Обставини, що виключають юридичну відповідальність

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЮРИДИЧНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Спеціальність 12.00.01 - теорія та історія держави і права;

історія політичних і правових учень

Стрельник Ольга Леонідівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі теорії та історії держави і права Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор,

заслужений юрист України

Шевченко Анатолій Євгенійович,

Донецький юридичний інститут

Луганського державного університету

внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка,

начальник кафедри теорії та історії держави і права.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

Стеценко Семен Григорович

Інститут підготовки кадрів

Національної академії прокуратури України,

завідувач кафедри теорії держави і права.

кандидат юридичних наук, професор

Бобровник Світлана Василівна

Київський університет права НАН України,

проректор університету.

Захист відбудеться «19» листопада 2010 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.04 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 60.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 58, зал № 12.

Автореферат розісланий «16» жовтня 2010 р.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі розвитку України проблема правового регулювання відносин між громадянином і державою набуває особливого, важливого значення. Сьогодні основним обов'язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Взявши на себе цей обов'язок, держава забороняє нормами права, що видаються, діяння, небезпечні для окремої особистості і суспільства в цілому. Інститут юридичної відповідальності покликаний забезпечувати права і свободи людини, захищати їх від порушень як з боку окремих індивідів, так і з боку суспільства.

В юридичній науці в цілому і в окремих її галузях одним з найбільш дискусійних є питання про сутність та особливості юридичної відповідальності. Це пояснюється тим, що проблема юридичної відповідальності взагалі є фундаментальною для правової теорії і стосується не лише суто юридичної відповідальності, а й інших категорій, тісно пов'язаних з нею.

Величезний інтерес у контексті феномену відповідальності викликає науковий аналіз обставин, що виключають юридичну відповідальність, оскільки вирішення цієї проблеми має не лише наукове, а й практичне значення. підстава відповідальність неосудність обставина

Тому природно, що на всіх етапах розвитку юридичної науки даним питанням приділялася значна увага як у контексті дослідження загальних проблем визначення поняття і встановлення його сутності та змістовного наповнення, так і в тих наукових розвідках, спеціальним предметом яких є власне юридична відповідальність як правова категорія, співвідношення останньої з її галузевими видами, функції, підстави виникнення та обставини, що виключають юридичну відповідальність.

Звернення до теоретичних проблем однієї з найважливіших категорій теорії права - юридичної відповідальності, аналіз обставин, що її виключають, з сучасних нових позицій має прискорити адаптацію вітчизняного права до найкращих його моделей, що склалися в світі.

Необхідність всебічного дослідження сутності юридичної відповідальності та обставин, що її виключають, зумовлена також недостатнім рівнем опрацювання методологічних аспектів відповідальності. А це вже призводить до того, що у її загальному понятті, а також у категоріях, тісно з нею пов'язаних, нерідко поєднуються компоненти галузевих юридичних наук. Між тим очевидно, що функції загальної теорії права не зводяться лише до узагальнення успіхів галузевих юридичних наук або вирішення завдань, що мають значення для двох чи більше галузевих дисциплін. Поняття, категорії, якими оперує теорія держави і права, за ступенем узагальнення повинні бути єдиними для всіх галузевих наук, бути у цьому сенсі універсальними. Як зазначається з цього приводу в науковій літературі, категорія - це загальне поняття яке відображає універсальні властивості і відношення об'єктивної дійсності, загальні закономірності розвитку всіх матеріальних, природних і духовних явищ. А отже правові категорії повинні знаходити своє підтвердження в адекватних термінах і поняттях.

Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали напрацювання С.С. Алексєєва, Б.Т. Базилєва, Ю.В. Бауліна, І.А. Безклубого, С.В. Бобровик, А.Б. Венгерова, М.М. Гуренко - Вайсман, В.В. Дудченко, О.В. Зайчука, О.С. Йоффе, А.А. Козловського, М.І. Козюбри, А.М. Колодія, В.В. Копєйчикова, О.Л. Копиленко, М.М. Коркунова, О.О. Красавчикова, В.Н. Кудрявцева, В.В. Лазарєва, О.Е. Лейста, Я.М. Магазинера, М.М. Марченка, Н.І. Матузова, О.Г. Мурашина, П.Є. Недбайла, В.С. Нерсесянца, Ю.М. Оборотова, Н.М. Оніщенко, В.Ф. Погорілко, П.М. Рабіновича, І.С. Самощенко, В.М. Селіванова, О.Ф. Скакун, В.А. Тархова, М.Х. Фарукшина, Р.О. Халфиної, Є.О. Харитонова, Р.Л. Хачатурова, М.Д. Шаргородського, А.Є. Шевченка, Л.С. Явича та інших вітчизняних і зарубіжних учених.

Вивчення та аналіз праць названих науковців дали змогу визначити й оцінити стан опрацювання даної проблеми, виявити і дослідити питання, що постали на сучасному етапі реформування загальної теорії права та визначити шляхи їх вирішення.

Крім того, попри наявність досліджень у цій сфері, вони були виконані ще за часів радянського права, тому логічним є припущення, що природа певних категорій сьогодні не відповідає їхньому розумінню через призму ідеології вказаного права.

Що ж до обставин, які виключають юридичну відповідальність, то спеціальні дослідження у цій галузі було зроблено відносно недавно і, крім того, стосувалися вони, головним чином, лише окремих видів таких обставин. Даний стан речей у зазначеній галузі й досі залишається практично незмінним. Крім того, досліджувалися такі обставини на рівні різних галузей права, в основному - кримінального. Проте на рівні теорії держави і права такі дослідження не проводилися, що робить необхідним звернення до цих проблем для узагальнення положень, які мають місце стосовно зазначеної категорії в різних галузях права.

Усе це свідчить про те, що сьогодні, існує нагальна необхідність заповнити прогалини в наукових розвідках сутності обставин, які виключають юридичну відповідальність, на сучасному етапі, дослідити підстави їхньої класифікації, уточнити критерії такої класифікації та встановити специфіку окремих видів даних обставин з точки зору загальної теорії права.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до плану наукової діяльності кафедри теорії та історії держави і права Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка, а також згідно з наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 року «Про затвердження пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004 - 2009 рр.».

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в дослідженні сутнісних характеристик юридичної відповідальності та обставин, що її виключають, з'ясуванні їхньої правової природи й механізму застосування.

Для досягнення названої мети були поставлені такі завдання:

простежити процес формування концепції юридичної відповідальності у вітчизняній теорії права;

обґрунтувати концептуальне бачення сутності юридичної відповідальності у контексті виключення юридичної відповідальності;

проаналізувати існуючі підстави виключення юридичної відповідальності з метою їхньої уніфікації на рівні загальної теорії права;

дослідити поняття, види, функції та підстави юридичної відповідальності на сучасному етапі розвитку права в Україні;

дати аналіз неосудності як загальної обставини, що виключає юридичну відповідальність;

охарактеризувати феномен необхідної оборони, як універсальної обставини, що виключає юридичну відповідальність.

Об'єктом дослідження є частина (певний відрізок) правового поля і суспільні відносини, що формуються феноменом юридичної відповідальності та обставинами, що її виключають, а також концепція виключення юридичної відповідальності на рівні загальної теорії права, взята у діалектичному взаємозв'язку з концепціями виключення юридичної відповідальності на рівні галузевих юридичних наук.

Предметом дослідження є обставини, що виключають юридичну відповідальність.

Методи дослідження. Дисертаційне дослідження виконане на основі наукових підходів, принципів і методів пізнання. Засади діалектичного підходу до вивчення означеного комплексу проблем реалізовані шляхом осмислення правових явищ у розвитку, єдності та суперечливих взаємозв'язках.

З арсеналу загальнонаукового та міждисциплінарного інструментарію у праці використано методи емпіричного дослідження (спостереження, виявлення, систематизація та обробка фактологічного матеріалу), а на теоретичному рівні - методи формальної логіки (аналіз, синтез, дедукція й індукція), компаративістики, статистики та ін.

Так, структурний підхід до характеристики юридичної відповідальності диктував необхідність з'ясування її специфічних рис у різних галузях права (підрозділ 2.2), а також розгляду обставин, що виключають юридичну відповідальність (розділ 1.2), у контексті загальнотеоретичного поняття юридичної відповідальності й на рівні різних галузей права (підрозділи 1.1, 2.1).

Функціональний метод ліг в основу аналізу елементів структури юридичної відповідальності та обставин, що її виключають (підрозділ 2.3).

Порівняльно-правова методика була зорієнтована на співставлення різних підходів до визначення й характеристики підстав виключення та звільнення від юридичної відповідальності (підрозділ 1.2).

Історико-правий метод дозволив простежити розвиток інститутів необхідної оборони та крайньої необхідності упродовж тривалого часового відрізку і в різних суспільно-правових системах (підрозділ 3.1, 3.2).

Логіко-семантичний метод покликаний сприяти опрацюванню й уточненню понятійного апарату, з'ясуванню змістовного наповнення окремих кримінально-правових категорій та дефініцій (підрозділ 1.1, 1.2).

Методи формальної логіки слугували для аналізу даної проблеми з точки зору дотримання правил законодавчої техніки при конструюванні відповідних норм, а також формулювання теоретичних положень, висновків, узагальнень та пропозицій, вміщених у дисертації, з урахуванням вимог щодо визначеності, несуперечливості, послідовності та обґрунтованості суджень.

Для осмислення понять складу правомірних дій, що завдають шкоди у стані крайньої необхідності та необхідної оборони, застосовано системний підхід: вони розглядаються як система, елементи якої взаємопов'язані між собою, та елементами інших зовнішніх систем і володіють ознаками, що визначають їхній типологічний зміст.

До психологічних методів здобувач звертається при вивченні і поясненні алгоритму поведінки індивіда в екстремальних умовах.

Емпіричну основу дослідження становлять Конституція України, міжнародно-правові акти у галузі прав людини, відповідні закони СРСР та України, Кримінальний кодекс України, численні нормативно-правові акти, що стосуються юридичної відповідальності та обставин, що її виключають.

Важливою складовою джерельної бази став Цивільний Кодекс Української РСР, що з певними змінами і доповненнями існував і в 90-і роки, у розділі 40 (ст.ст. 440-447) якого викладено загальні підстави відповідальності за заподіяння шкоди, а також її різні види.

Помітне місце в джерельному масиві посідають постанови Пленумів Верховного Суду України у кримінальних справах, що видаються окремими збірниками. У них містяться не тільки дефініції найважливіших термінів і категорій права, а й пояснення порядку їхнього застосування в процесуальній практиці. Зокрема, в праці використано постанову Верховного Суду України № 1 «Про судову практику у справах про необхідну оборону» від 26 квітня 2002 р. та інші матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше у вітчизняній науці теорії права пострадянської доби здійснено монографічне дослідження концептуальних питань визначення поняття, сутності та особливостей обставин, що виключають юридичну відповідальність. На цьому підґрунті сформульовано і розвинуто низку авторських положень щодо характеристики обставин, які виключають юридичну відповідальність як категорію загальної теорії права, зокрема:

уперше:

- обґрунтовано авторське бачення юридичної відповідальності, її розмежування з суміжними правовими явищами і на цій основі запропоновано уточнення дефініцій зазначених категорій і понять;

- сформульовано висновок про те, що занадто широке тлумачення поняття «юридична відповідальність», при якому вона ототожнюється з соціальною відповідальністю, включаючи як негативну, так і позитивну відповідальність, може призвести до звуження характеристики юридичної відповідальності. Зокрема, тлумачення поняття юридичної відповідальності, як такого, що включає негативний і позитивний аспект соціальної відповідальності, означає, що не може поставати питання про «виключення юридичної відповідальності», «звільнення від юридичної відповідальності», «обмеження юридичної відповідальності» тощо;

- під кутом зору формування цілісної теорії юридичної відповідальності проаналізовано відмінності між категоріями «звільнення від юридичної відповідальності» та «виключення юридичної відповідальності»;

- доведено, що визначальним фактором, котрий дає можливість розмежувати зазначені поняття, є момент виникнення обставин, які виступають підставами для виключення юридичної відповідальності (звільнення від юридичної відповідальності);

- зазначено, що підставами виключення юридичної відповідальності (питання про можливість якої постає лише у випадках правопорушення або дій, що за зовнішніми ознаками нагадують правопорушення), можуть бути обставини двох видів: 1) відсутність яких виключає юридичну відповідальність; 2) наявність яких тягне виключення юридичної відповідальності внаслідок прямої вказівки про це у законі та інших правових актах (наприклад, договорах тощо);

- відокремлено ті з підстав виключення юридичної відповідальності, які є спільними (загальними) для всіх галузей права. По-перше, передусім, це - відсутність правопорушення. По-друге, обставиною, що виключає протиправність діяння і виключає юридичну відповідальність, є необхідна оборона. По-третє, такою загальною обставиною є неосудність (у широкому значенні цього поняття ) особи, що вчинила правопорушення;

Всі інші обставини, що називаються в літературі, застосовуються при виключенні юридичної відповідальності в залежності від галузі права;

удосконалено:

- поняття терміну «виключення» (внаслідок його багатозначності). У широкому значенні термін «виключення» слід розглядати як «недопущення наявності, виникнення юридичної відповідальності за певних умов». Саме у такому значенні слід вести мову про «виключення юридичної відповідальності». Іншими словами, за певних умов юридична відповідальність є «неприпустимою», тобто, не може настати взагалі. У вузькому значенні термін «виключення» може вживатися як припинення процесу реалізації правовідносин відповідальності шляхом роз'єднання з загальною системою (тобто, з системою правовідносин, що виникають внаслідок порушення чиїхось прав). У такому значенні поняття «виключення юридичної відповідальності» наближається до поняття «звільнення від юридичної відповідальності»;

- визначення загального, загальнотеоретичного переліку підстав виключення юридичної відповідальності, які не залежать від галузевої приналежності юридичної відповідальності;

дістало подальшого розвитку:

- обґрунтування тези про те, що поділ юридичної відповідальності на позитивну і негативну не відповідає її юридичній природі, оскільки в основі позитивної відповідальності лежить насамперед моральна, а не правова оцінка;

- дефініція обставин виключення юридичної відповідальності, з урахуванням авторського бачення особливостей сучасного етапу розвитку загальної теорії права України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що окремі міркування і положення дослідження можуть бути використані як теоретична основа для подальших наукових розробок у галузі теорії права, для уточнення формулювань відповідних нормативних положень КК України, а саме:

- у науково-дослідній сфері - при деталізації і конкретизації загальної теорії права, зокрема, тієї її частини, що стосується юридичної відповідальності і є підґрунтям для подальшого формування і вдосконалення вітчизняної теорії юридичної відповідальності. Запропоновано нові висновки та сформульовано деякі дефініції теорії юридичної відповідальності. Теоретичні положення, пропозиції і висновки дисертації можуть стати базою для подальшого вдосконалення концепції юридичної відповідальності як загальнотеоретичної категорії, її складових частин, обставин її виключення;

- у сфері правотворчості - при подальшому вдосконаленні чинного законодавства України щодо виключення юридичної відповідальності;

- у навчально-методичній роботі - при підготовці навчальних посібників та підручників з курсу теорії держави і права, курсу лекцій теорії права, при розробці спецкурсів з проблем загальної теорії права. (Акт про впровадження у навчальний процес результатів наукових досліджень від 15.05.2008 р.);

- у правовиховній сфері - для підвищення рівня правової культури населення, формування фахової правосвідомості студентів юридичних вузів.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане самостійно з використанням останніх досягнень загальної теорії права; всі сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовані на базі досліджень здобувача.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження оприлюднено в доповідях і виступах здобувача на міжнародних, всеукраїнських, регіональних науково-практичних конференціях, зокрема: «Захист прав, свобод і законних інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльності» (Донецьк, 2001); «Сучасні правові проблеми профілактики та розкриття злочинів, які скоюються неповнолітніми» (Донецьк, 2002); «Безпека дорожнього руху: сучасність та майбутнє» (Донецьк, 2008); «Історія міліції України: минуле і сучасність» (Івано-Франківськ, 2009), «Преступность в СНГ: проблемы предупреждения и раскрытия преступлений» (Воронеж, 2009).

Результати дисертаційного дослідження широко використовувалися також у навчальному процесі при читанні курсів „Теорія держави та права”, „Актуальні проблеми теорії держави та права”.

Публікації. Основні теоретичні та практичні висновки, положення та пропозиції дисертаційного дослідження викладені у семи статтях, опублікованих у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань, затвердженого ВАК України.

Структура й обсяг дисертації обумовлена метою та завданням дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, додатку і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 203 сторінки, із них основний текст дисертації - 179 сторінок, список використаних джерел на 24 сторінках (256 найменувань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначаються мета, завдання, об'єкт і предмет дослідження, характеризуються методи, теоретичне та емпіричне підґрунтя праці, а також формулюються основні положення, що виносяться на захист, окреслюється наукове і практичне значення одержаних результатів.

Перший розділ «Методологічні засади визначення юридичної відповідальності та обставин, що її виключають» складається з двох підрозділів, присвячених з'ясуванню сутності юридичної відповідальності як виду відповідальності соціальної, а також визначенню обставин, що виключають юридичну відповідальність.

У підрозділі 1.1. «Юридична відповідальність як вид соціальної відповідальності» категорія юридичної відповідальності досліджується як складова частина відповідальності соціальної. При цьому зазначається, що соціальна відповідальність у філософській і соціологічній літературі розглядається в єдності двох аспектів - позитивного і негативного. Звідси сформувалося уявлення про «подвійну» сутність юридичної відповідальності. За цією концепцією, на рівних засадах у праві існують фактично два різні, але пов'язані між собою прояви категорії відповідальності: 1) позитивна (перспективна) юридична відповідальність; 2) негативна (ретроспективна) юридична відповідальність (відповідальність за правопорушення).

Детальний аналіз категорії юридичної відповідальності дозволив дійти висновку про те, що позитивна відповідальність не має юридичної природи, оскільки в її основі лежить насамперед моральний, а не правовий критерій. Відповідальність повинна мати підставу. Позитивна відповідальність підстави не має.

Конструкція «позитивна юридична відповідальність» сформувалася під впливом філософсько-соціологічного, етичного розуміння відповідальності. Позитивна юридична відповідальність розглядається поза логічним зв'язком: норма права - правопорушення - санкція - відповідальність і має іншу, не правову природу. Таким чином, тут маємо справу з різними властивостями єдиного складного явища соціальної відповідальності, але розглядати позитивну відповідальність у якості юридичної не можна. Її не можна розглядати також системно з такими категоріями, як правовідносини, юридичний факт, застосування права.

Тому більш правильною є оцінка юридичної відповідальності саме як негативної, котра існує поряд з відповідальністю позитивною, що є явищем морального характеру. Сутність юридичної відповідальності полягає в тому, що вона є застосуванням до правопорушника передбаченого санкцією правової норми примусового заходу. Постановка питання про виключення юридичної відповідальності, на думку здобувача, можлива лише у тому випадку, якщо розуміти її виключно в негативному сенсі - як наслідки вже вчинених протиправних дій.

Підрозділ 1.2. «Виключення юридичної відповідальності, його підстави» присвячено методологічним засадам визначення поняття «виключення юридичної відповідальності». Встановлено, що серед правників відсутня єдність поглядів стосовно того, чи має поняття «виключення юридичної відповідальності» аналізуватися окремо, як самостійний феномен, чи воно тісно пов'язане з суміжними категоріями - «звільнення від юридичної відповідальності» та «обмеження юридичної відповідальності». Проведений під кутом зору формування цілісної теорії юридичної відповідальності аналіз відмінності між категоріями «звільнення від юридичної відповідальності» та «виключення юридичної відповідальності» дав змогу здобувачу дійти висновку, що визначальним фактором, який дозволяє розмежувати зазначені поняття, є момент виникнення обставин, що виступають підставами виключення юридичної відповідальності.

З урахуванням авторського бачення особливостей сучасного етапу розвитку загальної теорії права України запропоновано власну дефініцію обставин виключення юридичної відповідальності, відповідно до якої термін «виключення», внаслідок його багатозначності, слід вживати у широкому та вузькому значеннях. У широкому значенні термін «виключення» слід розглядати як «недопущення наявності, виникнення юридичної відповідальності за певних умов». Саме у такому значенні слід вести мову про «виключення юридичної відповідальності». Іншими словами, за певних умов юридична відповідальність є «неприпустимою», тобто, не настає взагалі. У вузькому значенні термін «виключення» може вживатися як «припинення процесу реалізації правовідносин відповідальності шляхом роз'єднання з загальною системою (тобто, з системою правовідносин, що виникають внаслідок порушення чиїхось прав)». У такому значенні поняття «виключення юридичної відповідальності» наближається до поняття «звільнення від юридичної відповідальності».

Підставами виключення юридичної відповідальності (питання про можливість якої постає лише у випадках правопорушення або дій, що за зовнішньою формою нагадують правопорушення) можуть бути обставини двох видів: 1) відсутність яких виключає юридичну відповідальність; 2) наявність яких тягне виключення юридичної відповідальності внаслідок прямої вказівки про це у законі.

Аналіз підстав виключення юридичної відповідальності у різних галузях права дозволив запропонувати визначення загального переліку підстав виключення юридичної відповідальності, які не залежать від галузевої приналежності юридичної відповідальності. По-перше, зазначається, що такою обставиною, яка виключає протиправність діяння і виключає юридичну відповідальність, є необхідна оборона. По-друге, такою загальною обставиною є неосудність (у широкому значенні цього поняття ) особи, яка вчинила правопорушення. Всі інші обставини, описані в літературі, застосовуються при виключенні юридичної відповідальності залежно від галузі права.

Розділ другий «Юридична відповідальність як категорія права» складається з чотирьох підрозділів, присвячених детальному дослідженню юридичної відповідальності як категорії загальної теорії права.

У підрозділі 2.1. «Поняття юридичної відповідальності» юридична відповідальність розглядається через призму співставлення її з такими поняттями, як «обов'язок», «правовідносини», «міри захисту», «санкція правової норми», «реалізація санкції правової норми» тощо.

Характеристика юридичної відповідальності як специфічного обов'язку підводить до висновку про те, що юридична відповідальність як обов'язок відрізняється від звичайного обов'язку, що існує у регулятивних правовідносинах, такими рисами: звичайні обов'язки містяться у диспозиції

правової норми, а обов'язок-відповідальність - у її санкції; звичайний обов'язок включається до змісту регулятивних правовідносин, що виникають на підставі правомірних дій, а відповідальність входить до змісту правоохоронних правовідносин, які виникають внаслідок правопорушення; примусове покладання додаткового обов'язку-відповідальності пов'язане з осудом поведінки суб'єкта правовідносин з боку держави, чого немає у звичайному обов'язку. Однак відповідальність є не лише обов'язком, а й елементом складних правовідносин, у яких особі одночасно з обов'язками кореспондують відповідні права. З урахуванням цих положень юридична відповідальність характеризується як елемент складних правовідносин, що включають дві основні системи зв'язків їхніх суб'єктів: 1) право держави на покарання порушника правової норми і обов'язок правопорушника зазнати призначених мір відповідальності; 2) право порушника на захист, якому відповідає обов'язок державних органів забезпечити всі передбачені законом засоби правового захисту.

На підставі аналізу концепції «винної відповідальності» автор дійшов висновку, що, незважаючи на те, що невинне заподіяння шкоди настає об'єктивно з незалежних від суб'єкта причин, право потерпілого порушене і його необхідно відновити. Тому дана проблема повинна вирішуватися з використанням не мір захисту, а інституту об'єктивної відповідальності.

Зазначається, що безвинна відповідальність існує в цивільному й міжнародному праві, оскільки суб'єкти, які порушують норму права й тому зобов'язані відшкодовувати збиток, несуть несприятливі наслідки у вигляді позбавлення матеріального або морального плану.

У підрозділі 2.2. «Види юридичної відповідальності» всебічно аналізуються існуючі в літературі класифікації юридичної відповідальності. Основну увагу приділено традиційній класифікації за галузевою приналежністю, відповідно до якої визнають існування чотирьох видів юридичної відповідальності: кримінальної, цивільної, адміністративної, дисциплінарної. Крім того, характеризуються також конституційна, міжнародна, процесуальна відповідальність. Зазначається, що конституційна відповідальність має специфіку, яка не дозволяє віднести її до будь-якого іншого виду юридичної відповідальності. Її особливість обумовлена відносинами, у яких вона виникає, і які є різновидом політичних відносин, що створюються у зв'язку зі здійсненням державної влади. Конституційна відповідальність має яскраво виражений політичний характер, оскільки спрямована на охорону державно-правових відносин і по суті має спорідненість з політичною відповідальністю. Ця залежність проявляється в підставах виникнення, несприятливих наслідках, суб'єктах відповідальності. Таким чином, конституційна відповідальність є самостійним видом юридичної відповідальності, оскільки має специфічні підстави виникнення й міри відповідальності, і характеризується тим, що, на відміну від інших видів юридичної відповідальності, вона має політичний характер, а її головним призначенням є захист Конституції.

Аналіз існуючих у літературі точок зору, а також нормативних джерел дозволив підтвердити тезу про те, що міжнародно-правова відповідальність також є самостійним видом юридичної відповідальності й має всі її риси. Зокрема, міжнародно-правова відповідальність виникає внаслідок порушення або невиконання суб'єктами міжнародних відносин норм міжнародного права, вона пов'язана з державним примусом, що застосовується до правопорушника. Існує також розуміння «абсолютної» відповідальності, що виникає при здійсненні невинного правопорушення. Сутність міжнародно-правової відповідальності полягає в превентивному, виховному, каральному й відбудовному характері.

Процесуальна відповідальність є одним з видів юридичної відповідальності і заснована на нормах процесуального права, що містять міру відповідальності, й може настати на підставі здійснення процесуального правопорушення. Особливістю процесуальної відповідальності є те, що її міри носять в основному відновлювальний характер. Процесуальна відповідальність є інститутом, що перебуває у процесі свого формування і потребує подальшого вдосконалення. Призначенням процесуальної відповідальності є забезпечення правомірної поведінки учасників процесу, попередження правопорушень, виховання, поновлення порушених суспільних відносин і покарання правопорушників.

У підрозділі 2.3. «Функції юридичної відповідальності» розкриваються функції, які виконує юридична відповідальність в залежності від її галузевої приналежності.

Дослідження поняття «функції юридичної відповідальності» дозволили дійти висновку, що під ними слід розуміти основні напрями впливу юридичної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб'єктів, мораль, правосвідомість, культуру, у яких розкривається сутність юридичної відповідальності, її соціальне призначення, і за допомогою яких досягаються цілі юридичної відповідальності. Зазначається, що функції юридичної відповідальності становлять конкретний прояв функцій права й визначаються змістом, сутністю, соціальним призначенням юридичної відповідальності. Сформульовано позицію, згідно з якою для всіх функцій юридичної відповідальності характерні такі риси: соціальна обумовленість, цільове призначення, самостійність кожної функції й, разом з тим, взаємодія, взаємозв'язок з функціями права, прояв через функції юридичної відповідальності її призначення. Детальному аналізу піддано класифікацію функцій юридичної відповідальності у різних галузях права. Вивчення змістовного наповнення функцій юридичної відповідальності у різних галузях права дозволило виокремити ті з них, що є універсальними, і притаманні, таким чином, усім видам юридичної відповідальності. Юридична відповідальність здійснює превентивну, каральну, регулятивну, відновлювальну й виховну функції. Ці функції, на наше переконання, притаманні всім видам юридичної відповідальності.

У підрозділі 2.4. «Підстава юридичної відповідальності» схарактеризовано підстави юридичної відповідальності у контексті загальної теорії права, а також галузевих юридичних наук. Детально аналізується категорія правопорушення та його склад, що є визначальним при застосуванні юридичної відповідальності.

Первісне визначення поняття правопорушення розроблялося галузевими науками для потреб юридичної практики. Галузеві визначення правопорушення закріплені чинним законодавством і мають на меті практичне застосування в конкретних юридичних ситуаціях. Так, у кримінальному праві поняття злочину як підстави карної відповідальності є формально-матеріальним, оскільки передбачає такі ознаки: формальну, нормативну (заборона діяння кримінальним законом; закритий перелік діянь, що визнаються злочинами, встановлений кримінальним законом), матеріальну (суспільна небезпека), винність, караність.

Встановлено що, всі правопорушення, які виникають у кримінальному або адміністративному праві слід вважати суспільно небезпечними діяннями, незалежно від того, чи вказана ця ознака у легальному визначенні виду правопорушення, а чи ні.

Детальному дослідженню піддано категорію вини, яка у кримінальному праві визнається невід'ємною ознакою злочину, але не є обов'язковою для накладання цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду. При відповіді на питання, чи суб'єктивна сторона є універсальною обов'язковою ознакою правопорушення, зазначається, що це справедливо лише для таких галузей права, як кримінальне, адміністративне та деяких відносин господарського права (конкурентних). Для цивільного правопорушення вина не є обов'язковою ознакою. На підставі проведеного аналізу зроблено спробу сформулювати загальне поняття правопорушення як суспільно небезпечного протиправного (винного) діяння деліктоздатної особи, що тягне юридичну відповідальність. Правопорушення і юридична відповідальність у взаємозв'язку одне з одним утворюють органічну єдність і можуть бути розглянуті як причина й наслідок.

Розділ третій „Характеристика універсальних обставин, що виключають юридичну відповідальність в усіх галузях права” містить аналіз універсальних, загальних обставин, що виключають юридичну відповідальність.

У підрозділі 3.1. „Неосудність як загальна обставина, що виключає юридичну відповідальність” категорія неосудності проектується на різні галузі права (кримінальне, адміністративне, цивільне, сімейне) та розглядаються її співвідношення з такими категоріями, як правосуб'єктність, деліктоздатність тощо. Зазвичай неосудність пов'язують з положеннями кримінального та адміністративного законодавства, характеризуючи її як обставину, що виключає можливість особи бути суб'єктом злочину чи адміністративного правопорушення. Проте таке звуження цього поняття визнається невиправданим, оскільки практично кожна галузь законодавства встановлює певні вимоги до суб'єкта правопорушення, за відсутності яких особа не визнається суб'єктом юридичної відповідальності. Інша річ, що дана категорія не завжди позначається саме терміном «неосудність» Так, у цивільному праві натомість вживається термін «деліктоздатність», яким визначається здатність особи бути суб'єктом цивільно-правової відповідальності.

Трактування поняття неосудності у кримінальному праві супроводжується характеристикою його критеріїв - юридичного, медичного тощо.

Поняття дієздатності у цивільному праві простежується на великому часовому проміжку: починаючи з часів римського права, і до відповідних норм нового Цивільного кодексу України. На підставі цих матеріалів стверджується, що неосудними (неделіктоздатними) у цивільному праві є особи до досягнення ними 14 років. Всі інші категорії у тому чи іншому обсязі відповідають за свої вчинки. Щодо обмеженої дієздатності, під якою розуміється заборона громадянинові на підставі рішення суду самостійно укладати правочини щодо розпоряджання майном, одержувати заробітну плату, пенсію або інші види доходів, наголошується, що особа, обмежена у дієздатності, самостійно відповідає за невиконання договірних зобов'язань або заподіяння шкоди і тому в даному випадку не може йтися про виключення юридичної відповідальності. Щодо категорії осіб, визнаних недієздатними, зроблено висновок, що визнання фізичної особи недієздатною пов'язане, насамперед, зі станом її здоров'я. При цьому закон (ст. 39 ЦК України) враховує не всі хвороби, а лише ті, що не дають можливості громадянинові розуміти значення своїх дій або керувати ними. До таких захворювань закон відносить психічні недуги, що призводять до стійкого психічного розладу. Ця категорія осіб також може бути визнана неделіктоздатною і вчинення правопорушення такими особами виключає юридичну відповідальність.

У підрозділі 3.2. „Необхідна оборона як універсальна обставина, що виключає юридичну відповідальність” інтерпретується категорія необхідної оборони як підстава, що виключає юридичну відповідальність у всіх галузях права. З цією метою розглядається формування даної категорії, починаючи з римського права і донині. Порівняльний аналіз необхідної оборони у законодавстві різних країн дозволив простежити особливості підходів та акцентів, пов'язаних з національними історико-юридичними традиціями.

При трактуванні необхідної оборони у кримінальному праві зазначається, що однією з її іманентних ознак за новим кримінальним законодавством є те, що ці дії мають незлочинний характер, їм властива правомірність заподіяння шкоди. В основі такої правомірності лежить або суб'єктивне право, або юридичний обов'язок, або владні повноваження. Кримінально-правові наслідки вчинення дій з необхідної оборони полягають у тому, що вони у випадку відповідності приписам закону не визнаються злочинними і виключають кримінальну відповідальність особи за заподіяну шкоду. Право на необхідну оборону є природним і невідчужуваним, а також абсолютним правом людини. Останнє означає, що всі інші особи, в тому числі і представники влади, не можуть перешкоджати громадянину в законному здійсненні права на необхідну оборону. Це право є самостійним, а не додатковим стосовно діяльності органів держави і посадових осіб, спеціально уповноважених охороняти правопорядок. Інакше кажучи, кожен громадянин має право на необхідну оборону незалежно від можливості звернутися за допомогою до органів влади або посадових осіб для відвернення або припинення посягання.

Виникнення права на необхідну оборону не пов'язане також із наявною для особи можливістю втекти від того, хто посягає, чи звернутися за допомогою до інших громадян. У праві розмежовується необхідна оборона і крайня необхідність, характеризується явище уявної оборони і його зв'язок з обставинами, що виключають юридичну відповідальність.

Стосовно необхідної оборони у цивільному праві зазначається, що заподіяння шкоди вважається правомірним у таких випадках: 1) здійснення прав та виконання обов'язку. Це найпоширеніший спосіб заподіяння шкоди правомірними діями; 2) згода потерпілого на заподіяння йому шкоди. Така згода має юридичне значення за умови, що вона є добровільною та її здійснення не порушує інтереси інших осіб. Пошкодження, на відвернення якого дано згоду, є у вільному розпорядженні потерпілого. Проте не має юридичного значення згода потерпілого на ушкодження здоров'я, заподіяння смерті; така дія завжди буде протиправною; 3) виключається протиправність заподіяння шкоди дією, вчиненою у стані необхідної оборони. Відповідно до ст. 1169 ЦК України, така шкода не підлягає відшкодуванню. Необхідна оборона є правом кожного громадянина на самозахист та захист осіб від будь - яких посягань з боку правопорушника.

Проведене дослідження дозволило окреслити такі ознаки необхідної оборони як обставини, що виключає протиправність і суспільну небезпеку діяння, а отже і юридичну відповідальність: вона є свідомим і вольовим вчинком; за своїм змістом необхідна оборона є суспільно корисною; виключає суспільну небезпеку і протиправність діяння, а тим самим і юридичну відповідальність.

У «Висновках» на основі проведеного комплексного і системного дослідження обставин, що виключають юридичну відповідальність, сформульовані найбільш суттєві положення дисертаційного дослідження, наводяться теоретичні узагальнення та авторські пропозиції.

1. В роботі здійснюється аналіз наукової літератури щодо формування концепції юридичної відповідальності у вітчизняній теорії права. Поняття юридичної відповідальності входить до родового поняття соціальної відповідальності. У філософській і соціологічній літературі прийнято розглядати соціальну відповідальність у єдності двох аспектів - позитивного й негативного. Однак, на думку здобувача, поділ юридичної відповідальності на позитивну і негативну не відповідає її юридичній природі, оскільки в основі позитивної відповідальності лежить, насамперед, моральний, а не правовий критерій. Відповідальність повинна мати підставу. Позитивна відповідальність підстави не має. Тому більш правильною є оцінка юридичної відповідальності саме як негативної, котра існує поряд з відповідальністю позитивною, що становить явище морального характеру. Сутність юридичної відповідальності полягає в тому, що вона є застосуванням до правопорушника передбаченого санкцією правової норми примусового заходу.

2. Термін «виключення» внаслідок його багатозначності може вживатися у широкому та вузькому значеннях. У широкому значенні термін «виключення» слід розглядати як «недопущення наявності, виникнення чогось» (у нашому випадку - юридичної відповідальності) за певних умов. Саме у такому значенні слід вести мову про «виключення юридичної відповідальності». Іншими словами, за певних умов юридична відповідальність є «неприпустимою», тобто, не настає взагалі. Разом із тим, термін «виключення» може вживатися в іншому, більш вузькому значенні як «припинення дії чого-небудь» шляхом роз'єднання з загальною системою (тобто, з системою правовідносин, що виникають внаслідок порушення чиїхось прав). Виключення юридичної відповідальності може мати місце, коли певні обставини, вказані у законі, існують від самого початку. Тобто, вони відомі наперед і не можуть змінюватися залежно від наявності якихось додаткових факторів.

3. Визначення загального, загальнотеоретичного переліку підстав виключення юридичної відповідальності є цілком можливим і, більш того, - необхідним, якщо йдеться про загальну теорію юридичної відповідальності за правопорушення, а не про окремі види юридичної відповідальності, що виокремлюються за галузевим принципом. Порівнюючи запропоновані у літературі переліки обставин та аналізуючи положення відповідних галузей законодавства (кримінального, цивільного, адміністративного), визначено ті з них, що є спільними (загальними) для всіх галузей права. По-перше, такою обставиною, що виключає протиправність діяння і юридичну відповідальність, є необхідна оборона. По-друге, такою загальною обставиною є неосудність (у широкому значенні цього поняття) особи, яка вчинила правопорушення.

4. Юридична відповідальність може бути схарактеризована як елемент складних правовідносин, що включає дві основні системи зв'язків їхніх суб'єктів: 1) право держави на покарання порушника правової норми і кореспондований йому обов'язок правопорушника зазнати призначених мір відповідальності; 2) право порушника на захист, якому відповідає обов'язок державних органів забезпечити всі передбачені законом засоби правового захисту. Таким чином, юридична відповідальність є цілісним явищем, має охоронний і регулятивний характер. Не виключається відповідальність і за невинне заподіяння шкоди (заподіювач шкоди зобов'язаний відшкодувати збиток). Класифікація юридичної відповідальності на види можлива за різними критеріями: за галузевою ознакою, за формою здійснення, залежно від суб'єктів покладання юридичної відповідальності, та від змісту санкцій. Дослідження функцій юридичної відповідальності у різних галузях права дозволило виокремити ті з них, що є універсальними і притаманні, таким чином, усім видам юридичної відповідальності. Юридична відповідальність здійснює превентивну, каральну, регулятивну, відновлювальну й виховну функції. Ці функції притаманні всім видам юридичної відповідальності. Підставою юридичної відповідальності є правопорушення. До універсальних (загальнообов'язкових) елементів складу правопорушення належать об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт. Що стосується суб'єктивної сторони, вона може бути відсутньою у цивільних правопорушеннях, деяких видах господарських правопорушень, але є обов'язковою у злочинах, адміністративних проступках.

5. Загальною обставиною, що виключає юридичну відповідальність, є неосудність (у широкому значенні цього поняття) особи, яка вчинила правопорушення. Зазвичай неосудність пов'язують з положеннями кримінального та адміністративного законодавства, характеризуючи її як обставину, що виключає можливість особи бути суб'єктом злочину чи адміністративного правопорушення. Проте таке звуження цього поняття видається невиправданим, оскільки практично кожна галузь законодавства встановлює певні вимоги до суб'єкта правопорушення, за відсутності яких особа не визнається суб'єктом юридичної відповідальності. Інша річ, що дана категорія не завжди позначається саме терміном «неосудність» Скажімо, у цивільному праві, натомість, вживається термін «деліктоздатність», яким позначається здатність особи бути суб'єктом цивільно-правової відповідальності.

6. Необхідна оборона, яка є універсальною (тобто загальною для всіх галузей права) обставиною, що виключає юридичну відповідальність, охоплює вчинки, пов'язані з дозволеним заподіянням шкоди об'єктам, що охороняються законом. Така поведінка має юридичне значення і тому через об'єктивну необхідність підлягає правовому регулюванню. І оскільки необхідна оборона не є суспільно небезпечним діянням, тобто не має необхідної ознаки будь-якого правопорушення, вона визнається законом правомірною, тобто такою, що відповідає вимогам правових норм. Наведено такі ознаки необхідної оборони як обставини, що виключає протиправність і суспільну небезпеку діяння, а, отже, і юридичну відповідальність: вона є свідомим і вольовим вчинком; за своїм змістом необхідна оборона є суспільно корисною; виключає суспільну небезпеку і протиправність діяння і тим самим - юридичну відповідальність.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Стрельник О.Л. Конституційно - правові засади функціонування інституту юридичної відповідальності в Україні / О.Л. Стрельник. // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: зб.наук.пр.-Донецьк: ДІВС МВС при ДонНУ, 2001. - №2. - С.55 - 61.

Стрельник О.Л. Значення превентивної та виховної функції юридичної відповідальності у профілактиці правопорушень / О.Л. Стрельник // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: зб.наук.пр. - Донецьк: ДІВС МВС при ДонНУ, 2002. - №4. - С.13-18.

Стрельник О.Л. До питання щодо функцій юридичної відповідальності / О.Л. Стрельник // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України: науково-теоретичний журнал. - Луганськ: Друкарня РВВ ЛАВС, 2002. - №4. - С.73 - 78.

Стрельник О.Л. Інститут необхідної оборони в історичному аспекті / О.Л. Стрельник // Актуальні проблеми держави і права: зб.наук.пр.- Одеса: Юридична література, 2003. - №21. - С.115 - 120.

Стрельник О.Л. Проблема розмежування юридичної відповідальності на позитивну і негативну як предмет правового дискурсу / О.Л. Стрельник // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: зб. наук.пр. - Донецьк: ДЮІ ЛДУВС, 2006. - №3.-С.10-19.

Стрельник О.Л. Про визначення понять «Виключення юридичної відповідальності» та «звільнення від юридичної відповідальності» / О.Л. Стрельник, О.В. Церковна // Актуальні проблеми держави і права: зб.наук.пр.- Одеса: Юридична література, 2007. - №31. - С.127 - 133.

Стрельник О.Л. Вплив обставин, що виключають юридичну відповідальність при виконанні службових обов'язків працівниками ОВС / А.Є. Шевченко, О.Л. Стрельник // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: зб. наук.пр. - Донецьк: ДЮІ ЛДУВС, 2009. - №4. - С. 15 - 19.

Стрельник О.Л. Право на захист як невід'ємна частина юридичної відповідальності / О.Л. Стрельник // Захист прав, свобод і законних інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльності: матеріали міжвузівської науково - практичної конференції. - Донецьк: ДІВС, 2001. - С.204-207.

Стрельник О.Л. Виховна функція юридичної відповідальності і проблема профілактики злочинів, скоєних неповнолітніми / О.Л. Стрельник // Сучасні правові проблеми профілактики та розкриття злочинів, які скоюються неповнолітніми: матеріали міжвузівської науково - практичної конференції. - Донецьк: ДІВС, 2002. - С.115-118

Стрельник О.Л. Безпека дорожнього руху та обставини що виключають адміністративну відповідальність / А.Є. Шевченко, О.Л. Стрельник // Безпека дорожнього руху: сучасність та майбутнє: матеріали всеукраїнської науково - практичної конференції. - Донецьк: ДЮІ ЛДУВС, 2008. - С.145-147.

Стрельник О.Л. Значення обставин, що виключають кримінальну відповідальність в діяльності міліції щодо забезпечення прав і свобод громадян / А.Є. Шевченко, О.Л. Стрельник // Історія міліції України: минуле і сучасність: матеріали всеукраїнської науково - практичної конференції. - Івано - Франківськ, 2009. - С.294-296.

Стрельник О.Л. О разделении юридической ответственности на позитивную и негативную / О.Л. Стрельник // Преступность в СНГ: проблемы предупреждения и раскрытия преступлений: материалы международной научно - практической конференции. - Воронеж, 2009. - С.226-227.

АНОТАЦІЯ

Стрельник О.Л. Обставини, що виключають юридичну відповідальність. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. - Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, - Київ, 2010.

У дисертаційному дослідженні розглянуто обставини, що виключають юридичну відповідальність, сформульовано авторське бачення концепції цих обставин у загальній теорії права, схарактеризовано універсальні обставини, що виключають юридичну відповідальність і притаманні всім галузям права саме внаслідок своєї загальності, універсальності.

Визначено ставлення автора дисертаційного дослідження до традиційного поділу юридичної відповідальності на позитивну і негативну, за яким цей поділ не відповідає правовій природі юридичної відповідальності, оскільки в основі позитивної відповідальності лежить насамперед моральний, а не правовий підхід. Відповідальність повинна мати підставу. Позитивна відповідальність підстави не має, оскільки вона є явищем морального порядку.

...