На основі проведеної інформаційно-аналітичної роботи здійснюється підготовка проекту рішення. Таке рішення повинно мати юридичне закріплення в певному документі. Документаційне забезпечення управлінського рішення щодо взаємодії _ це діяльність спеціальних працівників або підрозділів щодо створення (фіксації та оформлення) документаційної інформаційної бази питань взаємодії, яка є основою спільної діяльності.

Узгодження і прийняття рішення - остання стадія підготовки управлінського рішення. Узгодження необхідне для того, щоб остаточно визначитись з ефектом від прийнятого рішення. У такому випадку проводиться нарада (або оперативна нарада), на якій додатково визначається позиція зацікавлених підрозділів установи або органу ДПтС України щодо організації взаємодії. Наслідком всієї проведеної роботи є прийняття управлінського рішення про взаємодію, яке в подальшому повинно бути реалізоване.

Загальновідомо, що рішення вважається виконаним, якщо мета, поставлена в ньому, досягнута повністю. Серед іншого необхідно звернути увагу на необхідність аналізу та оцінки з боку керівників органів і установ ДПтС України досягнутої мети, визначеної у рішенні.

У підрозділі 3.3. «Види та форми взаємодії органів та установ ДПтС України з державними та неурядовими інституціями» на основі аналізу наукових джерел, здійснюється класифікація форм та видів взаємодії.

У підрозділі досліджуються конкретні форми взаємодії органів та установ ДПтС України з публічними інституціями за наступними критеріями: за метою та часом тривання (взаємодія буває постійною і тимчасовою, разовою); за характером зв'язків між взаємодіючими суб'єктами (взаємодія поділяється на безпосередню та опосередковану, двосторонню і багатосторонню взаємодію); за процесом управління (взаємодію можна розглядати як стратегічну, тактичну та оперативну); за ступенем конфіденційності (взаємодія є гласною та негласною); за нормативним регулюванням (взаємодія буває нормативно-регламентованою та договірною (ініціативною)).

Крім того, у підрозділі визначені конкретні види взаємодії з публічними інституціями, а також визначені її рівні.

Четвертий розділ «Адміністративно-правові аспекти взаємодії ДПтС України з державними органами» складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 4.1. «Проблеми адміністративно-правового забезпечення внутрішньоструктурної взаємодії установ та органів ДПтС України» проаналізовані організаційні та правові аспекти взаємодії установ та органів ДПтС України різних управлінських та функціональних рівнів.

Особливостями внутрішньоструктурної взаємодії є те, що суб`єкти взаємодії є структурними елементами однієї системи (ДКВС України); спільна діяльність має одну пріоритетну стратегічну мету (реалізація державної політики у сфері виконання кримінальних покарань), проте конкретні тактичні завдання можуть бути різними; відносини взаємодії часто переплітаються з координацією і контрольною діяльністю. Саме остання особливість утворює додаткові складності при організації спільної діяльності, часто стає перепоною і потребує нормативного урегулювання. Автор наголошує на надзвичайно слабкому нормативному регулюванні питань внутрішньоструктурної взаємодії, а точніше - фактичну відсутність останнього. адміністративний покарання пенітенціарний неурядовий

У підрозділі визначені форми взаємодії ДПтС України з її територіальними органами управління, установами виконання покарань та слідчими ізоляторами; територіальних органів управління ДПтС України з установами виконання покарань, слідчими ізоляторами та підрозділами КВІ, які знаходяться під їхньою юрисдикцією; установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, кримінально-виконавчих інспекцій між собою.

Серед іншого, у підрозділі особливої уваги приділено питанням удосконалення та розмежування функцій внутрішніх військ МВС України та підрозділів ДПтС України, а також необхідності формування якісної правової основи функціонування підрозділу спеціального призначення ДПтС України.

Необхідність такого підрозділу обумовлена необхідністю: мати можливість оперативного впливу на злочинні дії, які спрямовані на нормальне функціонування установ ДПтС України, безпеку засуджених та персоналу; надання допомогу при надзвичайних ситуаціях в установах ДПтС України; здійснення ефективної взаємодії з іншими правоохоронними органами при виникненні необхідності у спільній діяльності з попередження та припинення злочинів.

Підрозділ 4.2. «Практика управління взаємодією функціональних підрозділів установ виконання покарань» присвячений дослідженню організації взаємодії структурних підрозділів установ виконання покарань між собою.

Зважаючи на значний обсяг практичного матеріалу з даної проблеми, пріоритетними напрямками для дослідження, були визначені зокрема: дослідження теоретичних засад внутрішньоструктурної взаємодії; визначення факторів, які впливають на організацію взаємодії; аналіз конкретних заходів, які здійснюються різними структурними підрозділами при взаємодії; розробка напрямів удосконалення правового регулювання організації взаємодії різних структурних підрозділів.

Для взаємодії структурних підрозділів установ ДПтС України характерні такі ознаки: залежно від способів їхнього регулювання відносини можуть виступати у формі правових чи організаційних. Нормативно встановленими вони будуть у тому випадку, якщо врегульовані нормами права; взаємодія структурних підрозділів складається в рамках організаційної структури установи виконання покарання; при взаємодії структурні підрозділи та їхні співробітники використовують сили, засоби і методи в межах своєї компетенції та виконуваних функцій; взаємодія спрямована на вирішення оперативно-службових завдань з метою ефективного виконання покарання у виді позбавлення волі.

Ґрунтуючись на дослідженнях науковців, в роботі визначені наступні фактори, що впливають на організацію взаємодії: 1) інформаційне забезпечення; 2) розробка, прийняття і реалізація рішень; 3) координація; 4) контроль за діяльністю структурних підрозділів з реалізації рішень у сфері організацій взаємодії; 5) оцінка ефективності організації взаємодії структурних підрозділів установи; 6) кадрове забезпечення; 7) функціонально-організаційна структура; 8) матеріально-технічне забезпечення.

У роботі також проаналізовані окремі фактори, які впливають на підтримку стабільності оперативної обстановки, а також напрямки взаємодії окремих служб та підрозділів установ ДПтС України.

Серед іншого, наголошується на необхідності підпорядкування оперативних підрозділів установ виконання покарань територіальним органам управління ДПтС України. Незважаючи на те, що за штатним розкладом та функціональним підпорядкуванням зазначені працівники повинні бути віднесені до категорій працівників територіальних органів управління ДПтС України, свою безпосередню діяльність вони мають здійснювати в конкретних установах виконання покарань, на які покладається обов`язок забезпечити відповідними приміщеннями, а також сприяти та не перешкоджати їхній діяльності. Такі зміни забезпечать незалежність від персоналу установ виконання покарань і гарантуватиме їхню неупередженість, а також підвищить статус цієї категорії персоналу ДКВС України.

У підрозділі 4.3. «Удосконалення правового забезпечення проведення органами та установами ДПтС України спільних заходів з судами та правоохоронними органами України» розглядаються форми спільної взаємодії з різними категоріями правоохоронних органів, а також робляться пропозиції з удосконалення нормативно-правових актів щодо такої взаємодії.

Практика діяльності органів та установ ДПтС України засвідчує, що найчастіше взаємодія відбувається з: судом; прокуратурою; органами внутрішніх справ; Службою безпеки України; органами Державної податкової служби України; Державною прикордонною службою України та митними органами; Державною виконавчою службою Міністерства юстиції України. Даний перелік є умовний, адже в окремих епізодичних випадках взаємодія відбувається з усіма зацікавленими правоохоронними органами.

Отже, аналіз різних форм взаємодії установ та органів ДПтС України з правоохоронними органами засвідчує безумовну актуальність цієї взаємодії. Проте значна кількість нормативних актів, у яких визначені різні аспекти спільної діяльності цих суб`єктів, знижує ефективність і додає цьому процесу додаткової складності, тому на практиці організувати спільну діяльність на постійній основі вдається нечасто.

Автор зазначає, що організація взаємодії установ та органів ДПтС України з правоохоронними органів має виражатися в даний час у створенні й діяльності постійних координаційних робочих груп із представників зацікавлених підрозділів, чия діяльність має бути спрямована на координацію дій зазначених органів для ефективного вирішення як власних завдань, так і на вирішення завдання профілактики та боротьби зі злочинністю. Крім того, слід відзначити значну застарілість правового регулювання взаємодії правоохоронних органів, а тому а роботі вироблені пропозиції щодо внесення змін та доповнень до чинного законодавства з питань спільної діяльності різних правоохоронних органів.

У підрозділі 4.4. «Організація взаємодії органів та установ ДПтС України з органами виконавчої влади та місцевого самоврядування» досліджується спільна діяльність з державними інституціями, діяльність яких не носить правоохоронний або правозастосовний характер.

Функціонування установ та органів ДПтС України має складний характер і у повсякденній практичній діяльності зіштовхується зі значною кількістю проблем, які вирішити самостійно, без допомоги ззовні вони не здатні. Коло питань, до яких причетні державні інституції в процесі виконання кримінальних покарань, зводиться до наступного: участь у реалізації регіональної політики і формуванні відповідних програмних документів; ліквідація надзвичайних ситуацій на території установ виконання покарань; сприяння працевлаштуванню засуджених, а також звільнених осіб; участь у соціальній адаптації звільнених осіб; надання медичних послуг та допомоги засудженим особам, а також ув`язненим особам; надання засудженим можливості здобувати освіту.

У підрозділі здійснюється аналіз спільної діяльності органів та установ ДПтС України з відповідними державними органами щодо реалізації згаданих спільних напрямків діяльності. Також пропонуються шляхи удосконалення правового та організаційного забезпечення цієї діяльності.

П`ятий розділ «Особливості взаємодії органів та установ ДПтС України з неурядовими інституціями» складається з двох підрозділів.

Підрозділ 5.1. «Організаційно-правові аспекти взаємодії органів та установ ДПтС України з неурядовими інституціями» присвячений визначенню загальнотеоретичних засад організації взаємодії органів та установ ДПтС України з недержавними організаціями.

Взаємодії органів та установ ДПтС України з неурядовими інституціями характерні наступні основні ознаки: правова або організаційна форма відносин (залежно від тих засобів, за допомогою яких забезпечується регулювання взаємодії); складається в рамках організаційної структури та взаємозв`язків правової держави і розвиненого громадянського суспільства; відбувається поєднання державно-владної діяльності та повноважень і громадського впливу; спрямована на розв'язання соціально значимого завдання.

Основними організаційними формами, в яких на даний час здійснюється співпраця неурядових організацій з установами та органами виконання покарань, є: відвідування установ виконання покарань і огляд житлових, виробничих, комунально-побутових та інших приміщень і об'єктів; бесіди із засудженими, персоналом; ознайомлення з документами, що стосуються питань дотримання прав і законних інтересів засуджених; прийом пропозицій, звернень, заяв і скарг засуджених, підозрюваних і обвинувачених, персоналу ДКВС України; доведення до відома вищестоящих органів управління ДПтС України, органів державної влади і місцевого самоврядування інформації про недоліки в роботі органів і установ виконання покарань і про необхідність їхнього усунення; надання засудженим допомоги в розшуку родичів, а також інша діяльність з відновлення соціально корисних зв'язків; сприяння у відвідуваннях засуджених священнослужителями різних конфесій, а також представниками релігійних об'єднань; надання благодійної допомоги органам та установам виконання покарань; надання адресної фінансової підтримки конкретних програм, спрямованих на реалізацію основних напрямів діяльності громадських об'єднань в рамках договорів про співпрацю і конкретних проектів; сприяння в інформуванні органів влади і громадськості про найбільш гострі проблеми кримінально-виконавчої системи і всієї діяльності у сфері виконання покарань.

Серед іншого, у підрозділі автор приводить конкретні приклади співпраці різних організацій неурядового сектору з установами та органами виконання покарань, досліджує діяльність громадських рад при ДПтС України, узагальнює форми взаємодії.

У підрозділі 5.2. «Шляхи удосконалення організації взаємодії органів та установ ДПтС України із засобами масової інформації» Державна пенітенціарна служба України розглядається як суб`єкт інформаційних відносин та взаємодії із засобами масової інформації (далі - ЗМІ).

Результати дослідження свідчать, що основним джерелом відомостей для громадськості про діяльність установ та органів ДПтС України, про саму кримінально-виконавчу систему і проведення кримінально-виконавчої політики держави є повідомлення ЗМІ.

Позитивну громадську думку про діяльність установ та органів ДПтС України можна сформувати винятково за умови інформування населення про реальні та правдиві факти її діяльності. Діяльність органів та установ ДПтС України оцінюється суспільством за конкретними результатами на основі особистого спостереження, спілкування з персоналом зазначених органів й установ, родичами, знайомими, саме це і становить основу для формування громадської думки.

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження, вперше в українській правовій науці на основі теоретичних постулатів і практики діяльності здійснено комплексне дослідження адміністративно-правових засад взаємодії органів та установ ДПтС України з державними та неурядовими інституціями.

У роботі розроблені конкретні наукові висновки, пропозиції та практичні рекомендації щодо удосконалення діяльності з організації взаємодії органів та установ ДПтС України з державними та неурядовими інституціями, які дозволять підвищити ефективність спільної діяльності.

Отримані результати свідчать про вирішення значної наукової проблеми, яка полягала у відсутності концептуального підходу до адміністративно-правого забезпечення теорії та механізму практичної реалізації взаємодії органів та установ ДПтС України з публічними інституціями, спрямованої на досягнення завдань єдиної державної політики у сфері виконання покарань.

І. До загальних теоретичних висновків можна віднести такі:

1. Взаємодія - це організована у відповідності з вимогами чинного законодавства узгоджена за цілями, місцем та часом спільна діяльність органів та установ ДПтС України з державними та неурядовими інституціями, яка спрямована на досягнення цілей та завдань взаємодіючих суб`єктів, при цьому об'єднуючою пріоритетною метою є здійснення єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

2. Теорією взаємодії в управлінні правоохоронними органами необхідно розуміти галузевий інститут теорії управління, який визначає закономірності ефективної організації спільної діяльності різних правоохоронних органів, інших державних інституцій, які не відносяться до правоохоронних, недержавних організацій щодо досягнення цілей правоохорони, котрі реалізуються на нормативно визначеній основі за допомогою відповідних управлінських відносин.

3. Дослідивши окремі позиції вчених щодо предмета кримінально-виконавчого права, необхідно висловити заперечення про віднесення до предмета цієї галузі регулювання діяльності органів та установ виконання покарань, адже внутрішньоорганізаційна діяльність та й визначення місця даних органів та установ у системі органів виконавчої влади відноситься до предмета адміністративного права.

На часі розмежування пенітенціарної та управлінської складової діяльності установ та органів виконання покарань. Причому саме предмет кримінально-виконавчого права (без організаційної складової) має бути основою пенітенціарної науки. А управлінська складова - повністю повинна бути віднесена до предмета адміністративного права. Пенітенціарна наука повинна охоплювати комплекс знань правового, психологічного, педагогічного характеру, що дозволить забезпечити процес виконання та відбування покарання в установах та органах ДПтС України.

4. Процес організації виконання покарання, за своєю суттю є специфічною управлінською діяльністю. Специфіка означеної діяльності визначається за об'єктами управління. Об'єктом управління в органах та установах ДПтС України виступають: по-перше, персонал органів та установ ДПтС України, а також засуджені до кримінальних покарань, які відбувають покарання в означених установах та органах; по-друге, службова діяльність, яка здійснюється в установах та органах ДПтС України. Суб'єктами управління в органах та установах ДПтС України визнаються керівники та управляючі апарати, які функціонують на відповідних рівнях і складають у своїй сукупності управляючу підсистему всієї системи даних органів та установ у цілому і кожного окремо.

5. Адміністративна діяльність в органах та установах ДПтС України визначається як урегульована правовими нормами владна, виконавчо-розпорядницька діяльність, яка спрямована на: забезпечення виконання поставлених перед органами та установами ДПтС України завдань та реалізацію визначених функцій щодо здійснення єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних покарань; на упорядкування внутрішньосистемних відносин, які виникають у процесі організації самої системи установ та органів ДПтС України, забезпечення необхідних умов для її функціонування.

ІІ. До основних висновків, які мають теоретичне значення для регулювання окремих аспектів організації взаємодії з різними інституціями, відносимо наступні:

1. Під внутрішньосистемною взаємодією слід розуміти організовану у відповідності з вимогами чинного законодавства, узгоджену за цілями, місцем та часом спільну діяльність підрозділів органів та установ ДПтС України, яка спрямована на досягнення цілей та завдань, передбачених державною політикою у сфері виконання кримінальних покарань.

Особливостями цієї взаємодії є те, що суб`єкти взаємодії є структурними елементами однієї системи (ДКВС України); спільна діяльність має одну пріоритетну, стратегічну мету (реалізація державної політики у сфері виконання кримінальних покарань), проте конкретні тактичні завдання можуть бути різними; відносини взаємодії часто переплітаються з координацією і контрольною діяльністю.

2. Під взаємодією структурних підрозділів установи ДПтС України необхідно розуміти нормативно встановлену, структурно і функціонально закріплену систему спільних або узгоджених за завданнями, напрямками і часом дій, здійснюваних для вирішення оперативних і службових завдань та виконання покладених на ці підрозділи функцій з метою ефективного виконання покарання у виді позбавлення волі.

З метою удосконалення організації взаємодії структурних підрозділів необхідно здійснити наступний комплекс заходів: розробити єдиний нормативно-правовий акт (наприклад, інструкцію) щодо організації взаємодії структурних підрозділів установи виконання покарань; передбачити у посадових інструкціях для працівників УВП відповідні положення щодо організації взаємодії, їхню конкретну компетенцію; внести зміни до низки відомчих нормативних актів з метою врегулювання питань взаємодії; створити в установах виконання покарань єдину інформаційну базу з метою забезпечення безперервної інформаційної взаємодії всіх структурних підрозділів; внести зміни в процес планування, зорієнтувавши його на узгодження дій всіх служб; розвивати практику функціонування оперативних груп з метою удосконалення спільних дій співробітників всіх підрозділів; ввести питання внутрішньоструктурної організації в тематичні плани навчальних закладів, які здійснюють підготовку персоналу ДКВС України, а також до програми службової підготовки практичного персоналу.

3. Взаємодію органів та установ ДПтС України з неурядовими організаціями можна визначити як постійні, об'єктивно обумовлені природою правової держави взаємовідносини органів та установ ДПтС України з інститутами громадянського суспільства в особі неурядових організацій, які відбуваються за спільним задумом (планом), узгоджені за завданнями, напрямами, часом і способами дій для досягнення важливої соціально значимої мети _ підвищення ефективності виконання кримінальних покарань на гуманістичних, демократичних засадах і корекції злочинних проявів у суспільстві.

4. Найчастіше налагоджується взаємодія органів та установ ДПтС України з ОВС. Це обумовлено низкою причин: наявністю у окремих підрозділів ОВС деяких повноважень, пов`язаних з безпосередньою діяльністю у сфері виконання покарань (наприклад, конвоювання засуджених); нормативно встановленими обов`язками ОВС з виконання деяких видів покарань, не пов`язаних з позбавленням волі; організацією ОВС адміністративного нагляду щодо осіб, звільнених з місць позбавлення волі, а також контроль за поведінкою осіб, звільнених умовно-достроково від відбування покарань; необхідність ведення профілактичних та спеціальних обліків; потреба у проведенні інформаційного обміну у сфері боротьби зі злочинністю та іншими правопорушеннями; залучення працівників ОВС до проведення профілактичних заходів (роз`яснення законодавства, проведення бесід, лекцій, семінарів з проблематики попередження наркоманії тощо); проведенням спільних заходів у разі виникнення надзвичайних ситуацій та припинення злочинів, які вчиняються засудженими, спрямованих на порушення нормального порядку функціонування органів та установ ДПтС України (втеч, дій, що дезорганізують роботу установ виконання покарань тощо).

Можна виділити наступні форми взаємодії органів та установ ДПтС України з ОВС: спільна діяльність (проведення заходів) правоохоронної та профілактичної спрямованості, а також в разі виникнення надзвичайних ситуацій; обмін інформацією з питань попередження та припинення різних правопорушень, а також іншої інформації, необхідної для ефективного функціонування суб`єктів взаємодії; технічна співпраця.

5. Взаємодія органів та установ ДПтС України та ЗМІ _ це спільна, погоджена за цілями (завданнями), місцем і часом діяльність персоналу органів та установ ДПтС України та ЗМІ щодо можливості комплексного використання ними всіх наданих засобів в інтересах всіх учасників взаємодії.

Головним призначенням функціонування відомчих ЗМІ повинно стати: формування позитивної громадської думки про діяльність органів та установ ДПтС України, діяльність, спрямована на забезпечення відкритості ДПтС України; своєчасне та об'єктивне інформування української та закордонної громадськості, а також самого персоналу про роботу органів та установ ДПтС України, їх службову діяльність та важливі події у повсякденному житті - тобто розвиток інформаційного простору за участю ДПтС України; надання методичної та інформаційної допомоги засобам масової інформації територіальних органів ДПтС України (у разі наявності останніх); підготовка за участю працівників центрального апарату та його територіальних управлінь виходу у світ друкованих видань і публікацій з проблематики функціонування кримінально-виконавчої служби; моніторинг опублікованих у пресі відомостей і матеріалів з проблематики функціонування кримінально-виконавчої служби, публікації в разі необхідності спростувань на недостовірну або неправдиву інформацію; участь ЗМІ в організації і підтримці інформаційних проектів, у яких поєднуються інтереси ДПтС України та широкої аудиторії; участь у підготовці та виданні різноманітної інформаційно-презентаційної продукції (починаючи від прес-релізів і до виготовлення спеціальних брошур, що сприяють підвищенню позитивного іміджу кримінально-виконавчої системи України); участь в удосконаленні виховної роботи із засудженими; участь друкованих та електронних громадських та відомчих ЗМІ в удосконаленні правового регулювання виконання покарань; формування інформаційної культури особистості працівника ДКВС України.

ІІІ. Практика організації взаємодії органів та установ ДПтС України з державними та неурядовими інституціями, а також її нормативно-правове забезпечення потребує удосконалення. З цієї метою потрібно здійснити комплекс організаційних та правових заходів, спрямованих на зміну існуючого стану.

1. Для оптимізації системи нормативного правового забезпечення правоохоронної діяльності (у тому числі щодо організації інформаційної і практичної взаємодії) необхідно: привести чинну міжвідомчу нормативну правову базу відповідно до цілей і завдань правоохоронних органів, при цьому особливу увагу необхідно звернути на питання обміну оперативною, статистичною і аналітичною інформацією, проведення спільних заходів та ін.; розробити довгострокові програми розвитку взаємодії з органами влади і громадськими організаціями, а також забезпечити їхнє виконання; внести пропозиції до Кабінету Міністрів України щодо вироблення єдиних критеріїв оцінки і системи обліку результатів діяльності правоохоронних органів, раціональному визначенню їхньої компетенції і повноважень; організувати створення міжвідомчого інформаційного банку.

2. Для удосконалення правового регулювання взаємодії правоохоронних органів необхідно розробити новий нормативний правовий акт про організацію взаємодії та координацію діяльності правоохоронних органів, який би відповідав сучасним викликам і надавав би можливості використовувати сучасні форми, види та напрямки взаємодії. Причому нормативне закріплення необхідно здійснити на найвищому рівні у формі закону «Про взаємодію та координацію діяльності правоохоронних органів».

3. З метою підвищення ефективності взаємодії всередині самої системи органів та установ ДПтС України повинні бути уніфіковані та нормативно закріплені форми та напрямки взаємодії між територіальними органами управління та конкретними органами та установами ДПтС України. Для цього необхідно розробити „Порядок взаємодії територіальних органів управління ДПтС України з установами виконання покарань, слідчими ізоляторами та підрозділами кримінально-виконавчої інспекції” і нормативно закріпити його у вигляді інструкції. Упровадження такої інструкції дозволить чітко встановити засади взаємодії на всіх рівнях, визначити конкретні строки проведення спільних заходів, відповідальний персонал, функціональне навантаження. Як результат, можна очікувати структуризацію відносин на усіх рівнях, формування чіткого механізму спільної діяльності.

4. PR-вертикаль ДПтС України не має ефективно сформованої системи і це є безперечним і суттєвим мінусом. Система інформаційно-ресурсного забезпечення повинна складатися із системи спеціальних структурних підрозділів, які б в комплексі забезпечували різні напрямки інформаційної роботи. Тому на часі створення такої системи, яка, на наш погляд, повинна складатися з Центру громадських зв'язків ДПтС України, прес-служби та редакції друкованих органів територіальних органів ДПтС України, а також (за необхідності) прес-центрів територіальних органів ДПтС України.

Нормативне забезпечення процесу створення такої системи ми вбачаємо в прийнятті Положень про Центр громадських зв'язків ДПтС, а також Про прес-центри (прес-служби, прес-групи) територіальних органів ДПтС. Ключовим кроком щодо удосконалення взаємодії органів та установ ДПтС України зі ЗМІ є розробка та впровадження в практичну діяльність Концепції удосконалення взаємодії органів та установ ДПтС України зі ЗМІ.

5. Функції внутрішніх військ МВС України нині тісно переплітаються з діяльністю із забезпечення режимних вимог установ виконання покарань. Такий стан на тлі вимоги систематизації всіх повноважень в сфері діяльності ДКВС України інколи викликає проблеми організації взаємодії в цій сфері. Удосконалення організації цього процесу ми вбачаємо в декількох альтернативних кроках:

­ Створення спеціального підрозділу з конвоювання засуджених та ув`язнених осіб в системі ДКВС України. Для цього необхідно внести зміни до Закону України „Про ДКВС України” в частині визначення системи органів та установ, а також її завдань та функцій і виключити із Закону України „Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України” відповідні компетенційні положення. Наступним кроком є розроблення відповідного Положення про ці підрозділи і порядок їхньої взаємодії з іншими правоохоронними органами.

­ Створення спеціального підрозділу з конвоювання засуджених та ув`язнених осіб в системі ДПтС України, головним завданням якого буде організація конвоювання спецконтингенту у взаємодії з підрозділами внутрішніх військ МВС України. Для цього потрібні зміни та доповнення зазначених вище законів.

­ Удосконалення взаємодії внутрішніх військ МВС України та підрозділів установ та слідчих ізоляторів ДПтС України з метою покращення і налагодження більш чіткої спільної діяльності згаданих підрозділів.

Останній варіант в умовах перманентної економічної кризи і неможливості виділити значні кошти для формування нових підрозділів є найбільш виправданим.

Тому необхідно:

­ Статтю 1 Закону України „Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України” змінити і викласти наступним чином: „внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України входять до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначені для охорони та оборони важливих державних об'єктів, перелік яких установлюється Кабінетом Міністрів України, а також для участі в охороні громадського порядку, боротьбі зі злочинністю, а також забезпечення конвоювання засуджених та осіб, узятих під варту”.

­ Статтю 9 Закону України „Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України” доповнити частиною наступного змісту:

„Внутрішні війська, виконуючи завдання, пов`язані з конвоюванням засуджених та осіб, взятих під варту, ліквідації фактів групової непокори і масових безпорядків в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, ведення розшуку осіб, які здійснили втечу з-під охорони або нагляду взаємодіють з установами та органами ДПтС України”.

­ Розробити нову Інструкцію „Про порядок взаємодії внутрішніх військ МВС України з підрозділами установ та органів ДПтС України при конвоюванні засуджених та осіб взятих під варту, ліквідації фактів групової непокори і масових безпорядків в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, ведення розшуку осіб, які втекли з-під охорони або нагляду”.

6. Взаємодія органів та установ ДПтС України з судом, як правило, відбувається у формі інформаційної співпраці та проведення спільних нарад. Таким чином, усі питання, які вирішуються у взаємодії з судом щодо засуджених можна поділити на наступні категорії: дисциплінарні; зі звільнення; уточнюючі.

Суди при розгляді подань кримінально-виконавчих інспекцій для вирішення питання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням у разі ухилення засудженого від покладених на нього обов`язків на практиці йдуть шляхом застосування положень Кримінально-процесуального кодексу України і звичайно відмовляють у задоволенні таких подань, що призводить до можливості засудженим ухилятися від відбування реальних покарань і безкарності за порушення вимог КВК України щодо відбування покарання з випробуванням. Отже, існує реальна потреба у вирішенні даної правової проблеми шляхом внесення змін до чинного законодавства.

По-перше, необхідно доповнити ч.2. статті 166 КВК України такими словами: „Явка засудженого до суду на розгляд справи за поданням кримінально-виконавчої інспекції не є обов'язковою”;

По-друге, доповнити частину 2 статті 262 КПК України пунктом 3 наступного змісту:

„Розгляд справи за відсутності підсудного допускається лише у виняткових випадках: ... „3) за поданням кримінально-виконавчої інспекції у справах про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання”.

7. Взаємодія органів та установ ДПтС України з підрозділами Служби безпеки України переважно відбувається в наступних напрямах: інформаційний обмін; навчання персоналу; проведення спільних антикорупційних заходів; антитерористична діяльність. Для удосконалення останнього напрямку спільної діяльності ми пропонуємо ч. 6 статті 5 Закону України „Про боротьбу з тероризмом” в частині діяльності ДПтС доповнити наступним реченням: „Керівництво органів та установ ДПтС України надає Антитерористичному центру при Службі безпеки України необхідні сили і засоби; забезпечує допуск задіяних фахівців Служби безпеки України на об`єкти ДПтС України і забезпечує їхнє ефективне використання під час проведення антитерористичних операцій. Спеціальний підрозділ ДПтС України бере участь в операціях з припинення терористичних актів на об'єктах ДКВС України”.

8. У контексті налагодження постійної взаємодії органів та установ ДПтС України з органами праці та соціального захисту населення необхідно в структурі Міністерства соціальної політики України створити структурний підрозділ з питань соціальної адаптації звільнених осіб з місць позбавлення волі. Утворення такого підрозділу у взаємодії з ДПтС України дозволить проводити послідовну спеціалізовану роботу із трудового та соціального влаштування звільнених осіб; формувати нові форми та напрямки такої роботи; удосконалювати правову базу діяльності, спрямованої на соціальну адаптацію звільнених осіб. Також необхідно продовжувати формувати систему установ соціальної адаптації; удосконалювати засади контролю над діяльністю щодо соціальної адаптації; розвивати механізми співпраці між підрозділами через проведення спільних нарад та інформаційного обміну.

Для удосконалення системи соціальної адаптації засуджених пропонуємо, по-перше, передбачити в Законі України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк» норму, якою встановити обов`язок засуджених перед звільненням повідомляти відповідний персонал установ виконання покарань про місце, куди дана особа буде направлятися і обов`язок прямувати до вказаного місця для реєстрації і постановки на облік в ОВС та органів праці та соціального захисту населення і протягом одного року дотримуватися реєстраційно-облікових правил; по-друге, розробити відповідну процедуру і внести зміни до Порядку взаємодії органів і установ виконання покарань, територіальних органів внутрішніх справ, органів праці та соціального захисту населення, центрів зайнятості щодо надання особам, які можуть бути звільнені від відбування покарання та відбули покарання, допомоги в трудовому і побутовому влаштуванні, соціальній адаптації; по-третє, у випадку невиконання вищезазначених правил на ОВС покласти обов`язок щодо розшуку даної особи з подальшим застосуванням до неї правил адміністративного нагляду.

Відповідно передбачити в Законі України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» та Інструкції «Про організацію здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі» положення про встановлення адміністративного нагляду за особами, які звільнилися і порушили правила обліку в ОВС та органах праці та соціального захисту населення.

9. Для удосконалення діяльності щодо залучення неурядових інституцій до функціонування установ та органів ДПтС України, а також захисту прав та законних інтересів засуджених у кожній області необхідно запровадити практику функціонування інституту уповноважених у справах засуджених, які не будуть знаходитись у будь-яких субординаційних відносинах з керівництвом ДКВС України. Для ефективного функціонування цього інституту необхідно створити відповідну правову основу, зокрема, поряд зі змінами на законодавчому рівні (необхідно внести доповнення до Кримінально-виконавчого, Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів) необхідно сформувати відповідну правову базу на регіональному рівні. Таким чином, запровадження нової форми участі громадських інституцій - уповноважених з прав засуджених при обласних радах дозволить повною мірою забезпечувати реалізацію прав засуджених та координувати діяльність із залучення неурядових організацій до співпраці з установами та органами ДПтС України.

10. Для комплексного удосконалення організаційного та правового забезпечення засад управління та взаємодії установ та органів ДПтС України з публічними інституціями, необхідно розробити Стратегію та Концепцію діяльності ДКВС України, в яких визначити пріоритети відкритості служби для публічного моніторингу, забезпечення прав, свобод та законних інтересів засуджених, переходу від кримінально-виконавчого стилю до пенітенціарного управління на всіх рівнях. Передбачити в Плані реалізації означених документів комплекс заходів, спрямованих на більш широке залучення до співпраці публічних інституцій з метою підвищення ефективності функціонування ДПтС України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

1. Гречанюк С.К. Взаємодія Державної кримінально-виконавчої служби України з публічними інституціями: [монографія] / С.К. Гречанюк. - Ірпінь: Національний університет ДПС України, 2011. - 400 с.

2. Зливко С.В., Гречанюк С.К., Мулявка Д.Г. Функціонування Державної кримінально-виконавчої служби України в сучасних умовах: [монографія] - Чернігів: РВВ Чернігівського юридичного коледжу ДДУПВП, 2011. - 161с. (Розділ 2)

Статті у виданнях, що визначені ВАК України як фахові з юридичних наук

1. Гречанюк С.К. Формування системи вимог до недержавних організацій як суб'єктів взаємодії з кримінально-виконавчими установами / С.К. Гречанюк, В.Ф. Усенко // Науковий вісник Національного університету ДПС України - 2007 _ №3 - С.250-255

2. Гречанюк С.К. Окремі питання організації процедури застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення / С.К. Гречанюк // Університетські наукові записки (Часопис Хмельницького університету управління та права) - 2008 _ № 4 (28) - С.245-251

3. Гречанюк С.К. Окремі проблеми застосування адміністративного примусу в діяльності установ по виконанню покарання у виді довічного позбавлення волі / С.К. Гречанюк // Підприємництво, господарство і право - 2009. _ №2 - С.6-9

4. Гречанюк С.К. Сущность управленческих технологий в правоохранительной сфере / С.К. Гречанюк // Підприємництво, господарство і право - 2009. _ №3 - С.35-39

5. Гречанюк С.К. Правові та організаційні аспекти взаємодії кримінально-виконавчих установ з державними інституціями / С.К. Гречанюк, В.Ф. Усенко // Науковий вісник Національного університету ДПС України - 2009 _ №2 (45) - С.233-239

6. Гречанюк С.К. Теоретические аспекты организации и управления деятельностью персонала уголовно-исполнительных учреждений / С.К. Гречанюк // Підприємництво, господарство і право - 2009. _ №10 - С.3-7

7. Гречанюк С.К. Генезис поняття «взаємодія» в теорії управління правоохоронними органами / С.К. Гречанюк // Південноукраїнський правничий часопис (Науковий журнал) - 2009 _ №1(т) - С.47-53

8. Гречанюк С.К. Основні методи реалізації управлінської діяльності начальника територіального органу Державної кримінально-виконавчої служби України / С.К. Гречанюк // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 47. - К.: Ін.-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2010. - С.228-232

9. Гречанюк С.К. Планування як одна з функцій управління установами та органами Державної кримінально-виконавчої служби України / С.К. Гречанюк // Юридична Україна - 2010. _ №6 - С.32-37

10. Гречанюк С.К. Взаємодія підприємств установ виконання покарань з різними інституціями у питаннях їх господарської діяльності / С.К. Гречанюк // Економіка та право. Науковий журнал - 2010 _ №1(26) - С.106-109

11. Гречанюк С.К. Взаємодія установ виконання покарань зі спеціальними державними інституціями по влаштуванню звільнених осіб (організаційно-правові аспекти) / С.К. Гречанюк // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 48. - К.: Ін.-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2010. - С.248-253

12. Гречанюк С.К. Деякі питання організації тюремної системи Великобританії / С.К. Гречанюк // Підприємництво, господарство і право - 2010 _ №7 - С.155-159

13. Гречанюк С.К. Організація взаємодії органів та установ Державної кримінально-виконавчої служби України з засобами масової інформації (окремі питання теорії та практики) / С.К. Гречанюк // Вісник Академії адвокатури України _ 2010 _ №1 (17) - С.37-42

14. Гречанюк С.К. Об`єкт управління в органах та установах Державної кримінально-виконавчої служби України / С.К. Гречанюк // Підприємництво, господарство і право - 2010. _ №9. - С.111-114

15. Гречанюк С.К. Внутрішньоструктурна взаємодія в установах Державної кримінально-виконавчої служби України (теоретичні, управлінські та правові аспекти) / С.К. Гречанюк // Вісник Академії управління МВС. Науковий журнал - 2010. _ №.4 (16) - С.21-26

16. Гречанюк С.К. Поняття, ознаки й особливості взаємодії органів та установ Державної кримінально-виконавчої служби України з державними й неурядовими інституціями / С.К. Гречанюк // Наука і правоохорона _ 2010. _ № 3 - С.144-148

17. Гречанюк С.К. Проблеми правового забезпечення взаємодії установ Державної кримінально-виконавчої служби України з підрозділами державної виконавчої служби України у питаннях реалізації окремих судових рішень / С.К. Гречанюк // Форум права. - 2010. - № 4. - С. 241-244 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-4/10gckocr.pdf

18. Гречанюк С.К. Фактори, які впливають на організацію внутрішньої взаємодії структурних підрозділів установ виконання покарань / С.К. Гречанюк, Д.Г.Мулявка // Наука і правоохорона _ 2010. _ № 4 - С.259-265.

19. Гречанюк С.К. Форми взаємодії органів та установ державної кримінально-виконавчої служби України з державними та неурядовими інституціями / С.К. Гречанюк // Центральноукраїнський правничий часопис - 2011 _ №1 - С.144-150

20. Гречанюк С. К. Державна кримінально-виконавча служба України як суб`єкт інформаційної діяльності та взаємодії зі засобами масової інформації / С.К. Гречанюк // Форум права. - 2011. - № 1. - С. 227-230

21. Гречанюк С.К. Взаємодія Державної кримінально-виконавчої служби України з органами державної влади та місцевого самоврядування / С.К. Гречанюк // Митна справа - 2011 _ №2(74) (частина 2) - С.200-203

22. Гречанюк С.К. Удосконалення правового забезпечення взаємодії установ та органів Державної кримінально-виконавчої служби України з судами / С.К. Гречанюк // Наука і правоохорона _ 2011. _ № 1 - С. 98-102

23. Гречанюк С.К. Організація взаємодії органів та установ Державної кримінально виконавчої служби України з неурядовими інституціями // С.К. Гречанюк // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 51. - К.: Ін.-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2011. - С.495-500

24. Гречанюк С. К. Організація взаємодії органів та установ виконання покарань з органами внутрішніх справ / С.К. Гречанюк // Науковий вісник Національного університету ДПС України - 2011 _ №1 - С.251-256

25. Гречанюк С. К. Адміністративна діяльність та окремі аспекти управління в установах та органах Державної кримінально-виконавчої служби України / С.К. Гречанюк // Право та управління - 2011 _ №1 - C.88-94

Статті, тези доповідей, інші публікації, які додатково висвітлюють зміст дисертації:

1. Гречанюк С.К. Проблеми взаємодії персоналу кримінально-виконавчих установ з органами внутрішніх справ // Проблеми запобігання злочинності в органах та установах виконання покарань: Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції - Чернігів, 2007 - С.30-34

2. Гречанюк С.К. Организация и правовые основы функционирования исправительных учреждений при чрезвычайных ситуациях природного и техногенного характера // Историко-правовые и социально-экономические аспекты развития общества: Тезисы докладов VI межвузовской научно-практической конференции. - Чернигов: Украинско-Российский институт (филиал) МГОУ в г. Чернигове, 2007. - С.122-124

3. Гречанюк С.К. Імплементація міжнародних стандартів щодо кадрового забезпечення пенітенціарних установ у національне законодавство України // Гуманізація кримінальних покарань, як складова процесу євроінтеграції України (Чернігів, 20 червня 2007 p.). - Чернігів, 2007. - С.20-23

4. Посібник для спостережних комісій України / Галай А.О., Гречанюк С.К. та ін. - М.: PRI, 2007. - 196с.

5. Гречанюк С.К. Класифікація заходів адміністративного примусу в діяльності органів та установ Державної кримінально-виконавчої служби України // Актуальні питання юридичної науки: матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Тернопіль, 2008 - С.40-42

6. Гречанюк С.К. Організаційно-правові аспекти громадського контролю за процедурами застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення та заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання - Чернігів: MehDi, 2008. - 60с.

7. Гречанюк С.К. Адміністративна діяльність у пенітенціарній службі Польщі // Историко-правовые и социально-экономические аспекты развития общества: VІІІ межвузовская научно-практическая конференция (г. Чернигов, 15 апреля 2009 года): Материалы докладов и выступлений. - Чернигов: Украинско-Российский институт (филиал) МГОУ в г. Чернигове, 2009. - С.23-24

8. Гречанюк С.К. Сикал М.М. Деякі аспекти прокурорського нагляду за діяльністю виправних центрів // Актуальні питання підвищення ролі громадськості в процесі виправлення та ресоціалізації осіб, які відбувають покарання в органах та установах Державної кримінально-виконавчої служби Україна: Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції (Чернігів, 15 квітня 2008 p.). - Чернігів: Чернігівський юридичний коледж Державного департаменту України з питань виконання покарань, 2008. -С. 15-19

9. Гречанюк С.К. Теоретичні аспекти визначення мети адміністративної діяльності органів та установ Державної кримінально-виконавчої служби України // Захист прав людини як основа гуманізації суспільства [Текст]: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Чернігів, 10 квітня 2009 p.). - Чернігів: Чернігівський державний інститут права, соціальних технологій та праці, 2009. - С.41-44

10. Гречанюк С.К. Методологічні засади пенітенціарної діяльності держави / С.К. Гречанюк // Формування стратегії регіонального розвитку в умовах глобальної економічної кризи. Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції - Чернігів: ЧІ МАУП, 2009. - с.64-69

11. Гречанюк С.К. Взаємодія установ виконання покарань з державними органами та неурядовими організаціями - Чернігів: MehDi, 2009. _ 160с.

12. Гречанюк С.К. Теоретичні аспекти взаємодії органів та установ Державної кримінально-виконавчої служби України з неурядовими інституціями / С.К. Гречанюк // Проблеми правотворчості очима науковців: матеріали міжнародної Інтернет-конференції (Частина 1) - Тернопіль, 2010 - 54-55

13. Гречанюк С.К. Взаємодія територіальних органів управління ДКВС України з установами виконання покарань, слідчими ізоляторами та підрозділами КВІ, які знаходяться під їх юрисдикцією / С.К. Гречанюк // Збірка тез доповідей ІV Міжрегіональної науково-практичної конференції «Тенденції розвитку сучасного українського права: теоретичні та практичні проблеми» (01-03 вересня 2010р. м. Запоріжжя) - Запоріжжя: Запорізька міська громадська організація «Озима», 2010 - С.9-10

14. Гречанюк С.К. Теорія взаємодії в правоохоронних органах як складова теорії управління та навчальна дисципліна / С.К. Гречанюк // Адміністративне право в сучасному вимірі: Матеріали ІV науково-практичного семінару Київського національного університету внутрішніх справ (14 травня 2010 р., м.Київ) - К.: ФОП Ліпкан О.С., 2010 - С.120-122

15. Гречанюк С.К. Особливості організації взаємодії органів та установ Державної кримінально-виконавчої служби України з державними та неурядовими інституціями / С.К. Гречанюк // Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку: зб. матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції (15-16 травня 2010р., м.Суми) / Сумська філія Харківського національного університету внутрішніх справ - Суми: ФОП Ляпощенко Л.Г., 2010. - С.468-470