Філософія міжнародного тероризму: правовий вимір

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

ФІЛОСОФІЯ МІЖНАРОДНОГО ТЕРОРИЗМУ: ПРАВОВИЙ ВИМІР

Спеціальність: 12.00.12 - філософія права

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук

КАНЦІР ВОЛОДИМИР СТЕПАНОВИЧ

Львів 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Львівському державному університеті внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України.

Науковий консультант: доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України Сливка Степан Степанович, Навчально-науковий Інститут права та психології Національного університету «Львівська політехніка», завідувач кафедри міжнародного права та філософії права.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України Гуренко-Вайцман Марина Миколаївна, Кримський юридичний інститут Одеського державного університету внутрішніх справ, завідувач кафедри теорії та історії держави і права;

доктор юридичних наук, доцент Токарська Антоніна Семенівна, Львівський державний університет внутрішніх справ, завідувач кафедри юридичної лінгвістики;

доктор філософських наук, професор Ларіонова Вікторія Костянтинівна, Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника, завідувач кафедри філософії.

Захист відбудеться «23» червня 2011 р. о 1000 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.725.02 у Львівському державному університеті внутрішніх справ за адресою: 79007, м. Львів, вул. Городоцька, 26.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського державного університету внутрішніх справ за адресою: 79007, м. Львів, вул. Городоцька, 26.

Автореферат розісланий «20» травня 2011 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І.В. Красницький.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах активізації міжнародного тероризму як однієї із можливих загроз національній безпеці України, особливої актуальності набуває філософсько-правове осмислення його світоглядних засад. Досконалі знання суб'єктів, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, є запорукою ведення результативних переговорів, схиляння терористів до відмови від протиправних діянь, спрямування на них стримувального впливу, збереження життя та здоров'я заручників.

Адекватною реакцією на глобалізаційні виклики сьогодення є посилення зацікавленості держав у забезпеченні стабільності, а відтак, запобіганні та протидії міжнародному тероризму, який у сучасному світі став одним із наймогутніших дестабілізуючих факторів. У цьому контексті особливої ваги набуває розробка ефективних механізмів забезпечення боротьби з тероризмом для нанесення по ньому компетентного удару із застосуванням заходів, адекватних характеру і масштабам загроз.

Окреслена ситуація вимагає науково-технічного забезпечення антитерористичної діяльності, яка б ґрунтувалася на результатах всебічного вивчення тероризму та деконструюванні його філософських засад. Цього можна досягти лише з позицій філософії права як науки, яка, уможливлюючи максимальне розширення меж за рахунок бачення загальної картини світу та подолання протистояння нормативістського, природно-правового й інших підходів до праворозуміння, здатна реалізувати функцію інтегратора знань щодо міжнародного тероризму і створити методологічний інструментарій для концептуалізації його філософських засад.

Розробка широкого кола питань, що мають вихід у простір практичної протидії тероризму, пов'язана з виконанням важливого завдання, скерованого на забезпечення захищеності життєво важливих індивідуальних і суспільно-державних інтересів від внутрішньонаціональних та міжнародних небезпек на засадах втілення принципів пріоритету прав людини, верховенства права, додержання балансу інтересів особи, суспільства і держави, адекватності засобів захисту національних інтересів від реальних та потенційних загроз у світі, що стрімко зростають.

Актуальності дослідження додає усвідомлення необхідності протидії тероризму в контексті захисту прав і свобод громадянина, духовних та матеріальних цінностей суспільства, конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності держави у рамках реалізації зовнішньої політики України.

Аналіз тероризму як соціально-політичного явища з акцентуванням на причинно-наслідкових зв'язках проводили: Ю. Авдєєв, Т. Бояр-Созонович, В. Вітюк, В. Виноградов, Е. Гайдук, О. Дмітрієв, Л. Дробіжева, С. Ефіров, К. Жарінов, В. Журавель, В. Загладін, О. Здравомислов, І. Ільїнський, В. Іноземцев, Е. Кальницький, С. Кара-Мурза, О. Коломієць, Ю. Климчик, В. Ліпкан, Є. Ляхов, Л. Моджорян, Г. Овчинникова, Є. Паїн, О. Панарін, Б. Путілін, К. Салімов, Д. Савочкін, І. Смазнова, Є. Степанов, О. Соловйов, М. Требін, О. Уткін, В. Шевченко, В. Шестаков та ін. Відтак здійснено аналіз тероризму як соціально-політичного явища, розглянуто причинно-наслідкові зв'язки тероризму з розвитком суспільних відносин, його залежність від соціально-політичної та економічної обстановки; зосереджено увагу на проблемах сутності та змісту тероризму, його місця й ролі в сучасному соціумі.

У галузі політології та державного управління тероризм досліджували такі науковці, як: В. Вакулич, В. Вознюк, А. Давуд, О. Ефанова, В. Ляшенко, Л. Новікова, О. Свентицька, О. Половко, С. Телешун, Г. Фердман та інші. У межах соціально-філософських інтенцій явище тероризму осмислювали: О. Бардін, К. Гаджієв, Е. Кальницький, Д. Кобинський, О. Колобов, В. Мандрагеля, В. Никітаєв, В. Розін та інші.

Праці Д. Араса, М. Афанасьєва, О. Будницького, А. Веселіцького, А. Вахромієва, А. Грачова, О. Герасимова, М. Дзліева, Ю. Іванова, А. Ілларіонова, М. Іорданова, О. Зотова, Н. Капітаненка, С. Коваленко, Є. Кожушка, О. Козлова, В. Коломійцева, Я. Кондратьєва, Н. Кормушкіної, В. Кубальського, У. Латипова, Л. Медведко, Р. Оганяна, Д. Ольшанського, В. Петрищева та інших дослідників присвячені аналізу основних форм, тенденцій сучасного тероризму, мотивів дій терористів, а також світоглядного, соціального, психологічного коріння тероризму та процесу трансформації терористичної боротьби.

Крізь призму кримінального та міжнародного права терористичну діяльність розглядали В. Антипенко, Ю. Антонян, А. Данилевський, С. Допілка, В. Ємельянов, В. Єрмаков, О. Зубова, А. Комарова, М. Краснов, В. Крутов, В. Кубальський, В. Кудрявцев, В. Ліпкан, В. Лопатін, В. Лунєєв, Б. Мартиненко, Г. Морозов, С. Мохончук, М. Назаркін, Д. Никифорчук, Л. Новікова, Е. Побегайло, М. Руденко, І. Смазнова, І. Трунов, В. Устинов, О. Хлобустов, О. Шевченко та інші, які зосереджували увагу на міжнародно-правових та кримінологічних проблемах боротьби з тероризмом. У цьому контексті, змістовним доповненням є праці, присвячені питанням безпеки України: І. Бінька, В. Горбуліна, М. Гуцало, О. Данильяна, О. Дзьобаня, В. Косевцова, Г. Костенка, П. Крутя, М. Панова, О. Панфілова, А. Смелянцева, В. Смолянюка. Ці дослідники, акцентуючи увагу на динаміці розвитку тероризму, пропонують спектр практичних заходів, до яких необхідно вдатися для профілактики і запобігання екстремістським діям та терористичній діяльності.

Причини виникнення та чинники активізації сучасного тероризму, вплив політико-економічних складових на зміст терористичної діяльності досліджено закордонними вченими, а саме І. Александером, Ф. Білі, У. Беком, З. Бжезинським, Ж. Бодрійяром, П. Вілкінсоном, Е. Гідденсом, П. Девісом, Г. Денікером, Б. Дженкінсом, В. Діні, Ж. Діспо, Ч. Добсоном, Дж. Дугардом, М. Зануну, Д. Карлтоном, К. Кацманом, Р. Клайном, Р. Клаттербаком, М. Креншоу, Н. Кресселєм, Б. Крозьє, Р. Купперманом, У. Лакьором, Н. Лівінгстоном, Д. Лонгом, Х. Людвігом, М. Макклінтоком, Л. Манконі, Б. Некосом, Р. Пейном, Р. Перлом, А. Політі, Дж. Поустом, В. Пранканом, Д. Рапопортом, Д. Ронфельдтом, Б. Сейбу, Д. Снідером, М. Тамкосом, Р. Трентом, І. Фетчером, Е. Фінком, М. Функе, Ф. Фукуямою, Б. Хоффманом, А. Шмідтом та ін. На початку XXI сторіччя окремі закордонні дослідники, для прикладу, Й. Боданські, Т. Гарр, Б. Грекхем, Р. Жаккар, А. Іаффе, Р. Каган, А. Кронін, Б. Нетаньяху, Дж. Пост, Д. Пріст, К. Омае, Д. Смок, Р. Хатчингс, Н. Хомскі, Х. Хоффмайстер та інші, вивчали проблеми співвідношення міжнародної терористичної діяльності та процесу глобалізації.

Останнім часом, очевидно, підвищився інтерес до подій, пов'язаних із тероризмом, у засобах масової інформації. До прикладу, на сьогоднішній день на деяких Internet сайтах організовані дискусії, конференції, дослідження, опитування щодо означеної у дисертації тематики в он-лайн режимах.

Віддаючи належне авторам, які осмислювали важливі аспекти тероризму, тим не менше, констатуємо відсутність в Україні такого системного філософсько-правового дослідження, яке б розкривало сутнісну специфіку міжнародного тероризму та квазіфілософський характер його теоретичних засад, що спонукає до філософсько-правового осмислення міжнародного тероризму та розв'язання проблеми деконструювання його філософії крізь призму природного та позитивного права з правовою орієнтацією на захист життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави, усунення правового та морального нігілізму й забезпечення дії верховенства права.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконано відповідно до Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 30.06.1993 р., постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки» від 20.12.2006 р. № 1767, «Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років», затверджених наказом МВС України від 05.08.2004 р. № 755, а також у контексті наукових досліджень Львівського державного університету внутрішніх справ за напрямами: «Розробка методології теорії держави і права, філософії права» (Державний реєстраційний номер 0106U003648); «Проблеми наукового забезпечення професійної діяльності органів внутрішніх справ в умовах розбудови правової держави та громадянського суспільства в Україні» (Державний реєстраційний номер 0106U003639); «Філософсько-правові та теоретико-історичні проблеми державотворення та правотворення в Україні» (Державний реєстраційний номер 0109U007855).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є виявлення сутнісної специфіки міжнародного тероризму та філософсько-правове деконструювання його світоглядних засад. Для досягнення мети ставилися наступні завдання:

– здійснити системний аналіз новітніх теоретико-методологічних підходів до терміна «тероризм» як до категорії та суспільного явища;

– дослідити сутність сучасного тероризму у контексті глобалізаційних перетворень;

– охарактеризувати мотиваційну сферу терористів та філософію тероризму;

– диференціювати типологію сучасного тероризму;

– розкрити особливості мережевих структур і виявити специфіку трансформації тероризму у сучасних умовах;

– дати комплексну характеристику об'єктивним факторам, що зумовлюють ескалацію терористичної діяльності у сучасному світі;

– визначити межі та форми деградації морально-етичних і світоглядних проявів свідомості, які призводять до деструктивних наслідків у поширенні насильства і терору;

– відобразити ключові характеристики тероризму крізь призму його зв'язку з іншими проявами насильства;

– здійснити філософсько-правове деконструювання філософії міжнародного тероризму крізь призму природного та позитивного права;

– обґрунтувати пропозиції щодо шляхів і способів протидії тероризму в умовах глобалізаційної динаміки;

– проаналізувати наявні механізми регулювання боротьби з тероризмом у зарубіжних країнах з огляду на можливості використання міжнародного досвіду в Україні.

Об'єктом дослідження є міжнародний тероризм як загрозливе суспільне явище глобального масштабу.

Предметом дослідження є правовий вимір філософії міжнародного тероризму.

Методи дослідження. Розв'язання означених вище завдань потребувало використання системи методів наукового пізнання. Міжнародний тероризм є складним, багатогранним феноменом, вивчення якого потребує комплексної методології, яка б інтегрувала в собі методи та прийоми як класичної (визначення суб`єкта, мети, засобів тероризму), так і некласичної філософії (тероризм як предмет дискурсу, герменевтики; семантика тероризму тощо). Кожен з підходів та методів розкриває окремі аспекти тероризму як категорії та явища, зокрема: феноменологічний - дозволяє розглядати тероризм як «феномен», що не до кінця розкрив себе, який виходить за межі повсякденності, але є атрибутом «життєвого світу» людини і потребує всебічної рефлексії (п. 1.1, п. 2.1, п. 2.5); аксіологічний - ґрунтується на вивченні спотворених цінностей людини, які можуть стати причиною тероризму як способу вирішення конкретних проблем (п. 1.2, п. 2.2, п. 2.3, п. 4.1, п. 5.1); структурно-функціональний - дозволяє розглядати тероризм як певну систему, що має чітко визначені структурні елементи, які виконують різноманітні функції, які призводять до досягнення поставленої мети (п. 2.2, п. 2.4, п. 3.2, п. 3.4, п. 6.1, п. 6.3); діалектичний - допомагає представити тероризм у його суперечливій динаміці, еволюції та розвитку (п. 1.2., п. 2.1, п. 2.3, п. 2.4, п. 3.3, п. 4.1, п. 4.3); екзистенціалістський - спричиняє аналіз внутрішнього світобачення людини, яка сприймає зовнішній соціальний світ як абсурд, як мінливий стан, що потребує подолання. У межах цього підходу особливого значення набувають проблеми життя та смерті, сенсу життя, його цінності (п. 2.5, п. 2.6, п. 4.3, п. 4.5); конфліктологічний - сприяє розглядові тероризму як специфічного прояву соціального конфлікту, що розгортається згідно з визначеними загальними закономірностями (п. 4.1, п. 4.3, п. 5.1, 5.3, п. 6.1, п. 6.2, п. 6.3).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше з позицій філософії права досліджено феномен міжнародного тероризму, виявлено його сутнісну специфіку та розв'язано проблему деконструювання філософських засад міжнародного тероризму як такого соціального явища, що тісно переплітається з організованою злочинністю і становить джерело підвищеної суспільної небезпеки. В результаті проведеного дослідження сформульовано концептуальні положення, що вирізняються науковою новизною і мають важливе теоретичне та практичне значення:

уперше:

– запропоновано концепцію філософсько-правового деконструювання світоглядного базису тероризму крізь призму природного та позитивного права;

– обґрунтовано, що філософський базис тероризму не відповідає ані постулатам природного права, ані засадам позитивного права, а також не корелює ні з природно-правовою, ні з позитивно-правовою доктринами. Не витримуючи об'єктиваційного іспиту, світоглядний базис тероризму виступає як квазіфілософія, яка, безпідставно претендуючи на те, аби вважатися філософією, базованою на загальнолюдських цінностях, насправді становить завуальоване деформаційне філософування, покликане на світоглядному рівні обслуговувати ті чи інші політичні програми;

– доведено, що міжнародний тероризм становить складну систему глобального характеру, досліджувати яку доцільно, акцентуючи увагу на тих чи інших підсистемах, залежно від характеру розв'язуваної проблеми. У цьому контексті вперше деконструйовано філософію тероризму як таку, що становить одну з підсистем досліджуваної макросистеми;

– доведено, що термін «тероризм» становить поліфункціональну категорію. Розкрити її змістове наповнення можна лише апелюючи до інтегральної концепції праворозуміння та враховуючи специфіку конкретно-історичних парадигм моралі та світогляду;

удосконалено:

– уявлення щодо характеру дії насильства, реакції на ці дії та їх особливий сенс. Доведено, що специфіка цих показників визначається не тільки в системах моральних цінностей, а й у системах світоглядних орієнтацій, менталітету, культурних традицій, звичаїв, вірувань та переконань;

– визначення тероризму як різновиду протидії агресивних суб'єктів, які не знаходять іншої можливості відстоювати власні інтереси в межах існування прірви між соціально-економічним розвитком у слаборозвинених і найбільш розвинених державах;

– визначення тероризму і терору як специфічних різновидів соціальної дії насильства, однією з передумов існування яких є деструктивні наслідки морально-етичної та світоглядної деградації свідомості як в індивідуальному, так і в суспільному вимірах;

набули подальшого розвитку:

– теза щодо наявності особливого взаємозв'язку між виявом причин насильства в інстинктивізмі, біхевіоризмі та психоаналітичних концепціях, які визначають процеси розвитку уявлень від фізіологічних, біологічних і генетичних аспектів - до факторів «зовнішнього середовища», чинників морально-психологічного, культурологічного і світоглядного характеру;

– трактування тероризму крізь призму глобалізаційних процесів щодо розуміння цього явища. В такому ракурсі досліджено міжнародний масштаб поширення тероризму як однієї із детермінант сучасної глобалізації;

– сутність філософсько-правових засад антитерористичної діяльності в рамках процесів глобалізаційного розвитку, а саме: вдосконалення нормативно-правового регулювання міжнародного співробітництва; актуалізації утворення міжнародного інтерінформаційного простору з метою створення уніфікованої системи контролю і запобігання терористичній діяльності; підвищення рівня національної безпеки щодо боротьби з тероризмом тощо.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані теоретичні положення, пропозиції, рекомендації та висновки можуть бути використані:

– у науково-дослідній роботі при розробці філософсько-правової концепції боротьби з тероризмом у рамках процесів глобалізаційного розвитку; активізації переосмислення причин поширення тероризму та вироблення методології ключових принципів антитерористичної діяльності. Висновки та положення дисертації можуть бути використані під час формування напрямів соціально-гуманітарної політики держави в національному та міжнародному контекстах, на основі соціально-філософського та кримінально-правового дослідження тероризму;

– у правороз'яснювальній та інформаційній сферах: для роз'яснення населенню, а особливо молоді, квазіфілософського характеру тероризму - з метою запобігання втягнення громадян у терористичну діяльність. Отримані знання можна використовувати й для здійснення ситуативного бліц-деконструювання філософії, світогляду терористів в процесі переговорів з ними у ситуаціях захоплення заручників тощо.

Результати дослідження використовуються:

– у навчальному процесі - при викладанні навчальних дисциплін «Філософія права», «Історія філософії», «Соціальна філософія», «Кримінальне право», «Кримінологія», а також при підготовці авторських курсів у навчальних закладах (акт впровадження № 2 від 25.01.2011 р.);

– у системі професійної підготовки та підвищення кваліфікації працівників правоохоронних органів: при проведенні занять з особовим складом Управління військової контррозвідки Служби безпеки України у Західному регіоні в системі позавузівського професійного навчання щодо порядку протидії проявам тероризму, що відповідає пріоритетним напрямам діяльності органів та підрозділів СБ України (в т.ч. військової контррозвідки) на 2011 рік, затвердженого Головою СБ України від 09.12.2010 р. (акт впровадження № 79/14-122 від 09.02.2011 р.); при проведенні занять зі службової підготовки особового складу ГУМВС України у Львівській області щодо порядку протидії проявам тероризму, що відповідає пріоритетним напрямам діяльності ГУМВС у Львівській області, визначених Розпорядженням «Про переведення особового складу органів і підрозділів внутрішніх справ ГУМВС на посилений варіант несення служби та розгортання оперативного штабу ГУМВС України у Львівській області» щодо реалізації пріоритетів діяльності МВС України на 2011 рік від 21.01.2011 р. (акт впровадження № ПВ/70 від 09.02.2011 р.); при проведенні занять зі службової підготовки особового складу лінійних відділів та УМВС України на Львівській залізниці. Розроблено проект методичних рекомендацій щодо застосування норм чинного законодавства та покращення діяльності співробітників цих підрозділів у сфері протидії проявам тероризму на залізничному транспорті відповідно до «Інтегрованої концепції забезпечення безпеки та правопорядку під час підготовки та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу», щодо недопущення здійснення терористичних актів на транспорті, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 р. (акт впровадження № 9/122 від 20.01.2011 р.).

Особистий внесок здобувача. Положення, які викладені в дисертації та виносяться на захист, розроблено автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації були апробовані на науково-методичному семінарі кафедри теорії та історії держави і права, міжкафедральному семінарі кафедри філософії та політології і кафедри теорії та історії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ, на наукових та науково-практичних конференціях, зокрема: міжнародній науково-практичній конференції «Запобігання злочинам та адміністративним правопорушенням в умовах проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу» (м. Львів, 2009 р.); на засіданні Всеукраїнського круглого столу «Проблеми державотворення та правотворення в Україні» (м. Львів, 2010 р.); на звітній науково-практичній конференції науково-педагогічних працівників, ад'юнктів, здобувачів та курсантів факультету економічної безпеки Львівського державного університету внутрішніх справ «Загальні проблеми правотворення в Україні» (м. Львів, 2010 р.); на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Особливості розвитку правової держави в умовах активізації євроінтеграційних процесів: проблеми теорії і практики» (м. Київ, 2010 р.); на Звітній науково-практичній конференції юридичного факультету (м. Львів, 2010 р.); на V Міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених «Від громадянського суспільства - до правової держави» (м. Харків, 2010 р.); на II Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених та студентів «Закарпатські правові читання» (м. Ужгород, 2010 р.); на II Міжнародній науково-практичній конференції «Держава і право в умовах глобалізації: реалії перспективи» (м. Сімферополь, 2010 р.); на міжнародній науковій конференції «Дев'яті осінні читання» (м. Хмельницький, 2010 р.); на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми адміністративного права та адміністративної діяльності» (м. Донецьк, 2010 р.).

Публікації. Результати дослідження викладено у 39 публікаціях, зокрема: 1 одноосібній монографії, у науково-практичному посібнику у співавторстві, 25 наукових статтях у фахових наукових виданнях, а також 12 тезах виступів на конференціях, семінарах, «круглих столах».

Обсяг і структура дисертації зумовлені метою, завданнями та предметом дослідження. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, двадцяти семи підрозділів, висновків, додатків (на 10 сторінках), списку використаних джерел (580 найменування). Повний обсяг дисертації становить 453 сторінки, із них 379 сторінок основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, зазначено про її зв'язок із науковими програмами, планами, темами, висвітлено ступінь розробки та методи наукового аналізу, визначено мету та завдання дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, подано відомості щодо публікацій, вказуються форми апробації та впровадження здобутих результатів.

Розділ 1 «Методологічні проблеми аналізу тероризму як соціального явища та поняття» містить два підрозділи, у яких розглядаються питання, пов'язані з обґрунтуванням методів розкриття змісту поняття «тероризм» та виявленням сутності основних понять і підходів щодо наукознавчої інтерпретації тероризму як системного соціального явища. Розкриваються концепти і перспективи філософсько-правового осмислення міжнародного тероризму.

У підрозділі 1.1. «Методологія дослідження категорії «тероризм» та наукові підходи до визначення поняття» зазначається, що тероризм слід розглядати як багатоаспектне, складне, суперечливе і неоднозначне соціальне явище, що значно ускладнює процес чіткого та об'єктивного формулювання такої дефініції, яка б розкривала сутнісну специфіку цього явища. Існує більше сотні визначень поняття тероризму, однак жодне з них не може претендувати на повне розкриття змісту категорії.

Дисертант звертається до розгляду дефінітивних методологічних підходів та порівняльного аналізу визначень поняття «тероризм», що дозволяє виділити декілька основних напрямів дослідження проблеми. Перший - дослідження історії тероризму як способу вирішення соціальних проблем, другий - теоретико-методологічне дослідження природи тероризму, сутності, особливостей, тенденцій розвитку терористичної діяльності. Наступний напрям - дослідження правових аспектів тероризму та антитерористичної діяльності, її форм і методів, ознак терористичного акту як злочину тощо. Четвертим напрямом є аналіз політичного тероризму і його руйнівних наслідків для сучасного світу. Водночас констатується, що вивченню соціально-філософських і соціально-психологічних проблем тероризму приділено недостатньо уваги, а це могло б стати ще одним перспективним напрямом досліджень.

Авторське бачення методологічного розв'язання проблеми засновується на апелюванні до основоположних принципів багатовимірності суспільно-політичних явищ, що дає можливість системно досліджувати сучасний тероризм та його філософію у форматі їх тісного взаємозв'язку зі стратегічними політичними імперативами розвинутих держав на фоні глобалізаційних проблем сучасності. Йдеться про парадигмальне переосмислення цього суспільного явища, що відповідно обумовлює не традиційно-негативістський підхід до нього, а об'єктивно-пізнавальний. Сукупність творчо застосованих методів аналізу (системного, структурно-функціонального та івент-аналізу) дає змогу виявити і дослідити основні закономірності зовнішньополітичних стратегій багатьох країн світу в контексті антитерористичної кампанії як складової глобального процесу вестернізації планети та формування нового світового порядку (в цьому сенсі можна говорити про своєрідну протестну функцію тероризму, який за певних обставин спричиняє вплив на глобалізаційні трансформування).

Обрана методологія уможливлює не лише комплексний, об'ємний аналіз основних аспектів теми, отримання логічно вмотивованих і науково обґрунтованих узагальнень та висновків, а й перевірку їх наукової верифікації. Відповідно до поставлених завдань, аналіз проводився на локальному, регіональному та глобальному рівнях.

У підрозділі 1.2 «Концепти і перспективи наукового осмислення міжнародного тероризму» наголошується, що те, як у сучасній правовій та соціально-філософській думці осмислюється феномен тероризму, не може задовольнити новітні наукові запити. Це стосується й тлумачень «міжнародного тероризму». Навіть найменша зміна у характері терористичної діяльності розглядається сьогодні як підстава для перегляду сутності феномена тероризму та його різновидів. Видові ознаки при визначенні самого поняття тероризму почали превалювати над ознаками родовими. За такого підходу стає проблематично сподіватися на створення наукової типології міжнародного тероризму.

Автор зазначає, що більшість наукових підходів у дослідженні міжнародного тероризму позначаються світоглядною, ідеологічною та політичною заангажованістю. З огляду на це, потребує докорінного перегляду методологічна парадигма розуміння та дослідження тероризму як практики насильницьких дій, спрямованих на розв'язання конфліктів у сучасному суспільстві.

Значні розбіжності в думках і поглядах учених та практиків, які займаються дослідженням цієї проблеми, свідчать про необхідність залучення до осмислення поняття «міжнародного тероризму» спеціалістів різних напрямів - юристів, політологів, філософів, істориків, соціологів, економістів, конфліктологів. Щоправда, об'єднати їхні зусилля надзвичайно складно. Крім цього, реальна політико-правова практика різних держав, їхні ідеологічні установки, що різняться своїми підходами до розуміння тероризму, також ускладнюють цей процес, привносячи у нього суб'єктивний фактор державних інтересів на внутрішньополітичному, регіональному (міждержавному) і геополітичному рівнях. Саме ця обставина змушує поки що йти шляхом розуміння тероризму в рамках національного законодавства з подальшим узгодженням із понятійним апаратом міжнародного права.

Розділ 2 «Філософсько-правове обґрунтування виникнення тероризму» складається з семи підрозділів, у яких досліджуються історичні передумови виникнення тероризму, аналізуються наукові підходи до визначення поняття міжнародного тероризму, розкривається суть тероризму як соціального явища, подається його типологія, а також філософсько-правова характеристика осіб, які вчиняють терористичні акти.

У підрозділі 2.1 «Історичні передумови виникнення терористичної діяльності» зазначено, що історично терор здійснювався суспільно-легітимними особами, які очолювали чи брали участь у діяльності військових підрозділів або ж спеціальних організацій. Тероризм, натомість, історично був започаткований легітимно невизнаними у функціонуючій системі державної організації та суспільної ієрархії індивідами.

Характеризуючи тероризм другої половини ХІХ - ХХ століття, можна виокремити мотиваційні чинники та суттєві причини виникнення даного явища, а саме: ілюзорне уявлення щодо надмірного насильства з боку влади та панівних груп населення, непомірного зростання економічної та соціальної нерівності (що слугувало виправданню тероризму на підставах його трактування як адекватної відповіді на насильство влади); «чорно-біле» бачення світу, розподіл людей на «своїх та чужих» і обґрунтування у цьому зв'язку можливості фізичного знищення чужих; налаштованість на спрощення, примітивізацію суспільних відносин, ігнорування складних взаємин у суспільстві, суперечливих та внутрішньо-конфліктних явищ і процесів, психологічних факторів, природи людини; доведення критики права та основних правових інститутів до заперечення права взагалі та проголошення принципу виправданості порушення будь-яких правових норм, навіть тих, що базуються на віковічній загальнолюдській моралі; моральне виправдання тероризму посиланнями на аморальність рішень панівних класів; віра в те, що мета виправдовує засоби та створення культу насильства; переконання в тому, що побудувати суспільство справедливості можливо в будь-який час і будь-де, незважаючи на конкретні історичні умови та історичний досвід людства; нетерпимість та месіанські претензії багатьох лідерів революційно-терористичного руху, неприязнь до людей.

У підрозділі 2.2 «Наукові підходи до визначення поняття «міжнародний (сучасний) тероризм» констатується, що питання формулювання чіткого та всеохопного визначення міжнародного тероризму справедливо вважається одним із найскладніших у всьому комплексі проблем, пов'язаних із дослідженням тероризму. Це, однак, не є перешкодою для комплексного дослідження проблеми.

Проаналізувавши та акумулювавши підходи науковців до визначення поняття «міжнародний (сучасний) тероризм», можна виділити такі спільні пункти бачення. Трансцендентальність, тобто вихід терористичних дій за рамки національних кордонів (навіть якщо такі дії спрямовані суто проти внутрішнього ворога), і, як наслідок, мультинаціональний складник потерпілих; відмінності у національній приналежності терористів та їхніх жертв. Особлива небезпека сучасного тероризму - у його перетворенні на фактор міжнародних відносин, на загрозу не лише для життя окремої людини, а й для міжнародного миру, порядку та стабільності. Абсолютна «політизація» міжнародних терористичних організацій, які у своєму складі мають як політичні, так і терористичні підрозділи.

Закордонні дослідники сучасного тероризму розрізняють і так званий транснаціональний тероризм, пов'язаний з діяльністю приватних осіб або груп, а інколи й екстремістських течій у національно-визвольних рухах. Разом з тим, окремі науковці взагалі вважають досить умовним поділ тероризму на «внутрішній» та «міжнародний», оскільки вбачають у ньому проблему, яка не позначена національними кордонами.

У підрозділі 2.3 «Тероризм як соціальне явище: соціально-економічні та психологічні передумови виникнення» звернено увагу на те, що географія сучасного тероризму має тенденцію до постійного розширення. Однією з причин цього стають соціальні суперечності та конфлікти, викликані майновим і соціальним розшаруванням. Сучасне індустріально-інформаційне суспільство наділене обмеженими можливостями для визначення шляху до зближення країн і народів, залучення до стійкого економічного розвитку навіть найвідсталішої частини світового співтовариства. Світова фінансова система, пронизана хронічними кризовими явищами, до певної міри перетворилась у глобальний спекулятивний конгломерат, що функціонує не в інтересах розвитку національних економік, а в інтересах закріплення позицій країн «золотого мільярда», і тим самим, опосередковано, впливає на ескалацію тероризму. Очевидна протидія між двома процесами: глобалізацією та дезінтеграцією.

Зауважено, що на сьогодні тероризм як соціальне явище ще не став предметом достатнього наукового аналізу з позицій психології. У широкому розумінні осмислювати тероризм слід не тільки як суспільно-політичне явище, а й як психологічне, оскільки психологія вивчає відносини між людьми, а тероризм - це своєрідний різновид прояву взаємодії між людьми. У вузькому розумінні, тероризм є одним із радикальних способів розв'язання соціального конфлікту. В такому ракурсі розуміння цього явища дає змогу окреслити ефективні шляхи боротьби з ним та методи протидії, створити ефективну систему засобів його подолання. Як свідчать останні події у світі, такої системи ще не створено.

У підрозділі 2.4 «Типологія сучасного тероризму» підкреслюється, що виняткове багатоманіття форм і проявів тероризму в сучасному світі, розбіжності, що існують в його характері, спрямуванні та меті, а також невизначеність кордонів тероризму як явища, зумовлюють існування в наукових колах досить розгалуженої та суперечливої структури типології сучасного тероризму. Одним із найскладніших в аналізі є визначення вихідних параметрів і критеріїв, якими можна було б керуватися при розпізнанні типової схеми сучасного тероризму, оскільки вона відтворює його ідейно-політичний образ.

Бачення типології сучасного тероризму у концепціях більшості науковців відрізняється, як видається, деякою фрагментарністю та неповнотою. В основу оцінки покладаються лише критерії масовості та організованості, а також характеристика суб'єктів насильства. Разом із тим, можуть не враховуватися такі важливі критерії типології, як спрямованість, сфера дії тощо.

На підставі аналізу різноманітних підходів робиться висновок, що розгорнута типологізація тероризму могла б проводитися за такими ознаками: 1) за сферою дії (внутрішньодержавний та міждержавний); 2) за ставленням суб'єктів до державної влади (державний, недержавний); 3) за ступенем організованості (стихійний, структурований); 4) за кількістю учасників (індивідуальний, колективний); 5) за джерелом ініціативи (оборонний чи агресивний); 6) за масштабом (одноразовий, масовий); 7) за соціальною характеристикою суб'єкта тероризму (соціально-класовий, етнічний, релігійний); 8) за спрямованістю та глибиною соціальних перетворень (реформістський, радикальний); 9) за способами впливу на об'єкт (демонстративний та інструментальний); 10) за засобами, які використовуються (збройний і незбройний).

У підрозділі 2.5 «Державний тероризм: сутність та сучасні прояви» стверджується, що практика державного тероризму, під якою розуміється офіційно прийнята репресивна система залякування, отримала широке розповсюдження в різних регіонах світу. Об'єктами державного тероризму, насамперед, є політична опозиція та населення країни. Суб'єктами державного тероризму можуть виступати: органи державної влади (розвідка, контррозвідка, політична поліція, збройні сили), а також спеціально створені репресивні органи державної влади; створювані державою «самодіяльні» організації, покликані здійснювати розправу над супротивниками існуючого режиму, наприклад «ескадрони смерті»; недержавні екстремістські організації, що підтримуються, використовуються, а іноді й фінансуються державою.

Державний терор має свої специфічні риси, що проявляються у таких діях, як: таємне знищення політичних супротивників; прямі репресії (аж до фізичного знищення) стосовно дійсних або умовних супротивників правлячого режиму, членів будь-якої партії.

Внутрішній державний терор пов'язаний з діяльністю державних структур з придушення інакомислячих шляхом превентивного насильства та створення атмосфери страху в суспільстві. Він характерний для певної окремо взятої держави і не виходить за її територіальні кордони.

У підрозділі 2.6 «Сутнісний та змістовний аспекти політичного тероризму» наголошується, що політичний тероризм за своєю суттю є суспільно-політичним явищем, що прагне створити атмосферу тотального страху серед населення з метою досягнення певних політичних цілей. При дослідженні цього феномена проаналізовано вагомі складові елементи політичного тероризму, встановлено його взаємовідносини з політичною, економічною, соціальною, правовою, духовно-ідеологічною системами.

У сучасних історичних та соціально-економічних умовах тероризм, безперечно, став одним із методів політичної боротьби. Політичний тероризм - це застосування або загроза застосування насильства особою або групою осіб, які діють як на підтримку, так і проти існуючої влади, коли подібні акції спрямовані на створення атмосфери крайнього занепокоєння і/або залякувального впливу на відповідну групу населення, яка чисельно перевищує кількість безпосередніх жертв, з метою примусу цієї групи піти на відповідні поступки політичним вимогам, що висуваються терористами. Тобто, суть політичного тероризму полягає у застосуванні крайніх заходів насильства або погрожуванні ними з метою залякування політичних опонентів, примусу владних структур до відповідних дій або ж - відмови від них.

У підрозділі 2.7 «Філософсько-правова характеристика осіб, які вчиняють терористичний акт» доводиться, що суттєва відмінність тероризму від інших злочинів - в інтересах, мотивах особи терориста, її поглядах і переконаннях, що реалізовуються не взагалі у злочинній поведінці, а саме в конкретних терористичних діяннях (навіть при найблагородніших мотивах, на що прагнуть звернути увагу терористи, тероризм не може служити інструментом творення, він завжди руйнівний).

Із загальної характеристики особи терориста виділяються такі характерні риси, як важка адаптація до суспільних засад і правил, упевненість у власній перевазі, манія слави. У діях терориста завжди амбітний підтекст, на відміну від іншого злочинця, він бере на себе відповідальність за свої діяння. При цьому відкидаються такі риси, як здатність сумніватися, відчуття моральних і юридичних заборон, необхідність дотримуватись законів.

Лідер терористичного співтовариства повинен володіти, крім усього іншого, особливим харизмом, відрізнятися схильністю до домінування над оточуючими і до вольового керівництва ними, умінням налаштовувати інших на найжорсткішу агресію, володіти прийомами психологічної обробки. У лідерів висока необхідність в престижі та володінні владою. Саме ці індивіди, зазвичай, є творцями ідеології окремої терористичної організації (групи).

Уперше в науковій літературі, апелюючи до природного та позитивного права, засвідчується квазіфілософський характер філософії терористів, під якою розуміється система узагальнених поглядів на дійсність, переконань та ідеалів, світоглядних установок, що у теоретико-об'єктиваційній сфері трансформуються у тези та постулати філософського характеру, використовувані як світоглядно-теоретичний базис при підготовці бойовиків, реалізації вербувальних операцій. Таким чином, апелюючи до концепту свободи, який у природно-правовому вимірі має своїм джерелом право людини на свободу, терористи головно позиціонують свою діяльність як національно-визвольну боротьбу за свободу нації, держави, сумління тощо.

Констатується, що філософія терористів не відповідає ані постулатам природного права, ані засадам позитивного права, а також не корелює ні з природно-правовою, ні з позитивно-правовою доктринами. Задеклароване терористами обстоювання природно-правових, релігійних цінностей, насправді є ніщо інше як захист неадекватної цим цінностям квазіфілософії.

Розділ 3 «Генезис терористичної діяльності» складається з чотирьох підрозділів, у яких розкривається поширення терористичної діяльності упродовж другої половини ХХ - початку ХХІ століття в умовах глобалізації світового економічного, політичного та соціального простору.

У підрозділі 3.1 «Тероризм у контексті постнекласичної парадигми» констатується, що на межі тисячоліть світ опинився перед дилемою: або на певний час провідні країни відмовляться від своїх політико - економічних амбіцій, об'єднують свої зусилля в боротьбі з тероризмом, або багато століть розвитку цивілізації будуть перекреслені злочинними намірами терористів. У такому разі світ повернеться до варварських, нецивілізованих відносин, побудованих на диктаті сили і жорстокості, на зневазі до життя та гідності як окремої особи, так і цілих держав.

Досліджуються причини того, чому наприкінці XX століття тероризм як політично мотивоване насильство перетворився на вагому соціально-політичну силу, здатну мобілізувати значні маси людей. Національні державні кордони стали вузькими для терористів, організації, що здійснювали тактику насильницьких дій, перетворилися в певний аналог до корпоративних об'єднань зі своєю чітко вибудованою ієрархічною структурою.

Проведений аналіз показав, що магістральним проявом тероризму на межі XX - XXI століть можна вважати становлення терористичних співтовариств як самодостатніх організацій, які не лише дублюють політику окремих державних урядових структур.

Починаючи з другої половини XX століття вирізняються такі характерні особливості тероризму:

- він перетворився на силовий засіб боротьби сепаратистських, окремих релігійних або політичних рухів, широко використовується лівими екстремістами, які прагнуть за допомогою терору перемогти буржуазію;

- як явище внутрішньої політичної та соціальної боротьби окремих держав, тероризм перетворюється на серйозний силовий міжнародний чинник;

- вийшов за національні рамки окремої країни та активно діє на міжнародній арені.

У підрозділі 3.2 «Терористична діяльність в умовах глобалізаційних процесів» розглядається загрозливе світове явище терористичної діяльності в умовах глобалізаційних процесів, як спосіб протесту, що відображає високий ступінь соціального відчаю тієї частини соціуму, яка не має доступу до всіх благ і ресурсів цивілізації, а також не шукає інших шляхів заявити про себе, аніж терористичний акт.

Підкреслюється, що в умовах глобалізації тероризм необхідно розглядати саме з соціально-політичних позицій. Будь-який інший підхід щодо цієї проблеми вторинний, оскільки аналізуючи цю злочинну діяльність з політичної, релігійної, націоналістичної, цивілізаційної та інших точок зору або через призму суперечностей, яких вона не позбавлена, дослідник неодмінно оминатиме основне - аналіз корінних проблем (причин), що є її мотивами.

У підрозділі 3.3 «Політичні, національні, расові та релігійні передумови міжнародного тероризму» акцентується увага на тому, що на зламі XX - XXI століть, терористична активність отримала чимало спонукальних поштовхів, поява яких обумовлена загостренням суперечностей при вирішенні міжнародних політичних проблем між різними суб'єктами. Це викликано боротьбою за ресурси та панівне становище, давніми етнополітичними, расовими, конфесійними і релігійними конфліктами. Водночас усе виразніше простежується тенденція деяких держав використовувати тероризм як своєрідний засіб реалізації своїх національних інтересів. Показано, що жорстка, недалекоглядна, а інколи й насильницька політика подолання міжнаціональних проблем, характерна для багатьох держав світу, яка приносила тактичні результати лише на певному історичному етапі, найчастіше призводить до ще більшого їхнього загострення і зрештою переростання в конфронтацію між домінуючою національною більшістю і пригнічуваною меншістю. Позбавлені можливостей реалізації своїх прав, перш за все, на національно-культурну автономію, представники меншості шукають вихід у неадекватній формі вияву протесту, зокрема у терористичних актах.

Не менше значення для зростання терористичних проявів мають і расові суперечності. Їхня небезпека полягає у тому, що нагнітання расової ворожнечі в більшості випадків спрямоване проти вихідців з інших держав. Таким чином, в расовій неприязні апріорі закладено причину, здатну спровокувати міжнародну напруженість і, отже, терористичні акти, які вчиняються на расовій основі.

Важливим компонентом формування релігійних передумов становлення сучасного міжнародного тероризму стало посилення фундаменталістських тенденцій у релігійному житті, що торкнулося не тільки ісламу, а й багатьох інших релігій. Їхня суть - екзегеза першоджерел, пошук «золотого століття», що знаменувало б собою торжество істинної віри.

У підрозділі 3.4 «Особливості мережевих структур і трансформація тероризму в сучасних умовах» констатується, що тероризм зазнає суттєвої трансформації, суспільство переживає поширення мережевої організаційної культури, яка за своєю ефективністю вища від сучасної, ієрархічної. «Цеглинка» ієрархічної культури - інститут, заснований на централізації, вертикальній субординації, мережевої - особистість, відносна автономія частин і розподіл ризиків. Це дозволяє організованим терористичним угрупованням бути мобільними та гнучкішими, ніж державні інституції (ієрархічні структури).

Мережеві організації, до яких належать і терористичні, реалізують концептуальне цілепокладання: якщо один кластер мережі зруйновано, решта може продовжити функціонування. Стосовно терористичної організації це означає, що арешт навіть значної кількості її членів може не вплинути на дієздатність всієї системи.

Акцентується увага на тому, що становлення таких мережевих структур, яке відбулося в останні десятиліття, кардинально трансформувало самі умови глобального протистояння. Мережеві структури, уникаючи прямого силового протистояння, зорієнтовані, передусім, на підрив наявних центрів світового панування, так би мовити, зсередини, шляхом утворення альтернативних форм самоорганізацій. При цьому терористичні акти почали набувати системного характеру, а терористичні угруповання синхронізувати свої дії. Це дає підстави стверджувати про глобалізацію тероризму.

Розділ 4 «Філософія міжнародного тероризму як акмеологія організованої злочинності» складається з п'яти підрозділів, у яких висвітлюється взаємозв'язок і взаємодоповнюваність міжнародного тероризму та організованої злочинності, досліджуються злочини терористичного спрямування в системі кримінального насильства.

У підрозділі 4.1 «Загальна характеристика злочинів терористичного спрямування» констатується, що кримінальне право трактує тероризм як одну із небезпечних форм злочинного посягання, в основі якого _ намагання суб'єкта нав'язати суспільству страх, паніку, паралізувати нормальне функціонування органів влади та управління і, тим самим, досягти протиправних цілей. Тероризм - багатооб'єктний злочин, який посягає на суспільну безпеку, на життя і здоров'я громадян, на власність; своїм залякувальним впливом спрямований на широке і, як правило, невизначене коло осіб; завжди призводить до небезпечних наслідків.

Стверджується, що злочини терористичного спрямування складаються з кількох актів поведінки: вчинення або погроза вчинення діянь, спрямованих на залякування; висунення вимог; примус до виконання вимог. Такі злочини можуть бути вчинені й у випадку, якщо в їхній основі буде бездіяльність або загроза бездіяльністю як засіб залякування і примушування до виконання будь-яких вимог.

У підрозділі 4.2 «Взаємозв'язок тероризму і організованої злочинності та їх вплив на підвищення суспільної небезпеки» розвивається теза про те, що однією з найважливіших тенденцій сучасного прояву тероризму вважається його злиття з організованою злочинністю. Поєднуються їхні ідентичні методи й форми, різняться лише цілі та мотиви. Ці явища споріднює не тільки структурна подібність побудови організованої злочинності та терористичних організацій, а й стійкі зв'язки між ними, використання для взаємної вигоди специфічних можливостей: організованою злочинністю - терористів - для тиску на владу з метою створення сприятливих умов для злочинної діяльності, і навпаки, терористами - організованої злочинності для отримання необхідних ресурсів (наприклад, використання коштів від реалізації наркотичних засобів для фінансування відповідних акцій).

Однією з ознак інтеграційної тенденції є пряме використання самими злочинними організаціями тактики терористичних актів з метою фізичної ліквідації активних співробітників правоохоронних органів, примусу суддів виносити неправосудні вироки тощо. В організованій злочинності, як правило, пов'язаній з корупцією та тероризмом, може простежуватися політичний відтінок.

Робиться висновок про те, що тероризм - особливий різновид організованої злочинності, який відрізняється специфічною мотивацією, а тому його зв'язок з іншими формами організованої злочинності цілком природний і закономірний.

У підрозділі 4.3 «Злочини терористичного спрямування у системі кримінального насильства» наголошується, що тероризм вбудований у насильницьку злочинність, його слід розглядати як центральний елемент кримінального насильства, опосередкованого через терористичну діяльність. Складові елементи тероризму - насильницькі дії у всій різноманітності їхніх форм. Для терористичних співтовариств насильство є фактично ультимативним способом вирішення політичних, національних, релігійних проблем.

Тероризм, як особлива форма насильства, інтегрує в єдину систему різні види, категорії та групи злочинів, з огляду на цю обставину виникає складна система кримінального насильства. Терористи вдаються до найрізноманітніших видів насильства: фізичного, психічного, морального. При аналізі злочинної діяльності терористів важко чітко розмежувати види насильства, проте у кожній акції терору той або інший вид насильства фігурує як домінуючий.