Механізми державного регулювання житлово-комунального господарства на регіональному рівні

Размещено на http://www.allbest.ru/

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРИСТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ

Спеціальність 25.00.02 - механізми державного управління

ШЕВСЬКА ОЛЕНА ІВАНІВНА

Запоріжжя - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, м. Харків.

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент ГЛУХАЧОВ Євген Федорович, Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, завідувач кафедри права та законотворчого процесу.

Офіційні опоненти: доктор наук з державного управління, доцент ДОЛГАЛЬОВА Олена В'ячеславівна, Донбаська національна академія будівництва і архітектури, директор Інституту економіки, менеджменту і права в будівництві;

кандидат наук з державного управління БІКУЛОВ Дамір Тагірович, Запорізька торгово-промислова палата, віце-президент

Захист відбудеться 14 травня 2010 р. об 11⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.127.03 у Класичному приватному університеті за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 125.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б.

Автореферат розісланий “13” квітня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради З.О. Надюк

АНОТАЦІЯ

Шевська О.І. Механізми державного регулювання житлово-комунального господарства на регіональному рівні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Класичний приватний університет. - Запоріжжя, 2010.

Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретичних та практичних засад державного регулювання житлово-комунального господарства на регіональному рівні. Розвинуто понятійний апарат у сфері державного регулювання житлово-комунального господарства на регіональному рівні. Досліджено сучасний стан розвитку житлово-комунального господарства на регіональному рівні. Охарактеризовано механізми державного регулювання житлово-комунального господарства на регіональному рівні. Проведено аналіз нормативно-правового забезпечення розвитку житлово-комунального господарства. Здійснено оцінку сучасного стану житлово-комунального господарства України. Визначено тенденції розвитку житлово-комунального господарства в Харківській області. Удосконалено науково-практичний підхід до формування організаційного механізму державного регулювання житлово-комунального господарства на регіональному рівні. Обґрунтовано практичні пропозиції щодо інституційного забезпечення державного регулювання житлово-комунального господарства на регіональному рівні. Запропоновано шляхи розвитку правового механізму державного регулювання житлово-комунального господарства.

Ключові слова: державне регулювання, житлово-комунальне господарство, регіональний рівень, державна житлова політика, нормативно-правове забезпечення, організаційно-економічний механізм, державно-приватне партнерство.

АННОТАЦИЯ

Шевская Е.И. Механизмы государственного регулирования жилищно-коммунального хозяйства на региональном уровне. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Классический приватный университет. - Запорожье, 2010.

Диссертация посвящена разработке теоретических и практических принципов государственного регулирования жилищно-коммунального хозяйства на региональном уровне. Дано определение коммунального хозяйства как многоотраслевого комплекса, включающего взаимосвязанные, автономные коммунальные предприятия социальной и производственной сфер, которые обеспечивают благоустройство населенного пункта и предоставление комплекса услуг потребителям, находящимся на территории обслуживаемого населенного пункта.

Предложены ключевые положения Государственной целевой программы “Жилье” как одного из основных механизмов государственного регулирования жилищно-коммунального хозяйства. Результатом реализации этой Программы должно быть повышение доступности жилья; выполнение предусмотренных законодательством Украины государственных обязательств; обеспечение жильем отдельных категорий граждан; увеличение объемов жилищного строительства.

Определено, что механизмом государственного регулирования жилищно-коммунального хозяйства на региональном уровне является совокупность соответствующих принципов и методов государственного управленческого влияния на систему социально-экономических и организационно-правовых отношений по поводу предоставления жилищно-коммунальных услуг для достижения поставленной цели жизнеобеспечения городов.

Установлено, что экономическим механизмом государственного регулирования жилищно-коммунального хозяйства является совокупность принципов и экономических методов целеустремленного взаимодействия владельцев объектов жилищно-коммунального хозяйства и владельцев жилья через согласование экономических интересов с субъектами процесса производства, предоставления жилищно-коммунальных услуг, с целью обеспечения устойчивого развития и надежного функционирования жилищно-коммунальной инфраструктуры и качественного обслуживания населения.

Усовершенствовано научно-практический подход к формированию организационного механизма государственного регулирования жилищно-коммунального хозяйства на региональном уровне путем применения модели государственно-частного партнерства. Такая модель позволит создать действенные механизмы привлечения субъектов частного сектора экономики к процессу управления инфраструктурой жилищно-коммунального хозяйства; совместно принимать современные эффективные инженерные решения по эксплуатации объектов жилищно-коммунального хозяйства; повышать качество обслуживания его пользователей; минимизировать затраты проекта на весь срок контракта между органом государственной власти и хозяйствующим субъектом; позволит эффективно использовать инвестированный капитал и получать дополнительные доходы для Государственного и местных бюджетов, а также для хозяйствующих субъектов.

Для разработки практических предложений по институционному обеспечению государственного регулирования жилищно-коммунального хозяйства на региональном уровне в диссертационной работе предложено создание системы единых информационно-расчетных центров в административных районах населенного пункта областного значения с внедрением прогрессивной системы приема и обработки платежей населения. В результате создания Единых информационно расчетных центров и внедрения эффективной системы учета контроля жилищно-коммунальных платежей можно будет достичь позитивной динамики сбора платежей граждан.

С целью развития правового механизма государственного регулирования жилищно-коммунального хозяйства предложено разработать и принять новый закон Украины “Об инвестиционных соглашениях в сфере жилищно-коммунального обслуживания”. Результатом принятия этого законопроекта должно быть создание надлежащих правовых основ государственного регулирования инвестиционных отношений в сфере жилищно-коммунального обслуживания; обеспечение подготовки жилищно-коммунальной инфраструктуры для строительных объектов, что приведет к увеличению темпов жилищного строительства; уменьшение бюджетных расходов на эксплуатацию и создание коммунального имущества; предоставление дополнительных гарантий инвесторам, которые делают инвестиции в коммунальное имущество в жилищно-коммунальном хозяйстве.

Ключевые слова: государственное регулирование, региональный уровень, жилищно-коммунальное хозяйство, государственная жилищная политика, нормативно-правовое обеспечение, организационно-экономический механизм, государственно-частное партнерство.

ANNOTATION

Shevska O. State regulation mechanisms for housing and communal services on the regional level. - Manuscript.

Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of sciences from state administration after speciality 25.00.02 - mechanisms of state administration. - Classic Private University. - Zaporozhia, 2010.

The dissertation is devoted to substantiation of the theoretical and practical bases for state regulation in the field of housing and communal services on the regional level. An apparatus of concepts has been developed for the sphere of state regulation of housing and communal services on the regional level. The current state-of-the-art in the said field has been investigated. Mechanisms for state regulation of housing and communal services on the regional level have been characterized. The normative and legal provision of housing and communal services development has been analyzed. The present condition of the housing and communal services in Ukraine has been evaluated. The tendencies of housing and communal services development in Kharkiv region have been considered. A scientific and practical approach to organizational mechanism formation has been improved to provide state regulation of housing and communal services on the regional level. Practical proposals concerning institutional provision of state regulation of housing and communal services on the regional level have got their scientific substantiation. The ways to develop legal mechanism for state regulation of housing and communal services on the regional level have been suggested.

Keywords: state regulation, housing and communal services, regional level, state housing policy, normative and legal provision, organizational and economic mechanism, public-private partnership.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Житлово-комунальне господарство (далі - ЖКГ) є однією з найважливіших галузей національної економіки й відіграє велику роль у забезпеченні гідного рівня життя громадян країни. В умовах ринку принципово змінилися функції держави в управлінні комунальним господарством, що виявилося в зменшенні обсягів бюджетного фінансування та реформуванні житлово-комунального господарства, стимулюванні впровадження нових технологій та підтримці структурних змін у комунальному господарстві.

Соціально-економічна ситуація в Україні стає все більш залежною від стану та реформування інфраструктурних галузей життєзабезпечення, особливе місце серед яких займає житлово-комунальне господарство. У реалізації ринкових реформ житлово-комунальна сфера відстала від інших інфраструктурних галузей на 5-10 років, і криза житлово-комунального господарства продовжує поглиблюватися. Нагальні проблеми виникли в управлінні житлово-комунальними об'єктами, а низька якість і недостатня ефективність державного управління призводять до підвищення вартості послуг ЖКГ і зниження надійності його функціонування. У цих умовах на перший план виходить проблема розробки дієвої системи державного управління ЖКГ на основі ринкових механізмів при збереженні значної частини матеріальних активів галузі в державній власності.

Реформування комунального господарства й створення системи управління ним потребують застосування комплексного підходу і чітко визначених пріоритетів. На сьогодні не створено умови, за яких комунальне господарство змогло б ефективно функціонувати та виконувати свою роль у підвищенні рівня і якості життя населення й забезпеченні соціальної безпеки держави.

Останнім часом з'явилися праці вітчизняних учених-економістів і фахівців у галузі державного управління, присвячені актуальним проблемам функціонування та управління житлово-комунального господарства. Серед них слід відзначити розробки В.М. Бабаєва, Д.Т. Бікулова, В.М. Вакуленка, Б.М. Данилишина, В.В. Дорофієнка, О.В. Долгальової, О.І. Дзядь, А.А. Дроня, А.О. Дєгтяра, Т.М. Качала, С.В. Корнійчука, Г.О. Крамаренко, В.П. Кукси, В.М. Лобаса, В.І. Логвиненка, В.П. Ніколаєва, Н.І. Олійник, Г.І. Онищука, І.М. Осипенка, В.І. Пила, О.Ю. Попова, О.Т. Рибалко, М.В. Руля, Г.М. Семчука, Т.М. Строкань, Д.М. Стеченка, Р.М. Сиротюка, Ю.Г. Хівріча, В.В. Хомякова та інших.

Водночас проблеми вдосконалення державного регулювання житлово-комунального господарства є відносно слаборозробленими в сучасній вітчизняній і зарубіжній науці. Цілий ряд проблем, що стосуються розвитку механізмів державного регулювання житлово-комунального господарства на регіональному рівні в умовах виходу України з економічної кризи, недостатньо висвітлений у науковій літературі. Потребують подальшого дослідження визначення понятійного апарату у сфері державного регулювання житлово-комунального господарства на регіональному рівні, теоретичні підходи до формування його різноманітних механізмів, актуальних питань інституційного забезпечення державного регулювання житлово-комунального господарства, законодавче врегулювання інвестиційних відносин у сфері житлово-комунального господарства.

Актуальність проблеми, недостатнє її відображення в науковій літературі, її теоретичне та практичне значення зумовили вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота висвітлює результати наукових досліджень автора, пов'язаних з такою темою: “Основні напрямки підвищення ефективності діяльності органів державної влади щодо соціально-економічного розвитку регіону” (номер державної реєстрації 0104U000088), що були отримані та реалізуються у межах Комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України “Державне управління та місцеве самоврядування” (номер державної реєстрації 0200U004103).

У рамках виконаних тем особисто здобувачем було запропоновано: практичні пропозиції щодо інституційного забезпечення державного регулювання житлово-комунального господарства на регіональному рівні шляхом створення системи єдиних інформаційно-розрахункових центрів в адміністративних районах населеного пункту обласного значення; науково-практичний підхід до формування організаційного механізму державного регулювання житлово-комунального господарства на регіональному рівні через модель державно-приватного партнерства.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних пропозицій та практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізмів державного регулювання житлово-комунального господарства на регіональному рівні.

Для досягнення зазначеної мети було поставлено такі завдання:

розвинути понятійний апарат у сфері державного регулювання житлово-комунального господарства на регіональному рівні;

дослідити сучасний стан розвитку житлово-комунального господарства на регіональному рівні;

охарактеризувати механізми державного регулювання житлово-комунального господарства на регіональному рівні;

проаналізувати сучасний стан розвитку житлово-комунального господарства в Харківській області;

удосконалити науково-практичний підхід до формування організаційного механізму державного регулювання житлово-комунального господарства на регіональному рівні;

обґрунтувати практичні пропозиції щодо інституційного забезпечення державного регулювання житлово-комунального господарства на регіональному рівні;

запропонувати шляхи розвитку правового механізму державного регулювання житлово-комунального господарства.

Об'єктом дослідження є процес державної політики в галузі житлово-комунального господарства на регіональному рівні.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні засади державної політики в галузі житлово-комунального господарства на регіональному рівні.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що пропоновані механізми державного регулювання житлово-комунального господарства на регіональному рівні та їх запровадження у практику діяльності органів державної влади дадуть змогу посилити ефективність діяльності органів державної влади у сфері житлово-комунального господарства, створять стимули до залучення в процес управління житлово-комунальним господарством суб'єктів господарювання, розвинути законодавчу базу житлово-комунальної сфери.

Методи дослідження. Для досягнення визначеної в роботі мети використано методологію науки державного та регіонального управління, застосовано систему загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, а саме: комплексний підхід - для розгляду всього спектра понять державної політики в галузі житлово-комунального господарства; метод аналізу - для дослідження теоретичних здобутків українських і зарубіжних науковців у галузях державного управління та управління житлово-комунальним господарством; метод синтезу - для з'ясування сутності, змісту та визначення ряду понять теорії державного управління; економіко-статистичні методи - для дослідження тенденцій розвитку житлово-комунального господарства; конкретно-історичний аналіз - для уточнення основних понять, що зазнали змін у процесі розвитку державної політики в галузі житлово-комунального господарства; абстрактно-логічний метод - для теоретичного узагальнення й формулювання висновків.

Методологічною базою дослідження є наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених. Інформаційною базою досліджень є законодавчі й нормативно-правові акти України, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, наукові праці вітчизняних і зарубіжних дослідників, матеріали міжнародних та регіональних конференцій тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:

вперше:

- запропоновано визначення механізму державного регулювання житлово-комунального господарства на регіональному рівні як сукупності відповідних методів та заходів управлінського впливу органів державної влади на систему соціально-економічних і організаційно-правових відносин, що складаються з приводу надання житлово-комунальних послуг населенню для досягнення поставленої мети життєзабезпечення населених пунктів;

удосконалено:

- програмний підхід до підвищення ефективності державного регулювання житлово-комунального господарства через розробку та затвердження державної цільової програми “Житло”, суть якої полягає у виконанні державних зобов'язань щодо забезпечення житлом окремих категорій громадян, молодих сімей, створення для земельних ділянок комунальної інфраструктури, модернізації об'єктів комунальної інфраструктури, підвищення доступності житла для цільових груп населення (молодих сімей, молодих фахівців на селі), людей, які стоять на обліку для поліпшення житлових умов; підвищенні надійності безперебійного надання та якості житлово-комунальних послуг на базі модернізації й оновлення об'єктів комунальної інфраструктури; залученні приватного сектора економіки й приватних інвестицій у житлово-комунальне господарство;

- науково-практичний підхід до формування організаційного механізму державного регулювання житлово-комунального господарства на регіональному рівні через модель державно-приватного партнерства, суть якої полягатиме в укладанні сервісних договорів, договорів на управління, оренді (лізинг) об'єктів житлово-комунального господарства, концесійних угод і приватизації між суб'єктами державного та приватного секторів економіки;

набуло подальшого розвитку:

- визначення поняття комунального господарства як багатогалузевого комплексу, який включає взаємопов'язані автономні підприємства й організації соціальної та виробничої сфери, що забезпечують упорядкування населеного пункту й надання комплексу комунальних послуг споживачам, які знаходяться на території населеного пункту;

- науково-теоретичне обґрунтування класифікації механізмів державного регулювання житлово-комунального господарства шляхом визначення економічного механізму державного регулювання житлово-комунального господарства як сукупності економічних методів цілеспрямованої взаємодії власників об'єктів житлово-комунального господарства, у тому числі власників житла шляхом узгодження економічних інтересів із суб'єктами виробництва, постачання й надання житлово-комунальних послуг з метою забезпечення стійкого розвитку та надійного функціонування житлово-комунальної інфраструктури і якісного обслуговування населення та адміністративного механізму державного регулювання житлово-комунального господарства як сукупності прямих адміністративно-розпорядчих дій з боку органів державної влади, що скеровані на врегулювання відносин суб'єктів правовідносин у сфері житлово-комунального господарства;

- розробка практичних пропозицій щодо інституційного забезпечення державного регулювання житлово-комунального господарства на регіональному рівні шляхом створення системи єдиних інформаційно-розрахункових центрів в адміністративних районах населеного пункту обласного значення, діяльність якого буде спрямовуватися на впровадження прогресивної системи приймання й обробки платежів населення за сплату житлово-комунальних послуг, що зумовить централізацію цих платежів у житлово-комунальній сфері;

- визначення правового механізму державного регулювання житлово-комунального господарства шляхом розробки та затвердження нового Закону України “Про інвестиційні угоди у сфері житлово-комунального обслуговування”, суть якого полягає у створенні необхідних механізмів залучення інвестицій для використання, реконструкції, модернізації або створення нового комунального майна в житлово-комунальному господарстві та який відображає специфіку інвестиційних угод у сфері житлово-комунального господарства.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що наукові висновки та теоретичні положення дисертаційного дослідження доведені до рівня конкретних пропозицій, що робить їх придатними до застосування у практиці державного регулювання житлово-комунального господарства.

Результати досліджень використані в діяльності Харківської обласної державної адміністрації при створенні системи єдиних інформаційно-розрахункових центрів в адміністративних районах м. Харків та Харківської області (довідка № 12/123 від 09.07.2008 р.).

Теоретичні положення та наукові результати дисертаційної роботи використано в діяльності Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України при розробці основних навчальних модулів для слухачів усіх форм навчання магістерської підготовки: “Комунікації у державних інституціях”, “Стратегічне управління”, “Ситуаційний менеджмент”, “Сучасні проблеми державного управління” (акт упровадження від 25.06.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею й містить отримані автором нові результати в галузі державного управління, що вирішують важливу наукову проблему розвитку державної політики в галузі житлово-комунального господарства на регіональному рівні. Наукові положення, розробки, висновки та рекомендації, які виносяться на захист, одержано здобувачем самостійно.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертаційного дослідження доповідались на всеукраїнських, міжнародних наукових конференціях та конгресах: “Актуальні проблеми реформування житлово-комунального господарства України та основні шляхи їх вирішення” (м. Київ, 2008 р.), “Актуальні питання реформування житлово-комунального господарства в Україні” (м. Макіївка, Слов'янськ, 2008 р.), “Дні науки” (м. Запоріжжя, 2008 р.), “Децентралізація державного управління та розвиток місцевого самоврядування в контексті європейської практики” (м. Луцьк, 2008 р.), Інвестиційна складова сталого розвитку регіону (м. Харків, 2008 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 10 наукових праць загальним обсягом 3,8 д. а., з них 5 - статей у фахових виданнях.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг 209 -сторінок, з них 27 рисунків займають 30 сторінок, 14 таблиць - 18 сторінок, список використаних джерел (138 найменувань) - 16 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкрито сутність і стан проблеми, що вирішується; обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено мету й завдання дослідження, його наукову новизну; вказано практичне значення одержаних результатів; наведено дані щодо апробації результатів та їх опублікування.

У першому розділі - “Теоретичні основи державного регулювання житлово-комунального господарства на регіональному рівні” - визначено сутність і специфіку житлово-комунального господарства як об'єкта державного регулювання; досліджено особливості державної житлової політики на сучасному етапі; охарактеризовано муніципальну політику в галузі житлово-комунального господарства.

Житлово-комунальне господарство є однією з найбільш значущих галузей економіки України, що впливає на всі сторони життєдіяльності суспільства. Вартість і якість послуг житлово-комунального комплексу є основоположними й першорядними чинниками життєзабезпечення населення міста в загальній системі умов його комфортного або принаймні гідного проживання. В умовах переходу до ринкової економіки в Україні наявне загострення житлової проблеми. Відбулося скорочення обсягів житлового будівництва, зменшення бюджетних коштів для інвестицій у житлово-комунальне господарство, майже у два рази скоротилися обсяги виробництва та споживання, з 1991 р. відбувається падіння реальних доходів населення, погіршується якість життя. Усе це спричинює негативні соціальні процеси і явища, погіршення стану житла, якості комунальних послуг тощо.

У дисертаційній роботі запропоновано розглядати комунальне господарство як багатогалузевий комплекс, який включає взаємопов'язані, але водночас досить автономні підприємства й організації соціальної та виробничої сфери, що забезпечують упорядкування населеного пункту й надання комплексу послуг споживачам, які перебувають на території обслуговуваного населеного пункту. Основною метою діяльності комунальних підприємств є забезпечення впорядкування населеного пункту й надання послуг споживачам на певній території.

Комунальні підприємства класифіковано на дві групи: 1) підприємства, що виробляють матеріальну продукцію, а саме: заводи й майстерні; водопроводи, організації газового господарства, електростанції й електромережі, котельні та тепломережі; 2) комунальні підприємства, що надають послуги, а саме: житлово-експлуатаційні організації, які створюють сприятливі умови для проживання в житлових будинках; міський пасажирський транспорт, що задовольняє потреби населення в швидкому й зручному переміщенні територією країни; лазні та пральні, що задовольняють побутові потреби населення; готелі, що створюють необхідні житлово-побутові умови для тимчасового проживання в місті; підприємства санітарного очищення, що забезпечує видалення й знешкодження побутових відходів і сміття з житлових будинків та з міської території.

Доведено, що функціональне призначення житлового господарства як підгалузі комунального господарства міста полягає в обслуговуванні житлового фонду міста, наданні різноманітних комунальних послуг та виконання робіт безпосередньо в житлових будинках і на житлових масивах, здійсненні ремонтно-будівельних, спеціалізованих робіт у житловому й нежитловому фонді міста, належній експлуатації нежилих будинків, утриманні маневреного житлового фонду, проведенні єдиної технічної політики в житловому господарстві з питань теплофікації, диспетчеризації, модернізації, оснащення їх інженерним обладнанням.

Враховуючи, що реформа ЖКГ була й залишається багатоелементним процесом, у якому мають гармонійно поєднуватися прийняття та реалізація економічно виправданих адміністративних, технічних, технологічних, інституційних, фінансових, політичних та інших рішень, слід усі перетворення розглядати з позиції власності з урахуванням рівня життя населення, соціальної спрямованості розвитку суспільства в цілому. У рамках державної житлової політики мають визначитися житлово-комунальні відносини.

Основне призначення інституту державного забезпечення - задоволення потреби в житлі соціально незабезпечених верств населення. Цей інститут у своєму первинному вигляді має існувати як реакція на житловий ринок, що спричинює значні житлові нерівності. Дві головні ознаки цього інституту - державні субсидії для будівництва соціального житла й контроль за рівнем оплати за соціальне житло. Доступність і право вибору житла - уже давно необхідна передумова розвитку суспільства в усіх країнах. У результаті зміни нашої економічної системи також потрібні серйозні зміни в питаннях житлової політики. Не треба забувати, що житлові умови визначають не тільки добробут сім'ї, а й великою мірою її спосіб життя.

Доведено необхідність розробки на регіональному рівні Концепції регіональної державної житлової політики. Основною метою державної житлової політики є задоволення основних житлових потреб населення територій шляхом створення механізму функціонування збалансованого ринку житла й розподілу відповідальності між його учасниками, підвищення якості житлово-комунальних послуг. Для досягнення цієї мети, з урахуванням основних положень Житлового кодексу України потрібне уточнення концепції щодо окремих блоків питань, а також конкретизація напрямів обласної державної житлової політики.

До першого блоку питань входять такі: розмежування власності, врегулювання правовідносин у багатоквартирному будинку, відносини найму житлових приміщень. Необхідно було чіткіше розмежувати права найму (оренда) житлових приміщень і права власності на житло, а також відмінити застарілі норми Закону України “Про приватизацію житлового фонду” в частині його безкоштовної приватизації, що сьогодні реалізовано в Житловому кодексі Україні.

Відповідно, наступним блоком питань державної житлової політики можна визначити систему соціального захисту населення в діапазоні: придбання житла або його оренда - отримання житлово-комунальних послуг у межах соціальних норм житла й нормативів споживання комунальних послуг. Має існувати система субсидій (компенсацій витрат на житло), яка враховує рівень життя населення і його потреби. Тут державна підтримка необхідна. Цільові субсидії - це невід'ємна складова житлової політики держави.

Наступним кроком на шляху досягнення поставленої стратегічної мети стає усвідомлення необхідності розробки й реалізації масштабного національного проекту, який би концентрував ресурси та зусилля всіх зацікавлених сторін, ґрунтувався на ефективних економічних механізмах і формах державного регулювання. Для цього необхідно розробити Національний проект “Доступне і комфортне житло - громадянам України”.

На перехідному етапі вирішення завдання формування ринку доступного й комфортного житла вимагає реалізації комплексної державної політики, спрямованої на підвищення платоспроможного попиту населення на житло через розвиток гнучких форм житлового кредитування, насамперед іпотечного житлового кредитування із застосуванням різних схем співфінансування, адекватне збільшення обсягів пропозиції житла через розвиток житлового будівництва, а також підвищення якості житлових і комунальних послуг.

Проблеми перехідного періоду вимагають участі центру як шляхом удосконалення законодавчої й нормативної правової бази в житловій сфері, стимулювання проведення перетворень на місцях, так і шляхом безпосереднього використання коштів державного бюджету для реалізації ключових заходів за пріоритетами, виділеними в рамках Національного проекту “Доступне і комфортне житло - громадянам України”.

Для реалізації заходів, передбачених у рамках виділених пріоритетів Національного проекту, має бути забезпечена фінансова й організаційна підтримка на державному рівні. Програма і підпрограми, що входять до її складу, є механізмом реалізації цієї підтримки, що забезпечить ефективне цілеспрямоване використання коштів Державного бюджету на користь збалансованого стимулювання попиту й пропозиції на ринку житла, а також виконання державних зобов'язань щодо забезпечення житлом окремих категорій громадян.

Необхідний кардинальний перегляд підходів і механізмів реалізації державної житлової політики. Отже, запропоновано прийняття Державної цільової програми “Житло” як головного інструменту державного регулювання житлово-комунального господарства. Цю програму повинен затвердити Кабінет Міністрів України. Хід виконання програми має здійснювати Міністерство будівництва та житлово-комунального господарства.

Структурно запропоновано виділити чотири підпрограми: “Забезпечення житлом молодих сімей”, “Виконання державних зобов'язань щодо забезпечення житлом окремих категорій громадян”, “Забезпечення земельних ділянок комунальною інфраструктурою”, “Модернізація обсягів комунальної інфраструктури”. Кожна з підпрограм буде орієнтована на ключові пріоритети: підвищення доступності житла; виконання передбачених законодавством України державних зобов'язань; забезпечення житлом окремих категорій громадян; збільшення обсягів житлового будівництва й модернізація комунальної інфраструктури.

У другому розділі - “Аналіз стану та динаміки розвитку житлово-комунального господарства на регіональному рівні” - проведено аналіз нормативно-правового забезпечення розвитку галузі, здійснено оцінку сучасного стану житлово-комунального господарства України, визначено тенденції розвитку житлово-комунального господарства в Харківській області.

Проведений у дисертаційний роботі аналіз показує, що нормативно-правове забезпечення розвитку житлово-комунального господарства України базується на необхідності створення органами державної влади й органами місцевого самоврядування умов для реалізації громадянами права на житло, його безпеці, недоторканності і неприпустимості позбавлення житла, необхідності безперешкодного здійснення відносин, що виникають при цьому, регульованих житловим законодавством, а також на визнанні рівності учасників регульованих відносин з володіння, користування та розпорядження житловими приміщеннями, на необхідності забезпечення відновлення порушених житлових прав, їх судового захисту, забезпечення збереження житлового фонду й використання житлових приміщень за призначенням.

Для того, щоб система нормативно-правового регулювання житлово-комунального господарства була максимально ефективною, при її реформуванні необхідно забезпечити: належне стимулювання комунальних підприємств до економного використання фінансових і природних ресурсів; належне стимулювання інвесторів до внеску капіталу в перспективні й добре керовані комунальні підприємства; максимальне залучення споживачів, інвесторів, платників податків у процес нормативно-правового регулювання.

Для створення ефективної системи нормативно-правового регулювання відповідної галузі доведено необхідність здійснення поділу функцій управління місцевим житлово-комунальним господарством і регулювання тарифів на житлово-комунальні послуги в межах компетенції органів місцевого самоврядування. Діяльність за наданням послуг також має бути відокремлена від діяльності органів виконавчої влади з регулювання у сфері послуг.

Аналіз технічних і фінансових показників свідчить про кризовий стан ЖКГ. Житловий фонд України має високий рівень зносу (майже 60%) і спостерігається тенденція зростання останнього через несвоєчасне та недостатнє за обсягом проведення капітального ремонту. Житлово-комунальна сфера зачіпає життєві інтереси всіх громадян - матеріальні, соціальні, споживчі, екологічні. Але існуюча ситуація в галузі далека від ідеальної. Фінансовий стан багатьох підприємств комунального комплексу характеризується як нестійкий і збитковий, а якість послуг, що надаються, - як низька.

Визначено що покладання на організації житлово-комунального господарства невластивих їм функцій і нездатність місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування виконувати договірні зобов'язання привели до фактичного відходу від виконання в повному обсязі необхідних робіт з утриманням і ремонту житлового фонду. Поєднання функцій власника житлового фонду й господарської діяльності з управління та обслуговування цього фонду спричинює відсутність стимулів для підвищення ефективності управління житловим фондом, його експлуатації й ремонту. У зв'язку із цим здійснюються функції і договірні відносини між власниками житлового фонду (або організацією, ним уповноваженою), організаціями житлово-комунального господарства та підрядними організаціями.

Проведений аналіз дає підстави стверджувати що основними цілями реформування житлово-комунального господарства України мають стати підвищення ефективності, стійкості й надійності функціонування житлово-комунальних систем життєзабезпечення населення, залучення інвестицій у житлово-комунальний комплекс, покращення якості послуг з одночасним зниженням нераціональних витрат, адресний соціальний захист малозабезпечених верств населення.

Схема управління житловим фондом, що існує сьогодні, не дає змоги реалізувати принципи реформування ЖКГ, що декларуються на регіональному рівні й характеризується: відсутністю умов для виникнення конкуренції, залучення в житлово-комунальний сектор економіки альтернативних структур; відсутністю прозорості у фінансуванні галузі зі збереженням бюджетного недофінансування підприємств ЖКГ; незацікавленістю громадян у самостійному управлінні своїм майном.

Відмітною особливістю ЖКГ Харківської області є відсутність конкуренції у сфері надання послуг, низька зацікавленість малого бізнесу в освоєнні цього ринку. Велика зношеність житлового фонду, значні витрати на придбання необхідного для його експлуатації устаткування й матеріалів залишають сферу експлуатації житлового фонду малоцікавою. Крім того, у багатьох муніципальних утвореннях створюються штучні адміністративні бар'єри, що перешкоджають активному залученню приватного бізнесу у сферу обслуговування житлового фонду.

На 1 грудня 2009 р. в Харківській області чисельність наявного населення становила 2770,3 тис. осіб. У 2009 р. підприємствами області виконано будівельних робіт на суму 711,6 млн грн, що на 41,4% менше, ніж у 2008 р. Скорочення темпів будівельних робіт у 2009 р. порівняно з 2008 р. відбулося майже за всіма основними видами будівельної діяльності (окрім робіт з завершення будівництва, обсяг яких збільшився у 2,3 раза). За 2009 р. вартість основних фондів введених у дію житлових та нежитлових будівель, споруд та потужностей становила 436,8 млн грн, із них за рахунок коштів державного бюджету - 116,1 млн грн. Забудовниками введено в експлуатацію 24 житлові будівлі загальною площею 39,6 тис м² (у тому числі гуртожиток - 3,2 тис м²), що на 16,2% менше, ніж за відповідний період минулого року, вартістю основних фондів 135,8 млн грн.

В інвестиціях, спрямованих на житлове будівництво, коштам вітчизняних інвестиційних компаній фондів тощо належить 70,1% (151,7 млн грн), коштам населення - 11,8% (25,6 млн грн), власним коштам підприємств та організацій - 8,1% (17,5 млн грн). За рахунок кредитів банків та інших позик освоєно 6,8% (14,8 млн грн), з них іпотечне кредитування на будівництво житла - 1,3% (2,9 млн грн). Частка капіталовкладень у житлове будівництво області за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів становить лише 1,0%. У 2005-2009 рр. завдяки виділенню коштів з державного та місцевих бюджетів у сумі 137,8 млн грн на капітальний ремонт та реконструкцію житлового фонду вдалося значно покращити технічний стан більше ніж 2500 житлових будинків.

Пріоритетним напрямом розвитку житлово-комунальної галузі залишається технічне переоснащення. Динаміка фінансування заходів з технічного переоснащення житлово-комунального господарства Харківської області.

Серйозною проблемою, що вимагає невідкладного вирішення, є велика зношеність комунальної інфраструктури, низький рівень модернізації об'єктів житлово-комунальної сфери, відсутність стимулів для залучення інвесторів. Усе це свідчить про необхідність реалізації системи заходів, спрямованих на забезпечення ефективного функціонування житлово-комунального комплексу області.

У третьому розділі - “Удосконалення механізмів державного регулювання житлово-комунального господарства на регіональному рівні” - удосконалено організаційно-економічний механізм державного регулювання житлово-комунального господарства, запропоновано механізми реформування міського житлово-комунального господарства, державно-приватне партнерство як механізм державного регулювання житлово-комунального господарства на регіональному рівні.

Визначено, що найважливішими напрямами реформування ЖКГ є вдосконалення системи державного регулювання цієї сфери, створення конкурентних відносин у сфері ЖКГ, організація приватного бізнесу й демонополізація послуг і робіт, акціонування державних унітарних підприємств, удосконалення договірних відносин між суб'єктами ринку послуг, структуризація власників житлових приміщень.

Формування нового організаційно-економічного механізму має базуватися на нових принципах. Це принцип раціонального розподілу функцій власника й управлінської організації, принцип формування відповідальності власників житлових приміщень, принцип пооб'єктного управління, принцип єдиного галузевого управління, принцип орієнтації на досягнення планованих результатів із забезпечення якості послуг, що надаються, принцип вартісного управління.

Принцип державного регулювання, орієнтованого на досягнення планованих результатів із забезпечення якості послуг, що надаються, є ключовим для підвищення ефективності планування й управління бюджетними видатками на функціонування ЖКГ великого міста та економного витрачання грошових коштів власників житла. Застосування цього принципу передбачає переорієнтовувати діяльність органу управління ЖКГ з контролю за обсягом і цільовим використанням фінансових ресурсів на прийняття ефективних регуляторних і координаційних рішень, заснованих на аналізі отриманих результатів діяльності компаній, що управляють.

При оцінюванні ефективності ходу реформи необхідно враховувати, що пріоритетні напрями формування економічного механізму державного регулювання ЖКГ полягають у розробці раціональної системи договірних відносин, створенні економічної зацікавленості учасників процесу надання житлово-комунальних послуг у результатах своєї діяльності та зниженні невиробничих витрат, упровадженні методів моніторингу для оцінювання результатів функціонування організацій, а також створенні умов для розвитку конкурентних відносин і залученні приватного бізнесу на ринок ЖКГ.

Пропонований методичний підхід, з одного боку, відображає ефективність функціонування регіонального житлово-комунального господарства через показники динаміки собівартості та зростання тарифів на житлово-комунальні послуги, рівень бюджетних видатків на дотації підприємств ЖКГ, зниження питомих витрат надання послуг, загальний обсяг поточного фінансування й інвестицій, рівень зносу житлового фонду, систем інженерного забезпечення, обсяг видатків на енергоощадні заходи, кількість одержувачів пільг і субсидій тощо.

Визначено, що механізмом державного регулювання житлово-комунального господарства на регіональному рівні є сукупність відповідних принципів і методів державно-управлінського впливу на систему соціально-економічних та організаційно-правових відносин, що складаються з приводу надання житлово-комунальних послуг для досягнення поставленої мети життєзабезпечення міст.

Під економічним механізмом державного регулювання ЖКГ автором розуміється сукупність принципів і економічних методів цілеспрямованої взаємодії власників об'єктів ЖКГ, у тому числі власників житла через узгодження економічних інтересів із суб'єктами процесу виробництва, постачання й надання житлово-комунальних послуг з метою забезпечення стійкого розвитку та надійного функціонування житлово-комунальної інфраструктури і якісного обслуговування населення.

Адміністративний механізм державного регулювання ЖКГ автор розуміє як сукупність прямих адміністративно-розпорядчих дій з боку органів державної влади, що скеровані на суб'єктів правовідносин у сфері ЖКГ, у тому числі споживачів послуг.

Також запропоновано створити систему єдиних інформаційно-розрахункових центрів (далі - ЄІРЦ) в адміністративних районах м. Харків з упровадженням прогресивної системи прийому й обробки платежів населення. У результаті створення ЄІРЦ і впровадження ефективної системи обліку контролю житлово-комунальних платежів можна буде досягти позитивної динаміки збирання платежів громадян. Створення ЄІРЦ в м. Харків стане основою технологічного й технічного базису для становлення системи прийняття економічних і фінансових рішень на міському, окружному та районному рівні за рахунок використання єдиної загальноміської бази даних про нарахування і сплачування житлово-комунальних платежів.

Створена система ЄІРЦ - це перший етап формування єдиної інтегрованої інформаційної системи, де вирішуються всі питання, які виникають при спілкуванні населення з органами управління, постачальниками ресурсів і послуг, що має впорядкувати розрахунки населення за житлово-комунальні послуги й підвищити ефективність житлово-комунального обслуговування. Впровадження системи ЄІРЦ як ефективної системи обліку та контролю за житлово-комунальними платежами є надійною платформою для подальшого проведення житлово-комунальної реформи. Основними складовими мають стати впровадження персоніфікованих соціальних рахунків громадян з метою створення “прозорої” системи адресної соціальної підтримки населення й переведення на договірну основу відносин наймачів, власників житлових приміщень та організацій, керівників житловим фондом і послуг, що виконують постачання.

Розвиток державного й муніципального секторів у напрямі включення в систему ринкових відносин вимагає формування відповідних інституційних структур, нових партнерських форм взаємодії державного і приватного капіталу. Перш за все, це стосується до інфраструктурних галузей, зокрема житлово-комунального господарства, яке має забезпечувати нормальні умови життєдіяльності населених пунктів.

Методика взаємодії влади та бізнесу може бути застосована через так звану модель державно-приватного партнерства. Основними інструменти участі приватного сектора в житлово-комунальній сфері є сервісні контракти, контракти на управління, оренда (лізинг), концесійні угоди, приватизація. Ці форми партнерства розрізняються в основному рівнем розподілу ризиків між партнерами. Від першої до останньої форми державно-приватного партнерства зростає ризик, а також управлінська й інвестиційна відповідальність приватного сектора. При різноманітті форм участі бізнесу в ЖКГ особлива роль має належати органам державної влади. Організація стабільної роботи об'єктів життєзабезпечення населених пунктів - це обов'язок органів державної влади, незалежно від того, у якій власності перебувають об'єкти і на яких умовах обслуговуються. Тому контроль органів державної влади за життєво важливими і стратегічними об'єктами ЖКГ не має бути втрачений.

житловий комунальний господарство регіональний

ВИСНОВКИ

1. Встановлено, що житлово-комунальне господарство складається з житлового господарства (управління будинками, житлово-експлуатаційні контори, ремонтно-будівельні управління); санітарно-технічних підприємств (водопровід і каналізація, лазні і пральні, готельне господарство, ритуальне обслуговування, служби з прибирання територій населених місць і санітарного очищення домоволодіння); енергетичних підприємств (електростанції й електромережі, газове господарство, опалювальні котельні з мережами теплофікацій); транспортних підприємств (громадський міський пасажирський транспорт - тролейбус і автобус); споруд зовнішнього впорядкування населених місць (дороги, мости та тротуари, пішохідні переходи; вуличне освітлення, зелені насадження; готелі; кладовища, водоймища, архітектура малих форм (фонтани, пам'ятники).

2. Визначено комунальне господарство як багатогалузевий комплекс, який включає взаємопов'язані, але водночас автономні комунальні підприємства соціальної та виробничої сфери, що забезпечують упорядкування населеного пункту й надання комплексу послуг споживачам, які перебувають на території обслуговуваного населеного пункту. Основною метою діяльності комунальних підприємств є забезпечення впорядкування населеного пункту й надання послуг споживачам на певній території.

3. Запропоновано ключові положення Державної цільової програми “Житло” як одного з основних механізмів державного регулювання житлово-комунального господарства. Така програма має бути спрямована на забезпечення житлом молодих сімей; виконання державних зобов'язань щодо забезпечення житлом окремих категорій громадян; забезпечення земельних ділянок комунальною інфраструктурою; модернізацію обсягів комунальної інфраструктури. Результатом реалізації цієї Програми має бути підвищення доступності житла; виконання передбачених законодавством України державних зобов'язань; забезпечення житлом окремих категорій громадян; збільшення обсягів житлового будівництва, що дасть змогу забезпечити до 2015 р. зниження загального рівня зносу основних фондів комунального сектора; зростання частки приватних інвестицій у модернізацію комунальної інфраструктури; створення стійкої інституційної основи для приватного сектора у фінансуванні інвестиційних проектів і участі в управлінні об'єктами комунальної інфраструктури; покращення екологічної ситуації в регіонах і муніципальних утвореннях, підвищення якості та надійності житлово-комунальних послуг.

4. Визначено, що механізмом державного регулювання житлово-комунального господарства на регіональному рівні є сукупність відповідних принципів і методів державно-управлінського впливу на систему соціально-економічних та організаційно-правових відносин, що складаються з приводу надання житлово-комунальних послуг для досягнення поставленої мети життєзабезпечення міст.

5. Встановлено, що економічним механізмом державного регулювання житлово-комунального господарства є сукупність принципів і економічних методів цілеспрямованої взаємодії власників об'єктів житлово-комунального господарства, у тому числі власників житла через узгодження економічних інтересів із суб'єктами процесу виробництва, постачання й надання житлово-комунальних послуг з метою забезпечення стійкого розвитку та надійного функціонування житлово-комунальної інфраструктури і якісного обслуговування населення.