основним джерелом доходів. Встановлено, що доходність від неї в середньому у 35, а подекуди навіть у 10 разів вища, ніж середньостатистичний розмір доходів від вчинення корисливих насильницьких злочинів. Залежно від роду кримінальних занять і ступеня їх доходності, складності цілей і фахового рівня кримінального професіоналізму, необхідності вживання додаткових заходів технічного забезпечення та прикриття, професійна злочинна діяльність поділяється на низькофахову і високофахову.

Розділ 3 «Особа корисливого насильницького злочинця: особливості формування та характеристика спрямованості» складається із шести підрозділів і висновків.

У підрозділі 3.1. «Соціально-демографічні ознаки особи корисливого насильницького злочинця» відзначається, що загалом корисливі насильницькі злочинці - це соціально невлаштована низькостатусна молодь 14?35 років, яка має порівняно нижчий від своїх ровесників освітянський рівень, є економічно неактивною, без постійних джерел доходу, не виконує чи неналежно виконує зумовлені віковими нормами соціальні ролі. За результатами вивчення кримінальних справ встановлено, що контингент корисливих насильницьких злочинців на 9495% складається із чоловіків. Частка жінок становить 56% (як правило, це пособниці злочинців-чоловіків). За віковими параметрами 7593% корисливих насильницьких злочинців належать до 1435-річної молоді, що є їхньою демографічною особливістю (для порівняння частка цієї вікової групи у структурі всього населення становить 33%). Переважна більшість злочинців (4969%) на момент засудження мали базову і повну середню освіту, що загалом відповідає їхнім інтелектуальним можливостям та домаганням у сфері навчання. Водночас серед них удвічі більше осіб з початковою загальною освітою та без освіти (38% проти 4% в цілому по країні) і майже вдвічі менше осіб з повною і базовою вищою освітою (13?21% проти 29?36%). За родом занять і трудовою зайнятістю констатовано, що 6275% з них були працездатними, але не зайнятими трудовою і навчальною діяльністю, тоді як близько 70% їхніх ровесників навпаки, працювали і навчалися. Дослідження питання щодо джерел засобів для існування корисливих насильницьких злочинців до засудження засвідчило, що лише близько 30% із них мали стабільні доходи і стійке матеріальне становище, тоді як абсолютна більшість (до 70 %) таких не мали, що сприяло становленню на шлях вчинення корисливих і корисливих насильницьких злочинів.

У підрозділі 3.2. «Морально-психологічна характеристика особи корисливого насильницького злочинця: у пошуках інтегративної властивості» йдеться про те, що сучасна реконструкція кримінологічних знань про особу злочинця здійснюється в напрямі поглиблення уявлень про психологію і поведінку людини. Виходячи з цього, порушується проблема віднаходження системоутворюючої властивості особи, що є своєрідною віссю її свідомості і волі та визначає спрямованість поведінки. Презюмується, що така властивість психіки особистості розкриває причинну складову специфічного сприйняття і ставлення до соціальної дійсності, генерує мотивацію та вибір форми злочинної поведінки. Також порушується дискусійне питання щодо наявності або відсутності скільки-небудь значущих індивідуальних психологічних відмінностей між корисливими ненасильницькими і корисливими насильницькими злочинцями, що впливають на характер та форму злочинної поведінки.

У підрозділі 3.2.1. «Ціннісно-нормативний аспект морально-психологічної характеристики особи корисливого насильницького злочинця» аналізуються правосвідомість, самооцінка та система ціннісних орієнтацій корисливих насильницьких злочинців з метою виявлення деформацій, що мають мотиваційне значення. Корисливі насильницькі злочинці вирізняються з-поміж решти злочинців вагомішими викривленнями правосвідомості, пов'язаними із незасвоєнням як цінності непорушності права власності, а також цінності життя і здоров'я, фізичної недоторканності іншої людини. Констатується завищеність самооцінки за морально-етичними якостями у 2 рази, що дає підстави припустити існування умовного зв'язку між цим показником і низькою адаптованістю до вимог середовища.

Вихідним положенням для вивчення системи ціннісних орієнтацій корисливих насильницьких злочинців є розподіл цінностей на два класи: термінальні (цінності-цілі) та інструментальні (цінності-засоби) (М. Рокич). Перші - це ті універсалії, що проголошуються конкретно-історичною формацією пріоритетними і загальнозначущими, цілі, до яких в ідеалі мають спрямовуватися прагнення й устремління всіх і кожного, оскільки вони санкціонуються культурою і суспільною мораллю та репрезентуються суспільною свідомістю як соціальна норма. Другі включають пріоритетні шляхи та засоби ціледосягнення, є прийнятним еталоном поведінки. Іншими словами, цінностям-цілям завжди кореспондують цінності-засоби, діапазон яких обмежений рамками правового поля. Експериментальний досвід дослідження ціннісних орієнтацій корисливих насильницьких злочинців шляхом тестування за методикою М. Рокича показав, що перших п'ять рангових позицій із списку 18 запропонованих посідають такі термінальні цінності як, сім'я, здоров'я, друзі, свобода, активне ділове життя. Такий набір термінальних цінностей вцілому відповідає загальним уявленням сучасної молоді про ті ідеали, на які варто орієнтуватися у їхньому віці. Корисливі насильницькі злочинці залишаються відносно повноцінними членами суспільства, а їхні світоглядні уявлення є достатньо адекватними. Водночас, якщо взяти до уваги певну соціальну очікуваність наведених відповідей, то набір зазначених ціннісних преференцій опосередковано вказує на дефіцитарні блага, яких у дійсності забракло корисливим насильницьким злочинцям під час соціалізації. Особиста нереалізованість у цьому плані, погане осмислення життєвої перспективи компенсуються соціальним відчуженням, озлобленістю на оточуючий світ, що налаштовує на життя за обставинами.

Найвищі рангові місця серед 18 запропонованих інструментальних цінностей у корисливих насильницьких злочинців посідають тверда воля, самоконтроль, відповідальність, акуратність й освіченість, що відповідає уявленням молоді про поведінкову стратегію досягнення життєвого успіху. У ході тестування вдалося встановити інше від загальноприйнятого значення перелічених інструментальних цінностей, що свідчить про схильність до насильницької моделі поведінки. Окрім цього було діагностовано статистично достовірні відмінності корисливих насильницьких злочинців від представників контрольної групи за показниками життєрадісність (р < 0,05), сміливість (р < 0,05), терпимість (р < 0,05), тобто на відміну від крадіїв, вони менш життєрадісні, однак сміливіші і терпиміші. Останнє трактується як рішучість у досягненні особисто значущої мети, фізична витривалість, толерантність до обмежень в умовах ізоляції.

У підрозділі 3.2.2. «Психологічні риси корисливих насильницьких злочинців» встановлюються їхні провідні особисті риси, сукупність яких виражає інтелектуальні, емоційно-вольові, комунікативні та біопсихологічні особливості психіки і поведінки. Результати тестування корисливих насильницьких злочинців за методикою 16-факторного питальника Р. Кеттелла дозволяють стверджувати про такі інтелектуальні особливості, як низький рівень інтелекту, практицизм, тобто конкретність мислення (погана абстрагованість). До провідних емоційно-вольових рис слід віднести емоційну неврівноваженість, підвладність почуттям та низький самоконтроль, що свідчать про недостатню вольову регуляцію поведінки. Комунікативні особливості полягають у шизотомії, тобто замкненості, відчуженості від просоціального середовища, домінантності у міжособових стосунках і прямолінійності, що вказує на безпосередність поведінки, безумовне задоволення власних інтересів. За домінуванням таких рис як практицизм, підвладність почуттям та прямолінійність корисливі насильницькі злочинці статистично достовірно (р < 0,05) відрізняються від корисливих ненасильницьких злочинців.

Результати діагностування агресивності як особистої риси корисливих насильницьких злочинців за психологічною методикою тестування показників і форм агресії О. Басса й А. Дарки дозволяють стверджувати про те, що для них більш характерною є фізична агресія, аніж вербальна. За показниками непрямої агресії у представників основної групи встановлені статистично достовірні відмінності (р < 0,05) від осіб контрольної групи, тобто йдеться про меншу вираженість у корисливих насильницьких злочинців вибухових емоційних реакцій. Зазначена психологічна особливість підтверджується статистично достовірною відмінністю (р < 0,05) за такою формою агресивних реакцій, як роздратування, що вказує на меншу схильність до безпричинного роздратування, безадресного виплескування негативних емоцій тощо. З наведеного убачається інструментальне походження агресивності як домінантної риси корисливих насильницьких злочинців.

У підрозділі 3.3. «Корислива спрямованість насильницького прояву: поняття, характерні риси, шляхи формування» наголошується, що спрямованість особистості і є тією системною властивістю, яка забезпечує єдність психіки і поведінки. Спрямованість формується у міру соціалізації і становлення особистості як суб'єкта суспільних відносин, індивідуального засвоєння цінностей і норм суспільства та соціальних груп, котре здійснюється за участю психофізіологічних особливостей. У загальнотеоретичному значенні спрямованість являє собою особисте ставлення до значущих об'єктів соціальної дійсності, що мотивує соціальний вибір шляхів і засобів задоволення потреб та інтересів. За змістом спрямованості робляться висновки про домінантні мотиви й обрану лінію поведінки. Під корисливою спрямованістю насильницького прояву розуміється: домінантна морально-психологічна властивість, яка визначає корисливий зміст мотивації і вибір та реалізацію насильницького способу незаконного збагачення. Сутність корисливої спрямованості насильницького прояву полягає у суспільно небезпечному ставленні її носія до можливості незаконного збагачення насильницьким шляхом. У домінантній корисливій спрямованості насильницького прояву об'єктивуються всі деформації ціннісно-нормативної сфери свідомості, негативні психологічні риси особистості та біопсихологічні вади. Спрямованість особистості діалектично пов'язана із типом мислення та схильністю по певних поведінкових реакцій. Відстоюється ідея про нероздільну єдність особи і її поведінки. Іншими словами, спрямованість особистості знаходить своє логічне продовження в спрямованості її поведінки.

У підрозділі 3.4. «Кримінально-правова характеристика особи корисливого насильницького злочинця» аналізується спрямованість корисливих насильницьких злочинців за сукупністю найбільш кримінологічно інформативних показників: форма реалізації, інтенсивність, глибина.

Встановлено, що для реалізації корисливої спрямованості насильницького прояву характерна групова форма злочинної поведінки 6179% (не враховуючи бандитизм і вбивства на замовлення 100%). Це пояснюється тим, що в основі об'єднання зусиль корисливих насильницьких злочинців лежить інструментальна складова виконання спільної домовленості про досягнення єдиної для всіх злочинної мети та індивідуально вигідного для кожного результату. Переважно, групи корисливого насильницького спрямування складаються із двох (4674%) або трьох (1840%) осіб, як правило, раніше знайомих. Їх учасники у 66 % випадків вчиняли один епізод упродовж доби, після чого група припиняла своє існування. Тимчасовий збіг корисливих інтересів позначається на нестійкості намірів, невизначеності планів щодо продовження спільної злочинної діяльності і приводить до розпаду груп одразу після нападу та поділу вилученого майна, розмір якого не компенсує небезпеку кримінального переслідування. В основному це стосується умовної групи низькодоходних посягань. Злочинні групи, що здійснюють високодоходну злочинну діяльність є чисельнішими, згуртованішими, частіше утворюються із числа осіб, які в минулому разом відбували кримінальне покарання. Учасники таких груп мають стійкі наміри на здійснення довготривалої злочинної діяльності корисливого насильницького спрямування, що виявляється більш інтенсивному вчиненні злочинів протягом тривалого часу і відповідно більшим розміром злочинного доходу.

Дослідження питань, пов'язаних із глибиною корисливої спрямованості насильницького прояву показало, що 60?78% злочинців уперше притягувалися до кримінальної відповідальності, натомість 2240% вже мали судимість, причому за умисний злочин. Ступень вираженості зазначеної спрямованості у рецидивістів диференційований, оскільки 5382% із них мали одну судимість, 1836% дві, 511% три, і лише 68% понад три судимості. Для більшості корисливих насильницьких злочинців характерним є загальний рецидив, при цьому показники спеціального рецидиву становлять 1425%.

Розділ 4 «Кримінологічна детермінація корисливої насильницької злочинності» містить чотири підрозділи і висновки.

У підрозділі 4.1. «Соціально-психологічна природа детермінації корисливої насильницької злочинності» обґрунтовується необхідність пізнання детермінації корисливої насильницької злочинності із соціально-психологічних позицій. У причинно-наслідковому ланцюгу спричиняюча роль визнається за людиною, а зумовлююча - за зовнішнім середовищем, що у своїй складній взаємодії породжують досліджуваний різновид злочинної діяльності. Звідси випливає, що на загальносоціальному рівні недоліки і протиріччя у різних сферах суспільного життя і пов'язані з ними вади соціалізації суб'єктів суспільних відносин розглядаються як необхідні умови формування безпосередніх причин корисливої насильницької злочинності - криміногенних деформацій суспільної, групової та індивідуальної свідомості і психології. Саме останні на різних рівнях суспільної організації спричиняють соціальний вибір протиправного шляху збагачення засобами насильства та приводять в дію сукупні вольові зусилля людей по його реалізації.

У підрозділі 4.2. «Вплив негативних явищ і процесів суспільного життя на формування серед молоді психології збагачення засобами кримінального насильства» визначається комплекс чинників, що зумовлюють формування серед молоді психології збагачення засобами кримінального насильства. У суспільно-політичній сфері такими визнаються недоліки і прорахунки у здійсненні державної молодіжної політики, спрямованої на створення необхідних умов для результативної соціалізації молодого покоління, забезпечення соціальних гарантій, що обертаються відчуженням молоді від держави та суспільних інституцій, призводять до збільшення прошарку соціально невлаштованих осіб. У соціально-економічній сфері йдеться про поляризацію молодіжного середовища за рівнем доходів та стрімку його маргіналізацію. Констатується зв'язок між матеріальними можливостями та соціальним становищем, що в умовах ринкової економіки впливає на світоглядні уявлення та систему ціннісних орієнтацій молодого покоління. У соціокультурній сфері відзначаються руйнування духовності, усталеної системи цінностей, культивування ідеалів гедонізму, речовизму, споживацтва, релятивізму, кримінальної субкультури, самореалізованості через набуття багатства у будь-який спосіб. У морально-психологічній сфері називаються деформації правосвідомості, погіршення самопочуття, пов'язаного із невпевненістю у майбутньому, поширення апатії і негативізму, збільшення частки агресивно налаштованої молоді. Організаційно-управлінська, побутово-дозвільна, спортивно-оздоровча сфери містять ряд недоліків в облаштуванні соціальної інфраструктури, що негативно впливають на спосіб життя та мислення молодих людей.

У підрозділі 4.3. «Взаємодія особи і криміногенного мікросередовища та її вплив на вибір протиправного шляху збагачення насильницькими засобами» аналізуються чинники мікросередовища, що зумовлюють становлення особи на шлях вчинення корисливих насильницьких злочинів. Відзначається, що корисливі насильницькі злочинців переважно були вихідцями із дисфункційних сімей, вихованці яких опиняються у складних життєвих обставинах. Найчастіше це матеріальна скрута, сімейне неблагополуччя і насильство, структурно неповні сім'ї, наркотична або алкогольна залежність і судимості членів сім'ї, зайняття протиправною діяльністю тощо.

Вихідці із таких сімей мають великі ризики ранньої алкоголізації і наркотизації, потрапляння до сфери вуличного впливу, залучення до неформальних криміногенних груп із наступним втягненням у вчинення корисливих насильницьких злочинів. За даними кримінологічних досліджень, понад 70% корисливих насильницьких злочинців ретроспективно визнали, що вирішальну роль у становленні їх на шлях протиправного збагачення відіграли неформальні криміногенні групи, до складу яких вони входили.

Подібні групи утворюються за спільними інтересами та способом життя із числа осіб, схильних до зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, вчинення правопорушень і злочинів. Як свідчать результати інтерв'ювання засуджених корисливих насильницьких злочинців, 68,3% із них на дозлочинних етапах вживали спиртні напої, а 39,7% - вживали наркотичні засоби.

Також показово, що більшість корисливих насильницьких злочинців (54,4%) у минулому мали приводи до міліції за вчинення правопорушень та притягувалися у зв'язку з цим до адміністративної відповідальності. Таким чином, криміногенну неформальну групу слід розцінювати як сприятливе середовище, в умовах якого завершується формування особи корисливого насильницького злочинця і відбувається становлення на шлях вчинення корисливих насильницьких злочинних посягань.

У підрозділі 4.4. «Роль віктимологічних та ситуаційних чинників у механізмі корисливого насильницького злочинного прояву» стверджується, що віктимна поведінка не є тотожною передзлочинній поведінці потерпілих як такій.

Дослідження в ході інтерв'ювання корисливих насильницьких злочинців питання щодо критеріїв вибору певних осіб у ролі потерпілих показало наступне: 26,8% респондентів виходили з достовірної інформації «навідників», 24,0% - вибір здійснювали спонтанно за візуальною оцінкою зовнішності та враховуючи відсутність свідків, 15,2% - орієнтувалися на осіб, які виставляли напоказ своє багатство, мали провокаційну поведінку, 14,9% - керувалися припущенням про матеріальні статки, виходячи з характеру роботи, 8,0% - достовірно знали про наявність грошово-матеріальних цінностей, 7,5% - вказали на чутки про вірогідну наявність грошей, 3,6% - виходили із переконаності у неспроможності потерпілого чинити опір (одиноке проживання, похилий чи неповнолітній вік). Іншими словами, більшості корисливих насильницьких посягань не передувала віктимна поведінка потерпілих.

Звертається увага на завчасність прийняття попереднього рішення про злочинне посягання, однак при цьому можливість його реалізації переважно ставиться у залежність від наявності співучасників, а також від сприятливого перебігу конкретної життєвої ситуації. Розрахунок на останню обставину вказує на нестійкість злочинних намірів та в цілому свідчить про ситуативність корисливих насильницьких злочинних посягань. Оцінюючи загалом роль віктимологічних та ситуаційних чинників у механізмі злочинного прояву відзначається, що вони виступають сприятливими умовами для утвердження злочинного наміру і прийняття остаточного рішення про вчинення корисливого насильницького злочину.