У підрозділі 4.2 “Правовий статус кооперативів окремих видів” основна увага зосереджується на вміщених у законодавчих актах приписах, які визначали правоздатність кооперативів окремих видів (споживчих, сільськогосподарських, промислових, кредитних, житлових і деяких інших) та механізм її реалізації. Нормативний зміст регульованих кооперативним законодавством відносин співставляється з їх фактичним змістом, чому слугують статистичні відомості, свідчення учасників подій тощо.

Правовий статус кооперативних організацій та їх членів (кооператорів-пайовиків як членів товариств і первинних кооперативів як членів спілок) з огляду на особливості соціально-економічної, ідеологічної та політико-правової ситуації в радянській Україні 1920-х рр. розглядається: по-перше, в контексті боротьби між традиціями кооперативного руху, що знаходять вираження в кооперативних принципах, і впливом (за допомогою законодавства, інших юридичних і неюридичних засобів), спрямованим на захист інтересів радянської держави; по-друге, в площині співвідношення приватно- й публічно-правових елементів у механізмі юридичної регламентації прав та обов'язків суб'єктів кооперативної діяльності; по-третє, під кутом зору трансформації правових форм взаємодії кооперації з державою.

Подана в дисертації характеристика законодавчої регламентації правового статусу кооперативів ґрунтується на їх видовій різноманітності та динаміці змін у їх правоздатності. Очевидно, що відсутність єдиних законодавчо закріплених підходів до визначення правового статусу кооперативних організацій відображала, крім іншого, небажання носіїв державної влади зв'язувати себе законом й обмежувати можливості оперативних змін у державному регулюванні кооперації окремого виду з урахуванням політичної й економічної доцільності поточного моменту.

На етапі згортання непу адміністративно-командний тиск найгостріше відчули кредитна й сільськогосподарська галузі кооперації. Перша наприкінці десятиліття припинила своє існування юридично, другу в основній її частині (обслуговуючу кооперацію) спіткала така ж доля, а інша її частина (виробнича кооперація) фактично втратила риси кооперативності. Споживча й промислова кооперація продовжували існувати в деформованому вигляді, відрізняючись від державних підприємств лише деякими формально-юридичними ознаками. Насильницькі заходи щодо знищення кооперативів одних видів і трансформації відповідно до потреб диктаторської влади кооперативів інших видів яскраво продемонстрували формально-декларативне значення закону в практичній діяльності партійних і державних органів.

У підрозділі 4.3 “Право кооперативного членства та його законодавче закріплення” з'ясовано підходи радянського законодавця до регламентації набуття членства у кооперативах різних видів, правового статусу члена кооперативу, а також окреслено характерні риси правосвідомості кооператорів як чинника правоутворення й правореалізації у сфері кооперативних відносин.

Правове регулювання набуття кооперативного членства здійснювалося за класовим принципом. Говорячи про особливості законодавчої регламентації набуття членства у кооперативах, радянські правники обстоювали існування “специфічної кооперативної правоздатності” як такої, що не збігалася із загальною цивільною правоздатністю.

Крім заполітизованості, основними вадами правового регулювання відносин кооперативного членства в радянській Україні 1920-х рр. були непослідовність, наявність прогалин, відсутність єдиних підходів до регулювання членства в кооперативах усіх видів, невідповідність відомчих нормативних й інтерпретаційних актів змісту законів.

З огляду на природу кооперативного товариства як добровільного об'єднання осіб питання про правовий статус члена кооперативу слід вважати одним із центральних у правовому регулюванні кооперативних відносин. Однак радянська юридична доктрина зумовила переміщення цього питання на периферію уваги законодавця: в основних законах про кооперацію (за окремими винятками) не містилося розділів, які б системно закріплювали права члена кооперативу, тоді як за своїм значенням і обсягом статті такого змісту мали б становити центральний розділ кожного статусного закону.

Загалом законодавча регламентація прав і обов'язків членів кооперативів, її розвиток на різних етапах досліджуваного періоду засвідчує поєднання класового підходу з підходами до регламентації правового статусу члена-пайовика, що сформувалися в дорадянський період, ґрунтувалися на кооперативних принципах, стали надбанням кооперативної правосвідомості й у силу соціально-психологічної інерції виявлялися в статутній нормотворчості. Результативність впливу класового підходу на кооперативне життя можна пояснити низьким рівнем розвитку як кооперативної свідомості, так і правової культури учасників кооперативного руху.

П'ятий розділ “Державні органи і кооперативні об'єднання як суб'єкти взаємодії щодо створення та реалізації кооперативного законодавства УСРР 1920-х рр.” складається з двох підрозділів, що присвячуються визначенню правового статусу й характеристиці основних напрямів діяльності державних органів і кооперативних об'єднань, які брали безпосередню участь у створенні та реалізації кооперативного законодавства УСРР 1920-х рр., висвітленню організаційних особливостей підготовки та прийняття законодавчих актів про кооперацію.

У підрозділі 5.1 “Головний кооперативний комітет при РНК УСРР - центральна ланка у системі відносин держави і кооперації” на підставі аналізу законодавчих актів, архівних документів та інших матеріалів визначено сукупність державних і кооперативних організацій, які були функціонально об'єднані навколо Головного кооперативного комітету для розробки і організації виконання актів кооперативного законодавства.

Організаційний механізм реалізації політики партійно-державної верхівки щодо кооперації в УСРР 1920-х рр., оформлення політичних рішень “у радянському порядку” (в тому числі у формі законів) включав систему державних органів, які мали повноваження у сфері регулювання й контролю за діяльністю кооперативних організацій, всеукраїнські центри кооперації окремих видів і міжгалузеві кооперативні ради, а також органи управління кооперативних організацій нижчого рівня. З формального боку інтегруючою ланкою цієї системи виступав Головний кооперативний комітет при РНК УСРР зі своїми місцевими органами. Діяльність Головкооперкому мала організаційний зміст і була пов'язана передусім з розробкою проектів законодавчих актів про кооперацію. Фактично управління кооперацією забезпечувалося насамперед діяльністю партійних структур, які внаслідок більшовизації кооперативних організацій створили в них потужні центри впливу. Діяльність останніх, поєднана з “чистками” кадрового складу і впливом деяких інших чинників, призвела до втрати кооперацією значної частини досвідчених керівників.

Система кооперативних комітетів як специфічна складова державного апарату УСРР існувала протягом усього періоду непу, зазнавши істотних змін лише в останні його роки. З посиленням планових засад в народному господарстві, заміщенням координаційних зв'язків відносинами жорсткого адміністративного підпорядкування представники деяких наркоматів усе активніше виступали за встановлення прямих зв'язків з відповідними галузями кооперації без опосередкування їх Головкооперкомом. Кооперативні центри сприймали ідею такої реорганізації негативно, вбачаючи в ній запозичення російської практики.

У другій половині 1920-х рр. у кооперативних системах СРСР вибудовувалася жорстка владна вертикаль, подібна до тих, що існують у державних відомствах. В УСРР утвердилась трирівнева структура кооперативних систем, яка включала низову ланку (первинні кооперативи), регіональну спілку (губернську, окружну) і республіканський кооперативний центр. Система кооперативних спілок доповнювалася спільними для всіх галузей кооперації кооперативними радами.

Управлінський апарат кооперативних об'єднань виконував функцію “передавального паса” між державно-партійним керівництвом і низовою кооперацією. Держава використовувала кооперативні спілки як інструмент втягнення кооперації до єдиної системи державного планування й управління. Проте вищі спілкові об'єднання не лише були “буфером” між державною волею й самодіяльністю учасників кооперативного руху: певною мірою з волі партійного керівництва вони виступали в ролі контролера державних структур. Партія намагалася (через законодавче оформлення своїх рішень) упорядкувати взаємовідносини державних органів з кооперацією, обмеживши державне втручання в оперативну діяльність останньої, але залишаючи при цьому широко відкритим прямий канал власного впливу на кооперативне життя.

У підрозділі 5.2 “Кодифікаційна діяльність у галузі кооперативного законодавства УСРР: організаційні аспекти” з'ясовуються організаційні засади діяльності правників-кооператорів радянської України щодо систематизації кооперативного законодавства, а також тенденції і нереалізовані можливості його розвитку.

Показано, що взаємодія державних органів і кооперативних об'єднань у сфері законотворчості найвиразніше виявилась у царині кодифікаційної діяльності. Робота з кодифікації кооперативного законодавства в УСРР відбувалася за трьома етапами, що відповідають часу розробки і проходження в законодавчих органах трьох проектів - Кодексу законів про кооперацію УСРР (1923 - 1925 рр.), першого і другого проектів “Основ кооперативного законодавства СРСР” (1926 - 1929 рр.). Серед провідних учасників цієї роботи були фахівці всеукраїнських кооперативних центрів, які на рівноправних засадах взаємодіяли між собою та з представниками державними відомств, делегованими до складу Кодифікаційної комісії. На останньому етапі участь правників-кооператорів у кодифікаційній діяльності була мінімізована й проходження проекту урядом УСРР припинено. Багаторічні напрацювання досвідчених фахівців у галузі кооперативного права загалом не знайшли практичного втілення в єдиному кодифікованому акті, хоча частково й були використані для поліпшення чинного законодавства.

Встановлено, що головною перешкодою для схвалення підготовлених українськими правниками законопроектів стала діяльність законодавчих органів Союзу РСР, які на порушення положень Конституції СРСР видавали законодавчі акти про кооперацію з питань, віднесених до компетенції органів влади союзних республік. Попри протести останніх і загальне невдоволення у кооперативних колах УСРР розвиток союзного кооперативного законодавства невпинно продовжувався.

У дисертації здійснено наукову реконструкцію комплексу правових явищ, який досі не знаходив адекватного (у фактологічному та методологічному аспектах) відображення в картині минулого, створеній історико-правовою наукою. Розв'язання зазначеної наукової проблеми досягнуто шляхом комплексного вивчення генези, нормативного змісту, концептуальних та організаційних засад створення і реалізації кооперативного законодавства УСРР 1920-х рр., теоретико-методологічних основ його аналізу. Результати реалізації дослідницької мети дозволяють сформулювати такі висновки:

1. Кооперативне законодавство в межах історико-правового дослідження доцільно осмислювати в різних контекстах, найширший з яких утворює правова реальність у всій багатоманітності її проявів, а один з найближчих - взаємодія держави і кооперації. Ця взаємодія є важливою складовою механізму відтворення кооперації як соціального інституту, який, як і кожний інститут, має подвійну (ідейну та матеріальну) природу. Відтак, взаємодія держави і кооперації у сфері законотворення повинна розглядатися в ідейній (як взаємодія кооперативної ідеї та офіційної ідеології) та в матеріальній (як соціальні контакти учасників законотворчості) площинах. Так само двохаспектно слід підходити до аналізу взаємодії держави і кооперації у сфері законовиконання.

2. Кооперація є складним за своєю природою соціальним явищем, що певним чином взаємодіє з державою і має багатогранний прояв у праві. Квінтесенцією сутності кооперації, її ідейним, нормативним за своїми властивостями стрижнем, навколо якого організується соціальна взаємодія учасників кооперативних відносин та повинні будуватися відносини кооперативних організацій з державою, виступають принципи кооперації, які є модифікацією низки загальносоціальних принципів. За наявності всіх ланок механізму матеріалізації кооперативних принципів у праві, зокрема, шляхом закріплення в законодавстві, та їх інтеграції вже як правових, переважно галузевого рівня, засад до цілісної та взаємоузгодженої системи принципів права певної держави відбувається формування своєрідного каркасу, на якому будується механізм правового регулювання кооперації.

Історія кооперативного руху в цивілізаційному ракурсі дає фактичні підстави для виокремлення двох протилежних за своєю суттю моделей правового регулювання кооперації - ліберальної й авторитарної. Актуалізація тієї чи іншої моделі та, відповідно, характер взаємин кооперації з державною владою значною мірою залежать від рівня розвитку кооперативів як інституту громадянського суспільства. Високий рівень цього розвитку та демократичний політичний режим у суспільстві забезпечують партнерський характер відносин держави і кооперації. Формула партнерства передбачає що: 1) держава, будучи обмеженою правовим законом, використовує кооперацію для вирішення різноманітних соціально-економічних завдань; 2) кооперація використовує державу як публічно-владну опору для упорядкування й легалізації своєї діяльності, утвердження нормативних засад свого життя, надання їм нової (юридичної) якості й форми, окреслення соціального простору, в якому учасники кооперативного руху можуть безперешкодно (під державно-правовим захистом) самовиражатися й самореалізуватися.

Фокусом, у якому доцільно розглядати відносини держави і кооперації, є кооперативне законодавство, яке під таким кутом зору виступає не лише як форма вираження державної волі, а передусім як засіб збалансування зазначених відносин, вираження динамічної рівноваги їх розвитку.

3. Формування законодавчої основи правового регулювання кооперативних відносин у радянській Україні перебувало в тісному зв'язку з процесами в ідеологічній сфері. Ідеологи держави диктатури пролетаріату сприймали кооперацію лише як технічний інструмент осучаснення соціально-економічної структури суспільства. Зазначена ідеологічна настанова втілилася в діяльності державних органів, які покликані були керувати кооперацією, та у змісті законодавчих актів про кооперацію.

Генеза радянського кооперативного законодавства була невід'ємною складовою процесу становлення нового “революційного” права. З погляду ідеологів останнього в ньому не знаходилося місця для приватного права, у царині якого функціонували кооперативні організації. Трансформація чинного в Україні початку 1920-х рр. кооперативного законодавства відбувалася під визначальним впливом двох чинників: рецепції права РСФРР та пріоритету революційної правосвідомості над іншими джерелами права. Революційна правосвідомість диктувала керівникам радянської держави “воєнно-комуністичні” методи й заходи перебудови кооперації, в результаті застосування яких кооперація втратила свою приватно-правову природу, господарську та організаційну самостійність і перетворилася на додаток до державно-господарського механізму.

4. Відмова партійно-державної верхівки від політики “воєнного комунізму” супроводжувалася демократизацією державно-правового життя в роки непу. Розвиток радянського законодавства цього періоду відбувався в умовах гострої ідейної боротьби, яка була закономірним наслідком відновлення владою певних елементів плюралізму в ідеологічній та науковій сферах. Складову цієї боротьби становило протистояння між науковими і псевдонауковими концепціями розвитку як кооперації, так і юридичного права. Проте партійно-державна верхівка спиралася не на науку, а на офіційну ідеологію, несумісну як з “буржуазною” юридичною ідеологією, так і з класичною кооперативною ідеєю.

5. Потреба в законодавчому забезпеченні здійснення непу зумовила масштабну кодифікаційну діяльність, у тому числі в галузі кооперативного права, певне відродження приватно-правових елементів у правовій системі. Впродовж 1921-1922 рр. набули законодавчого закріплення основні принципи державної політики щодо кооперації. Вона одержала значно більше самостійності, ніж у роки “воєнного комунізму”, але державної опіки остаточно позбутися не змогла.

З проголошенням непу радянська влада не відмовилася від принципових засад політики щодо кооперації, вироблених у роки “воєнного комунізму”: вони лише були пристосовані до нових економічних умов. Система реєстрації кооперативів повною мірою не повернулася до явочного принципу. Примусовість членства у споживчій кооперації була скасована лише через три роки після проголошення непу. Як і в роки “воєнного комунізму”, кооперація розглядалася як знаряддя пролетарської держави. Пільги й переваги, надані кооперації, покликані були це знаряддя вдосконалити. Попри деякі коливання в способах забезпечення, залишився незмінним класовий характер кооперації, що полягав в обмеженні членських прав “нетрудових елементів”. Перебудова суспільства на соціалістичних засадах, як нав'язана кооперації більшовицьким режимом стратегічна мета її діяльності, виправдовувала щільну державно-партійну опіку й відхід від фундаментальних кооперативних принципів у багатьох питаннях кооперативного життя.

6. Кооперативне законодавство УСРР являло собою відкриту й штучну систему, що мала власне ядро - сукупність приписів, призначених для регулювання внутрішньокооперативних відносин, але все більше втягувалася в орбіту господарського законодавства з його публічно-правовою спрямованістю й великою кількістю нормативно-правових актів міжгалузевого характеру. З розвитком загальносоюзного кооперативного законодавства, його кількісним зростанням і набуттям приписами законів СРСР більшої конкретності місцеві (республіканські) особливості правового регулювання кооперативних відносин усе більше нівелювалися. Але тенденція до уніфікації радянського кооперативного законодавства так і не призвела до створення кооперативного кодексу чи загальнокооперативного закону. Вочевидь, влада не вважала це доцільним: систематизація й підвищення стабільності кооперативного законодавства та зростання його ролі дисонували б з “великими” й іншими “стрибками” у політиці більшовицької партії.

7. Організаційний механізм створення і реалізації кооперативного законодавства в УСРР, маючи доволі складну структуру, був інтегрований навколо Головного кооперативного комітету при РНК УСРР. Наявність спеціального органу, який відав кооперативними справами, становила головну особливість системи органів державного управління кооперацією в УСРР. Фактично ж керівництво кооперацією забезпечувалося насамперед діяльністю партійних структур, які шляхом комунізації кооперативних організацій створили в них потужні центри впливу та забезпечували послідовну й невпинну трансформацію кооперативних систем відповідно до загальних тенденцій розвитку країни. Практичний імператив “оволодіння” інститутами громадянського суспільства, в тому числі кооперацією, визначав поведінку партійно-державної бюрократії, її прагнення перебудувати на засадах “плановості” всі основні сфери суспільного життя та схильність до репресивних методів практичної реалізації своєї політики, що неминуче позначилося не лише на долі окремих учасників кооперативного руху, але й на самому існуванні кооперації.

8. Внаслідок дії багатьох чинників кооперація на момент захоплення влади більшовиками не встигла сформуватися як повноцінний інститут громадянського суспільства і тому не змогла чинити дієвий опір свавіллю диктаторської влади. Головним чинником, що впливав на формування кооперативного законодавства, практику його реалізації та розвиток кооперативного руху загалом слід вважати соціокультурний (психологію, рівень розвитку кооперативної свідомості й правової культури учасників кооперативного руху).

Для партійно-державного керівництва, яке уособлювало “диктатуру пролетаріату”, законодавство виступало лише як засіб, інструмент політичного панування, одностороннього впливу на кооперацію. Для учасників кооперативного руху, переважну частину якого складало селянство, в силу особливостей (порівняно низького рівня розвитку) їх кооперативної, політичної і правової свідомості законодавство не стало засобом протилежного за спрямованістю впливу, який зазвичай здійснює потужний громадський рух на державну владу. За умов двосторонньої відмови від діалогу як принципу і механізму гармонійного розвитку суспільства рівновага в системі відносин кооперації та держави була нестійкою і відразу після зміцнення однієї зі сторін була порушена, що призвело до згортання кооперативного руху.

9. Осмислення минулого в пошуках шляхів вирішення сучасних проблем і вироблення на основі аналізу історичного досвіду орієнтованих на практичне застосування пропозицій доцільно здійснювати з урахуванням того, що “перенесення” цього досвіду на теперішній ґрунт можливе лише умовно: кожний локалізований у часі людський світ є динамічним системним цілим, у якому будь-який елемент є рефлекторним відображенням інших. Вивчаючи минуле, ми можемо лише одержати інтелектуально-психологічні імпульси для того, щоб зробити сьогодні певний вибір з наявних альтернатив.

Засади сучасного правосвітогляду, до яких слід віднести принципи розмежування права і закону, людиноцентризму (і, відповідно, заперечення державоцентризму) та визнання того, що право твориться не державою, а суспільством, спонукають до того, щоб усупереч поширеному алгоритму адресувати свої пропозиції передусім громадським інституціям, а не державним органам.

Ураховуючи зазначене, вважаємо, що історія кооперативного законодавства УСРР 1920-х рр. та взаємодії держави і кооперації є уроком насамперед для кооперативних організацій та інших інститутів громадянського суспільства, яким доцільно:

- чітко усвідомлювати, що сприятливе для кооперації законодавство зазвичай виникає як наслідок організованих зусиль громадськості за умов високої активності членів кооперативних організацій і належного рівня розвитку їх кооперативної і правової свідомості;

- формувати розуміння кооперативного законодавства (при збереженні поваги до чинного закону) як сфери взаємодії державних органів і кооперативних організацій, а не одностороннього веління державної влади;

- на основі усвідомлення соціальної сутності і стадійності процесу правоутворення формувати у своїх членів і державних службовців розуміння того, що ідейною основою кооперативного законодавства, крім певних власне правових принципів, мають бути фундаментальні кооперативні принципи, які є продуктом (нормативним вираженням) фактичних відносин у кооперативах і їх об'єднаннях;

- використовувати всі наявні можливості участі представників кооперативних організацій у роботі робочих груп з розробки проектів законодавчих актів про кооперацію, організовувати внутрішньокооперативне і загальногромадське обговорення проектів законодавчих актів про кооперацію;

- зміцнюючи зв'язки з недержавними організаціями різних видів, використовувати можливості об'єднаних дій, спрямованих на розвиток законодавства і внесення до нього бажаних змін;

- активно використовувати потенціал юридичних служб, наявні можливості захисту прав і законних інтересів кооперативних організацій і їх членів для вдосконалення у співпраці з органами державної виконавчої влади, правоохоронними і судовими органами й органами місцевого самоврядування процесу законовиконання у сфері кооперативних відносин.

Здійснене в межах завдань дисертаційної роботи комплексне вивчення кооперативного законодавства УСРР дало переконливі докази вагомості цього масштабного і складного правового явища у житті українського суспільства 1920-х рр. Зазначене дозволяє висловити припущення про доцільність відповідного корегування змісту навчальних програм з історії держави і права України, зокрема, в частині:

- збільшення обсягу інформації про законодавче регулювання кооперативних відносин в УСРР указаного періоду;

- висвітлення генези радянського кооперативного законодавства у взаємозв'язку з трансформацією приватного права й інститутів громадянського суспільства;

- подолання усталених стереотипів розуміння кооперації лише як об'єкта державно-правового впливу та інструмента економічної політики радянської держави.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Індивідуальна монографія

1. Гладкий С. О. Кооперативне законодавство УСРР 1920-х років як явище правової реальності / С. О. Гладкий. - Полтава : РВВ ПУЕТ, 2010. - 521 с.

Рецензії:

Захарченко П. П. Кооперативне законодавство УСРР 1920-х рр.: комплексне історико-правове дослідження / П. П. Захарченко // Держава і право : зб. наук. праць. Юрид. і політ. науки. Вип. 50. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2010. - С. 755-758.

Шевченко А. Є. Нове дослідження в галузі історико-правової науки / А. Є. Шевченко // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності : зб. наук. праць. - 2010. - № 4 (43). - С. 265-269.

Статті у наукових фахових виданнях ВАК України

2. Гладкий С. О. Теоретико-правові аспекти дослідження історії кооперації радянської України 20-х років ХХ століття / С. О. Гладкий // Науковий вісник Ужгородського національного університету. - 2007. - Серія “Право”. Вип. 7. - С. 163-167.

3. Гладкий С. О. Кооперативи: поняття і правова природа (історичний аспект) / С. О. Гладкий // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України : наук.-практ. зб. - 2008. - № 1 (43). - С. 35-41.

4. Гладкий С. О. Кооперативні принципи - методологічна основа правового регулювання кооперації (історичний аспект) / С. О. Гладкий // Науковий вісник Ужгородського національного університету. - 2008. - Серія “Право”. Вип. 9. - С. 340-344.

5. Гладкий С. Кооперація, держава, право: теоретична модель історико-правового аналізу взаємозв'язків / С. Гладкий // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 5. - С. 17-20.

6. Гладкий С. О. Правове регулювання кооперації: авторитарна модель та її ліберальна альтернатива (історичний аспект) / С. О. Гладкий // Часопис Київського університету права. - 2008. - № 2. - С. 28-33.

7. Гладкий С. О. Кооперація як об'єкт історико-правового пізнання у контексті системного підходу / С. О. Гладкий // Держава і право : зб. наук. праць. Юрид. і політ. науки. Вип. 39. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2008. - С. 132-139.

8. Гладкий С. Держава і кооперація в Україні в контексті становлення громадянського суспільства (історико-правовий аспект) / С. Гладкий // Юридична Україна. - 2008. - № 4. - С. 22-27.

9. Гладкий С. Кооперативна ідея і правова ідеологія в радянській Україні: анатомія антагонізму / С. Гладкий // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 6. - С.75-78.

10. Гладкий С. О. Законодавство як “вісь” у відносинах кооперації з державою (історико-правовий аспект) / С. О. Гладкий // Держава і право : зб. наук. праць. Юрид. і політ. науки. Вип. 40. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2008. - С. 64-71.

11. Гладкий С. О. Трансформація кооперативного законодавства УСРР під впливом політики “воєнного комунізму” / С. О. Гладкий // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права. - 2008. - № 3 (27). - С. 6-12.

12. Гладкий С. Правові аспекти відносин кооперації з державою в УСРР 20-х років ХХ ст. (історіографічний огляд) / С. Гладкий // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 7. - С. 91-94.

13. Гладкий С. Ідейні джерела кооперативного права УСРР років неп / С. Гладкий // Юридична Україна. - 2008. - № 7. - С. 8-13.

14. Гладкий С. Кооперативне законодавство як засіб модернізації суспільства в радянській Україні періоду неп / С. Гладкий // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 8. - С. 90-94.

15. Гладкий С. О. Правовий статус члена кооперативу: законодавча регламентація в УСРР років неп / С. О. Гладкий // Часопис Київського університету права. - 2008. - № 4. - С. 29-34.

16. Гладкий С. О. Законодавча регламентація набуття кооперативного членства в УСРР періоду неп / С. О. Гладкий // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права. - 2008. - № 4 (28). - С. 25-29.

17. Гладкий С. Правовий статус кооперативу як вияв особливої місії кооперації в УСРР 20-х років ХХ ст. / С. Гладкий // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - № 11. - С. 32-35.

18. Гладкий С. О. Головний кооперативний комітет у відносинах кооперації з державою в УСРР 1920-х років / С. О. Гладкий // Держава і право : зб. наук. праць. Юрид. і політ. науки. Вип. 45. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2009. - С. 164-171.

19. Гладкий С. Система органів державного управління та контролю за кооперацією в УСРР 1920-х років / С. Гладкий // Юридична Україна. - 2009. - № 8. - С. 4-9.

20. Гладкий С. О. Етапи розвитку і структура законодавства про кооперацію УСРР 1920-х років / С. О. Гладкий // Часопис Київського університету права. - 2009. - № 3. - С. 30-35.

21. Гладкий С. Кодифікація кооперативного законодавства в УСРР 1920-х років / С. Гладкий // Юридична Україна. - 2009. - № 10. - С. 21-27.

22. Гладкий С. Кооперативні об'єднання в організаційному механізмі реалізації законодавства про кооперацію в УСРР у 20-х рр. 20 ст. / С. Гладкий // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - № 12. - С. 138-141.

23. Гладкий С. О. Правовий статус кредитних кооперативів в УСРР 1920-х років / С. О. Гладкий // Держава і право : зб. наук. праць. Юрид. і політ. науки. Вип. 47. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2010. - С. 94-100.

24. Гладкий С. Право кооперативної власності в УСРР 20-х років ХХ століття / С. Гладкий // Право України. - 2010. - № 8. - С. 197-202.

25. Гладкий С. О. Законодавчі засади правового статусу сільсько-господарських кооперативів в УСРР 20-х років ХХ ст. / С. О. Гладкий // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права. - 2010. - № 1 (33). - С. 11-15.

26. Гладкий С. О. Правовий статус промислових кооперативів за законодавством УСРР 1920-х років / С. О. Гладкий // Часопис Київського університету права. - 2010. - № 2. - С. 14-17.

27. Гладкий С. Правовий статус житлових кооперативів в УСРР 1920-х років / С. Гладкий // Підприємництво, господарство і право. - 2010. - № 8. - С. 129-132.

28. Гладкий С. О. Правовий статус споживчих кооперативів в УСРР 1920-х років / С. О. Гладкий // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. - 2010. - Серія “Право”. Вип. 7. - № 919. - С. 156-161.

Статті, тези, доповіді, у яких додатково відображені наукові результати дослідження

29. Гладкий С. О. Законодавство про споживчу кооперацію в Україні першої третини ХХ століття / С. О. Гладкий // Вісник Львівської комерційної академії. - Серія екон. Вип. 21. - Львів : Вид-во ЛКА, 2006. - С. 266-272.

30. Гладкий С. О. Взаємини кооперації і влади: українська практика у контексті іноземного досвіду (історико-правовий аспект) / С. О. Гладкий // Вивчення та впровадження в Україні іноземного досвіду вдосконалення діяльності органів влади : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., 6 груд. 2006 р. - Полтава : РВЦ ПУСКУ, 2007. - С. 48-51.

31. Гладкий С. О. Людина, кооперація і влада в Україні: проблема гармонізації відносин у контексті історичного досвіду / С. О. Гладкий // Інноваційні технології у наукових дослідженнях і навчальному процесі вищого закладу освіти : матеріали Четвертої Всеукр. наук.-практ. конф., Полтава, 26-27 квіт. 2007 р. - Т. 2. - Полтава : ПІЕП, 2007. - С. 85-87.

32. Гладкий С. О. Принципи кооперації як методологічна основа регулювання кооперативних відносин / С. О. Гладкий // Актуальні проблеми права : матеріали регіон. наук.-практ. конф., 16 трав. 2007 р. - Полтава : ПІЕП, 2007. - С. 50-54.

33. Гладкий С. О. Історіографічні аспекти дослідження кооперативного законодавства радянської України доби НЕП / С. О. Гладкий // Актуальні проблеми правового регулювання: сучасний стан, досвід і завдання по удосконаленню : матеріали регіон. наук.-практ. конф., 14 лист. 2007 р. - Полтава : ПІЕП, 2007. - С. 26-30.

34. Гладкий С. Взаємини держави та кооперації в контексті становлення громадянського суспільства в Україні / С. Гладкий // Вісник державної служби України. - 2008. - № 1. - С. 86-89.

35. Гладкий С. О. Кооперація в процесі становлення громадянського суспільства: український досвід у світовому контексті / С. О. Гладкий // Вивчення та впровадження в Україні іноземного досвіду удосконалення діяльності органів влади : матеріали ІІ Всеукр. наук.-практ. конф., 4 груд. 2007 р. - Полтава : РВВ ПУСКУ, 2008. - С. 75-77.

36. Гладкий С. О. Кооперативне законодавство як засіб модернізації суспільства: вітчизняний досвід років неп / С. О. Гладкий // Інноваційний розвиток середовища життєдіяльності людини : матеріали П'ятої Всеукр. наук.-практ. конф., Полтава, 24-25 квіт. 2008 р. - Т. 1. - Полтава : ПІЕП, 2008. - С. 38-39.

37. Гладкий С. О. Держава, право, кооперація: теоретична модель аналізу взаємозв'язків у контексті вітчизняної історії першої чверті ХХ століття / С. О. Гладкий // Громадянське суспільство в Україні: проблеми формування та перспективи розвитку : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., 23-24 трав. 2008 р. - Полтава : РВВ ПУСКУ, 2008. - С. 35-37.

38. Гладкий С. О. Правовий статус споживчих кооперативів в Україні років неп / С. О. Гладкий // Споживча кооперація ХХІ століття: уроки трансформаційних реформ і перспективи розвитку : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., 20-21 лист. 2008 р. - Полтава : РВВ ПУСКУ, 2008. - С. 12-14.

39. Гладкий С. Кооперація і право у роки визвольних змагань українського народу (1917-1920) / С. Гладкий // Полтавська Петлюріана. - Число 7 : матеріали восьмих Петлюрівських читань, проведених у Полтаві 23 трав. 2006 р. - Полтава, 2009. - С. 69-85.

40. Гладкий С. О. Спеціальний державний орган регулювання кооперації: історичний досвід і потреби сьогодення / С. О. Гладкий // Вивчення та впровадження в Україні іноземного досвіду удосконалення діяльності органів влади : матеріали ІV Всеукр. наук.-практ. конф. за міжнар. участю, 24 лист. 2009 р. - Ч. ІІ. - Полтава : ПолтНТУ, 2009. - С. 24-27.

41. Гладкий С. О. Епістемологічний аспект обґрунтованості історико-правового вивчення кооперативного руху / С. О. Гладкий, Г. В. Лаврик // Міжнародний кооперативний рух: історичний досвід і сучасна практика : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., 15-16 квіт. 2010 р. - Полтава : РВВ ПУСКУ, 2010. - С. 27-30.

42. Гладкий С. О. Правовий статус як вияв правосвідомості учасників кооперативного руху в УСРР 1920-х років / С. О. Гладкий // Реалізація і захист прав та свобод людини і громадянина в Україні : зб. статей ІІ Всеукр. наук.-практ. конф., Полтава, 28 квіт. 2010 р. - Полтава : ПІБ МНТУ, 2010. - С. 29-34.

43. Гладкий С. О. Кооперативне членство як явище правової дійсності в УСРР 1920-х років / С. О. Гладкий, Г. В. Лаврик // Наук. праці Кам'янець-Подільського національного університету ім. І. Огієнка : зб. за підсумками звітної наук. конф. викладачів, докторантів і аспірантів. - Вип. 9 : у 5 т. - Кам'янець-Подільський : Кам'янець-Подільський нац. ун-т ім. І. Огієнка, 2010. - Т. 1. - С. 139-141.

АНОТАЦІЯ

Гладкий С.О. Кооперативне законодавство УСРР 1920-х років (історико-правовий підхід). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю: 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. - Національна академія внутрішніх справ. - Київ, 2011.

Дисертація присвячена дослідженню кооперативного законодавства УСРР 1920-х рр. у контексті взаємодії державних органів і кооперативних організацій щодо його створення і реалізації на тлі комплексу історичних явищ, які репрезентують тенденції розвитку правової, політичної, ідеологічної та економічної систем радянського суспільства. У вступній частині, п'ятьох її розділах і висновках з позицій сучасного праворозуміння здійснюється аналіз становлення і розвитку кооперативного законодавства УСРР, його ідейних витоків, нормативного змісту, організаційних засад створення і реалізації, які осмислюються в контексті процесів, що визначили долю громадянського суспільства і приватного права в радянській Україні. Виявленню конкретизованих проявів закономірностей законодавчого регулювання кооперації в УСРР 1920-х рр. передують історіографічний огляд, аналіз методології, світоглядних засад і джерельної бази дослідження, найбільш специфічних елементів його понятійно-категоріального апарату, цивілізаційних рис концептуальної основи формування кооперативного законодавства.

Ключові слова: кооперативне законодавство, кооперативне право, кооперація, кооператив, кооперативне об'єднання, правове регулювання кооперації, взаємодія держави і кооперації.

АННОТАЦИЯ

Гладкий С.А. Кооперативное законодательство УССР 1920-х годов (историко-правовой подход). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности: 12.00.01 - теория и история государства и права; история политических и правовых учений. - Национальная академия внутренних дел. - Киев, 2011.

Диссертация состоит из вступительной части, пяти разделов и заключения. Во вступлении обосновывается актуальность темы работы, отслеживается ее связь с научными программами и планами, определяются цель и задачи, характеризуются объект, предмет и методы исследования, показаны практическое значение, научная новизна, степень апробации, внедрения и характер публикаций результатов исследования.

Диссертация посвящена изучению кооперативного законодательства УССР 1920-х гг. в контексте взаимодействия государственных органов и кооперативных организаций по поводу его создания и реализации на фоне исторических явлений, которые характеризуют тенденции развития правовой, идеологической, политической и экономической систем советского общества. Генезис кооперативного законодательства УССР, его идейные истоки, нормативное содержание, организационные основы создания и реализации рассматриваются в связи с процессами, которые определяли судьбу гражданского общества и частного права в советской Украине.

В работе содержится анализ состояния научной разработки темы. В контексте мировоззренческих ориентаций автора рассматривается методология исследования. Излагается авторское видение сущности историко-правового подхода к изучению кооперативного законодательства УССР, которая состоит в направленности познавательной деятельности на постижение отдельных правовых явлений как неотъемлемой составляющей целостного мира прошлого.

Выявляются цивилизационные и конкретно-исторические аспекты концептуальной основы законодательного регулирования кооперативных отношений; анализируются взаимосвязь принципов кооперации с принципами права, механизм материализации кооперативных принципов в праве, а также исторические факторы, которые создают социально-структурное основание указанного процесса.

Конкретизируются научные представления о тех стартовых позициях, с которых украинская кооперация и советская власть начали строить свои отношения, о направленности правовой политики государства, нашедшей отражение в первых декретах РСФСР и УССР о кооперации.

Рассматриваются системно-структурные характеристики кооперативного законодательства УССР 1920-х гг., факторы и этапы его трансформации. Осуществляется периодизация развития кооперативного законодательства советской Украины в годы нэпа.

Прослеживается, как в условиях дозированной либерализации экономической жизни актуализировалась и в определенной мере реализовывалась потребность в реанимации тех институтов частного права, которые в досоветский период сформировались в сфере нормативного регулирования кооперативных отношений, и как указанную тенденцию нейтрализовали постепенная общесоюзная унификация и целенаправленное усиление публично-правовых основ содержания законодательных актов.

Освещается законодательная регламентация правового статуса кооперативов и их членов как субъектов правового взаимодействия в сфере кооперативных отношений. В качестве основных факторов, определявших ее содержание, рассматриваются нивелирование роли частного права в советской правовой системе и возложение на кооперацию политической миссии, которую она должна была выполнять в сфере экономики.

Анализируются законодательные предписания, которые определяли правоспособность кооперативов отдельных видов (потребительских, сельскохозяйственных, промысловых, кредитных, жилищных) и механизм ее реализации. Нормативное содержание регулируемых кооперативным законодательством отношений сопоставляется с их фактическим содержанием, чему служат статистические сведения, свидетельства участников событий и т. п.

Выясняются подходы советского законодателя к регламентации возникновения членства в кооперативах разных видов, правового статуса члена кооператива, а также очерчиваются характерные особенности правосознания кооператоров.

Освещается история создания и ликвидации Главного кооперативного комитета при СНК УССР, его правотворческая и правоприменительная деятельность. На основании изучения законопроектной деятельности украинских юристов-кооператоров выявляются тенденции и нереализованные возможности развития советского кооперативного законодательства, связанные с созданием проекта Кодекса законов о кооперации УССР, первого и второго проектов “Основ кооперативного законодательства СССР”.

Научно-историческая реконструкция исследуемого фрагмента правовой реальности осуществляется с использованием широкого круга законодательных, архивных и прочих источников, содержание которых осмысливается в русле существующих в общей теории государства и права, теории кооперативного права и теории кооперации современных представлений о сущности правового регулирования кооперативных отношений, правового взаимодействия государства и кооперации, роли в этом взаимодействии законодательства.

Ключевые слова: кооперативное законодательство, кооперативное право, кооперация, кооператив, кооперативное объединение, правовое регулирование кооперации, взаимодействие государства и кооперации.

ANNOTATION

Gladky S.О. The Cooperative Legislation of Ukrainian SSR of 1920th (historical and legal approach). - Manuscript.

The dissertation for obtaining scientific degree of Doctor of Legal Science in speciality 12.00.01 - Theory and History of State and Law; History of Political and Legal Studies. - National Academy of Internal Affairs. - Kyiv, 2011.

The dissertation is devoted to research of cooperative legislation of Ukrainian SSR of 1920th in a context of interaction of the state bodies and the cooperative organizations concerning its creation and realization on a background of a complex of the historical phenomena, which represent tendencies of development of legal, political, ideological and economic systems of the soviet society. In the introductory part, its five sections and conclusions from positions of modern understanding of the law the analysis of becoming and development of cooperative legislation of Ukrainian SSR, its ideological sources, normative maintenance, organizational bases of creation and realization, which are comprehended in a context of the processes, which have determined destiny of a civil society and private law in the Soviet Ukraine, is carried out. The historiographic review, the analysis of methodology, ideological bases and sources of the research, the most specific elements of its conceptual device, universal features of a conceptual basis of formation of the cooperative legislation precede revealing of the concretized displays of laws of legislative regulation of cooperation in Ukrainian SSR of 1920th.