Теоретичні та прикладні проблеми детермінації і запобігання корисливій насильницькій злочинності в Україні

Розділ 5 «Наукові підходи до формування державної політики у сфері протидії корисливій насильницькій злочинності та стратегічні напрямки її реалізації» включає сім підрозділів і висновки.

У підрозділі 5.1. «Наукове обґрунтування державної політики у сфері протидії корисливій насильницькій злочинності» зазначається, що протидія корисливій насильницькій злочинності - складова політики протидії всій злочинності. Серед основних недоліків цієї політики називаються її непрогресивність (ортодоксальність репресивних ідей), підлаштованість під існуючу практику реагування на злочинні прояви, недостатнє прогностичне спрямування, невідповідність міжнародним рекомендаціям.

Реформування вітчизняної політики протидії корисливій насильницькій злочинності бачиться у зміні її карально-репресивної доктрини на превентивну (запобіжну), що відповідає людиноцентриській ідеології та міжнародним рекомендаціям по забезпеченню безпеки від злочинності у світі, що змінюється. Як свідчить загальнодержавне опитування населення України, лише 12% громадян вважає достатнім рівень захисту від злочинності. Авторським дослідженням встановлено, що 75% громадян відчуває страх перед загрозою корисливих насильницьких посягань проти себе. Звідси випливає, що концептуальною ідеєю національної політики протидії корисливій насильницькій злочинності має стати забезпечення безпеки від неї, відвернення загрози її проявів.

Політика забезпечення безпеки від корисливої насильницької злочинності та її проявів базується на низці принципів. Традиційно серед вимог до запобігання злочинності називають принципи законності, гуманізму, економічної доцільності, прогресивності, комплексності і диференціації, реальності і конкретності. Більшість із перелічених принципів можуть бути використані у будь-якій сфері соціального управління. На думку дисертанта, керівні ідеї запобіжної діяльності мають найточніше відбивати соціальне призначення і зміст саме забезпечення безпеки від корисливої насильницької злочинності та її проявів. У зв'язку з цим пропонуються такі принципи, як: кримінологічний безпекоцентризм, відповідність запобіжних заходів характеру детермінант, своєчасність і достатність превентивного впливу, дискредитація вигідності корисливих насильницьких злочинних посягань, доповнення безпеки самообороною.

У підрозділі 5.2. «Поняття, мета, об'єкти та стратегічні напрями запобігання корисливій насильницькій злочинності» аналізуються існуючі концепції протидії злочинності та розробляються засадничі положення запобігання корисливій насильницькій злочинності. Під запобіганням корисливій насильницькій злочинності пропонується розуміти діяльність із убезпечення людини, суспільства та держави від корисливої насильницької злочинності, відвернення загрози її проявів шляхом обмеження дії детермінант, превентивного впливу на осіб групи криміногенного ризику та захисту потенційних потерпілих. Запобіжна діяльність ієрархічно організована відповідно до рівнів функціонування детермінант злочинності у суспільстві, цілеспрямована щодо об'єктів впливу та досягнення кінцевого результату, диференційована за суб'єктами провадження, підпорядкована досягненню певних цілей на окремих етапах здійснення, що забезпечується функціонально різними видами діяльності, заходами і методами їх реалізації.

Кінцевою метою запобіжної діяльності слід визнати захист інтересів громадян і суспільства від корисливої насильницької злочинності, зниження рівня її проявів до соціально безпечної межі. Досягнення кінцевої мети передбачає реалізацію проміжних цілей: перешкоджання поширенню у суспільстві детермінант корисливої насильницької злочинності, передусім причин, що її породжують та умов, що їй сприяють; послаблення протистояння молоді існуючому правопорядку, системі суспільних цінностей, що призведе до уповільнення темпів криміналізації молодіжного середовища, мінімізує залучення до злочинної діяльності; а також захист потенційних потерпілих від корисливих насильницьких злочинних посягань. Система заходів запобігання диференціюється відповідно до класифікації об'єктів запобіжного впливу: макросередовищні, мікросередовищні та індивідуальні. Макросередовищні об'єкти включають сукупність криміногенних явищ і процесів, зв'язків між ними та детермінантами корисливої насильницької злочинності. Мікросередовищні об'єкти охоплюють криміногенні осередки та спільноти, зв'язок між ними та формуванням особи злочинця. Індивідуальними об'єктами превентивного впливу є особа, схильна до вчинення корисливих насильницьких злочинів, її спрямованість і мотивація, а також потенційні потерпілі і зовнішні сприятливі умови для реалізації рішення про злочинне посягання.

Відповідно до мети та об'єктів запобіжного впливу пропонуються п'ять стратегічних напрямів забезпечення безпеки від корисливої насильницької злочинності:

1) покращення адаптованості молоді до суспільних трансформацій ринкового типу;

2) зменшення ризиків криміналізації свідомості і поведінки соціально невлаштованої молоді щодо збагачення засобами кримінального насильства;

3) відвернення загрози становлення особи на шлях вчинення корисливих насильницьких злочинів під криміногенним впливом мікросередовища;

4) упередження формування корисливої спрямованості насильницького прояву та її зміна;

5) перешкоджання реалізації наміру та досягненню злочинного результату при вчиненні корисливих насильницьких злочинів.

У підрозділі 5.3. «Покращення адаптованості молоді до суспільних трансформацій ринкового типу як передумова запобігання корисливій насильницькій злочинності» зазначається, що здійснення більш-менш ефективної запобіжної діяльності передбачає створення відповідних передумов, тобто створення необхідної соціальної бази, за допомогою якої можна послабити криміногенний потенціал суспільства взагалі і молодіжного середовища зокрема. Засобами державного управління, соціального захисту і соціального контролю, правотворчістю і правозастосуванням, своєчасним виявленням і нейтралізацією криміногенних загроз забезпечуються прогресивний розвиток суспільства, нормальний морально-психологічний клімат, соціальна справедливість як передумови для повноцінної соціальної адаптації і розвитку молодого покоління в інтересах суспільства. Як видається, консолідація суспільства, гармонізація інтересів різних соціальних груп населення, підвищення рівня та якості життя, рівня правосвідомості і правової культури, створення належних умов для самореалізації і творчого розвитку молодого покоління закладуть підвалини для зростання прошарку просоціально орієнтованої молоді при одночасному зменшенні деліквентної її частини. Все це в сукупності має призвести до послаблення протистояння молоді легальній системі суспільних цінностей і правопорядку, що позитивно позначиться на уповільненні темпів криміналізації молодіжного середовища. Висловлюються пропозиції щодо шляхів і засобів удосконалення молодіжної політики, спрямованої на вирішення гострих проблем та усунення протиріч у суспільно-політичній, соціально-економічній, соціокультурній, морально-психологічній, організаційно-управлінській, побутово-дозвільній, спортивно-оздоровчій сферах суспільного життя, що перешкоджають нормальній адаптації молоді до суспільних трансформацій ринкового типу.

У підрозділі 5.4. «Зменшення ризиків криміналізації свідомості і поведінки соціально невлаштованої молоді щодо збагачення засобами кримінального насильства» пропонуються заходи мінімізації типових криміногенних явищ і процесів, що існують у молодіжному середовищі та найвагоміше впливають на буття і свідомість молоді у плані формування прихильного ставлення до можливості незаконного збагачення засобами насильства. Йдеться про негативний вплив алкоголізму, наркоманії, урбанізації та стихійної трудової міграції на формування серед соціально невлаштованої молоді психології збагачення засобами кримінального насильства. Такий підхід зумовлений отриманими результатами авторського емпіричного дослідження. Пропонуються такі напрями перешкоджання поширенню алкоголізації й наркотизації молодіжного середовища:

1) зменшення ризиків залучення молоді до вживання психоактивних речовин;

2) зниження рівня вживання психоактивних речовин;

3) запобігання залежності молоді від вживання психоактивних речовин;

4) ресоціалізація алкоголе- та наркозалежної молоді.

Запобігання урбанізації і стихійній внутрішній трудовій міграції передбачає широкий діапазон діяльності із соціально-економічного та регіонального розвитку держави. Серед основних підходів до вирішення цих проблем у загальносоціальних масштабах називаються такі:

1) вживання заходів щодо збалансованого розвитку адміністративно-територіальних одиниць, що знизить обсяги стихійної трудової міграції;

2) оптимізація містоутворюючого і містообслуговуючого комплексів великих міст для послаблення негативних урбаністичних впливів на приїжджих (В.І. Шакун);

3) легалізація тіньового ринку праці у містах та забезпечення соціального захисту вільнонайманої робочої сили;

4) використання міжнародного досвіду запобігання злочинності в міському середовищі, зокрема, поєднання розвитку інфраструктури та соціального обслуговування із підвищенням рівня та якості життя мешканців найбідніших міських районів і кварталів тощо.

У підрозділі 5.5. «Відвернення загрози становлення особи на шлях вчинення корисливих насильницьких злочинів під впливом криміногенного мікросередовища» запропоновано комплекс заходів запобіжного впливу на антисуспільне оточення особи (родину, побутове оточення, криміногенну групу). Висловлюються рекомендації щодо профілактичної роботи із дисфункційними сім'ями, які породжують дитячу бездоглядність і безпритульність, а також рекомендації по запобіганню правопорушенням серед дітей та молоді, перешкоджанню залученню соціально невлаштованої молоді до неформальних криміногенних груп, де відбувається становлення їх як корисливих насильницьких злочинців. Значна увага приділена удосконаленню профілактичної діяльності серед вихованців дисфункційних сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах і виявляють схильність до антисуспільної поведінки.

Залежно від ступеня сімейного неблагополуччя, характеру проблем, наявності негативних впливів на підростаюче покоління запобіжна діяльність здійснюється у формі соціального інспектування, соціального обслуговування, соціальної профілактики, соціальної реабілітації, соціального супроводу фахівцями центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, служб у справах дітей, органу опіки і піклування, кримінальною міліцією у справах дітей, загальноосвітніх навчальних закладів. Також наголошується на необхідності розгортання широкомасштабної роботи із соціально-психологічної реабілітації численного контингенту бездоглядних і безпритульних осіб молодіжного віку, розширення мережі закладів і установ, що здійснюють соціально-лікувальну, соціально-освітню, психолого-педагогічну реабілітацію з метою відновлення основних соціальних функції, морального, фізичного і психічного здоров'я, підвищення соціального статусу і повернення цих осіб до нормального життя. Запобігання формуванню та збільшенню чисельності криміногенних у корисливому насильницькому відношенні груп може здійснюватись у двох напрямах: 1) упередження виникнення таких груп; 2) недопущення їх трансформації у злочинні групи.

У підрозділі 5.6. «Упередження формування корисливої спрямованості насильницького прояву та її зміна» стверджується, що формування особи корисливого насильницького злочинця відбувається у міру становлення криміногенної домінанти їх свідомості і волі - корисливої спрямованості насильницького прояву, що є каузальною основою злочинної поведінки. Обстоюється думка, що спрямованість особистості можна змінити двома шляхами: опосередкованим та безпосереднім.

Перший - передбачає обмеження дії негативних зовнішніх впливів (макро- і мікросередовищних) при одночасному створенні сприятливих умов для нормальної соціальної адаптації особи.

Другий - доповнює перший і передбачає створення внутрішніх антикриміногенних бар'єрів у процесі соціалізації, упередження формування корисливої спрямованості насильницького прояву та зміну уже існуючої спрямованості особистості, щоб не допустити її мотиваційного розгортання і поведінкового втілення. Безпосередній корекції підлягають криміногенні елементи ціннісно-нормативної, емоційно-вольової сфер та біопсихологічні вади як складові спрямованості особистості. Необхідно перервати дію зв'язку між криміногенними елементами психічного складу свідомості особистості та її поведінкою. Деформації ціннісно-нормативної сфери, зокрема правосвідомості, пропонується усувати засобами правової освіти, правового виховання та правової культури, а також іншими традиційними методами проведення просвітницько-роз'яснювальної, пропогандиської та профілактичної роботи.

Смислодефектність свідомості, пов'язану із духовною неповноцінністю, відсутністю сенсу життя, неубачанням життєвих перспектив рекомендується долати психотерапевтичними методами смислотехніки, логотерапії, психосинтезу, психодрами. Зміна ціннісних орієнтацій та виправлення окремих негативних рис характеру передбачає застосування соціально-педагогічних методів (перенавчання, реконструкції, роз'яснення, допомоги та ін.), а також психокорегуючого впливу на свідомість за допомогою нейролінгвістичного програмування (рейфреймінга), імаготерапії, що дозволяють виробляти навички адекватного реагування на кризову ситуацію, сприяють розвитку саморегуляції і керованості поведінкою, зміні її стилю. Арсенал методів психокорекції дефектів емоційно-вольової сфери доволі широкий. Це може бути психогігієна, психоаналіз, різноманітні тренінги, методики корекції агресії та агресивної поведінки як психотерапевтичними так і фармацевтичними засобами. Окремим блоком пропонуються психіатричні заходи запобігання психічним розладам і розладам поведінки, пов'язаним із вчиненням корисливих насильницьких злочинів.

У підрозділі 5.7. «Перешкоджання реалізації наміру та досягненню злочинного результату при вчиненні корисливих насильницьких злочинів» пропонується комплекс заходів із недопущення і припинення корисливих насильницьких злочинів на різних етапах злочинної поведінки. Вирізняється чотири основних напрями запобіжної діяльності: 1) превентивний вплив на осіб, які замислюють вчинення корисливих насильницьких злочинів, займаються їх плануванням і підготовкою; 2) усунення сприятливих умов для реалізації злочинного наміру; 3) забезпечення особистої і майнової безпеки потенційних потерпілих; 4) припинення розпочатого посягання чи злочинної діяльності.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення важливої наукової проблеми, що полягає у виробленні цілісного соціально-діяльнісного підходу до пізнання сутності корисливої насильницької злочинності, встановлення тенденцій і закономірностей її розвитку, з'ясування специфіки особи злочинця, пояснення детермінації, на підставі чого розроблені кримінологічна концепція і заходи убезпечення людини, суспільства та держави від цієї злочинності. Комплексне дослідження корисливої насильницької злочинності дає підстави для таких висновків і пропозицій:

1. Корислива насильницька злочинність - об'єктивно існуюче явище суспільної дійсності, що утворилося при поєднанні різних типів злочинної діяльності (корисливої та насильницької) в єдину форму кримінальної практики. Системоутворюючою властивістю, яка поєднує корисливе цілепокладання і насильницьке ціледосягнення, виступає інваріантна кримінальна діяльність у своєму розвитку. Під корисливою насильницькою злочинністю пропонується розуміти антисоціальне явище відносно масового незаконного збагачення насильницьким шляхом, що виявляється у вчиненні корисливих злочинів, поєднаних із застосуванням чи погрозою застосування насильства. Ця злочинність структурно належить до корисливої злочинності, у межах якої виокремлюється у самостійний різновид - корисливу насильницьку злочинність на підставі поєднання корисливого цілепокладання з насильницьким ціледосягненням в єдину форму злочинної поведінки.

2. Аналіз стану корисливої насильницької злочинності в Україні за 2001-2009 рр. дозволив встановити загальну негативну тенденцію до зростання її фактичних розмірів у державі, що зумовлено інтенсивною криміналізацією молодіжного середовища під впливом кризових явищ і процесів суспільного життя, а також під впливом криміногенного середовища, що масово втягує у вчинення корисливих насильницьких злочинів нових членів суспільства. Виявлено стійку тенденцію до найбільшого ураження злочинними проявами східної і південної частини країни при найменшому поширенні явища на території західних областей, що пов'язано із різкою поляризацією населення за рівнем доходів, способом життя, споживацькими можливостями у відносно однотипних умовах проживання та призводить до збільшення частки молоді, криміногенно орієнтованої на збагачення насильницьким шляхом. Для корисливої насильницької злочинності характерними є такі риси, як:

1) основна спрямованість злочинних посягань проти власності;

2) майновий і груповий характер її проявів;

3) високоінтенсивне і нерівномірне територіальне поширення;

4) структурне переважання низькодоходних корисливих насильницьких злочинів над високодоходними;

5) у 2-3 рази вищі від загальностатистичних показники рецидиву;

6) суттєвий рівень латентності (54%);

7) молодіжний склад контингенту корисливих насильницьких злочинців;

3. За результатами авторського дослідження, показники природної латентності групи корисливих насильницьких злочинів становлять 54 %, а коефіцієнт латентності - 1,174. Розрахунки за цими показниками кількості незареєстрованих злочинів свідчать, що фактичні розміри корисливої насильницької злочинності більш як удвічі перевищують показники реєстрації цієї категорії злочинів. Найбільш латентними є насильницький грабіж (61,1%), вимагання, поєднане з насильством (24,1%), розбій (12,8%), насильницьке заволодіння транспортом у корисливих цілях (0,9%). Латентність решти злочинів трохи більше одного відсотка. З наведеного простежується зв'язок між об'єктивно небезпечнішими видами корисливих насильницьких злочинів та нижчими показниками їх латентності.

4. Дослідження структури корисливої насильницької злочинності показало стабільно значну питому вагу серед зареєстрованих злочинів, що становить близько десятої частини усієї злочинності. Структурний аналіз масиву корисливих насильницьких злочинів, з-поміж іншого, засвідчив головне: існування стійкого зв'язку між доходністю та характером злочинної поведінки, на підставі чого статистичний масив розподіляється на дві умовні групи посягань: низькодоходні (грабежі, розбої, вимагання, вбивства з корисливих мотивів) та високодоходні (вбивства на замовлення, бандитизм, незаконне позбавлення волі та викрадення людей, незаконне заволодіння транспорними засобами).

Констатований зв'язок знаходить своє втілення у залежності між доходністю, з одного боку, і формою злочинних посягань, стійкістю намірів, місцем і часом, способами й знаряддям, предметним складом вилученого майна, наслідками з другого боку, що проходить червоною лінією через усю структуру корисливої насильницької злочинності і знаходить своє продовження у характеристиці контингенту корисливих насильницьких злочинців. Доведено, що вбивства на замовлення, бандитизм, незаконне позбавлення волі та викрадення людей, незаконне заволодіння транспортними засобами, порівняно частіше вчиняються організованими групами: 8,6, 9,1, 4,2% (не враховуючи бандитизм), що свідчить про стійкість умислу злочинців, тоді як для грабежів, розбоїв, вимагань, вбивств із корисливих мотивів цей показник помітно нижчий: 1,2; 3,9; 7,4; 2,7% відповідно.

Умовна група високодоходних корисливих насильницьких злочинів порівняно частіше вчиняється з метою заволодіння грошима, валютою, дороговартісним майном і правовстановлювальними документами на нього, тоді як умовна група низькодоходних злочинів, за інших рівних показників, більше вчиняється задля заволодіння особистими носильними речами, різного роду предметами широкого господарського вжитку тощо. Для високодоходних посягань більш характерним є проникнення до житла чи іншого приміщення у ранковий та денний час доби, тоді як низькодоходні злочини більше тяжіють до відкритої місцевості та вчиняються у вечірньо-нічний час доби. Для групи високодоходних злочинів типовішим є знарядійний спосіб насильницького впливу на потерпілих, зокрема, застосування чи погрози застосування вогнепальної зброї і вибухових пристроїв (у тій же послідовності): 85,6; 75,0; 35,5; 34,9 % проти 0,0; 14,6; 18,7; 13,5% - відповідно у групі низькодоходних корисливих насильницьких злочинів. Натомість для останньої групи характерним є заподіяння шкоди життю та здоров'ю потерпілих шляхом нанесення ударів руками і ногами у різні частини тіла. Високодоходні злочини порівняно частіше завершуються вбивством потерпілих і заподіянням їм тяжких тілесних ушкоджень, що не властиво для низькодоходних посягань.

5. Корислива насильницька злочинність умовно складається із двох частин: іррегулярних низькодоходних злочинних посягань та стійкої високодоходної злочинної діяльності, здійснюваної на організованій і професійній основі, між якими існують складні зв'язки і залежності, а їх взаємодія забезпечує цілісність явища, його функціонування і відтворення у суспільстві.

6. Специфіка організованої і професійної злочинної діяльності корисливого насильницького спрямування полягає у стійких намірах злочинців вчиняти низку однорідних або тотожних посягань з метою сталого збагачення у великих та особливо великих розмірах. Характерною рисою такої злочинної діяльності є усунення залежності між досягненням злочинного результату та зовнішніми обставинами.

Особливістю професійної злочинної діяльності є те, що доходність від неї в середньому у 35, а подекуди навіть у 10 разів вища, ніж середньостатистичний розмір доходів від вчинення корисливих насильницьких злочинів. Залежно від роду кримінальних занять і ступеня їх доходності, складності цілі і фахового рівня кримінального професіоналізму, необхідності вживання додаткових заходів технічного забезпечення та прикриття професійна злочинна діяльність поділяється на низькофахову і високофахову.

Перша пов'язана із вчиненням грабежів, розбоїв, вимагань, вбивств з корисливих мотивів.

Другу складають вбивства на замовлення, викрадення людей, заволодіння транспортом та значною мірою - бандитизм.

7. Узагальнений образ особи корисливого насильницького злочинця виглядає так. Як правило, це чоловіки (95%), віком 1435 років (75 93%), із базовою і повною загальною середньою освітою (4969%), працездатні, проте не зайняті трудовою і навчальною діяльністю (6275%), без постійних джерел доходу, із нестійким матеріальним становищем. У системі суспільних відносин вони належать до соціально невлаштованої молоді, орієнтованої на загальнокримінальну злочинну діяльність корисливого насильницького спрямування.

Становлення цих осіб на шлях вчинення корисливих насильницьких злочинів відбувалося поступово, у міру десоціалізації та формування корисливої спрямованості насильницького прояву їхньої особистості. Під останньою слід розуміти домінантну морально-психологічну властивість, яка визначає корисливий зміст мотивації і вибір та реалізацію насильницького способу незаконного збагачення.

8. Результати тестувань засуджених корисливих насильницьких злочинців за раніше зазначеними психологічними методиками із використанням методу контрольної групи, дозволили встановити статистично достовірні (р < 0,05) відмінні риси цієї категорії злочинців порівняно із корисливими ненасильницькими злочинцями. Серед таких слід назвати більшу сміливість (рішучість), терпимість (фізичну витривалість), прагматичність (конкретність мислення, зосередженість на пошуку поточної вигоди), більшу підвладність почуттям і безпосереднім бажанням (ненормативність поведінки), прямолінійність у міжособистих стосунках. Разом з тим йдеться і про такі риси як менша життєрадісність (через невбачання життєвої перспективи), менша вираженність непрямої агресії, безпричинної роздратованості. Тим самим констатується зв'язок між домінанантними рисами особистості корисливого насильницького злочинця і вибором насильницького способу незаконного збагачення.

9. Детермінація корисливої насильницької злочинності розглядається з позицій соціально-психологічного підходу, що полягає у визнанні безпосередніми причинами корисливої насильницької злочинності криміногенних деформацій суспільної, групової та індивідуальної свідомості й психології, що визначають соціальний вибір протиправного шляху отримання матеріальної вигоди засобами кримінального насильства. Поширення дії соціально-психологічних чинників на загальносуспільний рівень обґрунтовується взаємодією та інтегрованістю індивідуальної свідомості й психології у колективну й масову свідомість й психологію.

Останні становлять те загальне, типове, що властиве всім членам спільноти. Таким чином, саме деформації суспільної свідомості та психології щодо прийнятності збагачення засобами кримінального насильства на загальносоціальному рівні виступають безпосередніми причинами відтворення корисливої насильницької злочинності у її діяльнісних проявах. Такі деформації формуються і діють під впливом негативних явищ та процесів суспільного життя, які відіграють роль їхніх необхідних умов.

10. На мікросередовищному рівні дія соціально-психологічних детермінант поєднується і посилюється специфічними чинниками, які узагальнено можна назвати несприятливими умовами особистого розвитку: матеріальна скрута, сімейне неблагополуччя і насильство, структурно неповні сім'ї, наркотична або алкогольна залежність, судимості членів сім'ї та приклади протиправної поведінки, що здійснюють негативний вплив на соціалізацію особи. Остання при становленні на шлях вчинення корисливих насильницьких злочинів за власною волею проходить низку етапів криміналізації свідомості і поведінки: входження до складу неформальних груп антисуспільного спрямування, вживання алкогольних напоїв і наркотиків, допущення фактів правопорушень, під впливом чого формується корислива спрямованість особистості, виникає готовність до насильницьких форм її діяльнісної реалізації. Віктимологічні та ситуаційні чинники у механізмі злочинного прояву відіграють роль сприятливих умов для утвердження злочинного наміру і прийняття остаточного рішення про вчинення корисливого насильницького злочину.

11. Запропоновано визначення запобігання корисливій насильницькій злочинності, що розуміється як діяльність із убезпечення людини, суспільства та держави від корисливої насильницької злочинності, відвернення загрози її проявів шляхом обмеження дії детермінант, превентивного впливу на осіб групи криміногенного ризику та захисту потенційних потерпілих.

В основі формування політики держави у сфері протидії корисливій насильницькій злочинності та визначення стратегічних напрямів її реалізації покладена ідея захисту інтересів людини, суспільства і держави від загрози цієї злочинності, зниження її рівня до соціально безпечної межі. Система заходів запобігання диференціюється відповідно до класифікації об'єктів запобіжного впливу: макросередовищних, мікросередовищних та індивідуальних.

Макросередовищні об'єкти складаються із сукупності криміногенних явищ і процесів, зв'язків між ними та детермінантами корисливої насильницької злочинності. Мікросередовищні об'єкти охоплюють криміногенні осередки та спільноти, зв'язок між ними та формуванням особи злочинця. Індивідуальними об'єктами превентивного впливу є особа, схильна до вчинення корисливих насильницьких злочинів, її ціннісно-нормативна та емоційно-вольова сфери, спрямованість і мотивація, а також потенційні потерпілі і зовнішні сприятливі умови для реалізації рішення про злочинне посягання.

12. До стратегічних напрямів реалізації державної політики у сфері протидії корисливій насильницькій злочинності належать:

1) покращення адаптованості молоді до суспільних трансформацій ринкового типу;

2) зменшення ризиків криміналізації свідомості і поведінки соціально невлаштованої молоді щодо збагачення засобами кримінального насильства;

3) відвернення загрози становлення особи на шлях вчинення корисливих насильницьких злочинів під впливом криміногенного мікросередовища;

4) упередження формування корисливої спрямованості насильницького прояву та її зміна;

5) перешкоджання реалізації наміру та досягненню злочинного результату при вчиненні корисливих насильницьких злочинів.

13. У межах першого напряму передбачається морально-психологічне оздоровлення молодіжного середовища, створення сприятливих умов для повноцінної соціальної адаптації і розвитку молодого покоління в інтересах суспільства, що в кінцевому підсумку сприятиме подоланню відчуження молоді від суспільних цінностей та правових норм, призведе до уповільнення темпів криміналізації молодіжного середовища.

Для цього пропонуються такі заходи:

а) правовий та соціальний захист з метою забезпечення необхідних стартових можливостей для повноцінного соціального становлення і розвитку молоді;

б) гарантування доступної для усіх освіти, професійної підготовки і перепідготовки;

в) забезпечення зайнятості молоді, підвищення їхнього рівня життя, сприяння у вирішенні житлових проблем;

г) просвітницько-виховна робота з оволодіння культурними і духовними цінностями, формування гуманістичного світогляду і правосвідомості; д) пропаганда та утвердження здорового способу життя, організація відпочинку і змістовного дозвілля.

14. Шляхи реалізації другого напряму включають обмеження дії та нейтралізацію негативного впливу на свідомість і поведінку молоді алкоголізації, наркотизації, урбанізації та стихійної трудової міграції, що сприяють формуванню психології збагачення засобами кримінального насильства.

З цією метою пропонується такий комплекс заходів:

а) зменшення ризиків залучення молоді до вживання психоактивних речовин;

б) зниження рівня вживання психоактивних речовин;

в) запобігання залежності молоді від вживання психоактивних речовин;

г) ресоціалізація алкоголе- та наркозалежної молоді;

д) вжиття заходів щодо збалансованого розвитку адміністративно-територіальних одиниць з метою зниження обсягів стихійної трудової міграції;

е) поєднання розвитку інфраструктури та соціального обслуговування із підвищенням рівня та якості життя мешканців найбідніших міських районів для зниження негативних урбаністичних впливів на приїжджих;

ж) легалізація тіньового ринку праці у містах та забезпечення соціального захисту вільнонайманої робочої сили.

15. Третій напрям запобігання зводиться до перешкоджання криміногенному впливу соціальних груп та близького оточення, що сприяють становленню на шлях незаконного збагачення насильницькими засобами.

Йдеться про обмеження негативного впливу з боку дисфункційних сімей, побутового оточення, неформальних груп антисуспільної спрямованості, які полегшують вибір кримінального варіанта поведінки або відверто втягують у вчинення корисливих насильницьких злочинів.

16. Заходи індивідуального запобіжного впливу безпосередньо спрямовуються на недопущення формування та зміну (сформованої) корисливої спрямованості насильницького прояву, оскільки від останньої залежать кримінальна мотивація і поведінка особи. Концептуально слід виходити з того, що змінити спрямованість особистості можна двома шляхами: опосередкованим та безпосереднім.

Перший - передбачає обмеження дії негативних зовнішніх впливів (макро- і мікросередовищних) за одночасного створення сприятливих умов для нормальної соціальної адаптації особи.

Другий - доповнює перший і полягає в упередженні формування або зміні існуючої корисливої спрямованості насильницького прояву, щоб не допустити її мотиваційного розгортання і поведінкового втілення. У такий спосіб переривається дія зв'язку між криміногенними елементами психічного складу свідомості особистості та діяльнісним волевиявленням.

17. Комплекс заходів із відвернення і припинення замислених, підготовлюваних і вчинюваних корисливих насильницьких злочинних посягань пропонується згрупувати у чотири основних напрями запобіжної діяльності:

1) превентивний вплив на осіб, які замислюють вчинення корисливих насильницьких злочинів, займаються їх плануванням і підготовкою;

2) усунення сприятливих ситуаційних чинників реалізації злочинного наміру;

3) забезпечення особистої і майнової безпеки потенційних потерпілих;

4) припинення розпочатого посягання чи злочинної діяльності.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія:

1. Головкін Б.М. Корислива насильницька злочинність в Україні: феномен, детермінація, запобігання / Б.М. Головкін. - Х. : Право, 2011. - 432 с.

Наукові статті у фахових виданнях:

1. Головкін Б.М. Суспільна небезпечність тяжкої корисливо-насильницької злочинності / Б.М. Головкін // Право України. - 2006. - № 10. - С. 29-33.

2. Головкін Б.М. Кримінологічна оцінка насильства при характеристиці тяжкої корисливо-насильницької злочинності / Б.М. Головкін // Часопис Київського університету права. - 2006. - № 4. - С. 123-128.

3. Головкін Б.М. Розмежування розбою вчиненого організованою групою і бандитизму / Б.М. Головкін // Вісник прокуратури. - 2006. - № 8. - С. 53-61.

4. Головкін Б.М. Системний підхід до поняття тяжкої корисливої насильницької злочинності / Б.М. Головкін // Питання боротьби зі злочинністю: зб. наук. пр. - Х. : Кросроуд, 2007. - Вип. 14. - С. 29-48.

5. Головкін Б.М. Методика дослідження тяжкої корисливої насильницької злочинності в Україні / Б.М. Головкін // Вісник Академії правових наук України. - 2007. - № 2(49). - С. 216-225.

6. Головкін Б.М. Корисливі мотиви тяжких насильницьких посягань: теоретичний аналіз та емпіричний досвід / Б.М. Головкін // Вісник прокуратури. - 2007. - № 11. - С. 49-57.

7. Головкін Б.М. Дослідження смислової сфери особистості корисливого насильницького злочинця / Б.М. Головкін // Вісник прокуратури. - № 7. - 2007. - С. 77-85.

8. Головкін Б.М. Корислива насильницька злочинність жінок в Україні: сучасний стан, тенденції розвитку / Б.М. Головкін // Питання боротьби зі злочинністю: зб. наук. пр. - Х. : Кросроуд, 2008. - Вип. 15. - С. 227-236.

9. Головкін Б.М. Історико-кримінологічне дослідження тяжкої корисливої насильницької злочинності: від радянської доби до часів незалежності / Б.М. Головкін // Проблеми законності. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2008. - Вип. 93. - С. 143-151.

10. Головкін Б.М. Актуалізація проблеми дослідження тяжкої корисливої насильницької злочинності в Україні / Б.М. Головкін // Проблеми законності. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2008. - Вип. 94. - С. 198-205.

11. Головкін Б.М. Корислива спрямованість особистості злочинця, опосередкована у насильницьких проявах: поняття, зміст, шляхи формування / Б.М. Головкін // Вісник академії правових наук. - 2009. - № 3 (58). - С. 221-230.

12. Головкін Б.М. Латентний вимір корисливої насильницької злочинності в Україні / Б.М. Головкін // Юридична Україна. - 2009. - № 6. - С. 92-101.

13. Головкін Б.М. Соціальні наслідки корисливої насильницької злочинності / Б.М. Головкін // Право і суспільство. - 2009. - № 2. - С. 66-73.

14. Головкін Б.М. Особливості просторового поширення корисливої насильницької злочинності в Україні / Б.М. Головкін // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). - 2009 . - № 2. - С. 118-125.

15. Головкін Б.М. Структура корисливої насильницької злочинності / Б.М. Головкін // Питання боротьби зі злочинністю: зб. наук. пр. - Вип. 17. - Х. : Кросроуд, 2009. - С. 124-145.

16. Головкін Б.М. Кримінологічний аспект злочинної діяльності груп корисливого насильницького спрямування / Б.М. Головкін // Вісник прокуратури. - 2009. - № 9. - С. 43-52.

17. Головкін Б.М. Множинність злочинів як елемент кримінально-правової структури корисливої насильницької злочинності / Б.М. Головкін // Проблеми законності. - 2009. - Вип. 102. - С. 173-185.

18. Головкін Б.М. Кримінологічний аналіз кількісних показників корисливої насильницької злочинності в Україні / Б.М. Головкін // Проблеми законності. - 2009. - Вип. 101. - С. 165-175.

19. Головкін Б.М. Мікросередовищні умови формування криміногенної у корисливому насильницькому відношенні спрямованості особистості злочинця / Б.М. Головкін // Часопис Київського університету права. - 2009. - № 4. - С. 281-287.

20. Головкін Б.М. Щодо причин рецидивонебезпечності кримінальної активності раніше судимих корисливих насильницьких злочинців / Б.М. Головкін // Питання боротьби зі злочинністю: зб. наук. пр. - Х. : Право, 2009. - Вип. 18. - С. 102-115.

21. Головкін Б.М. Корисливі насильницькі злочинці: психічні і поведінкові розлади / Б.М. Головкін // Наука і правоохорона. - 2009. - № 4. - С. 83-86.

22. Головкін Б.М. Мотивація корисливих насильницьких злочинів / Б.М. Головкін // Вісник Академії правових наук. - 2010. - № 1(59). - С. 259-266.

23. Головкін Б.М. Соціально-демографічна характеристика корисливих насильницьких злочинців / Б.М. Головкін // Проблеми законності. - 2010. - Вип. 104. - С. 165-175.

24. Головкін Б.М. Кримінологічна оцінка злочинного професіоналізму корисливого насильницького спрямування / Б.М. Головкін // Часопис Київського університету права. - 2010. - № 3. - С. 232-237.

25. Головкін Б.М. Типологія корисливих насильницьких злочинців / Б.М. Головкін // Право України. - 2010. - № 7. - С. 144-150.

26. Головкін Б.М. Проблемні питання детермінації корисливої насильницької злочинності та її проявів / Б.М. Головкін // Питання боротьби зі злочинністю: зб. наук. пр. - Х. : Право, 2010. - Вип. 19. - С. 103-115.

27. Головкін Б.М. Ціннісно-нормативний аспект спрямованості особистості корисливого насильницького злочинця / Б.М. Головкін // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). - № 21. - 2010. - С. 193-202.

28. Головкін Б.М. Характерологічні риси особистості корисливого насильницького злочинця / Б.М. Головкін // Юридична Україна. - 2010. - № 6. - С. 92-97.

29. Головкін Б.М. Я-концепція особистості корисливого насильницького злочинця / Б.М. Головкін // Проблеми законності. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2010. - Вип. 107. - С. 165-175.

30. Головкін Б.М. Кримінологічні засоби забезпечення безпеки від корисливої насильницької злочинності та її проявів / Б.М. Головкін // Право України. - 2011. - № 1. - С. 240-246.

31. Головкін Б.М. Макросередовищні детермінанти кримінологізації психології і свідомості молодіжних кіл у відношені збагачення засобами кримінального насильства / Б.М. Головкін // Держава і право. - 2010. - Вип. 48. - С. 448-455.

32. Головкін Б.М. Запобігання негативному впливу криміногенної групи на формування особи корисливого насильницького злочинця / Б.М. Головкін // Часопис Київського університету права. - 2010. - № 4. - С. 271-273.

33. Головкін Б.М. Віктимологічна характеристика потерпілих від корисливих насильницьких злочинів / Б.М. Головкін // Питання боротьби зі злочинністю: зб. наук. пр. - Х. : Право, 2010. - Вип. 20. - С. 109- 121.

Тези наукових доповідей:

1. Головкін Б М. Методологічна функція категорії «стан» в аналізі корисливої насильницької злочинності / Б.М. Головкін // Освітньо наукове забезпечення діяльності правоохоронних органів: зб. матер. всеукр. наук-практ. конф., 14 листопада 2008 р., м. Хмельницький. - Хмельницький: НАДПСУ, 2008. - С. 16-19.

2. Головкін Б.М. Практика застосування ст. 69 КК при призначені кримінальних покарань за тяжкі та особливо тяжкі корисливі насильницькі злочини / Б.М. Головкін // Актуальні проблеми тлумачення і застосування правових норм. - зб. матер. наук-практ. конф., 28-29 березня 2008 р., м. Львів. - Львів: Львівск. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2008. - С. 190-192.

3. Головкін Б.М. Причинна обумовленість вибору насильницького способу реалізації корисливих мотивів у злочинній поведінці / Б.М. Головкін // Четверті юридичні читання: матер. міжнародної наукової конференції, 3-4 квітня 2008 р., м. Київ. - К.: Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова. - С. 330-332.

4. Головкін Б.М. Типологія жінок, які вчинили тяжкі корисливі насильницькі злочини / Б.М. Головкін // Проблеми теорії та практики реалізації правоохоронних функцій в охороні державного кордону: матер. всеукр. наук-практ. конф., 22-23 листопада 2009 р., м. Хмельницький. - Хмельницький: НАДПСУ, 2009. - С. 54-57.

5. Головкін Б.М. Статусна і рольова специфіка особи корисливого насильницького злочинця / Б.М. Головкін // Сучасна кримінологія: проблеми розвитку та протидії злочинності: матер. міжнарод. наук. практ. конф., 3-4 липня 2009 р., м. Запоріжжя - Запоріжжя: ін-т права ім. Володимира Сташиса класичного приватного університету, 2009. - С. 65-71.

6. Головкін Б.М. Ціннісні орієнтації корисливих насильницьких злочинців (досвід психологічного тестування за методикою М. Рокича) / Б.М. Головкін // Проблеми кримінального права, процесу та криміналістики: матер. наук.-практ. конф., 9 жовтня 2009 р., м. Одеса. - Одеса: Міжнародний гуманітарний ун-т, 2009. - С. 54-58.

7. Головкін Б.М. Недоліки державної політики у сфері протидії корисливій насильницькій злочинності / Б.М. Головкін // Кримінальна юстиція в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку: матер. міжнарод. наук-практ. конф., 14 травня 2010 р., м. Луганськ. - Луганськ: Луганський держ. ун-т внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка, 2010. - С. 45-47.

8. Головкін Б.М. Потерпілі від корисливих насильницьких злочинів / Б.М. Головкін // Боротьба з правопорушеннями у молодіжному середовищі: вітчизняний та міжнародний досвід: матер. міжнарод. наук.-практ. конф., 2 червня 2010 р., м. Донецьк. - Донецьк: ДЮІ, 2010. - С. 283-286.

9. Головкін Б.М. До питання характеру корисливої-насильницької злочинності / Б.М. Головкін // Боротьба зі злочинністю та права людини: зб. наук. пр., 16 березня 2006 р., м. Одеса. - Одеса.: Фенікс, 2006. - С. 109-111.

10. Головкін Б.М. Кримінологічні особливості умисних вбивств з корисливих мотивів, що вчиняються неповнолітніми / Б.М. Головкін // Правове регулювання сучасної соціальної політики держави щодо неповнолітніх: матер. наук. конф., 28 травня 2009 р., м. Харків. - Х.: ХНУВС, 2009. - С. 47-51.

11. Головкін Б.М. Понятійна визначеність корисливої насильницької злочинності - теоретична складова підвищення ефективності запобіжного впливу / Б.М. Головкін // Правові засади підвищення ефективності боротьби зі

злочинністю в Україні: матер. наук. конф., 15 трав. 2008 р., м. Харків. - Харків: Право, 2008. - С. 266-269.

12. Головкін Б.М. Запобіжний ефект правозастосовної діяльності органів кримінального переслідування / Б.М. Головкін // Теоретичні основи забезпечення якості кримінального законодавства та правозастосовної діяльності у сфері боротьби зі злочинністю в Україні: матер. наук. конф., 15 травня 2009 р., м. Харків. - Х. : Право, 2009. - С.128-132.

АНОТАЦІЯ

Головкін Б.М. Теоретичні та прикладні проблеми детермінації і запобігання корисливій насильницькій злочинності в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Національний університет «Юридична академія імені Ярослава Мудрого». - Харків, 2011. Дисертація присвячена дослідженню корисливої насильницької злочинності, її кримінологічної природи, вирішенню комплексу теоретичних і прикладних проблем, пов'язаних із детермінацією і запобіганням цьому соціально-правовому явищу об'єктивної дійсності. У роботі з'ясовано кримінологічну природу, розкрито сутність і форму прояву, сформульовано визначення корисливої насильницької злочинності. На підставі аналізу кількісних та якісних показників встановлені типові риси і тенденції розвитку цієї злочинності. Проблема формування особи корисливого насильницького злочинця вирішується крізь призму ціннісно-нормативного становлення спрямованості його особистості, що має каузальне значення для мотивації і злочинної поведінки. З позицій соціально-психологічного підходу вирішується проблема детермінації корисливої насильницької злочинності. Сформовано цілісну концепцію запобігання корисливій насильницькій злочинності, що базується на провідній ідеї убезпечення від цієї злочинності різними засобами превентивного впливу на її причини та умови, осіб, які виявляють злочинні наміри, а також через зменшення можливостей для вчинення корисливих насильницьких злочинів і захист потенційних потерпілих.

Ключові слова: корислива насильницька злочинність, низькодоходні і високодоходні злочинні посягання, організована і професійна злочинна діяльність, кримінальна психологія насильницького збагачення молоді.

АННОТАЦИЯ

Головкин Б.Н. Теоретические и прикладные проблемы детерминации и предупреждения корыстной насильственной преступности в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Национальный университет «Юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого». - Харьков, 2011.

Диссертация посвящена исследованию корыстной насильственной преступности, ее криминологической природы, решению комплекса теоретических и прикладных проблем, связанных с детерминацией и предупреждением этого социально-правового явления.

В работе показана природа, раскрыта сущность и форма проявления, сформулировано определение корыстной насильственной преступности. Утверждается, что корыстная насильственная преступность - объективно существующее явление социальной действительности, которое возникло при объединении различных типов преступной деятельности (корыстной и насильственной) в единую форму преступной практики.

По результатам анализа количественных и качественных показателей установлены характерные черты и тенденции развития этой преступности, а именно:

1) основная направленность преступных посягательств против собственности;

2) имущественный и групповой характер корыстных насильственных преступлений;

3) высокоинтенсивное и неравномерное распространение по территории страны;

4) структурный перевес низкодоходных над высокодоходными преступными посягательствами;

5) в 2-3 раза выше среднестатистических показатели рецидива;

6) существенный уровень латентности (54%);

7) молодежный состав контингента преступников.

Проблема формирования корыстного насильственного преступника решается с позиций ценностно-нормативного подхода к становлению направленности его личности, что имеет каузальное значение для мотивации и преступного поведения.

Проанализированы социально-демографические, морально-психологические и уголовно-правовые структуры личности корыстного насильственного преступника с целью установления набора личностных свойств и отличительных признаков, качественно неповторимое сочетание которых определяет связь корыстного целеполагания и насильственного целедостижения в единую форму преступного поведения.

Доказано влияние неформальных групп антисоциальной направленности на индивидуальный выбор преступного варианта насильственного обогащения.

Проблема детерминации корыстной насильственной преступности решается путем признания в качестве непосредственных причин этой преступности криминогенных деформаций общественного, группового и индивидуального сознания, которые во взаимодействии с внешними социальными условиями порождают насильственные формы незаконного обогащения в обществе.

Обращается внимание на предварительность принятия решения о преступном посягательстве, однако при этом возможность его реализации ставится в зависимость от наличия соучастников, а также от благоприятного развития конкретной жизненной ситуации, что указывает на ситуационный характер большинства корыстных насильственных преступлений.

Сформулировано целостную концепцию предупреждения корыстной насильственной преступности, в основе которой лежит идея обеспечения безопасности от этой преступности различными средствами превентивного воздействия на ее причины и условия, лиц, которые проявляют преступные намерения, а также путем уменьшения возможностей для совершения корыстных насильственных преступлений и защиты потенциальных потерпевших.

Определены стратегические направления предупреждения корыстной насильственной преступности в Украине.

Ключевые слова: корыстная насильственная преступность, низкодоходные и высокодоходные преступные посягательства, организованная и профессиональная преступная деятельность, криминальная психология насильственного обогащения молодежи, политика безопасности.

SUMMARY

Golovkin B. N. Theoretical and applied problems of determination and the prevention of mercenary violent criminality in Ukraine. - The Manuscript.

The dissertation on competition of scientific degree of the doctor of jurisprudence on a speciality 12.00.08 - criminal law and a criminology; the criminally-executive law. - National University «Yaroslav the Wise law academy of Ukraine». - Kharkov, 2011. The dissertation is devoted to research of the phenomenon of mercenary violent criminality, its criminological nature, the decision to a complex of the theoretical and applied problems connected with determination and the prevention of this criminality. In work the nature of mercenary violent criminality is shown, the essence and the display form is opened, definition of mercenary violent criminality is formulated. On the basis of the analysis quantitative and quality indicators, typical lines and tendencies of development of this criminality are established. The problem of formation of the mercenary violent criminal dares through a prism of the valuable -standard approach to formation of an orientation of the criminal person that has causal value for motivation and criminal behavior. From positions of a socially-psychological approach the problem of determination mercenary violent criminality dares. It is formulated the complete concept of the prevention of mercenary violent criminality in which basis the idea of safety from this criminality various means of preventive influence for its reasons and conditions, persons who show criminal intentions, and also by reduction of possibilities for fulfillment of mercenary violent crimes and protection of potential victims lies.

...