Розвиток регіональної промислової політики держави в ринкових умовах

У процесі дослідження визначено, що однією з найважливіших проблем науки «Державне управління» є рівень та оцінка взаємодії держави і приватних підприємницьких структур. Останніми роками в країні активізувалася інституційно-правова діяльність, спрямована на розробку механізмів державно-приватного партнерства при реалізації великих стратегічних проектів, де роль держави у взаємодії полягає у визначенні стратегічних цілей розвитку соціально-економічної сфери.

Основним інструментом взаємодії державних і підприємницьких структур визначено регулювання процесу, що орієнтоване на: досягнення економічної стійкості країни шляхом створенням умов, що забезпечують стійкі позиції на світових ринках, а також високий рівень якості життя громадян; створення і підтримку сприятливих умов для досягнення глобальної мети за рахунок визначення найважливіших елементів (інститутів) системи державного регулювання; конкретизацію екзогенних і ендогенних умов. Такі цілі повинні бути підставою для вибору пріоритетів у визначенні функцій всіх гілок влади.

Під приватно-державним партнерством у промисловості запропоновано розуміти середньостроковий і довгостроковий альянс між державою і промисловими структурами у формі державного контракту, на основі розподілу вигід і ризиків між сторонами з метою реалізації суспільно важливих проектів і програм. Відповідно до цього, мета приватно-державного партнерства полягає в тому, щоб, по-перше, знайти ефективний спосіб реалізації проектів і програм, які повинні забезпечити виконання державою власних функцій, по-друге, досягти створення більшої доданої вартості для збільшення обсягів надання суспільних послуг, по-третє, здійснити ефективну передачу приватному партнеру ризиків, пов'язаних з плануванням, будівництвом, інвестуванням і управлінням поточною діяльністю того або іншого об'єкта. Крім того, держава одержує вигоду від збільшення пов'язаних з проектом бюджетних доходів, а також від непрямих ефектів - пожвавлення кон'юнктури і зростання інвестиційної привабливості соціально-економічних проектів, збільшення податкових надходжень тощо.

У рамках приватно-державного партнерства обґрунтовано роль держави, а саме: з одного боку, як найважливішого користувача послугами, що надаються в рамках проекту, а з іншого - як суб'єкта, що встановлює рамкові умови його реалізації. Приватно-державне партнерство розглянуто як концепцію, що дає змогу використовувати ресурси приватного сектора для розвитку інфраструктури, підвищити якість і обсяг суспільних послуг, позбавити державу від специфічних ризиків, пов'язаних із виконанням проектів.

Визначено, що першим принципом організації структур, побудованих на основі приватно-державного партнерства, є принцип стратегічного регулювання соціальних наслідків, що передбачає впровадження заходів, спрямованих на досягнення стратегічних цілей соціального розвитку регіону. Наступний принцип взаємозацікавленості передбачає взаємодію, яка ґрунтується на взаємовигідності, в результаті чого ефект від взаємодії максимальний, якщо кожна з сторін бачить можливість досягнення інтересів тільки за сприяння іншої сторони. Принцип паритету інтересів передбачає, що жодна із сторін не ставить перед собою мету схилити другу сторону до взаємодії проти її волі або на шкоду її інтересам.

Визначено негативні чинники в реалізації соціально-економічних програм регіону: недостатність фінансових ресурсів для покриття поточних валових інвестиційних потреб соціально-економічної сфери; недосконалість державного регулювання при акумуляції інвестиційного бюджету - використання переважно прямих державних інвестицій при низькій окупності, що призводить до поступового вичерпання ресурсів; перевантаженість бюджету витратами, що виділяються на безповоротній основі, і територіальні відмінності в розподілі інвестицій, які в довгостроковій перспективі можуть спричинити негативні тенденції в зайнятості, розселенні та інших соціальних аспектах життя населення; неефективне розміщення інвестицій і невиправдане перевищення витрат у будівництві за рахунок державних коштів.

На їх основі сформовано алгоритм оцінки доцільності використання механізмів приватно-державного партнерства при реалізації соціально-економічних проектів і програм (рис. 4).

Як основні, - запропоновано наступні етапи: формування інформаційної бази щодо соціально-економічних проектів і програм; планування соціальних наслідків їх реалізації; оцінка можливості збільшення ефекту, що одержують учасники приватно-державного партнерства при взаємодії в ході реалізації проекту або програми; обґрунтування взаємозацікавленості і дотримання виконання принципу паритету інтересів; формулювання висновку про доцільність партнерських відносин.

Відзначено, що організація приватно-державного партнерства доцільна тільки в тому випадку, якщо взаємодія сторонам забезпечує отримання додаткового ефекту: для представників державних структур - зростання бюджетного або соціального ефекту, для промислових структур - збільшення прибутковості або скорочення рівня ризиків.

Запропонована комплексна оцінка ефективності реалізації соціально-економічних проектів і програм із застосуванням моделей приватно-державного партнерства, яка базується на визначенні ефективності взаємодії для кожної із зацікавлених сторін. Наводимо узагальнений вигляд процесу формування результатів, взаємодії державних і підприємницьких структур

Запропоновано розрахунок ефективності участі держави у проектах, що реалізуються у формі приватно-державного партнерства здійснювати на основі порівнянні результатів і витрат:

,

де - ефективність участі держави у проектах у формі приватно-державного партнерства;

- ефект, що отримує держава при реалізації проекту (програми) у формі ПДП;

- витрати держави на реалізацію проекту чи програми у формі приватно-державного партнерства.

Таким чином, взаємодія державних і підприємницьких структур повинна базуватися на пошуку найефективніших форм використання державних ресурсів і стимулюванні розв'язання найважливіших соціально-економічних завдань. Взаємодія дає змогу уникнути, з одного боку, недоліків прямого регулювання держави, а з іншою - «провалів ринку». Основний аргумент на підтримку розвитку партнерських відносин полягає в тому, що і державний, і приватний сектор володіють власними унікальними можливостями, при об'єднанні яких створюється можливість ефективнішої реалізації соціально-економічних проектів і програм.

У п'ятому розділі “Напрями вдосконалення регіональної промислової політики держави в умовах кризи ” розроблено підходи до формування регіональної антикризової стратегії розвитку промисловості; обґрунтовано складові антикризового потенціалу промислового сектора економіки регіону; розроблено модель електронної бази реалізації промислової політики держави на регіональному рівні.

Пропонується антикризові механізми промислового сектора економіки регіону розглядати як сукупність важелів, методів та інструментів, що забезпечують досягнення балансу соціальної, економічної, екологічної і інституційної складових стійкого розвитку регіону.

Встановлено, що для регіонально цілісного уявлення про вузлові проблеми розвитку промисловості, які полягають у складному переплетінні природних, економічних, соціальних суперечностей, необхідним є комплексний підхід до їх вивчення. Інструментом розв'язання таких складних проблем є регіональна антикризова стратегія розвитку промисловості, що містить показники найважливіших відтворювальних процесів у багатьох сферах і галузях регіонального господарства (економіці, соціальній сфері, сфері культури, освіти тощо) і враховує діяльність усіх підприємств незалежно від форми власності та організацій, які діють в межах регіону.

Доведено, що цільові установки антикризової стратегії розвитку промисловості на перспективний період полягають у послідовному досягненні наступного: найдосконалішої структури промисловості регіону ( шляхом стимулювання розвитку експортно орієнтованих та імпорто замінних промислових виробництв; орієнтування на конкретні вузькі сегменти ринку, де вітчизняні товаровиробники зможуть реалізувати конкурентні переваги з урахуванням соціально-економічного становища в країні); збалансованості соціально-економічного розвитку регіону; раціонального використання територіальних ресурсів; надійного функціонування виробничої, соціальної та інших інфраструктур, сформованих у межах регіону ( шляхом перепрофілювання певних підприємств на випуск якісних товарів народного споживання, дефіцитних комплексів машин і устаткування для інших галузей; активне здійснення заходів, спрямованих на оздоровлення підприємств та їх реструктуризацію, технічне переозброєння, поглиблення міжрегіональної кооперації в межах країни); необхідного рівня стандартів життя населення.

Запропонована антикризова стратегія розвитку промисловості регіону включає три взаємопов'язані блоки: аналітично-прогнозовий блок-систему основних показників і блок балансових розрахунків. Обґрунтовано, що перший блок повинен містити аналіз стану розвитку продуктивних сил регіону на початок прогнозованого періоду, а також основну мету регіонального розвитку і завдання на майбутнє. Пропонується додати перелік конкретних заходів щодо активізації процесів - об'єктів управління та зведену інформацію про загальні обсяги фінансових ресурсів, необхідних для здійснення передбачуваних завдань стратегії з розподілом їх на фінансування поточних заходів і загальних завдань розвитку. Другий блок пропонується формувати з переліком основних показників відтворювальних соціально-економічних процесів із визначенням параметрів здійснення найважливіших завдань залежно від фінансових та інших ресурсів. Блок балансових розрахунків має містити пояснення щодо методів розробки найважливіших балансових розрахунків, які дають оцінку ефективності заходів, що здійснюються.

Вважаємо, що антикризова стратегія розвитку промисловості регіону повинна передбачати не тільки одержання реальних кількісних і якісних результатів, але й визначати терміни їх одержання і конкретних виконавців. Це надасть їй набагато практичнішого характеру.

Установлено, що при розробці регіональної антикризової стратегії розвитку промисловості ключові параметри визначаються технологічним, кадровим і фінансовим потенціалом, що відображають сукупність необхідних ресурсів для подолання існуючого дисбалансу. Доведено, що антикризові механізми повинні забезпечувати подолання дисбалансу в базисних параметрах промислового сектора і регіону в цілому як економічної системи.

Ідеальним результатом дії системи антикризових механізмів промислового сектора економіки регіону потрібно вважати досягнення і забезпечення балансу соціальної, економічної, екологічної та інституційної складових розвитку регіону, тобто стійкого розвитку (рис. 5).

Визначено, що основою державної підтримки розвитку промисловості повинно бути ефективне використання наявного фінансового, технологічного і кадрового потенціалу, підвищення конкурентоспроможності промислової продукції за рахунок концентрації та раціонального використання виробничих потужностей, устаткування і технологічних можливостей підприємств, об'єднань. Запропоновано визначати антикризовий потенціал промислового сектора економіки регіону як його здатність і можливість подолати економічну кризу шляхом застосування державних та недержавних форм і механізмів регулювання процесів обігу промислової продукції, капіталів та факторів виробництва.

Розроблено методологічні підходи до організаційно-інформаційного забезпечення реалізації регіональної промислової політики держави, які формуються за допомогою цільових програм, наведених у структурній схемі системи антикризових механізмів.

Обгрунтовано, що система антикризових механізмів промислового сектора економіки регіону є площиною економічного управління, яке здійснюється в інформаційно та операційно зв'язаному просторі ринкових відносин на засадах територіального планування і територіального маркетингу. При цьому з метою усунення багатьох небажаних і деструктивних чинників, що впливають на управління ресурсами, вільний рух економічних потенціалів учасників ринку та рекомбінація зовнішніх і внутрішніх ресурсів у цьому просторі повинні ефективно обмежуватися рамками соціальних і цільових програм регіонального, державного чи транснаціонального розвитку й регулювання. Це сприятиме виживанню компаній (зокрема, зменшує непродуктивні витрати, пов'язані із закриттям збанкрутілих підприємств і відкриттям нових компаній) і забезпечує необхідну стабільність соціально-економічного розвитку в умовах глобального, динамічно змінного ринку, схильного до кризових дій.

Доведено, що впровадження антикризових механізмів регіональної промислової політики держави повинно ініціюватися тристоронньою регіональною комісією, до складу якої входять представники регіональних органів державного управління, органів місцевого самоврядування, об'єднань виробників, роботодавців, фахівців, саморегулюючих організацій та профспілок.

На основі наукового обґрунтування ключових чинників розвитку промислового сектора економіки регіону розроблено модель електронної бази для реалізації регіональної промислової політики держави, яка за умови, що територіальне співтовариство спроможне самоорганізуватися для задоволення потреб відповідно до загальносвітового рівня розвитку продуктивних сил, гарантує подолання економічної кризи у промисловості регіону

Установлено, що подолання негативного зовнішнього впливу забезпечується за наявності наступних зв'язків: блок 1 формує територіальну і виробничу структуру трудових ресурсів та взаємодіє з блоками 2-5; блок 2 забезпечує внутрішні і зовнішні грошові розрахунки системи антикризових механізмів промислового сектора економіки регіону і регіону в цілому, акумулює грошові кошти, зокрема населення, трансформуя останні в безготівкову форму для забезпечення грошових розрахунків, допускаючи при цьому можливість власної емісії електронних грошей під контролем НБУ; блок 3 - регіональні органи державного управління та органи місцевого самоврядування є ініціаторами побудови системи антикризових механізмів промислового сектора економіки регіону, маючи на увазі, що подібна модель повинна працювати в усіх сферах господарської діяльності регіону; саме органи державної влади відповідають за формування інституційного середовища системи антикризових механізмів промислового сектора економіки регіону, більшою мірою будучи політичним і в якійсь частині фінансовим гарантом її функціонування; блок 4 - економічно активне населення, що є безпосереднім ініціатором господарської діяльності, з одного боку, і джерелом трудових ресурсів, - з іншого; зайнятість трудових ресурсів визначається через блок 1 при взаємодії останнього з блоком 5; блок 5 інтегрує в собі діяльність блоків 1, 2, 3, 4, саме в ньому формуються цінові (продуктові) ланцюжки; у рамках блоку 5 через блок 1 здійснюється перетікання кадрів між секторами економіки регіону; на виході блоку 5 - продукція, роботи, послуги населенню регіону - розв'язання проблем зайнятості, забезпечення продовольчої безпеки, гарантування населення житлом і послугами ЖКГ. У всіх блоках задіяні електронні технології.

Запропонована модель значно розширює можливості і висуває абсолютно інше сприйняття реалізації електронного бізнесу, синтезуючи і забезпечуючи нове застосування вже існуючих методів управління регіональним розвитком.

Доведено, що реалізація системи антикризових механізмів промислового сектора економіки регіону несе в собі значний потенціал можливостей, а саме: задає інноваційний вектор розвитку регіональній економічній системі; наближає до практичної реалізації динамічних зворотних зв'язків як основного елементу стійкого ведення бізнесу; вирішує проблеми переходу з одного стану системи в інший, а також проблеми самовивільнення та процесів біфуркації - точки розгалуження варіантів економічного розвитку; вводить можливості швидкого (миттєвого) стримання стрибків ринкової кон'юнктури на основі схем самоорганізації; дає змогу згладжувати шокові флуктуації ринку і нерівноважних економічних систем на базі розгортання механізмів самоорганізації регулювання; функціонально розділити динаміку економічних процесів на операційну ентропію горизонтальної взаємодії і вертикаль стабілізації, що забезпечує стійкий розвиток промислового сектора економіки регіону.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі на основі проведених наукових досліджень наведено нове вирішення важливої науково-прикладної проблеми формування та реалізації регіональної промислової політики держави в ринкових умовах. Отримані у процесі дослідження результати дають можливість сформулювати висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.

1. Аналіз та узагальнення теоретичних підходів до формування та реалізації регіональної промислової політики держави дає змогу визначити основні її напрями, а саме: перший - розвивався в рамках так званого сучасного монетаризму, (зокрема, представники цього напряму виступають проти державної жорсткості промислової політики і наполягають на непрямому державному регулюванні економіки за допомогою інституційних (регуляторних) засобів); другий - базується в основному навколо питань щодо ролі держави в економічному розвитку і має назву немонетаристський (потрібна послідовна державна політика, спрямована на концентрацію та ефективне використання економічних ресурсів для зростання й розвитку промисловості); третій - орієнтація на відновлення відтворювального процесу - полягає в зосередженні ресурсів держави на галузях промисловості, які виготовляють продукцію, що користується попитом; четвертий - орієнтація на структурну перебудову на основі інноваційної моделі розвитку. Доведено, що акумулювання ключових засад названих підходів забезпечує оптимальне поєднання ринкових механізмів та державного втручання.

2. Установлено, що регіональна промислова політика держави у широкому розумінні, є комплексною системою заходів, спрямованих на реалізацію конкретних інвестиційних та інфраструктурних проектів з метою збереження, підтримки і розвитку вітчизняних товаровиробників у галузях і виробництвах, що забезпечують стратегічне значення регіону, а також орієнтовані на вдосконалення існуючої структури промисловості на рівні регіону та координацію галузей промисловості, які генерують соціально-економічний розвиток території. У вузькому сенсі, вона є системою цілей і завдань, визнаних і підтриманих державою на регіональному рівні, закріплених законодавчо й орієнтованих на розвиток і державну підтримку промисловості регіону.

3. Розглянувши світовий досвід наукових уявлень про місію (призначення) регіональної промислової політики, ролі держави в її здійсненні, місця цієї політики в системі державного регулювання економічного життя суспільства, її взаємозв'язок з макро- та мікро-господарською політикою, механізми реалізації зазначеної політики, обгрунтовано, що пряме використання зарубіжного досвіду у сфері управління регіональною промисловою політикою неможливе через істотні особливості функціонування економічної системи України і стратегії її розвитку. Проте із застосуванням ліберальної активної регіональної промислової політики, яка б ураховувала споживацький та інвестиційний попит на різних ринках, визначала динаміку тенденцій промислового виробництва, ринкові ніші, товарні структури та встановлювала б конкурентоспроможність головних суб'єктів господарювання на внутрішньому і зовнішньому ринках можливо вирішити проблеми підвищення конкурентоспроможності регіонів в умовах відкритої економіки та реалізовувати регіональну політику європейського типу.

4. У процесі дослідження методологічних підходів до стратегічного розвитку обґрунтовано цілі регіональної промислової політики як прогнозовані (в якісному і кількісному вигляді) результати розвитку промисловості регіону, які заплановано досягнути в конкретні проміжки часу. Встановлено, що цілі регіональної промислової політики і соціально-економічного розвитку регіону повинні бути пов'язані між собою, причому перші носять вторинний, підлеглий характер по відношенню до загальних цілей розвитку. З урахуванням досвіду реалізації принципів децентралізації системи управління промисловою політикою на різних рівнях запропоновано модифікований підхід до управління промисловою політикою в регіоні. В його основі лежить модифікований метод національного ромба. Запропонована система детермінант конкурентних переваг регіону, компоненти, якої, перебуваючи у взаємодії, створюють ефект емерджентності (цілісності), що дає змогу обґрунтовано обирати напрям промислового розвитку регіону при взаємодії із суб'єктами господарювання, орієнтуючись на регіональний потенціал і ринкові переваги.

5. Сформульовано методологічні підходи до розроблення регіональної промислової політики держави, що базується на авторській теорії підвищення якості соціуму через розвиток промисловості регіону на основі покращення економічних та екологічних умов, підвищення рівня соціальних гарантій, інноваційної культури та освіти, розвитку інноваційних та соціальних програм. Основними складовими механізму забезпечення комплексності регіонального розвитку промисловості є: зростання рівня заробітної плати, створення нових робочих місць, покращення умов праці, екологізації виробництва, удосконалення системи охорони здоров'я та пенсійного забезпечення, підвищення якості освіти.

6. Виділено три суб'єктні блоки реалізації регіональної промислової політики: власне органи регіональної та місцевої влади, суб'єкти господарювання у промисловості, а також організації, що функціонують на території регіону як елементи економічної інфраструктури. На підставі цього вдосконалено механізм реалізації регіональної промислової політики держави, що, на відміну від існуючих, складається з цільової, функціональної та забезпечуючої підсистем.

7. Аналіз існуючої практики реалізації промислової політики на регіональному рівні свідчить про низку диспропорцій: не існує єдиного підходу до побудови системи управління промисловою політикою регіону з урахуванням інтересів влади і суб'єктів господарювання; у реалізації промислової регіональної політики участь фінансових інститутів ускладнена через неявну або суб'єктивну оцінку інвестиційної привабливості і потенціалу регіону; відсутня прозора методика аналізу перспектив розвитку регіональної промислової політики з урахуванням стратегічного розвитку великих підприємств та інтересів суб'єктів господарювання, що функціонують на території адміністративно-територіальної одиниці; функції управління регіональною промисловою політикою об'єктивно не розподілені між органами виконавчої влади і безпосередніми її реалізаторами-суб'єктами територіальних одиниць, суб'єктами господарювання тощо; існуючий рівень нормативно-законодавчої діяльності регіональних і місцевих органів влади не повною мірою вирішує завдання методичної підтримки промислової політики на рівні регіону; велика частка утриманських очікувань (регіональні і місцеві органи влади в рамках стратегій розвитку орієнтуються на допомогу з державного бюджету - трансферти, дотації і т.д.); відсутні мотивації формування регіональних цільових фондів; не розроблені методичні рекомендації щодо здійснення взаємодії навіть основних суб'єктів господарювання з рівнями регіональної і місцевої влади при реалізації промислової політики, схеми координації і контролю результатів з боку органів влади.

8. Обґрунтовано методичні підходи до вибору системи управління промисловістю регіону (державна, недержавна, комбінована) залежно від напрямів промислової політики регіону, типів програм та проектів, критеріальних оцінок, кола задіяних суб'єктів. Це дає змогу здійснювати ефективне управління тимчасовими параметрами, визначати відповідальних осіб та звітну документацію, що мінімізує організаційно-управлінські ризики. Запропонована послідовність визначення та відбору системи управління регіональною промисловою політикою для кожного типу проектів та програм, яка передбачає реалізації циклічного моніторингу, для формування комплексного уявлення про необхідність і доцільність упроваджуваних заходів, а також підтверджує рівень стратегічності по відношенню до регіону.

9. Установлено, що взаємодія державних і промислових структур у розвинених державах, переважно, пов'язана з пошуком найефективніших форм використання державних ресурсів і стимулювання розв'язання найважливіших соціально-економічних завдань. Взаємодія дає змогу уникнути, з одного боку, недоліків прямого регулювання держави, а з іншою -- провалів ринку. Основний аргумент на підтримку розвитку партнерських відносин полягає в тому, що і державний, і приватний сектор володіють власними унікальними можливостями, при об'єднанні яких створюється можливість ефективнішої реалізації соціально-економічних проектів і програм. Під приватно-державним партнерством у промисловості пропонуємо розуміти: середньостроковий і довгостроковий альянс між державою і бізнесом у формі державного контракту на основі розподілу вигід і ризиків між сторонами з метою реалізації суспільно важливих проектів і програм. Доведено, що взаємодія державних і промислових структур базується на системі основних принципів, які визначають доцільність, обґрунтованість і можливість організації приватно-державного партнерства при забезпеченні зростання інвестиційного потенціалу соціально-економічних проектів і програм, а саме принципів взаємозацікавленості, паритету інтересів і стратегічного регулювання соціальних наслідків. При розрахунку загального ефекту, що одержує держава від взаємодії державних структур і промислового бізнесу в рамках приватно-державного партнерства, необхідно врахувати наступні аспекти: зростання надходжень до бюджету і соціального ефекту, економію бюджетних коштів. Оцінка ефективності приватно-державного партнерства від участі промислових структур у реалізації соціально-економічних проектів і програм повинна враховувати наявність проектних ризиків та особливості і варіантність внутрішньофірмового фінансового планування при реалізації проекту. Це визначає необхідність застосування створеного алгоритму оцінки підприємницької ефективності при плануванні реалізації соціально-економічних проектів і програм у рамках приватно-державного партнерства. Запропонований алгоритм доповнює методичну базу оцінки результатів партнерства, дає змогу найточніше спрогнозувати ступінь зацікавленості промислового бізнесу, визначаючи доцільність організації взаємодії у формі приватно-державного партнерства.

10. Пропонується антикризові механізми промислового сектора економіки регіону розглядати як сукупність важелів, методів та інструментів, що забезпечують досягнення балансу соціальної, економічної, екологічної і інституційної складових стійкого розвитку регіону. Встановлено, що при розробці регіональної антикризової стратегії розвитку промисловості ключові параметри визначаються технологічним, кадровим і фінансовим потенціалом, які відображають сукупність необхідних ресурсів для подолання існуючого дисбалансу.

11. Запропонована структурна схема антикризових механізмів регіональної промислової політики держави, що включає: органи управління (тристороння регіональна комісія за участю регіональних органів державного управління, органів місцевого самоврядування, об'єднань виробників, роботодавців, фахівців, саморегулюючих організацій та профспілок); механізм цілепокладання (територіальний маркетинг і планування); механізм досягнення цілей (цільові програми регіональних органів влади та органів місцевого самоврядування). Для її реалізації розроблена модель електронної бази, яка складається з регіональної біржі готової продукції та сировини, електронного ринку інновацій та нових технологій, регіональної електронної служби зайнятості, регіональної платіжної електронної системи.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії та інші видання

Пельтек Л.В. Розвиток регіональної промислової політики держави: теорія, методологія, механізми: [монографія] / Л.В. Пельтек. - Миколаїв: Видавництво ЧДУ ім. П.Могили, 2010. - 268с.

Статті в наукових фахових виданнях

Пельтек Л.В. Концептуальні підходи реалізації державної підтримки інноваційних процесів в Україні / Л.В. Пельтек // Науковий вісник Академії муніципального управління: Вип. 1(7): Державне управління та місцеве самоврядування / [за заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка]. - К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2009. - С. 49 - 62. - (Серія «Управління»).

Пельтек Л.В. Державне регулювання розвитку венчурного бізнесу в інвестиційній сфері / Л.В. Пельтек // Економіка та держава. - 2009. - №3. - С. 77 - 80.

Пельтек Л.В. Формування механізму державного регулювання зовнішньоекономічною діяльністю в регіоні / Л.В. Пельтек // Економіка та держава. - 2009. - №4. - С. 83 - 86.

Пельтек Л.В. Державне регулювання та підтримка малого підприємництва в Україні / Л.В. Пельтек // Науковий вісник Академії муніципального управління: Вип. 2(8): Державне управління та місцеве самоврядування / [за заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка]. - К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2009. - С. 85 - 94. - (Серія «Управління»).

Пельтек Л.В. Механізм державного регулювання взаємодії промислового бізнесу і основних інститутів ринкової інфраструктури / Л.В. Пельтек // Науковий вісник Академії муніципального управління: Вип. 3(9): Державне управління та місцеве самоврядування / [за заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка]. - К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2009. - С. 76 - 89. - (Серія «Управління»).

Пельтек Л.В. Макроекономічні індикатори в системі оцінки впливу державної політики на інвестиційну активність промислових підприємств [Електронний ресурс] / Л.В Пельтек // Державне управління: удосконалення та розвиток. - 2009. - №2. - Режим доступу до журналу: http://www.dy.nayka.com.ua.

Пельтек Л.В. Оцінка ефективності системи державного управління інвестиційними ресурсами в промисловості / Л.В. Пельтек // Інвестиції: практика та досвід. - 2009. - №18. - С. 60 - 64.

Пельтек Л.В. Державна промислова політика як інструмент державного впливу на розвиток економіки України / Л.В. Пельтек // Науковий вісник Академії муніципального управління: Вип. 4(10): Державне управління та місцеве самоврядування / [за заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка]. - К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2009. - С. 128 - 136. - (Серія «Управління»).

Пельтек Л.В. Концептуальні засади державної інвестиційної політики в промисловості / Л.В. Пельтек // Інвестиції: практика та досвід. - 2009. - №20. - С. 74 - 78.

Пельтек Л.В. Напрями стратегічної орієнтації державного регулювання розвитку промислових галузей і організацій / Л.В. Пельтек // Економіка та держава. - 2009. - №11. - С. 181 - 184.

Пельтек Л.В. Підходи щодо оцінки державного регулюванні економічного зростання промислових підприємств / Л.В. Пельтек // Економіка та держава. - 2009. - №12. - С. 99 - 102.

Пельтек Л.В. Державне регулювання розвитку промислово-інноваційного комплексу за пріоритетними напрямами / Л.В. Пельтек // Науковий вісник Академії муніципального управління: Вип. 1/2010: Державне управління та місцеве самоврядування / [за заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка]. - К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2010. - С. 77 - 88. - (Серія «Управління»).

Пельтек Л.В. Індикативне планування як напрям підвищення ефективності державного управління інвестиційними ресурсами в промисловості / Л.В. Пельтек // Науковий вісник Академії муніципального управління: Вип. 2/2010: Державне управління та місцеве самоврядування / [за заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка]. - К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2010. - С. 85 - 92. - (Серія «Управління»).

Пельтек Л.В. Приватно - державне партнерство як чинник ефективності проектів і програм розвитку промисловості регіону / Л.В. Пельтек // Науковий вісник Академії муніципального управління: Вип. 4/2010: Державне управління та місцеве самоврядування / [за заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка]. - К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2010. - С. 77 - 88. - (Серія «Управління»).

Пельтек Л.В. Концептуальні підходи до формування регіональної промислової політики [Електронний ресурс] / Л.В Пельтек // Державне управління: удосконалення та розвиток. - 2010. - №9. - Режим доступу до журналу: http: //www.dy.nayka.com.ua.

Пельтек Л.В. Дослідження методів реалізації регіональної промислової політики / Л.В. Пельтек // Інвестиції: практика та досвід. - 2010. - №18. - С. 121 - 124.

Пельтек Л.В. Підходи до управління державним майном при реалізації регіональної промислової політики / Л.В. Пельтек // Інвестиції: практика та досвід. - 2010. - №19. - С. 97 - 102.

Пельтек Л.В. Методи оцінки регіональної промислової політики / Л.В. Пельтек // Економіка та держава. - 2010. - №12. - С. 91 - 94.

Пельтек Л.В. Оцінка ефективності приватно-державного партнерства при реалізації регіональної промислової політики [Електронний ресурс] / Л.В Пельтек // Державне управління: удосконалення та розвиток. - 2010. - №10. - Режим доступу до журналу: http: //www.dy.nayka.com.ua.

Пельтек Л.В. Формування антикризового потенціалу промислового сектора економіки регіону / Л.В. Пельтек // Інвестиції: практика та досвід. - 2010. - №20. - С. 74 - 78.

Пельтек Л.В. Формування єдиної науково-технічної політики як умова економічного зростання і розвитку промисловості регіонів / Л.В. Пельтек // Інвестиції: практика та досвід. - 2010. - №21. - С. 84 - 88.

Пельтек Л.В. Створення дієвого механізму антиінфляційного інвестиційного регулювання регіонального розвитку / Л.В. Пельтек // Інвестиції: практика та досвід. - 2010. - №22. - С. 94 - 98.

Пельтек Л.В. Деякі аспекти державного забезпечення умов економічного зростання й розвитку промисловості регіонів / Л.В. Пельтек // Інвестиції: практика та досвід. - 2010. - №23. - С. 64 - 67.

Статті в інших виданнях:

Пельтек Л.В. Методологічні підходи до формування та реалізації інноваційного потенціалу підприємств / Л.В. Пельтек // Економіка: проблеми теорії та практики. - 2008. - №243. - С. 654 - 662.

Пельтек Л.В. Державне управління інвестиційними процесами в Україні / Л.В. Пельтек // Прометей. - 2010. - №27. - С. 215 - 218.

Матеріали наукових конференцій:

Пельтек Л.В. Парадигма оцінки інвестиційної привабливості промислових регіонів / Л.В.Пельтек // Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. 23-24 жовт. 2008 р., м. Київ: у 3 ч., Ч.3. / РВПС України НАН України. - К.: РВПС України НАН України, 2008. - С. 222 - 223.

Пельтек Л.В. Пріоритетні напрями формування та реалізації інвестиційної політики на промислових підприємствах / Л.В.Пельтек // Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. 23-24 жовт. 2008 р., м. Київ: у 3 ч. / РВПС України НАН України. - К.: РВПС України НАН України, 2008. - С. 364 - 367.

Пельтек Л.В. Формування та реалізація державної промислової політики / Л.В.Пельтек // Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення: матеріали Міжнар. наук. конференції, 20 берез. 2009 р., м. Київ: 3 ч., Ч.3 / РВПС України НАН України. - К.: РВПС України НАН України, 2009. - С. 70 - 71.

Пельтек Л.В. Формування механізму державного регулювання взаємодії промислового бізнесу і основних інститутів ринкової інфраструктури / Л.В.Пельтек // Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування: матеріали наук.-практ. Конф. за міжнар. участю, 10 квіт. 2009 р. [за заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка, Т.В. Іванової]: у 2 ч. - К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління. - Ч.2. - 2009. - С. 97 - 99.

Пельтек Л.В. Економічні умови реалізації промислової політики / Л.В.Пельтек // Фінансово-бюджетна політика в контексті соціального розвитку регіонів: тези Міжнар. наук.-практ. конф. 10-20 берез. 2009 р., м. Дніпропетровськ: у 2 т., Т. 1.- Дніпропетровськ, ДДФА, 2009. - С. 139 - 140.

Пельтек Л.В. Економічні умови реалізації промислової політики / Л.В.Пельтек // Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України: тези Міжнар. наук.-практ. конф. 28-30 трав. 2009 р., м. Дніпропетровськ: у 2 т., Т.1. - Дніпропетровськ, НГУ, 2009. - С. 163 - 164.

Пельтек Л.В. Проблеми відтворення активної частини виробничих фондів промислових підприємств / Л.В. Пельтек // Трансформаційні процеси в економіці держави та регіонів: тези Міжнар. наук.-практ. конф.,14-15 жовт. 2009 р., м. Запоріжжя: Т І. - Запоріжжя, ЗНУ, 2009. - С. 142 - 143.

Пельтек Л.В. Амортизаційна політика як вектор трансформації інвестиційних процесів в економіці / Л.В.Пельтек // Соціально-економічний розвиток України і регіонів: тези Міжнар. наук.-практ. конф., 19-20 листоп. 2009 р., м. Запоріжжя: Т І. - Запоріжжя, КПУ, 2009. - С. 174 - 176.

Пельтек Л.В. Державна політика у сфері використання земельних ресурсів України / Л.В.Пельтек // Проблеми формування та оцінки ефективності функціонування сучасних землегосподарських систем: матеріали Міжнар. наук. конф., 28 жовт. 2010 р., м. Київ / РВПС України НАН України. - К.: РВПС України НАН України, 2010. - С. 203 - 206.

Пельтек Л.В. Шляхи забезпечення формування і реалізації регіональної промислової політики / Л.В.Пельтек // матеріали Міжнар. наук. конф., 16 жовт. 2010 р., м. Одеса. - Одеса, ОДУ, 2010. - С. 19 - 20.

Пельтек Л.В. Напрями подолання кризових явищ у легкій промисловості України / Л.В.Пельтек // Розвиток легкої промисловості в Україні: матеріали Міжнар. наук. конф., 29 жовт. 2010 р., м. Київ. / РВПС України НАН України. - К.: РВПС України НАН України, 2010. - С. 67 - 68.

Пельтек Л.В. Перспективні механізми державного управління інвестиційним розвитком промисловості регіонів / Л.В.Пельтек // Инвестиционные приоритеты эпохи глобализации: влияние на национальную экономику и отдельный бизнес: тезисы Междунар. наук.-практ. конф., 7-8 жовт. 2010 р., м. Днепропетровск, в 2 т.; Т. 1. - Днепропетровск, ДНУ, 2010. - С. 163 - 164.

АНОТАЦІЇ

Антонова Л.В. Розвиток регіональної промислової політики держави в ринкових умовах . - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України. - Київ, 2010.

Дисертацію присвячено науковому обґрунтуванню теоретичних і методологічних засад та розробці практичних рекомендацій з удосконалення регіональної промислової політики держави в ринкових умовах. Узагальнено теоретичні підходи до формування та реалізації регіональної промислової політики держави в ринкових умовах і визначена її сутність. Досліджено світовий досвід формування та реалізації регіональної промислової політики держави. Обґрунтовані методологічні підходи до стратегічного розвитку регіональної промислової політики держави, забезпечення її комплексної реалізації. Проаналізовано існуючу практику реалізації регіональної промислової політики держави та стан державного регулювання розвитку промисловості. Розроблено рекомендації з формування організаційно-економічного механізму системи управління регіональною промисловою політикою держави. Удосконалено методичні підходи до впровадження приватно-державного партнерства при реалізації регіональної промислової політики держави. Розроблено критерії оцінювання ефективності приватно-державного партнерства при впровадженні проектів і програм розвитку промисловості регіону. Розроблені методологічні підходи до антикризової стратегії розвитку промисловості регіону та організаційно-інформаційного забезпечення її реалізації.

Ключові слова: регіональна промислова політика держави, розвиток промисловості регіону, державне регулювання, приватно-державне партнерство, антикризовий потенціал промислового сектора економіки регіону.

Антонова Л.В. Развитие региональной промышленной политики государства в рыночных условиях. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора наук по государственному управлению по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Совет по изучению производительных сил Украины НАН Украины. - Киев, 2010.

Диссертация посвящена научному обоснованию теоретических и методологических основ и разработке практических рекомендаций по совершенствованию региональной промышленной политики государства. Выявлена сущность региональной промышленной политики государства на современном этапе развития экономики Украины. Значительное внимание уделено рассмотрению зарубежного опыта проблем управления развитием промышленности регионов и идентификации специфики региональной промышленной политики Украины. Рассмотрены подходы к формированию целей региональной промышленной политики государства. На основе структуризации проблемы целеполагания региональной промышленной политики государства предложен инструментарий реализации региональной промышленной политики государства с использованием организационно-економического механизма, включающего планирование и прогнозирование, правовое, организационное и прочие виды обеспечения, но при формировании и реализации региональной промышленной политики государства в большинстве регионов Украины.

Проанализирована существующая практика реализации региональной промышленной политики государства и состояние государственного регулирования развития промышленности. Разработаны рекомендации по формированию организационно-экономического механизма системы управления региональной промышленной политикой государства. Усовершенствованы механизмы реализации региональной промышленной политики государства путем определения элементов целевой, функциональной и обеспечивающей подсистем государственной региональной промышленной политики.

Определена последовательность выполнения стратегического анализа управления региональной промышленной политики государства с учетом роли региона в «портфеле» государства, отраслевых приоритетов и особенностей инфраструктуры. Разработаны методические рекомендации по использованию метода национального ромба, способствующего определению детерминант выбора направлений развития региональной промышленной политики государства. Предложена последовательность процесса управления региональной промышленной политики государства, которая состоит из таких этапов: уточнение содержания фаз оценки потенциала региона, планирование, реализация и контроль. Проведена детализация методов и инструментов документарного обеспечения процедур контроля над реализацией региональной промышленной политики государства.

Исследовано понятие частно-государственного партнерства, а так же условия его использования при реализации региональных проектов и программ. Определены механизмы обеспечения притока частных инвестиций в социально-экономические проекты и программы с привлечением структур построенных по принципу частно-государственного партнерства. Установлены критерии классификации и виды форм частно-государственного партнерства, сформирована система его принципов. Разработан алгоритм принятия решения о целесообразности использования механизмов частно-государственного партнерства, критерии оценивания его эффективности при реализации проектов и программ развития промышленности региона. Предложена технология выбора формы частно-государственного партнерства, которая позволяет отдать предпочтение наиболее эффективной конфигурации взаимодействия при реализации региональных программ развития.

Выделены особенности формирования и составляющие антикризисного потенциала промышленного сектора экономики региона. Обоснованы организационно-экономические предпосылки преодоления воздействия глобального экономического кризиса на промышленный сектор экономики региона. Усовершенствованы методологические подходы к разработке антикризисной стратегии развития промышленности региона. Предложена модель антикризисных механизмов промышленного сектора экономики региона, которая задает инновационный вектор развития региональной экономической системе, обеспечивает преодоление экономического кризиса в промышленности и достижения устойчивого развития через внедрение новых технологий и обновления экономики.

Ключевые слова: региональная промышленная политика государства, развитие промышленности региона, государственное регулирование, частно-государственное партнерство, антикризисный потенциал промышленного сектора экономики региона.

Antonova L.V. Development of regional industrial policy in market conditions. - Manuscript.

Dissertation for competing a scientific degree of the Doctor of Sciences of Public Administration, specialty 25.00.02 - mechanisms of public administration. - Council for Productive Forces of the National Academy of Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2010.

The dissertation is devoted to scientific substantiation of theoretical and methodological basis and development of practical recommendations to improve the regional industrial policy in market conditions. Theoretical approaches to formulation and implementation of regional industrial policy in market conditions, and its essence. The world of experience and realization of regional industrial policy. The methodological approaches to the strategic development of regional industrial policy, ensuring its comprehensive implementation. The existing practice of regional industrial policy and state government regulation of industry. Developed recommendations for organizational and economic mechanism of management of regional industrial policy. Methods of implementing public-private partnership in the implementation of regional industrial policy. The criteria of evaluating the effectiveness of private-public partnership in the implementation of projects and programs of the regional industry. Methodological approaches to anti-crisis strategy of regional industry, organizational and information support its implementation.

Key words: regional industrial policy of the state, development of regional industry, government regulation, public-private partnership, the anti-crisis potential of the industrial economy of the region.

Размещено на Allbest.ru