Санкції в господарському праві України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Спеціальність 12.00.04 - господарське право; господарсько-процесуальне право

УДК 346.9

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

САНКЦІЇ В ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

Гапало Світлана Юріївна

Київ 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі правового регулювання економіки юридичного факультету Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент ОМЕЛЬЧЕНКО Андрій Володимирович, Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», завідувач кафедри цивільного та трудового права юридичного факультету

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор ПОДЦЕРКОВНИЙ Олег Петрович, Національний університет «Одеська юридична академія», завідувач кафедри господарського права і процесу юридичного факультету

кандидат юридичних наук, доцент ХАЛАЇМ Ніна Олексіївна, Державний вищий навчальний заклад, «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», доцент кафедри цивільного та трудового права юридичного факультету

Захист відбудеться «20» вересня 2011 р. об 14-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.006.05 у Державному вищому навчальному закладі «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України за адресою: 03680, м. Київ, пр. Перемоги, 54/1

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДНВЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03680, м. Київ, вул. Дегтярівська, 49 г, к. 601.

Автореферат розісланий «13» серпня 2011 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.К. Намясенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

санкція правовий юридичний

Актуальність теми дисертаційного дослідження полягає в тому, що поступова інтеграція України до європейського співтовариства, бурхливий розвиток економіки та активна діяльність суб'єктів господарювання обумовлюють потребу постійного вдосконалення господарського законодавства у сфері підтримання договірної дисципліни. Виходячи з того, що з кожним роком все більше вітчизняних суб'єктів підприємницької діяльності вступають у договірні відносини з іноземними суб'єктами господарської діяльності, постає необхідність приведення норм господарського законодавства України у відповідність до європейського законодавства та сучасного господарського обороту. Зважаючи також на те, що Конституція України закріпила право кожного займатись не забороненою законом підприємницькою діяльністю, чільне місце серед юридичних гарантій законності у сфері господарювання, безумовно, займають господарські санкції.

Крім того, з прийняттям Господарського та Цивільного кодексів України (в подальшому ГК України та ЦК України) з'явилась значна кількість новел у сфері регулювання господарських правовідносин і видів господарсько-правових санкцій зокрема. Незалежно від цього у господарсько-правовій науці проблема санкцій поки що на дисертаційному чи монографічному рівні самостійно не досліджувалася.

Проблеми, що виникають у межах правового регулювання та в процесі застосування господарських санкцій є не суто теоретичними, а й набувають також неабиякого практичного значення, зважаючи на специфіку сучасних господарсько-правових відносин (свобода підприємницької діяльності, автономність у виборі напрямів і методів роботи, незалежність у прийнятті рішень тощо).

Виходячи також із різноманітності форм господарсько-правових санкцій, до яких належать, зокрема, відшкодування збитків, штрафні та оперативно-господарські санкції, постає необхідність з'ясувати особливості застосування кожної з них, а також визначити перспективи розвитку їх правового регулювання.

У науковій літературі, присвяченій загальним питанням господарського права, особливості того чи іншого виду господарських санкцій не піддаються ґрунтовному системному аналізу, що був би зосередженим на встановленні специфіки їх правового регулювання та практики застосування. На даний момент майже поза увагою науковців залишається й розвиток правозастосовчої практики та її вплив на еволюцію інституту санкцій у господарському праві України.

Викладене свідчить про актуальність дослідження і вирішення проблем, які виникають у процесі застосування господарсько-правових санкцій. Тому постає необхідність, ґрунтуючись на теоретичних здобутках юридичної науки та положеннях чинного законодавства, здійснити детальний аналіз сутності господарсько-правових санкцій відповідно до сучасного рівня розвитку сфери господарювання.

Результати дослідження, теоретичні висновки, узагальнення, пропозиції та рекомендації, наведені в дисертації, ґрунтуються на аналізі чинного законодавства (в тому числі зарубіжного) та правозастосовчої практики, а також наукових надбаннях вчених-правознавців: вітчизняних - М.М. Агаркова, Б.С. Антімонова, М.І. Брагінського, В.В. Васькіна, О.М. Вінник, К.А. Граве, В.П. Грибанова, О.С. Іоффе, М.С. Карпова, Т.Е. Каудирова, О.Е. Лєйста, Л.А. Лунца, Н.С. Малеїна, В.К. Мамутова, І.Б. Новіцького, В.В. Овсієнка, В.Ф. Опришка, Б.І. Пугінського, В.К. Райхера, О.Н. Садікова, І.С. Самощенка, В.А. Тархова, В.Н. Хоменка, В.С. Щербини, та зарубіжних - Х.П. Вестерманна, Ф.Ю. Зекера, С. Елліот, Д. Картрайта, Х. Мак Грегора, П. Мюссіга, В. Фіша, К. Хубера, Г.К. Шварца, Р.Шульце та інших.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано на юридичному факультеті ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» в рамках комплексної цільової програми «Проблеми правового забезпечення соціально-економічного та політичного розвитку України» (номер державної реєстрації 0102 U 006315). Роль дисертантки у виконанні цієї науково-дослідної програми полягає в дослідженні теоретичних та практичних проблем санкцій у господарському праві України та формулюванні висновків і пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання зазначеної сфери.

Мета і завдання дослідження. Мета даного наукового дослідження полягає в розробці науково обґрунтованих висновків і рекомендацій щодо вдосконалення правового регулювання санкцій у господарському праві України з метою оптимізації їх практичного застосування в умовах розвитку економічних відносин та поступової інтеграції України до світового співтовариства.

Для досягнення даної мети були поставлені такі основні завдання:

-з'ясувати юридичну природу правових санкцій, їх співвідношення з категорією юридичної відповідальності та здійснити їх видову класифікацію;

- сформулювати поняття й основні ознаки господарсько-правових санкцій, визначити їх основні функції;

- провести детальну класифікацію господарсько-правових санкцій;

- здійснити ґрунтовний аналіз господарсько-правової санкції відшкодування збитків, визначити її сутність та особливості застосування;

- окреслити дискусійні питання в межах штрафних господарських санкцій і внести пропозиції щодо вдосконалення їх правового регулювання;

- розкрити поняття, особливості та порядок застосування оперативно-господарських санкцій як заходів делегованого державного примусу в сфері господарювання;

- систематизувати оперативно-господарські санкції на основі класифікаційного поділу та сформулювати рекомендації щодо порядку їх практичного застосування;

- визначити місце адміністративно-господарських санкцій у системі господарсько-правових санкцій;

- з'ясувати особливості правового регулювання санкцій у сфері господарювання за законодавством країн романо-германської та англо-саксонської правових систем та можливості використання зарубіжного досвіду правового регулювання у зазначеній сфері.

Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають у зв'язку з застосуванням господарсько-правових санкцій.

Предметом дослідження даної роботи є сукупність чинних правових норм, які регулюють функціонування інституту господарсько-правових санкцій, наукові доробки різних періодів розвитку правової думки щодо тієї чи іншої проблеми санкцій у сфері господарювання, правозастосовча практика, а також відповідні теоретичні та практичні здобутки зарубіжних правових систем.

Методи дослідження. Методологічною основою проведеного дисертаційного дослідження є система філософсько-світоглядних, загально-наукових та спеціально-наукових методів пізнання.

Діалектичний метод дозволив визначити сутність, функціональне призначення господарсько-правових санкцій та їх співвідношення з суміжними категоріями (ст.ст. 37-39, 40-42). За допомогою системно-структурного методу було здійснено класифікацію санкцій (як загальнотеоретичної категорії), господарсько-правових санкцій (ст. 64-68) та викладено у вигляді таблиці види оперативно-господарських санкцій згідно з законодавством України (ст. 245-256). Історичний метод застосовувався для дослідження витоків і генезису деяких понять у межах дослідження («неустойка», «відшкодування збитків», «оперативно-господарські санкції») та дозволив виявити основні закономірності та перспективні напрямки їх еволюції (ст.ст. 90-91, 106-108, 126-130). За допомогою методу моделювання дисертантом було сформульовано комплекс пропозицій і рекомендацій щодо вирішення певних теоретичних проблем, вдосконалення й оптимізації діючого законодавства у сфері застосування господарсько-правових санкцій (ст.ст. 50, 87, 99, 109-110, тощо). Юридико-технічний метод на основі семантичних, мовних, логічних та спеціально-юридичних засобів сприяв розмежуванню деяких правових категорій, таких як «шкода» та «збитки» (ст. 73-78), «позитивна шкода» й «реальні збитки» (ст.79-82), дозволив провести аналіз чинних правових норм на предмет наявності в них колізій тощо. У дисертації використовувався також і порівняльно-правовий метод виявлення специфіки правового регулювання та практичного застосування санкцій у сфері господарювання за законодавством країн романо-германської та англо-саксонської правових систем (ст.ст. 97-98, 171-172, 175, 181, 192-193).

Наукова новизна одержаних результатів обумовлена низкою передумов. По-перше, дисертація являє собою перше комплексне теоретичне дослідження інституту санкцій у господарському праві України, в межах якого було здійснено аналіз поняття, основних ознак, класифікації господарсько-правових санкцій, на основі існуючих теоретичних надбань радянського періоду і враховуючи корінні зміни в законодавстві та юридичній науці України з моменту проголошення її незалежності. По-друге, теоретичні здобутки дисертації є практико-орієнтованими. Так, більшість узагальнень та висновків являють собою певний комплекс теоретико-практичних пропозицій і рекомендацій, що можуть знайти своє застосування як при подальшому науково-теоретичному дослідженні господарсько-правових санкцій, так і в умовах реалізації останніх у межах конкретних господарських правовідносин.

Основні положення дисертації, що виносяться на захист:

вперше:

доведено, що господарсько-правові санкції та господарсько-правова відповідальність є взаємопов'язаними, однак не тотожними категоріями, адже знаходять свій вияв як поза межами одна одної (як то оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції), так і в спільній сфері реалізації (заходи господарсько-правової відповідальності - відшкодування збитків та штрафні господарські санкції);

обґрунтовано необхідність запровадження в законодавство та правозастосовчу практику в Україні наступних принципів:

якщо за невиконання зобов'язання передбачені штрафні господарські санкції, то кумуляція цих санкцій і реального виконання зобов'язання не допускається,

при вирішенні питання щодо правомірності застосування оперативно-господарських санкцій, суд має спиратись не на наявність чи на відсутність вини в діях боржника при правопорушенні, а на відповідність дій кредитора при її застосуванні умовам договірного зобов'язання;

аргументовано висновок, що відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин зі стороною, яка порушила господарське зобов'язання, не є оперативно-господарською санкцією, а беззаперечним правом будь-якого учасника господарських правовідносин;

удосконалено:

визначення господарсько-правової санкції, як заходів державного примусу, що застосовуються до учасників господарських правовідносин у результаті вчинення господарського правопорушення, виражаються в настанні певних негативних наслідків правового та/або майнового й організаційного характеру і спрямовані на гарантування захисту прав і законних інтересів фізичних, юридичних осіб та держави;

визначення «збитків» у сфері господарювання як специфічної категорії господарського права, що являє собою негативні наслідки в майновій сфері суб'єкта, права і законні інтереси якого порушені іншим суб'єктом господарювання, до складу яких включаються реальні збитки, упущена вигода, а також (за наявності вказівки про це в договорі або законі) матеріальна компенсація моральної шкоди;

набули подальшого розвитку:

положення про те, що господарсько-правові санкції в комплексі виконують базові функції (гарантійно-попереджувальну, негативного стимулювання, інформаційну та виховну) та специфічні функції (еквівалентно-відшкодувальну, штрафну та оперативного припинення правопорушення);

твердження про доцільність послідовного застосування принципу restitutio in integrum та закріплення на законодавчому рівні принципу compensatio lucri cum damno з метою забезпечення засад справедливого та адекватного відшкодування завданих збитків;

висновок про доцільність запозичення у якості методики обчислення збитків відому правовій системі ФРН «теорію різниці», що реалізується за допомогою «конкретного» (для обчислення реальних збитків), «абстрактного» (для обчислення упущеної вигоди) та «фіктивного» (у випадку неможливості/недоцільності «конкретного») обчислення збитків;

обґрунтування доцільності визнання витрат на оплату послуг адвоката складовою частиною збитків у вигляді реальних збитків;

висновок про те, що пеня як вид неустойки може також застосовуватись за невчасне виконання негрошового зобов'язання, а штраф і пеня можуть застосовуватись одночасно, якщо це передбачено договором;

положення про те, що оперативно-господарські санкції є видом господарсько-правових санкцій, при цьому вони не є заходом господарсько-правової відповідальності;

положення про те, що адміністративно-господарські санкції не є видом господарсько-правових санкцій, а, натомість, формою господарсько-правової відповідальності.

Практичне значення отриманих результатів роботи полягає в можливості їх використання у подальших науково-теоретичних дослідженнях, для вдосконалення чинного господарського законодавства, що регулює порядок реалізації господарсько-правових санкцій, у процесі застосування останніх на практиці сторонами-контрагентами в конкретних господарських правовідносинах, а також у навчальному процесі для підготовки навчальних посібників, підручників, навчально-методичних матеріалів з господарського права тощо. Матеріали дисертації використовувались співробітниками юридичного відділу Дніпровського металургійного комбінату ім. Дзержинського в процесі складання господарських договорів, проведення наукових та організаційних заходів (акт впровадження результатів дисерта-ційного дослідження від 25 травня 2011 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації обговорювались на засіданнях кафедри правового регулювання економіки Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» й отримали апробацію в опублікованих тезах доповідей на: Всеукраїнській науково-практичній конференції з цивільного права «Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року: наукові новели та практика застосування» (22-23 лютого 2007 р., м. Львів), Міжнародній науково-практичній Інтернет-конференції «Забезпечення реалізації прав людини» (1 жовтня 2007 р., м. Тернопіль), Міжнародній науковій конференції «Шості осінні юридичні читання» (26-27 жовтня 2007 р., м. Хмельницький), Міжнародній науково-практичній конференції «Треті Прибузькі юридичні читання» (23-24 листопада 2007 р., м. Миколаїв).

Публікації. За результатами проведеного дослідження було підготовлено і надруковано сім наукових статей у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України, а також тези чотирьох доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, до яких входять дев'ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та одного додатку. Повний обсяг дисертації становить 257 сторінок, з яких 209 сторінок основного тексту, 12 сторінок додатку та 36 сторінок списку використаних джерел (301 найменування).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета і завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, висвітлюються наукова новизна одержаних результатів та їх практичне значення, а також наводяться відомості про апробацію результатів дослідження та структуру дисертації.

Розділ 1. «Сутність санкції як правової категорії» складається з трьох підрозділів, у яких досліджується загальнотеоретичне поняття санкції в юридичній науці, правова природа, якісні ознаки та наукова класифікація господарсько-правових санкцій.

У підрозділі 1.1. «Поняття та види санкцій у юридичній науці» на основі вивчення існуючих у правовій науці тлумачень санкції та аналізу її юридичних ознак запропоновано визначати санкції заходами державного примусу, що застосовуються до осіб - порушників правових норм і виражаються в настанні негативних наслідків правового та/або майнового (економічного), організаційного й особистого характеру.

На підставі ґрунтовного дослідження проблеми співвідношення правових категорій «санкція» та «відповідальність» відстоюється позиція, згідно якої категорія юридичної відповідальності є ширше, аніж категорія правової санкції, зважаючи насамперед на поділ відповідальності на позитивну і ретроспективну. При цьому санкція та відповідальність на загальнотеоретичному рівні співвідносяться як форма і зміст.

Обґрунтовано, що розмежування правових категорій «заходи захисту прав», «заходи відповідальності» та «санкції» доцільно здійснювати наступним чином: серед заходів захисту прав (в широкому розумінні) слід розрізняти заходи захисту прав (у вузькому розумінні), заходи відповідальності та санкції. Заходи захисту прав у вузькому розумінні відрізняються від заходів відповідальності та санкцій тим, що перші застосовується у випадку оспорювання чи невизнання права, тоді як останні лише у випадку його порушення. При цьому більшість санкцій є одночасно і заходами відповідальності. Критерієм для розмежування заходів відповідальності та санкцій є підстави їх застосування, а також наявність негативних наслідків для особи порушника, як обов'язкова ознака правової санкції.

Досліджуючи проблему класифікації санкцій, автор робить висновок щодо доцільності поділу останніх за ознакою галузі права в межах якої вони застосовуються (цивільно-, господарсько-, кримінально-, адміністративно-правові та дисциплінарні санкції), способу, за допомогою якого вони слугують правопорядку (на компенсаційні та каральні), та за ознакою визначеності (на абсолютно- та відносно визначені). При цьому до компенсаційних санкцій запропоновано відносити лише санкцію «відшкодування шкоди» (майнової чи моральної).

Підрозділ 1.2. «Юридична природа господарсько-правових санкцій» присвячений детальному аналізу сутності правової категорії господарсько-правових санкцій. Автором сформульовано визначення господарсько-правових санкцій як заходів державного примусу, що застосовуються до учасників господарських правовідносин у результаті вчинення господарського правопорушення, виражаються в настанні певних негативних наслідків правового та/або майнового й організаційного характеру і спрямовані на гарантування захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і держави.

Зазначено, що господарсько-правова відповідальність та господарсько-правові санкції не є тотожними правовими категоріями, адже знаходять свій вияв поза межами одна одної (наприклад, адміністративно-господарські санкції, що є заходом відповідальності, та не є санкціями та оперативно-господарські санкції, які не є заходами відповідальності), проте заперечувати їх взаємозв'язок також не можна.

Виходячи з обґрунтованого підходу до проблеми співвідношення господарсько-правової відповідальності та господарсько-правових санкцій запропоновано поділяти основні ознаки, притаманні останнім, на дві групи, а саме: ознаки, що характеризують господарсько-правову санкцію як специфічну по відношенню до господарсько-правової відповідальності категорією; та ознаки, що є спільними для категорії господарсько-правової відповідальності та господарсько-правових санкцій.

Відстоюється позиція про те, що господарсько-правові санкції виконують наступний комплекс функцій: гарантійно-попереджувальну, функцію негативного стимулювання, інформаційну та виховну - як базові функції; еквівалентно-відшкодувальну, штрафну, та оперативного припинення правопорушення - як специфічні функції, залежно від виду господарсько-правової санкції.

У Підрозділі 1.3. «Класифікація господарсько-правових санкцій» розглянуто підходи до проблеми класифікації господарсько-правових санкцій, що склалися в науковій літературі, проаналізовано позиції, представлені на законодавчому рівні та в межах правозастосовчої практики, що дало змогу викласти авторський варіант класифікації санкцій у господарському праві України: за специфікою наслідків застосування санкції для правопорушника - відшкодування збитків, штрафні санкції (неустойка - штраф, пеня), оперативно-господарські санкції; за джерелом, що регулює порядок їх встановлення і застосування - законні, договірні та змішані; за специфікою втілення в них державного примусу - санкції як заходи державного примусу, санкції як заходи делегованого державного примусу; за характером наслідків, що викликають господарсько-правові санкції - майнові, організаційні та майново-організаційні; за специфікою застосування - основні і додаткові (акцесорні). При цьому пропонується вважати обґрунтованим підхід щодо визнання адміністративно-господарських санкцій разом із господарськими санкціями окремим заходом господарсько-правової відповідальності.

Розділ 2. «Правова характеристика господарсько-правових санкцій та порядку їх застосування» складається із чотирьох підрозділів, які присвячено дослідженню окремих видів господарсько-правових санкцій.

У Підрозділі 2.1. «Відшкодування збитків як вид господарсько-правових санкцій» аналізується сутність правової категорії «збитки», їх співвідношення з категорією «шкода», а також досліджується проблема визначення складу збитків, та внеосяться пропозиції щодо вдосконалення методики обчислення збитків, котрі підлягають відшкодуванню.

Визначено, що поняття «збитки» і «шкода» є фактично тотожними, адже за своєю сутністю є негативними наслідками правопорушення. Їх розмежування носить суто традиційний характер і не дає підстави поділу останніх за ознакою специфіки правовідносин (договірних або деліктних). При цьому упущена вигода підлягає відшкодуванню як у межах договірних (ст. 623 ЦК України), так і недоговірних (ст. 1192 ЦК України) правовідносин, незалежно від того, чи здійснюється грошове відшкодування (відшкодування збитків), чи відшкодування в натурі.

Аргументовано, що склад збитків повинен включати такі елементи:

- реальні збитки (які включають вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна та додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків, включаючи витрати на оплату послуг адвоката);

- упущена вигода;

- матеріальна компенсація моральної шкоди (за умови передбачення такої компенсації законом або в договорі). При цьому обґрунтовується висновок, що під терміном «закон» законодавець (ст. 225 ГК України) мав на увазі не ЦК України, а певний спеціальний закон, тому ст. 1167 ЦК України в даному випадку не знаходить своє застосування.

Відстоюється позиція, що сутність категорії «відшкодування збитків» слід розглядати з теоретичної точки зору, як один із видів господарсько-правових санкцій, що застосовуються до учасників господарських правовідносин у результаті вчинення господарського правопорушення та виражаються в настанні негативних наслідків у вигляді відшкодування вартості втраченого, пошкодженого або знищеного майна, додаткових витрат (реальних збитків), упущеної вигоди та моральної шкоди; та з практичної точки зору, як поновлення майнового стану потерпілої сторони, що певним чином погіршився внаслідок неправомірних дій з боку сторони-правопорушника, за рахунок власних коштів останньої.

У системі способів обчислення збитків, що підлягають відшкодуванню запропоновано запозичити відому правовій системі ФРН «теорію різниці», що реалізується за допомогою «конкретного» (для обчислення реальних збитків), «абстрактного» (для упущеної вигоди) та «фіктивного» (у випадку неможливості/недоцільності конкретного) обчислення збитків.

Обґрунтовано необхідність внести зміни до п. 3 ч. 1 ст. 225 ГК України і викласти її в наступній редакції:

«неодержаний прибуток (упущена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати за звичайних обставин у разі належного виконання зобов'язання другою стороною».

У Підрозділі 2.2. «Штрафні санкції у сфері господарювання» констатується значна перевага застосування штрафних санкцій у відносинах між учасниками господарських відносин над санкціями відшкодування збитків та оперативно-господарськими санкціями.

У результаті дослідження вдосконалено визначення штрафних господарських санкцій, як заходів державного примусу, що застосовуються до учасників господарських правовідносин у результаті вчинення господарського правопорушення та виражаються в настанні негативних наслідків у вигляді стягнення неустойки (штрафу, пені), предметом якої є певна грошова сума.

Аргументовано, що на даному етапі розвитку господарсько-правових відносин найбільш прийнятною є концепція «штрафного» характеру неустойки. З метою приведення господарського законодавства у відповідність з цією концепцією запропоновано внести відповідні зміни до ст. 232 ГК України.

Доведено, що неустойка є формою штрафних господарських санкцій, а її видами є штраф та пеня. Основна різниця між останніми полягає в тому, що пеня є господарською санкцією за правопорушення, яке триває. При цьому пеня може застосовуватись також за невчасне виконання негрошового зобов'язання. Розмір штрафу, в свою чергу, не залежить від тривалості невиконання зобов'язання або його виконання неналежним чином. Штраф та пеня можуть застосовуватись одночасно, якщо право такого застосування передбачено договірними умовами.

Робиться висновок про те, що порядок обчислення неустойки може встановлюватись згідно з законами або за згодою сторін. Право сторін передбачати в договорі альтернативний порядок обчислення неустойки (окрім випадків застосування законної неустойки) пропонується закріпити в ч. 4 ст. 231 ГК України.

Запропоновано, що неустойку слід класифікувати за підставами виникнення на законну, договірну й судову; за ознакою визначеності на абсолютно-визначену та відносно-визначену; за специфікою господарського правопорушення, як підстави застосування неустойки - на неустойку, що підлягає стягненню у випадку невиконання зобов'язання та неустойку, яка підлягає стягненню у випадку неналежного виконання зобов'язання.

Загострено увагу на тому, що у випадку, якщо за невиконання господарського зобов'язання передбачені штрафні санкції, то кумуляція штрафних санкцій та реального виконання зобов'язання не дозволяється. При цьому кредитор наділений правом вибору того чи іншого заходу. Якщо за неналежне виконання зобов'язання передбачено штрафні санкції, боржник не звільняється від обов'язку реального виконання зобов'язання.

Підрозділ 2.3. «Сутність, види і порядок застосування оперативно-господарських санкцій» присвячено ґрунтовному аналізу порівняно нової у господарському законодавстві України категорії оперативно-господарських санкцій.

Особливу увагу присвячено проблемі віднесення оперативно-господарських санкцій до однієї з трьох відомих науці категорій - захід захисту прав, санкція та відповідальність. Так, обґрунтовано думку, що якісні ознаки, притаманні господарсько-правовим санкціям, повною мірою відповідають сутності оперативно-господарських санкцій, тому останні слід визнавати одним із видів господарських санкцій.

Аргументовано, що оперативно-господарські санкції являють собою втілення делегованого державного примусу, який виражається в наданні сторонам у зобов'язанні права застосовувати ці санкції без звернення до компетентного юрисдикційного органу. Таке «делегування» державного примусу чітко простежується в нормі ст.ст. 235 та 237 ГК України, які надають можливість застосування оперативно-господарських санкцій сторонами господарських правовідносин у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.

В ході дослідження встановлено, що оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини в діях порушника господарського зобов'язання; при вирішенні ж питання щодо правомірності застосування такої санкції, суд має спиратись не на наявність чи на відсутність вини в діях боржника при правопорушенні, а на відповідність дій кредитора при її застосуванні умовам договірного зобов'язання.

Зважаючи на те, що оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від наявності вини в діях порушника господарського зобов'язання, ці санкції не є заходами господарсько-правової відповідальності.

Встановлено, що оперативно-господарські санкції застосовуються без звернення до компетентних органів юрисдикції, однак при цьому сторона, яка застосовує цю санкцію, зобов'язана повідомити про таке застосування іншу сторону протягом розумного строку. Строк повідомлення повинен бути передбачений у договорі.

У результаті дослідження проблеми класифікації оперативно-господарських санкцій встановлено, що залежно від способу впливу на порушника господарського зобов'язання, заходи оперативного впливу запропоновано класифікувати на заходи відмовного та заходи превентивного характеру. При цьому відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин зі стороною, яка порушила зобов'язання, не є оперативно-господарською санкцією, а беззаперечним правом учасника господарських правовідносин.

Доводиться, що оперативно-господарська санкція «відмова від господарського зобов'язання (договору)» може застосовуватись за умови чіткого обумовлення цього в конкретному господарському договорі з обов'язковою вказівкою на необхідність повідомлення управненою стороною сторони-правопорушника про її застосування із зазначенням строку здійснення такого повідомлення (це стосується також орендних зобов'язань).

Підрозділ 2.4. «Адміністративно-господарські санкції в системі господарсько-правових санкцій» насамперед присвячений питанню визнання адміністративно-господарських санкцій одним із видів господарсько-правових санкцій поряд із відшкодуванням збитків, штрафними та оперативно-господарськими санкціями, або ж віднесення їх до специфічних заходів господарсько-правової відповідальності, котрі якісно відрізняються від господарсько-правових санкцій. Досліджено проблеми практичного застосування окремих видів адміністративно-господарських санкцій на матеріалах судової практики адміністративних та господарських судів різних інстанцій.

Дослідження ознак адміністративно-господарських санкцій дозволило зробити висновок, що останні не є видом господарсько-правових санкцій, однак є специфічним заходом господарсько-правової відповідальності, адже їм притаманні особливі характерні риси: застосування виключно на підставі порушення правил здійснення господарської діяльності, застосування за ініціативою уповноваженого органу державної влади або органу місцевого самоврядування; передбачення їх виключно в законах України, неможливість зменшення їх розміру судом, застосування їх протягом спеціальних строків, визначених ГК України. Ця думка знаходить своє підтвердження у нормах ГК України, правозастосовчій практиці господарських та адміністративних судів і в теоретичних джерелах.

У процесі дослідження практики застосування адміністративно-господарських санкцій та їх законодавчого регулювання було встановлено, що на сьогоднішній день принцип виключного закріплення адміністративно-господарських санкцій в законі не дотримується належним чином на практиці, однак, він має носити імперативний характер.

Розділ 3. «Зарубіжний досвід правового регулювання санкцій у сфері господарювання» складається з двох підрозділів, зміст яких присвячено дослідженню основних засад правового регулювання господарсько-правових санкцій (чи то їх аналогів) у країнах романо-германської та англосаксонської правових сімей з метою виявлення можливих шляхів вдосконалення господарського законодавства України в межах даної проблеми.

Підрозділ 3.1. «Правове регулювання санкцій у сфері господарювання за законодавством країн романо-германської правової системи» присвячений аналізу правового регулювання господарсько-правових санкцій насамперед у таких країнах як ФРН, Австрія, Швейцарія та Франція.

У процесі дослідження було встановлено, що в якості санкцій у сфері господарювання країни романо-германської правової системи переважно визнають «відшкодування збитків» та «договірний штраф».

Розмежування правових категорій «збитки» та «шкода» не відбувається, при цьому відповідальність за договірними та деліктними правовідносинами виходить з єдиного поняття (в ФРН, Австрії та Швейцарії це «Schaden»). При цьому поняття правової категорії «збитки» майже в жодній країні не закріплено на законодавчому рівні.

Встановлено, що категорія «збитки» підлягає детальній класифікації та внутрішній структуризації (майже всі держави визнають у складі збитків «позитивну шкоду» та «упущену вигоду» (винятком є Швейцарія)); за законодавством Німеччини до складу збитків включається також моральна шкода (проте управненою стороною при цьому може бути лише фізична особа). Це свідчить про те, що в господарських правовідносинах, відшкодування моральної шкоди є досить обмеженим.

Зроблено висновок, що відшкодування збитків ґрунтується на принципі restitutio in integrum, при цьому наукова думка та законодавство більшості країн (окрім Франції) проводить різницю між «позитивним договірним інтересом» та «негативним договірним інтересом», що підлягає захисту при застосуванні санкції відшкодування збитків. У залежності від того, який інтерес підлягає захисту, встановлюється розмір відшкодування. Наведений вище принцип запропоновано закріпити на законодавчому рівні в ГК України з метою додержання принципу справедливості в процесі відшкодування збитків.

Відшкодування збитків має переважно компенсаційний характер та не має на меті покарання правопорушника. При цьому воно ґрунтується на принципі «вирівнювання взаємних претензій» (compensatio lucri cum damno), який передбачає зарахування позитивних наслідків порушення договірних зобов'язань.

У процесі дослідження встановлено, що найбільш розвиненою теорією обчислення збитків є «теорія різниці» (Differenzhypothese), розроблена в науковій думці ФРН, що доповнюється методами абстрактного, конкретного та фіктивного обчислення збитків.

За законодавством ФРН, договірним видом санкцій у сфері господарювання є також договірний штраф, що виконує превентивну функцію та функцію «відшкодування збитків» і має акцесорний характер по відношенню до основного договірного зобов'язання. Джерелом встановлення договірного штрафу за законодавством Німеччини є виключно договір. Розмір договірного штрафу може бути попередньо невизначений та встановлюватись у подальшому кредитором чи навіть третьою стороною, при цьому адекватність розміру може бути перевірена в судовому порядку.

В основу класифікації договірних штрафів покладена специфіка правопорушення (невиконання чи неналежне виконання), в залежності від якої вирішується питання можливості кумуляції штрафу та реального виконання, збитки ж при цьому відшкодовуються за правилом заліку.

У Підрозділі 3.2. «Види санкцій за контрактним правом країн англо-саксонської правової сім'ї» приділено увагу питанням правового регулювання заходів санкційного характеру в країнах англо-саксонської правової системи.

Встановлено, що з часів поділу судів на суди загального права та суди права справедливості, в межах англосаксонської правової системи були сформовані такі види санкцій за порушення контрактних зобов'язань: відшкодування збитків (damages), реальне виконання (specific performance) та судова заборона (injunction), які застосовуються й дотепер.

Санкція відшкодування збитків ґрунтується на принципі restitutio in integrum та носить переважно компенсаційний характер. Моральна шкода в договірних відносинах підлягає відшкодуванню в складі збитків лише в деяких виняткових випадках, при цьому моральна шкода відшкодовується виключно фізичним особам, юридичні ж особи таким правом не наділені.

Збитки за англо-американським правом підлягають досить детальній класифікації, виділяють наступні їх види: номінальні та реальні; збитки «в презирство» та штрафні збитки; генеральні та спеціальні, заздалегідь оцінені та неоцінені збитки.

Встановлено, що відшкодуванню підлягають збитки, які природно виникають із порушення контрактного зобов'язання, або перебувають у межах розсудливого передбачення сторін; при цьому оцінка заздалегідь неоцінених збитків є прерогативою суду. У процесі відшкодування збитків захисту підлягає «позитивний договірний інтерес», «негативний договірний інтерес» та «реституційний інтерес» потерпілої від порушення договірного зобов'язання особи.

ВИСНОВКИ

У дисертації міститься теоретичне узагальнення та запропоноване нове вирішення наукової проблеми санкцій у господарському праві України, яке виявляється у формулюванні комплексу наукових положень, пропозицій щодо вдосконалення законодавства та рекомендацій щодо вдосконалення практичного застосування господарсько-правових санкцій:

1. У загальному, категорія юридичної відповідальності є ширшою, аніж категорія правової санкції, зважаючи на поділ відповідальності на позитивну і ретроспективну. У процесі застосування санкції реалізацію знаходить ретроспективна юридична відповідальність, тому останні співвідносяться на загальнотеоретичному рівні в більшості випадків як форма і зміст.

2. Враховуючи поняття санкції як правової категорії, пропонуємо визначати господарсько-правові санкції, як заходи державного примусу, що застосовуються до учасників господарських правовідносин у результаті вчинення господарського правопорушення, виражаються в настанні певних негативних наслідків правового та/або майнового й організаційного характеру і спрямовані на гарантування захисту прав і законних інтересів фізичних, юридичних осіб і держави. На підставі наведеного вище положення, рекомендуємо внести зміни до ч. 1 ст. 217 ГК України і викласти її в редакції, що відповідатиме наведеному визначенню.

3. Відшкодування збитків, штрафні та оперативно-господарські санкції слід визнавати формою та видами (за специфікою наслідків застосування) господарсько-правових санкцій. При цьому відшкодування збитків, штрафні та адміністративно-господарські санкції є також формою господарсько-правової відповідальності.

4. Виходячи із обґрунтованого в роботі підходу до проблеми співвідношення господарсько-правової відповідальності та господарсько-правових санкцій пропонуємо поділяти основні ознаки, притаманні останнім, на дві групи, а саме: ознаки, що характеризують господарсько-правову санкцію, як специфічну по відношенню до господарсько-правової відповідальності категорію та ознаки, що є спільними як для категорії господарсько-правової відповідальності, так і для господарсько-правової санкції.

5. Господарсько-правові санкції комплексно виконують наступні функції: гарантійно-попереджувальну, функцію негативного стимулювання, інформаційну та виховну - як базові функції; та еквівалентно-відшкодувальну, штрафну та функцію оперативного припинення правопорушення - як специфічні функції, залежно від виду господарсько-правової санкції.

6. Господарсько-правова відповідальність та господарсько-правові санкції не є тотожними правовими категоріями, адже знаходять свій вияв поза межами одна одної, однак заперечувати їх взаємозв'язок також не можна, виходячи з того, що вони мають спільні сфери реалізації.

7. Наукова класифікація господарсько-правових санкцій здійснена за наступними підставами: за специфікою наслідків застосування тієї чи іншої санкції для правопорушника; за джерелом, що регулює порядок їх встановлення і застосування; за специфікою втілення в них державного примусу; за характером наслідків, що викликають господарсько-правові санкції; за специфікою застосування.

8. Поняття «збитки» і «шкода» є фактично тотожними поняттями, адже за своєю сутністю є негативними наслідками правопорушення. Їх розмежування носить суто традиційний характер і не дає підстави розмежування останніх за ознакою специфіки правовідносин (договірних або деліктних). При цьому упущена вигода підлягає відшкодуванню як у межах договірних, так і в недоговірних правовідносинах незалежно від того, чи здійснюється грошове відшкодування (відшкодування збитків), чи відшкодування в натурі.

9. Склад збитків має наступний вигляд: реальні збитки (що включають вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна та додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків, включаючи витрати на оплату послуг адвоката); упущена вигода; матеріальна компенсація моральної шкоди (за умови передбачення такої компенсації в законі або договорі). При цьому під терміном «закон» законодавець мав на увазі не ЦК України, а певний спеціальний закон.

10. З метою конкретизації сутності правової категорії «упущена вигода» в межах господарських правовідносин пропонується внести зміни до

п. 3 ч.1 ст. 225 ГК України і викласти її в такій редакції: «неодержаний прибуток (упущена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати за звичайних обставин у разі належного виконання зобов'язання другою стороною».

11. У системі способів обчислення розміру збитків, що підлягають відшкодуванню пропонуємо запозичити відому правовій системі ФРН «теорію різниці», що реалізується за допомогою «конкретного» (для обчислення реальних збитків), «абстрактного» (для упущеної вигоди) та «фіктивного» (у випадку неможливості/недоцільності конкретного) обчислення розміру збитків.

12. Основна різниця між штрафом та пенею полягає в тому, що остання є санкцією за правопорушення, що триває. При цьому пеня може застосовуватись також за невчасне виконання негрошового зобов'язання. Розмір штрафу, в свою чергу, не залежить від тривалості невиконання зобов'язання або його виконання належним чином; штраф та пеня можуть застосовуватись одночасно, якщо право такого застосування передбачено в договорі.

13. Якщо за невиконання зобов'язання передбачені штрафні санкції, то кумуляція штрафних санкцій і виконання зобов'язання в натурі є недоцільною. При цьому кредитор наділений правом вибору того чи іншого заходу.

14. Оперативно-господарські санкції є одним із видів господарсько-правових санкцій, що являють собою втілення делегованого державного примусу. При цьому ці санкції не є заходами господарсько-правової відповідальності, адже застосовуються незалежно від наявності вини в діях порушника. Відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин зі стороною, яка порушила зобов'язання, не є оперативно-господарською санкцією, а беззаперечним правом учасника господарських правовідносин.

15. Адміністративно-господарські санкції не є видом господарсько-правових санкцій, однак є специфічним заходом господарсько-правової відповідальності, адже їм притаманні особливі характерні ознаки: застосування виключно на підставі порушення правил здійснення господарської діяльності та за ініціативою уповноваженого органу державної влади або органу місцевого самоврядування, передбачення їх виключно в законах України, неможливість зменшення їх розміру судом, застосування їх протягом спеціальних строків, визначених ГК України.

16. З метою додержання принципу справедливості та адекватного відшкодування збитків доцільно було б послідовно застосовувати принцип restitutio in integrum та закріпити на законодавчому рівні принцип compensatio lucri cum damno, котрі застосовуються в більшості краї романо-германської та англо-саксонської правових сімей, у нормах ЦК та ГК України.

СПИСОК ОПУБЛКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Гапало С. Ю. Юридична природа господарсько-правових санкцій/

2. С. Ю. Гапало // Правове регулювання економіки : збірник наукових праць. - Київ. : ДВНЗ «КНЕУ ім. В.Гетьмана», 2007. - № 7. - С. 251-263 (0,53 д.а.);

3. Гапало С. Ю. До питання класифікації господарсько-правових санкцій» / С. Ю. Гапало // Держава і право : зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. - К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2007. - Вип. 35. - С. 374-381 (0,57 д.а.);

4. Гапало С. Ю. Поняття та склад збитків у господарських правовідносинах / С. Ю. Гапало // Держава і право : зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. - К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2007. - Вип. 38. - С. 448-454 (0,51 д.а.);

5. Гапало С. Ю. Сутність та функціональне призначення штрафних санкцій у сфері господарювання / С. Ю. Гапало // Право і безпека. - 2007. - 6'2. -

6. С. 106-110 (0,60 д.а.);

7. Гапало С. Ю. Правова природа оперативно-господарських санкцій /

8. С. Ю. Гапало // Форум Права. - 2007. - №3. - С. 52-60 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2007-3/07gsjogs.pdf

9. (0,71 д.а.)

10. Гапало С. Ю. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника господарського зобов'язання та збитками як підстава господарсько-правової відповідальності / С. Ю. Гапало // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права. - 2008. - № 1 (25). - С. 132-137 (0,49 д.а.);

11. Гапало С. Ю. Види санкцій за контрактним правом англо-саксонської правової сім'ї / С. Ю. Гапало // Держава і право : зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. - К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2009. - Вип. 46. - С. 358-364 (0,52 д.а.);

12. Гапало С. Ю. До питання класифікації господарсько-правових санкцій : новели Цивільного та Господарського кодексів України / С. Ю. Гапало // Всеукраїнська науково-практична конференція з цивільного права «Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року : наукові новели та практика застосування». - м. Львів. - 22-23 лютого 2007 року. - С. 33-34 (0,17 д.а.);

13. Гапало С. Ю. До проблеми застосування принципу повного відшкодування збитків у господарському праві України / С. Ю. Гапало // Міжнародна науково-практична Інтернет-конференція «Забезпечення реалізації прав людини». - м. Тернопіль. - 1 жовтня 2007 р. - С. 56-59 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.lex-line.com.ua (0,18 д.а.);

14. Гапало С. Ю. До питання правової природи оперативно-господарських санкцій / С. Ю. Гапало // Міжнародна наукова конференція «Шості осінні юридичні читання». - м. Хмельницький. - 26-27 жовтня 2007 року. - С. 43-45 (0,19 д.а.);

15. Гапало С. Ю. Способи визначення розміру неустойки / С. Ю. Гапало // Міжнародна науково-практична конференція «Треті Прибузькі юридичні читання». - м. Миколаїв. - 23-24 листопада 2007 року. - С. 524-526

16. (0,14 д.а.).

АНОТАЦІЯ

Гапало С.Ю. Санкції в господарському праві України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 - господарське право, господарсько-процесуальне право. - Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана». - Київ, 2011.

Дисертація присвячена дослідженню проблемних питань у межах правового регулювання та практичного застосування санкцій у господарському праві України. Проведено аналіз сутності санкції як правової категорії, її співвідношення із категорією юридичної відповідальності, питань класифікації санкцій. Вдосконалено визначення поняття господарсько-правових санкцій та сформульовано основні якісні ознаки останніх. На основі існуючих у науковій літературі позицій запропоновано власну класифікацію господарсько-правових санкцій. Розглянуто дискусійні питання окремих видів господарсько-правових санкцій - відшкодування збитків, штрафних та оперативно-господарських санкцій - і порядку їх застосування. Окрему увагу присвячено дослідженню адміністративно-господарських санкцій. Проаналізовано зарубіжний досвід правового регулювання господарсько-правових санкцій за законодавствами країн романо-германської та англосаксонської правової системи.

На основі проведених у дисертації досліджень зроблено висновки та пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України у сфері правового регулювання санкцій у господарському праві України.

Ключові слова: господарсько-правова санкція, господарсько-правова відповідальність, відшкодування збитків, штрафні господарські санкції, оперативно-господарські санкції, адміністративно-господарські санкції.

АННОТАЦИЯ

Гапало С.Ю. Санкции в хозяйственном праве Украины. - Рукопись.

...